Сутність оборотних засобів та визначення їх ролі у виробничому процесі підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Оборотні засоби підприємства: сутність, склад та класифікація

2. Правове і нормативне регулювання оборотних засобів підприємства

3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

4. Оцінка стану оборотних засобів і ефективності їх використання

4.1 Оцінка стану, динаміки і структури оборотних засобів

4.2 Оцінка ефективності використання оборотних засобів

4.3 Оцінка джерел формування оборотних засобів

5. Шляхи покращення використання оборотних засобів

Висновки та пропозиції

Використані джерела інформації

Додатки



Вступ

Оборотні фонди - це кошти, які вступають у виробництво у своїй натуральній формі і в процесі виготовлення продукції повністю споживаються. Після закінчення виробничого циклу, виготовлення продукції та її реалізації авансовані оборотні кошти відшкодовуються в складі виручки від реалізації продукції (робіт, послуг). Це створює можливість систематичного поновлення процесу виробництва, який здійснюється завдяки неперервному кругообігу коштів підприємства.

Дослідження ролі оборотних засобів у процесі виробництва здійснюється для того, щоб уточнити їх економічну сутність як авансованої вартості, яка здійснює кругообіг шляхом трансформації з метою забезпечення безперервної виробничої діяльності.

Питання оборотних засобів, джерел їх формування, класифікація та структура оборотних засобів досліджувалися в працях багатьох провідних вчених-економістів. Значний внесок у дослідженні цієї категорії - "оборотних засобів" зробили вітчизняні вчені, серед яких Ф.Ф. Бутинець, В.І. Єфіменко, М.І. Горбатко, М.В. Кужельний, О.О. Дробишева, М.Я. Остап?юк, П.Я. Попович, В.С. Рудницький, М.Г. Чумаченко та інші. Серед зарубіжних авторів згадані питання розглядались у наукових працях М.І. Баканова, І.Т. Балабанова, В.В. Ковальова, А.Д. Шеремета та інших.

Тема залишається актуальною й донині, що зовсім не дивно бо раціональне й економне використання окремих елементів оборотних засобів підприємства має величезне економічне значення. Це зумовлюється зростаючими масштабами споживання сировини, матеріалів, енергії для виробництва продукції у різних галузях господарства. Економія матеріальних ресурсів дозволяє з однієї і тієї ж кількості сировини і матеріалів виготовляти більше продукції без додаткових витрат суспільної праці, підвищувати ефективність виробництва в цілому на кожному підприємстві.

Кожне підприємство на початку своєї виробничо-господарської діяльності повинно мати певну суму грошових коштів. На ці грошові ресурси підприємство закуповує сировину, матеріали, паливо, сплачує рахунки за електроенергію, виплачує заробітну плату, витрачає кошти на розробку нових товарів. Все це являє собою один із найважливіших елементів господарювання, що має назву "оборотні засоби" підприємства.

В економічній літературі існує декілька поглядів на сутність оборотних активів. Одні економісти трактують їх як "грошові кошти" авансовані в оборотні виробничі фонди та-фонди обігу", інші вважають, що оборотні активи - це частина капіталу підприємства, вкладена в його поточні активи, або це кошти, авансовані для створення оборотних виробничих активів та активів обігу. Але оборотні активи включають як матеріальні, так і грошові ресурси.

Проте в одному думки у всіх збігаються - в умовах ринкових відносин оборотні засоби мають особливо важливе значення, тому що вони являють собою частину виробничого капіталу, що переносять свою вартість на виготовлений товар і повертається до підприємства в грошовій формі в кінці кожного кругообігу капіталу. Таким чином, оборотні кошти є важливим критерієм при рахуванні прибутку підприємства.

Важливо також уміти правильно керувати оборотними коштами, розробляти і впроваджувати заходи, що сприяють зниженню матеріалоємності продукції і прискоренню оборотності оборотних коштів. У результаті прискорення оборотності оборотних коштів відбувається їхнє вивільнення, що дає цілий ряд позитивних ефектів.

Підприємство у випадку ефективного керування своїми і чужими оборотними коштами, може досягти раціонального економічного становища, збалансованого по ліквідності і прибутковості.

Метою даної курсової роботи являється розкрити сутність оборотних засобів та визначити їх роль у виробничому процесі підприємства. Висвітлити такі поняття як склад оборотних засобів, класифікацію та фактори, що впливають на розмір оборотних засобів підприємства.

Ознайомитися з правовим і нормативним регулюванням оборотних активів, способами оцінки стану, динаміки і структури оборотних засобів підприємства, ефективності використання оборотних засобів та джерел їх формування.



1. Оборотні засоби підприємства: сутність, склад та класифікація

Оборотні активи - це грошові кошти і їх еквіваленти, що не обмежені у використанні а також інші активи підприємства, призначені для реалізації або споживання протягом операційного циклу чи протягом 12 місяців із дати складання балансу.

До оборотних виробничих фондів належать: сировина, основні і допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні й швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виробництва, витрати майбутніх періодів.

Оборотні кошти класифікують за трьома ознаками:

залежно від їх участі у кругообігу коштів;

за методами планування та способами регулювання;

за джерелами формування.

Відповідно до першої ознаки оборотні кошти поділяються на оборотні кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди, та оборотні кошти, авансовані у фонди обігу.

Оборотні фонди - це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.

Фонди обігу - це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному рахунку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також укладені в короткострокові цінні папери.

Незважаючи на відмінності у призначенні оборотні фонди та фонди обігу тісно взаємопов'язані. Вони обслуговують єдиний процес відтворення на виробництві й забезпечують його неперервність.

Економічною категорією, що об'єктивно існує, є оборотні активи. Для з'ясування економічного змісту оборотних активів необхідно розмежувати їх функціональні форми, яких вони постійно набирають і змінюють, проходячи через сфери виробництва та обігу.

Якщо процес виробництва на кожному підприємстві неперервний, то оборотні активи, що обслуговують його, у кожний момент перебувають одночасно як у сфері виробництва у вигляді виробничих запасів, незавершеного виробництва, так і у сфері обігу у вигляді готових виробів та грошових коштів. Крім того, зі сфери виробництва вони переходять у сферу обігу і навпаки, тобто постійно перебувають у русі, проходячи три стадії кругообігу - грошову, товарну та виробничу.

Час (тривалість) обороту оборотних засобів являє собою один з показників оборотності. Коефіцієнт оборотності - це кількість оборотів, яке здійснюють оборотні кошти за певний період; його розраховують за формулою:

[1]

де Р - обсяг реалізованої продукції за рік;

ОбС - середньорічний залишок об. коштів.

Час (тривалість) обороту прийнято називати оборотністю у днях. Цей показник визначають за формулою:

[2]

де Д - число днів у даному періоді (360, 90, 30);

Коб - коефіцієнт оборотності.

Чим менша тривалість обороту оборотних активів, тим вище швидкість їх обороту.

Для отримання більш ґрунтовних висновків необхідно проаналізувати оборотність окремих статей оборотних активів.

Оборотність виробничих запасів у днях (Обвз) розраховується за формулою:

[3]

де ВЗ - середня вартість виробничих запасів, тис. гри.;

Срп - собівартість реалізованої продукції, тис. гри.

Чим вище цей коефіцієнт, тим швидше обертаються виробничі запаси. Зменшення коефіцієнта, розрахованого на кінець звітного періоду порівняно з коефіцієнтом, розрахованим на початок звітного періоду, свідчить про уповільнення оборотності запасів, тобто зниженні ефективності їх використання. Про цей факт може також свідчити нижче значення даного коефіцієнта порівняно з середньогалузевими показниками.

Аналогічно розрахуємо оборотність незавершеного виробництва (Обнв):

[4]

де НВ - середня вартість виробничих запасів, тис. гри.

Оборотність готової продукції визначається через чисту реалізацію (Обгг):

[5]



де ГП - середня вартість виробничих запасів, тис. гри.

Розрахуємо коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (коефіцієнт оборотності по розрахунках). У процесі операційної діяльності підприємство надає товарний кредит для споживачів своєї продукції. Тобто існує розрив у часі між продажем товару і надходженням оплати за нього, внаслідок чого виникає дебіторська заборгованість.

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (Кобд'3.) показує, скільки разів за період обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він обчислюється як відношення виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) до середнього розміру дебіторської заборгованості:

[6]

де ДЗ - сумарна по усім складовим дебіторська заборгованість, тис. грн.

Час погашення дебіторської заборгованості (оборотність дебіторської заборгованості (Обдз):

[7]

У результаті уповільнення або прискорення обороту капіталу залучається (вивільняється) певна сума оборотних активів підприємства. Економічний ефект у результаті прискорення оборотності капіталу виражається у відносному вивільненні коштів із обороту, а також у збільшенні суми виручки і суми прибутку. Для визначення цієї величини необхідно зміну оборотності оборотних активів (у днях) помножити на одноденну фактичну величину виручки від реалізації товарів, продукції, послуг:



[8]

де ± АОА - обсяг залучених (+) або вивільнених (-) оборотних активів підприємства, тис. гри.;

Об1, Об0 - оборотність активів у звітному і базовому періодах, дні.

Середні за період суми обігових коштів, що використовуються при розрахунку показників оборотності, визначаються з використанням формули середньої хронологічної. Середньорічну суму (середньорічні залишки обігових коштів) знаходять як середньоарифметичну чотирьох квартальних сум:

[9]

Середньоквартальну суму розраховують як середню трьох середньомісячних:

[10]

Вираз, за яким обчислюють середньомісячну суму, має вигляд:

[11]

Сума оборотних коштів, що знаходиться в розпорядженні підприємства повинна бути досить великою, щоб процес кругообігу не переривався. У той же час, наявність надлишків оборотних коштів негативно позначається на результатах його діяльності.

Оборотні засоби є найбільш мобільними. Під час звичайної діяльності вони безперервно здійснюють кругообіг, знаходячись то на стадії виробництва, то у сфері обігу, змінюючи при цьому свою форму у відносно короткий строк (менший за рік або операційний цикл). Так, запаси сировини і матеріалів передаються на подальшу обробку у виробничі цехи, де з них виготовляється продукція. Запаси готової продукції після продажу переходять у дебіторську заборгованість, яка, в свою чергу, з настанням строку платежу перетворюється на грошові кошти.

Оборотні засоби, які перебувають у сфері виробництва, мають такі ознаки:

використовуються на підприємстві протягом короткого строку (не більше одного року або операційного циклу, якщо він триваліший за рік);

споживаються протягом виробничого циклу;

повністю, як правило, переносять свою вартість на вартість виготовленої продукції за один операційний цикл.

Відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку оборотні активи, які перебувають у сфері виробництва, та залишки готової продукції на складі об'єднані в єдину категорію, яка називається запасами. За визначенням, запаси - це активи, які:

утримуються для використання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством;

перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва;

утримуються для подальшого продажу за умов звичайної діяльності підприємства.

Склад оборотних активів - це сукупність окремих елементів (статей) оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Оборотні кошти підприємства мають такі складові:

1) виробничі запаси (сировини, основних та допоміжних матеріалів, покупних напівфабрикатів, тари, пального, запасних частин для ремонту устаткування тощо), які призначені для виробництва продукції, обслуговування виробництва та адміністративних потреб;

2) незавершене виробництво - це предмети праці, які перебувають на певний момент у виробничому процесі на різних стадіях обробки;

3) напівфабрикати власного виробництва - це предмети праці, які пройшли обробку в межах одного цеху (підрозділу) і можуть бути реалізовані або передані для подальшої обробки до іншого цеху (підрозділу);

4) малоцінні предмети та інвентар - засоби виробництва строком використання менше року або операційного циклу, якщо він триваліший за рік;

5) залишки на складі готової продукції, яка відповідає технічним і якісним характеристикам згідно з договором поставки або іншим нормативним актам;

6) товари відвантажені, але не сплачені (час оплати яких ще не настав);

7) дебіторська заборгованість - це сума заборгованості дебіторів перед підприємством на конкретний момент;

8) залишки грошей у касі підприємства;

9) грошові кошти на банківських рахунках;

10) інші (у складі оборотних активів також можуть бути товари - матеріальні цінності, які придбані й утримуються підприємством з метою подальшого їх продажу).

У процесі роботи підприємства необхідно чітко визначити потребу в оборотних коштах. Надлишок оборотних коштів призводить до нагромадження надмірних запасів, послаблення режиму економії і їхньому використанню не за призначенням. Недолік оборотних коштів негативно впливає на обсяг виробництва, прибуток, призводить до перебоїв у виробничому процесі і виникненню заборгованості.

Особливе місце в системі норм, які встановлює підприємство, належить нормативам оборотних засобів.

Основним завданням нормування є розробка на кожному підприємстві економічно обґрунтованих норм та нормативів власних оборотних активів, що забезпечують прискорення обігу та найбільш ефективне використання матеріальних і фінансових ресурсів.

Норматив - це мінімальний розмір власних оборотних активів у грошовому виразі, необхідний підприємству для забезпечення нормального, безперервного процесу виробництва, реалізації продукції та розрахунків.

Нормативи оборотних коштів вимірюються у грошовому виразі за формулою:

Н = N*B [12]

де N - норма оборотних коштів;

В - одноденні витрати.

1. Паливо - розраховується для всіх видів палива, які використовуються на підприємстві, крім газу, за формулою:

[13]

2. Матеріали. При нормуванні матеріалів оборотні кошти поділяють на дві групи:

- Основні матеріали та матеріали, які мають у вартості продукції питому вагу 70-80 %. Норматив розраховують методом прямого рахунку, по кожному виду матеріалів з урахуванням норми запасу та одноденних витрат матеріалів:

[14]

- Для другої групи норматив оборотних коштів розраховують аналітичним способом на підставі фактичних даних за звітний період:

[15]



де З зв - середній залишок матеріалів у звітному періоді;

В - одноденні витрати.

3. Запасні частини. Розраховується методом прямого рахунку для деталей, які мають значну питому вагу в устаткуванні:

[16]

де N м - кількість механізмів, які мають запасні частини даного виду;

N д - кількість деталей в одному механізмі;

k - коефіцієнт, що враховує пониження потреби в запасних частинах по однорідних деталях у зв'язку з тим, що при наявності великої кількості взаємозамінюваних та одноіменних деталей і однотипних механізмів потреби в поточних залишках запасних частин знижуються;

Ц - ціна однієї деталі;

Т - строк служби деталей.

4. Малоцінні і швидкозношувані предмети(МШП). Норматив для цієї групи розраховується за формулою:

[17]

[18]

де N мбп - норма запасу МШП, у гривнях на 1 робітника;

Ч - середньооблікова чисельність робітників;

В зв - фактична вартість МШП у звітному періоді;

З нос - знос МШП.

Норматив оборотних коштів у незавершеному виробництві:

[19]



де V д - середньодобовий випуск продукції за її виробничою собівартістю;

Т ц - середня тривалість виробничого циклу у днях;

К нв - коефіцієнт наростання витрат (собівартість незавершеного виробництва).

Норматив оборотних коштів у інших нормованих елементах:

1. Витрати майбутніх періодів. Розраховується, виходячи із залишку коштів на початок періоду та суми витрат протягом розрахункового періоду з відрахунком величини наступного погашення витрат за рахунок собівартості продукції:

[20]

де В поч - залишки коштів на початок періоду;

В пл - сума витрат, які слід буде зробити в плановому році;

В пог.пл - сума майбутнього погашення витрат за рахунок собівартості продукції.

2. Готова продукція.

[21]

де В д - одноденний випуск продукції за виробничою собівартістю;

З дн - норма запасу готової продукції в днях.

3. Розрахунки зі споживачами. Комунальні підприємства авансують упродовж пільгового періоду своїх абонентів на суму одноденних доходів:

[22]

де N л - сума пільгового строку сплати за спожиту продукцію, дн;

Q одн - одноденний обсяг реалізованої продукції.

Нормування - це один із основних методів оптимізації розміру оборотних коштів, що усуває їхню незбалансованість, адже незбалансованість оборотних засобів може викликати:

у разі їхнього дефіциту:

затримки в постачанні сировиною і матеріалами, як наслідок - збільшення тривалості виробничого циклу та зростання витрат;

зниження обсягів продажів через недостатність запасів готової продукції;

додаткові витрати на вирішення завдань фінансування;

у разі надлишку оборотних коштів:

фізичне або моральне старіння запасів;

зростання витрат на зберігання надлишків запасів;

банкрутство боржників;

зменшення реальної вартості дебіторської заборгованості та грошових коштів з причини інфляції.

У зв'язку з цим метою будь-якої фірми є формування й використання мінімально необхідного для роботи підприємства оборотного капіталу.

На величину оборотних коштів впливають наступні фактори:

умови постачання: кількість постачальників, строки поставки, розмір транзитних партій, номенклатура матеріалів і комплектуючих, форми розрахунків;

організація виробничого процесу в просторі й часі: тривалість виробничого циклу, номенклатура продукції, характер наростання витрат у незавершеному виробництві;

умови реалізації продукції: кількість споживачів, їхня віддаленість, призначення продукції, умови транспортування, форми розрахунків.



2. Правове і нормативне регулювання оборотних засобів підприємства

В Україні основними нормативно-правовими документами, що регулюють порядок обліку та звітності грошових потоків і фінансових результатів суб'єктів господарської діяльності, є П(С)БО 3 "Звіт про фінансові результати", П(С)БО 4 "Звіт про рух грошових коштів" затверджені наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999р. та закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV.

Визначальний вплив на бухгалтерський облік в Україні здійснює нормативне регулювання, представлене п'ятьма рівнями:

Конституція України, Кодекси законів і Закони України;

Укази й розпорядження Президента України, Постанови Кабінету Міністрів України;

Положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові документи з бухгалтерського обліку та фінансової звітності, які затверджуються Міністерством фінансів України;

Нормативно-правові акти (інструкції, положення, вказівки) та методичні рекомендації Міністерства фінансів та інших органів, які розробляються і затверджуються на основі Положень (стандартів) бухгалтерського обліку;

Рішення (накази, розпорядження) щодо організації і ведення бухгалтерського обліку підприємства.

Під час огляду нормативної бази велика увага приділяється законодавчим актам, що регулюють бухгалтерський облік на підприємстві, так як він є необхідною інформаційною базою для всіх підсистем управління (аналізу, аудиту, планування тощо).

Основи нової системи бухгалтерського обліку були закладені в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та конкретизовані у відповідних Положеннях (стандартах) бухгалтерського обліку.

Даний Закон визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначає первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку та інше.

В Господарському Кодексі України визначається, що оборотними засобами є сировина, матеріали, паливо, малоцінні предмети та предмети, що швидко зношуються, інше майно виробничого та невиробничого призначення [2, ст. 139, п.4].

Чинні національні стандарти бухгалтерського обліку і фінансової звітності можна об'єднати в окремі групи: фінансова звітність, необоротні активи, оборотні активи, зобов'язання, фінансові результати та витрати, загальні (інформативні) стандарти та міжнародні стандарти фінансової звітності, аналоги яких відсутні серед національних.

Таблиця 1. Стандарти бухгалтерського обліку по оборотним активам

П(С)БО 9 - "Запаси"	Головний документ, що розглядає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси підприємства та її розкриття у фінансовій звітності. У даному стандарті розкрита інформація про визнання та первісну оцінку запасів, оцінку вибуття та оцінку на дату балансу. Норми цього Положення (стандарту) застосовуються підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).
П(С)БО 10 - "Дебіторська заборгованість"	Визначає методологічні засади формування у бухгалтерському обліку інформації про дебіторську заборгованість та її розкриття у фінансовій звітності. Це Положення (стандарт) застосовується з урахуванням особливостей оцінки та розкриття інформації щодо дебіторської заборгованості, встановлених іншими положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Характеризується визнання та оцінка дебіторської заборгованості
П(С)БО 12 - "Фінансові інвестиції"	Визначається первісна оцінка фінансових інвестицій, оцінка фінансових інвестицій на дату балансу, облік фінансових інвестицій в асоційовані й дочірні підприємства, облік спільної діяльності, розкриття інформації про фінансові інвестиції у примітках до фінансової звітності, розрахунок амортизації дисконту за інвестиціями в облігації, розрахунок амортизації премії за інвестиціями в облігації, облік фінансових інвестицій за методом участі в капіталі.
П(С)БО 30 - "Біологічні активи"	Стандарт, містить інформації про біологічні активи і про одержані в процесі їх біологічних перетворень додаткові біологічні активи й сільськогосподарську продукцію. Розкриває такі пункти: визнання та оцінка біологічних активів, доходи та витрати сільськогосподарської діяльності, склад фінансового результату від основної діяльності, розкриття інформації про біологічні активи у примітках до фінансової звітності, приклади біологічних активів і сільськогосподарської продукції.

Метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Основні положеннями які регулюють облік оборотних активів:

Таблиця 2. Основні положеннями які регулюють облік оборотних активів

№	Назва положення	Визначення положення
21	Господарський кодекс України від 16.01.2003 № 436-IV	Визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.
22	Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI	Регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
63	Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності, яке затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р . № 73	Визначає мету, склад і принципи підготовки фінансової звітності та вимоги до визнання і розкриття її елементів. Норми цього Положення (стандарту) слід застосовувати до фінансової звітності підприємств, організацій та інших юридичних осіб (далі - підприємства) усіх форм власності (крім бюджетних установ) і консолідованої фінансової звітності.
84	Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, від 18.03.2014, підстава z0341-14	Встановлює призначення і порядок ведення рахунків бухгалтерського обліку для узагальнення методом подвійного запису інформації про наявність і рух активів, капіталу, зобов'язань та факти фінансово-господарської діяльності підприємств, організацій та інших юридичних осіб.
55	План рахунків бухгалтерського обліку України №291 вiд 30.11.99р	Застосовується підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (крім банків і бюджетних установ) незалежно від форм власності, організаційно-правових форм і видів діяльності, а також виділених на окремий баланс філій, відділень та інших відособлених підрозділів юридичних осіб (далі -підприємства).
16	Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів від 10 січня 2007 року N 2	Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів (далі - Методичні рекомендації) можуть застосовуватися підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами (далі - підприємства) незалежно від форм власності (крім банків та бюджетних установ).

Отже, основою нормативно-правової бази, яка регламентує порядок організації обліку оборотних активів є Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, Господарський кодекс України, Податковий кодекс України, методичні рекомендації з бухгалтерського обліку запасів, план рахунків бухгалтерського обліку та Інструкція про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку.



3. Коротка організаційно-економічна характеристика підприємства

У 1926 році був заснований Вапнярський сирзавод, який підкорявся запорізькому підприємству "Центровивоз". У 1955 році сирзавод став мелітопольським державним підприємством по збору і переробці молока.

У 1996 році за рішенням фонду держмайна і приватизації перейменовується у Відкрите акціонерне суспільство "Вапнярський сирзавод" (згідно договору №456 від 16.01.1996 р.).

У 2001 році Вапнярський завод придбала компанія "Терра Фуд". З 2001 по 2012 рік на заводі відбулася повна модернізація обладнання, що дозволило подвоїти виробничі потужності заводу і розширити асортимент продукції.

Підприємство "Вапнярський сирзавод" - самостійний господарюючий суб'єкт, юридична особа, що здійснює свою діяльність відповідно до чинного законодавства України.

ВАТ "Вапнярський сирзавод" є юридичною особою і здійснює свою діяльність на підставі ЗУ "Про підприємства в Україні", ЗУ "Про підприємництво", "Про господарські суспільства", "Про власність" і ін.

Підприємство "Вапнярський сирзавод" - підприємство, організоване на засоби групи підприємців, які посідають адміністративні посади в нім.

Стаття 27 Цивільного кодексу України затверджує право юридичних осіб на індивідуальне найменування. Найменування юридичної особи є одним з необхідних засобів його індивідуалізації, що дозволяє відрізнити одне з них від іншого.

Найменування юридичної особи указується в його засновницьких документах. У засновницьких документах може указуватися його повне і скорочене найменування.

Стаття 8 ЗУ "Про підприємництво" визначає поняття фактичної і юридичної адреси підприємства. Юридична адреса ВАТ "Вапнярський сирзавод": вул. Леніна, 157, смт Вапнярка, Томашпільський р-н, Вінницька обл., Україна, 24240.

Управління підприємством здійснюється директором, який ухвалює рішення з усіх питань діяльності підприємства.

Трудовий колектив ВАТ "Вапнярський сирзавод" має повноваження відповідно до закону України "Про підприємства в Україні".

ВАТ "Вапнярський сирзавод" має в своєму розпорядженні майно, що складається з основних фондів, а так само інших засобів підприємства, вартість яких відбивається в самостійному балансі. На підприємстві так само створений резервний фонд, у розмірі 25% від суми статутного фонду. Його формування здійснюється шляхом щорічних відрахувань у розмірі 5% від суми чистого прибутку до досягнення фондом встановленого розміру.

Підприємство має так само власну виробничу базу, з виробничими ділянками і адміністративними приміщеннями:

- масло цех, сирцех, казеїновий цех;

- котельна;

- бокс для ремонту автомобілів;

- офіс (адміністративна будівля);

- складські приміщення;

- автомобілі;

- гараж.

При необхідності ВАТ "Вапнярський сирзавод" бере в оренду технічні засоби у інших підприємств.

Для досягнення мети своєї статутної діяльності підприємство має право від свого імені здійснювати операції, набувати майнових і не майнових прав і нести зобов'язання, бути позивачем і відповідачем в суді.

Ресурсний потенціал ВАТ "Вапнярський сирзавод" включає:

- Основні фонди;

- Оборотні фонди;

- Трудові ресурси.

Основні фонди підприємства є засобами праці, які багато разів використовуються в господарському процесі, не змінюючи при цьому свою речовинний-натуральну форму. Їх вартість переноситься на вартість проведеної продукції частинами у вигляді амортизаційних відрахувань. Відповідно до класифікації основні фонди діляться на будівлі, споруди, машини, устаткування, передавальні пристрої.

Для характеристики ефективності використання основних засобів служать показники фондовіддачі і фондомісткості. Показник фондовіддачі розраховується як відношення вартості проведеної продукції до середньорічної вартості основних виробничих фондів. Показник фондомісткості виступає зворотною величиной фондовіддачі. Показник фондомісткості повинен знижуватися в ідеальних умовах роботи підприємства, а фондовіддача рости, оскільки вона показує, скільки продукції одержано з 1 гривни основних фондів.

Для вивчення забезпеченості підприємства "Вапнярський сирзавод" основними фондами проведемо аналіз таблиці.

Показники забезпеченості підприємства основними фондами і ефективність їх використання на ВАТ "Вапнярський сирзавод":

Таблиця 3. Показники основних фондів підприємства

Показники	2011	2012	2012 в % до 2011
Об'сяг продукції, тис.грн.	805,3	1264,1	157
Прибуток, тис.грн.	131,2	387,4	295
Середньорічні залишки об. коштів, тис. грн.	302,5	588,5	194
Фондовіддача, грн.	2,5	2,1	0,8
Фондомісткість, грн.	0,4	0,5	1,6
Норма доходу, %	43	66	1,5

Проводячи аналіз даних таблиці видно, що показник фондовіддачі був найбільшим в 2011 році, що з'явилося результатом нарощування об'ємів виробництва, проте наступного року він значно знизився, що з'явилося результатом ряду чинників. У показника фондомісткості намічалася тенденція до збільшення з початку аналізованого періоду, проте в 2011 році значно знизився, що з'явилося позитивною тенденцією у використанні основних фондів підприємства. Норма прибутку, як видно з таблиці, дещо знизилася за останні роки, хоч і знаходилася на відносно високому рівні. Та все ж за останній рік наголосилося її підвищення, що з'явилося позитивним результатом у виробничо-господарській діяльності підприємства.

Для підвищення ефективності використання основних фондів необхідно підвищувати ступінь їх завантаження, особливо їх активній частині, оновлення фондів, використання прогресивнішого устаткування, сучасної технології, кваліфікованих працівників.

Оборотні фонди є тією частиною виробничих фондів, яка повністю споживається в кожному виробничому циклі і переносить всю свою вартість на знов створену продукцію. Оборотні кошти підприємства можуть використовуватися для створення виробничих запасів, заділів незавершеного виробництва, запасів готової продукції, а так само засобів в розрахунках і залишків грошових коштів на розрахунковому рахунку в банці і касі підприємства.

Проаналізувати використання оборотних коштів на підприємстві можна на основі показників матеріаловіддачі і матеріаломісткості. Матеріаловіддача показує, скільки проведено продукції з кожної гривни спожитих матеріалів. Матеріаломісткість є величиною, зворотною матеріаловіддачі, і що показує, скільки необхідно матеріальних витрат провести на виробництво одиниці продукції. Для досягнення нормальних умов функціонування підприємства матеріаловіддача повинна зростати, а матеріаломісткість - знижуватися. Аналіз цих показників дозволить визначити, як використовуються оборотні фонди на підприємстві, тобто ефективність їх використання.

Здійснити аналіз використання оборотних коштів на підприємстві "Вапнярський сирзавод", а так само здійснити розрахунок показників матеріаломісткості і матеріаловіддачі можна за допомогою наступної таблиці.

Таблиця 4. Аналіз оборотних коштів

Джерела майна	Абсолютні величина, тис. грн..	Структура, %	Абсолютне відхилення, тис. грн..	Відхилення в структур, %	Темпи зростання, %
	2011	2012	2011	2012
Виробничі запаси	687	762	5,31	6,71	75	1,40	110,92
Незавершене виробництво	6144	6394	47,52	56,30	250	8,77	104,07
Готова продукція	2060	2651	15,93	23,34	591	7,41	128,69
Товари	434	375	3,36	3,30	-59	-0,06	86,41
Усього запаси	9325	10182	72,12	89,65	857	17,52	109,19
Дебіторська заборгованість:
- за виданими авансами	46	44	0,36	0,39	-2	0,03	95,65
- інша поточна	504	481	3,90	4,23	-23	0,34	95,44
Усього розрахунки	3317	891	25,66	7,84	-2426	-17,81	26,86
Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті	43	8	0,33	0,07	-35	-0,26	18,60
Інші оборотні активи	244	277	1,89	2,44	33	0,55	113,52
Усього оборотні активи	12929	11358	100,00	100,00	-1571	0,00	87,85

Забезпеченість підприємства трудовими ресурсами - одна з найважливіших умов його успішної діяльності. Трудові ресурси підприємства є сукупністю працівників різних кваліфікаційних і професійних груп, що зайнятих на підприємстві і входять в його обліковий склад. Обліковий склад включає всіх працівників, прийнятих на роботу, пов'язаних як з основною, так і з не основною діяльністю.

Джерелами інформації для аналізу служать план по праці, статистична звітність "Звіт по праці". Всю повноту використання трудових ресурсів можна оцінити по кількості відпрацьованих днів і годинника одним працівником за аналізований період, а так само по ступеню використання фонду робочого часу. Даний аналіз проводиться по кожній категорії працівників, по кожному виробничому підрозділу і в цілому по підприємству.

Показники продуктивності праці характеризують ефективність використання трудових ресурсів на підприємстві. Показник вироблення і трудомісткості продукції є основними і найважливішими показниками продуктивності на рівні підприємства. Показник вироблення продукції розраховується як відношення кількості проведеної продукції в умовно-натуральних одиницях вимірювання до середньої чисельності тих, що працюють. Показник трудомісткості продукції, можна сказати, є зворотним показником вироблення продукції. При аналізі він визначається як відношенням часу, витраченого на виробництво всієї продукції до кількості проведеної продукції.

Таблиця 5. Наявність і використання трудових ресурсів

Показники	2011	2012	2012 в % к 2011
Середньорічна чисельність робочих, тис. чол.	58	63	185
Загальних витрат праці, тис.чол./год	34,8	37,8	185
Об'єм виробництва, тис.грн.	919,3	1264,1	157
Відпрацьовано одним робочим за рік, днів	261	260	103
Середня тривалість робочого дня, год.	7,8	7,9	98,3
Вироблено одним робочим: за рік, тис.грн. за день, грн. за годину, грн.
	15,8	20	84
	6	7,7	82
	0,8	1	83
Трудомісткість 1 тис.грн. продукції, чол./год	3,8	3	120

Як показав аналіз, найбільше вироблення спостерігалося в 2011 р., що характеризувалося високою продуктивністю кожного працівника. Але, не дивлячись на зниження даного показника в 2012 р. підприємство продовжувало збільшувати чисельність персоналу разом із зростанням об'єму виробництва. Проте, важливим чинником підвищення продуктивності праці є зниження трудомісткості. Таким чином, трудові ресурси на підприємстві використовувалися досить таки ефективно. В цілому, підприємство організовує свою роботу по управлінню персоналом досить ефективно, а так само правильно використовує фінансові кошти для вдосконалення своєї діяльності. Аналіз показав, що підприємство "Вапнярський сирзавод" має в своєму розпорядженні достатньо високий ресурсний потенціал, що дозволяє йому успішно здійснювати свою господарську діяльність.



4. Оцінка стану оборотних засобів і ефективності їх використання

4.1 Оцінка стану, динаміки і структури оборотних засобів

Оборотні активи мають велику частку в загальній валюті балансу. Це наймобільніша частина капіталу, від стану і раціонального використання якого багато в чому залежать результати господарської діяльності і фінансовий стан підприємства.

Основна мета аналізу - вчасне виявлення й усунення недоліків керування оборотним капіталом і віднайдення резервів підвищення інтенсивності та ефективності його використання.

Важливим питанням аналізу оборотних активів є оцінка їх стану (табл. 4). Найбільша частина оборотних активів представлена незавершеним виробництвом - на початок року 47,52%, на кінець - 56,3%, значна частина - готовою продукцією - відповідно 15,93% і 23,34%. Разом запаси займають у структурі оборотних активів - на початок року 72,12%, на кінець року - 89,65%. Збільшення питомої ваги запасів відбулося за рахунок зменшення частки дебіторської заборгованості - із 25,66% до 7,84%. Грошові кошти і інші оборотні активи мають незначну роль у структурі оборотних активів - їх питома вага на кінець аналізованого періоду - відповідно 0,07% і 2,44%.

Протягом року відбулося зменшення оборотних активів на 1571 тис. грн., в основному за рахунок скорочення дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги - на 2401 тис. грн.

Це можна визнати позитивною тенденцію, оскільки прискорення розрахунків є важливим чинником прискорення оборотності оборотних активів. Вартість запасів зросла на 857 тис. грн., в основному за рахунок залишків готової продукції (на 591 тис. грн.) та незавершеного виробництва (на 250 тис. грн.).

Це може бути тривожним сигналом, який свідчить про зниження попиту на продукцію підприємства і зниження ефективності технологічного процесу. Надлишок оборотних активів у формі запасів означає, що частина капіталу підприємства не діє і не приносить прибутку. Водночас брак запасів буде гальмувати хід операційного процесу, уповільнюючи швидкість обороту засобів підприємства.

Найбільші темпи зростання має готова продукція (128,69%), інші оборотні активи (113,52%), виробничі запаси (110,92%), незавершене виробництво (104,07%). Інші статті активів скоротилися, розрахунки - на 73,14%, кошти - на 91,4%.

Таким чином, можна зробити наступні висновки про стан оборотних активів:

функціонально вони представлені переважно оборотними виробничими фондами, частка фондів обігу незначна;

по матеріально-речовинному змісту перевалюють виробничі запаси; незавершене виробництво; готова продукція; по стандартах обліку і відображення в балансі підприємства - запаси, що потребує розробки їх обґрунтованих норм, використання їх у практиці контролю, планування і управління;

оборотні активи підприємства є в основному низько ліквідними (такими, що повільно реалізуються), що обумовлює їх середній ризик.

4.2 Оцінка ефективності використання оборотних засобів

Ефективність використання оборотних фондів оцінюється за допомогою окремих показників, такі як коефіцієнт оборотності [1], тривалість одного оберту [2], коефіцієнт завантаження [23].

У табл. 6 виконаний розрахунок оборотності оборотних активів підприємства ВАТ "Вапнярський сирзавод" за допомогою формул, які вказувалися раніше [1]-[8]. Під час розрахунків кількість днів у періоді прийнята Д = 360, оборотність округлялася до цілого числа днів.



Таблиця 6. Розрахунок оборотності оборотних коштів

Показник	2011 р	2012 р	Приріст
Виробничі запаси, тис. грн.	687	762	75
Незавершене виробництво, тис. грн.	6144	6394	250
Собівартість реалізованої продукції, тис. грн.	6147	4501	-1646
Оборотність, у днях
- виробничих запасів	40	61	21
- незавершеного виробництва	360	511	152
Коефіцієнт оборотності, разів
- виробничих запасів	8,9	5,9	-3,0
- незавершеного виробництва	1,0	0,7	-0,3
Готова продукція	2060	2651	591
Товари	434	375	-59
Дебіторська заборгованість	3317	891	-2426
Разом - оборотні активи	12929	11358	-1571
Чиста виручка від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг	7484	5752	-1732
Оборотність, у днях
- готової продукції	99	166	67
- товарів	21	23	3
- дебіторської заборгованості	160	56	-104
- оборотних активів	622	711	89
Коефіцієнт оборотності, разів
- готової продукції	3,6	2,2	3,6
- товарів	17,2	15,3	17,2
- дебіторської заборгованості	2,3	6,5	2,3
- оборотних активів	0,58	0,51	-0,07

Підприємство має дуже низьку оборотність незавершеного виробництва, яка зросла протягом аналізованого періоду з 360 до 511 днів. У звітному періоді коефіцієнт оборотності цього елементу оборотних активів склав лише 0,7, тобто за рік незавершене виробництво не зробило повного обороту.

Виробничі запаси протягом базового періоду здійснили 8,9 оборотів за рік, у звітному році швидкість обороту уповільнилася на 3 рази. Коефіцієнт оборотності готової продукції скоротився з 3,6 до 2,2, товарів - з 17,2 до 15,3. Позитивним є прискорення оборотності дебіторської заборгованості з 2,3 до 6,5 разів на рік.

Оборотні активи у цілому за рік не здійснюють повного обороту. Оборотність у днях збільшилася на 89 днів, що призвело до залучення в оборот:

± АОА =5752/360*89=1422 тис. грн.

Нижче наведені формули, за якими обчислюються показники використання оборотних коштів:

де ОбС - середньорічний залишок оборотних коштів;

Р - реалізована продукція за рік.

З таблиці 3 беремо данні і проводимо розрахунки:

- скільки оборотних коштів приходиться на 1 грн. реалізованої продукції

4.3 Оцінка джерел формування оборотних засобів

Ефективно функціонує те підприємство, яке при мінімальних витратах досягає максимального результату. Мінімізація витрат на підприємстві потребує оптимізації структури джерел формування оборотних коштів, тобто розумне поєднання власних та позичених коштів.

Динаміка статей оборотних активів і поточних зобов'язань дає змогу визначити джерела утворення грошових коштів у процесі операційної діяльності підприємства. Динаміку цих статей можна простежити з балансу підприємства, порівняти їх з фінансовими результатами і зрозуміти основні джерела утворення та напрями витрачання грошових коштів. Звіт про рух грошових коштів може дати відповіді на питання: якою є питома вага надходжень грошових коштів від того чи іншого виду господарських операцій. Він дозволяє аналізувати проблемну дебіторську та кредиторську заборгованість і відображає витрачання грошових коштів підприємства за основними елементами витрат.

Визначення джерел фінансування оборотних коштів здійснюється на підприємстві з метою забезпечення необхідної потреби в них відповідними фінансовими коштами.

На підприємстві аналізується стан оборотних коштів у попередньому періоді, а потім формуються принципи, структура й обсяги фінансування оборотних коштів.

При визначенні структури фінансування оборотних коштів виділяють:

Власні джерела формування оборотних коштів підприємства.

До власних джерел фінансування оборотних коштів підприємства відносять:

- статутний фонд (капітал);

- відрахування від прибутку у фонди спеціального призначення;

- цільове фінансування і цільові надходження (з бюджету, галузевих і міжгалузевих позабюджетних фондів).

Підприємство, що починає свою діяльність, як правило, формує оборотні кошти за рахунок коштів бюджету, пайових внесків засновники, засновників - членів, внесків іноземних учасників (для спільних підприємств), надходжень від емісії цінних паперів. Усі ці кошти включаються в уставний капітал підприємства.

Діюче підприємство фінансує оборотні кошти за рахунок прибутку, що залишається в розпорядженні підприємства, надходжень від емісії цінних паперів, стійких пасивів.

Обсяг засобів для поповнення власних оборотних коштів залежить від очікуваних розмірів приросту нормативу оборотних коштів, загального обсягу прибутку, можливості одержання позикових засобів і інших факторів.

Стійкі пасиви відносять до засобів, прирівняних до власних. Це засоби цільового призначення, що постійно знаходяться в господарському обороті підприємства, але йому не належать. До їхнього використання по призначенню мінімальний залишок цих засобів є джерелом формування оборотних коштів підприємства. У бухгалтерському обліку не виділяються стійкі пасиви, однак підприємства мають можливість їх планувати та використовувати.

Стійкі пасиви - мінімальна перехідна заборгованість по заробітній платі працівникам, по відрахуваннях на обов'язкове державне пенсійне страхування, на соціальне страхування, мінімальна заборгованість з резервів на покриття майбутніх витрат і платежів, авансування покупців (замовників).

Розмір мінімальної заборгованості по заробітній платі залежить від часу її виплати і терміну, за який вона виплачується. Чим більше розрив між терміном виплати заробітної плати і кінцевою датою періоду, за який вона виплачується, тим більше засобів підприємство може використовувати в господарському обороті.

Мінімальна заборгованість по резервах майбутніх платежів утворюється в основному за рахунок нарахувань на оплату відпусток, які списуються на витрати рівними частинами, а не на початку відпустки працівника.

Сума стійких пасивів визначається відповідно до програми виробництва, умов здачі продукції і порядку здійснення розрахунків.

На покриття приросту нормативу оборотних коштів може бути використана не вся сума стійких пасивів, а лише її приріст у плановому році, тому що базова сума враховувалася раніше.

Позичені оборотні кошти - кредити банків, кредиторська заборгованість та інші пасиви. Підприємство в процесі діяльності, як правило, має різні проблеми, зв'язані із зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачань і збуту, несвоєчасним надходженням засобів за відвантажену продукцію, нагромадженням на складі нереалізованої готової продукції, невиконання умов договорів. Такі проблеми породжують потребу в додаткових засобах, у тому числі і для фінансування оборотних коштів. Власних джерел формування оборотних коштів недостатньо.

Підприємство може використовувати для задоволення потреби в додаткових коштах за рахунок залучення фінансових ресурсів, а саме:

короткострокових і інших кредитів банку; комерційних кредитів;

кредиторської заборгованості.

Кредиторська заборгованість означає використання коштів, які не належать підприємству (заборгованість по акцептованих та інших розрахункових документах, строк сплати яких не настав; заборгованість за несплаченими у строк рахунками; заборгованість за платежами до бюджету; за виданими векселями; за комерційними кредитами тощо).

Банківські кредити призначені для фінансування витрат, пов'язаних із придбанням основних і поточних активів, сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням виробничих запасів, виникненням (збільшенням) дебіторської заборгованості й інших платежів. Кредити банку дозволяють оптимізувати джерела фінансування оборотних коштів і активно впливають на раціональне формування запасів оборотних коштів.

Комерційний (товарний) кредит являє собою форму оптового продажу підприємством сировини, матеріалів або продукції у формі відстрочки платежу. Для підприємств він має ряд переваг у порівнянні з іншими джерелами позикового капіталу, а саме:

це найбільш маневрена форма фінансування за рахунок позикового капіталу виробничих запасів;

дозволяє автоматично згладжувати сезонну потребу в позикових засобах, що обумовлена сезонним формуванням запасів сировини;

вигідний підприємству-позичальникові і підприємству-постачальникові;

вартість комерційного кредиту нижча, ніж фінансового;

характеризується простим механізмом його оформлення.

Однак, поряд з перевагами, комерційний кредит має і ряд недоліків:

вузький характер використання (дозволяє задовольнити потребу підприємства в позиковому капіталі тільки для фінансування оборотних коштів);

обмежений характер у часі;

характеризується підвищеним кредитним ризиком. Підприємство, що використовує комерційний кредит, повинно обов'язково враховувати властиві йому переваги та недоліки.

Кредиторська заборгованість представляє найбільш короткостроковий вид використовуваних підприємством позикових коштів. Формування кредиторської заборгованості обумовлене різними термінами нарахування коштів на рахунки і погашення зобов'язань. Іншими словами, кошти з моменту нарахування вже не є власністю підприємства, але використовуються ним до настання терміну погашення зобов'язань. Це джерело відносять до позапланових залучених джерел формування оборотних коштів. Допустима (нормальна) кредиторська заборгованість, обумовлена діючим порядком розрахунків (наприклад: заборгованість постачальникам по розрахункових документах, термін оплати по яких ще не настав).



5. Шляхи покращення використання оборотних засобів

Раціональне використання оборотних фондів - одне з найважливіших завдань підприємств. Чим ефективніше використовуються сировина, матеріали, паливо, енергія, тим менше їх витрачається на виготовлення певної кількості продукції, тобто економія матеріальних ресурсів дає змогу з такої самої кількості сировини і матеріалів виготовити більше продукції без додаткових затрат суспільної праці. Створюється можливість збільшити обсяги виробництва, що в цілому підвищує його ефективність.

Ефективність оборотних активів залежить від повноти реалізації заходів, спрямованих на забезпечення оптимальності їх використання та прискорення їх оборотності.

Раціональне й економне витрачання окремих елементів оборотних фондів підприємств має велике економічне значення. Це зумовлено постійним збільшенням абсолютного споживання сировини та матеріалів у аграрному виробництві.

Важлива роль у підвищенні ефективності використання оборотних засобів належить зростанню врожайності сільськогосподарських культур і продуктивності тварин, поліпшенню якості продукції, а також раціональному використанню сировини та матеріалів.

Важливим заходом підвищення ефективності використання оборотних засобів є висока якість і низька собівартість предметів праці, що застосовують у виробництві. Це зменшує кількість їх споживання в процесі виробництва і здешевлює продукцію.

Дуже вагомим чинником є нормування матеріальних оборотних засобів. Визначення потреби підприємства в сировині й інших видах матеріальних ресурсів здійснюється за певними нормами їх витрат.