Удосконалення управління активами і пасивами Київської дистанції колії

Размещено на http://www.allbest.ru/

Удосконалення управління активами і пасивами Київської дистанції колії

1. Аналіз фінансової стійкості Київської дистанції колії

обіговий обротний актив кошти

Однією з найважливіших характеристик фінансового стану підприємства є стабільність його діяльності з позицій довгострокової перспективи. Вона пов'язана із загальною фінансовою структурою підприємства, ступінню його залежності від кредиторів і інвесторів [36].

Фінансова стійкість підприємства тісно пов`язана з перспективною його платоспроможністю. Її аналіз дає змогу визначити фінансові можливості підприємства на відповідну перспективу.

Оцінка фінансової стійкості підприємства має на меті об`єктивний аналіз величини та структури активів і пасивів підприємства і визначення на цій основі міри його фінансової стійкості й незалежності, а також відповідальності фінансово-господарської діяльності [37].

Фінансово стійким можна вважати таке підприємство, яке за рахунок власних коштів спроможне забезпечити запаси й витрати, не допустити невиправданої кредиторської заборгованості, своєчасно розрахуватись за своїми обов`язками. З цієї точки зору оцінити фінансовий стан підприємства можна за допомогою показників фінансової стійкості. Фінансова стійкість характеризує ступінь фінансової незалежності підприємства щодо володіння своїм майном і його використання. Цей ступінь незалежності можна оцінювати за різними критеріями:

- рівнем покриття матеріальних обігових коштів (запасів) стабільними джерелами фінансування;

- платоспроможністю підприємства (його потенційною спроможністю покрити термінові зобов`язання мобільними активами);

- часткою власних або стабільних джерел у сукупних джерелах фінансування.

Наведеним критеріям відповідає сукупність абсолютних і відносних показників фінансової стійкості, де враховано нормативні вимоги щодо характеристики фінансового стану підприємства в Україні.

Розглянемо абсолютні показники фінансової стійкості.

Вартість запасів порівнюється з послідовно поширюваним переліком наступних джерел фінансування:

власні обігові кошти ;

власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики ;

власні обігові кошти, довго- та короткострокові кредити та позики .

Згідно з цим сума власних обігових коштів визначається як різниця між власним капіталом та вартістю необоротних активів , на покриття якої насамперед спрямовується власний капітал:

(1)

Наявність власних обігових коштів, тобто додатне значення є мінімальною умовою фінансової стійкості. Загальноприйнятою формулою визначення власних обігових коштів є різниця між оборотними активами підприємства та його короткостроковими зобов`язаннями, або різниця між сумою власного капіталу і довгострокових зобов`язань та необоротними активами. Власні обігові кошти є частиною обігових коштів, яка фінансується за рахунок власних коштів та довгострокових зобов`язань. При цьому останні прирівнюються до власних коштів, хоча вони не є такими [55].

Для визначення типу фінансової стійкості розмір власних обігових коштів розраховують як різницю між власним капіталом і необоротними активами. Відповідно до забезпеченості запасів згаданими варіантами фінансування можливі чотири типи фінансової стійкості.

Абсолютна стійкість - для забезпечення запасів достатньо власних обігових коштів. У цьому випадку платоспроможність підприємства гарантована. Визначається за формулою:

 (2)

Нормальна стійкість - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів залучаються довгострокові кредити та позики. У цьому випадку, також, платоспроможність підприємства гарантована. Визначається за формулою:

(3)

Нестійкий фінансовий стан - для забезпечення запасів крім власних обігових коштів, довгострокових кредитів та позик залучаються короткострокові кредити та позики. У цьому випадку платоспроможність порушена, але є можливість її відновити. Визначається за формулою:

(4)

Кризовий фінансовий стан - для забезпечення запасів не вистачає “нормальних” джерел їх формування. У цьому випадку підприємству загрожує банкрутство. Визначається за формулою:

(5)

Для зручності аналізу показники зведемо в таблицю (табл. 1).

Як видно з наведених даних, у Київській дистанції колії на протязі 2007-2009 років умови фінансової стійкості не виконуються, тобто власних обігових коштів на покриття зобов'язань не достатньо. Ситуація є негативною, але не катастрофічною зважаючи на те, що стійкість окремих підприємств залізничного транспорту забезпечується Укрзалізницею.

Таблиця 1. Розрахунок типу фінансового стану Київської дистанції колії у 2007-2009 роках

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Власні обігові кошти (ВОК)	-146059	-187097	-201829
Довгострокові кредити та позики (Кд)	719	549	407
Короткострокові кредити та позики (Кк)	0	0	0
Власні обігові кошти і довгострокові кредити та позики (ВОК+Кд)	-145340	-186548	-201422
Власні обігові кошти, довго- і короткострокові кредити та позики (ВОК+Кд+Кк)	-145340	-186548	-201422
Запаси (З)	232	2319	3298

Розглянемо відносні показники фінансової стійкості.

Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами характеризує абсолютну можливість перетворення активів у ліквідні кошти. Позитивною є тенденція до збільшення цього показника. До того ж коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами як мінімум повинен бути більш 0.1. Коефіцієнт забезпечення оборотних активів розраховується за формулою:

(6)

Коефіцієнт маневреності робочого капіталу характеризує частку запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обігових коштах. Цей показник обмежує свободу маневру власними коштами. Позитивною є тенденція до зменшення. Тому що збільшення запасів призводить до уповільнення оборотності обігових коштів, а в умовах інфляції - до залучення дорогих кредитів, що зменшує платоспроможність підприємства. Коефіцієнт маневреності робочого капіталу розраховується за формулою:

 (7)

Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів характеризує частку абсолютно ліквідних активів у власних обігових коштах; За допомогою цього показника є можливість забезпечення свободи фінансового маневру. Позитивною є тенденція до збільшення. Він розраховується за формулою:

(8)

Коефіцієнт фінансової незалежності - характеризує можливість підприємства виконати зобов`язання за рахунок власних активів; незалежність підприємства від позикових джерел. Позитивною є тенденція до збільшення, має бути більшим, або дорівнювати 0,5. Цей показник розраховується за формулою:

(9)

Коефіцієнт маневреності власного капіталу характеризує частку власних обігових коштів у власному капіталі. Позитивною є тенденція до збільшення, має бути більшим, або дорівнювати 0,1. Цей показник розраховується за формулою:

(10)

Коефіцієнт концентрації позикового капіталу характеризує скільки припадає позикового капіталу на одиницю сукупних джерел. Позитивною є тенденція до зменшення, критичне значення менше, або дорівнювати 0,5. Цей показник розраховується за формулою:

(11)

Коефіцієнт фінансової стабільності (коефіцієнт фінансування) характеризує забезпеченість заборгованості власними коштами. Перевищення власних коштів над позиковими свідчить про фінансову стійкість підприємства. Позитивною є тенденція до збільшення. Значення цього показника повинне бути більшим за 1. Цей показник розраховується за формулою:

(12)

Показник фінансового лівериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов'язань. Збільшення цього показника свідчить про підвищення фінансового ризику. Позитивною є тенденція до зменшення, значення цього показника має бути меншим, або дорівнювати 0.25. Цей показник розраховується за формулою:

(13)

Коефіцієнт фінансової автономії - характеризує частку стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі. Позитивною є тенденція до збільшення. Значення цього показника має бути 0,850,9. Цей показник розраховується за формулою:

 (14)

Розрахуємо відносні показники фінансової стійкості для Київської дистанції колії у 2007-2009 роках і представимо отримані результати у табл. 2.

Таблиця 2. Показники фінансової стійкості Київської дистанції колії у 2007-2009 роках

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами	-28,88	-77,22	-55,31
Коефіцієнт маневреності власних обігових коштів	-0,0035	-0,0003	-0,0002
Коефіцієнт маневреності власного капіталу	-0,51	-0,82	-1,03
Коефіцієнт маневреності робочого капіталу	-0,03	-0,01	-0,02
Коефіцієнт фінансової незалежності	0,65	0,55	0,49
Коефіцієнт концентрації позикового капіталу	0,35	0,45	0,51
Коефіцієнт фінансової стабільності	1,89	1,21	0,95
Показник фінансового лівериджу	0,003	0,002	0,002
Коефіцієнт фінансової автономії	0,65	0,54	0,49

Як видно з даних таблиці, на протязі 2007-2009 років оборотні активи Київської дистанції колії не забезпечені власними коштами, сума яких не забезпечує свободи фінансового маневру. На протязі періоду, що аналізується, ситуація постійно погіршується. Маневреність власного і робочого капіталу є від'ємними величинами, що є негативним явищем, яке є свідоцтвом недостатнього обсягу власного і робочого капіталу. У той же час через незначні обсяги зобов'язань підприємство може їх виконувати за рахунок власних активів, але ступінь фінансової незалежності постійно знижується, що є негативним явищем. Концентрація позикового капіталу постійно зростає, що є негативною тенденцією. Відповідно знижується рівень фінансової стабільності, тобто забезпеченість заборгованості підприємства власними коштами знижується. Рівень фінансового лівериджу на протязі 2007-2009 років майже дорівнює 0 через незначні обсяги довгострокових зобов'язань, тобто рівень фінансового ризику незначний. Рівень фінансової автономії на протязі періоду, що аналізується, має значення менші, ніж граничні, що постійно знижуються, тобто частка стабільних джерел фінансування у їхньому загальному обсязі зменшується, що є негативним явищем.

Таким чином, на основі проведеного аналізу можна зробити висновок, що за всіма показниками фінансової стійкості Київської дистанції колії у 2007-2009 роках було отримано негативний результат, який постійно погіршується. Тому керівництву підприємства необхідно приділяти більшу увагу забезпеченню фінансової стійкості.

Для наочності отримані результати представимо на графіку (рис. 1).

Рис. 1. Аналіз фінансової стійкості Київської дистанції колії у 2007-2009 роках

2. Аналіз ліквідності Київської дистанції колії

Одним з найважливіших критеріїв оцінки фінансового стану підприємства є його платоспроможність. В практиці фінансового аналізу розрізняють довгострокову й поточну платоспроможність. Під довгостроковою розуміється здатність підприємства розраховуватися за своїми довгостроковими зобов'язаннями. Здатність підприємства платити за своїми короткостроковими зобов'язаннями прийнято називати ліквідністю (поточною платоспроможністю).

Тобто підприємство є ліквідним, коли воно здатне виконати свої короткострокові зобов'язання, реалізувавши свої поточні активи. Основні засоби, якщо тільки вони не купуються з метою їхнього подальшого перепродажу, у більшості випадків не можуть бути джерелами погашення поточної заборгованості підприємства в силу, по-перше, своїй особливій функціональній ролі в процесі виробництва та, по-друге, важкості їхньої термінової реалізації. Таким чином, основні засоби не включаються до розрахунку показників ліквідності.

При оцінці ліквідності критерієм віднесення активів і зобов'язань до поточних і не поточних є можливість реалізації перших і погашення других у найближчому майбутньому (на протязі 1 року). Однак даний критерій не є єдиним при визначенні тих статей балансу, які повинні бути віднесені до оборотних. Основним критерієм для класифікації активів і пасивів є умова їхнього використання чи оплати на протязі нормального виробничо-комерційного циклу підприємства. Під виробничо-комерційним циклом розуміється середній проміжок часу між моментом заготівлі матеріальних цінностей та моментом реалізації готової продукції покупцям й її оплати.

Для характеристики поточної платоспроможності використовуються поняття: поточна ліквідність, розрахункова, термінова.

До числа короткострокових (поточних) зобов'язань, як правило, відносяться вимоги, погашення яких очікується на протязі року від дня поточної дати. До них також слід віднести ті довгострокові зобов'язання, часткове погашення яких повинно відбутися у вказаний строк (найближчі 12 місяців від поточної дати).

Підприємства можуть бути ліквідні у більшій чи меншій мірі, оскільки до складу поточних активів входять різнорідні обігові засоби, серед яких є як легкореалізуємі. так і важкореалізуємі для погашення зовнішньої заборгованості.

За ступенем ліквідності поточні активи умовно можна поділити на три групи:

1) ліквідні кошти, що знаходяться у терміновій готовності до реалізації (грошові кошти, високоліквідні цінні папери);

2) ліквідні кошти, що знаходяться у розпорядженні підприємства (зобов'язання покупців, запаси товарно-матеріальних цінностей);

3) неліквідні кошти (сумнівна дебіторська заборгованість, незавершене виробництво, витрати майбутніх періодів).

Пропорції, у яких ці групи повинні знаходитися по відношенню один до одного, визначається характером і сферою діяльності підприємства, швидкістю обертання оборотних коштів, співвідношенням поточних і довгострокових активів, сумою та терміновістю зобов'язань, на покриття яких необхідні статті активу.

Аналіз платоспроможності підприємства починається з аналізу ліквідності балансу. Основним завданням аналізу ліквідності балансу є перевірити синхронність надходження і витрачання фінансових ресурсів, тобто здатність підприємства розраховуватися за зобов`язаннями власним майном у визначені періоди часу. Ліквідність балансу визначається ступенем покриття зобов`язань підприємства його активами, термін перетворення яких у кошти відповідає терміну погашення зобов`язань і полягає у порівнянні статей активу, що згруповані за ознакою ліквідності та розміщенні в порядку спадання ліквідності, зі статтями пасиву, що згруповані за ознакою термінів погашення і розміщенні в порядку збільшення строковості зобов`язань. Чим швидше той чи інший вид активу може набрати грошової форми, тим вища його ліквідність. Абсолютну ліквідність мають грошові кошти.

Для оцінки ліквідності балансу визначають ступінь покриття зобов'язань підприємства його активами, строк перетворення яких у грошові кошти відповідає строку погашення зобов'язань. Для цього необхідно згрупувати баланс наступним чином: в активах кошти групуються за ступенем ліквідності, а зобов'язання - за строком їхнього погашення. Якщо при такому порівняння активів вистачає, то баланс ліквідний і підприємство платоспроможне. У противному разі баланс неліквідний і підприємство вважається неплатоспроможним.

При проведенні аналізу необхідно зіставляти підсумки розділів за активам і пасивам. Зіставлення перших груп відображають відношення поточних платежів та надходжень. Зрівняння других груп показує тенденцію поточної ліквідності. Оцінка ліквідності балансу дає уявлення про фінансовий стан підприємства з точки зору можливості своєчасного проведення розрахунків.

Групи активів:	Групи пасивів
А1 - найбільш ліквідні активи	П1 - негайні пасиви
А2 - активи, що швидко реалізуються	П2 - короткострокові пасиви
А3 - активи, що повільно реалізуються	П3 - довгострокові пасиви
А4 - активи, що важко реалізуються	П4 - постійні пасиви

Баланс буде відповідати вимогам ліквідності, якщо А1>П1, А2>П2, А3>П3, А4<П4. Якщо виконуються перші три нерівності, тобто поточні активи перевищують зовнішні зобов'язання фірми, то обов'язково виконується остання нерівність, що має глибокий економічний зміст: наявність у фірми власних оборотних коштів; дотримується мінімальна умова фінансової усталеності.

Невиконання якоїсь із перших трьох нерівностей свідчить про те, що ліквідність балансу тої чи іншої міри відхиляється від абсолютної. При цьому нестача коштів по одній групі активів компенсується їх нестачею по іншій групі, хоча компенсація може бути лише по вартісній величині, оскільки в реальній платіжній ситуації менш ліквідні активи не можуть замінити більш ліквідні.

Зіставлення найбільш ліквідних коштів і активів, що можна швидко реалізувати, з найбільш терміновими зобов'язаннями і короткостроковими пасивами дозволяє виявити поточну ліквідність і платоспроможність. Якщо ступінь ліквідності балансу настільки велика, що після погашення найбільш термінових зобов'язань залишаються зайві кошти, то можна прискорити терміни розрахунків із банком, постачальниками й іншими контрагентами.

Для визначення ліквідності балансу варто зіставити результати по кожній групі активів і пасивів. Для цього складемо баланс ліквідності, який наведений у таблиці 3.

Як видно з таблиці 3, співвідношення активів і пасивів Київської дистанції колії у 2007-2009 роках є свідоцтвом його неліквідності. Так на протязі всього періоду, що аналізується, А1<П1, А2<П2, А4>П4. Лише для активів, що повільно реалізуються, і довгострокових пасивів оптимальне співвідношення виконується А3>П3. Так низька ліквідність є свідоцтвом недосконалості структури активів і пасивів у Київській дистанції колії.

Таблиця 3. Аналіз ліквідності балансу Київської дистанції колії у 2007-2009 роках

Актив	Код рядка	2007	2008	2009	Пасив	Код рядка	2007	2008	2009
А1	230, 240	510	57	30	П1	540-610	149855	187278	203248
А2	150-180, 210, 220	27	22	310	П2	500-530	55	767	1555
А3	100, 120, 130, 140, 250, 270	4504	2332	3304	П3	480	719	549	407
А4	080	430550	413834	396639	П4	380, 430, 630	284962	227651	195073
Баланс	280	435591	416245	400283	Баланс	640	435591	416245	400283

У фінансовому аналізі використовують наступну систему відносних показників ліквідності.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності дорівнює відношенню величині найбільш ліквідних активів до найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів. Під найбільш ліквідними активами розуміються грошові кошти та короткострокові цінні папери. Короткострокові зобов'язання підприємства являють собою суму найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів, що включає: кредиторську заборгованість та інші пасиви; позички не погашені у строк, короткострокові кредити та позикові кошти. Коефіцієнт показує, яку частину короткострокових зобов'язань підприємство може погасити у найближчий час. Коефіцієнт характеризує платоспроможність підприємства на дату складання балансу:

(15)

де грошові кошти;

цінні папери;

поточні зобов'язання.

Позитивною є тенденція до збільшення, але як правило значення цього показника знаходяться має бути 0,20,35.

Коефіцієнт швидкої ліквідності відображає прогнозні платіжні можливості підприємства за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами і характеризує очікувану платоспроможність підприємства на період, рівний середній тривалості обороту дебіторської заборгованості:

 (16)

де сума дебіторської заборгованості.

Позитивною є тенденція до збільшення, коефіцієнт швидкої ліквідності має бути більшим, або дорівнювати 1, але як правило значення цього показника знаходяться у діапазоні 0,70,8.

Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності) представляє собою відношення всіх поточних активів до короткострокових зобов'язань. Він дозволяє встановити, в якій кратності поточні активи покривають короткострокові зобов'язання. Чим більше величина поточних активів по відношенню до поточних пасивів, тим більше впевненість, що існуючі зобов'язання будуть погашені за рахунок активів, якими володіє підприємство. Критичним значенням є 1, якщо показник менше 1, то підприємство має неліквідний баланс, якщо значення у діапазоні 10,5, то підприємство своєчасно ліквідує борги. Він вказує на платіжні можливості підприємства за умови не тільки своєчасного розрахунку з дебіторами й вдалої реалізації готової продукції, але й продажу у випадку необхідності інших елементів матеріальних оборотних коштів:

(17)

де виробничі запаси, готова продукція на складах.

Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості - характеризує здатність розрахуватися з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. Рекомендоване значення цього показника дорівнює 1. Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості розраховується за формулою:

(18)

Розглянуті коефіцієнти ліквідності мають певні недоліки такі, як [38, 53]:

статичність - вказані показники розраховуються на основі балансових даних, що характеризують майновий стан підприємства на конкретну дату. Звідси необхідність аналізу їхньої динаміки за декілька періодів;

можливість завищення значення показника за рахунок включення у склад поточних активів так званих мертвих статей;

мала інформативність для прогнозу майбутніх платежів та грошових надходжень, а саме це є головною задачею аналізу поточної платоспроможності;

можливість завищення за рахунок неліквідної дебіторської заборгованості.

Одним з показників платоспроможності підприємства є коефіцієнт чистої виручки. У деякій мірі він допомагає оцінювати перспективну платоспроможність. Коефіцієнт чистої виручки - це результат від ділення нарахованого за період, що аналізується, зносу та чистого прибутку на виручку від реалізації продукції. Зміст коефіцієнта у тому, що він вимірює доля вільних грошових коштів у виручці від реалізації. Якщо розглядати виручку від реалізації як суму собівартості та прибутку, то вона складається з таких елементів: матеріальні затрати, кошти на оплату праці, відрахування від коштів на оплату праці у державні фонди, знос, інші витрати, прибуток. З перелічених елементів отримані у складі виручки від реалізації матеріальні затрати, кошти на заробітну платню, відрахування до державних фондів та інші витрати підуть на невідкладні платежі, що пов'язані з виробничим процесом [46]. Частина прибутку піде на виплату податків. Чистий прибуток, що залишиться після виплати податків, та нарахований знос залишаться у грошовій формі в обороті підприємства. Сумарну величину чистого прибутку та нарахованого зносу прийнято називати чистою виручкою. Платоспроможність підприємства оцінюється відсотковим відношенням чистої виручки до виручки від реалізації.

Ліквідність підприємства характеризується співвідношенням величини його високоліквідних активів (грошові кошти та їх еквіваленти, ринкові цінні папери, дебіторська заборгованість) і короткострокової заборгованості.

Аналізуючи ліквідність, доцільно оцінити не тільки поточні суми ліквідних активів, а й майбутні зміни ліквідності.

Про незадовільний стан ліквідності підприємства свідчитиме той факт, що потреба підприємства в коштах перевищує їхнє реальне надходження.

Для визначення достатності грошей у підприємства для погашення його зобов'язань, необхідно передовсім проаналізувати процес надходження коштів від господарської діяльності і формування залишку коштів після погашення зобов'язань перед бюджетом та позабюджетними фондами, а також виплати дивідендів [36].

Аналіз ліквідності потребує також ретельного аналізу структури кредиторської заборгованості підприємства. Необхідно визначити, чи є вона «стійкою» (наприклад, борг постачальнику, з яким існують довгострокові зв'язки), чи є простроченою, тобто такою, термін погашення якої минув.

Аналіз ліквідності здійснюється на підставі порівняння обсягу поточних зобов'язань із наявністю ліквідних коштів. Результати розраховуються як коефіцієнти ліквідності за інформацією з відповідної фінансової звітності [29].

Величина власного капіталу (функціонуючий капітал) характеризує ту частину власного капіталу підприємства, яка є джерелом покриття поточних активів підприємства (тобто активів, які мають період обороту менше ніж один рік) [26, 42]. Цей розрахунковий показник залежить як від структури активів, так і від структури джерел коштів. Показник має особливо важливе значення для підприємств. Зростання цього показника в динаміці є позитивною тенденцією. Основним і постійним джерелом збільшення власних оборотних коштів є прибуток.

Частина власних оборотних коштів у покритті запасів. Це вартість запасів, яка покривається власними оборотними коштами. Має велике значення для підприємств торгівлі. Рекомендована нижня межа цього показника - 50%.

Коефіцієнт покриття запасів. Розраховується як співвідношення величини стабільних джерел покриття запасів і суми запасів. Якщо значення цього показника є меншим за одиницю, то поточний фінансовий стан підприємства вважають недостатньо стійким.

Проаналізуємо ліквідність Київської дистанції колії за допомогою відносних показників і представимо отримані результати у табл. 4.

Таблиця 4. Аналіз ліквідності Київської дистанції колії у 2007-2009 роках

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Коефіцієнт покриття (поточної ліквідності)	0,03	0,01	0,02
Коефіцієнт швидкої ліквідності	0,0036	0,0005	0,0017
Коефіцієнт абсолютної ліквідності	0,0034	0,0003	0,0001
Співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості	0,05	0,40	2,31

Як видно з даних таблиці 4, на протязі 2007-2009 років значення всіх показників ліквідності набагато менше нормативних значень. Так, значення коефіцієнта покриття майже дорівнює 0, тобто підприємство має недостатню кількість поточних активів для покриття короткострокових зобов'язань. Коефіцієнт швидкої ліквідності також має майне нульові значення, що є свідоцтвом того, що коштів підприємства не достатньо для проведення розрахунків з дебіторами. Майже подібні значення має коефіцієнт абсолютної ліквідності, що є свідоцтвом недостатнього обсягу найбільш ліквідних активів для погашення найбільш термінових зобов'язань і короткострокових пасивів (кредиторську заборгованість та інші пасиви; позички не погашені у строк, короткострокові кредити та позикові кошти). У той же час стрімко зростає значення коефіцієнту співвідношення короткострокової дебіторської та кредиторської заборгованості, що є свідоцтвом можливості розрахунку з кредиторами за рахунок дебіторів протягом одного року. Однак критичне значення цього показника було перевищене лише у 2009 році. Необхідно відмітити, що у 2009 році відбулося незначне покращення за всіма показниками ліквідності, що можна розглядати як появу позитивної тенденції у поліпшенні ліквідності. Таким чином, поточні фінансові зобов'язання підприємства не можуть бути задоволені високоліквідними активами підприємства. Така ситуація є дуже негативною, тому керівництву підприємства необхідно приділяти особливу увагу підвищенню його ліквідності.

Для наочності отримані результати представимо на графіку (рис. 2).

Рис. 2. Показники ліквідності київської дистанції колії у 2007-2009 роках

3. Аналіз рентабельності Київської дистанції колії

При проведенні фінансовому аналізі використовують різні показники рентабельності. Усі вони відносні й показують, скільки одиниць прибутку (балансового, чистого, операційного, оподаткованого тощо) отримують на одиницю реалізованої продукції (активів, виробничих фондів, власного капіталу тощо).

Інакше кажучи, при визначенні показників рентабельності в чисельнику завжди буде прибуток. Сукупність показників рентабельності всебічно відбиває ефективність виробничої (операційної), інвестиційної та фінансової діяльності підприємства і відповідає інтересам учасників економічного процесу.

На рівень показників рентабельності, які по суті є узагальнюючими, впливає багато чинників, що відбивають різні аспекти діяльності підприємства. Певна річ, позитивні чинники сприяють підвищенню рентабельності. Завдання фінансового аналітики - кількісно оцінити вплив кожного чинника на рентабельність, тобто оцінити саме його внесок. Регулюючи розмір чинників з урахуванням їхнього взаємозв`язку, можна досягти бажаного рівня рентабельності.

Існує багато показників рентабельності, але в залежності від того, з чим порівнюється обраний показник прибутку, розрізняють дві групи коефіцієнтів рентабельності:

рентабельність капіталу;

рентабельність продаж;

рентабельність виробничої діяльності.

Розглянемо показники першої групи. Рентабельність капіталу за чистим прибутком характеризує, скільки припадає чистого прибутку на одиницю інвестованих в активи коштів. Позитивною є тенденція до збільшення цього показника. Цей показник розраховується за формулою:

 (19)

Рентабельність власного капіталу дає оцінку, скільки припадає чистого прибутку на одиницю власного капіталу. Позитивною є тенденція до збільшення цього показника. Цей показник розраховується за формулою:

(20)

Рентабельність виробничих фондів характеризує скільки припадає чистого прибутку на одиницю вартості виробничих фондів. Позитивною є тенденція до збільшення цього показника. Цей показник розраховується за формулою:

(21)

Розглянемо показники рентабельності другої групи. При оцінці рентабельності продаж на основі показників прибутку та виручки від реалізації розраховуються коефіцієнти рентабельності по всій продукції в цілому або за її окремими видами. Існує багато показників оцінки рентабельності продаж, різноманітність яких обумовлена вибором того чи іншого виду прибутку (валового, операційного або чистого). Відповідно розраховуються три показника рентабельності продаж.

Валова рентабельність реалізованої продукції показує ефективність виробничої діяльності підприємства, а також ефективність політики ціноутворення на підприємстві. Розраховується за формулою:

 (22)

Операційна рентабельність є одним з найкращих інструментів визначення операційної ефективності і показує здатність керівництва підприємством отримувати прибуток від діяльності за вирахуванням витрат, які не відносяться до операційної ефективності. Розраховується за формулою:

(23)

Операційну рентабельність доцільно розглядати разом з показником валової рентабельності, що дозволить отримати уяву про причини зміни рентабельності. Чиста рентабельність реалізованої продукції показує повний вплив структури капіталу і фінансування підприємства на її рентабельність розраховується за формулою:

(24)

Також аналізується рентабельність виробничої діяльності. Основними показниками є чиста рентабельність виробництва і валова рентабельність виробництва. Ці показники показують, скільки підприємство отримує прибутку з кожної гривні, витраченої на виробництво продукції. Валова рентабельність виробництва це відношення валового прибутку до собівартості продукції і показує, скільки гривень валового прибутку приходиться на 1 гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції. Розраховується за формулою:

 (25)

Чиста рентабельність виробництва це відношення чистого прибутку до собівартості продукції і показує, скільки гривень чистого прибутку приходиться на 1 гривню витрат, що формують собівартість реалізованої продукції. Розраховується за формулою:

(26)

Розрахуємо показники рентабельності для Київської дистанції колії і представимо отримані результати у табл. 5.

Таблиця 5. Аналіз рентабельності Київської дистанції колії у 2007-2009 роках

Показники	2007 рік	2008 рік	2009 рік
Рентабельність капіталу за чистим прибутком	0,018	-0,002	0,000
Рентабельність власного капіталу	0,029	0,004	0,001
Рентабельність виробничих фондів	0,019	0,002	0,000
Валова рентабельність реалізованої продукції	0,076	0,030	0,024
Операційна рентабельність реалізованої продукції	0,053	0,010	0,017
Чиста рентабельність реалізованої продукції	0,118	0,007	0,001
Валова рентабельність виробництва	0,082	0,030	0,025
Чиста рентабельність виробництва	0,128	0,007	0,001

Як видно з даних таблиці 5, значення всіх показників рентабельності Київської дистанції колії на протязі 2007-2009 років постійно знижується і складає біля 0. Це є негативне явище, однак рівень рентабельності лінійних підприємств планується галузевою службою колії. У той же час у 2008 и 2009 роках відбулося різке зниження всіх показників рентабельності діяльності підприємства. Це відбулося в результаті зменшення всіх показників, що характеризують ефективність функціонування Київської дистанції колії.

Для наочності на рис. 3 наведено графік зміни показників рентабельності Київської дистанції колії у 2007-2009 роках.

Рис. 3. Зміна показників рентабельності Київської дистанції колії у 2007-2009 роках

4. Розробка заходів щодо удосконалення управління активами і пасивами підприємства

Удосконалення управління активами і пасивами підприємства необхідно проводити з позицій підвищення ефективності господарської діяльності. Така оптимізація складу активів і пасивів підприємства повинна бути спрямована як на забезпечення найбільш повного їхнього використання, так й на підвищення сукупної потенційної їхньої здатності генерувати операційний прибуток [40, 50]. Процес такої оптимізації необхідно здійснювати окремо за активами і пасивами.

Оптимізація активів повинна здійснюватися за такими етапам [57]:

1) оптимізація співвідношення сукупних розмірів необоротних і оборотних активів підприємства, які використовуються в процесі його операційної діяльності. Оптимізацію складу необоротних і оборотних активів необхідно проводити з урахуванням галузевих особливостей операційної діяльності підприємства, середньої тривалості операційного циклу на підприємстві, а також оцінки позитивних і негативних особливостей функціонування цих видів активів;

2) оптимізація співвідношення між активною і пасивною частиною необоротних активів;

3) оптимізація співвідношення трьох основних видів оборотних активів суми запасів товарно-матеріальних цінностей, суми дебіторської заборгованості, суми грошових активів.

Також для удосконалення управління активами необхідно створення умов для забезпечення прискорення обертання активів в процесі їхнього використання, що буде впливати як прямо, так й опосередковано на розмір операційного прибутку підприємства.

Оптимізація пасивів передбачає оптимізацію структури капіталу підприємства, що представляє собою визначення такого співвідношення використання власних і позикових коштів, при якому забезпечується найбільш ефективна пропорційність між коефіцієнтом фінансової рентабельності і коефіцієнтом фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість. Процес оптимізації пасивів повинен здійснюватися за такими етапам [57]:

1) аналіз капіталу підприємства;

2) оцінка основних факторів, що визначають формування структури пасивів;

3) оптимізація структури пасивів за критерієм максимізації рівня фінансової рентабельності;

4) оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості. Процес цієї оптимізації заснований на попередній оцінці вартості власного і позикового капіталу при різних умовах його залучення і здійсненні різноманітних розрахунків середньозваженої вартості капіталу;

5) оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації рівня фінансових ризиків.

Також для удосконалення управління активами необхідно проводити політику формування власних фінансових ресурсів, яка представляє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає в забезпеченні необхідного рівня самофінансування його виробничого розвитку.

Розробка політики формування власних фінансових ресурсів підприємства здійснюється по наступних основних етапах:

1) аналіз формування власних фінансових ресурсів підприємства в попередньому періоді;

2) визначення загальної потреби у власних фінансових ресурсах;

3) оцінка вартості залучення власного капіталу з різних джерел;

4) забезпечення максимального обсягу залучення власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел;

5) забезпечення необхідного обсягу залучення власних фінансових ресурсів із зовнішніх джерел;

6) оптимізація співвідношення внутрішніх і зовнішніх джерел формування власних фінансових ресурсів.

Ефективність розробленої політики формування власних фінансових ресурсів оцінюється за допомогою коефіцієнта самофінансування розвитку підприємства в майбутньому періоді. Його рівень повинний відповідати поставленої мети.

Размещено на Allbest.ru