Формування та ефективність функціонування регіонального ринку овочевої продукції

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ім. В.В. ДОКУЧАЄВА

АВТОРЕФЕРАТ дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Формування та ефективність функціонування регіонального ринку овочевої продукції

Спеціальність 08.07.02. - економіка сільського господарства і АПК

РУДЬ Вікторія Петрівна

Харків - 2006



Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва Міністерства аграрної політики України

Науковий керівник: кандидат економічних наук, доцент

Муковоз Володимир Олександрович,

Харківський національний аграрний

університет ім. В.В. Докучаєва,

професор кафедри

економіки підприємства

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор,

Перебийніс Василь Іванович,

Полтавський університет споживчої

кооперації України,

завідувач кафедри

загальноекономічних дисциплін

кандидат економічних наук, доцент

Левкіна Руслана Володимирівна,

Харківський національний

технічний університет сільського

господарства ім. П. Василенка,

доцент кафедри

економіки і маркетингу

Провідна установа: Національний науковий центр “Інститут аграрної економіки” УААН, відділення організації виробництва та земельних відносин, м. Київ

Захист відбудеться 11 жовтня 2006 року о ___ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради К 64.803.01 у Харківському національному аграрному університеті ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст - 1”, навчальне містечко ХНАУ, корпус 1, к 213.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва за адресою: 62483, м. Харків, п/в “Комуніст - 1”, навчальне містечко ХНАУ, корпус 1, чит. зала № 4.

Автореферат розіслано “8” вересня 2006р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради А.В. Македонський



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

Актуальність теми. Продовольче забезпечення населення є однією з найбільш актуальних проблем сучасного суспільства. Задоволення його потреб в овочевій продукції - одне з головних завдань функціонування АПК. В останній час у зв'язку зі зниженням споживання м'яса та молочних продуктів середньодобовий раціон людини біднішає на протеїн, жири, кальцій, залізо, ретинол, бетакаротин, тіамін, рибофлавін та ніацин. Але вживання продукції рослинного походження, зокрема овочів, збагачує його у жирах, ретинолі та аскорбіновій кислоті. У продовольчому балансі задоволення споживчого попиту овочева продукція займає третє місце після м'яса і м'ясопродуктів, молока і молокопродуктів, що також підкреслює особливість та достатню самостійність овочевого у складі аграрного ринку України. Проте ринок овочевої продукції поки що залишається неврегульованим.

Аналіз сучасного стану розвитку овочевого ринку свідчить, що характерною особливістю є диспропорція розвитку попиту і пропозиції на його внутрішньому рівні. Тому розробка економічного механізму формування та забезпечення ефективного його функціонування значно полегшить завдання виробників у забезпеченні належного рівня споживання овочевої продукції у необхідному асортименті, обсязі та якості.

Проблеми розробки дієвих механізмів регулювання економіки, формування повноцінного ринкового середовища, ефективного функціонування ринку агропромислової продукції є актуальними для всіх країн з перехідною економікою. Вони довгий час розроблялися українськими та зарубіжними вченими і в достатній мірі розкриті в працях: П.Т. Саблука, В.А. Матусевича, Б.В. Губського, О.М. Трегобчука, Г.І. Мостового, Ю.С. Коваленка, В.В. Юрчишина, В.Я. Мессель-Веселяка та ін. Питанням розвитку плодоовочевого комплексу ще в 70-х роках було присвячено роботи видатних фахівців: З.І. Гризенкової, В.М. Гризенкова, Г.Й. Гануша, П.І. Вершкова, В.І. Жминька, А.М. Лук'янченка, Н.А. Мойса, А.П. Солмахіна, Г.Д. Мінаєва, Є.А. Фірсова, І.І. Лукінова, В.О. Плужнікова, А. М. Рудь, І.А. Чиженка та ін., в яких практично повністю розкрито теоретичні та практичні аспекти цього процесу у період сталої економіки. Але аналіз овочівництва автори проводили в інших умовах. Перехід до ринкової економіки вимагає нових підходів та рішень.

Питання становлення сучасного овочевого ринку розкрито у роботах: В.І. Бойка, В.І. Криворучка, П.М. Макаренка, В.Я. Амбросова, В.О. Муковоза, Р.В. Левкіної, А.І. Шумейка, В.В. Лазні, О.В. Федька, І. М. Брюховецького, Н.І. Строченко, О.І. Лебединської та ін. Проте прикладний аспект формування овочевого ринку, особливо під кутом комплексного дослідження системи виробництва, переробки, зберігання і збуту в умовах перехідної економіки, залишається недостатньо вивченим. Мало праць, що стосуються нових підходів до теоретико-методологічного визначення суті ринку, економічних проблем його формування та функціонування, аналізу ситуації, що склалася на внутрішньому і зовнішньому його рівнях, подальшого прогнозу розвитку галузі на перспективу та визначення напрямів підвищення економічної ефективності функціонування овочевого ринку.

З урахуванням цього і було обрано тему та структурну побудову дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою тематики науково-дослідних робіт Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва, зокрема у відповідності до наукової теми кафедри економіки підприємства „Відтворення та підвищення ефективності використання виробничо-ресурсного потенціалу АПК” (№ ДР 0102U001835). На різних етапах дослідження окремі розділи роботи були складовою теми наукового дослідження відділу економіки Інституту овочівництва і баштанництва УААН „Розробити організаційно-економічні і технологічні основи розвитку товарного овочівництва в умовах адаптації АПК до ринкових відносин” (№ ДР 0101U001174).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є вивчення проблем формування та ефективного функціонування регіонального овочевого ринку. Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких основних завдань:

· уточнити сутність ринку овочевої продукції та визначити його особливості;

· дати оцінку досягнутого рівня споживання і виробництва овочевої продукції в Україні;

· вивчити тенденції формування овочевого ринку;

· дослідити сучасний стан вітчизняного та регіональних овочевих ринків, особливо з позицій виробничого відтворення як елементу його формування;

· провести аналіз зональних та структурних змін у виробництві овочевої продукції;

· вивчити вплив концентрації, спеціалізації та інтенсифікації виробництва на економічну ефективність овочівництва;

· дослідити сучасний стан формування ринку продуктів переробки овочів;

· розглянути канали збуту та існуючий ціновий механізм овочевої продукції;

· розробити показники, що прогнозують розвиток овочівництва в Україні на 2010-2015рр.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є тенденції становлення, формування і проблеми функціонування регіонального овочевого ринку в контексті світових напрямів розвитку АПК та перспектив вступу України до СОТ, а також комплекс теоретичних, методичних, прикладних принципів формування та ефективності його функціонування з урахуванням аспектів взаємодії пропозиції та попиту на овочі і продукти їх переробки. ринок економічний збут споживання

Об'єктом дослідження є основні закономірності формування та функціонування овочевого ринку в умовах послідовної реалізації “Комплексної програми розвитку сільського господарства Харківської області на 2001-2005 роки та на період до 2010 року”. Для проведення досліджень у якості об'єктів формування пропозиції були обрані господарства різних форм власності - сільськогосподарські підприємства та особисті підсобні господарства, які займаються виробництвом овочевої продукції.

Методи дослідження. В основу методологічної бази дослідження покладено діалектичний метод пізнання, концептуальні положення економічної теорії з питань функціонування ринкової системи, ринкові закони, системний підхід до вивчення економічних явищ, наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених. У процесі проведення досліджень використовувались такі методи: діалектичний, абстрактно-логічний (теоретичні узагальнення і формування висновків); монографічний, групування, математично-статистичний, системний аналіз (при виявленні ефективності та інтенсивності виробництва суб'єктів підприємництва); аналіз рядів динаміки (виробництва, урожайності овочів за регіонами, культурами, категоріями господарств), індексний (аналіз динаміки середньомісячних цін за видами овочевої продукції), розрахунково-конструктивний (прогноз потреби в матеріально-технічних ресурсах і коштах галузі овочівництва на 2010-2015рр.). Проводилося анкетне опитування (оцінка діяльності фермерських господарств Харківської області).

Використовувалася система “STATISTIKA”- мультимедійний проект StatSoft “STATISTIKA” для проведення варіаційного (з'ясування змін у виробництві та споживанні овочевої продукції за регіонами), кореляційного (розрахунок залежності валового збору від зміни посівних площ та урожайності) і кластерного аналізу (розподіл областей України за ознаками: зміна посівних площ, валових зборів та урожайності овочевих культур). Широко застосовувався графічний та інші методи з використанням ПЕОМ та пакетів прикладної програми Microsoft Excel. Достовірність отриманих результатів, висновків і пропозицій підтверджується розрахунками, використанням значного фактичного матеріалу.

Інформаційною базою дослідження були: матеріали Держкомстату України, аналітична і оперативна інформація Харківського обласного управління статистики у Харківській області (відділу: сільського господарства, товарних ринків, торгівлі, цін, зовнішньоекономічних зв'язків, демографічного обстеження домогосподарств), розробки науково-дослідних установ, нормативно-законодавчі акти України з питань розвитку продовольчих ринків, матеріали річних звітів сільськогосподарських підприємств різних форм власності, результати власних досліджень і спостережень, матеріали анкетного опитування учасників ринку на всіх стадіях просування продукції на ринок, економічна та спеціальна література з економіки, агробізнесу та маркетингу в овочівництві.

Наукова новизна. У дисертаційній роботі комплексно досліджено економічні проблеми формування і функціонування регіонального овочевого ринку за схемою: виробництво-переробка-реалізація-споживання. Конкретні результати досліджень, які виявляють закономірності формування та функціонування регіонального ринку овочевої продукції, знайшли відображення в сукупності наступних положень, яким притаманна наукова новизна різного рівня:

вперше:

· визначено особливості формування та функціонування овочевого ринку, перша група яких співпадає з особливостями формування та функціонування загальнонаціонального сільськогосподарського ринку, друга - має характер, який притаманний тільки овочевому (високі витрати праці при виробництві овочевої продукції, досить широкий набір окремих овочевих культур, які мають свої технологічні відмінності, тобто відсутність монокультури; низька ступінь зберігання овочевої продукції; розпорошеність та неефективність формування пропозиції; спонтанний, позбавлений зовнішнього цілеспрямованого впливу характер формування овочевого ринку, який має незавершений характер; просторова локалізація обмінних процесів; обмеженість просування продукції по території країни; низький рівень товарності галузі у системі сільськогосподарського ринку);

· вивчено попит на свіжу і перероблену овочеву продукцію шляхом обстеження 40 міських ринків Харківської області з метою проведення його рейтингової оцінки в розрізі окремих овочевих культур;

дістали подальший розвиток:

· економічні підходи щодо оцінки зональних і структурних змін виробництва овочевої продукції в ринковому середовищі, які враховують сегментування ринку за показником виробництва різних видів овочів за їх видами у розрахунку на душу населення по природно-кліматичних зонах;

· питання визначення впливу концентрації, спеціалізації та інтенсифікації на ефективність виробництва овочів на основі науково-обгрунтованих нормативів витрат у розрахунку на 1 га;

· методичні підходи щодо обґрунтування прогнозних показників розвитку овочівництва відкритого грунту в Україні на 2010-2015рр. з виділенням у ньому головних напрямів та визначення потреби галузі у капітальних вкладеннях;

удосконалено і доповнено:

· поняття овочевого ринку як системи установ, методів і ресурсів, головним завданням якої є координація та управління виробництвом, сферами переробки та зберігання овочевої продукції на основі обмінних процесів з метою задоволення споживчих потреб її громадян;

· методичні підходи щодо сегментації ринку овочевої продукції з урахуванням таких факторів, як рівень споживання, доходи населення, заробітна плата, кількість і густота населення та ін.;

· методику визначення річного економічного ефекту від впровадження нового сорту (гібрида) у виробництво, в основу якої покладено врахування приросту врожайності, якості (за різними показниками, у т.ч. за маркетинговою привабливістю), застосування сучасної технології виробництва.

Практичне значення одержаних результатів полягає у тому, що вони створюють основу для вирішення проблем формування, функціонування та удосконалення регіонального та загальнонаціонального овочевого ринку і можуть бути використані в роботі державних органів влади, підприємствами різних форм власності, підприємницькими структурами, науково-дослідними установами та в навчальному процесі.

Рекомендації щодо можливостей збільшення обсягу виробництва овочів, зниження його собівартості, підвищення конкурентоспроможності та формування ефективного ринку овочів увійшли до “Науково-технічної програми розвитку овочівництва на період 2002-2010рр. в Україні” (довідка 153-6/03 від 18.02.06р.), яку передано до Академії аграрних наук, у Міністерство агрополітики та продовольства України; „Науково-технічної програми з розвитку овочівництва і баштанництва на 2002-2005рр.” (довідка 06/4-64від 21.10.05р.), яку прийнято головним управлінням агропромислового розвитку сільського господарства Харківської облдержадміністрації; „Науково-технічної програми з насіннєзнавства і насінництва овочевих і баштанних культур на 2002-2010рр. в Україні” (довідка №168-7/04 від 15.05.06р.), яку передано до Академії аграрних наук, у Міністерство агрополітики та продовольства України та асоціацію „Укрсортнасіннєовоч”.

Результати досліджень використано при підготовці проекту Загальнодержавної комплексної програми підтримки та розвитку українського села “Добробут через агарний розвиток”, який прийнято до впровадження Національним науковим центром “Інститут аграрної економіки УААН” (довідка № 08/582 від 19.07.05р.). Автором підготовлено (у співавторстві) “Систему ведення сільського господарства Харківської області (наукове супроводження “Комплексної програми розвитку сільського господарства Харківської області у 2001-2005 роках та на період до 2010 року”)” (довідка 64/4-67 від 21.10.05р.).

Рекомендації, викладені в роботі, використовуються в практичній діяльності сільськогосподарських підприємств Харківської області - сільськогосподарським виробничим кооперативом „Вітязь” (довідка № 23 від 20.07.06р.), суб'єктом підприємницької діяльності Зінченко О.В. (довідка № 4 від 22.05.06р.) та Дніпропетровської - селянськими фермерськими господарствами “Зелений гектар” (довідка №34 від 01.11.05р.) та „Злагода” (довідка №113 від 22.12.04р.). Матеріали дисертаційного дослідження використовуються також у навчальному процесі Харківського національного аграрного університету ім. В.В. Докучаєва (довідка № 867 від 05.09.2006р.).

Апробація результатів досліджень. Значну частину розробок апробовано у виробництві та відображено в наукових публікаціях здобувача, які доповідалися і одержали позитивну оцінку на міжнародних науково-практичних конференціях: “Основні питання селекції, насінництва та технології виробництва овоче-баштанних культур у ХХI сторіччі” (Єреван, 20-22 лютого 2000р); „Тобі, Харківщино - пошук молодих” (Харків, 19-20 березня 2002р); “Проблеми розвитку земельних відносин, землеустрою і земельного кадастру в умовах ринкової економіки” (Харків, 14-15 вересня 2004р); “Досягнення та приоритетні напрями в технології і селекції родини гарбузових” (Харків, 15 вересня 2004р.); “Ринкова трансформація економіки АПК” (Харків, 2-3 грудня 2004р.); “Ефективне овочівництво в сучасних умовах” (Мінськ, 5-6 липня 2005р.); Міжнародному Форумі молодих вчених “Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн” (Харків, 15 травня 2005р.) та підсумковій науковій конференції професорсько-викладацького складу, наукових співробітників, аспірантів, здобувачів, магістрів “Творча спадщина О.С. Скворцова та сталість розвитку” (Харків, 7 квітня 2006р.)

Публікації. Основні результати дослідження опубліковано в 28 наукових працях. Особистий внесок автора в публікаціях у співавторстві відповідно до переліку наукових праць, представлених в авторефераті складають такі положення: 1 - обрахування обсягів пропозиції на овочевому ринку Харківської області, вибір методів та методології дослідження; 2 - формулювання мети, складання бізнес-плану фермерського господарства; 3 - обрахування обсягів пропозиції на овочевому ринку Харківської області фермерськими господарствами; 4 - розрахунок ефективності виробництва томатів; 5 - розміщення насінників овоче-баштанних культур за категоріями господарств в Україні; 6 - розрахунок показників виробництва насіння в господарствах асоціації “Укрсортнасіннєовоч”; 7 - визначення особливостей розвитку товарного овочівництва в Україні, висновки; 10 - сегментування овочевого ринку України з врахуванням споживання овочевої продукції у розрахунку на 1 людину; 11 - формулювання цілей статті, розміщення виробництва насіння овоче-баштанних культур в Україні; 13 - обрахунок економічного ефекту від використання нового сорту (гібрида) в овочівництві; 15 - визначення тенденцій розвитку овочівництва в Україні, світі, зокрема Китаї; 22 - обґрунтування пропозицій про напрями економічного захисту сільськогосподарських товаровиробників шляхом формування та розвитку інфраструктури аграрного ринку; 23 - обґрунтування ефективності функціонування овочевого ринку в Україні, розрахунок технологічних карт по виробництву основних овочевих культур; 28 - аналіз публікацій, формулювання цілей статті, обрахування таблиць 1,2,3 та пояснення до них.

Структура та обсяг роботи. Дисертаційну роботу викладено на 205 сторінках комп'ютерного тексту, вона складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел із 259 найменувань, відомостей, що підтверджують участь автора в наукових розробках і впровадженнях їх у виробництво, містить 45 таблиць, 24 рисунки та 18 додатків.



ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЙНОЇ РОБОТИ

У першому розділі дисертаційної роботи - “Теоретичні основи і соціально-економічна сутність ринку овочевої продукції” - розглянуто сутність овочевого ринку, здійснено теоретичне дослідження з питань визначення організаційно-економічних основ його формування і функціонування, виділено особливості.

Основним вихідним положенням при визначенні методологічного забезпечення функціонування будь-якого ринку, безумовно, є поняття “ринок”. Аналіз світової і вітчизняної думки свідчить про багатоаспектність категорії ринку, яка з розвитком суспільного виробництва та обміну змінювалася та набувала різного економічного змісту. Спочатку ринок визначався як умовний простір, потім - як місце торгівлі та обміну товарами; як сфера обміну в межах країни і між ними, яка об'єднує між собою виробників та споживачів продукції, задовольняє цілі як окремих осіб, так і організацій. Пізніше - як механізм, що сприяє встановленню відносин між покупцем і продавцем, які починаються задовго і тривають після акту купівлі-продажу; обмін, організований за законами товарного виробництва (вартості, попиту, пропозиції, конкуренції, грошового обороту); елемента відтворення сукупного суспільного продукту.

Ринок овочевої продукції, на наш погляд, слід розуміти як систему установ, методів і ресурсів, головним завданням якої є координація та управління виробництвом, сферами переробки та збереження овочевої продукції на основі обмінних процесів з метою задоволення споживчих потреб громадян. Спрямування розвитку овочевого ринку у напрямі поглиблення внутрішньої та розширення зовнішньої інтеграції дозволить сформувати ефективно функціонуючий ринок в Україні. Вважаємо, що аргументоване визнання ринку слід зафіксувати у відповідних нормативно-правових актах.

Процеси формування та функціонування овочевого ринку мають свої особливості, які можна поділити на групи. Перша група їх співпадає з особливостями формування та функціонування загальнонаціонального сільськогосподарського ринку. Друга - має характер, який притаманний тільки овочевому. Це - високі витрати праці при виробництві овочевої продукції, досить широкий набір овочевих культур, які мають свої технологічні відмінності, тобто відсутність монокультури; низька ступінь зберігання овочевої продукції; розпорошеність та неефективність формування пропозиції (через зміну форм власності); спонтанний, позбавлений зовнішнього цілеспрямованого впливу, характер формування ринку, який має незавершений характер; просторова локалізація обмінних процесів; обмеженість просування продукції по території країни; низький рівень товарності галузі у системі сільськогосподарського ринку. Такі особливості більшою мірою притаманні саме овочевому ринку, а при недостатній увазі з боку держави (фінансування, пільгове оподаткування та ін.) призводять до неефективного його формування і функціонування.

Вважаємо, що в системі ринків сільськогосподарської продукції як самостійну складову необхідно виділити овочевий ринок, оскільки для цього існують не тільки теоретико-методологічні основи, а й практичні причини.

В другому розділі - “Сучасний стан та основні тенденції формування і функціонування ринку овочевої продукції” - проаналізовано стан виробництва овочів в різних категоріях господарств, виявлено основні тенденції формування та функціонування ринку овочевої продукції.

Вивчення рівня споживання овочів в Україні показало, що за 1990-2004рр. споживання таких біологічно цінних продуктів, як м'ясо, молоко і фрукти значно зменшилося. Рекомендована науково-обґрунтована норма споживання задовольняється відповідно на 46,4%, 59,5, а фруктів - навіть на 37,7%. Інша ситуація зі споживанням хліба та хлібопродуктів, а також картоплі (відповідно 124,4 та 114%). Протягом 1998-2004рр. на овочевому ринку цей показник зростав, проте рівень споживання овочів не досяг науково-обгрунтованих норм. При нормі 161 кг/рік у розрахунку на 1 людину їх фактичне споживання в 2004р. становило лише 115,4 кг, або 71,7%. Збільшення споживання овочів на 1 особу певною мірою є результатом скорочення чисельності населення. Так, якщо в 1990р. населення України складало 51 млн. чол., то в 2004р. - близько 47 млн. чол., або 91,4%. Розрахунки свідчать, що якби чисельність населення залишилася б незмінною, то показник споживання 2004р. складав 105 кг на 1 людину, а по відношенню до 1990р. був би на рівні 102,4%.

Слід зазначити, що особливості формування рівня споживання та виробництва в розрізі регіонів мають відмінності. Найвищий рівень споживання овочів у Херсонській, Черкаській та Кіровоградській областях. У цілому ж від південних до північних областей і на захід він зменшується. Значні зміни спостерігаються в окремі роки і в окремих областях, тобто є певні особливості у формуванні та функціонуванні регіональних ринків овочевої продукції. Варіація показників споживання продукції за регіонами в 1990р. та в середньому за 2000-2004рр. збільшилася від 14,9 до 18,7%. Це є свідченням посилення автономності регіональних ринків.

Споживання овочів за категоріями населення України в 2004р. з різними середньодушовими сукупними витратами зростало (від 4 кг при витратах 90 грн у місяць до 37,9 кг при витратах понад 420 грн). У сільській місцевості явно переважає та частка овочів, яка споживається безпосередньо виробниками. Так, протягом 2001-2004рр. частка спожитих овочів у домогосподарствах сільської місцевості, які вироблені дрібнотоварними господарствами, становить 92%, або 152 кг на 1 людину на рік, а в міських поселеннях цей показник хоча і був помітно меншим, але дорівнював 53,7%.

Основним фактором, який впливав на формування пропозиції на овочевому ринку України протягом 1946-2004рр. була урожайність, оскільки 82,8% загального коливання валових зборів зумовлене цим фактором. Решта -16,9% загальної зміни валових зборів у країні спричинені коливаннями посівних площ. Вивчення довготермінових тенденцій формування пропозиції на овочевому ринку України свідчить про стабільне щорічне її збільшення на 50 тис. ц у межах динамічного ряду, хоча рівень урожайності був вище середніх багаторічних за п'ятирічками 23, а нижчим - 36 років. Це свідчить про недостатність інтенсифікації галузі, особливо в останні 15 років. У Харківській області відмічається зближення кількості років, коли урожайність була найвищою та найнижчою у порівнянні із середньобагаторічними. Вище середньобагаторічної вона була 30, а нижче - 29 років (табл. 1). Проте абсолютні показники її рівня були завжди меншими у порівнянні з аналогічними по Україні. Тільки за останні дев'ять років урожайність була вища за урожайність в цілому по країні і становила 114,6 ц/га у Харківській області проти 111 в Україні (1996-2000рр.) та 131,7 проти 127 ц/га за 2000-2004рр.

Встановлено відмінність характеру динаміки валових зборів овочів в Україні і Харківській області, особливо в останні роки, що свідчить про наявні особливості регіональних ринків. Розвиток овочівництва Харківської області відрізнявся від овочівництва України, особливо в 1991-2000рр., коли на фоні обвалу виробництва овочів у країні Харківська область демонструвала відмінні (у порівнянні з 1986-1990рр.) результати.

Таблиця 1. Відхилення урожайності овочевих культур від середньої багаторічної в Харківській області (всі категорії господарств) *

Показник	Роки
	1946-1950	1951-1955	1956-1960	1961-1965	1966-1970	1971-1975	1976-1980	1981-1985	1986-1990	1991-1995	1996-2000	2001-2004
Середня урожайність, ц/га	64	79	89	87	102	109	124	130	121	114	115	132
у % до попереднього періоду	100	124	113	98	117	107	114	105	93	94	101	114
Кількість років, коли урожайність була: вище середньої	2	2	3	3	3	3	2	3	3	2	2	2
нижче середньої	3	3	2	2	2	2	3	2	2	3	3	3
Урожайність в % до середньої: найвища **	120	138	111	106	113	119	116	107	106	105	119	109
найнижча ***	91	79	79	78	81	73	86	89	95	95	78	95
Найвища урожайність в % до найнижчої	131	176	139	135	139	163	136	119	111	111	154	114
Середньорічне виробництво, тис. т	206	223	286	271	297	3001	285	387	339	392	361	444

* Розраховано за даними: “УРСР у цифрах” (1972р., 1975р., 1977р., 1978р.); “Народне господарство Української РСР” (1971р.); дані Держкомстату України (1990-2004рр.)

** Найбільшу урожайність з 1 га отримано: в 1947р. - 83ц, в 1955р. - 103ц, в 1960р. - 104ц, в 1964р. - 127ц, в 1970р. - 125ц, в 1973р. - 155ц, в 1976р. - 160ц, в 1983р. - 148ц, в 1987р. - 157ц, в 1993р. - 130 ц, в 1998р. - 123ц, в 2004р.-148,7ц

*** Найнижчу урожайність з 1 га отримано: в 1946р. - 54ц, в 1951р. - 67ц, в 1956р. - 92ц, в 1963р. - 98ц, в 1966р. - 114ц, в 1972р. - 118ц, в 1977р. - 134ц, в 1984р. - 139ц, в 1988р. - 145ц, в 1992р. - 110ц, в 1999р. - 111ц, в 2001р. - 123ц.

Так, в 1991-1996рр. в області було отримано 390 тис. т продукції (виробництво зросло на 15,5%), що було рекордним порівняно з усіма попередніми півперіодами. За 2001-2004рр. відмічено зростання валових зборів у області до 420 тис. т, що відносно попередньої п'ятирічки становило 116,3%. Причому, якщо в Україні в 2001-2004рр. не було досягнуто рівня 1976-1980рр., то у Харківській області виробництво овочів було найбільшим за всю історію існування овочівництва регіону. Встановлено, що середньорічні коливання валових зборів овочів в Україні мали циклічність 14 років, а у Харківській області - 11. Причини цього - відмінність у тенденціях зміни рівня урожайності. Виявлено, що існують відмінності у формуванні пропозиції овочевої продукції в окремих регіонах України, про що свідчить різниця між коефіцієнтами варіацій валових зборів та рівня урожайності окремих регіонів. На формування пропозиції на овочевому ринку України впливла кон'юнктура попиту на різні види продукції в межах окремих регіонів.

Дослідження структурних змін у виробництві овочевої продукції за природно-кліматичними зонами свідчать, що виробництво у 80-х роках відбувалося з урахуванням грунтово-кліматичних, технологічних та інших факторів. Проте з 1990р. виробництво таких культур, як цибуля ріпчаста, томати та огірки згортається у Степовій зоні - найбільш сприятливій для виробництва цих культур, а в Лісостепу, Поліссі та Карпатах - розширюється. Тобто, господарства дрібнотоварного сектора вирощували менш адаптовані для тієї чи іншої зони овочеві культури. Незаможність споживачів спонукала їх займатися самозабезпеченням, в основі якого лежить ручна малопродуктивна праця. Все це призвело до економічної недоцільності міжзонального обміну.

Протягом 1990-2004рр. в Україні відбулася помітна диверсифікація каналів реалізації, зросли її обсяги за нетрадиційними для планової економіки шляхами. Причому найбільша частка продукції реалізується за іншими каналами - майже 53%. Це реалізація комерційним структурам - посередникам, які не звітують органам офіційної статистики. Отже, функціонування овочевого ринку набуває непрозорого характеру.

В Україні зростання валових зборів супроводжувалося щорічним підвищенням цін реалізації овочів у підприємствах: за 1995-2004рр. вони зросли з 12,74 до 39,96 грн/ц, тобто у 3,1 раза (виробництво збільшилося тільки у 1,2 раза). У Харківській області становище було іншим: ціни зросли від 14,94 до 36,08 грн/ц, або у 2,4 раза (виробництво збільшилося у 1,4 раза). Все це, на наш погляд, вимагає певного втручання держави в розвиток овочевого ринку.

У третьому розділі “Основні напрямки удосконалення формування і функціонування овочевого ринку” встановлено, що основним виробником на овочевому ринку України за останні 15 років стали дрібнотоварні господарства, частка яких у структурі виробництва овочів в 2004р. зросла порівняно з 1990р. у 4,2 рази і склала 89% від загального валового збору. Виробництво овочів у крупнотоварних сільськогосподарських підприємствах зменшилося на 85,5%. Ця загальна для країни тенденція по-різному проявлялася в окремих областях. Так, частка крупнотоварного сектора у Харківській області складала 3,5%.

Дослідження економічної ефективності овочівництва сільськогосподарських підприємств Харківської області показало, що протягом п'яти з дев'яти останніх років реалізація овочів з відкритого грунту була збитковою і тільки після 2001р. господарства почали отримувати прибутки (табл. 2). Тому з 235 господарств, які займались виробництвом овочів в 2000р., на кінець 2004р. залишилося тільки 53.

Таблиця 2. Економічна ефективність овочівництва відкритого ґрунту у сільськогосподарських підприємствах Харківської області

Показник	Роки
	1996	1997	1998	1999	2000	2001	2002	2003	2004
Урожайність, ц/га	55	94	62	70	88	68	76	100	109
Затрати праці на 1 ц, люд.-год.	11,1	8,8	11,8	10,7	8,3	13,6	11,5	5,2	9,8
Собівартість 1ц, грн	32,7	38,7	35,8	34,6	35,6	44,7	48,5	36,4	34,9
Середня ціна реалізації 1 ц, грн	22,8	27,2	28,3	37,1	31,3	37,8	49,4	41,7	36,1
Прибуток (збиток), всього, тис. грн	-3122	-3100	-1571	+515	-691	-874,1	+111,3	+196,7	+32,7
у т.ч.: на 1 ц продукції, грн	-9,9	-11,58	-7,5	2,5	-4,3	-8,2	+1,5	+1,9	+1,1
на 1 га, грн	-555,65	-1082,6	-468,4	173,9	-377,5	-364,2	+79,5	+140,5	+41,2
Рівень рентабельності (+), збитковості (-)	-30,4	-29,7	-21,0	7,2	-12,0	-23,7	+4,9	+14,8	+3,2
Кількість господарств	*	*	*	*	235	190	117	71	53
в т. ч. збиткові	*	*	*	*	118	108	59	29	32

* Дані відсутні

Одна з головних вимог до виробників в умовах ринкового механізму господарювання полягає у забезпеченні конкурентоспроможності продукції та ефективного її виробництва. Встановлено, що при поглибленні спеціалізації у господарствах закладено значний резерв підвищення ефективності овочівництва. Зі збільшенням посівної площі на 1 господарство від 5 до 25 га рівень рентабельності підвищується від 32,7 до 34,5 %, а понад 25 га - до 35,1%. При зростанні валового виробництва від 365 ц до 6,6 тис. ц, урожайність зростає від 56,5 до 134,9 ц/га, або у 2,4 раза. Собівартість знижується майже в два рази.

Магістральний шлях розвитку овочівництва - його інтенсифікація. За нашою участю розроблено нормативи витрат на 1 га основних овочевих культур з урахуванням обсягів виробництва. Ці нормативи можна використовувати при розробці бізнес-планів господарств, обґрунтуванні потреб в кредитах для розвитку овочівництва.

Одним з найбільш дієвих факторів інтенсифікації овочівництва є широке і швидке впровадження нових конкурентноздатних сортів і гетерозисних гібридів_, пристосованих до грунтово-кліматичних умов відповідних зон України. За нашою участю розроблено методику обрахунку річного економічного ефекту від впровадження нового сорту (гібрида), яка пройшла виробничу перевірку і прийнята до використання. В основу її покладено урахування приросту врожайності, якості (за різними показниками, в т.ч. маркетинговою привабливістю), застосування сучасної технології виробництва. Річний економічний ефект від впровадження нового сорту (гібриду) в овочівництві складає від 6 до 12 тис. грн з 1 га.

У безперебійному забезпеченні населення Харківської області овочами протягом року важливе значення має товарна доробка, зберігання та переробка продукції. Овочеві консерви - основний товар ринку продукції переробки овочів. Їх виробництвом в області займаються заводи (цехи), сумарна потужність яких в 2000р. становила 14556 тисяч умовних банок (ТУБ). В області достатня кількість потужностей для виробництва консервів, проте рівень їх використання в окремі роки становив 6-7% через недостатнє забезпечення сировиною та слабку матеріально-технічну базу. За останні роки в області відбувся істотний спад виробництва овочеконсервної продукції: в 2000р. було вироблено 8480 ТУБ, 2001р. - 3514, 2002р. - 2396, 2003р. - 3239 і в 2004р. - 2167 ТУБ. У розрахунку на 1 людину виробництво складало: в 1990р. - 20,6 умовних банок (у.б.), 1995р. - 6,6, 2000р. - 3,1, 2004р. - 2,4 у.б., або тільки 4,9% від науково-обгрунтованої норми (48,8 у.б.). Асортимент, або частка окремих видів консервів в 2004р. в загальній кількості овочеконсервної продукції була така: овочеві закусочні - 1,1%, натуральні - 4,2, огірки консервовані - 2,9, томати консервовані - 0,7, маринади - 0,5, соки овочеві - 1,2, інші овочеві консерви - 18,5, томатний сік - 2,5, томатний напій - 0,5, томатний соус - 9,9, кетчуп - 3,6, паста томатна - 1,7%. Імпортні поставки овочевих консервів складали 214,8 ТУБ (303,2 тис. долл.), експорт - 102,1 ТУБ (112,4 тис. долл.). Розвиток ринку переробки овочевої продукції в області зокрема та в Україні взагалі вкрай незадовільний, оскільки ніяк не може на сьогодні задовольнити потреби внутрішнього споживача.

Динаміка продажу овочів з відкритого і закритого грунту сільськогосподарськими підприємствами за 1998-2004рр. свідчить про те, що в 2004р. всього в області було продано 11765 т овочів, що у 2,3 раза менше, ніж у 1998р. У тому числі продано населенню через систему громадського харчування (продаж в рахунок оплати праці) - 335 т, на ринку через власні магазини, ларки, палатки - 2630 т, видано пайовикам у рахунок орендної плати за землю та майнових паїв (часток) - 37 т, за іншими каналами - 9380 т. Основними каналами дрібнооптової торгівлі були: крупний опт (оптові та стихійні ринки) - 25%, дрібний опт (самовивіз посередниками) - 10%, роздрібний продаж (продовольчі ринки в населених пунктах, торгівля біля автошляхів) - 50%, бартерні угоди (обмін на інші види продукції: м'ясо, молоко, зерно, цукор, будматеріали та ін.) - 10%, продаж організаціям (лікувальним, дитячим та військовим закладам) - 5%. Отже, типовими схемами просування овочевої продукції до споживача є: виробник - крупний опт - споживач; виробник - дрібний опт - споживач; виробник-роздрібна торгівля - споживач).

Ключова роль у функціонуванні ринку належить ціні, яка керує поведінкою споживачів та продавців. При вивченні цінової ситуації помісячно за вибірковими каналами реалізації в 2004р. було встановлено, що найвища ціна на овочі з відкритого і закритого грунту складалася на ринку (реалізація через власні магазини, ларьки, палатки) - на рівні 2630 грн за 1 т. Дешевше цінилися овочі, продані за іншими каналами реалізації - 2133 грн. Продаж населенню через систему громадського харчування в рахунок оплати праці здійснювався за ціною 640,3 грн. Найдешевше оцінювалися овочі пайовикам в рахунок оплати за паї - 454 грн за 1 т., що майже в 6 разів менше, ніж на ринку.

Вивчення попиту на овочеву продукцію за даними обстеження 40 міських ринків Харківської області (всього 64 ринки), свідчить про те, що в 2004р. було продано тільки 11,9 тис. т овочів, або 39% до попереднього року. Загальний товарообіг знизився на 24 млн. грн. Високий попит склався на капусту пізню свіжу - 12,6%, огірок - 12,7, томат - 17, цибулю зелену - 2,1, петрушку та редиску - по 1,8%. Найменший попит був на часник - 1,3%, салат, редьку, та щавель - по 0,1%. Перероблені овочі (капуста квашена, огірки та томати солоні) у загальному обсязі проданих овочів на обстежуваних ринках займали тільки 3,4%.

Виробництво овочів в Україні у межах 7,64 млн. т на рік (в Харківській області - 520 тис. т) є достатнім для повного забезпечення потреб населення та народного господарства у цій продукції. При цьому їх щорічне споживання на душу населення буде доведено до 161 кг, що відповідатиме раціональним нормам харчування, обґрунтованим НДІ гігієни харчування. Досягти цього реально до 2010р. У більш далекій перспективі (2015р.) Україна спроможна виробити 7,88 млн. т овочів на рік (Харківська область - 534 тис. т). Можливості раціонально обґрунтованого експорту країни збільшаться до 240-250 тис. т. Подальше його розширення доцільне лише при наступному зростанні виробництва, що є можливим лише у віддаленому майбутньому (орієнтовно 2020р.). Для цього необхідно: встановити квоти на імпорт продукції; створити умови для кооперації дрібнотоварних виробників через пільгове оподаткування і кредитування, дотації на закупівлю добрив, агрохімікатів, техніки, паливно-мастильних матеріалів; надати державну підтримку виробникам насіння овочевих культур через налагодження чіткої системи його виробництва від оригінального до репродукційного; сприяти за допомогою пільгового кредитування створенню машино-технологічних станцій для надання послуг у механізації виробництва овочів; надати державну підтримку в організації оптових ринків і закупівельних кооперативів у регіонах, а також переробних підприємств.



ВИСНОВКИ

1. Під ринком овочевої продукції слід розуміти систему установ, методів і ресурсів, головним завданням якої є координація та управління виробництвом, сферами переробки та зберігання овочевої продукції на основі обмінних процесів з метою задоволення споживчих потреб громадян. Процеси формування та функціонування овочевого ринку мають свої особливості. Це - високі витрати праці при виробництві овочевої продукції, досить широкий набір окремих овочевих культур, які мають свої технологічні відмінності, тобто відсутність монокультури; низька ступінь зберігання продукції; розпорошеність та неефективність формування пропозиції (через зміну форм власності); спонтанний, позбавлений зовнішнього цілеспрямованого впливу характер формування овочевого ринку, який має незавершений характер; просторова локалізація обмінних процесів; обмеженість просування продукції по території країни; низький рівень товарності галузі у системі сільськогосподарського ринку.

2. Вивчення потенціалу споживчого попиту (різниця між вартістю продукції при раціональних і фактичних нормах споживання) овочевої продукції показало, що вона займає третю позицію після м'яса і м'ясопродуктів та молока і молокопродуктів. Дефіцит споживчого попиту на продукцію овочівництва серед вищевказаних продуктів найменший. Тому в системі ринків сільськогосподарської продукції в якості самостійної складової необхідно виділити овочевий ринок, оскільки для цього існують не тільки теоретико-методологічні основи, а й практичні причини.

3. Основним виробником овочів в Україні за останні 15 років стали дрібнотоварні господарства, частка яких у структурі виробництва овочів у 2004р. зросла порівняно з 1990р. у 4,2 раза і склала 89% від загального валового збору овочів, а надходження овочевої продукції від крупнотоварних сільськогосподарських підприємств зменшилося на 85,5%. У Харківській області частка крупнотоварного сектора складала 3,5%. Це спричинило зміну ролі сільськогосподарських підприємств і господарств населення в задоволенні потреб споживачів, насиченні ринку овочевою продукцією.

4. Вирівнювання динамічних рядів посівних площ, рівня урожайності та валових зборів у Харківській області за 1990-2004рр. у всіх категоріях господарств за рівнянням прямої показало, що валове виробництво продукції щорічно підвищувалося в середньому на 12,7 тис. т щорічно за рахунок росту урожайності на 2,48 т/га при одночасному скороченні посівних площ під овочевими на 444,3 га.

5. Магістральним шляхом розвитку овочівництва є його інтенсифікація, рівень якої за останні роки значно знизився. В умовах ринкової економіки при підвищенні рівня інтенсивності дуже важливо раціонально використовувати всі виробничі ресурси з урахуванням науково-обгрунтованих норм, що дозволить високоефективно вести овочівництво. Ці нормативи можна використовувати при розробці бізнес-планів господарств, обґрунтуванні потреб у кредитах для розвитку овочівництва.

6. Одним з найбільш дієвих факторів інтенсифікації овочівництва є використання перспективних сортів (гібридів) овочевих культур, економічна ефективність яких повинна бути всебічно обґрунтована. За нашою участю розроблено методику визначення економічної ефективності використання нових сортів (гібридів), яка пройшла виробничу перевірку і прийнята до використання. В основу методики покладено урахування приросту врожайності, якості продукції (за різними показниками, в т.ч. за маркетинговою привабливістю) та застосування сучасної технології виробництва.

7. Важливою складовою овочевого ринку є продукція переробки, виробництво якої в області за останні роки значно знизилося. Наявна потужність переробних підприємств через недостатнє забезпечення сировиною та слабку матеріально-технічну базу використовується лише на 6-7%. Виробництво овочевих консервів у Харківській області в 2004р. складало 2167 ТУБ, що у розрахунку на 1 людину становило 2,4 у.б., або тільки 4,9% від науково-обгрунтованої норми. Асортимент продукції залишається недосконалим - недостатньо виробляється соків, маринадів та закусочних консервів. В останні роки імпорт і експорт перероблених овочів зменшився. Отже, розвиток ринку переробки продукції в області взагалі недостатній, оскільки ніяк не може на сьогодні задовольнити потреби внутрішнього споживача.

8. В загальному обсязі реалізованих овочів з відкритого і закритого грунту в 2004р. в області найбільшу частку займала продукція, що продавалася на ринку через власні магазини, ларки, палатки (17,1%) та за іншими каналами (79,7%). Внутрішній ринок овочів і баштанних культур у області неоднорідний, його структура значно відрізняється по окремих культурах. Сільськогосподарські підприємства найбільше продавали томатів, огірків, капусти, буряків столових та моркви. Їх частка відносно 1998р. становила відповідно: 90, 77, 23, 62 та 14%. Основні канали реалізації дрібнотоварних господарств -крупний опт (25%), дрібний опт (10%), роздрібний продаж (50%), бартерні угоди (10%), продаж організаціям (5%). Крупнооптова торгівля відбувалася на примітивно обладнаних місцях тимчасової сезонної дії, де часто відсутнє розфасування, сортування, контроль якості товару.

9. Ціни реалізації овочевої продукції з відкритого і закритого грунту протягом 1998-2004рр. у сільськогосподарських підприємствах Харківської області в середньому зросли в 4,2 раза, у тому числі на: капусту в 1,1, огірок - 2, томат - 10, буряк столовий - 1,3, моркву - 1,5, цибулю ріпчасту - 1,2 та інші овочі - в 2 рази. Це обумовило підвищення прибутковості овочівництва, але її зростання не слід повністю пов'язувати з подальшим розвитком ефективності галузі. Для цього необхідно враховувати також можливості зниження собівартості овочевої продукції, підвищення її якості, покращення асортименту.

10. На внутрішньому ринку продовольства області триває спад попиту на свіжі овочі через погіршення купівельної спроможності населення. Обсяги продажу на 40 міських ринках області (всього 64) знизилися проти рівня 2000р.: капусти в 1,8 раза, цибулі ріпчастої - 3,2, буряка столового - 1,9, моркви - 2,4, огірка - 3,7, томата - 3,1, часника - 4,7, цибулі зеленої - 7,1, редиски - 8,7, петрушки - 6,9, салату - 9, кропу - 6,7, щавлю - 21 та редьки - у 1,3 раза. Перероблені овочі (капуста квашена, огірки та томати солоні) у загальному обсязі продажу на обстежуваних ринках займають тільки 3,4%. Тобто, відмічається звуження внутрішнього овочевого ринку області, скорочуються обсяги продукції, що завозиться. Насичення овочевого ринку забезпечується в основному за рахунок власного виробництва.

11. На перспективу в Україні протягом тривалого періоду в розвитку овочівництва збережеться переважання особистих господарств населення, існує потреба значного підвищення ролі крупнотоварних сільськогосподарських підприємств інтенсивного типу. Прогнозується створення виробничих кооперативів на засадах довгострокової оренди. Такі господарства зможуть більш ефективно використовувати техніку та нові технології, високопродуктивні сорти і гібриди овочевих культур. Зі зростанням посівних площ, зайнятих під овочевими культурами, суттєво підвищується норма прибутку, різко скорочуються строки окупності капітальних вкладень. При цьому необхідне щорічне залучення матеріально-технічних ресурсів, прогнозована вартість яких у цінах 2005р. повинна зрости з 1,574 млрд. грн в 2010р. до 1,753 млрд. грн в 2015р.



СПИСОК ПУБЛІКАЦІЙ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Фахові публікації

1. Рудь В.П., Ручкін О.В., Рудь А.М., Стовбір О.П., Рудницька Т.О. Формування ринку овочевої продукції в регіоні // Економіка АПК. - 1998. - №2. - С. 61-64.

2. Рудь В.П., Ручкін О.В., Рудь А.М., Стовбір О.П., Рудницька Т.О. Складання бізнес-плану розвитку фермерського господарства // Економіка АПК. - 1998. - №4. - С. 45-50.

3. Рудь В.П., Ручкін О.В., Рудь А.М., Стовбір О.П., Рудницька Т.О. Овочівництво у фермерських господарствах Харківщини // Економіка АПК. - 1998. - №6. - С. 73-75.

4. Рудь В.П., Рудь А.М., Урюпіна Л.М. Ефективність збирання помідорів механізованим способом // Економіка АПК. - 1999. - №3. - С. 70-73.

5. Рудь В.П., Ручкін О.В., Рудь А.М., Стовбір О.П., Рудницька Т.О. Ефективність виробництва насіння овочевих і баштанних культур // Економіка АПК. - 1999. - №4. - С. 57-65.

6. Рудь В.П., Ручкін О.В., Рудь А.М., Стовбір О.П., Рудницька Т.О. Реформування Української асоціації “Укрсортнасіннєовоч” // Економіка АПК. - 1999. - №7. - С. 34-38.

7. Рудь В.П., Яковенко К.І. Особливості розвитку товарного овочівництва в умовах перехідної економіки // Економіка АПК. - 2001. - №2. - С. 90-94.

8. Рудь В.П. Особливості концентрації та спеціалізації в овочівництві // Економіка АПК. - 2001. - №5. - С. 94-99.

9. Рудь В.П. Реалізація овочевої продукції та шляхи її удосконалення // Вісник ХНАУ. - 2002. - №7. - С. 136-143.

10. Рудь В.П., Ручкін О.В., Рудь А.М., Стовбір О.П., Рудницька Т.О., Муравйова О.М., Маслова В.І. Рівень споживання та сегменти ринків овочів // Економіка АПК. - 2002. - № 11. - С. 98-201.

11. Рудь В.П., Ручкін О.В., Рудь А.М., Стовбір О.П., Рудницька Т.О., Маслова В.І. Розміщення виробництва насіння овоче-баштанних культур // Економіка АПК. - 2002. - №7. - С. 57-61.

12. Рудь В.П. Ринок продуктів переробки овочів у регіоні // АгроІінКом. - 2002. - № 8-9. - С. 65-69.

13. Рудь В.П., Ручкін О.В., Рудь А.М., Стовбір О.П., Рудницька Т.О., Маслова В.І. Особливості визначення річного економічного ефекту від використання нового сорту чи гібрида F₁ // АгроІінКом. - 2002. - №8-9. - С. 62-64.

14. Рудь В.П. Проблеми збуту овочевої продукції у регіоні // Вісник ХНАУ. - 2003. - №6. - С. 344-355.

15. Рудь В.П., Шиян Д.В. Тенденції та проблеми розвитку овочівництва в контексті світового стану галузі // Вісник ХНАУ. - 2004. - №9. - С. 345-352.

16. Рудь В.П. Теоретично - методологічні основи визначення ринку // Вісник ХНАУ. - 2004. - №8. - С. 267-271.

17. Рудь В.П. Основні тенденції динаміки валових зборів овочів в Україні. // Вісник ХНАУ. - 2004. - №10. - С. 257-268.

18. Рудь В.П. Співвідношення великотоварного та дрібнотоварного виробництва як фактор ефективного використання земельних ресурсів // Вісник ХНАУ. - 2005. - №12. - С. 265-268.

19. Рудь В.П. Методологічні принципи та практичні проблеми організації овочевого ринку в Україні // Держава та регіони. - 2005. - №5.- С. 16-22.

Інші публікації

20. Рудь В.П. Эффективность концентрации и специализации овощеводства в условиях рынка (на примере Харьковской области) // Овочівництво і баштанництво. - 1999. - № 44. - С. 10-16.

21. Рудь В.П. Предпосылки формирования АПК Украины // Основне вопросы селекции, семеноводства и технологи возделывания овоче-бахчевых культур в условиях открытого и защищенного грунта: Материалы международной научно-практической конференции. - Єреван.: НИИОБ, 2000. - С. 103-107.

22. Система ведення сільського господарства Харківської області. Наукове супроводження “Комплексної програми розвитку сільського господарства Харківської області у 2001-2005роках та на період до 2010 року”. Горова Т.К., Яковенко К.І.,... Рудь В.П. та ін. / За ред. М.Д. Безуглого. - Харків, 2001. - 286с.