Ринок цінних паперів

Размещено на http://www.allbest.ru/

Міністерство освіти і науки України

Національний педагогічний університет ім. М.П. Драгоманова

Інститут іноземної філології

Реферат

їз дисципліни «Економічна теорія

на тему:

«Ринок цінних паперів»

Виконала:

студентка 301 АН групи

Кравчик Аліна

Київ-2015

План

Вступ

1. Види цінних паперів

2. Основні функції ринку цінних паперів:

3. Фінансова піраміда (оптимальності інвестицій)

Список використаної літератури

Вступ

Важливою складовою ринку капіталів виступає ринок цінних паперів. Ринок цінних паперів, або фондовий ринок (від франц. fonds -- гроші, цінності; фонди) -- це один із видів ринку капіталів, на якому торгують цінними паперами.

Ринкові цінні папери -- це документи, що засвідчують майнові права їхніх власників та дають їм право на одержання певного доходу.

Цінний папір є цінним тому, що: по-перше, він виражає певні права, які переходять до даної особи у момент придбання цього паперу (документа); по-друге, він є неподільним, тобто цілком передає закріплені у ньому права; по-третє, реалізація власником своїх прав можлива лише при його пред'явленні. Виходячи з цих ознак, до цінних паперів не відносяться грошові знаки, лотерейні білети, заповіти, страхові поліси тощ

Складовою частиною фінансового ринку є ринок цінних паперів, або фондовий ринок. Об'єктом його є цінні папери. Цінний папір - це документ, що засвідчує майнове право володіння або відносини позики, визначає взаємовідносини між емітентом цінного папера та його власником, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з нього, іншим особам. Він складається в установленій формі і повинен мати всі необхідні реквізити. В ньому мають бути чітко закріплені права володіння або відносини позики чи визначені ті юридичні можливості, на здійснення яких має право законний власник цінного папера (одержання доходу у вигляді дивідендів або відсотків чи певного майна). Способи передачі грошових та інших прав, що випливають з цінного папера, залежать від його виду і можуть бути різними - від вільного обігу до заборони передачі іншим особам. Цінний папір, маючи свій номінал, виражає певну величину реального капіталу, що інвестується. Його ринкова ціна може істотно відхилятися від номіналу, тому він є "фіктивним капіталом".

Основною метою цінних паперів є забезпечення переходу коштів інвесторів до громадських організацій і підприємств. Випускаючи цінні папери, уряд, громадські організації і підприємства створюють собі можливість отримати кошти для реалізації власних проектів.

Види цінних паперів

Розглянемо найбільш поширені види ділових цінних паперів.

Облігація -- це боргове зобов'язання корпорації або держави, за яким позичальник гарантує своєму кредитору: 1) виплату позичкового процента та 2) повернення суми позики в обумовлений термін шляхом викупу облігації за номіналом. Процент за облігаціями виплачується компанією незалежно від її фінансового стану і до виплати дивідендів (акціонерам як власникам компанії, згідно із нормами законодавства, дивіденди якщо й виплачуються, то лише в останню чергу).

Акція -- це титул власності, або володіння часткою капіталу в акціонерній корпорації, що дає права на: отримання дивідендів, участь в управлінні (право "голосу") та одержання частини активів у разі її ліквідації. Кошти, вкладені в придбання акцій, акціонер може повернути лише продавши свої акції (на біржі або іншим акціонерам тієї ж корпорації залежно від правового статусу корпорації -- публічна чи приватна).На отримання дивідендів найбільше сподіваються зазвичай дрібні (міноритарні) акціонери. Великі (мажоритарні) акціонери, як правило, воліють приймати безпосередню (пряму) участь в управлінні корпорацією як бізнесовим проектом їхня мета стає досяжною за умови придбання в середньому не менше 10-ти відсоткового пакету голосуючих акцій. У цьому смислі акції є інструментом не тільки власності, а й влади. За приданням акцій часто криється і чисто спекулятивний мотив -- вловивши момент найбільшого підвищення їхньої ціни, перепродати їх.

Вексель -- це боргове зобов'язання платника, що видав цей вексель, сплатити у визначений термін зазначену суму боргу власникові векселя. Простою мовою кажучи, це -- розписка.

Векселі бувають простими, переказними та фінансовими. Простий вексель виписує боржник, переказний вексель -- кредитор, а фінансовий вексель виписується задля продажу товару за готівку. У господарській практиці більшість векселів є комерційними (товарними), тобто слугують інструментом комерційного кредиту. Надійність векселя підсилює аваль (від франц. aval ) -- поручительство, зроблене третьою особою (зазвичай банком) у вигляді гарантійного запису. Погасити вексель можна завчасно в банку під певний процент -- цю операцію називають обліком векселів.

Чек -- це документ, яким розраховуються за товари й послуги власники банківських рахунків. Практикуються іменні чеки, ордерні (із перевідним підписом) та на пред'явника.

Депозитний сертифікат -- це письмове свідоцтво банку про внесення грошових коштів на банківський рахунок (депозит).

Ощадний сертифікат -- це облігація, що свідчить про депонування грошових коштів в ощадному банку (за цими сертифікатами можна одержати вклади у будь-якому комерційному банку за наявності кореспондентського рахунку).Буває іменним або на пред'явника.

Крім уже названих, на ринок цінних паперів виходять також державні цінні папери. їх випускають: уряд, державні фінансово-кредитні установи, місцеві органи влади. Основними державними цінними паперами є облігації державної (муніципальної) позики, які бувають короткострокові (до року), середньострокові (до 10 років) та довгострокові (понад 10 років).

Усім цінним паперам властиві три основні властивості:

1) ліквідність -- ступінь легкості продажу, тобто перетворення у гроші;

2) дохідність -- співвідношення отримуваного за цінним папером доходу із витратами на його придбання;

3) ризик -- можливість втрати коштів, вкладених у придбання цінних паперів. Кожен вид цінного паперу виступає певним інструментом фондового ринку, тобто слугує для певних цілей. Найбільш активно обертаються на ринку акції та облігації.

Основні функції ринку цінних паперів:

- мобілізує фінансові кошти та забезпечує економіку капіталом;

- ефективно перерозподіляє капітали між підприємствами, галузями, регіонами та країнами;

- перерозподіляє права власності на реальний капітал (сприяє переходу підприємств в руки ефективних власників);

- встановлює ринкову, або реальну, вартість підприємств (фірм);

- допомагає державі покривати дефіцит державного бюджету, вирівнювати надходження податкових платежів протягом року;

- розширює простір економічної свободи для людини, відкриваючи перед нею нові можливості вибору варіантів вкладення заощаджень, збільшення доходів.

Звичайно, вести мову про ефективність перерозподільчих функцій фондового ринку можна лише за умови відсутності протидіючих факторів, наприклад, жорсткого оподаткування, відвертого тиску влади на підприємців, продажного судочинства тощо.

Основні учасники ринку цінних паперів:

1) емітенти (економічні суб'єкти, котрі випускають і продають цінні папери, -- фірми, банки, держава);

2) інвестори (фірми, банки, держава, приватні особи, які купують цінні папери);

3) інвестиційні інститути (установи, що організують та обслуговують ринок цінних паперів, найбільш помітними серед яких є: фондові біржі, інвестиційні компанії та фонди, інвестиційні консультанти).

В залежності від цільової функції розрізняють прямі та портфельні інвестиції. Прямі інвестиції -- це великі інвестиції, що здійснюються з метою отримати контроль над підприємством, стати його основним власником. Портфельні інвестиції -- це інвестиції з метою придбання лише цінних паперів, які ймовірно принесуть доходи (проценти, дивіденди чи курсову різницю від перепродажу).Прямими інвесторами зазвичай стають у разі прямого внеску в капітал підприємства або придбання на ринку пакету його акцій в обсязі понад 10%.

Головним інвестиційним інститутом на ринку цінних паперів виступає фондова біржа. Фондова біржа -- це установа, яка професійно займається купівлею-продажем цінних паперів, тобто представляє організований ринок цінних паперів. До котирування на біржі допускаються акції та облігації лише тих фірм, які відповідають певним вимогам і пройшли процедуру лістингу (ці поняття уже розглядалися у підрозділі 8.2).

Інвестиційні компанії організовують на замовлення емітентів сам випуск і продаж цінних паперів. На відміну від них, інвестиційні фонди допомагають інвесторам (особливо дрібним) вигідно розмістити їхні вільні кошти. Механізм дії інвестиційного фонду: випускаючи і реалізуючи на широкий загал власні акції, фонд далі вкладає виручені кошти в цінні папери інших компаній і з одержаних доходів виплачує дивіденди своїм акціонерам. Інвестиційні консультанти зайняті наданням рекомендацій з питань емісії та обігу цінних паперів.

Ринок цінних паперів для інвесторів є найбільш ризикованим з усіх ринків. Купуючи ті чи інші цінні папери, інвестори переслідують такі основні цілі:

а) збільшити свій дохід (збагатитися); б) вкладення має бути надійним (безпечним); в) воно має бути і ліквідним, тобто давати шанс вкладнику швидко і без втрат продати раніше придбані цінні папери. Але різні види цінних паперів і до того ж різних емітентів мають різний ступінь доходності, надійності і ліквідності. Тому найпопулярнішим способом мінімізації інвестиційних ризиків є диверсифікація вкладень, тобто вкладення наявних коштів у цінні папери не однієї якоїсь, хай навіть добре відомої, компанії, а різних компаній.

У зв'язку з цим, перед крупними інвесторами, такими, наприклад, як інвестиційні фонди, постає нова проблема -- формування оптимального портфеля цінних паперів, тобто придбання не просто різних цінних паперів, а такої їх комбінації, за якої б досягався мінімальний ризик і максимальний прибуток. У цьому разі вони намагаються дотримуватися мудрого англійського прислів'я і не класти всі яйця в одну корзину (себто не ризикувати усім одразу).

Оптимізація структури вкладень обачливими інвесторами здійснюється за принципом інвестиційної (фінансової) піраміди. Справа в тому, що дохідність і надійність цінних паперів змінюються, як правило, у взаємно протилежних напрямках:

Фінансова піраміда (оптимальності інвестицій)

що вища очікувана дохідність, то менша надійність (більший ризик) вкладення. Фінансова піраміда наочно показує, як варто розумно розподілити вкладення (придбання цінних паперів): у кілька нерівних (зменшуваних до вершини) шарів з різним поєднанням ступенів дохідності та надійності. Так, у разі інвестування капіталу в цінні папери раціональним рішенням є придбання відносно найбільше тих із паперів, які мають найвищий рейтинг надійності та ліквідності, а також достатньо високу дохідність (шар 1). Далі прийнятним стає варіант купівлі цінних паперів з більш високою дохідністю, особливо в довгочасній перспективі, але з трохи меншим ступенем надійності (шар 2). Після цього прийнятними стають варіанти з тими цінними паперами, що мають високий ступінь ризику, але можуть (у разі успіху) принести найбільший прибуток (шар 3). Ось такий виважений підхід до інвестування в акції і облігації, як показує багата світова практика, забезпечує потрібний баланс між інвестиційним ризиком та прибутками. Щодо рейтингових оцінок якості тих чи інших цінних паперів, то, зазначимо, їх виставляють зазвичай спеціальні аналітичні фірми, збираючи необхідну для цього інформацію про емітентів.

У структурі ринку цінних паперів виділяються первинний і вторинний ринки. Первинний ринок цінних паперів -- це ринок, на якому емітент продає свої акції чи облігації у перші руки (першим покупцям). Оскільки акції є свідоцтвами на право власності на компанію, постільки найпершими їхніми покупцями, звичайно, стають засновники компанії. У разі перетворення приватної компанії у публічну (відкриту) і розширення кола співвласників, акції дістаються не тільки інсайдерам, а й аутсайдерам. Інсайдери (від англ. inside -- внутрі) -- це власники контрольного пакету акцій та працівники компанії. Аутсайдери (від англ. outside -- з боку) -- це акціонери зі сторонніх осіб. Інсайдерам акції продаються часто за номінальною вартістю. З усіх названих вище цінних паперів виключно на первинному ринку обертаються векселі, чеки, депозитні та ощадні сертифікати.

Вторинний ринок цінних паперів -- це ринок, на якому здійснюється вільний перепродаж раніше розміщених цінних паперів. Це -- спекулятивний, за визначенням, ринок. На ньому цінні папери купуються і продаються за ринковою ціною.

Виходячи на первинний фондовий ринок, фірма може випустити і реалізувати свої цінні папери, змусивши тим самим "працювати" гроші своїх інвесторів. На вторинному фондовому ринку фірма, купуючи цінні папери інших фірм, формує свій резервний капітал. Вона може продати частину свого резервного капіталу (придбаних чужих цінних паперів) і отримати потрібні їй кошти.

Ринкова ціна, або курс, цінних паперів визначається за такою класичною формулою:

Одначе, зауважимо, що відношення дивідендного чи процентного доходу до процентної ставки визначає лише орієнтовний (розрахунковий) для інвестора рівень ринкової ціни цінного паперу, адже фактичну ціну встановлює сам ринок, тобто реальне співвідношення попиту та пропозиції тих чи інших цінних паперів (конкретного емітента) у певний момент. Тому на ринку курси цінних паперів, як правило, відхиляються від їх номінальної вартості (позначеної на них). Курс звичайних акцій взагалі не залежить від їхнього номіналу.

Основні фактори, що впливають на курс цінних паперів:

- господарський стан та перспективи емітента;

- гарантованість виплати та розмір дивідендів (процентів);

- процентна ставка на банківські вклади (що вищий рівень доходу по банківським вкладам, то менший попит на цінні папери, і навпаки);

- ступінь ажіотажу (спекулятивної гарячки), роздмуханого рекламою, навколо тих чи інших цінних паперів.

Курс акцій є дуже чутливим індикатором попиту і пропозиції на товарних ринках, коливань (циклічності) ділової активності в країні, зміни політичних, соціальних та інших факторів.

У зв'язку з тим, що ринкові цінні папери є формою інвестування капіталу, а їхня ціна зазнає постійних коливань, розрізняють два види капіталу:

* реальний капітал як вартість діючих підприємств, що виробляють товари й послуги;

* паперовий (фінансовий) капітал як ринкова вартість цінних паперів. Капітал, втілений у цінних паперах, здатен значно відриватися від реальної вартості своїх підприємств-емітентів, не відображаючи їхнього дійсного стану. Так, економіка США за обсягами виробництва продукції протягом 1990-х рр.зросла в 1,5 рази, а сукупна ринкова вартість її цінних паперів підскочила майже у 4 рази. Зрештою, настає момент, коли ажіотажно роздута "булька" паперового капіталу неминуче лусне, і тоді багато інвесторів зазнає краху. Трагічність цього лиха нерідко посилюється тим, що інвестор-невдаха придбав ті цінні папери за кошти, позичені під зростаючі відсотки. Але така тяжка розплата за ілюзії не для всіх стає уроком -- можливість швидко розбагатіти, не докладаючи для цього особливих зусиль, і далі спокушає людей.

Різкі коливання курсу цінних паперів позначаються і на долі підприємств-емітентів. Так, зростання в ціні акцій і облігацій корпорації дає їй можливість отримувати емісійний дохід (різницю між ринковою і номінальною ціною), підвищує її кредитний рейтинг (стає можливим одержувати пільгові кредити і на довший строк), приваблює більше покупців до її товарів, підвищує репутацію (імідж) власників і керівників підприємства тощо. Значне падіння курсу цінних паперів корпорації, навпаки, відлякує наявних і потенційних інвесторів, кредиторів, підриває репутацію її керівництва.

Вторинний ринок цінних паперів функціонує у вигляді:

* організованого, або біржового, ринку;

* неорганізованого, або позабіржового ("вуличного"), ринку.

цінний папір депозитний курс

Список використаної літератури

1. Баликоев В.З. Общая экономическая теория. Учебное пособие. - Новосибирск: 000 «Издательство ЮКЭА», 1998.

2. Башянин Г.І., Лазур П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.:р П.Ю., Медведєв В.С. Політична економія.- К.: НІКА-ЦЕНТР, ЕЛЬГА, 2000.

3. Гальчинський А.С., Єщенко П.С., Палкін Ю.І. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Вища шк., 1995.

4. Крупка М.І., Островерх П.І., Реверчук С.К. Основи економічної теорії: Підручник. - К.: Атіка, 2001.

5. Макконел К. Р., Брю С. Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика: В 2т. - М.: Республика, 1992. (Пер. с англ.)

6. Сакс Дж., Пивоварський О. Економіка перехідного періоду (Уроки для України). - К.: Основи, 1996.

7. Семюелсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. - К.: Основи, 1995.

8. Мікроекономіка і макроекономіка: Підруч. для студ. екон. спец. закл. освіти: У 2 ч./ С. Будаговська, О. Кілієвич, І. Луніна та ін.; За заг. ред. С. Будаговської. - К.: Видавництво Соломії Павличко “Основи”, 2001.

9. Л.Є. Сімків, Р.Б. Данилейчук, С.Я. Кісь, І.І. Проданова, О.С. Яцюк. Основи економічної теорії: Конспект лекцій. - Івано-Франківськ, 2006.

Размещено на Allbest.ru