Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ

УДК 330.341.1:631.11:633.1(477.84)

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Інноваційний розвиток зерновиробництва в сільськогосподарських підприємствах

08.00.04 - економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності)

Саранчук Галина Михайлівна

Київ - 2010

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Національному університеті біоресурсів і природокористування України Кабінету Міністрів України.

Науковий керівник доктор економічних наук, професор Єрмаков Олександр Юхимович, Національний університет біоресурсів і природокористування України, професор кафедри аграрної соціології та розвитку села

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент Школьний Олександр Олексійович, Уманський національний університет садівництва, завідувач кафедри менеджменту зовнішньоекономічної діяльності;

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Кісіль Микола Іванович, Національний науковий центр «Інститут аграрної економіки» НААН України, завідувач відділу інвестицій.

Захист відбудеться 18 листопада 2010 р. о 12 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.004.01 у Національному університеті біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 3, аудиторія 65.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Національного університету біоресурсів і природокористування України за адресою: 03041, м. Київ-41, вул. Героїв Оборони, 15, навчальний корпус 4, к.28.

Автореферат розісланий «14» жовтня 2010 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради Т.І. Балановська.

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сталий розвиток агропромислового комплексу та соціально-економічне зростання країни великою мірою залежать від стану зернового господарства, яке займає чільне місце в його структурі. Нині одним з основних гальмівних чинників такого розвитку є відсутність ведення більшістю сільськогосподарських підприємств цілеспрямованої інноваційної діяльності, як важливої передумови підвищення ефективності виробництва конкурентоспроможної продукції.

Зернове господарство належить до стратегічно важливих галузей аграрної економіки України. Забезпечуючи продовольчу безпеку країни, воно є основою розвитку національного агропродовольчого ринку. Випуск конкурентоспроможної продукції зернової галузі можливий тільки на основі використання сучасних технологій, а також здійснення інноваційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах.

Інноваційна ситуація, яка склалася в Україні характеризується, з одного боку, появою нових відкриттів і науково-технічних розробок, а з іншого недостатнім рівнем нововведень у реальну практику виробництва через складний фінансовий стан сільськогосподарських підприємств.

Теоретичним підґрунтям у дослідженні проблеми інноваційного розвитку були праці зарубіжних вчених-економістів Л. Водачек, О. Водачкової, П. Друкера, Б. Санто, Р. Солоу, Ш. Тацуно, Б. Твісса, М. Хучек, Й. Шумпетера.

Вагомий внесок у дослідження особливостей інноваційних процесів в Україні зробили відомі українські вчені: О.М. Алимов, В.Ф. Бесєдін, А.С. Гальчинський, В.П. Галушко, В.М. Геєць, О.Д. Гудзинський, О.І. Дацій, М.В. Зубець, С.М. Кваша, М.І. Кісіль, О.В. Крисальний, П.А. Лайко, П.Т. Саблук, А.І. Сухоруков, В.М. Трегобчук, О.О. Школьний та інші.

Проблеми розвитку зернового господарства як на макро-, так і на регіональних рівнях розглядаються у працях В.І. Бойка, О.Ю. Єрмакова, О.В. Захарчука, І.В. Кобути, М.Г. Лобаса, П.М. Макаренка, Л.О. Мармуль, В.Я. Месель-Веселяка, П.Т. Саблука, В.П. Ситника, Л.М. Худолій, І.І. Червена, С.М. Чмиря, О.М. Шпичака та інших. Проте залишаються недостатньо висвітленими питання пошуку можливостей підвищення ефективності зернового господарства на інноваційній основі.

В умовах аграрних трансформацій проблема пошуку способів активізації інноваційних процесів у зерновиробництві з урахуванням реального стану галузі і підвищення на цій основі ефективності її функціонування залишається ще недостатньо розкритою.

Актуальність і практична значимість розв'язання проблем інноваційного розвитку зерновиробництва зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету, предмет, об'єкт та завдання дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Тема дисертаційної роботи є складовою плану науково-дослідних робіт Навчально-наукового інституту бізнесу Національного університету біоресурсів і природокористування України з теми: «Вдосконалення організаційно-економічного механізму господарювання в агропромисловому виробництві» (номер державної реєстрації 0106U007383), де здобувачем розроблено організаційно-економічні засади інноваційного розвитку зерновиробництва в сільськогосподарських підприємствах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування теоретичних та методичних підходів і розробка практичних рекомендацій для забезпечення ефективного розвитку зерновиробництва на інноваційній основі.

Для досягнення зазначеної мети поставлені такі наукові завдання:

- узагальнити теоретичні основи інноваційного розвитку та визначити організаційно-економічні особливості зернового господарства як складової виробництва сільськогосподарських підприємств;

- обґрунтувати методичні засади дослідження інноваційного розвитку зерновиробництва;

- здійснити аналіз сучасного стану і виявити особливості інноваційного розвитку зернової галузі;

- визначити основні напрями інтенсифікації виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах на інноваційній основі;

- обґрунтувати концептуальні засади прогнозування розвитку зерновиробництва з урахуванням інноваційних факторів;

- розробити кластерну модель регіональної інноваційно-інвестиційної системи розвитку зернового виробництва регіону.

Об'єктом дослідження є процес інноваційного розвитку зерновиробництва в сільськогосподарських підприємствах в умовах аграрних трансформацій.

Предметом дослідження є сукупність теоретичних, практичних і методичних аспектів розвитку зернової галузі на інноваційній основі.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дисертаційної роботи є діалектичний метод пізнання, системний підхід до вивчення економічних явищ, наукові праці вітчизняних та зарубіжних учених і нормативно-законодавчі акти з питань функціонування, економічного аналізу і прогнозування перспектив розвитку зернопродуктового підкомплексу АПК України, інноваційного розвитку сільського господарства.

Для реалізації поставлених завдань у дисертаційній роботі були використані наступні методи дослідження: абстрактно-логічний (визначення сутності економічних категорій та їх взаємозв'язку, теоретичні узагальнення та формулювання висновків); монографічний (вивчення технології і організації виробництва зернових культур у передових підприємствах); економіко-статистичні, зокрема кореляційно-регресійний, індексний, кластерний аналіз, групування (дослідження впливу факторів на зміну виробництва зернових культур і показників його економічної ефективності, встановлення взаємозв'язків між явищами); розрахунково-конструктивний (прогнозування розвитку зерновиробництва); графічний (аналіз тенденцій розвитку та ефективності зерновиробництва); картографічний (дослідження закономірностей та особливостей територіальної організації зернового виробництва).

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, дані Державного комітету статистики України і Міністерства аграрної політики України, статистична інформація Тернопільського обласного управління статистики, річні звіти та первинні документи сільськогосподарських підприємств Тернопільської області, праці вчених-економістів тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в теоретичному, методичному та практичному обґрунтуванні напрямів ефективного ведення зерновиробництва на інноваційній основі. Найбільш вагомими результатами, що характеризують наукову новизну, є:

вперше:

- обґрунтовано економічну доцільність створення зернового біоетанолового кластеру з урахуванням регіональних особливостей сучасного розвитку галузі й ресурсного потенціалу підприємств, що сприятиме вирішенню ряду питань енергетичного, екологічного та соціально-економічного характеру і є основою інноваційно-інвестиційної моделі розвитку зернового виробництва регіону (С. 13-14);

удосконалено:

- визначення поняття «інноваційний розвиток», під яким слід розуміти складний економічний процес щодо відтворення суспільно необхідного продукту, який забезпечує життєдіяльність людини на новому й вищому якісному рівні розвитку продуктивних сил і виробничих взаємозв'язків між його учасниками (С. 5);

- методичні підходи щодо дослідження інноваційного розвитку зерновиробництва, сутність яких полягає у систематизації методів економічних досліджень з урахуванням специфіки виробництва продукції зернових культур сільськогосподарськими підприємствами на інноваційно-інвестиційній основі (С. 6-7);

- організаційно-економічні засади ведення зернового господарства як складової виробництва сільськогосподарських підприємств регіону, що включають пропозиції стосовно ефективних напрямів використання зерна (С. 6-7);

дістали подальшого розвитку:

- запропоноване визначення поняття „інноваційний розвиток зерновиробництва” як сукупність відповідних організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів, спрямованих на здійснення інноваційних процесів і прискорення науково-технічного розвитку виробництва зерна, що ґрунтується на запровадженні прогресивних техніко-технологічних, організаційно-економічних та управлінських рішень щодо збільшення обсягів і поліпшення якості зернопродукції, підвищення ефективності та конкурентоспроможності її виробництва (С. 6);

- виявлення й розкриття основних визначальних чинників інноваційного розвитку зерновиробництва на основі комплексної економічної оцінки ефективності функціонування зернового господарства в умовах аграрних трансформацій (С. 8-9);

- напрями інтенсифікації виробництва зерна на інноваційній основі, які передбачають запровадження ресурсозберігаючих технологій як систем, що базуються на новітніх досягненнях науково-технічного прогресу щодо розвитку зерновиробництва (С. 10-11);

- прогнозування обсягів виробництва окремих видів зернових культур шляхом економіко-математичного моделювання подальшого розвитку зернового господарства регіону на основі урахування інноваційних факторів ведення зерновиробництва у сільськогосподарських підприємствах (С. 12).

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційного дослідження, висновки і пропозиції можуть бути використані у практичній діяльності сільськогосподарських підприємств для забезпечення інноваційного розвитку зерновиробництва як основи ефективного ведення даної галузі.

Результати дисертаційного дослідження і пропозиції щодо інноваційного розвитку зерновиробництва в сільськогосподарських підприємствах схвалені та прийняті до впровадження Головним управлінням агропромислового розвитку Тернопільської обласної державної адміністрації (довідка № 01-954/9 від 05.07.2010 р.), Управлінням агропромислового розвитку Бережанської райдержадміністрації (довідка № 130 від 12.05.2010 р.), Управлінням агропромислового розвитку Теребовлянської райдержадміністрації (довідка № 180 від 24.06.2010 р.), приватно-орендним підприємством «Іванівське» Теребовлянського району Тернопільської області (довідка № 92 від 28.04.2010 р.).

Теоретичні положення та інформаційно-аналітична база дисертаційної роботи використовуються у навчальному процесі Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України «Бережанський агротехнічний інститут» при викладанні дисциплін: «Економіка й організація інноваційної діяльності», «Економіка підприємства», «Економіка сільського господарства», «Організація виробництва», «Економіка праці та соціально-трудові відносини» (довідка №175 від 14.06.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Основні положення, висновки і пропозиції, що викладені у дисертації та виносяться на захист, розроблені здобувачем особисто й відображені в його наукових працях.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на регіональній науково-практичній конференції «Науковий супровід сталого розвитку сільських територій» (м. Бережани, Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут», 29-30 травня 2007 р.); науково-практичній конференції «Біоенергетика і сталий розвиток сільських територій» (м. Бережани, Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету «Бережанський агротехнічний інститут», 28-29 жовтня 2008 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю» (м. Черкаси, Черкаський державний технологічний університет, 8-10 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Продовольча безпека та економічні засади виробництва біопалива в Україні» (м. Київ, Національний університет біоресурсів і природокористування України, 9-10 квітня 2009 р.); Міжнародній науково-практичній конференції «Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин» (м. Умань, Уманський національний університет садівництва, 20-21 травня 2010 р.).

Публікації. За матеріалами дисертаційної роботи опубліковано 9 наукових праць загальним обсягом 4,5 друк. арк., у тому числі 7 статей у фахових виданнях (3,8 друк. арк.), 2 у матеріалах конференцій (0,7 друк. арк.).

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 195 сторінках комп'ютерного тексту. Вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків, списку використаних джерел із 225 найменувань. Робота містить 55 таблиць, 35 рисунків і 40 додатків.

Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету, завдання, об'єкт, предмет і методи дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено дані про їх апробації та впровадження у виробництво.

У першому розділі «Теоретичні засади інноваційного розвитку зерновиробництва в сільськогосподарських підприємствах» досліджено теоретичні та практичні підходи вченихекономістів щодо розкриття сутності інновацій, інноваційного розвитку, визначено організаційно-економічні особливості зернового господарства як складової виробництва сільськогосподарських підприємств та обґрунтовано методичні засади дослідження інноваційного розвитку зерновиробництва.

В сучасних умовах глобалізації економіки інноваційний розвиток стає визначальним чинником досягнення економічного лідерства та важливим інструментом конкурентної боротьби в підвищенні ефективності господарювання. Тому на етапі інтеграції сільського господарства України у світове співтовариство його актуальність набуває дедалі більшого значення. Це зумовлено тим, що інновації є матеріальною основою підвищення ефективності виробництва, якості та конкурентоспроможності продукції, зниження витрат і виступають найважливішою умовою економічного зростання на якісно новій основі.

Визначено, що основним спонукальним мотивом впровадження інновацій для більшості суб'єктів господарювання є виробництво конкурентоспроможної продукції з метою одержання прибутку. Однак в умовах конкуренції досягти бажаного результату можна при забезпеченні ефективності застосування науково-технічних, економічних, організаційних, соціальних та екологічних факторів.

Поняття «інновація» в науковій літературі є надзвичайно багатогранним. Залежно від об'єкта і предмета дослідження інновації можна розглядати як: 1) зміни (Й. Шумпетер, Ю. Яковец, М. Хучек, Ф. Валента, А. Пригожин, Л. Водачек, О. Водачкова, О. Дацій та ін.); 2) процес (Б. Твісс, Б. Санто, В. Лапіна та ін.); 3) результат (Р. Фатхутдінов, П. Ратанін, Г. Ковальова та ін.). Відповідно до наших міркувань, інновація це нагромадження нових знань, втілених у наукових економічних, технічних, організаційних, соціальних новинках з метою одержання суб'єктами господарювання прибутку на основі задоволення суспільних потреб.

Інноваційний тип економічного розвитку виступає фундаментом, який визначає економічну потужність країни та її перспективи на світовому ринку. Під інноваційним розвитком слід розуміти складний економічний процес щодо відтворення продукту, який забезпечує життєдіяльність людини на новому і вищому якісному рівні розвитку продуктивних сил і виробничих взаємозв'язків між його учасниками.

У свою чергу інноваційний розвиток зерновиробництва можна трактувати як сукупність відповідних організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів, спрямованих на здійснення інноваційних процесів і прискорення науково-технічного розвитку виробництва зерна, що ґрунтується на запровадженні прогресивних техніко-технологічних, організаційно-економічних та управлінських рішень щодо збільшення й поліпшення якості зернопродукції, підвищення ефективності та конкурентоспроможності її виробництва.

Інноваційна модель розвитку, як економічна система, орієнтується на створення економічних, організаційних, правових, соціальних умов, що забезпечують ефективне відтворення, розвиток і використання науково-технічного потенціалу країни, впровадження вітчизняних екологічно безпечних, новітніх ресурсозберігаючих технологій.

Зерно є одним із найважливіших джерел багатства будь-якої держави. У світовому землеробстві та в Україні зокрема зернові культури постійно домінували, а зерну і нині відводиться особливе місце серед сільськогосподарської продукції, як гаранту продовольчої безпеки країни. Слід наголосити, що значення розвитку зернового господарства як стратегічної галузі зумовлюється сталим попитом і високою потребою людей у споживанні продуктів харчування, виготовлених із зерна.

Найважливішою передумовою забезпечення конкурентоспроможності зернового господарства та переведення його на інноваційну модель розвитку є зміцнення матеріально-технічної бази, раціональне використання виробничих ресурсів, техніко-технологічне оновлення галузі з урахуванням вимог екологічної безпеки.

Важливою особливістю розвитку зернового виробництва регіону є характер використання зерна. Адже тут на продовольчі цілі використовується невелика його частина у зв'язку із низькою його якістю. Крім того, внаслідок скорочення тваринницьких галузей у більшості сільськогосподарських підприємств зменшилася потреба регіону в фуражному зерні.

Формування ефективного зернового господарства як основної складової зернопродуктового підкомплексу в умовах ринкових відносин залежить від численних факторів. Важлива роль у забезпеченні стабільного розвитку та підвищенні ефективності функціонування зернового господарства належить організаційно-економічним чинникам, які передбачають обґрунтування заходів щодо раціонального використання ресурсного потенціалу з урахуванням конкретних природно-економічних умов господарювання. Особливості зернового господарства потребують виваженої державної підтримки та захисту інтересів товаровиробників.

Основними напрямами державного регулювання зернового ринку слід вважати: удосконалення цінової політики; розвиток ринкової інфраструктури; подолання монополії у сфері збуту зерна; розвиток біржової торгівлі зерновими; страхування урожаю; здійснення кредитної підтримки товаровиробників; стимулювання розвитку інноваційних структур з виробництва зерна, конкурентоздатного на зовнішньому ринку.

В сучасних умовах господарювання необхідна комплексна оцінка ефективності інноваційної діяльності, яка передбачає проведення аналізу науково-інформаційного та технічного рівня підприємства, а також економічної ефективності інновацій.

Запропонований в дисертації методичний підхід до визначення ефективності інновацій ґрунтується на порівнянні результатів, одержаних від впровадження нововведень, із витратами, що його забезпечили.

У другому розділі «Оцінка стану інноваційного розвитку і ефективності зерновиробництва в сільськогосподарських підприємствах регіону» досліджено сучасний стан зернового господарства і можливості його інноваційного розвитку в сучасних умовах господарювання; здійснено аналіз розвитку зернової галузі та оцінку її інноваційності в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності та господарювання; визначено ефективність виробництва і реалізації зерна сільськогосподарськими підприємствами регіону.

Для сучасного стану землеробства Тернопільщини характерним є розширення посівів зернових культур з 44,5% у 1990 р. до 64,1% у 2008 р. в основному за рахунок зменшення посівів кормових культур внаслідок скорочення тваринницьких галузей у більшості сільськогосподарських підприємств.

Тернопільська область забезпечує 2,6-3,8% виробництва зерна в Україні на 2,6% ріллі (табл. 1). Найбільші обсяги виробництва зернових (1598 тис. т) тут одержано в 2008 р. при врожайності 34 ц/га, а найменші в 2000 р. (741 тис. т, урожайність 19,4 ц/га). Таким чином, можна стверджувати, що цей регіон має потенційні можливості до нарощування обсягів виробництва та урожайності зернових культур.

Таблиця 1 Основні показники виробництва зернових культур в Україні та Тернопільській області

Роки	Посівна площа, тис. га	Валовий збір, тис. т	Питома вага області у виробництві зернових, %	Урожайність, ц/га
	Україна	Тернопільська область	Україна	Тернопільська область		Україна	Тернопільська область	Тернопільська область у % до показників України
1990	14583	408	51009	1319	2,6	35,1	32,5	92,6
2000	13646	407	24459	741	3,0	19,4	19,4	100,0
2005	15005	451	38015	1045	2,7	26,0	23,6	90,8
2006	14515	434	34258	905	2,6	24,1	22,2	92,1
2007	15115	442	29295	1126	3,8	21,8	26,2	120,2
2008	15636	488	53290	1598	3,0	34,6	34,0	98,3

На динаміку валових зборів зернових культур в першу чергу впливають два головних системних чинники: зміна посівних площ і урожайність. Шляхом індексного аналізу виявлено, що зменшення валового збору зерна у сільськогосподарських підприємствах регіону на 3% у 2008 р. порівняно із 1990 р. відбулося за рахунок скорочення зібраних площ на 13%, оскільки урожайність зернових культур зросла на 11 відсотків.

З метою виявлення взаємозв'язку між урожайністю пшениці та факторами інноваційності її виробництва було проведено кореляційно-регресійний аналіз показників виробничо-економічної діяльності сільськогосподарських підприємств Тернопільської області. У відповідності з цим кореляційно-регресійна модель залежності урожайності пшениці від обраних факторів має вигляд формули (1):

, (1)

де Х₁ витрати на добрива на 1 га, грн; Х₂ витрати на насіння на 1 га, грн; Х₃ витрати на оплату праці на 1 га, грн.

Параметри одержаного рівняння кореляційно-регресійного зв'язку свідчать, що при збільшенні витрат на добрива, насіння, оплату праці на 100 грн/га урожайність пшениці підвищується відповідно на 1,8; 1,7 і 1,7 ц/га відносно середніх значень по області.

Згідно отриманих коефіцієнтів детермінації рівень урожайності пшениці на 35,5% залежить від сумарного впливу трьох досліджуваних факторів, у тому числі: 23,1% від витрат на добрива на 1 га; 9,1% від витрат на насіння на 1 га; 3,3% від витрат на оплату праці на 1 га посіву пшениці.

Дослідження свідчать, що зернове виробництво в Україні та Тернопільській області зокрема, незважаючи на організаційно-економічні ускладнення сучасного етапу господарювання, є прибутковим, а зернова продукція виступає основним джерелом доходів сільськогосподарських підприємств. Встановлено, що частка доходу від реалізації зернових у загальній сумі одержаного доходу від реалізації продукції рослинництва сільськогосподарськими підприємствами Тернопільської області перевищує 50%, а в окремі роки досягає 80 відсотків.

Невеликі площі посіву зернових культур не дають змоги повною мірою використовувати інноваційні фактори розвитку. Зосередження виробництва зерна у великотоварних підприємствах дозволить застосувати сучасні засоби механізації та технології, що сприятиме підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції та забезпечуватиме ефективне ведення зернового господарства.

Проведені дослідження показали, що економічна ефективність аграрного виробництва тісно пов'язана, насамперед, із розміром господарств за площею сільськогосподарських угідь (табл. 2).

Таблиця 2 Економічна ефективність концентрації зерновиробництва у сільськогосподарських підприємствах Тернопільської області, 2008 р.

Показники	Групи за площею зернових, га	У середньому на 1 господарство
	І до 250	ІІ 251-500	ІІІ 501-1000	ІV понад 1000
Кількість підприємств, од.	63	62	78	82	285
Площа с.-г. угідь, га	210	598	1020	3849	1563
Площа зернових і зернобобових, га	143	376	696	2378	988
Частка зернових і зернобобових у площі с.-г. угідь, %	68,2	62,8	68,3	61,8	63,2
Виробничі витрати на 1 га, грн	1619,3	1966,8	1979,3	2563,9	2371,5
Урожайність, ц/га	23,6	29,3	32,7	41,7	38,4
Повна собівартість 1 т, грн	856,0	737,8	679,0	740,2	732,6
Прибуток (збиток), грн/га	-15,6	177,0	365,1	489,0	423,1
Прибуток (збиток), грн/т	-9,4	88,5	165,4	168,8	159,7
Рівень рентабельності (збитковості), %	-1,1	12,0	24,4	22,8	21,8

За результатами здійсненого групування найбільш ефективними були ті підприємства, що мали в середньому 3,8 тис. га сільськогосподарських угідь, питома вага зернових у їх структурі досягла 61,8 відсотків.

Результати досліджень і практика господарської діяльності передових сільськогосподарських підприємств Тернопільської області свідчать про перспективність освоєння інноваційно-інтенсивних технологій вирощування зернових культур, за яких урожайність хоча і нижча на 5,1 ц/га порівняно з високовитратною інтенсивною технологією, але завдяки нижчій собівартості значно вищим є прибуток з одиниці площі (1897,7 грн) і рівень рентабельності (54,9%) (табл. 3).

Таблиця 3 Економічна ефективність вирощування озимої пшениці за різними технологіями в дослідному господарстві «Хоростківське» Тернопільської області (середнє за 2006- 2008 рр.)

Показники	Базова загальноприйнята технологія	Інтенсивні технології
		високовитратна	інноваційна ресурсозберігаюча
Урожайність, ц/га	53,2	73,8	68,7
Приріст урожайності, ц/га	-	20,6	15,5
Вартість валової продукції, грн/га	4145,4	5755,0	5350,8
Додаткова вартість валової продукції, грн/га	-	1609,6	1205,4
Виробничі витрати на 1 га, грн	2853,6	4364,5	3453,5
Додаткові витрати на 1 га, грн	-	1510,9	599,9
Затрати праці на 1 ц зерна, люд.-год.	0,30	0,31	0,27
Собівартість 1 ц, грн	53,64	59,14	50,27
Прибуток з 1 га, грн	1291,8	1390,5	1897,7
Рівень рентабельності, %	45,3	31,9	54,9
Окупність додаткових витрат, грн	-	1,07	2,01

Ресурсозберігаючий варіант інтенсивної технології на інноваційній основі забезпечує найвищий рівень економічної ефективності виробництва озимої пшениці. Він дає можливість суттєво знизити собівартість продукції, підвищити окупність витрат і продуктивність праці порівняно із високовитратною технологією. Так, трудомісткість виробництва пшениці при ресурсозберігаючій технології нижча на 13, а собівартість на 15% порівняно з високовитратною інтенсивною технологією.

Використання інноваційних елементів вирощування зернових культур забезпечує зниження витрат на пально-мастильні матеріали, насіння, оплату праці, що в кінцевому підсумку призводить до зменшення собівартості продукції та підвищення ефективності галузі.

Фінансовий стан ТОВ «Україна» Підволочиського району Тернопільської області дозволяє запроваджувати в господарську діяльність різного роду інновації як техніко-технологічного, так і організаційно-економічного характеру.

Дослідженнями встановлено перевищення беззбиткового рівня виробництва і реалізації по усіх зернових культурах в даному підприємстві як у вартісному, так і у кількісному виразі, проте найвищим цей показник був по пшениці (рис. 1).

Про економічну доцільність інноваційної діяльності за її впливом на рівень беззбитковості, прогнозованої урожайності, маржинальний дохід, операційний важіль тощо свідчать і результати проведеного нами маржинального аналізу за 2007 2008 рр.

Рис. 1. Визначення точки беззбитковості для вирощування пшениці у ТОВ «Україна» Підволочиського району за інноваційною технологією.

Встановлено, що кожен центнер зернових, вироблений понад рівень беззбитковості забезпечує ТОВ «Україна» додатковий прибуток, що дорівнює відповідно 1,41,3% по пшениці, 1,11,1 % по кукурудзі і 1,02,9 % по ячменю.

У третьому розділі «Напрями ефективного ведення зерновиробництва в сільськогосподарських підприємствах регіону на інноваційній основі» висвітлено напрями інтенсифікації виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах на інноваційній основі, обґрунтовано концептуальні засади прогнозування розвитку зерновиробництва на регіональному рівні з урахуванням інноваційних факторів та розроблено кластерну модель регіональної інноваційно-інвестиційної системи розвитку зернового господарства.

В умовах інтеграції агропромислового комплексу України у світову економіку основним напрямом розвитку зерновиробництва є його інтенсифікація на інноваційних засадах, що має забезпечити підвищення урожайності зернових культур та зростання виробництва конкурентоспроможної зернопродукції на внутрішньому і зовнішньому ринках шляхом використання високопродуктивних сортів, удосконалення культури землеробства, застосування науково обґрунтованих норм добрив у системі сівозмін, високоякісного і своєчасного виконання всіх технологічних операцій. У розвитку інтенсифікації зернового господарства, безперечно, найефективнішим інноваційним інструментом є сорт. Доведено, що ефективне використання сортових ресурсів забезпечує збільшення врожайності на 20-30% і тим самим надає можливість товаровиробникам зернопродукції підвищувати прибутковість свого господарювання.

Основним мірилом рівня інтенсивності в землеробстві є виробничі витрати з розрахунку на одиницю площі певних сільськогосподарських культур, в тому числі і зернових, які з огляду на складний фінансовий стан суб'єктів господарювання бувають досить обмеженими. Це в свою чергу не дозволяє запроваджувати інноваційні елементи технологій виробництва зерна. За результатами проведеного в дисертації групування (табл. 4) встановлено, що найбільш прибуткове зернове господарство (563,2 грн/га) є у сільськогосподарських підприємствах, де виробничі витрати на 1 га як показник рівня інтенсивності ведення галузі становили 1782 грн, що є оптимальним на сучасному етапі.

Таблиця 4 Вплив рівня інтенсивності виробництва зерна на його ефективність у сільськогосподарських підприємствах Тернопільської області, 2008 р.

Показники	Групи господарств за рівнем виробничих витрат, грн/га	У середньому на 1 господарство
	І до 1500	ІІ 1501-2000	ІІІ 2001-2500	ІV понад 2500
Кількість підприємств, од.	94	69	44	78	285
Виробничі витрати на 1 га, грн	1224	1782	2251	3266	2371,5
Урожайність, ц/га	25,5	32,8	36,1	48,3	38,4
Виробнича собівартість 1 ц, грн	48,1	54,4	62,4	67,7	61,8
Повна собівартість 1 ц, грн	66,9	65,8	70,9	78,9	73,3
Прибуток, грн/га	415,3	563,2	324,8	385,6	423,1
Рівень рентабельності , %	33,9	34,0	19,1	15,3	21,8

Шляхом економіко-математичного моделювання подальшого розвитку зернової галузі регіону встановлено, що урожайність пшениці за існуючих тенденцій може в ближній перспективі поступово знижуватися із 34,7 ц/га у 2010 р. до 29,4 ц/га у 2012 р. Аналогічна ситуація характерна й для інших видів зернових культур. Тому, в сучасних умовах господарювання інновації мають відігравати вирішальну роль у забезпеченні стабільного та високоефективного розвитку зернового господарства. Так, застосування сортів-інновацій та збільшення доз мінеральних добрив при вирощуванні зернових культур забезпечить приріст урожайності: пшениці відповідно на 7,3 і 9,7 ц/га; ячменю 7,2 і 11,0 ц/га; кукурудзи 25,8 і 27,8 ц/га.

В дисертації обґрунтовано основні стратегічні пріоритети сталого розвитку зернового господарства Тернопільської області на інноваційній основі, якими є: 1) реалізація заходів щодо стабілізації обсягів виробництва та створення необхідних передумов для їх зростання; 2) розроблення ефективних механізмів щодо широкого використання інновацій та прогресивних методів управління виробництвом; 3) впровадження заходів щодо підвищення технічного рівня та фінансової стійкості підприємств; 4) широкомасштабне застосування інноваційних ресурсозберігаючих технологій; 5) ефективна державна підтримка з метою підвищення конкурентоспроможності продукції; 6) активізація інвестиційних процесів.

Досліджені організаційно-економічні особливості ведення зернового господарства дозволили виділити Тернопільську область як регіон, що найбільшою мірою відповідає вимогам щодо утворення зернового біоетанолового кластера, оскільки тут:

спиртові заводи області виробляють близько 30% спирту етилового від загального обсягу по Україні, причому завантаження їхніх потужностей не перевищує 60%;

є наявність значного обсягу придатної для переробки на біоетанол низькосортної пшениці 6 класу, що становить 40-50% від валового збору;

місткість елеваторів області дорівнює 1,26 млн т при показникові валового збору на рівні 1,5 млн т.

формування такого кластера дозволить отримати значно більший ефект від впровадження інновацій за рахунок концентрації та спеціалізації виробництва.

Структура зернового біоетанолового кластеру передбачає виділення в його межах трьох підкластерів: 1) зерновиробничого; 2) зернозберігаючого й акумулюючого; 3) спиртового (біоетанолового).

З метою оптимізації ресурсів у процесі створення кластера запропоновано здійснювати поетапне залучення сільськогосподарських товаровиробників до цього утворення відповідно до ранжування їх на основі АВС-аналізу (рис. 2). Підприємства групи А, які складають в сукупності лише 10% від розміру вибірки, забезпечують майже 60% загального результату і повинні стати основою для розвитку зернового біоетанолового кластера.

Рис. 2. Відображення результатів АВС аналізу виробництва зерна в сільськогосподарських підприємствах за допомогою кривої Лоренца.

Однією із основних особливостей створення зернового біоетанолового кластера є принцип формування прибутку, який утворюється не на кожному етапі руху матеріального потоку, а в місці його кінцевої реалізації, що сприяє скороченню витрат всередині запропонованої структури і, відповідно, зменшення собівартості продукції. В таких умовах виникає проблема розподілу прибутку, отриманого кластером, між його учасниками. Такий розподіл передбачає врахування внеску кожного із елементів у загальний кінцевий результат, що розраховується, наприклад, як його частка у сукупних витратах. Проведені нами розрахунки показали, що за умови розподілу сукупного прибутку відповідно до здійснених витрат прибуток сільськогосподарського підприємства збільшиться на 217 грн на внутрішньому ринку і на 376 грн на зовнішньому і складе, відповідно, 367 грн і 526 грн (табл. 5). інноваційний економічний зерновиробництво

Таблиця 5 Розрахунок прибутку окремих учасників зернового біоетанолового кластера

Показники	На внутрішньому ринку	На зовнішньому ринку
Прибуток сільськогосподарського виробника від реалізації 1 т пшениці, грн	150	150
Прибуток спиртзаводу від реалізації біоетанолу, виробленого з 1 т пшениці, грн	406	646
Сукупний прибуток кластера від реалізації біоетанолу, грн	556	796
Витрати сільськогосподарського виробника на виробництво 1 т пшениці, грн	770	770
Витрати спиртзаводу на виробництво біоетанолу з 1 т пшениці, грн	394	394
Сукупні витрати кластера на виробництво біоетанолу з 1 т пшениці, грн	1164	1164
Частка сільськогосподарського виробника у сукупних витратах кластера на виробництво біоетанолу з 1 т пшениці, %	66	66
Частка спиртзаводу у сукупних витратах кластера на виробництво біоетанолу з 1 т пшениці, %	34	34
Прибуток сільськогосподарського виробника в результаті перерозподілу відповідно до сукупних витрат кластера на виробництво біоетанолу з 1 т пшениці, грн	367	526
Прибуток спиртзаводу в результаті перерозподілу відповідно до сукупних витрат кластера на виробництво біоетанолу з 1 т пшениці, грн	189	270

Такий підхід до розподілу прибутку значно покращить результати господарської діяльності сільськогосподарських підприємств і сприятиме зміцненню їх матеріальної бази як основи інноваційного розвитку.

Висновки

На основі теоретичних узагальнень у дисертаційній роботі встановлено, що перехід на інноваційну модель розвитку забезпечує в сучасних умовах господарювання ефективне функціонування зернової галузі сільськогосподарських підприємств.

1. Інноваційний розвиток зерновиробництва являє собою сукупність відповідних заходів, спрямованих на здійснення інноваційних процесів і прискорення науково-технічного розвитку виробництва зерна, який базується на запровадженні прогресивних техніко-технологічних, організаційно-економічних, управлінських рішень щодо збільшення і поліпшення якості продукції, підвищення ефективності та конкурентоспроможності її виробництва.

2. В дисертації доведено, що серед організаційно-економічних особливостей зернового господарства найбільш суттєвими є: стратегічне значення продукції; зональний характер виробництва, тривалий термін зберігання, висока питома вага позаторгового обороту, залежність рівня розвитку галузі від погодних умов, що обумовлюють характер технічних, технологічних, організаційно-економічних та інших факторів агропромислового відтворення, незбалансованість пропозиції та попиту. Це зумовлює необхідність забезпечення збалансованого розвитку даної галузі в сільськогосподарських підприємствах на інноваційній основі.

3. Сутність розроблених основних методичних підходів до оцінки інноваційного розвитку зерновиробництва полягає в систематизації методів економічних досліджень з урахуванням специфіки виробництва продукції зернових культур сільськогосподарськими підприємствами на інноваційно-інвестиційній основі. Запропоновано модель комплексної оцінки ефективності інноваційної діяльності, яка передбачає проведення аналізу науково-інформаційного рівня підприємства, його технічного рівня та економічної ефективності інновацій. Встановлено, що застосування комплексного аналізу інноваційної діяльності сприятиме обґрунтуванню найбільш ефективних інноваційних проектів для подальшого їх застосування в сільськогосподарських підприємствах.

4. Зернове господарство є базовою галуззю, на якій формується сільськогосподарське виробництво Тернопільської області. Частка доходу в загальній сумі одержаного доходу від реалізації продукції рослинництва сільськогосподарськими підприємствами регіону коливається від 50 до 80 відсотків. Доведено, що зосередження виробництва зерна у великотоварних сільськогосподарських підприємствах дозволяє застосувати сучасні засоби механізації та технології вирощування, що сприятиме підвищенню продуктивності посівів і поліпшенню якості продукції й у цілому забезпечуватиме ефективне ведення зернового господарства на інноваційній основі.

5. Доцільність інноваційної діяльності в сільськогосподарських підприємствах регіону за її впливом на рівень беззбитковості, прогнозованої урожайності, маржинальний дохід, операційний важіль тощо підтверджується і результатами проведеного в дисертації маржинального аналізу. При цьому на прикладі ТОВ «Україна» Підволочиського району встановлено перевищення беззбиткового рівня виробництва і реалізації по усіх зернових культурах як у вартісному, так і у кількісному виразі. Таким чином, використання інноваційних елементів вирощування зернових культур створює сприятливі умови для досягнення беззбиткового обсягу виробництва за менших витрат ресурсів та праці з розрахунку на одиницю продукції порівняно із традиційними технологіями.

6. Інтенсифікація виробництва на інноваційній основі є одним із пріоритетних напрямів розвитку зернового господарства і спрямована насамперед на підвищення урожайності зернових культур шляхом використання високопродуктивних сортів, удосконалення культури землеробства, застосування науково обґрунтованих норм добрив у системі сівозмін, високоякісне і своєчасне виконання всіх технологічних операцій, що в свою чергу забезпечить виробництво конкурентоспроможної продукції на внутрішньому та зовнішньому ринках. Застосування інноваційної ресурсозберігаючої технології вирощування зернових культур порівняно з високовитратною інтенсивною технологією забезпечує завдяки нижчій собівартості значно вищі прибуток з одиниці площі і рівень рентабельності.

7. При прогнозуванні подальшого розвитку зернової галузі регіону виявлено ймовірність зниження рівня урожайності зернових культур за існуючих технологій їх виробництва. Так, урожайність пшениці у 2012 р. може зменшитись на 21,2% порівняно із 2009 роком. Тому нами економічно обгрунтовано, що в умовах прискорення глобалізаційних та інтеграційних процесів інновації мають відігравати вирішальну роль у забезпеченні стабільного, конкурентоспроможного та високоефективного розвитку зернового господарства. За результатами прогнозу застосування сортів-інновацій та збільшення доз мінеральних добрив при вирощуванні зернових культур забезпечить приріст урожайності: пшениці відповідно на 7,3 та 9,7 ц/га; ячменю 7,2 та 11,0 ц/га; кукурудзи 25,8 та 27,8 ц/га.

8. В дисертації обґрунтовано економічну доцільність створення зернового біоетанолового кластера з урахуванням регіональних особливостей сучасного розвитку досліджуваної галузі й ресурсного потенціалу підприємств. Так, сукупний прибуток усіх учасників логістичного ланцюга за умови реалізації 1 т пшениці на внутрішньому ринку може становити 150 грн, а на зовнішньому 530 грн/т; при переробці 1 т пшениці на біоетанол і отримання в результаті цього близько 400 л екологічно чистого пального, прибуток зросте до 406 грн/т на внутрішньому і до 646 грн/т на зовнішньому ринках. Таким чином, створення зернового біоетанолового кластера є важливим напрямом регулювання кон'юнктури ринку, що забезпечить зростання прибутковості сільськогосподарських підприємств. В кінцевому підсумку це дозволить отримувати значно більший ефект від запровадження інновацій та сприятиме вирішенню цілої низки питань енергетичного, екологічного та соціально-економічного характеру.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Статті у наукових фахових виданнях:

1. Саранчук Г. М. Ефективність виробництва зерна в регіоні та шляхи її підвищення на інноваційній основі / Г. М. Саранчук // Науковий вісник Національного аграрного університету. 2008. Вип. 120. С. 348-353.

2. Саранчук Г. М. Ефективність виробництва та реалізації зерна в регіоні / Г. М. Саранчук // Науковий вісник Національного аграрного університету. 2008. Вип. 124. С. 337-343.

3. Саранчук Г. М. Зернова проблема як складова забезпечення продовольчої безпеки регіону / Г. М. Саранчук // Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. 2009. Вип. 141. С. 289-294.

4. Саранчук Г. М. Інноваційне забезпечення ефективного виробництва зерна / Г. М. Саранчук // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. 2009. Вип. 23. С. 109-113.

5. Саранчук Г. М. Інноваційний розвиток сільського господарства як основа підвищення його конкурентоспроможності / Г. М. Саранчук // Інноваційна економіка. 2010. - № 1[15]. С. 26-32.

6. Саранчук Г. М. Організаційно-економічні засади ефективного виробництва зерна / Г. М. Саранчук // Вісник аграрної науки Причорномор'я. 2009. - Вип. 4(51). С. 147-154.

7. Саранчук Г. М. Стан зернового господарства і тенденції його розвитку в Україні в сучасних умовах господарювання / Г. М. Саранчук // Таврійський науковий вісник. 2008. - Вип. 58. С. 182-189.

Матеріали конференцій:

8. Саранчук Г. М. Економічна ефективність зернового виробництва в сільськогосподарських підприємствах Бережанського району Тернопільської області / Г. М. Саранчук // Науковий супровід сталого розвитку сільських територій: матеріали регіон. наук.-практ. конф. (до 10-ї річниці входження інституту в структуру НАУ), Бережани, 29-30 травня, 2007 р. Бережани: НВДЦ «Нововведення», 2007. С. 127-134.

9. Саранчук Г. М. Стан зернового господарства і тенденції його розвитку в сільськогосподарських підприємствах різних форм власності і господарювання / Г. М. Саранчук // Аспекти стабільного розвитку економіки в умовах ринкових відносин: матеріали IV міжнар. наук.-практ. конф., Умань, 20-21 травня, 2010 р. Умань: Видавець «Сочінський», 2010. Ч. 2. С. 116-118.

Анотації

Саранчук Г.М. Інноваційний розвиток зерновиробництва в сільськогосподарських підприємствах. Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.04 економіка та управління підприємствами (за видами економічної діяльності). Національний університет біоресурсів і природокористування України, Київ, 2010.

Дисертація присвячена обґрунтуванню теоретичних засад та розробці наукових пропозицій щодо основних напрямів інноваційного розвитку зерновиробництва в сільськогосподарських підприємствах.

Проаналізовано різноманітні теоретичні та практичні підходи вченихекономістів щодо розкриття сутності інновацій, інноваційного розвитку й обґрунтовано його значення в умовах посилення тенденцій глобалізації та інтернаціоналізації світогосподарських відносин. Досліджено стан і особливості інноваційного розвитку зерновиробництва, здійснено аналіз ефективності виробництва й реалізації зерна сільськогосподарськими підприємствами регіону.

Визначено основні напрями інтенсифікації виробництва зерна на інноваційній основі, які повинні ґрунтуватися на запровадженні інноваційних ресурсозберігаючих технологій як систем, що базуються на новітніх досягненнях науково-технічного прогресу щодо розвитку зерновиробництва. Здійснено прогнозування обсягів виробництва окремих видів зернових культур на основі економіко-математичного моделювання подальшого розвитку зернового господарства регіону з урахуванням напрямів використання зернопродукції. Розроблено та запропоновано створення зернового (біоетанолового) кластера з урахуванням регіональних особливостей сучасного розвитку галузі, який є основою інноваційно-інвестиційної моделі розвитку зернового виробництва регіону. На підставі результатів проведеного дослідження в роботі розроблено пропозиції щодо напрямів ефективного ведення зерновиробництва в сільськогосподарських підприємствах на інноваційній основі.

Ключові слова: інновації, інноваційний розвиток, зернове господарство, сільськогосподарські підприємства, конкурентоспроможність, інтенсифікація, ресурсозберігаючі технології, ефективність, зерновий біоетаноловий кластер.

Саранчук Г.М. Инновационное развитие зернопроизводства в сельскохозяйственных предприятиях. Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.04 экономика и управление предприятиями (по видам экономической деятельности). Национальный университет биоресурсов и природопользования Украины, Киев, 2010.

Диссертация посвящена обоснованию теоретических принципов и разработке научных предложений по основным направлениям инновационного развития зернопроизводства в сельскохозяйственных предприятиях.

В результате теоретических обобщений трудов ученыхэкономистов обосновано, что инновации являются материальной основой повышения эффективности производства, качества и конкурентоспособности продукции, снижения затрат, а также наиболее важным условием экономического роста на качественно новой основе.

Усовершенствовано определение понятия «инновационное развитие», под которым следует понимать сложный экономический процесс воспроизводства продукта, обеспечивающий жизнедеятельность человека на новом и более высоком качественном уровне развития производительных сил и производственных отношений между его участниками. На основе этого сформулировано определение «инновационное развитие зернопроизводства» как совокупность соответствующих организационно-экономических мероприятий, направленных на использования инновационных процессов и ускорение научно-технического развития производства зерна, которая базируется на прогрессивных технико-технологических, организационно-экономических и управленческих решениях увеличения и улучшения качества зернопродукции, повышения эффективности и конкурентоспособности ее производства.

В результате исследований установлено, что модель инновационного развития зернового хозяйства представляет собой комплексную систему, составляющими которой являются экономические, биологические, технические, организационные, социальные, управленческие и юридические инновации.

Из совокупности организационно-экономических особенностей зернового хозяйства выделены наиболее существенные, а именно: стратегическое значение продукции, зональный характер производства, длительный срок хранения, значительная часть внеторгового оборота, зависимость уровня развития отросли от погодных условий, обусловливающие характер технических, технологических, организационно-экономических и других факторов агропромышленного воспроизводства, несбалансированность предложения и спроса, что определяет необходимость обеспечения сбалансированного развития данной отрасли на инновационной основе.

Определены основные методические подходы к исследованию инновационного развития зернопроизводства, сущность которых состоит в систематизации методов экономических исследований с учетом специфики производства продукции зерновых культур сельскохозяйственными предприятиями на инновационно-инвестиционной основе. В диссертации экономически обоснована модель комплексной оценки эффективности инновационной деятельности, которая предполагает проведение анализа научно-информационнного и технического уровня предприятия, а также оценку экономической эффективности инноваций. Использование данной модели будет способствовать разработке эффективных инновационных проектов для дальнейшего их использования в сельскохозяйственных предприятиях.