Розвиток малого аграрного підприємництва сільських територій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Національний університет біоресурсів і природокористування України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Розвиток малого аграрного підприємництва сільських територій

Грабовський Д.О.

08.00.04 - економіка та управління підприємствами

Київ - 2010

Вступ

Актуальність теми. Реформування відносин власності в аграрній сфері України зумовило передусім формування нових підприємницьких структур, зокрема малих за розмірами залучених до виробництва ресурсів та результатами господарювання. Як свідчить досвід країн із розвиненою ринковою економікою, успішний розвиток малого підприємництва можливий лише за умов створення у суспільстві відповідного підприємницького середовища, яке передбачає: стабільність економічної та правової системи; підтримку підприємництва на державному, регіональному і місцевому рівнях; гнучку та ефективну систему пільг щодо кредитування та оподаткування тощо. Аграрне підприємництво, яке представлено господарськими товариствами, виробничими кооперативами, приватними підприємствами, фермерськими господарствами тощо, є повноправним учасником аграрних соціально-економічних та виробничих відносин і має великий потенціал щодо ринкової трансформації села. В українській економічній літературі проблеми аграрного підприємництва знайшли своє відображення в працях В.Я. Амбросова, В.Г.Андрійчука, В.П.Галушко, О.Д.Гудзинського, А.С.Даниленка, О.Ю.Єрмакова, В.К.Збарського, В.В. Зіновчука, М.М. Ільчука, П.К.Канінського, Г.Г. Кірейцева, С.М.Кваші, І.І. Лукінова, П.М. Макаренка, М.Й.Маліка, Л.О. Мармуль, Л.В.Романової, А.В.Руснак, П.Т.Саблука, В.К.Терещенка, І.І. Червена, О.В. Шкільова, О.М.Шпичака, В.В.Юрчишина та інших вчених, які зазначають, що розвиток сільськогосподарського виробництва у вигляді різноманіття організаційно-правових форм господарювання на засадах підприємництва може забезпечити його ефективне функціонування. Разом з тим обмежені дослідження, в яких було б розглянуто з різних позицій сучасний стан і тенденції розвитку малого підприємництва в аграрній сфері України та регіональні організаційно-економічні особливості його функціонування; недосконалими є методи і форми державної підтримки та регулювання розвитку малого підприємництва на селі; потребують відповідного обґрунтування шляхи підвищення ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу фермерських господарств та організаційно-економічні моделі ефективного розвитку малого аграрного підприємництва сільських територій. Нагальна наукова і практична необхідність комплексного і системного дослідження цієї проблеми обумовлює її актуальність і вибір теми дисертаційної роботи, її мету, завдання і структуру.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами та темами. Дисертаційна робота є складовою плану науково-дослідних робіт Навчально-наукового інституту бізнесу Національного університету біоресурсів і природокористування України за темою "Вдосконалення організаційно-економічного механізму господарювання в агропромисловому виробництві" (номер державної реєстрації 0106U007383), де здобувачем опрацьовано теоретичні, методичні та практичні засади функціонування малого аграрного підприємництва сільських територій України.

Мета і завдання дослідження. Мета дослідження полягає в обґрунтуванні пропозицій щодо вдосконалення діяльності сучасних організаційно-правових форм господарювання в аграрній сфері на основі поглиблення теоретичних, методологічних і методичних підходів до формування і ефективного функціонування малого аграрного підприємництва сільських територій України.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

- розкрити наукові засади розвитку підприємницької діяльності малих аграрних формувань на селі;

- обґрунтувати фермерське господарство як організаційну форму малого підприємництва сільських територій України;

- окреслити сучасний стан, тенденції розвитку і дати оцінку ефективності малого аграрного підприємництва сільських територій України;

- розкрити регіональні особливості розвитку малого аграрного підприємництва в Україні;

- обґрунтувати вдосконалення методів і форм державної підтримки та регулювання розвитку малого підприємництва на селі;

- визначити шляхи підвищення ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу малого підприємництва сільських територій на інноваційно-інвестиційній основі;

- обґрунтувати пріоритети виробничої діяльності та моделі сталого розвитку малого аграрного підприємництва сільських територій.

Об'єктом дослідження обрано процес розвитку малого аграрного підприємництва різних організаційно-правових форм господарювання, у тому числі й фермерських господарств України.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних і методичних засад та організаційно-економічних заходів, спрямованих на подальший розвиток малого підприємництва у сільськогосподарському виробництві як важливого чинника підвищення ефективності галузі.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є діалектичний метод пізнання та системний підхід до вивчення питань становлення і розвитку малого аграрного підприємництва сільських територій, основні наукові положення сучасної економічної теорії і наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених-економістів, нормативно-правові акти з питань розвитку малого підприємництва, в тому числі і фермерських господарств. Інформаційною базою були матеріали Державного комітету статистики України, Головного управління статистики Київської області, Програма розвитку малого підприємництва Київської області тощо.

У дисертаційній роботі використовувались такі загально-наукові та спеціальні методи і прийоми дослідження: аналізу та синтезу - при оцінці стану і тенденцій розвитку малого аграрного підприємництва сільських територій та обґрунтуванні пропозицій щодо забезпечення його ефективного функціонування; економіко-статистичний - для оцінки основних виробничо-економічних показників господарювання малих аграрних товаровиробників; економіко-математичний - для моделювання сталого розвитку малого аграрного підприємництва; абстрактно-логічний - для формулювання наукових гіпотез, узагальнень, висновків і пропозицій дисертаційної роботи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обгрунтуванні теоретичних і методичних положень та практичних пропозицій, спрямованих на підвищення ефективності функціонування і подальшого розвитку малого підприємництва в аграрній сфері. Основними елементами наукової новизни є такі:

вперше:

- розкрито і науково обгрунтовано регіональні аспекти виробничо-господарської діяльності організаційно-правових форм малого підприємництва в сільськогосподарському виробництві України через виявлення ретроспективи їх розвитку та організаційно-економічних особливостей функціонування у сучасному мінливому ринковому середовищі (С.9-11);

дістали подальшого розвитку:

- обґрунтування на основі розкриття сучасного стану і тенденцій розвитку та оцінки ефективності функціонування фермерського господарства як організаційної форми малого підприємництва сільських територій України

- запропоноване здобувачем визначення поняття "механізм державного регулювання і підтримки фермерства як системи методів, форм, важелів і стимулів економічного, нормативно-правового, адміністративного, соціального і організаційного характеру, що у своїй сукупності орієнтовані на забезпечення сталого розвитку і ефективного функціонування фермерських господарств на основі екологобезпечного та інноваційно спрямованого ведення сільськогосподарського виробництва (С.12);

- обґрунтування методів і форм державної підтримки та регулювання розвитку малого підприємництва на селі, зокрема через вдосконалення механізму державного регулювання фермерства як системи заходів, розроблених державою з урахуванням вимог ринку та інтересів фермерів

- шляхи підвищення ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу малого аграрного підприємництва на інноваційно-інвестиційній основі та через створення кооперативних структур матеріально-технічного обслуговування фермерських господарств та інших дрібних агровиробників

удосконалено:

- методичні підходи до моделювання сталого розвитку малих аграрних формувань через ретроспективу їх розвитку та врахування організаційно-економічних факторів сучасного господарювання - інтенсифікації, концентрації та спеціалізації виробництва, інвестиційної та інноваційної діяльності тощо (С.13-14);

- пріоритетні напрями виробничої діяльності малих аграрних формувань в столичному регіоні виходячи із всебічної оцінки функціонування та інтенсивного типу розвитку малого підприємництва, а також модель їх сталого розвитку шляхом економіко-математичного моделювання ефективного ведення галузі рослиннництва в фермерських господарствах (С.7-8, 13-14).

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що науково обґрунтовано і практично доведено необхідність формування і можливість ефективного функціонування малих підприємницьких структур у сільськогосподарському виробництві, їх державної підтримки тощо.

Опрацьовані теоретичні та методичні положення ведення сільського господарства на основі розвитку малого аграрного підприємництва можуть бути використані в роботі регіональних і місцевих органів влади та самоврядування сільських територій України.

Результати дослідження прийняті до впровадження управлінням агропромислового розвитку Києво-Святошинської райдержадміністрації Київської області (довідка № 227 від 25 серпня 2009 р.), Головним управлінням агропромислового розвитку Миколаївської обласної держадміністрації (довідка № 356/09-01/01, 29/09 від 16 жовтня 2009 р.) і Асоціацією фермерів та приватних землевласників Київської області (довідка № 7 від 15 вересня 2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є завершеним науковим дослідженням формування ефективної підприємницької діяльності в ринкових умовах господарювання. Висновки та пропозиції, що містяться в роботі, одержані здобувачем самостійно на основі аналізу й узагальнення теоретичного та практичного матеріалу. Особистий внесок здобувача у спільних публікаціях полягає в розробці теоретичних і практичних положень, формуванні інформаційної бази та її оцінці.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на науково-практичних конференціях, зокрема: Міжнародній науково-практичній конференції "Євроінтеграція та конкурентоспроможність продукції агропромислового комплексу України" (м.Київ, Національний аграрний університет, 5-6 жовтня 2006 р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Україна - сільське господарство - СОТ: теорія і практика" (м.Миколаїв, Миколаївський державний аграрний університет, 26-28 вересня 2007р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції "Конкурентоспроможність продукції АПК України та вимоги СОТ" (м.Київ, Національний аграрний ніверситет, 4-5 жовтня 2007р.); Міжнародній науково-практичній конференції "Продовольча безпека та економічні засади виробництва біопалива в Україні" (м.Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 9-10 квітня 2009р.).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження опубліковано 11 наукових праць, з них 7 у фахових виданнях загальним обсягом 3,8 друк.арк., з яких 3,1 друк.арк., належать особисто автору та 3 тез конференцій обсягом 0,9 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 150 найменувань. Основний зміст роботи викладено на 192 сторінках комп'ютерного тексту. Вона містить 47 таблиць, 11 рисунків і 38 додатків.

1. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету та завдання дослідження, визначено його об'єкт і предмет, методологічну основу та методи; викладено найбільш вагомі результати, що характеризують наукову новизну роботи; вказано практичне значення та можливості застосування отриманих результатів.

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи малого підприємництва" проаналізовано різноманітні теоретичні і практичні підходи вчених-економістів щодо розкриття сутності малого підприємництва, розглянуто його роль та основні принципи формування і функціонування в національній економіці, а також досліджено фермерське господарство як організаційну форму малого підприємництва сільських територій України.

В ринкових умовах господарська діяльність аграрних формувань здійснюється на принципах підприємництва, тобто свободи вибору напрямів виробництва під особисту фінансову і майнову відповідальність. Для досягнення цього потрібно забезпечити дотримання таких принципів підприємництва, як: ведення виробництва з використанням різних форм господарювання і комерційного господарського розрахунку, пропорційність у розвиток окремих сільськогосподарських галузей, забезпечення розширеного відтворення, економія живої та уречевленої праці і підвищення її продуктивності, досягнення високої прибутковості сільськогосподарського виробництва.

Зазначимо, що як в Україні, так і на пострадянському просторі в цілому, підприємництво є еволюційно молодим суспільно-економічним явищем. Його законодавчі підвалини в нашій державі було визначено Законом України "Про підприємництво в Україні", а подальший розвиток вони отримали в прийнятому у 2003 році Верховною Радою України Господарському Кодексі, де зазначалося: "Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями".

У вітчизняній науковій літературі зазначається, що мале підприємництво - це іманентний (внутрішній) елемент системи економічних відносин у ринковій економіці, який забезпечує її інноваційну активність і підтримує конкурентне середовище. Воно реалізується в рамках малого підприємства і є невеликим виробництвом з незначною кількістю штатних працівників, яким керує незалежний власник. Як правило, мале підприємництво не займає у своїй галузі домінуючого становища, а його діяльність відповідає певним кількісним та якісним критеріям. До якісних критеріїв належать: організаційно-функціональна гнучкість, високий рівень конкурентоспроможності, зосередженість виробничо-управлінські функції на одній або декількох особах, орієнтація на місцеві джерела сировини і ринки збуту продукції, обмеженість грошових і матеріальних ресурсів, потреба у державній підтримці тощо. Кількісними критеріями є: обмежена кількість працівників, обсяг продажу продукції, наявність активів, кількість філій або підрозділів, сукупний капітал тощо.

Реформування аграрного сектора України, яке відбувається з 90-х років минулого століття і до нині, істотно змінило модель господарювання в цій галузі національної економіки. Нині, як і раніше внаслідок тривалих трансформаційних процесів перевага в аграрній сфері знову надається великим за розмірами та масштабами виробництва підприємницьким структурам ринкового типу. Але, поки що надзвичайно важливу роль у вирішенні продовольчої проблеми та забезпеченні зайнятості населення відіграють особисті селянські господарства. Тому ця проблема потребує більш глибокого наукового опрацювання щодо з'ясування теоретичної і практичної значимості та місця малого підприємництва в подальшому розвитку економіки країни та забезпечення її продовольчої безпеки. Разом з тим, особисті селянські господарства мають недостатній виробничий потенціал і поступаються в цьому плані найбільш поширеній організаційно-правовій формі сільськогосподарського виробництва, якими є фермерські господарства. Аналіз сукупності фермерських господарств України свідчить, що їх основна маса - це невеликі сільськогосподарські підприємства. Вони мають дрібні площі сільськогосподарських угідь, використовують власну працю (тобто працю членів своєї родини, кількість якої становить 3-4 особи) і отримують доходи від реалізації виробленої рослинницької та тваринницької продукції значно менші, ніж передбачені Господарським Кодексом нашої держави для малих підприємств як економічних суб'єктів виробничо-господарської діяльності. Таким чином, за кількісними і якісними критеріями фермерські господарства країни являють собою організаційну форму малого аграрного підприємництва, а їх розвиток є об'єктом нашого дослідження. Це також зумовлено й тим, що в процесі трансформації аграрного сектора, зокрема на виконання указу Президента України від 3 грудня 1999 року № 1529 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки" виник вітчизняний феномен, коли багато реформованих колективних сільськогосподарських підприємств отримало назву фермерських господарств. Таким чином, утворилася низка "формальних" великих фермерських господарств, які за своєю економічною сутністю не відповідають моделі малого підприємництва. Потрібно також наголосити на тому, що певний проміжок часу державна статистика для піднесення значимості фермерських господарств об'єднувала їх з особистими підсобними господарствами. Але, за своєю економічною сутністю і згідно діючих нині Законів України "Про фермерське господарство" і "Про особисте селянське господарство" - це два різних суб'єкти господарювання.

Зазначене вище потребує поглибленого дослідження теоретичних, методологічних і методичних засад фермерського господарства з тим, щоб забезпечити його ефективне функціонування як організаційної форми малого аграрного підприємництва в економічній системі України.

У другому розділі "Стан, тенденції розвитку та ефективність функціонування малого аграрного підприємництва сільських територій України" досліджено сучасний стан і тенденції розвитку малого підприємництва в аграрній сфері України; проаналізовано ефективність функціонування та розкрито регіональні особливості розвитку малого аграрного підприємництва в Україні.

Для малих підприємств України характерними є такі тенденції в їх розвитку, як: зростання їх загальної чисельності та з розрахунку на 10 тис. наявного населення, а також істотне зменшення середньорічної кількості найманих працівників на малих підприємствах у розрахунку на одне підприємство з 12 (1995 р.) до 7 осіб (2008 р.) (табл. 1). Разом з тим, слід зазначити, що рівень розвитку цієї форми господарювання в країні є недосконалим з точки зору вимог раціональної структури ринкової економіки та потреб національного господарства, оскільки яскраво прослідковується їх невиробнича спрямованість, яка в динаміці посилюється.

Сферами діяльності, які обираються малими підприємствами, є переважно послуги та торгівля, менше - виробництво, в тому числі і сільськогосподарське.

Проведені нами дослідження свідчать, що суб'єкти малого підприємництва України нарощують обсяги виробленої продукції, робіт і послуг, які у період 2000 - 2008 рр. за всіма видами економічної діяльності зросли з 43810,1 до 492376,3 млн грн, або більше ніж в 11разів. Хоча частка суб'єктів малого підприємництва у загальному обсязі реалізованої продукції становить лише 16,3 %.

Розвиток фермерських господарств як організаційної форми малого аграрного підприємництва передбачався позитивним моментом зміцнення сільського господарства України, оскільки в особі фермера поєднано якості власника, організатора виробництва, підприємця і працівника. Саме це, як свідчить зарубіжний досвід, забезпечує формування високої мотивації господарювання на землі для її ефективного використання, що є основою для успішного ведення сільськогосподарського виробництва. Проте, 20-річне існування фермерського руху в Україні не змогло переконливо довести ефективність цієї форми господарювання в аграрній сфері. Частка останньої в загальному обсязі виробництва сільськогосподарської продукції усіх категорій господарств становить лише 5-6 відсотків.

Нині фермерська форма господарювання в Україні, порівняно з попередніми роками, досягла найвищих темпів розвитку. За період 1990 - 2008 рр. у розвитку фермерства країни намітився цілий ряд позитивних тенденцій. Так, у 2008 р. зареєстровано рекордну кількість фермерських господарств - 43894. Це ж стосується і основних складових їх виробничого потенціалу: площі сільськогосподарських угідь та ріллі (як в загальному виразі, так і в розрахунку на 1 фермерське господарство). Але, незважаючи на тенденцію укрупнення, фермерство в Україні в цілому можна віднести до малого підприємництва на підставі розподілу фермерських господарств за площею сільськогосподарських угідь (табл. 2).

Розподіл фермерських господарств України за площею сільськогосподарських угідь, 2008 р. (на кінець року)

Дані щодо кількості працівників з розрахунку на 100 гектарів сільськогосподарських угідь свідчать, що по роках дослідження (2001-2008рр.) вона варіює від 3 до 4 осіб, тобто також вказують на дрібнотоварне виробництво українського фермерства. Але, це ізначально й передбачалося на теренах нашої держави з огляду на традиції ведення сільськогосподарського виробництва і особливості селянського устрою.

Фермерські господарства України займаються вирощуванням тих самих сільськогосподарських культур, що й великі сільськогосподарські підприємства. Показовим є те, що за період 1995 - 2008 рр. відбулося істотне збільшення валового збору основних культур. Потрібно також звернути увагу, що фермери значну увагу приділяють вирощуванню сої та ріпака. Як відомо, урожайність сільськогосподарських культур є віддзеркаленням рівня інтенсивності їх виробництва і характеризує технологічну ефективність. Аналіз групування фермерських господарств за урожайністю основних сільськогосподарських культур в Україні у 2008 р. показує, що у 76,7 % фермерів урожайність зернових і зернобобових не перевищує 30 ц/ га. Щодо господарств, які вирощують соняшник, то 59,9 % отримують врожай нижче 11 ц/га, а тільки 3,3 % мають продуктивність цієї культури вище 25 ц/га.

Значною мірою відзначене вище обумовлено обмеженим матеріально-технічним забезпеченням ефективного ведення сільськогосподарського виробництва в даній формі господарювання. Стосовно технічного забезпечення фермерських господарств, то його можна проаналізувати із даних таблиці 3.

Наведені дані свідчать про недостатній рівень забезпечення фермерів сільськогосподарською технікою. Яскравим підтвердженням цього є те, що в середньому на кожне фермерське господарство навіть не припадає одного трактора, а в розрахунку на 1000 га ріллі цей показник становить всього лише 0,8 одиниці.

Наявність сільськогосподарської техніки в фермерських господарствах (на кінець року), одиниць

Аналіз ефективності використання ресурсно-земельного потенціалу свідчить, що в аналізований період в цілому по фермерських господарствах України відбулося значне зростання обсягів виробництва сільськогосподарських культур, яке становило по: зернових та зернобобових - 13,5 раза; соняшнику - 13,7; картоплі- 8,6 і овочах - 10,1 раза. Це досить вражаючі показники, але фактом залишається й те, частка продукції фермерів у загальноукраїнському виробництві залишається незначною і становить відповідно по згаданих культурах 12,9; 18,1, 0,7 і 3,5 відсотків. Лише частка соняшнику перевищує 18 відсотків.

Валова продукція фермерських господарств в Україні формується за рахунок рослинницьких галузей, розвиток яких в цій формі господарювання зумовлений нижчою капіталоємкістю, порівняно з тваринництвом. Найбільше її виробляли у 2008 р. фермери Дніпропетровщини (536,2 млн грн). Досить вагомою є валова продукція рослинництва у Кіровоградській (505,8 млн грн) і Одеській (439,1 млн грн) областях. Щодо інших регіонів, можна відзначити наступне: найнижчими є обсяги валової продукції рослинництва у фермерів Передкарпаття і Карпат (Івано-Франківська і Чернівецька області - відповідно 29,0 і 31,6 млн грн, Закарпаття - 29,2 млн грн).

Про ефективність розвитку малого аграрного підприємництва в Україні можна судити за наслідками виробничо-господарської діяльності фермерських господарств, які свідчать, що у 2007 - 2008 рр. всі види продукції рослинництва були рентабельними. Найвищих показників рівня рентабельності було досягнуто у 2007 р., зокрема при реалізації насіння соняшнику (65,1 %) і овочів (39,8 %). Інші культури є менш прибутковими.

Розподіл діючих фермерських господарств України за рівнем доходу від реалізації сільськогосподарської продукції показав пряму залежність між обсягом доходу від сільськогосподарської продукції та рівнем рентабельності (табл.4).

Так, у фермерських господарствах з річним обсягом доходу менше 50 тисяч гривень рівень рентабельності становив 9,4 %, в той же час у фермерів з доходом понад 10 млн грн цей показник становить 36,4 % або був вищим майже в 4 рази. Зазначимо, що у переважній більшості фермерських господарств країни (71,4 %) дохід є меншим 50 тис. грн. Загальна чисельність господарств з обсягом доходу до 500 тис. грн становить 93,1 % і лише 6,9% мають дохід, який перевищує 500 тис. грн. Із усієї сукупності діючих в Україні фермерських господарств тільки 0,6 % мають дохід понад 5 млн грн.

Розподіл діючих фермерських господарств України за рівнем доходу від сільськогосподарської продукції, 2008р.

Чистий дохід від продукції сільського господарства має значні варіації за регіонами і коливався у 2008 р. від 40,0 млн грн у Чернівецькій (найнижчий показник серед фермерів країни) до 622,7 млн грн на Дніпропетровщині (максимальна його величина).

Нині можна стверджувати, що в Україні створено передумови для формування і розвитку ринкової економіки з приватною формою власності на землю та засоби виробництва, розвитку нових форм господарювання, вдосконалюються міжгалузеві відносини, відпрацьовуються механізми цінового та фінансово-кредитного забезпечення аграрного сектору. Тому мале фермерське господарство як організаційно-правова форма аграрного підприємництва в усіх цих трансформаціях повинно зайняти своє чільне місце.

У третьому розділі "Напрями підвищення ефективності функціонування малого аграрного підприємництва сільських територій" висвітлено методи, форми і особливості державної підтримки і регулювання розвитку малого аграрного підприємництва на селі; опрацьовано пропозиції щодо підвищення ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу малого підприємництва на інноваційно-інвестиційній основі; визначено пріоритети та здійснено моделювання сталого розвитку малого аграрного підприємництва в особі фермерських господарств.

Сутність державного регулювання розкривається в його функціях, з яких найважливішою є створення сприятливих умов для ефективного і розвитку формування усіх суб'єктів ринкової економіки і зокрема малого підприємництва у сфері виробництва і реалізації сільськогосподарської продукції. Серед цілого ряду різноманітних заходів державного регулювання аграрного сектору економіки чільне місце належить державній підтримці. Це пов'язано, насамперед, із забезпеченням продовольчої безпеки країни, об'єктивними особливостями і закономірностями функціонування сільського господарства, розвитком соціальної сфери сільської місцевості. Лише надавши реальну підтримку національному товаровиробнику можна зміцнити фінансове становище держави і реалізувати принципи соціально - орієнтованої економіки.

Методи державного регулювання та підтримки малого підприємництва можна систематизувати за такими основними напрямами: економічні, нормативно-правові, адміністративні, соціальні та організаційні.

Державна політика підтримки становлення та розвитку фермерства має здійснюватись шляхом: 1) удосконалення фінансово-кредитної політики; 2) стимулювання зовнішньоекономічної діяльності; 3) сприяння запровадженню прогресивних технологій виробництва сільськогосподарської продукції та інших інновацій; 4) забезпечення інформацією; 5) підготовка та перепідготовка кадрів.

Державна фінансово-кредитна підтримка фермерських господарств в нашій країні здійснюється за рахунок коштів бюджету через Український фонд підтримки фермерських господарств, дотаційних програм, місцевих бюджетів тощо. Вона здійснюється як на поворотній, так і на безповоротній основі.

Сучасні розміри державної підтримки фермерства свідчать про її недостатній рівень, хоча вони й зростають. Так, наприклад, у 2007 р. фермерами було отримано коштів за рахунок бюджетних дотацій 377985 тис. грн, а у 2008 р. - 469531 тис. грн. Потрібно зазначити, що ці грошові кошти поступають в основному для підтримки виробництва продукції рослинництва.

Державна підтримка фермерства на безповоротній основі за регіонами свідчить, що вона розподіляється залежно від кількості новостворених господарств. Слід зауважити, що такий методичний підхід не враховує специфіку ведення сільського господарства на півдні країни, яка пов'язана з більшою насиченістю інтенсивними культурами (плодовими, виноградом, тютюном, ефіроолійними тощо), які потребують більше коштів для створення фермерських господарств, ніж у Лісостепу та Поліссі України. На нашу думку, ці регіональні особливості потрібно обов'язково враховувати при плануванні обсягів підтримки новостворених фермерських господарств. Особливістю розподілу коштів на поворотній основі є прямий зв'язок між середнім обсягом виробництва сільськогосподарської продукції фермерських господарств і обсягом їх фінансової підтримки, тобто чим більше виробляють і продають продукції рослинництва і тваринництва фермери, тим потужнішими є й розмір коштів бюджетних дотацій.

У дисертації сформульовано таке визначення механізму державного регулювання і підтримки фермерства, як системи методів, форм, важелів і стимулів економічного, нормативно-правового, адміністративного, соціального і організаційного характеру, що у своїй сукупності орієнтовані на забезпечення сталого розвитку і ефективного функціонування фермерських господарств на основі екологобезпечного та інноваційно спрямованого ведення сільськогосподарського виробництва.

Враховуючи визначальну роль, яку інноваційні процеси відіграють в сучасній економіці, вважаємо їх неодмінною умовою забезпечення ефективності функціонування сільськогосподарських підприємств, у тому числі й фермерських господарств. У практичній діяльності інновації є змінами в технології виробництва рослинницької та тваринницької продукції, які безпосередньо впливають на спосіб поєднання факторів виробництва, а також їх продуктивність. Інноваційна діяльність фермерських господарств потребує певних інвестицій. Їх обсяг у фермерське сільське господарство країни у 2008 р. становить всього 1096,5 млн грн В основному інвестиції були спрямовані на оновлення машино-тракторного парку фермерів, що становило 730,2 млн грн або 66,6 % усього їх обсягу. Капітальне будівництво було профінансовано у розмірі 332,5 млн грн і лише 12,9 млн гривень становили інвестиції у формування основного стада, що не додає оптимізму стосовно перспективного розвитку тваринництва у фермерських господарствах України. Слід також звернути увагу на те, що інвестиційно-інноваційну діяльність здійснювали в 2008 р. в країні лише 3070 фермерських господарства із усієї їх сукупності, що не може не викликати стурбованості у плані перспективності цієї організаційно-правової форми господарювання. За регіонами найбільше інвестицій отримали фермери Херсонщини (317,1 млн грн), що нами вважається цілком логічним, оскільки ця область є лідером за кількістю фермерських господарств.

Сприяння та підтримка малого підприємництва, обґрунтування пріоритетних напрямів його виробничо-господарської діяльності є важливою складовою державної економічної політики багатьох країн. При цьому всебічна підтримка малого підприємництва відбувається за участі центральних, регіональних та місцевих органів влади.

Враховуючи реальну економічну ситуацію, яка склалася на сучасному етапі в Україні, важливо визначити пріоритети малого підприємництва за їх роллю і внеском у розвиток національного господарства.

Так, згідно з Програмою розвитку малого підприємництва Київської області на 2009 - 2010 рр. його пріоритетними напрямами визначені: 1) вдосконалення системи державної реєстрації суб'єктів господарювання та підвищення ефективності дозвільної системи; 2) підвищення ефективності реалізації державної регуляторної політики; 3) удосконалення інвестиційної та фінансово-кредитної підтримки розвитку підприємницької діяльності області; 4) впровадження ринкових підходів до ресурсного забезпечення суб'єктів малого підприємництва; 5) розвиток інфраструктури підтримки малого підприємництва та вдосконалення інформаційного забезпечення суб'єктів підприємницької діяльності; 6) підвищення якості освітніх послуг для суб'єктів малого та середнього підприємництва.

У перспективі в столичному регіоні передбачається деяке скорочення чисельності фермерства. Тому нашим завданням вважаємо опрацювання заходів щодо сталого їх розвитку на основі підвищення ефективності використання і зміцнення ресурсного потенціалу. Основні показники розвитку фермерських господарств Київщини відображають зростання їх забезпеченості земельними ресурсами, які збільшились з 0,1 тис. га у 1990 р. до 142,3 тис. га сільськогосподарських угідь у 2008 році. Стосовно площі ріллі теж зазначимо, що вона зросла за аналізований період з 0,1 тис. га у 1990 р. до 136,0 тис. га у 2008 році. Щодо розмірів фермерського землекористування у розрахунку на одне підприємство, то вони збільшились з 39 га сільськогосподарських угідь у 1990 р. до 95 га цього виду земельних ресурсів у 2008 році. Аналогічно зростала у фермерських господарствах Київщиниі і площа ріллі у розрахунку на одне підприємство (36 га у 1990 р. і 91 га у 2008 р.). Наведені у дисертації дані також відображують тенденцію зростання в столичній області продукції сільського господарства, яка виробляється фермерами. Потрібно звернути увагу на те, що в основному це відбувається за рахунок продукції рослинництва. Тому конче необхідним є розроблення прогнозу сталого розвитку галузі рослинництва, яка є провідною у фермерських господарствах Київської області.

На основі статистичних даних, що характеризують основні економічні показники фермерських господарств Київської області нами було здійснено аналіз щільності зв'язків і залежності між величиною грошової виручки (у) і низкою виробничих факторів, що характеризують рівень інтенсифікації та концентрації виробництва, забезпеченість основними засобами і трудовими ресурсами, інвестиційну та інноваційну діяльність, тощо. Ними є: X1- площа с.-г. угідь на одне господарство, га; X2 - виробничі витрати на 1 га с.-г. угідь, грн.; X3 - капітальні інвестиції на придбання машин та обладнання на 1 га с.-г. угідь, грн.; X4 - кількість працівників на господарство, чол.; X5 - вартість основних засобів на 1 га с.-г. угідь, грн.; X6 - внесення органічних добрив під урожай минулого року в середньому на 1 га, ц; X7 - внесення мінеральних добрив у перерахунку на 100% поживних речовин в середньому на 1 га, ц.

На підставі використання стандартних статистичних функцій "ЛІНІЙН" і "ЛГРФПРІБЛ" MS Excel нами отримано коефіцієнти рівнянь множинної регресії для лінійної і експоненційної моделей, а також додаткові показники, що характеризують їх адекватність. Найбільш щільний зв'язок спостерігається між розміром грошової виручки й обсягом виробничих витрат, так як коефіцієнт їх кореляції становить 0,84. Помірний зв'язок спостерігається між величиною грошової виручки та кількістю працівників у господарстві, щільність зв'язку між якими становить 0,49. Інші фактори пов'язані не досить щільно між собою і результуючою ознакою.

Функціональний зв'язок між розміром грошової виручки (y) й обсягом виробничих витрат (x) можна описати рівнянням (1):

y = 0,271x1,184 (1)

При цьому достовірність апроксимації R І дорівнює 0,845. Це свідчить про те, що лише 15,5% варіації розміру виручки від реалізації продукції обумовлені факторами, які не включено до моделі. За такого високого коефіцієнта детермінації можна робити прогноз величини грошової виручки при конкретному значенні виробничих витрат на 1 га сільськогосподарських угідь, який визначається підстановкою відповідних значень факторних ознак X1, X2, ..., Xn в рівняння отриманої моделі

Прогнозоване значення грошової виручки за багатофакторної моделі становить 3496,4 грн, а за ступеневої двохфакторної моделі - 2985,8 грн з 1 га сільськогосподарських угідь. Однак, не можна стверджувати, що точковий прогноз має достатній ступінь достовірності, тому доцільно розрахувати його двосторонні межі, тобто зробити так званий "інтервальний" прогноз (табл.5).

Інтервальний прогноз виручки від реалізації продукції у фермерських господарствах Київської області з 1 га с.-г. угідь, грн.

Для прогнозованого значення y (х) 95%-ий довірчий інтервал при заданому хi визначається виразом (2):

y (х) ± tб ? my , (2)

де tб - t - критерій Стьюдента; my - стандартна помилка y (х).

Таким чином, керуючись наведеними вище результатами економіко-математичного моделювання можна стверджувати, що в основу фермерського господарювання для забезпечення сталого його розвитку має бути покладено інтенсивний тип ведення галузі рослинництва. Це дасть змогу більш ефективно використовувати наявний ресурсний потенціал фермерства для забезпечення передумов підвищення ефективності його функціонування в досліджуваному регіоні.

аграрний підприємництво сільський державний

Висновки

1. Підприємницька діяльність в національному господарстві України характеризується різними формами та способами її організації, в тому числі й у вигляді малих форм господарювання. Проведений у дисертації аналіз засвідчує, що рівень розвитку останніх в країні є недосконалим з точки зору вимог раціональної структури ринкової економіки та потреб національного господарства, оскільки яскраво прослідковується їх невиробнича спрямованість, яка в динаміці посилюється. Так, кількість малих підприємств за такими видами економічної діяльності, як: торгівля; ремонт автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку разом із операціями з нерухомим майном, орендою, інжинірингом та наданням послуг підприємцям становить понад половину суб'єктів малого підприємництва.

2. Методологічними засадами становлення підприємництва в аграрній сфері є чинне законодавство та специфічні особливості сільськогосподарського виробництва. Суб'єктами аграрного підприємництва, в тому числі й малого, на сучасному етапі його розвитку в Україні виступають приватні підприємства, фермерські господарства, господарські товариства різного ступеня відповідальності, сільськогосподарські виробничі кооперативи, державні підприємства тощо.

3. Дослідження такої специфічної організаційно-правової форми аграрного підприємництва, як фермерські господарства показало, що їх основна маса - це невеликі підприємства, які мають дрібні площі сільськогосподарських угідь, використовують власну працю (тобто працю членів своєї родини, кількість якої становить 3-4 особи). Їх доходи від реалізації виробленої рослинницької та тваринницької продукції значно менші ніж передбачені Господарським Кодексом України для малих підприємств. Таким чином, за кількісними і якісними критеріями фермерські господарства являють собою організаційну форму малого аграрного підприємництва

4. Розвиток фермерських господарств України у динаміці по роках, відображає стабільну тенденцію до зростання всіх (як кількісних, так і якісних) показників землекористування в абсолютному та відносному виразах. Особливо високих темпів фермерство досягло в перший період становлення української держави, а саме - до 1995 р., коли їх кількість зросла до 34478 з 82 господарств у 1990 році.

5. У дисертації знайшли відображення і розкриті регіональні аспекти виробничо-господарської діяльності організаційно-правових форм малого підприємництва в сільськогосподарському виробництві України на основі виявлення ретроспективи їх розвитку та організаційно-економічних особливостей функціонування у сучасному мінливому ринковому середовищі. Доведено, що Степ України має найвищий земельний потенціал для розвитку фермерства. Незначними є земельні ресурси західних областей України, в яких площа сільськогосподарських угідь у 2008 р. становила від 12,6 тис. га у Закарпатській до 67,1 тис. га у Львівській областях. Що стосується фермерів лісостепових областей, то тут площі сільськогосподарських угідь у 2008 р. були у межах від 18,8 тис. га у Чернівецькій до 201,6 тис. га у Вінницькій областях. Прибуткове ведення господарства фермерам забезпечує галузь рослинництва, яка за регіонами варіює від найнижчого рівня 12,1 % у Одеській області до найвищого його значення 61,3 % у Луганській. Тваринницька галузь, яка є збитковою в цілому по фермерських господарствах країни, має прибутки лише в 10 регіонах.

6. Визначальною є роль і функції держави у розвитку малого аграрного підприємництва, яка базується на застосуванні форм, методів і важелів його регулювання і підтримки, спрямованих на досягнення поставленої мети. Відповідно до цього у дисертації запропоноване здобувачем визначення поняття "механізм державного регулювання і підтримки фермерства" як системи методів, форм, важелів і стимулів економічного, нормативно-правового, адміністративного, соціального і організаційного характеру, що у своїй сукупності орієнтовані на забезпечення сталого розвитку і ефективного функціонування фермерських господарств на основі екологобезпечного та інноваційно спрямованого ведення сільськогосподарського виробництва.

7. У робот визначено провідну роль рослнницьких галузей у розвитку фермерських господарств, що й зумовило обґрунтування шляхів підвищення ефективності використання земельно-ресурсного потенціалу малого аграрного підприємництва на інноваційно-інвестиційній основі та створення кооперативних структур матеріально-технічного обслуговування дрібних агровиробників.

8. На основі використання економіко-математичного моделювання як методу аналізу впливу факторів на ефективність сільськогосподарського виробництва дало можливість виявити найсуттєвіші фактори, що впливають на ефективність функціонування фермерських господарств. До них належать, насамперед, фактори інтенсифікації виробництва. Прогнозоване значення грошової виручки від реалізації продукції рослинництва при цьому за багатофакторної моделі становить 3496,4 грн, а за ступеневої двохфакторної моделі - 2985,8 грн у розрахунку на 1 га сільськогосподарських угідь фермерського господарства.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Грабовський Д. О. Особливості розвитку малого підприємництва на селі в умовах аграрних трансформацій / Д. О. Грабовський // Наук. вісн. НАУ. -- 2007. -- Вип. 110, ч. 1. -- С. 323-328.

2. Грабовський Д. О. Перспективи розвитку фермерських господарств в контексті вступу України до СОТ/ Д. О. Грабовський // Вісн. аграр. науки Причорномор'я. -- Миколаїв, 2007. -- Спец. вип. 3(42), т. 2. -- С. 94-100.

3. Грабовський Д. О. Розвиток малого підприємництва в Україні: погляд на проблеми / Д. О. Грабовський // Агроінком: аграр. інформ. наук.-вироб. журн. -- 2007. -- № 5-6. -- С. 81-85.

4. Грабовський Д. О. Роль і місце малого підприємництва в розвитку аграрної сфери сільських територій / Д. О. Грабовський // Наук. вісн. НАУ. -- К., 2008. -- Вип. 124. -- С. 371-377.

5. Грабовський Д. О. Удосконалення механізму ефективного розвитку малого підприємництва на селі / Д. О. Грабовський // Наук. вісн. НАУ. -- К., 2008. -- Вип. 120. -- С. 342-348.

6. Збарський В. К. Соціальний розвиток села: стан і перспективи/ В. К. Збарський, Д. О. Грабовський // Агроінком: аграр. інформ. наук.-вироб. журн. --2006. -- № 2. -- С. 83-88 (автором здійснено збір матеріалів, їх опрацювання та обґрунтування напрямів розвитку).

7. Єрмаков О.Ю. Розвиток малого аграрного підприємництва в Україні / О.Ю. Єрмаков, Д.О. Грабовський, В.В. Вакараш // Наукові праці ПФ НУБіП "КАТУ" “Економічні науки". - Сімферополь: ПФ НУБіП "КАТУ".- 2009. - № 121. - С. 7 - 13 (автор виконав обґрунтування напрямів розвитку малого аграрного підприємництва).

8. Грабовський Д. О. Підприємницька діяльність в історії розвитку економічної думки / Д. О. Грабовський // Збірник матеріалів IX всеукраїнської науково-практичної конференції "Молодь, освіта, наука, культура і національна самосвідомість". -- 2006. -- Т. 2. -- С. 62-64.

9. Грабовський Д. О. Development of Agriculture Enterprises in Rural Region/Д. О. Грабовський // Економіка: Сучасні проблеми та перспективи розвитку: зб. матеріалів У Всеукр. наук.-практ. конф., Київ, 23 берез. 2007 р. -- К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2007. -- С. 99-101.

10. Збарський В. К. Дрібнотоварний приватний сектор на селі: особливості, перспективи розвитку / В. К. Збарський, Д. О. Грабовський; за ред. В. К. Збарського. -- К. : НАУ, 2005. -- 232с. (особистий внесок: опрацювання даних і обґрунтування напрямів розвитку малого аграрного підприємництва).

11. Грабовський Д. О. Власність як економічний базис дрібнотоварного сектору на землі / Д. О. Грабовський // Міжнародний форум з питань організації та ведення рентабельного високоефективного сільськогосподарського виробництва Інтерагро 2006: тези доп. секції "Сільськогосподарська дорадча діяльність: механізм, програми, досвід". -- К., 2006. -- С. 79-87.

Размещено на Allbest.ru