Особливості антикризового управління підприємством в умовах трансформаційної економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний технічний університет України

„Київський політехнічний інститут”

УДК 658.15:[338.124.4:621](043.3)

Спеціальність: 08.00.04 - економіка та управління підприємствами

(за видами економічної діяльності)

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОСОБЛИВОСТІ АНТИКРИЗОВОГО УПРАВЛІННЯ ПІДПРИЄМСТВОМ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЙНОЇ ЕКОНОМІКИ

Картохіна Надія Василівна

Київ - 2009

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки України.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, Яловий Гаррі Кирилович, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», завідувач кафедри теоретичної та прикладної економіки

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор, Кириченко Олександр Анатолійович, Інститут законодавства Верховної Ради України, головний науковий консультант відділу комплексних проблем державотворення

кандидат економічних наук, доцент, Островська Ольга Анатоліївна, Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана, доцент кафедри фінансів підприємств

Захист відбудеться 9 червня 2009 р. о 1500 на засіданні спеціалізованої вченої ради К 26.002.23 у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» за адресою: 03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37, корпус 1, аудиторія 163.

З дисертацією можна ознайомитись у Науково-технічній бібліотеці ім. Г.І. Денисенка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за адресою: 03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37.

Автореферат розіслано «06» травня 2009 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради О.В. Зозульов

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Розвиток сучасного наукового пізнання господарських процесів на підприємстві характеризується низкою особливостей і тенденцій. Ускладнення діалектики суб'єктивно-об'єктивних стосунків щодо дослідження антикризових процесів, підвищення активності суб'єктів господарювання у застосуванні певних заходів антикризового управління, інтенсифікації, диференціації та інтеграції науки антикризового управління підвищують його роль у суспільному розвитку.

За роки незалежності в Україні відбулася необґрунтована структурна трансформація, яка спричинила кризові процеси на всіх рівнях господарських відносин. Останні події, що відбуваються в Україні та у світі, лише поглиблюють кризові процеси на підприємствах та визначають антикризове управління як пріоритетний напрям наукових і практичних досліджень. Ще однією особливістю перебігу кризових процесів у сучасних трансформаційних умовах є наявність «інвестиційного голоду», за якого немає фінансового забезпечення впровадження заходів антикризового управління. Тому цілком закономірно, що нівелювання кризи потребує реалізації антикризового управління з урахуванням структурних трансформацій.

Серед наукових досліджень, у яких висвітлюються проблеми антикризового управління в цілому, окремі його аспекти та сфери, можна виокремити роботи таких вітчизняних та зарубіжних учених: Е. Альтмана, І. Ансоффа, В.І. Арнольда, О.М. Алимова, Ю.М. Бажала, Г.З. Базарова, В.О. Василенка, А.С. Гальчинського, В.М. Геєця, В.Г. Герасимчука, О.П. Градова, А.Г. Грязнової, А.І. Даниленка, Л.Є. Довгань, Л.І. Єгорової, С.А. Єрохіна, Г.П. Іванова, О.А. Кириченка, Е.М. Короткова, В.І. Кошкіна, О.Л. Лігоненко, І.О. Лютого, Е.С. Мінаєва, С.В. Онишко, О.А. Островської, Л.С. Ситник, Д.М. Стеченка, О.О. Терещенка, Ю.З. Толчеєва, Е.А. Уткіна, А.Д. Чернявського, Г.К. Ялового та інших.

Проте, незважаючи на високий ступінь розроблення науково-практичних положень про антикризове управління підприємством, не достатньо обґрунтованими залишаються питання щодо механізму його реалізації у трансформаційних умовах. Цим зумовлена потреба у подальших дослідженнях методичних та прикладних засад упровадження антикризового управління з урахуванням структурної трансформації і дисонансу ринкових відносин.

Зв'язок дисертації з науковими програмами, темами. Дисертаційна робота виконувалась відповідно до планів науково-дослідних та науково-методичних робіт кафедри теоретичної і прикладної економіки факультету менеджменту і маркетингу НТУУ «КПІ» у межах теми «Дослідження напрямів формування промислового потенціалу у трансформаційній економіці» (номер державної реєстрації 0107U001810). Автором розроблено механізм реалізації антикризового управління в умовах дії ефекту «пролонгованого шоку».

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних підходів, методичних та практичних рекомендацій щодо визначення особливостей антикризового управління та розроблення механізму його реалізації на підприємстві в умовах трансформаційної економіки.

Відповідно до мети було поставлено такі завдання:

розкрити сутність і зміст понять «криза», «антикризове управління» на основі економічної природи кризових явищ;

розглянути концепції та підходи до антикризового управління на підприємстві з метою виявлення напрямів упровадження його заходів;

виявити кризоутворювальні чинники економічного стану підприємств машинобудівної галузі на основі діагностування сучасних умов господарювання; антикризовий управління трансформаційний економіка

розробити алгоритм антикризової діагностики із застосуванням інформаційних технологій проактивного та активного антикризового аналізу, на основі якого оцінити проблеми реалізації антикризового управління на підприємствах машинобудівної галузі;

розробити механізм реалізації антикризового управління на підприємстві в сучасних умовах трансформаційних перетворень;

удосконалити процедуру визначення доцільності та підвищення ефективності впровадження заходів антикризового управління;

запропонувати методичні рекомендації щодо використання концепції альтернативних витрат в антикризовому управлінні з метою задоволення інвестиційних потреб ринкових інституцій для виведення підприємства з кризи.

Об'єкт дослідження - сукупність економічних відносин процесу антикризового управління на промислових підприємствах України.

Предмет дослідження - особливості антикризового управління машинобудівним підприємством в умовах трансформаційних змін.

Методи дослідження. Теоретико-методологічні основи дисертаційного дослідження становили наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених та спеціалістів, публікації в періодичних виданнях з питань антикризового управління, реструктуризації та фінансування антикризових заходів. Нормативно-інформаційною базою дослідження стали офіційні статистичні та аналітичні дані соціально-економічного розвитку України, опубліковані Державним комітетом статистики України, нормативні акти Кабінету Міністрів України; закони України, інформація з мережі Інтернет, господарська звітність підприємств машинобудівної галузі.

Для вирішення поставлених завдань використано такі методи: аналіз і синтез, історичний та логічний підходи для вивчення теоретичних основ змісту і сутності поняття «криза»; «антикризове управління»; структурно-логічний аналіз для дослідження структурних елементів системи антикризового управління; статистично-економічний і порівняльний аналіз для аналізу сучасного стану підприємств машинобудівної галузі; метод експертних оцінок для оцінювання впливу кризових явищ на стабільність діяльності машинобудівних підприємств; розрахунково-конструктивний для визначення рівня практичної реалізації заходів антикризового управління; графічний метод для наочного подання статистичного матеріалу та схематичного зображення ряду теоретичних і практичних положень дослідження; абстрактно-логічний для аналітичного узагальнення і формулювання висновків.

Наукова новизна отриманих результатів дисертаційного дослідження полягає в удосконаленні теоретичних та науково-методичних засад щодо визначення особливостей антикризового управління та розроблення механізму його реалізації на машинобудівних підприємствах в умовах трансформаційної економіки:

уперше:

розроблено механізм реалізації антикризового управління на машинобудівних підприємствах в умовах дії ефекту «пролонгованого шоку», що виникає внаслідок невідповідності процесів на макро- і мікрорівнях та спричиняє дисбаланс усієї структури економіки в сучасних умовах трансформаційних змін. Застосування зазначеного механізму дає змогу прискорити адаптивну реакцію підприємств до змінних економічних умов;

удосконалено:

алгоритм антикризової діагностики підприємства із застосуванням проактивного та активного аналізу, за яким можна оцінити його можливості щодо нівелювання кризи та її наслідків з визначенням оптимальної структури капіталу фінансування заходів антикризового управління;

процедуру визначення доцільності та підвищення ефективності упровадження заходів антикризового управління, яка, на відміну від наявних, враховує доцільність застосування управлінського впливу на процес виведення підприємства з кризи та включає використання управлінського лівериджу з метою виявлення резервів підвищення спроможності керівництва приймати ефективні антикризові рішення;

методичні рекомендації щодо використання концепції альтернативних витрат в антикризовому управлінні підприємством, що дає змогу залучати фінансові ресурси інвестиційних партнерів та обирати підприємства з метою раціоналізації економічної поведінки;

набуло подальшого розвитку:

теоретичні засади формування комплексного підходу до визначення антикризового управління як системи таких концепцій: проактивної, активної та посткризової, що уможливлює застосування антикризових заходів на підприємстві відповідно до стадії розвитку кризи;

категоріальний апарат антикризового управління, зокрема уточнено такі поняття: як «криза», як переломного моменту у життєвому циклі підприємства, що передбачає перехід до його якісно нових характеристик, зокрема позитивних та «антикризове управління», що дає змогу більш ґрунтовно визначати його особливості в трансформаційних економічних умовах.

Практичне значення отриманих результатів. Сформульовані та обґрунтовані у дисертації наукові положення та практичні рекомендації є підґрунтям для впровадження заходів антикризового управління на підприємстві з урахуванням трансформаційної економіки.

Наукові розробки, отримані в результаті дисертаційного дослідження, було використано: відділом комплексних проблем державотворення Інституту законодавства Верховної Ради України (довідка про впровадження № 01/2-3-2089 від 17.04.2008 р.), під час підготовки та викладання курсів лекцій в Національному технічному університеті України «КПІ» (акт впровадження № 30 від 23.02.09 р.). Окремі результати, такі, як методика використання концепції альтернативних витрат, були застосовані в інвестиційній діяльності ТОВ «Банк інвестицій і заощаджень» (довідка про впровадження № 02/1/02-1145 від 16.06.2008 р.) Алгоритм антикризової діагностики із використанням проактивного та активного аналізу використано в моделі розвитку ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» (довідка про впровадження № 01/146 від 10.05.08 р.) Методику комплексного аналізу із застосуванням алгоритму виявлення стану антикризового управління відповідно до проактивної та активної концепцій використано у ЗАТ «ПАРИТЕТ» (довідка про впровадження № 127/03/90 від 03.03.2008 р.) Процедуру визначення доцільності впровадження заходів антикризового управління використано під час реалізації антикризового управління на ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (ДЗАК) (довідка про впровадження № 546 від 30.03.08 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є закінченою науковою працею, в якій викладено авторський підхід до визначення особливостей та механізму реалізації антикризового управління на підприємствах машинобудівної галузі з метою їх адаптації до трансформаційних змін. Дисертаційна робота містить особисті наукові ідеї здобувача і має наукове та практичне значення. Всі результати дослідження отримані особисто автором і були відображені в його друкованих працях.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційної роботи розглянуто та схвалено на: ІІ Всеукраїнській науково-практичної конференції «Економіка підприємства: проблеми теорії та практики» (м. Дніпропетровськ, 2004 р.); XVI Міжнародній науково-практичній конференції «Управління підприємством: діагностика, стратегія, ефективність» (м. Таллінн, 2008 р.); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Умения и нововъведения» (м. Софія, Болгарія, 2007 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції «Управління організаційно-технічними та фінансово-економічними змінами на промислових підприємствах» (м. Київ, 2006 р.) та інших.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано в 17 наукових працях загальним обсягом 4,64 друк. арк. (4,53 друк. арк. особисто автора), з яких 8 статей надруковано у наукових фахових виданнях загальним обсягом 3,44 друк. арк. та 9 тез наукових конференцій загальним обсягом 1,09 друк. арк. відображають основні наукові результати дисертації і відповідають вимогам ВАК України.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, що включають 9 підрозділів, висновків, додатків та списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації складає 190 сторінок. Робота містить: 22 таблиці, 38 рисунків, 3 додатка; список використаних джерел становить 193 найменування.

Основний зміст дисертації

У першому розділі «Теоретичні основи антикризового управління підприємством» узагальнено окремі теоретичні положення, з'ясовано економічну природу кризових явищ та механізм антикризового управління підприємством, розглянуто сучасні концепції та підходи до антикризового управління на підприємстві, виявлено вплив трансформаційних процесів і особливостей функціонування машинобудівних підприємств на формування антикризового управління.

Криза як переломний момент у життєдіяльності підприємства передбачає перехід до його якісно нових характеристик, зокрема позитивних. У сучасних умовах розвитку інноваційних технологій та наявності економічних законів, які формують принципи господарювання (закону зворотного зв'язку, закону транспарентності економічних відносин, закону тотожності та ін.), криза стає передбачуваною, що підвищує ефективність управління нею. Аналітичний розгляд наукового доробку вітчизняних і зарубіжних учених став основою виявлення різних підходів до визначення поняття «антикризове управління». Однак за умов трансформаційної економіки це поняття слід трактувати як систему заходів, спрямованих на попередження та подолання кризової ситуації з урахуванням усіх наявних можливостей та досягнення позитивного результату в майбутньому з найменшими втратами. Ефективність антикризового управління полягає у досягненні оптимального результату від реалізації його заходів з максимально можливим збереженням усіх преференцій за мінімальних витрат засобів та ресурсів. Було виявлено, що антикризове управління загалом це система концепцій: проактивної (потенційна та латентна стадії кризи), активної (гостра переборна та непереборна стадії кризи), посткризової (потенційна та латентна стадії кризи). Порівняльну характеристику цих концепцій наведено в табл. 1.

Таблиця 1 - Порівняльна характеристика концепцій антикризового управління підприємством

Порівняльна категорія	Проактивна антикризова концепція	Активна антикризова концепція	Посткризова антикризова концепція
Стадія розвитку кризи	Потенційна та латентна стадії	Гостра переборна та непереборна кризи	Потенційна та латентна стадії
Наявність часового лага у прийнятті антикризових рішень	Наявний часовий лаг	Немає часового лагу	Наявний часовий лаг
Обсяг фінансових ресурсів та їх призначення в реалізації концепцій	Незначний обсяг фінансових ресурсів, які призначені для стратегічних цілей - запобігання кризі	Значний обсяг фінансових ресурсів, які призначені для тактичних цілей - нівелювання кризи та її наслідків	Значний обсяг фінансових ресурсів, які призначені для повернення підприємства до докризового стану

Реалізація антикризового управління на машинобудівних підприємствах залежить зокрема і від особливостей їх функціонування в умовах трансформаційних змін: складної організаційно-виробничої структури, вкрай низького рівня технологічного розвитку, тривалого процесу підвищення рівня кваліфікації інженерно-виробничого персоналу, пришвидшеної реакції споживачів промислової продукції порівняно з виробниками, наявності ланцюгової реакції на дестабілізуючі чинники, інвестиційної складової фінансового забезпечення антикризових програм. Дія зазначених чинників призводить до ускладнення процесу реалізації антикризового управління на машинобудівних підприємствах, оскільки вони важче, ніж підприємства інших галузей, реагують на трансформаційні перетворення.

У другому розділі, «Антикризова діагностика у контексті управління підприємствами машинобудівної галузі», виявлено причини кризових тенденцій в умовах трансформаційної економіки, здійснено діагностику кризоутворювальних чинників економічного стану підприємств машинобудівної галузі, розроблено алгоритм антикризової діагностики підприємства із застосуванням концепцій антикризового управління, на його основі виявлено проблеми впровадження антикризового управління на підприємстві.

Аналіз фінансово-економічного стану машинобудівних підприємств підтверджує кризові тенденції у цій галузі, зокрема зменшується частка основних засобів порівняно із загальним зростанням обігових коштів; низький рівень оновлення основних засобів виробництва через їх високу вартість, ступінь ризику та недостатність інвестиційних джерел; невиконання функції відновлення основного капіталу амортизаційним фондом, який використовується лише як джерело фінансування поточної діяльності підприємства; організаційний спад наукових досліджень та розробок. Приховування суттєвих економічних проблем суперечливим економічним зростанням вичерпало наявні можливості розвитку і не створило нових, які відповідали б трансформаційним умовам.

За допомогою експертного опитування з попереднім ранжуванням кризоутворювальних чинників на екзогенні та ендогенні виявлено, що найбільш значущими для підприємств є саме екзогенні чинники через високу кореляцію розвитку підприємства із зовнішнім середовищем непрямого впливу (рис. 1).



Рис. 1. Вплив кризоутворювальних чинників на стабільність діяльності підприємств за результатами експертного опитування:

1 незадовільна нормативно-правова база; 2 розрив економічних зв'язків; 3 інфляційні процеси; 4 політичний дисбаланс; 5 низький платоспроможний попит; 6 неоднозначність відносин власності; 7 недостатність сировини та матеріалів; 8 слабкий розвиток внутрішнього ринку; 9 географічна нерівномірність експорту продукції; 10 висока вартість кредиту; 11 порушення розрахункового механізму (платіжної дисципліни); 12 низький рівень інноваційних розробок; 13 низька інвестиційна активність; 14 інертність галузі (уповільнена реакція на зміни кон'юнктури ринку); 15 середньо- та довгострокове планування; 16 маркетингова політика; 17 енергетична диспропорція; 18 складна виробнича структура; 19 надлишок активів; 20 недостатня компетентність вищого керівництва.

Реалізація антикризової діагностики має ґрунтуватися на застосуванні сучасних концепцій антикризового управління та здійснюватись за результатами фінансово-економічного аналізу. Інформаційна складова діагностичного процесу має відповідати тій концепції антикризового управління, що виникає як відповідь на кризову ситуацію (рис. 2).

Алгоритм проактивної антикризової діагностики включає такі етапи: проведення процедури моніторингу екзогенного та ендогенного середовищ; визначення меж «стратегічного дрейфу»; виявлення кризової ситуації на потенційній та латентній стадіях за допомогою рівня стратегічного розриву з використанням інтегрального показника оцінювання потенціалу операційної діяльності підприємств. Алгоритм активної антикризової діагностики - визначення масштабів кризи; оцінювання боргових можливостей; визначення джерел фінансування заходів антикризового управління та доцільність їх залучення з урахуванням наявної структури капіталу.

Здійснена на основі запропонованих алгоритмів проактивна та активна діагностика підприємств машинобудівної галузі дала змогу виявити стадію розвитку та масштаби кризи для визначення подальших антикризових заходів.

У третьому розділі, «Формування та впровадження механізму реалізації антикризового управління на машинобудівних підприємствах», розроблено механізм реалізації антикризового управління в умовах дії ефекту «пролонгованого шоку», запропоновано процедуру визначення доцільності та підвищення ефективності впровадження заходів антикризового управління, запропоновано методичні рекомендації щодо використання концепції альтернативних витрат для фінансового забезпечення впровадження заходів антикризового управління.

Упровадження антикризового управління на машинобудівних підприємствах, які швидко піддаються дії ефекту «пролонгованого шоку» через особливості виробничого процесу та відображення ними економічних тенденцій національного рівня, потребує належного механізму його реалізації. Зазначений механізм можна подати як сукупність форм і методів реалізації заходів антикризового управління із застосуванням диференційно-адаптивних підходів з метою підвищення ефективності функціонування підприємств у змінних економічних умовах та їх подальшого розвитку (рис. 3).

Ефект «пролонгованого шоку» виникає внаслідок невідповідності процесів на макро- і мікрорівнях, що спричиняє дисбаланс усієї структури економіки в умовах трансформаційних змін. Поява ефекту «пролонгованого шоку» зумовлюється низкою чинників, головними з яких є структурні трансформації, що мають непередбачуваний характер, та брак трансмісійного механізму.

Вирішити проблеми підприємств, які перебувають під дією ефекту «пролонгованого шоку», можна за допомогою диференційно-адаптивних підходів. Ці підходи полягають у визначенні доцільності впровадження заходів антикризового управління; подоланні інформаційного дисбалансу для підвищення ефективності управлінських рішень щодо антикризового управління; пошуку взаємодоповнюваних контактів на рівні підприємство - інвестор. Результатами застосування таких підходів до антикризового управління є підготовка до впровадження перспективно-доцільних антикризових заходів (за першим підходом); організація впровадження заходів антикризового управління з подоланням ефекту інформаційного дисбалансу (за другим підходом); контрагентська співпраця на рівні підприємство - інвестор (за третім підходом). У результаті вищезазначених дій підприємство виводиться з кризового стану.

Подальший розвиток підприємства потребує таких заходів антикризового управління: відновлення його докризового стану з адаптацією до сучасних умов господарювання та стратегічне планування подальшого розвитку, що сприятиме не тільки подоланню кризи, але й розвитку підприємства в умовах економічних змін.

Першочерговим завданням здійснення антикризового управління має бути оцінювання доцільності впровадження його заходів для коригування та регулювання антикризового процесу. З урахуванням зазначеного запропоновано відповідну процедуру, яка ґрунтується на оцінюванні доцільності упровадження антикризових заходів та використанні показника рівня управлінського лівериджу для підвищення ефективності реалізації антикризового управління. Основними критеріями визначення доцільності є своєчасність та доцільність управлінського впливу під час розроблення та впровадження заходів антикризового управління; можливість практичної реалізації заходів антикризового управління.

Методика оцінювання доцільності упровадження заходів антикризового управління з урахуванням управлінського впливу включає процес вивчення та отримання достовірної інформації про можливі наслідки упроваджених і вже реалізованих антикризових заходів з використанням базових блоків оцінювання.

Перший блок - це попереднє оцінювання доцільності управлінського впливу, що передбачає розроблення альтернатив вирішення проблемних ситуацій, забезпечує їх порівняльний аналіз та дає змогу зробити висновок про його оптимізацію. Завдяки цьому можна отримати інформацію про доцільність впливу керівництва підприємства на результат вирішення кризової ситуації, прогнозувати та оцінювати очікувані наслідки розвитку ситуації за умов реалізації або не реалізації управлінського впливу, оцінити ризики реалізації заходів антикризового управління, ступінь їх впливу на стійкість функціонування підприємства.

Другим блоком є супровідне оцінювання доцільності управлінського впливу з метою поточного оцінювання результатів упровадження заходів антикризового управління. Функціональною особливістю цього блоку є уточнення управлінських впливів на предмет адекватності конкретному типу ситуації, тобто наскільки відповідають розроблені заходи антикризового управління певним нормам ефективності, поставленим цілям, і якою мірою вони прийнятні для різних елементів, їх взаємозв'язків, для різних часових рівнів та ін.

Третій блок - ретроспективне оцінювання доцільності управлінського впливу використовується для визначення ступеня досягнення мети, ефективності коригувань під час упровадження заходів антикризового управління.

Для визначення практичної реалізації заходів антикризового управління запропоновано використовувати показник її рівня:



,

де W - рівень практичної реалізації заходів антикризового управління;

N - відносна значущість показника достатності ресурсів;

V - відносна значущість показника готовності системи до впровадження заходів антикризового управління;

D - відносна значущість показника відповідності заходів антикризового управління, що приймаються, діючому механізму управління та методам управління;

Кn - значення показника рівня достатності ресурсів;

і кількість параметрів, що визначають рівень показника достатності ресурсів;

Кv - значення показника готовності системи до впровадження заходів антикризового управління;

j - кількість параметрів, що визначають рівень показника готовності системи до впровадження заходів антикризового управління;

Кd - значення показника відповідності заходів антикризового управління, що приймаються, діючому механізму управління та методам управління;

l - кількість параметрів, що визначають рівень показника відповідності заходів антикризового управління, що приймаються, діючому механізму управління та методам управління.

За результатами проведеного наукового дослідження визначення показника рівня практичної реалізації заходів антикризового управління набуває вигляду

.



Ефективність реалізації антикризового управління залежить від наявності суб'єктивних, об'єктивних та системних помилок. Ураховуючи неможливість підприємства нівелювати об'єктивні помилки, увагу було сконцентровано на суб'єктивних та системних. Серед останніх через ускладнення господарських відносин в умовах трансформаційної економіки актуальним є подолання інформаційної асиметрії. Для визначення напрямів підвищення ефективності впровадження заходів антикризового управління з урахуванням зазначених аспектів запропоновано використовувати показник рівня управлінського лівериджу. Було виявлено, що низький рівень цього показника є відображенням ефективного управлінського впливу на подолання помилок недостатності, невірогідності, асиметрії інформації та помилок керівництва під час вибору недоцільних заходів антикризового управління.

В умовах «інвестиційного голоду» вітчизняні підприємства потребують залучення фінансових ресурсів для подолання кризової ситуації. Приймаючи рішення щодо фінансування антикризових програм, інституція (власник, інвестор) передусім зіставляє суму витрат, необхідних для нівелювання кризової ситуації, з кінцевим результатом антикризового управління. Це можна здійснити, ураховуючи стадії життєвого циклу підприємства і концепції антикризового управління під час потрапляння підприємства в момент трансформації кризи (?D), як показано на рис. 4.

Найбільш непривабливим з погляду фінансування можна вважати підприємство, що потрапляє в ситуацію С 3, інші ситуації можуть бути використані як стратегічні орієнтири фінансування антикризових заходів.

Запропоновано методичні рекомендації щодо використання концепції альтернативних витрат для фінансового забезпечення впровадження заходів антикризового управління, що ґрунтуються на використанні суб'єктивізму привілейованих інтересів ринкових інституцій для досягнення оптимального результату від реалізації антикризового управління та включає порівняльний аналіз альтернативних витрат підприємств інвестором під час реалізації антикризових інвестиційних програм. Вибір оптимального варіанту здійснюється на основі виявлення та обрання такого підприємства, сума альтернативних витрат якого є більш припустимою, а запропонований проект є економічно доцільним для обох сторін. Використання зазначеної концепції дає змогу підвищити транспарентність взаємовідносин між підприємством та інвестором: з боку інвестора звузити коло об'єктів інвестування та вибрати з безлічі підприємств ті, альтернативні витрати яких мають межі допустимих значень; з боку підприємств реально оцінити свої можливості щодо залучення додаткових ресурсів через підвищення зацікавленості інвесторів на основі виявлення інвестиційних переваг.



ВИСНОВКИ

Отримані результати в сукупності розв'язують науково-методичне завдання щодо визначення особливостей антикризового управління та розроблення механізму його реалізації в умовах дії «пролонгованого шоку», що має істотне значення для подолання кризи машинобудівними підприємствами, підвищення їх стійкості до кризоутворювальних чинників та подальшого розвитку. Проведене дослідження дає змогу запропонувати такі висновки та рекомендації:

Теоретичний аналіз науково-практичних результатів дає змогу визначити сутність поняття «криза» як переломного моменту у життєвому циклі підприємства, що передбачає перехід до його якісно нових характеристик, зокрема позитивних. У сучасних умовах розвитку інноваційних технологій та наявності економічних законів, які формують принципи господарювання, криза стає передбачуваною, тому її сприйняття як суто негативного явища не зовсім доречне. Розгляд теоретичних підходів до трактування змісту «антикризове управління» дав можливість на засадах відповідності цього процесу до трансформаційних умов господарювання визначити його як систему заходів, спрямованих на попередження та подолання кризової ситуації з урахуванням усіх наявних можливостей та досягненням позитивного результату в майбутньому з найменшими втратами.

Систематизація та узагальнення підходів до антикризового управління як системи концепцій проактивної, активної та посткризової дало змогу з'ясувати, що в основу їх градацій покладено підхід відповідності кожної з них стадії розвитку кризи. Найпоширенішими концепціями в антикризовому управлінні є проактивна та активна, що мають відмінності за фінансовими витратами і термінами реалізації на підприємстві. Підприємствам машинобудівної галузі більш відповідає активна антикризова концепція через характер трансформаційних змін. Реалізація антикризового управління на підприємствах машинобудівної галузі потребує побудови і використання відповідного механізму з урахуванням специфіки їх функціонування. Це сприятиме прискоренню процесу адаптації машинобудівних підприємств до умов економічних змін.

Проведена діагностика сучасного стану машинобудівних підприємств дала змогу виявити основні кризоутворювальні чинники, серед яких найбільший вплив мають саме екзогенні: незадовільна нормативно-правова база, інфляція, слабкий розвиток внутрішнього ринку, неоднозначність відносин власності, низький платоспроможний попит, політичний дисбаланс. Аналіз основних фінансових показників підприємств машинобудівної галузі підтверджує наявність кризових тенденцій та деструктивних трансформаційних процесів на рівнях обігу основного та обігового капіталів, інноваційного забезпечення розширеного відтворення виробничого процесу та на інвестиційному рівні. До того ж, приховування економічних проблем, суперечливим економічним зростанням, поглиблює кризові процеси в економіці. Ці процеси зумовлюють погіршення фінансового стану машинобудівних підприємств, зниження рівня відтворення потенціалу фінансово-економічної стійкості та, як наслідок, призводять до формування низького економічного потенціалу держави.

На основі дослідження сучасних вимог до аналізу фінансово-господарської діяльності запропоновано алгоритм антикризової діагностики. Основний зміст його полягає у спостереженні за процесом функціонування підприємства з метою своєчасного інформування про виникнення кризових явищ, оцінювання і розроблення рекомендацій для їх розпізнання та полегшення процесу ідентифікації слабких сигналів на стадії проактивного антикризового управління, вибору доцільних заходів антикризового управління, виявлення фінансових можливостей підприємства щодо подолання кризи та її наслідків на стадії активного антикризового управління. Проведення антикризової діагностики згідно із запропонованим алгоритмом сприяє оптимізації та раціоналізації антикризового управління і дає змогу вирішити основні завдання антикризового аналізу - виявлення можливостей виникнення кризи та її подальшого розвитку, а також дає можливість обирати найбільш доцільний антикризовий інструментарій.

Практична реалізація антикризового управління із застосуванням алгоритму антикризової діагностики дала змогу визначити основні проблеми його впровадження на підприємстві: невідповідність методик діагностики фінансового стану та стадії розвитку кризи; нагромадження діагностичного процесу великою кількістю показників та методик, що ускладнює процес визначення впливу кожного показника на кінцевий результат та пролонгує діагностичний процес; упровадження антикризових заходів, несумісних з існуючою стратегією розвитку; невизначеність межі залучення позикового капіталу; відсутність процедури оцінювання доцільності реалізації заходів антикризового управління. Зазначені проблеми знижують ефективність реалізації антикризового управління, крім того посилюється «принцип лимона» та втрачається зацікавленість фінансових інститутів до інвестування підприємств, які перебувають у кризі. Нехтування підприємствами проактивною антикризовою концепцію через обмеженість доступу до фінансових ресурсів призводить не тільки до збільшення альтернативних витрат, але й до можливого банкрутства.

Запобігання або виведення підприємств із кризи у сучасних умовах господарювання потребує нових підходів, оскільки більшість процесів трансформаційної перебудови економіки має деструктивний кризовий характер та призводять до ефекту «пролонгованого шоку». Такий ефект виникає внаслідок невідповідності процесів на макро- і мікрорівнях, що спричиняє дисбаланс усієї структури економіки в умовах трансформаційних змін. Підприємство стає залежним від трансформаційних перетворень, а непрямий вплив екзогенного середовища підвищується. Для подолання таких проблем розроблено механізм реалізації антикризового управління на машинобудівних підприємствах в умовах дії ефекту «пролонгованого шоку», що ґрунтується на використанні запропонованих диференційно-адаптивних підходів до антикризового управління підприємством з урахуванням структурних трансформацій. Це прискорить перехід підприємств до нових умов господарювання, підвищить його фінансово-економічну стійкість та підсилить захисну реакцію до кризоутворювальних чинників.

Визначення потреб підприємства у процедурі оцінювання доцільності впровадження антикризових заходів та врахування основних вимог до розроблення методів оцінювання ефективності впровадження заходів антикризового управління дає змогу, запропонувати відповідну процедуру, яка ґрунтується на організаційно-економічному, аналітичному та управлінському інструментарії з використанням системи критеріїв: своєчасності та доцільності управлінського впливу під час розроблення та впровадження заходів антикризового управління; можливості практичної реалізації заходів антикризового управління. Застосування запропонованої процедури сприятиме прийняттю обґрунтованого рішення щодо реалізації заходів антикризового управління, своєчасності та доцільності управлінського впливу. Для визначення готовності підприємства до впровадження заходів антикризового управління запропоновано використовувати показник рівня їх практичної реалізації з урахуванням таких параметрів, як достатність ресурсів та готовність системи до впровадження зазначених заходів, їх відповідність діючим методам управління.

На підставі аналізу кризоутворювальних чинників були виявлені такі, що знижують ефективність антикризового управління підприємством: контрольовані - недостатність, недостовірність, асиметрія інформації (системні помилки) та помилки керівництва під час вибору недоцільних заходів антикризового управління (суб'єктивні помилки) і неконтрольовані (або важкоконтрольовані) - процеси та явища, що відбуваються в екзогенному середовищі (об'єктивні помилки). Особливу увагу потрібно приділяти інформаційній асиметрії, позаяк суб'єктивне сприйняття учасниками антикризового процесу стану підприємства та можливостей впливу на нього для захисту їх преференцій у процесі впровадження заходів антикризового управління спричиняє конфлікти та поглиблює кризу. Розроблені методи визначення можливостей щодо прийняття доцільних антикризових заходів із застосуванням управлінського лівериджу дають змогу враховувати зазначені причини та виявити резерви підвищення ефективності антикризового управління.

Розроблено методичні рекомендації щодо визначення можливостей підприємства залучати фінансові ресурси для впровадження заходів антикризового управління із застосуванням концепції альтернативних витрат в умовах «інвестиційного голоду». Рекомендується враховувати суб'єктивний підхід інвестора до вибору інвестиційних об'єктів і передбачати його схильність до обрання тих проектів, які мають обґрунтовану суму альтернативних витрат. Використання концепції альтернативних витрат в антикризовому управлінні дає змогу: підприємству - оцінити майбутніх інвестиційних партнерів щодо реалізації заходів антикризового управління; інвестору - обирати інвестиційно - привабливі підприємства для отримання майбутніх економічних вигод. Завдяки її використанню підвищується рівень транспарентності взаємовідносин між інвестором та підприємством під час розподілу інвестиційних ресурсів між підприємствами, що перебувають у кризі.

Результати дисертаційного дослідження для розгляду та використання можна рекомендувати Міністерству промислової політики України для потреб підприємств машинобудівного комплексу, а також керівному складу підприємств вищої ланки управління для підвищення ефективності впровадження антикризових заходів в умовах трансформаційної економіки.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях

1. Картохіна Н.В. Особливості антикризової інвестиційної стратегії в умовах транзитивної економіки / Н.В. Картохіна // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2006. - Вип. 211: В 4 т. Т. 1. - С. 292-300. - 0,4 д. а.

2. Картохіна Н.В. Господарський ризик в системі ефективного управління підприємством / Н.В. Картохіна // Економічний вісник НТУУ «КПІ». - 2007. - № 4. - С. 330-334. - 0,46 д. а.

3. Картохіна Н.В. Формування сутності активного антикризового управління [Електронний ресурс] / Н.В. Картохіна // Проблеми системного підходу в економіці. - 2007.- Вип. 3. Режим доступу: http://www. nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/index.html/ 0,36 д. а.

4. Картохіна Н.В. Етапи активного антикризового управління / Н.В. Картохіна // Економіка: проблеми теорії та практики. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. Вип. 238: В 5 т. Т. 1. - С. 189199. - 0,36 д. а.

5. Картохіна Н.В. Деякі аспекти активного антикризового управління [Електронний ресурс] / Н.В. Картохіна // Проблеми системного підходу в економіці. - 2008. - Вип. 2. Режим доступу: http: //www. nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/index.html/ - 0,36 д. а.

6. Картохина Н.В. Проактивное управление в системе антикризисного управления предприятием / Н.В. Картохина // Економічний вісник НТУУ «КПІ». - 2008. - № 5. - С. 194-201. - 0,6 д. а.

7. Картохіна Н.В. Оцінка ефективності антикризових рішень [Електронний ресурс] / Н.В. Картохіна // Проблеми системного підходу в економіці. - 2008. - Вип. 4. Режим доступу: http: //www. nbuv.gov.ua/e-journals/PSPE/index.html/ 0,36 д. а.

8. Картохіна Н.В. Діагностика фінансового стану як основа для прийняття рішень у системі антикризового управління / Н.В. Картохіна // Формування ринкових відносин в Україні: зб. наук. праць. - 2008. - № 9 (88). - С. 19-24. - 0,54 д. а.

9. В інших виданнях

10. Картохина Н.В. Этапы современного контроля на предприятии / Н.В. Картохина // Україна наукова 2002 : Матеріали ІІ Всеукр. наук.-практ. конф., Дніпропетровськ-Харків-Донецьк, 10-24 травня 2002р. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2002. - Т. 4: Економіка. - С. 12-13. - 0,1 д. а.

11. Картохина Н.В. Проблемы теории и практики финансового контроля / Н.В. Картохина // Проблеми та перспективи розвитку фінансів, кредиту і бухгалтерського обліку : Матеріали Міжнар. наук. конф. студ. та мол. вчених, Донецьк, 21 березня 2002 р. - Донецьк, 2002. - С. 143-144. - 0,1 д. а.

12. Яловий Г.К. Особливості формування економічної політики / Г.К. Яловий, Н.В. Картохіна // Управління економікою в ринкових умовах у контексті стратегічних напрямів розвитку України до 2011 року : Матеріали ІІ наук.-практ. конф., - К., 2004. - С. 184-187. - 0,23 д. а. (здобувачем досліджено моделі економічного розвитку).

13. Картохина Н.В. Современные концепции антикризисного управления / Н.В. Картохіна // Економіка і маркетинг в XXI сторіччі : Матеріали 8-ої Міжнар. наук. конф. студ. і мол. учених, Донецьк, 18-20 травня 2007 р. - Донецьк: ДРУК-ІНФО, 2007. - У 2-х ч. Ч.1. - С. 159-161. - 0,1 д. а.

14. Картохина Н.В. Определение сущности кризиса в современных условиях / Н.В.Картохина // Умения и нововъведения 2007 : Материали ІІІ Междунар. науч.-практ. конф., 16-31 окт. 2007 г. - София: «Бял ГРАД - БГ» ООД, 2007. - Т. 3: Икономики. - С. 98-100. - 0,1 д. а.

15. Картохіна Н.В. Антикризова інвестиційна стратегія в сучасних умовах / Н.В. Картохіна // Dynamika naukowych badaс - 2007 : Materiali Miкdzynar. konf., 15-31 lipca 2007 r. - Przemњl:. Nauka i studia. - Т. 1: Ekonomiczne nauki. - С. 32-34. - 0,13 д. а.

16. Картохина Н.В. Причины возникновения кризиса на предприятии / Н.В. Картохина // Wiadomoњci naukowej myњli - 2007 : Materiali III Miкdzynar. naukow.-prakt. konf., 01-15 listopada 2007 r. - Przemњl:. Nauka i studia. - Т. 3: Ekonomiczne nauki. - С. 28 - 30. - 0,17 д. а.

17. Картохина Н.В. Сущность и задачи диагностики в антикризисном управлении предприятием / Н.В. Картохина // Управління підприємством: діагностика, стратегія, ефективність : Матеріали XVI Міжнар. наук.-практ. конф., Таллін, 10-11 квітня 2008р. - К.: ВПІ «Політехніка», 2008. - С.92-93. - 0,1 д. а.

18. Картохина Н.В. Роль анализа в системе антикризисного управления предприятием / Н.В. Картохина // Розвиток України в XXI столітті: економічні, соціальні, екологічні, гуманітарні та правові проблеми : Матеріали Міжнар. інтернет-конф. : тези допов. - Тернопіль, 2008. - С. 176-181. - 0,17 д. а.



АНОТАЦІЯ

Картохіна Н.В. Особливості антикризового управління підприємством в умовах трансформаційної економіки. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 - Економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Національний технічний університет України «КПІ», Київ, 2009.

Дисертацію присвячено обґрунтуванню теоретико-методичних засад і розробленню практичних рекомендацій щодо удосконалення антикризового управління та механізму його реалізації на підприємстві в умовах трансформації економіки.

Доповнено категоріальний апарат антикризового управління, зокрема уточнено поняття «криза» та «антикризове управління». Розглянуто сучасні концепції та підходи до антикризового управління на підприємстві та виявлено і проаналізовано особливості функціонування машинобудівних підприємств та їх вплив на реалізацію антикризового управління в умовах трансформаційної економіки.

Виявлено кризоутворювальні чинники економічного стану підприємств машинобудівної галузі на основі діагностування сучасних умов господарювання. Запропоновано та обґрунтовано алгоритм антикризової діагностики підприємства із застосуванням проактивного та активного аналізу, на основі якого продіагностовано підприємства машинобудівної галузі.

Розроблено механізм реалізації антикризового управління на машинобудівних підприємствах в умовах дії ефекту «пролонгованого шоку». Запропоновано методичні рекомендації щодо виявлення резервів підвищення ефективності антикризового управління, зокрема методи визначення можливості впровадження ефективних антикризових заходів на основі процедури визначення їх доцільності та використання управлінського лівериджу; методику використання концепції альтернативних витрат для залучення ресурсів на фінансування заходів антикризового управління.

Ключові слова: антикризове управління, трансформаційні умови, проактивна та активна концепції антикризового управління, ефект «пролонгованого шоку», механізм реалізації антикризового управління.



АННОТАЦИЯ

Картохина Н.В. Особенности антикризисного управления предприятием в условиях трансформационной экономики. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 - Экономика и управление предприятиями (по видам экономичной деятельности). Национальный технический университет Украины «КПИ», Киев, 2009.

Диссертация посвящена обоснованию теоретико-методических положений и разработке практических рекомендаций совершенствования антикризисного управления и механизма его реализации на предприятии в условиях трансформационной экономики.

На основании обобщения теоретических положений раскрыта экономическая природа и механизм антикризисного управления предприятием, уточнены понятия «кризис» и «антикризисное управление». Установлено, что в современных условиях развития инновационных технологий и наличия экономических законов, формирующих принципы хозяйствования, кризис можно предвидеть. Предложено определение антикризисного управления как системы стратегических мероприятий, направленных на предотвращение кризисной ситуации, или, в случае ее возникновения, как системы тактических мероприятий, направленных на выход из кризиса с учетом всех имеющихся возможностей и достижение положительного результата в будущем с наименьшими потерями.

Рассмотрены современные концепции и подходы к антикризисному управлению. Обосновано, что антикризисное управление это система концепций: проактивная (стадии потенциального и латентного кризисов), активная (стадии острого преодолимого и непреодолимого кризисов), посткризисная (стадии потенциального и латентного кризисов). Выявлено, что реализация антикризисного управления также зависит от особенностей их функционирования в условиях трансформационных изменений: сложной организационно-производственной структуры, слишком низкого уровня технологического развития, продолжительного процесса повышения уровня квалификации инжерено-производственного персонала, ускоренной реакции потребителей промышленной продукции по сравнению с производителями, наличия цепной реакции на дестабилизирующие факторы, инвестиционную составляющую финансового обеспечения антикризисных программ. Действие указанных факторов приводит к усложнению процесса реализации антикризисного управления на машиностроительных предприятиях, поскольку они сложнее, нежели предприятия других отраслей реагируют на трансформационные изменения.

На основе диагностики современных условий хозяйствования были выявлены кризисобразующие факторы экономического состояния предприятий машиностроительной отрасли. Выявлено, что наибольшее влияние на предприятия имеют факторы экзогенной среды из-за высокой корреляции развития предприятия с внешней средой косвенного влияния.

Предложен и обоснован алгоритм антикризисной диагностики предприятия на основе проактивного и активного анализа, использование которого при диагностике предприятий машиностроительной отрасли позволило выявить стадию развития и масштабы кризиса для определения дальнейших антикризисных мероприятий.

Разработан механизм реализации антикризисного управления на машиностроительных предприятиях в условиях действия эффекта «пролонгированного шока» в современных условиях трансформационных изменений, который представлен как совокупность форм и методов реализации мероприятий антикризисного управления с применением дифференционно-адаптивных подходов с целью повышения эффективности функционирования предприятий в изменчивых экономических условиях и их дальнейшего развития. Под эффектом «пролонгированного шока» предложено понимать несоответствие процессов на макро- и микроуровнях, что приводит к дисбалансу всей структуры экономики в условиях трансформационных изменений.

Предложена процедура определения целесообразности внедрения мероприятий антикризисного управления, в том числе с использованием управленческого левериджа. Для определения практической реализации мероприятий антикризисного управления предложено использовать показатель ее уровня.

Предложены методические рекомендации использования концепции альтернативных издержек для привлечения ресурсов для финансирования антикризисных мероприятий, которая основана на использования субъективизма превалирующих интересов институций для достижения оптимального результата от реализации антикризисного управления.

Ключевые слова: антикризисное управление, трансформационные условия, проактивная и активная концепции антикризисного управления, эффект «пролонгированного шока», механизм реализации антикризисного управления.



SUMMARY

Kartohina N.V. The peculiarities of the enterprise crisis management within transformational economy. - Manuscript.

The thesis for obtaining the scientific degree of Candidate of Sciences Economics on specialty 08.00.04. - Economy and Management of Enterprises (according to the type of economic activity). - Ukrainian National Technical University Kyiv Polytechnic Institute, Kyiv, 2009.

The thesis is devoted to the most effective ways of crisis management at the enterprise within transformational economy.

The terms `crisis', `crisis management' were defined. The enterprise crisis management mechanisms were theoretically substantiated and methodologically developed. The latest approaches to crisis management have been analyzed.