Дослідження спеціалізації підприємства на прикладі підприємства ТОВ "Рендом І"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні основи спеціалізації підприємств та виробництв

1.1 Сутність спеціалізації підприємства

1.2 Основні форми та показники спеціалізації підприємств та виробництв

1.3 Організаційні основи спеціалізації

Розідл 2. Дослідження спеціалізації підприємства на прикладі підприємства ТОВ «Рендом І»

2.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ «Рендом І»

2.2 Аналіз галузі діяльності підприємства ТОВ «Рендом І»

2.3 Аналіз ділової активності підприємства ТОВ «Рендом І»

Розділ 3. Економічна ефективність спеціалізації та стратегічного потенціалу підприємства

3.1 Діагностика стратегічного потенціалу підприємства ТОВ «Рендом І» та ефективність його використання

3.2 Економічна ефективність спеціалізації та способи її вдосконалення

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

Спеціалізація підприємства і його окремих виробничих підрозділів означає зосередження їхньої діяльності на випуску певної продукції або виконанні окремих видів робіт.

Науково-технічний прогрес веде до концентрації в одному продукті, витрат праці працівників все більшої кількості спеціалізованих галузей, що ускладнює виробничі зв'язки й викликає розвиток кооперування. Під кооперуванням розуміються планово-планово-організовані виробничі зв'язки між підприємствами, що спільно виготовляють який-небудь вид продукції. Будучи слідством розвитку спеціалізації, виробниче кооперування характеризується відносною сталістю й стабільністю зв'язків, строгим дотриманням технічних умов підприємств-суміжників.

У курсовій роботі розкриваються такі питання як: сутність, поняття, форми спеціалізації, економічна ефективність цих явищ. Наведено приклади, що дають можливість побачити й зрозуміти важливість і необхідність цих явищ, а також розглянуті й інші немало важливі сторони даного питання.

На даному етапі економіка України переживає перехід до ринкових відносин і питання про спеціалізацію виробництва є досить актуальним.

Оптимальний рівень спеціалізації виробництва є потужним чинником розвитку виробництва й підвищення його ефективності.

Метою курсової роботи є розгляд питання спеціалізації підприємств і виробництв.

Об'єктом курсової роботи є форми спеціалізації підприємств, організаційні основи спеціалізації.

Предметом курсової роботи є підприємство ТОВ «Рендом І».

Розділ 1. Теоретичні основи спеціалізації підприємств та виробництв

1.1 Сутність спеціалізації підприємства

Спеціалізація промислового виробництва є ефективною формою суспільного поділу праці. Спеціалізація веде до підвищення однорідності виробництва, що означає посилення конструктивної і технологічної спільності продукції, що випускається, обмеження різноманіття вживаного устаткування і технологічних процесів, вихідних матеріалів, а також форм організації промислового виробництва.

Розрізняють спеціалізацію промисловості, підприємства, спеціалізацію усередині підприємства. Спеціалізація промисловості виражається в розщепленні існуючих галузей і створенні нових виробництв, що випускають певну продукцію, а також у поділі праці між підприємствами даної галузі.

Спеціалізація підприємства і його окремих виробничих підрозділів означає зосередження їхньої діяльності на випуску певної продукції або виконанні окремих видів робіт.

Напрямки спеціалізації:

– створення або виділення галузей і підприємств, спеціалізованих на випуску певних готових виробів;

– розчленовування процесу виготовлення продукту на ряд часткових процесів і концентрація на підприємствах відособленого виробництва окремих частин цього продукту;

– виділення й створення самостійних підприємств і цехів по виконанню окремих технологічних операцій (стадій).

Науково-технічний прогрес веде до концентрації в одному продукті витрат праці працівників все більшої кількості спеціалізованих галузей, що ускладнює виробничі зв'язки й викликає розвиток кооперування. Під кооперуванням розуміються планово-організовані виробничі зв'язки між підприємствами, що спільно виготовляють який-небудь вид продукції. Будучи слідством розвитку спеціалізації, виробниче кооперування характеризується відносною сталістю й стабільністю зв'язків, строгим дотриманням технічних умов підприємств-суміжників.

У спеціалізованому виробництві розділяють продукцію однорідну й профільну.

Однорідність продукції або виконуваної роботи визначається конструктивно-технологічними ознаками. Критеріями однорідності служать: на робочому місці - однакові деталеоперації, закріплені за ним; на ділянці й у цеху - аналогічні по технічних ознаках деталі, вузли, вироби або виконувані роботи; на підприємстві - виробу або роботи, конструктивно й технічно подібні між собою.

Профільна продукція - поняття більше широке й ставиться переважно до підприємств. Кожне підприємство створюється для виробництва певної продукції, що є для нього профільної.

У народному господарстві постійно виникають нові види виробництв, які виділяються в самостійні ділянки й виробничі одиниці. Наприклад, донедавна автомобільні, і тракторні двигуни виготовлялися на комплексних автомобільних і тракторних підприємствах. У цей час функціонує більше десяти спеціалізованих заводів з виробництва цих двигунів.

Кризові явища в економіці України висувають підвищені вимоги до ефективності виробництва. У сучасних умовах предметна спеціалізація не забезпечує підвищення ефективності виробництва й, отже, конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Через недостачу капіталовкладень неможливо в широких масштабах будівництво нових спеціалізованих підприємств. Росте протиріччя між неминучими в умовах ринкової економіки збільшенням і відновленням номенклатури продукції й обмежених коштів на створення нових підприємств.

1.2 Основні форми та показники спеціалізації підприємств та виробництв

Відповідно до названих напрямків є три форми спеціалізації промислового виробництва: предметна, подетальна, технологічна (стадійна).

Предметна спеціалізація охоплює підприємства й галузі, що випускають який-небудь вид закінченої однорідної продукції (автомобілі, трактори, верстати, турбіни й т.д.). Предметна спеціалізація підприємства супроводжується поглибленням її усередині підприємств (об'єднань), де створюються спеціалізовані цехи або філії.

Подетальна спеціалізація властива підприємствам і галузям, що випускають окремі вузли або частини продукції, що надходять на предметно - спеціалізовані підприємства для комплектації основного виду продукції. Цей вид спеціалізації - пряме продовження предметної й тому є більше прогресивною й ефективною формою спеціалізації. На її основі виникають спеціалізовані виробництва виробів міжгалузевого застосування на базі взаємозамінності окремих вузлів і деталей різного встаткування.

Технологічна спеціалізація характерна для підприємств, що провадять матеріали, напівфабрикати й виконуючі окремі технологічні операції. Сюди ставляться заводи з виробництва лиття, кувань і штампувань, зварених металоконструкцій, як правило, для машинобудівних і ремонтних підприємств,

У машинобудівному виробництві одним з найважливіших напрямків спеціалізації є функціональна спеціалізація, коли в самостійні виділяються допоміжні й обслуговуючі виробництва - ремонт устаткування, виготовлення інструмента й технологічного оснащення. Це напрямок спеціалізації, у зв'язку з його більшим значенням для розвитку машинобудування, планується самостійно.

Для оцінки й планування розвитку спеціалізації виробництва користуються наступною системою показників:

1) кількість галузей і галузева структура промисловості;

2) питома вага спеціалізованого виробництва в загальному випуску даного виду продукції;

3) питома вага продукції, відповідної профілю даної галузі або підприємства, в загальному об'ємі продукції, що випускається;

4) питома вага продукції заводів і цехів, спеціалізованих подетально і технологічно, загалом об'ємі продукції, що випускається;

5) кількість груп, видів і типів технологічно однорідних виробів, що випускаються окремими підприємствами, цехами.

Рівень спеціалізації промислових підприємств характеризується такими показниками, як:

1) рівень оптимальності обсягу виробництва однорідної продукції (коефіцієнт оптимальності) на підприємстві (у цеху);

2) питома вага масової і великосерійної продукції загалом, обсязі виробництва заводу, цеху;

3) питома вага стандартних, нормалізованих і уніфікованих частин у загальному числі виготовлених деталей і вузлів;

4) питома вага спеціального й іншого високопродуктивного встаткування в загальному парку верстатів (устаткування), заводу, цеху;

5) кількість спеціалізованих цехів, виробничих ділянок, потокових ліній і т.д.;

6) коефіцієнт серійності по основних виробничих підрозділах підприємства, об'єднання.

1.3 Організаційні основи спеціалізації

Важливою передумовою успішного розвитку спеціалізації й кооперування в промисловості є стандартизація, уніфікація й типізація виробів, вузлів, деталей сприятливому збільшенню серійності й масовості виробництва. Науково-технічний прогрес у промисловості характеризується, з одного боку, збільшенням і частою зміною номенклатури виробленої продукції, а з іншого боку - посиленням спеціалізації з метою одержання більше дешевої продукції. Це протиріччя може бути дозволене на основі організації масового й великосерійного виробництва однотипних виробів або напівфабрикатів, що безпосередньо зв'язано зі стандартизацією й уніфікацією.

У цей час у країні по державних, галузевих стандартах і технічних умовах випускається близько 80% всієї промислової продукції. Багато заходів в області стандартизації Україна проводить у рамках міжнародного поділу праці.

Важливий напрямок удосконалювання стандартів - комплексність їхньої розробки й впровадження. Вона припускає однакові вимоги до сировини, матеріалам, напівфабрикатам, що комплектують виробам, до методів контролю й випробування готових виробів і продуктів, до умов їхнього транспортування, зберігання й споживання.

Чим більше промислових виробів охоплено уніфікацією й стандартизацією, тим легше організувати спеціалізовані виробництва по виготовленню конструктивно й технологічно подібної продукції. Спеціалізація - один з напрямків державної технічної політики.

Стандартизація - це діяльність по встановленню норм, правил і характеристик з метою забезпечення:

- безпеки продукції, робіт і послуг для навколишнього середовища життя й майна;

- технічної й інформаційної сумісності, а також взаємозамінності продукції;

- якості продукції, робіт і послуг відповідно до рівня розвитку науки, техніки й технології;

- єдності вимірів;

- економії всіх видів ресурсів;

- безпеки господарських об'єктів з урахуванням ризику виникнення природних і техногенних катастроф і інших надзвичайних ситуацій;

- обороноздатності й мобілізаційній готовності країни.

Стандартизація ґрунтується на принципах випередження й комплексності.

Принцип випередження укладається у встановленні підвищених норм, вимог до об'єктів стандартизації, які згідно із прогнозами будуть оптимальними надалі.

Принцип комплексності складається в узгодженні показників взаємозалежних компонентів, що входять в об'єкт стандартизації. Комплексність забезпечується включенням у програму стандартизації виробів, складальних одиниць, деталей, напівфабрикатів, матеріалів, сировини, технічних коштів, методів підготовки й організації виробництва. У підсумку стандартизація забезпечує взаємозв'язок всіх сторін виготовлення й споживання продукції з метою задоволення зростаючих потреб при оптимальних витратах живої й минулої праці.

На основі уніфікації й стандартизації досягається концентрація виробництва однорідних виробів на підприємствах оптимальних розмірів, що забезпечує зростання виробництва й продуктивності праці, краще використання виробничого апарата, сировинних і трудових ресурсів, підвищення якості продукції й, як слідство, зростання прибутку.

На сучасному етапі ринкової економіки одне з найважливіших техніко-економічних завдань - зміна структури підприємств шляхом звільнення їх від виробництва для власних потреб заготівель, деталей, вузлів, що є продукцією запровадити застосування, і організації їхнього випуску на спеціалізованих міжгалузевих виробництвах.

Генеральна лінія в розвитку міжгалузевих виробництв - створення нових високоефективних потужностей у таких обсягах і в такі строки, які дозволяли б у найближчі роки ліквідувати розрив, що утворився, у спеціалізації виробів міжгалузевого призначення.

Створення спеціалізованих заводів не тільки відкриє нові шляхи вдосконалювання процесів у самому виробництві, але й змінить виробничі взаємозв'язки. Розширення кола споживачів і, отже, технічних вимог до продукції, що виготовляється в одному виробництві, відношення до неї, як до готової продукції, що приносить прибуток, неминуче приводить до підвищення якості й. як слідство, не тільки до зростання прибутку, але й до підвищення конкурентоспроможності продукції.

На розвиток і поглиблення спеціалізації виробництва вирішальний вплив робить рівень стандартизації. Неможливо планувати розвиток спеціалізації виробництва по випуску конкретної продукції без одночасного планування росту конструктивно й технологічно однорідної продукції. Чим вище рівень стандартизації, тим вище рівень спеціалізації виробництва.

Для аналізу рівня спеціалізації необхідні вибір і обґрунтування критеріїв, які повинні:

- давати оцінку рівня спеціалізації, що дозволяє порівнювати в часі спеціалізацію одного підприємства з іншими;

- показувати відносний рівень економічної ефективності спеціалізації;

- допускати агрегатування від нижчої ланки виробництва (ділянки, цеху) до вищого (підприємства);

- реагувати на зміни технічного рівня виробництва;

- відрізнятися простотою розрахунку;

- мати універсальність застосування.

Аналіз цих вимог показує, що критерій спеціалізації не може бути простим. Він повинен ураховувати показники частки профільної продукції, стандартизації, економічного ефекту, отриманого внаслідок обмеження номенклатури випускається продукції. З урахуванням цих показників узагальнений критерій спеціалізації підприємства, галузі стосовно виробу j-го типу визначається по формулі:

ej--=--(hnj * --hстj * hэj) / hт.гj (1.1)

де hnj, --hстj, hэj, hт.гj - показники, що відображають відповідно частку профільної продукції (диференціація підприємства в межах галузі й поза нею); стандартизацію (роль стандартизації б зміні рівня спеціалізації виробництва), економічний ефект (до економічного ефекту планового або фактичного) від заходів, зв'язаних зі спеціалізацією виробництва виробу j-гo типу; міри технологічної готовності підприємства до випуску виробу j-ro типу.

Узагальнений критерій спеціалізації перебуває в межах 0 < e j < 1.

Коефіцієнти hnj, --hстj, hэj, hт.гj строго залежать від аналізованої виробничої системи й для кожного конкретного розрахунку можуть бути прийняті постійними. Їх можна узагальнити у вигляді деякого коефіцієнта:

ДО = (hnj * hэj) / hт.гj (1.2)

У результаті одержуємо просту формулу, що відображає взаємозв'язок критеріїв спеціалізації й стандартизації: ej = ДОhстj

Часто завдання стандартизації вирішується залежно від планів спеціалізації виробництва й тоді планувати рівень можна відповідно до співвідношення hстj = ДО e j

Одержавши e j опт, можна знайти й hст.опт.

Дотримання раціональних співвідношень рівнів стандартизації й спеціалізації виробництва дозволить становити науково обґрунтовані плани розвитку й поглиблення спеціалізації виробництва.

Основою стандартизації в галузях промисловості, і особливо машинобудуванні, є уніфікація, що представляє собою процес приведення продукції й засобів виробництва або їхніх елементів до єдиної форми, розмірам, структурі й складу. Широка уніфікація запропастити деталей і вузлів дозволяє створювати на одній і тій же базі різні модифікації машин однакового значення, але різної розмірності або різного функціонального призначення - з тих самих вузлів і деталей. Якщо розглянути уніфікацію більш докладно то можна сказати, що основна мета уніфікації складається в усуненні невиправданого різноманіття виробів однакового призначення й різнотипності їхніх складових частин, а також приведенні до можливої однаковості способів їхнього виготовлення. При уніфікації дотримується принцип конструктивної спадкоємності. У виріб нової конструкції в максимальному ступені вводяться деталі й вузли, що вже застосовуються в інших конструкціях. Це забезпечує використання однакових напівфабрикатів, деталей і вузлів для виробництва виробів різного призначення.

Застосування загальних конструктивних рішень дозволяє створювати на одній основі різні модифікації виробів.

Історично сформована в країні організаційна структура на основі замкнутої системи самозабезпечення багатьма напівфабрикатами привела до багатономенклатурних виробництв на багатьох підприємствах. Випуск виробів дублюється підприємствами різних галузей. Так, у машинобудуванні багато видів продукції, які при відповідній уніфікації й стандартизації могли б випускатися в більших кількостях на сучасному встаткуванні, виготовляються зараз на універсальному встаткуванні невеликими партіями.

Слід зазначити недостатню уніфікацію сімейства машин і інших виробів різного призначення на основі базової моделі; максимальне використання в різних виробах однотипних напівфабрикатів (агрегатів, вузлів, деталей і т.п.); агрегатування; типізацію технологічних процесів і ін.

Стандартизація й уніфікація базових деталей машин і встаткування дозволяє виготовляти їхніми великими серіями із застосуванням коштів механізації й автоматизації виробничих процесів, що сприяє росту продуктивності праці й зниженню собівартості продукції.

Використання нашою країною міжнародних стандартів сприяє активізації науково-технічного співробітництва з іншими державами, допомагає усувати труднощі в міжнародній торгівлі, підвищувати конкурентоспроможність вітчизняної продукції на світовому ринку. З метою діючого використання міжнародної стандартизації, при здійсненні заходів щодо підвищення технічного рівня і якості нової техніки й для скорочення строків її створення передбачається розширити участь відповідних організацій нашої країни в міжнародних організаціях по стандартизації й метрології.

Тепер, коли проблема ефективності і якості визнана центральною проблемою розвитку вітчизняної економіки, значення державної стандартизації ще більше зростає. Органи Державного комітету України по стандартизації й метрології повинні підвищити вимогливість до якості розроблювальних стандартів, забезпечити оперативність їхнього розгляду й впровадження.

Одержить подальший розвиток комплексна стандартизація, на основі якої можна виробити й реалізувати погоджені вимоги до сировини, матеріалам, що комплектують виробам і готовій продукції.

Розідл 2. Дослідження спеціалізації підприємства на прикладі підприємства ТОВ «Рендом І»

2.1 Загальна характеристика підприємства ТОВ «Рендом І»

ТОВ «Рендом І» діє на правах приватного підприємства та має права юридичної особи, являється самостійним господарюючим статутним суб'єктом.

Метою діяльності компанії є ефективне здійснення господарської, фінансової, інвестиційної, виробничої, науково-дослідницької, комерційної, посередницької та іншої діяльності як в Україні, так і за кордоном, і одержання на цій основі прибутку учасниками. Діяльність підприємства спрямована на розвиток господарства, одержання прибутку на вкладений капітал, задоволення соціально-економічних інтересів учасників і членів трудового колективу підприємства.

Місією підприємства є - забезпечення клієнтів високоякісними канцелярськими товарами для офісу.

Група компаній «Папірус» до складу якої входить підприємство «Рендом І», виробник і імпортер широкого асортименту канцелярських товарів пропонує комплексне обслуговування компаній всім необхідним в офісі і за його межами. Ця група компаній працює на канцелярському ринку України з 1996 року та спеціалізується на виробництві, імпорті, оптовій та роздрібній торгівлі канцелярськими товарами та рекламно-сувенірною продукцією.

Продукція підприємства налічує більше 10000 найменувань канцтоварів, паперової продукції, господарських товарів, сувенірної продукції, офісної техніки, витратних матеріалів, офісних меблів і супутніх товарів. А також займається нанесенням зображень на будь-яку поверхню на власному обладнанні - термотиснення, штамподрук, шовкотрафарет, гравірування.

«Папірус» відомий на ринку України більше 10 років власними торговими марками: Economix, Optima, Format, Папірус, SZ.LEQI, Cabinet.

Є ексклюзивним дистриб'ютором торгових марок: SCHNEIDER, KORES, Cool For School. А також дистриб'ютором: Pilot, 3M, Brunnen, Rapid, Durable, KOH- I-NOOR, Donau, Citizen, Xerox, Helit, Trodat і багатьох інших брендів.

Компанія має власне виробництво ряду канцелярських товарів, представляє вище перераховані торгові марки в оптовому сегменті на території Україні, співпрацюючи з низкою великих субдистрибьюторів.

В роздрібному сегменті на території Києва та області - 10 супермаркетів канцтоварів(7 на території Києва, та 3 у Вишневому). Сервісний напрям - 6 відділів продажів по обслуговуванню кінцевих споживачів на території Києва з поставками по регіонах.

Підприємство обслуговує такі компанії: Кока-Кола Беверіджиз Лімітед, Хенкель Баутехнік, Сандора, ДЦ України, Сіско Систем Менеджмент (Cisco), Девелопмент Констракшен Холдинг (DCH), Систем Кепітал Менеджмент (CKM), Рабен Україна, Вічунай України (VICI), Реал - Гипермаркет, Соні Оверсіз, Агромарс (Гаврилівські Курчата) та інші.

Згідно з концепцією розвитку ТОВ «Папірус» основні стратегічні завдання компанії полягають у підвищенні прибутковості та рентабельності її основної діяльності, а також у поліпшенні корпоративної керованості компанії.

Організаційна структура ТОВ «Папірус» відноситься до лінійно-функціонального типу (Рис.2.1). Такий тип є ефективним для масового виробництва та надання різноманітних послуг.

Підприємство очолює генеральний директор, який організує всю роботу підприємства і несе повну відповідальність за його станом і діяльність перед державою і трудовим колективом. Загальна кількість працівників, що працюють на підприємстві - 758 осіб.



Рис.2.1 - Організаційна структура ТОВ «Папірус»

На підприємстві існує одинадцять підрозділів, кожен з яких виконує певні функції.

Складність такої організаційної структури полягає в тому, що одному керівнику доводиться стояти відразу над декількома відділами, які паралельно діляться ще на кілька рівнів.

2.2 Аналіз галузі діяльності підприємства ТОВ «Рендом І»

Обсяг ринку канцтоварів України в 2013 році склав не менш $250 млн. у роздрібних цінах. Кількість операторів - близько 350 компаній, з них близько 80 -100 великих, кілька тисяч роздрібних точок.Велика частина канцтоварів, що продаються в Україні, як і раніше імпортується. Частка імпортованої продукції - письмового приладдя - 80-90%, паперово-чистові вироби - 40%, товари офісного призначення - 50-70%. Дуже велика частка товарів завозиться з азійських країн. За даними Держкомстату, за 2013 рік зареєстрованими підприємствами роздрібної торгівлі в Україні було продано паперово-чистових товарів, включаючи шкільні зошити, майже на 120 млн. грн., а шкільно-письмових і канцелярських товарів - на 145 млн. грн., товарів офісного призначення - на 130 млн.грн. Але ці цифри, далеко не відбивають картину роздрібних продажів у стаціонарній торгівлі і зовсім не враховують обсяги продажів канцтоварів корпоративним клієнтам, а також продаж через базари і лотки. У цих даних не враховані продажі рекламно-сувенірної продукції, включаючи послуги по нанесенню рекламної інформації на товари канцелярського призначення, продаж калькуляторів і комп'ютерних аксесуарів.

Частка продажів вітчизняного товару в середньому по ринку в 2012 році склала близько 35% шкільна письмова продукція та товари офісного призначення, і близько 70% паперово-чистові товари.

Сьогодні асортимент ринку нараховує більш 7 тис. позицій, що дуже часто обновляються по кольорі, дизайну, упакуванню й іншим параметрам. Велика частина товарів канцелярського призначення багаторазово дублюється, як під різними торговими марками, так і в безіменних товарах (так званихno name).

Останнім часом відзначається активний "рух" комп'ютерних аксесуарів на ринок канцтоварів і товарів для офісу. Через "канцелярські" канали збуту, продається близько 70% усіх реалізованих в Україні калькуляторів.

Поява нових торгових марок загострює конкуренцію серед постачальників, приводить до поступового зниження цін стимулює фірми до поліпшення якості сервісу. Одним словом, приносить перші дивіденди споживачу.

На ринку присутні товари з Європи, Росії і Південно-Східної Азії. Основні продажі в грошовому вираженні забезпечують європейські марки, хоча частка азіатських товарів більше в кількісному вираженні. Експерти прогнозують, що починаючи з цього року на українському ринку серйозно загостриться конкуренція між російськими й азіатськими канцтоварами. Продавці не заперечують той факт, що серед величезної товарної номенклатури є 100-150 позицій, на які спирається весь цей бізнес, але цінність і життєздатність компанії на ринку сьогодні (серед інших рівних умов) може забезпечити тільки максимально різноманітний асортимент.

За різними оцінками, у канцелярському бізнесі в Україні задіяно більш 1200 фірм різного калібру: вітчизняних виробників, великих імпортерів - дистриб'юторів, великих, середніх і дрібних оптовиків. З них великих компаній з місячним оборотом від $50 тис. до $100 тис. близько 50. До числа 1200 гравців деякі оператори схильні відносити частину роздрібних торговців, що мають власні офіси, склади і значні мережі лотків. Кожен імпортер, як правило, представляє на ринку від 3 до 15 торгових марок.

З погляду географічного розміщення фірм, ситуація на ринку канцтоварів досить нетипова. У цьому бізнесі столиця виступає на рівних з регіонами. Значна кількість великих трейдерів знаходяться в Донецьку, Львові, Харкові, Чернігові, Одесі і т.д., а ряд київських компаній виступає в ролі їхніх дилерів. Існують навіть регіональні об'єднання компаній, такі як Одеський канцелярський клуб, що намагаються впливати на структуру ринку свого регіону.

Серед основних проблем збуту експерти назвали:

1. Недосконалу систему логістики. В Україні не існує компаній, що могли б за доступною ціною доставляти невеликі обсяги товарів у регіони.

2. Неминучість ризикованих операцій, таких як надання товару під консигнацію чи на умовах відстрочки платежу.

3. Існування ринкової торгівлі, здатної впливати на формування цін по окремих групах товару. Саме на ринках з'являються підробки відомих брендів з дуже низькою якістю за відповідною ціною.

Корпоративні продажі й обслуговування офісів оператори вважають найбільш перспективним напрямком збуту. Кількість фірм, що освоюють цей збутовий канал, за останнім часом значно виросло.

Маркетинг цілком залежить від споживача, від його потреб і запитів, тому підприємство просто змушене змінювати свою товарну стратегію, і постійно слідкувати за ринком.

За рік в Україні розпродається майже 170 мільйонів ручок для писання. Причому 80% дешевих канцтоварів -завезені з азійських країн. Щоб випускати більше пластмасових дрібничок для письмового столу вітчизняного виробництва,потрібна підтримка держави. Інакше конкурувати з китайськоютоваром все одно, що плювати проти вітру. Щоправда, є одна умова, за якої наш покупець може надати перевагу більш дорогомуукраїнському продукту.

У 2012 році ринок канцтоварів збільшився на 5,2%.З ростом обсягу ринку в грошовому вираженні відбувається уповільнення темпів його зростання, яке пов`язане з поступовим насиченням ринку і посиленням конкуренції. Крім того, на падіння темпів зростання впливає демографічна криза, яка стала основною причиною зниження попиту на шкільну канцелярію. Однак у 2012 році намічається тенденція збільшення попиту шкільних товарів у зв'язку з тим, що вплив демографічної кризи 80-90-х років поступово знижується.

Споживачів канцтоварів можна розділити на три основні групи: діти від 5до 15років (шкільні товари та товари для творчості), школярі та студенти від 16до 19років (частина шкільних товарів та офісна канцелярія), працюючі громадяни (офісні працівники у віці від 20до 49років).

Необхідно відзначити, що не дивлячись на зростання витрат батьків на шкільне приладдя в 2012 році, частка шкільного сегмента ринку канцтоварів дещо скоротилася (-1,8процентного пункту) через збільшення обсягу продажів офісних товарів у вартісному вираженні.

За прогнозами, в 2012 році ринок збільшиться на 6%,таке ж зростання буде і за підсумками 2013 року. Однак далі піде уповільнення темпів зростання у зв'язку з поступовим насиченням ринку.

Останнім часом відзначається активний "рух" комп'ютерних аксесуарів ( CD, DVD, дискетниці і т.д.) на ринок канцтоварів і товарів для офісу. Через "канцелярські" канали збуту, по оцінках експертів, продається близько 70% усіх реалізованих в Україні калькуляторів. Частиною офісної культури стає сувенірна продукція - ще один відносно новий і динамічно розвиваючийся асортиментний напрямок даного ринку.

Поява нових торгових марок загострює конкуренцію серед постачальників, приводить до поступового зниження цін стимулює фірми до поліпшення якості сервісу. Одним словом, приносить перші дивіденди споживачу. На ринку присутні товари з Європи, Росії і Південно-Східної Азії. Точні пропорції їхніх продажів в Україні не взявся оцінити жоден з експертів. Деякі з них вважають, що основні продажі в грошовому вираженні забезпечують європейські марки, хоча частка азіатських товарів більше в кількісному вираженні. Експерти прогнозують, що починаючи з цього року на українському ринку серйозно загостриться конкуренція між російськими й азіатськими канцтоварами.

Продавці не заперечують той факт, що серед величезної товарної номенклатури є 100-150 позицій, на які спирається весь цей бізнес, але цінність і життєздатність компанії на ринку сьогодні (серед інших рівних умов) може забезпечити тільки максимально різноманітний асортимент.

2.3 Аналіз ділової активності підприємства ТОВ «Рендом І»

Фінансово-облікову сферу діяльності підприємства досліджуємо на основі його фінансової звітності за останні три роки (2011-2013 рр.). Досліджувалися наступні показники:

- Майнового стану;

- фінансової стійкості;

- рентабельність;

- ділової активності;

- індекс ROE;

Майновий стан підприємства характеризується комплексом показників, що дають уявлення про структуру активів підприємства. Оцінка майнового стану підприємства здійснюється з урахуванням змін, які склалися в результаті господарської діяльності підприємства за три останніх роки.

До основних показників, що використовувалися для аналізу майнового стану належать:

- коефіцієнт зносу основних засобів;

- коефіцієнт оновлення основних засобів;

- індекс постійного активу

- коефіцієнт маневреності власних кошті

Таблиця 2.1. - Показники майнового стану підприємства

Показник	Формула для розрахунку	2011	2012	2013	Відхилення
					2013/2012	2012/2011
1. Коефіцієнт зносу основних засобів	Знос основних засобів / Первісна вартість основних засобів	0,25	0,31	0,29	-0,02	+0,04
2. Коефіцієнт придатності основних засобів	Первісна вартість основних засобів / Знос основних засобів	3,92	3,2	3,44	+ 0,24	-0,48
3. Індекс постійного активу	Необоротні активи / Власний капітал	1,41	1,76	2,3	+ 0,54	+ 0,89
4. Коефіцієнт маневреності власних коштів	Власні оборотні кошти / Власний капітал	0,2	0,58	0,49	-1,51	0,29

Коефіцієнт зносу основних засобів характеризує частину зношених основних засобів у загальній їх вартості. Протягом періоду, що аналізується, показник спочатку збільшився а потім знову трохи зменшився і становив 0,25; 0,31; 0,29 відповідно у 2011, 2012 та 2013 роках. Збільшення показника відбувалось за рахунок збільшення зносу основних засобів. Отже, частка зношених основних засобів у загальній їх вартості збільшувалась. Але як ми бачимо у 2012 р показник знову почав зменшуватись, це позитивна тенденція.

Коефіцієнт придатності основних засобів зменшився протягом 2012 року і знову почав збільшуватись але не достатньо у 2012 і становив 3,92; 3,2; 3,44. Тобто частина основних засобів, придатних для експлуатації в процесі господарської діяльності знижувалася, що розцінюється як негативна тенденція. Значення показників первісної вартості основних засобів не перевищували значення показників зносу основних засобів протягом періоду, що аналізується, тому даний коефіцієнт зменшувався.

Індекс постійного активу збільшувався протягом усього періоду - 1,41; 1,76; 2,3, за рахунок спаду необоротних активів та збільшення власного капіталу. Збільшення індексу постійного активу розцінюється як негативна тенденція. Тобто доля основних засобів та позаоборотних активів збільшується в джерелах власних коштів.

Коефіцієнт маневреності власних коштів показує яка частина власних коштів підприємства знаходиться в мобільній формі, так у 2011 р. показник становив - 0,2, в наступні роки (2012-2013) показник спочатку зростав а потім знову скоротився і становив 2 і 0,49. Це пояснюється зменшенням оборотних активів та ростом зобов'язань.

Фінансова стійкість відбиває рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу.

Аналіз фінансової стійкості (платоспроможності) підприємства здійснюється за даними балансу підприємства, характеризує структуру джерел фінансування ресурсів підприємства, ступінь фінансової стійкості і незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування діяльності.

Таблиця 2.2. - Показники фінансової стійкості підприємства

Показник	Формула для розрахунку	2011	2012	2013	Відхилення
					2012/ 2011	2013/ 2012	2013/ 2011
1. Наявність власних оборотних коштів	Оборотні активи - короткострокові зобов'язання	2971.2	4194.3	7902.4	1223.1	3708.1	4931.2
2. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами	Власні оборотні кошти /Оборотні активи	0.1818	0.264	0.272	0.0822	0.008	0.09
3. Коефіцієнт маневреності власного капіталу	Власні оборотні кошти / Власний капітал	0.206	0.24	0.49	0.034	0.25	0.284
4. Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів	Кошти / Власні оборотні активи	0.02	0.001	0.14	- 0.019	0.139	0.139
5. Коефіцієнт мобільності	Оборотні активи / Необоротні активи	0.8	0.52	0.78	-0.28	0.26	-0.02
6. Коефіцієнт фінансової незалежності	Власний капітал / Валюта балансу	0.39	0.37	0.24	-0.02	-0.13	-0.15
7. Коефіцієнт фінансової стійкості	Власний капітал + Довгострокові зобов'язання / Валюта балансу	0.635	0.747	0.683	0.112	-0.064	0.048

Проаналізувавши фінансову стійкість ТОВ «Рендом І» маємо висновки: підприємство має нормально стійкий фінансовий стан, про що свідчать показники коефіцієнта забезпечення оборотних активів власними коштами, а також коефіцієнти фінансової стійкості, фінансової незалежності та стабільності. Значення показників знижувались, але залишились майже у нормі.

Наявність власних оборотних коштів збільшувалася протягом всього періоду, так у 2011 р. цей показник становив 2971.2, у 2012 р. зріс до 4194.3, а в 2013р до 7902.4. Тобто за три роки власні оборотні кошти зросли на 4931.2тис. грн. Це пояснюється зменшенням короткострокових зобов'язань та збільшенням оборотних активів. Тобто операційна діяльність фінансується більшою мірою за рахунок оборотних активів. Так за весь період оборотні активи зросли на 85%, найбільші темпи росту короткострокових зобов'язань спостерігались у 2013 р., що склало 40%.

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами показує, яка частина матеріальних оборотних активів фінансується за рахунок засобів чистого оборотного капіталу. За весь період цей показник зростав (0.18; 0.26; 0.27). Тобто структура підприємства була задовільною, а підприємство платоспроможним. Найкращою ситуація була у 2013 р., коли показник був найвищим і становив 0.27.

Коефіцієнт маневреності власного капіталу поступово зростав (0.21; 0.24; 0.49). На це вплинула значна різниця між власними оборотними коштами та власним капіталом.

Коефіцієнт маневреності власних оборотних коштів за весь період підвищився, у 2011р. становив 0.02, у 2012 р. знизився до 0.001, у 2013р. - підвищився до 0.14, тобто та частина власних оборотних коштів, яка перебуває у формі грошових коштів, що мають абсолютну ліквідність збільшувалась, а це позитивна тенденція.

Коефіцієнт мобільності у 2011 р. був близьким до оптимального і становив 0.8, а далі ще підвищився до 0.52 (у 2012 р.) і до 0.78 (у 2013 р.), що свідчить про підвищення ефективності господарювання. Вплинуло на це підвищення оборотних активів .

Коефіцієнт фінансової незалежності у 2011 р становив 0.39, що не свідчить про фінансову незалежність та стійкість, у 2012 р показник знизився до 0.37, у 2013 р. показник ще знизився до 0.24, це не е нормою (>0,5). Причиною стало збільшення валюти балансу.

Коефіцієнт фінансової стійкості зріс з 0.635 в 2011 р. до 0.683 у 2012 р., але ці показники не досягають норми (0,75 - 0,9); найкраще значення цього показника спостерігалось у 2012 р. 0.747, що також не є нормою, але близько до неї.

Аналіз рентабельності підприємства дозволяє визначити ефективність вкладення коштів в підприємство та раціональність їх використання.

Таблиця 2.3 - Показники рентабельності (%)

Показник	Формула для розрахунку	2011	2012	2013	Відхилення
					2012/ 2011	2013/ 2012	2013/ 2011
1.Рентабельність капіталу за чистим прибутком	Чистий прибуток / Загальний капітал	0,68%	0,038%	0,25%	-0,30	-0,2	- 0,13
2.Рентабельність власного капіталу	Чистий прибуток / Власний капітал	1,7%	1%	1,05%	- 0,7	+0,05	- 1,65
3.Рентабельність виробничих фондів (загальна рентабельність)	Чистий прибуток / Виробничі фонди	1,3%	0,96%	0,69%	-0,34	-0,27	- 0,61
4.Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком	Чистий прибуток / Виручка	1,4%	0,06%	0,55%	-1,34	+ 0,49	+0,39

Так, проаналізувавши ТОВ «Рендом І» за допомогою комплексних показників, що характеризують прибутковість підприємства, робимо наступні висновки:

Рентабельність капіталу за чистим прибутком знизилась за весь період з 0,68% у 2011 р. до 0,25% у 2013 р., тобто на 0,13 в.п., а у 2012 р. цей показник складав 0,38% , що є дуже низьким значенням та негативною тенденцією. Тобто ефективність використання майна товариства після сплати податку на прибуток протягом всього періоду зменшилась.

Коефіцієнт рентабельності власного капіталу характеризує ефективність вкладення засобів в дане підприємство, тобто скільки чистого прибутку отримано підприємством за кожну одиницю власного капіталу. Рентабельність власного капіталу знижувалась, за весь період з 1,7% до 1,05%, тобто на 1,65 в.п., а в 2012 р. цей показник становив 1%. Це є негативна тенденція, бо максимізація цього показника - головне завдання управління підприємством. На таке значення показника вплинуло те, що ТОВ «Рендом І» за весь період не отримало прогнозовані суми прибутку.

Рентабельність виробничих фондів (загальна рентабельність) знизилась за весь період на 0,61 в.п., з 1,3% у 2011 р. до 0,69% у 2013 р.,а в 2012 цей показник становив 0,96%. Це пов'язано з тим, що діяльність ТОВ «Рендом І» у 2012 р. і 2013 р. була незначною, малоприбутковою , з чим і пов'язана негативна тенденція зниження всіх показників рентабельності.

Рентабельність реалізованої продукції за чистим прибутком також знизилась, з 1,4% у 2011 р. до 0,55% у 2013 р., тобто на 0,39 в.п. протягом всього періоду, що аналізується, а в 2012 році даний показник становив 0,06%. Тобто рівень чистого прибутку на одиницю виручки зменшуется, а це, безумовно, є дуже негативною тенденцією для підприємства.

Таким чином, проаналізувавши основні показники, що характеризують рівень рентабельності підприємства, стало зрозуміло що і до чого, а саме: ТОВ «Рендом І» отримало прибуток у 2011 р. у розмірі 252,5 тис. грн., у 2012 році прибуток знизився та становив 177,7 тис.грн.,а у 2013-168,9.

Рентабельність підприємства є низькою, але все ще знаходяться на досить високому рівні, а отже перед керівництвом стоїть задача не дозволити подальшого зниження рентабельності.

Розділ 3. Економічна ефективність спеціалізації та стратегічного потенціалу підприємства

3.1 Діагностика стратегічного потенціалу підприємства ТОВ «Рендом І» та ефективність його використання

Прибуток підприємства поступово знижується але ця тенденція в останні роки призупиняється і з новою стратегією розвитку, підприємство повинне подолати негативні тенденції та покращити свій фінансовий стан та фінансові показники.

Діагностику стратегічного потенціалу підприємства проведемо за допомогою SWOT-аналізу. SWOT-аналіз являє собою групування факторів маркетингового середовища на зовнішні та внутрішні (відносно фірми) та їх аналіз з позиції визначення позитивного чи негативного впливу на маркетингову діяльність фірми. Методологія SWOT - аналізу передбачає спочатку виявлення сильних і слабких сторін, можливостей і загроз, після цього встановлення зв'язків між ними.

Таблиця 3.1 - SWOT - аналіз

Внутрішнє середовище	Сильні сторони	Слабкі сторони
1.	Широкий асортимент продукції Вдала рекламна політика Орієнтація на споживача в ціноутворенні Висококваліфіковані технологи	Велика кількість конкурентів Висока вартість сировини
Зовнішнє середовище	Можливості	Загрози
1.	Розширення асортименту Нові постачальники Не висока забезпеченість сировиною	Можливий вихід з ринку певного напряму виробництва Виникнення нових конкурентів

Логічним продовженням SWOT-аналізу є встановлення зв'язків між ними. Для встановлення зв'язків будується матриця SWОТ-аналізу. Вона представляє собою таблицю з можливими варіантами рішень щодо використання сильних сторін та можливостей для усунення впливу слабких сторін та загроз.

Встановленні зв'язки між сильними, слабкими сторонами, можливостями і загрозами можуть бути використані для формулювання стратегії компанії.

Таблиця 3.2 - Матриця SWOT аналізу

	Можливості: Розширення асортименту Нові постачальники Не висока забезпеченість сировиною	Загрози: Можливий вихід з ринку певного напряму виробництва Виникнення нових конкурентів
Сильні сторони: Широкий асортимент продукції Вдала рекламна політика Орієнтація на споживача в ціноутворенні Висококваліфіковані технологи	Як використати сильні сторони та можливості: Розширити асортимент продукції, шляхом збільшення кількості ліній виробництва. Зниженням цін на продукцію, шляхом укладання контрактів з новими постачальниками за вигіднішими умовами	Як використати сильні сторони та зменшити вплив загроз: Покращити свою конкурентоспроможність, шляхом проведення поліпшення рекламної політики
Слабкі сторони: Велика кількість конкурентів Висока вартість сировини	Укладання контрактів з на вигідніших умовах, а бо ж пошук нових постачальників.	Як зменшити вплив слабких сторін та перетворити загрози в можливості: Зменшення витрат на виробництво.

Отже, можна відзначити, що найбільш переважною для компанії ТОВ «Рендом І» на даному етапі розвитку є стратегія розширення асортименту продукції, шляхом збільшення кількості ліній виробництва. Це обумовлено тим, що фірмі треба постійно збільшувати асортимент продукції для збереження конкурентоспроможності на Українському ринку та інтересу споживачів до продукції саме цієї компанії. При цьому у компанії все-таки існує ряд переваг, завдяки яким вона є досить сильним конкурентом. Вибрана стратегія, безумовно, частково веде до досягнення поставленої планки.

Для ТОВ «Рендом І» після проведеного аналізу найбільш значимими і вірогідними виявилися можливості розширення асортименту та зниженням цін на продукцію, шляхом укладання контрактів з новими постачальниками за вигіднішими умовами.

Після позиціонування погроз було виявлено, що до критичного стану підприємство можуть привести вихід в галузь великого числа конкурентів і перемикання споживачів на продукцію підприємств конкурентів.

Таким чином, розглянувши можливості ТОВ «Рендом І», його слабкі і сильні сторони, провівши аналіз загроз, витікаючи із зовнішнього середовища, можна визначити стратегію підприємства, при цьому спираючись на мету організації. Стратегію розглядатимемо в контексті реалізації проекту підприємства по розширенню асортименту продукції, шляхом збільшення кількості ліній виробництва та зниженням цін на продукцію, шляхом укладання контрактів з новими постачальниками за вигіднішими умовами.

Оскільки підприємство збирається збільшити обсяг виробництва для збереження конкурентоспроможності на Українському ринку та інтересу споживачів до продукції саме цієї компанії, то для нього найкращою буде комбінована стратегія, націлена на вирішення своїх конкурентних переваг і шляхом проведення поліпшення рекламної політики. Це можна сформулювати таким чином:

- мінімізувати витрати шляхом укладання контрактів з на вигідніших умовах, а бо ж пошуком нових постачальників, і тим самим укріпити свою конкурентну позицію;

- проводити активну рекламну компанію своєї продукції, потім вийти на нові ринки збуту, уклавши договори з організаціями.

Таким чином, провівши SWOT-аналіз діяльності ТОВ «Рендом І», виявилися помилки в стратегії підприємства, які могли б привести як до значних фінансових втрат. Матриця SWOT-аналізу допомогла поглянути на сильні і слабкі сторони підприємства, проаналізувати можливості і погрози зовнішнього середовища, і в результаті створити нову стратегію діяльності підприємства.

Конкурентна перевага ТОВ «Рендом І» може бути досягнута пропозицією споживачам даного сегменту продуктів (послуг), відмінних від конкурентів і більш повно задовольняючих вимогам покупців цієї цільової групи.

3.2 Економічна ефективність спеціалізації та способи її вдосконалення

Економічна ефективність спеціалізації й кооперування - результат організаційно-планових заходів і підвищення технічного рівня виробництва. Ефективність, організаційно-планових заходів проявляється в зниженні собівартості внаслідок росту продуктивності праці й зменшення умовно-постійних видатків, що доводяться на одиницю продукції. Основна частка економічного ефекту від спеціалізації доводиться на підвищення технічного рівня виробництва і якості продукції. Обоє ці напрямки збільшення ефективності виробництва діють одночасно.

Спеціалізація - важливий фактор підвищення ефективності суспільного виробництва, тому що вона відкриває простір для широкого використання нової високопродуктивної техніки, для усе більше повної механізації й автоматизації виробництва, робить економічно виправданим її застосування в масовому виробництві, тому що це різко підвищує продуктивність праці і якість продукції, що випускається.

Спеціалізація, таким чином, сприяє науково-технічному прогресу.

Раціональний розвиток спеціалізації дуже впливає на всі сторони вдосконалювання суспільного виробництва й на підвищення його ефективності. Для визначення економічної ефективності спеціалізації виробництва використовуються три основних показники:

1 Економія поточних витрат на виробництво продукції й транспортних видатків на її доставку споживачам.

2 Економія капітальних вкладень і строк їхньої окупності.

3 Річний економічний ефект від спеціалізації виробництва продукції.

Економічна ефективність спеціалізації й кооперування промислового виробництва визначається поруч факторів:

- Спеціалізація створює умови для розчленовування процесу виробництва продукції на більше дрібні операції, кожна з яких закріплюється за робітниками місцями, розташованими по ходу технологічного процесу.

- Спеціалізація, деталізуючи й розчленовуючи виробничі процеси, створює передумови й сприятливі умови для впровадження ефективних коштів комплексної механізації й автоматизації виробництва.

- Спеціалізація забезпечує більше повне використання діючого встаткування. Будь-яка високопродуктивна машина може бути використана на повну потужність тільки при постійному випуску конструктивно й технологічно однорідної продукції на основі її уніфікації, типізації й стандартизації. Чим вище продуктивність машини, тим вище повинна бути масовість виробництва продукції, для виготовлення якої вона призначена.

- На спеціалізованих підприємствах технічний рівень виробництва значно вище, ніж на універсальні.

- Спеціалізація дозволяє максимально спростити виробничу структуру підприємств, тобто число основних, допоміжних і обслуговуючих цехів і господарств. Чим уже номенклатура технологічно однорідної продукції (іншими словами, чим глибше спеціалізоване виробництво), тим менше число структурних підрозділів входить до складу підприємств.

- На основі спеціалізації й кооперування виробництва виникають більше стійкі зв'язки з постачальниками й споживачами, а отже, спрощуються матеріально-технічне забезпечення й збут. Для спеціалізованого підприємства потрібна обмежена номенклатура сировини, матеріалів і комплектуючих виробів, що поставляються по кооперуванню.

- Спеціалізація виробництва сприяє розвитку й зміцненню малого бізнесу.

Умовно річну (порівняльну) економічну ефективність Ег спеціалізації можна визначити по формулі наведених витрат з урахуванням зміни собівартості й транспортних видатків:

Ег= [(З1+ТР1) - (З2+ТP2)] /А2 (3.1)

Де З1 і З2 - повна собівартість одиниці продукції відповідно до й після проведення спеціалізації;

ТР1 і ТP2 - транспортні видатки по доставці готової продукції до й після проведення спеціалізації;

А2 - річний обсяг випуску продукції (за планом) після проведення спеціалізації.

Річний економічний ефект від спеціалізації можна розрахувати по формулі:

Окупність капітальних вкладень на проведення спеціалізації (Т) визначається по формулі:

(3.2)

де ДО - розмір капітальних вкладень на здійснення спеціалізації;

Ф - вартість основних фондів, що вивільняються в результаті спеціалізації й направляються в інші виробництва або реалізованих.

Для обґрунтування ефективності спеціалізації можуть прийматися в розрахунок і інші приватні показники ефективності: середній річний виробіток на одна працюючого, трудомісткість, матеріалоємність, фондовіддача, рентабельність і ін.

Якщо капітальні витрати неоднаково розподіляються в часі або поточні витрати виробництва істотно міняються по роках експлуатації, то при розрахунках річного економічного ефекту враховується фактор часу з коефіцієнтом приведення різночасних витрат dt до сучасний момент:

dt = (1+Е) , (3.3)

де Е - норматив приведення (0.1);

t - число років від другого року проведення спеціалізації до року здійснення витрат і одержання результатів.

Витрати й одержувані результати до початку розрахункового року множать на dt, а після початку розрахункового року - ділять на цей коефіцієнт.

Розвиток спеціалізації й кооперування виробництва приносить не тільки позитивний ефект, але негативний. При всіх перевагах спеціалізованого виробництва (використання передової техніки й технології, скорочення виробничого циклу, зниження собівартості, ріст продуктивності праці, підвищення кваліфікації кадрів, розвиток стандартизації й уніфікації, підвищення якості продукції, що випускається, і, отже, ріст конкурентоспроможності підприємств) воно стає занадто залежним від стану ринку. При коливаннях попиту на продукцію, що випускається вузькоспеціалізованим підприємством, його стабільність виявляється нижче, ніж у неспеціалізованого підприємства. Прагнення виробників знизити ризик збитків від коливань попиту й падіння цін привело до виникнення тенденції до диверсифікованості виробництва.