Проблеми формування фінансових ресурсів підприємства ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод"

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Проблеми формування фінансових ресурсів підприємств в сучасних умовах економіки

1.1 Сутність фінансових ресурсів підприємств, джерела їх формування в сучасних умовах господарювання

1.2 Техніко-економічна характеристика підприємства ПАТ «АКХЗ»

1.3 Проблеми формування власних фінансових ресурсів підприємства

1.4 Кредити та інші позикові джерела надходження фінансових ресурсів

2. Аналіз формування фінансових ресурсів підприємства

2.1 Аналіз динаміки основних показників діяльності підприємства

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

3. Шляхи покращення економічного стану підприємства

4. Інформаційні технології розрахунку і аналізу фінансових результатів

Висновок

Література

Додатки



Реферат

Пояснювальна записка курсової роботи: 56с.; рис. - 6; табл. - 9 ; формул - 2; додатків - 2; джерел - 22.

Об'єкт дослідження - Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».

Предмет дослідження - проблеми формування фінансових ресурсів підприємства.

Мета роботи - проаналізувати ефективність формування і використання фінансових ресурсів ПАТ «АКХЗ», виявити основні проблеми в управлінні фінансами і дати рекомендації по удосконаленню напрямків формування та використання фінансових ресурсів.

Методи дослідження - фінансовий аналіз, економічний аналіз, метод порівнянь, використання абсолютних і відносних величин.

В роботі розглянуто сутність фінансових ресурсів підприємств, чинники які впливають на формування та використання фінансових ресурсів підприємств. Проведено аналіз динаміки основних показників діяльності та фінансового стану підприємства, розглянуті проблеми формування фінансових ресурсів підприємства. Розроблено рекомендації щодо покращення економічного стану підприємства та усунення проблем формування фінансових ресурсів.

ФІНАНСОВІ РЕСУРСИ, СТАТУТНИЙ КАПІТАЛ, ПОЗИКОВІ КОШТИ, ОБОРОТНІ АКТИВИ, ДЖЕРЕЛА ФОРМУВАННЯ, ДОХІД ВІД РЕАЛІЗАЦІЇ, СОБІВАРТІСТЬ, ЧИСТИЙ ПРИБУТОК, РЕНТАБЕЛЬНІСТЬ, ФІНАНСОВА СТІЙКІСТЬ, ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ

фінансовий господарювання кредит позиковий



Вступ

Динамічний розвиток підприємницької діяльності в Україні супроводжується значними економічними суперечностями, зумовленими особливістю ринкової трансформації в умовах глобалізаційних процесів. Однією з найважливіших проблем, з якою стикаються вітчизняні підприємства, є недостатня ефективність організації управління їхніми фінансовими ресурсами в умовах переходу до ринку, з огляду на те, що фінансові ресурси - найважливіший чинник економічного зростання. Реорганізацію управління фінансовими ресурсами підприємств необхідно сьогодні трактувати як центральну ланку усього комплексу заходів, спрямованих на її забезпечення. Метою оцінки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як основи стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов'язань перед бюджетом, банком та іншими установами. Фінансовий стан підприємства треба систематично й усебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Неефективність використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та реалізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Головна мета даної курсової роботи - проаналізувати ефективність формування і використання фінансових ресурсів ПАТ «АКХЗ», виявити основні проблеми в управлінні фінансами і дати рекомендації по удосконаленню напрямків формування та використання фінансових ресурсів.



1. Проблеми формування фінансових ресурсів підприємств в сучасних умовах економіки

1.1 Сутність фінансових ресурсів підприємств, джерела їх формування в сучасних умовах господарювання

Основною організаційною ланкою народного господарства будь-якої країни є підприємство. Згідно діючого законодавства в Україні «Підприємство - це самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торгівельної та іншої господарської діяльності в порядку, передбаченому Господарським кодексом України та іншими законами».

Для успішного функціонування будь-якого підприємства вирішальне значення має забезпечення його діяльності необхідним обсягом фінансових ресурсів. В економічній науковій та практичній літературі досі немає єдиної думки щодо визначення фінансових ресурсів, їх змісту та ролі у відтворювальному процесі.

Ресурси підприємства є необхідною умовою функціонування підприємства та здійснення процесу розширеного відтворення на всіх його стадіях і у всіх формах. В економічній літературі існує багато визначень фінансових ресурсів підприємств. Проаналізувавши всі, можна зробити висновок, що фінансові ресурси - це власні або позичені кошти, які є на підприємстві. Якщо показати відповідність фінансових ресурсів балансу підприємства, то ними є всі активи підприємства: необоротні, оборотні.

В умовах ринкової економіки та з прийняттям Національних П(С)БО фінансисти, економісти та бухгалтери-практики замість поняття «фінансові ресурси» дедалі частіше використовують поняття «капітал». Деякі науковці навіть ототожнюють фінансові ресурси і капітал, а іноді й підміняють одне поняття іншим.

Принципова різниця між капіталом і фінансовими ресурсами полягає в тому, що на будь-який момент часу фінансові ресурси більші або дорівнюють капіталу підприємства. При цьому, якщо «фінансові ресурси» дорівнюють «капіталу», то це означає, що у підприємства немає ніяких фінансових зобов'язань.

Фінансові ресурси, що формуються на рівні підприємств, забезпечують можливість здійснення виробництва продукції, інвестування, формування оборотних коштів, створення фондів економічного стимулювання, виконання зобов'язань перед бюджетом, фінансово-кредитною системою, постачальниками та працівниками, здійснення міжгосподарських розрахунків. Їх рух опосередковує рух матеріальних та трудових ресурсів, необхідних складових організації виробничого процесу.

На формування та використання фінансових ресурсів підприємств впливають різноманітні чинники, які доцільно поділяти на внутрішні (несистематичні) - пов'язані безпосередньо з діяльністю окремого підприємства та зовнішні (систематичні) - не пов'язані.

До внутрішніх чинників можна віднести:

- рівень досконалості фінансової структури підприємства (деталізація фінансових завдань);

- якість організації управління фінансовими ресурсами;

- оптимізація потоків сировини/готової продукції з метою мінімізації запасів та відповідних витрат;

- вироблення оптимальної структури виробничого циклу з метою забезпечення найбільшої віддачі обладнання, зниження впливу сезонності виробництва шляхом випуску альтернативних видів продукції;

- налагодження роботи з посередницькими організаціями, забезпечення зв'язку збутової стратегії із виробничою;

- позиціонування, вибір сегментів ринку згідно виробничих можливостей;

- визначення критеріїв цінової політики, позиціонування продукції в координатах “ціна - якість”;

- аналіз існуючого ринку продукції;

- якість фінансового, управлінського та податкового обліку;

- планування дистриб'юторської мережі, планування роботи з контрагентами та її узгодження з фінансовим планом підприємства;

- планування рекламної кампанії;

- здійснення цінової політики виходячи із витрат на виробництво, пошук шляхів їх зниження, аналіз цін конкурентів;

- аналіз структури витрат та шляхів її оптимізації;

- загальна оцінка ефективності функціонування виробництва та узгодження його із фінансовим планом підприємства;

- визначення критеріїв відповідності кваліфікації персоналу займаним посадам згідно організаційної структури, делегування повноважень, визначення межі відповідальності;

- характеристика персоналу згідно організаційної структури та фінансового плану підприємства.

До зовнішніх чинників слід відносити:

- інфляцію;

- зміну ціни на ресурси;

- зміну політичного курсу влади;

- зміну правового поля;

- стан розвитку фінансового ринку;

- стан економіки в цілому.

Усі вище перераховані чинники мають вплив на формування та використання фінансових ресурсів через регулювання структури та потужності різноманітних фінансових джерел.

Структура та розмір фінансових ресурсів залежить від обсягу виробництва та його ефективності. Зв'язок між розміром фінансових ресурсів та обсягом виробництва є двояким, оскільки основним регламентуючим фактором збільшення обсягів виробництва є величина фінансових ресурсів, як і навпаки. Наприклад, недостатній розмір фінансових ресурсів веде до скорочення обсягу виробництва та неможливості його розширення, зниження рівня використання виробничих потужностей, недостатнього забезпечення матеріальними, трудовими та іншими ресурсами і, як наслідок, до ще більшого скорочення фінансових ресурсів.

Достатній розмір фінансових ресурсів забезпечує: фінансову стійкість, платоспроможність, стабілізацію обсягів виробництва, а також можливість його розширення; високий, проте не повний рівень використання виробничих потужностей; достатній рівень забезпечення організації матеріальними ресурсами, отже, здатність в процесі виробництва відшкодувати авансовані фінансові ресурси в обсязі, що не буде поступатися використаному.

Надлишковий обсяг фінансових ресурсів сприяє тенденції збільшення обсягів виробництва, розширення асортименту продукції, що випускається, освоєння нових видів продукції, повного використання існуючих виробничих потужностей, повного забезпечення підприємства необхідними товарно-матеріальними цінностями, що забезпечить зростання об'ємів фінансових ресурсів, проте може також вести до перевитрат та недоцільного їх використання і, до скорочення обсягів виробництва.

У зв'язку з реформування економічної системи України виникає практична потреба перегляду підходів щодо питань формування та використання фінансових ресурсів і зумовлює необхідність підвищення ролі фінансового управління як найважливішого елемента загальної системи управління підприємством.

Наукові дослідження, що проводяться у фінансовій сфері здійснюються через оцінку існуючих теоретичних підходів та глибокий аналіз сучасності. Наслідком цього є пошуки раціональних управлінських рішень, що дозволять удосконалити існуючі економічні системи шляхом ефективного розподілу та використання фінансових ресурсів.

Джерелами формування ресурсів є власні та залучені кошти. До власних належать: статутний фонд, амортизаційні відрахування, валовий дохід та прибуток. До залучених -- отримані кредити, пайові та інші внески, кошти, мобілізовані на фінансовому ринку (рис. 1.1).

Загальною проблемою для підприємств при переході до ринкової економіки є постійна нестача власних фінансових ресурсів. Нині важливе місце в джерелах фінансових ресурсів належить пайовим та іншим внескам фізичних та юридичних осіб, членів трудового колективу. Водночас значно скорочуються обсяги фінансових ресурсів, які надходять від галузевих структур, обсяги бюджетних субсидій від органів державної влади. Збільшується значення прибутку, амортизаційних відрахувань та позичкових коштів у формуванні фінансових ресурсів підприємств.

Не менш важливим джерелом поповнення власних фінансових ресурсів є амортизація. Однак, у сучасних умовах господарювання вона втратила реальну можливість впливати на підвищення результатів господарської діяльності підприємницьких структур, через відсутність чіткої амортизаційної політики в державі, яка не сприяє накопиченню достатніх коштів для повного відтворення основних виробничих фондів. Амортизація відображає лише ступінь зносу основних фондів. Кошти амортизаційного фонду, за цільовим призначенням, використовуються лише підприємствами державної форми власності. Підприємства недержавних форм власності здійснюють відтворення основних засобів за рахунок прибутку, що залишається в їх розпорядженні після сплати обов'язкових платежів.

Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести відповідальність за формування фінансових ресурсів, бо саме від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1. - Формування фінансових ресурсів підприємства.

Усе це змушує підприємства виявляти ініціативу та винахідливість, нести відповідальність за формування фінансових ресурсів, бо саме від величини фінансових ресурсів залежить зростання виробництва та соціально-економічний розвиток підприємства. Наявність фінансових ресурсів, їх ефективне використання визначають фінансове благополуччя підприємства: платоспроможність, ліквідність, фінансову стійкість.

Формування та використання фінансових ресурсів здійснюється на двох рівнях: державному та на рівні підприємств. Фінанси підприємницьких структур, як важлива складова фінансової системи держави, займають пріоритетне становище, оскільки обслуговують процес створення, розподілу, перерозподілу та кінцевого споживання валового внутрішнього продукту. Серед основних факторів впливу на формування фінансових ресурсів підприємств виділяють види діяльності та організаційно - правові форми господарювання, що обумовлюють особливості їх використання. Зі зміною форм власності розширюються джерела формування фінансових ресурсів для здійснення господарської діяльності через мобілізацію коштів на фондовому ринку, шляхом випуску цінних паперів. Така ситуація зумовлює більш ефективне використання фінансових ресурсів, що проявляється у виникненні зобов'язань перед інвесторами з приводу виплати доходів.

У процесі формування фінансових ресурсів підприємств важливу роль відіграє їх збалансованість і визначення оптимальної структури їхніх джерел. Проте як свідчить практика їх структура постійно змінюється під впливом різноманітних факторів, а саме зростання питомої ваги коштів залучених із зовнішніх джерел, і в першу чергу, частки кредиторської заборгованості, яка спричиняє систему неплатежів та приводить до зниження інвестиційних можливостей підприємницьких структур. Загалом, слід уникати як неконтрольованої кредиторської заборгованості, що призводить до погіршення платоспроможності підприємств, так і надлишкових власних фінансових ресурсів, що можуть сповільнювати виробничий розвиток через надмірне резервування накопичень і відволікання їх із виробничого процесу. Тому, як доведено у наукових дослідженнях, встановлення оптимального співвідношення фінансових ресурсів впливає на вирішення питання підвищення ринкової вартості підприємства і залежить від показників - чистої рентабельності власних коштів та норми розподілу прибутку на дивіденди.

1.2 Техніко-економічна характеристика підприємства

Публічне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод». Від 30.12.93 р. розпорядженням № 445 було зареєстровано підприємство і надано свідоцтво № 18-8/01-1 від 03.01.94. Відповідно до ст. 46 Закону України «Про господарські товариства» від 19.09.96 р. № 1576 - ХП ПАТ «АКХЗ» підпорядковується у сферу управління наглядової ради, яка обирається загальними зборами акціонерів. Загальні збори акціонерів, спостережна рада та правління - це є орган управління, колективна по ЗКВФ 20 форма власності.

Наказом міністерства промисловості України від 28.12.93 р. № 360 шляхом перетворення підприємства «Авдіївський коксохімічний завод» у публічне акціонерне товариство відповідно до указу президента України «Про корпоратизацію державних підприємств» від 15 червня 1993 року було створене відкрите акціонерне товариство «АКХЗ».

Діючий на основі комерційного розрахунку, самофінансування і валютної самоокупності і здійснює свою діяльність за рахунок власних або позикових засобів на договірній основі є самостійним господарюючим суб`єктом .

Товариство є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку, штампи та бланки із своїм найменуванням українською мовою, емблему та інші реквізити.

Товариство є правонаступником державного підприємства «Авдіїївський коксохімічний завод».

Товариство відповідає за своїми зобов'язаннями всім належним йому майном, на яке за чинним законодавством може бути звернене стягнення. Держава та її органи не відповідають за зобов'язання товариства, так само як і суспільство не відповідає за зобов'язаннями держави та її органів. Акціонери відповідають за зобов'язаннями товариства в межах номінальної вартості належних їм акцій.

Всього промисловий майданчик заводу займає 373,22 га. Щільність забудови складає 30%. Крім майданчика, на якому розташовані основні у допоміжні виробництва, на обслуговуванні заводу знаходяться:

- Шламонакопичувач загальною площею 118 га. з насосною станцією, шламовідводами і трубопроводами для повернення освітлених вод загальною протяжністю 12 км.;

- Очисні споруди для біологічного очищення заводських і міських господарсько-побутових стоків загальною площею 6 га.;

- Ставок накопичувач загальною площею 58.6 га.;

- Майданчик під відвали породи та хімічні відходи загальною площею 90 га.

Виробничий процес включає в себе:

- Прийом, збагачення, підготовку і подачу вугільної шихти в коксові цехи;

- Отримання з вугільної шихти шляхом нагрівання її при високих температурах без доступу повітря, коксу та коксівного газу;

- Сортування і відвантаження коксу споживачам;

- Охолодження коксового газу, виділення з нього смоли, витяг аміаку, піридинових підстав, бензольних вуглеводнів, нафталіну, сірководню з отриманням товарної продукції і подача очищеного коксового газу на виробничі потреби заводу.

Завод спеціалізується на виробництві доменного кольноксу, хімічних продуктах коксування та їх переробки.

Основу заводу складають:

- Два вугле-підготовчих цехи, що готують вугільну шихту - сировина для коксування;

Один з цехів має у своєму складі збагачувальну фабрику для збагачення рядового вугілля;

- Чотири коксових цехи, що забезпечують виробництво коксу з установками сухого та мокрого гасіння коксу;

- Цехи, вловлюють хімічні продукти з коксового газу: смолисті сполуки, бензольні, вуглеводні, аміак, сірководень та ін..

- Цехи, переробні хімічні продукти, вловлювати з коксового газу.

- Вісімнадцять допоміжних цехів і служб вирішують завдання обслуговування заводу з ремонту й відновлення механічного, технологічного та електричного обладнання;

- щодо забезпечення технологічною, пожежно-питної та технічної води;

- з прийому та очищення як промислових, так господарсько-побутових стічних вод;

- з розвантаження сировини і готової продукції, а також по здійсненню контролю їх якості.

Всього завод випускає 29 видів продукції, споживачами якої є як вітчизняні, так і зарубіжні підприємства з багатьох країн світу.

Перелік основних видів продукції заводу:

- кокс металургійний;

- кокс пековий електродний;

- сульфат амонію;

- бензол сирий;

- феноляти натрію;

- концентрат германію;

- фенольне масло;

- нафталін очищений;

- фталевий ангідрид;

- пром. продукт;

- бензин;

- компонент моторних палив.

Продукція підприємства відрізняється високою якістю і може споживатися як готовий товар, так і у вигляді сировини, використовуваної в інших галузях.

Основні споживачі продукції заводу:

1) АП «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча»

2) Криворізький металургійний комбінат «Криворіжсталь»

3) ВАТ «Нікопольський завод феросплавів»

4) ВАТ «Дніпродзержинський коксохімічний завод»

5) ВАТ «Український графіт» м. Запоріжжя

6) ВАТ «Дніпропетровський лакофарбовий завод »

Найкрупнішими регіонами збуту готової продукції ПАТ «АКХЗ» є внутрішній ринок: у Донецькій області основним споживачем коксу є Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча;

ближнє зарубіжжя: Росія, Білорусь, Грузія, Молдова;

дальнє зарубіжжя: країни ЄС, Європейські країни, які не входять у ЄС, країни ближнього сходу.

У червні 2007 року ПАТ «АКХЗ» був сертифікований згідно міжнародної системи якості ISO 2000-9001.

Асортимент продукції та її якість забезпечують сертифіковані робітники та інженерно-технічні працівники. Їх зусилля дозволили забезпечити протягом всієї діяльності підприємства здійснення технічного переозброєння виробництва на найсучаснішому рівні. Ця політика лежить в основі діяльності заводу і сьогодні.

Станом на 1 січня 2010 року чисельність, що працюють на підприємстві 4580 чоловік. З них: робітники - 3800 осіб, керівники - 322 особи, спеціалісти - 253 особи, службовці - 195 осіб.

Виробництво товарної продукції в 2009 році склало 849552 тис. грн.. По відношенню до 2008 року виробництво товарної продукції знизилося на 45748 тис. грн. і склало 94,9%. Зниження відбулося за рахунок зменшення обсягів виробництва продукції на суму 42240 тис. грн. (наслідки кризи).

1.3 Проблеми формування власних фінансових ресурсів підприємства

Особливе значення в господарській діяльності підприємства мають фінансові відносини. У практичній діяльності підприємства фінансові відносини - це грошові відносини, які виникають:

- між підприємством та іншими господарюючими суб'єктами. Вони пов'язані з оплатою поставок устаткування, матеріалів, сировини, палива, запасних частин, інструментів та реалізацією готової продукції;

- між підприємством та фінансовими органами при внесенні до бюджету податків і платежів, а також під час отримання асигнувань з бюджету;

- між підприємством та кредитними інститутами при отриманні та погашенні довгострокових та короткострокових позичок;

- між підприємством та його структурними підрозділами при визначенні складових елементів накопичення, величини витрат та ін.;

- між підприємством та структурними одиницями, що входять до нього, при видачі їм заробітної плати;

- між підприємством та страховими організаціями, інвестиційними фондами.

Специфіка фінансів виявляється в тому, що вони завжди виступають у грошовій формі, мають розподільний характер і відбивають формування та використання доходів і накопичень суб'єктів господарювання у сфері матеріального виробництва, держави та учасників невиробничої сфери.

При реєстрації підприємства як юридичної особи воно повинно мати статутний капітал. Статутний капітал - це зафіксована у вартісному виразі сума матеріальних та нематеріальних цінностей, які передаються підприємству у постійне використання власниками цих цінностей.

Величина і структура статутного капіталу визначаються низкою умов, які необхідно враховувати при створенні та організації діяльності підприємства. Головними серед цих умов є такі:

-галузь виробництва;

- масштаби підприємства;

-рівень спеціалізації та кооперування підприємства;

-організація обслуговування виробництва та підприємства в цілому.

Статутний Капітал формується та затверджується разом зі статутом підприємства при його утворенні і реформуванні. Підприємства самостійно вирішують питання про структуру та розміри статутного капіталу і його зміни. Збільшення капіталу відбувається в основному за рахунок прибутку підприємства, що використовується для капіталовкладень в основні засоби і для поповнення оборотних засобів підприємства; випуску акцій; субсидій, що надходять від державних органів або головної компанії.

Вкладниками при формуванні та розширенні статутного капіталу можуть бути:

- державні органи;

- сторонні підприємства та організації;

- громадські організації;

- приватні особи.

Вибуття статутного капіталу відбувається здебільшого внаслідок фізичного зносу основних фондів або витрачання майна, через аварії та поломки, моральне старіння устаткування, падіння попиту на продукцію підприємства, через несприятливу кон'юнктуру ринку, високі витрати капіталу, пов'язані з витратами виробництва, що не компенсуються, тощо.

Зміна розмірів статутного капіталу щорічно відображається в балансі підприємства. Роль статутного капіталу полягає в тому, що він забезпечує фінансову стійкість підприємства. Крім цього, статутний капітал слугує гарантією в ділових відносинах з партнерами та державними органами влади, тобто він слугує заставним засобом, що гарантує повернення боргів та оплату послуг.

На діючому підприємстві ефективність використання статутного капіталу (Е_ст) визначається двома основними показниками:

? відношенням суми обороту (як правило, річного) до суми засобів (у грошовому виразі), інвестованих у статутний капітал:(1.3.1.)

де G - сума обороту за розрахунковий період, грн;

К_ст - сума статутного капіталу, грн;

? відношенням суми прибутку, що отриманий за розрахунковий період (П_р), до суми статутного капіталу:(1.3.2.)

Ефективність використання статутного капіталу визначається тим, наскільки раціонально експлуатуються основні та оборотні засоби підприємства.

Проблеми формування фінансових ресурсів.

Економічна криза найбільш гостро позначилася на реальному векторі економіки, що характеризується деградацією його структури, безпрецедентним падінням обсягів виробництва, паралічем інвестиційної діяльності підприємств, ослабленням науково-технічного потенціалу промисловості, розладом фінансової системи суспільного відтворення. Основними причинами цього є поглиблення диспропорцій у розвитку реального сектора і сфери обігу (відтік фінансових ресурсів з матеріального виробництва в процесі приватизації, вилучення вільних етапів через ринок ДКО та ін.), не розробленість правових норм регулювання деяких видів економічної діяльності (на приклад , операцій з цінними паперами, прибутковості валютних операцій).

В даний час для більшості підприємств першочерговими стали завдання підтримки стійкого виробництва стабілізації поточної фінансової діяльності. Питання ж стратегічного розвитку, інвестицій в основне виробництво в деякій мірі відійшли на другий план. Ключовою проблемою, що обумовило зниження поточної фінансової стійкості підприємств, є дефіцит грошових оборотних коштів, необхідних для забезпечення поточного виробництва. Основними порами, стримуючими розвиток підприємств, стали, з одного боку, неплатежі покупців, з іншого боку - велика частка грошової складової в розрахунках за поставлену продукцію. За останні роки відбулися зміни в структурі джерел фінансових ресурсів. Заповнення втрат від зниження доходів по основній господарської діяльності у більшості галузей стало доліковуватися головним чином за рахунок надходжень від операцій по основній діяльності, що було зумовлене їхнім посиленням, орієнтацією на зарубіжні ринки збуту та операції з валютою, активним виходом на фінансові спекулятивні ринки, розширенням практики угод та взаємозаліків, переведенням частини рахунків через дочірні структури та ін.. За короткий час це джерело стало другим за значенням при формуванні сукупних фінансових ресурсів більшості галузей економіки, а для будівництва та окремих промислових галузей - домінуючим. Різке зростання інших надходжень - в цілому негативне явище. Воно свідчить про посилення непередбачуваності при формуванні фінансових ресурсів, зниження точності розрахунку ймовірних обсягів, підвищень ризику «недоотримання» фінансових коштів. Хронічний брак фінансових ресурсів призвів до переходу виробничих підприємств на взаємне кредитування за допомогою виписуються векселів, які в багатьох випадках обходяться дешевше, ніж кредити комерційних банків, і зростання взаємних неплатежів.

Погіршилося співвідношення між кредиторської та дебіторської заборгованістю. Прострочена кредиторська заборгованість у цілому по промисловості становить половину заборгованості цього типу. Таке високе зростання простроченої заборгованості в економічному плані означає настільки ж швидке і значне скорочення фінансових джерел відновлення промисловості, її галузевої структури, нормального відтворення. Основною причиною негативної динаміки показників співвідношення дебіторської та кредиторської заборгованості, а також стійкої тенденції до зростання простроченої заборгованості в її загальній сумі, є фізичне скорочення і руйнування основних виробничих фондів, припинення у більшості випадків на тільки їх розширеного відтворення, а й простого. У результаті - різке падіння обсягів виробництва, яке супроводжується скороченням власних джерел фінансування виробництва. У результаті здійснення відтворення в масштабах, які скорочуються (в основному за рахунок позикових коштів) збільшуються витрати з обслуговування боргу, що утворюється при банківському кредитуванні. Все це свідчить про суттєві розлади фінансової системи, яка обслуговує процес відтворення у промисловому комплексі.

1.4 Кредити та інші позикові джерела надходження фінансових ресурсів

Ефективна фінансова діяльність підприємства неможлива без постійного залучення позикового капіталу. Використання позикового капіталу дозволяє істотно розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власних коштів, прискорити формування різних цільових фінансових фондів, а в кінцевому підсумку - підвищити ринкову вартість підприємства. Хоча основу будь-якого бізнесу складає власний капітал, на підприємствах ряду галузей народного господарства обсяг використовуваних позикових фінансових засобів значно перевершує обсяг власного капіталу.

Можна виділити різні форми залучення позикових коштів. Так, позиковий капітал залучається для обслуговування господарської діяльності підприємства в таких основних формах:

а) у грошових коштах у національній валюті;

б) у грошових коштах в іноземній валюті;

в) у товарній формі (у вигляді поставок з відстрочкою платежу сировини, матеріалів, товарів);

г) у формі надання до використання на орендній основі основних фондів;

д) в інших формах (надання з відстрочкою платежу окремих нематеріальних активів тощо) .Вибір форм залучення позикових коштів здійснюється підприємством самостійно, виходячи з цілей і специфіки його господарської діяльності.

Рис. 1.4.1. - Форми залучення позикових средств.

Виходячи зі складу позикових коштів, у фінансовій практиці основними кредиторами підприємства є:

а) комерційні банки та інші установи, що надають кредити у грошовій формі (іпотечні банки, трастові компанії і т. п.);

б) постачальники і покупці продукції (комерційний кредит постачальників і авансові платежі покупців);

в) фондовий ринок (випуск облігацій та інших цінних паперів, крім акцій) та інші джерела. Основні постачальники позикових коштів.

Рис. 1.4.2. - Основні постачальники позикових коштів.

В якій би формі не залучалися позикові кошти, вони повинні бути забезпечені відповідними активами підприємства. Особливе значення забезпеченість відповідними ліквідними активами набуває при залученні позикових коштів у грошовій формі (при їх залученні в товарній формі забезпеченням виступають самі товари, а при їх залученні в формі орендованого майна - самі орендовані основні фонди).

За ступенем забезпечення позикових коштів, що залучаються в грошовій формі, службовця гарантією повного і своєчасного їх повернення, виділяють такі їх види:

а) бланковий або незабезпечений кредит. Цей вид кредиту видається, як правило, підприємству, яке добре зарекомендувало себе своєчасним поверненням і виконанням всіх умов кредитного договору. У фінансовій практиці така категорія підприємств характеризується спеціальним терміном - «першокласний позичальник»;

б) забезпечений кредит. У сучасній фінансовій практиці використовуються наступні види кредитного забезпечення: порука (гарантія) - зобов'язання третьої сторони (оформленеспеціальним документом - «авалем») перед кредитором оплатити при настанні гарантійного випадку заборгованість підприємства-позичальника (однієї з різновидів гарантії є страхування відповідальності позичальника за непогашення кредиту страховою компанією);

Рис. 1.4.3. - Види позикових коштів у грошовій формі.

Застава - спосіб забезпечення, при якому кредитор (заставодержатель) набуває право у випадку невиконання підприємством-позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором отримати задоволення за рахунок заставленого майна. При заставі майно залишається до пред'явлення претензій у користуванні підприємства-позичальника;

Заклад - спосіб забезпечення, при якій майно позичальника до повернення позики передається кредитору (наприклад, цінні папери).

Залучення кредиту.

Банківський кредит є в даний час основним джерелом залучення позикових коштів підприємствами. Цей кредит має широку цільову спрямованість і надається у різних формах.В останні роки в кредитуванні підприємств беруть участь не тільки вітчизняні, але й зарубіжні банки (особливо в кредитуванні спільних підприємств за участю іноземного капіталу). У зв'язку з цим розглянемо найбільш поширені форми банківських кредитів в нашій країні і за кордоном.

Банківський кредит - це основна форма кредиту, при якій грошові кошти у тимчасове користування надаються банками.

1. Бланковий кредит. Як правило, він надається комерційним банком, що здійснює розрахунково-касове обслуговування підприємства. Хоча формально він і носить незабезпечений характер,але фактично забезпечується розміром дебіторської заборгованості підприємства, а також сумою його власних грошових та інших активів, інформацію про які банк може отримати на основі останнього звітного балансу:

а) короткостроковий кредит на тимчасові потреби. Він надається підприємству на цільовій основі на термін до одного року. Цей вид кредиту є найбільш поширеним;

б) сезонний кредит. Цей вид кредиту надається для забезпечення сезонного зростання потреби в оборотних активах.

2. Відкриття кредитної лінії. Так як потреба в короткостроковому банківському кредиті не завжди може бути передбачена заздалегідь з прив'язкою до конкретних термінів його використання, угоду про нього підприємство може оформити з банком попередньо у вигляді відкриття кредитної лінії. Така форма кредиту представляє собою угоду між підприємством і банком про використання протягом обумовленого терміну і на певних умовах кредиту, гранична сума якого заздалегідь обумовлюється. Зазвичай кредитна лінія відкривається на термін до одного року, тобто належить до короткострокового кредитування. Особливістю цієї форми банківського кредиту є те, що вона не носить характеру безумовного контрактного зобов'язання і може бути анульована банком при погіршенні фінансового стану підприємства-клієнта.

Інші джерела позикових фінансових коштів.

Поряд з банківським і комерційним кредитами, що складають основу формування позикового капіталу, існує ще ряд джерел позикових фінансових коштів, не грають в сучасних умовах настільки помітної ролі у фінансовій діяльності більшості підприємств. До числа таких джерел відносяться:

ь Випуск облігацій підприємства. Відповідно до чинного законодавства, облігації підприємства можуть випускатися іменними або на пред'явника (останні є предметом обігу на фондовому ринку);відсотковими (в цьому випадку до облігації додається купонний лист на виплату відсотка) або безпроцентними (в цьому випадку підприємство розраховується при погашенні облігації заздалегідь зумовленими товарами або послугами); з вільним обігом або з обмеженим колом обігу.

Облігація - цінний папір на пред'явника, що представляє собою боргове зобов'язання, за яким кредитор отримує річний дохід у вигляді фіксованого або «плаваючого» процента.

За терміном погашення емітуються облігації підприємства поділяються на короткострокові та довгострокові, що дозволяє задовольнити відповідні за строками потреби в позикових фінансових ресурсах.

Облігації можуть випускатися підприємствами, створеними у формі акціонерних чи інших видів господарських товариств. Акціонерні підприємства можуть випускати облігації на суму не більше 25% від розміру їхнього статутного фонду і тільки після того, як повністю сплачені всі випущені акції. Рішення про випуск облігацій підприємство приймає самостійно. Кошти від розміщення облігацій спрямовуються підприємством, як правило, на цілі фінансування свого стратегічного розвитку.

ь Грошові позики позабанківських установ. Хоча традиційними джерелами позикових ресурсів у грошовій формі є банківський кредит, вони можуть залучатися і з альтернативних джерел.Як правило, вартість залучення позикових коштів у цьому випадку трохи нижче, ніж по банківському кредиту.Так, грошові позики на окремі фінансові потреби (як правило, короткострокові) можуть бути отримані від кредитних спілок, якщо підприємство є його членом, та деяких інших господарюючих суб'єктів. Порядок оформлення, обслуговування і повернення боргу в цьому випадку аналогічний банківському кредиту.

ь Кошти державних (урядових) програм і фондів. До числа таких програм і фондів відносяться фонд підтримки підприємництва і розвитку конкуренції, інноваційний фонд, фонд конверсії, різні науково-технічні програми Засоби даних фондів надаються підприємствам, як правило, на пільгових умовах у вигляді безвідсоткових позик зі значним періодом відстрочення виплати боргу. Слід при цьому мати на увазі, що кошти державних програм і фондів, надані у вигляді безповоротної фінансової допомоги, до числа позикових фінансових ресурсів не відносяться.

ь Засоби недержавних програм і фондів. Такі програми та фонди створюються з метою різних форм підтримки підприємництва. Кошти цих програм і фондів, надані підприємству на пільгових умовах (за винятком безповоротної фінансової допомоги), також відносяться до складу джерел залучення позикових фінансових ресурсів.

ь Податковий кредит. Він являє собою відстрочку податкового платежу, оформлену відповідним кредитною угодою на певний період. Термін надання податкового кредиту, мети його використання (як правило, пов'язані з інвестиційною діяльністю підприємства) та порядок повернення регулюються податковим законодавством.

ь нетоварні форми кредиторської заборгованості підприємства. Кредиторська заборгованість з оплати праці, розрахунків з бюджетом, з дочірніми та іншими підприємствами лише умовно може бути віднесена до позикових фінансових коштів (вона носить скоріше регулюючий характер). Тим не менше за своїм економічним змістом вона являє собою процес використання позикових фінансових коштів, так як не входить до складу власного капіталу. Відповідно будь-яке збільшення суми внутрішньої кредиторської заборгованості за нетоварними операціями може розглядатися як додаткове джерело задоволення потреби в позикових фінансових коштах.

Використання перечислених джерел позикових фінансових засобів дозволяє знизити вартість позикового капіталу підприємства.



2. Аналіз формування фінансових ресурсів підприємства

2.1 Аналіз динаміки основних показників діяльності підприємства

Аналіз динаміки основних показників діяльності підприємства розпочинається з аналізу основних чинників, вихідними даними є форма №2 «Фінансові результати» та форма №1 «Баланс» за звітний і попередній періоди.

Таблиця 2.1 - Аналіз динаміки основних показників діяльності підприємства

Показатели	Од. виміру	Код рядка	2009г.	2010г.	(+ ; -) абс. Відхил.	Відн. Відхил. %
1. Чистий дохід від реалізації	тис.грн.	35	2007669	7455669	5448000	271,36
2. Собівартість реалізованої продукції	тис.грн.	40-60+70+80+90	1920900	6419507	4498607	234,19
3.Прибуток від реалізації продукції (р.1-р.2)	тис.грн.		86769	1036162	949393	1094,16
4. Чистий прибуток	тис.грн.	220	6743	1005669	998926	14814,27
5.Середньорічна вартість ОФ	тис.грн.	030 Ф1	748515	697439	-51076	-6,82
6. Чисельність ПВП	чол.		390	450	60	15,38
7. Виробіток на 1 працівника (р.1/р.6)	тис.грн.		5147,87	16568,15	11420,28	221,84
8. Середньорічна плата одного працівника	грн.		3500	3647,9	147,9	4,23
9. Фондовіддача (р.1/р.5)	грн.		2,68	10,69	8,01	298,56
10. Рентабельність реалізації (р.3*100)/р.1	%		4,32	13,90		9,58
11.Рентабельність виробництва (р.3/р.5)*100	%		11,59	148,57		136,97
12. Рентабельність продукції (р.3/р.2)*100	%		4,52	16,14		11,62

За даними аналітичної таблиці 2.1 можна зробити висновок, що чистий дохід від реалізації на 2010 рік складає 4755669 тис. грн., що на 5448000 тис. грн. (271,36%) більший ніж у 2009 році. Собівартість реалізованої продукції, яка за розрахунками у 2010 році становить 6419507 тис. грн. збільшилась у порівнянні з 2009 роком на 4498607 тис. грн. (234,19%). Прибуток від реалізації продукції в 2010 році значно збільшився на 949393 тис. грн. за рахунок чистого доходу і собівартості, він складає 1036162 тис. грн. Чистий прибуток на 2010 рік у порівнянні з 2009 роком значно збільшився на 998926 тис. грн. (14814,27%) та становить 1005669 тис. грн.. Середньорічна вартість ОФ навпаки знизилась на 51076 тис. грн. (-6,82%) та становить у 2010 році 697439 тис. грн.. З розрахунків виробітку на 1 працівника бачимо що показник значно збільшився на 11420,28 тис. грн. і становить у 2010 році16568,15 тис. грн.. У 2009 році середньорічна плата одного працівника складає 3500 грн., та зробивши розрахунки бачимо що на 2010 рік вона зросла на147,9 грн. (4,23%) і становить 3647,9 грн. За даними показниками розрахувавши фондовіддачу, яка змінюється в залежності від показників чистого доходу та середньорічної вартості ОФ, робимо висновок що у 2010 році вона збільшилась у порівнянні з 2009 роком на 8,01грн. (298,88%) і складає 10,69 грн.

Для більш повного аналізу динаміки основних показників в таблиці 2.1 наведені розрахунки показників рентабельності реалізації, виробництва та продукції. Рентабельність реалізації - розраховується як відношення прибутку від реалізації продукції до чистого доходу від реалізації. Рентабельність реалізації в 2010 році становить 13,91%, та у порівнянні з 2009 роком вона збільшилася на 9,59%.

Рентабельність виробництва -- показник ефективності виробництва, що обчислюється як відношення балансового прибутку до середньорічної вартості основних виробничих фондів. За розрахунками спостерігаємо, що рентабельність виробництва у 2010 році значно зросла на 136,97% у порівнянні з 2009 роком та становить 148,57%.

Рентабельність продукції - показник, який характеризує економічну вигідність продукції і визначається відношенням прибутку від її реалізації до повних витрат (собівартості) на її виробництво та обіг. За розрахунками наведеними в таблиці 2.1. можемо визначити що рентабельність продукції зросла на 11,62% та складає у 2010 році 16,14%.

Проаналізувавши таблицю з основними показниками діяльності підприємства можна зробити висновок, що підприємство нормально функціонує в сучасних умовах економіки.

2.2 Аналіз фінансового стану підприємства

Аналізуючи фінансовий стан підприємства, потрібно, насамперед, чітко вирізняти фінансову діяльність і фінансовий стан підприємства.

Фінансова діяльність - організація рівномірного надходження, поповнення, рух і використання засобів за цільовим призначенням, планування фінансових ресурсів і контроль за їх формуванням використанням.

Фінансовий стан - результат фінансово-виробничої діяльності. Він характеризується обсягом засобів підприємства, їхнім розміщенням і джерелами формування.

Забезпеченість фінансовими ресурсами залежить від виконання планів матеріально-технічних постачань, виробництва, реалізації та прибутку. Є зворотній зв'язок: брак коштів може призводити до проблем у постачанні та виробництві.

Для фінансового аналізу підприємства властива система показників, які відображаються у фінансовому плані, оперативному та бухгалтерському обліку й звітності підприємства.



Основними джерелами інформації є бухгалтерський баланс - Форма №1 та фінансові результати - Форма №2.

Таблиця 2.2 - Аналітична характеристика складу майна ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод"

Показники	Код рядка	На початок року	На кінець року	Зміна
1. Всього майна, тис.грн. ( валюта балансу)	280	2024290	6677880	4653590
2. Необоротні активи, тис. грн. у % до майна	80	899191	5071004	4171813
		44,42	75,94	31,52
3. Оборотні активи (оборотний капітал), тис. грн. у % до майна, в тому числі:	260	1125001	1604646	479645
		55,58	24,03	-31,55
3.1. Матеріальні оборотні активи, тис. грн. у % до оборотних активів	100+120+130+140	103540	173313	69773
		5,11	2,60	-2,52
3.2. Грошові кошти та еквіваленти, тис. грн. у % до оборотних активів	230+240	19667	69536	49869
		0,97	1,04	0,07
3.3. Дебіторська заборгованість, тис. грн. у % до оборотних активів	161+170+180+210	960503	1346625	386122
		47,45	20,17	-27,28
4.Витрати майбутніх періодів, тис.грн. у % до майна	270	98	2180	2082
		0,00	0,03	0,03

За даними аналітичної таблиці 2.2 можна зробити висновок що на кінець року вартість майна підприємства становить 6677880 тис. грн., тобто за звітний період майно підприємства збільшилось на 4653590 тис. грн.. через збільшення оборотних коштів. У загальній вартості майна 44,42% становлять необоротні активи, які збільшились на кінець звітного періоду на 4171813 тис. грн. ; у загальній вартості майна їх питома частка збільшилась на 31,52%. Оборотні активи збільшились на 479645 тис. грн., але в загальній вартості майна їх питома частка зменшилась на 31,55% при чому матеріальні активи на кінець звітного періоду збільшились на 69773 тис. грн., а їх питома частка зменшилась в загальній вартості оборотного капіталу на 2,52%. Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті на кінець року складають 69359 тис. грн., а в іноземній валюті значно зменшились і становлять 177 тис. грн.. Отже грошові кошти та їх еквіваленти у сумі на кінець року дорівнюють 69536 тис. грн., при порівнянні з початком року грошові кошти збільшилися на 49869 тис. грн. та їх питома вага від оборотних активів на кінець року складає 1,04%. Частка дебіторської заборгованості зменшилася на 27,28%, що позитивно вплинуло на фінансовий стан підприємства. Витрати майбутніх періодів також збільшились на кінець року на 2082 тис. грн., тепер їх частка від майна складає 0,03%.

Таблиця 2.3 - Аналітична характеристика джерел формування майна ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод"

Показники	код рядка	На початок року	На кінець року	Зміна
1	2	3	4	5
1.Джерела формування майна, тис.грн. у тому числі:	280	2024290	6677880	4653590
2. Власний капітал, тис.грн. у % до майна, з них:	380	1448398	2497299	1048901
		71,55	37,40	-34,15
2.1. Власні оборотні кошти, тис. грн. у % до власного капіталу	380-80	549207	-2573705	-3122912
		37,92	-103,06	-140,98
3. Позичені кошти, тис.грн. у % до майна, з них:	620	506174	1479128	972954
		25,01	22,15	-2,86
3.1. Довгострокові позики, тис. грн. у % до позичених коштів		-	-	-
		-	-	-
3.2. Короткострокові кредити і позики, тис. грн. у % до позичених коштів	540+550+570+580+610	79333	635496	556163
		15,67	42,96	27,29
3.3. Кредиторська заборгованість, тис. грн. у % до позичених коштів	530	397904	880200	482296
		78,61	59,51	-19,10
3.4. Векселі видані у % до позичених коштів	520	28815	13432	-15383
		5,69	0,91	-4,78
4. Доходи майбутніх періодів у % до майна	630	134	76	-58
		0,01	0,00	-0,01



За даними аналітичної таблиці 2.3 можна зробити висновок що джерела формування майна підприємства на кінець року складають 6677880 тис. грн. за рахунок власного капіталу, який збільшився на 1048901 тис. грн. збільшились на 4653590 тис. грн., але власні оборотні кошти у порівнянні з початком року зменшились на 3122912 тис. грн. що негативно вплинуло на формування майна підприємства. Частка власних оборотних коштів зменшилась на 140,98%. У цей час позичені кошти у порівнянні з початком року збільшились на 972954 тис. грн. за рахунок збільшення короткострокових кредитів і позик на 556163 тис. грн. ( 27,29%) та кредиторської заборгованості на 482296 тис. грн. ( -19,10% ) та зменшення виданих векселів на 15383 тис. грн. ( -4,78%). Але спостерігається зменшення частки позичених коштів від майна підприємства на 2,86%. У зв'язку з такими показниками доходи майбутніх періодів теж зменшились на 58 тис. грн. та їх частка від майна підприємства знизилась на 0,01%.

Таблиця 2.4 - Оцінка виробничих активів ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод"

Показники	Код рядка	На початок року	На кінець року	Зміна
1. Основні засоби, тис. грн.	30	747515	696439	-51076
2. Виробничі запаси, тис. грн.	100	66107	140225	74118
3. Незавершене виробництво, тис.грн.	120	9197	20201	11004
4. Всього виробничих активів, тис. грн. ( стр.1+стр.2+стр.3)	30+100+120	822819	856865	34046
5. Всього майна, тис. грн.	280	2024290	6677880	4653590
6. Питома вага виробничих активів в майні підприємства %		40,65	12,83	-27,82

За даними аналітичної таблиці 2.4 можна зробити висновок, що основні засоби на кінець року складають 696439 тис. грн., що на 51076 тис. грн. менше ніж на початок року. Виробничі запаси навпаки в порівнянні з початком року збільшились на 74118тис. грн. і на кінець року складають 140225тис. грн.. Незавершене виробництво на кінець року становить 20201 тис. грн., що показує збільшення на 11004 тис. грн.. За рахунок даних показників виробничі активи збільшилися на 34046 тис. грн. і на кінець року складають 856865 тис. грн.. Питома вага виробничих активів в майні підприємства на кінець року складає 12,83%, що на 27,82% менше ніж на початок року.

Таблиця 2.5 - Аналіз оборотності оборотних активів ПАТ "Авдіївський коксохімічний завод"

Показники	Код рядка	2009 г.	2010 г.	Зміна
1.Виручка від реалізації ( за відрахуванням ПДВ і АЗ), тис. грн.	10-15	2007669	7455669	5448000
2.Середні залишки оборотних активів, тис. грн., у тому числі:	ср.260	1125201	1604846	479645
матеріальних оборотних активів, тис. грн.	10+120+130+140	103540	173313	69773
дебіторської заборгованості, тис. грн.	161+170+180+210	960503	1346625	386122
3.Коефіцієнт оборотності: всіх оборотних активів		1,78	4,64	2,86
матеріальних оборотних активів		19,39	43,01	23,62
дебіторської заборгованості (р.1/р.2)		2,09	5,53	3,44
4.Період обороту, дн. всіх оборотних активів		202,24	77,58	-124,66
матетіальних оборотних активів		18,56	8,37	-10,19
дебіторської заборгованості		172,24	65,09	-107,15
5.Вивільнено (залучено) в оборот всіх оборотних активів				-2581732,4
матеріальних оборотних активів				-211036,4
дебіторської заборгованості				-2219096,9

У процесі аналізу фінансового стану підприємства, потрібно визначити та охарактеризувати ефективне використання майна. Для цього застосовується система показників оборотності оборотних коштів. Так з таблиці 2.5 можна зробити висновок, що виручка від реалізації продукції за відрахуванням ПДВ і АЗ на 2010 рік становить 7455669 тис. грн., що на 5448000 тис. грн. більше ніж у 2009 році. Також середні залишки оборотних активів збільшились на 479645 тис. грн., в тому числі матеріальних оборотних активів (залишкова вартість , незавершене виробництво, готова продукція та товари) на 69773 тис. грн. та дебіторської заборгованості ( первісна вартість, дебіторська заборгованість за рахунками з бюджетом, за виданими авансами, інша поточна дебіторська заборгованість) на 386122 тис. грн.

Метою аналізу оборотності оборотних коштів є визначення грошових коштів що були вивільнені з обороту в результаті прискорення оборотності оборотних коштів, або додатково залучені в оборот в наслідок уповільнення оборотності оборотних коштів. Для цього проводять розрахунок: різницю в оборотності оборотних коштів у днях множать на звітну одноденну виручку.