Конкурентоспроможність українських підприємств на міжнародному ринку

Размещено на http://www.allbest.ru

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ УКРАЇНСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ НА МІЖНАРОДНОМУ РИНКУ

Іванов О.В.

Проведено аналіз та обґрунтування сутності конкурентоспроможності підприємства та розроблено шляхи її підвищення в умовах глобалізації, що є підставою для визначення успіху вітчизняних підприємств.

The analysis and essence's substantiation of an enterprise's competitiveness are carried out, ways of competitiveness' increase are developed for the conditions of globalization, that is the basis of definition of the successful activity of the domestic enterprises.

Вступ

За останні роки проблема конкурентоспроможності українських підприємств стала однією з найбільш важливих. Від рівня конкурентоспроможності підприємств залежить ефективний та стабільний розвиток економіки. Цей показник характеризує не лише окремі галузі, а й економіку країни загалом. Завдяки вступу до Світової Організації Торгівлі, Україна отримала переваги щодо одержання режиму найбільшого сприяння в торговельному просторі всіх країн-членів СОТ, тобто одночасне покращення умов торгівлі із більш ніж 150 країнами. Але і сьогодні конкурентоспроможність українських підприємств залишається на дуже низькому рівні, не зважаючи на величезний експортний потенціал багатьох галузей української економіки.

Аналіз останніх досліджень. Проведений аналіз літературних джерел свідчить, що деякі питання щодо вирішення даної проблеми були висвітлені в роботах як вітчизняних, так і зарубіжних авторів. Серед вітчизняних авторів, що займаються проблемою конкурентоспроможності українських підприємств можна виділити Осипова В.Н., Козака Ю.Г., Єханурова Ю.І., Кредисова А., а зарубіжних авторів, що досліджують проблему конкурентоспроможності підприємств - М. Портера, Фатхутдинова Р.А., Томпсона А.А. економіка конкурентоспроможність ринок український

Постановка завдання. В даній статті аналізується галузева структура економіки України, загальний рівень конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на зовнішніх та внутрішніх ринках, а також виділяються основні шляхи підвищення конкурентоспроможності української продукції на міжнародному ринку і методи державної політики, які цьому сприяють.

Відомо, що основою конкурентоспроможності країни є конкурентоспроможні національні підприємства. За визначенням В. Фоміна, конкурентоспроможність - це складне багатоаспектне поняття, яке визначає здатність підприємства зайняти та вдержати позицію на конкурентному ринку в певний період за конкуренції з іншими аналогічними підприємствами. Конкурентоспроможність є вагомим критерієм доцільності виходу підприємств на міжнародний ринок. Україна є молодою державою, тому вітчизняні виробники майже не мають досвіду, щоб бути в змозі конкурувати з міжнародними компаніями, які досягли успіху в умовах жорстокої конкуренції, високої насиченості товарних ринків та перевищення на них пропозиції над попитом. Українська продукція не відповідає основним критеріям міжнародних стандартів, тому тільки більш ніж 1% українських товарів та послуг визнані конкурентоздатними на світовому ринку [1].

Можна виділити основні критерії оцінки конкурентоспроможності продукції на зовнішньому ринку:

- наявність споживача даного виду продукції;

- кількість конкурентів, які випускають аналогічну продукцію;

- обсяги виробництва й реалізації продукції підприємств-конкурентів у цілому й у сфері діяльності українського підприємства;

- основні напрямки конкурентної боротьби на зовнішньому ринку;

- оцінка стратегічної діяльності конкурентів;

- політика горизонтальної інтеграції;

- розмаїття методів конкуренції (ціни, якість, технологічний рівень, дизайн продукції, сервісні послуги, імідж підприємства, товарний знак тощо);

- стабільність попиту на продукцію, яку має підприємство на кожному сегменті ринку.

В Україні на сьогоднішній день дуже повільно відбувається переорієнтація з торгівлі сировиною і напівфабрикатами на торгівлю товарами з високою доданою вартістю, іншими словами - високотехнологічними виробами. Тоді як сучасні тенденції світового ринку свідчать про перехід від цінової конкуренції до нецінової, тобто конкуренції технічного та якісного рівня продукції. У конкурентній боротьбі за ринки збуту перемагає не той, хто пропонує нижчі ціни, а той, хто пропонує вищу якість, оскільки продукція з кращою якістю значно ефективніша у використанні.

Національну економіку України можна охарактеризувати такими рисами:

- технічна та технологічна відсталість;

- значний фізичний та моральний знос основних фондів;

- низький рівень використання виробничих потужностей;

- висока матеріало -, енерго - та ресурсоємність;

- відсутність або низький рівень інноваційної діяльності.

Відсутність прогресу в освоєнні та впровадженні новітніх технологій завжди заважали підвищенню конкурентоспроможності вітчизняних підприємств, що певною мірою спричинило глибоку структурну кризу та спад виробництва. За часи незалежності України найбільш технологічно деградували великі високотехнологічні комплекси (авіабудування, електронна промисловість, радіоелектроніка, верстатобудування, приладобудування тощо), потенціал яких мав би стати підґрунтям економічного розвитку країни.

Таблиця 1

Галузева структура економіки України за 2004 - 2012 рр., % до ВВП

* Складено та розраховано автором за даними [3].

За 2004 - 2012 рр. відбулись певні структурні зміни в національній економіці країни. Так, за період дослідження реальний сектор економіки загалом скоротився майже у 1,5 рази, переважно за рахунок сільського господарства, питома вага якого зменшилась більш ніж удвічі (з 16,05 % до 7,76 %), та промисловості - на 5 % в.п. (з 30,19 % до 25,30 %). Серед галузей, які належать до сфери послуг, знизилась частка будівництва (з 3,98 % до 2,54%), транспорту та зв'язку(з 13,41 % до 11,45 %), тоді як зросли частки: торгівлі(з 12,23 % до 15,34 %), операцій з нерухомістю(з 7,44 % до 11,28 %) та надання комунальних та індивідуальних послуг(з 1,86 % до 2,04 %).

За період дослідження такий вид економічної діяльності як фінансова діяльність, що є основою фінансової сфери, збільшив питому вагу більш ніж у 2,5 рази (з 3,08 % до 7,87 %). Таке зростання може свідчити про поступове становлення фінансового ринку та активний розвиток фінансових послуг у країні.

Проаналізувавши Таблицю 1 можна побачити, що за останні роки деякі сектори економіки почали розвиватись інтенсивніше та збільшувати свою частку в ВВП, зокрема такі галузі як фінансова діяльність, операції з нерухомістю та майном, тощо. Однак занепаду зазнають інші, не менш важливі, галузі. Наприклад, сільське господарство та промисловість, тобто ті галузі, які напряму пов?язані з виготовленням продукції та мали б стати міцною основою для розвитку економіки України.

Для ефективного включення в світовий економічний простір українським підприємствам необхідно виробляти таку продукцію, яка буде конкурентоспроможною не тільки на власних, але й закордонних ринках. Але не можна забувати, що поняття «конкурентоспроможність» багатовимірне. Тобто, конкурентоспроможний товар підвищує конкурентоспроможність підприємства в цілому, а підприємство - галузі, галузь - країни і таким чином ми виходимо на міжнародну конкурентоспроможність.

Щоб увійти до кола розвинених країн світу, Україна має подолати технологічне відставання і розрив у рівні розвитку з іншими країнами та створювати передумови для наближення пріоритетних галузей до “економіки знань”. На наш погляд, адаптуючи національну економіку України до вимог постіндустріального суспільства, треба враховувати особливі риси країни (забезпеченість природними та мінерально-сировинними ресурсами, кліматичні умови, рівень освіченості населення та кваліфікованості працівників). Враховуючі зазначені особливості, необхідно нарощувати технологічний рівень, а не розвивати всі капіталоємні галузі, ступінь зносу основних виробничих фондів (енергетика, металургія, транспорт, сільське господарство) в яких є надзвичайно високим [2, с. 272].

В Індексі глобальної конкурентоспроможності (Global Competitiveness Index 2013-2014, GCI) Україна за рік опустилася на 11 позицій, посівши 84 місце зі 148 країн. Серед негативних факторів впливу на позицію України у рейтингу можна назвати: доступ до фінансування(16,7%), корупція(15,5%) та податкове адміністрування(11%) [4].

По суті, основними шляхами підвищення конкурентоздатності української продукції на міжнародному ринку є:

Ш Поліпшення стандартизації, як головного інструменту фіксації та забезпечення заданого рівня якості на підприємствах. В рамках цього - впровадження сучасного комплексу систем управління якістю (організація механізму покращення якості продукції тощо). Висока якість вітчизняної продукції сприятиме створенню високого іміджу України на міжнародних ринках, покращення взаємозв'язків з іншими країнами.

Ш Створення умов для поліпшення розвитку інноваційної діяльності, запровадження у виробництво новітніх технологій, сучасних виробів нової техніки, запобігання витоку талановитих розробників. Україна на даному етапі є постачальником технологій, інтелекту на світовий ринок. Але замість того, щоб отримувати від цього прибуток, вона, навпаки, терпить збитки.

Ш Своєчасна реакція на зміни кон'юнктури ринку: українські підприємства повинні оперативно формувати раціональні та ефективні варіанти відповідей на ці зміни, а для цього необхідне досконале вивчення потреб ринку.

Ш Зниження податкового тиску на вітчизняні підприємства та створення сприятливого бізнес-клімату для активізації підприємництва;

Ш В умовах євроінтеграції необхідним є запобігання диспропорції між цінами на внутрішньому ринку України та світовими цінами на товари і послуги, а також впровадження сучасного інструментарію захисту внутрішнього ринку та відстоювання інтересів національних виробників.

Висновки

Отже, можемо констатувати низьку конкурентоспроможність України на зовнішньому ринку, що обумовлено рядом проблем, насамперед - сировинною структурою українського експорту, непродуманою структурною та податковою політикою держави, відсутністю новітніх технологій виробництва тощо. До того ж, Україна не використовує свої переваги в географічному положенні, що надає її статусу транзитної держави (лише на 50%, а в умовах світової кризи цей показник знизився вдвічі).

Проте, ми бачимо, що Україна має суттєві фактори для підвищення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств на кожному з рівнів, як то галузевому чи державному. Але тільки за умови комплексних дій держави, правильної та зваженої політики можна вивести вітчизняну продукцію на конкурентоспроможний рівень та зайняти почесне місце в світовому товаристві.

Список використаних джерел

1. Aлтухова И. Н. Конкурентоспособность предприятий на внешнем рынке / И. Н. Алтухова // Вісник Донецького університету. - 2010. - Вип. 1. - С. 106-111.

2. Геєць В. М., Семиноженко В. П. Інноваційні перспективи України / В. М. Геєць // моногр. - Харків: Константа, 2006. - 272 с.

3. Осауленко О. Г. Національні рахунки України за 2004 - 2012 рр.: Статистичні бюлетені / за ред. О.Г. Осауленка. - К.: Державний комітет статистики України.

4. Рейтинг глобальної конкурентоспроможності за 2013-2014 [Електроний ресурс] // Інформаційне агентство Interfax - Україна - Режим доступу: http://ua.interfax.com.ua/news/general/166276.html.

Размещено на Allbest.ru