Економіко-організаційне забезпечення розвитку комунальної містообслуговуючої сфери

Размещено на http://www.allbest.ru

Размещено на http://www.allbest.ru

Вступ

Актуальність теми. Необхідність поглибленого дослідження процесів економічного і соціального розвитку міст України, незалежно від їх розмірів і статусу, викликана декількома обставинами. З одного боку, зміною економічної, соціальної і екологічної ситуації, важливістю раціонального розподілу повноважень між центральними, регіональними і місцевими органами влади і управління, а також становленням і розвитком ринкових відносин у системі міської економіки. З іншого боку, в умовах реформування системи місцевого самоврядування в Україні з'являється необхідність перегляду стратегій розвитку міст, спрямованих на забезпечення їх розвитку за рахунок власних ресурсів. При цьому, необхідно констатувати, що традиційні моделі економічного зростання країни, регіонів і міст в даний час себе вичерпують і за своєю суттю, в основному, не забезпечують стабільного і якісного зростання, а лише визначають стратегічні завдання. Не менш важливим є те, що міський розвиток на сучасному етапі залежить не стільки від обсягів наявних ресурсів, скільки від здатності органів місцевого самоврядування використовувати адаптовані до умов економіки України методи управління і регулювання сфери міських послуг. Все це обумовлює необхідність обґрунтування вибору стратегічного розвитку комунальної містообслуговуючої сфери в контексті вирішення ключових проблем функціонування міста як соціально-економічної системи.

Економіка міста в умовах ринкових перетворень зазнає кардинальних змін унаслідок як становлення і розвитку економічних відносин між суб'єктами господарської діяльності, так і через реформування системи владних відносин в управлінні містом, його життєдіяльності. Важливою складовою економіки міста виступає сфера міських послуг, яка спрямована на задоволення потреб жителів даної території в товарах і послугах, які виробляються на цій же території.

До складу містообслуговуючої сфери входять підприємства державної, комунальної і приватної форм власності. При цьому, переважаючою виступає комунальна форма власності. Управління комунальною містообслуговуючою сферою знаходиться в безпосередньому віданні територіальної громади і здійснюється від її імені органами місцевого самоврядування. Оскільки у даний час місцеве самоврядування знаходиться у стадії реформування та пошуку шляхів розвитку, то очевидна необхідність вдосконалення форм і методів господарювання і адекватного економіко-організаційного забезпечення розвитку міста.

Теоретичні та прикладні проблеми міського економічного і соціального розвитку займають важливе місце у дослідженнях вітчизняних і зарубіжних учених і практиків. Представниками вітчизняних і зарубіжних наукових шкіл зроблено значний внесок у вирішення проблем розвитку міста, його економічної, соціальної та екологічної складової, питань фінансування, планування та інвестування міського розвитку, включаючи інфраструктуру і сферу міських послуг.

Проте залишаються невирішеними проблеми організаційного й економічного забезпечення розвитку комунальної містообслуговуючої сфери, а саме використання органами державної влади та місцевого самоврядування засобів і форм економічного впливу на організацію відносин, пов'язаних із наданням послуг підприємствами комунальної сфери населенню міста.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в узагальненні теоретичних положень, розробці методологічних підходів і практичних рекомендацій щодо розвитку комунальної містообслуговуючої сфери на основі формування і використання відповідного економіко-організаційного забезпечення з урахуванням ринкових умов.

Відповідно до мети були поставлені і вирішені такі завдання:

визначено роль і місце сфери міських послуг в економіці міста;

уточнено етапи еволюції економіко-організаційного забезпечення сфери міських послуг;

узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід функціонування сфери міських послуг;

сформовано концептуальні підходи до розвитку комунальної містообслуговуючої сфери;

обґрунтовано економічні і соціальні стратегії розвитку містообслуговуючої сфери;

визначено основні напрями розвитку комунальної містообслуговуючої сфери;

проаналізовано економіко-правові проблеми організації діяльності комунальної містообслуговуючої сфери;

оцінено ефективність управління підприємствами комунальної містообслуговуючої сфери;

проаналізовано стан фінансових джерел розвитку комунальної містообслуговуючої сфери;

обґрунтовано пропозиції з вибору напрямів ефективного використання об'єктів комунальної власності міста;

обґрунтовано вибір методів фінансування розвитку комунальної містообслуговуючої сфери;

визначено перспективи економічного розвитку комунальної містообслуговуючої сфери;

запропоновано організаційно-інформаційну модель управління комунальною містообслуговуючою сферою;

обгрунтовано пропозиції з вдосконалення організації планування розвитку комунальної містообслуговуючої сфери;

визначено напрями підвищення якості та диверсифікації комунальних послуг.

1. Теоретичні основи функціонування сфери міських послуг

У розділі визначено роль і місце сфери міських послуг в економіці міста; визначено етапи еволюції економіко-організаційного забезпечення сфери міських послуг; узагальнено зарубіжний і вітчизняний досвід функціонування сфери міських послуг.

У роботі сучасне місто показане як багаторівнева система, існування якої спрямоване на вирішення задач економічного та соціального розвитку, що забезпечують задоволення відповідних потреб його жителів. При цьому важливим виступає посилення уваги до сфери міських послуг, яка сприяє вирішенню соціальних завдань економічної політики і забезпеченню розвитку, що перетворює її на значимий сектор господарювання міст. Це пов'язано, перш за все, з тим, що у сфері послуг створюється особливий продукт, що задовольняє відповідні потреби людини. У даний час у сфері міських послуг спостерігаються істотні зміни, які обумовлені трансформаційними процесами, що здійснюються у системі міського господарства. На зміну традиційним методам надання послуг приходять нові, пов'язані з упровадженням у процеси обслуговування населення досконаліших технологій, систем сервісу, які здатні не тільки задовольнити запити споживачів, але й завоювати нові сегменти ринку послуг.

Міська територіальна громада безпосередньо або через органи самоврядування приймає рішення про розвиток сфери надання міських послуг. Вибір методів господарювання підприємствами, що надають послуги жителям міста, залежить від сукупності умов і чинників, зокрема, рівня економічного розвитку, соціальних, політичних умов, історичних традицій, ефективності економіки. Що стосується платності і тарифікації послуг, то вартість і тарифи на міські послуги, перш за все, залежать від способу управління комунальними підприємствами. При цьому послуги, що надаються за принципом суспільного блага, є безкоштовними для населення, але не для органів управління містом. Витрати на виробництво і надання послуг покриваються за рахунок місцевого бюджету або міжбюджетних трансфертів. Таким чином сфера міських послуг відіграє важливу роль у вирішенні проблем економічного та соціального розвитку сучасного міста, оскільки вона дозволяє не тільки забезпечити потреби жителів у необхідних товарах і послугах, але й сприяє підвищенню якості його життя.

На підставі критичного аналізу економічної літератури, підходів різних авторів до визначення понятійних конструкцій “містообслуговуюча сфера”, “містообслуговуюча галузь”, “містообслуговуюча підсистема”, “соціальна сфера”, “невиробнича сфера”, “інфраструктура” у роботі доведено, що між цими термінами існують відмінності. Обґрунтовано, що якнайповніше та найбільш точне функціональне призначення комплексу об'єктів, що належать територіальній громаді та які обслуговують потреби міського населення і підприємств, відображає поняття “комунальна містообслуговуюча сфера”, яка є невід'ємною частиною сфери міських послуг, що об'єднує підприємства з надання послуг соціального, комунального і побутового характеру і виконує функції забезпечення життєдіяльності населення і бізнесу міста.

Умови трансформації системи міських послуг у процесі реформування економіки України включають перехід до ринкових принципів господарювання, що, у свою чергу, викликає зміну принципів формування цін на тарифи і послуги відповідно до принципів суспільного блага, митного принципу, принципу приватної економіки і податкового принципу. Зазначене потребує врахування необхідності при трансформації державної власності до комунальної формування відповідного організаційно-економічного забезпечення функціонування комунальної містообслуговуючої сфери, адекватного ринковим умовам, які включають формування конкурентного середовища, попиту і пропозиції, вільне ціноутворення (тарифоутворення).

У результаті трансформації політичної і економічної систем у Конституції України місцеве самоврядування визначено невід'ємним правом територіальної громади, яка отримує право власності на землю, природні ресурси, рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів. Крім того, власність територіальної громади отримала назву “комунальна власність”. Комунальна власність, таким чином, стала включати більш значну різноманітність відносин, віднесених до власних повноважень територіальної громади. У зв'язку з цим в науковий оборот вводиться більш суттєве визначення підприємств, заснованих на комунальній власності, а саме комунальне підприємство.

Еволюцію організаційного забезпечення комунальної містообслуговуючої сфери у контексті становлення комунальної власності в Україні розглянуто через чотири періоди: підготовчий, початковий, масової приватизації і завершальний. На завершальному етапі, який продовжується до теперішнього часу, законодавче забезпечення щодо визнання органів місцевого самоврядування учасниками господарських і цивільних правовідносин дає можливість організації комунальних унітарних та корпоративних підприємств, які стають основою функціонування комунальної містообслуговуючої сфери.

У дисертації зроблено акцент на тому, що важливим чинником реалізації політики органів місцевого самоврядування в галузі ефективного розвитку комунальної містообслуговуючої сфери є економіко-організаційне забезпечення, яке включає створення у системі органів місцевого самоврядування структур, покликаних для реалізації політики у сфері надання комунальних та інших послуг з життєзабезпечення на місцевому рівні; формування ефективної мережі комунальних підприємств і установ; впровадження таких елементів регулювання, як ліцензування комунальної діяльності або системи конкурсного відбору на право здійснення діяльності у сфері надання комунальних послуг; реалізації інноваційно-інвестиційних проектів у сфері надання комунальних послуг, спрямованих на підвищення їх якості.

У дисертаційній роботі стверджується, що ефективність використання економіко-організаційного забезпечення комунальної містообслуговуючої сфери багато в чому залежить від розподілу повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо надання міських послуг. Для цього проаналізовано досвід розподілу повноважень між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо надання міських послуг, а також розглянуто питання функціонування сфери міських послуг у країнах з розвинутою економікою, зокрема країн Євросоюзу та США, а також постсоціалістичних країн. Встановлено, що компетенція органів місцевого самоврядування країн Євросоюзу та США забезпечує реалізацію інтересів населення громади або комуни і сприяє комплексному розвитку території. При цьому практично у всіх країнах вирішення проблем житлово-комунального господарства, включаючи водопостачання, прибирання сміття, транспорт і благоустрій території, віднесено до компетенції органів місцевого самоврядування. У той же час питання вищої освіти, охорони здоров'я, дозвілля й економічного розвитку на місцевому рівні розв'язуються лише у Бельгії, Австрії, Ірландії та Голландії.

Порівняльний аналіз стану комунальної містообслуговуючої сфери за кількістю об'єктів комунальної власності, принципами фінансування власних та делегованих повноважень, наявністю конкурентного середовища свідчить про достатньо серйозні розбіжності в цій сфері в Україні та постсоціалістичних і розвинутих країнах. Це суттєво відображається в результатах діяльності комунальних підприємств цих країн.

За результатами аналізу проблем і перспектив розвитку комунальної містообслуговуючої сфери у постсоціалістичних країнах визначено напрями досягнення стабілізації її стану і подальшого розвитку, а саме:

фінансове оздоровлення підприємств комунальної містообслуговуючої сфери за рахунок реструктуризації і ліквідації їх заборгованості, доведення тарифів до економічно обґрунтованого рівня, жорсткої підтримки встановлених стандартів оплати послуг населенням, переходу від надання дотацій житлово-комунальних підприємств і категоріальних пільг до субсидування малозабезпечених сімей, ліквідації перехресного субсидування тарифів;

зниження витрат і підвищення якості та доступності надання житлово-комунальних послуг, а також формування інвестиційної привабливості комунальної містообслуговуючої сфери шляхом розвитку конкуренції у сфері надання житлових послуг, створення стійких, ефективних і прозорих процедур тарифного регулювання комунальних підприємств - природних монополістів, що дозволяють економічно зацікавлювати їх у скороченні витрат і ресурсів;

забезпечення державної підтримки процесу модернізації житлово-комунального комплексу за рахунок надання бюджетних коштів.

У роботі зроблено висновок про необхідність пошуку спеціальних методологічних підходів до дослідження розвитку комунальної містообслуговуючої сфери, аналізу її сучасного стану та розробки пропозицій щодо вдосконалення відповідного економічного та організаційного забезпечення її розвитку.

2. Методологічні підходи до дослідження розвитку комунальної містообслуговуючої сфери

У розділі сформовано концептуальні підходи до розвитку комунальної містообслуговуючої сфери; обґрунтовано соціальні і економічні стратегії розвитку містообслуговуючої сфери; визначено основні напрями розвитку комунальної містообслуговуючої сфери.

У роботі підкреслено, що життєзабезпечення міста підтримується комунальною містообслуговуючої сферою, яка включає підприємства, що знаходяться у власності територіальної громади і здійснюють свою діяльність в її інтересах при вирішенні задач економічного та соціального розвитку. Підтримка ефективної діяльності зазначених підприємств комунальної містообслуговуючої сфери (електро-, водо-, газо-, теплопостачання, міський транспорт, дорожнє господарство, вивіз сміття, прибирання й озеленення території та інша діяльність з благоустрою міста) вимагає розробки і реалізації відповідних концептуальних основ, спрямованих на підвищення якості, доступності та цінової конкурентоспроможності послуг, які надаються зазначеними підприємствами.

У роботі представлено процес формування концептуальних засад розвитку комунальної містообслуговуючої сфери та підкреслено значимість аналітичного етапу, а також необхідність додержання принципів самозабезпеченості, багатоваріантності, збалансованості і самодостатності, що створює передумови формування стратегії економічного і соціального розвитку та дозволяє визначити найбільш пріоритетні напрями розвитку.

Реалізація концептуальних основ спрямована на підвищення надійності функціонування комунальної містообслуговуючої сфери, її інвестиційної привабливості, підвищення якості житлово-комунального обслуговування, ефективності і надійності роботи систем газо-, енерго-, тепло-, водопостачання, водовідведення, транспорту і дорожнього господарства.

Розроблені концептуальні основи стали підґрунтям для формування стратегії і визначення основних напрямів діяльності органів місцевого самоврядування із забезпечення міськими послугами населення і підприємств міста. Зростання ролі стратегічних визначень у практиці планування розвитку міст викликано багатьма причинами, серед яких найважливішими є: ускладнення зовнішнього середовища; посилення невизначеності і ризику у підприємницькій та іншій діяльності; посилення економічної конкуренції міст; зростання ролі регіонального і місцевого рівнів прийняття рішень; криза теорії і практики планування й управління територіями.

Стратегічне визначення міського розвитку спрямовано на вирішення найгостріших міських проблем; визначає основні цілі розвитку міста, створює межі для більш детального планування і прийняття поточних рішень, дозволяє пов'язувати територіальні і галузеві плани; забезпечує спадкоємність програм і планів, а також визначає загальну логіку розвитку міста. Стратегічні підходи у плануванні дозволяють: оцінити умови, в яких проходитиме розвиток міста; провести комплексну оцінку потенціалу міста; оптимально розподілити ресурси і концентрувати їх на найголовніших напрямах; координувати програми міського розвитку; визначати напрям руху через постановку цілей і задач, створити інструменти для вимірювання й оцінки результатів; визначити та розвивати пріоритетні напрями розвитку комунальної містообслуговуючої сфери.

У дисертації підкреслюється, що проблема визначеності пріоритетів напрямів розвитку комунальних послуг міста набуває особливої актуальності в умовах обмеженості бюджетних ресурсів та необхідності задоволення зростаючих потреб городян у контексті реалізації стратегії соціального розвитку. Відповідно до концепції Маслоу у роботі наведено піраміду потреб у міських послугах, яка дозволяє визначити пріоритетні напрями розвитку містообслуговуючої комунальної сфери. Слід підкреслити, що стабільність роботи галузей комунальної містообслуговуючої сфери, що лежать на нижньому рівні зазначеної піраміди робить найсерйозніший вплив на рівень соціальної напруженості в місті.

У роботі разом із соціальними критеріями розглянута доцільність можливої комерціалізації комунальних підприємств і зниження таким чином бюджетного навантаження. Для цього запропоновано використовувати експертні технології органами місцевого самоврядування, що дозволить оцінювати якісні показники діяльності комунальних підприємств. Шляхом опитування експертів отримано результати, які дозволили зробити такі висновки: найбільш соціально значущими є галузі тепло-, електро-, водо- і газопостачання. При цьому лише тепло- і водопостачання, а також дорожнє господарство не можуть бути комерціалізовані. Практично всі галузі комунального господарства мають можливість зменшити бюджетне навантаження. Таким чином, пріоритетними напрямами можливої комерціалізації і зниження бюджетного навантаження виступають електропостачання, житлове і транспортне господарство. Це дозволило сформувати систему програмних заходів, що включає вдосконалення структури управління, формування ринкових механізмів, фінансове забезпечення і державну підтримку.

Представлені методологічні підходи до дослідження розвитку комунальної містообслуговуючої сфери передбачають відповідні уточнення і виявлення особливостей, тому комплексна оцінка стану комунальної містообслуговуючої сфери, що включає аналіз економіко-організаційних проблем, ретроспективна оцінка ефективності функціонування підприємств пріоритетних галузей, а також дослідження джерел фінансування їх розвитку, набуває особливого значення.

Розділ 3. Аналіз функціонування комунальної містообслуговуючої сфери. У розділі проаналізовано економіко-організаційні проблеми діяльності комунальної містообслуговуючої сфери; отримана оцінка ефективності управління комунальними підприємствами та проаналізовано стан фінансових джерел розвитку комунальної містообслуговуючої сфери.

У роботі за результатами оцінки констатується недосконалість та низька ефективність як в цілому системи управління комунальною містообслуговуючою сферою, так і структури управління її складовими, а також систематизовано основні причини збитковості комунальних підприємств.

У роботі констатується, що, незважаючи на зростання продуктивності праці, більшість комунальних підприємств є збитковими. Основними причинами цього залишається недосконалість тарифної політики, низька платіжна дисципліна, зношеність основних засобів підприємств галузі, які викликають високі питомі витрати матеріальних і енергетичних ресурсів, що використовуються підприємствами комунальної містообслуговуючої сфери.

Результати аналізу особливостей структури й основних проблем формування фінансових ресурсів розвитку комунальної містообслуговуючої сфери дозволили визначити місце і роль місцевих фінансових ресурсів у сучасній системі управління сферою, виявити напрями підвищення податкових та неподаткових надходжень до місцевого бюджету. Доведено, що значну роль у формуванні прибуткової частини місцевих бюджетів відіграє податок на землю та надходження від оренди нерухомості та діяльності підприємств комунальної власності. За результатами дослідження різних підходів до визначення ролі фінансових ресурсів (монетаризм, кейнсіанство, моделі економічного зростання) зроблено висновок про те, що міські фінансові ресурси одночасно є складовою системи фінансових ресурсів міста і є сукупністю коштів, які має в своєму розпорядженні остання в особі органів місцевого самоврядування для вирішення завдань, покладених на неї її членами і органами державної влади.

Обґрунтовано, що фінансово-економічна самостійність територіальної громади і місцевих органів самоврядування багато в чому залежить від нормативно-правового забезпечення, що визначає порядок формування і використання коштів місцевих бюджетів, наявності достатнього обсягу фінансових ресурсів для покриття обов'язкових витрат місцевих бюджетів, а також довготривалого фінансового планування.

Таким чином, узагальнення економіко-організаційних проблем розвитку комунальної містообслуговуючої сфери, результати оцінки ефективності управління підприємствами цієї сфери та аналізу стану фінансових джерел їх існування дозволили конкретизувати заходи щодо формування та використання економічного й організаційного забезпечення її розвитку.

4. Економічне забезпечення розвитку комунальної містообслуговуючої сфери

У розділі розроблено пропозиції щодо вибору напрямів ефективного використання об'єктів комунальної власності міста; обґрунтовано вибір методів фінансування розвитку комунальної містообслуговуючої сфери; визначено перспективи економічного розвитку комунальної містообслуговуючої сфери.

Економічне забезпечення включає вибір напрямів ефективного використання об'єктів комунальної власності як джерела розвитку комунальної містообслуговуючої сфери. При цьому доцільно враховувати особливості їх використання шляхом оренди, передачі в концесію, оперативного управління комунальними підприємствами.

Практика господарювання засвідчила, що органи місцевого самоврядування стикаються із серйозними проблемами міського розвитку, вирішити які можливо за рахунок залучення приватного капіталу в комунальний сектор економіки, і тому необхідна адаптація досвіду діяльності зарубіжних органів місцевого самоврядування до умов України. У кожному конкретному випадку рішення ухвалюються виходячи із забезпечення максимальної прибутковості міського бюджету і зниження соціальних проблем.

Наявність у власності землі дає можливість територіальній громаді не тільки використовувати її для створення загальноміської інфраструктури, але і виступати на ринку землі рівноправним партнером. Це дозволяє використовувати міські землі як фінансово-економічну основу місцевого самоврядування - засіб отримання додаткових коштів для розширеного відтворювання інженерно-транспортної, соціальної і природоохоронної інфраструктури шляхом продажу приватним особам як земельних ділянок, так і прав їх оренди і забудови. Оскільки земельні ресурси мають високий ринковий потенціал, тому значна кількість суб'єктів земельних відносин, високий рівень їх персоніфікації та прибутковості створюють сприятливі умови для першочергового включення таких земель в економічний оборот. У той же час, незавершеність інвентаризації земель, відсутність документів на право власності користування землею, неповне проведення грошової оцінки земель, невчасне оформлення документів на землю істотно ускладнюють порядок розрахунку плати за землю, призводять до ухилення платників від сплати податку за землю і до втрат місцевих бюджетів.

У дисертації акцентовано увагу на тому, що відносини органів місцевого самоврядування з підприємствами, установами і організаціями, що знаходяться у комунальній власності відповідних територіальних громад, базуються на принципах підлеглості, підзвітності і підконтрольності органам місцевого самоврядування. При цьому важливу роль у залученні підприємств і організацій до вирішення питань економічного та соціального розвитку міста, в цілому, і комунальної містообслуговуючої сфери, зокрема, відіграють такі форми договірного використання об'єктів комунальної власності, як оренда і концесія.

Основу формування місцевих фінансових ресурсів складають як власні надходження, так і залучені фінансові ресурси, серед яких можна виділити головним чином податкові і неподаткові надходження, доходи від операцій з капіталом, трансферти, позиковий капітал, прогнозовані доходи від реалізації інвестиційних проектів. При цьому формування органами місцевого самоврядування матеріально-фінансової бази неможливе без їх активної участі у бюджетному процесі з метою виявлення можливих додаткових джерел фінансових ресурсів. З метою створення умов для вдосконалення відповідної законодавчої бази України у роботі запропонована схема структурно-функціональної моделі формування місцевих фінансових ресурсів, положення якої відповідають принципам і вимогам Європейської хартії місцевого самоврядування до функціонування системи місцевих фінансових ресурсів. Ця модель включає взаємодію органів управління, інституційну інфраструктуру, а також відповідні інструменти формування і методи управління фінансовими ресурсами. Реалізація запропонованої моделі дозволить забезпечити ефективне функціонування системи місцевих фінансових ресурсів, а також застосовувати єдиний підхід до їх формування і використання.

Обґрунтування перспектив економічного розвитку комунальної містообслуговуючої сфери включає вибір напрямів реалізації житлової і тарифної політики. На основі аналізу чинників, які істотно впливають на процес тарифоутворення на комунальні послуги, встановлено, що на зростання собівартості послуг теплопостачання, зокрема, на підприємстві КП “Тепломережа” основний вплив справляло зростання витрат на газ, вугілля (45%), а також підвищення заробітної плати (21%).

У роботі також доведено про необхідність здійснення органами місцевого самоврядування експертизи економічної обґрунтованості цін і тарифів з розробкою рекомендацій щодо зниження витрат. Це дозволяє забезпечити захист споживачів від необґрунтованого підвищення цін (тарифів) та виявляти нераціональне витрачання бюджетних коштів на етапах формування, встановлення та застосування цін і тарифів на комунальні послуги.

З метою впорядкування відносин у сфері житлово-комунального господарства запропоновано впроваджувати в практику укладання прямих договорів по наданню житлово-комунальних послуг (між споживачем і їх виконавцем), здійснювати індивідуальну приватизацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, передавати їх у концесію, що дозволяє залучати приватні інвестиції, не змінюючи форми власності (використовуючи договірні механізми: оренду, кредити, делеговане управління).

Таким чином, до основних економічних резервів розвитку комунальної містообслуговуючої сфери можна віднести розробку і реалізацію ефективної тарифної політики міських комунальних підприємств; упровадження інновацій, включаючи ресурсозберігаючі технології; вдосконалення правового забезпечення використання житлового фонду із залученням приватних інвестицій. Залучення зазначених економічних резервів неможливо без упровадження відповідного організаційного забезпечення розвитку комунальної містообслуговуючої сфери.

5. Організаційне забезпечення розвитку комунальної містообслуговуючої сфери

У розділі сформовано організаційно-інформаційну модель управління комунальною містообслуговуючою сферою; розроблено пропозиції щодо вдосконалення організації планування розвитку комунальної містообслуговуючої сфери; обґрунтовано напрями підвищення якості та диверсифікації комунальних послуг.

Доведено, що в умовах непостійного і насиченого інформацією зовнішнього середовища для забезпечення ефективного управління системою міських комунальних послуг велике значення має використання сучасних інформаційних технологій.

Інформаційне забезпечення управління комунальною містообслуговуючою сферою здійснюється за допомогою інформаційної системи, яка є частиною системи управління економічним та соціальним розвитком міста і включає сукупність носіїв і технічних засобів обробки інформації та каналів її циркуляції. На підставі дослідження особливостей і проблем упровадження інформатизації в систему управління комунальною містообслуговуючою сферою, аналізу її взаємозв'язку та об'єктів з міською владою у дисертації розроблена організаційно-інформаційна модель управління комунальною містообслуговуючою сферою яка включає суб'єкт управління містом - носія керуючої дії - міську раду, єдиний банк даних, в якому акумулюються і відповідним чином обробляються інформаційні ресурси на основі формування та використання єдиної інформаційної інфраструктури міста, що базується на створенні загального інформаційно-логічного, програмно-технічного, телекомунікаційного середовища обробки й обміну інформацією. Тобто прийняття адекватних управлінських рішень щодо розвитку комунальної містообслуговуючої сфери базується на наявності відповідної інформаційної бази, створення якої неможливе без впровадження комп'ютерних технологій. Проте наявність великого обсягу різнорідної інформації, що генерується компонентами комунальної містообслуговуючої сфери, потребує спеціальних підходів до формування як довідкової, так і нормативної інформації.

У рамках запропонованої моделі виокремлено етапи створення, розробки й впровадження єдиної міської інформаційної системи, умови й складові інформатизації системи управління комунальною містообслуговуючою сферою, а також визначено основні вимоги до систем документообігу при управлінні комунальною містообслуговуючою сферою, основними з яких є масштабність, розподіл, функціональність, модульність, відвертість і послідовність.

У дисертації доведено, що найбільш адаптованим до сучасних умов розвитку інструментом організації управління містом є стратегічне планування, та розроблено пропозиції з удосконалення способів організації процесу планування розвитку комунальної містообслуговуючої сфери шляхом використання основних принципів маркетингу як самостійного інструментарію у сфері управління комунальною містообслуговуючою сферою (КМС). На основі критичного аналізу існуючих напрацювань українських і зарубіжних учених обґрунтовано послідовність реалізації політики економічного і соціального розвитку міста із застосуванням маркетингових елементів і запропоновано організацію спеціальних підрозділів маркетингу у структурі міських органів самоврядування - інформаційно-маркетингового центру.

Інформаційно-маркетинговий центр виконує такі функції: організаційну, аналітичну, прогнозну, експертно-консультаційну, інформаційну, коопераційну. До складу маркетингового центру входять керівники і фахівці управлінь міськради.

У дисертації підкреслено, що маркетингова діяльність у місті - це, з одного боку, об'єктивна необхідність вивчення кон'юнктури ринку міських послуг, тобто поточної ситуації, тенденцій і проблем у сфері міських комунальних послуг, а з іншого - прогнозування розвитку цього ринку.

Тому інформаційно-маркетинговий центр розробляє питання організаційно-методичного забезпечення проведення міських маркетингових досліджень, а також формує міську систему якісних і кількісних параметрів конкурентоспроможності послуг, що надаються населенню підприємствами комунальної містообслуговуючої сфери.

Акцентовано увагу на тому, що диверсифікація послуг включає розширення переліку комплексу послуг, які надаються. За допомогою горизонтальної диверсифікації здійснюється процес внесення різноманітності у кількісний склад комунальних послуг, що можуть надаватися. Так, до горизонтальної диверсифікації послуг можна віднести, наприклад, діяльність, пов'язану з розширенням спектра послуг, що можуть надаватися підприємствами дорожнього та транспортного господарства (послуги міського таксі; послуги з пасажирських перевезень монорейковою дорогою, метро; послуги автосервісу; послуги з паркування та підземного паркінгу).

До вертикальної диверсифікації, яка спрямована на забезпечення розширення способів, методів і засобів надання послуг або доведення їх до споживача, відноситься діяльність, спрямована на поліпшення якості та комфортності послуг, що надаються. До неї можна, наприклад, віднести створення єдиних сервісних центрів із тепло- , газо- та водопостачання, диспетчерських пунктів, ремонтних служб, довідково-інформаційних служб, а також уведення нових форм здійснення платежів за надані послуги, зокрема оплата комунальних послуг за допомогою мобільного зв'язку та ін.

Конгломератна диверсифікація - це процес, який жодним чином не пов'язаний із забезпеченням життєво важливих потреб членів територіальної громади міста. У певних випадках можна говорити про те, що знов створений вид послуг (на основі проведення заходів із диверсифікації конгломератного типу) прямо не пов'язаний із функціонуванням комунальної містообслуговуючої сфери. Таким чином, можна констатувати, що конгломератна диверсифікація, з одного боку, “розмиває” комунальну містообслуговуючу сферу, а з іншого - дозволяє маневрувати ресурсами та забезпечити одержання коштів для проведення горизонтальної та вертикальної диверсифікації. Звичайно диверсифікація послуг здійснюється у комбінованому виді або у формі поєднання тієї чи іншої форми диверсифікації. Більшою мірою диверсифікація послуг визначається такими чинниками: інноваційною необхідністю та інвестиційними можливостями підприємства, а також можливістю залучення додаткових ресурсів для реалізації проектів з диверсифікації.

Що стосується підвищення якості послуг, то в роботі обґрунтовано методичні підходи до вдосконалення процесу управління якістю послуг та використання наукоємних технологій на підприємствах комунальної містообслуговуючої сфери, які включають впровадження:

діагностичних систем і технологій, що дозволяють вчасно попередити або уникнути аварії, проаналізувати склад ресурсів, перепади у мережах і непродуктивні втрати ресурсів; скоротити час ремонту і модернізації трубопроводів, збільшити період служби мереж;

інформаційних технологій ухвалення обґрунтованих оперативних управлінських рішень.

Як правило, такі розробки підвищують якість і одночасно знижують вартість надання послуг, зокрема у найбільш затратоємному електро-, водо- і теплопостачанні. Проте проекти, пов'язані з розробкою і виробництвом наукоємких товарів, вимагають значних капітальних вкладень і через це застосування традиційних інвестиційних схем у даному випадку є обмеженим. Для вирішення вказаних задач запропоновано створення інноваційно-інвестиційного центру міської ради, до складу якого входять керівники і депутати міськради, начальники управлінь міськради, керівники підприємств і наукових установ, представники бізнесу, торгово-промислової палати і громадськості.

У зазначеному центрі рекомендовано використання методів оцінки ефективності інвестиційних проектів, що забезпечують вибір раціонального вкладення бюджетних коштів у розвиток комунальної містообслуговуючої сфери.

З метою формування методичного підходу до ухвалення рішення щодо проекту розвитку комунальної містообслуговуючої сфери розроблений відповідний порядок, який передбачає проведення певної послідовності заходів, пов'язаних з визначенням цілей розвитку містообслуговуючої сфери, оцінкою ефективності (результативності) проекту відповідно до вибраних домінантних критеріїв (реалізованості, ефективності (результативності), синергетичного ефекту) і переліків показників до них.

Запропонований підхід для обґрунтування та прийняття ефективних інвестиційних рішень щодо розвитку комунальної містобслуговуючої сфери доцільно застосовувати для попередньої експертизи і відбору відповідних інвестиційних проектів, оскільки він значною мірою сприятиме зменшенню рівня суб'єктивності, який присутній в існуючих методичних напрацюваннях по відбору інвестиційних проектів і прийняття рішень по ним.

Оскільки серед найважливіших напрямів упровадження інновацій у діяльність комунальних містообслуговуючих підприємств є вдосконалення управління санітарним очищенням міста, тому вирішення даної проблеми потребує використання технологічних інновацій у сфері управління санітарним очищенням міста за рахунок впровадження інвестиційних проектів.

Таким чином, організаційне забезпечення комунальної містообслуговуючої сфери включає організаційно-інформаційну модель, що забезпечує інформаційну насиченість і обґрунтованість ухвалення рішень, а також методи планування за наслідками маркетингових досліджень і розробку системи управління якістю на основі впровадження інновацій і обґрунтування інвестиційних проектів, направлених на забезпечення диверсифікації послуг, включаючи поглиблення тих, що існують, і проникнення в нові сфери.

Висновки

містообслуговуючий організаційний економічний

У дисертації теоретично узагальнено і запропоновано нове вирішення актуальної науково-прикладної проблеми, пов'язаної з формуванням і використанням економіко-організаційного забезпечення розвитку комунальної містообслуговуючої сфери в ринкових умовах. Основні висновки методологічного, теоретичного і науково-практичного характеру полягають у наступному:

1. Комунальна містообслуговуюча сфера є невід'ємною частиною сфери міських послуг, яка об'єднує підприємства за видами діяльності - наданням послуг соціального, комунального і побутового характеру - і виконує функції забезпечення життєдіяльності населення і бізнесу міста. Комунальна містообслуговуюча сфера включає підприємства, які знаходяться у власності територіальної громади і здійснюють свою діяльність в її інтересах при вирішенні завдань міського економічного та соціального розвитку відповідно до власних і делегованих повноважень.

2. При переході від державної форми власності до комунальної організаційно-економічне забезпечення функціонування комунальної містообслуговуючої сфери повинно трансформуватися відповідно до ринкових умов, які включають формування конкурентного середовища, попиту і пропозиції, вільне ціноутворення (тарифоутворення).

3. На пострадянському просторі відбувся широкомасштабний перехід від державної власності до комунальної і колективної в достатньо короткі терміни, що серйозно вплинуло на процеси як функціонування, так і розвитку комунальної містообслуговуючої сфери. Оскільки в загальносвітовій практиці відносини комунальної власності зазвичай розвиваються разом з державною і приватною формами власності, пряме (безпосереднє) використання досвіду розвинених країн малоефективне і тому необхідні особливі підходи до адаптації зарубіжного досвіду при формуванні економіко-організаційного забезпечення розвитку міської сфери послуг в Україні.

4. В роботі розробка концептуальних основ розвитку комунальної містообслуговуючої сфери включає сукупність етапів, зокрема організаційно-підготовчий, аналітичний, їх безпосередню розробку і узгодження. Концептуальні основи розвитку комунальної містообслуговуючої сфери адекватні економічним умовам України та включають принципи самозабезпеченості, багатоваріантності, збалансованості і самодостатності, що створює передумови формування стратегії економічного і соціального розвитку, а також дозволяє визначити найбільш пріоритетні напрями розвитку.

5. Застосування стратегічних підходів до планування міського розвитку обумовлене необхідністю забезпечення результативного управління економічним, соціальним і екологічним потенціалом міста на основі визначення основних, пріоритетних напрямів розвитку містообслуговуючої сфери, що дозволяють підвищити якість життя його населення за рахунок забезпечення загальної доступності і прийнятної якості соціальних благ і послуг, що надаються. Крім того, при визначенні економічної і соціальної стратегії розвитку містообслуговуючої сфери необхідно керуватися не тільки принципами прибутковості, рентабельності, ліквідності роботи комунальних підприємств, але і принципами рівнозабезпеченості міського населення цими послугами незалежно від районів мешкання.

6. Як інструмент реалізації стратегії виступає економічно обґрунтована програма економічного та соціального розвитку, що включає визначення мети програми, її пріоритетних напрямів, фінансових інструментів, термінів, виконавців, а також моніторингу результатів реалізації програми міського економіко-соціального розвитку. При цьому пріоритетними напрямами розвитку комунальної містообслуговуючої сфери повинні залишатися будівництво і ремонт автодоріг; регулювання роботи автотранспорту і торгівлі; вивіз, переробка і захоронення побутових відходів; вирішення завдань постачання води і забезпечення населення гарячою водою, електроенергією і газом.

7. Результати аналізу економіко-організаційних проблем функціонування комунальної містообслуговуючої сфери отримані на основі використання методів аналізу і синтезу: структурного, функціонального, інформаційного, параметричного. У результаті аналізу обґрунтовано твердження, що основними причинами, які обумовлюють збитковість підприємств комунальної містообслуговуючої сфери, є недосконалість тарифної політики, низька платіжна дисципліна, зношеність основних засобів підприємств галузі, високі питомі витрати матеріальних і енергетичних ресурсів.

8. Існуючий стан матеріально-технічної бази комунальних підприємств вимагає залучення значних обсягів фінансування не тільки для розширеного відтворення, але і для простого відновлення інженерних мереж і комунікацій, а ефективність управління комунальними підприємствами істотно знижується через нестачу кваліфікованих, досвідчених кадрів, здатних працювати в умовах, що постійно змінюються.

9. Фінансування розвитку комунальної містообслуговуючої сфери, в основному, ведеться за рахунок власних коштів і коштів бюджету розвитку. У той же час використання бюджету розвитку обмежено джерелами, визначеними Бюджетним кодексом України, а фіксовані тарифи з урахуванням масових неплатежів населення за комунальні послуги не дозволяють створювати власні накопичення для розвитку.

10. При виборі напрямів ефективного використання об'єктів комунальної власності доцільно враховувати особливості передачі в оренду, концесію, оперативне управління комунальним підприємствам. Практика господарювання свідчить про те, що органи місцевого самоврядування стикаються із серйозними проблемами міського розвитку, вирішити які можливо за рахунок залучення приватного капіталу в комунальний сектор економіки. Досвід роботи в цьому напрямі накопичений в розвинутих країнах і тому необхідна адаптація його до умов України. Зокрема, здійснення корпоратизації комунальних унітарних підприємств; безпосередня приватизація цілісних майнових комплексів комунальних підприємств; залучення приватного капіталу в комунальну сферу шляхом здійснення торгів на надання послуг; удосконалення орендних, концесійних відносин, делегованого управління; залучення коштів у результаті операцій на фінансовому ринку. У кожному конкретному випадку рішення ухвалюються виходячи із забезпечення максимальної прибутковості міського бюджету і зниження соціальних проблем.

11. Використання структурно-функціональної моделі формування місцевих фінансових ресурсів, що діє у відповідному правовому полі і об'єднує інституційну інфраструктуру, органи управління, методи й інструменти, показує, що найбільший вплив на можливості фінансування розвитку комунальної містообслуговуючої сфери роблять неподаткові джерела поповнення бюджету, такі як: доходи від приватизації комунальної власності і продажу земельних ділянок. У той же час, у зв'язку з тим, що Земельним кодексом, законодавством України не до кінця врегульовані питання продажу землі, необхідно удосконалювати відповідну нормативно-правову базу, а також права оренди і права забудови земельних ділянок.

12. Методичні підходи до обґрунтування перспектив економічного розвитку комунальної містообслуговуючої сфери включають вибір напрямів реалізації соціальної політики, виявлення і залучення економічних резервів за рахунок упровадження інновацій і ресурсозберігаючих технологій комунальними підприємствами. У зв'язку з цим для впорядкування відносин у сфері житлово-комунального господарства необхідно впровадити в практику діяльності комунальних містообслуговуючих підприємств укладання прямих договорів на надання житлово-комунальних послуг між споживачем і їх виконавцем.

13. При визначенні тарифної політики доцільно проводити поглиблену експертизу економічної обґрунтованості цін і тарифів з обґрунтуванням рекомендацій щодо зниження витрат. Моніторинг рівня постійних і змінних витрат і тарифів на житлово-комунальні послуги необхідний, перш за все, для аналізу й оцінки ефективності діяльності підприємств житлово-комунального господарства міста. Крім того, здійснення такого контролю дозволить вирішити два завдання: з одного боку, забезпечувати захист споживачів від необґрунтованого підвищення цін (тарифів), з іншого - виявляти нераціональні витрати бюджетних коштів, неправомірне і нераціональне формування, встановлення і застосування цін і тарифів на комунальні послуги.

14. При виборі ефективних методів організації обслуговування населення необхідне створення єдиних міських розрахункових центрів, єдиних вікон, служб єдиного замовника, що забезпечує надання населенню максимуму послуг високої якості при мінімальній оплаті за рахунок послідовної передачі частини функцій з надання населенню послуг від вищого рівня адміністративно-територіального управління на нижчий. При цьому ефективність цих процесів підвищується за рахунок інформаційного забезпечення органами місцевого самоврядування з метою ухвалення обґрунтованих управлінських рішень з розвитку сфери міських комунальних послуг. Для досягнення вказаної мети в дисертації сформована організаційно-інформаційна модель управління комунальною містообслуговуючою сферою на основі використання відповідної інформаційної бази.

15. Вдосконалення методів планування розвитку комунальної містообслуговуючої сфери повинно враховувати те, що ринкові умови господарювання в місті обумовлюють необхідність формування конкурентного середовища, зокрема між суб'єктами комунальної містообслуговуючої сфери, та використання принципів маркетингу як самостійного інструментарію у сфері управління міським господарством. Для цього доцільна організація інформаційно-маркетингового центру міської ради, який буде виконувати організаційну, аналітичну, прогнозну, експертно-консультаційну, інформаційну, коопераційну функції та дозволить визначати необхідність розширення спектру послуг та підвищенні їх якості для задоволення відповідних потреб міського населення.

16. Вирішення проблем розширення спектру послуг у процесі диверсифікації та підвищення їх якості за рахунок технологічного оновлення нерозривно пов'язано з розробкою та реалізацією інвестиційних проектів, для обґрунтування яких доцільно застосувати експертний метод інвестиційного аналізу. При цьому комплексна оцінка результативності вкладення матеріальних і фінансових коштів повинна здійснюватися відповідно до домінантних критеріїв: “ефективності”, або результативності, який передбачає оцінку прямих ефектів; “синергетичного ефекту”, який характеризує прояв соціального ефекту від реалізації того або іншого проекту розвитку комунальної містообслуговуючої сфери; “реалізуємості”, який дозволяє оцінити можливість досягнення мети інвестиційного проекту з мінімальними відхиленнями від проектних розрахунків при існуючому стані зовнішнього середовища в задані терміни в умовах ресурсних обмежень. Використання зазначених оцінок дозволяє приймати обґрунтовані рішення щодо фінансування проектів інноваційного розвитку підприємств комунальної містообслуговуючої сфери.

17. Реалізація результатів дисертації, в якій узагальнено теоретичні основи функціонування ринку міських послуг, розроблено методологічні основи дослідження функціонування комунальної містообслуговуючої сфери, визначено напрями вдосконалення системи планування і фінансування її розвитку, виявлено проблеми організації діяльності й обґрунтовано необхідність формування відповідної організаційно-інформаційної моделі управління комунальною містообслуговуючою сферою, а також сформовано пропозиції щодо забезпечення ефективного використання комунальної власності міста, комплексу маркетингу, резервів економічного розвитку комунальної містообслуговуючої сфери, запропоновано методичні підходи до ухвалення рішень на основі використання інформаційних технологій, вибору раціональних методів розпорядження комунальною власністю і способів розподілу бюджетних коштів з метою реалізації інвестиційних проектів міського розвитку, забезпечує не лише розвиток комунальної містообслуговуючої сфери, але і вирішення завдань економічного та соціального розвитку міста в цілому.

Література

1. Лукьянченко А.А. Градообслуживающая коммунальная сфера: теория и практика обеспечения устойчивого развития: Монография / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2007. - 209с.

2. Лукьянченко А.А. Трансформация градообслуживающей системы (теория и практика): Монография / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2004. - 238с.

3. Амитан В.Н., Зорина Е.Ю., Лукьянченко А.А. Город: проблемы демократических и рыночных трансформаций / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2001. - 217с.

4. Социально-экономическое развитие городов промышленного региона: Монография / В.Н. Амитан, В.В. Финагин, А.А. Лукьянченко и др. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2002. - 254с.

5. Городские системы промышленного региона (теория и практика развития): Монография / В.Н. Амитан, А.А. Лукьянченко, Ю.Д. Денисов и др. / НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО “Юго-Восток, Лтд”, 2004. - 348с.