Размещено на http://www.allbest.ru/

Національна академія природоохоронного та курортного будівництва

УДК 332.12:911.6]37.022

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Розвиток науково-методичних засад соціально-економічного районування регіону

Спеціальність 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил і регіональна економіка

Стефанюк Ольга Дмитрівна

Сімферополь 2008

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Деструктивний характер ринкових перетворень в Україні визначив існуючі диспропорції економічного і соціального розвитку регіонів і визначив необхідність вдосконалення інструментів регіональної політики з метою збалансованого соціально-економічного розвитку, заснованого на визначенні конкурентних переваг територіальних утворень. Однією з найбільш значимих конкурентних переваг регіону є розвиток пріоритетних видів економічної діяльності, які забезпечували б підвищення рівня життя населення, подолання безробіття, вирішення проблем формування місцевих бюджетів, а також забезпечення екологічної безпеки і збереження соціально-культурних цінностей.

Важливим напрямом підвищення ефективності функціонування регіону як форми організації соціально-економічного простору є вдосконалення інструментів регіональної політики, одним з яких виступає соціально-економічне районування, яке дозволяє здійснити реформування адміністративно-територіального устрою регіону з метою демократизації системи відносин між центром і регіонами. Слід зазначити, що реформування адміністративно-територіального устрою передбачене Указом Президента України «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні № 340/2006 (340/2006) від 03.05.2006 р.» і спрямоване на формування нової системи державного управління, будучи основою соціально-економічного районування регіону.

В сучасній економічній науці вчені Алаєв Е. Б., Бережна І. В., Гейць В. М., Гранберг А. Г., Данилишин Б. М., Долішний М. І., Дзеніс З. Е., Єпіфанов А. О., Коломийчук С. В., Крупка М. І., Куценко В. І., Мельник А. Ф., Михасюк І. Р., Некрасов Н. Н., Паламарчук М. М, Паламарчук О. М., Пила В. І., Сало І. В., Стеченко Д. М., Шевчук Л. Т. обґрунтовують можливість вирішення проблем регіону за допомогою розвитку ринкових форм управління регіональними комплексами, які дозволяли б ефективно використовувати природно-ресурсний, економічний і соціальний потенціал території і забезпечувати взаємодію складових елементів соціально-економічної структури регіону. У свою чергу, впровадження сучасних форм і методів управління регіоном передбачає проведення соціально-економічного районування територій, що створює умови для подолання диспропорцій у територіальній структурі економіки регіону, і обґрунтування спеціалізації господарської діяльності адміністративних утворень з урахуванням регіональних і національних соціально-економічних інтересів.

На жаль, домінуючі на даний час традиційні підходи до соціально-економічного районування регіону в рамках адміністративно-територіальної реформи не повною мірою забезпечують адаптивність і ефективність функціонування регіональної системи до сучасних умов. Таким чином, необхідно вирішити наукове завдання щодо розвитку науково-методичних основ соціально-економічного районування регіону, передбачаючи при цьому обґрунтування основної спеціалізації господарської діяльності, розрахунок структурних зрушень соціально-економічного розвитку, з огляду на характер соціальних, економічних, екологічних, політичних проблем сучасного суспільства. Це визначило вибір теми дисертаційної роботи, її теоретичну і практичну цінність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Основні результати дисертаційної роботи отримано під час виконання науково-дослідної роботи в Національній академії природоохоронного і курортного будівництва відповідно до теми: «Механізм управління регіональним розвитком в умовах трансформації економіки» (№ 0101U002980). Внесок автора полягає у виконанні комплексної оцінки адміністративно-територіального устрою регіону, а також у розробленні підходу до обґрунтування основної спеціалізації господарської діяльності територіальних утворень регіону.

Мета і завдання дослідження. Метою цієї роботи є розвиток науково-методичних засад соціально-економічного районування регіону з урахуванням спеціалізації господарської діяльності його територіальних утворень.

Для досягнення мети в роботі поставлено і вирішено такі завдання:

- уточнено сутність понять «регіональна система», «регіон», «соціально-економічне районування» з метою формалізації підходів до виявлення особливостей ідентифікації регіонів;

- розроблено підхід до ідентифікації регіонів, який дозволяє виконати соціально-економічне районування регіону з урахуванням територіальних особливостей;

- систематизовано принципи соціально-економічного районування регіону;

- обґрунтовано підхід до соціально-економічного районування регіону;

- розроблено методичне забезпечення оцінки структурних зрушень соціально-економічного розвитку регіону;

- розроблено підхід до обґрунтування основної спеціалізації господарської діяльності територіальних утворень регіону;

- запропоновано підхід до оцінки рівня соціально-економічного розвитку територіальних утворень регіону;

- виконано оцінку рівня соціально-економічного розвитку територіальних утворень АР Крим;

- запропоновано проект нового адміністративно-територіального устрою регіону.

Об'єктом дослідження є процес соціально-економічного районування території з урахуванням регіональних особливостей.

Предметом дослідження є науково-методичні засади соціально-економічного районування регіону з урахуванням спеціалізації господарської діяльності його територіальних утворень.

Методи дослідження. Основу дослідження складають фундаментальні положення регіональної економіки, для систематизації яких використано метод логічного аналізу (при визначенні економічної сутності понять «регіональна система» «регіон», «соціально-економічне районування», підрозділи 1.1, 1.2, 1.3), а також метод асоціацій та аналогій (при аналізі основних детермінант, що впливають на розвиток і функціонування регіональної системи, підрозділ 1.1); дослідження вітчизняних і зарубіжних вчених у сфері соціально-економічного районування регіону, для вивчення яких використано метод системно-структурного аналізу (при формуванні системи принципів соціально-економічного районування регіону з урахуванням територіальних особливостей, підрозділ 1.3); дані статистичної звітності та аналітичних розрахунків, для обробки і систематизації яких застосовувався метод експертних оцінок (при анкетному дослідженні вибору найбільш значимих факторів, які впливають на соціально-економічний розвиток регіону і на обґрунтування пріоритетних видів економічної діяльності в регіоні, підрозділ 2.3), метод евклідової відстані (при визначенні інтегрального індексу господарської діяльності в регіоні, підрозділ 2.3) і метод ранжирування (при визначенні найбільш пріоритетних видів економічної діяльності для регіону, підрозділи 2.2, 2.3, 3.2).

Наукова новизна результатів дослідження полягає в розвитку науково-методичних засад соціально-економічного районування регіону з урахуванням спеціалізації господарської діяльності його територіальних утворень. Наукова новизна отриманих результатів:

вперше:

- запропоновано підхід до соціально-економічного районування регіону з урахуванням індексу спеціалізації господарської діяльності і структурних зрушень соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів, використання якого дозволить виконати адміністративно-територіальний поділ регіону, виділяючи округи і ядра територіальних утворень, ґрунтуючись на регіональних особливостях;

уточнено:

- типологію регіонів, яка на відміну від існуючих дозволила конкретизувати їхні особливості і диференціювати регіони залежно від фізико-географічних і геополітичних характеристик, рівня соціально-економічного розвитку, а також характеру організації економічної діяльності;

- сукупність принципів соціально-економічного районування на основі виділення ознак їх ідентифікації, що дозволило сформувати цілі соціально-економічного районування з урахуванням проблем регіонального розвитку;

- поняттєво-термінологічний апарат, зокрема, конкретизовано сутність понять «регіональна система», «регіон», «соціально-економічне районування», що дозволило вдосконалити науково-методичні засади соціально-економічного районування як інструмента регіональної політики, який реалізується з метою ефективного вирішення численних економічних, соціальних, екологічних і політичних проблем регіону з урахуванням його геополітичного розташування, економічного і природно-ресурсного потенціалів;

дістав подальший розвиток:

- підхід до оцінки соціально-економічного розвитку регіону, заснований на визначенні сукупного інтегрального індексу, який характеризує рівень соціально-економічного розвитку регіону з урахуванням основної спеціалізації господарської діяльності територіальних утворень.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що викладені в роботі висновки і рекомендації можуть бути використані органами місцевого самоврядування для вдосконалення адміністративно-територіального устрою регіону з урахуванням територіальних особливостей.

Основні результати дослідження підготовлено до практичного використання у формі документів і методичних рекомендацій, затверджених та апробованих Міністерством економіки АР Крим (довідка про особистий внесок здобувача від 25.01.08 р., підписана Першим заступником міністра економіки АР Крим Сухотєріною Т. З.):

- ідентифікація регіонів, яка дозволяє виділяти регіони залежно від особливостей розміщення продуктивних сил, спеціалізації економічної діяльності, адміністративних границь регіону, рівня інвестиційної привабливості, рівня економічних проблем і сукупності природних ресурсів - використано Міністерством економіки АР Крим при розробленні «Програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на 2008 р. від 16.01.2008 р., № 729-5/08»;

- структурно-логічна схема соціально-економічного районування регіону, яка є базою для вдосконалення адміністративно-територіального устрою регіону з урахуванням основної спеціалізації господарської діяльності і структурних зрушень соціально-економічного розвитку регіону - використано Міністерством економіки АР Крим при розробленні «Програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на 2008 р. від 16.01.2008 р., № 729-5/08»;

- методика оцінки структурних зрушень соціально-економічного розвитку, яка дозволяє виявити основні тенденції та інтенсивність соціально-економічного розвитку щодо виробничо-технічних та інституціональних регіональних структур регіону - реалізована Міністерством економіки АР Крим при підготовці розділу IV «Підвищення конкурентоспроможності економіки АР Крим» «Програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на 2008 р. від 16.01.2008 р., № 729-5/08»;

- результати апробації підходу до вибору основної спеціалізації, які можуть бути основою для обґрунтування пріоритетних напрямків розвитку малих і мікрорегіонів АР Крим - використано Міністерством економіки АР Крим при підготовці розділу VII «Розвиток міст і районів АР Крим» «Програми соціально- економічного розвитку Автономної Республіки Крим на 2008 р. від 16.01.2008 р., № 729-5/08»;

- проект нового адміністративно-територіального устрою регіону з урахуванням основної спеціалізації господарської діяльності, рівня соціально-економічного розвитку і структурних зрушень соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів АР Крим - використано Міністерством економіки АР Крим при підготовці розділу IV «Підвищення конкурентоспроможності економіки АР Крим» «Програми соціально-економічного розвитку Автономної Республіки Крим на 2008 р. від 16.01.2008 р., № 729-5/08».

Особистий внесок автора. Всі наукові положення, розробки, висновки і рекомендації отримано автором самостійно. У спільно опублікованих наукових працях дисертанту належить аналіз теоретичних аспектів визначення економічної сутності поняття «регіональна система», «систематизація типології регіонів», «розрахунок інтегрального індексу спеціалізації господарської діяльності», «аналіз соціально-економічної структури регіону».

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення і практичні результати досліджень з теми дисертації доповідалися та обговорювалися на наукових конференціях: VІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми економічної сталості підприємств санаторно-курортного комплексу», 1-2 грудня 2006 р. - Ялта; VIII Всеукраїнській науково-практичній конференції: «Проблеми економічної сталості підприємств України», 30 листопада - 1 грудня 2007 р. - Сімферополь; Ювілейній науковій конференції викладачів, аспірантів і студентів за результатами діяльності НАПКБ у 2004 - 2005 рр. «Теорія і практика економіки і менеджменту», 26 - 28 квітня 2005 р. - Сімферополь; ІV Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції 24 - 26 квітня 2008 р. «Простір і час сучасної науки». - Київ; Міжнародній науково-практичній Інтернет-конференції «Сучасні напрями теоретичних і прикладних досліджень 2008 р.», 15 - 25 березня 2008 р. - Одеса; ІІІ Всеукраїнській науково-практичній Інтернет-конференції 26 - 28 лютого 2008 р. «Українська наука в мережі Інтернет», 26 - 28 лютого 2008 р. - Київ; Всеукраїнській науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи розвитку транзитивної економіки». - Сімферополь, 2003.

Публікації. За результатами досліджень опубліковано 18 наукових праць, з них - 10 наукових праць у спеціалізованих виданнях, зареєстрованих ВАК України, 8 публікацій - у матеріалах наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій - 5,8 друк. арк., у яких особисто автору належить 5,15 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, викладених на 206 сторінках друкованого тексту, у тому числі 53 таблиці і 32 рисунка, наведені на 36 сторінках. Список використаних джерел складається з 158 найменувань і представлений на 16 сторінках, а також 24 додатки на 42 сторінках.

Основний зміст дисертаційної роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми, ступінь дослідження проблеми, зв'язок роботи з науковими програмами, сформульовано мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів і їхнє практичне значення, представлено апробацію отриманих результатів.

Перший розділ «Теоретичні основи соціально-економічного районування як інструмента функціонування регіональних систем». Динамічний розвиток інтеграційних процесів сучасної економіки обумовлює необхідність розроблення підходів до вирішення проблем, пов'язаних з формуванням і функціонуванням оптимальних регіональних систем як основної умови, яка забезпечує сталий соціально-економічний розвиток регіону. У цьому зв'язку у роботі обґрунтовано необхідність уточнення сутності понять «регіональна система» і «регіон», що дозволило сформулювати їх авторське тлумачення і стверджувати, що взаємодія складових елементів регіональної системи створює передумови для розвитку ринкових форм управління регіональними комплексами, реалізації регіональної політики, спрямованої на ефективне використання природно-ресурсного, виробничого і трудового потенціалу регіону.

Враховуючи існуючі в економічній науці підходи до визначення основ функціонування і розвитку регіональних систем, автор довела необхідність використання соціально-економічного районування як інструмента регіональної політики, під яким запропоновано розуміти процес виділення соціально-економічних територіальних систем з урахуванням особливостей природно-ресурсного потенціалу, основної спеціалізації господарської діяльності і характеру соціально-економічних проблем, який формує передумови для досягнення цілей сталого суспільного розвитку.

Для обґрунтування теоретичних основ соціально-економічного районування, яке дозволяє реформувати адміністративно-територіальний устрій регіону, під «регіональною системою» запропоновано розуміти сукупність підсистем, об'єднаних певними ознаками, які формують цілісність цієї системи в рамках територіального простору. З огляду на те, що поняття системи як наукової категорії передбачає поділ економічного об'єкта на складові частини за певними ознаками і встановлення взаємозв'язку між цими частинами, у роботі виділено територіальну, адміністративно-територіальну, економічну, еколого-географічну, соціальну та інституціональну підсистеми регіональної системи, які зв'язані між собою внутрішньо регіональними і функціональними зв'язками і є елементами регіону, забезпечуючи при цьому розвиток регіональної системи в цілому.

Слід зазначити, що сучасні умови соціально-економічного розвитку визначають необхідність більш глибокого вивчення поняття «регіон» як дефініції регіональної системи з точки зору наявності природних ресурсів, особливостей структури та організації промислових комплексів, а також з урахуванням соціально-еколого-економічних проблем територіального утворення. У зв'язку з цим автор розглядає регіон як простір у рамках певної території, який формується під впливом різних зовнішніх і внутрішніх факторів і відображає природно-географічні, соціально-демографічні і політико-адміністративні особливості територіального утворення, щодо яких можливо ідентифікувати регіони.

На основі аналітичного огляду наукової літератури, узагальнення теоретичних підходів до ідентифікації регіонів автором виділено ознаки, що дозволяють враховувати фізико-географічні і геополітичні характеристики регіону, рівень соціально-економічного розвитку, характер організації економічної діяльності в регіоні. Таким чином, такий підхід може складати теоретичну основу соціально-економічного районування регіону, дозволяючи враховувати індивідуальні особливості кожного територіального утворення, рівень економічних проблем у регіоні, характер розміщення продуктивних сил, спеціалізацію економічної діяльності та адміністративні границі регіону.

З огляду на наявну неузгодженість підходів до виділення принципів соціально-економічного районування регіону, автор дійшла висновку про необхідність їх подальшої систематизації з метою формування раціональної структури територіальної організації виробництва, вдосконалення механізмів управління соціально-економічним розвитком і прогнозування можливих тенденцій розвитку регіону.

Детальний аналіз існуючих теоретичних основ соціально-економічного районування як важливої умови вдосконалення системи регіонального управління дозволив автору зробити висновок про наявність об'єктивних причин, які визначають необхідність вдосконалення підходів до ідентифікації регіонів і систематизації принципів соціально-економічного районування, які відображають певний науковий підхід.

Другий розділ «Методичне забезпечення соціально-економічного районування регіону». Формування методичного забезпечення соціально- економічного районування регіону вимагало розроблення підходу до соціально-економічного районування регіону, уточнення методичного забезпечення оцінки структурних зрушень соціально-економічного розвитку регіону, а також обґрунтування підходу до вибору основної спеціалізації господарської діяльності територіальних утворень регіону.

Ґрунтуючись на існуючих теоретико-методичних підходах до оцінки адміністративно-територіального устрою регіону і рівня його соціально-економічного розвитку, автор розробила структурно-логічну схему соціально-економічного районування регіону. У рамках структурно-логічної схеми соціально-економічного районування регіону поставлено мету, визначено завдання і методи дослідження, а також згруповано показники оцінки, які дозволяють визначити індекс спеціалізації господарської діяльності і характер динаміки структурних зрушень соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів, які обґрунтовують основну спеціалізацію економічної діяльності.

Використання цього підходу дозволить виконувати соціально-економічне районування регіону щодо виділення округів і ядер територіальних утворень, створюючи таким чином передумови для оптимального використання природно-ресурсного потенціалу території, підвищення інвестиційної привабливості, формування конкурентних переваг та активізації розвитку суспільних інститутів регіону. При цьому слід враховувати, що регіон є динамічною системою і системою самоорганізації, яка визначає необхідність діагностики структурних змін його соціально-економічного розвитку з метою обґрунтування найбільш пріоритетних напрямів економічного розвитку, що дозволить порівняти різні траєкторії економічного росту з інтенсивністю розвитку і структурою міжрегіональних зв'язків, а також з розвитком виробничо-технологічних та інституціонально-регіональних структур.

Результати оцінки лінійного коефіцієнта структурних зрушень соціально-економічного розвитку АР Крим дозволили зробити висновок про те, що структура економіки регіону характеризується достатньою стабільністю, що підтверджується динамікою структурних зрушень, які знаходяться в діапазоні від 0,09 до 3,10 за різними показниками в період 2002 - 2006 рр. Результати середньоквадратичних коефіцієнтів структурних зрушень соціально-економічного розвитку АР Крим характеризують незначні зміни (до 5%) в період 2002 - 2006 рр., що забезпечується ефективним розвитком рекреаційної діяльності, промислових видів економічної діяльності і розвитком сільського господарства.

Таким чином, однією з умов, яка забезпечує сталий соціально-економічний розвиток регіону, є виявлення та обґрунтування найбільш пріоритетних видів економічної діяльності, характерних для кожного територіального утворення регіону, що є можливим за допомогою визначення основної спеціалізації господарської діяльності. У цьому зв'язку автором розроблено підхід до обґрунтування основної спеціалізації господарської діяльності малих і мікрорегіонів, який передбачає визначення інтегрального індексу спеціалізації, що враховує територіальні особливості, рівень життя і комфортності проживання населення, а також традиційну спеціалізацію господарської діяльності.

Для розрахунку інтегрального індексу спеціалізації господарської діяльності (ІІСГД) використано метод визначення евклідової відстані, що дозволило одержати максимальні і мінімальні значення ІІСГД (N) для кожного малого і мікрорегіону на основі показників, які характеризують інвестиційну привабливість регіону, комфортність проживання населення в регіоні, зовнішньоекономічну діяльність регіону і забруднення навколишнього природного середовища, динаміку виробництва товарів і послуг. ІІСГД розраховується за формулою:

соціальний економічний районування регіон

де - номер регіону,

dk - евклідова відстань;

N - інтегральний індекс спеціалізації господарської діяльності;

dk = N;

- кількість показників фінансово-господарської діяльності, відібраних для порівнювання регіонів,

- значення -го показника -го регіону,

- максимально (мінімально) досягнуте значення стандартизованого показника.

Ґрунтуючись на отриманих значеннях критеріїв інтегрального індексу спеціалізації господарської діяльності територіальних утворень, визначено його граничні значення (табл.1).

Таблиця 1. Ранжирування малих і мікрорегіонів АР Крим відповідно до пріоритетних видів економічної діяльності

	Граничні значення критеріїв результативних оцінок
	неефективний розвиток даного виду економічної діяльності	розвиток даного виду економічної діяльності є можливим з урахуванням додаткового залучення ресурсів	доцільний розвиток даного виду економічної діяльності
Мікрорегіони
Промисловий вид економічної діяльності	12,04 >N >10,86	10,86>N >9,68 Феодосія (N=9,76), Керч (N=10,31)	9,68>N >8,50 Армянськ (N=8,50), Джанкой (N=9,19), Сімферополь (N=9,19), Ялта (N=9,42)
Рекреаційний вид економічної діяльності	10,65>N >9,18	9,18>N >7,72 Керч (N=7,84), Євпаторія (N=7,97), Судак (N=8,69),	7,72>N >6,25 Алушта (N=6,25), Ялта (N=7,09), Феодосія (N=7,54)
Малі регіони
Промисловий вид економічної діяльності	12,04>N >10,86 Сакський (N=10,88), Чорноморський (N=11,08), Бахчисарайський (N=11,36), Красногвардійський (N=12,04)	10,86>N >9,68 Красноперекопський (N=9,81)	9,68>N >8,50
Сільськогосподарський вид економічної діяльності	13,42>N >12,51 Нижньогірський (N=12,57), Ленінський (N=12,74), Білогірський (N=12,78), Первомайський (N=12,79), Совєтський (N=12,98), Кіровський (N=13,42)	12,51>N >11,59 Красногвардійський (N=11,67), Роздольненський (N=12,11), Бахчисарайський (N=12,18)	11,59>N >10,68 Чорноморський (N=10,68), Сакський (N=10,80), Сімферопольський (N=11,02), Джанкойський (N=11,10)

Це дозволило ранжирувати малі та мікрорегіони за принципом визначення основної спеціалізації (промислової, сільськогосподарської, рекреаційної), виділяючи при цьому 3 групи: I група - неефективний розвиток даного виду економічної діяльності; II група - розвиток даного виду економічної діяльності є можливим з урахуванням додаткового залучення ресурсів; III група - доцільний розвиток даного виду економічної діяльності.

З огляду на те, що рівень соціально-економічного розвитку регіону більшою мірою визначається високою діловою активністю та ефективністю господарської діяльності, розраховано сукупний інтегральний індекс (Si), який відображає рівень соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів АР Крим щодо традиційної спеціалізації і характеру використання економічних і природних ресурсів.

Ґрунтуючись на результатах розрахунків, найбільш високий рівень соціально-економічного розвитку відповідає регіонам з промисловою і рекреаційною спеціалізацією, а саме: мікрорегіону Алушта (Si=10,9), мікрорегіону Армянськ (Si=11,6), мікрорегіону Сімферополь (Si=12,2) і промисловому Красноперекопському малому регіону (Si=11,9). Середній рівень соціально-економічного розвитку відповідає рекреаційним мікрорегіонам - Ялта (Si=12,2), Феодосія (Si=12,3), Судак (Si=12,8), Керч (Si=12,9), Євпаторія (Si=13,0), малим регіонам - Сакський (Si=12,8), Чорноморський (Si=12,9), а також сільськогосподарським малим регіонам - Джанкойський (Si=12,8), Сімферопольський (Si=13,0), Красногвардійський (Si=13,1). Низький рівень соціально-економічного розвитку відповідає лише малим регіонам з сільськогосподарською спеціалізацією, таким як Бахчисарайський (Si=13,5), Роздольненський (Si=13,8), Білогірський (Si=13,9), Нижньогірський (Si=14,1).

Оцінюючи в цілому результати структурних зрушень соціально-економічного розвитку, значення інтегрального індексу спеціалізації господарської діяльності малих і мікрорегіонів і рівень їх соціально-економічного розвитку, автор дійшла висновку про необхідність вдосконалення соціально-економічного районування АР Крим з метою посилення конкурентних переваг кожного територіального утворення.

Третій розділ «Напрями вдосконалення соціально-економічного районування регіону (на прикладі АР Крим)». На підставі теоретичних і прикладних досліджень розроблено проект нового адміністративно-територіального устрою регіону з урахуванням основної спеціалізації господарської діяльності, рівня соціально-економічного розвитку і структурних зрушень соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів АР Крим, що дозволило сформувати нові округи за допомогою укрупнення адміністративно-територіальних утворень і виділення їхніх ядер.

В якості ядер округів виділено мікрорегіони, які мають високий і середній рівень соціально-економічного розвитку, а також необхідні природні умови та економічні ресурси, що забезпечують ефективний розвиток видів економічної діяльності, які формують основну спеціалізацію економіки округу: Сімферопольський (ядро - мікрорегіон Сімферополь), Феодосійський (ядро - мікрорегіон Феодосія), Ленінський (ядро - мікрорегіон Керч), Чорноморський (ядро - мікрорегіон Євпаторія), Красноперекопський (ядро - мікрорегіон Красноперекопськ), Джанкойський (ядро - мікрорегіон Джанкой), Ялтинський (ядро - мікрорегіон Ялта).

З метою уточнення характеру економічної діяльності виділених округів у рамках основної спеціалізації автор апробувала методику розрахунку структурних зрушень соціально-економічного розвитку територіальних утворень АР Крим.

Розраховано лінійний коефіцієнт абсолютних структурних зрушень з постійною базою порівнювання (базисний) за формулою:

де: 0 ? ? 100

- лінійний коефіцієнт структурних зрушень з постійною базою порівнювання (базисний);

d - питома вага ознак (показники соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів);

n - кількість градацій у структурах (регіонів);

j - поточний період

0 - базисний період.

Ґрунтуючись на значеннях лінійного коефіцієнта структурних зрушень соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів, конкретизовано види господарської діяльності в рамках основної спеціалізації. Так, у Сімферопольському окрузі в рамках сільськогосподарської спеціалізації доцільно розвивати м'ясо-молочне виробництво ( = 2,20), птахівництво ( = 3,30), виноградарство і плодівництво ( = 0,92), а в рамках промислової спеціалізації - легку, переробну промисловість ( = 6,88) і будівельну індустрію ( = 12,52). У Феодосійському окрузі доцільно розвивати м'ясо-молочне тваринництво ( = 0,68), виноградарство ( = 1,99), акварекреацію ( = 1,64) і туристсько-екскурсійне обслуговування. У Ленінському окрузі обґрунтованим є розвиток свинарства і птахівництва ( = 2,38), зернового господарства ( = 6,35), виноградарства. Основною спеціалізацією для Чорноморського округу слід визнати рекреаційний вид діяльності, а саме бальнео- і кліматолікування ( = 0,89), розвиток дитячого відпочинку ( = 0,46). У Красноперекопському окрузі доцільно розвивати тваринництво ( = 2,25), овочівництво ( = 1,00), зернове господарство ( = 1,86), будівельну індустрію ( = 0,49), хімічну промисловість ( = 1,23). У Джанкойському окрузі ефективним є розвиток хімічної і переробної промисловості ( = 0,67), а також зернового господарства ( = 6,54), виноградарства та овочівництва ( = 6,88). У Ялтинському окрузі доцільно розвивати кліматолікування, акварекреацію ( = 0,42), туристсько-екскурсійне обслуговування ( = 0,79), купально-пляжну рекреацію ( = 0,40), виноградарство і тютюнництво ( =1,19).

З метою обґрунтування доцільності нового адміністративно-територіального устрою АР Крим у роботі проаналізовано формування доходної і видаткової частин бюджету АР Крим з урахуванням виділених округів. У результаті оцінки виявлено, що найбільша частина доходів республіканського бюджету формується Сімферопольським округом 29,12 % (473793,9 тис. грн). Насамперед доходна частина республіканського бюджету формується за рахунок Феодосійського округу - 8,55 % (132011,2 тис. грн), Джанкойського округу - 9,66 % (182980,9 тис. грн), Ленінського округу - 21,09 % (138805,6 тис. грн), Чорноморського округу - 13,5 % (189083,4 тис. грн), Красноперекопського округу - 9,38 % (119057,2 тис. грн), Ялтинського округу - 8,72 % (209054,3 тис. грн). При цьому спостерігаються значні диспропорції в регіональному розвитку, що підтверджується низьким рівнем надходжень у регіональний бюджет - менше 1%, які надходять від малих регіонів (Красноперекопський, Роздольненський, Совєтський, Нижньогірський, Білогірський, Кіровський, Первомайський), розташованих у північній частині Кримського регіону, і високим рівнем надходжень - більше 73%, що надходять від мікрорегіонів (Сімферополь, Ялта, Феодосія, Євпаторія, Керч), які автор виділила в якості ядер округів. Таким чином, реалізація проекту нового адміністративно-територіального устрою АР Крим дозволить вдосконалити територіальну структуру організації виробництва, створить передумови для ефективного використання ресурсів територіального утворення і оптимізувати систему регіонального управління, що в цілому підвищить рівень конкурентоспроможності регіону.

Висновки

У дисертації запропоновано вирішення науково-практичного завдання щодо розвитку науково-методичних засад соціально-економічного районування регіону. Головними науковими і практичними результатами є розроблення підходу до соціально-економічного районування регіону з урахуванням індексу спеціалізації господарської діяльності і структурних зрушень соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів, а також обґрунтування проекту нового адміністративно-територіального устрою регіону.

Проведене дослідження дозволило зробити такі висновки і пропозиції щодо розвитку науково-методичних засад соціально-економічного районування регіону з урахуванням спеціалізації господарської діяльності його територіальних утворень.

1. Уточнено сутність понять «регіональна система», «регіон», «соціально-економічне районування», що дозволило формалізувати підходи до виявлення особливостей ідентифікації регіонів, визначити основні підсистеми регіональної системи (територіальну, адміністративно-територіальну, економічну, еколого-географічну, соціальну та інституціональну), а також обґрунтувати необхідність використання соціально-економічного районування як інструмента регіональної політики, який дозволяє сформувати соціально-економічні територіальні системи з урахуванням особливостей природно-ресурсного потенціалу, основної спеціалізації господарської діяльності і характеру соціально-економічних проблем, формує передумови для досягнення цілей сталого суспільного розвитку.

2. В результаті узагальнення теоретичних підходів до типології регіонів розроблено підхід до їх ідентифікації, що дозволяє виконати соціально-економічне районування регіону з урахуванням територіальних особливостей. Запропонований підхід дозволить враховувати однорідність і відмінності територіальних утворень, географічні границі, соціальні, політичні особливості, специфіку соціально-економічної діяльності, а також цілі і методи соціально-економічного районування регіону.

3. Розроблення методичного забезпечення соціально-економічного районування регіону потребувало систематизації принципів районування щодо рівня спеціалізації господарської діяльності, рівня соціально-економічного розвитку, адміністративно-територіальних границь і періоду стратегічного планування. Запропонована систематизація принципів соціально-економічного районування регіону дозволяє визначити цілі районування, які полягають у необхідності формування територіальних систем з урахуванням особливостей природних, економічних ресурсів, в удосконаленні механізмів управління соціально-економічним розвитком регіону, а також системи регіонального самоврядування, визначаючи при цьому короткострокові стратегічні завдання і соціально-економічний розвиток регіону.

4. Систематизація та узагальнення розроблених вітчизняних і зарубіжних підходів до соціально-економічного районування регіону свідчать про те, що існує об'єктивна необхідність розвитку науково-методичних основ соціально-економічного районування регіону та інструментарію його здійснення, що дозволить повною мірою забезпечити адаптивність та ефективність функціонування регіональної системи до сучасних умов. З цією метою запропоновано структурно-логічну схему соціально-економічного районування регіону, в рамках якої розроблено економіко-математичне забезпечення, яке дозволяє визначити інтегральний індекс спеціалізації господарської діяльності, сукупний індекс, що характеризує рівень соціально-економічного розвитку регіону, стандартизований показник, а також лінійний і середньоквадратичний коефіцієнти структурних зрушень соціально-економічного розвитку регіону.

5. Розроблено методичне забезпечення оцінки структурних зрушень соціально-економічного розвитку регіону, яке дозволяє визначити характер змін в організації економічної діяльності щодо інтенсивності соціально-економічного розвитку, структури міжрегіональних зв'язків, а також співвідношення попиту і пропозиції на регіональних ринках. Отримані результати лінійного і середньоквадратичного коефіцієнтів структурних зрушень соціально-економічного розвитку територіальних утворень регіону дозволили виявити істотні розбіжності у рівні результативності видів господарської діяльності в рамках однієї спеціалізації, що обґрунтовує необхідність визначення найбільш пріоритетних видів економічної діяльності, характерних для кожного територіального утворення.

6. Запропоновано підхід до обґрунтування основної спеціалізації господарської діяльності територіальних утворень регіону, який передбачає розрахунок інтегрального індексу спеціалізації господарської діяльності на основі показників, що характеризують інвестиційну привабливість регіону, комфортність проживання населення в регіоні, зовнішньоекономічну діяльність регіону і забруднення навколишнього природного середовища, динаміку виробництва товарів і послуг. Ґрунтуючись на результатах розрахунку інтегрального індексу спеціалізації господарської діяльності, виконано ранжирування малих і мікрорегіонів АР Крим щодо доцільності розвитку пріоритетних видів економічної діяльності. Це дозволило виділити такі групи: I група - регіони, для яких є неефективним розвиток даного виду економічної діяльності; II група - регіони, для яких розвиток даного виду економічної діяльності є можливим з урахуванням додаткового залучення ресурсів; III група - регіони, для яких є доцільним розвиток даного виду економічної діяльності.

7. У рамках підходу до оцінки рівня соціально-економічного розвитку територіальних утворень регіону розраховано сукупний індекс, який відображає ефективність розвитку видів економічної діяльності з урахуванням реальних умов організації територіального простору. З метою визначення сукупного індексу, який характеризує рівень соціально-економічного розвитку територіальних утворень регіону, використовувалася група показників, які характеризують рівень розвитку соціальної і виробничої інфраструктури, рівень доходів населення, обсяги виробництва товарів і послуг, а також екологічну ситуацію в регіоні. Щодо отриманих значень сукупного індексу обґрунтовано можливість виділення його граничних критеріїв з метою ранжирування територіальних утворень залежно від рівня соціально-економічного розвитку.

8. В результаті апробації підходу до оцінки рівня соціально-економічного розвитку територіальних утворень АР Крим зроблено висновок щодо значної диференціації у рівні соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів, що визначено особливостями використання економічних і природних ресурсів, характером соціальних проблем, а також наявністю потенційних можливостей для розвитку територіальної системи як сучасної форми організації економічного простору.

9. Результати дослідження дозволили визначитися з головними науково-методичними положеннями проведення соціально-економічного районування регіону, основу яких складає системний підхід, який дозволяє враховувати особливості функціонування і розвитку регіону як складної соціально-економічної системи і передбачає визначення структурних зрушень, обґрунтування основної спеціалізації господарської діяльності та оцінку рівня соціально-економічного розвитку територіальних утворень регіону. Таким чином, цей підхід дозволяє здійснити реформування адміністративно-територіального устрою за допомогою виділення нових округів та їхніх ядер, у рамках яких створюються передумови для ефективного розвитку пріоритетних видів економічної діяльності, які забезпечують сталий соціально-економічний розвиток і формують конкурентні переваги кожного територіального утворення регіону.

10. Розроблено проект нового адміністративно-територіального устрою АР Крим з урахуванням основної спеціалізації господарської діяльності, рівня соціально-економічного розвитку і структурних зрушень соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів АР Крим, що дозволяє сформувати нові округи за допомогою укрупнення адміністративно-територіальних утворень і виділення їхніх ядер. Цей проект може бути основою для вдосконалення механізмів управління соціально-економічним розвитком і системи регіонального самоврядування, що забезпечить підвищення рівня життя населення, вирішення проблем формування місцевих бюджетів, збереження еколого-економічного балансу території, з огляду на унікальність природних умов і геополітичне положення АР Крим.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Бережная И. В., Захарова О. Д. Теоретические аспекты определения экономической сущности понятия «региональная система» в контексте регионализации экономики / И. В. Бережная, О. Д. Захарова // Экономика и управление. - 2007. - № 1. - С. 46-51. Особистий внесок автора: проаналізовані теоретичні аспекти визначення економічної суті поняття «регіональна система».

2. Бережная И. В., Стефанюк О. Д. Типология регионов как основной аспект регионалистики / И. В. Бережная, О. Д. Стефанюк // Экономика и управление. - 2007. - № 2. - С.81-87. Особистий внесок автора: систематизовані види регіонів.

3. Стефанюк О. Д. Теоретические подходы к идентификации регионов / О. Д. Стефанюк // Культура народов Причерноморья. - 2006. - Т.3, № 96. - С. 104-108.

4. Стефанюк О. Д. Принципи соціально-економічного районування територій з урахуванням регіональних особливостей / О. Д. Стефанюк // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Структурна трансформація територіальних суспільних систем. - 2007. - Вип. 5(67). - С. 427-438.

5. Стефанюк О. Д. Теоретические подходы к социально-экономической оценке административно-территориального устройства региона / О. Д. Стефанюк // Вісник Харк. нац. техн. ун-ту сільського господарства. - 2007. - Вип. 66. - С. 218-224.

6. Стефанюк О. Д. Методические подходы к комплексной оценке административно-территориального устройства региона / О. Д. Стефанюк // Формування ринкових відносин в Україні. - 2008. - № 3. - С. 143-149.

7. Клевец Н. И., Стефанюк О. Д. Рейтинг регионов Крыма по результатам хозяйственной деятельности / Н. И. Клевец, О. Д. Стефанюк // Культура народов Причерноморья. - 2008. - № 124. - С. 25-31. Особистий внесок автора: розроблений підхід до розрахунку інтегрального індексу спеціалізації господарської діяльності.

8. Стефанюк О. Д. Экономическая оценка структурных изменений социально-экономического развития региона / О. Д. Стефанюк // Бизнес-Информ. - 2008. - № 4. - С.36-42.

9. Бережная И. В., Захарова О. Д. Современные подходы региональной экономики / И. В. Бережная, О. Д. Захарова // Экономика и управление. - 2004. - № 4-5. - С.58-62. Особистий внесок автора: структуровані підходи до визначення економічної суті поняття «регіональна економіка».

10. Бережная И. В., Захарова О. Д. Теоретические аспекты определения социально-экономической структуры региона / И. В. Бережная, О. Д. Захарова // Культура народов Причерноморья. - 2004.- Т.3, № 50. - С. 70-74. Особистий внесок автора: проаналізована соціально-економічна структура регіону.

11. Захарова О. Д. Теоретические аспекты определения экономической сущности понятия «региональная система» / О. Д. Захарова // Проблемы экономической устойчивости предприятий санаторно-курортного комплекса : VІІ Всеукраинская научн.-практ. конф., 1-2 дек. 2006 г. : тезисы докл. - Ялта, 2005. - С. 43-44.

12. Стефанюк О. Д. Теоретические основы социально-экономического районирования региона / О. Д. Стефанюк // Проблемы экономической устойчивости предприятий Украины : VIII Всеукраинская научн.-практ. конф., 30 нояб. - 1 дек. 2007 г. : тезисы докл. - Симферополь, 2008. - С. 148-150.

13. Захарова О. Д. Проблемы административно-территориального устройства региона, теоретические основы / О. Д. Захарова // Теория и практика экономики и менеджмента: Материалы юбилейной научной конференции преподавателей, аспирантов и студентов по итогам деятельности НАПКС в 2004 - 2005 гг., 26-28 апр. 2005 г. : тезисы докл. - Симферополь, 2005. - С. 17-19.

14. Стефанюк О. Д. Структурные изменения социально-экономического развития АР Крым / О. Д. Стефанюк // Простір і час сучасної науки: Матеріали четвертої всеукраїнської науков.-практ. Інтернет-конференції 24-26 квітня 2008 р.: тези допов. - К., 2008. - С. 14-17.

15. Стефанюк О. Д. Подход к социально-экономическому районированию Крымского региона / О. Д. Стефанюк // Современные направления теоретических и прикладных исследований 2008 г.: Материалы междунар. научн.-практ. Интернет- конф., 15-25 марта 2008 г. : тезисы докл. - Одесса, 2008. - С. 72-74.

16. Стефанюк О. Д. Методика оценки интегрального индекса специализации хозяйственной деятельности региона / О. Д. Стефанюк // Українська наука в мережі Інтернет: Матеріали ІІІ Всеукр. науков.-практ. Інтернет-конференції 26-28 лютого 2008 р. : тези допов. - К., 2008. - С. 69-70.

17. Захарова О. Д. Инвестиции как основной инструмент развития региональной экономики / О. Д. Захарова, И. В. Бережная // Проблемы и перспективы развития транзитивной экономики: Материалы Всеукр. научн.-практ. конфер. 2003 г.: тезисы докл. - Симферополь, 2003. - С. 141-145. Особистий внесок автора: визначена роль інвестиційної діяльності в соціально-економічному розвитку АР Крим.

18. Стефанюк О. Д. Обоснование реализации новой схемы административно- территориального деления АР Крым / О. Д. Стефанюк // Социально-экономическое развитие АР Крым: проблемы и перспективы: Материалы научной конференции преподавателей, аспирантов и студентов по итогам деятельности НАПКС в 2007 - 2008 гг. 22-24 апр. 2008 г. : тезисы докл. - Симферополь, 2008. - С. 18-19.

Анотація

Стефанюк О. Д. Розвиток науково-методичних засад соціально-економічного районування регіону. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.05 - Розвиток продуктивних сил та регіональна економіка. - Національна академія природоохоронного і курортного будівництва, Сімферополь, 2008.

У дисертаційній роботі здійснено узагальнення теоретичних і методичних положень, а також розроблено практичні рекомендації щодо вдосконалення науково-методичних засад соціально-економічного районування регіону. У роботі уточнено суть понять «регіональна система», «регіон» і «соціально-економічне районування», що дозволило формалізувати підходи до ідентифікації регіонів, визначити основні підсистеми регіональної системи, які є елементами регіону. З метою обґрунтування теоретичних засад соціально-економічного районування, яке дозволяє регулювати відносини між центром і регіонами і реформувати адміністративно-територіальний устрій регіону, розроблено систематизацію принципів соціально-економічного районування, яка дозволяє визначити цілі районування.

Вперше запропоновано підхід до соціально-економічного районування регіону з урахуванням індексу спеціалізації господарської діяльності і структурних зрушень соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів, використання якого дозволить сформувати нові округи за допомогою укрупнення адміністративно-територіальних утворень і виділення їхніх ядер.

Дістав подальшого розвитку підхід до оцінки соціально-економічного розвитку регіону, заснований на визначенні сукупного індексу, який характеризує рівень соціально-економічного розвитку регіону згідно з традиційною спеціалізацією господарської діяльності територіальних утворень.

Проведено апробацію підходу до обґрунтування основної спеціалізації господарської діяльності, результати якого є основою для обґрунтування пріоритетних напрямів розвитку малих і мікрорегіонів АР Крим. На підставі проведених досліджень розроблено проект нового адміністративно-територіального устрою регіону з урахуванням основної спеціалізації господарської діяльності, рівня соціально-економічного розвитку і структурних зрушень соціально-економічного розвитку малих і мікрорегіонів АР Крим, який є основою для вдосконалення механізмів управління соціально-економічним розвитком і системи регіонального самоврядування.

Ключові слова: регіональна система, регіон, соціально-економічне районування регіону, ідентифікація регіонів, принципи соціально-економічного районування регіону, адміністративно-територіальний устрій регіону, адміністративно-територіальна реформа.

Аннотация

Стефанюк О. Д. Развитие научно-методических основ социально-экономического районирования региона. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.05 - Развитие производительных сил и региональная экономика. - Национальная академия природоохранного и курортного строительства, Симферополь, 2008.

В диссертационной работе осуществлено обобщение теоретических и методических положений, а также разработаны практические рекомендации по совершенствованию научно-методических основ социально-экономического районирования региона. В работе уточнена сущность понятий «региональная система», «регион» и «социально-экономическое районирование», что позволило формализовать подходы к идентификации регионов, определить основные подсистемы региональной системы, которые являются элементами региона. С целью обоснования теоретических основ социально-экономического районирования, позволяющего регулировать отношения между центром и регионами и реформировать административно-территориальное устройство региона, разработана систематизация принципов социально-экономического районирования, позволяющая определить цели районирования.

Впервые предложен подход к социально-экономическому районированию региона с учетом индекса специализации хозяйственной деятельности и структурных сдвигов социально-экономического развития малых и микрорегионов, использование которого позволит сформировать новые округа посредством укрупнения административно-территориальных образований и выделения их ядер.

Получил дальнейшее развитие подход к оценке социально-экономического развития региона, основанный на определении совокупного индекса, характеризующего уровень социально-экономического развития региона согласно традиционной специализации хозяйственной деятельности территориальных образований.

Проведена апробация подхода к обоснованию основной специализации хозяйственной деятельности, результаты которого являются основой для обоснования приоритетных направлений развития малых и микрорегионов АР Крым. На основании проведенных исследований разработан проект нового административно-территориального устройства региона с учетом основной специализации хозяйственной деятельности, уровня социально-экономического развития и структурных сдвигов социально-экономического развития малых и микрорегионов АР Крым, являющийся основой для совершенствования механизмов управления социально-экономическим развитием и системы регионального самоуправления.

Ключевые слова: региональная система, регион, социально-экономическое районирование региона, идентификация регионов, принципы социально-экономического районирования региона, административно-территориальное устройство региона, административно-территориальная реформа.