Продуктивні сили і сучасний стан економіки Івано-Франківської області

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Місце області в економіці України

Розділ 2. Економічна оцінка природно-ресурсного і виробничого потенціалу

2.1 Рельєф

2.2 Клімат

2.3 Природно-економічний потенціал

Розділ 3. Населення і трудові ресурси

Розділ 4. Промисловий і агропромисловий комплекси області

4.1 Промисловість (гірничодобувна, залізорудна, кам'яновугільна, паливно-енергетична, металургійна, машинобудівний комплекс, хімічна, деревообробна промисловість, будівельна індустрія)

4.2 Агропромисловий комплекс

4.2.1 Рослинництво

4.2.2 Тваринництво

4.2.3 Харчова промисловість

4.3 Транспортний комплекс

4.4 Невиробнича сфера

Розділ 5. Екологічна ситуація в області

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

географічний адміністративний економічний

Тема роботи «Продуктивні сили і сучасний стан економіки Івано-Франківської області» є актуальною, адже процеси, що відбуваються в області мають вплив як на економіку області, так і на економіку країни в цілому.

Мета роботи полягала у розгляді географічного положення Івано-Франківської області, економічного потенціалу, адміністративної структури, наявності корисних копалин, а також впливу ресурсів на економічний розвиток; оцінці демографічної ситуації та чинників, що впливають на неї та ії впливу на формування трудових ресурсів. Також треба було розглянути основні види промислової діяльності, підприємства, що формують економіку Івано-Франківської області, продукцію, що вони її виробляють, значення цієї продукції для області та країни в цілому. З усього цього треба було зробити висновок щодо місця Івано-Франківської області в економіці країни.

В ході написання були використанні такі методи дослідження, як статистичний, математичний, систематизація, районування, картографічний, системний. Завдяки цим методам було проаналізовано дані з різних джерел про господарство і населення території, форми економічної діяльності і життя людей, що дало можливість визначити просторові звязки і взаємодії продуктивних сил, як на території регіону, так і за його межами. Івано-Франківська область була розглянута як складова динамічної системи економіки України та світу.



Розділ 1. Місце області в економіці України

Івано-Франківська область має вигідне географічне положення, розвинена енергетична і транспортна інфраструктура, рекреаційні ресурси (більше 100 джерел мін.вод) та лісові ресурси (понад 40% вкрито лісами), наявність на її території 236 родовищ 23 видів корисних копалин (додаток 1). Область достатньо забезпечена водними ресурсами майже по всій території. Земельний фонд незначний: за обсягами земельних ресурсів сільськогосподарського призначення область займає 23 місце, що визначає роль і місце сільського господарства в загальному розподілі праці.

Івано-Франківська область характеризується вищим демографічним потенціалом порівняно з іншими регіонами України. Кількість наявного населення станом на 1 січня 2004 року становила 1397,8 тис.чоловік (2,9%). Із загальної кількості населення менша частина (42,2%) відноситься до міського (по Україні - 67,5%). Щільність населення - 101 особа на 1 км.кв., що перевищує відповідний показник по країні на 22 особи, або на 27,8%. У 2004 році до складу Івано-Франківська області входило 14 районів, 15 міст, 24 С.М.Т. і 476 сільських рад, яким підпорядковувалось 765 сільських населених пунктів, із них 196 населеним пунктам надано статус гірських.

Частка трудових ресурсів, занятих у всіх сферах економічної діяльності становила 46,8%. Для області характерними є традиційно сильні міграційні процеси. Кожний 3-й із числа зайнятих працював у сфері сільського, лісового та рибного господарства, кожний 5-й - у промисловості, кожний 7-й - у торгівлі.

Структура господарства Івано-Франківської області - індустріально-аграрна. Продукція промисловості у 2003 році становила 3893,8 млн.грн.. За обсягами випущеної продукції Івано-Франківщина посідала друге місце серед 5 облстей Західного регіону, поступаючись лише Львівській, проте на загальнодержавному рівні область характеризується недостатнім промисловим виробництвом: її частка становить лише 1,5%, товарів народного споживання 1,3%, або відповідно 51,8 та 43,6% від України в розрахунку на душу населення.

За обсягом продукції сільського господарства область займає 26 місце, що становить 2,9% до загалбнодержавного обсягу валової продукції: 2,4% всієї продукції рослинництва і 3,6% твриництва.

За обсягом продукції сільського господарства область займає 26 місце, що становить 2,9% до загалбнодержавного обсягу валової продукції: 2,4% всієї продукції рослинництва і 3,6% твриництва.



Розділ 2. Економічна оцінка природно-ресурсного і виробничого потенціалу

2.1 Рельєф

Територія області розташована на стику двох великих природно-географічних підрозділів Східноєвропейської рівнини та Карпат. Завдяки цьому область має різноманітний рельєф і поділяється на райони, які відмінні між собою геологічною будовою, різницею висот над рівнем моря і, відповідно, рослинним покровом та тваринним світом. Не зважаючи на невелику територію, область за характером рельєфу належить до числа найбільш мальовничих в Україні.

Висота рельєфу зростає з північного сходу на південний захід з різницею висот від 230 до 2061 м над рівнем моря. За характером рельєфу область ділиться на три частини: рівнинну, перед-гірську (Передкарпаття) і гірську (Карпати).

Рівнинна частина знаходиться на північному сході Івано-Франківської області і прилягає до Дністра. В її склад входить територія Опілля, яке розташоване на півночі області обабіч Дністра, та Покуття, яке розташоване в межиріччі Прута і Дністра та прилягає до Чернівецької області. Рівнинна частина Івано-Франківської області входить в Подільську височину Руської рівнини і Верхньодністровську улоговину. За ландшафтом переважає лісостеп, за формою -- рівнинно-хвилястий (230-300м) і горбисто-пасмовий (300-400 м). Тут знаходиться обласний центр -- місто Івано-Франківськ (255 м над рівнем моря).

Передкарпаття є рівнинно-передгірською провінцією Українських Карпат. Передгірську (середнє передгір'я) частину складають горбисті передгір'я висотою 400-600 м. Передкарпаття відрізняється від прилеглого з північного сходу лісостепу підвищеною кількістю опадів, прохолоднішим кліматом і відповідно більшою зволоженістю. Тут формуються лісолучні ландшафти. На північному заході і південному сході у межах Передкарпаття вклинюються райони з лісо-лучно-степовими ландшафтами. Для Передкарпаття характерними є безстічні умови рельєфу, що обумовлюють поверхневе перезволоження.

Гірська частина області починається на південний захід від умовної, але достатньо чітко вираженої ізогіпси в 400 метрів. Крива ізогіпси проходить біля населених пунктів Болехів--Долина--Перегінське--Солотвин--Надвірна--Яблунів--Косів--Кути. Гірська частина області зайнята Східними Карпатами. Поперечними і поздовжніми долинами гори розділені на гірські масиви і пасма: Горгани, Покутсько-Буковинські Карпати, Чорногора, Гринява, Чивчини. В області є два зручні перевали через гори, а саме Вишківський і Яблуницький перевали.

Найбільшу територію займають самі важко прохідні та розчленовані численними ущелинами гори Горгани; вони простягаються від Вишківського до Яблуницького перевалів. Найвища точка масиву Горган -- гора Сивуля. На південь від Яблуницького перевалу, на межі з Закарпатською областю, простягнувся найвищий гірський масив Українських Карпат -- Чорногора. Покутсько-Буковинські Карпати розташовані між Верховиною, Ворохтою, Косовим біля межі з Чернівецькою областю. На самому півдні області на кордоні з Румунією виділяють Чивчинські гори і трохи північно-східніше розташований Гринявський хребет. Чивчини і Гринява нижчі за абсолютною висотою і відносяться до ярусу карпатського середньогір'я.

В Чорногірському хребті підноситься найвища гора України -- Говерла (2061 м). Після Говерли найбільші гірські вершини, які повністю розташовані в Івано-Франківській області: Піп Іван (2028 м), Ребра (2001 м), Сивуля (1836 м). Абсолютна більшість вершин Українських Карпат нижче 2000 м і лише на масиві Чорногора шість вершин мають більшу висоту, з яких, три повністю розташовані в Івано-Франківській області й одна, Бребенескул, на межі з Закарпатською областю. Кордон Івано-Франківської області і Закарпатської області, що проходить Чорногорським хребтом, містить одні з найвищих вершин Українських Карпат.

2.2 Клімат

Клімат Івано-Франківської області має перехідний характер від помірно теплого вологого Західноєвропейського до континентального Східноєвропейського. Клімат області помірно-континентальний. Територія області лежить в Атлантико-континентальній кліматичній області і Формується під переважаючим впливом вологих повітряних мас Атлантичного океану та Середземного моря. Вторгнення арктичних повітряних мас з Північного Сходу взимку спричиняє різке зниження температури повітря, середземноморського повітря, з Південного Заходу влітку -- підвищення температури повітря та інтенсивність посушливих явищ.

Зима м'яка з середньою температурою січня ?5 °C, літо тепле з середньою температурою липня + 18° С. У Карпатах клімат суворіший і змінюється з наростанням висоти. Середні температури тут на 3-5°С нижчі ніж у перед-гірській зоні.

Значна амплітуда висот (від 230 до 2061 м над рівнем моря) на відносно невеликій території є причиною прояву висотної поясності природних умов, у тому числі й атмосферних опадів. Температура повітря найтеплішого місяця (липень) у передгір'ях +18-20°, у високогірному ярусі +8-10°, найхолоднішого (січень) ?3-9°. На схилах Карпат сніг лежить понад 5 місяців на рік. Тривалість залягання стійкого снігового покрову становить 100-110 днів. Середньорічна кількість опадів змінюється від 610 до 1000 мм, що пояснюється наявністю гір. Кількість днів з опадами в Івано-Франківській області найбільша в Україні (130-188 днів нарік).

На території області виділяються такі кліматичні райони:

1. Наддністрянський з під-районами лівобережним та правобережним. У районі спостерігаються м'які зими з відлигами і нестійким сніговим покровом (сніговий покрив залягає протягом 100 днів, а в мало-сніжні зими -- 50; середня висота снігового покриву становить 6-10 см). Весняні приморозки тривають до третьої декади квітня, в окремі холодні весни -- до третьої декади травня. Осінні приморозки наступають у третій декаді вересня. До складу лівобережного під-району входять Рогатинський та Галицький райони. Сума активних температур досягають 2300-2400°, річна кількість опадів -- 660-700 мм, середня тривалість безморозного періоду 160-170 днів. До правобережного під-району входять Калуський, Тисменицький і Тлумацький райони. Сума активних температур становить 2400-2500°, річна кількість опадів 610-750 мм. Середня тривалість безморозного періоду 155-160 днів.

2. Південно-східний. До його складу входить Городенківський, Коломийський та Снятинський райони. Сума активних температур досягають 2500-2600°, річна кількість опадів -- 550-720 мм, середня тривалість безморозного періоду 150-170 днів. Сніговий покрив залягає протягом 100 днів, а в мало-сніжні зими -- до 50 днів; середня висота снігового покрову становить 6-12 см. Весняні приморозки припиняються у першій декаді квітня, в окремі холодні весни -- у третій декаді травня. Осінні приморозки наступають у третій декаді вересня.

3. Передгірський. До його складу входить Долинський район, північна частина Рожнятівського, Богородчанського та Надвірнянського районів та Косівський район. Сума активних температур досягають 2200-2500°, річна кількість опадів -- 630-900 мм, середня тривалість безморозного періоду 150-170 днів. Сніговий покрив залягає протягом 105 днів, а в мало-сніжні зими -- до 60-70 днів; середня висота снігового покрову становить 10-15 см. Весняні приморозки тривають до кінця квітня початку травня. Осінні приморозки наступають у середині вересня.

4. Гірський. До його складу входять південна частина Рожнятівського, Богородчанського та Надвірнянського районів та Верховинський район. У районі щороку спостерігається стійкий сніговий покров (сніговий покрив утворюється на початку грудня, а сходить на початку квітня; середня висота снігового покрову становить 30-35 см). Весняні приморозки тривають до першої декади травня, осінні приморозки наступають у середині жовтня. Сума активних температур досягає 1600-2200°, річна кількість опадів -- 760-1000 мм, середня тривалість безморозного періоду 160-170 днів.

2.3 Природно-економічний потенціал

Земельні ресурси. Загальна площа земель Івано-Франківській області за станом на 01.01.2004 становила 1392,7 тис.га, із них сільскогосподарські землі займали 648,3 тис.га або 46,5%. Зокрема область забезпечена орними землями у два рази нижча, ніж у середньому по Україні. У земель сільскогосподарського призначення, безпосередньо залученими до використання, 634 тис.га - сільськогосподарські угіддя (45,5%), з яких 27,7% земель використовуються під ріллю.

Мінерально-сировинні ресурси. Мінерально-сировинна база області представлена 236 родовищами 23 видів корисних копалин. Її освоєнність за кількістю родовищ знаходиться на рівні понад 70%, а за балансовими запасами - більше 90%, що свідчить про значну інтенсивність експлуатації ресурсного потенціалу. Високий рівень спеціалізації гарничодобувної прмисловості склвся по калійних рудах, цементній сировині, вапняках для цукрової промисловості, нафті та природному газі.

Водні ресурси. Водні ресурси області складаються в основному із річкового стоку Дністра і Прута. Прогнозні ресурси підземних вод питного призначення становлять майже 300 млн.м3. За запасами водних ресурсів область відноситься до найбільш забезпеченої: на 1 км2 припадає 676 тис. м3 загального і 330 тис. м3 місцевого річкового стоку.

Лісові ресурси. Площа лісового фонду області становить 626 тис. га, в тому числі вкритих лісовою рослинністю - 569 тис. га. Загальний запас деревини в лісових насадженнях - 128,49 млн.м3. Щорічний приріст складає близько 2,5 млн.м3 (при середньому 4,4 м3 на 1 га), а лісистість територій - 40,9%. За площею насаджень домінують хвойні (63%) і твердолистяні породи (34%), м'яколисті займають лише 2%. В межах природних груп переважають ялина, бук, дуб.

Рекреаційні ресурси. Івано-Франківська область достатньо забезпечена основними рекреаційними ресурсами. Це сприятливі кліматичні умови, наявність мінеральних вод, лікувальних торфяних грязей, мальовничих ландшафтів. До рекреаційних ресурсів області відносять мінеральні води, запаси яких становлять 266,4 м3 на добу. Також є два родовища торфових лікувальніх грязей - Оболонське та Черченське.

В області є п'ять курортних місцевостей і діють 11 санаторіїв. Для курортної терапії використовуються кліматичне лікування, мінеральні ванни. Серед курортів -- низькогірні Косів, Татарів, Яремче, середньогірний Ворохта і бальнеогрязевий передгірний курорт Черче. Крім того, Яремче користується славою туристської столиці Карпат, Ворохта -- столиці зимових видів спорту. Обидва пункти мають досить розвинену інфраструктуру. Всього туристично-оздоровча база області охоплює понад 100 об'єктів (готелі, турбази, санаторії, пансіонати), які можуть одночасно прийняти 14 тисяч відпочиваючих.



Розділ 3. Населення і трудові ресурси

Загальна кількість наявного населення у Івано-Франківській області , за уточненими даними Всеукраїнського перепису населення, становила 1 млн. 409,8 тис.осіб.

Міське населення області склало 593 тис.осіб, або 42,1% , сільське - 816,8 тис.осіб, або 57,9%.

За результатами Всеукраїнського перепису населення, в області чоловіків - 665,2 тис.осіб, або 47,2% , жінок - 744,6 тис.осіб, або 52,8% .

У 15 містах області, в тому числі 5 - обласного значення, проживає 390,1 тис. осіб, або 66 % міського населення.

Загальна кількість постійного населення області станом на 5 грудня 2011 року склала 1 млн. 406 тис.осіб, в тому числі чоловіки - 663,3 тис. осіб, або 47,2%, жінки - 742,9 тис. осіб, або 52,8% , міське населення - 586 тис. осіб, або 41,7% , сільське - 820 тис. осіб, або 58,3%.

Віковий склад населення, зафіксований Всеукраїнським переписом населення, характеризується наступним чином: зниження народжуваності в області за останні роки призвело до зменшення частки дітей у загальній кількості населення з 25,7% у 1989 році до 21,7%. Поряд з тим, підвищилась частка осіб працездатного віку на 1,8 % і у віці, старшому за працездатний (2,2%), що свідчить про зростаюче старіння населення та ускладнює демографічну ситуацію.

Івано-Франківська область - одна з найменше урбанізованих областей України. У загальній схемі розселення населення Івано-Франківської області виділяється найбільш густонаселений ареал - райони Придністров'я і рівнинної частини Покуття (межиріччя Лозини і Дністра). Особливістю системи розселення області є те, що майже всі крупні населені пункти області розташовуються в гирлах гірських річкових долин біля виходу їх на рівнину.

Івано-Франківськ - головне місто області - різко домінує в ієрархії міських поселень. Окрім нього в області немає жодного міста стотисячника і лише два 50-тисячника - Коломия та Калуш. Серед решти міст виділяються ті, що виросли на нафтопромислах Долина і Надвірна, а також курортно-туристичний центр Яремча. Решта міст - дрібні центри, що спеціалізуються на переробці місцевої сільськогосподарської сировини і обслуговуванні невеликих за площею, але густонаселених сільських територій.

На території Івано-Франківської області проживає більше 80 національностей і народностей. Корінною національністю в області є українці - їх частка в загальній чисельності населення у всіх адміністративно-територіальних одиницях області, окрім м. Івано-Франківська і м. Коломия перевищує 95%. Друга за чисельністю національність - росіяни, їх в області близько 4% від загальної чисельності населення області. Основна зона їх мешкання - це міська місцевість. Росіяни проживають головним чином у м. Івано-Франківськ, м. Коломия і м. Калуш. У решті районів області частка росіян в загальній чисельності населення не перевищує 3%. Серед інших національностей області виділяються білоруси і поляки.



Розділ 4. Промисловий і агропромисловий комплекси області

Провідна роль в економіці області належить промисловості, яка характеризується недостатнім рівнем промислового виробництва. На території, що займає 2,3 відсотка площі України та проживає майже 3 відсотки населення України виробляється лише 1,6-2 відсотка промислової продукції. У промисловості переважає недержавний сектор, частка якого у загальному обсязі виробництва більше як 96 відсотків. Промисловість області входить до складу Карпатського економічного району. Серед областей західного регіону країни Івано-Франківщина за обсягами виробництва посідає друге місце, поступаючись тільки Львівській.

За обсягами земельних ресурсів сільськогосподарського призначення Івано-Франківська область займає 23 місце (504,6 тис. га) серед областей України, що визначає роль і місце сільського господарства в загальному розподілі праці. За обсягами виробництва продукції (1609 млн. грн.) ранг області зростає на 3 щаблі (21 місце), що становить 2,9% до загального обсягу валової продукції. Сільське господарство області виробляє 2,4% всієї продукції рослинництва й 3,6% - тваринництва. Валова продукція сільськогосподарських підприємств скоротилася з 1055 млн. грн. в 1990 р. до 123 млн. грн. в 2003 р., а в господарствах населення - зросла з 1061 млн. до 1486 млн. грн. відповідно. Питома вага цих господарств у виробництві складає 92,3%, зокрема рослинництва - 91,5 й тваринництва - 93,1%.

4.1 Промисловість

Промисловий комплекс області охоплює машинобудування, паливно-енергетичну, хімічну, нафтохімічну, лісову, деревообробну, легку, харчову галузі і зосереджений, в основному, в містах Івано-Франківську, Калуші, Коломиї, Надвірній, Долині.

Івано-Франківщина - це регіон з певними особливостями структури промислового комплексу. Обсяги промисловості трьох галузей: електроенергетики, хімії й нафтогазовидобутку складають близько 70% загального обласного виробництва. Область виробляє 100% промислових лічильників газу, по 100% поліетилену, етилену, пропілену, 98% хімікатів-добавок для полімерних матеріалів, 86% синтетичних барвників, 79,4% калійних добрив, 59% азбестоцементних труб, 43,2% шиферу в Україні. Загалом у регіоні на самостійному балансі перебуває 301 промислове підприємство, окрім того, функціонує 591 мале промислове підприємство.

Виробництво електроенергії в області здійснюють Бурштинська ТЕС, ДП «Калуська ТЕЦ», блок-станція ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття». Основним виробником електричної енергії є потужна Бурштинська ТЕС, яка постачає електроенергію не тільки для Івано-Франківської, але й для сусідніх Тернопільської, Закарпатської областей.

Видобуток нафти й газу зосереджений переважно в Долинському і Надвірнянському нафтопромислових районах.

Економічний потенціал області, рівень науково-технічного прогресу значною мірою визначаються машинобудівним комплексом, основу якого складають 42 підприємства (11 - металургія та обробка металів, 31 - машинобудування). Більшість з них (понад 80% загальної кількості) розташовані у містах Івано-Франківську, Коломиї, Калуші. Протягом минулого року підприємствами машинобудування було впроваджено у виробництво 26 нових технологічних процесів, або 72% від їхньої кількості загалом по промисловості. За результатами інноваційних заходів освоєно 25 нових видів продукції, з них 11 - нових видів техніки. В області виробляють електричне та електронне устаткування, транспортне устаткування. Монопольне становище серед регіонів України займає область у виробництві промислових лічильників газу, Івано-Франківщині належить 3 місце (15,8%) по випуску радіоприймальних пристроїв.

У хімічній промисловості працюють 17 підприємств, які виробляють продукцію важкого органічного синтезу (етилен, пропілен, бензол, вінілхлорид, поліетилен), хлор, соду каустичну, карбомідо-формальдегідні смоли, калійні добрива, аеросил (двоокис кремнію), продукцію малотоннажної хімії (барвники синтетичні, хімікати-добавки), лакофарбові та гумо-технічні вироби.

На базі Калуш-Голинської групи родовищ працює завод калійних добрив, який входить до складу ВАТ «Оріана». На даний час цей завод - єдиний виробник калійних добрив в Україні. у Калуші виробляють каустичну соду, яку використовують у текстильній промисловості, миловарінні, для виробництва хімічних волокон тощо. В області діють два заводи по виробництву кухонної солі із природних розсолів - Долинський і Болехівський, об'єднані у Долинський солевиварювальний комбінат концерну «Укрсіль».

Деревообробна промисловість є пріоритетною в області й займає одне з провідних місць на загальнодержавному рівні. У деревообробному комплексі Івано-Франківщини працює 65 великих та середніх, близько 150 малих підприємств, понад 80 підсобних виробництв. Загалом в Україні на Івано-Франківську область припадає майже п'ята частина обсягів з виробництва деревини та виробів з неї. У області виробляється 34,9% від загального випуску по Україні деревостружкових плит, 73% ламінованої плити, 47,7% деревоволокнистих плит, близько 16% пиломатеріалів, 4% струганого шпону. Підприємства області забезпечують близько половини загальнодержавного випуску деревоволокнистих й чверть деревностружкових плит, 19 % - пиломатеріалів, понад 12 % - паркету.

В легкій промисловості області налічується 25 великих й середніх та 70 підприємств малого бізнесу. До галузевої структури входять текстильна промисловість, виробництво готового одягу й хутра, ґрунтування та дублення шкіри. Розвинуті хутрове виробництво у місті Тисмениця, трикотажна та взуттєва галузі (Івано-Франківськ), вовнопрядильне виробництво (Долина).

4.2 Агропромисловий комплекс

Характерними особливостями агропромислового комплексу сучасного Прикарпаття є, передусім, орієнтація на задоволення внутрішніх потреб населення області, що, в свою чергу, пояснює відсутність чітко визначеної спеціалізації сільського господарства регіону, кардинальні зміни в організаційній структурі власне сільськогосподарського виробництва і незначну питому вагу фермерських господарств. Частка останніх, наприклад, становить лише 0,9% загального обсягу сільськогосподарської продукції на Прикарпатті.

Основними організаційними формами господарювання в цьому секторі економіки є особисті господарства населення і сільськогосподарські підприємства державної й недержавної форм власності. З підприємств недержавної форми власності можні виділити господарські товариства, сільськогосподарські кооперативи, приватні (приватно-орендні) підприємства та інші. Така різноманітність організаційних форм гос-подарювання має своє пояснення і відображає особливості сучасного розвитку агропромислового комплексу Івано-Франківщини. Слід відмітити, що останніми роками обсяги виробництва сільськогосподарської продукції невпинно знижуються.

4.2.1 Рослинництво

Теплий помірно-континентальний клімат сприяє вирощуванню ранніх сільськогосподарських культур, садівництву, виноградарству. Тривалість сонячного сяйва 2100 год на рік створює умови для дозрівання високоякісних фруктових, виноградних і городніх плодів. Густа річкова мережа забезпечує район водними та енергетичними ресурсами.

Серед зернових найбільше значення мають озима пшениця, ячмінь, кукурудза, вирощують також жито, овес, гречку, із зернобобових - сою, горох, вику та ін. Провідна технічна культура району - льон. Вирощують картоплю переважно у домашніх та підсобних господарствах. Важливими галузями сільськогосподарського виробництва у районі стало садівництво, виноградарство.

4.2.2 Тваринництво

Галузь тваринництва є однією із складових частин агропромислового комплексу області. Природно-кліматичні особливості регіону позитивно впливають на розвиток скотарства в цілому, причому в останні роки відбувається нарощування обсягів в галузі свинарства і птахівництва.

Всіма категоріями господарств утримувалось 219,4 тис. гол. великої рогатої худоби, в тому числі 120,92 тис. гол. корів, 157,6 тис. гол. свиней, 23,9 тис. гол. овець та кіз, 17,6 тис. гол. коней, 63,5 тис. гол. кролів, 147,2 тис. бджолосімей та 5150,6 тис. гол. птиці.

Не дивлячись на спад у тваринницькій галузі область серед регіонів України залишається найбільш насиченою за чисельністю поголів`я худоби з розрахунку на 100 га сільськогосподарських угідь: в області утримується 43 голови великої рогатої худоби (по Україні - 13,8 гол.), корів - 27 голів (7,8 гол.); свиней з розрахунку на 100 га ріллі утримується 44 голови (21 гол.).

Тваринництво, як сировинна база забезпечує роботу підприємств харчової промисловості, з яких понад 140 м`ясо - та 12 молокопереробних.

4.2.3 Харчова промисловість

Протягом останніх років спостерігається зростання ролі харчової промисловості як одного із напрямків формування господарського комплексу Івано-Франківщини. Внесок підприємств галузі у загальний доробок промисловості області склав 11% обсягу реалізованої продукції, 9,8% - кількості найманих працівників, майже 5% - вартості основних засобів та 4% - обсягу капітальних вкладень.

Шість років поспіль у виробництві харчових продуктів і напоїв забезпечувалось щорічне нарощування обсягів продукції. За попередні роки приріст був найвищий і становив близько 30%. При збільшенні обсягів продукції на підприємствах з виробництва напоїв, молочних продуктів, продуктів борошномельно-круп'яної промисловості (на 3-14%), спостерігалось їх зменшення у виробництві м'яса та м'ясних продуктів, сухарів, печива, макаронних виробів (на 19-62%), хлібобулочних, цукристих кондитерських виробів та чаю, переробленні та консервуванні овочів та фруктів (на 4-11%).

У структурі реалізованої продукції галузі переважало виробництво м'яса та м'ясних продуктів (35%), напоїв (19%), інших харчових продуктів (15%), у тому числі хліба і хлібобулочних виробів (7%), молочних продуктів (11%).

Серед найбільш потужних підприємств, що здійснюють переробку сільськогосподарської продукції, випуск продуктів харчування та напоїв - відкриті акціонерні товариства: Івано-Франківські «М`ясокомбінат», «Молокозавод», «Хлібокомбінат», «Городенківський сирзавод», державні підприємства: «Залучанський спиртзавод», обласне об`єднання спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, товариства з обмеженою відповідальністю «Імперово-Фудз», «Рогатин-корм», «Станіславська торгова компанія», дочірнє підприємство м`ясопереробний комплекс «Росана» ТОВ «Росан-агро».

4.3 Транспортний комплекс

Транспорт є однією з провідних ланок господарського комплексу області.

У Івано-Франківській області переважає автомобільний і залізничний транспорт.

Так довжина залізниць загального користування складає 479 км, середня густота їх - 34.5 км на 1000 км2. Головними трасами є Львів-Івано-Франківськ-Чернівці, Тернопіль-Рогатин-Стрий, що з'єднують область з іншими обласними центрами країни, а Україну з державами Західної, Центральної та Південної Європи. Автомобільний транспорт найбільш ефективний для невеликих відстаней (до 50 км). Особливою рисою автомобільного транспорту є можливість перевозки грузів безпосередньо від підприємства до підприємства. У майбутньому значення автомобільного транспорту та його доля у товарообігу і пасажирообігу зростатиме. Довжина автомобільних шляхів близько 4.4 тис. км. Усі вони мають тверде покриття, що особливо важливо для гірських районів. Головні магістралі з'єднують Івано-Франківськ зі Львовом, Чернівцями, Ужгородом. В області використовуються й менш розповсюджені наступні види транспорту.

Річний транспорт використовує природні шляхи. Річний транспорт відокремлює низька собівартість і значні обсяги перевозу вантажів й пасажирів. Але негативні його риси - низька швидкість й сезонність праці. Взимку Дністр замерзає.

Повітряний транспорт, як і водний, використовує природні шляхи зв'язку. Визначною особливістю повітряного транспорту є висока собівартість перевезень, але головна їх перевага - швидкість. Аеропорт розташований у місті Івано-Франківськ. Основною проблемою розвитку повітряного транспорту є застарілий парк літаків, невідповідність технічних можливостей аеропорту сучасним міжнародним потребам.

Трубопровідний транспорт - один з наймолодших видів транспорту. Він призначений для транспортування нафти і газу. Територія Івано-Франківщини використовується як транзитна для транспортування газу з Росії в країни Центральної і Західної Європи.

Також через територію області прокладено транс-європейський магістральний нафтопровід "Дружба". А у межах області працює невеликий нафтопровід "Битків - Надвірна”.

4.4 Невиробнича сфера

До складу соціальної інфраструктури входять галузі, діяльність яких спрямована на задоволення матеріальних і духовних потреб людини. А саме: сфера обслуговування, охорона здоров'я, рекреаційно-туристичне господарство, освіта, наука, культура, житлово-комунальне господарство, торгівля, громадське харчування.

Освіта в області має декілька рівнів:

· дошкільна;

· шкільна;

· позашкільна;

· середня спеціальна;

· професійна і вища.

Найбільш значною частиною освітнього комплексу є середні загальноосвітні школи. До системи позашкільної освіти входять будинки творчості школярів, станції юних туристів, дитячі спортивні школи (м. Івано-Франківськ, Коломия, Калуш, Долина, Надвірне та інші міста).

Професійні училища готують кадри для промисловості і будівництва транспорту, сільського господарства та інших галузей (Коломия, Івано-Франківськ).

Взагалі в Івано-Франківській області функціонує 25 вищих навчальних закладів I-ІІ рівнів акредитації, де навчається 19 тис. студентів та 5 вузів ІІІ - ІV акредитації з 19.6 тис. студентами. Серед науково-технічних установ (18 одиниць, 1090 працівників основної діяльності): Прикарпатський університет, Університет нафти і газу, медичний, педагогічний інститути; Відділення Інституту філософії НАН України, Відділ економічних досліджень Львівського відділення НАНУ інституту регіональних досліджень, філіал Інституту лісового господарства і агролісомеліорації та інші.

Система охорони здоров'я, фізичної культури створена для профілактики захворювань і відновлення здоров'я, організації відпочинку населення.

Рекреаційне господарство має велике значення. До галузі входять установи курортного комплексу: будинки відпочинку санаторії, пансіонати, туристичні бази, профілакторії.

Отже, Івано-Франківщина має значний туристичний потенціал. Кліматичні природні умови сприяють розвитку різних видів туризму: гірського, водного, пішохідного і лижного. Область багата також своєю історико-культурною спадщиною. Тут зареєстровано 3477 пам'яток історії, культури та архітектури, функціонує 1654 культурно-просвітницькі установи. Зокрема, це відомі в Україні театри, Івано-Франківський краєзнавчий музей, художній, історії релігії, Прикарпатський літературний, Будинок природи, Коломийський народного мистецтва Гуцульщини.



Розділ 5. Екологічна ситуація в області

Екологічну ситуацію на Івано-Франківщині, як і в цілому по Україні, можна охарактеризувати як кризову, що склалася протягом тривалого періоду через нехтування об'єктивними законами розвитку і відтворення природно-ресурсного комплексу. Відбувалися структурні деформації народного господарства області, за яких перевага надавалася розвитку сировинно-видобувних, найбільш екологічно небезпечних галузей промисловості. Ці чинники, а також відсутність протягом останнього десятиріччя необхідних обсягів інвестицій для оновлення технологій та здійснення природоохоронних заходів обумовили незадовільний стан довкілля.

Основну частину забруднення в регіоні формують викиди електроенергетичної, хімічної, гірничорудної промисловості, автомобільного транспорту та харчових підприємств. Великої шкоди довкіллю завдають залпові аварійні забруднення та викиди в атмосферне повітря Бурштинської ТЕС (Галицький район) - близько 85% в області. Складною є екологічна ситуація в Калузькому (концентрація хімічних виробництв), Надвірнянському (ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття»), Тисменицькому (ТОВ «Фірма «Барва», ВАТ«Івано-Франківськцемент»), волинському районах (НГВУ «Долиннафтогаз», Газопереробний завод) та міста Болехів (ВАТ«Шкіряник», ВАТ«Елрун») й Івано-Франківськ (ВАТ«Плай», ВАТ «Промприлад», ВАТ«Івано-Франківський локомотиворемонтний завод», ВАТ«Полімер»). Особливої уваги потребує вирішення техногенно-екологічних проблем у зоні діяльності ДП «Калійний завод» ВАТ«Оріана».

Основний вплив на погіршення якісного стану водних ресурсів має безповоротний водозабір і скиди забруднених стічних вод у поверхневі водні об'єкти. Основними забруднювачами вод залишаються водогінно-каналізаційні господарства населених пунктів, очисні споруди яких перебувають у незадовільному технічному стані, перевантаженні, із зношеним обладнанням, потребують капітального ремонту та реконструкції.

Динаміка забруднень зумовлюється тим, що у найближчі роки відбувається поступове зростання обсягів виробництва у паливно-енергетичному комплексі та промисловості, які є основними забруднювачами довкілля.

Частка уловлених та знешкоджених шкідливих речовин, які проходять через уловлювачі, становить 81,1% (по Україні - 76%), то частка утилізованих шкідливих речовин є досить низькою - 33,7%. За 2002-2003 рр. в області були введені установки для знешкодження та уловлювання шкідливих речовин потужністю лише 198 тонн шкідливих речовин за рік.

У перспективному періоді реалізація заходів щодо поліпшення якості палива, заборони ввезення, реалізації бензину зі свинцевими добавками та застосування екологічно чистих ресурсозберігаючих технологій дозволить зберігати загальний обсяг викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від пересувних джерел забруднення на рівні 2000 року.

Важливе значення для Івано-Франківської області має охорона лісів. Комплексні заходи щодо охорони лісових ресурсів у прогнозному періоді повинні проводитися в рамках Державної програми «Ліси України» на 2002-2015 роки.

Серйозною проблемою в регіоні залишається поводження з промисловими токсичними відходами. На місцевому рівні незадовільно виконуються рішення щодо визначення безпечних місць централізованого зберігання, знешкодження та захоронення заборонених і непридатних до використання хімічних заходів захисту рослин та інших токсичних відходів.

Виходячи з аналізу екологічної ситуації, що склалася на Івано-Франківщині, та необхідності її стабілізації, щоб усунути можливі прояви кризових явищ як на середньострокову, так і довгострокову перспективу, необхідно провести низку заходів на регіональному рівні.

Головною метою довгострокової регіональної політики у сфері збереження навколишнього середовища та раціонального використання природних ресурсів в Івано-Франківській області повинне бути створення соціально-економічних та правових передумов для забезпечення екологічно безпечного життя та сталого економічного розвитку.



Висновки

Отже Івано-Франківська область має вигідне географічне положення, розвинена енергетична і транспортна інфраструктура, рекреаційні ресурси (більше 100 джерел мін.вод) та лісові ресурси (понад 40% вкрито лісами), наявність на її території 236 родовищ 23 видів корисних копалин (додаток 1). Область достатньо забезпечена водними ресурсами майже по всій території. Земельний фонд незначний: за обсягами земельних ресурсів сільськогосподарського призначення область займає 23 місце, що визначає роль і місце сільського господарства в загальному розподілі праці.

Івано-Франківська область характеризується вищим демографічним потенціалом порівняно з іншими регіонами України.

Оцінивши природно-ресурсний потенціал області можна дійти висновку, що на даному етапі розвитку науки і техніки не в повній мірі використовуються ресурси області. Тому на першому етапі потрібно звернути увагу на зношеність основних фондів, застаріле обладнання та невідповідність техніки і технологій сучасним вимогам господарювання. Необхідним є оновлення виробництва, застосування новітніх технологій, запровадження інноваційних програм, залучення іноземних та вітчизняних інвестицій, що сприятиме розвитку економіки країни.

Івано-Франківська область - одна з найменше урбанізованих областей України. У загальній схемі розселення населення Івано-Франківської області виділяється найбільш густонаселений ареал - райони Придністров'я і рівнинної частини Покуття (межиріччя Лозини і Дністра). Особливістю системи розселення області є те, що майже всі крупні населені пункти області розташовуються в гирлах гірських річкових долин біля виходу їх на рівнину.

Провідна роль в економіці області належить промисловості, яка характеризується недостатнім рівнем промислового виробництва. На території, що займає 2,3 відсотка площі України та проживає майже 3 відсотки населення України виробляється лише 1,6-2 відсотка промислової продукції. У промисловості переважає недержавний сектор, частка якого у загальному обсязі виробництва більше як 96 відсотків. Промисловість області входить до складу Карпатського економічного району. Серед областей західного регіону країни Івано-Франківщина за обсягами виробництва посідає друге місце, поступаючись тільки Львівській.

Виходячи з аналізу екологічної ситуації, що склалася на Івано-Франківщині, та необхідності її стабілізації, щоб усунути можливі прояви кризових явищ як на середньострокову, так і довгострокову перспективу, необхідно провести низку заходів на регіональному рівні.



Список використаної літератури

1. Галанець В. Г. Територіальні особливості розвитку регіонального АПК : монографія / В. Г. Галанець, М. С. Хом'як. - Л. : Укр. технології, 2004. - 224 с.

2. Зелінська, Г.О. Розвиток і використання людських ресурсів Івано-Франківської області в контексті регіональної соціфльної політики // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - №9. - С. 131-134.

3. Іщук С.І. Розміщення продуктивних сил і територіальна організація виробництва. - К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., - 2010. - 260с.

4. Сачовський І.В. Особливості розвитку агропромислового виробництва // Економіка АПК - 2011. - №8. - с.40-44

5. Седіло, Г.М. Розвиток агропродовольчої сфери Карпатського регіону [Текст] / Г. М. Седіло, Н. М. Котько // Економіка АПК. - 2009. - №11. - С. 103-107.

6. Стадницький Ю., Юрчило І. Соціально-економічний стан гірських районів Івано-Франківської області: проблеми, перспективи розвитку.// Регіон. економіка. - 2001.- №1. - с. 228-232.

7. Сус Т.Й.. Зайнятість населення на Івано-Франківщині // Економіка АПК - 2010 р. - № 9.

8. Схема-прогноз розвитку і розміщення продуктивних сил Івано-Франківської області на період до 2015 року./ Нац. акад. наук України, Рада по вивченню продуктивних сил України;[викон. В.М.Колмакова та ін.].

9. Чернюк Л.Г., Клиновий Д.В. Розміщення продуктивних сил України. - К.: ЦУЛ, - 2010. - 470с.

Размещено на Allbest.ru