Размещено на http://www.allbest.ru/

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК 330.341.1

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РЕАЛІЗАЦІЯ ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТЕХНОПАРКІВ ЗА УМОВ ТРАНСФОРМАЦІЙНИХ ЗМІН В ЕКОНОМІЦІ

ПЕТРИНА МАРІЯ

ЮРІЇВНА

Тернопіль - 2008

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Тернопільському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент Тибінь Анатолій Михайлович, Тернопільський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, декан факультету міжнародного бізнесу та менеджменту

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Лапко Олена Олександрівна,

НДІ нафтогазової промисловості НАК „Нафтогаз України”, керівник відділення економічних досліджень в нафтогазовій галузі кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Мазур Олександр Анатолійович,

Технологічний парк „Інститут електрозварювання ім. Є.О.Патона” НАН України, виконавчий директор

Захист відбудеться “18” вересня 2008 р. о 1400 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 58.082.01 Тернопільського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України за адресою: м. Тернопіль, вул. Львівська, 11, зал засідань

З дисертацією можна ознайомитися у науковій бібліотеці Тернопільського національного економічного університету, м. Тернопіль, вул. Львівська, 11

Автореферат розісланий “14” серпня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, кандидат економічних наук, доцент О.П. Дудкіна

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. В ХХІ століття Україна увійшла із завершеним першим етапом трансформаційних змін в економіці. Закінчення цього етапу та початок другого збіглися у часі із поширенням та поглибленням глобальних тенденцій, які характеризуються підвищенням ролі людини та забезпеченням економічного зростання через інтенсифікацію інноваційної діяльності. Аналіз світового досвіду показує, що економічне зростання розвинутих країн та їх окремих регіонів вже давно базується на використанні сфери знань і високих технологій, а їх ефективне поєднання гарантує прогресивний розвиток нації та людства. Однією з найбільш вдалих форм такої інтеграції є технопарки. Саме тому науковці всього світу, зокрема В. Александрова, А. Гальчинський, Б. Гринєв, О. Лапко, О. Мазур, Т. Морозов, В. Семиноженко, В. Соловйов, А. Тибінь, В. Туташинський, D. Brown, Ch. Coburn, Noda Makito та інші наголошують на важливості вирішення проблем інноваційного розвитку технологічних парків та можливостях побудови реальних моделей, які є фундаментом розвитку національної економіки.

Інноваційну модель соціального та економічного розвитку визначено як один із стратегічних пріоритетів для України. З огляду на це, актуалізується завдання забезпечення розвитку інноваційних структур - технопарків, технологічних інкубаторів, венчурних фірм та інших форм об'єднання зусиль науки, освіти, виробництва й фінансового капіталу. Реалізація цих положень дозволить Україні спрямувати трансформаційні зміни в економіці на ліквідацію науково-технічного відставання від передових країн і стати на шлях переходу вітчизняної економіки від економіки сировинної до економіки, заснованої на знаннях, шлях, по якому йдуть всі високорозвинені країни світу. В цьому контексті особливо актуального значення набуває питання реалізації інноваційного потенціалу технопарків, що обумовило вибір теми та постановку мети дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з планами науково-дослідних робіт Тернопільського національного економічного університету в рамках держбюджетної тематики кафедри менеджменту „Підвищення ефективності управління на основі системного підходу” (державний реєстраційний номер 0107U000040), зокрема у підготовці розділу „Розробка методики щодо підвищення ефективності управління діяльністю технопаркових структур”.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методичних засад та практичних рекомендацій щодо реалізації інноваційного потенціалу технопарків за умов трансформаційних змін в економіці України.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення наступних завдань:

- розкрити теоретичні засади та понятійний апарат інновацій в системі інноваційного потенціалу технологічних парків;

- визначити особливості трансформаційних змін в економіці України та передумови для створення і утвердження інноваційної моделі з метою обгрунтування перспектив розвитку інноваційної діяльності та чинників, що гальмують цей процес, виявити шляхи їх усунення;

- вивчити досвід провідних країн світу щодо реалізації інноваційного потенціалу технопарків для можливої його імплементації в національну економіку;

- провести аналіз інституційного забезпечення інноваційної діяльності технопарків для виявлення засобів та інструментів його удосконалення та врахування специфіки діяльності технопарків в нашій державі;

- здійснити моніторинг інноваційної діяльності технопарків, що діють на підставі Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, проаналізувати ефективність дії цього Закону в частині активізації інноваційної діяльності в державі, доцільність існування спеціального режиму технологічних парків та виявити шляхи підвищення ефективності їх роботи;

- розробити механізм оцінки інноваційного потенціалу технопарку, що спроможний забезпечити чітке обгрунтування бізнесу, в якому працює технопарк, виділення та підтримання його конкурентних переваг, вибір орієнтирів в стратегічному плануванні, прийняття адекватних тактичних рішень, довгострокові перспективи розвитку та прибутковість діяльності;

- сформувати методичні підходи вибору інноваційних проектів для реалізації в технопарках;

- розробити модель стратегічного управління інноваційною діяльністю технопарків з врахуванням їх специфіки.

Об'єктом дослідження є інноваційна діяльність технологічних парків в умовах структурно-інноваційної трансформації економіки України.

Предметом дослідження є принципи, методи та практичні засади реалізації інноваційного потенціалу технопарків.

Методи дослідження. Теоретичною та методологічною основою дисертаційної роботи є наукові та практичні результати провідних вітчизняних та зарубіжних фахівців в сфері інноваційної діяльності технологічних парків. Нормативно-інформаційною базою дослідження слугували закони України та інші нормативні акти, що стосуються тематики дисертаційної роботи, статистичні джерела, дані звітності про інноваційну діяльність.

Для вирішення поставлених в науковій роботі завдань використовувалися методи: теоретичного узагальнення - для вивчення теоретичних засад інноваційної діяльності; аналізу і синтезу - для диференціації і узагальнення складу факторів інноваційного економічного розвитку технопарків; класифікації - для вивчення економічної природи різних видів інновацій та визначення особливостей інноваційних структур; статистичного аналізу - для оцінки рівня розвитку технопарків України; SWOT-аналізу - для оцінки можливостей та перешкод в діяльності технопарку, його сильних та слабких сторін; метод експертної оцінки - для дослідження складу, природи факторів та сили їх впливу на формування інноваційного потенціалу технологічних парків; моделювання - для побудови моделі стратегічного управління технопарками; математичної інтерпретації економічних процесів - для оцінки економічної ефективності інноваційного проекту, що виконується технопарком; графічний - для візуалізації висновків.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці і обгрунтуванні теоретичних положень, виробленні нових методичних підходів та прикладних рекомендацій щодо реалізації інноваційного потенціалу технопарків за умов трансформаційних змін в економіці, а саме:

вперше:

- запропоновано механізм оцінювання інноваційного потенціалу технологічних парків, який на основі градації їх рівнів дозволяє обгрунтувати перспективність мережі технопарків із врахуванням потенціалу ресурсів України;

- розроблено модель стратегічного планування діяльності технопарків, яка враховує специфіку державної реєстрації проектів технологічних парків, пільговий режим їх функціонування та покликана удосконалити управління діяльністю технопарків;

удосконалено:

- класифікацію інновацій та запропоновано систему кодування з врахуванням вітчизняної специфіки, яка через автоматизацію процесу їх знаходження і відбору сприятиме активізації інноваційної діяльності та формуванню стійкої інноваційної культури України як державного пріоритету інноваційного розвитку;

набули подальшого розвитку:

- методи економічної оцінки ефективності інноваційних проектів, що впроваджуються технологічними парками, які враховують пільговий режим їх діяльності відповідно до законодавства України;

- інструментарій інституційного забезпечення інноваційної діяльності технопарків України для підвищення ефективності їх роботи, зокрема, в частині вдосконалення нормативно-правової та організаційно-управлінської бази;

- підходи до фінансового забезпечення інноваційної діяльності технопарків через банківське кредитування, лізинг, використання венчурного капіталу, державні та комунальні спеціалізовані небанківські інноваційні фінансово-кредитні установи, перетворення технопарків у своєрідні промислово-фінансові групи, залучення прямих іноземних інвестицій.

Практичне значення результатів дисертаційного дослідження полягає у розробці комплексного методичного забезпечення реалізації інноваційного потенціалу технопарків за умов трансформаційних змін в економіці України, зокрема, у визначенні інноваційного потенціалу технопарків, відбору інноваційних проектів для впровадження та стратегічного планування їх діяльності.

Пропозиції щодо використання механізму оцінки інноваційного потенціалу технопарків, моделі стратегічного планування їх діяльності та методів економічної ефективності інноваційних проектів знайшли практичне впровадження в діяльності Технологічного парку ІЕЗ ім. Є.О.Патона (довідка про впровадження №865 від 26.07.07 р.), Нафтогазового науково-технологічного парку (довідка про впровадження №235 від 18.01.2007 р.), проекті економічного розвитку Івано-Франківської області (довідка про впровадження №04/25-455 від 06.07.2007 р.). Окремі результати дисертаційної роботи використано в навчальному процесі Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу при викладанні дисциплін „Інвестиційна діяльність”, „Економіка підприємства” (довідка про впровадження №1577 від 02.07.2007 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, викладені в дисертаційній роботі, отримані безпосередньо автором та знайшли відображення в опублікованих наукових роботах. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертації знайшли відображення лише ті розробки та пропозиції, які є результатом особистої праці здобувача.

Апробація результатів роботи. Основні положення та результати дисертації доповідались, обговорювались і отримали позитивну оцінку на науково-практичній конференції „Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі” (м. Тернопіль, 2004 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи” (м. Житомир, 2004 р.), Міжнародній науковій конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2005 р.), науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ТАНГ (м. Тернопіль, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (с. Світязь, „Шацькі озера”, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Управління організаційними змінами в контексті формування економіки знань” (м. Хмельницький, 2005 р.), Всеукраїнській міжвузівській науковій конференції студентів та молодих науковців „Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції” (м. Івано-Франківськ, 2005 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Ефективність сучасного менеджменту та управління персоналом організації” (м. Харків, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Сучасні наукові дослідження-2006” (м. Дніпропетровськ, 2006 р.), науково-практичній конференції професорсько-викладацького складу ТДЕУ „Економічні, правові, інформаційні та гуманітарні проблеми розвитку України в постстабілізаційний період” (м. Тернопіль, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики” (м. Львів, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Актуальні проблеми регіонального розвитку в контексті європейської інтеграції” (с. Світязь, „Шацькі озера”, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції „Перспективи та пріоритети розвитку економіки України” (м. Луцьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції молодих вчених „Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації” (м. Тернопіль, 2007 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи відображені в 22 наукових працях загальним обсягом 6,4 д.а., з них 12 у наукових фахових виданнях обсягом 4,5 д.а., в т. ч. 8 одноосібних обсягом 3,4 д.а.

Структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел з 231 найменування та 7 додатків. Основний зміст роботи викладений на 172 сторінках. Робота містить 21 таблицю і 33 рисунки.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертаційної роботи, визначено мету та завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі „Інноваційний потенціал технопарків та його реалізація в умовах трансформаційних змін” досліджено сутність інновацій в системі технопарків, особливості трансформаційних змін в економіці України та досвід провідних країн світу щодо реалізації інноваційного потенціалу технопарків.

Системне дослідження економічного змісту інновацій показало відсутність єдиних підходів до його визначення. В результаті аналізу різноманітних тлумачень понять „інновація”, „інноваційна діяльність”, „інноваційний процес”, „інноваційна система”, „інноваційний потенціал” автором відзначено, що „інновація - це результат інноваційної діяльності, відображений у вигляді наукових, технічних, організаційних чи соціально-економічних конкурентоздатних новинок, які iстотно полiпшують структуру та якiсть виробництва i (або) соцiальної сфери”. Вказано на необхідність оцінки інноваційного потенціалу технопарків, який розглядається як сукупність науково-технологічних, фінансово-економічних, виробничих, соціальних і культурно-освітніх можливостей технологічних парків, необхідних для забезпечення інноваційного розвитку економіки.

В економічній літературі існують різноманітні підходи до класифікації інновацій. При цьому, одна і та ж інновація, залежно від використаних критеріїв, може бути віднесена до кількох видів. Детальний аналіз різноманітних підходів до класифікації інновацій дозволив авторові запропонувати власну класифікацію, яка створює можливості для детальної характеристики того чи іншого прогресивного нововведення. А це, в свою чергу, є необхідним для здійснення адекватної державної підтримки впровадження інновацій підприємствами країни та технопарками, зокрема.

На основі запропонованої класифікації розроблено систему кодування інновацій (рис. 1). Вона дозволить автоматизувати процес знаходження і відбору прогресивних нововведень, що, в свою чергу, призведе до активізації інноваційної діяльності та формування стійкої інноваційної культури України як державного пріоритету інноваційного розвитку.

Аналіз трансформаційних змін в економіці України показав, що на сьогодні особливо актуальним є питання створення дієвого механізму перетворення реальних знань у продуктові або технологічні нововведення, і вирішальну роль у цьому процесі має відіграти перехід до інноваційної моделі розвитку економіки.

Визначено, що Україна має всі передумови для створення і утвердження інноваційної моделі розвитку економіки: високий науково-технічний, кадровий та інтелектуальний потенціал, розвинена навчально-наукова система, наявність галузевих всесвітньо відомих наукових шкіл, структурно розгалужених наукових комплексів та ряду наукомістких високотехнологічних секторів. Виявлено, що для пришвидшення процесу утвердження в Україні інноваційної моделі розвитку економіки необхідним є посилення державного впливу на розвиток інноваційної діяльності. До першочергових заходів слід віднести удосконалення фінансового забезпечення інноваційної діяльності, сприяння розвитку інноваційних підприємств та структур.

Аналіз досвіду провідних країн світу щодо реалізації інноваційного потенціалу технопарків вказав на ключову роль інноваційної інфраструктури в забезпеченні стійких зв'язків між суб'єктами інноваційної діяльності, прискоренні трансферу знань і дифузії технологій. Виділено основні перспективи розвитку економіки в технопарковій концепції та доведено, що технопарки є однією з найбільш вдалих форм організації інноваційної діяльності, які через реалізацію свого інноваційного потенціалу повинні стати каталізаторами інноваційного перетворення національної економіки.

У другому розділі „Аналіз інноваційної діяльності технопарків в Україні” проаналізовано інституційне середовище розвитку технопарків в Україні, проведено моніторинг їх інноваційної діяльності та здійснено оцінку інноваційного потенціалу.

В результаті детального аналізу інституційного середовища розвитку технологічних парків України виділено можливості та перешкоди в їх діяльності та доведено, що на даний момент забезпечена першопочаткова інституційна основа для створення, розвитку і стабільного функціонування технопарків в Україні. Держава, не маючи особливих фінансових резервів для прямого фінансування технопарків на першому етапі, за допомогою податкових, кредитних і митних пільг дає можливість сформувати стартовий капітал інноваційним структурам і розвиватися далі, використовуючи власний інноваційно-інвестиційний потенціал.

Обгрунтовано необхідність удосконалення інституційного забезпечення інноваційної діяльності технопарків України, зокрема створення єдиного органу управління інноваційною діяльністю технопарків України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади для усунення „багатовладдя”; створення правових умов для підтримки функціонування і розвитку мережі державних і комунальних небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ; створення правових умов для регулювання технологічного трансферу на національному та міжнародному рівнях і запобіганню неконтрольованої передачі науково-технічних досліджень за кордон; узгодження підходів до розвитку законодавчого забезпечення інноваційної сфери в Україні; запровадження державного замовлення на інноваційну продукцію, що створюється за пріоритетними інноваційними проектами; запровадження системи страхування інвестування інноваційних процесів та надання інноваційних позик; створення та запровадження механізму кон'юнктурних досліджень попиту на науково-технологічну та інноваційну продукцію та створення регіональної мережі науково-технічної та інноваційної інформації; розроблення та введення в дію програм інноваційного розвитку регіонів з їхнім поточним коригуванням із залученням коштів місцевих бюджетів; забезпечення фінансування науки на законодавчо встановленому рівні - не менше 1,7% від ВВП; уточнення пріоритетів інноваційного розвитку з метою їх конкретизації та визначення таких його напрямків, які будуть відповідати завданням розвитку високоукладної економіки.

Проведений моніторинг інноваційної діяльності технопарків України, що діють у відповідності до Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, підтвердив високу ефективність закону в частині активізації інноваційної діяльності в державі. Проаналізовано діяльність найбільшого в Україні технопарку Інституту електрозварювання імені Патона за 2005 рік, коли Законом України від 25.04.2005р. здійснено повну ліквідацію державної підтримки інноваційної діяльності технопарків.

За результатами аналізу, сума втрат Технопарку ІЕЗ - 91,4 млн. грн., в тому числі втрати бюджету склали 9,6 млн. грн., а втрати технопарку - 81,8 млн. грн. Загальна сума втрат всіх технопарків у зв'язку з ліквідацією пільг є значно вищою.

Моніторинг підтвердив необхідність існування спеціального режиму технологічних парків України, а також дозволив спростувати погляд на них, як на „діру у бюджеті”.

Рис. 2. Перерахування в бюджет та отримання податкових пільг технопарком „Інститут електрозварювання імені Патона” за 2005 рік

Забезпечення стійких ринкових позицій технопарків вимагає проведення оцінки їх інноваційного потенціалу. З такою метою запропоновано методику (рис. 3), яка передбачає поетапне отримання комплексної оцінки можливостей і перешкод в діяльності технопарків, їх сильних і слабких сторін, та на основі бальної оцінки експертів дозволяє визначати рівень інноваційного потенціалу технопарків.

Рівень інноваційного потенціалу (РІП) розраховується за допомогою матриці, що відображена на рис. 4, де Оj' - проранговане відносне значення кожного показника в межах групи „Можливості”, Tj' - проранговане відносне значення кожного показника в межах групи „Перешкоди” (записується зі знаком „ - ”), Si' - проранговане відносне значення кожного показника в межах групи „Сильні сторони”, Wi' - проранговане відносне значення кожного показника в межах групи „Слабкі сторони” (записується зі знаком „ - ”).

Запропоновано наступну формулу для розрахунку РІП:

РІП = SO + ST + WO + WT = S + W = O + T

Вважається, якщо:

РІП ? 0 - інноваційний потенціал відсутній;

0 < РІП ? 5 - незначний інноваційний потенціал;

5 < РІП ? 10 - середній інноваційний потенціал;

10 < РІП ? 15 - високий інноваційний потенціал;

15 < РІП ? 20 - надвисокий інноваційний потенціал.

Методика пройшла апробацію у Нафтогазовому науково-технологічному парку, що діє при Івано-Франківському національному технічному університеті нафти і газу. Результатом її стали рекомендації до розробки Стратегічного плану економічного розвитку м. Івано-Франківська. Серед переліку стратегічних цілей актуалізованої стратегії економічного розвитку міста визначено створення умов для посилення ролі науково-освітніх закладів у місті, на основі підтримки вищої освіти, дослідження та співпраці науки з бізнесом. Така співпраця дозволить підняти конкурентоспроможність не тільки окремого технопарку, а й забезпечити стратегічно важливі переваги регіону і місту.

У третьому розділі „Вдосконалення економічних методів реалізації інноваційного потенціалу технопарків” запропоновано підходи до вибору інноваційних проектів для реалізації їх в технопарках, модель стратегічного планування для удосконалення управління діяльністю технопарків та виділено шляхи покращення їх фінансового забезпечення.

Ефективність управління інноваційною діяльністю технологічних парків України залежить від прийняття адекватного рішення щодо вибору того чи іншого інноваційного проекту для реалізації, тому актуалізується потреба розрахунку можливої економічної ефективності їх впровадження. Абсолютну ефективність проектів запропоновано оцінювати за показниками, що прийняті у світі: чиста поточна вартість, індекс прибутковості, внутрішня норма доходу та період окупності капіталовкладень при одночасному врахуванні пільг технопаркам, які надаються їм відповідно до Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”:

чиста поточна вартість (NPV):

NPV =

індекс прибутковості (Ір):

Ір = :

внутрішня норма доходу (IRR):

- = 0

IRR = d1 + • (d1 - d2)

термін окупності (Ток):

Ток = p + NPVp / Pp+1

де ЧПі - чистий прибуток в і-му періоді;

Аі - амортизаційні відрахування в і-му періоді;

Іі - інші надходження і-го періоду;

СР(У)і - кошти, які зараховуються на спеціальний рахунок учасників технологічних парків та спільних підприємств, які є виконавцями проектів технологічних парків в і-му періоді;

СР(ТП)і - кошти, які зараховуються на спеціальний рахунок керівного органу відповідного технологічного парку в і-му періоді;

d1 - значення ставки дисконту, при якому f(d) < 0;

d2 - значення ставки дисконту, при якому f(d) > 0;

р - останній рік, коли NPV < 0;

Pp+1 - значення чистих грошових надходжень в (р+1)-му році;

NPVp - значення чистої поточної вартості в р-му році.

Запропоновані методи дозволили розрахувати та обгрунтував вищу ефективність реалізації інноваційного проекту в рамках технопарку, ніж звичайним підприємством. Розрахунок порівняльної ефективності було проведено для інноваційного проекту, що готується до впровадження технопарком „Інститут електрозварювання ім. Є. О. Патона”. Доведено, що реалізація інноваційного проекту технологічним парком є суттєво ефективнішою, ніж при впровадженні проекту поза межами парку (табл.1).

Таблиця 1 Порівняльна ефективність впровадження інноваційного проекту

Показники ефективності	Впровадження інноваційного проекту
	Технопарком	Підприємством
NPV	10136,3	-2591
Ip	1,127	0,968
IRR	25,4	18,6
Tок	4,24	-

Важливим чинником забезпечення ефективної діяльності технопарків є застосування принципів та методів стратегічного планування, оскільки технопарки створюються як інноваційні структури з довготривалою перспективою розвитку. Така довготривала перспектива в умовах змінюваності ринку вказує на необхідність розробки організацією загальної стратегії, яка найкращим чином відповідала б її специфічним умовам, можливостям, цілям та ресурсам. Аналіз же діяльності технопарків України від початку їх роботи вказує на те, що процес стратегічного планування тут практично відсутній. Ці інноваційні структури займаються підготовкою до впровадження нових інноваційних проектів, але не розглядають розвиток вже діючих проектів в комплексі, що негативно позначається на подальшій діяльності та розвитку технологічних парків. З огляду на це, запропоновано використання розробленої на базі матриці Бостонської консалтингової групи моделі стратегічного планування діяльності технопарків (рис. 5), яка враховує дію спеціального режиму, конкурентоспроможність кожного інноваційного проекту та покликана удосконалити управління діяльністю технопарків. інноваційний технопарк імплементація стратегічний

Розроблена матриця стратегічного управління грунтується на врахуванні специфіки діяльності технопарків, а саме: інноваційні проекти, які приймаються до впровадження технопарками, повинні пройти державну реєстрацію, що проводиться МОН України на підставі висновків експертизи інноваційного проекту і погодженого Комісією з організації діяльності технологічних парків та інноваційних структур інших типів рішення про кваліфікування інноваційного проекту, затвердженого наказом МОН України. У відповідності до встановлених у сучасному законодавстві вимог, до реалізації „пройде” тільки надрентабельний проект із значним за обсягом бюджетом, який задовольнятиме вимоги високопривабливого ринку, характеризуватиметься високою конкурентоспроможністю та матиме ідеальні показники для витіснення конкурентів з ринку та зайняття на ньому лідируючих позицій. Це спричиняє появу інноваційного проекту на початковому етапі своєї життєдіяльності на високопривабливому швидкозростаючому ринку з перспективою швидкого витіснення конкурентів. Таке твердження покладене в основу розробленої автором моделі стратегічного управління інноваційними проектами технопарків.

Характерною особливістю запропонованої матриці є п'ять областей, які відділяють найбільш перспективні та найменш привабливі позиції інноваційних проектів та суттєво допомагають при прийнятті рішень: 1) ідеальна область, 2) перспективна область, 3) область визначення, 4) ліквідаційна область, 5) „чорна діра”. Всі проекти технологічних парків повинні бути ліквідованими ще до переходу в „чорну діру”, оскільки вони вже втратили свою інноваційність і будуть збитковими для організації. Матриця стратегічного управління може стати базовою моделлю при плануванні розвитку технологічних парків різних типів.

Обгрунтовано, що підвищення рівня фінансового забезпечення технопарків можливе на основі використання спеціальних організаційно-економічних механізмів державного регулювання їх інноваційної діяльності. Найбільш ефективним слід вважати довгострокове кредитування банками, які акумулюватимуть кошти за рахунок внесків населення, пенсійних нагромаджень та депозитів суб'єктів господарської діяльності.

Світовий досвід створення сприятливого клімату фінансування інноваційних проектів вказав на доцільність перетворення українських технологічних парків в своєрідні промислово-фінансові групи, в яких банк, що входить до складу групи, виконує цілий спектр послуг, що сприяють розвитку інноваційної діяльності, а тому виступає ключовою ланкою у інноваційному процесі. З'являються можливості інтегрування в єдиний процес усіх основних стадій виробництва: від наукових досліджень, проектування, проведення дослідно-конструкторських робіт до запуску нових видів продукції у виробництво. Участь у такій промислово-фінансовій групі надасть певні переваги як банкам, так і іншим учасникам - виробничим і невиробничим структурам.

Альтернативною формою фінансування інноваційних проектів технологічних парків може бути використання лізингу, венчурного капіталу, створення державних та комунальних спеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ, залучення прямих іноземних інвестицій тощо, а їх комплексне застосування забезпечить успішну активізацію інноваційної діяльності технопарків.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці теоретичних, методичних та прикладних засад реалізації інноваційного потенціалу технопарків за умов трансформаційних змін в економіці. Результати дослідження характеризуються науковою новизною, мають теоретико-методологічне та науково-практичне значення та дають підстави для наступних висновків:

1. Для детальної характеристики того чи іншого прогресивного нововведення на базі різноманітних підходів запропонована класифікація інновацій з врахуванням вітчизняної специфіки за наступними ознаками: масштаб новизни, ступінь новизни, тип, розповсюдження, область використання, сфера впровадження, ефективність, результативність та форма інновацій. На її основі розроблено систему кодування інновацій, запровадження якої на території України дозволить автоматизувати процес знаходження і відбору прогресивних нововведень, що, в свою чергу, призведе до активізації інноваційної діяльності та формування стійкої інноваційної культури України як державного пріоритету інноваційного розвитку.

2. Трансформаційні зміни в економіці України вказують на особливу актуальність створення дієвого механізму перетворення реальних знань у продуктові або технологічні нововведення, і вирішальну роль у цьому процесі має відіграти перехід до інноваційної моделі розвитку економіки.

Україна має всі передумови для створення і утвердження інноваційної моделі розвитку економіки: високий науково-технічний, кадровий та інтелектуальний потенціал, розвинену навчально-наукову систему, наявність галузевих всесвітньо відомих наукових шкіл, структурно розгалужених наукових комплексів та ряду наукомістких високотехнологічних секторів. Для пришвидшення процесу утвердження необхідним є посилення державного впливу на розвиток інноваційної діяльності. До першочергових заходів державного регулювання інноваційної діяльності слід віднести удосконалення фінансового забезпечення інноваційної діяльності, сприяння розвитку інноваційних підприємств та структур.

3. При формуванні інноваційної моделі розвитку економіки ключову роль відіграє інноваційна інфраструктура, яка забезпечує стійкі зв'язки між суб'єктами інноваційної діяльності, сприяє прискоренню трансферу знань і дифузії технологій. Найбільш прийнятною формою для цього є технопарки, які апробовані світовою практикою і дозволяють сконцентрувати фінансові і матеріальні ресурси на інноваційному розвитку, та через реалізацію свого інноваційного потенціалу повинні стати каталізаторами інноваційного перетворення національної економіки.

4. На даний момент забезпечена першопочаткова інституційна основа для створення, розвитку і стабільного функціонування технопарків в Україні. Держава, не маючи особливих фінансових резервів для прямого фінансування технопарків на першому етапі, за допомогою податкових, кредитних і митних пільг дає можливість сформувати стартовий капітал інноваційним структурам і розвиватися далі, використовуючи власний інноваційно-інвестиційний потенціал.

5. Проведений автором моніторинг інноваційної діяльності технопарків України, що діють у відповідності до Закону України „Про спеціальний режим інноваційної діяльності технологічних парків”, підтвердив необхідність існування спеціального режиму технологічних парків України, а також спростував погляд на них, як на „діру у бюджеті”.

6. Забезпечення стійких ринкових позицій технопарків вимагає проведення оцінки їх інноваційного потенціалу. З цією метою автором запропоновано механізм, який спрямований на отримання комплексної оцінки можливостей і перешкод в діяльності технопарку, сильних і слабких його сторін та на основі бальної оцінки експертів дозволяє визначити рівень інноваційного потенціалу технопарку. Використання розробленого механізму забезпечує чітке розуміння бізнесу, в якому працюють технопарки, виділення та підтримання конкурентних переваг на належному рівні, вибір орієнтирів в стратегічному плануванні, прийняття правильних тактичних рішень, довгострокові перспективи розвитку та прибутковість діяльності.

7. Ефективність управління інноваційною діяльністю технологічних парків України залежить від прийняття адекватного рішення щодо реалізації того чи іншого інноваційного проекту, тому підрахунок можливої економічної ефективностї їх впровадження є надзвичайно важливим. Абсолютну ефективність проектів доцільно оцінювати за показниками руху фінансових потоків, що прийняті у світі: чиста поточна вартість, індекс прибутковості, внутрішня норма доходу та період окупності капіталовкладень одночасно з врахуванням пільг технопаркам, які надаються їм відповідно до законодавства України.

8. Основою розвитку технопарків є використання засад стратегічного планування. Розроблена на базі матриці Бостонської консалтингової групи модель стратегічного планування діяльності технопарків грунтується на врахуванні специфіки їх діяльності, враховує дію спеціального режиму, конкурентоспроможність кожного інноваційного проекту та покликана удосконалити управління діяльністю технопарків. Головною особливістю запропонованої матриці, що відрізняє її від інших моделей стратегічного планування, є п'ять областей, які відділяють найбільш перспективні та найменш привабливі позиції інноваційних проектів та суттєво допомагають при прийнятті управлінських рішень.

9. Підвищення рівня фінансового забезпечення інноваційної діяльності технопарків можливе шляхом використання банківських кредитів, лізингу, венчурного капіталу, створення державних та комунальних спеціалізованих небанківських інноваційних фінансово-кредитних установ, перетворення технопарків у своєрідні промислово-фінансові групи, залучення прямих іноземних інвестицій тощо, а їх комплексне застосування забезпечить успішну активізацію інноваційної діяльності технопарків.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Статті у фахових виданнях:

1. Устенко А.О. Стратегічне планування як метод удосконалення управління підприємством (на прикладі ВАТ „Промприлад”) / А.О. Устенко, М.Ю. Петрина // Регіональна економіка. - 2003. - №2. - С. 98-105. (Особистий внесок автора полягає в обгрунтуванні необхідності стратегічного планування для удосконалення управління підприємством).

2. Петрина М.Ю. Класифікація інновацій та їх кодування / М.Ю. Петрина // Вісник Хмельницького національного університету. Економічні науки. - 2005. - №4. - Ч.2, Т.3 (72). - С. 144-148.

3. Тибінь А.М. Організаційно-правові засади створення і функціонування технопаркових структур в Україні / А.М. Тибінь, М.Ю. Петрина // Вісник Львівської комерційної академії. - 2005. - (Серія економічна, випуск 18). - Ч.1. - С. 123-128. (Особистий внесок полягає в обгрунтуванні та аналізі поділу технологічних парків на три моделі, їх детальній характеристиці).

4. Петрина М.Ю. Оцінка інноваційного потенціалу нафтогазового технопарку (м.Івано-Франківськ) / М.Ю. Петрина // Вісник Львівської комерційної академії. - 2006. - (Серія економічна, випуск 20). - С. 240-246.

5. Петрина М.Ю. Стан та перспективи розвитку нафтогазового технопарку Національного технічного університету нафти і газу / М.Ю. Петрина // Науковий вісник Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. - 2006. - №1(13). - С. 99-103.

6. Петрина М.Ю. Базові умови створення інноваційної моделі розвитку економіки України / М.Ю. Петрина // Економіка України. - 2006. - №8. - С. 35-40.

7. Петрина М.Ю. Методика оцінки інноваційного потенціалу технопаркової структури / М.Ю. Петрина // Регіональна економіка. - 2006. - №3. - С. 119-129.

8. Петрина М.Ю. Нафтогазовий науково-технологічний парк Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу як суб'єкт стратегічного планування галузевого і регіонального економічного розвитку / М.Ю. Петрина, П.З. Шкутяк, В.П. Петренко // Соціально-економічні дослідження в перехідний період. Інноваційно-інвестиційне забезпечення стратегії розвитку регіону: збірник наукових праць / НАН України. Ін-т регіональних досліджень. Редкол.: відп. ред. акад. НАН України М.І. Долішній. - Львів, 2006. - Вип.5(61). - С. 88-95. (Особистий внесок автора полягає у використанні розробленої методики оцінки інноваційного потенціалу технопарку на базі Нафтогазового науково-технологічного парку Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу та узагальненні результатів).

9. Петрина М.Ю. Модель стратегічного управління діяльністю технологічних парків України / М.Ю. Петрина // Економічні науки. Серія „Економіка та менедж-мент”: збірник наукових праць [Луцький державний технічний університет] / відп. ред. д.е.н., проф. З.В.Герасимчук. - Луцьк, 2006. - (Випуск 3(10)). - Ч.4. - С. 83-94.

10. Петрина М.Ю. Інституційна підтримка розвитку, протиріччя та недоліки в забезпеченні діяльності технопарків / М.Ю. Петрина // Науковий вісник Івано-Франківського національного технічного університету нафти і газу. - 2006. - №2(14). - С. 136-140.

11. Петрина М.Ю. Методи економічної оцінки інноваційних проектів технопарку / М.Ю. Петрина // Вісник Національного університету „Львівська політехніка”: проблеми економіки та управління. - 2007. - №579. - С. 212-218.

12. Тибінь А.М. Економіко-правові основи функціонування технопаркових структур в Україні / А.М. Тибінь, М.Ю. Петрина // Наукові записки Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка. - 2007. - (Серія: економіка). - №21. - С. 122-125. (Особистий внесок автора полягає у дослідженні організаційно-економічного механізму створення та функціонування технопарків в Україні та за кордоном).

У інших виданнях:

13. Петрина М.Ю. Особливості розвитку технопаркових структур в Україні / М.Ю. Петрина // Розвиток корпоративного управління в глобальному середовищі: тези доповідей науково-практичної конференції. - Тернопіль: „Поліграфіст”, 2004. - С. 196-199.

14. Тибінь А.М. Проблеми формування технопаркових структур в західному регіоні / А.М. Тибінь, М.Ю. Петрина // Розвиток менеджменту в Україні: реалії, проблеми, перспективи: тези доповідей Всеукраїнської науково-практичної конференції. - Житомир: ЖДТУ, 2004. - С. 65-67. (Особистий внесок автора полягає у дослідженні можливостей та обгрунтуванні перспектив розвитку технопарків західного регіону).

15. Тибінь А.М. Проблеми формування технопаркових структур в західному регіоні / А.М. Тибінь, М.Ю. Петрина // Вісник Житомирського державного технологічного університету. Технічні науки. - 2005. - №4(35) - С. 33-41. (Особистий внесок автора полягає у виявленні проблем формування Івано-Франківського Нафтогазового науково-технологічного парку, у дослідженні можливостей та обгрунтуванні перспектив розвитку технологічних парків західного регіону).

16. Петрина М.Ю. Формування маркетингової стратегії машинобудівних підприємств у сфері інновацій / М.Ю. Петрина // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: збірник тез доповідей Другої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - Ч.2. - С. 298-300.

17. Петрина М.Ю. Проблеми та перспективи розвитку нафтогазового технопарку ІФНТУНГ-у / М.Ю. Петрина // Управління регіональним економічним розвитком в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції: матеріали Всеукраїнської мужвузівської наукової конференції студентів та молодих науковців. - Івано-Франківськ: ІФНТУНГ, 2005. - С. 177-180.

18. Петрина М.Ю. Оцінка інноваційного потенціалу розвитку технопарку як початковий етап в плануванні його діяльності / М.Ю. Петрина // Ефективність сучасного менеджменту та управління персоналом організації: збірник наукових праць. - Харків: ХІБМ, 2006. - С. 84-87.

19. Петрина М.Ю. Нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності / М.Ю. Петрина // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: збірник тез доповідей Третьої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - Ч.2. - С. 419-421.

20. Петрина М.Ю. Тенденції інноваційного розвитку промислових підприємств України / М.Ю. Петрина // Сучасні наукові дослідження - 2006. Економічні науки: матеріали ІІ Міжнародної науково-практичної конференції. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2006. - Т.27. - С. 20-22.

21. Петрина М.Ю. Економічна оцінка інноваційного проекту технопарку / М.Ю. Петрина // Управління інноваційним процесом в Україні: проблеми, перспективи, ризики: збірник тез доповідей міжнародної науково-практичної конференції. - Львів: Вид-во НУ „Львівська політехніка”, 2006. - С. 385-386.

22. Петрина М.Ю. Проблеми фінансового забезпечення інноваційної діяльності в Україні / М.Ю. Петрина // Економічний і соціальний розвиток України в ХХІ столітті: національна ідентичність та тенденції глобалізації: збірник тез доповідей Четвертої міжнародної науково-практичної конференції молодих вчених. - Тернопіль: Економічна думка, 2007. - Ч.2. - С. 228-230.

АНОТАЦІЯ

Петрина М.Ю. Реалізація інноваційного потенціалу технопарків за умов трансформаційних змін в економіці. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Тернопільський національний економічний університет, Тернопіль, 2008.

В дисертації наведено теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової проблеми, що полягає у розробці теоретичних, методичних та прикладних підходів до реалізації інноваційного потенціалу технопарків за умов трансформаційних змін в економіці.

Доведено, що технопарки є однією з найбільш вдалих форм організації інноваційної діяльності та через реалізацію свого інноваційного потенціалу повинні стати каталізаторами інноваційного перетворення національної економіки.

Проаналізовано інституційне середовище розвитку технологічних парків України та проведено моніторинг їх діяльності, який підтвердив необхідність існування спеціального режиму. Розроблено механізм та проведено оцінку інноваційного потенціалу технопарків.

Запропоновано методичні підходи вибору інноваційних проектів для реалізації в технопарках. Розроблено модель стратегічного планування, яка покликана удосконалити управління діяльністю інноваційних структур. Виділені шляхи підвищення рівня фінансового забезпечення технологічних парків України.

Ключові слова: технологічний парк, інновація, інноваційний потенціал, інноваційний проект, інноваційна діяльність, спеціальний режим, стратегічне планування, інституційне забезпечення, фінансове забезпечення.

Петрина М.Ю. Реализация инновационного потенциала технопарков в условиях трансформационных изменений в экономике. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Тернопольский национальный экономический университет, Тернополь, 2008.

В диссертации проведено теоретическое обобщение и предложено новое решение научной проблемы, которое заключается в разработке теоретических, методических и прикладных подходов к реализации инновационного потенциала технопарков в условиях трансформационных изменений в экономике.

Проведено системное исследование методологической базы инновационной деятельности технопарков и обоснована необходимость осуществления оценки его инновационного потенциала. Предложена классификация инноваций с учетом отечественной специфики по следующим признакам: масштаб новизны, степень новизны, тип, распространение, область использования, сфера внедрения, эффективность, результативность и форма инноваций. На основе предложенной классификации разработана система кодировки инноваций, позволяющая автоматизировать процесс нахождения и отбора прогрессивных нововведений, что, в свою очередь, приведет к активизации инновационной деятельности и формированию стойкой инновационной культуры Украины как государственному приоритету инновационного развития.

Анализ трансформационных изменений в экономике Украины показал актуальность вопроса создания действующего механизма преобразования реальных знаний в продуктовые или технологические нововведения, и решающую роль в этом процессе должен сыграть переход к инновационной модели развития экономики. Подтверждено наличие необходимых условий для создания и утверждения инновационной модели развития экономики Украины. Выявлена определяющая роль государственного влияния на развитие инновационной деятельности и доказана необходимость усиления этого влияния для ускорения процесса утверждения в Украине инновационной модели развития экономики. К первоочередным мерам следует отнести усовершенствование финансового обеспечения инновационной деятельности, содействие развитию инновационных предприятий и структур.

Анализ опыта ведущих стран мира относительно реализации инновационного потенциала технопарков показал возможность экономического и социального развития только на базе инновационной модели развития общества. Ключевую роль играет инновационная инфраструктура, обеспечивающая стойкие связи между субъектами инновационной деятельности, способствующая ускорению трансфера знаний и диффузии технологий. Обосновано, что наиболее приемлемой формой для этого являются технопарки. Они позволяют сконцентрировать финансовые и материальные ресурсы на инновационном развитии и через реализацию своего инновационного потенциала должны стать катализаторами инновационного превращения национальной экономики.

Проанализирована институционная среда развития технологических парков Украины, доказано существование первоначальной институционной основы для их создания, развития и стабильного функционирования. Государство, в условиях отсутствия финансовых резервов для прямого финансирования технопарков на первом этапе, с помощью налоговых, кредитных и таможенных льгот дает возможность сформировать первоначальный капитал исследуемым инновационным структурам, и развиваться дальше, используя собственный инновационно-инвестиционный потенциал.

Проведен мониторинг деятельности технологических парков Украины, результат которого подтвердил необходимость существования специального режима. Разработана методика оценки инновационного потенциала технопарков, направленная на комплексный анализ возможностей и препятствий, сильных и слабых сторон технопарков, и на основе бальной оценки экспертов позволяющая определить уровень его инновационного потенциала.

Предложены методические подходы к отбору инновационных проектов для реализации в технопарках, необходимые для принятия правильного решения относительно выбора проекта и дающие возможную экономическую оценку эффективности их внедрения. Абсолютную эффективность проектов целесообразно оценивать по общепринятым мировым показателям движения финансовых потоков: чистая текущая стоимость, индекс прибыльности, внутренняя норма дохода и период окупаемости капиталовложений, с учетом льгот, которые предоставляются технопаркам при внедрении инновационных проектов в соответствии с законодательством Украины.

Разработана модель стратегического планирования деятельности технопарков, учитывающая действие специального режима, конкурентоспособность каждого инновационного проекта и призванная усовершенствовать управление деятельностью технопарков. Главная особенность предложенной матрицы, выделяющая ее из других моделей стратегического планирования, - использование разбивки на пять типов областей, которые отделяют наиболее перспективные и менее всего привлекательные позиции инновационных проектов и существенно помогают при принятии решений: 1) идеальная область, 2) перспективная область, 3) область определения, 4) ликвидационная область, 5) „черная дыра”. Доказано, что все проекты технологических парков должны быть ликвидированными еще при переходе к состоянию „черной дыры”, поскольку они уже потеряли свою инновационность и будут убыточными для организации. Матрица стратегического управления может стать моделью при планировании развития технопарков.