Інновації для підвищення конкурентоспроможності аграрних підприємств Миколаївської області

Постановка проблеми. Сьогодні Україна розвивається як країна з високою часткою сировинних галузей промисловості, де переважає сфера з низькою наукоємністю матеріального виробництва. Відомо, що рівень розвитку країни залежить від рівня розвитку інноваційної діяльності, тому впровадження інновацій у ринкову економіку є одним із наймогутніших важелів конкурентної боротьби та економічного зростання підприємств. Проте, на сьогоднішній день існує велика кількість бар'єрів щодо одержання підприємствами України доступу до передових технологій. Саме питанню інноваційного розвитку підприємств необхідно приділяти все більшу увагу, так як тільки через такий розвиток можливе досягнення конкурентних переваг на внутрішніх та зовнішніх ринках.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вагомими є пошуки у цьому напрямку таких науковців, як О.І. Амоша, О.П. Єлець,. І.В. Кедревич, Т.П. Костюк, М.В. Літвиненко, А.А. Мазаракі, В.І. Нежиборець, Н.Д. Корінько та багатьох інших. Однак масштаби та рівень наукової розробки національних інноваційних пріоритетів, пошук основних чинників, які поліпшують та розвивають інноваційну діяльність підприємств та обґрунтування концепцій залучення інновацій на підприємства, залишаються недостатніми.

Постановка завдання. Метою статті є дослідження інноваційної діяльності та визначення її важливості для підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Виклад основного матеріалу дослідження. Конкурентоспроможність є індикатором ефективного відродження аграрної сфери України, її входження у світове господарство як рівноправного в економічному і науково-технічному відношенні партнера. У конкурентоспроможності відбивається прогрес у науці, техніці, технологіях, організації виробництва і збуту аграрної продукції. Науково-технічна складова конкурентоспроможності конкретно втілюється в новому або вдосконаленому продукті, нових технологіях - виробничих і управлінських, що відповідають новітнім досягненням світового науково-технічного прогресу [ 1].

Нагальною є потреба кардинальних змін у процесі формування та підтримки рівня конкурентоспроможності вітчизняних підприємств агробізнесу. Провідну роль у цьому відіграють інноваційні перетворення, основними мотивами застосування яких є підвищення конкурентоздатності своїх нових продуктів; збільшення величини грошового потоку тощо.

Широке застосування інновацій є одним з найбільш дієвих і ефективних засобів підвищення ефективності агропромислового виробництва та, відповідно, формування продовольчої безпеки. Інновації сприяють росту продуктивних сил, удосконаленню організаційно-економічного механізму в сільському господарстві та розвитку сільських територій. Інноваційний розвиток передбачає використання сучасних технологій агровиробництва, високоефективних сільськогосподарських культур, інформаційних та управлінських технологій.

Інноваційний розвиток підприємств аграрного сектора полягає в тому, щоб через активацію інноваційної діяльності підвищити рівень економічної ефективності виробництва та конкурентоспроможності продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках.

Інновації в аграрній сфері - це запроваджені нововведення, що забезпечують якісне та кількісне зростання ефективності виробництва аграрної продукції і процесів, за рахунок впровадження нових сортів рослин, порід тварин та птиці, нових технологій в рослинництві, тваринництві, нових видів добрив і засобів захисту рослин, нових методів профілактики і лікування тварин й птиці, нових форм організації та управління сільськогосподарськими підприємствами з метою отримання більш економічного, соціального, екологічного ефекту [2]. Розвиток наукових досліджень в агропромисловій сфері передбачає науково-технічні розробки як постійно поновлюване джерело зростаючих можливостей інноваційного оновлення аграрного сектора. Світовий досвід засвідчує, що уряди європейських країн акцентують увагу не на самому процесі інноваційної діяльності, а на кінцевому продукті, якого потребує агропромисловий сектор.

Головна внутрішня мета діяльності будь-якого українського аграрного підприємства або організації, що функціонують в умовах ринкової економіки, полягає в максимізації прибутку, головного чинника його економічної стійкості. Інноваційна діяльність відіграє у цьому вирішальну роль. Виділимо ряд основних напрямків, що забезпечують підприємству максимальний прибуток [3].

По-перше, це розширення номенклатури реалізованої продукції (послуг). Розширення номенклатури можливе тільки за двома напрямками: за рахунок випуску нової продукції (яка раніше не вироблялась на даному підприємстві) або за рахунок удосконалення (модернізації або модифікації) вже випускаємої продукції або наданої послуги. Вочевидь, як перший, так і другий напрямок, що забезпечує розширення номенклатури продукції і відповідно веде до збільшення прибутку, безпосередньо пов'язані з інноваційною діяльністю, бо сукупність робіт, пов'язаних з розробкою, освоєнням і поліпшенням вже виробленої продукції, за своєю суттю є інноваційною діяльністю.

По-друге, максимізація ціни, за якою реалізується продукція або надається послуга. Вочевидь, що можливість збільшення ціни реалізації продукту або послуги прямо залежать від попиту і пропозиції на продукцію підприємства на ринку. Найбільш важливим є те, чи діє підприємство в умовах конкурентної боротьби або займає монопольне становище. Результатом монопольного становища є практично нічим не обмежена можливість збільшення ціни реалізації продукту (послуги) і, як наслідок, прибутку. Слід зазначити, що здійснювана підприємствами інноваційна діяльність є одним із засобів, за допомогою якого вони можуть забезпечити монопольне становище на ринку або попит на продукцію і необґрунтовано завищувати ціну її реалізації. Іншими словами, інноваційна діяльність дозволяє сільськогосподарським підприємствам в певних умовах зайняти монопольне становище на ринку з усіма наслідками, що випливають звідси, з точки зору збільшення прибутку підприємства через підвищення ціни реалізації продукції та послуги.

По-третє, мінімізація витрат на виготовлення і реалізацію одиниці продукції . Зниження цих витрат можливе тільки двома шляхами: або за рахунок мобілізації резервів технології, що вже використовується, або за рахунок освоєння нового технологічного ланцюга або нових елементів в старому ланцюгу. При цьому мається на увазі, що освоєння нової техніки, технології, як і нових методів організації та управління виробництвом і збутом продукції, визначається ефективністю інноваційної діяльності, реалізованої підприємством.

По-четверте, максимізація обсягів реалізації продукції або послуги. Слід зазначити, що збільшення обсягів реалізації продукції в найменшій мірі залежить від зусиль підприємства, хоча і є певні важелі впливу на споживчий попит. Виділимо два основних напрями: збільшення обсягів реалізації старої (яка вже випускалася на даному підприємстві) продукції і нової продукції. У свою чергу, збільшення обсягів реалізації старої продукції можливе за рахунок проведення комплексу маркетингових заходів, спрямованих на стимулювання збуту (реклама, розпродаж і т. ін.), вихід на нові ринки зі старою (для даного підприємства) продукцією, а також за рахунок підвищення споживчої привабливості продукції. У свою чергу, споживча привабливість включає такі елементи, як ціна продукції, якість і додаткові функції продукції. Підвищення споживчої привабливості означатиме привабливу з точки зору споживачів зміну вищезазначених елементів. Вочевидь, що діяльність, пов'язана з підвищенням якості продукції, що випускається, а також надання їй нової функції є інноваційною. Разом з тим, випуск нової продукції є також результатом інноваційної діяльності. Таким чином, збільшення обсягів реалізації продукції (послуги) також багато в чому досягається за рахунок відповідних інноваційних перетворень.

Миколаївська область відноситься до тієї багаточисленної групи регіонів України, де підтримка інноваційної науково-технічної діяльності не оформлена в окремий документ, а інтегрована в загальну стратегію соціально-економічного розвитку області. Тобто на даний час, не сумніваючись в беззаперечно великій актуальності і значущості інноваційної стратегії, Миколаївська область не має такої.

Перспективи розвитку аграрного сектора Миколаївської області нерозривно пов'язані з економічним ростом цього сектора, що значною мірою визначається інтенсивністю інноваційної діяльності та її результативністю. Аграрний сектор Миколаївської області потребує суттєвих інвестицій для забезпечення динамічного розвитку і виходу на передовий рівень технологій та якості продукції. У Миколаївській області питома вага підприємств, що займалися інноваціями у 2014 році 19,9%.

Розглянемо конкурентні позиції Миколаївської області у порівнянні з іншими регіонами України (Таблиця 1).

Таблиця 1 Конкурентні позиції Миколаївської області за складовою «Інновації» Індексу конкурентоспроможності в 2014 р.

Джерело: складено та розраховано автором з використанням матеріалів [5].

З таблиці видно, що Миколаївська область майже за усіма показниками, окрім якості науково-дослідних закладів має досить конкурентні позиції, щодо інноваційного розвитку, порівняно з іншими регіонами України.

Для забезпечення інноваційного розвитку аграрної сфери необхідна наявність двох складових - ресурсної та інституційної. Ресурсна складова включає фінансове, кадрове, матеріально-технічне та інформаційне забезпечення. Інноваційний розвиток підприємств залежить, насамперед, від його фінансових можливостей. Головним джерелом фінансування для інноваційних підприємств Миколаївської області залишається їх власний капітал, питома вага якого у 2014 році становила 99,5%, афінансування з держбюджету - 0,15%. Загальна сума витрат на інноваційні роботи у 2014 році склала 606,8 млн грн [2].

Яскравим прикладом впровадження інновацій в АПК Миколаївської області є підприємства переробного та заготівельного напряму: ТОВ “Сандора”, ЗАТ “Лакталіс”, ТОВ СП “Нібулон”, фермерське господарство “Владам”, ЗАТ “Баштанській сирзавод”, ТОВ «Золотий Колос» тощо.

Миколаївському регіону вкрай необхідно прийняти інноваційний шлях розвитку і виробити концепцію, що включає науковий аналіз соціально-економічної ситуації, генеральну мету - стійкий розвиток території на основі використання поновлюваного науково-технічного і кадрового потенціалу. Інноваційна стратегія регіону повинна бути спрямована на створення підприємницького середовища зі значною часткою інновацій у технологіях, управлінні та ін., підвищення конкурентоздатності сільськогосподарських підприємств, підтримку малого і середнього інноваційного бізнесу, підвищення рівня життя населення за рахунок збільшення загального обсягу дохідної і видаткової частин бюджету, створення нових робочих місць, поліпшення навколишнього середовища і рівня сервісного обслуговування.

Виконання сформульованих стратегічних цілей дозволяє регіону вирішити задачі по забезпеченню істотного росту валового продукту, підвищити інвестиційну привабливість, створити умови для розвитку існуючих і залучення нових великих компаній, сформувати 360 кластери інноваційних підприємств, забезпечити інтеграцію науки, влади і бізнесу шляхом їх участі у єдиній інноваційній системі, заснованої на комерціалізації знань і науково-технічних досягнень.

Висновки

Таким чином, у період переходу України до ринкової економіки конкуренція сприяє активізації інноваційної діяльності, інтенсивному розвитку аграрної сфери економіки, забезпечує прискорене впровадження науково-технічного прогресу у виробництво. В подальшому в Україні необхідно сформувати ефективну інноваційну модель, яка б забезпечувала не тільки розвиток зовнішньої конкурентної активності, а й створення конкурентної атмосфери всередині країни.

інноваційний прибутковість економіка аграрний

Література

1. Дорошко О.О. Особливості інноваційного розвитку України / О. О. Дорошко // Інвестиції: практика та досвід. - 2011. - № 5. - С. 21-24.

2. Кормнов Ю.О. Ориентация экономики на конкурентоспособность / Ю.О. Кормнов // Экономист. - 1997. - № 1. - С.25.

3. Літвиненко М. В. Інноваційна діяльність підприємства як джерело підвищення прибутку / Літвиненко М.В., Кедревич І.В. // Вісник НТУ (ХПИ). - №7. - 2011. - С. 148-151.

4. Стан сільського господарства Миколаївської області у 2014 році

5. Статистичний збірник «Регіони України 2014» : [за ред. Осауленка О.Г.]. К.: Державний комітет статистики України, 2014. - Ч ІІ. - С. 307-326.

Размещено на Allbest.ru