Моделювання розвитку страхового ринку в Україні

Размещено на http://www.allbest.ru/

КЛАСИЧНИЙ ПРИВАТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

МОДЕЛЮВАННЯ РОЗВИТКУ СТРАХОВОГО РИНКУ В УКРАЇНІ

Спеціальність: Економіко-математичне моделювання

РИБАЛЬЧЕНКО ЛЮДМИЛА ВОЛОДИМИРІВНА

Запоріжжя, 2010 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Діяльність економічних суб'єктів в умовах ринкової економіки пов'язана з різноманітними ризиками, ефективним методом раціонального управління якими є страхування. Одним із головних чинників економічної стабільності в провідних країнах світу є розвинута система страхового захисту. Створення такої системи в Україні є найважливішим завданням, вирішення якого забезпечить соціально-економічний розвиток. Водночас, незважаючи на те, що страховий ринок у країні вже сформувався, сьогодні у його функціонуванні існують досить серйозні проблеми. Однією з таких проблем, зокрема, є його суттєва регіональна нерівномірність, яка зумовлена попитом на страхові послуги. Для ефективного розвитку страхового ринку в Україні необхідне його поглиблене вивчення як на державному, так і на регіональному рівнях із застосуванням методів економіко-математичного моделювання.

У дослідження розвитку страхового ринку країни та діяльності страхових компаній вагомий внесок зробили такі вчені, як М.М. Александрова, В.Д. Базилевич, О.І. Барановський, Л.М. Горбач, О.О. Гаманкова, О.М. Залєтов, О.Д. Заруба, М.С. Клапків, В.М. Парнюк, С.С. Осадець, В.В. Шахов, В.І. Шевченко, І.В. Фисун, В.М. Фурман та інші.

Питанням застосування математичних методів у страхуванні та при аналізі економічних систем присвячені праці таких українських науковців, як: О.В. Білошицький, М.С. Берлін, В.В. Вітлінський, В.І. Єлейко, М.М. Іванов, Н.В. Ковтун, В.М. Порохня, Т.В. Міхайленко, Л.Н. Сергєєва, О.О. Шевчук, О.Ю. Шматко, Л.В. Шірінян, О.В. Хавтур.

Водночас у вітчизняній економічній літературі недостатньо наукових праць, які дають змогу комплексно дослідити розвиток страхового ринку в Україні на державному та регіональному рівнях і базуються на застосуванні економіко-математичних методів. Необхідність вивчення регіонального розвитку страхового ринку в Україні та діяльності вітчизняних страхових компаній на засадах економіко-математичного моделювання з метою створення ефективної системи моніторингу розвитку страхування в Україні та впливу на цей процес змін у чинному страховому законодавстві зумовила актуальність теми, визначили мету, завдання та зміст дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Проведені у дисертаційній роботі дослідження виконані в межах держбюджетної теми “Дослідження математичних моделей економічних та фізико-технічних проблем” (номер державної реєстрації 0102U003702) у 2005 р., науково-дослідної теми “Математичні моделі у дослідженні проблем соціально-економічного розвитку країни та регіонів” (номер державної реєстрації 0106U006088) у 2007 р. та науково-дослідної роботи “Математичне моделювання соціально-економічного розвитку країни та регіонів” (номер державної реєстрації 0108U002222) у 2008 р., які виконувались у Дніпропетровській державній фінансовій академії. Особистий внесок автора полягає в розробці та побудові узагальненого показника розвитку страхового ринку на регіональному рівні із застосуванням методу модифікованої головної компоненти, побудові моделі стратегій страхових компаній України із застосуванням методу головних факторів та динамічної факторної моделі на основі теорії нечітких множин.

Мета й завдання дослідження.

Метою дослідження є моделювання розвитку страхового ринку України та стратегій діяльності вітчизняних страхових компаній. Для досягнення зазначеної мети було поставлено такі завдання:

- дослідити особливості вітчизняного страхового ринку для виявлення основних тенденцій розвитку страхування в Україні;

- проаналізувати методи та моделі, що використовуються при моделюванні розвитку страхового ринку України;

- розробити концепцію моделювання розвитку страхового ринку України на основі системи моделей для моніторингу ефективності його державного регулювання;

- побудувати модель стратегій діяльності страхових компаній України;

- розробити динамічну модель діяльності страхових компаній на ринку страхових послуг України;

- розробити модель розвитку страхового ринку в регіонах України на основі методу модифікованої головної компоненти;

- побудувати модель оцінювання впливу розвитку страхового ринку на економічний стан регіонів;

- удосконалити методи моделювання діяльності страхових компаній та розвитку страхового ринку України.

Об'єкт дослідження - процес розвитку страхового ринку України.

Предмет дослідження - комплекс економіко-математичних методів і моделей розвитку страхового ринку України.

Методи дослідження. Теоретичну та методологічну основу дослідження становлять праці вітчизняних і зарубіжних учених у галузі розвитку страхового ринку та моделювання діяльності страхових компаній. У ході дослідження використано такі методи: теоретичного узагальнення - при огляді методів математичного моделювання, що застосовуються при моделюванні діяльності страхових компаній (підрозділ 1.3), факторного аналізу - для моделювання стратегій поведінки страхових компаній (підрозділ 2.2), динамічного факторного моделювання з використанням елементів теорії нечітких множин - для моделювання діяльності страхових компаній (підрозділ 2.3), метод модифікованої головної компоненти - для побудови узагальненого показника розвитку страхування (підрозділ 3.1), статистичні методи обчислення ризику - для кількісного оцінювання рівня економічного ризику (підрозділ 3.2), економетричні - для виявлення впливу страхування на економічний стан регіону (підрозділ 3.3).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в поглибленні та розробці підходів до моделювання стратегій вітчизняних страхових компаній.

Основні наукові результати полягають у такому:

Вперше: розроблено концепцію моделювання розвитку страхового ринку України на основі системи моделей, яка базується на застосуванні сучасних методів моделювання, дає можливість моделювати складні взаємозв'язки економічних процесів, що склалися на страховому ринку країни, і проводити моніторинг ефективності його державного регулювання.

Удосконалено:

- модель стратегій діяльності страхових компаній України, яка, на відміну від існуючих, базується на методах факторного аналізу, дає можливість виокремити ті основні фактори, що пояснюють вибір стратегії економічної діяльності страхових компаній України;

- динамічну модель стратегій діяльності страхових компаній, яка, на відміну від існуючих, базується на методах факторного аналізу та теорії нечітких множин, дає можливість виявляти вплив зміни ознак на узагальнені фактори з часом;

- модель розвитку страхового ринку в регіонах України на основі методу модифікованої головної компоненти, яка, на відміну від існуючих, дає змогу побудувати узагальнений показник розвитку страхового ринку на регіональному рівні.

Набули подальшого розвитку:

- економетричні моделі оцінювання економічного стану регіонів України, які дають можливість враховувати нову групу факторів, зокрема, пов'язаних з невизначеністю та ризиком, а також з розвитком страхування в регіоні;

- метод моделювання діяльності страхових компаній та розвитку страхового ринку України, що базується на факторному аналізі та дає можливість оцінити ефективність державного регулювання розвитку страхового ринку України.

Практичне значення одержаних результатів. Концептуальні положення та математичні моделі, запропоновані в дисертаційній роботі, можуть бути використані для обґрунтування заходів щодо вдосконалення регулювання розвитку вітчизняного страхового ринку та діяльності страхових компаній. Основні результати дисертаційної роботи впроваджено в практичну діяльність ДФ ЗАТ УІСК “Інвестсервіс” при моделюванні стратегій поведінки компанії на ринку страхових послуг регіону (довідка №7 від 17.02.2009 р.) та ДФ АСК “ІНГО Україна” (довідка №78 від 04.09.2009 р.).

Теоретичні положення, методи і моделі, що визначають наукову новизну дисертації, використовуються в навчальному процесі Дніпропетровської державної фінансової академії при викладанні навчальної дисципліни “Математичні моделі у фінансах” циклу професійної підготовки спеціалістів та магістрів за спеціальністю “Фінанси” (довідка №1 від 20.01.2009 р.) та Дніпропетровського національного гірничого університету при викладанні фахової дисципліни “Моделювання економіки” (довідка №09/49-1-77 від 05.06.2009 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота виконана автором самостійно, на основі ідей і розробок.

З публікацій, що написані в співавторстві, використано лише ті результати, що отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертації доповідались, обговорювались і одержали схвалення на міжнародних та всеукраїнських науково-практичних конференціях, зокрема: Другій Міжнародній науково-практичній конференції “Перспективи розвитку страхового ринку в регіонах України” (м. Київ, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансовий потенціал регіонів України в умовах ринкової економіки” (м. Чернівці, 2006 р.), Третій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених “Сучасні задачі прикладної статистики, промислової, актуарної та фінансової математики” (м. Донецьк, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Фінансове забезпечення економічного і соціального розвитку суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції молодих науковців (м. Черкаси, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічна політика та розвиток регіонів в умовах переходу до постіндустріального суспільства” (м. Дніпропетровськ, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній інтернет-конференції “Актуальні проблеми економічного і соціального розвитку регіонів України” (м. Дніпропетровськ, 2009 р.), Другій Міжнародній науково-практичній конференції “Інформаційні технології та моделювання в економіці” (м. Черкаси, 2010 р.).

Публікації. За темою дисертації опубліковано 20 наукових праць, із них 11 - у наукових фахових виданнях, 8 - в інших виданнях та одній монографії у співавторстві. Загальний обсяг публікацій - 13,58 д. а.

Структура й обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел (190 найменувань) і додатків. Загальний обсяг роботи - 181 сторінка. Дисертація містить 27 таблиць, 31 рисунок, 18 додатків.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У першому розділі - “Теоретико-методологічні основи дослідження діяльності страхових компаній України” - проаналізовано сутність страхування як механізму передачі ризику та як специфічної сфери підприємницької діяльності. Розвиток страхового ринку в Україні неможливий без його державного регулювання, яке є невід'ємною складовою державного регулювання економіки країни. Вбачаються такі цілі державного регулювання страхового ринку України (рис. 1). Державне регулювання страхової діяльності в Україні спрямоване на здійснення правового забезпечення та нагляду за страховою діяльністю. Реалізація його основних функцій дає можливість уникнути системного ризику та забезпечити надійне функціонування всієї страхової галузі в Україні, а також досягти високого рівня конкуренції на страховому ринку.

Рис. 1. - Цілі державного регулювання страхового ринку України:

Ця система моделей передбачає моніторинг ефективності державного регулювання діяльності страхових компаній України на основі даних по окремих страхових компаніях країни та моніторинг державного регулювання страхового ринку на мезорівні, який базується на агрегованих за регіонами даних Державного комітету статистики України. Моделювання стратегій діяльності страхових компаній України передбачає застосування моделей факторного аналізу, які дають можливість виявляти приховані (“латентні”) фактори розвитку страхового ринку України. Крім того, для більшої відповідності факторної моделі реальному процесу та об'єктивності інтерпретації впливу чинного страхового законодавства на ефективність діяльності страхових компаній система моделей, що пропонується, включає динамічні факторні моделі з використанням елементів теорії нечітких множин. Важливим елементом моніторингу регулювання страхування на мезорівні є моделювання рейтингу регіонів за рівнем розвитку страхового ринку. Моделювання впливу страхування на економічний розвиток регіонів базується на застосуванні економетричних моделей, що дають можливість виявити кількісні взаємозв'язки економічних процесів та явищ.

У другому розділі - “Моделювання стратегій діяльності страхових компаній України” - проведене поглиблене дослідження моделювання діяльності страхових компаній, що базується на методах багатовимірного статистичного аналізу та теорії нечітких множин. Для моделювання стратегій економічної діяльності страхових компаній України застосовано метод факторного аналізу, який дає можливість на основі реально існуючих зв'язків економічних показників виявляти узагальнені характеристики організованої структури та механізму розвитку явищ і процесів, що досліджуються. Побудовано модель стратегій діяльності страхових компаній України, які, на відміну від існуючих, базуються на методах факторного аналізу, дали можливість виділити три узагальнені фактори, що пояснюють вибір стратегій економічної діяльності страхових компаній України.

Рис. 2. - Концепція моделювання розвитку страхового ринку України:

Розглянуто такі основні вихідні показники, що визначають стратегії економічної діяльності страхових компаній: співвідношення надходжень страхових премій до валюти балансу, X1, частка власного капіталу у валюті балансу, X2, частка основних засобів у валюті балансу, X3, частка довгострокових фінансових інвестицій у валюті балансу, X4, частка поточних фінансових інвестицій у валюті балансу, X5, частка грошових коштів та їх еквівалентів у валюті балансу, X6, частка виплачених страхових сум у страхових преміях, X7, частка страхових платежів, які належать перестраховикам, X8, співвідношення власного капіталу до страхових резервів, X9, частка страхових виплат у валюті балансу, X10, частка страхових резервів у валюті балансу, X11.

Як конкретну модель факторного аналізу запропоновано застосовувати метод головних факторів. Побудову головних факторів здійснено за допомогою статистичного пакета Stata. З метою поліпшення інтерпретації головних факторів здійснено їх ортогональне обертання за допомогою методу “варімакс”. У результаті проведених розрахунків вдалося виділити та класифікувати за мірою суттєвості впливу на розвиток страхового ринку України три основні узагальнені фактори.

Перший узагальнений фактор F1 було названо “Активна діяльність щодо залучення страхових премій”, другий узагальнений фактор F2 - “Активна діяльність щодо надання послуг на страховому ринку” і третій узагальнений фактор F3 - “Активна діяльність щодо довгострокового інвестування”. Для більшої адекватності факторної моделі реальному процесу та об'єктивності інтерпретації застосовано динамічну факторну модель стратегій страхових компаній України з використанням елементів теорії нечітких множин.

Динамічна факторна модель дає можливість ідентифікувати ті вихідні ознаки, що слабко виявили себе в минулому, але істотно впливали протягом останніх років. Таким чином, отримано додаткову інформацію про досліджуваний економічний процес шляхом виявлення ознак, які послабили або підсилили свій вплив за останні роки, а також ознак, що суттєво впливали протягом усього періоду часу. Також динамічна факторна модель дає можливість більш об'єктивно оцінити фактори і ознаки за певний період часу і мати додаткову інформацію, яку не видається можливим отримати з факторної моделі за один період часу.

Для побудови динамічної факторної моделі використовувались матриці навантажень A за 2001-2008 рр. Ваговий коефіцієнт моделі для ti-го року позначено через а. Для фіксованого значення i виділено такі нечіткі підмножини Wb:

Тут:

W1 - підмножина ознак, які мають незначущі вагові коефіцієнти;

W2 - підмножина вихідних ознак, які мають значущі вагові коефіцієнти;

W3 - підмножина вихідних ознак, які мають значущі вагові коефіцієнти та суттєво впливають на формування назви головного фактора;

W4 - підмножина вихідних ознак, які мають значущі вагові коефіцієнти, але не впливають на формування назви головного фактора.

Разом з s підмножинами W розглянуто n підмножин K) вагових коефіцієнтів a1, що пов'язують головну компоненту F з кожною з n ознак Xj протягом s років. Підмножини K для фіксованого значення j записуються таким чином:

Функцію належності ознаки Xj підмножині Z за ряд років можна представити у вигляді:

- для узагальнених факторів Fr (r = 1, 2, 3) за всі роки, що розглядалися, був не меншим, ніж 75%.

Для забезпечення цієї умови для вагових коефіцієнтів значення akp2, що отримано, має бути не більшим, ніж 0,45.

Таким чином, перший головний фактор мав значущу додатну кореляцію з показниками X1 та X11, безпосередньо пов'язаними зі страховою діяльністю впродовж 2001-2008 рр. Водночас, ознака X10 - частка страхових виплат у валюті балансу потрапила до нечіткої підмножини Z3 вихідних ознак, які мають значущі вагові коефіцієнти та беруть участь у формуванні назви головної компоненти F1 тільки у 2005 та 2006 рр. Вихідна ознака X2 - частка власного капіталу у валюті балансу, крім 2007 р., потрапляла до нечіткої підмножини Z3 вихідних ознак, які мають значущі вагові коефіцієнти. Тобто стратегія страхових компаній була спрямована на збільшення власного капіталу.

Вихідна ознака X7 - частка виплачених страхових сум у страхових преміях протягом 2001-2008 рр. потрапляла до нечіткої підмножини Z1 вихідних ознак, які мають незначущі вагові коефіцієнти. Тобто впродовж 2001-2008 рр. стратегія страхових компаній із залучення страхових премій супроводжувалась завищенням страхових тарифів і не завжди була спрямована на захист майнових інтересів громадян.

У формуванні назви другого узагальненого фактора протягом 2001-2008 рр. брали участь вихідні ознаки X7 та X10. Від'ємна кореляція другого узагальненого фактора з вихідним показником X8 - частка страхових платежів, яка належать перестраховикам, відзначена протягом всього періоду, що досліджувався, крім 2003 р.

У ці роки ця вихідна ознака потрапляла до нечіткої підмножини Z3 вихідних ознак, які мають значущі вагові коефіцієнти та беруть участь у формуванні назви головного фактора F2.

Третій узагальнений фактор навантажували вихідні ознаки X4 - частка довгострокових фінансових інвестицій у валюті балансу та X5 - частка поточних фінансових інвестицій у валюті балансу, які належали до нечіткої підмножини Z3, мали значущі вагові коефіцієнти та брали участь у формуванні назви головного фактора.

Тобто стратегія страхових компаній щодо цього фактора була спрямована на залучення коштів в інвестиційну діяльність. У результаті дослідження діяльності страхових компаній відібрано основні вихідні показники, що визначають стратегії страхових компаній України, які використано у розділі 3 при моделювання страхового ринку України.

У третьому розділі - “Моделювання розвитку страхового ринку в регіонах України” - проведено поглиблене дослідження розвитку страхового ринку в регіонах України з використанням методу факторного аналізу - модифікованої головної компоненти та економетричного моделювання.

Для отримання комплексної оцінки рівня розвитку страхового ринку в регіональному аспекті нами побудовано модель розвитку страхового ринку України на основі методу модифікованої головної компоненти, яка дає можливість зробити згортання вихідних показників для побудови узагальненого показника та виявлення стану розвитку страхового ринку в регіонах України. Необхідною процедурою побудови узагальненого показника є попередня уніфікація відібраних вихідних показників, тобто застосування до них такого перетворення, у результаті якого усі вони вимірюватимуться у N-бальній шкалі.

При цьому нульове значення перетвореного показника відповідатиме найнижчому рівню розвитку, а максимальне значення N - найвищому. Така уніфікація забезпечує порівнянність та зіставність сформованої інформаційної бази.

Уніфікація виконується за різними формулами для показників-стимуляторів та показників-дестимуляторів. Це пов'язано з необхідністю уніфікації тих складових, за якими ранжування здійснювалося від максимального до мінімального значень, та тих, за якими воно виконувалося в протилежному напрямку.

Розрахунок узагальненого показника Y здійснюється за формулою:

Де:

wj - ваговий коефіцієнт;

Xj - вихідні показники;

m - кількість вихідних показників.

Згідно з методом модифікованої головної компоненти, при розрахунках за формулою (8) як ваги wj використовувались квадрати компоненти j власного вектора l1 коваріаційної матриці змінних X1, X2, …, Xm.

При побудові узагальненого показника розвитку страхування в регіонах України за формулою (8), для порівняння, коефіцієнти ваги wj визначались також і іншим методом, а саме як частка дисперсії D(Xj) показника Xj в загальній дисперсії усіх вихідних показників:

На основі вищенаведеної методики побудовано узагальнений показник розвитку страхування в регіонах країни у 2005-2008 рр.

Як бачимо, результати розрахунків узагальнених показників розвитку страхування Y(I) і Y(II) за двома методами досить добре узгоджуються. Водночас, більш стійкі групи лідерів та аутсайдерів отримані за методом модифікованої головної компоненти, що вказує на користь цього методу порівняно з іншим.

Найвище місце в рейтингу розвитку страхування у 2008 р. здобула Донецька область, на другому і третьому місцях перебували, відповідно, Дніпропетровська і Харківська області. Групи регіонів-лідерів (Донецька, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Київська й Одеська області) і регіонів-аутсайдерів (Чернігівська, Сумська, Черкаська і Тернопільська області) у 2005-2008 рр. майже не змінились. При розрахунках узагальненого показника не розглядались дані по м. Київ, оскільки вони на порядок перевищують значення аналогічних показників в іншим регіонах країни.

У результаті проведеного емпіричного дослідження на основі методів економетричного моделювання виявлено негативний вплив економічного ризику на стан розвитку регіонів. Оскільки проблема невизначеності та конфліктності притаманна ринковій економіці, а невизначеність ринкового середовища та ризик підприємницької діяльності зменшують ефективність використання ресурсів, нами висунуто гіпотезу, що розвиток страхового ринку має бути суттєвим фактором економічного зростання в регіонах країни. Цю гіпотезу підтверджено за допомогою економетричної моделі, яку побудовано на основі панельних даних за регіонами України за 2005-2008 рр.

Оскільки вибірка не вичерпує генеральну сукупність (розглянуто тільки 17 регіонів), модель специфіковано на основі лонгітюдних даних з випадковими ефектами. Тест Хаусмана не дав змоги відхилити нульову гіпотезу про відсутність кореляції між індивідуальними ефектами і пояснювальними змінними за обраного рівня значущості б = 0,05.

Побудована модель панельних регресій має такий вигляд:

Де:

VRPit - валовий регіональний продукт на одну особу в регіоні і у році t;

Кit - основні засоби в регіоні і в році t;

Y(I) - узагальнений показник розвитку страхового ринку в регіонах України;

it - випадкові неспостережувані специфічні індивідуальні ефекти.

Оскільки параметр при факторі Y(I) є додатним та статистично значущим на рівні значущості, меншим, ніж 5%, то можна зробити висновок, що рівень розвитку страхового ринку в регіонах України позитивно впливає на економічне зростання.

ВИСНОВКИ

У дисертаційній роботі здійснено дослідження розвитку страхового ринку України та діяльності вітчизняних страхових компаній на засадах застосування методів економіко-математичного моделювання.

Результати проведеного дисертаційного дослідження дали змогу зробити такі висновки:

1. Дослідження особливостей розвитку страхового ринку України дало можливість виявити основні тенденції розвитку страхування в Україні, якими, зокрема, є зростання кількості страхових компаній, обсягів надходжень страхових платежів та рівня страхових виплат, а також зменшення частки страхових платежів, яка передається у перестрахування, що підвищує позитивний вплив страхування на економічний розвиток країни;

2. Аналіз стандартних методів та моделей розвитку страхового ринку України показав їх недосконалість та виявив актуальність застосування комплексного підходу до моделювання розвитку українського страхового ринку;

3. Розроблена концепція моделювання розвитку страхового ринку України на основі системи моделей, яка базується на застосуванні економіко-математичних методів, дає можливість моделювати складні взаємозв'язки економічних процесів, що склалися на страховому ринку країни, та провести моніторинг ефективності його державного регулювання;

4. Побудовано модель стратегій діяльності страхових компаній України за допомогою методу головних факторів. Обґрунтовано, що цей метод є найбільш прийнятним для моделювання стратегій страхових компаній. У результаті дослідження відібрано три узагальнені фактори, які пояснюють вибір основних стратегій економічної діяльності страхових компаній у 2001-2008 рр., а саме: стратегія, спрямована на активне залучення страхових премій, стратегія, пов'язана з активною діяльністю щодо надання страхових послуг, та стратегія, спрямована на активну діяльність щодо довгострокового інвестування;

5. Розроблена динамічна модель стратегій діяльності страхових компаній, що базується на методах факторного аналізу та елементах теорії нечітких множин, дає можливість виявляти вплив зміни ознак на узагальнені фактори з часом. Побудована модель дає можливість виявляти, як зміни у законодавстві, що регулює страхову діяльність, позначаються на розвитку страхового ринку країни. Класифікація страхових компаній за отриманими стратегіями дає можливість поділити їх на декілька груп, досить стійких у часі. Проведене дослідження стратегій страхових компаній у динаміці показало, що стратегії активного залучення страхових премій протягом періоду, що розглядався, відповідали високі значення частки у валюті балансу страхових премій та страхових резервів. Тісний додатний лінійний зв'язок цієї стратегії страхових компаній з часткою у валюті балансу страхових виплат, спостерігався тільки в 2005 р. після внесення змін до Закону України “Про оподаткування прибутку”. Крім того, вихідна ознака “частка виплачених страхових сум у страхових преміях” протягом 2001-2004 рр. зовсім не корелювала з цією стратегією страхових компаній;

6. Розроблена модель розвитку страхового ринку в регіонах України на основі методу модифікованої головної компоненти дає можливість побудувати узагальнений показник розвитку страхового ринку та виявити стан розвитку страхування в регіонах України. Розрахований узагальнений показник розвитку страхового ринку України та її регіонів показав наявність суттєвої диференціації регіонів України за рівнем розвитку страхування. Найвищий рейтинг розвитку страхування, крім м. Київ, мають такі регіони-лідери, як: Донецька, Дніпропетровська, Харківська та Запорізька області. До аутсайдерів належать Чернігівська, Сумська, Черкаська та Тернопільська області;

7. Побудовані економетричні моделі оцінювання економічного стану регіонів України дають можливість враховувати в моделях нову групу факторів, зокрема, пов'язаних з невизначеністю та ризиком, а також з розвитком страхування в регіонах країни;

8. Застосований метод моделювання діяльності страхових компаній та розвитку страхового ринку України, який базується на методах факторного аналізу, дає можливість оцінити ефективність державного регулювання розвитку страхового ринку України;

9. Основні теоретичні та науково-практичні результати дослідження впроваджено в практичну діяльність ДФ ЗАТ УІСК “Інвестсервіс” (довідка №7 від 17.02.2009 р.) та ДФ АСК “ІНГО Україна” (довідка №78 від 04.09.2009 р.). Застосування результатів дослідження дало можливість компаніям удосконалити свою політику на ринку страхових послуг, у результаті чого покращились фінансові показники діяльності компаній, та охопити більшу частину надання страхових послуг фізичним особам у Дніпропетровському регіоні.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ АВТОРОМ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

1. Рибальченко Л.В. Моделі поведінки страхових компаній на ринку страхових послуг / О.А. Рядно, О.В. Піскунова, Л.В. Рибальченко // Вісник ДДФЕІ. Економічні науки. - 2003. - №2 (10). - С. 111-124. (Особистий внесок: застосування методу головних компонент для дослідження поведінки страхових компаній (0,45 д. а.)). страхування ринок державний

2. Рибальченко Л.В. Дослідження розвитку страхових ринків у регіонах України за допомогою економіко-математичного моделювання / О.А. Рядно, О.В. Піскунова, Л.В. Рибальченко // Вісник ДДФІ. - 2004. - №1(11). - С. 129-133. (Особистий внесок: застосовано метод головних компонент для аналізу розвитку страхового ринку в регіонах України (0,18 д. а.)).

3. Рибальченко Л.В. Економіко-математичне моделювання у дослідженні розвитку страхових ринків в регіонах України / Л.В. Рибальченко // Науковий вісник ЧТЕІ КНТЕУ. Економічні науки. Вип. 1. - Чернівці. - 2005. - С. 501-510.

4. Рибальченко Л.В. Сучасний стан та перспективи розвитку страхового ринку в Україні (на прикладі Дніпропетровської області) / Л.В. Рибальченко // Науковий вісник Буковинської державної фінансової академії: Збірник наукових праць. Вип. 7: Економічні науки. - Чернівці, 2006. - С. 201-206.

5. Рибальченко Л.В. Динамічні факторні моделі у дослідженні стратегій поведінки страхових компаній України / О.А. Рядно, О.В. Піскунова, Л.В. Рибальченко // Вісник ДДФА. - 2006. - №2 (16). - С. 109-120. (Особистий внесок: побудовано динамічну факторну модель діяльності страхових компаній з використанням елементів теорії нечітких множин (0,45 д. а.)).

6. Рибальченко Л.В. Перспективи розвитку страхового ринку в регіонах України / О.А. Рядно, О.В. Піскунова, Л.В. Рибальченко // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. - 2007. - Вип. 97. - С. 50-53. (Особистий внесок: застосовано метод головних компонент для побудови узагальнених факторів розвитку страхового ринку в регіонах та їх залежність від економічного стану регіону (0,13 д. а.)).

7. Рибальченко Л.В. Моделювання розвитку страхового ринку в регіонах України / О.А. Рядно, О.В. Піскунова, Л.В. Рибальченко // Фінанси України. - 2007. - №12. - С. 106-114. Особистий внесок: застосовано метод модифікованої головної компоненти для побудови узагальненого показника розвитку страхового ринку в регіонах (0,35 д. а.).

8. Рибальченко Л.В. Економетричні моделі у дослідженні впливу страхування на економічне зростання в регіонах України / О.А. Рядно, О.В. Піскунова, Л.В. Рибальченко // Вісник Полтавського національного технічного університету ім. Юрія Кондратюка. - 2008. - №3 (18). - С. 43-51. (Особистий внесок: запропоновано економетричні моделі дослідження економічного стану регіону та впливу страхування на економічне зростання (0,38 д. а.)).

9. Рибальченко Л.В. Методи факторного аналізу у моделюванні стратегій страхових компаній України / Л.В. Рибальченко // Вісник ДДФА. - 2008. - №2 (20). - С. 170-175.

10. Рибальченко Л.В. Дослідження діяльності страхових компаній методами факторного аналізу та теорії нечітких множин / В.В. Вітлінський, О.В. Піскунова, Л.В. Рибальченко // Економіка України. - 2009. - №5. - С. 46-58. (Особистий внесок: побудовано динамічну факторну модель для виявлення змін у стратегіях українських страхових компаній (0,5 д. а.)).

11. Рибальченко Л.В. Важливість та сутність моделювання розвитку страхового ринку України / О.А. Рядно, О.В. Піскунова, Л.В. Рибальченко // Вісник ДДФА. - 2009. - №1 (21). - С. 146-150. (Особистий внесок: запропоновано систему моделей для моніторингу державного регулювання страхового ринку (0,15 д. а.)).

Размещено на Allbest.ru