Регіональні аспекти розвитку чорної металургії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХАРКІВСЬКИЙ ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ ІНСТИТУТ

КИЇВСЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ТОРГОВЕЛЬНО-ЕКОНОМІЧНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

КАФЕДРА ТУРИЗМУ ТА СОЦІАЛЬНИХ НАУК

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Регіональна економіка»

на тему:

«Регіональні аспекти розвитку чорної металургії»

Виконала: студентка групи ОА-12

економічного факультету

Є.К. Рябоштан

Керівник: доц .каф. тур. і соц. наук,

канд. геогр. наук

О.В. Яковчук

ХАРКІВ -2013



ЗМІСТ

Реферат

Перелік умовних скорочень

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження чорної металургії

1.1 Сутність і галузева структура чорної металургії

1.2 Історія розвитку чорної металургії

1.3 Фактори розміщення виробництва у чорній металургії

1.4 Форми організації виробництва у чорній металургії

1.5 Міжгалузеві зв'язки чорної металургії

1.6 Екологічні аспекти функціонування чорної металургії

Висновки до Розділу 1

Розділ 2. Просторова організація чорної металургії світу

2.1 Економіко-статистичний аналіз чорної металургії світу

2.2 Підприємницька структура чорної металургії світу

2.3 Географічна структура чорної металургії світу

2.4 Тенденції розвитку чорної металургії світу

Висновки до Розділу 2

Розділ 3. Територіальна організація чорної металургії України

3.1 Економіко-статистичний аналіз чорної металургії України

3.2 Підприємницька та географічна структура чорної металургії України

3.3 Тенденції розвитку чорної металургії України

Висновки до Розділу 3

Висновки

Перелік використаних джерел

Додатки



РЕФЕРАТ

Курсова робота містить: 61 с., 6 рис., 7 табл., 6 додатки, 15 джерел інформації.

Об'єкт дослідження - чорна металургія як одна із основних галузей сучасного господарства. Предмет дослідження - регіональні особливості розвитку і територіальна організація чорної металургії. Мета роботи - дослідити організаційні та регіональні аспекти функціонування чорної металургії у світі та в Україні.

Методи дослідження - загальнонаукові (емпіричне спостереження, аналіз і систематизація, синтез і узагальнення інформації, наукова індукція та дедукція) та конкретні наукові (історичний, статистичний, картографічний).

У роботі визначено сутність і галузеву структуру чорної металургії, охарактеризовано основні фактори розвитку, форми розміщення і міжгалузеві зв'язки підприємств чорної металургії, проаналізовано основні економіко-статистичні показники в галузі та її регіональну і підприємницьку структуру у світі та в Україні. чорний металургія виробництво географічний

Результати курсової роботи можна використовувати в навчальному процесі при викладенні дисципліни «Регіональна економіка», «Зовнішня економічна діяльність» в ХТЕІ КНТЕУ, в освітньому процесі навчальних закладів, спеціалізація яких пов'язана з темою курсової роботи, у процесі територіального управління даною галуззю господарства в регіонах.

Ключові слова: ЧОРНА МЕТАЛУРГІЯ, СТАЛЬ, ЧАВУН, ПРОКАТ, ГАЛУЗЕВА СТРУКТУРА, ТЕРИТОРІАЛЬНА СТРУКТУРА, ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА, ПІДПРИЄМНИЦЬКА СТРУКТУРА, ФАКТОРИ І ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВИРОБНИЦТВА.



РЕФЕРАТ

Курсовая работа содержит: 61 с., 6 рис., 7 табл., 6 приложения, 15 источников информации.

Объект исследования - черная металлургия как одна из основных отраслей современного хозяйства. Предмет исследования - региональные особенности развития и территориальная организация черной металлургии. Цель работы - исследовать организационные и региональные аспекты функционирования черной металлургии в мире и в Украине.

Методы исследования - общенаучные (эмпирическое наблюдение, анализ и систематизация, синтез и обобщение информации, научная индукция и дедукция) и конкретные научные (исторический, статистический, картографический).

В работе определена сущность и отраслевую структуру черной металлургии, охарактеризованы основные факторы развития, формы размещения и межотраслевые связи предприятий черной металлургии, проанализированы основные экономико-статистические показатели в отрасли и ее региональную и предпринимательскую структуру в мире и в Украине.

Результаты курсовой работы можно использовать в учебном процессе при изложении дисциплины «Региональная экономика», «Внешняя экономическая деятельность» в ХТЭИ КНТЭУ, в образовательном процессе учебных заведений, специализация которых связана с темой курсовой работы, в процессе территориального управления данной отраслью хозяйства в регионах .

Ключевые слова: ЧЕРНАЯ МЕТАЛЛУРГИЯ, СТАЛЬ, ЧУГУН, ПРОКАТ, ОТРАСЛЕВАЯ СТРУКТУРА, ТЕРРИТОРИАЛЬНАЯ СТРУКТУРА, ФУНКЦИОНАЛЬНАЯ СТРУКТУРА, ПРЕДПРИНИМАТЕЛЬСКИХ СТРУКТУР, ФАКТОРЫ И ФОРМЫ ОРГАНИЗАЦИИ ПРОИЗВОДСТВА.

ABSTRACT

Coursework includes: 61 p. 6 Fig., Table 7. 6 applications 15 sources.

Research object - iron and steel as one of the key sectors of modern economy. Purpose of the study - regional peculiarities of territorial organization and the steel industry. Purpose - to examine the organizational and regional aspects of the steel industry in the world and in Ukraine.

Methods - general (empirical observation, analysis and classification, synthesis and synthesis of information, scientific induction and deduction) and specific research (historical, statistical and mapping).

In this paper, the essence and steel industry structure, characterized basic factors of development, shape and placement of cross ties of ferrous metallurgy, analyzes the main economic and statistical indicators in the field and its regional and business structure in the world and in Ukraine.

The results of the course work can be used in the classroom with presentation of the subject "Regional Economics", "Foreign Economic Activity" in HTEI KNTEU, in education institutions, specialization is related to the topic of the course work in the territorial administration this sector of the economy in the regions .

Keywords: IRON AND STEEL, STEEL, IRON, ROLLING, INDUSTRY STRUCTURE, TERRITORIAL STRUCTURES, FUNCTIONAL STRUCTURES, BUSINESS STRUCTURES, THE FACTORS AND FORMS OF ORGANIZATION OF PRODUCTION.

ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ

ЧМ - чорна металургія

ОС - оточуюче середовище

КМА - Курська Магнітна Аномалія

ТНК - транснаціональна компанія

МК - металургійний комплекс

МЗ - металургійний завод

ММК - Маріупольский металургійний комбінат



ВСТУП

В роботі будуть розглянуті регіональні аспекти розвитку чорної металургії, а саме: ії сутність, галузева структура, фактори розміщення, форми організації, міжгалузеві зв'язки, просторова організація чорної металургії світу та територіальна організація чорної металургії України.

Однією з основних проблем чорної металургії є вичерпаність багатьох родовищ залізних руд. Кількість заліза в руді зменшується. А, отже, навіть із зростанням видобутку залізної руди виплавка металу також зменшуватиметься.

Тому ця тема є актуальною.

Об'єктом дослідження є чорна металургія.

Предметом дослідження є аспекти розвитку чорної металургії в світі та в Україні, територіальна організація металургійного комплексу.

Метою дослідження є вивчення регіональних аспектів розвитку чорної металургії, проблеми та перспективи її розвитку.

Завданнями дослідження є:

1) Розглянути та проаналізувати сутність і галузеву структуру чорної металургії, фактори розміщення і форми організації, міжгалузеві зв'язки;

2) Зробити статистичний аналіз чорної металургії світу, розглянути підприємницьку і географічну структуру, тенденції розвитку та екологічні аспекти функціонування;

3) Зробити статистичний аналіз чорної металургії України, розглянути підприємницьку і географічну структуру, тенденції розвитку та екологічні аспекти функціонування.

Для виконання сформованих вище завдань дослідження використаємо у даній курсовій роботі такі методи дослідження:

1. Загально-наукові:

1.1. Системний (використано для упорядкування даних);

1.2. Історичний (використано при розгляді чорної металургії в історичному аспекті);

1.3. Синтез (використано при складанні таблиць);

2. Конкретно-наукові:

2.1. Статистичний (для економічного аналізу використані статистичні дані);

2.2. Картографічний (використано при відображенні картосхем).



РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ

1.1 Сутність і галузева структура чорної металургії

Чорна металургія -- одна з найважливіших галузей важкої промисловості, яка охоплює виробництво чорних металів та спорідненої сировини і напівфабрикатів.

Комплекс виробництв чорної металургії охоплює:

Ш видобуток залізної, марганцевої руд, вапняків, глин, коксівного вугілля, флюсів;

Ш збагачення руд, виробництво агломерату, коксу;

Ш виплавка чавуну, сталі, виробництво прокату, катанки, труб;

Ш виробництво феросплавів, виплавку електросталі та сплавів, виробництво профільного прокату, порошкової металургії;

Ш використання відходів металургії: виробництво будівельних матеріалів, азотних добрив, пластмас та ін.

До металургійного комплексу належать виробництво гірничого та металургійного устаткування, вогнетривів, цементу тощо.

Основні стадії виробничого процесу:

Видобуток сировинизбагачення сировини виплавка чавуну виплавка сталі прокатне виробництво.

Галузева структура чорної металургії складна. Вона нараховує дев'ять видів виробництв. Основними виробничими ланками є виплавка чавуну і сталі, з якими технологічно пов'язані вторинна обробка чорних металів -- виробництво труб і металовиробів виробничого призначення тощо (Табл. 1.1). Технологічний процес металургійного виробництва забезпечують підприємства, що видобувають сировину -- залізну руду. вогнетриви, нерудні матеріали, технологічне паливо -- кокс.

Майже половина вартості продукції, промислово-виробничого персоналу, вартості промислово-виробничих фондів чорної металургії припадає на виробництво чорних металів. Другою за чисельністю зайнятого персоналу і вартістю основних фондів є ланка видобутку і збагачення рудної сировини для чорної металургії. Третє місце займає виробництво труб. [2]

Галузева структура чорної металургії Табл. 1.1.

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Рис. 1.1 Основні виробництва в чорній металургії (Укладено автором за даними[1])

Виробництво деталей з металевих порошків відноситься до галузі техніки, званої металокерамікою або порошковою металургією. Метод порошкової металургії дозволяє отримати матеріали і деталі, що мають високу жароміцністю, зносостійкістю, твердістю, заданими стабільними магнітними властивостями. При цьому порошкова металургія дозволяє отримувати більшу економію металу і значно знижувати собівартість виробів.

Порошкова металургія дозволяє отримувати металокерамічні матеріали з особливими фізико-хімічними, механічними та технологічними властивостями, які неможливо отримати методами лиття, обробки тиском.

Однак багато металокерамічні матеріали і деталі мають низькі механічні властивості (пластичність і ударну в'язкість). Крім того, в ряді випадків вартість металевих порошків значно перевищує вартість литих металів.

Розвиток порошкової металургії зумовлено переважно тим, що її технологічні операції порівняно прості, а досягається з їх допомогою ефект у багатьох випадках виявляється вражаючим. Тільки порошкова металургія дозволила подолати труднощі, що виникли при виробництві виробів з тугоплавких (температура плавлення 2000 ° С і вище) металів, отримувати сплави з металів з різко відрізняються температурами плавлення, виготовляти матеріали з металів і неметалів або з декількох шарів різнорідних компонентів, виробляти фільтруючі матеріали з рівномірною об'ємної пористістю і успішно вирішувати інші завдання.

Електрометалургія -- область металургії, що охоплює промислові способи отримання металів і сплавів за допомогою електричного струму. В електрометалургії застосовуються електротермічні і електрохімічні процеси. Електротермічні процеси використовуються для видобування металів з руд і концентратів, виробництва і рафінування чорних і кольорових металів і сплавів на їх основі (Електротермія). У цих процесах електрична енергія є джерелом технологічного тепла. Електрохімічні процеси поширені у виробництві чорних і кольорових металів на основі електролізу водних розчинів і розплавлених середовищ (Електрохімія). Тут за рахунок електричної енергії здійснюються окислювально-відновні реакції на межах розділу фаз при проходженні струму через електроліти. Особливе місце в цих процесах займає гальванотехніка, в основі якої лежать електрохімічні процеси осадження металів на поверхню металевих і неметалічних виробів.

Електротермічні процеси охоплюють плавку сталі в дугових і індукційних печах (див. Електросталеплавильне виробництво), спецелектрометалургію, рудовідновну плавку, що включає виробництво феросплавів і штейнів, виплавку чавуну в шахтних електропечах, отримання нікелю, олова і інших металів.[3]

1.2 Історія розвитку чорної металургії

Говорити про початковий період використання заліза в стародавні часи майже неможливо: таємниця, яка огортає його витоки, не дозволяє робити припущення, відмінні від думки археологів, що склався на сьогоднішній день. Золото, срібло, мідь, олово і бронзу використовувалися людиною раніше заліза, але саме прихід залізного століття більш, ніж що-небудь інше, направив людство по шляху цивілізації. Використання нового металу дійсно стало причиною значної зміни положення людини, що, загалом, відповідає заключного етапу доісторичного періоду.

Не скрізь наступ залізного століття знаходить однозначне і характерне хронологічне підтвердження; історичним цей період був лише для країн Середньої Азії та Середземномор'я, що співпадає з існуванням ассиро-вавилонської (2300 - 528 р. до н.е.) і Перської (800 - 331 р. до н.е.) імперій і з епохою фінікійської (2000 - 814 р. до н.е.) і грецької (2000 - 500 р. до н.е.) колонізацій.

Необхідно, однак, виділити період між появою заліза у вигляді дрібних предметів, в більшості своїй прикрас, і моментом початку його розумної видобутку і використання. Саме зародження цієї металургійної промисловості стало визначальним чинником розвитку нової цивілізації, заснованої на залозі.

До кінця другого тисячоліття до н.е. ніщо не дозволяє говорити про будь-який виробництві заліза в сучасному розумінні цього слова, це стосується і народів, що входили в найдавніші цивілізації Східного Середземномор'я і Егейського моря: єгиптян, ассірійців, фінікійців і греків. Залізо в ті часи було настільки рідкісним, що було гідно використання в прикрасах поряд із золотом, сріблом, дорогоцінними каменями і емалями. Кожна з цих цивілізацій залишила чудові вироби з міді, бронзи, кераміки, слонової кістки, дерева і навіть тканин. Що стосується заліза - майже нічого, немає ні сліду його художньої обробки.

Можна було б припустити, що швидке окислення даного металу не дозволило ні одного предмета зберегтися до наших часів.

Перші предмети з кованого заліза були знайдені на Близькому Сході. У Анатолії були відкриті поховання, з яких витягли кинджали і тесаки з кованого заліза, датовані приблизно 2450 до н.е.

Близько 1200 р. до н.е. чорна металургія поширилася на Близькому Сході та в районі Егейського моря, а потім поступово в усьому Східно-середземноморському басейні. Використання заліза, що став звичайним для всіх народів Східного Середземномор'я, поширилося на початку першого тисячоліття до н.е. через Сицилію та Італію в Центральній Європі.

З плином років повільний, але постійний прогрес металургії привів до поліпшення конструкції печей для досягнення високих температур, необхідних для виплавки заліза з руди (1600 °; на 600 ° вище температури плавлення міді, на 700 ° вище температури плавлення бронзи). Це дозволило людині отримати в своє розпорядження більшу кількість заліза, що став життєво необхідним для нових народжуваних цивілізацій.

Поступово повсюдно поряд з виплавкою міді та бронзи початку виплавлятися залізна руда для подальшої кування та обробки. Від народу до народу, від цивілізації до цивілізації безперервно і поступово накопичувався людський досвід у складній справі виробництва заліза.

Скрізь і у великій кількості виникли майстерні, де метал виковувався і оброблявся. Ковальське справа досягла більш високого якісного рівня, і ковані вироби, що користуються все більшим попитом, стали доступні всім.

Крім виготовлення робочих інструментів, необхідних у різних областях ремісничого виробництва та сільського господарства, ковальське мистецтво внесло свій дорогоцінний внесок у воєнний і цивільне будівництво, виробляючи посилені пластини петель, решітки, осі петель, замки, поклавши, таким чином, початок художньому куванні в сучасному понятті цього виразу.

За доби Київської Русі було досягнуто доволі високого для свого часу рівня виробництва і обробки заліза. У 14-18 ст. на Поліссі, Галичині і Прикарпатській Україні розвиненим було виробництво заліза у руднях.

У XIV - XVIII століттях на території України виробництво заліза в горнах і невеличких домницях було поширене на Поліссі, в Галичині, також на Полтавщині й Харківщині. 1830 р. в Україні нараховувалося 153 кустарні підприємства, які витоплювали чавун з місць болотяних руд на деревному вугіллі.

На Поліссі наприкінці XVIII століття з'явилися перші доменні печі невеликого розміру, в яких виплавляли чавун для виливків з місцевих болотних руд на деревному вугіллі. Однак, у зв'язку з виснаженням мінерально-сировинних ресурсів наприкінці XIX - поч. ХХ століть всі ці домни було закрито.

Намагання розвинути ЧМ з кінця 18 ст. на Донбасі на місцевих рудах і антрацитах не дали бажаних наслідків, хоч збудовано ряд металургійних заводів, наприклад, Луганський (1795--1796), Петровський (1858--1861), Лисичанський (1869--1870) та ін. Розвиток ЧМ на Донбасі стримували технологічні труднощі витопу чавуну на антрациті, а також загальна господарська відсталість, брак робітничих кадрів тощо.

Після реформи 1861 змінилися умови розвитку ЧМ в Україні й актуальною стала справа створення ЧМ на коксівному вугіллі. Металургія Уралу з її відсталою технікою не задовольняла тоді існуючих господарських потреб Російської Імперії, тому розпочато розбудову чорної металургії на півдні, зокрема в Україні.

Заводське виробництво чорних металів почало швидко розвиватись на території України в останні 30 років XIX століття разом з промисловою розробкою покладів кам'яного вугілля в Донбасі і залізних руд у Криворізькому та Керченському басейнах. 1872 збудовано великі заводи чорної металургії в Юзівці й Суліні. На цих заводах ще використовували місцеві руди Донбасу. При кін. 1870-х pp. виявлено великі поклади високоякісних залізних руд на Криворіжжі, згодом побудовано залізниці, що сполучали Донбас з Криворіжжям, Никополем та портами Чорного й Азовського морів. Разом з цим в Україні почала швидко розвиватися ЧМ; збудовано нові заводи: Олександрівський у Катеринославі (1887), Дніпровський у Кам'янському. (1889), Петровський у Єнакіевому (1897), трубопрокатні у Катеринославі (1896), Маріуполі (1897), Макіївці (1899) та ін. 1900 року в Україні вже нараховувалося 15 великих заводів з річною продукцією близько 1,5 млн. т металу. ЧМ України швидко розвивалася: 1870 давала 2,4 % загальної продукції Російської Імперії, 1890 -- 27,3 %, 1900 -- 47,8 %. Перші металургійні заводи будовано на Донбасі, тобто поблизу покладів кам'яного вугілля, пізніше, коли техніка витопу чавуну стала досконаліша, переважно у районах родовищ залізної руди (на Криворіжжі) і на шляху між Криворізьким і Донецьким басейнами: у Катеринославі, Олександрівському, Никополі та ін.

Після швидкого піднесення у 1890-х pp. ЧМ України на поч. 20 ст. почала частково занепадати. У висліді світової економічної кризи в 1900--1903 pp. багато підприємств збанкрутувало, припинився до деякої міри і приплив чужоземних капіталів, які доти майже повністю фінансували ЧМ України. На поч. 20 ст. помітний наростаючий процес концентрації капіталу; тоді виник великий пром. синдикат «Продамет», що об'єднував 12 найбільших підприємств ЧМ та зосереджував майже 80 % продажу металу. Однак, не зважаючи на деяке сповільнення розвитку і повторні економічної кризи, ЧМ України й далі розвивалася; розбудовано ще кращі залізничні сполучення між Донбасом і Кривбасом; швидким темпом розвивалася також сировинна база, збільшувалася експлуатація покладів залізних руд у Криворіжжі, коксівного вугілля на Донбасі, марганцевої руди у Никополі, вапняків і доломітів на Донбасі та Придніпров'ї. 1913 року в Україні діяв 21 великий металургійний завод, на яких знаходилося у експлуатації 42 доменні, 72 мартенівських пічі, 28 конверторів та близько 70 прокатних і трубних станів. Продукція металургійних заводів України становила 68 % загальноросійського виробництва чавуну, 58% сталі, 57 % прокату.

За першої світової війни більшість підприємств ЧМ в Україні зруйновано, і з 1920 вироблялося порівняно з 1917 тільки 0,5 % чавуну, 1,7 % сталі та 1,8 % прокату. Передвоєнного рівня досягнуто лише у 1928--1929 pp.

З введенням п'ятирічок радянська влада надавала великого значення розвиткові ЧМ як основної бази для всієї промсти. Держплан СССР вважав обов'язковим якнайскоріше розвинути металургійну базу на Сході СССР (Магнітогорський і Кузнецький комплекси) коштом розвитку ЧМ України. Проти таких настанов протестував український Держплан і деякі українські економісти (зокрема Діменштейн та ін.). Дискусія закінчилася деяким компромісом: вирішено підсилити розвиток ЧМ України.

За цим планом за першої п'ятирічки розпочато будову ряду великих підприємств, наприклад, «Запоріжсталь» у Запоріжжі, «Азовсталь» у Маріуполі, «Криворіжсталь» та ін., що їх введено в експлуатацію на поч. другої пятирічки. Реконструйовано й вже існуючі заводи: Дніпровський, Макіївський та ін., збудовано Харцизький і Никопільський трубні заводи У 1928--1940 рр. введено в дію 28 доменних і 42 мартенівські печі, 12 електропечей, 6 конверторів та 32 трубопрокатні стани. 1940 Україна давала 64,7 % чавуну, 48,6 % сталі та 49,6 % прокату СССР і затруднювала 153 000 робітників.

За другої світової війни ЧМ України була в значній мірі зруйнована. Велику частину устаткування вивезено на Схід, решту знищили радянські і німецькі війська. Відбудова ЧМ після війни в Україні відбувалася повільно, і тільки 1950 року частково досягнено передвоєнного рівня. За перших повоєнних п'ятирічок ЧМ України користувалася досить значними капіталовкладеннями, що уможливило деяку реконструкції давніших підприємств на новій технічній базі та будову нових заводів. Так, у 1945--1950 pp. введено в дію 10 потужних доменних печей, 27 мартенівських печей, на зміну 30-40-тонним прийшли нові, потужністю 150 -- 200, а навіть 300-тонні. За 1950--1970-і pp. приблизно 30 % всесоюзних капіталовкладень одержувала укр. ЧМ; за цей час введено в дію 32 доменні печі (у тому ч. 4 об'ємом 2 000 мі та по одній 2 300 мі і 2 700 мі), 36 мартенівських печей (у тому числі 11 місткістю 650 і 900 т), 18 кисневих конверторів, 53 прокатних станів, 17 нових станів на трубопрокатних заводів тощо. У. прокатних цехах на станах всіх типів значно збільшено продуктивність шляхом удосконалення нагрівання металу, збільшення ваги і габаритів зливків та скорочення циклу прокату. Значно сконцентровано виробництво. Питома вага України у загально-союзному виробництві становила 48 % чавуну, 40 % сталі, 41 % готового прокату і 36 % сталевих труб. [14]

1.3 Фактори розміщення виробництва у чорній металургії

Територіальна організація чорної металургії залежить від багатьох економічних і природних факторів. У розташуванні підприємств чорної металургії особливо велику роль відіграють сировина й паливо, на які припадає приблизно 85-90% витрат.

У середині ХVІІ - на початку ХІХ ст. чорна металургія орієнтувалась на територіальне поєднання калійного вугілля й залізної руди. Згодом, протягом тривалого часу більшість центрів чорної металургії формувалась у межах вугільних басейнів.

Розвитку та розміщенню чорної металургії сприяють такі чинники:

1) густа мережа шляхів сполучення між родовищами;

2) велике і надійне джерело водопостачання;

3) розвиток металомісткого машинобудування;

4) велика кількість металобрухту;

5) висококваліфіковані кадри.[6]

Чинники розміщення підприємств галузі. Таблиця 1.2

1. Сировинний	1т сталі = 7т сировини та палива (3т залізних руд + 1,1т коксу + манганова руда + 0,5т вапняку
2. ТГП	На перехресті потоків сировини та палива
3. Водоємність	1т чавуну = 20т води
4. Енергоємність	20% електроенергії, що використовується у господарстві країни
5. Трудоресурсний	Підприємство - 20-40 тис. робітників

(Укладено автором за даними [7])

Чорна металургія за сучасної технології і відсталого, спрацьованого обладнання -- дуже матеріаломістка галузь, яка споживає близько 30 % палива, майже 20 % електроенергії та води, які використовуються в господарстві. Тому основним чинником розміщення підприємств галузі є сировинний, тобто максимальне наближення до джерел сировини.

Виділяють п'ять основних принципів розташування підприємств чи баз чорної металургії:

1. З орієнтацією на паливо (кокс) біля покладів коксівного вугілля.

2. Орієнтація на поклади залізної руди,- а хром, марганець та вугілля - завозять.

3. Між сировиною (залізні , хромові і марганцеві руди) та паливом.

4. “Припортова” чорна металургія, орієнтована на вивіз чавуну, сталі чи прокату на експорт.

5. “Припортова” чорна металургія, в країнах, які потребують багато металу для свого машинобудування, але сировиною чи паливом для своєї чорної металургії забезпечені недостатньо. Тоді все це ввозиться морем до порту, неподалік від якого будується металургійний комбінат, що працює на привезених сировині чи паливі.

Металургійний комплекс потребує докорінної перебудови. Можна одержувати високоякісну сталь, обминаючи стадію чавунного виробництва у доменних печах. Це метод безперервного розливання сталі через «шлакове переплавляння». У такому разі відпадає необхідність в агломераційних та збагачувальних коксохімічних заводах і доменних печах. Почистішає навколишнє середовище, позбавившись кіптяви, диму, окислів доменного й коксохімічного виробництва.[9]

У металообробці слід застосовувати преси надвисокого тиску, де кусень металу стає рухомим і піддатливим, як рідина. Цей же метод дає змогу створювати деталі будь-якої форми й конфіґурації без подальшої токарної або фрезерної доробки. За цією технологією 90% сталі виплавлятиметься з металобрухту й лише 10% - з залізної руди. Це заощадить невідновні природні ресурси, а зношені металеві деталі будуть відновлюватися спеціальним переплавлянням.



Фактори впливу Табл. 1.3.

№	Фактор	Рівень впливу
		0	1	2	3
1	Сировинний	Х	Х	Х	Х
2	Водний	Х	Х	Х	Х
3	Паливний	Х	Х	Х	Х
4	Екологічний	Х	Х	Х
5	Споживчий	Х	Х	Х
6	Енергетичний	Х	Х	Х
7	ЕГП	Х	Х	Х
8	НТП	Х	Х	Х
9	Транспортний	Х	Х
10	Ринкової кон'юнктури	Х	Х
11	Робочої сили	Х	Х

(Укладено автором)

1.4 Форми організації виробництва у чорній металургії

Найпоширеніша форма організації виробництва в чорній металургії -- комбінати. Особливо ефективне тут комбінування металургійної переробки з коксуванням вугілля. Більшість коксу випускають металургійні комбінати з повним циклом виробництва.

Сучасні металургійні комбінати за внутрішніми технологічними зв'язками належать до підприємств металургійно-енергохімічного профілю.

Крім підприємств повного циклу (Рис. 1.2) в чорній металургії є такі, що спеціалізуються на виплавленні чавуну і сталі або тільки сталі й прокату.

Рис. 1.2 Схема типового комбінату повного циклу (Укладено автором за даними [8])

Металургія повного циклу, переробна й "мала металургія” значно відрізняються між собою за розміщенням. [8]

Підприємства, які не мають чавунного виробництва, належать до переробної металургії. Особливе місце займають підприємства, що виробляють феросплави, окремо виділяється "мала металургія", яка організована на великих машинобудівних підприємствах і спеціалізується на виплавленні сталі й прокату.

При розміщенні металургії повного циклу визначальним чинником є сировина і паливо, які за часткою витрат на виплавлення чавуну становлять 30--85 %, у тому числі 50 % витрат припадає на кокс. Для виплавлення 1 т чавуну потрібно 1,2--1,5 т коксівного вугілля, 1,5 т залізної руди, понад 0,5 т флюсових вапняків і 30 м3 води. Поєднання транспортно-географічного розміщення сировинних і паливних баз, джерел водопостачання та допоміжних матеріалів забезпечує ефективне функціонування металургійного підприємства.

У переробній металургії використовують переважно металевий брухт. Орієнтуючись на джерела вторинної сировини, вона тяжіє до місць споживання готової продукції. Застосування новітніх технологій у металургійних цехах машинобудівних підприємств робить їх незалежними від паливного чинника.

"Мала металургія" орієнтується навеликі машинобудівні центри, що спеціалізуються на виробництві металургійної продукції. Однак, за останні роки відбулося значне зменшення випуску продукції "малої металургії”.

Методи виплавки сталі. Вторинна металургія.

1) Киснево-конверторний метод переробки чавуну на сталь. У ньому використовується кисневий конвектор глекоподібної форми, що має горловину, через яку завантажують шихту (залізорудний агломерат, кокс, флюси) й опускають прилад для вдування кисню, а також льотку для випуску сталі і шлаків.

2) Електроплавильний метод базується на використанні електродугових печей. У них можна одержувати дуже високі температури, які дають можливість добре очищати сталь від домішок. Недоліком методу є великі затрати на електроенергію при розігріві і розплавленні шихти. На електросталі припадає незначна частина виробництва металу в Україні.

3) Порошкова металургія.

4) Перспективним напрямком у розвитку ЧМ є будівництво міні-заводів. Як сировину вони використовують металобрухт.[13]

1.5 Міжгалузеві зв'язки чорної металургії

Виробничі зв'язки кожної галузі промисловості розвиваються як з постачальниками сировини, палива, енергії, матеріалів, так і зі споживачами готової продукції. (Рис. 1.5)

Рис. 1.5. Міжгалузеві зв'язки чорної металургії (Укладено автором за даними[6])

Міжгалузеві зв'язки Табл. 1.3.

№	Галузь	Рівень взаємозв'язку
		0	1	2	3
1	Машинобудування	Х	Х	Х	Х
2	Вугільна промисловість	Х	Х	Х	Х
3	Кольорова металургія	Х	Х	Х	Х
4	Електроенергетика	Х	Х	Х	Х
5	Хімічна і нафтохімічна промисловість	Х	Х	Х	Х
6	Будівництво	Х	Х	Х
7	Сільське господарство	Х	Х	Х
8	Транспорт	Х	Х	Х
9	Легка промисловість	Х	Х	Х
10	Торгівля	Х	Х	Х
11	Рибне господарство	Х	Х
12	Рослинництво	Х	Х
13	Лісове	Х	Х
14	Охорона здоров'я	Х
15	Тваринництво	Х
16	Освіта і наука	Х
17	Державне управління і охорона правопорядку	Х
18	Житлово-комунальне господарство	Х
19	Сфера послуг	Х
20	Фінанси і банківська справа	Х
21	Харчова промисловість	Х

(Укладено автором)

Зв'язки зі споживачами охоплюють усі галузі матеріального виробництва і населення. Кожна велика галузь промисловості має широке коло споживачів її продукції. Багато галузей орієнтується на постійних споживачів їх продукції від самого початку розвитку. Так, переважна кількість продукції чорної металургії споживається у машинобудівному і будівельно-індустріальному комплексах.[7]

Міжгалузеві зв'язки мають велику розгалуженість і розвиваються між підприємствами, які входять до складу комплексних галузей. Отже, такі зв'язки - основа формування міжгалузевих промислових утворень, що одержали назву міжгалузевих комплексів, їх можна розглядати як сукупність групи галузей (підгалузей) у сфері промислового виробництва, що мають спільну сировинну базу, технологію, єдину програму розвитку. Практично з усіма галузями промисловості пов'язана паливна енергетика. Багато галузей орієнтується на постійних споживачів їх продукції від самого початку розвитку. Так, переважна кількість продукції чорної металургії споживається у машинобудівному і будівельно-індустріальному комплексах.[1].

Міжгалузеві зв'язки забезпечують:

1) створення сприятливих умов для взаємодії галузей національної економіки в процесі постачання сировини й матеріалів та при збуті готової продукції;

2) забезпечення зростання ефективності коопераційних зв'язків.[2].

1.6 Екологічні аспекти функціонування чорної металургії

Видобування залізної руди породжує значні екологічні проблеми. Під час шахтарного способу видобування просідає земля, під час кар'єрного знижується рівень грунтових вод; у навколишні місцевості зникає вода з криниць. Із сільськогосподарського обігу вилучається тисячі гектарів родючих земель. Їх відновлення дороге і недостатньо ефективне. З кар'єрів під час підривання тисячі тонн пилу залізної руди піднімається в повітря й розноситься на десятки кілометрів, вкриваючи поверхню Землі.

Чорна металургія чинить активний і згубний вплив на навколишнє середовище, що в першу чергу пов'язано зі споживанням великої кількості різних сировинних матеріалів і утворенням великих кількостей найрізноманітніших відходів. На долю підприємств чорної металургії припадає близько 15% всіх промислових викидів в атмосферу пилу, 8-10% викидів діоксиду сірки, 35-40% - монооксиду вуглецю, близько 15% - оксидів азоту, 10-15% загального обсягу споживанні промисловістю свіжої води і приблизно стільки ж скидалися стічні води.

До основних відходів доменного виробництва, крім шлаку, відносяться колошниковий пил, скрап і доменний газ.

Колошниковий пил - це переважно залізорудна пил (35-50% заліза), що виноситься через колошник доменної печі під впливом дуття.

Винос колошникового пилу коливається залежно від умов роботи печі в межах 20-120 кг / т чавуну. Системою очищення доменного газу вловлюється до 95% колошникового пилу, яка спрямовується на агломерацію.

Доменний скрап являє собою за складом чавун, що залишився в жолобах, ковшах, а також дрібні частинки його, втрачаються при розливанні.

Кількість доменного скрапу складає 1,5-3,5% від маси рідкого чавуну. Середній вміст заліза в скрапі - 85%.

Відходи, супутні металургійним переділів, включають кілька видів. При виплавці металів формуються шлаки, основу яких складають оксиди. Це найбільш масовий вид відходів. Робота металургійних агрегатів супроводжується виносом пилу та відходять газами. При мокрій газоочистці цей пил у відстійниках перетворюється на кашоподібну масу (шлам). Основним корисним компонентом відходів металургії, є залізо, і рішення ресурсоекологічного завдання їх утилізації може бути отримано в чорній металургії .

Таким чином, відходи металургії включають і високотоксичні матеріали (пилу), і відносно інертні (доменні шлаки). Але навіть складування сотень мільйонів тонн відходів потребує відторгнення великих площ і призводить до негативних змін всіх компонентів навколишнього природного середовища (Рис. 1.4.) [3]

Рис. 1.4 Утворення та використання відходів чорної металургії (Укладено автором за даними[3])

Забруднення повітря пилом при коксуванні вугілля сполучено з підготовкою шихти і завантаженням її в коксові печі, з вивантаженням коксу у вагони і мокрим гасінням коксу. Мокре гасіння супроводжується також викидом в атмосферу речовин, що входять до складу використовуваної води.

Екологічна небезпека відходів визначається поєднанням багатьох факторів. Перш за все - це їхній фізичний стан, хімічний склад та наявність екотоксикантів.

Металургія є джерелом величезної маси твердих відходів. Основний шлях отримання металів - пірометалургія, що використовує високотемпературні процеси. Виплавці металу передують збагачення та підготовка руд: агломерація (спікання залізорудної сировини) у чорній металургії. На кожній операції утворюються відходи.

У ході металургійного циклу утворюються гази, шлами, шлаки пил. Особливо багато пилу утворюється при роботі доменних, сталеплавильних, коксових печей, агломераційних фабрик, заводів з випалювання вапна. Значна кількість пилу утворюється в прокатних цехах. Обсяг викидів пилу залежить від застосовуваної технології та обладнання. Пилові викиди є важливим джерелом емісії шкідливих речовин в ОС. Надходження і накопичення пилу призводить до формування техногенних геохімічних аномалій.

При виробництві чорних металів в атмосферу викидається багато газів (SO2, NO2, NO і ін), що викликають разом з СО2 парниковий ефект і випадання кислотних опадів. Але до підкислення грунтів це не призводить, так як з пиловими викидами в грунту надходять карбонати кальцію і магнію, що нейтралізують кислотність і лужність грунту. Багато міст з розвиненою чорною металургією входять до списку міст з найбільш забрудненим атмосферним повітрям .

Сучасні заводи чорної металургії в більшості випадків мають у своєму складі цехи коксування вугілля і відділення по переробці коксового газу. Коксохімічні підприємства забруднюють атмосферне повітря пилом і сумішшю летких сполук.[3].



ВИСНОВКИ ДО РОЗДІЛУ 1

Чорна металургія -- одна з найважливіших галузей важкої промисловості, яка охоплює виробництво чорних металів та спорідненої сировини і напівфабрикатів.

До чорної металургії входить видобуток всіх видів чорних металів та виробництво з них, тобто чавун, прокат чорних металів, сталь, феросплави, як також вторинні виробництва: сталеві і чавунні труби, порошки чорних металів та металеві вироби індустріального призначення.

До обсягу чорної металургії належать також галузі, що видобувають і переробляють флюсові вапняки, кокс, вогнетривкі матеріали й інші продукти, які служать сировиною для виробництва чорних металів.

Сировиною для чорної металургії є залізні та манганові руди. Як паливо використовується кокс - результат переробки коксівного вугілля. У технологічному процесі задіяна вода й вогнетривкі глини, природний газ, вапняки (флюси) та електроенергія.

Розвитку та розміщенню чорної металургії сприяють такі чинники:

1) густа мережа шляхів сполучення між родовищами;

2) велике і надійне джерело водопостачання;

3) розвиток металомісткого машинобудування;

4) велика кількість металобрухту;

5) висококваліфіковані кадри.

Найпоширеніша форма організації виробництва в чорній металургії -- комбінати.

Крім підприємств повного циклу в чорній металургії є такі, що спеціалізуються на виплавленні чавуну і сталі або тільки сталі й прокату.

Металургія повного циклу, переробна й "мала металургія” значно відрізняються між собою за розміщенням.

Виробничі зв'язки кожної галузі промисловості розвиваються як з постачальниками сировини, палива, енергії, матеріалів, так і зі споживачами готової продукції.

Зв'язки зі споживачами охоплюють усі галузі матеріального виробництва і населення. Кожна велика галузь промисловості має широке коло споживачів її продукції. Багато галузей орієнтується на постійних споживачів їх продукції від самого початку розвитку. Так, переважна кількість продукції чорної металургії споживається у машинобудівному і будівельно-індустріальному комплексах.

Чорна металургія чинить активний і згубний вплив на навколишнє середовище, що в першу чергу пов'язано зі споживанням великої кількості різних сировинних матеріалів і утворенням великих кількостей найрізноманітніших відходів.

РОЗДІЛ 2. ПРОСТОРОВА ОРГАНІЗАЦІЯ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ СВІТУ

2.1 Економіко-статистичний аналіз чорної металургії світу

Індустрія виробництва сталі є двигуном, що забезпечує розвиток світової промисловості, а показники галузі відображають глобальну економічну ситуацію.

2011 у цифрах

1) У 2011 році споживання сталі у світі становило 215 кг на одну людину; у Китаї - 500 кг; США - 310; ЄС - 340; Африці - 30; Росії - 330; Україні - 160.

2) Найбільшим виробником сталі у світі в 2011 році став ArcelorMittal, який більш ніж у 2 рази випередив найближчого конкурента - Hebei Group.

3) Японські металургійні компанії Nippon Steel і Sumitomo Metal Industries оголосили про об'єднання, в результаті чого утворюється другий за величиною виробник сталі у світі із виробничими потужностями близько 50 млн.т в рік. Сума угоди складе 9,43 млрд. дол. США.

Починаючи із 1996 року Китай лідирує у виробництві сталі. В 2012 році частка країни становила 46% (708,8 млн.т)світового обсягу. Друге місце посіла Японія, третє - США. Україна за підсумками 2012 року зменшила виробництво сталі на 2,4 млн.т у порівнянні із 2011 роком та втратила дві позиції у рейтингу найбільших виробників, ставши 10-юіз показником 32,9 млн.т. (див. Додаток А).

Із топ-виробників сталі лише Китай та Індія змогли збільшити обсяг виробництва завдяки динамічно зростаючій економіці країн. Оскільки українська індустрія сталі є експортно-орієнтованою, динаміка виробництва корелює із глобальними показниками.

Споживання сталі характеризує технологічний розвиток економіки. (див. Додаток Б).

За підсумками 2011 року найбільшим експортером сталі була Японія -35,1 млн.т; друге місце посів Китай - 31,6 млн.т; Україна стала третьою - 24 млн.т.

Найбільші експортери сталі, 2011 р.

Місце	Країна	Чистий експорт, млн., т
1	Японія	35,1
2	Китай	31,6
3	Україна	24,0
4	Росія	17,5
5	Бразилія	7,0
6	Туреччина	6,7
7	Південна Корея	6,0
8	Австрія	3,2
9	Бельгія	3,1
10	Тайвань	2,9
11	Люксембург	2,2
12	Нідерланди	2,1
13	ЄС	2,1
14	Індія	2,0
15	Словаччина	2,0

(Укладено автором за даними [World Steel Association])

У 2011 році об'єм виробництва Arcelor Mittal склав 97,2 млн.т (більше 6% світового виробництва сталі), другою, з урахуванням об'єднання Nippon Steel та Sumitomo Metal, стала японська корпорація Nippon Steel & Sumitomo - 46,1 млн.т; китайські виробники Hebei Group та Baosteel Group посіли третє та четверте місця відповідно.

Найбільші імпортери сталі, 2011 р.

Місце	Країна	Чистий імпорт, млн., т
1	США	13,6
2	Таїланд	10,9
3	В'єтнам	8,3
4	Іран	8,2
5	Індонезія	7,3
6	ОАЕ	6,6
7	Саудівська Аравія	5,5
8	Алжир	3,9
9	Філіппіни	3,8
10	Сінгапур	3,1
11	Канада	2,8
12	Ліван	2,7
13	Польща	2,7
14	Ірак	2,6
15	Малайзія	2,6

Укладено автором за даними[WorldSteelAssociation])

2.2 Підприємницька структура чорної металургії світу

Структуру промисловості можна розглядати як у галузевому, так і в територіальному аспектах. Галузева структура промисловості -- це сукупність якісно однорідних груп господарських одиниць, які виробляють однорідну продукцію, надають різноманітні послуги та здійснюють інші суспільно корисні види діяльності. Територіальна структура промисловості світу -- це розміщення і розподіл галузей промисловості по континентах, країнах, групах країн, а також по окремих регіонах.

Ринкова частка десяти найбільших у світі компаній-виробників сталі у сукупності складає 30 %. Десять найбільших сировинних компаній, у тому числі виробників залізної руди, володіють великою ринковою міццю, і процес злиттів продовжується. Компанія ArcelorMittal -- найбільша у світі по обсягах виробництва чорної металургії -- одна з деяких у галузі, що почуває себе відносно впевнено, головним чином завдяки тому, що володіє власними сировинними запасами, які забезпечують виробництво вугіллям, рудою і навіть деякими видами легуючих елементів. Від Ліберії до Сенегалу лідер галузі інвестує в різних країнах світу в нові залізорудні підприємства і необхідну для їх підтримки інфраструктуру. Компанія ArcelorMittal використовує в будь-якій точці світу біржові можливості, щоб обмежити свої ризики. Часи, коли сталевари дивилися зверху вниз на своїх постачальників руди і вугілля як на простих підручних, пішли в минуле. З тих пір як Китай ініціював різкий попит у світі на сировинні матеріали, залізорудні гіганти потопають у грошових потоках.

Фірма ВНР Billiton -- це в даний час найбільший у світі гірничорудний концерн, що утворився тільки у 2001 р. в результаті злиття (при загальній вартості 29 млрд. дол. США) австралійської ВНР-групи і південноафриканської компанії Billiton.

Наступне велике родовище залізної руди введене в експлуатацію в Західній Австралії в IV кварталі 2007 р. Гірничорудне підприємство, у якому ВНР Billiton як найбільший акціонер (частка 85 %) інвестував 1,3 млрд. дол., при виході на повну потужність буде щорічно виробляти 20 млн. т залізної руди. Додаткові обсяги залізної руди, а саме 26 млн. т/рік, буде поставляти інше західноавстралійське родовище, починаючи з першої половини 2010 р. У ньому частка фірми ВНР Billiton складає 86,2 %. Дотепер проект реалізується у повній відповідності із графіком і в рамках виділеного бюджету (1,85 млрд. дол.). В обох проектах по розробці залізорудних родовищ у якості міноритарного акціонера ВНР Billiton залучає японську компанію Mitsui Itcho Minerals.

У Бразилії ВНР Billiton співробітничає навіть з CVRD -- безперечним лідером світового залізорудного ринку. Обидва залізорудних гіганта спільно споруджують (частка по 50 %) завод з виробництва окатишів потужністю 7,6 млн. т залізорудних окатишів на рік. Готова на 75 % установка вартістю майже 1,2 млрд. дол. споруджується, згідно ВНР Billiton, цілком відповідно до бюджетного і тимчасового графіка і повинна була бути введена в експлуатацію приблизно на початку 2010 р.

Чи збережеться кон'юнктура на сталь і, як наслідок, попит на залізну руду і легуючі метали на колишньому рівні чи ще більше зростати, - нікому не відомо. Залізорудні гіганти зі своїми величезними фінансовими можливостями повинні використовувати слабість ринку для подальшої консолідації. Варто враховувати, що в перспективі можливо нове злиття великих компаній. Rio Tinto тільки завершила свою покупку канадського алюмінієвого гіганта Alcan, як передчуття іншої великої угоди вже починають відчуватися у виді різких стрибків котирувань акцій на фінансових біржах. Сировинні гіганти після п'яти років бума на ринку металів купаються в золоті.

Найбільші виробники сталі та ТНК. (див. Додаток В).

2.3 Географічна структура чорної металургії світу

Світові підтверджені запаси залізних руд становлять близько 198,9 млрд. т. Понад 64°/о усіх світових запасів зосереджена в країнах Латинської Америки, Австралії та Океанії. Залізна руда видобувається в 50 країнах, однак основний обсяг (більше 70%) припадає на невелику кількість країн - Бразилію, Австралію, Китай, Росію й Індію. (Рис. 2.1.) [6].

Серед материків важливе місце за запасами залізної руди належить Південній Америці. Найбільші поклади залізних руд знаходяться у південній частині Бразилії та у Венесуелі. Руди Бразилії та Венесуели мають високу якість і вміст заліза не менше за 50%. Чималі запаси залізної руди є і в Північній Америці. Тут виділяються металогенічні провінції Канадського щита: біля озера Верхнє у США й на півострові Лабрадор у Канаді. У родовищі Месабі (оз. Верхнє) вміст заліза -- 46--53%. Поруч з цими рудами у районі є чималі поклади низькопробних руд (20--27% заліза й до 50% кремнезему). Розробка руди провадиться переважно відкритим способом. На півострові Лабрадор розробляються залізисті кварцити (ЗО-- 35% заліза).

Приблизно однакові поклади залізних руд є у країнах Європи та Азії. У Західній Європі першорядне значення мають Лотаринзький залізорудний басейн (Франція та Люксембург) і родовища, пов'язані з Балтійським щитом (Швеція, Норвегія). Лотаринзькі руди позначені невисоким вмістом заліза, високим вмістом фосфору й кремнезему. Руди Північної Швеції високосортні, а в Норвегії вони представлені залізистими кварцитами.

В Азії є важливі родовища, пов'язані з Індійською платформою (Декан), як за своїми запасами, так і за високою якістю (понад 60% заліза з невеликим відсотком сірки та інших домішок).

Рис. 2.1 Регіональний розподіл видобутку залізної руди у світі за 2010 р. (Укладено автором за даними[14])

Близько 10% світових запасів припадає на країни Африки. Тут виділяються Західна Африка (переважно район Гвінейської затоки -- Ліберія, Сьєрра-Леоне), а також Мавританія, Габон, Ангола, Північне-Західна Африка (передусім Алжир) та Південна Африка (ПАР та Зімбабве). Руди Гвінеї містять домішки кольорових металів, хрому, нікелю тощо. В алжирському примор'ї руда використовується давно; її обсяг збільшився за рахунок розвіданих покладів на півдні країни. Велике значення мають залізні руди ПАР. Руди з високим вмістом заліза має Австралія. Тут розташований один з найбільших у світі басейнів Хаммерслі. Запаси руди оцінюються у 11,7 млрд т, а вміст заліза -- 62%. Збільшення видобутку в країнах, що розвиваються, призвело до збільшення частки імпортних багатих руд у споживанні США Англії, Німеччини, Японії.

Поклади руди у Східній Європі та Китаї оцінюються як дуже великі: понад 1/2 світових запасів. Йдеться передусім про Росію, Україну, Казахстан, Китай. Чимала частина цих руд містить ЗО--35% заліза. Тим часом більшість східноєвропейських країн не має достатніх покладів залізної руди, їм доводиться імпортувати до 75% споживання. Переважна частина цього постачання -- до Польщі, Чехії, Словаччини та Угорщини -- припадає на Україну та Росію. В рік у світі видобувається 1 млрд т залізної руди, 40% її експортується. [7].

Аналіз кон'юнктури ринків чорних металів дозволив виділити негативні і позитивні зміни щодо споживання металопродукції по регіонам світу. (Додаток Е).

Ринок ЄС: негативні кон'юнктурні зміни відображаються у профіциті виробництва над споживанням продукції чорної металургії, але, в основному, це вироби високого ступеню переробки або вузькоспеціалізована продукція. Позитивні кон'юнктурні зміни - це передусім розвиток інфраструктурних проектів в ряді країн ЄС, а саме, Польщі, Болгарії, Італії, що є традиційними споживачами вітчизняних метало виробників, також позитивним є зростаючий попит на плоский прокат.

Найбільшими центрами є Люксембурґ, Рахе, Лулео.

Ринок СНД: негативні кон'юнктурні зміни цього стосуються, насамперед, зростанням загального рівня конкуренції з боку російських, білоруських, латвійських, виробників. Це стало можливим завдяки розширенню та модернізації на окремих підприємствах. Профіцит виробництва над споживанням у даному регіоні становить близько 60 млн.т на рік. Позитивні зміни стосуються зростанням попиту, перш за все, російських споживачів трубної та спеціалізованої продукції.

Ринок Азії: є найбільш металонасиченим, в даному регіоні виробляється більше 60% всієї металопродукції в світі. Виробники з Азії доводять свою конкурентоспроможність завдяки найнижчим витратам на виробництво і реалізацію продукції. Профіцит виробництва над споживанням більше 70 млн.т на рік. Позитивним в даній ситуації є те, що в Азії реалізуються найбільші інфраструктурні проекти.

Найбільшими центрами є Сіань, Шанхай, Тайюань.

Ринок Південної Америки: негативні кон'юнктурні зміни відображаються в тому, що великі металургійні компанії АрселорМіттал Стіл, Ніппон Стіл, Поско залучили до своїх активів підприємства з видобутку залізної руди, насамперед, Бразилії, що посилило їх конкурентні позиції в регіоні та світі і збільшило профіцит виробництва на споживанням металопродукції до 5 млн.т на рік.

Найбільшими центрами є Сан-Паулу, Белу-Орізонті, Волта-Редонда.

Ринок Північної Америки: позитивною кон'юнктурною зміною, для українських виробників, на даному ринку є збільшення дефіциту на металопродукцію(особливо плоского прокату) до 20 млн.т на рік.

Найбільшими центрами є Х'юстон, Бермінґем, Ґамільтон.

Ринок Близького Сходу: найперспективніший для українських виробників, адже дефіцит на цьому ринку становить близько 30 млн. т на рік, відстань відносно інших виробників значно менша. Чинниками, що негативно впливають на кон'юнктуру у регіоні є політична нестабільність в Сирії, політична ізоляція Ірану.

Найбільшими центрами є Карачі, Хелуан, Джамшедпур.

Аналізуючи стан світового ринку чорних металів можна відзначити, що спостерігається понижувальна форма ринкової кон'юнктури, в умовах якої пропозиція стабільно переважає попит, відбувається зниження цін, скорочення числа укладених угод, зростання об'ємів запасів готової продукції, що може прийняти довгостроковий характер.[10].