Інноваційна діяльність у відтворювальному процесі

Размещено на http://www.allbest.ru/

Державний вищий навчальний заклад

"Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана"

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Інноваційна діяльність у відтворювальному процесі

Знаменський І.О.

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Київ - 2008

Вступ

Актуальність теми. На рубежі ХХ-ХХІ століть в економічному розвитку відбулися радикальні інноваційні зміни, які зумовлюють перехід до постіндустріального суспільства, змінюють соціальну картину економіки і рушійні сили відтворювального процесу. Рівень розвитку та динамізм нових технологій, наукомістких галузей та компаній є основою сталого економічного зростання, визначають межу між багатими та бідними країнами. Досвід економічного розвитку підтверджує, що розширене відтворення здійснюється завдяки інноваціям. Вони сприяють модернізації та структурній перебудові економіки країни. Здійснення структурної перебудови економіки, підвищення її конкурентоспроможності, забезпечення стійкого економічного зростання, зменшення безробіття та підвищення добробуту народу є неможливими без активної інноваційної діяльності.

Зростання ролі інновацій у розширеному відтворенні економіки і зміцненні національної безпеки, з одного боку, та обмеженість ринкових механізмів в галузі отримання і впровадження науково-технічних результатів, з іншого, - зумовлює необхідність державного регулювання та стимулювання інноваційної діяльності. Для України потреба у стимулюванні нововведень спричинена необхідністю подолання технологічного відставання та поступового входження до клубу високорозвинених країн світу, які нині визначають технологічний рівень виробництва. Активізація інноваційної діяльності нерозривно пов'язана з ефективною системою державного управління та стимулювання. Діюча в Україні система державного управління інноваційною діяльністю не досконала і перебуває у стадії формування. Питання активізації інноваційної діяльності і виявлення шляхів підвищення його ефективності було і є актуальним для країн з різним рівнем економічного розвитку. Тому і проблеми інновацій як основи відтворювального процесу завжди привертали і привертають увагу багатьох економістів, що знайшло відображення в багатьох наукових працях.

Розгляду цієї проблеми присвячені праці таких зарубіжних учених: Д. Бессант, П.Друкер, Р.Ерроу, К.Павітт, М.Портер, Х.Рігс, Б.Санто, Б.Твісс, Д.Тідд, В.Хіпель, М.Хучек, Й. Шумпетер, та інші.

Дану проблему досліджують і російські вчені: Л.Барютин, С.Валдайцев, А. Васільєв, Л.Гохберг, Є.Дубровська, П.Завлін, С.Ільдємєнов, С. Ільєнкова, А. Казанцева, В. Мєдінський, Л. Мінделі, Б. Портніков, А. Прігожин, О. Стародубцева, Р. Фатхутдінов, С. Ягудін, та інші.

У цьому ж напрямі цікаві наукові результати отримали і українські вчені:

В.Александров, Л.Антонюк, Ю.Бажал, Л. Безчасний, В.Василенко, А. Гальчинський, М.Гаман, В.Геєць, М.Гузик, С.Захарін, В.Зимовець, В.Зянько, М.Йохна, О. Комяков, Н.Краснокутська, С. Кропельницька, О. Лапко, Б. Маліцький, О. Мозіль, С. Онишко, В.Осецький, І.Павленко, Р.Патора, М.Пашута, А.Пересада, А. Поручник, В. Савчук, В. Семиноженко, В. Стадник, О. Стороженко, І. Ткачук, Л. Федулова, А. Фукс, І.Цигилік, В. Чеботарьов, Н. Чухрай, та інші.

Разом з тим дослідження інновацій як основи відтворювального процесу потребує подальшого дослідження, оскільки на сучасному етапі економічного розвитку особливої гостроти набуває проблема обмеженості енергетичних ресурсів, подолання технологічного відставання, забезпечення економічної безпеки, - все це вказує на актуальність даної теми і визначає мету, завдання і зміст дисертації.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри економіки Академії муніципального управління в рамках науково-дослідної теми "Дослідження економічних, соціальних і правових проблем становлення соціально-орієнтованої ринкової системи України".(номер державної реєстрації 0101U005489). В межах цієї теми автором розроблено розділ його роботи "Державне стимулювання інноваційної діяльності", де розкрито механізм державного стимулювання інноваційної діяльності і визначено основні напрями її стимулювання в Україні.

Мета та задачі дослідження. Метою роботи є узагальнення теоретичних положень і розробка практичних рекомендацій щодо визначення і удосконалення організаційно-економічних методів стимулювання інноваційної діяльності на сучасному етапі. Відповідно до поставленої мети, вирішуються наступні завдання:

з'ясувати сутність інновацій та запропонувати їх класифікацію;

визначити зміст інноваційної діяльності та її структуру;

дослідити характер інноваційної діяльності в Україні на сучасному етапі відтворювального процесу;

- виявити головні перешкоди на шляху здійснення інноваційної діяльності;

- розкрити механізм та основні напрями державного стимулювання інноваційної діяльності в Україні як основного інструмента формування інноваційної моделі розширеного відтворення.

Об'єктом дослідження є інноваційна діяльність та її роль у відтворювальному процесі.

Предметом дослідження є теоретичні засади активізації інноваційної діяльності в Україні на етапі формування та розвитку ринкової економіки.

Методи дослідження. Методологічну основу дисертаційної роботи становить діалектичний метод наукового пізнання сутності інновацій і інноваційної діяльності у відтворювальному процесі. При дослідженні характеру розвитку інноваційної діяльності в Україні широко використовувався метод аналізу і синтезу, метод статистичного аналізу, порівнювальний метод. При дослідженні впливу інновацій на характер відтворення і зворотного впливу характеру розвитку економіки на інноваційну активність використовувався такі методи: причинно-наслідковий, узагальнення даних, порівнювальний, кореляції. При дослідженні необхідності державного стимулювання інноваційної діяльності використано системний підхід.

Інформаційну базу дослідження становили вітчизняна і зарубіжна монографічна література, статистичні збірники, законодавчі і нормативні документи: закони України, укази Президента, постанови Кабінету Міністрів України стосовно проблем науково-технологічної, соціально-економічної і інноваційної сфер країни.

Наукова новизна одержаних результатів дослідження полягає в наступному:

вперше:

- запропоновано підхід до визначення сутності інновацій, який грунтується на відмові від протиставлення статичного та динамічного підходів до визначення інновації, тобто інновація трактується і як одиничний акт, і як процес: інновація як одиничний акт - це будь-який впроваджений новий продукт (послуга) або продукт з новими якостями, новий засіб його виробництва, освоєння нових джерел сировини, нових ринків збуту, нові організаційно-технічні, управлінські, соціально-економічні рішення виробничого, фінансового, комерційного і т.д. характеру; інновація як процес - це суспільний техніко-економічний процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію та поширення нового продукту, процесу або системи. Такий підхід до визначення сутності інновацій дозволяє дати більш містке визначення поняття „інновація”, зрозуміти його сутність та роль у відтворювальному процесі;

- встановлено види інновацій, що потребують пріоритетного стимулювання (за ознакою "рівень розробки та поширення інновацій" - насамперед інновацій світового масштабу, потім - масштабу країні, галузі та фірми відповідно; за ознакою "глибина внесених змін" - насамперед базових інновацій, потім - принципових та комбінованих; за ознакою "причина виникнення" - насамперед стратегічних інновацій, потім - реактивних; за ознакою "відношення до попередника - насамперед відкриваючих, потім - заміщаючих, розширюючих та раціоналізуючих).

удосконалено:

- класифікацію інновацій, у якій інновації розглядаються за різними критеріями: сферою застосування; рівнем розробки та поширення; глибиною внесених змін; особливостями механізму здійснення інновацій; технологічними параметрами; стадією життєвого циклу товару, на якій запроваджується інновація або розробляється новинка; причинами виникнення; принципом відношення до попередника; відношенням до розробки; особливостями інноваційного процесу, - все це дозволяє отримати відповідь на такі питання: де застосовується інновація, як широко розповсюджується, наскільки глибокі зміни викликаються тим чи іншим видом інновацій, яким чином і коли вона здійснюється, чому виникає, як відноситься до попередніх інновацій і ким розробляється.

- підхід до з'ясування залежності рівня ВВП та темпів його зростання від величини витрат на НДДКР, внутрішнього кредиту приватному сектору і розміру ставки відсотка Центральних банків шляхом застосування методу кореляційного аналізу (встановлено пряму залежність від перших двох і зворотну - від третього);

отримало подальший розвиток:

- виявлення головних перешкод на шляху здійснення активної інноваційної діяльності в Україні, до яких віднесено наступні: 1) незадовільне фінансування інноваційної діяльності, що призвело до значних втрат кадрового науково-інноваційного потенціалу; 2) незадовільне функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю, що породжує неефективність взаємозв'язку і системної взаємодії елементів Національної Інноваційної Системи, недостатній розвиток патентної діяльності; 3) невідповідність галузевої і технологічної структури виробництва сучасним вимогам, що гальмує інтеграцію вітчизняних підприємств у світогосподарські процеси;

- визначення основних напрямів активізації інноваційного процесу, які сприятимуть подоланню вищезгаданих перешкод на шляху формування інноваційної моделі розвитку економіки України (зокрема, в галузі бюджетної політики - перехід від “відомчого” фінансування наукових організацій до фінансування інноваційних проектів на конкурсних засадах відповідно до пріоритетних напрямів становлення нового технологічного укладу; в галузі податкової політики - звільнення від оподаткування коштів підприємств, страхових компаній, пенсійних фондів та інш. небанківських фінансових установ, що спрямовуються на фінансування наукових досліджень, інвестуються в інноваційні підприємства і встановлення пільг з оподаткування коштів, отриманих внаслідок цих інвестицій; в галузі грошово-кредитної політики - запровадження механізму покриття різниці між пільговою ставкою кредитування банками загальнодержавних пріоритетних інноваційних проектів і усередненою ставкою банківських кредитів; в галузі політики розбудови інноваційної інфраструктури - створення на базі провідних вищих навчальних закладів інноваційних науково-освітніх комплексів і центрів комерціалізації результатів науково-технічних досліджень і розробок і трансферу технологій; створення загальної інформаційної мережі, автоматизованих інформаційно-пошукових систем - зокрема, при національних наукових (науково-технічних) центрах; розробка державної системи страхування ризиків інноваційної діяльності за рахунок коштів спеціально створеної страхової компанії; створення підрозділів з охорони інтелектуальної власності в міністерствах, інших центральних органах державної влади та управління, а також відновлення патентних підрозділів на великих підприємствах, що систематично займаються НДР, - при цьому державна підтримка має стосуватися лише тих видів економічної діяльності, що належать до четвертого-шостого технологічних укладів).

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення одержаних результатів дослідження полягає в тому, що теоретичні положення і висновки доведено до рівня конкретних практичних рекомендацій і рішень. Висновки і пропозиції дисертаційної роботи можуть бути використані при обґрунтуванні і реалізації заходів, спрямованих на оптимізацію структурних зрушень вітчизняного виробництва на макроекономічному, галузевому і регіональному рівнях і є внеском у подальшу наукову розробку відповідної теми.

Одержані теоретичні результати використовуються в навчальному процесі при викладанні дисциплін “Економічна теорія”, "Політична економія" та “Інноваційний менеджмент” в Академії муніципального управління (довідка від 10.07.2008).

Результати дисертаційного дослідження інноваційної політики держави на сучасному етапі в українській економіці і чинників, що гальмують інноваційну діяльність; оцінки фінансування інноваційної діяльності; функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю і відповідності галузевої та технологічної структури виробництва сучасним вимогам, а також рекомендації щодо основних напрямів активізації інноваційної діяльності в Україні - використані Головним управлінням промислової, науково-технічної, інноваційної політики КМДА під час підготовки "Київської міської програми розвитку промисловості на інноваційній основі" у 2008 р. (довідка № 045-1153 від 27.10.2008 р.).

Результати прикладного характеру (одержані в процесі аналізу організаційно-економічних механізмів розробки і впровадження інновацій та аналізу характеру розвитку інноваційної діяльності в Україні і його впливу на відтворювальний процес) - використовуються підприємством ВАТ "Завод "Ленінська кузня" (довідка від 18.08.2008р. № 38/44-7188) для розробки стратегічного розвитку і оптимізації його подальшої діяльності.

Особистий внесок здобувача. У дисертаційній роботі викладено авторський підхід на розв'язання важливого науково-практичного завдання - з'ясування сутності інновацій і інноваційної діяльності, основних напрямів стимулювання інноваційної діяльності на сучасному етапі. Основні наукові положення і результати, одержані автором самостійно на основі дослідження, аналізу і узагальнення теоретичного і фактичного матеріалу, знайшли відображення в опублікованих працях автора і повідомленнях на науково-практичних конференціях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення і результати дослідження доповідалися на науково-практичних конференціях: "Інноваційні стратегії економіки регіонів" (м. Київ, 14.12.2007 р.), "Наука в інформаційному просторі" (м. Дніпропетровськ, 15-16.10.2008 р.) "Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави" (м. Дніпропетровськ, 29-30.10. 2008 р.).

Публікації. Основні результати дослідження були опубліковані у 8 наукових працях, обсягом 4,85 д.а., з них 5 статей у наукових фахових виданнях (1,35 д.а.), 2 - матеріали конференцій (0,5 д.а.) і брошура (3 д.а.).

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Загальний обсяг дисертації становить 180 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 23 таблиці на 22 сторінках, 7 рисунків на 4 сторінках, 14 додатків на 33 сторінках, список використаних джерел включає з 213 найменувань

1. Основнийзмістроботи

У вступі розкривається актуальність теми дослідження, ступінь наукової розробленості, мета, предмет, задачі, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, їх апробація.

У розділі 1 "Інновації та інноваційна діяльність як елементи відтворювального процесу" розкриваються сучасні підходи вітчизняних та зарубіжних вчених до визначення сутності поняття "інновація": 1) статичний підхід (Х.Рігс, В.Хіппель, Р.Фатхутдінов, С.Покропивний, Рекомендації Фраскаті (1993) та „Методика збирання даних щодо технологічних інновацій” (1992) в Осло …), де інновація виступає як „інновація-продукт”, коли вона представляється як результат інноваційного процесу у вигляді нової техніки (продукції), технології, нового методу, що впроваджується на ринку; 2) динамічний підхід, де інновація виступає як „інновація-процес”(Й. Шумпетер, Д.Тідд, Д.Бессант, К.Павітт, Б.Твісс, Б.Санто, І.Школа, І.Будникевич, О.Лапко, Д.Черваньов, Л.Нейкова, Ю.Яковець …), коли в динаміці розглядається процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію та поширення нових виробів, технологій, принципів замість існуючих.

Оскільки інноваційна діяльність є органічною складовою відтворювального процесу і одночасно інновація є результатом інноваційної діяльності, - інновація виступає, з одного боку, як одиничний акт, і з другого - як процес.

У зв'язку з цим дисертант доводить недоцільність протиставлення статичного та динамічного підходів, пропонуючи розглядати інновацію і як одиничний акт, і як процес, даючи при цьому таке визначення поняття „інновація”: інновація як одиничний акт - це будь-який впроваджений новий продукт (послуга) або продукт з новими якостями, новий засіб його виробництва, освоєння нових джерел сировини, нових ринків збуту, нові організаційно-технічні, управлінські, соціально-економічні рішення виробничого, фінансового, комерційного і т.д. характеру; інновація як процес - це суспільний техніко-економічний процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію та поширення нового продукту, процесу або системи.

У роботі доводиться, що розуміння сутності інновацій нерозривно пов'язане з класифікацією інновацій, оскільки головна мета цієї класифікації полягає в тому, щоб ознаки, які можуть бути покладені в її основу, давали змогу: вибирати інноваційну стратегію; створювати економічний механізм і організаційні форми управління; визначати стан, форми реалізації і просування нового; забезпечити відповідний механізм фінансування, характер, джерела та форми стимулювання.

У зв'язку з цим в дослідженні розглядаються найбільш поширені у вітчизняній та зарубіжній літературі класифікації інновацій, в основі яких лежать більше 20 ознак, деякі з них у різних дослідників дублюють одна одну, інколи мають однаковий зміст, але виступають при цьому під різними назвами.

У роботі обгрунтовується класифікація інновацій за такими критеріями: за сферою застосування - продуктові, технічні, технологічні, інновації в матеріалах, виробничі, економічні, ринкові, маркетингові, торгові, управлінські, організаційні, соціальні, юридичні, екологічні; за рівнем розробки та поширення - нові у світовому масштабі, у країні, у галузі, для фірми; за глибиною внесених змін - найбільші або базові, великі або принципові, середні або комбінаторні та псевдоінновації; за особливостями механізму здійснення інновацій - одиничні, дифузні; завершені та незавершені; вдалі та невдалі; за технологічними параметрами - продуктові та процесні; за стадією життєвого циклу товару, на якій запроваджується інновація або розробляється новинка - стратегічний маркетинг, НДДКР, організаційно-технічна підготовка виробництва, виробництво, сервіс; за причинами виникнення- стратегічні та реактивні; за принципом відношення до попередника - заміщаючі, раціоналізуючі, розширюючі, скасовуючі, поворотні, відкриваючі та ретровведення; за відношенням до розробки - силами даного підприємства або зовнішніми силами; за особливостями інноваційного процесу - внутриорганізаційні та міжорганізаційні.

Виходячи з цих критеріїв, в дисертації обґрунтовується визначення інноваційної діяльності як діяльності, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентноздатних товарів і послуг. При цьому розкривається структура інноваційної діяльності: інформаційне забезпечення інноваційної діяльності; експертиза інноваційних програм, проектів, пропозицій; фінансово-економічне забезпечення інноваційної діяльності; виробничо-технологічна підтримка; сертифікація наукомісткої продукції; просування інновацій на регіональний, міжрегіональний і зарубіжний ринки; регулювання розвитку інноваційної діяльності

У роботі зазначається, що сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій незалежно від форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо), - складають інноваційну інфраструктуру. Вона найчастіше включає чотири групи організацій: а) бізнес-інкубатори, інноваційні центри; б) технопарки; в) бізнес-парки, промислові парки; г) технополіси. Вони є вкрай необхідними для проведення ефективної інноваційної діяльності на сучасному етапі відтворювального процесу.

У розділі 2 "Інноваційна діяльність на сучасному етапі відтворювального процесу" розкриваються відмінності та особливості економіки інноваційного типу розвитку порівняно з еволюційним, не інноваційним, які виявляються в появі інновацій, їх інтенсивності, ступені їх поширення, державній підтримці.

В роботі проводиться дослідження характеру розвитку інноваційної діяльності в Україні і його впливу на відтворювальний процес у 1995-2006 рр. Аналіз статистичних матеріалів вказує на зменшення кількості підприємств, що впроваджують інновації, та їхньої частки серед обстежених промислових підприємств. Так, у 2005 р. частка промислових підприємств, що впроваджували інновації, зменшилася до 8 % (810 підприємств), порівняно з 10 % (958) у 2004 р. і 23% (2002) у 1995 р. Зменшилася і частка підприємств, що впроваджували нові технологічні процеси: 2,7 % (272 підприємства) у 2006 р. порівняно з 4,1 % (402) у 2005 р. та з 4,4 % (437) у 1998 р. Те саме стосується і частки підприємств, що освоювали виробництво нових видів продукції: 4,7 % (466 підприємств) у 2006 р. порівняно з 6,4 % (630) у 2005 р. та з 13,7 % (1365) у 1998 р. (табл. 1).

Таблиця 1 Інноваційна активність підприємств України в 1995-2006 рр. (одиниць)

* - включено підприємства, які реалізовували інноваційну продукцію

** - витрачали кошти на придбання машин, обладнання, установок, інших основних засобів

У період економічної кризи різко скоротилася і кількість інноваційних видів продукції, упроваджених у виробництво: 2408 у 2006 р. порівняно з 3152 у 2005р. і з 11472 у 1995р. Подібну тенденцію можна простежити і щодо кількості впроваджених нових технологічних процесів: 1145 у 2006 р. (з них маловідходних і ресурсоощадних-424) порівняно з 1808 (690) у 2005р. і 2936 (1044) у 1995р. (табл. 2)

Таблиця 2 Впровадження інновацій на промислових підприємствах України (видів та процесів)

Ця статистика свідчить про сповільнення інноваційних процесів і неефективність зв'язку “інновація - виробництво”; про відсутність зацікавленості підприємств в інноваціях, про такий стан економічних відносин у державі, що дозволяє реалізовувати підприємницький інтерес без розширення і оновлення асортименту продукції, без зниження витрат на виробництво одиниці продукції, без інновацій.

В роботі виділяються суттєві системні перешкоди на шляху здійснення інноваційної діяльності в Україні: незадовільне фінансування інноваційної діяльності; значні втрати у 90-ті роки ХХ ст. кадрового науково-інноваційного потенціалу; недостатній розвиток патентної діяльності; монополізація економіки; незадовільне функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю; невідповідність галузевої структури виробництва сучасним вимогам; відсутність взаємозв'язку і системної взаємодії елементів Національної Інноваційної Системи; недостатній рівень інтеграції вітчизняних підприємств в світогосподарські процеси. Зазначається, що саме держава має взяти на себе відповідальність за стан інноваційної сфери країни, розробити і впровадити ефективний державний механізм активізації інвестиційно-інноваційних процесів в економіці України.

У розділі 3 "Державне стимулювання інноваційної діяльності" розкривається необхідність регулювання та стимулювання інноваційної діяльності, що з одного боку, пов'язана із зростаючим значенням інновацій для стабілізації темпів розширеного відтворення та зміцнення національної безпеки, з іншого боку, обумовлена обмеженістю ринкових механізмів в галузі отримання та впровадження науково-технічних результатів. Крім цього, необхідність стимулювання нововведень у країнах із перехідною економікою спричинена кризовими тенденціями в науці, виробництві та потребою прискорення темпів розширеного відтворення та подолання технологічної відсталості країни.

У роботі досліджуються механізми розробки і впровадження інновацій, серед яких виділяються механізми прямої і опосередкованої дії. До механізмів прямої дії належать адміністративно-відомчі механізми; загальнонаціональні, галузеві і регіональні державні цільові програми, що реалізуються через контрактно-конкурсний механізм і створення державних або державно-приватних інноваційних структур. Вони мають адресний характер і зорієнтовані в основному на досягнення певних цілей держави і пріоритетів промислової політики. До механізмів опосередкованої дії належать економічні механізми впливу на інноваційний процес (податкові, фінансово-економічні, амортизаційні, митні…). Вони спрямовані на стимулювання вкладання коштів приватними структурами в модернізацію і оновлення виробництва.

У дослідженні зазначається, що головними структуроутворюючими блоками національної інноваційної системи України є підприємства, науково-технічна сфера та інноваційна інфраструктура. Основним завданням, яке покликані вирішувати підприємства для формування й розвитку національної інноваційної системи, є перехід від експортоорієнтованого сировинного зростання до інноваційного. З огляду на це, в умовах обмеженості ресурсів (особливо енергетичних) та великої енерго- та матеріаломісткості промислової продукції і ВВП в цілому, - пріоритетними напрямами інноваційної діяльності є: енергозбереження (модернізація генеруючих електростанцій і розвиток відновлювальних джерел енергії); новітні ресурсозберігаючі технології; машинобудування і приладобудування; високоякісна металургія; мікроелектроніка, інформаційні технології, телекомунікації; хімічні технології, нові матеріали, біотехнології; високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості; транспортні системи (будівництво і реконструкція); охорона і оздоровлення людини та навколишнього середовища; інноваційна культура суспільства.

Виходячи з цього, держава має здійснювати пріоритетне стимулювання таких видів інновацій: за ознакою "рівень розробки та поширення інновацій" - насамперед інновацій світового масштабу, потім - масштабу країні, галузі та фірми; за ознакою "глибина внесених змін" - насамперед базових інновацій, потім - принципових та комбінованих; за ознакою "причина виникнення" - насамперед стратегічних інновацій, потім - реактивних; за ознакою "принцип відношення до попередника - насамперед відкриваючих, потім - заміщаючих, розширюючих та раціоналізуючих.

Враховуючи все вищесказане, в даному дослідженні окреслюються головні перешкоди інноваційному розвитку української економіки та пропонуються конкретні заходи щодо їх подолання.

Так, для вирішення проблеми незадовільного фінансування інноваційної діяльності в цілому, і обмеженості власних коштів підприємств зокрема, - пропонується: по-перше, звільнити від оподаткування кошти підприємств, що спрямовуються на фінансування наукових досліджень; по-друге, забезпечити податкові пільги для замовників; по-третє перейти від “відомчого” фінансування наукових організацій до фінансування інноваційних проектів на конкурсних засадах відповідно до пріоритетних напрямів становлення нового технологічного укладу.

З метою підвищення ролі банківської системи в інноваційному процесі було би доцільно: запровадити механізм бюджетного покриття різниці між пільговою ставкою кредитування банками загальнодержавних пріоритетних інноваційних проектів і усередненою ставкою банківських кредитів; а також звільнити від оподаткування або знизити ставку оподаткування прибутку комерційних банків від таких операцій.

Оскільки інновації тісно пов'язані з венчурними інвестиціями, зниження економічного ризику передбачає необхідність їх страхування. Отже, важливого значення набуває посилення ролі страхового ринку. Через це необхідно розробити державну систему страхування ризиків інноваційної діяльності за рахунок коштів спеціально створеної страхової компанії.

Для задіяння коштів небанківських фінансових інститутів (інституційних інвесторів) необхідне звільнення від оподаткування коштів страхових компаній, пенсійних фондів і інш. небанківських фінансових установ, що інвестуються в інноваційні підприємства і встановлення пільг з оподаткуванням доходів, отриманих внаслідок цих інвестицій.

Заради підвищення ліквідності фондового ринку необхідно передбачити надання пільг для юридичних і фізичних осіб по оподаткуванню дивідендів, отриманих на акції інноваційних компаній.

Необхідною умовою інноваційної діяльності є наявність потужного кадрового потенціалу, що зазнав у 90-их рр. ХХ ст. значних втрат через еміграцію висококваліфікованих спеціалістів і зниження престижності праці інженерів, наукових працівників. Вирішення проблеми можливе шляхом суттєвого підвищення заробітної плати наукових працівників, встановлення надбавок до зарплати для тих, хто реально добився значних досягнень у розробці і втіленні у виробництво інновацій, встановлення підвищених стипендій для студентів технічних вузів.

Для вирішення проблеми розвитку патентної діяльності необхідне створення підрозділів з охорони інтелектуальної власності в міністерствах, інших центральних органах державної влади та управління; а також відновлення патентних підрозділів на великих підприємствах, що систематично займаються НДР.

Формування інноваційно-інвестиційної моделі розвитку економіки неможливе без ефективного функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю. Державна підтримка має стосуватися лише тих видів економічної діяльності, що належать до четвертого-шостого технологічних укладів. Це сприятиме подоланню технологічної відсталості і приведенню у відповідність структури суспільного відтворення інноваційно-інвестиційній моделі. З цією метою необхідно створити єдиний повноважний орган державного управління, який би впливав на інноваційний процес загалом - від фундаментальних досліджень до створення й реалізації наукомісткої продукції.

Зростання активності інноваційної діяльності і її ефективності можливе за умови наявності взаємозв'язку і системної взаємодії елементів національної інноваційної системи. Для вирішення цієї проблеми необхідно створити на базі провідних вищих навчальних закладів інноваційних науково-освітніх комплексів і центрів комерціалізації результатів науково-технічних досліджень та розробок і трансферу технологій.

Створення механізмів трансферту інноваційного продукту у виробництво потребує надання податкових пільг не лише розробникам, а й підприємствам, що впроваджують інноваційні технології.

Розвиток інформаційної інфраструктури неможливий без створення загальної інформаційної мережі, - зокрема, при національних наукових (науково-технічних) центрах, принаймні з кожного пріоритетного напрямку розвитку науки і техніки, автоматизованих інформаційно-пошукових систем, що мають повний банк даних ринкової інформації відносно фірм, наукових центрів країни і світу, напрямів їхніх розробок і можливостей їхнього впровадження у виробництво, та інших елементів інфраструктури внутрішнього ринку зазначеної продукції, патентної інформації, публікацій з відповідних тем (проблем).

Необхідною умовою активної інноваційної діяльності є високий рівень інноваційної культури суспільства, що передбачає: проведення конференцій, розширення наукових досліджень цієї проблематики, підтримку наукових і науково-популярних програм у ЗМІ, створення центрів дистанційного навчання із застосуванням сучасних телекомунікаційних технологій, популяризацію інформації.

Висновки

У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення та запропоноване розв'язання наукового завдання щодо визначення основних шляхів державного стимулювання інноваційної діяльності. Результати дослідження дозволяють обґрунтувати такі теоретико-методологічні і науково-практичні висновки:

1. Недоцільно протиставляти статичний і динамічний підходи до визначення поняття "інновація", а розглядати інновацію і як одиничний акт, і як процес. Доцільним є таке визначення поняття „інновації”: інновація як одиничний акт - це будь-який впроваджений новий продукт (послуга) чи продукт з новими якостями, новий засіб його виробництва, освоєння нових джерел сировини, нових ринків збуту, нові організаційно-технічні, управлінські, соціально-економічні рішення виробничого, фінансового, комерційного і т.д. характеру; інновація як процес - це суспільний техніко-економічний процес, що охоплює дослідження, проектування, розроблення, організацію виробництва, комерціалізацію і поширення нового продукту, процесу чи системи.

2. Логічною є така система класифікації інновацій: за сферою застосування - продуктові, технічні, технологічні, інновації в матеріалах, виробничі, економічні, ринкові, маркетингові, торгові, управлінські, організаційні, соціальні, юридичні, екологічні; за рівнем розробки та поширення: нові у світовому масштабі, у країні, у галузі, для фірми; за глибиною внесених змін: найбільші або базові, великі або принципові, середні або комбінаторні та псевдоінновації; за особливостями механізму здійснення інновацій: одиничні, дифузні; завершені та незавершені; вдалі та невдалі; за технологічними параметрами: продуктові та процесні; за стадією життєвого циклу товару, на якій запроваджується інновація або розробляється новинка: стратегічний маркетинг, НДДКР, організаційно-технічна підготовка виробництва, виробництво, сервіс; за причинами виникнення: стратегічні та реактивні; за принципом відношення до попередника: заміщаючі, раціоналізуючі, розширюючі, скасовуючі, поворотні, відкриваючі та ретровведення; за відношенням до розробки: силами даного підприємства або зовнішніми силами; за особливостями інноваційного процесу: внутриорганізаційні та міжорганізаційні.

3. Інноваційна діяльність є діяльністю, що спрямована на використання і комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок і зумовлює випуск на ринок нових конкурентоздатних товарів і послуг.

4. Структура інноваційної діяльності включає: інформаційне забезпечення інноваційної діяльності; експертизу інноваційних програм, проектів, пропозицій; фінансово-економічне забезпечення інноваційної діяльності; виробничо-технологічну підтримку; сертифікацію наукомісткої продукції; просування інновацій на регіональний, міжрегіональний та зарубіжний ринки; регулювання розвитку інноваційної діяльності.

5. Сукупність підприємств, організацій, установ, їх об'єднань, асоціацій будь-якої форми власності, що надають послуги із забезпечення інноваційної діяльності (фінансові, консалтингові, маркетингові, інформаційно-комунікативні, юридичні, освітні тощо), - складають інноваційну інфраструктуру. Вона найчастіше включає чотири групи організацій: а) бізнес-інкубатори, інноваційні центри; б) технопарки; в) бізнес-парки, промислові парки; г) технополіси.

6. Відтворювальний процес в Україні на рубежі ХХ-ХІ ст. характеризується суттєвим спадом інноваційної діяльності, спричиненим взаємодією сукупності факторів, а саме: незадовільним фінансуванням інноваційної діяльності; значними втратами кадрового науково-інноваційного потенціалу; недостатнім розвитком патентної діяльності; незадовільним функціонуванням апарату державного управління інноваційною діяльністю; невідповідністю галузевої структури виробництва сучасним вимогам; відсутністю взаємозв'язку і системної взаємодії елементів Національної Інноваційної Системи; відсутністю інтеграції вітчизняних підприємств в світогосподарські процеси.

7. Необхідність регулювання і стимулювання інноваційної діяльності, з одного боку, пов'язана із зростаючим значенням інновацій для стабілізації соціально-економічного розвитку суспільства і зміцнення національної безпеки, з іншого боку, обумовлена обмеженістю ринкових механізмів в галузі отримання і впровадження науково-технічних результатів. Крім цього, необхідність стимулювання нововведень у країнах із перехідною економікою спричинена потребою якнайшвидшого виходу з економічної кризи і формування сучасної високоефективної економіки.

8. Серед організаційно-економічних механізмів розробки і впровадження інновацій за рівнями функціонування виділяються механізми прямої і опосередкованої дії. До механізмів прямої дії належать адміністративно-відомчі механізми; загальнонаціональні, галузеві і регіональні державні цільові програми, що реалізуються через контрактно-конкурсний механізм; створення державних чи державно-приватних інноваційних структур. До механізмів опосередкованої дії належать економічні механізми впливу на інноваційний процес (податкові, фінансово-економічні, амортизаційні, митні і т.д.).

9. Держава має здійснювати пріоритетне стимулювання таких видів інновацій: за ознакою "рівень розробки та поширення інновацій" - насамперед інновацій світового масштабу, потім - масштабу країні, галузі та фірми відповідно; за ознакою "глибина внесених змін" - насамперед базових інновацій, потім - принципових та комбінованих; за ознакою "причина виникнення" - насамперед стратегічних інновацій, потім - реактивних; за ознакою "принцип відношення до попередника - насамперед відкриваючих, потім - заміщаючих, розширюючих та раціоналізуючих.

10. Для вирішення проблеми фінансування інноваційної діяльності необхідно: а) активно використовувати принцип надання “податкових канікул” протягом фіксованого періоду, під час якого суб'єкти оподаткування звільняються від податку на прибуток, отриманий від реалізації інноваційних проектів; б) введення практики цільових дотацій споживачам нової високовартісної продукції у два перші роки її випуску; в) приведення системи фінансування державних наукових організацій у відповідність з реально здійснюваною ними діяльністю по реалізації державної і інноваційної програми; г) надання державних гарантій комерційним банкам, небанківським фінансовим інститутам, які здійснюють кредитування пріоритетних інноваційних проектів. Стимулювання повинно охоплювати усіх учасників інноваційного процесу - від фундаментальних досліджень до впровадження їх у виробництво.

11. Необхідно забезпечити суттєве збільшення кількості працівників, зайнятих інноваційною діяльністю шляхом підвищення заробітної плати; звільнення від оподаткування коштів, спрямованих на підвищення кваліфікації та перепідготовку наукових кадрів; субсидування витрат на захист інтелектуальної власності та забезпечення прав на неї в Україні і за кордоном.

12. Для підвищення ефективності функціонування апарату державного управління інноваційною діяльністю необхідно створити єдиний повноважний орган державного управління, який би впливав на інноваційний процес загалом - від фундаментальних досліджень до створення й реалізації наукомісткої продукції.

13. Приведення у відповідність галузевої структури виробництва сучасним вимогам і подолання технологічної відсталості виробництва, необхідна всебічна державна підтримка лише тих видів економічної діяльності, що належать до четвертого-шостого технологічних укладів.

14. Для забезпечення взаємозв'язку та системної взаємодії елементів національної інноваційної системи необхідно заохочувати створення партнерств, альянсів та інших організаційних структур, які поєднували б науку, вищу освіту, виробництво, розробку і реалізацію великомасштабних міжгалузевих проектів по створенню і освоєнню виробництва високотехнологічної продукції.

15. Активізація інноваційної діяльності та підвищення її ефективності нерозривно пов'язано з підвищенням рівня інноваційної культури, здійснюваним шляхом проведення наукових конференцій, Всеукраїнських та регіональних ярмарків, виставок інноваційних технологій і продуктів, широкої пропаганди у ЗМІ.

інноваційний валовий дослідний відтворювальний

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Знаменський І.О. Державна інноваційна політика. / І.О. Знаменський // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. праць. Вип. 20. - К.: ВПЦ АМУ, 2005. - с. 182-185. (0,25 д. а.).

2. Знаменський І.О. Інноваційна інфраструктура та її роль у забезпеченні інноваційної діяльності / І.О. Знаменський // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. праць. Вип. 29. - К.: ВПЦ АМУ, 2008 - с. 184-188. (0,25 д. а.).

3. Знаменський І.О. Основні напрями активізації інноваційного процесу в Україні / І.О. Знаменський // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. праць. Вип. 27. - К.: ВПЦ АМУ, 2007. - с. 126-131. (0,3 д. а.).

4. Знаменський І.О. Особливості інноваційного процесу в Україні / І.О. Знаменський // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. праць. Вип. 28. - К.: ВПЦ АМУ, 2008 - с. 229-232. (0,25 д. а.).

5. Знаменський І.О. Фінансування інноваційної діяльності / І.О. Знаменський // Теорії мікро-макроекономіки. Зб. наук. праць. Вип. 26. - К.: ВПЦ АМУ, 2007 - с. 277-281. (0,3 д. а.).

6. Знаменський І.О. Державне регулювання інноваційної діяльності / І.О. Знаменський. - К.: ТОВ "Поліграфцентр "ТАТ", 2006. - 47 с. (3 д. а.).

7. Знаменський І.О. Сучасні підходи до визначення видів інновацій / І.О. Знаменський // Матеріали ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції "Сучасні проблеми інноваційного розвитку держави", 29-30 жовтня 2008 р. - Т. 4. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008- с.29-32. (0,25 д.а.).

8. Знаменський І.О. Сучасні підходи до визначення сутності інновацій [Ел.ресурс] /І.О.Знаменський //Матеріали Інтернет-конференції "Наука в інформаційному просторі", 15-16 жовтня 2008 р. - Дніпропетровськ: ПДАБА, 2008 - с. 34-37 (0,25 д.а.). - Режим доступу http: //www.confcontact.com

Размещено на Allbest.ru