Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 65.016.2

СТРАТЕГІЯ ЗОВНІШНЬОГО ЗРОСТАННЯ ПІДПРИЄМСТВА: ТЕОРЕТИЧНЕ ПОЗИЦІЮВАННЯ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

Спеціальність 08.06.01. - Економіка, організація і управління підприємствами

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ГРЕБЕШКОВА ОЛЕНА МИКОЛАЇВНА

Київ - 2005

Дисертацією є рукопис.

Роботу виконано на кафедрі стратегії підприємств Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор Наливайко Анатолій Петрович, Київський національний економічний університет, завідувач кафедри стратегії підприємств

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор Пастухова Валентина Володимирівна, Київський національний торговельно-економічний університет, професор кафедри менеджменту

кандидат економічних наук, доцент Шершньова Зоя Євгеніївна, Київський національний економічний університет, доцент кафедри менеджменту

Провідна установа: Харківський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України, м. Харків, кафедра менеджменту

Захист відбудеться „16” червня 2005 року о 14⁰⁰ годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.04 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 203.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий „11” травня 2005 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради

кандидат економічних наук, професор О.С. Федонін



Анотація

Гребешкова О.М. Стратегія зовнішнього зростання підприємства: теоретичне позиціювання та методичне забезпечення. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.06.01 - „Економіка, організація і управління підприємствами”. - Київський національний економічний університет, Київ, 2005.

У дисертації представлено комплексне вирішення проблеми удосконалення теоретико-методичного забезпечення розробки та реалізації стратегії зовнішнього зростання підприємства.

Виявлено концептуальні положення розвитку підприємства через використання можливостей співпраці з іншими учасниками ринкових відносин. На цій основі визначено сутнісно-змістовне наповнення та місце стратегії зовнішнього зростання у „стратегічному наборі” підприємства. Узагальнено базові положення концептуальних підходів до обґрунтування доцільності зовнішнього зростання, на основі чого виявлено основні детермінанти такого способу розвитку підприємства. Досліджено та конкретизовано вихідні умови прийняття рішення про доцільність зовнішнього зростання. Проаналізовано досвід зовнішнього зростання вітчизняних підприємств, виявлено та узагальнено характерні тенденції таких процесів. Сформульовано принципи формування неоструктур у процесі реалізації підприємством стратегії зовнішнього зростання. Розвинуто концепцію діагностування потенціалу зовнішнього зростання підприємства на засадах ресурсно-компетенційного підходу. Розроблено методичні рекомендації щодо формування та реалізації стратегії зовнішнього зростання.

Ключові слова: стратегія зовнішнього зростання, інтеграція, кооперація, злиття і поглинання, аутсорсинг, компетенції підприємства, потенціал зовнішнього зростання, стратегічний простір зростання.



Аннотация

Гребешкова Е.Н. Стратегия внешнего роста предприятия: теоретическое позиционирование и методическое обеспечение. - Рукопись.

Диссертация на соискание учёной степени кандидата экономических наук по специальности 08.06.01 - “Экономика, организация и управление предприятиями”. - Киевский национальный экономический университет, Киев, 2005. конкурентоспроможність ринковий співпраця

В диссертации представлено комплексное решение проблемы усовершенствования теоретико-методического обеспечения разработки и реализации стратегии внешнего роста предприятия как способа достижения новых и поддержания существующих конкурентных преимуществ через использование ресурсов, компетенций и подсистем других предприятий и организаций.

Осуществлен анализ концептуальных основ развития предприятия путём реализации различных форм и методов сотрудничества с другими участниками рыночных отношений. В соответствии с этим проведено теоретическое позиционирование стратегии внешнего роста предприятия с определением её сущностного содержания и места в стратегическом наборе хозяйствующего субъекта. По критерию сохранения возможности принятия стратегических решений растущим предприятием предложено различать два типа внешнего роста - инсорсинговый (в случае сохранения стратегической свободы) и аутсорсинговый (в случае потери таковой).

Выявлены и обобщены концептуальные подходы к обоснованию целесообразности внешнего роста, на основе чего определены основные детерминанты такого способа развития предприятия. Исследованы и конкретизированы исходные условия принятия решения о целесообразности внешнего роста, описана возможная система целей растущего предприятия, выявлены направления трансформации его организационно-производственных отношений в случае реализации стратегии внешнего роста.

В работе представлены результаты анализа современной практики внешнего роста отечественных предприятий, которые позволили выявить характерные тенденции таких процессов. Определено, что активность процессов внешнего роста в украинской экономике сосредоточена преимущественно в таких сферах деятельности, как энергетика, металлургия, химическая промышленность и машиностроение. При осуществлении внешнего роста инсорсингового типа среди отечественных предприятий превалируют неэкономические методы установления контроля над целевым предприятием.

Для выявления и оценки предпосылок, возникающих во внутренней и внешней среде предприятия и способствующих его развитию через сотрудничество с другими организациями, введено понятие “потенциал внешнего роста”, основными составляющими которого предложено считать компетенции и ресурсы растущего предприятия, а также стратегическое пространство его роста.

Установлено, что в процессе внешнего роста предприятия при формировании организационно-производственных структур базовыми являются шесть основных принципов: конгруэнтности, проактивного поведения растущего предприятия на рынке, доминирования кадрового капитала в процессе принятия соответствующих управленческих решений, согласованной автономности подразделений бизнес-системы, максимальной “открытости” партнерских отношений, а также принцип ориентации на общую стратегию растущего предприятия. Выявлено, что в случае реализации процедур инсорсингового роста особое значение для отечественных предприятий приобретают принципы конгруэнтности, доминирования кадрового капитала и проактивного поведения растущего предприятия, а при осуществлении аутсорсингового роста приоритетными считаются принципы ориентации на общую стратегию, проактивного поведения и информационной “открытости” партнерских отношений.

В диссертации изложена авторская концепция формирования стратегии внешнего роста, в основу которой заложена идея анализа влияния триады “компетенции - ресурсы”, “компетенции - стратегическое пространство роста”, “ресурсы - стратегическое пространство роста” на цель развития предприятия. Такой подход позволяет учесть конкурентные и финансовые детерминанты внешнего роста. Завершенность предложенной концепции обеспечивается введением еще одного направления исследования, а именно оценки влияния институциональной среды на результаты развития предприятия путем внешнего роста.

Предложена технология разработки стратегии внешнего роста, которая предусматривает последовательное прохождение трех основных этапов. Этап диагностирования и целеполагания предусматривает идентификацию имманентных характеристик предприятия, исследование его окружения в контексте выявления направлений развития, определение и оценку возможностей внешнего роста, а также вербализацию целевых установок такого варианта развития. Этап разработки стратегии предполагает оценку возможностей развития предприятия, выбор и обоснование типа и методов внешнего роста, анализ возможного риска и разработку программы превентивных мер по его уменьшению (устранению). Этап внедрения стратегии роста включает процедуры мониторинга и оценки результатов ее реализации по критерию достижения целей внешнего роста, общих стратегических целей предприятия.

Ключевые слова: стратегия внешнего роста, интеграция, кооперация, слияние и поглощение, аутсорсинг, компетенции предприятия, потенциал внешнего роста, стратегическое пространство роста.



Summary

Grebeshkova O.M. The Strategy of the Enterprise External Growth: theoretical positioning and methodical supply. - Manuscript.

The dissertation for getting a Candidate's degree in Economic Sciences on the specialty 08.06.01 - Economy, Organization and Management of Enterprises - Kyiv National Economy University, Kyiv, 2005.

The dissertation offers complex solution to the problem of improvement of the theoretical and methodical underpinning of elaboration and realization of the strategy of external growth of the enterprise.

Conceptual ideas about development of the enterprise through the possible collaboration with other participants of the market relationships were revealed. On this basis the substance and the place of the strategy of the external growth in strategic toolkit of the enterprise were determined. The analysis of the approaches to theoretical underpinning of the expedience of the external growth was made, and as a result basic determinants of such method of enterprise evolution were explored. Initial conditions of making the decision about the expedience of the external growth were also explored and concretized. The analysis of the external growth of domestic enterprises was made, and the characteristics and the tendencies of these processes were explored. The principles of creating neostructures during the process of realization of the strategy of external growth were stated. The concept of diagnosing of the external growth potential of the enterprise was developed on the basis of resource-competence approach. The methodical recommendations about building and realizing the strategy of the external growth were developed.

Keywords: external growth strategy, integration, cooperation, mergers and acquisition, outsourcing, enterprise competencies, external growth potential, the strategic space of growth.



Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Сучасний етап розвитку економічних систем у світі характеризується послабленням протистояння підприємств і поступовим зміщенням акцентів з прямої конкурентної боротьби на виявлення можливостей їхнього розвитку шляхом налагодження співробітництва з іншими учасниками ринку. Злиття та поглинання компаній, укладання угод про довгострокову співпрацю та інші форми взаємодій поширюються також на практику господарювання вітчизняних підприємств як дієві методи створення нових і підтримки вже набутих ними конкурентних переваг.

Проблеми організації різних форм і методів співпраці підприємств протягом багатьох десятиріч досліджують зарубіжні та вітчизняні учені. За сутнісним наповненням подібні розробки можна умовно поділити на три групи. До першої відносяться публікації, що присвячені формуванню ефективної конкурентної поведінки в аспекті стратегічного управління підприємством - це, перш за все, роботи В.А. Білошапки, В.Г. Герасимчука, Л.Є. Довгань, Л.Х. Доленка, А.П. Наливайка, В.Д. Нємцова, В.В. Пастухової, З.Є. Шершньової та інших вітчизняних дослідників, а також праці вчених країн СНД Г.П. Азоєва, О.С. Виханського, В.С. Єфремова, М.І. Круглова, Р.А. Фатхутдінова. Другу групу утворюють праці, в яких висвітлюються різні аспекти розвитку підприємств шляхом злиття та поглинання. Яскравими представниками цієї групи дослідників є зарубіжні автори, серед яких Є. Брікхем, Т. Коллер, Т. Коупленд, С. Майєрс, Д. Муррін, Д. Хей, а також українські науковці та дослідники з країн СНД, у тому числі І.Г. Владимирова, Е.Л. Драчов, Ю.В. Іванов, А. М. Лібман, К.В. Щиборщ, Ю. Юрченко, Ю.В. Якутін. У дослідженнях третьої групи основну увагу приділено організаційним аспектам утворення різних форм партнерських відносин. Особливості формування фінансово-промислових груп і холдингових компаній та їх становлення в економічних системах країн СНД широко висвітлені в працях Ю.Б. Вінслава, А.Р. Горбунова, А.С. Зелтиня, Е.В. Ленського, А.Г. Мовсесяна та ін. Проблеми створення та функціонування різних альянсів підприємств досліджувалися Б. Гарретом, П. Дюссожем, А.А. Дагаєвим, А.Н. Петровим та ін.

Незважаючи на наявність чисельних теоретичних розробок, проблеми формування теоретико-методичних засад розробки та реалізації стратегічних рішень щодо використання можливостей партнерських відносин між підприємствами для досягнення ними визначених цілей функціонування і розвитку залишаються фрагментарно дослідженими та потребують подальшого наукового обґрунтування. Розвиток теоретико-прикладних засад стратегії зовнішнього зростання підприємства неможливий без застосування категоріального апарату та аналітичного інструментарію економічної теорії, економіки підприємства, стратегічного і фінансового менеджменту, а також дослідження нових тенденцій у розвитку української економіки та їх впливу на ефективність функціонування суб'єктів господарювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційну роботу виконано на кафедрі стратегії підприємств Київського національного економічного університету згідно з планами наукових досліджень за темою „Стратегія та економічна безпека підприємства” (термін виконання 03.2001-12.2005, номер державної реєстрації 01012002945) - дисертантом особисто досліджені проблемні питання створення та функціонування інтеграційних структур в промисловості України. На замовлення Київського національного економічного університету колективом кафедри стратегії підприємств виконувалася науково-дослідна робота ”Базові положення сучасної економічної теорії як методологічна основа обґрунтування стратегії підприємства” (термін виконання 01.04.2003-31.12.2004, номер державної реєстрації 0189100397) - самостійно автором розроблено теоретичні засади стратегії зовнішнього зростання підприємства та методичні рекомендації щодо її розробки.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є наукове узагальнення теоретичних засад формування стратегії зовнішнього зростання підприємства і обґрунтування методичних рекомендацій щодо її розробки та реалізації. Відповідно до мети роботи визначено та вирішено такі науково-практичні завдання:

- розкрито сутність і зміст зовнішнього зростання як способу розвитку підприємства;

- узагальнено базові положення концептуальних підходів до обґрунтування доцільності зовнішнього зростання та виявлено сферу їх застосування при виборі способу розвитку підприємства;

- конкретизовано теоретичні засади стратегії зовнішнього зростання підприємства як об'єкта стратегічного управління;

- визначено сучасний стан і виявлено специфічні прояви практики зовнішнього зростання вітчизняних підприємств;

- обґрунтовано напрями організаційних трансформацій підприємств за умови їх зовнішнього зростання;

- розвинуто методичний підхід до діагностування потенціалу зовнішнього зростання підприємства на засадах ресурсно-компетенційної теорії;

- сформульовано принципи та запропоновано механізм формування організаційно-господарських структур у процесі зовнішнього зростання підприємства;

- розроблено методичні рекомендації щодо формування стратегії зовнішнього зростання підприємства.

Об'єктом дослідження є процеси забезпечення успішного функціонування та розвитку вітчизняних підприємств у ринкових умовах господарювання.

Предметом дослідження є теоретичне позиціювання та методичне забезпечення розробки та впровадження стратегії зовнішнього зростання підприємства.

Методи дослідження. Теоретико-методологічну основу дисертаційної роботи становить сукупність загальнонаукових і спеціальних принципів, методів та прийомів наукового дослідження, використання яких зумовлене поставленими метою і завданнями. Методологічними засадами дослідження є системний підхід до аналізу економічних явищ і процесів, базові положення сучасної економічної теорії та теорії стратегії підприємства. Конкретні наукові результати одержано з використанням таких методів дослідження: спостереження і порівняння - під час збору, обробки, компонування інформації для встановлення подібності (або відмітності) процесів зовнішнього зростання вітчизняних підприємств загальносвітовим тенденціям; формалізації - для складання алгоритму розробки стратегії зовнішнього зростання; аналізу і синтезу - для виокремлення складових потенціалу зовнішнього зростання та моделювання відповідної стратегії; експертних оцінок - для виявлення пріоритетності принципів раціоналізації формування неоструктур за різних типів зовнішнього зростання підприємства; морфологічного - для розробки типології неоструктур, створення яких обумовлено зовнішнім зростанням підприємств.

Інформаційну базу дослідження складають основні положення та результати теоретичних розробок, які опубліковані у наукових роботах ряду вітчизняних і зарубіжних учених, матеріали наукових конференцій, періодичних видань і мережі Інтернет, а також нормативні документи органів влади України, офіційні матеріали Антимонопольного Комітету України, Державного комітету статистики України.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у подальшому розвитку теорії стратегії підприємства, виявленні передумов вибору та механізму формування стратегії його зовнішнього зростання як однієї з альтернатив успішного довготривалого розвитку господарюючої системи і зводиться до такого:

вперше

- доповнено понятійно-категоріальний апарат економічної науки поняттям стратегії зовнішнього зростання підприємства як такої, що визначає переглядуваний набір способів досягнення довгострокових конкурентних переваг для забезпечення поновлюваної відмітності та прибутковості підприємства внаслідок залучення та використання компетенцій і підсистем сторонніх організацій, результатом чого є створення нової бізнес-системи;

- запропоновано відрізняти інсорсинговий та аутсорсинговий типи зовнішнього зростання за ознакою збереження або втрати зростаючим підприємством самостійності у прийнятті стратегічних рішень внаслідок реалізації стратегії зовнішнього зростання;

удосконалено

- аналітичний підхід щодо виявлення напрямів трансформації організаційно-виробничої системи підприємства у стратегічному, організаційно-функціональному, системному, інституційному та конкурентному контекстах, що дозволяє передбачувати та комплексно врахувати різноспрямовані впливи таких змін на результати розвитку підприємства шляхом зовнішнього зростання;

- концептуальну схему формування стратегії зовнішнього зростання підприємства, за допомогою якої передбачається аналізувати вплив на досягнення встановленої мети трьох пар складових потенціалу зовнішнього зростання („ресурси - компетенції”, „ресурси - стратегічний простір зростання”, „компетенції - стратегічний простір зростання”);

дістали подальшого розвитку

- базові положення організаційного оформлення зовнішнього зростання підприємства через визначення принципів раціоналізації формування неоструктур та оцінку їх значущості в залежності від обраного типу зростання;

- типологія неоструктур, які утворюються внаслідок зовнішнього зростання підприємства, через виокремлення поряд з організаційною побудовою функціональних ознак їх формування;

- теоретичні уявлення про потенціал зовнішнього зростання як комплекс передумов і наявних засобів їх реалізації, що утворюються у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства з приводу можливостей його розвитку через залучення компетенцій і підсистем сторонніх організацій.

Практичне значення одержаних результатів. Основні положення та висновки дисертаційної роботи слугують базою для подальших теоретичних і прикладних досліджень факторів забезпечення успіху підприємства в довгостроковому періоді та методів управління ними. Практична значущість теоретичних, методичних і науково-прикладних результатів дослідження підтверджується результатом їхнього використання в діяльності підприємств: ТзОВ „Рехау” (довідка №0265-В від 2 вересня 2004 р.), ДП „Сіменс Україна” (довідка №15896 від 14 жовтня 2004 р.), ТОВ „Група стратегічного консалтингу” (довідка №834 від 20 жовтня 2004 р.), а також у Київському національному економічному університеті при викладанні дисциплін „Внутрішній економічний механізм підприємства”, „Стратегія підприємства”, „Управління розвитком компанії”, які є складовими фахової підготовки бакалаврів з економіки підприємства та магістрів за програмою „Менеджмент проектів і консалтинг (довідка від 3 листопада 2004 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Представлені у досліджені рекомендації та пропозиції розроблені автором особисто. З опублікованих у співавторстві наукових праць, в дисертації використано лише ті ідеї та положення, які отримані самим дисертантом.

Апробація результатів дисертації. Основні результати та висновки дисертаційної роботи висвітлено автором на всеукраїнській науковій конференції „Актуальні питання державного будівництва і подолання кризових явищ у суспільстві” (м. Київ, 1999 р.), Шостій міжнародній науково-технічній конференції „Проблеми та перспективи створення і впровадження нових ресурсо- та енергоощадних технологій, обладнання в галузях харчової і переробної промисловості” (м. Київ, 1999 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Україна на порозі XXI століття: економіка, державність” (м. Вінниця, 2000 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції „Підприємство, менеджмент, маркетинг: стан та перспективи розвитку в Україні” (м. Донецьк, 2002 р.), міжнародній науково-практичній конференції „Стратегія підприємства: теорія та практичне втілення за умов структурно-мінливого середовища” (м. Київ, 2003 р.); П'ятій міжнародній науковій конференції „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання” (м. Донецьк, 2004 р.).

Публікації. Основні положення та найважливіші результати дисертаційної роботи опубліковано автором самостійно та у співавторстві в 12 наукових працях загальним обсягом, який належить особисто дисертанту, 5,46 д.а., у тому числі 5 з них загальним обсягом 1,6 д.а. у наукових фахових виданнях.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Основний зміст роботи викладено на 181 сторінці друкованого тексту. У дисертації розміщено 21 рисунок на 14 сторінках і 25 таблиць на 25 сторінках. Список використаних джерел містить 175 найменувань. Дисертація має також додатки на 32 сторінках.

Основний зміст дисертації

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, сформульовано його мету та завдання, визначено методологічну основу і методи дослідження, висвітлено наукову новизну, теоретичне та практичне значення отриманих результатів, подано відомості про їх апробацію.

У розділі 1 “Теоретичне позиціювання стратегії зовнішнього зростання підприємства” визначено ступінь розробленості концептуальних положень розвитку підприємства через використання компетенцій та підсистем інших підприємств і організацій. У роботі констатується, що теоретичні основи стратегії зовнішнього зростання в нинішньому стані являють собою методологічно неоднорідну сукупність результатів різновекторних наукових пошуків, значну частину яких було сформульовано на потребу практики.

Вивчення теоретико-методичних підвалин дефініції „зростання підприємства” з позицій системного підходу дозволило під останнім розуміти зміну структури підприємства як складної відкритої техніко-технологічної та соціально-інституціональної системи, яка призводить до трансформації та розширення контуру взаємозв'язків з елементами надсистеми підприємства (об'єднання, кластеру, регіону, галузі, країни тощо).

За критерієм збереження або втрати зростаючим підприємством свободи у прийнятті стратегічних рішень запропоновано виокремлювати два основні типи зовнішнього зростання - інсорсинговий та аутсорсинговий. Сутність інсорсингового типу зовнішнього зростання полягає у перетворенні зовнішніх (залучених) видів діяльності у внутрішні бізнес-процеси підприємства або неоструктури, що утворюється в результаті реалізації відповідних процедур внаслідок організаційного об'єднання потенціалів підприємств-учасників зростання. Аутсорсинговий тип зовнішнього зростання передбачає встановлення коопераційних зв'язків з іншими підприємствами (організаціями) з метою передачі їм частини внутрішніх функцій зростаючого підприємства, що дозволяє досягти більшого ступеня його функціональної стійкості. Основною вимогою такої взаємодії є створення додаткової цінності, що неможливо для зростаючого підприємства за умови самостійного виконання даного обсягу робіт.

Вивчення розроблених у теорії та практиці управління методів визначення доцільності зовнішнього зростання підприємств дозволило констатувати наявність трьох концептуальних підходів до оцінки окремих його аспектів: 1) на засадах трансакційної теорії фірми, який концентрує увагу на визначенні можливості та оцінці економії трансакційних витрат шляхом упорядкування ринкової поведінки окремих фірм на основі довгострокового регулювання їх спільної діяльності; 2) з позицій визначення та оцінки фінансової забезпеченості потенціалу зовнішнього зростання, обґрунтування його можливих варіантів та оцінки впливу відповідної трансформації підприємства на результативність його фінансово-господарської діяльності; 3) на базових положеннях теорії конкурентних переваг, що має імперативну спрямованість на досягнення господарюючою ланкою відмітності та неповторності через ефект поєднання ключових компетенцій та унікальних (специфічних) ресурсів підприємств-учасників партнерських відносин.

Порівняльний аналіз зазначених підходів дозволив зробити висновок про необхідність розробки комплексного підходу до обґрунтування доцільності зовнішнього зростання підприємства, який має ґрунтуватися на принципах всебічної оцінки можливих ефектів зростання та прийнятності його застосування для різних типів зростання.

Сформульоване у такий спосіб уявлення про розвиток підприємства з активним залученням інших учасників ринкових відносин вважається початковою умовою виокремлення у „стратегічному наборі” підприємства стратегії зовнішнього зростання, під якою запропоновано розуміти комплексну за характером формування стратегію, що визначає переглядуваний набір способів досягнення довгострокових конкурентних переваг для забезпечення поновлюваної відмітності та прибутковості підприємства внаслідок залучення й використання компетенцій та підсистем сторонніх організацій, результатом чого є створення нової інтеграційної бізнес-системи (неоструктури).

За результатами розробки теоретичних засад стратегії зовнішнього зростання виявлено п'ять контекстів прояву відповідної трансформації підприємства: 1) стратегічний, що віддзеркалює зміну довгострокових орієнтирів розвитку, профілю діяльності зростаючого підприємства та формування відповідних стратегічних рішень; 2) організаційно-функціональний, що відображає необхідність формування адекватної новим умовам функціонування системи управління та реконфігурації функціональних стратегій зростаючого підприємства; 3) конкурентний, що враховує зміну конкурентної позиції зростаючого підприємства та розробку (уточнення) концепції продукту нового учасника ринку (неоструктури), який виникає внаслідок зовнішнього зростання; 4) інституційний, що дозволяє врахувати зміну взаємозв'язків між підсистемами неоструктури, а також адекватне новим умовам діяльності правове та нормативне забезпечення її функціонування; 5) системний, що визначає нові системні межі зростаючого підприємства та враховує необхідність забезпечення конгруентності неоструктури новим зовнішнім і внутрішнім умовам господарювання.

Розділ 2 “Аналітична оцінка зовнішнього зростання підприємств” присвячено дослідженню економічних передумов та виявленню характерних тенденцій впровадження стратегії зовнішнього зростання як ефективної альтернативи розвитку підприємства в умовах динамічного середовища функціонування.

За результатами вивчення практики зовнішнього зростання вітчизняних підприємств виявлено специфічні тенденції таких процесів. Встановлено, що в останнє десятиріччя спостерігається диспропорція галузевої активності зовнішнього зростання вітчизняних підприємств порівняно з відповідними світовими тенденціями за критерієм кількості таких угод: якщо в Україні найактивнішими є підприємства харчової переробки, машинобудування та металургії, у світі більша кількість злиттів та поглинань відбувається у сферах фінансів, банківських послуг, інформаційних технологій. Аналіз найбільших за вартістю угод злиттів та поглинань, галузева структура яких відображена на рис. 2, показав, що найчастіше інтереси зростаючих підприємств спрямовані на енергетичний сектор економіки та металургію, хімічну промисловість і машинобудування, а також телекомунікаційну сферу. Саме ці сфери діяльності є найбільш привабливими для ініціаторів зростання.

Дослідження практики формулювання цілей зовнішнього зростання дозволило встановити, що за умов інсорсингового зростання українські підприємства переслідують цілі переважно ринкового, виробничого та фінансового характеру, тоді як зовнішнє зростання аутсорсингового типу найчастіше спрямоване на досягнення політичних і фінансових цільових настанов.

Вивчення методів встановлення контролю над цільовими підприємствами акціонерного типу дозволило констатувати активне застосування вітчизняними підприємствами переважно неекономічних інструментів реалізації інсорсингового зростання, серед яких найпоширенішими є банкрутство цільового підприємства, „розмивання” контрольного пакету акцій, використання контролюючих і регулюючих важелів державних установ (переважно податкової інспекції).

За результатами дослідження емпіричних даних про впровадження та поширення в українській економіці стратегічних напрямів (субстратегій) зовнішнього зростання виявлено: підприємства металургійної та нафтопереробної промисловості тяжіють до зростання на засадах вертикальної інтеграції; зарубіжні інвестори залишаються прихильниками горизонтальних злиттів, що підтверджується відповідними організаційними трансформаціями в харчовій промисловості, а також у сферах фінансів і виробництва будівельних матеріалів; більшість вітчизняних промислово-фінансових груп є конгломератними структурами.

Результати аналізу структури організаційно-правового оформлення зовнішнього зростання дозволяють робити висновок про те, що, починаючи з 1996 року, вона залишається стабільною. Спостерігається домінування договірних об'єднань підприємств (асоціацій, корпорацій) над статутними (концерни, консорціуми).

Вивчення концептуальних засад оцінки ефективності стратегій та аналіз практики зростання вітчизняних і зарубіжних підприємств дозволили визначити основні індикатори успішності впровадження стратегії зовнішнього зростання. У конкурентному контексті такими запропоновано вважати: а) набуття нових (або зміцнення існуючих) конкурентних переваг, внаслідок чого посилюється конкурентоспроможність зростаючого підприємства; б) збільшення частки підприємства на ринку продукту (послуги); в) формування потенціалу розвитку через розширення (або створення) мережі партнерських відносин з іншими учасниками ринку, що, з одного боку, зменшує невизначеність зовнішнього оточення, з іншого - відкриває доступ до нових джерел створення споживчої цінності. У фінансовому контексті ефективність стратегії зовнішнього зростання визначають: а) збільшення вартості підприємства, що фактично свідчить про визнання ринком підсилення конкурентних переваг підприємства; б) прогресивна позитивна тенденція в оцінці фінансового стану підприємства; в) якісне збільшення резервів для покращення фінансових показників ефективності діяльності; г) підвищення інвестиційної привабливості підприємства. В інституційному контексті такими індикаторами є: а) зменшення кількості трансакцій та рівня трансакційних витрат; б) створення „сприятливого” інституціонального середовища навколо сфери діяльності підприємства; в) підвищення рівня компетентності управлінської команди та персоналу підприємства взагалі.

Для підтвердження прикладного характеру зроблених висновків проаналізовано опубліковані дані про результативність стратегічних альянсів у світі та проведене дослідження результатів зростання вітчизняних підприємств за такими ознаками, як вплив партнерства на конкурентне середовище та стратегічні наслідки співробітництва для учасників зростання.

У розділі 3 “Удосконалення теоретико-методичного забезпечення розробки та реалізації стратегії зовнішнього зростання” запропоновано авторську концепцію розробки та реалізації стратегії зовнішнього зростання на засадах ресурсно-компетенційного підходу.

Для визначення та оцінки комплексу передумов і наявних засобів їх реалізації, що утворюються у внутрішньому та зовнішньому середовищі підприємства з приводу можливостей його розвитку через залучення компетенцій і підсистем сторонніх організацій, запропоновано дефініцію „потенціал зовнішнього зростання підприємства”, основними складовими якого є наявні компетенції, ресурси (матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні), а також чітко визначений стратегічний простір зростання. Уведення поняття трьохвимірного стратегічного простору зростання дозволило розробити варіанти стратегічних дій зовнішньозростаючого підприємства.

Встановлено, що ступінь раціональності організаційного оформлення зростання залежить від дотримання певних базових принципів, до яких віднесено конгруентність, проактивну поведінку ініціатора зростання на ринку, домінування людського капіталу в процесі прийняття відповідних управлінських рішень, узгоджену автономність підрозділів, максимальну “прозорість” партнерських відносин, орієнтування на загальну стратегію зовнішньозростаючого підприємства.

За результатами виявлення пріоритетності зазначених принципів при впровадженні зовнішнього зростання вітчизняними підприємствами з'ясовано, що у випадку інсорсингового зростання особливого значення набувають принципи конгруентності, домінування людського капіталу та проактивної поведінки зростаючого підприємства на ринку, тоді як за умов аутсорсингового зростання найважливішими визнаються пріоритетність загальної стратегії, проактивна поведінка підприємства-ініціатора зростання та “прозорість” партнерства.

Ґрунтуючись на визначених у роботі теоретичних засадах стратегії зовнішнього зростання, запропоновано концепцію її формування, що полягає у вивченні впливу трьох пар складових потенціалу зовнішнього зростання на досяжність встановленої мети розвитку.

Результатом дослідження впливу пари складових потенціалу зовнішнього зростання, що представлена ресурсами та компетенціями, на досягнення мети зростання є виявлення наявних компетенцій і ресурсів зростаючого підприємства, що дозволяє прийняти рішення про доцільність такого розвитку. Дослідження перспектив зовнішнього зростання у тріаді “стратегічний простір - компетенції - мета зростання” спрямоване на виявлення джерел цільових компетенцій, які прагне залучити підприємство. Розробка стратегії у такому аспекті передбачає формулювання основних характеристик бажаного стану підприємства у ринковому середовищі, яких воно прагне набути в контексті досягнення цілей зовнішнього зростання. Аналіз передумов зовнішнього зростання підприємства у тріаді “ресурси - стратегічний простір - мета зростання” дозволяє виявити можливості залучення необхідних ресурсів для використання перспективних напрямків зростання.

Зазначені контексти розробки стратегії зовнішнього зростання у поєднанні з відповідним потенціалом дозволяють урахувати конкурентні та фінансові детермінанти зовнішнього зростання. Довершеність запропонованої моделі розробки стратегії забезпечує введення ще одного контексту - вивчення впливу інституційного середовища на результати розвитку підприємства шляхом зовнішнього зростання.

Визначення теоретико-методичних засад стратегії зовнішнього зростання дозволило запропонувати технологію її розробки, за якою передбачається виокремлення трьох основних етапів: 1) діагностування та цілевстановлення, основним призначенням якого є виявлення іманентних характеристик підприємства та діагностування його оточення у контексті можливих варіантів розвитку, а також ідентифікація можливості зовнішнього зростання та вербалізація цільових настанов такої альтернативи; 2) розробки стратегії, яка передбачає оцінку можливостей зростання у конкурентному, фінансовому та інституційному аспектах, а також вибір та обґрунтування типу, напрямку та способу зовнішнього зростання з обов'язковим дослідженням можливого ризику та розробкою програми превентивних заходів щодо його зменшення (усунення); 3) впровадження розроблених заходів за умови відстеження результатів реалізації стратегічних дій та їх оцінки.

Оптимізація процесу розробки стратегії зовнішнього зростання за різних варіантів зростання підприємства полягає у визначенні найкращого за певними критеріями варіанту із сукупності можливих альтернатив. Такими критеріями доцільно вважати баланс „витрати-вигоди” при здійсненні процедур зовнішнього зростання та тривалість його реалізації.



ВИСНОВКИ

У дисертації наведено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення наукового завдання щодо системного представлення стратегії зовнішнього зростання підприємства та поглиблення теоретико-методичних основ її вибору, формування та реалізації. Основні результати теоретичного, методичного і науково-практичного спрямування є такими:

1. Виходячи з аналізу та узагальнення викладених в економічній літературі теоретичних поглядів на проблеми пошуку адекватних форм і способів співпраці між існуючими та потенційними конкурентами, між підприємствами та їх контрагентами задля досягнення встановлених цілей функціонування і розвитку, виявлено, що існує нагальна потреба у формулюванні, розробці та обґрунтуванні теоретико-методичних підвалин стратегії зовнішнього зростання підприємства як такої, що дозволяє розглядати альтернативні варіанти розвитку підприємства у просторі та часі.

2. Результати проведеного дослідження концептуальних підходів до визначення сутнісних характеристик довгострокової співпраці підприємств дали змогу запропонувати та обґрунтувати визначення стратегії зовнішнього зростання як переглядуваного набору способів досягнення довгострокових конкурентних переваг для забезпечення поновлюваної відмітності та прибутковості підприємства внаслідок залучення та використання компетенцій і підсистем сторонніх організацій, результатом чого є створення нової інтеграційної бізнес-системи. Основним теоретико-методичним набуттям проведеного дослідження вважаємо виокремлення двох основних типів зовнішнього зростання підприємства - інсорсингового та аутсорсингового, характерною ознакою яких є збереження зростаючим підприємством або позбавлення його автономності у прийнятті та реалізації стратегічних управлінських рішень.

3. Дослідження та конкретизація теоретичних засад стратегії зовнішнього зростання підприємства як об'єкта стратегічного управління за вихідними умовами прийняття рішення про доцільність зовнішнього зростання дозволило визначити п'ять можливих контекстів прояву трансформації організаційно-виробничої системи підприємства: стратегічного, організаційно-функціонального, системного, інституційного та конкурентного. Подібне розуміння можливих поглядів на трансформацію зовнішньозростаючого підприємства зумовило можливість застосування комплексного підходу до виявлення та оцінки явних і неявних наслідків зовнішнього зростання підприємства як складної соціально-інституціональної та техніко-технологічної системи і дозволило запропонувати основні індикатори успішності впровадження стратегії зовнішнього зростання.

4. Виявлено, що характерними тенденціями процесів зовнішнього зростання серед українських підприємств є такі: диспропорційність галузевої активності зовнішнього зростання вітчизняних підприємств порівняно зі світовими тенденціями за критерієм кількості таких угод; пріоритетність цілей ринкового, виробничого та фінансового характеру за умов інсорсингового зростання та політичних і фінансових цільових настанов - за умов реалізації зовнішнього зростання аутсорсингового типу; активне застосування переважно неекономічних інструментів реалізації інсорсингового зростання, серед яких найпоширенішими є банкрутство цільового підприємства, „розмивання” контрольного пакету акцій цільового підприємства, використання контролюючих та регулюючих функцій державних органів в інтересах ініціатора зростання.

5. З урахуванням визначеного місця стратегії зовнішнього зростання в „стратегічному наборі” підприємства запропоновано дефініцію „потенціал зовнішнього зростання”, основними складовими якого визнані наявні компетенції, ресурси (матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні), а також стратегічний простір зростання, що дозволяє врахувати вплив зовнішніх чинників на розвиток підприємства. Прикладне значення має розроблений та графічно представлений трьохмірний вимір цього простору, використання якого зумовлює вибір зростаючим підприємством можливих стратегічних дій за наявних умов функціонування.

6. Встановлено, що успішність організаційного оформлення зростання залежить від ступеня дотримання певних базових принципів, до яких віднесено конгруентність, проактивну поведінку суб'єкта господарювання на ринку, домінування людського капіталу в процесі прийняття управлінських рішень, узгоджену автономність підрозділів, максимальну відкритість партнерських відносин, орієнтування на корпоративну стратегію. Виявлено, що у випадку інсорсингового зростання особливого значення набувають принципи конгруентності, домінування людського капіталу та проактивної поведінки, тоді як за умов аутсорсингового зростання найважливішими визнаються пріоритетність загальної стратегії, проактивна поведінка зростаючого підприємства та інформаційна „прозорість” процедур зростання для його учасників.

7. Розроблено концепцію формування стратегії зовнішнього зростання, теоретико-методичну основу якої утворює аналіз впливу трьох пар складових потенціалу зовнішнього зростання підприємства („компетенції - ресурси”, „компетенції - стратегічний простір зростання”, „ресурси - стратегічний простір зростання”) на досягнення визначеної мети розвитку. Такий підхід дозволяє врахувати конкурентні та фінансові детермінанти зовнішнього зростання. Довершеність запропонованої моделі розробки стратегії зовнішнього зростання підприємства забезпечується введенням ще одного аспекту - дослідження впливу інституційного середовища на результати розвитку підприємства шляхом зовнішнього зростання. Подібному уявленню про процес підготовки проекту розвитку підприємства шляхом зовнішнього зростання притаманна, на наш погляд, процедурна раціональність, яка передбачає оптимальний шлях досягнення встановлених цілей.

8. Запропоновано технологію розробки стратегії зовнішнього зростання, за якої передбачено виокремлення трьох основних етапів: 1) діагностування та цілевстановлення, основним призначенням якого є ідентифікація іманентних характеристик підприємства та діагностування його оточення у контексті можливих варіантів розвитку, а також виявлення можливості зовнішнього зростання та вербалізація цільових настанов такої альтернативи; 2) розробки стратегії, яка передбачає оцінку можливостей зростання у конкурентному, фінансовому та інституційному аспектах, а також вибір та обґрунтування типу, напрямків і способів зовнішнього зростання з обов'язковим дослідженням можливого ризику та розробкою програми превентивних заходів щодо його зменшення (усунення); 3) впровадження розроблених процедур з відстеженням впливу результатів їх реалізації на досягнення цілей зовнішнього зростання і загальних стратегічних цілей підприємства.



Список опублікованих праць за темою дисертації

Публікації в наукових фахових виданнях

Гребешкова О.М. Проблеми становлення інтеграційних структур в умовах перехідної економіки. // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвідомчий науковий збірник. Заснов. У 1992 р. Вип. 7 / Відп. Ред. С.Ф.Покропивний. - К.: КНЕУ, 1999. - С. 41- 45 (0,3 д.а.).

Гребешкова О.М. Формування інтеграційних новостворень в процесі реструктуризації промислових підприємств України // Науковий журнал “Вісник Технологічного університету Поділля”, частина 2. - Хмельницький, 1999. - травень. - С. 43-46 (0,2 д.а.).

Гребешкова О.М. Трансакційні витрати та стратегія зовнішнього зростання // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 4(11) / Голов. ред. О.П. Степанов. - К.: КНЕУ, 2002. - С.230-233 (0,4 д.а.).

Гребешкова О.М. Потенціал зовнішнього зростання підприємства // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип.14 / Голов. ред. А.П. Наливайко. - К.: КНЕУ, 2003. - С.32-38 (0,5 д.а.).

Гребешкова О.М., Верба В.А. Проблеми ідентифікації компетенцій підприємства // Проблеми науки. - 2004. - №7. - С.23-28 (0,4 д.а., особисто дисертанту належить 0,2 д.а., розроблена концепція ієрархії компетенцій підприємства).

Публікації в інших наукових виданнях

Гребешкова О.М. Проблеми формування та функціонування інтеграційних структур в Україні // Збірник “Проблеми державного будівництва в Україні”. Випуск № 4. - К.: Міжнародний інститут лінгвістики і права, 1999. - с.219-220 (0,1 д.а).

Гребешкова О.М. Ефекти стратегії вертикальної інтеграції в умовах динамічного зовнішнього середовища // Проблеми та перспективи створення і впровадження нових ресурсо- та енергоощадних технологій, обладнання в галузях харчової і переробної промисловості: Матеріали Шостої міжнародної науково-технічної конференції, 19-21 жовтня 1999р. - У 3 ч. - К.: УДУХТ, 2000. - Ч.ІІІ. - С. 138-139 (0,1 д.а.).

Гребешкова О.М. Методологічні підходи до оцінки ефективності створення та функціонування інтеграційних структур / Україна на порозі ХХІ століття: економіка, державність. Збірник наукових праць по матеріалах міжнародної науково-практичної конференції, м. Вінниця: Арбат, 30-31 березня 2000 р. - секція 3 “Менеджмент підприємств та маркетингова діяльність” - С.124-127 (0,3 д.а).

Внутрішній економічний механізм підприємства: Навч. посібник / М.Г. Грещак, О.М. Гребешкова, О.С. Коцюба; за ред. М.Г. Грещака. - К.: КНЕУ, 2001. - 228 с. (загальним обсягом - 13,25 д.а., особисто здобувачу належить визначення передумов та форм функціонування внутрішнього економічного механізму підприємства - 2,7 д.а.).

Гребешкова О.М. Інтеграційна стратегія підприємства: теоретичні аспекти // Торгівля і ринок України. Тематичний збірник наукових праць з проблем торгівлі та громадського харчування. Випуск 14. Том ІІ. / Голов. ред. О.О. Шубін. - Донецьк: Дон ДУЕТ, 2002. - С. 131-136 (0,3 д.а.)

Гребешкова О.М. Стратегія зовнішнього зростання підприємства // Праці П'ятої міжнародної наукової конференції студентів та молодих учених „Управління розвитком соціально-економічних систем: глобалізація, підприємництво, стале економічне зростання”. Частина 1. / Ред. кол. Ступін О.Б. (голова), Александров І.О. (заст. голови) та ін. - Донецьк: ДонНу, 2004. - С. 33-36 (0,2 д.а.).

Магістерські програми. Економіка підприємства: Програма „Менеджмент проектів і консалтинг”. 2004/2005 навч. рік / Кол. авт. під кер. В.А. Верби. - К.: КНЕУ, 2004. - 356 с. (20,69 д.а.) (Особисто здобувачу належить розробка питань тем 2, 4, 6 навчально-методичних матеріалів до вивчення дисципліни „Управління розвитком компанії” обсягом 0,16 д.а.).

Размещено на Allbest.ru