Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

УДК 330.322.2 : 338.3 (043.3)

Автореферат

Формування та реалізація інвестиційної політики розвитку промислових підприємств

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Крейдич Ірина Миколаївна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» Міністерства освіти і науки України

Науковий консультант: доктор економічних наук, академік НАН України, професор, Заслужений діяч науки й техніки України, Лауреат Державної премії України в галузі науки і техніки Алимов Олександр Миколайович, Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України, Радник Голови Ради, завідувач відділу стратегічного потенціалу та макроекономічного аналізу.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор, Заслужений діяч науки й техніки України Федоренко Валентин Григорович, Інститут підвищення кваліфікації кадрів Державної служби зайнятості України Міністерства праці та соціальної політики, ректор;

доктор економічних наук, професор Кириченко Олександр Анатолійович, Інститут законодавства Верховної Ради України, головний науковий консультант;

доктор економічних наук, доцент Дергачова Вікторія Вікторівна, Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут», професор кафедри міжнародної економіки.

Захист відбудеться «9» листопада 2010 р. о 14³⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.002.23 у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» за адресою 03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37, корпус 1, аудиторія 163.

З дисертацією можна ознайомитись у Науково-технічній бібліотеці ім. Г.І. Денисенка Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» за адресою: 03056, м. Київ, проспект Перемоги, 37.

Автореферат розіслано «8» жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, к.е.н., доцент Зозульов О.В.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Розвиток вітчизняної економічної науки натепер характеризується переоціненням багатьох парадигм. За таких умов функціонування економіки України ускладнюється наслідками непідготовленості економіки до ринкових умов, недосконалими процесами реформування економічної системи, що призвели до періодичних кризових станів, які погіршували інвестиційну привабливість як окремих підприємств, галузей економіки, так і деформували інвестиційне економічне середовище в цілому.

Одним з чинників негативних тенденцій останніх років є відсутність чіткої концепції інвестиційної політики, яка б передбачала розмежування стратегії і тактики в інвестиційному процесі. У стратегічному аспекті інвестиційна політика має забезпечувати сталий розвиток підприємства на основі мобілізації та раціонального використання інвестиційних ресурсів. Однак така політика не зорієнтована на вирішення завдань щодо подолання конкретних поточних ситуацій макроекономічного рівня, які формують тенденції негативного впливу на стратегічні орієнтири розвитку промисловості.

Інтенсивність інвестування залежить від взаємодії податкової та кредитної політики, що за належного рівня ефективного поєднання та взаємоузгодження в фінансовій системі надає можливість вивільнення грошових коштів і фінансових активів для вкладення у розвиток промислових підприємств. Інвестиційна політика розвитку промислових підприємств тісно поєднується з інвестиційною та інноваційною політикою держави, таке економічне явище має будуватись в певних межах і ґрунтуватися на таких принципах як пріоритетність державного фінансування; інтегрованість бюджетних коштів з приватними інвестиціями через участь у капіталі структур, що є компіляторами інноваційних ідей та технологічних розробок; отримання додаткового фінансування з позабюджетних джерел.

Засоби реалізації мети інвестиційної політики не відповідають її змісту та не забезпечують цілей досягнення очікуваних результатів; крім цього творчий процес досягнення цілей стає передбачуваним і обмежується короткостроковими пріоритетами. Тільки на основі цілісності мети та засобів можна забезпечити узгодження економічних інтересів усіх суб'єктів інвестиційного процесу, збільшити обсяг інвестицій за наявного потенціалу економіки та підвищити ефективність їх використання.

Розроблення національної інвестиційної стратегії розвитку промислових підприємств визначає ключову роль установлення взаємовигідних відносин держави і бізнесу. Зокрема, нею має передбачатися не пряме втручання держави у діяльність фізичних та юридичних осіб, а координація, сприяння, регулювання та моніторинг бізнес-процесів. Головний вплив держави має акумулюватися на створенні та підтриманні виконання законодавчої бази для формування умов ефективної роботи підприємців, установлення єдиних правил господарської діяльності, орієнтування на вибір найбільш оптимальних варіантів використання наявних ресурсів.

Становлення інвестиційної політики промислового підприємства має супроводжуватись не тільки витратами на заходи її реалізації, але й витратами на її формування. При цьому доцільно використовувати вдосконалений метод поточної вартості для визначення ефективності реалізації обраного варіанта інвестиційної політики.

Недостатній рівень теоретичного розроблення підходів у поєднанні з методами формування інвестиційної політики, нехтування значущості регуляторних механізмів управління інвестиційною діяльністю за умов трансформаційної економіки є однією з основних причин низького рівня ефективності реформ, що проводяться в Україні.

Вважаємо, що саме нова інституціональна економічна теорія разом з теоріями прав власності, транзакційних витрат, альтернативних витрат, контрактних та корпоративних відносин, нової економіки є найбільш адекватним напрямом забезпечення стійкого економічного зростання, однак виникає потреба синтезувати досліджувані елементи посткейнсіанського, неокласичного та марксистського аналізу, що сприятиме логічній переорієнтації на постіндустріальний розвиток з інвестиційним супроводом.

Забезпечення ефективного процесу формування і реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств потребує відповідного аналітично-добірного механізму активізації управління, що доповнюється інституціональним забезпеченням розвитку інвестиційного процесу.

У вітчизняних економічних дослідженнях проблеми інвестиційної політики розвитку промислових підприємств відповідно до фахової спеціалізації досліджують такі вчені: О. М. Алимов, О. І. Амоша, Ю. М. Бажал, А. С. Гальчинський, В. М. Геєць, М. Я. Дем'яненко, В. В. Дергачова, О. А. Кириченко, Т. Т. Ковальчук, С. В. Козаченко, В. В. Микитенко, В. Є. Новицький, А. А. Пересада, Д. М. Стеченко, В. М. Суторміна, В. Г. Федоренко, Л. І. Федулова, Г. К. Яловий та інші науковці.

Інвестиційні аспекти економічного розвитку досліджували класики економічної науки: Ф. Кене, А. Сміт, Д. Рікардо, А. Маршалл. Інвестиції були об'єктом дослідження в працях представників різних наукових напрямів, серед яких Ж. Б. Сей, К. Маркс, В. Петті, Дж. Лодердейл, С. Сісмонді, П. Прудон, К. Родбертус-Ягецов, Дж. Кейнс, І. Фішер, А. Пігу, А. Шпітгоф, Г. Кассель, Е. Хансен, Дж. Хікс. Серед сучасних західних вчених теорію і практику інвестиційних процесів розвинули Г. Александер, Дж. Бейлі, Г. Марковіц, М. Міллер, Ф. Модільяні, М. Фрідмен, У. Шарп, Й. Шумпетер та інші науковці.

Згадані вище й інші фахівці досліджують також об'єднані й маржинальні сфери моніторингу інвестиційних процесів.

Незважаючи на значний обсяг наукових праць з інвестиційної тематики, проблема формування та реалізації ефективної інвестиційної політики розвитку промислових підприємств в Україні недостатньо висвітлена. Переважає вибірково-фрагментарний підхід до аналізу різних аспектів безпосереднього поєднання теорій інвестування з інноваційною діяльністю та державною регуляторною політикою. Внаслідок цього актуалізуються питання розроблення економічної моделі реалізації інвестиційної політики; залучення інвестиційних джерел через інвестиційний ринок і за посередництвом інфраструктурних інститутів; вибору варіантів забезпечення необхідними ресурсами розвитку промислових підприємств, які формують цілісність теоретико-методологічних засад щодо забезпечення комплексності механізмів запровадження інвестиційної політики на мікрорівні економіки.

Крім цього, важливість дослідження динаміки інвестиційних потоків, теоретична і практична значущість розроблення концепцій мобілізації інвестиційних ресурсів та удосконалення політики управління інвестиційними процесами в реальному секторі економіки України, недостатнє їх висвітлення в наукових та фахових економічних джерелах обумовили актуальність вибору теми дисертації і логіку викладення її положень.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконувалась у відповідності до планів науково-дослідних і науково-методичних робіт кафедри теоретичної та прикладної економіки факультету менеджменту і маркетингу Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут» в рамках тем «Дослідження напрямів формування промислового потенціалу в трансформаційній економіці» (номер державної реєстрації 0107U001810), у якій особисто автором обґрунтовано методологічний підхід до формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств на основі спектральної векторної адаптації постулатів з розмежуванням позитивного і негативного впливу та конвергентності нейтрального сприйняття; «Розроблення концепцій розвитку інвестиційно-інноваційного потенціалу промислового комплексу України» (номер державної реєстрації 0110U000619), яка містить розроблену особисто автором концепцію розроблення економічної моделі формування та реалізації інвестиційної політики промислових підприємств, яка ґрунтується на еволюційності інституціонального забезпечення інвестиційної діяльності та необхідності удосконалення фондових методів фінансування промислових підприємств; «Глобальна парадигма формування промислового потенціалу: імперативи становлення та розвитку» (номер державної реєстрації 0110U000620), у якій особисто автором сформульовано пропозиції щодо економічного базису функціонування рушійних механізмів інвестиційної діяльності та визначено імперативи реалізації інвестиційної політики підприємств в умовах ресурсних обмежень. Дисертаційне дослідження виконувалось в рамках науково-дослідної роботи Ради з вивчення продуктивних сил України НАН України «Інституціоналізація інноваційно-інвестиційної трансформації економіки регіонів» за підтемою «Формування багаторівневої системи управління інноваційно-інвестиційними процесами в контексті транснаціоналізації економіки України» (номер державної реєстрації 0108U009957), яка містить розроблені особисто автором положення щодо формування системи венчурного фінансування інвестиційних проектів на мікрорівні. Дисертація також пов'язана з тематичним планом науково-дослідних робіт Приватного вищого навчального закладу «Київський міжнародний університет» «Міжнародно-правові, політичні та економічні засади Європейської інтеграції України» (номер державної реєстрації 0104U003161); у межах цієї теми автором обґрунтовано передумови формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств відповідно до практики європейських країн.

Результати наукових досліджень відображені у звітах та розділах наукових звітів із зазначених тем, підготовлені дисертантом індивідуально.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є розроблення теоретико-методологічних підходів, методичних основ та практичних рекомендацій щодо формування і проведення інвестиційної політики розвитку промислових підприємств, які визначаються концепцією реалізації дії механізмів стимулювання інвестиційної діяльності в умовах ресурсних обмежень і переходу до стійкого економічного зростання.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

простежити процес еволюції теорій інвестування в економіці та визначити особливості сучасних концепцій інвестування для обґрунтування нової парадигми формування і реалізації інвестиційної політики промислових підприємств з метою забезпечення їх стійкого розвитку;

удосконалити категоріальний апарат у сфері інвестиційної політики промислових підприємств і на цій основі розробити науковий підхід та методологічний базис формування і реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств з використанням рушійних механізмів стимулювання інвестиційної діяльності;

дослідити особливості реалізації інвестиційної політики в реальному секторі економіки в умовах ресурсних обмежень та розробити концептуальні положення формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств;

діагностувати основні фінансові показники, що формують інвестиційний потенціал промислового підприємства;

оцінити наслідки деструктивного впливу грошово-кредитної політики на інвестиційні процеси підприємств;

розробити принципові методичні підходи до формування та реалізації інвестиційної політики промислових підприємств;

сформувати систему оцінювання ефективності інвестиційних проектів та розробити науково-практичні підходи до попередження загроз і ризиків інвестиційної діяльності промислових підприємств та підвищення їх ризикозахищеності, які б відповідали сучасним реаліям;

ідентифікувати проблемні чинники формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств та визначити умови розвитку сприятливих чинників підвищення ефективності інвестиційної політики підприємств і розробити систему показників для визначення потреб в інвестиційних ресурсах на засадах прогностичного аналізу;

визначити домінанти реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств в умовах ресурсних обмежень;

сформувати методологічний підхід до організаційно-комунікаційного взаємозв'язку окремих підструктур підприємства з інвестиційними можливостями;

визначити наслідки реалізації управлінських рішень щодо удосконалення інвестиційної політики підприємства;

обґрунтувати методологічні засади формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств з урахуванням ідентифікації парадигми, принципів та ідеологій;

розробити пропозиції щодо реформування амортизаційної політики на мікрорівні.

Об'єктом дослідження є процес формування та реалізації інвестиційної політики на промислових підприємствах в умовах ресурсних обмежень.

Предметом дослідження є теоретико-методологічні, науково-практичні положення і особливості формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств.

Методи дослідження. У роботі застосовано єдність підходів і методів, що дало змогу реалізувати концептуальну цілісність дослідження. Провідним науковим інструментарієм в роботі є комплексний підхід та системний метод пізнання об'єкта дослідження. Використання системного методу ґрунтується на поєднанні прогресивних здобутків нової економіки, інституціоналізму, неокласики, марксизму і кейнсіанства, що дозволило забезпечити аналіз стану і динаміки інвестиційної діяльності з урахуванням умов економічного розвитку інституційних одиниць.

Для дослідження поставлених проблемних питань застосовувались: логіко-діалектичний метод пізнання; історичний метод - для розкриття теоретичних засад формування та реалізації інвестиційної політики промислових підприємств, виявлення генезису та аналізу еволюції теорій інвестування; системний підхід - для обґрунтування проблеми формування та реалізації інвестиційної політики промислових підприємств і формування концепції розроблення економічної моделі інвестиційної політики розвитку промислових підприємств; методи аналізу і синтезу, порівняння, групувань, вибірок, фінансових коефіцієнтів - для оцінювання інвестиційного потенціалу промислових підприємств, виявлення деструктивного впливу грошово-кредитної політики на інвестиційну діяльність підприємств; визначення прямих і зворотних зв'язків між економічними явищами і процесами - для визначення ролі інфраструктурних інститутів в управлінні та активізації руху інвестиційних потоків у разі залучення підприємствами фінансових ресурсів; методи прогнозування та імітаційного моделювання - для визначення потреб в інвестиційних ресурсах та оцінювання ефективності реалізації проектів венчурного інвестування; абстрактно-логічний метод - для теоретичних узагальнень і формулювання висновків дослідження.

Інформаційною базою дослідження є закони України, нормативно-правові акти з питань інвестиційної політики та інвестування, статистичні матеріали Державного комітету статистики України, Національного банку України, Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку України, Державного агентства з інвестицій та інновацій, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Міністерства промислової політики України, мережі Інтернет, звітно-аналітична інформація міжнародних і вітчизняних фінансових структур, дані промислових підприємств і власні дослідження.

В основу дисертаційного дослідження покладено наукову гіпотезу про те, що формування та реалізація інвестиційної політики розвитку промислових підприємств передбачає використання теорії нової економіки - економіки знань, нової інституціональної економічної теорії разом з теоріями прав власності, транзакційних витрат, альтернативних витрат, контрактних та корпоративних відносин - і саме це найбільше відповідає завданням забезпечення стійкого економічного зростання.

Наукова новизна отриманих результатів. Отримані під час дослідження теоретичні і практичні результати дозволяють вирішити актуальну наукову проблему - обґрунтування і розроблення теоретико-методологічних засад формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств.

Для розв'язання зазначеної наукової проблеми в дисертаційній роботі досліджено недостатньо вивчені питання. До найбільш вагомих результатів, що становлять наукову новизну, належать такі:

уперше:

теоретично обґрунтовано методологічні засади формування інвестиційної політики розвитку промислових підприємств та удосконалено базові положення теорії інвестування, які: а) передбачають побудову акумуляційно-релевантного підґрунтя розширеного відтворення виробничо-економічних систем; б) скеровують її траєкторію розвитку за рахунок коригування вагомості впливу зовнішніх та внутрішніх факторів інтенсифікації інноваційних процесів на темпи загальноекономічного прискорення; в) визначають концептуальність аналогій за принципом золотого січення та нівелюють застарілі економічні парадигми, що не поєднуються з економічними реаліями та неспроможні до симбіотичного функціонування;

обґрунтовано концепцію розроблення економічної моделі формування та реалізації інвестиційної політики підприємства, у якій враховано: 1) інституціональні особливості економічного сектору, зумовлені недостатньою капіталізацією, переважним домінуванням комерційної банківської діяльності, браком надійних фінансових інструментів; 2) деструктивізм грошово-кредитної політики, що нівелює інвестиційний розвиток промислових підприємств; 3) еволюційність інституціонального забезпечення інвестиційної діяльності багаторівневої виробничо-економічної системи; 4) формування засобів удосконалення фондових методів фінансування. Її побудовано на основі комбінації базових положень теорії німецької, японської і американської моделей функціонування інвестиційного ринку, що дозволяє ефективно імпортувати досвід цих моделей з поступовою асиміляцією в практику інвестиційної діяльності України;

розроблено й запропоновано: а) процедури формування адекватної реальним виробничо-комерційним процесам системи прогнозних показників прямих іноземних інвестицій та інвестицій в основний капітал; б) методи їх обчислення, що засновано на результатах побудови адитивної моделі, яка враховує економічну сезонність інвестиційних потоків, підсилюваних деструктивним впливом ресурсних обмежень, і сприяє підвищенню ефективності реалізації інвестиційної політики підприємств;

удосконалено:

методичні підходи до: 1) оцінювання ефективності реалізації інвестиційних проектів, що на відміну від існуючих ґрунтуються не на застосуванні визнаної системи абсолютних показників, а на багатовимірному логістичному дисконтуванні та визначенні їх відносних та інтегральних значень, що дозволяє отримати об'єктивні оцінки параметричних змін розвитку промислових підприємств за наслідками врахування етапів життєвого циклу інвестиційних проектів; 2) формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств за результатами моделювання: а) деструктивного впливу існуючої грошово-кредитної політики; б) добору оптимального складу інвесторів і джерел фінансування; в) загроз та ризиків реалізації інвестиційної політики; г) траєкторії розвитку підприємств у відповідності до характеру останньої;

систему венчурного фінансування інвестиційних проектів на мікрорівні, на основі декомпіляції структурних підрозділів та встановлення комунікативних зв'язків і портфельного фінансування, що включає акумулятивне виведення коштів з основної діяльності підприємства та цільове спрямування з урахуванням співвідношення ризику та прибутковості, яка направлена на інноваційний розвиток підприємства;

прикладну систему моніторингу інвестиційної діяльності промислових підприємств та її ресурсного потенціалу, яка передбачає врахування впливу проблемних чинників становлення ринкових механізмів інвестування промисловості: несприятливого інвестиційного клімату, зумовленого недосконалістю законодавчої бази; нерозвиненості фондового ринку та фінансово-кредитної системи; низького рівня використання інформаційно-комунікаційних технологій; значного податкового навантаження тощо;

технологію формування комплексу модельних рішень попередження загроз та ризиків реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств, яка включає модель динамічного програмування і дозволяє оптимізувати процедуру добору проектів і визначити домінанти реалізації інвестиційної політики в умовах ресурсних обмежень;

дістали подальшого розвитку:

теоретико-методичні положення та науково-концептуальні основи забезпечення зрівноважувальної дії програмного, нормативно-правового та фінансово-економічного механізмів для раціоналізації використання ресурсно-функціональних резервів активізації інвестиційної політики промислових підприємств, що ґрунтується на інтеграційній взаємодії регуляторів та важелів впливу на: ефективність функціонування суб'єктів господарювання, реалізацію функцій коригування й регламентування шляхом створення економічних умов, що убезпечило визначення економічної категорії «інвестиційна політика підприємства» як форми реалізації інвестиційної ідеології та економічної політики у разі активізації інвестиційної діяльності на окремих етапах життєвого циклу підприємства;

ідеологія формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств, яка на відміну від існуючих полягає в упорядкуванні у часі та структуруванні в просторі процесів залучення фінансових ресурсів для збалансування вхід/вихідних потоків і самоорганізації діяльності суб'єктів інвестиційного ринку;

виявлення сутнісних положень інвестиційної політики підприємства на основі адаптації теорії інституціонально-інформаційної економіки, результатом чого стало розроблення механізму управління інвестиційним процесом, спрямованого на зниження рівня транзакційних витрат (пошуку інформації, ведення переговорів, вимірювання, специфікації форм власності), перерозподіл економічної ренти, покращення клімату та підвищення рівня відповідальності ринкових агентів і підприємств на інвестиційному ринку;

механізм формування економічної моделі реалізації інвестиційної політики, що заснований на методології теорій транзакційних витрат, права власності, раціональних обмежень, контрактних угод, економічних організацій, суспільного вибору та реалізується через подолання інституціональних обмежень розвитку інвестиційних процесів, досягнення ефективності діяльності промислових підприємств та інфраструктурних інститутів;

обґрунтування шляхів активізації амортизаційної політики на основі розроблення аналітичної моделі в напрямі активізації її інвестиційного потенціалу, що сприятиме забезпеченню, з одного боку, надійними важелями регулювання цього аспекту інвестиційної діяльності; лібералізації, створенню для підприємств сприятливих умов для вибору та застосування методів і норм амортизації, формування надійного внутрішнього джерела інвестицій, виходячи з особливостей розвитку підприємств і обраної стратегії. Запропонована податкова амортизаційна модель є не штучним зменшенням або збільшенням амортизаційних норм (прискорена амортизація) та затвердженням будь-якого єдиного методу, а лібералізованою системою, яка враховує вільний вибір власників основного капіталу та їх права щодо варіювання амортизаційного режиму відповідно до власних інтересів.

Практична значущість отриманих результатів визначається домінуванням інвестиційної політики розвитку промислових підприємств у системі ринкової економіки. Основні положення роботи дозволяють комплексно проаналізувати весь механізм формування і реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств як основи економічного зростання в умовах переходу на вищий ступінь розвитку економічної системи України. Використання результатів дисертаційного дослідження дозволяє підвищити дієвість засобів регулювання і самоорганізації інвестиційних процесів під час формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств в умовах трансформаційної економіки.

Теоретичні висновки, науково-практичні рекомендації та інші результати наукових досліджень, виконаних у дисертаційній роботі безпосередньо використані такими державними установами і організаціями:

Комітетом з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності Верховної Ради України: висновки і пропозиції щодо протидії тінізації економіки, економічної моделі формування та реалізації інвестиційної політики, правового регулювання розвитку промислового потенціалу підприємств (акт впровадження №04-19/14-1993 від 02.09.2009 р.);

Міністерством промислової політики України: висновки і рекомендації щодо розроблення економічної моделі формування та реалізації інвестиційної політики, що враховує інституціональні особливості економічного сектору (довідка про впровадження №01/5-1-1289 від 13.10.2009 р.);

Міністерством транспорту України - рекомендації щодо запобігання ризикам інвестицій у виробничу інфраструктуру авіаційної галузі (акт впровадження №187 від 25.06.2009 р.);

АТВТ «Первомайськдизельмаш» - концепція реалізації дії механізмів стимулювання інвестиційної діяльності в умовах ресурсних обмежень (довідка № 143/6 від 15.06.2010 р.);

ТОВ ТД «Харьковмаш» - теоретико-методологічні та практичні підходи до удосконалення структури венчурних підрозділів підприємства, оцінювання ефективності інвестиційних проектів та упередження ризиків їх реалізації (довідка № 258 від 29.06.2010 р.);

ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» - висновки та пропозиції щодо формування ефективної інвестиційної політики сучасної виробничо-економічної системи в умовах ресурсних обмежень (акт впровадження №08-7758 від 13.08.2010 р.).

Оригінальні методичні положення та пропозиції здобувача було використано у науково-аналітичній доповіді «Науково-технологічний розвиток промисловості: регулювання, венчурна діяльність, інфраструктура», яку представлено відділом стратегічного потенціалу і макроекономічного аналізу для розгляду і використання до Міністерства промислової політики та Державної акціонерної компанії «Укррудпром» (вих. № 01-05/975 від 19.12.2008 р.)

Результати наукових розробок дисертанта використовуються у навчальному процесі Національного технічного університету України «КПІ» при викладанні дисциплін «Економіка і організація виробництва», «Фінанси» та «Гроші та кредит» за програмами підготовки бакалаврів і магістрів відповідного фахового спрямування (довідка НТУУ «КПІ» №145 від 23.06.2009р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним дослідженням, у якому подано авторський підхід до побудови і обґрунтування концепції формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств. Наукові результати та положення наукової новизни, що викладені у дисертації і виносяться на захист, отримано автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, у дисертаційній роботі використано лише ті ідеї та положення, що є результатом розробок і розрахунків здобувача.

Апробація результатів дисертації. Загальну концепцію та результати дослідження обговорено на засіданні кафедри теоретичної та прикладної економіки Національного технічного університету України «КПІ». Основні теоретичні та методологічні положення і результати дисертаційної роботи оприлюднено автором на міжнародних, всеукраїнських і регіональних конференціях. Зокрема, на міжнародних науково-практичних конференціях: «Сучасний стан та проблеми розвитку підприємництва в регіоні» (Жовті води, 10 - 11 листопада 2005 р.); «Проблеми національної економіки в глобалізованому світі» (Київ, 3 квітня 2009 р.); «Інноваційні процеси економічного і соціально-культурного розвитку: вітчизняний та зарубіжний досвід» (Тернопіль, 2009 р.); на всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Інвестиційні стратегії сталого розвитку» (Дніпропетровськ, 27 - 28 лютого 2004 р.), «Формування регіонального механізму управління національним господарським комплексом України» (Сімферополь, 25 грудня 2004 р.); «Фінансове та інституційне забезпечення розвитку підприємництва» (Київ, 24 - 25 березня 2005 р.), «Інвестиційні стратегії підприємств України на міжнародних товарних та фінансових ринках» (Дніпропетровськ, 3 - 4 лютого 2006 р.), «Фінансова система України: становлення та розвиток» (Острог, 7- 8 квітня 2006 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи опубліковано у 47 наукових працях, серед яких: 2 одноосібні монографії загальним обсягом 39,5 друк. арк., 31 стаття в наукових фахових виданнях загальним обсягом 27,5 друк. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, п'яти розділів, висновків, списку використаних джерел та додатків. Повний обсяг дисертації становить 489 сторінок, основний зміст роботи викладено на 426 сторінках, список використаних джерел включає 373 найменувань на 33 сторінках. Дисертація містить в основному тексті 54 таблиці та 42 рисунки, які займають 34 сторінки. Робота має 14 додатків на 30 сторінках.

Основний зміст роботи

У першому розділі «Теоретичні засади формування та реалізації інвестиційної політики підприємств у реальному секторі економіки» досліджено сутність та еволюцію розвитку теорій інвестування виробничо-економічних систем, сучасні концепції інвестиційної політики підприємств у розвинених країнах, особливості реалізації інвестиційної політики в реальному секторі економіки, науково-методичні підходи до формування та реалізації інвестиційної політики промислових підприємств.

Дослідження різних західних концепцій інвестиційних функцій дозволило відзначити однобічний підхід авторів до визначення впливу причинних зв'язків, які зумовлюють інвестиційне забезпечення фінансово-господарської діяльності підприємств. Разом з тим зроблено висновок, що західні теорії однакові в техніко-економічному обґрунтуванні інвестиційної політики підприємства. Вибір можливих критеріїв оптимізації зумовив розмежування теоретичних інвестиційних моделей на такі три групи:

1. Акселераційна теорія інвестицій, що визначає пріоритет виробничих потужностей.

2. Теорії, що ґрунтуються на пріоритеті показника прибутку: прибуток як мета інвестування; прибуток як джерело інвестування; прибуток як результат очікування.

3. Інституціональні теорії інвестицій.

Виявлено, що в моделях, які ґрунтуються на ідеях кейнсіанства, фігурує максимальний валовий дохід; у моделях, що продовжують традицію неокласичної школи, - максимальний прибуток.

Зростання рівня концентрації та посилення процесів централізації капіталів суттєво вплинули на середовище ринкового розвитку: вільну конкуренцію змінила монополія, яка за своєю природою стала на заваді вільному переливанню інвестиційних капіталів, поставила нові вимоги до їх обсягів, обмежила сфери їх застосування. За цих обставин перед економічною теорією постала потреба в розробленні концепції, яка пояснювала б механізми зрівноважувальної дії економічних законів.

Науковці наголошують на потребі активної державної діяльності, спрямованої на регулювання обсягу інвестицій у масштабах всієї економіки. Американський економіст Д. Тобін оперує трьома основними каналами державного впливу на інвестиції приватного сектору: регулювання кредиту, вплив на процентну ставку, резервування коштів; податкова політика; політика прискореної амортизації.

Залучення іноземного капіталу в економіку України для переходу національного виробництва на траєкторію стійкого економічного зростання потребує активізації підвищення рівня заохочення та зниження ризиків перспективних напрямів інноваційного розвитку. Наразі інтеграційні та глобалізаційні процеси є маловідчутними для України щодо збільшення частки іноземного капіталу до її економіки порівняно з перехідними економіками інших країн.

Дослідження еволюції теорії інвестування дало змогу визначити, що закон чергування послідовних і паралельних систем дозволяє сформувати уявлення про структуру промислового комплексу, максимально сприйнятливу до технічного прогресу. Варто наголосити на значущість методологічного базису інвестиційної політики розвитку промислових підприємств (рис. 1).

Ідеальний вектор розвитку (А), якому відповідає інвестиційна політика розвитку промислових підприємств показано на рис. 1. Прямою А позначено випадковий вектор розвитку, реалізований у демократичній державі, де влада стимулює інвестиційну діяльність підприємств, яка з часом не виправдовує ефективності використання застосованих засобів, що гіпотетично збільшує відхилення від ідеального вектора розвитку. У період, коли починають відбуватися збої в державному регулюванні та стимулюванні інвестиційних процесів, влада програє чергові вибори опозиції й відбувається зворотний процес розвитку (точки B' і C'). Таким чином, у результаті зміни апарату управління і/або стратегічної програми економічного розвитку змінюється траєкторія направленості вектора (В, С).

Незважаючи на коливання розвитку, демократичний підхід з гнучким реагуванням на процеси зовнішнього та внутрішнього середовища забезпечує подальшу спрямованість ідеального вектору розвитку. Коректна теорія і демократичні інститути дозволяють досягати точки B за період часу T, тоді, як за такий самий період без коректної теоретичної концепції стимулювання інвестицій досяжна тільки точка B'. Те ж саме стосується й точок C і C', D і D'.

Орієнтація економічної системи на інноваційний тип розвитку дозволяє зробити висновок, що застосування подібної теорії забезпечує країні переваги в темпі і якості розвитку перед іншими країнами. При цьому роль ініціатора й стимулятора розвитку промислових підприємств, що частково бере участь у субсидуванні процесу розвитку, повинна виконувати держава.

Рис. 1. Гіпотетичні вектори розвитку економіки (розроблено автором)

Дослідження гносеологічних коренів інвестицій та переосмислення нових явищ і процесів, що відбуваються в інвестиційній сфері, дозволили відзначити, що інвестиції є основою збільшення вартості, прояву процесів зростання на всіх рівнях економічної діяльності. В інвестиційній сфері закладаються найважливіші структурні співвідношення: між нагромадженням і споживанням, між вкладенням у реальні та фінансові активи, між інвестуванням і приростом капітального майна, між витратами капіталу та прибутковістю інвестицій, що визначають інтенсивність економічного розвитку. Отже, за своєю природою інвестиції - це процес зміни вартості в часі, які вважаються вдалими і виправданими, коли вони сприяють зростанню вартості. Таким чином, інвестиції є невіддільними від ідеї стійкого розвитку промислових підприємств.

У другому розділі «Методологічні засади формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств» запропоновано методологічні засади формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств, що враховує комплементарно-асоціативні емпіричні засновки інституціонально-інформаційної економіки, акумуляційно-релевантні основи розширеного відтворення виробничо-економічних систем і ґрунтується на спектральній векторній адаптації постулатів з розмежуванням позитивного і негативного впливів та конвергентності нейтрального сприйняття, що може мати латентний характер. Він також визначає концептуальність аналогій за принципом золотого січення та нівелює застарілі економічні парадигми, що не відповідають економічним реаліями і неспроможні до симбіотичного функціонування. У дисертації подано теоретичну аргументацію доцільності класифікації постулатів теоретичного базису методології формування та реалізації інвестиційної політики за типами впливу на ефективність реалізації інвестиційної діяльності на негативні, нейтральні та позитивні.

Дослідження постулатів негативного, позитивного та нейтрального впливів методології формування і реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств дозволило зробити висновок, що ґрунтування на постулатах негативного та позитивного впливів під час реалізації інвестиційної політики розвитку підприємства можна вважати умовно визначеними, які й спрямовуються у тому чи іншому напрямі. Однак найбільш ризикованим є ґрунтування на постулатах нейтрального впливу, що за своєю природою схильні до динамічного коливання під впливом адаптаційно-конвергованих умов та латентного коригування можуть змінювати вектор впливу у бік двох базових напрямів.

На наш погляд, ствердження, що інвестиційна стратегія передує інвестиційній політиці негативно впливає на ефективність інвестиційної діяльності підприємства. Вважаємо, що інвестиційна стратегія є складовою інвестиційної політики підприємства. Такі показники оцінювання ефективності інвестиційних проектів, як чиста дисконтована вартість інвестицій, внутрішня норма рентабельності широко використовуються у практиці прийняття інвестиційних рішень і фактично є основними орієнтирами для визначення ефективності та доцільності інвестицій. Результати дослідження свідчать, що зазначені показники оцінювання ефективності інвестицій не відповідають сучасним умовам господарювання, потребують подальшого опрацювання і не можуть бути основними критеріями для прийняття інвестиційних рішень, оскільки не враховують впливу логістичних параметрів.

Результати експертних опитувань потенційних інвесторів показують, що основним пріоритетом для прийняття рішень про доцільність інвестування в ту чи іншу країну є не податкові пільги, а стабільність податкової системи і зрозумілий для інвестора порядок адміністрування податків. Таким чином, податкові пільги, на наш погляд, не є інструментом стимулювання припливу іноземних інвестицій на вітчизняні промислові підприємства. Більшість фахівців у сфері інвестування наголошують про необхідність визначення рівня інвестиційної привабливості підприємства (інтегрального показника інвестиційної привабливості), який на жаль не враховує інвестиційного потенціалу підприємства і, на наш погляд, не повинен бути основним критерієм для прийняття рішення щодо доцільності інвестування в конкретне підприємство. Ризики та перешкоди на шляху реалізації інвестиційної політики апріорі негативно впливають на процес інвестування.

До нейтральних постулатів належать: швидкий період окупності інвестицій як запорука ефективності інвестицій; упевненість, що інвестування краще ніж кредитування; присутність конвергенції на інвестиційному ринку; венчурне інвестування; амортизаційна політика підприємства; інституціональне забезпечення інвестиційного процесу в економіці.

До постулатів позитивного впливу належать стабільне податкове законодавство та спрощений порядок адміністрування податків, реструктуризація активів підприємства, контролінг інвестиційної діяльності, стабільна політична ситуація, рівень інноваційно-інвестиційного потенціалу.

У дисертаційній роботі обґрунтовано алгоритм вирішення наукової проблеми, що передбачає розроблення концептуальних положень методології проведення інвестиційної політики виробничо-економічної системи (рис. 2).

На нашу думку, ідеологія дослідження полягає в упорядкуванні в часі та структуруванні в просторі залучення фінансових ресурсів з оптимізацією збалансування введення/виведення для поступової самоорганізації процесу стійкого розвитку підприємств суб'єктів інвестиційного ринку. Методологічні засади формування та реалізації формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств ґрунтуються на системному, процесному, функціональному, комплексному, ситуативному, динамічному та предметному підходах.

В основу розроблення інвестиційної політики розвитку промислового підприємства покладено принципи нової управлінської парадигми - системи стратегічного управління.

До основних з цих принципів, що забезпечують підготовку і прийняття інвестиційних рішень в процесі розроблення інвестиційної політики розвитку виробничо-економічної системи належать: принцип інвайронменталізму, відповідності, інвестиційної заповзятливості і комунікабельності, інвестиційної гнучкості і альтернативності, інноваційний принцип, принцип мінімізації інвестиційного ризику, компетентності, цілісності, пріоритетності, селективності та ефективності.

Рис.2. Концептуальні положення проведення інвестиційної політики виробничо-економічної системи (розроблено автором)

До методів методології формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислового підприємства належать: метод аналізу і синтезу; балансовий метод; метод бюджетування; метод випереджувального відображення на основі моделі станів системи, що поступово змінюються; метод нелінійного програмування; метод фінансових коефіцієнтів; метод структурно-логічного аналізу; метод верифікації; методи прогнозування, метод множинної кореляції; метод факторного аналізу взаємопов'язаних елементів; метод еволюційної самоорганізації.

У роботі визначено аксіому запропонованої методології дослідження. Метою інвестиційної політики розвитку промислових підприємств є випуск конкурентоспроможної на світовому рівні продукції (робіт, послуг). При цьому вирішуються похідні завдання: економічне - максимізація прибутку, економічне зростання, соціальне - підвищення рівня життя.

Організаційно-структурне підтримання методологічного базису формування та реалізації інвестиційної політики є ієрархічним. Складна система управління має елементи управління, що впливають на ефективність інвестиційної політики розвитку промислової виробничо-економічної системи. Для того щоб збалансувати організаційну структуру системи, необхідно задати функції кожного її елемента та встановити зворотні зв'язки (створити регулятор).

Інструментами реалізації інвестиційної політики розвитку виробничо-економічної системи вважати: фінансовий лізинг; антикризовий механізм інвестування; моніторинг та прогнозування інвестиційної ринкової кон'юнктури; добір, попередню експертизу та взаємозв'язок різноспрямованих перспективних інвестиційних альтернатив; формування інвестиційних ресурсів промислового підприємства; оцінювання ефективності реалізації інвестиційної політики промислового підприємства; оцінку ризиків, що виникають у процесі реалізації інвестиційної політики промислового підприємства; методичне забезпечення реалізації інвестиційних проектів.

Результати наукового аналізу дозволили впровадити нове трактування сутності «інвестиційної політики» як форми реалізації інвестиційної ідеології та економічної політики виробничо-економічної системи в розрізі найбільш важливих аспектів інвестиційної діяльності на окремих етапах її існування.

У третьому розділі «Діагностика інвестиційного потенціалу промислових підприємств» оцінено інвестиційний клімат, визначено динаміку розвитку промислових підприємств та вплив інвестиційної діяльності на процеси відтворення, охарактеризовано основні параметри удосконалення інвестиційної політики досліджуваного підприємства, виконано аналіз перешкод на шляху реалізації інвестиційної політики підприємства, визначено основні параметри розвитку оцінювання інвестиційного потенціалу досліджуваних промислових підприємств. На рис. 3 показано динаміку співвідношення кількості збиткових промислових підприємств до загальної кількості збиткових підприємств. За даними Державного комітету статистики близько за 1-ше півріччя 2009 р. кількість збиткових промислових підприємств становить близько 50% від загальної кількості збиткових підприємств; частка амортизації в операційних витратах з реалізованої продукції промисловості становить 3,6%; частка інвестицій в основний капітал інституціональних інвесторів становила лише близько 30 %; близько 60% усіх капіталовкладень складають власні кошти підприємств. За сучасних умов господарювання такого обсягу амортизаційних відрахувань недостатньо для формування амортизаційного фонду, за рахунок якого повинні здійснюватися реальні інвестиції.

Рис. 3. Динаміка кількості збиткових промислових підприємств України до загальної кількості підприємств у 2005 - 2009 рр. (складено автором на основі даних Державного комітету статистики)

Результати виконаного аналізу показали, що валова додана вартість промислових підприємств у загальному обсязі валової доданої вартості в Україні останніми роками становить 30%, саме промислові підприємства є плацдармом формування інноваційної моделі розвитку. Рівень життя населення залежить передусім від продуктивності та ефективності матеріального виробництва. Промислові підприємства перебувають у тісному взаємозв'язку з іншими інституційними секторами економіки, отже, і рівень їх інноваційного розвитку міцно пов'язаний із загальним рівнем інновацій у суспільно-економічній системі.

Виявлено диспропорції у структурі та спрямованості інвестиційних й інноваційних фінансових потоків у промисловості - наслідок нечіткості загальноекономічного регулювання інвестиційних процесів.

У роботі проведено оцінювання рівня інвестиційної привабливості досліджуваних підприємств, у тому числі розраховано коефіцієнти фінансового стану і визначено рейтингову оцінку підприємств. Приклад розрахунку наведено у табл. 1.

Таблиця 1 Показники оцінки рівня інвестиційної привабливості АТВТ «Первомайськдизельмаш» у 2009 р.

Дотримання критеріального рівня кожного з коефіцієнтів дає певний відсоток (питома вага конкретного коефіцієнта в загальній кількості показників), недодержання оптимального значення коефіцієнта дає - 0%. Набрана сума відсотків складається і присвоюється підприємству рейтинг згідно певної рейтингової системи. Найбільше значення рейтингової оцінки - 100%. В нашому випадку питома вага одного показника в загальній кількості показників складає: 1/17х100% = 5,9%. Підприємство на кінець періоду має рейтингову оцінку на рівні 64,9%, що свідчить про середній рівень інвестиційної привабливості.

За результатами виконаних розрахунків можна зроблено висновок, що досліджувані підприємства мають достатній рівень платоспроможності, фінансової стійкості та кредитоспроможності, які в цілому задовільно характеризує їх діяльність та можна констатувати, що підприємства не мають зваженої довгострокової інвестиційної політики.

Інвестиційна політика формується лише за конкретними напрямами інвестиційної діяльності, що потребують забезпечення найбільш ефективного управління з метою досягнення головної стратегічної цілі цієї діяльності.

У четвертому розділі «Методичні підходи до формування та реалізації інвестиційної політики розвитку промислових підприємств» проведено моделювання наслідків реалізації деструктивної грошово-кредитної політики на інвестиційні процеси підприємств, запропоновано методи залучення та диверсифікації джерел фінансування, розроблено комплекс модельних рішень упередження загроз і ризиків реалізації інвестиційної політики промислових підприємств, обґрунтовано потребу реінжинірингу фінансових потоків та реалізації інвестиційних процесів, розроблено методичні підходи до формування системи венчурного інвестування .

Виявлено, що недостатність капіталу вітчизняної банківської системи є одним з основних чинників, що стримує розвиток фінансово-кредитного сектора в процесі виконання ним функції фінансового посередництва. Інституціональна характеристика банківської системи України, що склалась історично, не є досконалою. Відсутність спеціалізованих банків, у тому числі земельного, іпотечного, відносна слабкість ВАТ «Державний ощадний банк України» негативно позначаються на роботі системи. На банківські установи перекладаються невластиві їм функції. Головними напрямами поліпшення функціонування банківської системи можна визначити: реалізацію процедур злиття і поглинання малими та середніми банками; подальшу концентрацію; вливання українськими акціонерами у великі банки необхідного капіталу (як основного, так і додаткового) з нефінансового сектора, зокрема і через повернення з офшорних зон після проведення податкової амністії. Тому слід орієнтуватися на створення інвестиційних банків романо - германського типу. Умовами активізації довгострокового інвестиційного кредитування є використання плаваючих процентних ставок, розвиток заставного права, широкомасштабне застосування лізингових операцій, участь позичальника у фінансуванні довгострокових інвестиційних проектів, застосування технологій інвестиційних фондів, установлення довгострокових партнерських взаємовідносин між банком і позичальником.