Актуальність теми. Динаміка кількісних і якісних зрушень в економіці України за останні роки свідчить про подолання кризового стану і нарощування позитивних змін. У 2000-2002 рр. ВВП зріс на 21,2 %, обсяг промислового виробництва - на 38,3 %, продукції сільського господарства - на 22,5%, а роздрібної торгівлі - на 41,3 %. У більшості галузей активізувалися інвестиційні процеси. Загальний приріст інвестицій в основний капітал становить 50,5 %. На 44,2 % зросла реальна заробітна плата. За темпами зростання ВВП Україна ввійшла до першої групи країн-лідерів.

Проте економічне зростання 2000-2002 рр. здійснювалося переважно на екстенсивній основі. Нині джерела такого розвитку вичерпані, тому надалі необхідно задіяти нові організаційні форми управління, інтенсивне технічне та технологічне оновлення виробництва, більш масштабне залучення інвестицій, тобто активізувати інвестиційно-інноваційні процеси в економіці.

Питання теорії і практики інвестиційних та інноваційних процесів досліджували зарубіжні вчені: Г. Александер, Дж. Бейлі, В. Беренс, Г. Бірман, Р. Брейлі, Л. Дж. Гітман, М.Д. Джонк, Д. Дойл, С. Майерс, Г. Менкью, М. Портер, Б. Санто, У. Шарп, С. Шмідт, Х. Шпітгоф, І. Шумпетер, Р. Холт та ін. Вагомий внесок в економічну теорію і методологію інвестиційної та інноваційної стратегії зробили вітчизняні вчені: Ю. Бажал, Н. Берзон, І. Бланк, А. Гальчинський, А. Гайдуцький, В. Геєць, В. Гриньов, Б. Губський, О. Данілов, М. Дем'яненко, І. Дорош, М. Згуровський, І. Калашніков, М. Кісіль, Н. Комков, О. Лапко, І. Лукінов, Б. Малицький, Я. Мелкунов, А. Мертенс, Г. Підлісецький, А. Пересада, Н. Плішевський, О. Поляков, П. Саблук, Ю. Стадницький, М. Туган-Барановський, Т. Хачатуров, В. Хаустов, Д. Черваньов, В. Шеремет, О. Шестопал, Ю. Шмельов, М. Шпак, І. Яремчук, А. Яценко та ін.

Однак ряд аспектів інвестиційно-інноваційних процесів, пов'язаних із сучасним етапом трансформації економіки і формування системи економічних важелів державного регулювання цими процесами, потребують додаткового і поглибленого вивчення. Насамперед це стосується питань формування макроекономічних ринкових механізмів одночасної і узгодженої активізації інвестиційно-інноваційних процесів, що й обумовлює актуальність теми даного дослідження.

Зв'язок дисертаційної роботи з науковими планами, програмами, темами. Дисертація є результатом наукових досліджень, проведених автором у відповідності з науковими програмами Міністерства освіти та науки України в Національному технічному університеті України "Київський політехнічний інститут" за темою "Фінансово-податковий механізм у забезпеченні конкурентоспроможності стратегічних товарних ринків в умовах структурно-інноваційних перетворень в Україні" і в Буковинському державному фінансово-економічному інституті за темою "Проблеми розвитку підприємництва та малого бізнесу в Західному регіоні України" (номер державної реєстрації 0102U000924).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка науково-обгрунтованих рекомендацій і пропозицій щодо активізації макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів.

Для реалізації мети дослідження було поставлено такі основні завдання:

поглиблення теоретичних засад макроекономічних інвестиційних та інноваційних процесів у економіці;

обґрунтування методичних підходів до оцінок макроекономічних інвестиційних та інноваційних процесів з метою їх регулювання в ринкових умовах;

узагальнення особливостей і тенденцій сучасного стану розвитку макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів у економіці України та визначення на їх основі інвестиційно пріоритетних галузей;

обґрунтування методичних підходів до прогнозу макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів і на їх основі розрахування основних показників розвитку цих процесів у 2004-2015 рр.;

розробка пропозицій щодо формування реалізації перспективної стратегії розвитку макроекономічних інвестиційних та інноваційних процесів.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і практичних аспектів оцінок, регулювання і розвитку інвестиційно-інноваційних процесів, а також прискореного переходу на інноваційну модель зростання. Об'єктом дослідження є макроекономічні інвестиційно-інноваційні процеси в економіці України.

Методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дисертаційної роботи стали класичні та сучасні інвестиційно-інноваційні теорії.

У дисертації використовувались індексний, графічний та аналітичний метод, методи структурних динамічних зрушень, статистичних групувань та узагальнень при аналізі показників стану інвестиційно-інноваційної діяльності; методи комплексного економічного і порівняльного аналізу, який застосовується при вивченні шляхів прискореного переходу економіки на інноваційну модель зростання; абстрактно-логічний метод, що використовується при відпрацюванні системи показників макроекономічного планування інвестиційно-інноваційної сфери; методи економічного (фінансового) прогнозування (пакети прикладних програм), модель Мінца-Пляшевського та виробнича функція Кобба-Дугласа при проведенні розрахунків основних макроекономічних показників розвитку інвестиційно-інноваційної сфери на 2015 р.

Інформаційною базою дослідження є законодавча база України, дані Державного комітету статистики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства промислової політики України і розробки науково-дослідних установ.

Наукова новизна. Новизна виконаної роботи полягає в поглиблені теоретичних, методичних, організаційних і практичних положень щодо активізації макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів в економіці.

Найбільш значними результатами, які були отримані і становлять наукову новизну досліджень, є те що:

доповнено макроекономічну класифікацію інвестицій за такими ознаками як об'єкти вкладень у підприємницьку діяльність, спосіб здійснення вкладень у виробничий капітал і напрями розвитку інвестиційно-інноваційних процесів, що дозволило врахувати вимоги нової системи національних рахунків;

розширено класифікацію інновацій, шляхом включення до неї додаткових їх видів - виробничих, сировинних, структурних, кадрових, культурних і політичних інновацій; вперше систематизовано інновації за місцем їх впровадження і визначено додаткові основні умови та напрями інвестування макроекономічного інноваційного процесу, виходячи з фаз його розвитку;

обґрунтовано методичні підходи до оцінок макроекономічних інвестиційних та інноваційних процесів з метою їх регулювання в ринкових умовах шляхом органічного поєднання підприємницьких і державних форм управління, встановлення визначальної ролі держави у формуванні системи економічних важелів впливу;

визначено інвестиційно пріоритеті галузі, реалізація факторних переваг яких дозволить використати інноваційну складову виробничого потенціалу з метою прискореного переходу економіки на інноваційну модель зростання;

обґрунтовано методичні підходи до прогнозу макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів для прискореного розвитку економіки та на їх основі розраховано основні показники розвитку цих процесів у 2004-2015 рр.;

визначено основні завдання перспективної стратегії розвитку інвестиційно-інноваційних процесів та розроблено пропозиції щодо удосконалення системи державного регулювання цих процесів за наступними напрямами: планування, виробництво товарів та послуг, пільгове стимулювання, законодавче забезпечення, міжнародне співробітництво, управління наукою і освітою, кадрове забезпечення, фінансування і моніторинг;

запропоновано критерії та структурно-логічну схему розробки національних та регіональних стратегічних програм, як основного інструменту державного впливу на інвестиційно-інноваційних процеси;

науково обґрунтовано пропозиції щодо вдосконалення організації інноваційної діяльності в Україні та орієнтовну макроекономічну схему такої структури.

Теоретичне і практичне значення одержаних результатів. Пропозиції щодо регулювання макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів та їх активізації з метою прискореного переходу економіки на інноваційну модель зростання можуть використовуватися органами державної влади й управління, а також підприємствами, установами і організаціями на всіх рівнях.

Практичні результати дисертаційної роботи з питань вдосконалення процесу управління й організації інвестиційно-інноваційної діяльності впроваджені у ВАТ "Буковина" м. Чернівці (лист від 14.09.03), ДНК "Наука" Міністерства освіти і науки (лист від 12.11.03) та Державної податкової адміністрації м. Черкаси (лист від 04.10.03).

Теоретичні напрацювання використовуються в навчальному процесі Черкаського державного технологічного університету та Буковинського державного фінансово-економічного інституту при викладанні дисциплін "Макроекономіка", "Інвестування", "Економіка й організація інноваційної діяльності" (листи від 16.10.03 і 07.10.03).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, висновки і пропозиції дисертаційної роботи щодо удосконалення механізму макроекономічного регулювання інвестиційно-інноваційними процесами отримані автором особисто.

Апробація результатів дослідження. Наукові розробки, рекомендації і висновки виконаної дисертаційної роботи доповідались, обговорювались і дістали позитивну оцінку на п'яти науково-практичних конференціях, які проводилися в Національному університеті харчових технологій "Проблеми та перспективи створення та впровадження нових ресурсо - та енергозберігаючих технологій, обладнання в галузях харчової і переробної промисловості" (м. Київ, 1999 р.) в Черкаському державному технологічному університеті "Раціональне використання природних ресурсів" і "Облік, контроль і аналіз в управлінні підприємницькою діяльністю" (м. Черкаси, 2001-2002 рр.), в Харківському інституті управління "Актуальні проблеми інноваційного розвитку в Україні" (м. Харків, 2003 р.), а також в Буковинському державному фінансово-економічному інституті Міністерства фінансів України "Проблеми фінансово-економічного розвитку підприємництва та малого бізнесу в Україні (регіональний аспект) " (м. Чернівці, 2003).

Публікації. За основними результатами дисертаційного дослідження опубліковано дев'ять праць, в тому числі шість - у науково-фахових виданнях (одна в співавторстві), одна - у науковій монографії і дві - в інших наукових журналах, загальним обсягом 3,4 друк. арк., з яких автору дисертації належить 3,2 друк. арк.

Структура і зміст роботи. Структура дисертаційної роботи відповідає її цільовій спрямованості та визначеним завданням і складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків. Дисертація викладена на 185 сторінках і включає в себе 35 таблиць і 11 рисунків. Список використаних джерел становить 152 найменування. Дисертація має також 28 додатків.

Основний зміст дисертаційної роботи

У Вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, мету і завдання дослідження, відображено наукову новизну і практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі "Теоретичні і методологічні засади макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів" розглянуто теоретичні і методологічні положення макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів. На основі аналізу еволюції цих процесів встановлено, що вони тісно взаємопов'язані, оскільки основною умовою інтенсивного розвитку економіки є інвестиції, ефективність яких у сучасних умовах можна забезпечити лише через впровадження інновацій. Саме такий тісний взаємозв'язок зумовив необхідність одночасного розгляду даних процесів.

За результатами дослідження економічної сутності інвестицій запропоновано класифікацію видів інвестицій за такими ознаками: об'єктами вкладань у підприємницьку діяльність, способом здійснення вкладень у виробничий капітал і напрямами розвитку інвестиційно-інноваційних процесів, що дозволило врахувати вимоги нової системи національних рахунків. Макроекономічна класифікація інвестицій за об'єктами вкладень у підприємницьку діяльність дає можливість групувати інвестиції як матеріальні та інтелектуальні цінності і відображає їх місце в системі національних рахунків (див. рисунок). Класифікація інвестицій за способом здійснення вкладень у виробничий капітал визначає форми реалізації реальних інвестицій у процесі формування як оборотних, так і необоротних активів. Класифікація інвестицій за напрямами розвитку інвестиційно-інноваційних процесів враховує особливості реалізації реальних інвестицій у різних виробничих процесах за формою і новизною.

Макроекономічний інвестиційний процес у сучасних умовах потребує формування ринкової моделі його організації. Така модель запропонована автором дисертації у вигляді схеми певних економічних відносин, характерних для відповідних стадій інвестиційного процесу.

З метою забезпечення більш повного врахування особливостей сучасного інноваційного процесу запропоновано розширену класифікацію інновацій шляхом включення до неї додаткових їх видів - виробничих, сировинних, структурних, кадрових, культурних і політичних; вперше систематизовано інновації за місцем їх впровадження і визначено додаткові основні умови та напрями інвестування макроекономічного інноваційного процесу, на основі фаз його розвитку.

інвестиційний інноваційний макроекономічний україна

Рис. Макроекономічна класифікація інвестицій за об'єктами вкладень у підприємницьку діяльність

Зазначену класифікацію деталізовано залежно від місця впровадження інновацій у виробничій, соціальній та природничій сферах. Запропонована схема розвитку інноваційного процесу за основними ринковими умовами дозволяє розглядати інноваційний процес як невід'ємну складову науково-технічного прогресу і допомагає визначити додаткові основні умови його розвитку.

В дослідженні методичних підходів до оцінок макроекономічних інвестиційно-інноваційних процесів з метою їх регулювання в ринкових умовах запропоновано органічно поєднувати різноманітні підприємницькі і державні форми управління цими процесами. Одночасно встановлено, що на сучасному етапі трансформації економіки роль держави у формуванні системи економічних важелів регулювання інвестиційно-інноваційними процесами є визначальною.

У другому розділі "Сучасний стан інвестиційно-інноваційних процесів в економіці" проаналізовано інвестиційну діяльність в Україні. Встановлено, що обсяги інвестицій в основний капітал з 1990-1998 рр. зменшувалися, а з 1999 р. почали зростати і в 2002 р. досягли 33,1 % від рівня 1990 р. Істотні зрушення відбулися у структурі інвестицій в основний капітал за галузями економіки. Збільшилась частка вкладень у розвиток галузей, які випускають проміжну продукцію і визначають сировинний характер економіки (галузі агропромислового та паливно-енергетичного комплексів). Зменшилась частка інвестицій у галузі, пов'язані з виробництвом господарських засобів (машинобудування, виробництво будівельних матеріалів, будівництво, хімічне виробництво) (табл.1).

Загальною тенденцією є значне зменшення державної частки в структурі джерел фінансування інвестицій (з 27 % у 1990 р. до 8,7 % у 2002 р.).

Встановлено, що оборотні кошти підприємств поки що не відіграють провідної ролі у формуванні фінансових джерел, оскільки в їх структурі повністю переважає дебіторська заборгованість (70 %).

За результатами досліджень ринку фінансових інвестицій зроблено висновок про його нерозвиненість і недосконалість, що унеможливлює істотний вплив цього ринку на економіку в цілому.

Динаміка іноземних інвестицій в економіку України визначається загальними тенденціями розвитку інвестиційного процесу в галузях і регіонах. Іноземні інвестиції поки що істотно не впливають на економіку країни. В 2002 р. вони становили 5,3 млрд дол. США, або 111 дол. на одну особу. Інвестиційно привабливими для іноземних інвесторів є: харчова промисловість, виробництво коксу і продуктів нафтопереробки, добувна промисловість, металургія та обробка металу, внутрішня торгівля, транспорт і зв'язок, фінансова сфера, операції з нерухомістю, на які припадає 66 % усіх іноземних інвестицій. Частка галузей, які забезпечують інноваційний розвиток держави (хімічна і нафтохімічна промисловість, машинобудування, виробництво та розподілення електроенергії, газу і води, будівництво) і продовольчу безпеку (сільське господарство), становить лише 19 % іноземних інвестицій, що свідчить про залучення іноземного капіталу переважно на цілі екстенсивного розвитку економіки.

Таблиця 1.

Обсяги і структура інвестицій в основний капітал у галузях економіки України *(в порівнянних цінах)

* У зв'язку з заміною в 2000 р. ЗКГНГ на КВЕД показники таблиці за галузями агреговано у співвставленому вигляді.

Основними проблемами в інвестиційній сфері залишаються гострий дефіцит власних джерел інвестиційних ресурсів суб'єктів господарювання, недостатньо розвинений ринок капіталів, брак достатніх умов для довгострокового кредитування, недосконалі амортизаційна і податкова політики, неповне виконання державою зобов'язань щодо фінансування інвестиційних пріоритетів внаслідок обмеженості бюджетних ресурсів та їх нечітке визначення.

За результатами аналізу сучасного стану науково-технічної сфери обґрунтовано необхідність прискореного переходу економіки на інноваційну модель зростання. Встановлено, що технологічні зрушення в економіці України істотно не впливають на темпи зростання продуктивності праці і випуску нової конкурентоспроможної продукції, особливо у високотехнологічних галузях (табл. 2).

Таблиця 2.

Впровадження прогресивних технологічних процесів і освоєння виробництва нових видів продукції у промисловості (одиниць)

Обсяги впровадження нових прогресивних технологічних процесів у 2002 р. порівняно з 1991 р. зменшились у шість разів. Тому в технологічній частині інвестицій в основний капітал переважає третій технологічний уклад (83 %), а четвертий уклад складає лише 10 %.

Нині інноваційною діяльністю займається лише 14-15 % від загальної кількості обстежених Держкомстатом України промислових підприємств. У розвинених країнах цей показник досягає 70 %. Приріст валової доданої вартості промисловості за рахунок інноваційних інвестицій поки що незначний (3,5-4,5 %, проти 85-90 % у розвинених країнах).

Основним чинником уповільнення інноваційного процесу є недостатній рівень фінансування науки. Частка ВВП на ці цілі за останні роки не перевищує 1,3 %, зокрема за рахунок бюджету - 0,4 %. За критерієм ЄС на науково-дослідні розробки має витрачатися вдвічі більше.

У третьому розділі "Основні напрями розвитку інвестиційно-інноваційних процесів" досліджено аспекти формування перспективної стратегії розвитку інвестиційно-інноваційних процесів. Встановлено, що така стратегія має спрямовуватися на забезпечення швидкої модернізації економіки через широке використання новітніх вітчизняних науково-технічних досягнень. З цією метою необхідно забезпечити пріоритетний розвиток галузей, де можна реалізувати факторні переваги і використовувати інноваційну складову наявного виробничого потенціалу. До них слід віднести галузі, які швидко реагують на зростання споживчого попиту (виробництво товарів народного споживання), мають швидкий оборот капіталу (харчова і легка промисловості, внутрішня торгівля і громадське харчування, фінанси і кредит), досягли високого експортного потенціалу (металургійна і паливна промисловості) і займають ключове місце в системі господарських зв'язків (сільське господарство, транспорт і зв'язок). Зазначені галузі спроможні в короткі строки накопичити інвестиційні ресурси і збільшити надходження до бюджету, а отже, сприяти інвестуванню базових галузей науково-технічного прогресу (машинобудування, електроенергетики, хімічної промисловості тощо), визначених законодавством України як інноваційно пріоритетні.

У процесі прогнозних розрахунків зроблено інтерполяцію оцінок основних макроекономічних показників розвитку інвестиційно-інноваційних процесів на перспективу (табл.3).

Встановлено, що з метою забезпечення помірного інвестиційного техніко-технологічного інноваційного розвитку економіки необхідно довести обсяги інвестицій в основний капітал у 2015 р. до 191 млрд грн, зокрема у промисловість - 85 млрд грн, а в сільське господарство - 23 млрд грн. Передбачається, що валові нагромадження інвестицій в економіку в період 2003-2015 рр. становитимуть 1365 млрд грн, а чисті - 754 млрд грн, що дозволить оновити майже 61 % основних засобів виробничого призначення, в тому числі у промисловості - 63 %, а в сільському господарстві - 44 %. При цьому інноваційні інвестиції будуть займати 46 % загального обсягу інвестицій, зокрема, у промисловості - 44 %. Фінансування інвестицій буде забезпечуватися переважно за рахунок власних коштів підприємств - 65 %, і за рахунок бюджету - 14-15 %. Частку витрат на фінансування науки необхідно підвищити до 2,5 % від ВВП, в тому числі за рахунок бюджету до 0,9 % від ВВП, тобто в межах 3,3 % видатків бюджету.

Таблиця 3.

Прогноз основних показників розвитку інвестиційно-інноваційних процесів (у порівнянних цінах 2002 р., млн грн)

Перехід економіки України на інноваційну модель розвитку потребує вдосконалення системи державного регулювання інвестиційно-інноваційних процесів за напрямами планування, виробництво товарів та послуг, пільгове стимулювання, законодавче забезпечення, міжнародне співробітництво, управління наукою і освітою, кадрове забезпечення, фінансування і моніторинг. З цією метою обгрунтовано необхідність проведення заходів щодо: запровадження державного замовлення з цільовим бюджетним фінансуванням на впровадження пріоритетних інновацій; переходу від залишкового до програмно-цільового принципу фінансування і планування науково-технічної сфери, безпосередньо пов'язаного з можливостями бюджету і чітким дотриманням запланованих лімітів; зменшення залежності від імпорту за допомогою створення вітчизняних аналогічних зразків продукції і виробництв; адаптації вітчизняного інноваційного законодавства до кращих світових нормативів і правил; розширення міжнародного співробітництва в науково-технічній сфері; законодавчого забезпечення державного страхування інноваційних ризиків та механізму компенсації витрат, пов'язаних з патентуванням об'єктів інтелектуальної власності; податкового стимулювання інновацій через зниження податкових ставок, впровадженням податкових канікул, запровадження пільгового оподаткування як установ і організацій, так і фізичних осіб, що займаються інноваційною діяльністю; збереження висококваліфікованого науково-технічного і виробничого потенціалу через удосконалення системи оплати праці, підвищення її реального рівня до середньоєвропейського показника, покращання системи соціального захисту освітянських і наукових кадрів, модернізації системи освіти і зміцнення її матеріально-технічної бази; організації надійної фінансово-кредитної системи яка сприятиме забезпеченню фінансовими ресурсами банків і кредитних установ, що надають довгострокові кредити для реалізації інноваційних проектів, створення банку реконструкції та розвитку, а також іпотечної банківської кредитної установи; вдосконалення системи трансферту технологій та оцінки об'єктів інтелектуальної власності; проведення міждисциплінарних науково-технічних робіт, створення державного центру з їх організації і координації, а також широкої мережі впроваджувальних інноваційних (вертикальних та горизонтальних) структур всіх рівнів - ланцюгів трансферту інноваційного продукту у виробництво; забезпечення широкого доступу до автоматизованих баз даних науково-технічної інформації та створення відповідних інформаційних структур; започаткування роботи маркетингових компаній (підприємств) з прогнозного аналізу форсайтних досліджень і технологічних передбачень; проведення постійного моніторингу інноваційних процесів та оперативного реагування держави на особливості їх зміни.

З враховуванням важливості державного планування інвестиційно-інноваційних процесів запропоновано критерії та структурно-логічну схему розробки державних програм інноваційного розвитку, яка передбачає: проведення підготовчої роботи на якісному рівні з метою створення протягом 2004 р. умов для переходу на програмно-цільовий тип розвитку економіки (тобто переходу на програму пріоритетів); законодавче закріплення програмно-цільового методу діяльності уряду через внесення відповідних змін до чинного законодавства України. Програму пріоритетів пропонується реалізувати у два етапи. На першому етапі повинні забезпечуватись інвестування пріоритетних інноваційних напрямів на наступні 12 років, на другому етапі і далі інноваційні стратегії держави мають формуватися згідно з вимогами отримання бажаного кінцевого результату. Такий двоетапний підхід є більш реалістичним і дає можливість як сконцентрувати наявні ресурси з метою впровадження інноваційної моделі, так і зменшити ризики від помилок при визначені пріоритетів подальшого розвитку.

На першому етапі переходу економіки на інноваційну модель розвитку програма пріоритетів повинна інвестуватися у визначених напрямах та встановлених строках у повному обсязі на конкурсній основі (за тендером). Визначення інноваційності кожного інвестиційного проекту має відбуватися незалежною науковою експертизою фахівців за профілем. Обсяги фінансування науки необхідно збільшувати з 1,5 % на початку до 2,5 % ВВП наприкінці першого етапу. На другому етапі можливе більш широкомасштабне інвестування інноваційного розвитку економіки держави - з 2,5 до 3,5 % ВВП. Початок другого етапу можливий лише в разі виникнення вільних фінансових ресурсів, тому виробництва, які не є пріоритетними, повинні функціонувати на загальних принципах, тобто без особливої фінансової підтримки держави. Запропонована стратегія випереджувального розвитку на першому етапі може забезпечити щорічні темпи зростання ВВП на рівні 12-13 %, а в подальшому - на рівні 4-5%.

Реалізація стратегії випереджувального розвитку на основі ринкових механізмів обумовлює доцільність комерціалізації науково-технічної сфери. При цьому особливу роль має відіграти об'єднання промислового, банківського та торговельного капіталу в потужні структури, здатні продукувати високотехнологічні конкурентоспроможні товари і послуги. У зв'язку з цим запропоновано заходи щодо вдосконалення організації інноваційної діяльності та обґрунтовано орієнтовну схему макроекономічної інноваційної інфраструктури.

Висновки

1. Комлик М.О. Венчурне підприємництво - шлях інноваційного розвитку // Вчені записки Харківського ін-ту управління. - 2003. - № 11. - С.237-241. (0,3 друк. арк.).

2. Комлык М.А. Особенности финансирования инновационных процессов // Актуальные проблеми устойчивого развития. - К.: "Знание Украины", 2003. - С.169-176. (0,5 друк. арк.).

3. Комлик М.О. Прогноз розвитку інвестиційно-інноваційних процесів в економіці на 2015 рік // Вісті Академії інженерних наук України. - 2003. - № 3 (20). - С.37-40. (0,3 друк. арк.).

Анотація