Оборотні активи підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Система управління активами підприємства є важливим елементом підвищення ефективності діяльності підприємства, оскільки розробка і впровадження раціональних підходів в управлінні активами забезпечують стійкість фінансового стану, кредитоспроможність, інвестиційну привабливість вітчизняних підприємств. Управління активами підприємства є достатньо складним, який включає розробку стратегії розвитку даного підприємства. Проте існують проблеми, які полягають в тому, що немає єдиних рекомендацій чи підходів, які б допомогли підприємствам управляти розвитком активів для підвищення ефективності діяльності, випуску конкурентоспроможної продукції, завоювання нових ринків, впровадження інновацій тощо. Це ї обумовлює актуальність теми.

Поняття формування та ефективного використання активів підприємства досліджували зарубіжні вчені, зокрема, В. Бєлолипецький, В. Биковский, Ю. Брігхем, Е. Кантор, Глен Арнольда, Кяран Уолш, вітчизняні вчені-економісти - А. Акопян, М. Білик, І. Бланк, В. Гриньова, Н. Ковальчук, О. Коновалова, В. Коюда, І. Куцик, С. Кундрат, Г. Матукова, І. Маринич, А. Поддєрьогін, О. Терещенко, З. Філатова, В. Храпкіна, Н. Шифріна, В. Янковська та ін. управління оборотний актив

Однак, окремі проблеми управління активами підприємств до цих пір залишились невирішеними і потребують подальших розробок.

Метою статті є рекомендацій щодо підвищення ефективності управління оборотними активами підприємства.

Для нормального функціонування підприємства необхідно ефективно управляти його активами. Активи відіграють важливу роль в діяльності підприємства, оскільки за допомогою їх ефективного формування і використання підприємство покращує свою діяльність, підвищує свій економічний потенціал і як наслідок отримує прибуток.

У вітчизняній науковій теорії та практиці виділяють безліч тлумачень терміну активи. На нашу думку, найбільш правильним тлумаченням активів є сукупність матеріальних і нематеріальних цінностей підприємства, які мають грошову оцінку та вартість, формування і використання яких призведе до отримання економічних вигод у майбутньому та характеризується впливом факторів часу, ризику і ліквідності. В вищенаведеному визначенні закріплено матеріально-речова і нематеріальна форма активів, а також їх належність підприємству, здатність приносити дохід в майбутньому.

Управління активами підприємства - це складний процес, який полягає у правильному формуванні і використанні активів за обсягом, складом, структурою з урахуванням дії на них численних факторів внутрішнього і зовнішнього середовища.

На нашу думку, підприємству необхідно проводити більш ефективну політику з управління активами та їх структурою, а особливо збільшити рентабельність операційних необоротних активів за рахунок збільшення середньої вартості операційних необоротних активів та збільшити період обороту даних активів. Щодо підвищення ефективності використання оборотних активів підприємства, ми вважаємо, що необхідно скорочувати тривалість операційного циклу за рахунок прискорення оборотності запасів та готової продукції.

Отже, процес управління активами підприємства відіграє важливу роль в діяльності підприємства, оскільки саме від прийняття ефективних управлінських рішень керівництва стосовно активів підприємства залежить подальша діяльність та конкурентоспроможність підприємства.



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ТА МЕТОДОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ

1.1 Сутність, структура та призначення оборотних активів підприємства

За характером участі у діяльності підприємства його активи, тобто вся сукупність використаного для здійснення діяльності майна, ділиться на необоротні та оборотні. Відмінність між необоротними і оборотними активами визначається тривалістю циклу використання активів у виробництві продукції. Для необоротних активів характерне збереження речової форми в ході виробничого процесу протягом тривалого часу, зношуються вони повільно і оборот їх явно не спостерігається. До оборотних активів відноситься та частина майна, яка використовується протягом одного виробничого циклу і повністю переносить свою вартість на вартість продукції, що виробляється, змінюючи свою натурально-речову форму.

Серед публікацій останніх років досить мало таких, які б були повністю присвячені дослідженню сутності понять «оборотні активи», «оборотні кошти» та «оборотний капітал», а поняття в переважній більшості публікацій розглядаються у контексті управління та контролю.

Проаналізувавши поняття «оборотні активи» в різних літературних джерелах, можна виділити чотири підходи економістів до трактування сутності даного поняття:

- це сукупність оборотних фондів та фондів обігу;

- це оборотні засоби підприємств, що відображаються в активі їх бухгалтерського балансу;

- це активи, що використовують в одному операційному циклі, обороті, або будуть перетворені на гроші протягом одного року;

- це гроші, запаси, борги третіх осіб, короткострокові фінансові вкладення.

Серед вчених найбільше прихильників першого та другого підходу.

Згідно п.4 П(С) БО «Баланс» оборотні активи - це грошові кошти та їх еквіваленти, що не обмежені у використанні, а також інші активи, призначені для реалізації чи споживання протягом дванадцяти місяців з дати балансу [1].

Отже, виробничі запаси - це комплексна група, що включає сировину, основні матеріали, куповані напівфабрикати, паливо, тару, запасні частини, малоцінні і швидкозношувані предмети.

Векселі одержані - це заборгованість покупців, замовників та інших дебіторів за відвантажену продукцію (товари), інші активи, виконані роботи та надані послуги, яка забезпечена векселями.

Дебіторська заборгованість - це заборгованість покупців або замовників за продані товари чи надані послуги, заборгованість фінансових і податкових органів перед підприємством, сума нарахованих дивідендів, процентів чи роялті, що підлягають надходженню, тощо.

Поточні фінансові інвестиції - це фінансові інвестиції на строк, що не перевищує одного року, які можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент (окрім інвестицій, які є еквівалентами грошових коштів).

Грошові кошти та їх еквіваленти - це кошти у касі, на поточних та інших рахунках у банках, які можуть бути використані для поточних операцій, а також еквіваленти грошових коштів.

Інші оборотні активи - це оборотні активи, які не можуть бути включені до наведених вище оборотних активів.

Оборотні активи підприємства у вартісній оцінці отримали на практиці назву оборотних засобів.

Оборотні засоби підприємства - це сукупність грошових коштів підприємства, вкладених в оборотні виробничі фонди і фонди обігу з метою забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції [2].

Як вже зазначалось, оборотні кошти авансуються в оборотні фонди та фонди обігу, поєднання яких є економічною сутністю оборотних коштів, покликаних забезпечити безперервність усього процесу відтворення, в ході якого фонди обов'язково проходять усі стадії від виробництва до споживання.

Оборотні виробничі фонди обслуговують сферу виробництва. Вони матеріалізуються в предметах праці (сировині, матеріалах, паливі та ін.) та частково в засобах праці у вигляді малоцінних швидкозношуваних предметах та втілюються у виробничих запасах, незавершеному виробництві, напівфабрикатах власного виробництва, також вони представлені витратами майбутніх періодів, які необхідні для встановлення нового обладнання, пов'язані з підготовчими до виробництва роботами в сезонних галузях промисловості, з освоєнням нових виробництв та агрегатів та ін.

Інший елемент оборотних коштів - фонди обігу. Вони не приймають безпосередньої участі в процесі виробництва, їх призначення полягає в забезпеченні ресурсами процесу обігу, в обслуговуванні кругообігу засобів підприємства та досягненні єдності виробництва та обігу. Фонди обігу знаходять своє відображення в готовій продукції та грошових коштах.

Але під фондом в обліковому значенні необхідно розуміти такі категорії пасиву, яким в активі протиставляються засоби найрізноманітнішого призначення, закріплені за підприємством. До оборотних виробничих фондів належать виробничі запаси, незавершене виробництво, МШП, брак у виробництві, напівфабрикати, тварини на вирощуванні та відгодівлі, витрати майбутніх періодів, а до фондів обігу - готова продукція на складі, товари, грошові кошти, дебіторська заборгованість [3]. Тобто оборотні кошти є фінансовою категорією, опосередковуючою ланкою між оборотним капіталом та оборотними фондами, фондами обігу, а в обліку - оборотними активами.

Практичне значення мають виявлення та оцінювання структури оборотних засобів підприємства. Функціонально-технологічна структура оборотних засобів характеризує відсоткове співвідношення часток оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Елементна структура оборотних засобів - це частка вартості окремих елементів оборотних засобів із їх загальної вартості на певну дату, виражена у відсотках. Знання і аналіз структури оборотних засобів на підприємстві мають дуже велике значення, тому що вона певною мірою характеризує фінансовий стан на той або інший момент роботи підприємства.

Підсумовуючи різні підходи зазначимо, що оборотні активи, являють собою сукупність грошових коштів, вкладених у оборотні фонди та фонди обігу. Оборотні активи постійно обертаються у підприємницькій діяльності, використовуються протягом одного операційного циклу і повністю переносить свою вартість на вартість новостворюваної продукції.

1.2 Джерела формування оборотних активів підприємства

Оборотний капітал і оборотні кошти - взаємопов'язані поняття, проте вони не є аналогічними. Величина оборотного капіталу свідчить про те, наскільки основна діяльність підприємства забезпечена власними фінансовими ресурсами. Однак, за недостатністю власних, в обіг можуть бути залучені спеціально для цього позичені кошти (кредити), або кошти, призначені для погашення заборгованості з поточних зобов'язань, що є цілком нормальним.

Оборотний капітал розкриває процес пошуку джерел фінансування оборотних активів. З точки зору бухгалтерського балансу оборотний капітал - це перевищення оборотних активів підприємства над його короткотерміновими зобов'язаннями.

Джерела формування оборотних засобів підприємства - це фінансові ресурси підприємства, за рахунок яких вони створюються.

Формування майна суб'єктів господарювання є:

1. Грошові та матеріальні внески засновників;

2. Доходи від реалізації продукції (робіт, послуг).

3. Доходи від цінних паперів.

4. Капітальні вкладення і дотації з бюджетів.

5. Надходження від продажу (здачі в оренду) майнових об'єктів, що належать їм, придбання майна інших суб'єктів.

6. Кредити банків та інших кредиторів.

7. Безоплатні та благодійні внески, пожертвування організацій і громадян.

8. Інші джерела не заборонені законом [4].

У процесі роботи додаткова потреба в оборотних засобах покривається, як правило, за рахунок власних фінансових ресурсів підприємства, основним з яких є прибуток.

Велике значення в джерелах формування оборотних засобів підприємства відіграють прирівняні до власних фінансових коштів, до яких належать стійкі пасиви.

Прибуток підприємства спрямовується на покриття приросту нормативу оборотних коштів. Традиційно джерелом покриття вважається прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства і використовується на його розсуд. При цьому слід зазначити, що, ураховуючи спад виробництва, тяжке економічне становище підприємств, неспроможність їх розрахуватися за придбані матеріальні та інші ресурси, Верховна Рада України ухвалила Закон про зміни та доповнення до Декрету Кабінету Міністрів України «Про порядок використання прибутку державних підприємств, установ і організацій». Згідно з цим Законом державні підприємства мали спрямовувати на поповнення власних оборотних коштів не менше 10 % загального прибутку підприємства. Ця частина прибутку звільнялася від оподаткування. На жаль, сьогодні ця пільга не діє.

Обсяг коштів, що спрямовуються на поповнення власних оборотних коштів, залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливого обсягу залучення позикових коштів та інших факторів. До коштів, які можна прирівняти до власних, належать сталі пасиви. Це кошти цільового призначення, які в результаті застосованої системи грошових розрахунків постійно перебувають у господарському обігу підприємств, а проте, йому не належать. До їх використання за призначенням вони в сумі мінімального залишку є джерелами формування оборотних коштів підприємства[5].

Сталі пасиви - це мінімальна (стійка) заборгованість із заробітної плати працівникам, відрахувань на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, резерв майбутніх платежів, авансування покупців (замовників). Нині в бухгалтерському балансі не виокремлюються сталі пасиви, як це було раніше. Але з цього не слід робити висновок, що сталі пасиви відсутні на підприємстві.

До них належать:

- мінімальна заборгованість підприємства до резерву майбутніх платежів, тобто витрати , що належать до витрат виробництва, але які не застосовуються для безпосереднього виготовлення продукції;

- мінімальна заборгованість із заробітної плати та відрахування на соціальні заходи;

- тимчасово вільні кошти спеціальних фондів тощо[14].

Наприклад, мінімальна заборгованість із заробітної плати виникає тому, що між нарахуванням і виплатою заробітної плати існує розрив у часі. Так, якщо строки виплати заробітної плати встановлені 9 і 24 числа кожного місяця, а нарахування проводяться з початку місяця, то заробітна плата, нарахована за 9 днів, може бути використана як оборотні засоби.

До власних коштів підприємства прирівнюються також і асигнування з бюджету.

Позичені оборотні засоби підприємства - це тимчасово притягнуті кошти у вигляді короткотермінових кредитів банку на чітко визначений строк. Банк видає позики на кредитування сезонних запасів, під відвантажену продукцію (розрахункові документи в банках на інкасо та інші) з умовою повернення позики у визначений строк. За наданий кредит підприємство сплачує банку визначений процент[11].

До позичених коштів підприємства відносяться також притягнуті оборотні засоби через акціонування та кредиторська заборгованість. Кредиторська заборгованість - це кошти, які не належать підприємству, але тимчасово знаходяться в його обігу, у тому числі це заборгованість підприємства своїм постачальникам.

Раціональне використання власних та позичених коштів дає змогу підприємствам не звертати особливої уваги на тимчасові труднощі і більш ефективно використовувати оборотні засоби.

1.3 Методичні підходи до оцінювання ефективності використання оборотних активів підприємств

Для підприємств України є важливим виявлення нагальних проблем обліку оборотних активів, що потребують вирішення, оскільки це сприяє забезпеченню формування достовірної, достатньо аналітичної інформації щодо оборотних активів для цілей управління. Крім того, важливе значення має контроль за збереженням та раціональним використанням в процесі виробництва оборотних активів[12].

Серед відомих науковців, які в своїх працях детально розглядали питання аналізу оборотних активів слід відзначити таких зарубіжних вчених як Велми Глен Е.С. Хендріксен, а також вітчизняних Ф.Ф. Бутинець, Н.М. Грабова, Ю.К. Гришкунайте, Н.В. Дубенко, А.Г. Загородній, А.Ш. Маргуліс та інших. Фінансовий аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях І.А. Бланка, О.Д. Василика, проф. Н.В. Колчина , Д.С. Молякова та ін. Питання управління та контролю оборотних активів розглядають Л.В. Пан, Р.С. Сорока. Економічний аспект формування та використання оборотних активів висвітлені в працях А.Н. Бородавкіна, Крамаренко Г.О. та інших вчених.

Метою аналізу ефективності використання оборотних активів на підприємствах є проста і наочна оцінка динаміки їх розвитку, використання підприємствами ресурсів та фінансового стану.

Для проведення аналізу ефективності використання оборотних активів на підприємствах використовуватимемо такі загальновизнані методи:

- Горизонтальний аналіз.

- Вертикальний аналіз.

- Аналіз із застосуванням коефіцієнтів.

Суть горизонтального аналізу полягає в порівняні показників оборотних активів попереднього і поточного року. При цьому здійснюється постатейне зіставлення показників і визначається абсолютна і відносна їх зміна. Оскільки, в даній курсовій роботі розраховуватимуться зміни у господарській діяльності підприємства не за два роки, а за декілька послідовних років, то застосуємо аналіз тенденцій розвитку (аналіз тренду), який є варіантом горизонтального аналізу. Аналіз тенденцій розвитку передбачає використання індексів, для розрахунку яких значення базисного року приймається за 100 %, і відповідно до цього розраховуються індекси для інших років [5].

На відміну від горизонтального, що показує динаміку показників оборотних активів за ряд років, вертикальний аналіз є аналізом внутрішньої структури оборотних активів. При проведенні такого аналізу ціла частина прирівнюється до 100 % і обчислюється питома вага кожної її складової. Цілими частинами приймаються підсумки (загальний обсяг оборотних активів підприємства, загальний обсяг запасів, загальний капітал підприємств тощо). За допомогою цього методу аналізу з'ясуємо, яку частку у групі (або підгрупі) становить конкретна стаття, що дозволяє визначити вплив показника цієї статті на діяльність підприємств.

Метод аналізу за допомогою коефіцієнтів полягає в тому, що оцінку ефективності проводять за допомогою коефіцієнтів, розрахованих за статистичними даними діяльності підприємств. Цим способом вивчаються такі важливі аспекти фінансового стану і результатів діяльності підприємства, як ліквідність, довгострокова платоспроможність, рентабельність.

Ефективність використання оборотних активів підприємств можна також визначити за допомогою ряду коефіцієнтів, до яких відносять [6,7]:

Коефіцієнт оборотності активів, розрахований за формулою:

К_об= ,

Даний показник характеризує, наскільки ефективно використовуються активи з точки зору обсягу реалізації, оскільки показує, скільки отримано чистої виручки на одиницю коштів, інвестованих у активі. Чисельно цей показник дорівнює фондовіддачі оборотних засобів. Позитивним для діяльності підприємств є збільшення цього показника.

Коефіцієнт завантаженості, розрахований за формулою:

К_зав=

Даний показник характеризує, яка вартість оборотних засобів припадає на одну гривню вартості реалізованої продукції, що є також фондомісткістю одиниці продукції. Цей показник обернений до коефіцієнта оборотності. Чим менша ця величина, тим ефективніше використовуються оборотні засоби підприємства.

Коефіцієнт оборотності обігових коштів, який розраховується за формулою:

К_об= ,



Даний показник показує, скільки виручки припадає на одиницю обігових коштів. Позитивними змінами для підприємств вважають збільшення цього коефіцієнта.

Період одного обороту обігових коштів, розрахований за формулою:

Ч_об=

де К_об - коефіцієнт оборотності обігових коштів.

Даний показник показує середній період від витрачання коштів для виробництва продукції до отримання коштів за реалізовану продукцію. Позитивною тенденцією для підприємств є зменшення цього показника.

Коефіцієнт оборотності запасів, який показує кількість оборотних коштів, інвестованих у запаси. Коефіцієнт оборотності розраховується за формулою:

К_о.з=

Позитивними змінами для підприємств вважають збільшення цього коефіцієнта.

Період одного обороту, розрахований за формулою:

Ч_з=

де К_о.з - коефіцієнт оборотності запасів.

Даний показник відображає період, протягом якого запаси трансформуються в кошти. Позитивною для підприємства є тенденція до зменшення цього показника, якщо це не перешкоджає нормальному процесу виробництва та не загрожує дефіцитом матеріальних ресурсів. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості, розрахований за формулою:



К_д.з=

Даний показник показує, у скільки разів виручка перевищує середню дебіторську заборгованість. Позитивною тенденцією є збільшення даного коефіцієнта.

Коефіцієнт оборотності власного капіталу, розрахований за формулою:

К_в.к=

Даний показник показує, скільки чистої виручки від реалізації продукції припадає на одиницю власного капіталу. Позитивною тенденцією для підприємств є збільшення даного показника.

Коефіцієнт оборотності готової продукції, розрахований за формулою:

К_г.п=

Даний показник показує, у скільки разів виручка перевищує середні запаси готової продукції. Позитивною тенденцією для підприємства є збільшення цього показника.

Власні оборотні кошти (робочий, функціонуючий капітал), розрахований за формулою:

P_к= оборотні активи - короткострокові зобов'язання

Даний показник показує обсяг оборотних активів, які фінансуються за рахунок власного капіталу і довгострокових зобов'язань. Наявність власних оборотних коштів означає не лише здатність платити поточні зобов'язання, але й можливість розширити виробництво. Позитивним для підприємства є збільшення цього показника.

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами, розрахований за формулою:

К_з.в.к= ,

Даний коефіцієнт показує абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Позитивною тенденцією є збільшення цього показника, а рекомендоване його значення - більше 0,1-0,2.

Маневреність капіталу, розрахований за формулою:

М_р.к=

Даний показник показує частку запасів у власних обігових коштах, що обмежує свободу маневру власними коштами. Позитивною для підприємств є тенденція до зменшення даного показника. Збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності оборотних коштів, а в умовах інфляції - до залучення дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність підприємств.

Коефіцієнт забезпечення власними обіговими коштами запасів, розрахований за формулою:

К_заб=

Даний коефіцієнт показує, наскільки запаси, що мають найменшу ліквідність у складі оборотних активів, забезпечені довгостроковими стабільними джерелами фінансування. Позитивним для підприємств є збільшення даного показника.

Коефіцієнт покриття запасів, розрахований за формулою:

К_п.з=



Даний показник показує, скільки власних коштів і довгострокових зобов'язань припадає на одиницю коштів, вкладених в запаси. Позитивною тенденцією є збільшення даного показників.

Рентабельність оборотних активів розрахованого за формулою:

Р_а=

Даний показник характеризує, наскільки ефективно підприємство використовує свої активи для отримання прибутку, тобто показує, який прибуток приносить кожна гривня, вкладена в активи підприємства. Позитивною тенденцією вважають ріст даного показника.



РОЗДІЛ 2. КОМПЛЕКСНИЙ АНАЛІЗ ОБОРОТНИХ АКТИВІВ ПІДПРИЄМСТВА ВАТ «ЗАПОРІЖСТАЛЬ»

2.1 Загальна характеристика підприємства ВАТ «Запоріжсталь»

Комбінат «Запоріжсталь» був збудований в 1933-1939 роках, повністю зруйнований під час Великої Вітчизняної війни і відновлений в 1945-1951 роках. 4 січня 1997 року державне підприємство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» було перетворено у відкрите акціонерне товариство із стовідсотковим державним капіталом. В період 1998-2001рр. Згідно з планом приватизації ВАТ «Запоріжсталь» проводилася поступова реалізація державної частки статутного фонду Товариства шляхом пільгового розміщення акцій, продажу пакетів акцій на сертифікатних аукціонах, через фондову біржу, на некомерційному конкурсі. Первинне розміщення акцій завершено 07.10.2001 року. В 2003 році за рішенням Загальних зборів акціонерів від 02.07.2003р. був зменшений статутний фонд ВАТ «Запоріжсталь» на величину раніше викупленого в акціонерів пакета в 25%+1 акція. В результаті статутний фонд Товариства склав 210 920 444.75 грн. Загальними зборами ВАТ «Запоріжсталь» 07.06.2006р. прийнятті рішення про приєднання до ВАТ «Запоріжсталь» ТОВ «Торговий дім Запоріжсталь», ПП ТОВ "СТІЛ ТРЕК", ТОВ «Торговий будинок вогнетривів», ТОВ «ВТП Запоріжсталь-Інвест Торгпром», ТОВ «Центросталь», збільшення статутного фонду на суму статутних фондів товариств, що приєднуються і пов'язаному з цим емісію акцій. В грудні 2007 року здійснено приєднання активів названих товариств та їх припинення. Загальними зборами акціонерів ВАТ «Запоріжсталь» 21.12.2007р. затверджено Статут ВАТ «Запоріжсталь» в новій редакції, згідно з яким статутний фонд (капітал) Товариства становить 660 920 444, 75 грн. і поділений на 2 643 681 779 штук простих іменних акцій номінальною вартістю 0,25 грн. Зміни до Статуту були зареєстровані державним реєстратором 27.12.2007р. Загальними зборами акціонерів ВАТ «Запоріжсталь» від 02.04.2010р. Прийнято рішення про переведення акцій Товариства з документарної в бездокументарну форму існування. 11 травня 2010 року Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку був зареєстрований випуск простих іменних акцій в бездокументарній формі існування та видано Свідоцтво про реєстрацію випуску акцій.

Відкрите акціонерне товариство "Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» являє собою підприємство з повним металургійним циклом. Предметом діяльності підприємства є виробництво та збут металургійної продукції, металовиробів виробничого і побутового призначення, інших супутніх видів продукції металургійного циклу. Крім того, здійснюється виробництво та збут іншої продукції промислово-технічного призначення, сільськогосподарської продукції, товарів народного споживання і продуктів харчування. В 2013 році підприємство також здійснювало:

- зовнішньоекономічну діяльність;

- діяльність у сфері роздрібної торгівлі;

- діяльність у сфері громадського харчування;

- інвестиційну діяльність;

- інші види діяльності, передбачені Статутом.

ВАТ «Запоріжсталь» має самостійний баланс, розрахункові (поточні) валютні та інші рахунки в банках, фірмове найменування, товарний знак і печатку. Підприємство здійснює оперативний і бухгалтерський облік результатів своєї діяльності, що відповідає вимогам Міжнародних положень (Стандартів) бухгалтерського обліку, а також складає фінансову та статистичну звітність. В 2013 році були встановлені наступні елементи облікової політики:

1. Амортизація основних засобів розраховується прямолінійним або виробничим методом згідно зі строками корисної служби, установленим технічним персоналом ВАТ «Запоріжсталь». Використання прямолінійного методу припускає, що економічні вигоди від використання основного засобу розподіляються рівномірно в кожний період нарахування амортизації. Використання виробничого методу припускає, що економічні вигоди від використання основного засобу розподіляються пропорційно кількості зроблених об'єктом одиниць продукції або аналогічних одиниць. Для цілей розрахунків амортизації ліквідаційна вартість основних засобів прирівнюється нулю. Нарахування амортизації на придбаний актив починається з наступного місяця з моменту введення активу в експлуатацію. На землю амортизація не нараховується. На об'єкти, що ставляться до малоцінних необоротних активів, нараховується амортизація в розмірі 100% у момент їх введення в експлуатацію.

2. Запаси оцінюються по найменшій із двох величин:

- Собівартості;

- Чистій ціні продажу.

Собівартість запасів включає всі витрати на придбання, витрати на переробку та інші витрати, понесені для того, щоб доправити запаси до місця їх справжнього знаходження й стану. У собівартість придбання запасів включаються наступні витрати:

- суми, які оплачуються відповідно до договору постачальникові, за винятком непрямих податків;

- суми мит при ввозі;

- суми непрямих податків у зв'язку із придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству;

- транспортно-заготівельні витрати - витрати на заготовку запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи й транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати на страхування ризиків транспортування запасів;

- інші витрати, які безпосередньо пов'язані із придбанням запасів і приведенням їх до стану, придатного для використання в запланованих цілях (наприклад, ризикова маржа (винагорода банку) по акредитивах відкритих відповідно до умов договорів поставки запасів, якщо можливо зіставити цю маржу з конкретною партією / партіями запасів).

Торговельні й інші знижки віднімаються при визначенні собівартості придбаних запасів. У вартість придбаних запасів не включаються витрати на проведення ринкових досліджень, по пошукові й відбору постачальника, на залучення консультантів і т.п. Такі видатки ставляться на адміністративні або видатки на збут. Собівартість запасів, зроблених ВАТ «Запоріжсталь», включає витрати, зв'язані безпосередньо зі зробленими одиницями запасів, а саме:

- прямі матеріальні витрати (вартість сировини, покупних напівфабрикатів і комплектуючих виробів, інших виробничих матеріалів);

- прямі витрати на оплату праці (заробітна платня та інші платежі працівникам, зайнятим на виробництві продукції);

- інші прямі витрати (усі інші витрати, які можуть бути віднесені на конкретний об'єкт витрат: амортизація устаткування, призначеного для проведення конкретного виробу, оренда землі, на якій перебувають виробничі приміщення, і т.п.);

- змінні загальновиробничі витрати (непрямі витрати на проведення, які змінюються пропорційно зміні обсягів виробництва, такі як допоміжні матеріали, зарплата обслуговуючих працівників, наладчиків, такелажників, крановиків);

- постійні загальновиробничі витрати (непрямі витрати на проведення, які залишаються постійними при зміні обсягів виробництва, такі як зношування й обслуговування загальновиробничих приміщень і устаткування, амортизація нематеріальних активів загальновиробничого призначення) у сумі, розподіленої на витрати проведення.

Нерозподілена сума постійних загальновиробничих витрат відноситься на собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) у періоді виникнення таких витрат. При обліку запасів у їхню вартість ВАТ «Запоріжсталь» включає й інші витрати, якщо тільки вони пов'язані із приведенням цих запасів у стан, придатних для використання в належних цілях. Наприклад, витрати на розробку специфічного продукту, призначеного для конкретного покупця, або витрати на доробку продукту під вимоги конкретного споживача й т.п. Витрати, які не включаються у вартість запасів і ставляться на видатки в періоді їх виникнення:

- значно перевищуючі нормативи суми відходів матеріалів і інших матеріальних цінностей;

- витрати на складування запасів, якщо тільки це не передбачене технологічним процесом виробництві продукції;

- адміністративні витрати й видатки на збут;

- витрати по кредитах (відсотки), отриманим для придбання запасів.

3. ВАТ «Запоріжсталь» при вибутті запасів використовує наступні методи оцінки:

- метод середньозваженої вартості;

- метод ідентифікованої вартості.

При використанні середньозваженого методу, вартість одиниці запасів визначається як середньозважена від вартості аналогічних взаємозамінних запасів на початок періоду й вартості придбання або проведення цих запасів протягом періоду. Метод ідентифікованої вартості передбачає списання запасів по реальній вартості кожної одиниці, певної згідно з даним пунктом Облікової політики. ВАТ «Запоріжсталь» використовує той самий метод оцінки для всіх одиниць запасів, які мають однакове призначення й однакові умови використання.

4. При первісному визнанні фінансового активу або фінансового зобов'язання ВАТ «Запоріжсталь» оцінює його по справедливій вартості. При первісному визнанні фінансових активів/зобов'язань, які не є активами/зобов'язаннями, що враховуються по справедливій вартості з відбиттям результатів її зміни у звіті про фінансові результати, ВАТ «Запоріжсталь» включає в їхню вартість також витрати по угоді, прямо пов'язані із придбанням або випуском фінансового активу або фінансового зобов'язання.

Прикладами фінансових активів і фінансових зобов'язань, які зізнаються по справедливій вартості без обліку витрат по угоді, є: цінні папери (облігації, векселя, акції), що враховуються по справедливій вартості з відбиттям результатів її зміни у звіті про фінансові результати. Прикладами фінансових активів і фінансових зобов'язань, які зізнаються по справедливій вартості плюс витрати по угоді є: цінні папери (облігації, векселя), утримувані до погашення, позики видані й дебіторська заборгованість, облігації випущені, що й не звертаються на активному ринку, кредити отримані. Коли існує активний ринок для фінансового інструмента ( а саме, котирування фінансового інструмента визначена й відома всім учасникам ринку), тоді справедлива вартість цього фінансового інструмента визначається на підставі цього котирування.

Якщо ринок для фінансового інструмента не є активним, тоді ВАТ «Запоріжсталь» оцінює справедливу вартість із використанням наступних методів:

- аналізу операцій з таким же інструментом, проведених у недавньому часі між незалежними сторонами;

- поточної справедливої вартості подібних фінансових інструментів;

- дисконтування майбутніх грошових потоків.

Справедлива вартість облігацій виданих (отриманих), по яких існує активний ринок, прирівнюється до їхнього котирування або ринкової ціни. Якщо активний ринок відсутній, справедлива вартість облігацій виданих (отриманих) розраховується по методу дисконтування майбутніх грошових потоків.

5. Фінансові зобов'язання, що враховуються по справедливій вартості, після первісного визнання ВАТ «Запоріжсталь» враховує по справедливій вартості.

6. Первісна вартість позик отриманих ухвалюється рівній сумі фактично отриманих коштів і витрат, пов'язаних з безпосереднім одержанням такої позики. Позики підлягають обліку на кожну наступну звітну дату по амортизованій вартості, яка являє собою поточну вартість очікуваних майбутніх потоків коштів, дисконтованих. З використанням ефективної ставки відсотка.

Різниця між номінальною сумою заборгованості і її дисконтованою вартістю являє собою суму амортизації. Зазначена сума амортизації підлягає списанню на рахунки обліку фінансових доходів і видатків протягом усього періоду погашення заборгованості.

На кожну дату звітності ВАТ «Запоріжсталь» виділяє поточну частину (суму, яка буде погашена протягом 12-ти місяців з дати звітності) з кожного довгострокового фінансового інструмента, і враховує таку частину в складі поточних зобов'язань.

Поточною діяльністю Товариства керує Генеральний директор за допомогою 11 дирекцій за напрямками діяльності, 3-х самостійних управлінь: юридичного; корпоративних комунікацій; справами адміністрації.

1. Дирекція з технології та якості. Основними завданнями цієї дирекції є: розробка та здійснення технічної політики, перспектив розвитку та шляхів реалізації програм в усіх напрямках удосконалення технологічних процесів та режимів виробництва продукції, поліпшення якості продукції, розробка та впровадження проектів безперервного операційного удосконалення, що забезпечують максимально ефективне використання ресурсів підприємства в межах затвердженої стратегії підприємства; забеспечення технічного і аналітичного контролю поточного виробництва продукції, випробувань готової продукції (механічних, макроконтролю та мікроконтролю металу); координація робіт по забезпеченню функціонування та удосконаленню систем менеджменту у відповідності з міжнародними стандартами; - метрологічне забезпечення.

2. Дирекція з інжинірінгу. Основними завданнями цієї дирекції є виконання правил технічної експлуатації устаткування, здійснення ремонтів те технічного обслуговування систем та устаткування, енергетичне забезпечення, виготовлення запчастин;

3. Дирекція з капітального будівництва та інвестицій. Основним завданням цієї дирекції є розробка та здійснення політики з реконструкції і технічного переозброєння підприємства;

4. Дирекція з виробництва. Основним завданням цієї дирекції є забезпечення виконання планових завдань з виробництва, що забезпечують виконання замовлень дирекції зі збуту, планування та аналіз виробництва.

5. Дирекція зі збуту. Основними завданнями цієї дирекції є: розробка на основі вивчення ринку кон'юнктурних прогнозів попиту, перспектив розвитку підприємства, номенклатури продукції; - розробка рекомендацій для формування планів збуту; розробка та реалізація збутової політики підприємства; підготовка та укладання договорів (контрактів) по збуту продукції, формування портфеля замовлень; просування продукції підприємства на ринку; координація дій усіх дирекцій у питаннях збутової політики.

6. Комерційна дирекція. Основними завданнями цієї дирекції є планування та забезпечення виробничої і ремонтної діяльності підприємства та об'єктів інвестиційних проектів сировиною, паливом, матеріалами, устаткуванням, запасними частинами та іншими матеріально-технічними ресурсами.

7. Фінансова дирекція. Основними завданнями цієї дирекції є:

- розробка та реалізація економічної і фінансової політики, що забезпечує фінансово-економічну стійкість комбінату;

- залучення фінансових коштів та їх ефективне використання;

- реалізація облікової політики, планування, здійснення і координація бухгалтерського обліку господарсько-фінансової діяльності підприємства;

- перспективне й поточне планування економічної і фінансової діяльності підприємства.

8. Дирекція з персоналу. Основними завданнями цієї дирекції є: формування та ефективна реалізація політики підприємства в сфері управління персоналом, організації, нормування, оплати праці, мотивації персоналу, керування підприємством, удосконалення організаційної структури підприємства, планування персоналу, добору, підготовки, розстановки, розвитку, оцінки персоналу, дослідження соціологічних та психологічних проблем організації праці, побуту та відпочинку працівників; планування, облік, аналіз показників з праці, планування та бюджетування витрат на персонал та соціальну сферу.

9. Дирекція з безпеки. Основними завданнями цієї дирекції є планування та здійснення заходів щодо забезпечення захисту фінансових, матеріальних, інформаційних та кадрових ресурсів Товариства, у тому числі: забезпечення внутрішньої безпеки підрозділів підприємства і Товариства в цілому в ході його поточної повсякденної виробничо-господарської діяльності і в екстремальних ситуаціях, захисту від комерційного й промислового проникнення; - забезпечення розробки та реалізації заходів по запобіганню витіку інформації з обмеженим доступом (комерційної таємниці та конфеденційної інформації) з застосуванням організаційних, інженерно-технічних та автоматизованих засобів захисту інформації.

10. Дирекція з охорони праці, промислової та техногенної безпеки. Основними завданнями цієї дирекції є: розробка та реалізація ефективної системи управління охороною праці у Товаристві, постійне удосконалення цієї діяльності, планування та здійснення профілактичних заходів щодо усунення шкідливих та небезпечних виробничих факторів, попередження нещасних випадків на виробництві, професійного захворювання та інших випадків погрози життя та здоров'я працівників, контроль додержання встановлених вимог охорони праці, виробничої санітарії, пожежної та техногенної безпеки, забезпечення охорони навколишнього середовища, захист персоналу в умовах надзвичайних ситуацій; забезпечення технічної діагностики вантажопідйомних кранів, надзору за технічним станом та безпечній експлуатації вантажопідйомних кранів, ліфтів та підйомників; забезпечення функціонування систем протипожежної автоматики: автоматичного пожежотушіння; охоронно-пожежної сигналізації.

11. Дирекція з транспорту та логістики. Основним завданням цієї дирекції є забезпечення виконання організація та оперативне керування залізничними та автомобільними перевозками.

12. Управління справами адміністрації. Основними завданнями цього підрозділу є документаційне забезпечення та супроводження діяльності генерального директора, дирекцій та інших підрозділів підприємства, організація стабільного діловодства та забезпечення єдиного порядку його ведення, організаційне забезпечення міжнародної діяльності, організація роботи Представництво ВАТ «Запоріжсталь» у м. Києві.

13. Юридичне управління. Основними завданнями цього підрозділу є забезпечення законності в діяльності підприємства, захисту його правових інтересів; правового забезпечення управління корпоративними правами Товариства, оформлення прав власності на нерухоме майно та користування землею з метою забезпечення оптимального функціонування Товариства, запобігання чи мінімізації конфліктів інтересів.

14. Управління корпоративних комунікацій. Основними завданнями цього підрозділу є формування та реалізація комунікаційної, інформаційної та рекламної політики Товариства з метою створення позитивного іміджу підприємства та спрямовану на досягнення стратегічних цілей та задач ВАТ «Запоріжсталь».

Середньооблікова чисельність штатних працівників - 16 355 осіб. Середня чисельність позаштатних осіб та осіб, які працюють за сумісництвом (зовнішнім) - 7 осіб. Чисельність працівників, які працюють на умовах неповного робочого часу (дня, тижня) - 1210 осіб. Фонд оплати праці - 1 159503,9 тис. грн. Збільшення фонду оплати праці (+7 798,8 тис. грн. або +0,7%) відносно попереднього року за рахунок зросту середньої заробітної плати в ЕПЗ на 11,8% (+121 923,8 тис. грн.) та зниження чисельності працюючих в ЕПЗ на 9,9 % (-114 125,0 тис. грн.).

Комбінатом постійно ведуться роботи, направлені на покращення якості та розширення сортаменту виробляємої продукції. Основними видами продукції, які виробляє підприємство є:

- прокат листовий гарячекатаний та холоднокатаний товщиною 0,5-8,0 мм в листах і рулонах з вуглецевих, низьколегованих та легованих сталей;

- переробний та ливарний чавун у чушках вагою 15-18 кг.;

- сляби з вуглецевих, низьколегованих та легованих сталей;

- холодногнуті профілі;

- жерсть біла гарячого лудіння;

- жерсть чорна;

- стрічка сталева;

- виливниці й піддони;

- граншлак та щебінь;

- широкий асортимент виробів з металу товарів народного споживання.

Усі зазначені види продукції користуються попитом як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках, тому доцільність виробництва окремих виробів у найближчі роки не викликає сумніву. Металопродукція ВАТ «Запоріжсталь» має раціональне співвідношення ціна/якість. Обсяг реалізації Сума реалізації Доля в загал. обсязі Середня ціна (тон) (тис. грн.) (%) (грн/тн.) Г/к листовий прокат 2 069 544 8 770 449,37 63,35 4 238 Х/к листовий прокат 773 475 3 717 929,59 26,86 4 807 Усього: 2 843 019 12 488 378,96 90,21. Перспективність виробництва окремих товарів, виконання робіт та надання послуг. Враховуючи волотильність ринків споживання планується частково збільшити обсяг реалізації продукції у 2014 році[15].



2.2 Аналіз використання оборотних активів на ВАТ «Запоріжсталь»

Для виробництва продукції підприємству необхідні оборотні виробничі фонди, які включають виробничі запаси (сировина, матеріали, паливо, тара тощо), залишки незавершеного виробництва і видатки майбутніх періодів. Спожиті у процесі виробництва оборотні фонди вступають у сферу обігу вже у товарній формі (у вигляді готової продукції на складі та при відвантаженні), яка потім по мірі реалізації готової продукції переходить у грошову (грошові кошти при розрахунках, грошові кошти в касі підприємства та на його рахунках у банку).

Поєднання оборотних фондів і фондів обігу в одному понятті «оборотні кошти підприємства» ґрунтується на економічній сутності оборотних коштів, покликаних забезпечити неперервність усього відтворювального процесу, у ході якого фонди обов'язково проходять як стадію виробництва, так і стадію обігу .

Особливу увагу при вивченні стану і структури оборотних активів підприємства приділяють аналізові стану запасів і витрат, аналізові стану розрахунків з дебіторами та аналізові руху грошових коштів.

За різної ефективності використання оборотних коштів зростання запасів в одному випадку може бути оцінено як свідчення розширення обсягів діяльності, а в іншому випадку - як факт зниження ділової активності та відповідного збільшення періоду обороту коштів.

Для ефективного управління оборотними активами підприємства ВАТ «Запоріжсталь» доцільно розглянути і дослідити структуру його оборотних коштів.

Аналізуючи дані таблиці 2.1. за 2011-2013 роки бачимо, що найбільшу питому вагу в структурі оборотних активів підприємства в 2011 та 2012 роках мають розрахунки з дебіторами (71,42% та 65,04% на кінець року відповідно), в 2013 році - запаси і витрати (60,22%). Поточні фінансові інвестиції протягом цих трьох років були незмінними і становили 2000 тис.грн. Загальне збільшення підсумку оборотних активів становило за 2011 рік 15,58%, за 2012 рік - 20,65%, а за 2013 рік - 22,86%. Причому найбільша зміна в загальному відхиленні припадає в 2011 та 2012 роках на інші оборотні активи (-26,24% та _93,07%), в 2013 році - на грошові кошти (49,65%).

З метою підвищення надійності забезпечення підприємства сировинними матеріалами і зменшення витрат на виробництво отримав розвиток процес придбання ВАТ «Запоріжсталь» підприємств-постачальників сировинних ресурсів, а для підвищення стійкості та надійності ринку збуту - придбання підприємств, що відносяться до наступних стадій реалізації продукції. Підтвердженням обраної стратегії стало придбання в 2011 році пакету акцій «Запорізького залізорудного комбінату» - основного постачальника залізної руди. В 2012 році було створено ТОВ «ПЖК-Запоріжжя». В 2013 році було створено ТОВ «СОЦІАЛЬНІ ІНІЦІАТИВИ ЗАПОРІЖЖЯ». Крім того, в 2012 році було здійснено продаж пакетів акцій ВАТ «Волиньвтормет», ПАТ «Полтававтормет» та ПАТ «Костянтинівський завод «Втормет». Найбільш значною інвестицією, пов'язаною з господарською діяльністю підприємства є будівництво конвертерного цеху з безперервним розливом сталі в об'ємі 5,0 млн. тон литих слябів в рік, на реалізацію якого планується витратити близько 2 млрд. доларів США. Фінансування проекту планується за рахунок залучення кредитних коштів.

За формулою (1.5.) розрахуємо кількість оборотних коштів, інвестованих у запаси, відповідно за 2011, 2012 та 2013 роки і проаналізуємо, яка частина оборотних коштів була інвестована у запаси.

За 2011 рік: К_о.з=15390/909,166=16,93;

За 2012 рік: К_о.з=15390/924=16,65;

За 2013 рік: К_о.з=25198/922,66=27,31;

Отже, за проаналізований період частка оборотних активів, вкладених у запаси, зростала. У 2012 році порівняно із 2011 відбулося незначне скорочення на 0,28, а у 2013 році цей показник збільшився порівняно із 2012 роком на 10,66, що є позитивною тенденцією.

Використовуючи формулу (1.6.), розрахуємо період одного обороту, протягом якого запаси трансформуються в кошти, відповідно за 2011, 2012 та 2013 роки.

За 2011 рік: Ч_з=360/16,93=21,26

За 2012 рік: Ч_з=360/16,65=21,62

За 2013 рік: Ч_з=360/27,31=13,18

Отже, період одного обороту, протягом якого запаси трансформуються в кошти зменшувався із кожним роком. Відповідно в 2012 році порівняно з 2011 запаси збільшились на 0,36, а у 2013 році цей показник зменшився на 8,44.

Використовуючи формулу (1.7) розрахуємо оборотність дебіторської заборгованості відповідно за 2011, 2012 та 2013 роки.

За 2011 рік: К_д.з=21706/1170,71=18,54

За 2012 рік: К_д.з=21706/1078,57=20,12

За 2013 рік: К_д.з=66589/7508,28=8,86

Проаналізувавши обрахунки видно, що у 2012 році порівняно з 2011 оборотність дебіторської заборгованості зросла на 1,58, що є позитивною тенденцією для економіки ВАТ «Запоріжсталь», а у 2013 р, ця тенденція значно погіршується, тобто показник зменшується на 11,26.

Використовуючи формулу (1.8) розрахуємо оборотність власного капіталу відповідно за 2011, 2012 та 2013 роки.

За 2011 рік: К_в.к=18286/11265=1,62

За 2012 рік: К_в.к=21706/12710=1,7

За 2013 рік: К_в.к=66589/40222=1,65

Отже, як видно з обрахунків у 2012 році порівняно з 2011 спостерігається збільшення власного капіталу на 0,08, та зменшення цього показника на 0,05 у 2013 році порівняно з 2012. Найбільше чистої виручки від реалізації продукції на одиницю власного капіталу було у 2012 році.

Використовуючи формулу (1.9) розрахуємо оборотність готової продукції відповідно за 2011, 2012 та 2013 роки.

За 2011 рік: К_г.п=1886/981=18,6

За 2012 рік: К_г.п=21706/628=34,5

За 2013 рік: К_г.п=66589/8544=7,79

Отже, у 2011 році порівняно з 2012 виручка перевищує середні запаси готової продукції на 15,9, що є позитивним показником, а у 2013 році порівняно з 2012 роком ми помічаємо різке зниження даного показника на 26,71.

Використовуючи формулу (1.15) розрахуємо рентабельність оборотних активів відповідно за 2011, 2012 та 2013 роки.

За 2011 рік: Р_а =1460/12190=0,11

За 2012 рік: Р_а =1460/11823=0,12

За 2013 рік: Р_а =27987/62736=0,44

Із обрахованих даних видно, що рентабельність оборотних активів збільшується з кожним роком. Це означає що підприємство ефективно використовує свої оборотні активи для отримання прибутку. У 2012 році порівняно з 2011 показник збільшився на 0,1, а у 2013 році порівняно з 2012 він виріс на 0,32.

2.3 Шляхи підвищення ефективності управління оборотними активами

Таким чином, стратегічний підхід до управління нематеріальними активами зумовлює ставлення до них як до ключових факторів розвитку підприємства у нестабільному середовищі господарювання. Основною перевагою стратегічно-орієнтованого підходу є можливість залучення до економічного управління підприємством не тільки «традиційних» нематеріальних активів, але й таких з них, права на використання яких не реєструються.

Ще один важливий проблемний аспект управління всіма активами підприємства полягає у виборі адекватних методів та аналітичних процедур, що дозволяють виявляти, оцінювати, формувати необхідні підприємству стратегічні активи та забезпечувати безпосередньо ефективну політику управління ними. Вирішення цього завдання можливе шляхом створення та розвитку методологічних підвалин стратегічної діагностики активів підприємства, яка передбачатиме системне дослідження фінансів організації, виявлення комплексу взаємопов'язаних питань, що дадуть відображення об'єктивного стану справ організації, її систем управління.

Розробка шляхів поліпшення управління оборотним активами включає:

1.Аналіз оборотних активів за попередній період.

2.Оптимізацію складу оборотних активів.

3.Прискорення оборотності оборотних активів.

4.Забезпечення підвищення рентабельності оборотних активів.