Організація оплати праці в тваринництві

Размещено на http://www.allbest.ru/

ЖИТОМИРСЬКИЙ АГРОТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ

Циклова комісія спеціальних агрономічних дисциплін

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Організація і планування діяльності аграрних формувань»

на тему : «Організація оплати праці в тваринництві»

Студентки

Беляк Ю.С.

Керівник

Г.П.Капітоненко

м. Житомир 2015 рік



Зміст

Вступ

1. Природно-економічна характеристика господарства

2. Організація оплати праці в тваринництві

2.1 Форми організації оплати праці в тваринництві

2.2 Нормування робіт у тваринництві

2.3 Організація оплати праці в тваринництві

3. Планування оплати праці в тваринництві

3.1 Планування чисельності працівників

3.2 Визначення розцінки оплати праці за видами продукції

3.3 Розрахунок річного фонду оплати праці працівникам галузі тварин

3.4 Натуральна оплата праці тваринників та їх преміювання

4. Шляхи удосконалення організації оплати праці в тваринництві

5. Охорона праці на підприємстві

Висновки

Література



Вступ

Сільське господарство є однією з найважливіших галузей виробничої сфери, яка займається вирощуванням сільськогосподарських культур і розведенням тварин для забезпечення населення продуктами харчування, а промисловості - сировиною. Сільське господарство складається з двох основних галузей: рослинництва і тваринництва. До сільського господарства також відноситься виконання робіт сільськогосподарського характеру.

Головне завдання сільського господарства - забезпечити інтенсивний розвиток і підвищення ефективності всіх його галузей з метою збільшення виробництва і поліпшення якості продукції, що є основою задоволення потреб населення в продуктах харчування і промисловості в сировині.

Підприємство - первинна ланка народного господарства.

Таким чином, підприємство - це самостійний господарський суб'єкт, створений підприємцем або об'єднанням підприємців для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг з метою задоволення суспільних потреб і одержання прибутку.

Рівень оплати праці в кожному сільськогосподарському підприємстві залежить від кінцевого результату його роботи, тобто від валового прибутку. Взаємозв'язок міри праці та її оплати здійснюється через форми і системи оплати праці, які залежать від особливостей сільськогосподарського виробництва, від нових економічних та трудових особливостей.

Сучасні тваринницькі високотехнологічні ферми і комплекси обслуговують робітники різних професій, праця яких має колективний, пов'язаний між собою характер. Вироблена продукція є результатом їх спільної праці. Це об'єктивно зумовлює і колективні форми матеріального стимулювання. Однією з форм такого стимулювання є застосування колективної розцінки оплати праці за кінцевими результатами виробництва з розподілом заробітку між членами колективу залежно від особистого вкладу кожного. У більшості колективних господарств у тваринництві застосовують саме колективні розцінки оплати, розраховані за кваліфікаційними групами, або загальнофермерські, а розподіл заробітної плати між членами колективу здійснюються від виробленої робітником кількості та якості продукції при індивідуальному закріпленні тварин або порівну серед робітників певної кваліфікаційної групи (доярки, скотарі, механізатори і т. д.) за відпрацьований час при груповому закріпленні тварин. Розцінки за продукцію для оплати праці розраховують у такій послідовності: уточнюють норму обслуговування тварин залежно від системи утримання та механізації виробничих процесів; обчислюють річну продуктивність залежно від кормозабезпеченості та породного складу тварин; розраховують вихід проду-кції від закріпленої за робітником (робітниками) групи тварин; встановлюють розряди робіт, за якими тарифікуються робітники (дояри, скотарі, механізатори і т.д.); обчислюють річний тарифний фонд заробітної плати (множенням суми денних тарифних ставок робітників на нормативну кількість відпрацьованих днів за рік, період); визначають коефіцієнт збільшення тарифного фонду оплати праці 1,25-1,50 (чим вища продуктивність, тим вищий і коефіцієнт).

За бажанням колективу ферми при індивідуальному закріпленні тварин розцінка оплати за продукцію може бути визначена окремо кожній кваліфікаційній групі - як сума їх акордного фонду, поділена на кількість отриманої (проектованої для отримання) продукції. У більшості господарств застосовують саме таку методику розрахунків.

Мета курсової роботи це, насамперед, детальний аналіз сучасного стану господарства по плануванні оплати праці в тваринництві.



1. Природно-економічна характеристика господарства

Господарство ТОВ «Агріпол» знаходиться за адресою с. Облітки, Радомишльського району, Житомирської обл. Розташоване в зоні Полісся. Відстань до районного центру становить 28км., а до обласного 80км. Найближча залізнична станція знаходиться в м. Малині на відстані 21км.

Природно-кліматичне розміщення господарства ТОВ «Агріпол» досить вигідне. Адже зона, в якій розміщено сільськогосподарські угіддя, характеризується помірно-континентальним кліматом, що сприяє вирощуванню широкого спектру сільськогосподарських культур.

За температурними умовами ТОВ «Агріпол» розміщене в тепловому районі зони Полісся. Річна сума опадів складає 574 мм, а за період активної вегетації більшості сільськогосподарських культур коливається в межах 252-270 мм.

Влітку подекуди проходять рясні дощі, що добре сприяють вирощенню зернових культур. Річна середньодобова температура в цій зоні становить 7-8 градусів.

Сприятливі умови теплозабезпечення та вологозабезпечення дають можливість вирощувати навіть вимогливіші до кліматичних умов культури. Максимальна глибина промерзання грунту спостерігається в грудні місяці, найбільша висота снігового покриву в січні. Але останні роки погодні умови зими змінились. Рівень залягання грунтових вод стабільний по всіх місяцях і коливається в межах 4-6 м.

Рельєф полів рівнинний. Земельні масиви перерізаються не досить глибокими ярами та балками, які відведені під залуження та пасовища. На полях зустрічаються природні особливості мікрорельєфу (пониження глибиною до одного метра), в яких в зимовий період спостерігається інтенсивне випадання озимих культур, а в весняно літній погіршується їх ріст через надмірну кількість вологи в дощове літо або грунтову задуху в засушливе.

За розмірами господарство відноситься до середніх. Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 1582,77га. Дане господарство спеціалізується на вирощенні зернових, а саме озимих, зернобобових та кормових культур. Також на цих землях розташовані сіножаті та пасовища. Приділяє велику увагу на розведення великої рогатої худоби.

Що до грунтів, то на території господарства переважають дерново-підзолисті, а саме піщані та субпіщані грунти з невеликим вмістом гумусу.

Табличка 1.1 Розміри с-г підприємства

Види земельних угідь	Роки
	2011р.	2012р.	2013р.
1.Площа с .г. угідь. Га	1582,77	1582,77	817,7
в т.ч. рілля,га	1480,39	1480,39	749,4
2.Середньорічна чисельність працівників,чол.	22	23	11
3.Поголів'я худоби,ум. гол.	182	147	72
4.Дохід (виручка) від реалізації продукції, тис. грн.	978,7	1344,1	1866,8
5.Вартість основних фондів,тис. грн.	3419,4	3344,4	204,7

Залежно від розмірів сільськогосподарські підприємства характеризуються додатковими показниками; площа сільськогосподарських угідь і ріллі; чисельність середньорічних працівників, наявність основних засобів виробництва, поголів'я худоби і птиці.

Отже, проаналізувавши таблицю 1.1 ми бачимо, що площа сільськогосподарських угідь у 2012 році становила 1582,77 га, у 2013 році - 817,7 га. Зменшилася на 765,1 га, у зв'язку з орендою землі. Також, ми бачимо що у 2012 році поголів'я худоби становило 147 ум. гол., а у 2013 році - 72 ум. гол. Зменшилися на 75 ум. гол., у зв'язку з чисельністю працівників та площею сільськогосподарських угідь.

Середньорічна чисельність працівників з роками теж зменшувалась. На це вплинула криза тих років. У зв'язку з цим і зменшився дохід підприємства, зменшилась кількість точок збуту продукції, підвищилися ціни на сировину.

Валовий збір сільськогосподарських культур -- показник, що характеризує загальний обсяг продукції землеробства з усієї посівної площі у межах об'єкта обліку країни, регіону, господарства. В господарствах, не охоплених звітністю, власних підсобних господарствах, розраховується на основі даних про розміри посівних площ і даних про середню урожайність з одного гектару посіву за матеріалами вибіркових статистичних обстежень.

Урожайність -- це середній вихід якоїсь конкретно даної продукції з одиниці площі даної культури або з одної площі сільськогосподарських угідь. Від неї залежить продуктивність господарства, його прибуток. Чим більша урожайність, тим більш вигідніше і краще буде розвиватися господарство. Воно може розширити ринок збуту продукції, отримувати більше коштів, може мати більшу кількість працівників.

Таблиця 1.2 Виробництво продукції

Культура	Роки
	2011	2012	2013
	Площа, га Погол гол	Вихід прод. З 1 га.гол	Валове вироб- ництво	Площа, га Погол гол	Вихід прод З 1 га.гол	Валове вироб- ництво	Площа, га Погол гол	Вихід прод. З 1 га.гол	Валове вироб- ництво
1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Зернові всього в т.ч.	110	26,5	2915	-	-	-	600	17,4	10440
Кукурудза на зерно	110	26,5	2915	-	-	-	600	17,4	10440
Молоко	121	23,9	2895	85	26,5	2252	7,3	19,7	144

Проаналізувавши дану таблицю, можна побачити, що площа поголів'я у 2011 році становила 110 га, у 2013 році - 600 га. Збільшилась на 490 га. Валове виробництво теж збільшилось. Отже, можна зробити висновок, що валове виробництво і площа поголів'я у 2013 збільшилися, тому що стали більш прибутковим.

Більш динамічним фактором, який зумовлює валовий збір продукції рослинництва, є урожайність. Також на валовий збір впливають слідуючі фактори. Природно-кліматичні - родючість ґрунту, механічний склад ґрунту; рельєф місцевості; температурний режим; кількість опадів. Агротехнічні - кількість, якість і структура внесених добрив; якість посівного матеріалу; сортооновлення; дотримання сівозмін, боротьба з шкідниками і хворобами рослин. Організаційно-економічні - матеріальне стимулювання працівників; організація робочих процесів; забезпечення підприємства матеріальними та трудовими ресурсами.

Таблиця 1.3 Вплив змін посівних площ і урожайність на виробництво сільськогосподарських культур

Культура	Посівна площа,га	Урожайність,ц/га	Валовий збір, ц	Відхилення(+,-),ц
	За планом	Фактично	За планом	Фактично	За планом	Фактично	При плановій базовій урож. І фактичній площі.	Всього	Площі	Урожайність
Зернові всього в т.ч	110	600	26,5	17,4	2915	10440	15900	7525	12985	-5460
Кукурудза на зерно	110	600	26,5	17,4	2915	10440	15900	7525	12985	-5460
Молоко	121	7,3	23,9	19,7	2891,9	144	174,5	-2748	-2717,4	-30,5

Як видно з даної таблиці на валовий збір впливають два фактори: розмір посівних площ і урожайність. Фактична загальна посівна площа по зернових культурах становила 600 га, по плану - 110 га, що більше на 490 га. За рахунок збільшення посівної площі на 490 га валовий збір збільшився на 12985 ц. Планова урожайність зернових становила 26,5 ц/га, тоді як фактично одержана урожайність - 17,4 ц/га. Тобто урожайність зменшилася на 9,1 ц/га. Тому валовий збір зменшився на 5460 ц, а загальний валовий збір збільшився на 7525 ц.

Також, можна спостерігати, що виробництво молока при валовому зборі фактично становить 7,3 гол., по плану - 121 гол., що менше на 113,7 гол. Планова урожайність молока становила 23,9 ц, тоді як фактично одержана урожайність - 19,7 ц. Тобто урожайність зменшилася на 4,2 ц, загальний валовий збір, також, зменшився на 2748 ц.

Рентабельність - один із головних показників ефективності виробництва, який характеризує рівень віддачі активів і ступінь використання капіталу у процесі виробництва. Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції.

Собівартість - затрати коштів понесені на виробництво продукції або одиниці роботи.

Отже, вивчаючи таблицю 1.4 можна зазначити, що для збільшення рівня рентабельності продукції потрібно дбати про підвищення ціни, підвищення м'якості і зниження собівартості. На підприємстві ТОВ «Агріпол» ціна підвищена, а собівартість знижена лише у 2011 році, 2013 -- навпаки. Ціна знижена, а собівартість збільшена. Також на даному підприємстві кукурудза на зерно є для підприємства збитковою, тому не вигідно її вирощувати. Рентабельність є одним із головних факторів, від чого залежить сума прибутку підприємства.

Фондовіддамча -- це відношення вартості випущеної продукції у вартісному виразі до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Вона виражає ефективність використання засобів праці, тобто показує, скільки виробляється готової продукції на одиницю основних виробничих фондів.

Прибумток -- сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати. Чистий прибуток це прибуток після сплати податків.

Вамловий дохімд-- це виручка від реалізації продукції, за винятком матеріальних затрат. Він становить грошову форму чистої продукції підприємства.

Собівбртість продукції -- являє собою грошовий вираз витрат на виробництво та реалізацію продукції.

Продуктивність праці- продуктивність виробничої діяльності людини, кількість продукції, яка виробляється за одиницю часу.

Рентабельність або прибутковість -- відношення прибутку від реалізації продукції до повної собівартості витрат на її виробництво. Вона виражається у відсотках.

,

Де Р - рентабельність; П - прибуток; Св - собівартість.

Визначається як відношення чистого прибутку від реалізації до собівартості продукції. Норма прибутку ефективна основних і оборотних фондів:

,

Де, - норма прибутку; П - прибуток; А+Б - сума основних і оборотних фондів.

Таблиця 1.5 Основні економічні показники діяльності підприємства

	Одиниці виміру	Роки
		2011р	2012р	2013р
Середньо річна кількість працюючих	Чол.	22	23	11
Річний фонд оплати праці	Тис. грн.	295,7	343,8	71,1
Вартість валової продукції	Тис.грн	1621,5	1484,5	1914,5
Середньорічна вартість основних і оборотних фондів	Тис. грн.	3927,40	3878,80	3377,00
Отримано виручки :	Тис. грн.
-на 100 га с-г угідь	Тис. грн.	61,80	84,90	228,20
-на 1 працівника	Тис. грн..	44,40	58,40	74,30
Собівартість реалізованої продукції	Тис . грн.	827,30	1218,50	1666,30
Отримано прибутку (збитку)	Тис. грн.	151,40	125,60	200,50
Отримано прибутку:	Тис. грн.
-на100 с-г угідь	Тис. грн.	9,50	7,90	24,50
-на 1 працівника	Тис. грн.	6,80	5,40	1,80
-норма прибутку	%	3,8	3,2	5,9
Рентабельність виробництва	%	18,3	10,3	12,0
Оплата праці 1 працівника на місяць	Грн.	1120,00	1245,60	538,60
Собівартість 1ц продукції	Тис. грн.
Кукурудза на зерно	Тис. грн.	84,10	-	90,50
Молоко	Тис. грн.	235,10	228,20	288,10
ВРХ молодняк		338,0	1599,2	2550

У 2012 році ТОВ «Агріпол» отримало 125,6 тис. грн. чистого прибутку, а в звітному році - 200,50 тис. грн. Прибуток зріс на 74,90 тис. грн. У 2012 році виручка на одного працівника становила 58,40 тис. грн., а в 2013 році -74,30 тис. грн. Оплата праці одного працівника за 2012 була більш вищою - 1245,60 грн., у звітному році знову ж таки зменшилася на 707 грн.

Отже, великий вплив на загальний фінансовий результат підприємства робить валовий прибуток від реалізації продукції завдяки собівартості продукції, робіт і послуг, а також від суми виручки від реалізації продукції.



2. Організація оплати праці в тваринництві

2.1 Форми організації оплати праці в тваринництві

Всі системи заробітної плати поділяються на дві великі групи, що називаються формами заробітної плати. Відрядна проводиться за кількість виробленої продукції або обсяг виконаних робіт. Погодинна проводиться за кількість відпрацьованого часу по погодинних, денних і місячних ставках.

Умовами, що визначають доцільність застосування відрядної форми оплати праці, є такі:

· необхідність стимулювання до збільшення виробітку продукції і скорочення чисельності працівників за рахунок інтенсифікації їхньої праці;

· реальна можливість застосування технічно обґрунтованих норм;

· наявність у працівників реальної можливості збільшувати виробіток понад встановлену норму за існуючих організаційно-технічних умов виробництва;

· можливість і економічна доцільність розроблення норм праці та обліку виробітку працівників, тобто витрати на нормування робіт і їхній облік мають перекриватися економічною ефективністю збільшення виробітку.

Якщо зазначені умови відсутні, потрібно застосовувати погодинну форму заробітної плати. В умовах ринкової економіки вибір форми оплати праці має засновуватися на врахуванні названих чинників і диктуватися вимогами економічної доцільності.

З огляду на комплексність впливу чинних систем оплати праці на матеріальні мотиви працівників їх розподіляють на прості і складні. В простих системах розмір заробітку визначають два показники, один з яких характеризує міру праці. Так, за простої погодинної системи оплати праці розмір заробітку працівника залежить від кількості відпрацьованого часу та встановленої тарифної ставки. За простої відрядної системи заробіток працівника формують такі показники, як кількість виготовленої продукції та діючі відрядні розцінки за одиницю продукції.

У складних системах розмір заробітку залежить від трьох і більше показників, із яких, як правило, два є основними, а інші -- додатковими. Виходячи із цього виділяють такі форми оплати праці.

Проста погодинна -- працівнику виплачують місячний оклад за фактично відпрацьований час. Заробітна плата визначається шляхом множення тарифної ставки на кількість годин, фактично відпрацьованих протягом місяця.

Погодинно преміальна -- порівняно з простою погодинною сприяє підвищенню продуктивності праці робітників, оскільки вони отримують премії за досягнення високих кінцевих результатів. Для робітників погодинників встановлені премії від 10--25 % тарифної ставки. Премія нараховується за результатами роботи за місяць та за фактично відпрацьований час.

Відрядна форма оплати праці -- розмір заробітної плати залежить від обсягу виконаної роботи та встановленої розцінки за одиницю. Нарахування заробітної плати здійснюється за відрядними розцінками.

Проста відрядна - оплата за кожну вироблену продукцію за незмінними розцінками. Для того щоб встановити відрядну розцінку, необхідно добову тарифну ставку працівника поділити на норму виробітку за зміну.

Відрядно-преміальна -- передбачає, крім заробітної плати, нарахованої за відрядними розцінками, виплату премій за досягнення високих результатів у роботі. Її застосовують для оплати праці продавців і виробничих працівників.

Відрядно-прогресивна -- проводиться за відрядними розцінками в межах встановленого плану, а за випуск продукції понад план -- за вищими розцінками.

Бригадна - заробітна плата розраховується з урахуванням виробленої продукції. Заробіток кожного члена бригади визначається з урахуванням кількості відпрацьованих годин та його кваліфікації.

Акордна -- проводиться за кінцеві результати, за збільшення виробленої продукції, за скорочення строків виконання роботи. Ця система поєднується із преміюванням.

Наданий час застосовується також оплата праці за контрактом, яка встановлюється відповідно домовленості сторін і пов'язується з виконанням умов контракту. У випадку найму працівника за контрактом власник або уповноважений ним орган може встановлювати за згодою працівника такі умови оплати праці, які визначені в колективному або індивідуальному договорі.

Трудовий договір -- це угода між працівниками і власником підприємства, установи, організації, або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за яким працівник зобов'язується виконати роботу, визначену цією угодою, підпорядковуватися внутрішньому розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати робітникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи та передбачені законодавством про працю.

Безтарифна система включає такі форми. Колективна оплата праці -- за кінцевими результатами, при якій заробіток працівника залежить від результатів праці колективу. Фонд заробітної плати нараховується за колективними розцінками, і кожному працівникові, з врахуванням його минулих заслуг, присвоюється відносно постійний кваліфікаційний коефіцієнт, що визначає потенційний вклад у кінцеві результати.
Комісійна оплата -- за кінцеві результати у відсотках від одержаного доходу.

2.2 Нормування робіт у тваринництві

Нормоутворюючі фактори - це причини та умови, які обумовлюють продуктивність праці. Кількість таких факторів у тваринництві та його галузях дуже велика, але впливають вони на норми праці не однаково. У тваринництві нормоутворюючі фактори класифікуються так:

ь організація виконання робіт;

ь технологія виконання робіт;

ь рівень та засоби механізації;

ь тип тваринницького приміщення;

ь кваліфікація та досвід виконавців;

ь вид тварин та напрями їх продуктивності;

ь статево-віковий склад тварин;

ь продуктивність тварин;

ь спосіб та період утримання тварин;

ь тип годівлі тварин.

Для вивчення затрат робочого часу виконавців та нормування праці, а також обслуговування тварин необхідно керуватись загальноприйнятою класифікацією затрат робочого часу.

Робочий час зміни - це час для виконання роботи без часу на обідню перерву. За характером використання робочий час зміни поділяють на нормований та ненормований.

До нормованого часу належать цілеспрямовані його витрати, які враховують при розробці технічно обґрунтованих норм.

До ненормованих затрат робочого часу належать різні його втрати, а також час на виконання робіт, не передбачених виробничим завданням.

Час роботи - це час цілеспрямованих дій виконавців, спрямованих на досягнення виробничого результату. Він поділяється на підготовчо-заключний, основний та допоміжний.

До підготовчо-заключного належать час на підготовку до роботи та її закінчення (наприклад, у молочному скотарстві збирання, підготовка та піднесення апаратів, миття посуду, підготовка інвентаря, здача продукції).

До основного (чистого) часу належать час, який витрачається на безпосередню роботу виконавців та знарядь праці, спрямовану на зміну форми положення чи стану предметів праці для досягнення кінцевого результату даного трудового процесу. Час основної роботи включає час, витрачений на отримання, піднесення та роздавання кормів, очищення годівниць та стійл, прив'язування та відв'язування тварин, операції, пов'язані з доїнням корів тощо.

До додаткового належить час, що витрачається на забезпечення основної роботи. Сюди включають час на догляд за знаряддями та обладнанням, станом робочого місця.

До часу регламентованих перерв у роботі належить час на особисті потреби виконавців та їх короткочасний відпочинок під час роботи, а також час перерв, обумовлених технологією та організацією процесу.

До процесу належать різного роду витрати робочого часу, пов'язані з організаційними, технічними причинами, які виникають з вини виконавців. Крім того, до ненормованих затрат робочого часу належать час випадкової роботи, тобто час для виконання робіт, не передбачених виробничим завданням, скорочення ненормованих затрат робочого часу сприяє зростанню продуктивності праці.

Ш Нормовані затрати

Затрата часу доярок та операторів машинного доїння

· Підготовчо-заключні роботи «ПЗ»: зміна одягу; миття рук; піднесення та навішування апаратів; піднесення теплої води та молочного посуду; віднесення апаратури; віднесення молочного посуду; миття апаратури; миття рук, взуття та зміна одягу.

· Оперативна робота «Д»: здоювання перших струмків; підмивання вим'я; витирання вим'я; масаж; доїння вручну; підключення апарату; спостереження; додоювання вручну; перенесення апарату; прання рушника в дизрозчині; віднесення молока; зливання молока; викачування молока; загін корів; вигін корів; зміна теплої води для підмивання вим'я; переходи.

· Годівля «К»: отримання кормів; піднесення кормів; роздавання кормів; спостереження за годівлею.

· Чистка тварин «ЧТ».

· Чистка приміщень «ЧП»: читка стійл; чистка годівниць; чистка обладнання; чистка переходів.

· Прив'язування корів.

· Відв'язування корів.

· Разові роботи: приймання та здача тварин; зооветзаходи; відгін та перевезення корів; інші разові роботи.

· Інші роботи: зважування молока; зважування кормів; контрольне доїння.

Ш Ненормовані затрати

§ Випадкова робота.

§ Простої.

Методика розрахунку норм обслуговування тварин. Заключним етапом нормування праці у тваринництві є встановлення поголів'я окремого виду худоби або птиці, яке повинне обслуговувати виконавець у конкретних умовах виробництва при встановленій тривалості робочого дня. Норми обслуговування у тваринництві визначають за формулою:

,

Де, - норма обслуговування тварин, гол.; - встановлена тривалість робочого дня, хв.; - норматив часу на підготовчо-заключні операції з розрахунку на повний робочий день; - норматив часу на особисті потреби та відпочинок виконавця з розрахунку на повний робочий день, хв; - норматив часу на обслуговування однієї голови тварин, хв за зміну. оплата нормування оклад преміювання

Цей показник визначають за формулою:

,



- нормативи часу на доїння, годівлю, очищення приміщень, прив'язування, відв'язування та інші разові роботи.

Норми обслуговування в молочному скотарстві встановлюються у фуражних головах. Тому отриманий норматив потрібно помножити на 0,83 з корегуванням періоду доїння 0,83 (10 місяців: 12 місяців). У прикладі норматив на доїння фуражної корови буде дорівнювати 6,2 хв (0,83 7,4).

Норматив часу на обслуговування однієї корови в день

+ + хв.

Норма обслуговування за даним способом утримання корів становитиме

,

Де, - норма обслуговування; - тривалість зміни (420 хв); - норматив часу на підготовчо-заключні роботи; - норматив часу на особисті потреби та відпочинок; - норматив часу обслуговування 1 голови худоби за робочий день (зміну), хв (12,7 хв).

Таким чином, згідно з проведеними розрахунками за дояркою слід закріпити 27 фуражних корів.

2.3 Організація оплати праці в тваринництві

У сільськогосподарських підприємствах для оплати праці в тваринництві застосовують дві основні форми оплати - відрядну і погодинну. При відрядній формі оплату праці проводять за кількість продукції відповідної якості або обсяг виконаної роботи, при погодинній - за фактично відпрацьований час.

Оплата праці тваринників при відрядній формі здійснюється за розцінками за центнер виробленої продукції за вартість її в грошовому виразі або за одиницю валового доходу.

Форми організації виробництва на конкретному підприємстві та в кожному виробничому підрозділі слугують основою для визначення відповідного їм колективного чи індивідуального стимулювання праці. Вибір форм організації та оплати праці визначається також особливостями технології виробництва, кадровим забезпеченням тваринників, бажанням їх працювати колективно чи індивідуально.

Необхідною умовою ефективного стимулювання працівників ферм є розробка норм виробітку і розцінок за продукцію за участю спеціалістів тваринництва, керівників виробничих підрозділів і тваринників, виходячи з типових норм та з урахуванням умов господарства. Норми і розцінки затверджуються адміністрацією підприємства.

Розцінки за продукцію виробничим підрозділам визначаються на підставі норми виробництва продукції та акордного фонду оплати праці (тарифний фонд плюс доплата за продукцію).

Норма виробництва продукції бригаді, ланці або окремому працівникові встановлюється виходячи з реальної планової продуктивності худоби чи птиці на рік визначення розцінок з урахуванням досягнутого рівня продуктивності за попередні три роки і прийнятих у господарстві технічно обґрунтованих норм обслуговування поголів'я.

Тарифний фонд оплати для розрахунку розцінок за продукцію визначають на підставі нормативної чисельності працівників, розрахованої за нормами обслуговування, професійного складу тваринників і відповідних тарифних ставок.

При розрахунку розцінок за продукцію фонд оплати ділять на кількість одиниць відповідних видів продукції залежно від основного призначення галузі, питомої ваги кожного виду продукції, строків виробництва та затрат праці на їх виробництво.

За багаторічним досвідом визначення розцінок за одиницю продукції в натуральному виразі тарифний і акордний фонди оплати праці визначаються для кожної категорії працівників і розподіляють у відсотках так:

· на фермах великої рогатої худоби - за молоко - 90, приплід - 10; родильне відділення - за молоко - 70, приплід - 10, роздоювання корів - 20; на обслуговування худоби на дорощуванні, нагулі й годівлі - за приріст живої маси - 100; на догляді за бугаями - за догляд - 60, парування корі і телиць - 40 або за догляд 100 відсотків тарифного фонду; на догляді за телицями парувального віку за приріст живої маси залежно від вимог стандарту за розвитком І класу - 50, за парування телиць - 50; на обслуговуванні нетелей у першу половину тільності за приріст живої маси - 100; з другої половини тільності за догляд - 100 відсотків тарифного фонду;

· на свинарських фермах - на догляді за підсисними свиноматками з поросятами до двомісячного віку за приплід - 40 та за приріст живої маси поросят - 60; на догляді за молодняком старше двомісячного віку та за відгодівельним поголів'ям за приріст живої маси - 100; на догляді за холостими і поросними свиноматками - за парування - 100 або за догляд - 50 та парування - 50, на догляді за кнурами: за догляд - 60, за парування свиноматок після виявлення поросності - 40 або за догляд - 100 відсотків тарифного фонду;

· на вівчарських фермах - за обслуговування маточного поголів'я - за приплід - 40, вовну - 60;на догляді баранів-плідників і валахів - за вовну - 100, на догляді за іншими статево-віковими групами - за вовну - 60 та за приріст живої маси -40;

· на птахівницьких фермах - за обслуговування маточного поголів'я - за яйця - 100; на обслуговуванні молодняка - за приріст живої маси - 100.

Підмінним працівникам у тваринництві виплачується 100 відсотків, а постійним підмінним операторам, які обслуговують маточне поголів'я - 110 відсотків середнього заробітку працівників, яких вони підміняють.

У тих випадках, коли не з вини працівника надходження продукції в даному місці зменшується до розмірів, за яких заробіток становить менше відрядної тарифної ставки, йому виплачується 100 відсотків відрядної тарифної ставки за відпрацьовані в цьому місяці дні.

Праця тваринників, які обслуговують худобу на вигідних пасовищах, оплачується за тарифними ставками, підвищеними на 40 відсотків.

У тваринництві найдоцільнішою системою оплати праці є акордно-преміальна система, яка передбачає оплату праці за такими двома показниками:

ь Обсяг виконаних робіт, за що виплачується аванс розміром прийнятих у господарстві тарифних ставок і кваліфікаційних розрядів з урахуванням надбавок за класність, звання «Майстер», якість виконаних робіт та інші, що передбачено в положенні з оплати праці в господарстві.

ь Кількість і якість отриманої продукції з доплатою до авансу 25-50 відсотків за умов отримання кількості та якості продукції згідно з прийнятими нормами.

Розмір авансу встановлюється диференційовано за категоріями працівників. Встановлення авансу для виконавців складніших і важких робіт здійснюється за вищими V-VІ розрядами, менше складні й легші роботи тарифікуються ІІІ-ІV розрядами.

Розрахунок розцінок для оплати праці та розрахункових цін за продукцію. Розцінки за продукцію можна встановлювати стабільними на декілька років, єдиними на рік, або диференційованими за періодами року. Це зумовлено не рівномірною продуктивністю тварин і птиці як за роками, так і протягом року. Тому у скотарстві виділяють зимовий та літній періоди. При цьому традиційним вважається визначення тривалості літнього періоду з 15 травня до 15 жовтня - 5 місяців. Тоді тарифна оплата літнього періоду дорівнюватиме денній тарифній ставці, помноженій на 153, а зимового періоду - на 212-чи 213 днів.



3. Планування оплати праці в тваринництві

3.1 Планування чисельності працівників

На формування чисельності працівників у тваринництві впливають такі фактори: природні умови, географічне положення й спеціалізація, поголів'я тварин, склад основних засобів та рівень механізації, продуктивність тварин,кваліфікація кадрів, наукова обґрунтованість норм виробітку, умови й прийняття форми організації праці.

Оптимальні розміри постійних виробничих підрозділів визначають за трьома методичними підходами. Перший із них полягає у використанні розроблених науковими установами нормативів кількості поголів'я тварин для конкретних природно-економічних умов зони, де розташоване підприємство. За другою методикою застосовують нормативи навантаження поголів'я на одного працівника; діленням закріпленого поголів'я тварин на цей норматив визначають необхідну чисельність колективу. Третій спосіб пов'язаний із встановленням оптимальних розмірів підрозділів для умов зони аналізом масових даних. При цьому користуються методом статистичних групувань і виявляють найефективніші розміри підрозділів поголів'ям тварин, так і за кількістю працівників різних професій і кваліфікацій.

Таблиця Визначення потреби в працівниках молочно товарної ферми

Категорії працівників	Кількість великої рогатої худоби	Норми обслуговування голів	Розрахункова кількість працівників	Річний фонд часу всіх працівників, днів	Потрібно мати працівників
Доярки	150	25	6	2190	8
Скотарі дійного стада	150	50	3	1095	4
Нічні скотарі	150	300	1	365	1
Механізатори	150	150	1	365	1
Всього	-	-	11	4015	14



Потреба в працівниках для тваринницьких ферм:

.

3.2 Визначення розцінки оплати праці за видами продукції

Таблиця 3.2.1 Визначення акордної розцінки оплати праці за 1 ц молока по періодах

Показники	За рік (365 днів)	Періоди
		Стійловий (200 днів)	Пасовищний (165 днів)
1.Норма обслуговування кормів	25	х	х
2.План приплоду телят, гол	24	х	х
3.Плановий надій на одну корову, кг	3600	х	х
4.Валовий надій по групі (1х3:100) ц	900	х	х
5.В т.ч. по періодах року, % ц	х х	45 405	55 495
6.Денна тарифна ставка 6 розряду, грн.	106,52	х	х
7.Річний тарифний фонд, грн. (6х365)	38879,00	х	х
8.Норма доплати	20%	х	х
9.Сума доплати, грн. (7х8):100	7775,80	х	х
10.Річний акордний фонд оплати (7+9)	46654,80	х	х
11.Акордний фонд для оплати та приплід 10%, грн.	4665,40	х	х
12.Акордна розцінка за 1 гол. приплоду, грн.	194,40	х	х
13.Акордний фонд для оплати за молоко 90%	41989,00	23000,00	18975,00
В т.ч. за 1 день грн.	115,00	-	-
14.Акордний фонд за молоко по періодах року	41989,00	23000,00	18975,00
15.Акордна розцінка за 1 ц молока	х	56,8	38,3



3.3 Розрахунок річного фонду оплати праці працівникам галузі тварин

Річний фонд оплати праці доярок включає:

· основну оплату праці - по тарифу

· доплату за продукцію - 10-50 %

· додаткову оплату праці - 10 %

· відпустки - 7 %

· стаж - 12 %

· соцстрах - 37 %

,

Поголів'я корів - 150 гол.

Буде отримано приплоду 150 0,9 = 135 гол.

Плановий надій молока - 3600 кг

Жирність молока - 3,8 %

Базисна жирність - 3,4 %

Виробництво молока = 150 3600 = 5400 ц

Розцінки за 1 ц молока беремо з таблиці 3.2.1.

Розрахунок за 1 ц молока зимою - 56,80 грн.

Розрахунок за 1 ц молока літом - 38,30 грн.

Розцінка оплати праці за 1 голову приплоду - 194,40 грн.

Виробництво молока за 200 днів (стійловий період) 45 % = 2430 ц

Виробництво молока за 165 днів (пасовищний період) 55 % = 2970 ц

Оплата праці за стійловий період = 2430 х 56,80 = 138024 грн.

Оплата праці в пасовищний період = 2970 х 38,30 = 113751 грн.

Оплата праці за приплід = 135 х 194,40 = 26244 грн.

Разом оплата праці за продук. = 138024 + 113751 + 26244 = 278019 грн.

Доплата за продукцію враховується в акордній розцінці.

Визначаємо річний фонд оплати праці:

ь відпустки = 278019 х 0,07 = 19461 грн.

ь доплата за стаж = (278019 + 19467) х 0,12 = 35698 грн.

ь всього оплата праці з відрахуванням соцстрах = (278019 + 19467 + + 35698) х 1,37 = 456462 грн.

Отже, річний фонд оплати праці на виробництві молока ( при поголів'ї 150 корів, річному надої 3600 кг, приплоді 135 гол.) становив 456462 грн.

3.4 Натуральна оплата праці тваринників та їх преміювання

Протягом останніх 10-15 років позитивно зарекомендувала себе практика натурального преміювання працівників тваринництва за одержання високого ділового виходу молодняка, повне збереження поголів'я тварин і підвищення його продуктивності. При цьому за виконання умов преміювання працівникам ферм видавалось:

· для працівників з обслуговування великої рогатої худоби - теля одно- тримісячного віку для працівника;

· для працівників з обслуговування свиней - порося живою масою від 15 до 40 кг.

Важливе значення для підвищення ефективності праці має також система преміювання робітників тваринницьких галузей.

З метою підвищення матеріальної заінтересованості колективів бригад, ферм, окремих працівників тваринництва у збільшенні виробництва продукції та поліпшення її якості широкого запровадження набуло преміювання розміром до 20 відсотків продукції, одержаної понад план або понад рівень , досягнутий за останні 3-5 років. За продукцію з високою трудомісткістю (відгодівля беконних свиней,вирощування поросят до двомісячного віку, виробництво продукції птахівництва тощо) розмір премії може бути підвищений до 40 відсотків. Вартість понадпланової продукції оцінюється за цінами фактичної реалізації.

Виробничі показники, за досягнення яких нараховують премію, та розміри її видачі встановлюють для кожного виду продукції тваринництва. Якщо в господарстві є істотна різниця в продуктивності худоби, системі її утримання, ступеня механізації праці, то в цих випадках рівень виробництва продукції, за перевищення якого вводиться преміювання, та його розміри встановлюють для кожної ферми або групі ферм з однаковими умовами.

Належну працівникам тваринництва премію в установленому для даної ферми розмірі розподіляють між усіма працівниками, що брали участь у виробництві, пропорційно до їх основного заробітку, нарахованого за продукцію і обслуговування поголів'я худоби або птиці.

Премію за понадпланову продукцію або одержану понад рівень, досягнутий за останні 3-5 років, обчислюють виходячи з планових завдань (досягнутого рівня), скоригованих на фактичне обслуговуване поголів'я .

Премію можна нараховувати за результатами роботи за квартал, рік або окремі закінчені періоди виробництва продукції (нагул, відгодівля тощо).

За останні роки необґрунтовано втратило свою роль преміювання працівників тваринництва за економію прямих витрат, передбачених у завданні, в розмірі до 70 відсотків одержаної економії. При цьому враховуються ті прямі витрати, які залежать від колективу працюючих (корми, електро- і теплоенергія, інші матеріали і сировина, оплата праці). Економію витрат сировини і матеріалів, а також кормів (у кормових одиницях на центнер продукції) враховують у завданні і фактично за цінами, передбаченими у плані економічного і соціального розвитку господарства.



4. Шляхи удосконалення організації оплати праці в тваринництві

Галузева угода укладена в 20-х роках між Міністерством АПК України і галузевими підприємствами і підприємцями та українських профспілок працівників АПК.

Згідно Галузевої Угоди:

· Фонд оплати праці на сільськогосподарських підприємствах повинен бути не менший 30 відсотків у структурі затрат виробництва (в нас значно менший).

· Форми і системи оплати праці, тарифні сітки, розцінки, схеми посадових окладів, умови та розмір запроваджених надбавок, затрат, премій, винагород, компенсацій встановлюються підприємствами у «Колективному договорі» з дотриманням законодавства.

· Розмір мінімальної тарифної ставки робітника, який виконує просту роботу (що не вимагає кваліфікації) не повинна бути нижча за 1218 грн. за повністю виконану місячну норму праці (обсяг роботи).

· При невиконанні норм виробітку не з вини робітника оплата проводиться за фактично виконану роботу, але не менш 2/3 тарифної ставки з розрахунку на місяць.

Високим кваліфікованим робітникам, які зайняті на особливо важких, відповідних роботах, можуть встановлюватись посадові оклади на умовах колективного договору.

· Умови і розмір оплати праці працівників:

а) державних підприємств встановлюються контрактом;

б) для працівників інших форм власності - на умовах, визначених статутами та колективними договорами цих підприємств.

Співвідношення між мінімальним розміром заробітної плати по підприємству і розміром посадового окладу керівника підприємства не повинен перевищувати 1:6.

· Встановлюється індексація заробітної праці щодо індексації на споживчі товари і послуги.

· Заробітна плата в АПК в грошовому виразі може виплачуватись натуральною заробітною платою (зерно, цукор, м'ясо та ін.), (все це записується в колективному договорі).

· Виплата заробітної плати проводиться не рідше як два рази на місяць у строки визначені колективним договором.

За порушення строків виплати заробітної плати (оплати праці) нерівні підприємства притягуються до дисциплінарної, адміністративно-премінальної відповідальності згідно з чинним законодавством.

· При наявності заборгованості із оплатою праці керівник зобов'язаний забезпечити персоніфікований облік заборгованих сум, затвердити графік погашення заборгованості вказавши терміни, обсяги та джерела коштів для погашення (враховуючи індексацію).



5. Охорона праці на підприємстві

Згідно з діючим законодавством, відповідальність за стан і організацію охорони праці на підприємстві несе керівник та посадові особи господарства. Вони забезпечують дотримання норм і правил по техніці безпеки, виробничої санітарії, а також протипожежних вимог. З цією метою керівник згідно з наказом призначає відповідальних осіб за організацію по охороні праці.

Інструктажі за часом і характером проведення бувають вступними, первинними, повторними, позаплановими та цільовими. Вступний інструктаж проводиться з усіма працівниками, щойно прийнятими на роботу, незалежно віх їх освіти, стажу роботи за цією професією або посади. Вступний інструктаж проводить спеціаліст з охорони праці або людина, призначена наказом для проведення цієї роботи. Місце проведення - кабінет охорони праці або обладнане научними матеріалами інше приміщення.

Первинний інструктаж проводиться на робочому місці до початку роботи з новоприйнятим працівником або працівником, який буде виконувати нову для нього роботу; студентом та учнем перед роботою на дільницях, лабораторіях, майстернях.

Програма первинного інструктажу розробляється керівником цеху чи дільниці, узгоджується зі службою охорони праці і затверджується керівником підприємства навчального закладу або відповідного структурного підрозділу.

Усі робітники і випускники професійних навчальних закладів після первинного інструктажу на робочому місці повинні пройти стажування протягом 2-15 змін під керівництвом досвідчених, кваліфікованих робітників або спеціалістів, що призначаються наказом по підприємству, цеху.

Повторний інструктаж проводять на робочому місці із усіма працівниками: на роботах із підвищеною небезпекою один раз на квартал; на інших роботах - один раз на півріччя. Проводиться індивідуально або з групою працівників, що виконують однотипні роботи, за програмою первинного інструктажу в повному обсязі.

Позаплановий інструктаж проводиться з працівниками на робочому місці або в кабінеті охорони праці: при введенні в дію нових або змінених нормативних актів про охорону праці; при порушенні працівником нормативних актів, що може призвести до травми, отруєння або аварії; при перерві в роботі виконавця робіт більше, ніж 30 календарних днів (для робіт з підвищеною небезпекою), робіт - понад 60 днів.

Цільовий інструктаж проводять із працівниками: при виконанні разових робіт, що пов'язані безпосередньо з основними роботами працівника; при ліквідації наслідків аварії і стихійного лиха; при виконанні робіт, що оформляються нарядом-допуском, письмовим дозволом та іншими документами.

Керівник підприємства зобов'язаний видавати працівнику примірник інструкції з охорони праці за його професією або вивісити її на робочому місці.

Згідно із Законом України «Про охорону праці» керівник створює на підприємстві службу охорони праці, яка йому підпорядковується. Типове положення про цю службу затверджується Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

Служба охорони праці створюється для організації виконання правових, організаційно-економічних, лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям в процесі праці.



Висновки

В результаті написання курсової роботи мені випала нагода опрацювати питання організація оплати праці тваринництва.

Рівень оплати праці в кожному сільськогосподарському підприємстві залежить від кінцевого результату його роботи, тобто від валового прибутку. Взаємозв'язок міри праці та її оплати здійснюється через форми та системи оплати праці, які залежать від особливостей сільськогосподарського виробництва, від нових економічних та трудових особливостей.

Обране мною господарство ТОВ «Агріпол» знаходиться за адресою с. Облітки, Радомишльського району, Житомирської обл. Розташоване в зоні Полісся. Відстань до районного центру становить 28 км., а до обласного 80 км. Найближча залізнична станція знаходиться в м. Малині на відстані 21 км.

За температурними умовами ТОВ «Агріпол» розміщене в тепловому районі зони Полісся.

За розмірами господарство відноситься до середніх. Загальна площа сільськогосподарських угідь становить 1582,77 га. Дане господарство спеціалізується на вирощенні зернових, а саме озимих, зернобобових та кормових культур.

Середньорічна чисельність працівників в даному господарстві з роками зменшувалась. На це вплинула криза 2012 та 2013 років. У зв'язку з цим і зменшився дохід підприємства, зменшилась кількість точок збуту продукції, підвищилися ціни на сировину.

Також, з вище прочитаного можна побачити що площа сільськогосподарських угідь у 2012 році становила 1582,77 га, у 2013 році - 817,7 га. Зменшилася на 765,1 га, у зв'язку з орендою землі. Також, ми бачимо що у 2012 році поголів'я худоби становило 147 ум. гол., а у 2013 році - 72 ум. гол. Зменшилися на 75 ум. гол., у зв'язку з чисельністю працівників та площею сільськогосподарських угідь.



Література

1. Зрібняк Л.Я. та ін. Організація і планування виробництва на сільськогосподарських підприємствах. - К.: Урожай, 1999. - 352 с.

2. Шкільов О.В. Організація виробництва і підприємницької діяльності в сільськогосподарських підприємствах. - К.: Урожай, 1997. - 336 с.

3. Савченко М.М. Організація виробництва в сільськогосподарських підприємствах. - К.: Вища школа, 1987.

4. Шпичак О.М. Ціни, витрати, прибутки агровиробництва та інфраструктура продовольчих ринків України. - К.: ІАЕ, 2000. - 581 с.

5. Лузан І.Я. Оплата праці в сільськогосподарському виробництві. - К., 2000. - 93 с.

6. Аврамчук О.В. та ін. Оплата праці в сільськогосподарському виробництві (рекомендації). Міністерство аграрної політики України, науково-дослідний центр нормативів праці. - К., 2000.

Размещено на Allbest.ru