Формування моделі інноваційного розвитку агропродовольчої сфери Причорноморського регіону

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

РАДА ПО ВИВЧЕННЮ ПРОДУКТИВНИХ СИЛ УКРАЇНИ

УДК 338.45: 339.5

ФОРМУВАННЯ МОДЕЛІ ІННОВАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ АГРОПРОДОВОЛЬЧОЇ СФЕРИ ПРИЧОРНОМОРСЬКОГО РЕГІОНУ

Спеціальність 08.00.05 - розвиток продуктивних сил

і регіональна економіка

Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня

доктора економічних наук

ІРТИЩЕВА Інна Олександрівна

Київ 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Раді по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор Дейнеко Людмила Вікторівна, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, завідувач відділу проблем розвитку продовольчого комплексу та споживчого ринку.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Топіха Валерій Іванович, Миколаївський державний аграрний університет Міністерства аграрної політики України, завідувач кафедри світового сільського господарства і зовнішньоекономічної діяльності;

доктор економічних наук, професор Бутко Микола Петрович, Чернігівський державний технологічний університет Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту;

доктор економічних наук, доцент Сичевський Микола Петрович, Національна академія аграрних наук України, в.о. академіка-секретаря відділення зберігання і переробки сільськогосподарської сировини та якості харчової продукції.

Захист відбудеться "7" вересня 2010 р. об 11 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.01 Ради по вивченню продуктивних сил України Національної академії наук України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "04" серпня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради Л.В. Левковська

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У сучасному геоекономічному просторі єдиний реальний шлях поступального розвитку для України та її регіонів - інновація. Актуальність інноваційної моделі розвитку зумовлюється стрімким зростанням впливу науки та нових технологій на просторовий розвиток економіки. Процеси глобалізації також посилюють значення інноваційних чинників розвитку країн та їх регіонів, оскільки саме вони здатні забезпечувати довгострокові конкурентні переваги. Вступ України до СОТ та інтеграція до світової агропродовольчої системи роблять особливо актуальним забезпечення інноваційної моделі розвитку агропродовольчої сфери як важливого чинника сталості й конкурентоспроможності регіональних систем. Однак саме в агропродовольчій сфері, на відміну від інших, розвиток інновацій відбувається повільно, що вимагає особливої уваги.

Реалізація моделі інноваційного розвитку у сфері виробництва та перероблення сільськогосподарської продукції сприятиме зміцненню продовольчої безпеки України, міждержавних економічних зв'язків, наближенню перспективи вступу нашої держави до Європейського Союзу. Причорноморський регіон відіграє важливу роль у вирішенні цих питань. На регіон припадає близько 15,7% вітчизняного виробництва сільськогосподарської продукції, 12,6 - продукції харчової промисловості та близько 70% - експортованої агропромислової продукції.

Вихід товаровиробників Причорноморського регіону на відповідний рівень якості і конкурентоспроможності продукції, нарощення експортного потенціалу неможливі без розроблення та впровадження нових технологій, освоєння на їх базі виробництва принципово нових видів наукоємної продукції. Не менш важливим завданням є формування дієвої системи управління інноваційним розвитком як важливого чинника сталості й конкурентоспроможності регіональних систем.

Для дослідження різних аспектів інноваційного розвитку галузей та регіонів важливе теоретичне і методологічне значення мають праці таких зарубіжних учених, як Ансофф І., Валдайцев С., Водачек Л., Еліот П., Ковальов Г., Морозов Ю., Портер М., Санто Б., Твісс Б., Томпсон А., Фатхутдінов Р., Чемберлін Е., Шумпетер Й., Яковець Ю., а також вітчизняних Алимова О., Амоші О., Бутка М., Гейця В., Данилишина Б., Семиноженка В., Полунєєва Ю., Згуровського М., Жаліло Я., Чижової В., Федулової Л. та інших.

Актуальним проблемам розвитку агропродовольчої сфери в новітніх умовах та особливостям перебігу інноваційних процесів у ній присвячені наукові розробки Білоруса О., Будкіна В., Власова В., Дація О., Зіновчука В., Кваші С., Корецького М., Лисецького А., Могильного О., Осіпова П., Осташко Т., Саблука П., Сичевського М., Топіхи В., Топіхи І., Шубравської О. та інших учених, а просторові аспекти її розвитку досліджувалися у працях Борщевського П., Дейнеко Л., Копитка В., Лендела М., Мармуль Л., Олійника Я., Фащевського М., Чернюк Л.

У цих роботах закладене вагоме методологічне та методичне підґрунтя для дослідження проблем функціонування галузі. Однак складність і масштабність інноваційних процесів дає можливість знаходити все нові недосліджені аспекти цієї проблеми та продовжувати наукові пошуки. Так, зокрема, найактуальнішим з них сьогодні, на наш погляд, є формування та реалізація державної інноваційної політики, особливості організації інноваційної діяльності в регіонах, основні напрями інноваційних процесів в окремих видах економічної діяльності, у першу чергу в агропродовольчій сфері.

Актуальність вищезазначених проблем зумовила вибір теми дослідження, визначила мету, завдання, структуру і зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Наукові результати, теоретичні положення й висновки дослідження одержані відповідно до наукових тем, які виконувались у Раді по вивченню продуктивних сил України НАН України: ІІІ-12-09(97) "Просторовий розвиток продуктивних сил України та удосконалення їх системної організації" (номер державної реєстрації 0108U009959), де автором запропоновано заходи щодо землевпорядкування регіону та підтримки розвитку органічного землеробства у Причорноморському регіоні; ІІ-1-07(91) "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегії інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (номер державної реєстрації 0107U004762), у межах якої висвітлено проблеми інноваційної політики в агропродовольчій сфері, основні напрями залучення інвестицій для підвищення інноваційної активності підприємств агропродовольчої сфери, удосконалення організаційного механізму інноваційного сприяння розвитку інноваційного підприємництва у виробництві продовольчих товарів; ІІІ-17-09(102) "Регуляторні механізми у сфері виробництва та споживання продовольчих товарів в умовах інтеграційних процесів" (номер державної реєстрації 0108U009955), відповідно до якої досліджено основні принципи та критерії формування й реалізації регуляторної політики в сфері виробництва та споживання продовольчих товарів в умовах СОТ, наведено теоретико-методологічне обґрунтування методів і напрямів державного регулювання продовольчого забезпечення країни в умовах відкритої економіки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є комплексне вирішення теоретико-методологічних, методичних питань та розробка практичних рекомендацій з формування інноваційної моделі розвитку агропродовольчої сфери регіону. Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

- визначити сутність інноваційного розвитку агропродовольчої сфери як найважливішої передумови забезпечення сталості та конкурентоспроможності регіональних систем в умовах глобалізації та зміни технологічних укладів;

- поглибити і конкретизувати понятійний апарат економічної науки, зокрема тлумачення понять аграрний сектор, світова агропродовольча система, національна агропродовольча система на основі встановлення співвідношень цих категорій, взаємозв'язків і відмінностей між ними та запропонованим авторським тлумаченням категорії агропродовольча сфера регіону;

- виявити передумови і чинники формування моделі інноваційного розвитку агропродовольчої галузі регіону;

- визначити принципи та завдання державного регулювання інноваційного розвитку агропродовольчої сфери на мезорівні;

- розкрити методологічні підходи до регіонального моніторингу інвестиційно-інноваційної діяльності, економічні важелі та стимули інноваційного розвитку агропродовольчої галузі;

- дослідити проблеми інституційного забезпечення інноваційної моделі розвитку агропродовольчої сфери та організаційно-економічного механізму її реалізації;

- визначити на основі виявлення тенденцій та закономірностей розвитку сировинної бази та переробної сфери Причорноморського регіону головні проблеми, перспективні напрями та регіональні особливості механізму впровадження інновацій в агропродовольчу сферу;

- визначити рівень науково-технічного забезпечення як основи механізму впровадження інноваційних технологій агропродовольчої галузі в регіональному розвитку;

- виявити та обґрунтувати стратегічні пріоритети інноваційного розвитку агропродовольчої сфери регіону за ключовими напрямами діяльності;

- розробити практичні рекомендації з удосконалення регіональної системи управління інноваційним розвитком агропродовольчої сфери та концептуальні підходи до формування моделі її інноваційного розвитку в Українському Причорномор'ї.

Об'єктом дослідження є процес формування та розвитку регіональної агропродовольчої сфери на інноваційних засадах у контексті реалізації інноваційної моделі розвитку України.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та прикладні проблеми формування моделі інноваційного розвитку регіональної агропродовольчої сфери.

Методи дослідження. Методологічною і теоретичною основою дисертаційної роботи є наукові положення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі економічної теорії, регіональної економіки, аграрної економіки, стратегічного управління, планування та прогнозування, теорії систем, менеджменту зовнішньоекономічної діяльності, праці вітчизняних і зарубіжних учених різних галузей економічної науки, в яких наведені фундаментальні теорії інноваційного розвитку.

Для досягнення поставленої мети в роботі використано загальнонаукові і спеціальні методи дослідження: історичний - для дослідження розвитку агропродовольчої сфери; аналізу та синтезу - для вивчення функціонування агропродовольчої сфери в цілому та її окремих аспектів, включаючи екзогенні й ендогенні чинники розвитку, що забезпечило комплексний підхід до цього багатоелементного явища господарського життя; порівняльно-географічний метод систематизації - для виявлення подібності розмірів та динаміки показників внутрішньо- і зовнішньоекономічної діяльності агропродовольчої сфери з метою типізації регіонів; регіональний - для дослідження функціонування галузі в регіональному розвитку; статистичний - для систематизації економіко-статистичної інформації про розвиток агропродовольчої сфери, надання кількісної характеристики чинникам, які визначають стан цих процесів; економічного і SWOT-аналіз - при виявленні тенденцій, закономірностей та перспектив розвитку агропродовольчої сфери під впливом інноваційних процесів та для визначення інноваційних моделей її подальшого функціонування. Наочне відображення динаміки показників розвитку об'єкта дослідження здійснювалось з використанням графічного та картографічного методів. Для проведення комплексного аналізу, визначеного метою та завданнями роботи, застосовувались методи комп'ютерної обробки, аналізу та відображення інформації за допомогою програм Microsoft Excel та Microsoft Access, Adobe Illustrator 10.0.

Інформаційну базу дослідження становлять закони України, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, головних управлінь статистики в Автономній Республіці Крим, Миколаївській, Одеській та Херсонській областях, Міністерства економіки України, Міністерства аграрної політики України, інших міністерств і відомств, науково-дослідних інститутів, центрів і фондів, наукові доробки вітчизняних та зарубіжних авторів, а також матеріали відділу проблем розвитку продовольчого комплексу та споживчого ринку Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України.

Наукова новизна одержаних результатів. Найсуттєвішими результатами, які характеризують наукову новизну дослідження, є такі:

вперше: інноваційний розвиток агропродовольчий регіональний

· запропоновано авторське тлумачення поняття агропродовольча сфера регіону як сукупності регіональних елементів складної соціо-економіко-екологічної системи, що сформувалася у процесі цілеспрямованої виробничої діяльності з метою задоволення потреб населення у продуктах харчування, гарантування продовольчої безпеки територій та держави, формування експортного потенціалу, еволюція якої відбувається через формування і реалізацію моделі інноваційного розвитку;

· розроблено й теоретично обґрунтовано стратегічні пріоритети інноваційного розвитку агропродовольчої сфери регіону за ключовими напрямами діяльності, які враховують специфічні характеристики агросфери регіону, особливості її соціально-економічного розвитку і спрямовуються на досягнення високої ефективності функціонування, системної стійкості, здатності до інноваційного розвитку й інтегрування до національної та світової агропродовольчої системи;

· запропоновано структурну модель інноваційного розвитку агропродовольчої сфери Причорноморського регіону, яка складається з блоків нормативно-правової та організаційно-управлінської діяльності, інноваційного обслуговування, інституціонального забезпечення інноваційного та науково-інноваційного оновлення агропродовольчої сфери, зовнішніх зв'язків;

удосконалено:

· методичні підходи до створення регіонального продовольчого кластера на основі об'єднання найбільш прогресивних ідей і технологій, що завдяки спільному використанню переваг регіону, виробничих потужностей, проведення спільних досліджень, обміну й узгодження технологічних процесів, просування на вітчизняний і закордонний ринок продукції, виробленої об'єднаними зусиллями, забезпечить досягнення синергетичного ефекту та збільшить спільні можливості всіх ланок вітчизняного виробництва для створення конкурентоспроможних технологій, виходу на товарні ринки всередині країни та за її межами;

· методологічні підходи до дослідження місця та ролі агропродовольчої сфери: на відміну від традиційних підходів, що переважно виходять з функціонального призначення сільського господарства та харчової промисловості, пропонується розглядати її нерозривно з розвитком сільських територій; оскільки лише через системний підхід агропродовольча сфера може слугувати локомотивом зростання, особливо для тих регіонів України, де вона становить основу господарського комплексу;

· механізм упровадження інновацій в агропродовольчу сферу Причорномор'я через комплексний підхід до планування та управління інноваційним розвитком і використання природних ресурсів території та створення регіонального координаційного центру інноваційного комплексу агропродовольчої сфери;

· організаційно-управлінські інновації, а саме теоретичні аспекти, принципи та механізм організації землевпорядкування через діяльність місцевих органів влади, які сприятимуть вирішенню соціально-економічних та продовольчих проблем і на основі яких розроблені авторські пропозиції стосовно впровадження пілотного проекту в районах Миколаївській області;

· систему стимулювання та фінансової підтримки органічного виробництва на основі реалізації державних регіональних проектів, спрямованих на використання методів органічного виробництва;

набули подальшого розвитку:

· понятійний апарат економічної науки, зокрема уточнено сутність понять агропродовольча сфера, аграрний сектор, світова агропродовольча система, національна агропродовольча система на основі встановлення співвідношення цих категорій, взаємозв'язку і відмінностей між ними;

· визначення тенденцій та закономірностей розвитку агропродовольчої сфери регіону, які враховують особливості сучасного етапу транснаціоналізації світової економіки;

· існуюча класифікаційна система інновацій, яка доповнена такими критеріальними ознаками: за галузями знань (технічні, економічні, організаційні та інші); за причиною виникнення (ініціативні /стратегічні/, мотивовані /реактивні/, випадкові); за характером і ступенем впливу на систему (революційні /докорінні/ зміни, підтримуючі /стабілізуючі/ системи); за напрямом розвитку (прогресивні /забезпечують прогресивний розвиток/, антикризові /забезпечують перехід від критичного стану до прогресу або регресу/, регресивні (відповідають стратегії скорочення); за результатом (продукційні, соціальні, виробничі, змішані); за ступенем охоплення системи (локальні /окремі технологічні процеси, продукти/, системні /охоплюють усі структурні елементи системи/, екстравертивні /орієнтовані на зміну зовнішнього середовища/);

· визначення принципів, на яких має базуватися система регіонального моніторингу та аналізу інвестиційно-інноваційної діяльності, яка доповнена такими ознаками: прозорість аналізу (має досягатися використанням простих і зрозумілих методик і критеріїв оцінки); об'єктивність і достовірність аналізу (використання точних і порівнюваних критеріїв, ширше використання поряд із статистичним інтуїтивного підходу (експертних методів), що дозволить дати більш точну оцінку результативності інновацій, визначити перспективи і пріоритети розвитку, передбачити майбутні зміни у економіці і суспільстві, що недоступно статистичним методам; комплексність дослідження (оцінка інвестиційно-інноваційної діяльності в регіоні має бути цілісною і охоплювати всі галузі і сфери діяльності); науковість дослідження (використання у системі моніторингу досягнень економічної науки, залучення провідних науковців);

· методичні підходи до оподаткування суб'єктів господарювання на селі із застосуванням удосконаленого механізму паспортизації земель з метою поповнення сільського бюджету розвитку;

· організаційні інновації в механізмах контролю й інформування населення щодо якості продовольчої продукції; з метою реалізації цих механізмів автором створено веб-сайт agroin.org, на якому висвітлюються інноваційні процеси в агропродовольчій сфері та надається інформація для споживачів про якість продуктів харчування;

Практичне значення отриманих результатів визначається можливістю застосування сформульованих висновків і рекомендацій для розвитку теорії та методології регіональної економіки, при підготовці документів програмного і прогнозного характеру, визначенні пріоритетів агропродовольчої сфери України в новітніх умовах. Результати проведеного аналізу та визначення тенденцій розвитку агропродовольчої сфери регіону дають можливість сформувати регіональні стратегії, галузеві та регіональні комплексні програми соціально-економічного розвитку. Розроблені концептуальні засади формування моделі інноваційного розвитку та запропоновані рекомендації щодо формування моделі інноваційного розвитку Причорноморського регіону можуть бути використані як базовий проект для створення елементів інфраструктури в інших регіонах України.

Результати дисертаційної роботи отримали відображення в наукових розробках Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України в рамках планових фундаментальних науково-дослідних робіт (довідка № 01-11/119 від 12.03.2010 р.). Основні результати дисертаційного дослідження використовуються в методологічному та методичному забезпеченні навчального процесу Миколаївського державного аграрного університету при викладанні дисциплін "Інноваційний менеджмент", "Стратегічний менеджмент" (довідка № 1409 від 24.06.2008 р.), Сумського національного аграрного університету (довідка № 520 від 23.02.2009 р.), Мукачівського державного університету (довідка № 187 від 03.02.2009 р.), Ужгородського національного університету (довідка № 01-10/361 від 10.03.2009 р.); Дніпропетровського державного аграрного університету при викладанні дисциплін "Економіка сільського господарства", "Інноваційний менеджмент" (довідка № 15-08-174 від 08.10.2009 р.), Кримського інституту бізнесу університету економіки і управління (довідка № 185 від 09.06.2009 р.). Результати дослідження впроваджені в господарську практику закритого акціонерного товариства "Оберіг" - у процесі впровадження інноваційних технологій у сільськогосподарське виробництво (довідка № 319 від 15.10.2009 р.); товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-бельгійського підприємства з іноземними інвестиціями "Євролакт" (довідка № 251 від 26.11.2007 р.) - при розробці стратегії розвитку підприємства на основі поглиблення агропромислової інтеграції та впровадження у виробництво останніх досягнень науки і техніки, закритого акціонерного товариства "Баштанський сирзавод" (довідка № 251 від 26.11.2007 р.) - при розробці інвестиційно-інноваційної стратегії розвитку підприємства. Окремі положення дисертаційної роботи застосовані в діяльності обласних державних адміністрацій при розробці й реалізації регіональних програм і стратегій розвитку регіону, а саме: Миколаївської (довідка № 2209/66-05-23/6-08 від 15.10.2008 р.), Сумської (довідка № 01-19/552-1 від 24.02.2009 р.), Дніпропетровської (довідка № 15-2506 від 29.10.2009 р.), а також Миколаївським обласним об'єднанням "Союз сільськогосподарських підприємств" (довідка № 26 від 12.11.2008 р.) - при розробці програми розвитку нетрадиційних та поновлюваних джерел енергії в Миколаївській області; Херсонською торгово-промисловою палатою (довідка № 27.01-01/18-1340 від 22.12.2008 р.) - при розробці програми розвитку структури; Державною податковою адміністрацією у Херсонській області (довідка № 27.06-01/20 від 04.02.2009 р.) - при проведенні семінару для платників податків; Асоціацією фермерів Херсонської області (довідка № 251 від 26.11.2007 р.) - при підготовці доповіді президента асоціації на з'їзді членів асоціації щодо питань формування моделі інноваційного розвитку агропродовольчої сфери Причорноморського регіону; Укрпродспілкою (довідка № 18-01/46 від 02.12.2009 р.) - при розробці стратегії розвитку місцевої харчової промисловості; Комітетом з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи (довідка № 04-16/12-1164 від 09.09.2009 р.) - у роботі комісії при розгляді запровадження дієвого механізму організації землевпорядкування в Україні, який сприятиме вирішенню соціально-економічних, екологічних та продовольчих питань.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною працею, в якій викладено авторські розробки щодо формування моделі інноваційного розвитку агропродовольчої сфери. Опубліковані наукові праці містять положення, висновки і пропозиції сформульовані особисто автором, і відображають його конкретний внесок у розвиток економічної науки. Із наукових праць, опублікованих у співавторстві в дисертаційній роботі використані лише ті ідеї та положення, які належать особисто автору. Дисертація не містить матеріалів кандидатської дисертації.

Апробація результатів дисертації. Головні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження апробовано на всеукраїнських та міжнародних науково-практичних конференціях: Міжнародних науково-практичних конференціях "Відтворення господарського комплексу регіону: методологія, механізми, інструментарій" (м. Чернівці, 22-23 лютого 2007 р.); "Наука та технології: крок у майбутнє - 2007" (м. Дніпропетровськ, 1-15 березня 2007 р.); V Всеукраїнській науково-практичній конференції "Стан та проблеми інноваційної розбудови країни" (м. Дніпропетровськ, 14-15 березня 2007 р.); ІІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції "Агропромислове виробництво України - стан та перспективи розвитку" (с. Созонівка, Кіровоградська область, 14-16 березня 2007 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях "Наукове забезпечення процесів реформування економічних відносин в умовах глобалізації" (м. Сімферополь, 20-22 квітня 2007 р.); "Регіональні аспекти розвитку в умовах європейського вибору" (м. Сімферополь, 13-16 вересня 2007 р.); "Управлінські аспекти підвищення національної конкурентоспроможності" (м. Алушта, 4-7 жовтня 2007 р.); І Міжнародній науково-практичній конференції "Інноваційно-інвестиційна модель розвитку національної економіки" (м. Донецьк, 26 лютого 2008 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Стратегія розвитку і реалізація потенціалу АПК" (м. Житомир, 26 вересня 2008 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях "Макроекономічне регулювання інвестиційних процесів та впровадження стратегій інновативно-інноваційного розвитку в Україні" (м. Київ, 23-24 жовтня 2008 р.); "Молодь та наука: реальність та майбутнє" (м. Невинномиськ, Ставропольський край РФ, 3 березня 2009 р.); "Інвестиційні пріоритети епохи глобалізації: вплив на національну економіку та окремий бізнес" (м. Дніпропетровськ, 5-6 березня 2009 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Стратегія розвитку підприємництва: теорія, організація, практика" (м. Тернопіль - Чортків, 12-13 березня 2009 р.); Міжнародних науково-практичних конференціях "Розвиток продуктивних сил України: від В. І. Вернадського до сьогодення" (м. Київ, 20 березня 2009 р.); "Тенденції розвитку сучасних інформаційних технологій, моделей економічних, правових і управлінських систем" (м. Рязань РФ, 25 березня 2009 р.); "Стратегії інноваційного розвитку економіки та актуальні проблеми менеджмент-бізнес освіти" (м. Харків, 20-24 квітня 2009 р.); V Міжнародній науково-практичній конференції "Системний аналіз та прогнозування економіки" (м. Мінськ, 21-23 березня 2009 р.); Інтернет-конференції "Перспективи економічної науки та практики в умовах світових трансформацій" (2009 р.); X Міжнародній науково-практичній конференції "Проблеми прогнозування та державного регулювання соціально-економічного розвитку" (м. Мінськ, 15-16 жовтня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Регіональний розвиток України: проблеми та перспективи" (м. Київ, 26 листопада 2009 р.); IV Міжнародній науково-практичній конференції "Науково-інноваційна діяльність в агропромисловому комплексі" (м. Мінськ, 20-21 травня 2010 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Регуляторні механізми у сфері виробництва та споживання продовольчих товарів в умовах інтеграційних процесів" (м. Миколаїв, 25 червня 2010 р.).

Публікації. Основні положення та результати дослідження висвітлено у 91 опублікованих наукових працях загальним обсягом 72,8 друк. арк., з яких особисто автору належить 60,2 друк. арк. з них 5 монографій (2 одноосібні), 41 стаття в наукових фахових виданнях, 4 статі - в інших виданнях, 41 - у матеріалах наукових конференцій.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Повний обсяг роботи становить 478 стор. комп'ютерного тексту, у тому числі 43 таблиці та 56 рисунків, з них 23 займають усю площу сторінки. Список використаних джерел із 387 найменувань викладено на 40 стор., 4 додатки на 8 сторінках

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертаційного дослідження, розкрито зв'язок роботи із науковими програмами, планами, темами, визначено об'єкт, предмет і методи дослідження, наукову новизну і практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні засади інноваційного розвитку в умовах зміни технологічних укладів" розкрито понятійний апарат та методологію дослідження, особливості й роль інновацій у формуванні конкурентних переваг регіону, умови, чинники і принципи формування моделі інноваційного розвитку.

У сучасній науці регіональна економіка розглядається як система, що розвивається за рахунок дифузії інновацій безпосередньо у виробництво й управління. Прискорені темпи розробки науково-технічних інновацій, зокрема генерування видоутворюючих і їх практичне впровадження, яке вже протягом значного часу спостерігається у розвинених країнах, створюють необхідну фундаментальну базу для усталення економічного розвитку. У цьому зв'язку можна з упевненістю констатувати про залежність загального соціально-економічного розвитку від ефективності реалізації інноваційного потенціалу, має надзвичайно великий потенціал науково-технічного розвитку.

Сільське господарство України, володіючи родючими чорноземами, спроможне вийти на перші позиції у світі. Поєднання інвестиційної та інноваційної діяльності, вкладання значних коштів у виробництво інноваційних продуктів та розробки сучасних інноваційних технологій, слід розглядати як найважливішу передумову ефективного функціонування не тільки вітчизняного сільського господарства, а й інших галузей у відкритому конкурентному середовищі.

На основі всебічного вивчення, узагальнення та критичного аналізу наукових джерел з проблем інноваційного і просторового розвитку, функціонування агропродовольчої сфери та з урахуванням сучасних умов у дисертації запропоновано авторське тлумачення поняття агропродовольча сфера регіону як сукупності регіональних елементів складної соціо-економіко-екологічної системи, що сформувалася внаслідок цілеспрямованої діяльності для задоволення потреб населення у продуктах харчування, гарантування продовольчої безпеки територій та держави, створення експортного потенціалу, розвиток якої відбувається у процесі формування і реалізації моделі інноваційного розвитку.

Виявлені існуючі співвідношення між категоріями агропродовольча сфера, аграрний сектор, світова агропродовольча система, національна агропродовольча система, їхні взаємозв'язки та відмінності між ними дали можливість уточнити і конкретизувати сутність цих понять.

Дослідивши особливості та виявивши роль інновацій у формуванні економічного потенціалу регіону, автор запропонувала доповнити існуючу класифікацію конкурентних переваг новими критеріальними ознаками, а саме: за галузями знань, причиною виникнення, характером і ступенем впливу на систему, напрямом розвитку, результатом і ступенем охоплення системи.

Необхідно відзначити, що в сучасних наукових дослідженнях проблеми формування інноваційної моделі розвитку економіки переважають загальнодержавний і галузевий аспекти, або макрорівень. Питання ж мобілізації потенціалу інноваційного розвитку на мезорівні з відповідною організацією системи економічного, інституціонального та інфраструктурного забезпечення на рівні регіону недостатньо розроблені і потребують теоретичного осмислення та обґрунтування.

Запропоновані і науково обґрунтовані стратегічні пріоритети інноваційного розвитку агропродовольчої сфери регіону за ключовими напрямами діяльності, які обумовлені взаємодією природних, соціально-економічних факторів та особливостей соціально-економічного розвитку і враховують специфічні характеристики агросфери регіону. Реалізація пріоритетів дасть змогу досягти високої ефективності функціонування, системної стійкості, здатності до інноваційного розвитку, інтегрованості до національної та світової агропродовольчої системи.

У другому розділі "Наукові засади формування організаційно-економічного механізму інноваційного розвитку регіональних агропродовольчих систем" розглянуті принципи та завдання державного регулювання інноваційного розвитку та його особливості на мезорівні, визначені інституційне забезпечення формування інноваційних стратегічних структур агропродовольчої сфери й організаційно-економічний механізм їх функціонування, представлені економічні важелі та стимули інноваційного розвитку агропродовольчої сфери, обґрунтовані методологічні підходи до оцінки інноваційного потенціалу, а також досліджені національна специфіка проблеми та європейський досвід її розв'язання.

Виходячи з того, що державне регулювання інноваційного розвитку має бути виваженим і спиратися на науково обґрунтовану теоретично-методичну базу, визначено завдання держави стосовно економічних питань, розроблено комплекс заходів і виявлено проблеми державного регулювання, до яких насамперед можна віднести неузгодженість програм. Сформована система принципів, які мають бути покладені в основу державного регулювання й управління інноваційним розвитком агропродовольчої сфери регіону, зокрема: спільність інтересів розвитку агропродовольчої галузі і соціально-економічних систем держави й регіону; поєднання соціально-економічних інтересів сільського господарства, харчової промисловості та споживачів; досягнення соціально-економічної ефективності функціонування агропродовольчої сфери; узгодження галузевого і регіонального підходів до інноваційного розвитку; дотримання сучасних екологічних норм та забезпечення ефективного відтворення природних ресурсів.

Досліджені й визначені специфічні проблеми, які мають бути вирішені у процесі активізації інноваційного розвитку агропродовольчої сфери регіону, для чого деталізовані основні завдання державного регулювання інноваційного розвитку цієї сфери. Необхідно зазначити, що в сьогоднішніх умовах Україна не має чітко структурованої системи інституційного забезпечення створення і функціонування інноваційних структур, що обумовлюється відсутністю історичного досвіду управління інноваціями. Автором досліджені рівні й функції інституційного забезпечення інноваційної діяльності, урахований досвід створення агентств регіонального розвитку. Для регулювання інноваційного розвитку агропродовольчої сфери окремого регіону необхідно визначити його потенційні можливості реалізації інноваційного розвитку, завдань економічних і фінансових інститутів та регіонального управління. Основними компонентами, що визначають інноваційність розвитку агропродовольчої сфери економіки регіонів є наступні (рис. 1).

У процесі дослідження виявлено необхідність спрощення системи регулювання інноваційної діяльності до використання двох мотиваційних заходів: повне бюджетне фінансування фундаментальних та прикладних розробок; кредитне фінансування інноваційних програм регіонів з бюджетних коштів і коштів державних фінансово-кредитних установ на безпроцентній основі, усунення податкової та інших видів підтримки. Розроблена також схема регулювання інноваційного процесу і визначена система стимулів інноваційної діяльності в агропродовольчій сфері регіону.

На нашу думку, необхідно впровадити постійний моніторинг інноваційних процесів та організувати оперативне реагування держави на їх особливості як один з необхідних заходів ефективної реалізації проекту моделі інноваційного розвитку. Аналіз методик, що застосовуються для контролю інвестиційно-інноваційної діяльності в регіоні, виявив їхню достатню результативність. Автором розроблена система критеріїв аналізу інвестиційно-інноваційної діяльності і перспектив розвитку регіону. На основі проведених пошуків запропоновані принципи, на яких має базуватися система регіонального моніторингу та аналізу інвестиційно-інноваційної діяльності, та вдосконалена методика вимірювання й оцінки інноваційного потенціалу, згідно з якою в дослідженні здійснена рейтингова оцінка інноваційного потенціалу областей Причорноморського регіону (табл. 1).

Таблиця 1

Інноваційний потенціал регіональних економік Причорноморського регіону (рейтинг за ранговим індексом)*

Оскільки Херсонська область має найбільший інноваційний потенціал, то на Херсонський інститут агропромислового розвитку доцільно покласти функції регіонального координаційного центру інноваційного розвитку агропродовольчої сфери регіону.

У третьому розділі "Проблемний аналіз функціонування регіонального сільськогосподарського виробництва та харчової промисловості Українського Причорномор'я" здійснено аналіз стану і тенденцій розвитку сільських територій, аграрного виробництва та харчової промисловості регіону, проаналізовано інноваційні процеси в регіональній агропродовольчій сфері та узагальнені їх результати (рис. 2 і 3).

На основі дослідження ретроспективи і стану розвитку агропродовольчих підприємств визначено основні макроекономічні зв'язки між суб'єктами агропродовольчої сфери та організаційно-функціональні аспекти взаємодії сільськогосподарських і харчових підприємств на регіональному рівні. Аналіз виявив, що існуючий організаційний і технічний стан виробництва не дає змоги підприємствам функціонувати із необхідною ефективністю. Незважаючи на певні успіхи в розвитку сільського господарства і харчової промисловості, стан агропродовольчої сфери регіону загалом залишається критичним, особливо це стосується аграрної складової. Занепад і збитковість тваринництва, низька ефективність вирощування рослинних культур призводять до підриву сировинної бази харчової промисловості. За таких умов єдиним шляхом розвитку агропродовольчої сфери є інноваційний.

Автор виходила з гіпотези, що формування моделі інноваційного розвитку сприятиме подоланню диспропорцій у регіоні як у виробництві продукції (див. рис. 2), так і впроваджені інновацій (див. рис. 3). Крім того, це дасть змогу розробити модель інноваційного розвитку, яка може стати базовою для формування аналогічних структур.

Досліджено створення в Україні регіональних центрів інноваційного розвитку (РЦІР). Ці бюджетні установи віднесені до сфери управління агентства Держінвестицій, однак вони сформовані відповідно до потреб і вимог галузей, які забезпечують НТП, переважно галузей промислового комплексу. Як відомо, агропромислове виробництво не відноситься до таких галузей, тому функціонування цих центрів не забезпечує розвиток аграрного виробництва на інноваційних засадах.

У четвертому розділі "Регіональні особливості механізму впровадження інновацій в агропродовольчу сферу" розкрито суть, функції, завдання і регіональні особливості механізму впровадження інноваційних технологій в агропродовольчу сферу; визначено принципи врахування регіональних особливостей агропродовольчої сфери в інноваційному механізмі регіонального розвитку; запропоновано авторське бачення формування регіональної системи управління інноваційним розвитком агропродовольчої сфери.

Виходячи з природно-кліматичних умов, виробничого і кадрового потенціалу, визначено пріоритетні напрями розвитку АПК у Причорноморському регіоні і взаємовідносин в агропродовольчій сфері регіону для реалізації функцій і завдань механізму інноваційного розвитку. Конкретизовані економічні і соціальні цілі політики розвитку агропродовольчої сфери регіону та обґрунтована доцільність вертикальної інтеграції за технологічним принципом. Стосовно останнього доведено, що серед існуючих організаційних форм перевагу слід віддати великим вертикально інтегрованим спеціалізованим структурам з виробництва і переробки сільгосппродукції. Основою таких інтегрованих структур мають бути господарюючі суб'єкти, що виробляють сільськогосподарську продукцію за пріоритетними напрямами розвитку регіонального АПК.

Мету врахування регіональних особливостей агропродовольчої сфери в інноваційному механізмі регіонального розвитку можна сформулювати як досягнення максимального рівня розвитку соціально-економічної системи регіону та усунення нерівномірності розвитку територій через подолання недоліків, з максимальним використанням переваг і можливостей саме інноваційного розвитку з одночасним забезпеченням оптимальних пропорцій у комплексі підприємств і виробництв агропродовольчої сфери для повного задоволення потреб населення та дотримання вимог продовольчої безпеки. Сформульовані принципи врахування регіональних особливостей агропродовольчої сфери в інноваційному механізмі регіонального розвитку. Доведено, що для досягнення позитивних результатів необхідна підтримка з боку держави. На основі вивчення та узагальнення світового досвіду стимулювання інновацій запропоновано використати два інструменти державного стимулювання інноваційного розвитку: пільгове фінансування і дофінансування проектів коштами державних фінансово-кредитних установ та надання гарантій інвесторам.

Зазначається, що інноваційний процес забезпечує віддачу капіталу і дає прибуток на більш високому рівні, ніж традиційні технології (рис. 4).

Запропоновано регіональний механізм управління інноваційним розвитком агропродовольчої сфери, що являє собою системний підхід до координації та узгодження інтересів учасників інноваційної регіональної програми з метою просування нововведень від ідеї до реалізації з одночасною самореалізацією всієї системи виробництва. Механізм забезпечує управління інноваціями регіону та агропродовольчої сфери. Визначені інструменти реалізації інноваційного розвитку регіональних систем, мета і зміст завдань механізму управління розвитком агропродовольчої сфери Причорномор'я.

Основою механізму інноваційного розвитку агропродовольчого комплексу Причорномор'я має бути науково-практичний координаційний центр з функціями моніторингу інновацій, замовника інноваційних розробок, розробки інноваційних проектів та їх реалізації. Центр може діяти при науковій установі або за участю кількох наукових установ. У регіональних масштабах консультаційні роботи з інноваційних проблем слід виконувати програмно-цільовим методом. Крім того, запропоновано організувати державну консалтингову службу агропродовольчої сфери Причорномор'я, яка може бути складовою координаційного центру.

Механізм упровадження інноваційних технологій агропродовольчої сфери в регіональному розвитку спирається на науково-технічне забезпечення. У цьому зв'язку визначені форми такого забезпечення інноваційної діяльності в агропродовольчій галузі Причорномор'я та завдання наукових установ щодо інноваційного розвитку; розроблена загальна схема управління науково-технічними дослідженнями і впровадження їх результатів. Також обґрунтована система заходів інвестиційної програми наукової та науково-технічної діяльності в регіональній агропродовольчій сфері.

Удосконалення механізму впровадження інновацій в агропродовольчу галузь Причорномор'я пропонується здійснювати, застосовуючи комплексний підхід до планування та управління інноваційним розвитком і використовуючи природні ресурси території через створення регіонального координаційного центру інноваційного розвитку (рис. 5).

Основна роль у забезпеченні чіткої взаємодії окремих секторів науки і виробництва належить регіональним інноваційно-інвестиційним програмам, які встановлюють зв'язок між академічними та галузевими НДІ і виробництвом. Безпосередні зв'язки наукових закладів і підприємств формуються на договірній основі у руслі регіональної програми або конкретного проекту. Сучасна стратегія управління цими процесами вимагає концентрації всіх наявних в регіоні ресурсів на ключових напрямках інноваційного розвитку. Це потребує нових і досить різноманітних організаційних форм інтеграції, в основному - комплексних. Ми вважаємо, що їх координатором повинні бути регіональні органи влади, що забезпечить у першу чергу якісний розвиток економіки Причорномор'я.

У п'ятому розділі "Моделі інноваційного розвитку агропродовольчої сфери Українського Причорномор'я" розкрито концептуальні засади формування стратегії регіональної інноваційної політики, розроблено і запропоновано структурну модель інноваційного розвитку агропродовольчої сфери регіону, яка включає блоки нормативно-правової та організаційно-управлінської діяльності, інноваційного обслуговування, інституціонального забезпечення та науково-інноваційного оновлення галузі, а також підрозділ зовнішніх зв'язків.

Розроблені та обґрунтовані концептуальні засади стратегії регіональної інноваційної політики в агропродовольчій сфері Українського Причорномор'я, що забезпечують комплексну підтримку складових інноваційного розвитку, узгодження їхніх інтересів і діяльності системи саморозподілу та перерозподілу ресурсів. При цьому на державу покладається завдання створення інституційних основ і визначення векторів розвитку, які стимулюватимуть підприємців розвивати виробництво в необхідному суспільству напрямі. Сформовані положення, за якими має розроблятись програма інноваційного розвитку агропродовольчої сфери Причорномор'я, що має передбачати створення регіонального продовольчого кластера (РПК). Наводимо концептуальну модель регіонального інноваційного розвитку аграрних і харчових виробництв у системі стратегічного РПК (рис. 6).

Запропоновані методичні підходи до створення регіонального продовольчого кластера, заснованого на співробітництві й спільному використанні переваг регіону та його виробничих потужностей, виконанні спільних науково-технічних розробок, обміні й узгодженні технологічних процесів для просування на вітчизняний і закордонний ринок створеної об'єднаними зусиллями продукції. Синергетичний ефект від спільних зусиль структурних підрозділів РПК забезпечить створення об'єднаними зусиллями конкурентоспроможних технологій, які виведуть виробництво промислової сфери Причорномор'я на внутрішні і зовнішні ринки.

Визначені стадії структуроутворення РПК, які характеризують сутність інтеграційного процесу та особливості його динаміки. Маючи спільну історію розвитку господарства областей Причорномор'я, інтегрована структура може сукупний запас економічної міцності всіх складових спрямовувати на зниження ризиків конкретного виробництва і стратегічного кластера в цілому. Розроблено алгоритм прийняття рішення щодо створення інноваційно орієнтованого об'єднання. Визначені позитивні і негативні впливи кластеру на регіональну економіку Причорномор'я.

Для розвитку агропродовольчої сфери велике значення має землегосподарство. У зв'язку з цим розроблені пропозиції з удосконалення механізму організації землевпорядкування. Їх суть полягає в передачі в управління сільським радам земельних ділянок відповідно до договору із власниками земельних наділів. Сільські ради, формуючи раціональні земельні масиви, через аукціони укладають угоди із потенційними орендарями. Орендарі вносять до бюджету сільської ради плату, яка складається з рентної плати, податку на землю та збору на соціально-територіальний розвиток. Рента йтиме землевласникам, податок на землю - згідно з бюджетним кодексом, а збір на соціально-територіальний розвиток - на фінансування місцевих програм.

Збір на соціально-територіальний розвиток - це частина орендної плати, яку сплачує орендар до сільської ради. Його розмір має встановлюватися сільською радою та повинен бути економічно доцільним для орендаря і територіальної громади й може становити 0,1-0,5% вартості землі. Запропонований нами механізм землевпорядкування через діяльність місцевих органів влади дасть змогу здійснювати аналіз, моніторинг ґрунтів та рослин. Це, у свою чергу, сприятиме покращенню якості продуктів харчування, що є запорукою здоров'я нації, та акумулювати фінансові ресурси для інноваційного розвитку.

Унікальність моделі полягає в зміні концепції управління земельними ділянками. Потенційними конкурентами є земельні холдинги, які з часом можуть перерости в латифундії - великі приватні земельні володіння, помістя, орієнтовані не на внутрішній, а на зовнішній ринок. Їх сучасним прототипом в агропродовольчій сфері є трейдери. Останні, будучи абсолютними монополістами на аграрному ринку, маніпулюють закупівельними цінами на свою користь. Їхня діяльність сприяє прогресуючому занепаду українського села.

Запропонований автором новий підхід до формування програм розвитку передбачає поєднання всіх цілей, завдань і результатів, що забезпечує комплексність розвитку. Метою програми є формування економічних, правових і організаційних умов забезпечення усталеного інноваційного розвитку агропродовольчої сфери Причорноморського регіону України на основі інтеграції підприємств за технологічним принципом і активізації науково-виробничого співробітництва, у результаті чого має вирішуватись завдання соціально-економічного розвитку регіону і держави в цілому. У цьому зв'язку обґрунтована доцільність пропозиції покласти функції регіонального координаційного центру інноваційного розвитку агропродовольчої сфери регіону на Херсонський інститут агропромислового виробництва (рис. 7).