Інвестиційне забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів

Размещено на http://www.allbest.ru/

ДЕРЖАВНА УСТАНОВА "ІНСТИТУТ ЕКОНОМІКИ ТА ПРОГНОЗУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ"

08.00.03 - економіка та управління національним господарством

УДК 330.322:330.34

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ІНВЕСТИЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОГО РОЗВИТКУ СТАРОПРОМИСЛОВИХ РЕГІОНІВ

Веселовська

Олена Євгеніївна

Київ

2010



ДИСЕРТАЦІЄЮ Є РУКОПИС

Роботу виконано в Державній установі „Інститут економіки та прогнозування НАН України"

Науковий керівник

доктор економічних наук, старший науковий

співробітник

ШУБРАВСЬКА ОЛЕНА ВАСИЛІВНА,

Державна установа „Інститут економіки та прогнозування НАН України", завідуюча відділу форм і методів господарювання в агропродовольчому комплексі

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, старший науковий співробітник

ШАБЛИСТА ЛЮБОВ МИКОЛАЇВНА,

Державна установа „Інститут економіки та прогнозування НАН України", провідний науковий співробітник відділу фінансово-монетарного регулювання;

кандидат економічних наук, доцент

КРЕЙДИЧ ІРИНА МИКОЛАЇВНА,

Національний технічний університет України „Київський політехнічний інститут", доцент кафедри теоретичної та прикладної економіки.

Захист відбудеться "08" квітня 2010 р. о 14 год. 30 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.239.01 у Державній установі „Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці Державної установи „Інститут економіки та прогнозування НАН України" за адресою: 01011, м. Київ, вул. Панаса Мирного, 26.

Автореферат розісланий "01" березня 2010 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

Левчук Н.І.



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Старопромислові регіони України відіграють особливу роль в економічному житті країни. Вони характеризуються значною концентрацією промислового потенціалу, і як наслідок - порівняно високими показниками розвитку. Проте такі регіони мають низку системних проблем, перш за все, соціально-економічних, для вирішення яких необхідне залучення додаткових внутрішніх та зовнішніх інвестиційних ресурсів. Отже, завдання державної інвестиційної політики полягає у стимулюванні інвестування в економічний розвиток старопромислових регіонів.

Актуальність теми. Підтримка економічного розвитку старопромислових регіонів має супроводжуватися широкою структурною перебудовою виробництва з урахуванням необхідності дотримання у регіональному господарюванні принципів сталості, зокрема, шляхом розв'язання соціально-економічних та екологічних проблем, прискорення розвитку людського капіталу, впровадження інновацій, стимулювання організації високотехнологічних виробництв тощо. Основним елементом вирішення цього завдання є переорієнтація регіональної інвестиційної політики на вибіркове стимулювання інвестиційної діяльності згідно з обраними пріоритетами, а також на створення високопривабливого інвестиційного клімату з огляду на основні регіональні переваги. Така політика має зводитися не до констатації проблем і закликів, а до результат-орієнтованого управління через реалізацію конкретних заходів і програм на основі узгодженої і реалістичної стратегії.

Інвестиційне забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів повинне здійснюватися на науковій основі, з урахуванням певних принципів та кращого міжнародного досвіду. Слід виходити з того, що стимулювання інвестиційного розвитку старопромислових регіонів виступає на сьогодні важливим елементом регіональної економічної політики. Таке стимулювання буде ефективним, якщо воно спиратиметься на чіткі й обґрунтовані науково-методичні підходи і рекомендації.

Вагомий внесок у розвиток теорії і методології регіональної інвестиційної політики зробили вітчизняні та зарубіжні вчені: В.Артеменко, А.Гальчинський, М.Герасимчук, В.Геєць, О.Горська, А.Даниленко, Б.Данилишин, М.Денисенко, А.Загородній, Ф.Заставний, С.Захарін, Б.Кваснюк, О.Коротич, В.Крилова, І.Крейдич, І.Крючкова, Л.Кузьменко, І.Луніна, В.Осецький, А.Пересада, А.Сухоруков, О.Удалих, Л.Федулова, О.Черевко, Л.Шаблиста, О.Шаповалов, О.Шубравська та ін. Проте сучасною українською наукою ще недостатньо досліджені форми і методи стимулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів в умовах трансформаційної економіки, динаміка якої значною мірою визначається впливом глобалізаційних процесів. Не мають практичного вирішення окремі питання посилення позитивного впливу державного регулювання на тенденції розвитку інвестиційного процесу у старопромислових регіонах, удосконалення там структури промислового виробництва, поліпшення інвестиційного клімату. Потребують теоретичного, науково-практичного та методологічного обґрунтування певні проблеми побудови механізму управління інвестиційним забезпеченням економічного розвитку старопромислових регіонів як необхідної складової державного регулювання розвитку регіональних організаційно-економічних систем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано відповідно до планової тематики наукових досліджень:

- Об'єднаного інституту економіки НАН України "Концептуальні основи і засоби державної політики формування та підтримки сталого економічного розвитку" (№ державної реєстрації 0104U000468; 2004-2005 рр.) - розроблено науково-практичні і методичні рекомендації щодо застосування важелів стимулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів України, обґрунтовано пропозиції щодо посилення регулюючого та стимулюючого впливу державної економічної політики на результати інвестиційної діяльності на рівні окремих регіонів, внесено рекомендації з питань удосконалення регіональної інвестиційної політики,

- ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України" "Виклики і шляхи агропродовольчого розвитку" (№ державної реєстрації 0105U006911) - визначено основні проблеми та обґрунтовано перспективи розвитку аграрного сектора і його інвестиційного забезпечення у старопромислових регіонах.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є удосконалення теоретико-методичних підходів і вироблення науково-практичних пропозицій щодо формування системи і механізмів інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів.

Досягнення поставленої мети обумовило необхідність вирішення таких завдань:

- узагальнити основні теорії і теоретичні концепції інвестицій та інвестиційної політики, а також методологічні підходи щодо організації інвестиційного процесу;

- визначити тенденції інвестиційного процесу на рівні держави та на рівні регіонів з метою ідентифікації загальних і специфічних проблем організації інвестиційної діяльності;

- виявити особливості організації інвестиційної діяльності у старопромислових регіонах з урахуванням наявного потенціалу та динаміки їхнього економічного розвитку;

- обґрунтувати методичний підхід до оцінювання динаміки інвестиційного клімату старопромислового регіону з метою виявлення системних деформацій інвестиційного процесу;

- розробити пропозиції щодо удосконалення системи державного управління інвестиційним забезпеченням економічного розвитку старопромислових регіонів;

- удосконалити підхід до формування стратегій інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислового регіону, і на цій основі запропонувати рекомендації щодо розвитку таких регіонів у перспективі.

Об'єктом дослідження є інвестиційний процес у старопромислових регіонах.

Предметом дослідження є управління інвестиційним забезпеченням економічного розвитку старопромислових регіонів.

Методи дослідження. Теоретичною і методологічною основою дослідження є сучасні положення економічної науки щодо організації інвестиційного процесу, у тому числі інвестиційного забезпечення економічного розвитку регіонів.

У роботі використано низку загальнонаукових та специфічних методів дослідження, а саме: метод порівняльно-історичного аналізу - для дослідження еволюції механізмів управління інвестиціями на рівні регіону в історичній ретроспективі; системно-функціональний метод - для узагальнення сучасних теоретичних і методологічних концепцій створення та функціонування механізму управління інвестиційним забезпеченням економічного розвитку старопромислового регіону; методи аналізу та синтезу - для вивчення предмету дослідження в цілісності, єдності і взаємозв'язку його складових частин; економіко-статистичні методи (групування, типізації, рядів динаміки, визначення рейтингів та ін.) - для аналізу та узагальнення статистичної інформації з метою виявлення тенденцій та особливостей інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів; розрахунково-аналітичний метод - для виконання аналітичних розрахунків у ході прогнозування та моделювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів; графічний метод - для графічного відображення отриманих результатів; метод порівняння - для зіставлення тенденцій економічного розвитку старопромислових регіонів в Україні й інших країнах світу.

Інформаційною базою дослідження слугували: результати досліджень з питань інвестицій та регіональної економіки, опубліковані в наукових фахових виданнях; офіційні статистичні дані Державного комітету статистики України, Державного Казначейства України та Національного банку України; законодавчі й інші нормативні акти з питань інвестування; аналітичні, статистичні, прогнозно-планові матеріали економічних служб і підрозділів органів державної влади та управління (зокрема Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України, Міністерства промислової політики України та ін.).

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробленні нових та поглибленні існуючих теоретико-методологічних та науково-практичних положень щодо організації інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів, а саме:

вперше:

- запропоновано концептуальне бачення міжрегіональної інвестиційної конкуренції, що ґрунтується на наявності конкурентної боротьби між регіональними елітами за доступ до централізованих внутрішніх, у тому числі державних і корпоративних, та іноземних джерел фінансування інвестицій; визначено елементи та форми такої конкуренції, що дало змогу обґрунтувати пропозиції щодо формування механізму управління інвестиційним забезпеченням економічного розвитку старопромислових регіонів;

удосконалено:

- методологічний підхід до визначення стратегічних орієнтирів інвестиційного забезпечення старопромислових регіонів, зокрема, запропоновано розширене формулювання головної мети (як поліпшення якості життя населення за рахунок ефективних структурних змін економіки в цих регіонах та підвищення конкурентоспроможності регіональної економічної системи на основі випереджаючого збільшення обсягів та удосконалення структури інвестицій, активізації інноваційної діяльності, переходу економіки на інноваційну модель розвитку та формування сучасних високотехнологічних виробництв), та доповнено систему основних цілей і завдань реалізації зазначених стратегій, що дозволило обґрунтувати перспективні параметри інвестиційного забезпечення старопромислових регіонів;

- визначення поняття "стимулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку регіонів", що, на відміну від існуючих тлумачень, відображає комплексний характер зазначеного процесу, реалізація якого передбачає здійснення системи правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення розвитку регіонів на основі економічно обґрунтованого, ефективного інвестування відповідно до проголошених пріоритетів розвитку шляхом поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному і регіональному рівнях, максимально ефективного використання інвестиційного потенціалу регіонів в інтересах місцевих громад та держави в цілому;

- наукові підходи до оцінювання інвестиційного клімату регіону, зокрема обґрунтовано доцільність його проведення з урахуванням динаміки мезоекономічних показників із використанням методу рейтингової стандартизації, що, на відміну від існуючих підходів, дозволяє повніше врахувати вплив окремих чинників на узагальнюючий результат; на основі застосування такого методу доведено, що старопромислові регіони відстають від інших регіонів держави за показниками динаміки привабливості інвестиційного клімату, виявлено тенденцію поступового вирівнювання інвестиційного потенціалу регіонів, встановлено, що економічна криза 2008-2009 рр. болючіше вплинула на процеси інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів, ніж інших регіонів держави;

дістали подальшого розвитку:

- наукові положення щодо системи державного управління інвестиційним забезпеченням розвитку старопромислових регіонів, яку, зокрема з урахуванням досвіду підтримки такого процесу в країнах ЄС, запропоновано доповнити еклектичними механізмами (з поєднанням інструментів загальнодержавного та регіонального регулювання), що забезпечить повніше урахування місцевих умов і особливостей у процесі організації інвестиційної діяльності; обґрунтовано висновок, що використання в Україні європейських моделей вирішення проблем вугільної галузі носило фрагментарний характер, обумовлений, насамперед, недостатністю фінансування відповідних заходів та слабкою мотивацією населення до навчання, освоєння нових професій і міжрегіональної міграції;

- методичне забезпечення процесу управління інвестуванням розвитку старопромислових регіонів; зокрема, запропоновано систему механізмів стимулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів, яка включає заходи організаційно-економічного та фінансового (фіскального та нефіскального) характеру, що можуть реалізовуватися органами регулювання центрального та регіонального рівнів.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати використані: органами державної влади та управління в процесі реалізації державної політики інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів; при проведенні наукових досліджень з проблем інвестиційного забезпечення економічного розвитку регіонів; у процесі удосконалення законодавчих і нормативних документів з питань організації регіональної інвестиційної політики. Окремі положення дисертаційного дослідження можуть бути використані при викладанні навчальних дисциплін.

Ряд положень та висновків дисертаційного дослідження застосовано в роботі Верховної Ради України (лист від 04.09.2009 р. № 04-31/10-466/190708), Державного агентства України з інвестицій та інновацій (лист від 30.04.2009 р. № 1027/02-06-1-08), Криворізького інституту Київського національного економічного університету ім. В.Гетьмана (лист від 18.05.2009 р. № 01-284).

Апробація результатів дисертації. Основні наукові результати доповідались на Першій міжнародній науково-практичній конференції молодих учених "Теоретична і прикладна економіка: задачі і перспективи" (м. Тернопіль, 2008 р.), IV Всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та молодих вчених "Розвиток фінансової системи України: здобутки, проблеми, перспективи" (м. Львів, 2008 р.), Міжнародній науково-практичній конференції "Умови економічного зростання країн з ринковою економікою" (м. Переяслав-Хмельницький, 2009 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 9 наукових праць (з них 1 розділ у колективній монографії - у співавторстві, 5 одноосібних наукових праць у провідних наукових фахових виданнях, 3 одноосібні наукові праці в інших виданнях) загальним обсягом 4,6 друк. арк.

Структура і обсяг роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів основної частини, висновків, додатків, списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 218 сторінок, основний зміст викладено на 191 сторінці. В основній частині дисертації міститься 8 таблиць, які займають 3,6 сторінок, і 10 рисунків, які займають 4,7 сторінок. Список використаних джерел включає 189 найменувань і займає 16 сторінок, додатки розміщені на 11 сторінках.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ

У першому розділі "Інвестиційне забезпечення економічного розвитку регіону: теоретико-методологічний аспект" розкрито сутність інвестицій як чинника економічного розвитку, викладено результати узагальнень щодо формування та реалізації регіональної інвестиційної політики, наведено методологічні підходи до організації інвестиційного процесу, проаналізовано міжнародний досвід управління інвестиційним розвитком регіонів.

Сучасна парадигма економічного розвитку України повинна передбачати широке використання інвестиційного потенціалу регіонів з урахуванням особливостей їхнього розвитку. Основним напрямом регіональної політики має стати підвищення ролі регіонів як господарюючих одиниць, що здатні самостійно (за рахунок коштів місцевих бюджетів та у партнерстві з недержавним сектором) реалізовувати масштабні інвестиційні проекти. Запропоновано визначення поняття "стимулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку регіонів" як комплексу правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення розвитку регіонів на основі здійснення економічно обґрунтованого, ефективного інвестування відповідно до проголошених пріоритетів розвитку шляхом поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному і регіональному рівнях, максимально ефективного використання інвестиційного потенціалу регіонів.

Висунуто гіпотезу щодо конкурентної боротьби регіональних еліт за доступ до централізованих внутрішніх (бюджетних і корпоративних) та іноземних джерел фінансування інвестицій в умовах недостатності інвестиційних ресурсів для забезпечення економічного розвитку регіонів. Така конкуренція проявляється у лобіюванні програм економічного розвитку регіонів, які передбачають фінансування з державного бюджету або державних фондів, запровадження режимів спеціальних (вільних) економічних зон, у створенні привабливих умов організації господарської та інвестиційної діяльності для окремих регіонів або галузей, які формують промислове ядро певних регіонів, у маніпулюванні економічними нормативами, за якими здійснюються міжбюджетні відносини тощо.

Розкрито нові елементи інвестиційної конкуренції між регіонами:

намагання регіональних еліт впливати на коригування нормативно-правової бази з питань бюджетно-податкової політики, митних процедур, міжбюджетних відносин, регулювання інвестиційної діяльності тощо, з метою запровадження для своїх регіонів пільгових умов (прикладом може слугувати створення вільних економічних зон);

ініціювання, обґрунтування та супроводження капіталомістких програм і проектів регіонального розвитку, котрі повністю або частково мають фінансуватися за рахунок централізованих ресурсів (для старопромислових регіонів такі програми пов'язані, перш за все, із завантаженням виробничих потужностей, виділенням фінансування на реалізацію екологічних проектів, а також програмами подолання депресивності та стимулювання зайнятості);

удосконалення регуляторних механізмів, у тому числі шляхом запровадження так званих "економічних експериментів";

закріплення пільгових статусів, що можуть дати переваги при розподілі централізованих ресурсів ("депресивний регіон", "екологічно небезпечна територія", "територія, що виконує особливі державні функції" тощо).

З урахуванням наведених елементів запропоновано розширити існуючий перелік форм інвестиційної конкуренції між регіонами (рис. 1).



Рис. 1. Форми інвестиційної конкуренції між регіонами

Старопромисловим регіоном називають територію з високою концентрацією промислового виробництва, порівняно більшими обсягами випуску промислової продукції, вищими темпами зростання інвестицій, заробітної плати, але водночас - із високим рівнем зношеності основних фондів і забруднення навколишнього середовища та нижчим ступенем використання новітніх технологій. В Україні до таких регіонів можна віднести Дніпропетровську, Донецьку, Запорізьку і Луганську області.

Обґрунтовано, що старопромислові регіони відчувають гостру нестачу інвестиційних ресурсів. Визначені основні особливості управління інвестиційним забезпеченням економічного розвитку старопромислових регіонів, які стали передумовою інвестиційної кризи:

низька привабливість інвестиційного клімату у більшості старопромислових регіонів, що викликано деформаціями та структурними диспропорціями регіонального розвитку;

відсутність системного підходу при формуванні державної регіональної політики, недосконалість нормативно-правового регулювання регіонального економічного розвитку, недостатнє застосування інструментів державного стимулювання інвестиційного розвитку старопромислових регіонів;

недостатній вплив системи формування місцевих бюджетів та трансфертів на економічний розвиток старопромислових регіонів;

відплив трудових ресурсів і капіталу із старопромислових в інші регіони держави (переважно у великі міста);

загострення інвестиційної конкуренції між регіонами.

Окремі європейські країни також мають регіони, які можна віднести до старопромислових (зокрема, райони з домінуванням вугільної промисловості у Великій Британії, Німеччині, Польщі).

Принциповими положеннями політики ЄС щодо розвитку старопромислових регіонів та вирішення соціальних проблем реструктуризації вугільної галузі є: пріоритетне працевлаштування працівників, котрі вивільнилися з ліквідованих вугільних шахт та підприємств, функціонування яких пов'язано з вугільною промисловістю; створення нових робочих місць, перекваліфікація кадрів, розвиток соціальної інфраструктури шахтарських міст, недопущення зниження доходів населення; розвиток малого та середнього підприємництва; піднесення культури самозайнятості населення; залучення інвестицій та розвиток корпоративного підприємництва; впровадження інноваційних наукомістких виробництв, розвиток рекреаційного сектора і туризму на території старопромислових регіонів; організація громадських робіт; сприяння переселенню шахтарів та їхніх сімей в інші регіони країни. Всі відповідні заходи соціально-економічного характеру здійснювалися в умовах доступу до структурних фондів ЄС.

Проте використання європейських здобутків у вирішенні проблем вугільної галузі в старопромислових регіонах України мало фрагментарний характер, що було спричинено, перш за все, недостатністю фінансування відповідних заходів та слабкою мотивацією населення до навчання, освоєння нових професій та міжрегіональної міграції.

У ході вирішення інвестиційних проблем старопромислових регіонів необхідно враховувати кращий європейський досвід, зокрема щодо ефективного розв'язання специфічних соціальних проблем. Має йтися про вироблення еклектичного підходу, що поєднує певні напрацювання окремих країн, місцеву специфіку, наявний досвід управління економікою, акумульовані фінансові й інвестиційні ресурси.

У другому розділі "Стан і умови інвестиційного забезпечення економічного розвитку у старопромислових регіонах" наведено результати оцінки інвестиційної діяльності та сучасної регіональної інвестиційної політики в Україні, а також мезоекономічного аналізу інвестиційної діяльності у старопромислових регіонах.

Проаналізовано тенденції інвестування у старопромислових регіонах. Встановлено, що старопромислові регіони реалізують (освоюють) 25% загального обсягу національних інвестицій і лише 20% іноземних інвестицій. Жоден з таких регіонів за показниками освоєння інвестицій ще не вийшов на рівень 1990 р. У старопромислових регіонах середній індекс інвестицій (до попереднього року) є нижчим за середній по економіці показник (за винятком 2008 р.), а частка власних коштів підприємств і організацій у структурі джерел інвестицій в основний капітал перевищує середній по економіці показник у понад 10 відсоткових пунктів (в.п.), що викликано наявністю значної кількості капіталомістких виробництв, які забезпечують відносно вищу норму амортизаційних нарахувань. У 2008 р. в старопромислових регіонах, як і в цілому в економіці України, показники інвестиційної активності знизилися (таблиця).



Таблиця

Капітальні інвестиції у старопромислових регіонах за 2008 р.

Регіон (область)	Освоєно (використано) капітальних інвестицій	У тому числі інвестицій в основний капітал
	млрд грн	% до загального обсягу	млрд грн	% до 2007 р.
Україна	272,1	100,0	222,7	97,4
Старопромислові регіони - усього	68,0	25,0	54,9	99,3
у тому числі області: Дніпропетровська	21,2	7,8	17,2	101,2
Донецька	24,8	9,1	19,7	96,0
Запорізька	8,7	3,2	7,1	95,0
Луганська	13,3	4,9	10,9	94,8

Джерело: розраховано за даними Держкомстату України.

У старопромислових регіонах найбільші обсяги інвестицій спрямовуються у розвиток промисловості. Разом з тим усі інші види економічної діяльності проінвестовані недостатньо (частки старопромислового регіону за іншими видами економічної діяльності є меншими за загальну частку старопромислового регіону в загальному обсязі інвестицій). Вкрай недостатні обсяги інвестування освіти, охорони здоров'я, екологічних програм, державного управління.

Середній індекс інвестицій (до попереднього року) у старопромислових регіонах є нижчим за середній показник по економіці (за винятком 2008 р.). Так, у 2000 р. індекс інвестицій у старопромислових регіонах був менший за середній по показник економіці майже на 7 в.п., у 2004 р. - на 1,4 в.п., у 2006 р. - на 6,4 в.п., у 2007 р. - на 0,5 в.п., і лише у 2008 р. індекс інвестицій у старопромислових регіонах (99,3%) перевищив середній показник по економіці (95,5%). За рахунок власних коштів підприємств і організацій у старопромислових регіонах профінансовано 33,53 млрд грн інвестицій в основний капітал, що становить майже третину від загальноекономічного показника.

При обсязі освоєних інвестицій в основний капітал на рівні 1/4 від загального показника по економіці старопромислові регіони отримали з державного бюджету на інвестування основного капіталу 3,34 млрд грн, що становило 31,93% усіх ресурсів державного бюджету, виділених на ці цілі. Отже, відносний рівень підтримки інвестування за рахунок державного бюджету перевищує середній по економіці показник. Натомість є відносно недостатнім обсяг профінансованих інвестицій за рахунок коштів місцевих бюджетів (1,15 млрд грн, або 15,71% від загального по економіці показника). Це може свідчити про недостатність використання в старопромислових регіонах бюджетних важелів активізації інвестиційного процесу, що викликано як пасивністю регіональних органів управління, так і недостатністю ресурсної бази місцевих бюджетів.

Визначені основні проблеми організації інвестиційного процесу у старопромислових регіонах: різке зменшення інвестицій в інфраструктурні і соціальні галузі (житлове будівництво, будівництво та капітальний ремонт соціальної інфраструктури), що негативно впливає на рівень життя населення; відсутність достатніх економічних умов для активізації інвестицій у реальний сектор економіки; непогодженість економічної та соціальної політики.

Нині соціально-економічний стан старопромислових регіонів характеризується проявами гострих кризових явищ, виникнення та розвиток яких обумовлені не лише зовнішніми викликами та несприятливими макроекономічними тенденціями, а значною мірою - негативними наслідками реструктуризації вугільної галузі, що спричинило депресивний стан значної частини монофункціональних міст Донбасу. Внаслідок закриття вугільних підприємств у несприятливій ситуації опинилися середні та малі міста з монопромисловою економікою, де робота на підприємствах вугільної промисловості становила основу життєдіяльності населення.

Обсяги "екологічного інвестування" старопромислових регіонів нині у 8-15 разів менші за потребу. Тому держава має стимулювати інвестування у природоохоронні заходи та екологічні проекти. У старопромислових регіонах екологічні інвестиції, що акумулюються переважно за допомогою засобів державного регулювання, мають бути спрямовані у першу чергу на таке:

виробнича та інфраструктурна модернізація, зменшення рівня фізичного та морального зносу обладнання традиційних виробництв, зменшення матеріаломісткості продукції;

мінімізація наслідків екологічних і техногенних катастроф та аварій;

впровадження сучасних систем і стандартів природоохоронної діяльності (у тому числі шляхом посилення економічної відповідальності за порушення екологічного законодавства, зростання фіскального тиску на забруднювачів довкілля).

У третьому розділі "Удосконалення механізму управління інвестиційним розвитком у старопромислових регіонах" наведено методичні рекомендації щодо проведення рейтингової оцінки динаміки інвестиційного розвитку регіону, і на цій основі здійснені відповідні розрахунки, визначені стратегічні орієнтири інвестиційного розвитку старопромислових регіонів, а також перспективні механізми державного управління інвестиційним розвитком старопромислових регіонів.

Обґрунтовано, що для оцінки динаміки інвестиційного клімату регіонів доцільно застосовувати рейтингові методи, зокрема, метод рейтингової стандартизації показників, оскільки він забезпечує високу достовірність результатів за умови збереження методичної єдності. Основним завданням цього методу є доведення різнорідних показників до порівнянності, що стане базою у подальших дослідженнях. Результатом стандартизації показників може бути відповідь на запитання: який з досліджуваних об'єктів (регіон) має найвищі параметри досліджуваного явища (наприклад, підприємницька активність), а який - розташований у кінці ранжованого ряду. Проте базова методика має певні недоліки (зокрема, не встановлюються підходи до вибору та ранжування факторних показників, не описано порядок розрахунку відповідних рангових коефіцієнтів), усунуті автором дослідження. З метою уникнення можливості отримання підсумкових рангових коефіцієнтів нижчих від нуля, запропоновано прирівнювати до нуля ранговий внесок чинників прямої дії, котрі мають негативну динаміку.

Відповідно до проведеного узагальнення наявних методичних підходів, можна дійти висновку, що для аналізу достатньо взяти 5 факторів. Об'єктом дослідження виступає регіон, а фактором - кількісно оцінені економічні процеси і явища, що впливають на інвестиційну привабливість регіону.

У процесі реалізації зазначеної методики спочатку мають визначатися фактори впливу на досліджуване явище. Для цього можливе застосування економетричних методів (зокрема, методу кореляційно-регресійного аналізу) або експертних оцінок. При цьому необхідно дотримуватися певних критеріальних обмежень: фактори повинні мати достовірне числове значення, властивість до перетворень і порівняння та бути такими, що враховуються у реальній бізнес-практиці.

До уваги взяті такі показники:

- індекс фізичного обсягу валового регіонального продукту - характеризує ступінь розширення наявного економічного потенціалу,

- темпи зростання (зменшення) промислового виробництва - характеризує динаміку освоєння наявного виробничого та інфраструктурного капіталу,

- питома вага прибуткових підприємств - характеризує частку фінансово стійких суб'єктів, здатних брати участь у процесі розширеного відтворення,

- темп зростання (зменшення) прибутків прибуткових підприємств від звичайної діяльності до оподаткування - характеризує потенціал фінансового забезпечення інвестування власними коштами підприємств і організацій,

- рівень рентабельності операційної діяльності підприємств - характеризує привабливість підприємницької діяльності у регіоні.

Результати розрахунків доцільно представляти у формі аналітичної таблиці з визначеними рангами для кожного об'єкта дослідження.

На основі запропонованої методики та проведених за даними 2008 р. розрахунків отримані бальні оцінки для кожного з регіонів, що дало змогу розподілити їх за чотирма групами за узагальненим критерієм глибини позитивних змін інвестиційного клімату. Визначено, що старопромислові регіони відносно інших регіонів погіршили інвестиційну привабливість, продемонструвавши переважно негативну динаміку змін чинників, які формують інвестиційний клімат. Отже, економічна криза на процеси інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів вплинула негативніше, ніж в інших регіонах, що пов'язано, перш за все, зі стрімким погіршенням фінансових показників господарювання експортерів, які формують значну частку валового регіонального продукту старопромислових регіонів, а також із загостренням "місцевих" проблем, обумовлених, передусім, негативними наслідками реструктуризації вугільної галузі.

Розроблено підхід до визначення стратегічних орієнтирів інвестиційного забезпечення старопромислових регіонів, що включає формулювання головної мети (якою запропоновано визнати поліпшення якості життя населення за рахунок ефективних структурних змін економіки в таких регіонах та підвищення конкурентоспроможності регіональної економічної системи на основі випереджаючого збільшення обсягів та удосконалення структури інвестицій, активізації інноваційної діяльності, переходу економіки на інноваційну модель розвитку та формування сучасних високотехнологічних виробництв), а також системи основних цілей і завдань з їх реалізації (якими мають бути розвиток людського потенціалу, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення політики трансформації амортизаційних доходів у капітал, розвиток малого бізнесу, формування високоефективного інноваційно-технологічного комплексу регіонів), що дозволило обґрунтувати параметри стратегій інвестиційного забезпечення старопромислових регіонів.

Вказано на необхідність удосконалення механізму управління інвестиційним забезпеченням економічного розвитку старопромислових регіонів шляхом розроблення, затвердження і реалізації науково обґрунтованих та реалістичних Стратегій інвестиційного розвитку старопромислових регіонів.

Обґрунтовано доцільність подальшої оптимізації інструментарію та механізмів стимулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів, застосування комплексного підходу до даної проблеми. Прискорення запровадження інструментів стимулювання розвитку старопромислових регіонів, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку регіонів", має здійснюватися на науковій основі з урахуванням конкретних параметрів соціально-економічного розвитку держави та її регіонів. Необхідно активізувати організаційну роботу для якнайшвидшого практичного впровадження розроблених Угод щодо регіонального розвитку в Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях, а також розробити і впровадити Програми подолання депресивності відповідних територій старопромислових регіонів.

Основними інструментами механізму стимулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів визначено такі:

розроблення реалістичних регіональних програм розвитку, які передбачають застосування дієвих механізмів залучення та фінансування інвестицій та спрямування їх на реалізацію пріоритетних проектів;

прискорення запровадження інструментів стимулювання розвитку старопромислових регіонів, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку регіонів";

активізація організаційної роботи для розроблення та реалізації Угод регіонального розвитку в Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях;

удосконалення механізмів розроблення й реалізації Програм подолання депресивності територій старопромислових регіонів, з передбаченням відповідних витрат у Державному та місцевих бюджетах;

активізація реформування міжбюджетних відносин у напрямі збільшення доходної частини місцевих бюджетів з метою посилення інвестиційної складової у структурі їхніх витрат;

розроблення проектів обласних бюджетів з урахуванням необхідності посилення їхньої інвестиційної складової, у тому числі запровадження практики розроблення та виконання регіональних "бюджетів розвитку", що складаються, як правило, на середньострокову перспективу;

розширення практики здійснення місцевих запозичень, зокрема через емісію регіональних або муніципальних боргових цінних паперів (кредитних паперів);

оптимізація організаційно-економічного інструментарію залучення та супроводження іноземних інвестицій;

стимулювання розвитку середнього та малого бізнесу, у тому числі малого інноваційного підприємництва;

розвиток регіональних промислових (інноваційних) кластерів;

запровадження практики вільної економічної зони регіонального (територіального) рівня;

створення системи регіонального (муніципального) кредитування недержавних інвестиційних проектів.

Запропоновано удосконалену схему механізму управління інвестиційним розвитком старопромислового регіону (рис. 2).

З метою реформування міжбюджетних відносин та перетворення місцевих бюджетів у реальний інструмент активізації інвестиційної діяльності доцільно запровадити принцип, відповідно до якого можливості збільшення видаткової частини місцевих бюджетів залежали б у першу чергу від збільшення їхніх доходів (нині цей зв'язок не є чітким). Органи влади регіонального рівня повинні мати у своєму розпорядженні гнучкі та надійні інструменти забезпечення власних доходів (передусім йдеться про податки). Принципово важливим джерелом наповнення місцевих бюджетів є податок на нерухомість.

Одним з інструментів пожвавлення інвестиційної активності у старопромислових регіонах може стати здійснення місцевих запозичень, тобто емісія регіональних або муніципальних боргових цінних паперів (кредитних паперів), кошти від яких мають спрямовуватися виключно на реалізацію програм розвитку (йдеться про фінансування інвестицій у здійснення інфраструктурних та інноваційно-технологічних проектів). Доцільно розробити законодавчий акт, який би встановив чіткі вимоги щодо обігу таких паперів.

З метою залучення іноземних інвестицій органи влади старопромислових регіонів мають вжити заходів для популяризації перспективних інвестиційних проектів, усунення адміністративних бар'єрів (зокрема, створення системи експертизи та погодження інвестиційних проектів у режимі "єдиного вікна", спрощення процедур надання дозволів та погоджень, скасування невиправданих вимог до інвесторів тощо), активізувати переговори з потенційними інвесторами та донорами про можливість залучення інвестицій у розвиток старопромислових регіонів. Варто розширити практику підготовки "готових інвестиційних проектів", коли інвестор купує вже готовий проект з усіма дозвільними документами і фактично фінансує не підготовчий етап (який в умовах української дійсності може розтягнутися на кілька років), а основні етапи реалізації.



Рис. 2. Удосконалена схема управління інвестиційним розвитком старопромислого регіону

Вибір основних структурно-інвестиційних пріоритетів старопромислового регіону у сфері агропродовольчого виробництва і ринку має відповідати меті подолання відставання масштабів регіонального агропродовольчого виробництва від потреб продовольчого забезпечення населення регіону, а також формування його належного експортного агропродовольчого потенціалу. У зв'язку з цим великого значення насамперед набуває прискорений розвиток логістичної інфраструктури.



ВИСНОВКИ

У результаті проведеного дослідження вдосконалено теоретико-методичні підходи та обґрунтовано науково-практичні пропозиції щодо формування системи і механізмів інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів з урахуванням основних обмежень і викликів трансформаційної економіки.

1. Актуальним завданням економічної науки є дослідження форм і методів стимулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів. Окремі питання посилення позитивного впливу державного регулювання на тенденції розвитку інвестиційного процесу у старопромислових регіонах не мають практичного вирішення.

На основі здійснених теоретичних узагальнень запропоновано визначення поняття "стимулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку регіонів" як комплексу правових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих на досягнення розвитку регіонів на основі здійснення економічно обґрунтованого, ефективного інвестування відповідно до проголошених пріоритетів розвитку шляхом поєднання економічних, соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональному рівнях, максимально ефективного використання інвестиційного потенціалу регіонів в інтересах місцевих громад та держави в цілому.

Обґрунтовано положення щодо конкурентної боротьби регіональних еліт за доступ до централізованих внутрішніх (бюджетних і корпоративних) та іноземних джерел фінансування інвестицій в умовах недостатності інвестиційних ресурсів для забезпечення економічного розвитку регіонів. Відповідно до цього виявлено нові форми інвестиційної конкуренції між регіонами. регіональний інвестиційний мезоекономічний удосконалення

2. Недосконалість управління інвестиційним забезпеченням економічного розвитку старопромислових регіонів спричинена, зокрема, недостатньою привабливістю інвестиційно-інноваційного клімату у таких регіонах, не розробленістю комплексного підходу при формуванні та реалізації державної регіональної політики, недостатнім застосуванням важелів та інструментів державної підтримки інвестиційно-інноваційної активності у старопромислових регіонах, недієвістю бюджетно-податкових методів регулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку цих регіонів тощо.

Досвід державного регулювання інвестиційного забезпечення розвитку старопромислових регіонів у розвинених країнах свідчить про переважне використання таких економічних інструментів, як створення нових робочих місць, перекваліфікація кадрів, стимулювання підприємницьких ініціатив, запровадження дострокового виходу працівників на пенсію, впровадження інноваційних наукомістких виробництв, розвиток рекреаційного сектора і туризму на території старопромислових регіонів, організація громадських робіт тощо. Практичне використання європейського досвіду щодо вирішення проблем вугільної промисловості в старопромислових регіонах України не набуло комплексного характеру, насамперед через недостатність фінансування відповідних заходів та слабку мотивацію працівників до підвищення власної кваліфікації та перенавчання, включаючи освоєння нових професій.

3. Нинішній соціально-економічний стан старопромислових регіонів характеризується проявами гострих кризових явищ, виникнення та розвиток яких обумовлені не лише зовнішніми викликами та несприятливими макроекономічними тенденціями, а значною мірою - негативними наслідками реструктуризації вугільної галузі. Старопромислові регіони реалізують (освоюють) 25% загального обсягу національних інвестицій і лише 20% іноземних інвестицій. Жоден з таких регіонів за показниками освоєння інвестицій не вийшов на рівень 1990 р., середній індекс інвестицій (до попереднього року) в них є нижчим за середній показник по економіці (за винятком 2008 р.), а частка власних коштів підприємств і організацій у структурі джерел інвестицій в основний капітал перевищує середній показник по економіці більш як на 10 відсоткових пунктів. У старопромислових регіонах найбільші обсяги інвестицій спрямовуються у розвиток промисловості, натомість вкрай недостатніми є обсяги інвестування освіти, охорони здоров'я, екологічних програм, державного управління.

4. Для оцінки динаміки інвестиційного клімату регіонів пропонується застосовувати метод рейтингової стандартизації показників, з використанням якого встановлено, що у 2008 р. старопромислові регіони погіршили інвестиційну привабливість відносно інших регіонів, продемонструвавши переважно негативну динаміку змін чинників, які формують інвестиційний клімат. Отже, економічна криза на процеси інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів вплинула негативніше, ніж в інших регіонах, що пов'язано, насамперед, зі стрімким погіршенням фінансових показників господарювання експортерів, які формують значну частку валового регіонального продукту старопромислових регіонів, а також із загостренням місцевих проблем, обумовлених, передусім, негативними наслідками реструктуризації вугільної галузі.

5. Основними інструментами впливу регіональної влади на інвестиційний розвиток регіону нині є обласні цільові програми та обласний бюджет. Для забезпечення збалансованості соціально-економічного розвитку старопромислових регіонів запропоновано головною метою інвестиційних стратегій таких регіонів визнати поліпшення якості життя їх населення за рахунок ефективних структурних змін та підвищення конкурентоспроможності регіональної економічної системи на основі випереджаючого збільшення обсягів та удосконалення структури інвестицій, активізації інноваційної діяльності, переходу економіки на інноваційну модель розвитку та формування сучасних високотехнологічних виробництв. Обґрунтовано пропозицію про доцільність складання регіональних "бюджетів розвитку", що включатимуть визначення джерел та напрямів інвестицій на реалізацію пріоритетних регіональних програм і проектів.

До першочергових завдань удосконалення регіональної інвестиційної політики в частині стимулювання інвестиційного процесу у старопромислових регіонах віднесено такі: запровадження планування соціально-економічного розвитку цих регіонів шляхом розроблення, затвердження і реалізації науково обґрунтованих та реалістичних Стратегій інвестиційного розвитку старопромислових регіонів; продовження роботи щодо експериментального запровадження програм подолання депресивного стану окремих міст і районів у старопромислових регіонах; подальше реформування міжбюджетних відносин у напрямі бюджетної децентралізації, зміцнення місцевої фінансової бази з одночасним посиленням контролю за витрачанням бюджетних коштів; розвиток і вдосконалення інституційно-правового забезпечення регіональної соціально-економічної політики, зокрема щодо особливих режимів інвестиційної діяльності на територіях старопромислових регіонів; удосконалення системи управління на регіональному та місцевому рівнях на основі чіткого визначення і законодавчого закріплення розподілу повноважень і обов'язків між органами виконавчої влади та місцевого самоврядування.

6. Обґрунтовано необхідність першочергового використання таких інструментів механізму стимулювання інвестиційного забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів, як: розроблення та реалізація адекватних сучасним викликам програм регіонального розвитку; активізація практичного запровадження важелів та інструментів державної підтримки розвитку старопромислових регіонів, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку регіонів"; удосконалення організаційно-адміністративної роботи для розроблення та реалізації Угод регіонального розвитку в Дніпропетровській, Запорізькій та Луганській областях; оптимізація процесу розроблення й запровадження Програм подолання депресивності окремих територій стапропромислових регіонів; подальше реформування міжбюджетних механізмів у контексті необхідності збільшення доходної частини місцевих бюджетів, а також практичне застосування інструментарію регіональних "бюджетів розвитку" з метою посилення інвестиційно-інноваційної діяльності на відповідних територіях; апробація та поширення досвіду здійснення місцевих (регіональних, муніципальних та ін.) запозичень; удосконалення організаційно-економічного механізму стимулювання надходження прямих та портфельних іноземних інвестицій; підтримка розвитку територіальних промислових (виробничо-інноваційних) кластерів; створення та підтримка регіональних систем кредитування пріоритетних інвестиційних проектів та ін.



СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Веселовська О.Є. Агропродовольчий потенціал старопромислових регіонів України / О.В.Шубравська, О.Є.Веселовська // Виклики і шляхи агропродовольчого розвитку / [Пасхавер Б.Й., Шубравська О.В., Молдаван Л.В. та ін.] ; за ред. акад. УААН Б.Й.Пасхавера ; НАН України ; Ін-т екон. та прогнозув. - К., 2009. - С.101-110. (Особистий внесок здобувача: аналіз перспектив інвестиційного забезпечення агропродовольчого сектора старопромислових регіонів - 0,4 д.а.)

Веселовська О.Є. Удосконалення системи управління інвестиційним й інноваційним розвитком регіонів / О.Є.Веселовська // Проблеми науки. - 2009. - № 5. - С. 15-20.

Веселовська О.Є. Стратегічні орієнтири інвестиційного розвитку старопромислових регіонів / О.Є.Веселовська // Актуальні проблеми економіки. - 2009. - № 5. - С. 185-189.

Веселовська О.Є. Формування стратегій інвестиційного та інноваційного забезпечення старопромислових регіонів України / О.Є.Веселовська // Проблеми науки. - 2009. - № 3. - С. 8-13.

Веселовська О.Є. Оптимізація механізму управління інвестиційним процесом у старопромислових регіонах / О.Є.Веселовська // Економічний вісник університету : зб. наук. праць учених і аспірантів / Міністерство освіти і науки України ; ДВНЗ "Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди". - 2009. - Вип. 9-10. - С. 145-152.

Веселовська О.Є. Теоретичні аспекти формування та реалізації регіональної інвестиційної політики / О.Є.Веселовська // Матеріали Першої міжнародної науково-практичної конференції молодих учених [Теоретична і прикладна економіка: задачі і перспективи]. - Тернопіль, 2008. - С. 10-11.

Веселовська О. Регіональна інвестиційна політика: теорія і практика / О.Є.Веселовська // Розвиток фінансово-кредитної системи України: здобутки, проблеми, перспективи : матер. IV Всеукр. наук.-практ. конф. аспірантів та молодих вчених (м. Львів, 23-24 жовтня 2008 р.) : тези доповідей / Львівський інститут банківської справи Університету банківської справи Національного банку України. - Львів : ЛІБС УБС НБУ, 2008. - С. 32-34.

Веселовська О.Є. Деякі аспекти формування оптимальної структури джерел інвестиційних ресурсів підприємства / О.Є.Веселовська // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 9. - С. 12-18.

Веселовська О.Є. Моніторинг як економічний інструментарій реалізації інвестиційних проектів / О.Є.Веселовська // Економіка. Фінанси. Право. - 2006. - № 10. - С. 6-9.



АНОТАЦІЯ

Веселовська О.Є. Інвестиційне забезпечення економічного розвитку старопромислових регіонів. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - ДУ "Інститут економіки та прогнозування НАН України". - Київ, 2009.