Формування інноваційної політики регіону в умовах підвищення мінливості зовнішнього середовища

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДОНЕЦЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УПРАВЛІННЯ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ФОРМУВАННЯ ІННОВАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ РЕГІОНУ

В УМОВАХ ПІДВИЩЕННЯ МІНЛИВОСТІ ЗОВНІШНЬОГО СЕРЕДОВИЩА

Спеціальність 08.00.03 - економіка та управління національним господарством

КАРАСЬОВ ІВАН ВАЛЕРІЙОВИЧ

Донецьк - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк).

Науковий керівник - доктор економічних наук, професор Поважний Олександр Станіславович, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), ректор.

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Решетнікова Ірина Леонідівна, Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана Міністерства освіти і науки України (м. Київ), професор кафедри маркетингу;

кандидат економічних наук, доцент Пономаренко Олена Вікторівна, Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України (м. Донецьк), доцент кафедри інноваційного менеджменту та управління проектами.

Захист дисертації відбудеться “20” травня 2010 р. об 11-00 на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 11.128.01 у Донецькому державному університеті управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, пр. Б.Хмельницького, 108, ауд. 201.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України за адресою: 83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, 163 а.

Автореферат розісланий “17” квітня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради І.В. Шкрабак

АНОТАЦІЯ

Карасьов І.В. Формування інноваційної політики регіону в умовах підвищення мінливості зовнішнього середовища. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Донецький державний університет управління Міністерства освіти і науки України, Донецьк, 2010.

Дисертацію присвячено розробці методологічного підходу до формування інноваційної політики регіону в умовах підвищення мінливості зовнішнього середовища. У роботі проведено аналіз сутності і методів формування інноваційної політики регіону. Розглянуто підходи до визначення структури регіональних інноваційних систем. Проаналізовано інноваційну діяльність регіонів України і виявлено особливості регіональної інноваційної політики України. Сформульовано концептуальні положення формування інноваційної політики регіону в умовах підвищення мінливості зовнішнього середовища. Розроблено метод оцінки мінливості зовнішнього середовища для регіону. Сформовано методи і сформульовано принципи формування регіональних інноваційних систем з урахуванням мінливості зовнішнього середовища і характеристик регіональної економічної системи. Проаналізовано інноваційну діяльність підприємств Донецької області. Проведено оцінку мінливості зовнішнього середовища для Донецького регіону із застосуванням розробленого методу оцінки. Обґрунтовано рекомендації щодо формування регіональної інноваційної системи для Донецького регіону.

Ключові слова: інноваційна політика, регіон, мінливість, зовнішнє середовище, система, регіональна інноваційна система, формування.

АННОТАЦИЯ

Карасев И.В. Формирование инновационной политики региона в условиях увеличения изменчивости внешней среды. - Рукопись.

Диссертация на соискание научной степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.03 - экономика и управление национальным хозяйством. - Донецкий государственный университет управления Министерства образования и науки Украины, Донецк, 2010.

Диссертация посвящена разработке методологического подхода к реализации государственного регулирования лизинговой деятельности в Украине.

В процессе анализа сущности инновационной деятельности экономических систем определено, что для систем разного уровня организации инновационная деятельность не ограничивается выпуском товаров и услуг, а, в наиболее обобщенном виде, характеризуется формированием новых способов адаптации к внешней среде. Инновационная политика региона представляет собой инновационный аспект политики социально-экономического развития данного региона. Определено, что под инновационной политикой региона следует понимать составляющую политики социально-экономического региона, которая определяет необходимость и принципы формирования новых подходов к процессу достижения целей социально-экономического развития.

Анализ подходов к определению структуры региональных инновационных систем (РИС) позволил выявить наличие трех типов данных систем: территориально встроенные инновационные системы, региональные сетевые инновационные системы и регионализированные национальные инновационные системы. При этом идеальным типом РИС являются региональные сетевые инновационные системы: один или несколько взаимосвязанных кластеров, окруженные локальной вспомогательной институциональной инфраструктурой.

В процессе анализа инновационной деятельности регионов Украины выявлены типы регионов Украины по отношению к общегосударственным показателям - валового регионального продукта на душу населения, динамике индекса промышленного производства в кризисный период и инновационной активности предприятий.

Сформулированы концептуальные положения формирования инновационной политики региона в условиях увеличения изменчивости внешней среды. Доказано, что общество в целом, а также его отдельные группы далеко не всегда готовы к восприятию и внедрению нового. Для большинства людей, склонных к комфортному существованию, в большей степени характерен “принцип минимума диссипации энергии”, присущий всем сложным открытым системам. Детальное исследование побудительных мотивов инновационных изменений определило, что главным детерминантом является выработка новых адаптационных механизмов системой и ее элементами в ответ на увеличение изменчивости внешней среды.

На основе сформированного концептуального подхода предложен метод оценки изменчивости внешней среды для региона, предполагающий расчет соответствующего коэффициента изменчивости как средневзвешенной оценки функциональных составляющих внешней среды. Определено, что уровень глубины инновационных процессов в региональной экономической системе зависит от степени изменчивости внешней среды, которая обусловлена необходимостью формирования адаптационного ответа, адекватного силе и характеру внешнего воздействия. Предложенная схема оценки реализуется с помощью экспертов и дает возможность позиционирования региональной экономики относительно динамики внешней среды. В процессе исследования определено, что в Украине на современном этапе уровень инновационной активности отвечает низкому уровню изменчивости внешней среды, что неадекватно ее реальному уровню изменчивости.

Представлены методы формирования региональных инновационных систем с учетом изменчивости внешней среды и характеристик региональной экономической системы. Определено, что формирование РИС обусловлено состоянием внешней среды и стратегией социально-экономического развития региона. По аналогии с теорией менеджмента организации, новая стратегия, адекватная уровню изменчивости внешней среды, служит причиной появления новых или модифицированных ключевых видов деятельности. И если этот факт будет проигнорирован, то возникшее в данной связи несоответствие между стратегией и структурой приведет к проблемам реализации стратегии. Таким образом, своевременная трансформация формы организации РИС является необходимым условием успешной реализации стратегии социально-экономического развития региона.

В процессе анализа инновационной деятельности предприятий Донецкого региона определено, что регион относится к консервативным, экономически сильным регионам, которые оказались неустойчивыми в условиях мирового финансового кризиса. Причиной подобной ситуации является доминирующая экспортная ориентация экономики региона, а также производство продукции преимущественно третьего и четвертого технологического укладов.

Оценка изменчивости внешней среды для Донецкого региона по каждой функциональной составляющей рассмотрена отдельно, с применением актуальных данных экономической статистики, аналитических отчетов и прогнозов ведущих институтов Украины. Определено, что коэффициент изменчивости внешней среды - выше среднего, что означает необходимость внедрения новых технологий в базовых отраслях промышленности региона, а также в отраслях приоритетного развития.

В качестве рекомендаций рассмотрены формы и средства технологического обмена. Предложено использовать все существующие формы как коммерческого, так и некоммерческого обмена технологиями. При этом в качестве приоритетного выбран инновационный трансферт технологий как наиболее предпочтительный для развития региональной инновационной системы, отвечающей выявленному уровню изменчивости внешней среды для Донецкого региона.

Ключевые слова: инновационная политика, регион, изменчивость, внешняя среда, система, региональная инновационная система, формирование.

SUMMARY

Karasyov I.V. Formation of the innovative policy of region in the conditions of increase in environment variability. - Manuscript.

The thesis for the Candidate's Degree in economy on speciality 08.00.03. - economics and management of national economy. - Donetsk State University of Management of the Ministry of education and science of Ukraine, Donetsk, 2010.

The thesis is devoted to working out the methodological approach to formation of an innovative policy of region in the conditions of increase in environment variability. In work the analysis of essence and methods of formation the regional innovative policy are carried out. Approaches to definition the regional innovative systems structure are considered. Innovative activity of regions of Ukraine is analyzed and features of a regional innovative policy of Ukraine are revealed. Conceptual positions of the regional innovative policy formation in the conditions of increase in environment variability are formulated. The method of an estimation of environment variability for region is developed. Methods and principles of formation of regional innovative systems taking into account the environment variability and characteristics of regional economic system are formulated. Innovative activity of the enterprises of Donetsk region is analyzed. The estimation of environment variability for Donetsk region with application of the developed method of estimation is carried out. Recommendations about formation of regional innovative system for Donetsk region are grounded.

Keywords: innovative policy, region, variability, environment, system, regional innovative system, formation.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Перехід до ринкових відносин, зміна парадигми регіонального розвитку, особлива значимість для перехідної і змішаної економіки системних властивостей регіону висувають нові вимоги до структури регіональної економіки. У зв'язку з цим виникає проблема адаптації структури регіональної економіки до вимог інноваційної моделі розвитку, яка є єдиним способом існування конкурентоспроможних систем в умовах зовнішнього середовища, що динамічно змінюється. Підвищення уваги до інноваційного шляху розвитку регіональних систем обґрунтовує актуальність дослідження сутності і методів формування інноваційної політики регіону в сучасних умовах.

Підхід до формування інноваційної політики регіону неможливо реалізувати без врахування результатів досліджень закономірностей економічного розвитку, викладених у роботах Я.Жалила, З.Варналія, В.Воротіна, О.Поважного, Г.Губерної, Р.Ларіної, Г.Черниченка.

Аналіз соціально-економічного розвитку регіонів і його інноваційної складової передбачає використання результатів досліджень проблем регіонального розвитку, які досить докладно розглянуті в роботах М.Долишнього, С.Дорогунцова, В.Куценко, В.Любченко, А.Мазура, В.Мамутова, В.Поповкіна, В.Симоненка, О.Сологуба, Ю.Чернецького, М.Чумаченка. В них пропонуються різноманітні варіанти подолання розривів у розвитку українських регіонів, формулюються рекомендації щодо організації системи регіонального управління в Україні.

Проте, більшість дослідників розглядають процеси інноваційного розвитку поза контекстом стратегії соціально-економічного розвитку заданої системи - держави, регіону, підприємства. Це приводить до розриву між розвитком реального сектора економіки і сформованою інноваційною інфраструктурою. Вирішення цієї проблеми знаходиться в сфері обґрунтування концептуального підходу до формування політики інноваційного розвитку регіону, що враховує поводження суб'єктів господарювання в заданих умовах зовнішнього середовища, яке характеризуються визначеним рівнем мінливості.

Вищевикладене обумовило вибір теми, мети, завдань і структури цього дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота підготовлена відповідно до плану науково-дослідної роботи Донецького державного університету управління Міністерства освіти і науки України в рамках теми “Фінансовий механізм державного управління економікою України” (2006 р., номер державної реєстрації 0104U008798). Матеріали дисертаційної роботи є частиною розробок теоретичних і методичних положень комплексного підходу до вирішення завдання управління економікою України в сучасних умовах.

У розділі 1 “Теоретико-методологічні підходи до формування інноваційної політики регіону” проведено аналіз сутності і методів формування інноваційної політики регіону; розглянуто підходи до визначення структури регіональних інноваційних систем; проаналізовано інноваційну діяльність регіонів України і виявлено особливості регіональної інноваційної політики України.

Інноваційна політика регіону за своєю сутністю орієнтована на поліпшення соціально-економічних показників його розвитку за рахунок ефективного використання наукового й інноваційного потенціалу. У практичній площині це виводить на передній план проблему вивчення й освоєння реальних механізмів перетворення нового знання в продуктові чи технологічні новації, а також передбачає пошук шляхів підвищення ефективності цього процесу в промисловості на основі сучасних методів управління.

На основі проведеного аналізу виявлено відповідність і взаємодію понять інноваційної і регіональної політики на двох рівнях управління - регіональному і центральному, загальнодержавному (рис. 1).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис.1. Взаємодія понять, що формують сутність інноваційної політики регіону

Державна політика соціально-економічного розвитку має, крім інших, інноваційний і регіональний аспекти. У деяких випадках існує необхідність розробки державної регіональної інноваційної політики, тобто формування додаткового регіонального аспекту для інноваційної політики держави та інноваційного аспекту регіональної політики. Такий підхід виправданий при недостатньому розвитку менеджменту на регіональному рівні, у випадку браку ресурсів для проведення самостійної регіональної політики. Детальна розробка державної регіональної інноваційної політики застосовується у випадку унітарної держави з авторитарним централізованим управлінням.

Інноваційна політика регіону являє собою інноваційний аспект політики соціально-економічного розвитку цього регіону. Доведено, що спроби розгляду інноваційної політики на будь-якому рівні управління заданим об'єктом (регіоном, державою, підприємством) поза контекстом загальної політики соціально-економічного управління не має змісту. Як правило, ці спроби зводяться до створення інфраструктури для інноваційної діяльності, яка, не будучи інтегрованою в управлінський процес, є відірваною від реальної дійсності, а результат її діяльності не має попиту і, отже, не буде впроваджений у процес функціонування об'єкта, що розглядається.

В результаті проведеного дослідження зроблено висновок, що під інноваційною політикою регіону доцільно розуміти складову політики його соціально-економічного розвитку, яка актуалізується у випадку невідповідності режиму функціонування регіональної економічної системи зовнішнім викликам. Доцільність інших аспектів інноваційної діяльності - створення організаційних структур, що формують інфраструктуру для інноваційної діяльності, підготовки кадрів тощо - визначається також цілями соціально-економічного розвитку регіону.

На основі порівняльного аналізу інноваційної діяльності регіонів України за критеріями валового регіонального продукту (ВРП) на душу населення, інноваційної активності підприємств та динаміки індексу промислового виробництва (ІПВ) в кризовий період визначені типи регіонів відносно зазначених загальнодержавних показників (табл. 1).

Аналіз регіонів України із застосуванням розробленої методики дозволив визначити їх характеристики, що відображають інноваційну активність, економічну силу та стійкість до негативних змін зовнішнього середовища, на підставі чого виділено декілька типів регіональних економічних систем.

Показано, що Україна має у своєму складі 6 економічно сильних регіонів, три з яких є інноваційно активними. Це свідчить про наявність регіональних диспропорцій, а також про істотну розмаїтість, індивідуальність кожного з економічно сильних регіонів.

Таблиця 1. Типи регіонів (відносно загальнодержавних показників)

Позитивною тенденцією є те, що серед економічно слабких інноваторів більшість (5 областей з 7) виявилися стійкими в період кризи: Вінницька, Кіровоградська, Львівська, Чернівецька і Чернігівська області. Волинська й Івано-Франківська області не змогли забезпечити стійкість до впливів зовнішнього середовища. Економічно сильні регіони України виявилися нестійкими в умовах впливу світової економічної кризи.

У розділі 2 “Методологічний підхід до формування інноваційної політики регіону в умовах підвищення мінливості зовнішнього середовища” сформульовано концептуальні положення формування інноваційної політики регіону в умовах підвищення мінливості зовнішнього середовища; розроблено метод оцінки мінливості зовнішнього середовища для регіону; сформовано методи і сформульовано принципи формування регіональних інноваційних систем з урахуванням мінливості зовнішнього середовища і характеристик регіональної економічної системи.

Визначено, що найважливішою характеристикою зовнішнього середовища, з погляду впливу останнього на будь-яку організацію, є ступінь мінливості. Організації, що діють у стабільному середовищі, можуть дозволити собі більш довгострокове планування, ієрархічні і формальні системи управління, гарантії зайнятості і підвищення заробітної плати. Організації, що функціонують у середовищі, що різко змінюється, змушені частіше коригувати свої цілі, змінювати стратегію, структуру тощо. Природно, що ступінь мінливості зовнішнього середовища залежить від особливостей виду діяльності, країни. У той же час загальною тенденцією сьогодення є підвищення ступеня мінливості зовнішнього середовища, що прискорює процес організаційних змін.

Велике значення в період змін приділяється інноваціям, але не як таким, а новим реакціям організації на зовнішні зміни. Класик сучасного менеджменту П. Друкер визначив, що для того, щоб стати лідером змін, організація повинна виробити політику систематизованої інноваційної діяльності, що сприяє безупинному відновленню. Отже, інноваційна діяльність на колективному рівні розгляду соціально-економічної системи є способом її адаптації до змін та обумовлена необхідністю формування реакції системи у відповідь на збільшення мінливості зовнішнього середовища.

Інноваційність - характеристика, властива стратегії соціального й економічного розвитку регіону в різному ступені, в залежності від поточного рівня розвитку економічної системи. Підвищення рівня мінливості зовнішнього середовища потребує посилення інноваційної складової стратегії - як на рівні суб'єктів господарювання, так і на рівні регіону в цілому. Радикальна зміна стану зовнішнього середовища вимагає перегляду стратегічних пріоритетів. Більш детально: кожна значима зміна зовнішнього середовища обумовлює необхідність вироблення нового способу адаптації регіону до її стану, що виявляється в інноваційній діяльності на різних рівнях розгляду. Для економічної системи, інновації полягають в пошуку нових ринків, формуванні і розробці нових ринкових “ніш”, впровадженні нової продукції, нових технологій виробництва, а також у трансформації галузевої структури.

В цілому, зовнішнє середовище може бути розглянуто як сукупність функціональних складових, які виділяються в залежності від цілей дослідження. Можна визначити технологічну, фінансову, маркетингову, політичну, соціальну та екологічні складові зовнішнього середовища для регіональної економіки (рис. 2).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 2. Зовнішнє середовище регіону

Взаємодію регіональної економічної системи та зовнішнього середовища запропоновано оцінити кількісно за допомогою коефіцієнту мінливості зовнішнього середовища (К_var), який може бути представлений у вигляді середньозваженої оцінки його функціональних складових:

K_var = , (1)

де К_var - коефіцієнт мінливості зовнішнього середовища для регіону; k_i - мінливість і-тої функціональної складової зовнішнього середовища, k [1;10]; w_i - значення і-тої функціональної складової зовнішнього середовища для стратегії регіону (вага),w (0;1]; n - кількість обраних для аналізу функціональних складових зовнішньої середовища.

Рівень глибини інноваційних процесів в регіональній економічній системі залежить від рівня мінливості зовнішнього середовища, що обумовлено необхідністю для системи формування адаптаційної відповіді, адекватної силі та характеру зовнішнього впливу (табл. 2).

Таблиця 2. Інноваційна складова стратегії залежно від рівня мінливості зовнішнього середовища

Схема оцінки реалізується експертним шляхом та дає можливість позиціонування регіональної економіки відносно динаміки зовнішнього середовища, що складає основу для формування інноваційної діяльності з заданим рівнем глибини - від радикальних трансформацій до тактичних удосконалень.

В Україні на сучасному етапі рівень інноваційної активності регіонів відповідає низькому рівню мінливості зовнішнього середовища. Саме тому в реальних умовах динаміки світових ринків більшість регіональних економічних систем України виявилися нестійкими.

Обґрунтовано і розроблено дедуктивний підхід, який ставить у відповідність функції та структуру регіональної інноваційної системи рівню мінливості зовнішнього середовища. Він передбачає, що регіональна інноваційна система (РІС) представляє собою динамічне утворення, яке дозволяє економічній системі регіону формувати нові способи адаптації до зовнішнього середовища з урахуванням існуючого (чи модифікованого) потенціалу регіону. Регіональну інноваційну систему представлено у вигляді сукупності елементів, в якій і самі елементи, і тіснота зв'язків між ними актуалізуються у відповідь на збільшення мінливості зовнішнього середовища. Для аналізу функціональної спрямованості РІС застосовано адаптовану до регіону модель національної інноваційної системи В.В.Іванова, яка включає наступні складові (рис. 3).

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 3. Складові (підсистеми) РІС

Сформовані методи і сформульовані принципи організації регіональних інноваційних систем з урахуванням мінливості зовнішнього середовища і характеристик регіональної економічної системи, які передбачають поступову п'ятирівневу активізацію складових елементів регіональної інноваційної системи в залежності від рівня мінливості зовнішнього середовища (див. табл.2). П'ять рівнів організації РІС характеризуються наступним чином.

У випадку, коли мінливість зовнішнього середовища для економіки регіону є мінімальною (перший рівень мінливості), виправданим є продовження розвитку в заданому циклі, застосування інновацій на рівні удосконалень. Економічна система регіону як відкрита складна система прагне до збереження гомеостазу - динамічної рівноваги, і динамічної стійкості. При цьому зовнішній потік речовини, енергії й інформації для системи є стабільним, його значення не зменшується. Тоді для системи і її окремих елементів немає необхідності прибігати до радикальних інновацій у господарській діяльності. Для регіональних економічних систем, що знаходяться в подібному стані, характерна відсутність РІС як системи. При цьому, вона може існувати у вигляді відділів маркетингу на підприємствах і організаціях регіону, що пропонують деякі удосконалення, модифікації виробленої продукції і послуг. Якщо для економіки регіону базовими є галузі, що виробляють сировину і засоби виробництва, то РІС може бути взагалі не представлена на підприємствах цих галузей, тобто функція удосконалення продукції також може не застосовуватися.

Збільшення мінливості зовнішнього середовища для регіону до другого рівня характеризується зниженням вхідного потоку речовини, енергії, інформації, що для економіки регіону виражається в уповільненні обсягів реалізації. У подібних випадках першим рішенням, при дотриманні принципу мінімуму дисипації енергії, є територіальна експансія, яка виявляється в пошуку нових ніш ринку, нових ринків, стимулюванні збуту. Для сировинних галузей більш виправданими є нові ринки, а для галузей, орієнтованих на кінцевий попит, застосовується нішевий маркетинг і заходи щодо стимулювання збуту старої, або удосконаленої продукції. В ситуації з заданим рівнем мінливості зовнішнього середовища на рівні регіону можуть формуватися організаційні структури, які здатні ефективно виконувати функції пошуку нових ринків, нишевого маркетингу і стимулювання збуту. Серед таких організацій найбільш поширені: 1) торгово-промислові палати, що дозволяють великим підприємствам знайти нові ринки; 2) товарні біржі; 3) консалтингові організації, які допомагають стимулювати збут на ринках споживчих товарів, і розробляти стратегії нішевого маркетингу.

Підвищення рівня мінливості зовнішнього середовища до третього рівня визначає необхідність розробки нових видів продукції. У відповідь суб'єкти господарювання прагнуть реалізувати нову стратегію в рамках старих, або несуттєво модифікованих технологічних можливостей власних виробництв. Виникає необхідність продуктових інновацій, яка визначає становлення регіональної інноваційної системи в класичному розумінні цього терміна. В залежності від галузі економіки, розробка продуктових інновацій може потребувати як розширення відділів досліджень і розробок на підприємствах, так і формування розосередженої системи генерації і поширення знань на рівні регіону. У цій ситуації підприємства починають залучати нові кадри, які проходять навчання у вузах регіону, а також можуть використовувати зовнішніх консультантів і потенціал науково-технічних центрів.

При збільшенні рівня мінливості зовнішнього середовища до стану, визначеного в цьому дослідженні як четвертий рівень, адаптація суб'єктів господарювання потребує зміни технологій виробництва і стилю менеджменту, адекватного цим технологіям. Для четвертого рівня характерні технологічні інновації, зміна стилю управління і системи менеджменту. Як правило, причиною цих змін є межа використання ресурсів при заданих технологіях. Відповідно, висока вартість сировини потребує адаптації технологій виробництва в напрямку пошуку альтернативних сировинних джерел. Крім того, конкурентоспроможність продукції і послуг, виготовлених за старими технологіями, є досить низькою. Технологічна перебудова економічної системи регіону обумовлює корекцію РІС з урахуванням домінуючої мети - формування нових технологій і технологічного трансферту. Для досягнення цієї мети активізуються всі підсистеми РІС. При цьому найбільшого значення набувають об'єкти інфраструктури, такі як центри трансферту технологій, технологічний консалтинг, інвестиційні фонди. Актуальним стає застосування реінжинірингу бізнес-процесів на підприємствах, що дає можливість радикально підвищити ефективність їх функціонування, адаптувати бізнес-процеси до сучасних виробничих технологій.

П'ятий рівень мінливості визначає необхідність структурних змін в економіці регіону. Це завдання на може бути вирішеним без активної участі органів регіонального управління. Зокрема, система регіонального управління в більшому ступені відповідальна за активізацію підсистем “освіта” та “інфраструктура”. В освіті впроваджуються технології, які дозволяють персоналу базових галузей регіональної економіки отримати нову професію, більш адекватну сучасним вимогам. З іншого боку, підвищується значення сучасної якісної освіти, що обумовлює доцільність реформ в сфері освіти. В інфраструктурному забезпеченні можливі різні варіанти залучення нових технологій, кваліфікованого персоналу, фінансових ресурсів до регіону. Проте, найбільш ефективним способом реструктуризації є покупка сучасних підприємств “під ключ”, що максимально скорочує терміни формування нової якості регіональної економіки.

При стабільному рівні мінливості зовнішнього середовища, який залишається незмінним в заданий період часу, відбувається збільшення тісноти зв'язків між елементами регіональної інноваційної системи, що обумовлено характеристиками становлення складних відкритих систем.

Зокрема, Л.Берталанфі, як основоположник загальної теорії систем, так описує наступний алгоритм становлення системи типу “організована складність”, до яких відносяться соціально-економічні системи: “Первинні регуляції в органічних системах мають природу динамічної взаємодії. Пізніше на них накладаються вторинні регуляції, що контролюють поводження за допомогою деякого регулюючого пристрою. До них, зокрема, відноситься і зворотний зв'язок. Це положення справ - наслідок загального принципу організації. Спочатку органічні системи керуються динамічною взаємодією їх компонентів, пізніше виникає деякий фіксований пристрій і накладаються визначені примусові умови, що роблять систему і її частини більш ефективними, але одночасно зменшують рівень динамічної взаємодії”. Саме по цьому алгоритму здійснюється становлення РІС при заданому стабільному рівні мінливості зовнішнього середовища: від відділів досліджень і розробок на підприємствах та окремих інноваторів, що знаходяться у вільній взаємодії, - до складних інноваційних організаційних структур регіонального рівня.

У розділі 3 “Інноваційна складова політики і стратегії розвитку Донецького регіону” проаналізовано інноваційну діяльність підприємств Донецької області; проведено оцінку мінливості зовнішнього середовища для Донецького регіону із застосуванням розробленого методу оцінки; обґрунтовано рекомендації щодо формування регіональної інноваційної системи для Донецького регіону.

Аналіз інноваційної діяльності підприємств Донецької області показав найбільшу кількість інноваційних підприємств у фінансовій сфері та переробній промисловості станом на 2006 р. При цьому частка підприємств, які впроваджували інноваційні види продукції та інноваційні процеси (7,7%), дещо вища за частку підприємств, які впроваджували лише один з видів інновацій. Разом з тим частка підприємств, що впроваджували лише інноваційні процеси (6,3%) вища, ніж тих, що впроваджували лише інноваційні продукти (2,6%).

За даними 2008 р. відзначається підвищення інноваційної активності підприємств регіону в частині освоєння нових видів продукції і впровадження нових технологічних процесів. Проте, частка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промисловості регіону залишилася незмінною на рівні 4,6% (табл. 3). В процесі аналізу виявлено, що інноваційна діяльність підприємств спрямована на впровадження нових технологічних процесів та освоєння інноваційних видів продукції. У 2008 р. виявлено суттєве пожвавлення інноваційної активності підприємств при збереженні їх питомої ваги у загальній кількості підприємств регіону. Таким чином, консервативна поведінка переважної більшості промислових підприємств регіону (90,6%) щодо формування нових адаптаційних механізмів в якості відповіді на збільшення рівня мінливості зовнішнього середовища стала передумовою різкого спаду показників їх діяльності в період світової фінансово-економічної кризи.

Далі у розділі проведено експертну оцінку мінливості зовнішнього середовища для Донецького регіону по кожній функціональній складовій, із застосуванням актуальних даних економічної статистики, аналітичних звітів і прогнозів провідних інститутів України.

Так, згідно з даними Головного управління статистики Донецької області, підсумки 2009 р. показали, що промислове виробництво області повернулося до рівня семирічної давнини. Порівняно з 2008 р. рівень промислового виробництва Донеччини знизився на 22%. За останні п'ять років це третє і найзначніше падіння виробництва регіону. Найбільше постраждало обласне машинобудування, де падіння виробництва продукції сягнуло 42%. Найменші втрати від кризи - у харчової галузі, - 0,4%. Через складну кон'юнктуру зовнішніх ринків і скорочення внутрішнього попиту (маркетингова складова зовнішнього середовища) постраждали металургія і виробництво будматеріалів. Складне фінансове становище підприємств спричинило скорочення їх штатів на 64 тисячі осіб. Важливим впливом зовнішнього середовища стала фінансова нестабільність, зокрема коливання валютних курсів та брак кредитних ресурсів; а також - збільшення мінливості енергетичної складової з переходом України на прямі розрахунки за поставку енергоносіїв, особливо в якості сировини.

Таблиця 3. Впровадження інновацій на промислових підприємствах Донецької області

Результати експертної оцінки мінливості зовнішнього середовища для Донецького регіону наведено в табл. 4.

Таблиця 4. Значення коефіцієнта мінливості зовнішнього середовища для Донецького регіону (за результатами експертної оцінки)

Отриманий коефіцієнт мінливості зовнішнього середовища є вищим за середнє значення, що означає необхідність впровадження нових технологій у базових галузях промисловості регіону - вугільній, металургійній, хімічній, а також у галузях пріоритетного розвитку - машинобудуванні, виробництві харчових продуктів. Згідно із запропонованим підходом до формування структури РІС, при підвищенні рівня мінливості зовнішнього середовища до четвертого рівня активізуються всі підсистеми РІС. При цьому найбільшого значення набувають об'єкти інфраструктури, такі як центри трансферу технологій, технологічний консалтинг, інвестиційна фонди. Адаптувати бізнес-процеси до сучасних виробничих технологій та радикально підвищити ефективність функціонування підприємств регіону дозволяє впровадження реінжинірингу бізнес-процесів.

Далі у розділі розглянуто варіанти комерційного та некомерційного обміну технологіями. Визначено, що інноваційний трансфер технологій є найкращим для розвитку регіональної інноваційної системи, що відповідає виявленому рівню мінливості зовнішнього середовища для Донецького регіону. Запропоновано створення центру трансферу технологій на базі регіонального відділення Державного агентства України з інвестицій та інновацій.

інноваційний політика регіональний

ВИСНОВКИ

Основний науковий результат дисертаційної роботи полягає у вирішенні актуального наукового завдання - розробки методологічного підходу до формування інноваційної політики регіону в умовах підвищення мінливості зовнішнього середовища.

Проведене дослідження дозволило сформулювати такі висновки:

1. Актуальність дослідження процесу формування інноваційної політики регіону обумовлена назрілою необхідністю активізації інноваційного компонента стратегій соціально-економічного розвитку регіонів України у відповідь на збільшення рівня мінливості зовнішнього середовища.

2. В процесі аналізу сутності інноваційної діяльності економічних систем встановлено, що для систем різного рівня організації інноваційна діяльність не обмежується випуском товарів і послуг, а, у найбільш узагальненому вигляді, характеризується формуванням нових способів адаптації до зовнішнього середовища. Визначено, що під інноваційною політикою регіону варто розуміти складову соціально-економічної політики регіону, яка обумовлює необхідність і принципи формування нових підходів до процесу досягнення цілей соціального і економічного розвитку.

Доведено, що інноваційна політика регіону являє собою інноваційний аспект політики соціально-економічного розвитку цього регіону. Спроби розгляду інноваційної політики на будь-якому рівні управління заданим об'єктом (регіоном, державою, підприємством) поза контекстом політики соціально-економічного управління не має змісту. Як правило, ці спроби зводяться до створення інфраструктури для інноваційної діяльності, яка, не будучи інтегрованою в управлінський процес, є відірваною від реальної дійсності, а результат її діяльності - не має попиту і, отже, не буде впроваджений у процес функціонування розглянутого об'єкта.

3. Проаналізовано підходи до визначення структури регіональних інноваційних систем, що дозволило виявити наявність трьох типів цих систем: територіально вбудовані інноваційні системи, регіональні мережні інноваційні системи і регіоналізовані національні інноваційні системи. При цьому ідеальним типом є регіональні мережні інноваційні системи: один чи декілька взаємозалежних кластерів, оточені локальною допоміжною інституціональною інфраструктурою.

4. Обґрунтовано в процесі аналізу інноваційної діяльності регіонів України типи регіонів України по відношенню до загальнодержавних показників - валового регіонального продукту на душу населення, динаміки індексу промислового виробництва в кризовий період і інноваційної активності підприємств. Крім того, визначено наступні залежності: економічно сильні регіони України виявилися хитливими в умовах впливу світової економічної кризи; більшість інноваційно активних регіонів України є економічно слабкими. При цьому, далеко не всі вони виявилися стійкими в кризових умовах. Це дає можливість стверджувати, що інноваційна активність підприємств, яка фіксується актуальною статистикою, не сприяє ні збільшенню економічної сили регіонів, ні їх стійкості; стійкими в умовах кризи виявилися переважно економічно слабкі регіони України, орієнтовані на внутрішній ринок. В їх діяльності не було відзначено істотного падіння виробництва в абсолютному вимірі, а відносні показники динаміки промислового виробництва виявилися краще, ніж в середньому по Україні.

5. Сформульовано концептуальні положення формування інноваційної політики регіону в умовах збільшення мінливості зовнішнього середовища. Доведено, що суспільство в цілому, а також його окремі групи далеко не завжди готові до сприйняття і впровадження нового. Для більшості людей, схильних до комфортного існування, у більшому ступені характерний “принцип мінімуму дисипації енергії”, властивий усім складним відкритим системам. Детальне дослідження спонукальних мотивів інноваційних змін визначило, що головним їх детермінантом є формування нових адаптаційних механізмів системою та її елементами у відповідь на збільшення мінливості зовнішнього середовища.

6. Запропоновано на основі сформованого концептуального підходу метод оцінки мінливості зовнішнього середовища для регіону, який передбачає розрахунок відповідного коефіцієнта мінливості як середньозваженої оцінки функціональних складових зовнішньої середовища. Визначено, що рівень глибини інноваційних процесів у регіональній економічній системі залежить від рівня мінливості зовнішнього середовища, що обумовлено необхідністю формування адаптаційної відповіді, адекватного силі і характеру зовнішнього впливу. Аргументована схема оцінки реалізується за допомогою експертів і дає можливість позиціонування регіональної економіки щодо динаміки зовнішнього середовища. Сам факт позиціонування є основою для формування інноваційної діяльності з заданим рівнем глибини - від радикальних трансформацій до тактичних удосконалень. В процесі дослідження визначено, що в Україні на сучасному етапі рівень інноваційної активності відповідає низькому рівню мінливості зовнішнього середовища, що неадекватно його реальному рівню мінливості.