Удосконалення цінової політики Державного підприємства Лутугінський науково-виробничій валковий комбінат на зовнішньому ринку

Характеристика виробничої діяльності та фінансового стану підприємства. Аналіз структури і динаміки балансу, собівартості продукції. Удосконалення заходів по удосконаленню цінової політики на експортну продукцію та економічний ефект від їх впровадження.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид дипломная работа
Язык украинский
Дата добавления 23.01.2017
Размер файла 1,3 M

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Донбаський державний технічний університет

Факультет менеджменту

Кафедра менеджменту

Пояснювальна записка

до дипломного проекту (роботи)

на тему: «Удосконалення цінової політики Державного підприємства Лутугінський науково-виробничій валковий комбінат на зовнішньому ринку»

Виконала: студентка 5 курсу, групи МЗД-09-з напряму підготовки (спеціальності) 0306 менеджмент і адміністрування,

7.03060104 менеджмент зовнішньоекономічнї діяльності Ширкунова К.В.

Алчевськ - 2014 року

Реферат

Актуальність теми дипломної роботи. При визначенні загальної цінової політики підприємства ЗЕД окремі рішення (взаємозв'язок цін на товари в рамках асортиментів, використання спеціальних знижок і змін цін, співвідношення своїх цін і цін конкурентів, метод формування цін на нові товари) об'єднуються в інтегровану систему.

Цінова політика багато в чому залежить від виду пропонованих підприємством товарів або послуг. Вона формується в тісному зв'язку із плануванням виробництва товарів або послуг, виявленням запитів споживачів, стимулюванням продажів. Ціна повинна встановлюватися таким чином, щоб, з одного боку, задовольняти необхідним потребам покупців, а з іншого боку - сприяти досягненню поставлених підприємством цілей та стратегій. Тому таке протиріччя породжує актуальність проблеми по удосконаленню цінової політики підприємства особливо на міжнародному рівні. Виходячи з цього, завдання удосконалення цінової політики підприємства на зовнішньому ринку є надзвичайно актуальним.

Мета дипломної роботи: розробка заходів щодо удосконалення цінової політики Державного підприємства «Лутугінський науково-виробничій валковий комбінат» (ДП «ЛДНВВК») на зовнішньому ринку

Об'єктом дослідження виступає цінова політика ДП «ЛДНВВК» на зовнішньому ринку.

Предмет дослідження: методи управління ціновою політикою підприємства; механізм формування цін на експортовану продукцію шляхом розширення стимулювання покупців; аналіз ціноутворюючих чинників, таких як попит та пропозиція.

Ключові поняття: зовнішньоекономічна діяльність, зовнішній ринок, оборотність ресурсів, ефективність, експорт, рентабельність, стимулювання.

Зміст

  • Вступ
  • 1. Концептуальні основи цінової політики на підприємстві
    • 1.1 Актуальність проблемних питань цінової політики підприємств ЗЕД
    • 1.2 Основні компоненти цінової політики підприємства та методи ціноутворення
    • 1.3 Методи управління ціновою політикою підприємстві в умовах ЗЕД
  • 2. Аналіз діяльності ДП "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат"
    • 2.1 Аналіз виробничої діяльності підприємства
    • 2.2 Аналіз фінансового стану ДП «ЛДНВВК»
    • 2.3 Аналіз персоналу
    • 2.4 Аналіз собівартості продукції
  • 2.5 Аналіз ЗЕД
    • 2.6 Аналіз цінової політики на підприємстві
  • 3. Удосконалення цінової політики на експортну продукцію
    • 3.1 Впровадження заходів по удосконаленню цінової політики на експортну продукцію
    • 3.2 Формування знижок на продукцію ДП «ЛДНВВК»
    • 3.3 Економічний ефект від удосконалення цінової політики на підприємстві ДП «ЛДНВВК»
  • 4. Охорона праці на ДП «ЛДНВВК»
    • 4.1 Система управління охороною праці на підприємствах (СУОПП)
    • 4.2 Виробниче середовище та умови безпеки праці
    • 4.3 Аналіз, прогнозування та профілактика травматизму і професійних захворювань на виробництві ДП «ЛДНВВК»
  • 5. Цивільна оборона на підприємстві ДП «Лутугінський науково-виробничій валковий комбінат» (ДП «ЛДНВВК»)
    • 5.1 Характеристика можливої обстановки на території підприємства при виникненні виробничих аварій, катастроф та стіхійніх лих
    • 5.2 Заходи цивільного захисту при загрозі та виникненні аварій, катастроф та стихійних лих
    • 5.3 Матеріально-технічне забезпечення при загрозі та виникненні надзвичайні ситуації
  • Висновки і пропозиції
  • Список використаних джерел
  • Додатки
  • Вступ
  • Цінова політика підприємства формується в рамках загальної стратегії підприємства, агентів фізичного розподілу й покупців і включає цінову стратегію й тактику ціноутворення.
  • Оскільки ціна на продукцію, з одного боку, є одним з основних показників конкурентоспроможності, тому важливе значення набуває питання допустимих знижок на ціну продукції підприємства, а з другого боку, ціна на продукцію є формуючим показником доходності підприємства, що потребує її підвищення. Тому це протиріччя породжує актуальність питання по удосконаленню цінової політики. Одним з першочергових завдань керівництва стає формування та оцінка поточних перспективних можливостей підприємства, тобто його потенціалу; збалансування можливостей підприємства з потенціалом зовнішнього середовища для досягнення запланованих задач та з метою виживання в умовах конкуренції сьогодні та в перспективі. В умовах міжнародного ринку ціноутворення є досить складним процесом, піддано впливу багатьох факторів і, звичайно, базується не тільки на рекомендаціях маркетингу. Але вибір загального напрямку в ціноутворенні, підходів до визначення цін на нові та вироби, що випускаються вже для збільшення обсягів реалізації, товарообігу, підвищення виробництва й зміцнення ринкових позицій підприємства є функцією маркетингу. Ціни й цінова політика - одна з головних складових маркетингової діяльності, роль якої усе більше зростає.
  • Виходячи з цього, завдання удосконалення цінової політики на зовнішньому ринку є надзвичайно актуальним.
  • Метою даної роботи є удосконалення цінової політики ДП ЛДНВВК на зовнішньому ринку.
  • У процесі написання роботи необхідно вирішити наступні задачі:
  • 1) визначити стратегічні цілі підприємства;
  • 2) провести аналіз методів формування цін на продукцію;
  • 3) провести аналіз діяльності підприємства;
  • 4) визначити способи стимулювання покупців;
  • 5) удосконалити цінову політику підприємства.
  • Цінова політика - це мистецтво управляти цінами і ціноутворенням, мистецтво встановлювати на товари (послуги) такі ціни і так варіювати ними залежно від становища товару на ринку, щоб поставлені цілі були досяжні.
  • Під ефективністю, як інструментом господарювання, визначається комплексне відображення кінцевих результатів використання цінової політики підприємства за певний проміжок часу.
  • Підвищення ефективності цінової політики підприємства при формуванні виробничої програми на експортовану продукцію є важливим інструментом у формуванні ресурсів підприємства та інвестиційних програм.

Об'єктом дослідження виступає цінова політика Державного підприємства ЛДНВВК на зовнішньому ринку

Предмет дослідження: методи управління ціновою політикою підприємства; механізм формування цін на експортовану продукцію; аналітичні підходи до оцінки впливу ціноутворюючих чинників.

На основі проведеного аналізу виробничої, господарської, фінансової та зовнішньоекономічної діяльності підприємства, було надано оцінку росту ділової активності підприємства, конкурентоспроможності продукції, збутовим можливостям підприємства та виявлені проблемні питання в цінової політиці .

В результаті удосконалення цінової політики на експортовану продукцію прогнозована результативність роботи підприємства підвищиться у таких напрямках:

- підвищення обсягів виробництва продукції;

- підвищення попиту покупців даної продукції;

- підвищення доходу підприємства.

Методи досліджень. Для ідентифікації проблемних питань використовується апарат системного аналізу; для формування цінових стратегій - метод ієрархій; для визначення знижок на товар-аналіз екстремуму функцій.

Як апробацію результатів роботи на підприємстві можна розглядати позитивну рецензію з підприємства ДП «ЛДНВВК».

Практична значущість. Запропонований бізнес-процес підвищення ефективності управління ціновою політикою підприємства ДП «ЛДНВВК» повинен включати .як мінімум, п'ять фаз, які вирішують, по-перше оперативне управління стимулюванням покупців підприємства, а по друге , виконання стратегічних і оперативних планів цінової політики підприємства. Запропонована система знижок на ціну продукції ураховує еластичність попиту та збільшення обсягів продаж.

За результатами впровадження управління ціновою політикою на підприємстві прибуток підвищився на 1376703 грн, це свідчить про те, що управління ціновою політикою на підприємстві при експорті продукції може принести підприємству додаткові вигоди.

Розділ 1. Концептуальні основи цінової політики на підприємстві

1.1 Актуальність проблемних питань цінової політики підприємств ЗЕД

Цінова політика підприємства ЗЕД - поняття багатопланове. Підприємство не просто встановлює ту або іншу ціну, воно створює свою систему ціноутворення, що охоплює весь асортимент продукції, що випускається, у якій ураховує розходження у витратах виробництва й збуту для окремих категорій споживачів і для різних географічних регіонів, специфіку в рівнях попиту; сезонність споживання товару й багато інших факторів. Крім того, діяльність підприємства здійснюється в умовах постійно мінливого конкурентного оточення.

Цінова політика підприємства (організації) - це діяльність її керівників з установлення, підтримці й зміні цін на вироблені товари, спрямована на досягнення цілей і завдань фірми.

Розробка цінової політики включає етапи:

* визначення цілей ціноутворення;

* аналіз ціноутворюючих факторів;

* вибір методу ціноутворення;

* ухвалення рішення про рівень ціни.

Ціна на продукцію з одного боку є джерелом прибутку, а з іншого боку формує основний показник конкурентоспроможності товару. Будучи лише однією зі складових маркетингових засобів, ціна товару виконує винятково важливу функцію, що полягає в одержанні надходжень від реалізації. Саме від цін залежать досягнуті комерційні результати, а правильно обрана цінова політика справляє довгостроковий і вирішальний вплив на конкурентоспроможність як товарів, так і виробниче - збутової діяльності підприємства. Крім цього, ціна є фактором, що має велике значення для споживачів товарів. Вона слугує засобом встановлення певних відносин між підприємством і покупцями і сприяє створенню певного уявлення про нього, що може вплинути на подальший розвиток підприємства. І нарешті, ціна є найсильнішою зброєю в боротьбі з конкурентами на ринку. Для розроблення відповідної цінової політики підприємство має чітко визначити цілі ціноутворення. Вони виливають з аналізу становища підприємства на ринку та його загальних цілей на цьому ринку. Отже, цілі ціноутворення не повинні розглядатися як окремо взяті. Вони покликані сприяти успішному здійсненню маркетингової стратегії підприємства.

На сьогодні, усвідомивши важливість ціноутворення, провідні компанії світу для реалізації своїх цілей та збільшення прибутковості звернули увагу на розроблення та вдосконалення своєї цінової політики. Крім того, змінилися погляди на техніку обліку витрат, багато фірм проводять дослідження ринку, щоб краще усвідомити мотивацію споживачів, вивчають діяльність конкурентів. Автори з мікроекономіки розглядають особливості ціноутворення в залежності від типу ринкової структури та акцентують увагу на можливості і мірі впливу продавця (виробника) на рівень ринкової ціни [1, ст..23]. Бланк І.А., розглядає ціну з точки зору фінансового менеджменту, як засіб забезпечення повного відшкодування витрат і одержання нормального прибутку [2, ст.. 45]. Автор праць з маркетингу, Філіп Котлер [3,ст. 34], зосереджується на визначенні ціни з урахуванням ринкових чинників - за маркетинговим підходом, підприємство, знижуючи ціну, не отримує постійної переваги, а збільшуючи її -- ризикує, адже конкуренти не наслідуватимуть його, тому підприємству доводиться обирати: або втрата споживачів або повернення до попередніх цін. І це ще не весь перелік підходів авторів з приводу визначення ціни, тому що, як зазначено вище, для підприємства є дуже важливим ціноутворення, так як від цього на пряму залежить буде підприємство мати успіх на ринку чи ні.

Політика ціноутворення може переслідувати різні цілі: максимізація поточних прибутків; лідерство в якості товарів; лідерство на ринку; збереження зайнятих позицій. Мета максимізації поточного прибутку досить поширена за умов, коли: підприємство пропонує унікальні товари, відсутні в конкурентів; попит на ті чи інші товари значно перевищує пропозицію. В умовах високої насиченості ринку може виникнути ситуація, коли підприємство буде зацікавлене збувати свої товари за будь-якою ціною з метою лише втримати позиції на ринку. Цілі цінової політики, розраховані на завоювання і підтримку лідерства на ринку, реалізується на ранніх стадіях життєвого циклу товарів-новинок. На основі точного визначення структури витрат розраховуються такі нові ціни, які дають змогу досить тривалий час працювати з достатнім прибутком, доступні споживачам і не викликають бажання в конкурентів поборотися за лідерство на ринку. Обираючи цілі цінової політики, які спрямовані на досягнення лідерства за якістю товарів, підприємства прагнуть перевершити конкурентів шляхом максимального поліпшення якісних характеристик виробів. Поліпшення якості товарів означає й підвищення ціни на них. І якщо таке підвищення розглядається споживачами як цілком припустиме, то підприємство також з успіхом може відійти від конкурентної боротьби.

Цінова політика - це мистецтво управляти цінами і ціноутворенням, мистецтво встановлювати на товари (послуги) такі ціни і так варіювати ними залежно від становища товару на ринку, щоб поставлені цілі були досяжні.

Маркетингова цінова політика засновується на певних методах маркетингового ціноутворення, реалізується через маркетингові цінові стратегії і має розглядатися лише в контексті загальної політики фірми.

Маркетингова цінова політика - це комплекс заходів, до якого належить визначення ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги з метою задоволення потреб споживачів, а також забезпечення прибутку фірм чи підприємства.

Ціна належить до категорії контрольованих факторів маркетингу. Тому ретельне розроблення цінової політики - найважливіша задача підприємства. При цьому надзвичайно важливо забезпечити узгодженість і взаємозв'язок цінової і загальної політики підприємства.

Узагалі, цінова політика підприємства - це принципи, яких вона дотримується у сфері встановлення цін на свої товари чи послуги. Це один з найбільш важливих і гнучких інструментів маркетингу, що визначає обсяг продажів конкретного товару і формує уявлення про нього в очах споживачів. Ціна повинна відображати інтереси як виробників, так і споживачів товарів. Вона повинна забезпечити виробнику відшкодування витрат з певною прибутковістю, а споживачеві - економічну вигоду від експлуатації даного товару. Ціна виконує різні економічні функції: облікову, розподільну, стимулюючу і регулюючу. Облікова функція забезпечує еквівалентність обміну, тобто виручка від реалізації продукції (робіт, послуг) за інших рівних умов забезпечує відшкодування витрат на виробництво і реалізацію, а також утворення прибутку в розмірі, що дозволяє удосконалювати і розвивати виробництво, підвищувати життєвий рівень працівників. Цю функцію ціни виконують завжди. Знаючи, у що обходиться та чи інша продукція, можна за допомогою цін порівнювати різні її види, а також виражати в грошовому вимірі будь-яку кількість продукції і послуг.

Розподільна (або перерозподільна) функція полягає в розподілі доходу між виробниками і споживачами. Якщо ціна товару вища за його вартість, то виробник відшкодовує свої витрати і отримує прибуток. Якщо ж ціна нижче вартості, то виробник працює собі у збиток. Споживач продукції також має різну економічну вигоду при її використанні. Отже, розподільна функція ціни виражає напрямок розподілу - на користь виробника або споживача. Іншими словами, в результаті відхилення цін від вартості національний дохід перерозподіляється між накопиченням і споживанням. Завдання перерозподілу національного доходу в певних економічних, соціальних чи політичних цілях може успішно вирішувати і податкова система.

Тому необхідно поступово звільняти ціни від цієї функцій і передавати, її виконання податковій системі. Стимулююча функція. Суть її полягає в тому, що підвищені ціни стимулюють підприємства до випуску прогресивних і дефіцитних видів продукції, а знижені - до зняття з виробництва застарілої продукції. Регулююча функція виявляється у балансуванні попиту і пропозиції. У тих випадках, коли немає можливості досягти відповідності попиту та пропозиції шляхом зміни обсягу виробництва або це недоцільно, в цьому випадку використовується інструмент ціни. У машинобудуванні він застосовується як по відношенню до засобів виробництва (наприклад, знижені ціни на сільськогосподарську техніку), так і по відношенню до споживчих товарів тривалого користування (наприклад, підвищені ціни на легкові автомобілі). Функції цін взаємозв'язані і утворюють єдину систему, хоча їх дія багато в чому взаємно перекривається, чим пояснюються труднощі практичного ціноутворення.

Ціноутворення є найважливішим критерієм успіху підприємства і його товару на будь-якому ринку. Проблема ціноутворення постала найбільш актуально на сучасному етапі, коли політичні амбіції деяких країн перевершують економічні., тому існує дуже багато підходів до виходу вітчизняних підприємств на нові ринки збуту за рахунок основного конкуруючого фактора - ціни. Ціна є одним з найбільш важливих інструментів регулювання економіки, її регуляторний вплив на економіку охоплює багато напрямів. Зокрема, за допомогою цін виробництво продукції підпорядковується суспільним потребам, вираженим у формі платоспроможного попиту, ціни стимулюють зниження витрат на виробництво і реалізацію товарів, упровадження досягнень науково-технічного прогресу і підвищення якості самих товарів [4, ст. 104]. Ціна є складовою загальної економічної й соціальної політики держави та забезпечує рівні економічні умови і стимули для розвитку всіх форм власності, економічної самостійності підприємств, позитивно впливає на збалансування ринку засобів виробництва, товарів і послуг та сприяє підвищенню якості продукції.

За результатами опрацьованих джерел встановлено, що серед підходів до встановлення ціни на підприємстві можна виділити наступні проблемні фактори, пов'язані із ціноутворенням ( рис. 1.1).

Розглянемо детально кожний фактор:

1) необхідність володіння інформацією. Це означає, що при прийнятті рішень щодо встановлення цін необхідно аналізувати такі види інформації: про ринок у цілому, про конкуренцію на ринку, про ціни, про урядову політику, про виробництво і витрати, про обсяги збуту товарів і прибутку.

2) встановлення цін на нові товари (яких ще не було на ринку). Ця складність зумовлена наступними аспектами:

Рисунок 1.1- Проблемні фактори ціноутворення на підприємстві ЗЕД

по-перше, необхідністю завоювання ринку для нового товару, отримання на ньому певної частки і визнання споживачем. Головною задачею є виявити приховані за будь-яким товаром потреби споживача і продавати не властивості товару, а вигоду від нього;

по-друге, обмеженістю достовірної інформації про ринок нового товару, його випробування покупцем, оскільки поява цього товару на ринку -- справа майбутнього. Відносно висока частка ризику в оцінці початкової інформації [5, ст..44];

по-третє, певною складністю прогнозування майбутньої кон'юнктури ринку і сприйняття ним нового товару. Також дуже важко є передбачити як вплине, позитивно чи негативно, на споживача реклама чи інші маркетингові заходи;

3) жорстка конкуренція. При її наявності, викликає необхідність зниження цін на продукцію або використання інших конкурентних переваг, що може бути досягнуто тільки за умови розробки адекватного сучасним умовам господарювання економічного механізму формування цінової політики підприємства. Для того, щоб визначити ціни на продукт або послугу відповідно до конкурентної ситуації на ринку, слід проаналізувати, як покупці сприймають всі ринкові пропозиції, зокрема які якісні характеристики товару або послуги стимулюють їх придбання. Володіючи цими знаннями можна встановити такі відпускні ціни, які відображатимуть конкурентні переваги.

4) попит. Інколи назва цього фактора ціноутворення звучить в іншій інтерпретації-споживачі, що абсолютно справедливо, оскільки саме від того, чи буде прийнята споживчими та чи інша ціна на товар, залежить і обсяг продажу, і врешті-решт, економічні результати діяльності фірми [6]. Характеристиками споживача, що впливають на ціни є чутливість до цін, яка є різною в різних сегментах споживачів і залежить від цінності товару для споживача, споживчих характеристик, престижності товару, уподобань, а також поінформованість споживачів щодо наявності на ринку товарів-замінників, можливості зіставляти товари тощо. При аналізі попиту покупців і факторів, що впливають на нього, необхідно використовувати системний підхід. До того ж, даний аналіз повинен носити постійний, систематичний характер. Створення інформаційної бази для аналізу попиту покупців на основі системного підходу є основою оцінки цінової еластичності попиту в умовах маркетингової орієнтації підприємств.

Коливання курсів валют підвищує ризик валютних операцій . Тому валютна цінова політика на підприємстві має бути спрямована на захист інтересів виробника.

Так як, проблем щодо встановлення цін є досить багато, то в залежності від того, яку ціль ставить перед собою підприємство, ціноутворення має відбуватися на комплексних засадах. Отже, це повинен бути такий комплекс дій, на довгострокову перспективу, який був би спрямований на досягнення поставлених цілей з найменшими витратами й найбільшою ефективністю.

Проблему визначення ціни на довгострокову перспективу з урахуванням різноманітних чинників та мінливості ринкового середовища в сучасних умовах розвитку економіки вирішує на підприємстві стратегія ціноутворення. Різноманітність цінових стратегій просто вражає, бо ринок не стоїть на місці. Але найпопулярнішими досі залишаються: збирання вершків, стратегія престижних цін, стратегія низьких цін або стратегія проникнення на ринок, стратегія встановлення цін у рамках товарного асортименту та стратегія диференційованого ціноутворення, тощо. Але багато перспективних компаній вдаються до комбінування стратегій щодо формування ціни [7, ст. 79].

Отже, сьогодні, коли ситуація на ринках продукції постійно змінюється, потрібно розглядати ціноутворення як процес, на який впливає ряд факторів. За таких умов стає неможливим використовувати один метод ціноутворення і приділяти увагу одному чи кільком факторам. Тому потрібно об'єднати різні методи ціноутворення і враховувати фактори впливу з метою отримання обґрунтованої, конкурентоспроможної ціни на продукцію, яка допоможе підприємству розвиватись. Ці методи повинні враховувати: 1) вплив витрат на ціноутворення і за допомогою сукупності заходів з економії витрат стимулювати зниження їх рівня; 2) вплив конкурентів; 3) вплив держави; 4) вплив споживачів; 5) вплив інших факторів. Фінансове положення підприємств і на сьогоднішній день далеке від стабільного, існує цілий ряд труднощів як із забезпеченням виробництва, так і з перебудовою і впровадженням нових технологій. Ринок диктує необхідність розробки нових методологічних підходів до ціноутворення на підприємстві і вимагає комплексного підходу до вирішення цієї проблеми.

1.2 Основні компоненти цінової політики підприємства та методи ціноутворення

Цінова політика відображає загальні цілі фірми, які вона прагне досягти, формуючи ціни своєї продукції. Політика цін - це загальні принципи, яких підприємство збирається дотримуватися в сфері встановлення цін своїх товарів або послуг.

За допомогою різних методів ціноутворення встановлюють конкретну ціну залежно від певних обставин або поставлених цілей. Для ухвалення остаточного рішення за цінами менеджер повинен розглянути всі пропоновані варіанти розрахунку цін. У процесі встановлення ціни продукції підприємство (фірма) повинне чітко визначити мети, які воно хоче досягти. Ніж ясніше подання про їх, тим легше встановлювати ціни нової продукції. До можливих цілей цінової політики відносяться[8,ст.5]:

- забезпечення виживаності підприємства ЗЕД;

- максимізація поточного прибутку;

- завоювання лідерства по показнику «частка ринку»;

- завоювання лідерства по показнику «якість продукції»;

- політика «зняття вершків»;

- короткострокове збільшення обсягів збуту продукції.

При аналізі ціни конкурента основна увага повинне бути звернене на систему знижок, які він надає. У світовій практиці налічується близько 20 видів знижок із ціни:

Бонусні знижки за оборот даються постійним покупцям залежно від обороту продажів.

Прогресивні знижки надаються покупцеві за кількість, обсяг покупки, серійність.

Товарообмінний залік або знижка надається за повернення старого, раніше купленого в даної фірми товару.

Експортна знижка при продажі товару на експорт.

Функціональні знижки або знижки в сфері торгівлі надаються виробникам службами руху товарів за виконання певних функцій.

Спеціальні знижки даються продавцем тим покупцям, у яких продавець більше зацікавлений.

Сховані знижки надаються покупцеві у вигляді безкоштовних зразків (пробників та ін.).

У ринкових умовах ціна, як правило, встановлюється на основі співвідношення між попитом та пропозицією. Але це не означає, що підприємці не беруть ніякої участі у встановленні ціни. Вони, ще до початку реалізації товару, враховуючи його якісні характеристики, маючи розрахункову величину витрат, знаючи ціни конкурентів і споживчий попит на ринку, починають формувати вихідну ціну на свою продукцію. За такою початковою ціною товар надходить до ринку, де в процесі купівлі-продажу під впливом співвідношення між попитом і пропозицією встановлюється остаточна ціна реалізації

Склад ціни на продукцію вітчизняного виробництва наведений на рисунку 1.2

Собівартість

Прибуток

Акцизний збір

Податок на додану вартість

Націнка посередника (міжнародного дистриб'ютора)

Торговельна надбавка

Ціна підприємства

Відпускна ціна виробника

Відпускна ціна посередника

Роздрібна ціна

Рисунок 1.2 - Поелементний склад ціни

Як видно зі схеми, останній елемент ціни, тобто торговельна надбавка, перетворює відпускну ціну в роздрібну. Склад роздрібної ціни (Цр) на вітчизняні товари, яка містить у собі максимальну кількість елементів, можна записати таким чином:

Цр = С + П + А + ПДВ + Нп + Нт. (1.1)

Кожен вид ціни складається з окремих частин, які називаються елементами. До елементів ціни належать: собівартість (С), прибуток (П), мито (М), акцизний збір (А), податок на додану вартість (ПДВ), посередницько-збутова націнка (Нп) і торговельна надбавка (Нт), а при експорті - додається витрати на митне очищення.

Собівартість та прибуток є обов'язковими елементами ціни, тому що відшкодування витрат і отримання прибутку є невід'ємною умовою виробництва продукції. Наявність інших елементів у ціні необов'язкова і залежить від галузевої належності продукції, її соціальної значущості, кількості господарських ланок, що беруть участь у виробництві і реалізації продукції, та інших чинників. Так, мито входить до складу ціни тільки імпортних товарів, а акцизний збір є елементом лише незначної частки продукції. Податком на додану вартість хоча й обкладається абсолютна більшість товарів, але є певні винятки. Націнки посередницько-збутових і торговельних організацій містять ціни тих товарів, реалізація яких здійснюється через посередницькі ланки. Тому не лише ціни на різні товари, а й той самий вид ціни може мати неоднаковий склад елементів.

Вихідна ціна має бути в межах між надмірно низькою ціною, яка не дає прибутку, і надмірно високою, яка стримує попит. Тому мінімально можлива ціна визначається собівартістю продукції, а максимальна -- наявністю унікальних властивостей товару. Ціни товарів конкурентів і товарів аналогів обумовлюють середній рівень, на який треба спиратися при встановленні ціни. Цінова політика суб'єкта господарювання являється невід'ємним елементом моделі управління прибутком суб'єкта господарювання, визначаючи функціонально-організаційні основи формування доходів такого підприємства. А зважаючи на той факт, що основу доходів суб'єкта господарювання (і, відповідно, прибутку) формує виручка від реалізації товарів, ключовим завданням фінансового менеджменту на підприємстві являється саме забезпечення формування необхідної величини доходів із стабільним розподілом у просторі та часі. У свою чергу, ефективність та результативність формування доходів суб'єкта господарювання, як складової моделі управління його прибутком, безпосередньо залежить від адекватності фінансового забезпечення цінової політики суб'єкта господарювання, у тому числі, методологічного забезпечення.

Важливим елементом цінової політики підприємства в моделі управління прибутком являється визначення ціни продукції суб'єкта господарювання, її видів, а також структури. Для потреб управління прибутком як функціонально-організаційного блоку фінансового менеджменту прийнято виділяти сукупність фінансових показники, що характеризують та визначають абсолютну величину ціни продукції суб'єкта господарювання, у тому числі: (1) собівартість одиниці продукції (у тому числі, величина умовно-змінних витрат на одиницю продукції та величини умовно-постійних витрат на одиницю продукції); (2) прибуток на одиницю продукції; (3) оптова ціна одиниці продукції; (4) відпускна ціна одиниці продукції тощо.

Собівартість продукції має таку структуру( рис. 1.3).

Рисунок 1.3- Собівартість продукції на підприємстві

Відокремлення ряду фінансових показників, що характеризують структуру ціни продукції підприємства здійснюється з метою інформаційного забезпечення фінансового менеджменту у частині аналізу та прийняття управлінських фінансових рішень. Оптова ціна продукції підприємства являється джерелом формування фінансових ресурсів підприємства, оскільки представляє собою грошовий потік, що надходить у повне розпорядження суб'єкта господарювання на основі якого формується два основні фонди собівартість продукції та прибуток.

Формування прибутку суб'єкта господарювання як винагороди за підприємницький ризик не можливе без відповідної реалізації створеної доданої вартості на товарному ринку за грошові кошти, це, у свою чергу, визначає об'єктивну необхідність дослідження фінансових процесів, що пов'язані із реалізацією продукції суб'єкта господарювання на ринку. Визначаючи цінову політику підприємства як вираження функціонально організаційного блоку управління доходами суб'єкта господарювання від операційної діяльності, необхідно розуміти, що в її рамках, поряд із фінансовими проблемами визначення ціни, вирішується проблема стимулювання збуту, у тому числі і обґрунтування фінансових механізмів такого стимулювання. Під фінансовими механізмами стимулювання збуту продукції суб'єкта господарювання необхідно розуміти сукупність методів та технологій формування фінансове сприятливих умов для отримання покупцем відповідної продукції, перш за все, строків відвантаження продукції та її оплати, відповідно, можна визначити сукупність фінансових умов реалізації продукції, що визначають прийнятність форми її реалізації суб'єктом господарювання для споживача з фінансової точки зору. Серед такої сукупності можна виділити наступні основні напрямки впливу на формування та реалізацію фінансових відносин між суб'єктом господарювання та його покупцем (рис. 1.4).

1.3 Методи управління ціновою політикою підприємстві в умовах ЗЕД

Формування цінової політики підприємства в умовах ринкової економіки є одним з найважливіших елементів механізму конкурентоспроможності. У зв'язку із цим керівники підприємства намагаються більше приділяти увагу процесу розробки й застосування цінової політики. У противному випадку тверда конкуренція між виробниками на ринку може привести до зниження обсягу продажів, зменшенню рівня прибутку, рентабельності й у підсумку до падіння конкурентоспроможності товару й підприємства в цілому.

Рисунок 1.4- Фактори впливу на ціну продукції [22,ст.23]

Розглянемо сутність етапів цінової політики підприємства більш докладно [18,19,.20,21].

Етап 1. Вироблення цілей цінової політики. Це складова частина загального дерева цілей організації (підприємства), що має кілька рівнів реалізації:

* стратегічні цілі - спрямовані на глобальну постановку питань і орієнтовані на довгостроковий період;

* тактичні цілі - дозволяють досягти середньострокових результатів, обсяг рішень строго обмежений у відповідності зі стратегічними цілями;

* операційні цілі - носять локальний характер, спрямовані на реалізацію рішень у короткостроковому періоді (повинні відповідати тактичним і стратегічним цілям).

Етап 2. Аналіз ціноутворюючих факторів дозволяє врахувати в ціновій політиці реакцію покупців, постачальників, факторів виробництва й конкурентів на зміну цін.

Етап 3. Вибір методу ціноутворення. На цьому етапі підприємство вирішує питання формування цінової політики через вибір методу встановлення ціни на товар.

Етап 4. Вибір цінової стратегії, установлення остаточної ціни. Підприємство повинне врахувати ряд додаткових ринкових факторів ціноутворення: фактори психологічного характеру, бажаний ціновий образ, можливість диверсифікованості ціни. При цьому важливо врахувати вплив стадії життєвого циклу підприємства. Загальна структура управління ціновою політикою на підприємстві представлена на рис. 1.5

Виділяють наступні етапи ціноутворюючого процесу на підприємстві:

- визначення базової ціни, тобто ціни без знижок, націнок, транспортних, страхових, сервісних компонентів;

- визначення ціни з урахуванням вищевказаних компонентів, знижок, націнок.

Розглянемо основні методи розрахунку базової ціни, які можна використовувати ізольовано або в різних комбінаціях один з одним: [9, ст..167].

1. Метод повних витрат, або метод Витрати плюс (Full Cost Pricing, Target Pricing, Cost Plus Pricing). До повної суми витрат (постійних і змінних) додають певну суму, відповідну нормі прибутку. Якщо за основу береться виробнича собівартість, то надбавка повинна покрити витрати з реалізації та забезпечити прибуток. У кожному разі в надбавку включаються непрямі податки і мито, що сплачує покупець. Застосовується такий метод ціноутворення на підприємствах з чітко вираженою товарної диференціацією для розрахунку цін за традиційними товарами, а також для встановлення цін на зовсім нові товари, що не мають цінових прецедентів.

Рисунок1.5- Структура управління ціновою політикою на підприємстві

Цей метод найбільш ефективний при розрахунку цін на товари зниженої конкурентоспроможності та обчислюється за формулою:

(1.2)

де Иполн -- повні витрати на виробництво і реалізацію одиниці виробу, грн.;

R- рентабельність продукції.

2. Метод вартості виготовлення (Conversion Cost Pricing). Повну суму витрат на покупну сировини, матеріали, напівфабрикати збільшують на відсоток, відповідний власному внеску підприємства в нарощування вартості товару. Метод не застосовується для цінових рішень на тривалу перспективу; не замінює, а доповнює метод повних витрат. Він застосовується в специфічних умовах і випадках прийняття рішень:

- для нарощування маси прибутку за рахунок нарощування обсягу виробництва;

- при відмові або продовження конкурентної боротьби;

- при зміні асортиментної політики та при визначенні найбільш і найменш рентабельних виробів;

- за одноразовими (індивідуальним, немасовим) замовленнями.

3. Метод маржинальних витрат (Direct Costing System) передбачає збільшення змінних витрат у розрахунку на одиницю продукції на відсоток, що покриває витрати і забезпечує достатню норму прибутку. Забезпечуються більш широкі можливості ціноутворення: повне покриття постійних витрат і максимізація прибутку. Застосовуючи цей метод, підприємець прагне встановити таку ціну, яка забезпечить йому бажану величину чистого доходу. Цей метод спирається на графік беззбитковості, який відображає витрати та очікуваний обсяг виручки при різних рівнях виробництва чи продажу. Для прикладу побудуємо графік беззбитковості для варіанта, коли ціна виробу становить 40 грн, постійні витрати дорівнюють 240 тис. грн, а обсяг виробництва -- 15 тис. шт. (рис. 1.6).

Як видно з графіка, постійні витрати не змінюються залежно від обсягу реалізації, а повні (тобто сума постійних і змінних витрат) збільшуються одночасно зі зростанням обсягів реалізації. Крива виручки починається з нульової позначки і підіймається вгору зі збільшенням кількості реалізованої продукції.

Рисунок 1.6 - Графік беззбитковості продукції

Місце перетину ліній виручки та повних витрат називається точкою беззбитковості. Вона показує обсяг реалізації, за якого виручка повністю покриває витрати підприємства, а прибуток, відповідно, дорівнює нулю. Сектор, що знаходиться ліворуч від цієї точки, відображає збитки, а сектор праворуч -- прибуток від реалізації продукції.

Точку беззбитковості можна знайти і аналітичним шляхом. Вона, як правило, визначається в натуральних одиницях (кількість продукції), але може бути виражена і в грошовій формі. Точка беззбитковості в натуральному вимірі (Тб) обчислюється за формулою:

(1.3)

де -- сума постійних витрат;

ЗВ -- змінні витрати на одиницю продукції;

Ц -- ціна виробу;

МД -- маржинальний дохід на одиницю продукції (питомий маржинальний дохід).

4. Метод рентабельності інвестицій (Return on Investment Pricing) заснований на тому, що проект повинен забезпечувати рентабельність не нижче вартості позикових коштів. До сумарних витрат на одиницю продукції додається сума відсотків за кредит. Єдиний метод, що враховує платність фінансових ресурсів, необхідних для виробництва і реалізації товару. Підходить для підприємств з широким асортиментом виробів, кожне з яких вимагає своїх змінних витрат. Годиться як для традиційно вироблених товарів з усталеною ринковою ціною, так і для нових виробів. Застосовується успішно при прийнятті рішень про величину обсягу виробництва нового для підприємства товару.

Якщо підприємство вкладає у виробництво позикові засоби, то мінімальну ціну, що забезпечує виплату відсотків за користування кредитом, розраховують по формулі :

Ц = (Иполн +(Ск * К)) / В (1.4)

де Ск - річна ставка відсотка за користування позикою, виражена в коеф.;

К - сума кредиту, грн.;

В - планований обсяг виробництва, од.

5. Методи маркетингових оцінок (Pricing based on Market Considerations). Підприємство намагається з'ясувати ціну, за якою покупець бере товар. Ціни орієнтовані на підвищення конкурентоспроможності товару, а не на задоволення потреби підприємства у фінансових ресурсах для покриття витрат.

6. До найпоширеніших методів установлення цін з орієнтацією на конкуренцію можна віднести метод лідера та метод тендерного ціноутворення. При формуванні цін методом лідера підприємство мало уваги звертає на власні витрати та попит, а здебільшого спирається на ціни головних конкурентів на ринку. Ціна на нову продукцію може відхилятися від цін лідера, але тільки в певних межах, обумовлених відмінностями в якісних характеристиках товарів. Чим менше таких відмінностей, тим більше ціна нової продукції наближається до ціни основного конкурента.

Формування цін методом лідера базується на залежності між ціною та споживчими властивостями (параметрами) виробів. Цей метод має найбільше поширення при формуванні цін на продукцію виробничо-технічного призначення та деякі споживчі товари довгострокового використання, за якими можна кількісно визначити їхні якісні характеристики.

Для встановлення ціни методом лідера можна застосувати два показники: питому ціну або параметричний індекс якості. Якщо ціну товару визначає лише один основний параметр (наприклад, потужність, пробіг), то для її обчислення застосовується питома ціна, тобто ціна в розрахунку на одиницю такого параметра. Вона визначається, як правило, на основі відношення ціни базового виробу (Цб) до значення його основного параметра (Пб):

(1.5)

де ЦП -- питома ціна продукції лідера.

Тоді орієнтовна ціна нової продукції може бути визначена як добуток питомої ціни на основну якісну характеристику нового товару:

де Пн -- значення основного параметра нового виробу.

Але якщо в розрахунку ціни нової продукції використати питому ціну базового виробу, то ціни таких товарів будуть індиферентними, тобто байдужими. Індиферентні -- це ціни, які однакові за питомою ціною, але різні за своїми абсолютними значеннями. За цих умов покупцеві байдуже, яку продукцію купувати, оскільки за ту саму одиницю споживчої властивості (якості) він сплачує однакову ціну.

7.Метод тендерного ціноутворення застосовується, коли фірми конкурують між собою в боротьбі за отримання контракту. Він ще називається методом запечатаного конверта. Метод тендерного ціноутворення найчастіше використовується тоді, коли фірми беруть участь у тендерах, які оголошуються урядом. Фірма, що бажає взяти участь у торгах, подає до тендерного комітету економічно обґрунтовану заявку. Вона містить у собі пропозицію щодо ціни, яка визначається не рівнем особистих витрат або попитом, а на основі цін, які можуть призначити конкуренти. Тому, пропонуючи свою ціну, фірма прагне встановити її на нижчому рівні, ніж у конкурентів, але, безумовно, не нижче власних витрат. Алгоритм тендерного ціноутворення полягає в таких етапах:

1) визначення цілей участі фірми в тендері;

2) оцінювання внутрішніх можливостей;

3) збирання інформації про кількість можливих учасників і їхні ціни;

4) визначення ймовірності отримання контракту за конкретної ціни та умов тендеру;

5) розрахунок прибутку при різних цінах з урахуванням ймовірності виграшу тендеру при кожній ціні. Тут використовують методику маржинального аналізу, а обчислення маржинального прибутку здійснюють за формулою:

МПі = (Ц - АУС) * Рі , (1.6)

де і - варіант ціни;

МПі - маржинальний прибуток при і-й ціні з урахуванням ймовірності виграшу торгів;

АУС - питомі змінні витрати;

Рі - ймовірність отримання замовлення при і-й ціні.

До оферти включають ту ціну, яка дає змогу максимізувати маржинальний прибуток. Проте такий однозначний висновок справедливий для тих фірм, які беруть участь в багатьох торгах і повинні сформувати свій портфель пропозицій відповідно до завдання максимізації загальної маси виграшу. Якщо ж фірма діє в умовах ринку, що перебуває в стані стагнації або переживає серйозні фінансові труднощі, то для неї прийнятною може виявитися ціна, яка обіцяє найбільші шанси на перемогу хоч би при мінімальній (мінімально прийнятній) величині маржинального прибутку.

Висновки за розділом 1 Цінова політика - це мистецтво управляти цінами і ціноутворенням, мистецтво встановлювати на товари (послуги) такі ціни і так варіювати ними залежно від становища товару на ринку, щоб поставлені цілі були досяжні.

На сьогодні, усвідомивши важливість ціноутворення, провідні компанії світу для реалізації своїх цілей та збільшення прибутковості звернули увагу на розроблення та вдосконалення своєї цінової політики. Крім того, змінилися погляди на техніку обліку витрат, багато фірм проводять дослідження ринку, щоб краще усвідомити мотивацію споживачів, вивчають діяльність конкурентів.

Так як, проблем щодо встановлення цін є досить багато, то в залежності від того, яку ціль ставить перед собою підприємство, ціноутворення має відбуватися на комплексних засадах. Отже, це повинен бути такий комплекс дій, на довгострокову перспективу, який був би спрямований на досягнення поставлених цілей з найменшими витратами й найбільшою ефективністю.

.Цінова стратегія фірми на зовнішньому ринку, як правило, починається з визначення власного підходу до концепції ціни, що виробляється на основі загальної ринкової стратегії компанії. Цілеспрямована цінова політика (оперативне рішення завдань) - це встановлення таких цін і їх зміна залежно від ситуації ринку, щоб:

а) оволодіти певною часткою ринку;

б) розширити обсяг продажу;

в) одержати запланований обсяг прибутку (у коротко -, середньо - або довгостроковій перспективі), тобто забезпечити реалізацію товару на певній фазі його життєвого циклу.

Нині при встановленні зовнішньоторговельних цін на продукцію, вітчизняні підприємства застосовують два підходи: середньо затратний і маржинальний (граничний). Оскільки постійні витрати нееластичні при збільшенні обсягів виробництва граничні витрати визначаються тільки змінними витратами.

При маржинальному підході встановлюється оптимальне спiввiдношення величини граничних витрат, граничного прибутку і ціни. Теоретично оптимальне становище на немонополізованих ринках досягається при рівності і граничних витрат і ціни товару, поза межею якого фірмі невигідно нарощувати обсяг виробництва, оскільки ціна не буде відшкодовувати величину витрат. Така ситуація можлива при високій еластичності попиту. Зі зростанням монополізації еластичність попиту знижується. У результаті точка оптимуму зсувається до позначки, де граничні витрати дорівнюють граничному доходу. Фірма отримує великий прибуток, оскільки величина граничного доходу явно менша від ціни.

Розраховуючи зовнішньоторговельні ціни необхідно мати на увазі, що, по-перше, світовий ринок має досить складну олігополістичну структуру з широким спектром окремих автономно функціонуючих субринків, які мають власну структуру цін і специфічні особливості попиту і пропозиції. По-друге, з поглибленням поділу праці знизилося значення масового виробництва товарів великих обсягів. На зміну останньому прийшло серійне виробництво продукції невеликих партій, які розраховані на конкретних споживачів і які задовольняють певні запити і замовлення. Уніфікація товарної пропозиції, скорочення життєвого циклу товарів, прискорення змін товарної пропозиції (фундаментальні, функціональні, пристосувальні) змінили строки реалізації конкретної цінової стратегії фірми.

По-третє, цінові коливання та масштаби відхилень цін пропозицій від середньозважених цін світового ринку свідчать про чітко сформовану тенденцію до поділу ринків на «еластичні» і «нееластичні» стосовно спіралі «ціни - попит - пропозиція».

фінансовий собівартість ціновий

Розділ 2. Аналіз діяльності ДП "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат"

2.1 Аналіз виробничої діяльності підприємства

Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат - загальновизнаний лідер серед вальцеробних підприємств України й СНД. Стійкість валків з маркою «ЛНПВК» забезпечує роботу прокатних станів з мінімальною кількістю перевалок, скорочуючи матеріальні й енергетичні витрати меткомбінатів. Державне підприємство «Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат», правовий статус суб'єкта - юридична особа, внесене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України код 00191193. Основним видом виробничої діяльності за КВЕД є чорна металургія (27.10.0), спеціалізується на обробленні металевих відходів та брухту чорних металів (37.10.1), оптовій торгівлі необроблених чорни і кольорових металів (51.52.2), згідно інформації про державну реєстрацію АОО № 691308 від 1994-12-23 видана Виконавчим комітетом Лутугинської міської ради Луганської області. Вищим органом управління ДП «ЛНВВК» є Загальні збори акціонерів, наглядовим органом є Наглядова рада Товариства, контролюючим органом є ревізійна комісія.

Виконавчий орган Товариства - Генеральний директор ДП "Лутугинський науково-виробничий валковий комбінат". Організаційна структура складається зі служб директора з виробництва, технічного директора, директора з ремонтів, директора з капітального будівництва, заступника генерального директора з економіки та фінансів, заступника генерального директора з персоналу та загальних питань, заступника генерального директора з реалізації, директора з безпеки, комерційного директора, головного бухгалтера.

Основними нормативними документами, що регламентують діяльність ДП «ЛНВВК», є закон України “Про підприємства”, Кодекс законів про працю, закони України “Про систему оподатковування”, “Про оподаткування прибутку підприємства”, “Про збір на обов'язкове пенсійне страхування”, інші нормативні акти, колективний договір, а також накази, розпорядження, інструкції Міністерства промислової політики України.

Комбінат виробляє валки всіх типів і розмірів для металургійної, паперової, борошномельної, гумовотехнічної й лакофарбової промисловостей (табл. 2.1).

Таблиця 2.1-Типи валків, які виробляються на ДП ЛНВВК

Тип стану

Тип валків

Призначення валків

Листопрокатний

ЛПХНд=63

Пред чістові кліті широкополосних станів

ЛПХНд=71

Чістові кліті

ЛПХНМд=73

Відділочні кліті

ЛШН45

Кліті дуо, кварто

Сортопрокатний

СПХН45

Пред чістові кліті широкополосних станів

СПХН49

Чистові кліті

СПХНМ63

Трубопрокатний стан

Гумові та паперові стани

ТУУ27.5-26524137

Гумовий стан

ТУУ29.2-31632138

Паперовий стан

Висока якість продукції забезпечується досвідченими висококваліфікованими фахівцями підприємства. Крім того група ДП «ЛНВВК» є одним зі світових лідерів з виробництва товарної заготівки. Компанія виробляє литу заготівлю, стрижневий прокат, а також різні сортові профілі (балки, швелери, куточки та ін.).

Головним завданням підприємств є одержання прибутку, збільшення випуску та реалізації продукції як на внутрішньому так і на зовнішньому ринках. Обсяг виробництва слугує основою визначення планових і звітних показників ефективності використання ресурсів: продуктивності праці, фондовіддачі, матеріаловіддачі, собівартості, прибутку.

Обсяг продукції (робіт і послуг) у цінах підприємства включає готові вироби, напівфабрикати, роботи і послуги промислового характеру та інші елементи продукції, призначені для реалізації на сторону, у відповідності до діючої інструкції складання звіту по продукції.

Найважливішим показником діяльності підприємства є обсяг виробленої продукції та її реалізація. При цьому темпи росту обсягу виробництва продукції, підвищення її якості безпосередньо впливають на величину витрат, прибуток і рентабельність підприємства.

Саме тому для забезпечення ефективності роботи підприємства потрібно систематично здійснювати аналіз щодо обсягу виробництва продукції, її структури, реалізації та ритмічності роботи.

Основним завданням аналізу виробництва і реалізації виступають: оцінка виконання плану виробництва і реалізації; вивчення динаміки обсягу і реалізації; вивчення факторів, що впливають на обсяг виробництва; виявлення внутрішньогосподарських резервів зростання обсягів випуску продукції та реалізації, а також розробка заходів щодо їх використання. [9]

Проаналізуємо обсяги виробництва та реалізації продукції, що випускає ДП «ЛНВВК» (табл. 2.2).

Дані для аналізу обсягу і реалізації продукції за два роки візьмемо із форми №1 - баланс (статистична звітність) , форми №2 «Звіт про фінансові результати» та таблиці з додатку Д та занесемо у таблицю 2.2.


Подобные документы

  • Сутність цінової політики підприємства. Вплив цінової політики на формування доходів, фінансового результату та беззбитковості підприємства. Типи ефективності господарювання підприємства та фактори її зростання. Аналіз цінової політики підприємства.

    курсовая работа [261,7 K], добавлен 23.07.2011

  • Сутність ціни та цінової політики. Ціноутворення - важливий економічний інструмент формування показників підприємства. Оцінка й аналіз діючої цінової політики ТОВ "Медикор". Принципи формування цінової політики підприємств медичного обслуговування.

    дипломная работа [344,3 K], добавлен 29.11.2010

  • Дослідження існуючих методів встановлення ціни. Аналіз підприємства текстильної галузі ЗАТ "Піонтекс", рівень рентабельності виробництва основної продукції. Методика удосконалення цінової політики політики підприємства за допомогою маркетингових підходів.

    дипломная работа [889,3 K], добавлен 13.09.2010

  • Вивчення методів ціноутворення на міжнародному ринку. Аналіз факторів ціноутворення на експортовану продукцію. Розробка бізнес-процесу цінової політики на експортовану продукцію металургійного підприємства, оцінка економічного ефекту даних заходів.

    дипломная работа [816,2 K], добавлен 11.10.2014

  • Сутність, принципи цінової політики підприємства в умовах ринкової економіки, види ціноутворення. Організаційно-економічна характеристика діяльності комунального підприємства "Фармація". Метод мінімальних витрат, надбавки до ціни, цільового ціноутворення.

    курсовая работа [76,7 K], добавлен 20.09.2013

  • Дослідження стану молокопереробної галузі України, аналіз виробничої діяльності та цінової політики. Економічне оцінювання ефективності використання ресурсів підприємства, аналіз його фінансового стану. Діагностика макросередовища та ділового оточення.

    курсовая работа [303,3 K], добавлен 22.05.2019

  • Організаційно–економічна характеристика та основні фінансово–господарські показники діяльності підприємства. Завдання, джерела інформації та прийоми економічного. Аналіз собівартості продукції. Оцінка фінансового стану підприємства.

    курсовая работа [66,1 K], добавлен 30.03.2007

  • Сутність, поняття і види дивідендної політики, її значення для розвитку підприємства. Загальна характеристика підприємства ЗАТ "Барошник". Формування капіталу, фінансові показники діяльності, аналіз керування, удосконалення дивідендної політики.

    курсовая работа [170,3 K], добавлен 28.03.2011

  • Показники удосконалення організаційної та виробничої структури, які умовно можно диференціювати на конкретні та узагальнюючі. Доходи і витрати підприємства - основа формування показників удосконалення організаційної та виробничої структур підприємства.

    реферат [87,4 K], добавлен 21.01.2011

  • Аналіз виробництва продукції, товарів, робіт, динаміки та структури діяльності підприємства. Оцінка виробничого потенціалу, використання трудових ресурсів і оплати праці. Динаміка і структура операційних витрат. Фінансовий аналіз діяльності підприємства.

    контрольная работа [252,2 K], добавлен 18.05.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.