Стратегічні засади розвитку ринку харчових продуктів в Україні: теорія, методологія та практика

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 338.439.01

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Стратегічні засади розвитку ринку харчових продуктів в Україні: теорія, методологія та практика

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

Страшинська Лариса Володимирівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Федорищева Аліна Микитівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, головний науковий співробітник відділу інноваційного та науково-технологічного розвитку.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, член-кореспондент АПН України, заслужений діяч науки і техніки України Олійник Ярослав Богданович, Київський національний університет ім. Тараса Шевченка, декан географічного факультету;

доктор економічних наук, професор Гудзинський Олексій Дмитрович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри менеджменту ім. проф. Й.С. Завадського;

доктор економічних наук Сичевський Микола Петрович, Українська академія аграрних наук, в.о. академіка-секретаря відділення зберігання і переробки сільськогосподарської сировини та якості харчової продукції.

Захист відбудеться "13" квітня 2009 р. о 15 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.02 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ-32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "11" березня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, доктор економічних наук Чукаєва І.К.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Забезпечення населення продовольством завжди вважалось пріоритетним завданням розвитку будь-якої держави, а країни, що успішно вирішили продовольчу проблему й дотепер очолюють рейтинг найрозвиненіших країн світу. Всесвітні процеси інтеграції та глобалізації підтверджують, що будь-який ринок, в тому числі і продовольчий, характеризується нестабільністю та непередбачуваністю умов зростання і розвитку підприємств, діяльність яких залежить від багатьох чинників зовнішнього середовища. В Україні внаслідок суттєвих прорахунків у проведенні реформ і в зв'язку з тим, що ринок лише формується, нестабільність зовнішнього середовища здійснює руйнівний вплив, який спричиняє непередбачувані негативні наслідки. Тому традиційна екстраполяція довгострокового планування (від досягнутого рівня) вже не може бути інструментом корегування зростання підприємств: на зміну приходить стратегічне планування і управління, в основі яких лежить формування стратегії перспективного розвитку.

Зважаючи на ринкові умови та методи господарювання, посилення конкурентного тиску на продовольчому ринку з боку іноземних і вітчизняних виробників та, враховуючи високу соціально-економічну значимість галузі, необхідним постає завдання розробки стратегій розвитку підприємств, а також стратегічних засад розвитку продовольчого ринку в цілому як з точки зору гарантування продовольчої безпеки держави, так і прискорення адаптації вітчизняних товаровиробників до умов світового ринку і СОТ.

Вагомий внесок у дослідження теоретико-методологічних основ стратегічного розвитку та формування конкурентної стратегії підприємства на ринку здійснили провідні зарубіжні вчені Альберт М., Альстренд Б., Ансоф І., Глюк У., Дойль П., Друкер П., Карлоф Б., Котлер Ф., Кох Р., Куїнн Дж., Лемпел Дж., Мак Х'юг А., Майер Дж., Маркідес К., Мескон М., Мінцберг Г., Омає К., Остер Ш., Портер М., Стейнер Г., Стрікленд А., Томпсон А., Хамель М., Хедоурі Ф., Чандлер А. та ін. Зважена наукова позиція щодо вирішення проблем стратегічного управління і планування з урахуванням специфіки розвитку вітчизняної економіки знайшла своє віддзеркалення в працях Алимова О.М., Гальчинського А.С., Гейця В.М., Гончаренко О.М., Данилишина Б.М., Жаліло Я.А., Колпакова В.М., Куденко Н.В., Лисицина Є.М., Мартиненко М.М., Мочерного С., Оборської С.В., Примака Т.О., Чернявського А.Д., Шершньової З.Є., Шубіна О.

Проблемам стратегічного розвитку продовольчого ринку, питанням оцінки конкурентної позиції підприємства та формуванню відповідної конкурентної стратегії присвячені праці Амбросова В.Я., Березіна О.В., Бондаря В.С., Борщевського П.П., Бутнік-Сіверського О.Б., Варченко О.М., Гойчук О.І., Гончара А.Ф., Гудзинського О.Д., Дейнеко Л.В., Заїнчковського А.О., Калінчика М.В., Кухти В.Г., Крисанова Д., Лисецького А.С., Лиськова В.В., Мармуль Л.О., Мостенської Т.Л., Олійника Я.Б., Осадчука В., Панасюка Б.Я., Пасхавера Б., Саблука П.Т., Сичевського М.П., Сологуб О.П., Топіхи В.І., Фурси А.В., Чернюк Л.Г., Шебаніної О.В. Незважаючи на активізацію наукових пошуків у напрямі розв'язання зазначених проблем, на практиці вони залишаються невирішеними.

Відсутність наукових розробок щодо чіткого окреслення стратегічних цілей розвитку ринку харчових продуктів та визначення необхідних ресурсів для їх реалізації вимагає розв'язання цих завдань в межах сучасної економічної науки. Потребують поглибленого дослідження теоретико-методологічні та методичні засади розвитку продовольчого ринку, на теперішній час практично відсутні теоретичні розробки та методичні підходи щодо обґрунтування логічної структури параметрів системи стратегічної діяльності підприємств продовольчого ринку, вимагає більш досконалого опрацювання методичний інструментарій щодо кількісної та якісної оцінки рівня продовольчої безпеки за основними оціночними критеріями. Гостра потреба у вирішенні цих питань визначає актуальність дослідження, його наукове та практичне значення.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною комплексних фундаментальних досліджень, що проводились в Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України, зокрема: "Схема (прогноз) розвитку і розміщення продуктивних сил України та її регіонів (областей) на тривалу перспективу" (№ держ. реєстр. 0100U000657), де автором розроблено прогноз розвитку харчової і переробної промисловості Вінницької, Волинської, Житомирської, Рівненської, Тернопільської, Харківської та Хмельницької областей; "Українська модель промислового зростання: теоретичні засади створення та економічний механізм реалізації" (№ держ. реєстр. 0104U007439, 2004-2006 рр.), де автором визначено основні стратегічні напрями розвитку вітчизняного продовольчого ринку; "Економічний простір і динаміка розвитку продуктивних сил України" (№ держ. реєстр. 0106U000774, 2006-2008 рр.), де автором розроблено теоретико-методологічні засади формування та ефективного функціонування ринку харчових продуктів; "Дослідження проблем модернізації національного господарства в контексті світових тенденцій сталого розвитку" (№ держ. реєстр. 0106U005193 (39), 0106U005261 (48), 2005-2008 рр.), де автором запропоновано науково-практичні рекомендації щодо удосконалення інноваційної діяльності суб'єктів продовольчого ринку та "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (№ держ. реєстр. 0107U004762, 2007-2009 рр.), де автором запропоновано стратегічні пріоритети інноваційно-інвестиційного розвитку підприємств харчової промисловості України.

Дисертаційне дослідження тісно пов'язане з Стратегічною програмою "Україна - 2010", Державною програмою розвитку промисловості на 2003-2011 рр., Стратегією економічного та соціального розвитку України на 2004-2015 рр. "Шляхом європейської інтеграції", а також Концепцією проекту Загальнодержавної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2017 року.

Мета і завдання дослідження. Мета дисертації полягає в розробці теоретико-методологічних засад стратегічного розвитку продовольчого ринку, які мають сприяти гарантуванню продовольчої безпеки держави та формуванню потужного експортного потенціалу шляхом прискореної адаптації вітчизняних товаровиробників до умов світового ринку. Відповідно до мети роботи та в контексті завдань соціально-економічної політики України були сформульовані і розв'язувалися такі завдання:

· узагальнення існуючих теоретико-методологічних підходів щодо визначення та формування стратегії розвитку в умовах конкурентного ринку;

· визначення та уточнення сутності понять "економічна стратегія" та "конкурентна стратегія" як економічних категорій, а також обгрунтування теоретико-методологічних підходів до класифікації основних стратегій поведінки суб'єктів господарювання на ринку;

· обгрунтування теоретико-методологічних підходів щодо сутності продовольчого ринку, особливостей його формування та функціонування;

· удосконалення методичних підходів до розробки та реалізації конкурентної стратегії розвитку підприємств на основі адаптації моделі Портера М. до сучасних умов функціонування продовольчого ринку;

· визначення стратегічної цілі розвитку ринку харчових продуктів та обгрунтування стратегічних пріоритетів в діяльності суб'єктів продовольчого ринку;

· оцінка сучасного стану і основних тенденцій розвитку найбільш характерних для України ринків харчових продуктів (олії, цукру, молока і молочних продуктів) та виявлення основних проблем їх функціонування в умовах глобалізації бізнес-процесів;

· удосконалення методичних підходів до визначення основних оціночних критеріїв рівня продовольчої безпеки держави як основної стратегічної цілі розвитку продовольчого ринку;

· розроблення системного маркетингового підходу до розвитку суб'єктів ринку харчових продуктів;

· оцінка системи найефективніших організаційних форм агропромислової інтеграції в залежності від рівня розвитку та стійкості міжгалузевих зв'язків;

· визначення стратегічних засад державної політики щодо розвитку ринку харчових продуктів шляхом поєднання державного регулювання та ринкової саморегуляції.

Об'єктом дослідження є процеси стратегічного розвитку ринку харчових продуктів та механізм його регулювання.

Предметом дослідження є сукупність теоретико-методологічних, науково-організаційних і практичних проблем щодо формування та стратегічного розвитку ринку харчових продуктів як основи забезпечення соціально-економічної стабільності держави.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційного дослідження слугували фундаментальні положення загальної економічної теорії, стратегічного менеджменту та маркетингу, економічного прогнозування та планування, теорії стратегічних альтернатив та прийняття управлінських рішень, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених, присвячені проблемам формування та ефективного функціонування ринків харчових продуктів з позицій їх стратегічного розвитку.

Для досягнення поставленої в дисертації мети використані сучасні методи дослідження: системний аналіз - при дослідженні теоретико-методологічних засад формування та ефективного функціонування продовольчого ринку; абстрактно-логічний - для уточнення сутності основних понять, визначень і категорій теорії стратегічного розвитку; метод аналогій та порівнянь - при порівнянні різноманітних процесів та тенденцій щодо розвитку найбільш традиційних для України продовольчих ринків (олії, цукру, молока та молочних продуктів); графічно-аналітичний - при визначенні перспектив зростання світових продовольчих ринків; рейтингових оцінок - для визначення конкурентоспроможності підприємств; вибіркового обстеження - для сегментації споживачів продукції галузі; комплексний аналіз - для визначення основних критеріїв оцінки продовольчої безпеки; SWOT-аналіз - для визначення перспектив розвитку підприємств молочної промисловості; факторний аналіз - для оцінки фактичних порівняльних переваг суб'єктів продовольчого ринку. Методи економічного моделювання використовувались для удосконалення процесу реалізації конкурентної стратегії в системі управління підприємством, а також визначення поведінки підприємства у ринковому середовищі. конкурентний ринок продовольчий

Інформаційну базу дослідження склали законодавчі та нормативні документи щодо економічних реформ, соціально-економічного розвитку України; статистичні та аналітичні матеріали Державного комітету статистики України, Міністерства економіки України, Міністерства аграрної політики України, міжнародних організацій та фінансових установ, наукові доробки вітчизняних та зарубіжних вчених-економістів з проблем соціально-економічного розвитку, дані статистичної звітності підприємств харчової промисловості, а також матеріали вітчизняних та міжнародних науково-практичних конференцій, форумів, симпозіумів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні теоретико-методологічних і методичних положень та розробленні практичних рекомендацій, які в сукупності спрямовані на вирішення науково-прикладної проблеми забезпечення стратегічного розвитку ринку харчових продуктів. Серед наукових положень, представлених в дисертації, які характеризуються науковою новизною та розкривають основні напрями дослідження, слід виділити наступні:

вперше:

· розроблено концептуальну модель реалізації конкурентної стратегії в системі управління підприємствами, які функціонують на ринку харчових продуктів, що дозволяє забезпечити відповідність між обраною стратегією і внутрішнім потенціалом підприємства;

· визначено основну стратегічну ціль розвитку ринку харчових продуктів, яка базується на необхідності гарантування продовольчої безпеки держави відповідно до основних оціночних критеріїв, з урахуванням необхідних ресурсів та основних напрямів її реалізації в контексті глобалізації та інтеграції світової економіки;

· розроблено та науково обгрунтовано системний маркетинговий підхід до управління суб'єктами продовольчого ринку, що інтегрує реалізацію алгоритму його поведінки в умовах нестабільності зовнішнього середовища і дає можливість корегування обраної стратегії, сприяючи швидкому реагуванню господарського суб'єкта на зміну конкурентного середовища, а також застосування форматів виробничо-комерційної діяльності як елемента маркетингової стратегії;

удосконалено:

· теоретико-методологічне визначення "економічної стратегії", для якої на відміну від існуючих підходів, вирішальним елементом розробки та реалізації є цільова орієнтація у використанні власних ресурсів, що призводить до створення конкурентних переваг, а також "конкурентної стратегії" як найбільш прийнятної для підприємств продовольчого ринку, що дозволяє визначити основні пріоритети та стратегічні альтернативи залежно від ринкової ситуації;

· методичні підходи до визначення критеріїв оцінки рівня продовольчої безпеки держави - основної стратегічної мети розвитку продовольчого ринку, які, на відміну від існуючих, базуються на визначенні дефіциту продовольчого споживання як найбільш достовірного вимірника критерію його достатності;

· теоретико-методологічні підходи до удосконалення системи управління якістю, що, на відміну від існуючих, передбачають застосування системи "Аналізу ризиків і критичних точок контролю" (НАССР) на підприємствах продовольчого ринку в загальній стратегії управління якістю, спрямованої на підвищення рівня безпеки харчових продуктів та їх конкурентоспроможності на вітчизняному і міжнародних ринках;

· теоретичні аспекти, принципи та механізми регулювання стратегічного розвитку продовольчого ринку, засновані на поєднанні державного регулювання та ринкової саморегуляції, а також стратегічні пріоритети нормативно-правового забезпечення в системі державного регулювання ринку харчових продуктів;

дістали подальшого розвитку:

· класифікація основних стратегій поведінки суб'єктів господарювання в ринковому середовищі та критерії і групи показників аналізу стратегічних зон господарювання на ринку харчових продуктів;

· методичні підходи до визначення порівняльних переваг вітчизняної продовольчої продукції, які, на відміну від існуючих, базуються на індексі фактичних порівняльних переваг;

· прогнозні розрахунки щодо виробництва і споживання основних видів продовольчої продукції на період до 2015 р., які, на відміну від існуючих, грунтуючись на основі особистих методологічних підходів, розроблені з урахуванням реалізації стратегічної мети розвитку вітчизняного ринку харчових продуктів.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення отриманих результатів полягає у тому, що вони дають можливість розробити концептуальні положення щодо забезпечення продовольчої безпеки держави, удосконалити організаційно-економічний механізм розвитку продовольчого ринку, визначити основні пріоритети державного регулювання ринку харчових продуктів. Науковий доробок автора зорієнтовано на практичне використання при розробці стратегій розвитку підприємств продовольчого ринку на довготривалу перспективу, а також у навчальному процесі.

Одержані наукові результати впроваджені на державному, регіональному та виробничому рівнях. Зокрема, науково-методичні рекомендації автора використано в практичній діяльності Департаменту харчової промисловості Міністерства аграрної політики України при розробці концепцій, стратегій, програм та прогнозів розвитку ринку продовольства та харчової промисловості України протягом 2004-2008 рр. (довідка про впровадження від 10.12.2008 р. за № 32-03-03/1898). Побудований автором прогноз виробництва сільськогосподарської продукції та споживання основних видів харчових продуктів на період до 2015 року було використано Національною асоціацією виробників м'яса та м'ясопродуктів України "Укрм'ясо" при розробці "Стратегії розвитку м'ясної промисловості на період до 2015 р." та "Стратегічних напрямів розвитку м'ясної промисловості на довгострокову перспективу" (довідка про впровадження від 28.02.2008 р. за № 46-05/74-а). Розроблені пропозиції щодо темпів та структури виробництва молочної продукції були використані ВАТ "Галактон" при формуванні стратегічного портфелю замовлень продукції підприємства (довідка про впровадження від 29.04.2005 р. за № 231). Систематизований автором, відповідно до зазначених потреб, інструментарій аналітичної оцінки стану ринку молока і молочної продукції та перспектив його розвитку, використаний фірмою "КАГМА" при оцінюванні ринкової кон'юнктури, що дозволило прискорити прийняття управлінських рішень при обранні стратегічної альтернативи розвитку підприємства. Практичні розробки автора щодо діагностики конкурентного середовища, а також розроблений алгоритм поведінки підприємства в залежності від типу обираємої стратегії використано ВАТ "Івано-Франківський птахокомбінат" для корегування стратегій перспективного розвитку підприємства (довідка про впровадження від 20.03.2007 р. за № 01-02/67). Обгрунтовані пропозиції автора щодо застосування організаційних та фінансово-економічних заходів стимулювання виробництва і реалізації продукції підприємствами продовольчого ринку використані ВАТ "Київхліб" при розробці "Стратегічного плану розвитку підприємств" (довідка про впровадження від 06.10.2005 р. за № 05-1/73). Розроблений автором комплексний маркетинговий підхід у функціонуванні підприємств продовольчого ринку використано ЗАТ "Ковчег&К°" при розробці стратегії перспективного розвитку підприємства (довідка про впровадження від 25.05.2007 р. за № 8-89). Концептуально-методологічні та методичні засади формування та стратегічного розвитку ринку харчових продуктів використовуються Асоціацією українських виробників "Морозиво та заморожені продукти" при розробці перспективних стратегій розвитку підприємств асоціації на період 2015-2020 рр. (довідка про впровадження від 12.06.2008 р. за № 227/10-08).

Науково-методологічні положення, методичні розробки та рекомендації застосовуються у навчальному процесі Національного університету харчових технологій при викладанні навчальних дисциплін "Економіка підприємства", "Стратегічний менеджмент" та "Стратегічний маркетинг" (довідка про впровадження від 9.09.2008 р. за № 67-13) та Київського економічного інституту менеджменту при розробці програми навчальних дисциплін "Стратегічний менеджмент", "Стратегічний маркетинг", Інноваційний менеджмент", "Інноваційна маркетингова політика" та "Економіка підприємства" (довідка про впровадження від 20.10.2008 р. за № 102).

Особистий внесок здобувача. Сформульовані в дисертаційній роботі наукові результати, висновки та рекомендації, що винесені на захист, отримані автором самостійно і є його особистим теоретичним і практичним внеском у розвиток економічної науки. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використані лише власні ідеї та розробки автора.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дисертаційного дослідження оприлюднені на міжнародних і вітчизняних наукових та науково-практичних форумах, конференціях, симпозіумах, у тому числі: регіональній науково-практичній конференції "Сучасний стан, напрями відновлення та перспективи розвитку харчової і переробної промисловості Закарпаття" (м. Ужгород, 1998 р.), міжнародній науково-технічній конференції "Розроблення та виробництво продуктів функціонального харчування, інноваційні технології та конструювання обладнання для перероблення сільгоспсировини, культура харчування населення України" (м. Київ, 2003 р.), міжнародному симпозіумі "Межрегиональные проблемы экологической безопасности" (г. Сумы, Украина - г. Санкт-Петербург, Россия, 2003 г.), міжнародній науковій конференції "Проблемы прогнозирования и государственного регулирования социально-экономического развития" (г. Минск, 2003 г.), міжнародній науково-практичній конференції "Соціально-економічні проблеми сталого розвитку українського суспільства" (м. Мелітополь, 2004), всеукраїнській науково-практичній конференції "Суспільно-географічні проблеми розвитку продуктивних сил України" (м. Київ, 2004 р.), всеукраїнській науковій конференції "Проблеми забезпечення економічного розвитку підприємств" (м. Донецьк, 2005 р.), всеукраїнській науково-практичній конференції "Соціально-економічні проблеми реформування українського суспільства" (м. Житомир, 2005 р.), міжнародній науково-технічній конференції "Нові технології та технічні рішення в харчовій та переробній промисловості: сьогодення і перспективи" (м. Київ, 2005 р.), міжнародному форумі "Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн" (м. Харків, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Стан та проблеми трансформації фінансів та економіки регіонів у перехідний період" (м. Хмельницький, 2005 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми природокористування, сталого розвитку та техногенної безпеки регіонів" (м. Дніпропетровськ, 2005 р.), наукових читаннях "Продовольчий комплекс України: проблеми теорії та практики" (м. Київ, 2006 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку" (м. Київ, 2007 р.), вченій раді Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (м. Київ, 2007), міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми економіки підприємств в умовах сталого розвитку" (м. Київ, 2008 р.), міжнародній науково-практичній конференції "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (м. Київ, 2008 р.).

Публікації. Основні положення і результати дисертаційного дослідження викладено автором у наукових працях, з яких 3 монографії, у тому числі одна індивідуальна, 1 - колективний науково-методичний посібник, 21 статті у наукових фахових виданнях (з них 5 - у співавторстві) і більш ніж 20 матеріалах і тезах конференцій. Загальна кількість опублікованих наукових праць складає 49,7 друк. арк.

Структура та обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, п'яти розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Повний обсяг дисертації складає 389 стор. комп'ютерного тексту, в тому числі 44 таблиці та 19 рис., з них 5 повністю займають всю площу сторінки. Список використаних джерел із 404 найменувань займає 38 стор., 25 додатків розміщені на 36 стор.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обгрунтовано вибір та актуальність теми дисертації, сформульовано мету дослідження, визначено його завдання, розкрито предмет, об'єкт, наукову новизну, теоретичне та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості щодо їх апробації та публікації автора.

У розділі 1 "Теоретико-методологічні основи стратегічного розвитку продовольчого ринку" обгрунтовано та визначено сутність економічної стратегії та класифікацію основних стратегій поведінки суб'єктів господарювання на ринку, розроблено теоретико-методологічні основи формування продовольчого ринку, охарактеризовано особливості його функціонування, запропоновано методичні підходи до розробки та реалізації стратегій розвитку підприємств, що функціонують на ринку харчових продуктів.

Дослідження теоретико-методологічних підходів до визначення сутності поняття "економічна стратегія" свідчать, що в економічній літературі має місце певна неоднозначність та невизначеність щодо її тлумачення та відсутність єдиної теорії стратегії, базові положення якої сприймалися б практиками та науковцями як загальновизнані. Аналіз системних досліджень теорії стратегічного розвитку дозволив запропонувати наступне її визначення: економічна стратегія - це цільова програма суб'єкта господарювання, що представлена у вигляді довгострокових дій, здатних реалізувати дану програму та забезпечити досягнення стратегічних цілей. При цьому вирішальним елементом розробки та реалізації стратегії є цільова орієнтація на використання власних ресурсів, що у кінцевому підсумку дає можливість забезпечити конкурентні переваги для підприємства на ринку.

Аналітична оцінка значної кількості літературних джерел з теорії стратегічного розвитку щодо основних видів стратегій дозволяє зробити висновки, що різноманіття стратегій є досить значним, а їх класифікація є достатньо розгалуженою. В сучасних умовах не існує єдиної теоретично обґрунтованої несуперечливої точки зору щодо логічної класифікації або взагалі коректного виокремлення та взаємоув'язки певних видів чи типів стратегій підприємства у цілісну гармонійну систему. Систематизація наукового матеріалу, зважаючи на численність класифікацій стратегій, дозволила виявити два основних підходи до їх типологізації - апріорний та апостеріорний та виділити наступні основні критерії їх класифікації: рівень прийняття рішень; базова концепція досягнення конкурентних переваг; стадія життєвого циклу підприємства; стан середовища, в якому існує підприємство; його положення в бізнесі; спрямованість дій підприємства; ступінь ризику в діях; ступінь активності дій; виробничі рішення, що приймаються підприємством, та стратегічні аспекти внутрішньофірмового управління.

Необхідність обгрунтування стратегічних засад розвитку продовольчого ринку обумовлена виконанням основної соціально-економічної його функції - задоволення найважливіших потреб населення у харчових продуктах, що передбачає забезпечення високого рівня споживання харчової продукції та обігу грошових коштів на її придбання.

Зважаючи на численні трактування поняття "продовольчий ринок" встановлено, що одні автори визначають цю категорію як сукупність галузей, що беруть участь у виготовленні харчових продуктів, інші - лише як сферу реалізації цих продуктів, а також має місце ототожнення котегорій "продовольчий ринок" та "продовольчий комплекс". Узагальнюючи існуючі наукові дослідження визначено, що продовольчий ринок необхідно розглядати у двох аспектах. По-перше, як складну організаційну систему суб'єктів господарювання, що включає виробників та постачальників сировини, виробників харчової продукції, торговельно-збутові організації, покупців та відповідну інфраструктуру. Функціонування продовольчого ринку забезпечується взаємоузгодженою діяльністю цих підприємств і організацій, що належать до різних галузей та форм власності, а також опосередкованим впливом держави, спрямованим на підтримання діяльності всіх складових даного продовольчого ринку. По-друге, продовольчий ринок - це специфічні економічні відносини між переліченими суб'єктами ринку на основі сучасних економічних вимог, що представлені складною інтегрованою структурою, функціонування якої регулюється системою організаційно-економічних та правових важелів, основним завданням якої є задоволення попиту населення в продуктах харчування та забезпечення продовольчої безпеки країни.

Складовою продовольчого ринку є ринок харчових продуктів, стратегічною ціллю розвитку якого є формування такої структури випуску конкурентоспроможної харчової продукції, яка б відповідала збалансованості та ефективному завантаженню виробничих потужностей, спиралася б на використання, головним чином, власних сировинних ресурсів для насичення як внутрішнього ринку і забезпечення продовольчої безпеки держави, так і формування потужного експортного потенціалу. Реалізація стратегічної мети розвитку ринку харчових продуктів у контексті як забезпечення внутрішнього на них попиту з урахуванням раціональних норм споживання, так і виходу вітчизняних підприємств на світові ринки та адаптації їх діяльності в умовах європейської інтеграції та СОТ можлива за умови розробки та реалізації відповідних стратегій розвитку підприємств.

Основними суб'єктами ринку харчових продуктів є переробні підприємства, що займаються виготовленням продукції харчової промисловості. Відсутність стратегій їх перспективного розвитку, що в основному зводиться до пошуку вільних ніш на ринку з метою збільшення обсягів збуту та реалізації продукції, а також максимізації прибутку, і, враховуючи те, що ринок харчових продуктів на сучасному етапі лише формується, нагально необхідним стало визначення категорії саме конкурентної стратегії їх розвитку у зв'язку зі специфікою сучасної конкуренції; різних типів управління підприємством залежно від ситуації, в якій реалізується стратегія; складових системи реалізації стратегії та програми дій щодо її реалізації.

Конкурентна стратегія являє собою програму дій на певну стратегічну перспективу, що включає систему ключових елементів процесу досягнення стратегічних цілей підприємства, реалізація якої дозволить забезпечити конкурентні переваги за допомогою чітко визначених пріоритетів та стратегічних альтернатив, що змінюються залежно від ринкової ситуації.

Проблема реалізації конкурентної стратегії пов'язана з оцінкою конкурентоспроможності підприємства, а також визначення основних критерієв та показників. Аналіз наукової літератури з питань оцінки конкурентоспроможності підприємства дозволив сформувати перелік критерієв і групи показників, що необхідно використовувати при оцінці конкурентоспроможності підприємства в процесі розробки і реалізації конкурентних стратегій, а також обґрунтувати сукупність критерієв і груп показників при проведенні оцінки мікровнутрішнього середовища підприємства, тобто окремих стратегічних зон господарювання. Аналогічно методології, що використовується при проведенні аналізу макросередовища підприємства, та враховуючи, що стратегічні зони господарювання є відкритими системами, пропонується виділяти два напрямки внутрішнього аналізу стратегічних зон господарювання. Перший напрямок пов'язаний з дослідженням ресурсів, наявних у підприємства в даній стратегічній зоні господарювання, другий - з оцінкою ефективності виробничо-збутової діяльності підприємства.

Обґрунтовано, що з позиції формування і розвитку конкурентних стратегій заключний етап аналізу внутрішнього середовища підприємства повинен полягати у визначенні стратегічного конкурентного потенціалу по кожній стратегічній зоні господарювання, а потім і по підприємству в цілому. Зважаючи на це під стратегічним конкурентним потенціалом підприємства слід розуміти сукупність наявних ресурсів і можливостей для розробки і реалізації його конкурентної стратегії. При цьому стратегічний конкурентний потенціал формують лише ті ресурси, які можуть бути змінені в результаті реалізації стратегічних рішень. З урахуванням сказаного існує дві основні відмінності конкурентного стратегічного потенціалу підприємства від стратегічного потенціалу підприємства, по-перше, конкурентний потенціал визначається за результатами порівняльного аналізу підприємств-конкурентів, по-друге, при визначенні стратегічного конкурентного потенціалу враховується положення підприємства на ринку (його стратегічний конкурентний статус).

На основі класичної моделі Портера М. щодо процесу розробки та реалізації стратегії підприємства в конкурентному середовищі розроблено модель реалізації конкурентної стратегії в системі управління суб'єктом продовольчого ринку. При цьому процес реалізації такої стратегії повинен включати підготовку інформації, що використовується на всіх етапах реалізації стратегії; планування і програмування рішень, що приймаються; власне виконання рішень; контроль. Особливість даної моделі полягає в тому, що зміст представлених елементів варіюється в залежності від рівня мінливості зовнішніх умов функціонування підприємства, що є особливо важливим при використанні даної моделі в діяльності тих підприємств, що функціонують в умовах турбулентного зовнішнього середовища. При цьому зміни в програмі дій передбачають два варіанти: перший - зміни в процесі реалізації стратегії не торкаються принципового перегляду вихідної якості, а лише введення інших комбінацій у функціональних підсистемах підприємства; другий - за неможливості досягнення поставлених стратегічних цілей принципово переглядається програма за якісно новим конкретним змістом. Отже, інструментарій впровадження та реалізації обраної стратегії на підприємствах продовольчого ринку, як найбільш складного етапу його управління, повинен забезпечувати пріоритетність ключових елементів механізму реалізації стратегії; відповідність між обраною стратегією і внутрішнім потенціалом підприємства та стилем і різновидом управління.

У розділі 2 "Основні тенденції розвитку світових та вітчизняних продовольчих ринків та особливості їх функціонування в сучасних умовах" охарактеризовано передумови формування продовольчих ринків, здійснено аналітичну оцінку сучасного стану розвитку зарубіжних та вітчизняних продовольчих ринків на основі фактичного виробництва та споживання основних харчових продуктів, обсягів імпорту-експорту та цінової кон'юнктури.

Центральне місце в ринковій системі займають продовольчі ринки, основною характерною ознакою яких на сучасному етапі є посилення впливу процесів глобалізації на їх функціонування. Основні тенденції розвитку сучасних продовольчих ринків виражаються у їх лібералізації, що полягає у поступовому послабленні і знятті міжкраїнних і міжрегіональних торгівельних бар'єрів, а також посиленням ролі транснаціональних корпорацій, що призводить до загострення конкуренції.

Аналіз світового ринку молока свідчить про загальні тенденції його зростання в межах 2-3% при незначному скороченні виробництва молока в Європі і прискореному його зростанні в країнах Південно-Східної Азії при домінуванні питомої ваги молока корів (84%). У структурі виробництва молочних продуктів найбільшу питому вагу складає молоко питне (31%), сир (31%), а також йогурти та молочні напої (14 %), ароматизовані молочні напої (4%), охолоджені молочні десерти (4%). Відповідно прогнозів розвитку ринку молочних продуктів, фактична структура світового виробництва буде збережена в перспективі до 2010 р., що означає пропорційність цієї структури у всьому світі. Головними статтями експорту в молочній промисловості є масло, сир та сухі молочні продукти. Протягом останніх років прослідковуються тенденції щодо зниження вартості незбираного молока та наближення європейської ціни на молоко до світової у зв'язку з ліквідацією експортних субсидій; збільшення експорту продукції, що є супутньою при виробництві традиційних молочних продуктів (казеїну та сироватки); поглиблення процесів концентрації виробництва, що означає посилення конкуренції, яке призводитиме до більш активної експансії виробників на вільні ринки.

Серед основних світових продовольчих ринків ринок олії є найбільш динамічним та прогнозованим у своєму розвитку і відзначається щорічним збільшенням як виробництва олійних культур, так і олії. Пріоритети у виробництві олійних культур залежать від природно-кліматичних умов кожної окремої країни, а також сталих тенденцій їх вирощування та спеціалізації. При цьому більшість країн світу застосовують фінансову підтримку національних товаровиробників олійних культур. Найбільшу питому вагу в структурі світового виробництва займає пальмова олія (31%), частка якої у 2005/2006 проти 2000/2001 маркетингових років збільшилась на 3 відсоткових пункти. Питома вага соєвої, ріпакової та соняшникової олії складіє відповідно 29%, 14 та 9%. Ціни на олійні культури та продукти їх переробки цілком залежать від кон'юнктури світового ринку. Відносно високі світові ціни на олійні культури та олію протягом останніх років обумовлені зростанням світового попиту на цю продукцію внаслідок прискореного розвитку біодизельної галузі як галузі альтернативного палива з відновлюваних природних ресурсів. Згідно перспективних прогнозів світове споживання рослинної олії протягом 2010-2015 років буде зростати щорічно в середньому на 5,5% головним чином за рахунок збільшення використання біопалива. Така ситуація спричинить ще більше підвищення цін на олійну сировину та продукти її переробки у майбутньому, а розвиток біодизельної галузі найближчим часом стане каталізатором змін в олієжировій галузі в межах світової економіки, причому найбільший вплив він здійснить на ріпаковий та пальмовий сектори, оскільки ці види олії є найбільш прийнятною сировиною для виробництва біодизелю.

Ринок цукру прийнято вважати одним із найбільш досконалих серед більшості продовольчих ринків, оскільки кон'юнктура цін на ньому достатньо прогнозована і тісно пов'язана з обсягами виробництва, запасами і попитом на світовому ринку цукру, а також цінами на внутрішніх ринках країн-експортерів. Зміни в структурі виробництва цукру свідчать про те, що виробництво цукру з цукрових буряків у світі стає менш привабливим на користь цукрової тростини (25,2% проти 74,8% відповідно). В цілому світове виробництво цукру протягом 1961-2006 років зросло більше, ніж у 2 рази. При цьому темпи його виробництва випереджають темпи споживання, внаслідок чого світові запаси цукру зросли у 1,6 рази і у 2006 р. становили 65 млн. тонн, що зумовлює низьку світову ціну. Тому обсяги світового виробництва цукру протягом останніх років потребують певної стабілізації, а більшість провідних країн світу застосовує механізми державного обмеження і регулювання.

Ретроспективний аналіз функціонування найхарактерніших для України ринків (олії, цукру та молока і молочної продукції) свідчить про протилежні тенденції їх розвитку. Ринок олії відрізняється позитивними зрушеннями як з точки зору збільшення обсягів виробництва продукції, які у 2006 р. склали 2, 02 млн. т, так і зростанням експорту (майже 1,5 млн. т). Це дало можливість Україні стати світовим лідером щодо експорту зазначеної продукції і змінити свій статус на світовому ринку, перетворившись з найбільшого експортера сировини (насіння соняшника) на найбільшого експортера продукції глибокої переробки (олії). Зазначені тенденції знайшли свій відбиток щодо показника споживання олії на одну особу, що перевищило раціональні норми споживання на 0,5 кг (13,5 кг). Протилежні тенденції спостерігались на ринку молока і молочної продукції та цукру. Підвищення цін на паливно-мастильні матеріали, подорожчання кормів, скорочення поголів'я великої рогатої худоби, посилення тенденцій недоброякісної конкуренції, невизначеність щодо єдиних закупівельних цін на молоко сприяли зменшенню виробництва молока і основних видів молочної продукції за виключенням кисломолочної підгрупи, а застосування Росією експортних обмежень на ввезення вітчизняної продукції на російський ринок різко знизило обсяги експорту (переважно сирів). Ринок цукру також не відрізнявся стабільністю і хоча у 2006 р. було вироблено 2,6 млн. т, що покриває внутрішнє споживання (2,03 млн. т), зазначене перевиробництво та наявність перехідних запасів сприяли затовареності цукрового ринку, внаслідок чого ціни на цукор подекуди майже зрівнялись з його собівартістю. Посиленню негативних тенденцій сприяла наявність на ринку значної кількості продавців цукру, відсутність сформованого оптового ринку та недосконалість законодавчої бази.

У розділі 3 "Забезпечення продовольчої безпеки як стратегічної мети розвитку вітчизняного продовольчого ринку" обгрунтовано заходи по гарантуванню продовольчої безпеки держави на основі підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продовольчої продукції та прискорення активізації інноваційної діяльності. Така безпека на сучасному етапі повинна розглядатися не тільки в якості стратегічної мети розвитку вітчизняного продовольчого ринку, але й як основа забезпечення суверенітету, економічної безпеки та соціальної стійкості держави.

З метою здійснення комплексної оцінки рівня продовольчої безпеки обґрунтовано основні оціночні критерії: продовольчої незалежності; достатності продовольчого споживання і доступності продовольчого споживання. І хоча стан продовольчої незалежності країни можна визнати задовільним (13,7-14,4%), то за критеріями достатності та доступності продовольчого споживання Україна суттєво відстає від розвинених країн світу.

З метою удосконалення методичних підходів до оцінки рівня продовольчої незалежності запропоновано здійснювати його оцінку за імпортною квотою на певні продукти харчування. Обчислення цього показника за товарообігом торговельної мережі робить отримані розрахункові дані досить умовними, оскільки не враховує реалізацію продукції через міські ринки та значну частку в споживанні продукції власного виробництва (зокрема, для населення сільської місцевості). Крім того, відповідно до окремих продуктів в офіційній статистиці прийнято враховувати за вітчизняну продукцію ту, яка завезена з інших ринків, але розфасована на вітчизнняих підприємствах, тобто за етикеткою останнього переділу. В результаті 60% чаю та кави - суто імпортованої продукції, що реалізується на вітчизняному ринку, вважається продукцією українського виробництва, оскільки її фасування і пакування здійснюється на вітчизняних підприємствах.

Сучасний стан продовольчого споживання в Україні характеризують дані, наведені в табл. 1.

Таблиця 1 Рівні продовольчого споживання основних продуктів харчування населенням України (на одну особу за рік; кілограмів)

Як свідчать дані табл. 1. фактичний рівень продовольчого споживання основних продуктів харчування населенням України значно відстає як від раціональних норм споживання, так і рівня споживання в країнах ЄС (найбільше відставання спостерігається по м'ясу і м'ясопродуктам; плодам, ягодам, винограду; рибі і рибопродуктам та молоку і молокопродуктам).

Встановлено, що показник недостатності (неповноцінності) харчування, що слугує індикатором недоїдання в цілому і визначається різницею між раціональним і фактичним рівнями продовольчого споживання є найбільш достовірним вимірником критерію достатності продовольчого споживання. З точки зору автора, цей вимірник продовольчої ситуації доцільно називати дефіцитом продовольчого споживання і обчислювати його як до всього набору продуктів харчування, так і до окремих його складових.

Таблиця 2 Рівні продовольчого споживання щодо набору дешевих та дорогих харчових продуктів

Тенденції продовольчого неблагополуччя нагально засвідчують показники диференціації споживання за соціальними групами (табл. 3). Споживання продуктів харчування залежно від розміру середніх сукупних витрат на місяць у розрахунку на одну особу в 2007 р. показують, що різниця між групами з нижчим і вищим рівнями доходів досить вагома, а критерій доступності продовольчого споживання складає 68%, що на 8 відсоткових пунктів перевищує пороговий критерій даної величини.

Встановлено, що істотним соціально-економічним недоліком нинішньої продовольчої ситуації є низька цінова доступність харчових продуктів, тому стратегічним завданням щодо зазначеного оціночного критерію повинно стати зменшення частки продовольчих витрат у сімейних бюджетах при зростанні реальних доходів домогосподарств і випереджуваному підвищенні мінімальної заробітної плати, стипендій, пенсій та інших соціальних виплат. Вітчизняний аграрний сектор та харчова промисловість має достатні можливості забезпечити існуючий попит населення на продукти харчування і навіть стикається з проблемою збуту, проте зростання місткості продовольчого ринку нині стримується не можливостями виробництва, а низькою платоспроможністю населення.

Таблиця 3 Споживання продуктів харчування у домогосподарствах за квінтильними (20%-ми) групами за рівнем середньодушових загальних доходів (у середньому за місяць у розрахунку на одну особу; кг)

Для вирішення завдань щодо забезпечення продовольчої безпеки країни та сприяння збільшенню місткості вітчизняного продовольчого ринку необхідно до 2015 р. виробити в 1,7 рази більше м'яса та молока і молочних продуктів, плодів і ягід - у 2,1, овочів і баштанних культур - у 1,4 порівняно з 2007 р. Це передбачає збільшення обсягів виробництва продукції сільського господарства: зерна - до 50 млн. тонн, цукрових буряків - 25,0, олійних культур - 15,0, овочів - 8,0, картоплі - 18,0, плодів і ягід - 3,2, винограду - 0,8, молока - 20,0, м'яса - 5,1 млн. тонн, яєць - 17,0 млрд. штук.

Досягнення зазначених показників сприятиме збільшенню споживання населенням основних продовольчих товарів і гарантуватиме досягнення науково обґрунтованих норм споживання харчових продуктів (табл. 4).

Таблиця 4 Споживання основних видів харчових продуктів населенням України (на одну особу за рік, кілограмів)

* Затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2000 р. № 656 "Про затвердження наборів продуктів харчування, наборів непродовольчих товарів та наборів послуг для основних соціальних і демографічних груп населення"; ** За термінологією МОЗ України "Орієнтовний набір основної продовольчої сировини і харчових продуктів для забезпечення у середньому на душу населення на 2005-2015 роки"

Зміцнення продовольчої незалежності держави можливе за умови підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продовольчої продукції, що передбачає підвищення її якості. Проте низька якість сільськогосподарської сировини за різними параметрами, а також погіршення її екологічної безпечності утруднює виробництво високоякісної продовольчої продукції.

Ефективним чинником гарантування високого рівня якості продукції та її безпечності виступатиме впровадження на вітчизняих виробництвах системи управління якістю (СУЯ), яка має бути комплексно функціональною, інтегрованою у споживчу якість через відповідність, врівноваженість попиту і пропозиції та розроблена як інструмент управління підприємством відповідно до ринкових умов, а також впровадження системи НАССР "Аналіз ризиків і критичних точок контролю", яка включає в себе визначення критичних точок контролю за обробленням продукту для скорочення ризику відхилень від технічних умов, які б могли вплинути на безпечність продуктів.

Посиленню конкурентоспроможності харчової продукції на ринку сприятиме забезпечення достатнього контролю за надходженням на вітчизняний продовольчий ринок недоброякісної та генетично модифікованої імпортованої продукції. Противагою цим тенденціям може стати розвиток органічного землеробства та збільшення на його основі обсягів виробництва вітчизняної конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції, попит на яку щорічно зростає.