Основи економічної теорії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Вступ

Макроекономіка - це наука, яка вивчає національну економіку як єдине ціле з погляду забезпечення умов стійкого економічного зростання, повної зайнятості ресурсів, мінімізації рівня інфляції і забезпечення рівноваги платіжного балансу. макроекономіка екзогенний ендогенний

Макроекономіка (гр. macros - великий) є самостійною системою знань про національне і світове (глобальне) господарство, про використання обмежених ресурсів з метою забезпечення життєвих потреб суспільства. Вона вивчає закони і суперечності розвитку національної економіки, механізм взаємодії різних сфер суспільного відтворення та способи впливу держави на функціонування економічної системи.

Як самостійна галузь економічної науки макроекономіка виникла у другій половині ХХ століття. В курсі макроекономіки у сукупності досліджуються умови і результати діяльності усіх суб'єктів господарської діяльності (домашні господарства, підприємства, відповідні державні інституції, тощо), функціонуючих у межах певного природного середовища й державної території.

1. Об'єкт, предмет, функції і завдання макроекономіки. Макроекономіка, мікроекономіка та економічна теорія

Об'єкт макроекономіки є розділ економічної теорії, який вивчає економіку в цілому. На відміну від мікроекономіки, де об'єктом дослідження є поведінка окремого економічного суб'єкта, у макроекономіці досліджуються результати і наслідки діяльності всіх учасників суспільства в цілому.

Предметом (складова частина об'єкта) макроекономічної теорії є агреговані показники поведінки макроекономічних суб'єктів на рівні економіки як єдиного цілого.

Розрізняють позитивну і нормативну макроекономіку як науку.

Позитивна макроекономіка покликана пояснити зміст реальних макроекономічних явищ і процесів обумовлених поведінкою економічних суб'єктів за цих умов. Вона прагне дати відповідь на запитання: якою є макроекономічна ситуація в країні.

Нормативна макроекономіка - це сукупність уявлень стосовно того, якою має стати економіка. Вона ґрунтується на певних ідеологічних засадах та „еталонних” поведінкових функціях суб'єктів господарювання. Її завдання полягає в тому, щоб розробляти рекомендації для проведення економічної політики. Макроекономіка допомагає уряду розв'язувати різноманітні складні питання, які постають перед країною.

Макроекономіка виконує такі функції:

1) теоретико-пізнавальну (гносеологічну) , зміст якої полягає в пізнанні економічних процесів і явищ та поведінки макроекономічних суб'єктів;

2) практичну, зміст якої полягає у розробці практичних рекомендацій на основі економічного аналізу. На її основі держава, домогосподарства, фірми розробляють економічну політику;

3) прогностичну , яка полягає в оцінці економічної кон'юнктури та передбаченні перспектив економічного розвитку країни;

4) виховну та світоглядну. Наявний у суспільстві економічний порядок формує відповідний тип економічного мислення та своєрідний світогляд.

2. Завдання макроекономічної теорії

1) вивчення впливу поведінки економічних суб'єктів та економічної політики на:

обсяг споживання та інвестицій;

валютні курси і рівень інфляції;

торговельний баланс і т. ін.

2) виявлення факторів, що визначають:

зміну рівня цін;

зміну рівня заробітної плати;

обсяг грошової маси;

стимулюючу чи обмежуючу фіскальну та грошово-кредитну політику тощо;

3) виявлення причин кон'юнктурних коливань в економіці як у короткостроковому періоді (діловий цикл), так і в довгостроковому (економічне зростання обсягів національного виробництва) :

вивчення впливу кон'юнктурних коливань на динаміку національних обсягів виробництва, рівень інфляції та безробіття тощо;

визначення впливу макроекономічної політики на ефективність економіки як у коротко-, так і в довгостроковому періодах;

дослідження впливу світогосподарських зв'язків на державний бюджет, процентну ставку, державний борг тощо господарства.

3. Методологія макроекономіки. Макроекономічне моделювання. Макроекономічна політика та її суб'єкти

Методологія - це система наукових знань про шляхи та методи, засоби, інструменти пізнання істини.

Методологія макроекономіки ґрунтується на системі найбільш загальних принципів, методів та способів пізнання економічних систем.

Макроекономічне моделювання - це метод дослідження, при якому у спрощеному вигляді при багатьох допущеннях встановлюють основні залежності між економічними показниками.

Макроекономічне моделювання використовується для створення макроекономічних моделей за допомогою загальних і специфічних методів дослідження.

Макроекономічна модель - це спрощене відображення зазвичай (за допомогою математичних рівнянь) економічної дійсності, абстрактне узагальнення реальної картини життя (відповідних фактичних даних), що дозволяє виявити і дослідити основні закономірності і риси об'єкту пізнання.

Створити модель означає не що інше як знайти функцію, яка пов'язує ендогенні (внутрішні) та екзогенні (зовнішні) макроекономічні параметри.

Ендогенні параметри - це змінні, які модель намагається пояснити. Вони формуються всередині системи. Наприклад, величина заробітної плати, національного доходу, процентної ставки, рівня цін, інфляції тощо.

Екзогенні параметри - це змінні, які модель бере як дані. Це, як правило, вихідна інформація, яка вводиться у модель ззовні. До них відносяться технологічний рівень виробництва, поведінка суб'єктів на різних ринках, рівень оподаткування, обсяг пропозиції грошей, обсяг державних закупівель тощо.

Метою моделі є з'ясувати, як екзогенні змінні впливають на ендогенні.

Макроекономічна політика - це політика уряду, що спрямована на регулювання економіки як єдиного цілого, з метою забезпечення її стабільності та динамічного розвитку.

Мета макроекономічної політики - забезпечення повної зайнятості, стабільності цін і ефективног о економічного зростання.

Основними формами макроекономічної політики є фіскальна, монетарна, політика доходів, зовнішньоекономічна та ін.

Фіскальна, або бюджетно-податкова, політика - це політика, яка спрямована на зниження безробіття чи інфляції та досягнення природного обсягу виробництва через зміну державних видатків, рівня оподаткування або одночасне поєднання обох цих заходів. Податки й державні видатки - це основні знаряддя фіскальної політики.

Монетарна політика, або кредитно-грошова, політика - це політика, яка спрямована на регулювання грошей у національної економіці для досягнення макроекономічної стабільності.

Політика доходів - це політика, яка застосовується для боротьби з інфляцією. Цю політику інакше називають контролем за цінами і заробітною платою.

Зовнішньоекономічна політика покликана впливати на обсяги зовнішньоекономічної діяльності.

Макроекономічну політику здійснює держава та інші суб'єкти економічної діяльності.

4. Макроекономічні показники. Екзогенні та ендогенні змінні

Макроекономічні показники поділяють на:

натуральні, які вимірюють у різних фізичних одиницях;

вартісні (грошові).

Вартісні показники можуть визначатися у постійних (фіксованих) або поточних цінах. Постійна ціна - це ціна базового періоду (року).

Показники можуть бути абсолютними (натуральні та вартісні) і відносними (визначеними у відсотках).

Показники також поділяють на таки групи: „потокові” та „запасові”.

Потокові показники - це економічні параметри, які відображають передачу цінностей суб'єктами один одному в процесі економічної діяльності і вимірюються в одиницях за певний період часу, як правило, у розрахунку за рік (заощадження, інвестиції, дефіцит бюджету тощо).

Показники „запасів” - це економічні параметри, які відображають нагромадження та використання цінностей суб'єктами і вимірюються на конкретний момент часу, на певну дату (капітал, державний борг тощо).

Існує певний взаємозв'язок між показниками потоку й запасу:

запас дорівнює накопиченим за певний період потокам;

потік дорівнює різниці між запасами на початок та кінець періоду.

Потоки спричиняють зміни у запасах:

Нагромадження бюджетних дефіцитів за ряд років призводить до збільшення державного боргу;

зміни запасу капіталу наприкінці поточного року в порівнянні з його величиною на кінець минулого року можуть бути представлені як потік чистих інвестицій за рік.

Основні складності у вивченні національної економіки є суб'єктивність дослідників, які нерідко є в'язнями своїх теоретико -методологічних упереджень.

Вчені часто мають діаметрально протилежне розуміння економіки: одні з них вважають, що ринок найкраще організовує національну економіку, інші віддають перевагу директивно-централізованому плануванню; державні програми соціального захисту населення захоплюють одних і дратують інших. Джордж Бернард Шоу писав: „Якби всіх економістів зібрати разом, вони все одно не вироблять дійового рішення”.

Екзогенні та ендогенні макроекономічної моделі- це математичні рівняння, в яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному та спрощеному вигляді. Створити модель - це означає знайти функцію, яка по в'язує ендогенні та екзогенні змінні макромоделі. У макроекономічних моделях використовують два види змінних - ендогенні та екзогенні. Ендогенні -- це змінні, які модель намагається пояснити. Екзогенні - це змінні, які модель бере як дані. Метою моделі є з'ясування того, як екзогенні змінні впливають на ендогенні. Інакше кажучи, значення екзогенних змінних вводять із зовні, тоді як ендогенні змінні визначаються всередині моделі, вони є результатом побудови моделі. Ендогенні змінні визначаються в ре зультаті розв'язання моделі (наприклад: величина реального національного доходу, рівень зайнятості, ставка реальної заро бітної плати, реальна ставка процента, рівень цін). Екзогенні змінні знаходяться поза макромоделі (як правило, це технологія виробництва, характер поведінки економічних суб'єктів на кожному з ринків, ставка оподаткування (Т), державні витрати (G), величина пропозиції грошей (М⁵)).Часто у макроекономічних моделях використовують іншу класифікацію економічних змінних, яка пов'язана із способом виміру їх у часі. Змінні запасу вимірюються тільки в конкретний момент ча су і характеризують стан об'єкта дослідження на визначену да ту - початок або кінець року і т. ін. (Наприклад: державний борг, обсяг капіталу в економіці і т. п. Змінні потоку характеризують економічний процес, який відбувається неперервне і вимірюються в одиницях на певний період часу (обсяг інвестицій на рік, розмір споживчих витрат на рік).

Перелік літератури

1. Базилевич В.Д., Базилевич К.С., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник / За ред. В.Д. Базилевича. - К.: Знання, 2004. - 857с.

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Опорний конспект лекцій. - К.: Четверта хвиля, 1997. - 224 с.

3. Гальчинський А., Геєць В., Семиноженко В. Україна: наука та інноваційний розвиток. К., 1997. - 80 с.

4. Гаєць В. Питання макроекономічної стабілізації в аспекті переходу від економічної кризи до зростання. // Вісн. Нац. Банку України. - 1997.

Размещено на Allbest.ru