Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Борецька Наталя Петрівна, Донецький інститут ринку і соціальної політики Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Донецьк), ректор;

кандидат економічних наук, доцент Гончаров Євген Валентинович, Східноукраїнський національний університет імені Володимира Даля Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Луганськ), доцент кафедри міжнародної економіки.

Захист дисертації відбудеться “10” червня 2011 р. о 14 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.128.02 Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 83015, м. Донецьк, просп. Б. Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий 06 травня 2011 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Н.Л. Сапельнікова

1. Загальна характеристика роботи

регіональний праця ресурс трудовий

Актуальність теми. Соціально-економічний розвиток країни, головною метою якого є підвищення рівня та якості життя населення, неможливий без сталого розвитку людського потенціалу, без формування ринку праці в регіонах. Сьогодення об'єктивно зумовило переосмислення місця й ролі людського потенціалу в системі формування ринку праці регіону, пошук найкращої стратегії підвищення якості регіонального ринку праці, з метою взаємодії працедавців та працівників, яка б цілком відповідала сучасним світовим стандартам, була спрямована на забезпечення прав, свобод і законних інтересів людей, що проживають на цій території. Соціальний захист населення повинен розглядатися як елемент довгострокової стратегії розвитку економіки України. Проте ситуація на ринку праці вказує на необхідність підвищення ефективності використання кількісного та якісного складу людського потенціалу на українському ринку праці.

Вивченню комплексу проблем, пов'язаних з формуванням та розвитком ринку праці в Україні, активно сприяла наукова та науково-практична діяльність Амоші О., Антонюк В., Бандура С., Беззубко Я., Борецької Н., Власюка О., Гончарова В., Грішнової О., Долішнього М., Дорофієнка В., Колота А., Лібанової Е., Лісогор Л., Лук'янченко Н., Новікової О., Огаренка В., Онікієнко В., Петенко І., Садової У., Семикіної М., Черниченка Г., Черниш О., Чухна А., Шаульської Л., Шутова М.

Незважаючи на постійний інтерес вчених до цієї проблематики, теоретичні положення розробки стратегії підвищення якості ринку праці на основі обґрунтованих показників розвитку людського потенціалу, методичний підхід до механізму регулювання інвестицій в людський потенціал на рівні регіону, необхідність подальшого розвитку соціального партнерства потребує постійної наукової розробки й удосконалення методичних підходів до формування ринку праці регіону на основі розвитку людського потенціалу.

Необхідність теоретичного обґрунтування і практичних рекомендацій щодо вирішення цього комплексного завдання і обумовили вибір теми дисертаційної роботи та її актуальність.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота пов'язана з науковими дослідженнями Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, зокрема за темою «Теоретико-методичні основи управління соціально-етичним менеджментом» (номер державної реєстрації 0107U004221, 2007-2010 рр.).

В рамках зазначеної теми дисертантом досліджено стратегії підвищення якості ринку праці, методичний підхід до механізму регулювання інвестицій у людський потенціал на рівні регіону та розвиток соціального партнерства.

Мета й завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-методичних підходів і практичних рекомендацій щодо формування стратегії розвитку ринку праці в регіоні за рахунок підвищення якості та сталого розвитку людського потенціалу.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність визначення та розв'язання таких завдань:

дослідити розвиток наукових поглядів на роль людини у формуванні ринку праці;

визначити понятійно-термінологічний апарат відображення ролі людського потенціалу у формуванні ринку праці регіону;

проаналізувати сучасний стан ринку праці регіону;

виявити особливості формування регіонального ринку праці та зміни в людському потенціалі в залежності від стадії життєвого циклу підприємства;

надати аналітичну оцінку методичним підходам щодо визначення індексу людського розвитку;

обґрунтувати необхідність та значущість соціального маркетингу у формуванні та діяльності регіонального ринку праці;

запропонувати модель формування стратегії розвитку ринку праці регіону;

установити залежність розвитку людського потенціалу та ринку праці від інвестицій.

Об`єкт дослідження - процеси соціально-економічного розвитку регіону.

Предмет дослідження - розробка науково-методичних підходів щодо формування ринку праці на основі розвитку людського потенціалу.

Методи дослідження. Методологічною та теоретичною основою дисертаційної роботи є фундаментальні економічні теорії, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених. У дисертаційній роботі було використано такі загальнонаукові методи дослідження: історично-логічний метод при аналізі ролі людини у формуванні ринку праці та змін підходу до людського фактору в соціально-економічному розвитку; методи аналізу і синтезу - при обґрунтуванні показників оцінки якості людського потенціалу та дослідженні нормативних і законодавчих документів; економічно-статистичні методи - при аналізі використання трудового потенціалу на ринку праці; графічний метод - при розробці організаційних механізмів розвитку ринків праці та для наочного відображення тенденцій у змінах основних показників; соціологічні - при дослідженні та обґрунтуванні використання елементів соціального маркетингу в управлінні людським потенціалом і системою; аналітичний - для загального аналізу та розробки висновків і пропозицій. Застосування методів наукового пізнання забезпечило достовірність та об`єктивність дослідження оцінки ролі людських ресурсів у формуванні регіонального ринку праці.

Наукова новизна отриманих результатів полягає у розробці науково-методичних підходів щодо формування стратегії розвитку ринку праці регіону на основі підвищення якості та сталого розвитку людського потенціалу.

Основні результати, які мають наукову новизну, полягають у наступному:

вперше:

обґрунтовано концепцію соціальної відповідальності усіх членів суспільства, з метою зміни поводження груп людей на краще для досягнення соціальної гармонії у суспільстві, основою якої є соціальний маркетинг, що являє собою систему поглядів, філософію бізнесу, виконує функцію координації аспектів виробничої та комерційної діяльності, процесу балансування попиту й пропозиції, використання якої забезпечує розвиток соціального партнерства, укладання генеральних, регіональних і територіальних угод і колективних договорів;

побудована модель формування стратегії розвитку ринку праці регіону, заснованої на результатах використання ситуаційного та регіонального маркетингового аналізів, інноваційних та інвестиційних процесів, використання якої стане основою для обґрунтування системи стратегічної політики розвитку регіонального ринку праці.

удосконалено:

підходи до аналізу становлення наукових поглядів на роль людини у формуванні ринку праці промислового регіону, сутність якого полягає у розгляді еволюції розвитку людини як робочої сили, трудового потенціалу та людського капіталу, що дозволяє розглядати її у суспільному виробництві як ресурс виробничої системи та як головний об'єкт її управління;

наукові засади щодо визначення організаційно-економічної моделі ринку праці регіону на основі врахування, крім таких її складових як наймані працівники, працедавець та держава, ще введених показників забезпечення умов для відновлення сил, покращення здоров`я, створення можливостей гідної праці та підвищення кваліфікації, що забезпечує формування ринку праці промислової території на основі використання розвитку людського потенціалу;

систему управління людськими ресурсами підприємства, в основу якої покладено залежності стратегії кадрової політики, її організаційної культури й типу, параметрів чисельності персоналу від стадії життєвого циклу підприємства, використання якої дає можливість керівництву організації, територіальним органам управління скерувати свої дії на формування спільної корпоративної культури й досягнення компромісу між економічними партнерами;

принципи підходу до розкриття взаємодії механізму ринку праці з елементами соціально-економічної системи суспільства, сутність якої полягає у виявленні зв`язків державної соціальної доктрини, політики доходів і заробітної плати, системи соціальних гарантій і виплат, політики зайнятості, демографічної політики, податкової і фінансово-кредитної політики, урахування яких є засадами при обґрунтуванні оптимальної перспективної функціонально-територіальної структури людської діяльності;

дістали подальшого розвитку:

пропозиції з розгляду складових сутності поняття «трудовий потенціал регіону» на основі урахування кваліфікаційного та організаційного рівнів його працівників, їх творчих здатностей та фізичного рівня, мотивації індивідів реалізувати свій внутрішній потенціал, використання якого створює наукову та практичну підставу для активізації виробничої діяльності на промисловій території;

методичний підхід щодо розрахунку індексу людського розвитку за допомогою врахування у діючій методиці показника науково-технічного прогресу (кількість ВНЗ регіону, працівників наукових організацій, фондоозброєність наукових організацій), який дає можливість застосувати комплексний підхід до характеристики регіональних особливостей, таких як добробут населення й формування людського ресурсу;

Практичне значення одержаних результатів. Практична значущість розроблених пропозицій щодо поліпшення якості регіонального ринку праці за рахунок підвищення індексу людського розвитку, врахування особливостей соціально-економічного розвитку регіону надасть можливість удосконалення державного регулювання регіонального ринку праці.

Основні практичні рекомендації дисертаційної роботи були використані при розробці програми соціально-економічного розвитку Донецької області та стратегії розвитку Донецької області до 2015 р. (довідка Донецької облдержадміністрації № 169/4 від 26.08.2010 р.).

Розробки та рекомендації автора використані в практичній діяльності Донецького міського центру зайнятості (довідка № 37/IV від 03.09.2010 р.).

Наукові результати також використано в навчальному процесі Донецького державного університету управління (довідка № 61 від 30.08.10 р.).

Особистий внесок здобувача. Усі наукові результати, які викладені у дисертаційній роботі і виносяться на захист, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані лише ті ідеї та положення, які є результатом особистої роботи здобувача.

Апробація результатів дисертації. Результати дисертаційної роботи доповідались на міжнародних та всеукраїнських регіональних науково-практичних конференціях: «Процветание региона - дело молодых» науково-практична конференція (м. Донецьк, 2006 р.); друга всеукраїнська науково-практична інтернет-конференція «Розвиток регіонів» (м. Київ, 2007 р.); «Регіональні проблеми людського та соціального розвитку (м. Донецьк, 2008 р.); «Проблеми праці та соціальних технологій у промисловому регіоні: теорія та практика» (м. Луганськ, 2008 р.); «Ефективність сучасного менеджменту та управління персоналом організації (м. Харків, 2009 р.); Всеукраїнська науково-практична конференція «Менеджмент - освіта в контексті соціально-економічних перетворень в Україні» (м. Донецьк-Святогірськ, 2009 р.), щорічних наукових конференціях професорсько-викладацького складу за підсумками науково-дослідної роботи ДонДУУ (2006-2010 рр.).

Публікації. За результатами виконаних досліджень опубліковано 11 друкованих робіт загальним обсягом 3,06 друк. арк., з яких особисто автору належить 2,85 друк. арк. З них 5 статей у наукових журналах, 2 - у збірниках наукових праць, 4 публікації у матеріалах міжнародних і регіональних наукових та науково-практичних конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Обсяг дисертації становить 204 сторінки, в тому числі основний текст - 184 сторінки. Робота містять 16 таблиць і 36 рисунків, з яких 4 займають всю площу сторінки. 2 додатки розміщені на 4 сторінках. Список використаних джерел налічує 159 найменувань, які наведено на 14 сторінках.

2. Основний зміст дисертації

У першому розділі «Теоретико-методичні основи формування ринку праці в регіоні» досліджено розвиток наукових поглядів на роль людини у формуванні ринку праці та проаналізовано понятійно-термінологічний апарат відображення ролі людського потенціалу у цьому процесі.

У розділі систематизовано теоретико-методичні підходи і концепції щодо ролі людини у формуванні ринку праці. Показано, що в різні періоди людину, в якості суб`єкта економічного життя, розглядали як робочу силу, як трудовий потенціал і як людський капітал, що призвело до формування поняття «людський фактор», яке фіксує значення активної ролі людини в економіці. Людський фактор виробництва характеризується не тільки показниками чисельності, демографічної, галузевої, професійної та кваліфікаційної структур, але також і показниками ставлення до праці, ініціативи, інтересів, цінностей, способів поведінки в різних ситуаціях.

Роль людини в суспільному виробництві слід розглядати як ресурс виробничої системи і як головний об`єкт управління, як особу з потребами, мотивами, цінностями та стосунками. Установлено, що сучасною концепцією виробництва, є соціотехнічна система, де люди працюють заради досягнення загальних цілей. Ядро організаційної культури формується під впливом життєвого досвіду й світогляду, більшість елементів яких складається як результат реагування персоналу на ситуації, що виникають у процесі виконання ним своїх обов`язків.

Обґрунтовано, що поєднання інтересів окремих людей з інтересами організації та її стратегічними цілями є найбільш важливим і складним завданням управління, від успішного вирішення якого залежить ефективність функціонування організації та системи. Для України, яка знаходиться в процесі розвитку ринкових відносин, головна потреба не в кадрах, а саме в людських ресурсах. Тому в рамках розвитку сучасної економічної думки, соціальне управління можливо представити як менеджмент людських ресурсів, що являє собою один з найскладніших видів управління.

Аналіз наукових праць щодо теорії людського капіталу показав, що соціально-економічні умови є головною причиною як, з одного боку, деградації та руйнування трудового потенціалу людини, так, з іншого боку, й зростання якості такого потенціалу. Найбільш серйозні проблеми виникають на ранніх стадіях формування й розвитку майбутнього працівника у до-працездатному віці і в період наступної трудової діяльності. Ці чинники формують трудовий потенціал регіону, складовими елементами якісної структури якого є: інтелектуально-професійний (кваліфікаційний рівень, рівень самостійності), творчий (здатність до генерації нових ідей), фізичний (рівень здоров`я), мотиваційний (бажання індивіда реалізувати свій потенціал).

Функціонування трудового потенціалу в Україні відбувається в умовах кризових явищ в економіці та соціальних протиріч у суспільстві, що відображується на кількісно-якісному складі трудового потенціалу, продуктивності суспільної праці та стимулів до неї, кваліфікаційного і освітньо-культурного рівня, вартості і доходів населення.

Щодо якості трудового потенціалу на підприємствах, галузях, регіонах, то проведений аналіз виявив, що ця діяльність повинна здійснюватись за наступними напрямками: управління компонентами людського чинника протягом всього часу від виховання, трудової підготовки до турботи щодо ветеранів труда; актуальна випереджаюча підготовка робочих і фахівців для засвоєння нової техніки; планомірна робота щодо формування резерву, забезпечення соціальних гарантій у сфері зайнятості, встановлення пільг та компенсацій.

Теоретичні розробки, досвід провідних країн світу щодо управління людськими ресурсами дозволяють сформувати основні принципи побудови напрямів підвищення якості трудового потенціалу як найважливішого чинника конкурентоспроможності компанії, галузі, території й досягнення ними економічного ефекту, що призводить до поліпшення ринку праці регіону.

В другому розділі «Особливості формування ринку праці регіону» виявлено й проаналізовано особливості, характерні для регіонального ринку праці та зміни в людському потенціалі залежно від стадії життєвого циклу підприємства, а також надано оцінку методикам визначення індексу людського розвитку.

У дослідженні відзначено, що без формування та розвитку соціально орієнтованого ринку праці неможлива побудова соціально-орієнтованої економіки. У зв'язку з цим ринок праці розглядається як система соціально-трудових і економічних механізмів, що забезпечують взаємодію суб'єктів ринкових відносин (держави, працівника та працедавця) шляхом поєднання праці та капіталу.

Поєднання елементів, що взаємодіють на ринку праці, наявність власності, людини як працівника, попит на працю, ціна та конкуренція робочої сили, інфраструктура - все це дозволяє представити організаційно-економічну модель ринку праці регіону у вигляді схеми (рис. 1).

Організований ринок повинен мати розвинену інфраструктуру, взаємодію політики занятості, підготовлених робочих кадрів з соціальною економічною та технічною політиками. Показано, що діяльність ринку праці залежить від якості трудових ресурсів, які формують робочу силу та трудовий потенціал. Структура регіонального трудового потенціалу містить такі елементи, як здатність до співробітництва, творчі здібності ціннісно-мотиваційні властивості, виховання, освіту. Трудовий потенціал, тісно пов'язаний з територією проживання та одночасно орієнтований на галузеву диференціацію попиту як працеоснову трудового потенціалу, складає економічно активне населення.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Рис. 1 Організаційно-економічна модель ринку праці регіону

За результатами аналізу слід відзначити, що в нашій країні значну частку економічно активного населення складають люди похилого віку-пенсіонери, які продовжують активно працювати. При цьому ринок праці неоднорідний за регіонами, змінюється зайнятість населення за видами економічної діяльності.

Аналіз стану населення України за економічною активністю показав, що кількість активного населення за останні 8 років знизилась на 430 тис. осіб. При цьому зниження сталося за рахунок населення працездатного віку (на 475 тис. осіб), а активність населення старше працездатного віку навіть зросла.

Дослідженнями доведено, що основою функціонування ринку праці є людський чинник, який формує робочу силу, як найважливіший елемент процесу виробництва і як головний об'єкт управління. Оцінку якості людського капіталу як рівня соціально-економічного розвитку країни, території частіше провадять через показник індексу розвитку людського потенціалу, що повинен відобразити величину внутрішнього валового продукту на душу населення і якість індексу розвитку людського потенціалу. Щорічно ООН публікує індекс розвитку людського потенціалу, який розраховується як середнє арифметичне індексу тривалості життя, індексу освіти та скоригованого індексу ВВП на душу населення. В Україні побудована методика структури індексу людського розвитку, яка враховує, крім інтегрального регіонального індексу, ще й аспекти людського розвитку та характеристики розвитку регіонів.

Ця методика більш реально відображує складові чинники розвитку регіонів. Але при детальному аналізі показників регіонів виникають певні питання. Так, Донецька та Луганська області за розрахованими показниками постійно займають останні місця, але в той же час ці області мають максимально високу частку валового внутрішнього продукту у розрахунку на одну особу. Тому, більш об'єктивну картину можна отримати, якщо додати до структури індексу людського розвитку показник науково-технічного прогресу, що враховує внесок ВНЗ регіону, внесок працівників наукових організацій, оснащеність та фондоозброєність наукових організацій. Розрахунки інтегральних показників, які характеризують окремі аспекти людського розвитку, здійснюються за формулою (з урахуванням додатків).

I j = y ij Wi

де y ij - нормований i-й показник j-го загального показника Ij;

W i - вага і-го показника при розрахунку загальних показників Ij;

n - кількість показників, що використовуються в розрахунку j-го загального показника. Розрахунки продемонстрували, що використання запропонованого показника змінює рейтинг регіонів, за яким регіони з високими показниками валового продукту мають вищі місце в низці регіонів.

Таблиця 1 Індекс людського потенціалу з урахуванням показника науково-технічного прогресу

Таким чином, індекс людського розвитку дає можливість застосувати комплексний підхід до характеристик регіональних особливостей, таких як добробут населення та формування людського ресурсу.

Дослідженнями встановлено, що для управління людськими ресурсами важливим фактором є стадії життєвого циклу підприємства. В залежності від стадії життєвого циклу змінюються стратегія організації, організаційна культура, тип кадрової політики, параметри чисельності персоналу (рис. 2).

Погодження елементів управління людськими ресурсами залежно від стадії життєвого циклу дає можливість організації, територіальним органам управління скеровувати свої дії на формування сильної корпоративної культури та на збалансування поточних потреб організації з навколишнім середовищем і потребами людей, досягнення компромісу між економічними і соціальними партнерами.

У результаті аналізу соціально-економічних проблем конкретного регіону на прикладі Донецької області визначено основні проблеми ринку праці.

Донецькій області належить майже п`ята частина основних промислово-виробничих чинників України - металургія, вугледобича, виробництво металовиробів. За обсягом роздрібного товарообігу регіон займає друге місце в Україні. У 2008 році на підприємствах всіх форм господарювання кількість найманих працівників становила 1483,4 тис., що на 12,9% менше ніж у 2000 р., в результаті чого зростає коефіцієнт обігу робочої сили.

За умови практичної стабільності трудових ресурсів за останні 10 років, чисельність населення, зайнятого в усіх сферах економічної діяльності, значно скоротилася з 3483,7 тис. у 1995 р. до 2138,8 тис. у 2008 р.

Аналіз попиту та пропозиції робочої сили на ринку праці регіону свідчить, що за всіма професійними групами, потреби підприємств у працівниках на заміщення вільних робочих місць менші, ніж кількість не зайнятих трудовою діяльністю громадян. Це зумовлює досить високий рівень безробіття.

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Рис. 2 Система стратегічного управління людськими ресурсами підприємства

Важливо підкреслити, що при відносно високому середньому рівні оплати праці в регіоні, який в 3 рази перевищує прожитковий мінімум, ціни зростають швидше, ніж нарахована заробітна плата.

Процес старіння населення Донецької області відбувається більш високими темпами, ніж в цілому по Україні. Цьому сприяє той факт, що рівень народжуваності нижчий, ніж рівень смертності, насамперед за рахунок погіршення стану медичного обслуговування.

Все це виявило проблеми, які треба вирішувати на регіональному рівні, а саме: збалансування попиту та пропозиції робочої сили, прискорення темпів створення робочих місць. Оскільки у найближчий час поповнення ринку праці за рахунок приросту населення не очікується, тому за необхідне вважається підвищення інтелектуального рівня трудових ресурсів.

У третьому розділі «Напрями підвищення якості ринку праці в регіоні» обґрунтовано необхідність використання соціального маркетингу в формуванні та діяльності регіонального ринку праці, запропоновано організаційно-економічну модель формування стратегії розвитку ринку праці регіону та встановлено залежність розвитку людського потенціалу й ринку праці від інвестицій.

У розділі доведено, що формування принципів соціального управління з метою підвищення життєвого рівня населення повинно базуватися на закономірностях соціального маркетингу, як системи поглядів на ділову активність, з метою пом'якшення кризи виробництва, збалансування попиту й пропозиції, досягнення соціальної гармонії в суспільстві.

Обґрунтовано, що основними критеріями соціально орієнтованої економіки повинні стати стабільність розвитку держави, підвищення життєвого рівня населення, гарантована захищеність людей, що можливо тільки при наявності концепції соціальної відповідальності усіх членів суспільства з метою зміни поводження груп людей на краще для досягнення соціальної гармонії в суспільстві. Теоретичною основою цієї концепції має бути соціальний маркетинг, який являє собою систему поглядів, філософію бізнесу, виконує функцію координації аспектів виробничої та комерційної діяльності, взаємопов'язаних елементів ділової активності, процес балансування попиту та пропозиції. Маркетинг спрямовує свою діяльність не тільки на індивідуального споживача, але й на групи, соціальні класи, родини, їх взаємозв'язки, конфлікти і розподіл суспільного продукту. Соціальний маркетинг розглядається як концепція соціальної відповідальності всіх членів суспільства, його метою є зміна поводження великих груп людей на краще для досягнення соціальної гармонії в суспільстві.

Основними елементами соціального маркетингу у формуванні й діяльності ринку праці слід вважати: взаємну відповідальність бізнесу і влади перед суспільством, урахування інтересів підприємців та робітників не тільки в економічному, але й в соціальному середовищі; створення взаємовигідних механізмів соціальних інвестицій бізнесу в суспільство для вирішення найбільш актуальних проблем в сфері зайнятості та боротьби з бідністю, а також охорони здоров'я та навколишнього середовища; перегляд сфер відповідальності бізнесу, влади суспільства з формуванням принципів соціального партнерства.

У дослідженні розглянуто функції та економічні інтереси учасників ринку праці, робітників, працедавців та держави на економічному просторі; показано, що соціальне партнерство - це тип соціально трудових відносин, орієнтованих на пошук і досягнення соціального консенсусу; обґрунтовано необхідність тристоронніх трудових угод, що можливо при проведенні узгоджувальної політики, яка сприятиме прийняттю взаємоузгоджених рішень шляхом взаємних поступок. Основою для реалізації вертикальної системи соціального партнерства є можливість складання генеральних, регіональних і територіальних угод і колективних договорів.

Соціальний захист передбачає здійснення соціальної політики держави, яка спрямована на підтримку родини, материнства та дитинства.

Механізм взаємодії ринку праці з елементами соціально-економічної системи суспільства дозволив зробити наступний висновок: механізм поєднує державні соціальні доктрини, політику доходів і заробітної плати, систему соціальних гарантій і виплат, політику зайнятості, демографічну політику, податкову і фінансово-кредитну політику. Показано, що закономірності розвитку регіонів накладають свій відбиток на процес формування регіонального ринку праці.

Стратегічне завдання регіональної політики полягає в обґрунтуванні оптимальної перспективної функціонально-територіальної структури людської діяльності, яка б адекватно відповідала би можливостям території.

Регіональний розвиток у свою чергу має наступні характеристики: сукупність структурних елементів галузей виробництва регіональних систем, які базуються на природних запасах; умови формування потенційних можливостей регіону за рахунок співвідношення виробництва, ресурсів, інфраструктури і споживачів; певні критерії ефективності функціонування регіону; засади й джерела покращення якості життя населення регіону.

Проаналізована схема регулювання регіонального ринку праці в залежності від співвідношення попиту та пропозиції робочої сили дозволила на прикладі областей України довести, що краще задовольняється попит у регіонах з розвинутим промисловим виробництвом, а основні проблеми виникають в регіонах з аграрним виробництвом.

Аналіз показників на регіональних ринках праці довів, що кожен ринок має свої особливості, але в цілому доходи на душу населення, середня заробітна плата, рівень безробіття корелює з рівнем ВВП на душу населення. Разом з тим, стосовно офіційного індексу людського розвитку, ступінь кореляції менша.

Проте, аналіз динаміки активного населення в Україні та в Донецькій області показує, що в перспективі не слід чекати приросту економічно-активного населення, а задля збільшення ВВП, продуктивності праці слід спрямувати систему управління регіональним ринком праці на пошуки напрямів підвищення якості трудового потенціалу за рахунок підвищення освітнього та інтелектуального рівня населення.

Обґрунтовано, що основою політики перетворення регіону, орієнтованої на облік та розвиток соціально-економічних, природних, демографічних умов, є регіональний маркетинг, де потреби людей є головною метою розвитку території та визначають рівень розвитку регіону, і як наслідок, його конкурентоздатність. Слід розділяти маркетинг у регіоні, як комплекс заходів стандартного маркетингу щодо конкретних товарів та послуг в межах регіону, та регіональний маркетинг, як інтегральну діяльність у регіоні та за його межами щодо зосереджених на його території ресурсів, в тому числі людських і можливостей їх реалізації та відтворення. Таким чином, маркетингова діяльність, інвестиційне використання людських ресурсів та їх просування повинно стати повсякденною практикою в управлінні територіями.

У регіональному маркетингу стратегія розвитку регіону означає вибір шляху його просування до потреб ринку праці, суспільного попиту, системам розподілу і товароруху, забезпечення конкурентоспроможності господарюючих на території регіону суб`єктів з метою підвищення якості життя населення. Стратегічне і тактичне планування в регіональному маркетингу враховує: вплив зовнішнього середовища і ситуаційний аналіз з аналізом стану регіону; положення регіону на ринку; стан ринку праці регіону; динаміку розвитку економіки регіону і маркетинговий аналіз з оцінками змін на ринку; обґрунтування напрямів розвитку регіону та його ринку праці. Цей процес є безперервним, систематичним та варіативним, що потребує відходу від застарілих стереотипів та застосування нового мислення. Регіональний маркетинг впливає на ступінь зайнятості населення регіону, рівень безробіття через створення нових робочих місць в нових для регіону галузях. Ситуаційний аналіз, як основний маркетинговий інструмент визначення регіоном свого поточного ринкового стану, має свої особливості, обумовлені предметом аналізу соціально-економічної системи та її конкурентоспроможності.

У результаті аналізу системи основних зв`язків при формуванні механізмів регулювання інвестицій у людський регіональний розвиток запропоновано модель складових конкурентоспроможності ринку, де відзначено роль досягнень НТП і ринок інновацій та інвестицій, що дозволить представити систему стратегічної політики розвитку регіонального ринку праці.

Розглянуто інноваційний процес у вигляді замкнутої моделі, який забезпечує НТП, інтелектуальне зростання та одержання нової або поліпшеної продукції, і, як слід, отримання максимального прибутку.

Проведення інноваційного процесу в регіоні неможливо без інвестицій в людський капітал, які визначаються сукупністю витрат на формування елементів людського капіталу, а саме - отримання освіти, професійної підготовки, підтримки здоров`я, тощо. Тому розглянуто взаємозв`язки інвестиційної політики розвитку людського капіталу і залежності від рівня регулювання, інвестиційних потоків, мети та ефективності інвестицій.

Загалом розглянуті підходи дозволили побудувати модель формування стратегії розвитку регіонального ринку праці (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

1

Рис. 3 Модель формування стратегії розвитку регіонального ринку праці

Наведені положення дають можливість представити систему стратегічної політики розвитку регіонального ринку праці, основною рушійною силою якого є розвиток людських ресурсів.

Висновки

В дисертації обґрунтовано та вирішено комплексне наукове завдання щодо формування стратегії підвищення якості ринку праці, методичний підхід до механізму регулювання інвестицій у людський потенціал на рівні регіону та розвиток соціального партнерства. Реалізація даного завдання забезпечує створення передумов для підвищення рівня і якості життя населення.

Основні наукові та прикладні результати дисертаційної роботи розкриваються в наступних положеннях:

1. Процеси формування ринку праці регіону характеризуються постійними змінами як на регіональному так і на державному рівні. Сталий розвиток людського потенціалу потребує визначення й науково обґрунтованого дослідження не тільки показників стану ринку праці регіону але й індексу людського розвитку, що є нагальною потребою в сучасних умовах господарювання.

2. Досліджено розвиток наукових поглядів на роль людини у формуванні ринку праці та доведено об`єктивну можливість і необхідність розвитку людського потенціалу з точки зору ролі людини в суспільстві, яку слід розглядати як ресурс виробничої системи і як головний об'єкт управління з її потребами, мотивами, цінностями та стосунками. Це зумовило необхідність установлення сутності поєднання інтересів окремих людей з інтересами компаній та стратегічними цілями розвитку регіонального ринку праці.

3. Визначено понятійно-термінологічний апарат відображення ролі людського потенціалу у формуванні ринку праці регіону. Увага до людського потенціалу безпосередньо пов'язана з необхідністю прискорення соціально-економічного розвитку, що неможливо забезпечити, використовуючи авторитарні, адміністративно-бюрократичні методи управління. Перехід на економічні методи управління показав, що вони не можуть бути реалізовані без активізації людського потенціалу. Суспільство знаходиться в залежності від особистих якостей людини, тому якість роботи, почуття відповідальності, ініціативний характер діяльності, стан ринку і ринкових структур впливають на ефективність економіки.

4. Проаналізовано сучасний стан ринку праці регіону який показав, що зі зростанням частки ВВП на одну особу зростає дохід на душу населення, але не спостерігається повної кореляції між цими показниками та індексами людського розвитку, тому необхідна погодженість показників, що характеризують динаміку відображення соціально-економічних процесів на території регіону.

5. Виявлено особливості формування регіонального ринку праці та зміни в людському потенціалі залежно від стадії життєвого циклу підприємства. Під час аналізу формування елементів системи управління людськими ресурсами підприємства було визначено, що цей процес залежить від стадій життєвого циклу організації і повинен бути спрямований на формування сильної корпоративної культури та узгодження поточних потреб підприємства з навколишнім середовищем і потребами людей, досягнення компромісу між економічними і соціальними партнерами.

Узгоджений набір елементів схеми управління людськими ресурсами організації дав змогу визначити основні параметри стратегії: пріоритетність на основі критерію відповідності цілям управління, часовий інтервал і етапність реалізації, співвідношення власної діяльності організації і зовнішніх привабливих ресурсів та ресурсне забезпечення.

6. Надано аналітичну оцінку методичним підходам на основі методики ООН щодо визначення показника індексу людського розвитку (ІЛР), який спирається на три показники, та являє собою середнє арифметичне індексу тривалості життя, індексу освіти та скоригованого індексу ВВП на душу населення. Слід зазначити те, що ІЛР дозволяє комплексно вивчити тенденції розвитку людського потенціалу населення. Цінність цієї методики полягає в обґрунтуванні необхідності повнішого використання сукупних людських ресурсів, розширення можливостей окремої людини в різних сферах економічної діяльності країни, а також положення, що добробут і повноцінний розвиток індивіда повинні бути головною метою функціонування будь-якої країни світу. Індекс розвитку людського потенціалу є альтернативою ВВП для вимірювання соціально-економічного розвитку країни. На підставі аналізу був зроблений висновок, що методика розрахунку рівня показника ІЛР в Україні, яка розроблена вітчизняними вченими та складається з дев`яти чинників, недостатньою мірою відображує взаємозв`язки процесів соціально-економічного та наукового розвитку регіонів, тому запропоновано ввести до розрахунку показника складову науково-технічного прогресу.

7. Обґрунтовано необхідність та значущість соціального маркетингу у формуванні та діяльності регіонального ринку праці, ефективна діяльність якого на сучасному етапі вимагає створення нового правового механізму регулювання колективних відносин у суспільстві на засадах соціального маркетингу, головна цінність якого полягає в тому, що при наявності розбіжностей інтересів окремих соціальних груп та шарів населення, передбачає усвідомлення взаємозалежності й неможливості існування один без одного.

8. Запропоновано модель формування стратегії розвитку ринку праці регіону, при розробці якої було зазначено, що даний ринок не вичерпується відносинами щодо працевлаштування безробітних та заповнення вакансій, а охоплює всю сферу найманої праці та широке коло трудових відносин і все економічно активне населення. Сюди відносять проблеми оплати і умов праці, обсягу та інтенсивності виконуваних робіт, стабілізації і гарантій зайнятості, трудової мотивації, підготовки й перепідготовки робочої сили. Запропонована модель дозволяє враховувати пріоритети, котрі на даний конкретний момент є для суспільства найбільш важливими та невідкладними, вимагаючи першочергового рішення.

9. Установлено залежність впливу інвестицій на розвиток людського потенціалу та ринок праці й визначено, що співвідношення темпів приросту людського та організаційного капіталу дає можливість оцінити ефективність вкладень, які здійснюються працедавцем у підготовку робочої сили для свого підприємства. Пріоритетними напрямками вкладення інвестицій задля підвищення якості трудового потенціалу є інвестування покращення освітнього та інтелектуального рівня населення.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях

1. Радченко Г.А. Індекс розвитку людського потенціалу регіонів / Г.А. Радченко // Менеджер. - 2007. - № 2 (40). - С. 211-218.

2. Радченко А.А. Анализ теории принятия решений и использование главных принципов в маркетинговых решениях / А.А. Радченко // Розвиток та управління економічними системами: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2007. - Т. VІІІ. - С. 259-267. - (Серія «Економіка»; вип. 93).

3. Радченко Г.А. Механізм управління людськими ресурсами на державному та регіональному рівнях / Г.А. Радченко // Менеджер. - 2008. - № 2. - С. 32-37.

4. Пілюшенко В.Л. Людські ресурси і життєвий цикл організації / В.Л. Пілюшенко, Г.А. Радченко // Менеджер. - 2008. - № 4 (46). - С. 116-123.

Особистий внесок здобувача: розроблена система управління людськими ресурсами в залежності від стадій життєвого циклу підприємства.

5. Радченко Г.А. Система формування та управління людськими ресурсами / Г.А. Радченко // Держава та регіони: Сер.: Економіка та підприємництво. - 2009. - № 2. - С. 163-167.

6. Радченко Г.А. Регіональний ринок праці: формування та проблеми / Г.А. Радченко // Маркетинг і економічний розвиток підприємства: зб. наук. праць Донецького державного університету управління. - Донецьк: ДонДУУ, 2009. - Т. Х. - С. 277-285. - (Серія «Економіка»; вип. 144).

7. Радченко Г.А. Склад регіонального ринку праці / Г.А. Радченко // Менеджер. - 2010. - № 2 (52). - С. 99-107.

Матеріали наукових конференцій

8. Радченко Г.А. Принципи соціального партнерства в сфері управління людськими ресурсами / Г.А. Радченко // Процветание региона - дело молодых: мат. рег. научн-практической конф. молодых учених / Донецкий государственный университет управления. - Донецк: ВИК, 2006. - С. 239-242.

9. Радченко Г.А. Людський ресурс як основа добробуту держави / Г.А. Радченко // Зб. матеріалів другої всеукр. наук.-практ. інтернет-конференції Соціум. Наука. Культура від 29-31 січня 2007 р.- К. - 2007. - С. 10.

10. Радченко Г.А. Взаємозв'язок рівня життя населення і якості людських ресурсів / Г.А. Радченко // Материалы региональной научно-практической конференции молодых ученых «Процветание региона - дело молодых» г. Донецк / Донецкий государственный университет управления. - Донецк: ВИК, 2007. - С. 132-134.

11. Радченко Г.А. Аналіз методик оцінки вимірювання людського розвитку / Г.А. Радченко // Регіональні проблеми людського та соціального розвитку: тези доп. міжнар. наук. - практ. конф. (м. Донецьк, 4-5 листоп. 2008 р.) В 2 т. Т. 1 / НАН України. Ін-т економіки пром-сті; редкол.: О.І. Амоша (відп. ред.) та ін. - Донецьк, 2008. - С. 105-107.

Анотація

Радченко Г.А. Формування ринку праці регіону на основі розвитку людського потенціалу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.07 - демографія, економіка праці, соціальна економіка і політика. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Донецьк, 2011.

У дисертації узагальнено теоретичні засади та обґрунтовано науково-методичні підходи до забезпечення формування ринку праці регіону, за рахунок підвищення якості людських ресурсів. Виявлено взаємозалежності між процесами управління розвитком ринку праці регіону, в основі яких лежать якісні характеристики людського потенціалу, особливості регіонального соціально-економічного розвитку. Все це зумовило необхідність підвищення інтелектуального потенціалу трудового населення за рахунок інвестицій, що дозволило сформувати принципи розвитку ринку праці регіону. Запропоновано вдосконалювати розвиток регіональних ринків праці з урахуванням засад соціального маркетингу, а саме використання принципів соціального партнерства, захисту материнства та дитинства, розвитку інтелектуального рівня людини. Визначено методичні основи й обґрунтовано методичні підходи до розвитку стратегії підвищення якості ринку праці регіону за рахунок інвестицій у розвиток людини. Дістала подальшого розвитку пропозиція розрахунку індексу людського розвитку з урахуванням показника науково-технічного прогресу, також розуміння взаємозалежності інститутів професійного розвитку людини та інфраструктури соціально-економічної спрямованості.

Ключові слова: формування, регіон, ринок праці, людський потенціал, соціальний маркетинг, соціальна економіка, показник науково-технічного прогресу.

Аннотация

Радченко А.А. Формирование рынка труда региона на основе развития человеческого потенциала. - Рукопись.

Диссертация на присвоение научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.07 - демография, экономика труда, социальная экономика и политика. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки, молодежи и спорта Украины, Донецк, 2011.

В диссертации проведен анализ теоретических и научно-методических подходов к обеспечению формирования рынка труда региона, за счет повышения качества человеческих ресурсов. Выявлена взаимозависимость между процессами управления развитием рынка труда региона, основой которого являются качественные характеристики человеческого потенциала, особенности регионального социально-экономического развития. Все это обусловило необходимость повышения интеллектуального потенциала трудового населения за счет инвестиций, которое позволило сформировать принципы развития рынка труда региона. Предложено усовершенствовать развитие региональных рынков труда с учетом принципов социального маркетинга, а именно использование принципов социального партнерства, защиты материнства и детства, развития интеллектуального уровня человека.

Определены методические основы и обоснованы методические подходы к развитию стратегии повышения качества рынка труда региона за счет инвестиций в развитие человека. Целью управления человеческими ресурсами является соединение имеющихся людских ресурсов, квалификации и потенциалов со стратегией и целями компании, развитие целостной корпоративной культуры и сбалансирования текущих нужд с окружающей деловой средой.

В работе предложен расчет индекса человеческого развития с учетом показателя научно-технического прогресса, также понимания институтов профессионального развития человека и инфраструктуры социально-экономической направленности. Предложена квалификационная составляющая трудового потенциала региона, которая с одной стороны характеризует подготовленность работников к выполнению трудовых функций, которые постоянно усложняются, к изменению условий труда, а с другой - является фактором, который формирует отношение к работе, трудовую дисциплину, интенсивность работы и условия жизни.

Обоснована необходимость учета принципов социального маркетинга при функционировании рынка труда региона тем, что трудовые ресурсы тесно связаны с территорией обитания и одновременно ориентированы на отраслевую дифференциацию спроса на работу, которая предлагается организациями. В силу этого, кроме соглашения между работодателем и работниками, к области социального маркетинга отнесена забота о семье и детях.

Анализ формирования элементов управления человеческими ресурсами компании показал, что этот процесс зависит от стадий жизненного цикла организации и должен быть направлен на формирование сильной корпоративной культуры и сбалансирования текущих нужд организации с окружающей средой и потребностями людей.

Проанализированна стратегия социального управления в контексте концептуально-информационного содержания стратегического управления социальными процессами и связана с тем, что экономические интересы и функции участников рынка труда - работающих, предпринимателей и государства отличаются между собой. Именно поэтому под объектом рынка труда понимается широкий круг трудовых отношений и все экономически активное население, в том числе проблемы оплаты условий труда, объемы и интенсивность работы, гарантии занятости и трудовой мотивации, подготовки и переподготовки рабочей силы.

Предложены направления усовершенствования методики расчета развития человеческого потенциала, которая отражает составляющие развития регионов Украины, на основе дополнения структуры расчета интегрального индекса показателем научно-технического прогресса.

В рамках формирования системы развития человеческого потенциала регионального рынка труда, предложена схема социального партнерства на региональном уровне, которая предполагает осуществление взаимосвязей, что в свою очередь поможет скорректировать деятельность при постановке очередных задач, привлечь к их решению все структуры органов власти региона, общественные объединения работодателей и профсоюзов. Объективное функционирование данной системы будет содействовать переходу к опережающему регулированию социальных процессов в регионе, к тому же некоторые функции управления, которые раньше целиком принадлежали органам власти, теперь окажутся распределенными и между общественными институтами. Обосновано, что в центре политики преобразования региона, ориентированной на учет и развитие социально-экономических, природных, демографических условий, находится региональный маркетинг, главными принципами которого являются потребности людей, которые есть главной целью развития территории и определяют уровень развития региона. В результате анализа системы основных связей при формировании механизмов регулирования инвестиций в человеческое региональное развитие предложена модель составляющих конкурентоспособности рынка, где отмечена роль достижений НТП рынка инноваций и инвестиций, которая позволит представить систему стратегической политики развития регионального рынка труда.