Економічні умови і протиріччя розвитку споживчої кооперації в перехідній економіці

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університетімені В.Н. Каразіна

УДК 334.5: 330.34

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

Спеціальність 08.00.01 - Економічна теорія та історія економічної думки

Економічні умови і протиріччя розвитку споживчої кооперації в перехідній економіці

Скляр Георгій Павлович

Харків-2011

Дисертація є рукописом

Роботу виконано у Вищому навчальному закладі Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі».

Науковий консультант: доктор економічних наук, професор Задорожний Григорій Васильович, Харківський національний університет імені В.Н. Каразіна, професор кафедри економічної теорії та економічних методів управління

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Башнянин Григорій Іванович, Львівська комерційна академія, завідувач кафедри економічної теорії; доктор економічних наук, професор Леоненко Петро Михайлович, Український державний університет фінансів та міжнародної торгівлі завідувач кафедри економічної теорії; доктор економічних наук, професор Хохлов Микола Пантелеймонович, Харківський національний економічний університет, професор кафедри економіки і оцінки майна підприємства

Захист відбудеться 22 квітня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 64.051.01 Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за адресою: Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 2-12.

З дисертацією можна ознайомитись в Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна за адресою: Харків, 61077, пл. Свободи, 1, 7-й поверх.

Автореферат розісланий 21 березня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.М. Соболєв.

Загальна характеристика роботи

Актуальність дослідження. Трансформації у суспільстві, що відбуваються з набуттям Україною незалежності, свідчать про недооцінку значення кооперативного сектора економіки. Теорія і практика країн з розвинутою ринковою економікою переконливо вказують на значні можливості кооперативного руху, заснованого на господарській ініціативі та самоврядуванні, у справі соціалізації економіки, вирішенні таких складних соціально-економічних проблем, як боротьба з бідністю, забезпечення продуктивної зайнятості населення тощо. Кооперативний сектор господарської системи в Україні представлений споживчою кооперацією, що трансформується, відроджуваними кредитною та сільськогосподарською кооперацією, а також іншими кооперативними формами (житлові, гаражні, садівничі, городні кооперативи тощо). Особливою і важливою формою є споживча кооперація, економічний потенціал якої в сучасних умовах зменшився, а соціальний капітал у значній мірі був здеформований в адміністративно-командній економіці, що супроводжувалось зростанням дефіциту творчого ресурсу у суспільстві. Тому дослідження економічних умов і суперечностей розвитку споживчої кооперації, яка є носієм культури соціального партнерства, є важливим науковим і практичним завданням у перехідній економіці.

Теоретичною основою дослідження є праці всесвітньо відомих учених і практиків кооперації: Р. Оуена, К. Маркса, Ф. Райфайзена, Ш. Фур'є, а також учених, які вивчали питання становлення кооперації на етапі формування ринкових економічних відносин на початку ХХ століття: М. Баліна, Ш. Жіда, М. Кондратьєва, В. Леніна, М. Туган-Барановського, О. Чаянова та інших.

Значний вплив на розвиток теорії кооперації мали праці українських учених, які працювали на теренах України і в діаспорі: С. Бородаєвського, І. Витановича, М. Зібера, М. Левитського, Б. Мартоса, О. Мицюка, Є. Слуцького, Є. Храпливого.

У процесі дослідження використано роботи сучасних авторів, що мають значну наукову цінність: С. Бабенка, Г. Башнянина, О. Вільямсона, В. Гончаренка, В. Зіновчука, С. Злупка, П. Леоненка, І. Лукінова, Я. Макферсона, Г. Мюнкнера, О. Онищенка, А. Пантелеймоненка, П. Саблука, В. Фещенко, А. Чухна, В. Юрчишина та інших.

Накопичений теоретичний і методичний матеріал створює необхідну та важливу базу дослідження. Потребує узагальнення вітчизняний і зарубіжний досвід кооперативного руху. Недостатньо розробленою є проблема визначення теоретико-методологічних, економіко-філософських засад аналізу сучасного стану і розвитку споживчої кооперації.

Дискусійність проблематики, недостатнє вивчення і розробка теоретичних підходів і практична необхідність забезпечення розвитку споживчої кооперації обумовили вибір теми й основні напрями досліджень, мету і завдання дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертація виконана відповідно до плану наукових досліджень Вищого навчального закладу Укоопспілки «Полтавський університет економіки і торгівлі» в межах комплексної науково-дослідної теми на замовлення Полтавської обласної державної адміністрації «Фінансування стратегічного розвитку регіону: проблеми і перспективи» (ДР №0108U003909) та плану науково-дослідних робіт Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна за темами: «Особливості формування соціального ринкового господарства в Україні в умовах глобалізації» (ДР № 0103U004258); «Соціальна економіка як визначальний пріоритет ринкової трансформації в Україні» (ДР № 0106U002230).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є дослідження, аналіз і розробка теоретичних положень, методологічних засад та обґрунтування практичних рекомендацій щодо економічних умов і протиріч розвитку споживчої кооперації в перехідній економіці.

Відповідно до поставленої мети у дисертаційній роботі вирішувалися такі дослідницькі завдання:

дослідити розвиток відносин споживчої кооперації як соціально-економічного феномена, виявити його соціокультурні особливості;

розкрити сутність соціального капіталу споживчої кооперації та адекватного йому механізму соціального партнерства;

виділити й охарактеризувати економічні умови суспільної стійкості соціально-економічного розвитку споживчої кооперації;

вивчити стан розвитку відносин соціального партнерства у виробничо-заготівельній сфері споживчої кооперації;

дослідити розвиток відносин соціального партнерства у торгівлі споживчої кооперації;

дослідити розвиток відносин соціального партнерства у фінансово-кредитній та інвестиційній сферах споживчої кооперації;

виявити економічні умови і механізми відтворення кооперативної ідентичності споживчої кооперації;

дослідити особливості розвитку відносин інтегральної моделі споживчої кооперації;

розкрити соціально-економічне значення розвитку споживчої кооперації в умовах ринкової трансформації економіки.

Об'єктом дослідження є кооперативний сектор у межах господарської системи, особливості трансформації соціально-економічних відносин споживчої кооперації України.

Предметом дослідження є економічні умови і протиріччя розвитку споживчої кооперації у перехідній економіці, форми їх розв'язання та обґрунтування напрямів вдосконалення кооперативних відносин у сучасних умовах в Україні.

Методи дослідження. Методологічною основою дисертації є теорія сумісно-розділених економічних відносин.

У дослідженні застосовувалися загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми: діалектичного методу пізнання при виявленні сутнісних якостей, суспільної значущості відносин споживчої кооперації, аналізі переходу кількісних змін в їх якісно новий зміст у процесі економічних трансформацій, єдності та боротьби протилежностей, що зумовлюються сумісно-роздільним характером кооперативних економічних відносин; методу абстракцій, гіпотези, методу критичного аналізу наукових праць при дослідженні векторів розвитку споживчої кооперації; системного і порівняльного аналізу для визначення важливості впливу умов перехідної економіки на розвиток споживчої кооперації; змісту і форми кооперативних відносин у різних країнах; структурно-функціонального аналізу для вивчення структури і функцій споживчої кооперації за сферами діяльності, а також відносин реалізації кооперативних цінностей і принципів; економіко-статистичний та емпіричний методи для аналізу розвитку споживчої кооперації в перехідній економіці; критичного порівняння та логічного узагальнення при визначенні перспективних напрямів трансформацій відносин соціального партнерства в споживчій кооперації; статистичного і соціологічного аналізу економічних і соціальних відносин розвитку суспільства та споживчої кооперації; історико-економічний ретроспективний аналіз еволюції кооперативних принципів і відносин, а також біхевіористичний вибірковий аналіз соціальних і економічних відносин за відсутності повного обсягу даних.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти, що стосуються державної економічної політики, розвитку національного кооперативного руху, документи державних органів влади, Центральної спілки споживчих товариств України (Укоопспілки); офіційні публікації Міжнародного кооперативного альянсу, Міжнародної організації праці; матеріали статистичної звітності; результати соціологічних опитувань з теми дослідження; довідкова і монографічна література, наукові публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, матеріали науково-практичних конференцій, результати наукових розробок, у тому числі виконаних за участю пошукача.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці авторської концепції розвитку споживчої кооперації на основі комплексного застосування методології аналізу сумісно-розділених відносин щодо відтворення кооперативної сфери в умовах ринкової трансформації. Це дозволило виділити й обґрунтувати сукупність науково нових положень, серед яких:

Вперше:

- розкрито зміст категорії «сумісно-розділені відносини» в сфері економічного розвитку споживчої кооперації, що віддзеркалює свідомі зміни якісних форм розділеного задоволення індивідуальних потреб особистостей завдяки об'єднанню людей з метою створення соціально-економічних умов спільного відтворення життєдіяльності членів споживчої кооперації через розробку й практичне впровадження специфічних механізмів поєднання їх особистих економічних інтересів у сферах виробництва і споживання масових товарів; заснування шляхом об'єднання фінансових ресурсів і праці членів кооперативу, що знаходиться у спільному володінні; досягнення економії коштів кожного з членів споживчої кооперації завдяки дії кооперативного мотиваційного механізму (знижки, кооперативні виплати, дивіденди, бонус тощо); доведено, що соціокультурна і релігійна складові були чинниками розповсюдження ідеї кооперації в етнічному просторі України, чому сприяла наявність традиційних форм самоорганізації місцевого населення (громада, копа, толока, артіль, мир тощо), що призвело до генезису інституціональних форм кооперації, у тому числі споживчої кооперації;

- представлено теоретичне обґрунтування наукового змісту категорії «соціальний капітал споживчої кооперації», що визначається як особлива, побудована на засадах норм моральності та економності, система відносин взаємодопомоги і довіри між людьми, суспільством і природою, що спирається на міжнародно схвалені етичні цінності та принципи кооперації та реалізується через механізм соціального партнерства, що являє собою заходи щодо задоволення, насамперед, економічних потреб членів споживчих товариств у товарах;

- обґрунтовано зміст і механізми реалізації ренти менеджера у споживчій кооперації, що є однією із форм розв'язання суперечностей розвитку кооперації, а також особливістю прояву суперечності між працею і капіталом у перехідній економіці. Рента менеджера у споживчій кооперації являє собою результат реалізації відносин здебільшого тіньового привласнення частини доходів від діяльності кооперативних підприємств найманими менеджерами, які юридично не є їх одноосібними власниками (в умовах України є одними з багатьох членів споживчої кооперації, які обрані на керівні посади).

Удосконалено:

- положення К. Ясперса і Д. Белла стосовно осьового часу, осьових принципів і структур з метою визначення осьових координат розвитку споживчої кооперації: у ХІХ столітті - осьовий час, на території Великобританії - осьовий простір, у вигляді споживчого товариства - осьова структура, на засадах моральності та економності - осьовий принцип, реалізація сенсу життя - кінцева мета; доведено, що розвиток якісних характеристик православної і християнської економічної людини в сфері кооперації в умовах перехідної економіки України, коли відсутність абсолютизації права приватної власності, терпимість до інших конфесійних поглядів сприяють свідомому об'єднанню креативних особистостей, свідомо здатних подолати межу бідності й перейти до розряду середніх власників;

- визначення кооперативної ідентичності споживчої кооперації, яке включає сумісно-розділені відносини зі спільного визнання та реалізації кооперативних цінностей і принципів. Ідентичними для сфери споживчої кооперації слід вважати відносини кооперативу з його членами як власниками й учасниками господарського обігу; структуру соціально-економічного управління відтворенням відносин з членами та потенційними членами споживчої кооперації, яка передбачає використання механізмів економічної і позаекономічної мотивації, залучення працівників з організаційно-кооперативної роботи, інших працівників споживчої кооперації, активних членів споживчих товариств, викладачів і студентів кооперативних навчальних закладів;

- інтегральну модель споживчої кооперації, що враховує людинорозмірність сумісно-розділених відносин; знімає суперечності, що виникають при аналізі відносин споживчої кооперації в умовах перехідної економіки; є матеріалізацією нової якості ідеї кооперації, поєднує в собі відносини, властиві споживчій кооперації, кооперації працівників торгівлі, кооперації роздрібних торговців і різним галузям кооперативного господарства та є окремим проявом відносин кооперативної цивілізації як глобальної сфери розвитку сумісно-розділених відносин інтеграції інституційних форм кооперації на засадах соціального партнерства, прагматичного застосування принципів моральності у сфері господарства.

Дістали подальшого розвитку:

- модель розвитку відносин виробничо-заготівельної сфери споживчої кооперації, яка, на відміну від аналізу господарських зв'язків і процесів у заготівельно-виробничому комплексі, включає відносини інтеграції, що побудовані на засадах соціального партнерства і має за мету забезпечення потреб кооперативної торгівлі у товарах, вироблених на кооперативних підприємствах із заготовленої в домогосподарствах членів споживчих товариств сільськогосподарської продукції, а також відносини з забезпечення потреб постачальників і споживачів некооперативної сфери. Стратегія розвитку торгівлі споживчої кооперації, яка орієнтована на сумісно-розділені відносини інтеграції оптової та мережевої роздрібної кооперативної торгівлі та включає відносини, властиві торгівлі споживчої кооперації та кооперації працівників торгівлі на засадах соціального партнерства;

- алгоритм формування фінансових ресурсів споживчої кооперації за рахунок коштів кооперативного сектора, що передбачає не тільки економічну участь членів, але також антикризові заходи з продажу майна та інвестування цих коштів у модернізацію мережі підприємств виробництва, заготівель і роздрібної торгівлі, залучення ресурсів кооперативних установ фінансово-кредитної сфери, участь держави в наданні цільових пільгових кредитів на засадах соціального партнерства, що сприяє інтеграції фінансово-кредитної та інвестиційної сфери споживчої кооперації;

- визначення споживчої кооперації як форми забезпечення соціально-економічної безпеки держави, що, поряд з участю у сфері продовольчої безпеки, сприяє захисту добробуту і культури місцевих спільнот, боротьбі з бідністю, відтворенню відносин сільського розвитку.

Практичне значення одержаних результатів. Практичне значення виконаних досліджень полягає в розробці й обґрунтуванні пропозицій щодо розв'язання суперечностей розвитку споживчої кооперації в умовах ринкової трансформації економіки України на базі удосконалення управління на загальнодержавному, регіональному, галузевому рівнях її найважливішими складовими: виробничо-заготівельною, кооперативної торгівлі, фінансово-кредитною та інвестиційною сферами; накопичення соціального капіталу споживчої кооперації, розвитку відносин соціального партнерства в її структурах. Сформульовані автором теоретичні положення, висновки і рекомендації можуть бути методологічною основою розробки концепції розвитку сфери споживчої кооперації на принципах Міжнародного кооперативного альянсу, визнання у сучасній державній регіональній політиці та законодавчого закріплення норм щодо споживчої та інших типів і видів кооперації як форм самоорганізації населення.

Теоретичні положення, висновки та рекомендації дисертаційного дослідження були використані в практиці роботи кооперативних організацій. Пропозиції автора стосовно створення служби соціального управління використані при підготовці Програми соціально-економічного розвитку системи Кіровоградської облспоживспілки на 2007 рік (довідка № 01-860 від 14.12.2006 р.). Методичні рекомендації «Фінансове забезпечення інвестиційних проектів та їх бізнес-планів» та «Оцінка ефективності використання інвестиційного проекту», автором і співавтором яких є дисертант, використані при підготовці Програми соціально-економічного розвитку Полтавської облспоживспілки на 2007 рік (довідка № 07-1-05/68 від 15.12.2006 р.). Пропозиції автора стосовно розвитку сфери оптової та роздрібної торгівлі споживчої кооперації використані при реалізації Програми господарсько-фінансової діяльності Кримспоживспілки на 2007 рік (довідка № К-23/330 від 11.04.2007 р.). Пропозиції і рекомендації автора щодо формування соціального партнерства між кооперативами були використані Асоціацією розвитку сільської місцевості Полтавщини при підготовці навчальних семінарів для ініціативних груп і розробці методичних матеріалів щодо діяльності сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів Полтавської області (довідка № 002 від 19.05.2010 р.). Пропозиції автора з розвитку відносин соціального партнерства в споживчій кооперації, формування економічного мислення кооператорів у процесі навчання прийняті до впровадження в споживчій кооперації України (довідка № 02-1426/13 від 11.10.2010 р.). Окремі практичні пропозиції автора щодо інтегральної моделі розвитку споживчої кооперації використані при формуванні зведеного бізнес-плану розвитку споживчої кооперації Чернігівської облспоживспілки на 2011 рік (лист № 35-50 від 18.10.2010 р.). Пропозиції автора стосовно розвитку відносин боротьби з бідністю в споживчій кооперації використані при підготовці Програми соціально-економічного розвитку Луганської облспоживспілки на 2011 рік (довідка № 2/670 від 19.10.2010 р.).

Результати дослідження використані у навчальному процесі Полтавського університету споживчої кооперації України при викладанні дисциплін «Теорія та історія кооперації», «Історія економіки та економічної думки», «Інвестування»; при виконанні науково дослідної теми „Колективна власність в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку” (довідка № 01-08/352 від 18.12.2006 р.).

Особистий внесок дисертанта. Всі відображені в дисертації висновки і положення наукової новизни отримані дисертантом самостійно та відповідно відображені в опублікованих працях.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження доповідались на 27 міжнародних та українських наукових конференціях, симпозіумах, а також у виступах автора на практичних семінарах і круглих столах з працівниками споживчої кооперації, у т.ч. на:

міжнародних симпозіумах: «Економічний розвиток і стратегічне планування у Східній Європі в контексті глобалізації: можливості і проблеми» (м. Харків, 2003 р.); «Соціальна економіка у світі, що глобалізується: значення і роль в реалізації імперативу виживання людства» (м. Харків, 2006 р.); споживчий кооперація кооперативна ідентичність

міжнародних науково-практичних конференціях: «Національний кооперативний рух та структурні зміни в економіці України ХХІ століття» (м. Київ, 2001 р.); «Перспективи розвитку підприємницьких структур у прикордонних регіонах» (м. Гомель, Білорусія, 2002 р.); «Ринкова трансформація економіки АПК» (м. Харків, 2002 р.); «Інфраструктурне забезпечення продовольчого ринку України» (м. Полтава, 2005 р.); «Структурна перебудова та інвестиційно-інноваційний розвиток торгівлі» (м. Львів, 2005 р.); «Господарський механізм: сутність, структура, подальше вдосконалення на сучасному етапі» (м. Полтава, 2008 р.); «Споживча кооперація ХХІ століття: уроки трансформаційних реформ і перспективи розвитку» (м. Полтава, 2008 р.); «Економічна безпека і проблеми господарсько-політичної трансформації соціально-економічних систем» (м. Полтава, 2009 р.); «Розвиток кооперативної ідеї: теоретичні та практичні аспекти» (м. Полтава, 2010 р.): «Государство - власть как центр хозяйственного национального возрождения» (г. Харьков, 2010 г.); «Міжнародний кооперативний рух: історичний досвід і сучасна практика» (м. Полтава, 2010 р.);

міжнародній конференції «Проблеми сучасної економіки та інституційна теорія» (м. Донецьк, 2007 р.);

всеукраїнських науково-практичних конференціях «Фінансова система України: становлення та розвиток» (м. Острог, 2006 р.); «Споживча кооперація України: історія, сучасність, перспективи» (м. Київ, 2006 р.); «Споживча кооперація України: історичний досвід, сучасний розвиток, стратегічні орієнтири» (м. Київ, 2010 р.);

міжнародному семінарі «Обмін досвідом зі структури і змісту навчальних планів» (м. Митищі, Росія, 2004 р.);

круглих столах «Кооперативні цінності та принципи - надійний орієнтир подальшого розвитку кооперації у ХХІ ст.» (м. Полтава, 2004 р.); «Забезпечення ефективної діяльності організацій і підприємств споживчої кооперації в умовах фінансово-економічної кризи» (м. Полтава, 2009 р.).

Публікації. Основні наукові положення та результати дисертаційного дослідження викладені у 66 наукових працях, з них 1 одноосібна монографія, 1 колективна монографія (автору належить 0,3 д. а.), 31 одноосібна стаття у наукових фахових виданнях, рекомендованих ВАК України, 33 одноосібні праці в інших виданнях. Загальний обсяг публікацій, що належать особисто автору, 42,1 д. а.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів і висновків, що викладені на 350 сторінках друкованого тексту. Робота має 9 додатків на 9 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 64 таблиці та 20 рисунків. Список використаних джерел охоплює 327 найменувань на 32 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, значимість та ступінь розробки даної проблеми у працях дослідників споживчої кооперації, сформульовано наукову новизну, теоретичне і практичне значення та апробацію отриманих результатів.

У першому розділі „Теоретичні основи споживчої кооперації як соціально-економічного феномену” досліджені підходи вчених до формування теорії кооперації, прояви свідомого суперечливого сумісно-розділеного характеру відносин у сфері кооперації. Виявлено, що соціокультурна складова та релігійний чинник були історично первісними фундаментальними основами економічного розвитку споживчої кооперації. Розвиток якісних характеристик суб'єктів кооперативних відносин в умовах перехідної економіки України сприяють свідомому об'єднанню креативних особистостей. Для споживчої кооперації характерним є роздільність відносин з реалізації інтересів кожного члена завдяки безпосередній особистій участі пайовиків у господарській діяльності кооперативу з метою зменшення (економії) видатків на споживчі потреби (рис. 1).

Сумісність полягає в об'єднанні людей з метою створення соціально-економічних умов спільного протистояння бідності та підвищення рівня життя членів споживчої кооперації; заснуванні кооперативу (підприємства), що знаходиться у спільному володінні та управляється на засадах самоврядування; оформленні відносин окремих споживчих товариств і створенні спілок різних рівнів; об'єднанні спілок кооперативів у національні та регіональні кооперативні об'єднання, а останніх - у міждержавні об'єднання та в Міжнародний кооперативний альянс.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1. Класична модель відносин у споживчій кооперації, заснована на економічній участі членів у господарській діяльності кооперативу

При цьому кооператив як підприємство має обслуговувати тільки своїх членів. У роботі запропоновано класифікацію кооперативів за критерієм носія ідеї - власника кооперативу.

Дослідження виявило, що кооперативна ідея за час свого розвитку та кооперативні теорії, доктрини, концепції, що виникли в процесі її практичної реалізації, трансформувалися в напрямку від ідеалізму до прагматизму. Аналіз показав, що норми моралі є важливою засадою розвитку споживчої кооперації. Феномен кооперації сформувався для розв'язання низки економічних суперечностей на основі розвитку певних ідей у сфері християнської культури і є конкретним проявом усвідомленої протидії злу моральною силою в економіці, генезису економічних відносин і механізмів, що формують сферу суспільної організації, заснованої на цінностях добра. Споживча кооперація є суспільною сферою свідомої спільної реалізації кооперативної ідеї. Разом з тим споживча кооперація має певні межі розвитку, а кооперативна модель в цілому належить до ідеальних моделей бізнесу, однією з якісних характеристик яких є нестійкість.

У роботі визначено, що відносини взаємодопомоги, моральності та довіри найбільш адекватні відносинам соціального капіталу. Запропоновані показники оцінки соціального капіталу. Характеристикою соціального капіталу споживчої кооперації є кооперативні цінності та принципи, сумісно-розділена природа яких знаходить прояв у поєднанні в часі кооперативних цінностей та практичної діяльності членів і працівників споживчих товариств. Дія принципів виявляє свою ефективність у досягненні споживчою кооперацією цілей свого розвитку лише за умови використання їх у сукупності. Разом з тим, принцип економічної участі членів у діяльності споживчих товариств визначає зміст інших кооперативних принципів і забезпечує економічну стійкість споживчих товариств та їхніх спілок (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Першість кооперативного принципу економічної участі членів у реалізації відносин моральності та економності

Сумісно-розділений характер реалізації кооперативних принципів додатково створює якість субсидіарності, доповнення дією принципу економічної участі членів усіх інших принципів, що сприяє розвитку відносин соціального партнерства з членами, працівниками підприємств та організацій споживчої кооперації, органами державної влади, місцевого самоврядування, підприємцями, недержавними організаціями тощо. В роботі сформульовано, що особливістю механізму соціального партнерства в споживчій кооперації є сукупність заходів для задоволення на засадах моральності й економності потреб членів у товарах, що проявляється у формуванні сфери довгострокових господарських зв'язків на внутрішньому товарному ринку.

У другому розділі „Економічні умови і механізми суспільної стійкості соціально-економічного розвитку споживчої кооперації” зазначено, що споживча кооперація визначальною мірою залежить від соціального ресурсу, своєї членської бази, яка формується переважно за рахунок жителів сільської місцевості, районних центрів. У цілому негативні демографічні тенденції призвели до депопуляції, зниження соціальної активності населення, в тому числі в роботі споживчих товариств. Разом з тим духовність, свідомість і творче мислення економічної людини кооперації є основною передумовою економічної матеріалізації ідеї справедливості при створенні моделі споживчої кооперації. Відсутність абсолютизації права приватної власності, врахування динаміки розвитку форм власності в часі, терпимість до інших конфесійних поглядів сприяють свідомому об'єднанню креативних особистостей, духовно здатних подолати межу бідності й перейти до стану середніх власників.

Головним негативом у розвитку аграрного виробництва в Україні є відсутність достатніх позитивних структурних галузевих та інституційних зрушень, зменшення в загальних обсягах сільськогосподарського виробництва частки сільськогосподарських підприємств, що перестали бути основними виробниками в аграрній сфері. Відбулося скорочення кількості діючих сільськогосподарських підприємств і чисельності зайнятих у сільському господарстві України, що сприяло зниженню платоспроможного попиту на товари кооперативної торгівлі.

Аналіз із позицій суспільної потреби економічних умов розвитку соціальної бази споживчої кооперації, можливостей сільських жителів підтримувати існуючі споживчі товариства та створювати нові показав, що в перехідній економіці України важливою економічною умовою забезпечення зайнятості та формування доходів сільських жителів є наявність особистих підсобних господарств. Орієнтація певної частки сільських домогосподарств на ринок знаходить прояв у зростанні абсолютних сум і частки грошових доходів від продажу сільськогосподарської продукції, що свідчить про підвищення купівельної спроможності сільських жителів загалом. Це означає, що зростають обсяги придбання ними предметів споживання - замість їх виробництва для власного споживання в особистому підсобному господарстві. В цілому йдеться про актуалізацію для сільських домогосподарств ефективності його ведення, забезпечення його ресурсами, факторами виробництва, - а це, в свою чергу, створює умови для розвитку споживчої кооперації. Аналіз показав, що постулат щодо соціальної активності, творчості бідних прошарків сільського населення у створенні споживчих товариств вимагає коригування. В умовах перехідної економіки і формування соціального ринкового господарства в Україні спроможними до такої самоорганізації є середні за достатком, економічно активні верстви сільського населення.

Економічною основою для розвитку відносин власності споживчої кооперації є приватна власність. Сумісно-розділена природа власності споживчої кооперації обумовлена її генезисом. Роздільність власності споживчої кооперації пов'язана з властивостями приватної форми власності, що знаходить прояв у первинних членських і пайових внесках на стадії створення і подальшого розвитку споживчого товариства, а також у досягненні економії коштів кожного з членів споживчої кооперації завдяки отриманню особисто часткової компенсації у вигляді кооперативних виплат, знижок, дивідендів, бонусів тощо. Роздільність також проявляється у розвитку відносин привласнення ренти менеджерами організацій та підприємств споживчої кооперації, що стає можливим завдяки наявності спільно (сумісно) створеного споживчого товариства. Сумісність пов'язана з властивостями державної форми власності, виокремленням неподільної частини кооперативної власності, в тому числі цілісних майнових комплексів у натурально-речовинній формі. На розвиток відносин власності споживчої кооперації в постсоціалістичних і пострадянських країнах суттєвий вплив має економічна політика нової влади. Держава створила умови для розвитку відносин приватної власності та приватизації, сприяла різноманітним формам дезінтеграції кооперативів як суб'єктів економіки. Внаслідок «приватизації» кооперативної власності суттєво скоротився кооперативний сектор економіки. Суперечністю у розвитку відносин власності споживчої кооперації є отримання ренти менеджерами її організацій та підприємств (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Умови виникнення ренти менеджера в споживчій кооперації

В умовах глобальної конкуренції розвиваються відносини глобального кооперативного партнерства, що лежать в основі міжнародної інтеграції кооперативної сфери. Серед механізмів соціального партнерства слід виділити лобіювання інтересів національних кооперативних об'єднань структурами Міжнародного кооперативного альянсу, допомогу кооперативних спілок Півночі кооператорам Півдня. Механізм міжнародної консультативної допомоги застосовано кооператорами Німеччини, Канади та Швеції для підтримки розвитку, відповідно, сільськогосподарської, кредитної та споживчої кооперації України. Протистояння глобальній конкуренції посилюють механізми регіоналізації (об'єднання кооперативних організацій кількох сусідніх європейських країн, сфера чорноморського співробітництва тощо). Міжнародний кооперативний рух характеризується інтеграцією різних видів кооперативів. В умовах України ініціатором такого об'єднання виступає споживча кооперація як багатогалузева суспільно-господарська сфера. В її складі є підприємства сфери сільського господарства, заготівель та переробки сільськогосподарської продукції, харчової промисловості, оптової та роздрібної торгівлі (включаючи ринки та поставки на експорт), ресторанного господарства, машинобудівні, транспортні підприємства, будівельні організації, навчальні заклади, проектні установи, фінансові установи, сфера послуг тощо. Це означає, що різноманітні економічні та соціальні потреби громадян України можуть бути задоволені створенням і розвитком адекватної множини кооперативних форм, єдиних у своїй кооперативній суті. Важливою економічною умовою для створення кооперативної сфери економіки є налагодження господарських зв'язків кооперативів різних видів. Здійснення спільної мети, визнання кооперативних цінностей та принципів дає кооперативам певні переваги в економічній сфері.

Аналіз із позицій моральності та економності виявив, що відносини сталого розвитку у сфері споживчої кооперації є наступним етапом розвитку відносин соціального партнерства. Моральним є економне використання обмежених ресурсів планети, збереження їх для майбутніх поколінь. Моральним є раціональне споживання. Відносини сталого розвитку є поодиноким, окремим варіантом відносин соціального партнерства. Тобто поняття моральності й економності стосовно споживчої кооперації відображає характер відносин соціального партнерства між людьми, суспільством і природою, що набувають прояву, насамперед, у реалізації соціально-відповідальної поведінки організацій і підприємств споживчої кооперації, у забезпеченні членів екологічно чистими продуктами харчування.

У третьому розділі „Розвиток відносин соціального партнерства в основних сферах діяльності споживчої кооперації” виявлено, що відносини у сферах виробництва та заготівель споживчої кооперації відіграють допоміжну роль у реалізації інтересів кооперативної торгівлі. Суперечністю є те, що в умовах конкуренції не використовуються повною мірою потужності виробництва споживчої кооперації, тоді як у її торгівлю надходять аналогічні товари інших виробників. Значно скоротилися обсяги виробництва товарів народного споживання, домінуючу частку у яких займають продовольчі товари, в тому числі хліб та хлібобулочні вироби, які є соціально важливими для українського села. Основними економічними умовами, що негативно впливають на розвиток виробництва хліба, є деконцентрація виробництва у сфері хлібопечення, а також тінізація ринку хліба та хлібобулочних виробів. Разом з тим, споживчі товариства залишаються важливим компонентом господарства в сільській місцевості, мають значний виробничо-торговельний потенціал, представлений підприємствами сфери виробництва і торгівлі хлібом, який має персонал з відповідним досвідом роботи.

При аналізі виявлено стійку тенденцію до скорочення обсягів заготівель, які розвиваються в економічних умовах розповсюдження натурального обміну, здеформованого безгрошів'ям сільського споживчого ринку. Конкуренція на міському споживчому ринку негативно впливає на умови збуту продукції сільських домогосподарств. Монополізація збуту продукції сільськогосподарських товаровиробників створює умови для використання наявної інфраструктури споживчої кооперації на засадах соціального партнерства, особливо для збуту продукції сільських домогосподарств і фермерів. Позитивно впливає на діяльність заготівель і виробництва розвиток відносин інтеграції у виробничо-заготівельній сфері споживчої кооперації (рис. 4).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 4. Відносини інтеграції у заготівельно-виробничій сфері споживчої кооперації

Аналіз показав, що поставки вироблених із заготовленої сільськогосподарської продукції товарів споживачам некооперативної сфери свідчать про розвиток відносин, характерних для теоретичної моделі кооперації працівників у виробничо-заготівельній сфері, а не для теоретичної моделі виробничо-заготівельної сфери споживчої кооперації.

Торгівля є основною сферою діяльності споживчої кооперації (рис. 5).

У роботі зазначено, що у торгівлі споживчої кооперації сумісними є відносини оптової торгівлі з постачальниками товарів і мережею роздрібної торгівлі, відносини зі створення оптово-роздрібних підприємств торгівлі.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 5. Механізм відносин основних сфер діяльності споживчої кооперації

Завдяки розділено-сумісним відносинам у сферах виробництва харчових продуктів і торгівлі продовольчими товарами розвивається сфера ресторанного господарства. Окремим випадком є сфера ринків споживчої кооперації, що розвивається завдяки розділено-сумісним відносинам сфер торгівлі, заготівель, виробництва, ресторанного господарства, послуг. Аналіз виявив тенденцію до скорочення частки споживчої кооперації з продажу продовольчих товарів у товарообігу України (рис. 6).

У дисертації доведено, що основою відтворення відносин соціального партнерства у торгівлі споживчої кооперації є усвідомлене ставлення членів, керівників і працівників споживчих товариств та їхніх спілок до задоволення потреб членів у товарах через реалізацію принципу економічної участі членів. Недостатність обсягу соціального капіталу характеризується порушеннями цін і правил торгівлі з боку працівників торговельних підприємств споживчої кооперації. Сучасна торгівля споживчої кооперації охоплює відносини та механізми, що значною мірою обумовлені розвитком глобальної конкуренції та споживанням екологічно чистих продуктів.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 6. Показники частки (%) споживчої кооперації з продажу продовольчих товарів у товарообігу України за 2003-2009 рр.

Аналіз виявив внутрішню суперечність: підприємства торгівлі реалізовують товари як кооперованому, так і некооперованому населенню. Переважають інтереси працівників-членів споживчих товариств над інтересами членів споживчих товариств, які не є працівниками підприємств цієї сфери. Переважає потреба в забезпеченні робочими місцями, а не потреба в купівлі товарів. Переважає тенденція до формування моделі кооперації працівників торгівлі, а не відтворення моделі торгівлі споживчої кооперації.

У четвертому розділі „Розвиток відносин соціального партнерства в фінансово-економічній сфері споживчої кооперації” аналіз виявив, що у фінансово-кредитній сфері споживчої кооперації, побудованій на кооперативних принципах і цінностях, мають виходити на чільне місце відносини, пов'язані з реалізацією принципів економічної участі членів і співробітництва між кооперативами. Відносини у фінансово-кредитній сфері мають розділено-сумісний характер. Роздільність полягає у формуванні за рахунок вступних, пайових і цільових внесків окремих членів фінансових ресурсів споживчих товариств. Сумісність знаходить прояв у відносинах створення основного та обігового капіталу споживчої кооперації. Особливістю розвитку відносин соціального партнерства у фінансово-кредитній сфері споживчої кооперації є їхній неприбутковий характер, тому що у споживчій кооперації в кінцевому результаті утворюється не прибуток, а досягається зниження витрат у домогосподарствах її членів. Розвитку відносин соціального партнерства сприяє відновлення економічного статусу члена споживчої кооперації, економічною умовою для чого є виділення частки пайовика в майні відповідного споживчого товариства. Роздільність полягає в закріпленні за кожним членом споживчої кооперації частки в її майні. Сумісність характеризується збереженням неподільної частки майна.

У дисертації виявлено, що кооперативним механізмом поповнення обігових коштів споживчої кооперації є цільові внески її членів, економічною умовою для чого є наявність кооперативних виплат, знижок, дивідендів. Мотивація члена споживчої кооперації в економічній доцільності виділення власних коштів для внесків обумовлена довірою, впевненістю в отриманні компенсації, у забезпеченні власних потреб у товарах та послугах. Відносини з поповнення обігового капіталу споживчої кооперації за рахунок додаткових внесків мають розділено-сумісний характер. Роздільними є відносини з вкладання грошових коштів окремими членами споживчої кооперації, отримання ними кооперативних виплат. Сумісними є відносини з формування обігового капіталу споживчої кооперації.

Аналіз показав, що в умовах перехідної економіки продовжують діяти властиві для адміністративно-командної економіки відносини з поповнення капіталу споживчої кооперації за рахунок відмови членів від належних їм кооперативних виплат. Така практика створювала умови для розвитку відносин ренти менеджера, сприяла деформації відносин із реалізації принципу економічної участі членів у господарській діяльності споживчої кооперації, порушувала дію кооперативного мотиваційного механізму, економічний статус власника - члена споживчої кооперації, що, в свою чергу, унеможливлювало розвиток відносин соціального партнерства у фінансово-кредитній сфері споживчої кооперації, призвело до припинення членства в споживчих товариствах значної частини пайовиків, посилило тенденцію до розвитку моделі кооперації працівників у торгівлі. Деформація відносин соціального партнерства в умовах адміністративно-командної економіки у сферах торгівлі, заготівель і виробництва призвела до такої суперечності: розвитку господарських зв'язків з некооперованим населенням і некооперативними замовниками - юридичними особами, а також до виникнення прибутку від комерційної діяльності, який обкладався й обкладається податком. Пайовики втрачали кооперативні виплати і фінансові ресурси для інвестування розвитку сфери споживчої кооперації. В умовах перехідної економіки у фінансово-кредитній сфері поглибилися суперечливі відносини: продаж товарів некооперованому населенню має кінцевою метою одержання прибутку, а продаж товарів членам споживчих товариств формує фінансові ресурси для кооперативних виплат і економії витрат у домогосподарствах кооператорів.

Розвиток відносин соціального партнерства певною мірою обумовлений залученням кредитних ресурсів для формування обігових коштів у фінансово-кредитній сфері споживчої кооперації. Відносини кредитування споживчої кооперації з комерційними банками свідчать про переважно розділений їхній характер. Відтворення відносин споживчої кооперації передбачає залучення цільових внесків членів, кредитів кооперативних банків, кредитних спілок, а також інших кооперативних фінансових установ. Сумісно-розділеними є відносини із залучення у споживчу кооперацію кредитів кредитних спілок, кооперативних банків, страхових кооперативних товариств тощо під заставу нерухомості. В роботі пропонується створити у споживчій кооперації фонд сумісного гарантування повернення кредитів його учасниками. Розділеними є відносини з передачі у фонд частки ліквідних об'єктів нерухомості, які є власністю кожного з його учасників. У випадку неповернення кредиту одним із членів фонду адекватні за вартістю об'єкти нерухомості передаються у власність установам фінансово-кредитної кооперації. Сумісними є відносини зі створення сукупності об'єктів нерухомості учасниками фонду - для гарантування повернення кредитів від імені всіх його членів.

У роботі виявлено, що в умовах перехідної економіки порушено сумісність відносин інвестування споживчої кооперації. Переважання роздільності відносин інвестування в окремі форми кооперативного капіталу призвело до деформації сфери інвестування, скорочення обсягу соціального та людського капіталу, зменшення чисельності інвесторів - членів споживчих товариств і власних ресурсів інвестування. Однією з економічних умов для розвитку відносин соціального партнерства в інвестиційній сфері споживчої кооперації є недостатній обсяг власних ресурсів інвестування. Важливим є розвиток відносин з державою та комерційними банками стосовно залучення кредитів із частковою компенсацією відсоткової ставки за користування, що має сприяти технічному переоснащенню підприємств виробничо-заготівельної сфери. Також компенсує недостатність власних ресурсів розвиток сумісно-розділених відносин лізингу складної техніки та обладнання. Обґрунтуванню умов для розвитку сумісно-розділених відносин інвестування сприяє застосування ділового планування - на відміну від директивного (централізованого) планування, яке було властиве умовам адміністративно-командної економіки. Стосовно сфери інвестування доцільно використовувати термін «проект». Інвестиційний проект є сферою сумісно-розділених відносин із реалізації господарської ідеї від часу її виникнення до моменту досягнення мети. У споживчій кооперації результатом реалізації інвестиційних проектів в умовах перехідної економіки виступають переважно фізичні об'єкти. Сумісно-розділений характер відносин в інвестиційній сфері споживчої кооперації сприяє концентрації фінансових і матеріальних ресурсів на пріоритетних проектах. При цьому посилюється розвиток відносин інтеграції фінансово-кредитної та інвестиційної сфери споживчої кооперації. Сумісними є відносини з формування власних фінансових ресурсів інвестування у споживчій кооперації.

У дисертації зроблено висновок, що бідність є соціально-економічним явищем, яке в умовах перехідної економіки України здійснює суттєвий вплив на розвиток споживчої кооперації. Внаслідок високого рівня бідності сільського населення здеформовано соціально-економічний статус власника - члена споживчої кооперації, відбувся перехід реальних прав власності до кооперативних менеджерів, значною мірою втрачено ідентичність відносин споживчої кооперації, розбалансовано механізм задоволення матеріальних і духовних потреб. У боротьбі з бідністю, до якої покликана споживча кооперація відповідно до своєї соціальної місії, закладено суперечність її (споживчої кооперації) розвитку - зі зростанням добробуту сільського населення посилюється індивідуалізація споживання, що призводить до припинення розвитку відносин, властивих для споживчої кооперації або до трансформації їх у нову якість (включаючи перехід до споживання екологічно чистих продуктів і товарів для забезпечення здорового способу життя). Вітчизняний і зарубіжний досвід розвитку відносин боротьби з бідністю свідчить, що основними її формами в споживчій кооперації є здійснення кооперативних виплат за участь членів у господарській діяльності споживчих товариств, надання робочих місць у кооперативних підприємствах та організаціях, отримання населенням доходів від продажу сільськогосподарської продукції, розширення сфер діяльності, доставка товарів у віддалені населені пункти, утримання планово-збиткових магазинів, надання товарів у борг, благодійність тощо. Аналіз показав, що потреба у забезпеченні фінансовими ресурсами розвитку відносин боротьби з бідністю обумовлює необхідність прибуткової діяльності підприємств і не суперечить неприбутковій природі споживчої кооперації.

Споживча кооперація є формою забезпечення соціально-економічної безпеки держави, що, поряд з участю у сфері продовольчої безпеки, сприяє захисту добробуту і культури місцевих спільнот, боротьбі з бідністю, відтворенню відносин сільського розвитку. Розділеними є відносини із забезпечення окремих компонентів безпеки, наприклад, продовольчої. Сумісними є відносини із забезпечення соціально-економічної безпеки держави в цілому. Демократичний характер відносин споживчої кооперації ідентифікує її як компонент громадянського суспільства. В умовах глобалізації кооперативи протиставляють конкуренції ідею взаємодопомоги, сприяють збереженню миру та становленню сфери розвитку безпеки в регіонах, на локальному рівні. Кооперація сприяє відтворенню людського капіталу, забезпечує специфічні потреби сільських жінок, молоді. Умови зайнятості у сфері споживчої кооперації забезпечують жінкам певну економічну і соціальну стабільність у суспільстві. Кооперативи допомагають молоді у здобутті освіти, опануванні кооперативного бізнесу, сприяють формуванню в економіці особливого типу діячів. Споживча кооперація також сприяє соціалізації економіки. У сфері сільського розвитку споживча кооперація виступає як одна з форм самоорганізації населення на локальному рівні, як національно-генетична форма господарювання, притаманна українському селянству. Вона на практиці демонструє досвід реалізації принципів соціальної економіки, наповнює сферу господарства соціальним змістом, є умовою для розвитку сільських домогосподарств, соціальної сфери, підвищення рівня та якості життя сільського населення, таким чином сприяючи забезпеченню соціально-економічної безпеки держави в цілому.

У п'ятому розділі „Трансформація моделі розвитку споживчої кооперації в умовах перехідної економіки” визначено, що відносини

кооперативної ідентичності включають сумісно-розділені відносини з визнання і реалізації кооперативних цінностей та принципів, а також відносини, що відображають особливості споживчої кооперації. Суперечністю є роздільність відносин з окремого визнання і відносин з окремої реалізації кооперативних цінностей і принципів. Сумісними є спільні відносини з визнання і реалізації цих кооперативних цінностей та принципів у сфері споживчої кооперації. Ідентичними для споживчої кооперації є відносини з її членами як власниками, покупцями, постачальниками. Розділеними є відносини споживчого товариства з його членами як власниками, засновниками та інвесторами, а також як з учасниками господарського обігу: покупцями товарів у кооперативній торгівлі, постачальниками сільськогосподарської продукції та сировини для виробничо-заготівельної сфери, продукції народних промислів для торгівлі споживчої кооперації тощо. Відносини споживчого товариства з його членами одночасно як з власниками кооперативу та учасниками господарського обігу є сумісними. Ідентичними для сфери виробничої кооперації є відносини з її членами як власниками і як працівниками. Розділеними є відносини виробничого кооперативу окремо з його членами як власниками, а також як з працівниками. Сумісними у сфері виробничої кооперації є відносини кооперативу з його членами одночасно як з власниками і як з працівниками.

Особливістю і суперечністю розвитку сумісно-розділених відносин інтеграції у споживчій кооперації в умовах перехідної економіки України є тенденція до розвитку моделі кооперації працівників торгівлі - через деформацію моделі споживчої кооперації. Крім того, в інтегрованій сфері виробничо-споживчої кооперації закладено внутрішню суперечність, що спонукає до різновекторності розвитку відносин і форм реалізації кооперативної ідеї. В роботі проведено кількісну оцінку розвитку відносин, властивих споживчій кооперації та кооперації працівників торгівлі, що нині розвивається у споживчій кооперації України, за допомогою розрахунку таких показників: частки пайовиків у чисельності населення, яке обслуговується споживчою кооперацією; частки пайовиків, працюючих і непрацюючих на підприємствах споживчої кооперації. Аналіз дозволив сформулювати подальші основні можливі напрями розвитку споживчої кооперації в умовах перехідної економіки України: 1) відтворення відносин споживчої кооперації; 2) подальший розвиток кооперації працівників торгівлі; 3) трансформація відносин кооперації у відносини приватної торгівлі; 4) інтеграція споживчої кооперації з іншими видами кооперації (сільськогосподарською, виробничою, кредитною, збуто-постачальницькою тощо); 5) розвиток перехідних і змішаних форм кооперації.