Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

Економічний механізм стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Процес трансформації національної економіки до ринкових відносин характеризується низкою суттєвих організаційно-економічних змін у сфері наукової, науково-технічної та інноваційної діяльності. Суперечливість концептуальних засад розвитку вітчизняної науки, неузгодженість у чинному законодавстві, вкрай низька частка бюджетних асигнувань на наукові дослідження, відсутність ринку новинок та інновацій призвели до зниження престижу наукової і науково-технічної діяльності та кризового стану її традиційних суб'єктів - науково-дослідних інститутів, проектно-технологічних організацій, конструкторських бюро. У сучасний період економічного піднесення важлива роль у формуванні інноваційного шляху розвитку економіки нашої держави належить вищій школі, де зосереджено більше половини працівників найвищої кваліфікації з науковим ступенем доктора та кандидата наук. Пріоритетне завдання вищих навчальних закладів (ВНЗ) полягає у здійсненні підготовки та підвищенні кваліфікації фахівців для забезпечення активізації інноваційних процесів від стадії фундаментальних досліджень до реалізації наукоємної продукції і технологій. Одним з дієвих чинників покращення використання науково-технічного потенціалу ВНЗ повинна стати ефективна система стимулювання праці наукових і науково-педагогічних працівників.

Проблема формування ефективного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності складна та багатогранна. Вона є суміжною щодо двох напрямів досліджень в економічній науці: загальні проблеми та окремі питання управління науковою і науково-технічною діяльністю; теоретико-методичні аспекти стимулювання праці, які обґрунтовані переважно для промислових підприємств. Вагомий внесок у вивчення проблем теорії та практики управління науковою і науково-технічною діяльністю зробили вчені України А.М.Алимов, Ю.М.Бажал, Л.К.Безчасний, І.О.Булкін, В.М.Геєць, Н.П.Гончарова, Г.М.Добров, С.І.Дорогунцов, Г.І.Калітич, О.А.Корінний, В.Є.Лазаренко, О.О.Лапко, Б.А.Маліцький, Л.І.Нейкова, О.В.Савченко, Д.М.Черваньов, М.Г.Чумаченко та інші. Проблемам управління науковою і науково-технічною діяльністю присвячені роботи російських вчених - Л.С.Бляхмана, С.Ю.Глазьєва, Ф.А.Дронова, П.Н.Завліна, В.М.Казакова, А.К.Казанцева, В.С.Малова, А.І.Пригожина, К.Ф.Пузині та інших. Методологічні, методичні та прикладні питання стимулювання праці в умовах ринкового реформування економіки знайшли відображення в роботах таких вчених України, як В.Ф.Андрієнко, Д.П.Богиня, І.К.Бондар, А.С.Гальчинський, В.М.Данюк, Г.В.Задорожний, А.М.Колот, М.Д.Лагутін, Е.М.Лібанова, В.М.Новіков, О.А.Турецький, А.А.Чухно, М.І.Шутов та інших. Багато цікавих ідей щодо формування механізму стимулювання праці ринкового типу пропонується російськими вченими - Н.А.Волгіним, Б.М.Генкіним, Д.М.Карпухіним, Ю.І.Кокіним, Р.Г.Колосовою, Л.Е.Кунельським, І.П.Поваричем, Б.Г.Прошкіним, Р.А.Яковлевим. Окремі аспекти формування економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності розкриті у працях таких вчених, як Г.О.Андрощук, Л.К.Безчасний, М.В.Вачевський, Г.Х.Гендлер, Б.М.Генкін, В.М.Гомов, В.В.Горбунов, А.Л.Єськов, М.І.Карлін, Б.Ф.Кекух, І.Ф.Ломанов, І.Ю.Палкін, Б.І.Ткаченко, О.М.Уманський.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри менеджменту інноваційної та інвестиційної діяльності Київського національного університету імені Тараса Шевченка за комплексною темою № 01 БФ 040-01 “Теорія та практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень”. У розділі “Розробка концептуальних положень державної інноваційно-інвестиційної політики” автором розроблено підрозділ, де обґрунтовано сутність та напрямки вдосконалення економічного механізму стимулювання праці як чинника інтенсифікації наукової і науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є обґрунтування концептуальних засад та розробка методичних рекомендацій щодо вдосконалення економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів України в умовах становлення ринкових відносин.

Досягнення поставленої мети зумовило необхідність вирішення таких основних завдань:

· з'ясувати особливості змісту та результатів праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності загалом та ВНЗ зокрема;

· уточнити і доповнити економічну сутність стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності в ринковій економіці;

· виявити та охарактеризувати складові економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності;

· провести ретроспективний аналіз та оцінити ефективність сучасного стану оплати праці наукових і науково-педагогічних працівників ВНЗ України;

· дослідити інституційне забезпечення інтелектуальної власності наукових і науково-педагогічних працівників та розробити пропозиції щодо його вдосконалення;

· обґрунтувати рекомендації щодо побудови тарифної системи оплати праці, організації преміювання, встановлення надбавок та доплат науковим і науково-педагогічним працівникам ВНЗ;

· розробити економіко-математичну модель впливу стимулювання праці на результати наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ.

Об'єктом дисертаційного дослідження є наукова і науково-технічна діяльність вищих навчальних закладів України. Предметом дослідження є складові економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів України.

Методи дослідження. У процесі підготовки дисертації використані загальнонаукові та спеціальні методи дослідження: аналізу та синтезу - при дослідженні економічної сутності та особливостей праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності, оцінці сучасного стану та ефективності оплати праці у вищій школі, обґрунтуванні методичних засад вдосконалення системи надтарифних виплат науковим і науково-педагогічним працівникам; індукції та дедукції - при розробці класифікації матеріальних стимулів високопродуктивної творчої праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності, визначенні складових економічного механізму стимулювання праці; історичний - при виявленні переваг і недоліків систем оплати праці наукових і науково-педагогічних працівників ВНЗ; кореляційно-регресійного аналізу - при проведенні моніторингу результатів виконання науково-технічних робіт ВНЗ України; моделювання на основі аналізу ієрархій та чутливості - при розробці економіко-математичної моделі впливу рівня оплати праці на ефективність наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційній роботі проведено комплексне дослідження проблем стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів України в умовах трансформаційної економіки, що дозволило одержати теоретичні та практичні результати, які характеризують новизну дослідження і особистий внесок автора, зокрема:

вперше:

· розроблено класифікацію матеріальних стимулів праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності, що дозволяє обґрунтувати економічні методи стимулювання праці виконавців науково-технічних робіт;

· визначено шляхи вдосконалення економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ, що базуються на результатах об'єктивної оцінки сучасного стану оплати праці у вітчизняних закладах вищої освіти з урахуванням динаміки прожиткового мінімуму в Україні;

поглиблено та уточнено:

· особливості змісту та результатів праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ, на підставі чого запропоновано ввести у вітчизняну практику поняття науково-педагогічної школи як спільноти, в рамках якої здійснюється отримання нових знань у сфері науки і техніки та підготовка фахівців відповідного профілю;

· складові економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності загалом та ВНЗ зокрема на основі розкриття економічної сутності стимулювання праці у даній сфері, а саме: систему матеріальних стимулів; форми та методи матеріального стимулювання творчої праці; критерії та показники, які визначають результати і результативність колективної та індивідуальної роботи; організаційні аспекти стимулювання; сукупність вимог до дієвості механізму;

удосконалено:

· тарифну систему оплати праці наукових і науково-педагогічних працівників вітчизняних ВНЗ через оптимізацію параметрів Єдиної тарифної сітки з оплати праці працівників бюджетної сфери та систему преміювання, надбавок і доплат науковим і науково-педагогічним працівникам, що є складовими реалізації Концепції реформування оплати праці в Україні;

· отримали подальшого розвитку:

· доповнення до нормативно-правових актів, які регулюють сферу інтелектуальної власності, зокрема шляхом уточнення понять, що відображали б економічну сутність продукту наукової і науково-технічної діяльності, введення правових гарантій визначення розміру авторських гонорарів і винагород з урахуванням кон'юнктури ринку результатів науково-технічної діяльності, розширення прав ВНЗ на використання об'єктів інтелектуальної власності, що дозволить створити ефективну систему захисту і реалізації інтелектуального продукту;

· застосування методу аналізу ієрархій та чутливості для розроблення економіко-математичної моделі впливу рівня оплати праці на результати наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ, яка дозволяє визначити ефективність управлінських рішень у матеріальному стимулюванні праці виконавців науково-технічних робіт.

Практичне значення проведеного дослідження полягає в тому, що основні положення дисертації доведено до рівня прикладних розробок та методичних рекомендацій, які використані Міністерством праці та соціальної політики України при напрацюванні пропозицій для запровадження Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетної сфери, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2002р. №1298 (довідка від 26.12.2002 р. №03-3/6606-021-2), Державним Комітетом статистики України при розробці напрямів переходу вітчизняної статистики досліджень і розробок на міжнародні стандарти (довідка від 24.12.2001 р.), Українським інститутом науково-технічної і економічної інформації при підготовці аналітичних матеріалів з питань законодавчого регулювання підвищення ефективності використання кадрового потенціалу в науково-технічній сфері (довідка від 20.08.2003 р. №295). Теоретичні положення та методичні підходи, розроблені у дисертації, є складовими викладання курсів “Економіка праці в науково-технічній сфері”, “Управління персоналом”, “Основи технології НДДКР” і написання дипломних, випускних кваліфікаційних робіт бакалаврів та магістрів з менеджменту на економічному факультеті Київського національного університету імені Тараса Шевченка (довідка від 17.06.2003 р. №511/179).

Особистий внесок здобувача. Наведені в роботі наукові положення, методичні рекомендації та моделі, які виносяться на захист, розроблені особисто автором.

Апробація та впровадження результатів дослідження. Основні положення і результати дисертаційного дослідження доповідались на наукових, науково-методичних і науково-практичних конференціях, зокрема: науково-практичній конференції “Ринок праці та соціальна захищеність населення України” (Чернівці, 8-11 жовтня 1991 р.); науково-методичній конференції “Розвиток менеджменту в Україні: теорія, методика, практика” (Київ, 8 червня 2000 р.); науковій конференції “Теорія і практика соціально-економічного розвитку України в умовах ринкових перетворень” (Київ, 19 квітня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики” (Київ, 15-16 травня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Розвиток соціально-трудових відносин у сучасних економічних умовах” (Донецьк, 25-27 жовтня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Сучасні проблеми управління” (Київ, 30 листопада - 1 грудня 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Управління організацією: регіональні аспекти” (Київ, 12-13 квітня 2002 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Підприємництво, менеджмент, маркетинг: стан та перспективи розвитку в Україні” (Донецьк, 1-2 жовтня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Теорія і практика ринкових перетворень в країнах з перехідною економікою” (Київ, 27-29 листопада 2002 р.); II Міжнародній науково-практичній конференції “Cоціально-трудові відносини та соціальна політика у сучасних економічних умовах” (Донецьк, 15-18 квітня 2003 р.).

Публікації. За результатами дослідження опубліковано 15 наукових праць, що відображають основний зміст дисертації, загальним обсягом 4,9 друк. арк., з них у фахових виданнях - 11 статей загальним обсягом 4,4 д.а.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається зі вступу, 3 розділів, висновків, списку використаних джерел, що містить 246 найменувань, 10 додатків, розташованих на 50 сторінках. Обсяг дисертації - 169 сторінок друкованого тексту, в тому числі 14 таблиць, які займають 14 сторінок, 6 рисунків - 6 сторінок.

Основний зміст роботи

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено мету, завдання та методи дослідження, відображено наукову новизну та практичне значення отриманих результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи дослідження стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності” висвітлено сутнісні характеристики праці, розкрито економічну природу та особливості стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності, визначено складові економічного механізму стимулювання праці у даній сфері. На основі аналізу вітчизняних законодавчих актів та нормативних положень і міжнародних стандартів відзначено, що за прийнятими у світі класифікаціями ВНЗ віднесено до університетського сектору науково-технічної діяльності (рис.1), а освітня діяльність закладів вищої освіти належить до сфери науки і техніки. Обґрунтовано, що науково-технічна діяльність складає основу науково-технічного прогресу як поступального розвитку науки, техніки і виробництва.

Особливості змісту та результатів праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності, зокрема імовірнісний характер праці науковців, значна частка творчої праці, високий рівень новизни досліджень і розробок, швидкі темпи морального старіння результатів науково-технічної діяльності, відсутність чіткої пропорційної залежності між затратами праці та характером отриманих результатів, невідчужений характер науково-технічного продукту відіграють роль факторів формування економічного механізму стимулювання праці. Оскільки вузівська наука має двояку мету - проведення наукових досліджень і розробок, результати яких втілені у продуктових та процесних нововведеннях, а також впровадження результатів наукової і науково-технічної діяльності у навчальний процес для покращення якості підготовки фахівців, тому наукова і науково-технічна діяльність ВНЗ є невід'ємною частиною освітньої діяльності.

Обґрунтовано доцільність введення у вітчизняну практику поняття науково-педагогічної школи, в рамках якої здійснюється продукування нових знань та підготовка фахівців. Розкрито особливості вищої школи як інституту наукової і науково-технічної діяльності: високий рівень інтелектуального потенціалу (у закладах вищої освіти України зосереджено понад 50% докторів та кандидатів наук); міжгалузевий характер вузівської науки (наукові школи ВНЗ України досліджують різні сфери економіки); тісна інтеграція наукової і науково-технічної діяльності з підготовкою фахівців; відносно високий рівень системи інформаційного забезпечення; розміщення ВНЗ у різних регіонах України; можливість взаємодії вищої школи через випускників з різними регіональними та галузевими структурами; налагоджені міжнародні науково-технічні зв'язки. Зазначено, що науково-технологічні парки, інноваційні центри та бізнес-інкубатори при університетах гарантують економічну самостійність наукової і науково-технічної діяльності закладів вищої освіти. Виявлено, що одним із варіантів виходу ВНЗ з кризового фінансового стану могло б стати формування на базі державних університетів навчально-науково-інноваційних комплексів, які спроможні забезпечити інтеграцію вищих закладів освіти у реальний сектор економіки для вирішення проблем техніко-технологічного розвитку та надати ВНЗ статус суб'єкта господарювання як партнера та конкурента на ринку науково-технічної продукції, науково-технічних та освітніх послуг, що дозволить вирішувати питання збільшення доходу співробітників за профілем їх основної науково-педагогічної діяльності.

Аргументовано, що підхід до стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності зумовлюється активізацією творчої діяльності та досягненням конкретного економічного ефекту. У роботі уточнено поняття стимулювання праці наукових і науково-педагогічних працівників в умовах становлення ринкових відносин як конкретного інструментарію, що використовується для залучення працівників до трудової діяльності та досягнення певних результатів, виходячи з особистих інтересів і внутрішніх мотивів. Стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності з використанням економічних методів ґрунтується на таких матеріальних стимулах, як посадові оклади, надбавки та доплати, премії, авторські гонорари та винагороди, які певним чином відображають залежність доходів наукових колективів та окремих працівників від результатів їх діяльності. Зазначено, що стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності не зводиться лише до матеріального. Найбільш ефективним методом підвищення віддачі фахівців у сфері науки та інновацій є самомотивація. Однак на сучасному етапі розвитку національної економіки серед трудових цінностей наукових та науково-педагогічних працівників, як доводять соціологічні обстеження, за значущістю домінує високий рівень заробітної плати. Матеріальне стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності як система об'єднує дві сторони єдиного процесу: залучення працівників до трудової діяльності та підвищення ефективності їх праці. В роботі розроблено класифікацію матеріальних стимулів праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності, що дозволило визначити економічні методи стимулювання праці в даній сфері. Обґрунтовано, що теоретичною основою вдосконалення економічного механізму стимулювання праці має виступати ринкова теорія заробітної плати, згідно якої сутністю заробітної плати працівників наукової і науково-технічної діяльності слід вважати складову ціни послуг робочої сили. Структурними елементами економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності визначено: систему матеріальних стимулів; форми та методи матеріального стимулювання творчої праці; критерії та показники, які визначають результати і результативність колективної та індивідуальної роботи; організаційні аспекти стимулювання; сукупність вимог до дієвості механізму (рис.2). Розкрито сутність економічних методів стимулювання праці наукових та науково-педагогічних працівників - оплати праці, присудження міжнародних та державних премій, виплати авторських гонорарів та винагород, надання грантів, укладання контрактів.

У другому розділі “Ефективність економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів України” проведено комплексний аналіз розвитку системи оплати праці наукових і науково-педагогічних працівників в ретроспективному аспекті, що дозволило виявити позитивні сторони та недоліки різних систем оплати праці науковців; дано характеристику сучасного стану оплати праці у ВНЗ України та інституційного забезпечення інтелектуальної власності наукових і науково-педагогічних працівників. З'ясовано, що періодичні підвищення посадових окладів не спроможні забезпечити баланс номінальної та реальної заробітної плати і стабілізувати кадровий склад вузівської науки. В умовах національної економіки доцільним є застосування Єдиної тарифної сітки з оплати праці, яка дає можливість ув'язати рівень заробітної плати з темпами інфляції та врахувати індивідуальні досягнення працівників. Аналіз динаміки рівня середньомісячної заробітної плати працівників вищої освіти за період 1993-2001 р.р. засвідчив поступове її наближення до рівня заробітної плати в промисловості, хоча нормативними положеннями передбачено, що середні ставки і посадові оклади викладачам вищої школи та науково-технічним працівникам встановлюються на рівні подвійної середньої заробітної плати працівників промисловості. Показник середньої заробітної плати за одну відпрацьовану годину, який вперше введений у систему вітчизняної статистики в 2000 р. у зв'язку з переходом до нового соціального стандарту - регульованої державою мінімальної погодинної заробітної плати, у сфері вищої освіти становив у 2001 р. 2,55 грн., що на 20% менше даного показника в промисловості і в 2,2 рази нижче його рівня в галузі “Фінансування, кредитування, страхування”. Результати аналізу рівнів середньомісячної заробітної плати одного працівника за секторами наукової системи України дозволили зробити висновок про значні переваги вузівської науки в оплаті праці до 1996 р. У 2001 р. найвищим є рівень оплати праці в академічному секторі науки та в організаціях галузевого профілю.

Виявлено чинники диференціації заробітної плати працівників наукової і науково-технічної діяльності: розподіл загального обсягу фінансування науково-технічних робіт, структура заробітної плати та фактори ринкового характеру, зокрема можливість комерціалізації результатів досліджень і розробок. Основними чинниками, що впливають на розмір посадових окладів у сфері науки та вищої освіти, є наявність наукового ступеня та вченого звання. Диференціація посадових окладів обмежена, що не можна визнати правомірним, оскільки тарифна заробітна плата втрачає стимулюючу роль. Динаміка відношення середньої заробітної плати у сфері вищої освіти до мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму за 2000-2001 р.р. переконує в неефективності чинної системи оплати праці. Впродовж 2000 р. лише у грудні спостерігається наближення середньомісячної заробітної плати одного працівника до прожиткового мінімуму.

Проведений кореляційний аналіз залежності рівня середньомісячної заробітної плати працівників наукової і науково-технічної діяльності по Україні та по вузівському сектору науки від обсягу науково-технічних робіт, кількості виконаних договорів та обсягу фінансування НДДКР свідчить про наявність додатної кореляції рівня зарплати з об'ємами виконаних робіт та обсягами фінансування НДДКР і від'ємної кореляції з кількістю виконаних договорів.

У результаті аналізу інституційного забезпечення інтелектуальної власності зроблено висновок, що для формування ефективної системи охорони продуктів наукової і науково-технічної діяльності в Україні необхідно вдосконалити нормативно-правову базу. Зокрема, слід розробити чітку систему понять, які б найбільшою мірою відображали внутрішню природу науково-технічної інформації, вирішити в законодавчому порядку питання визначення розміру та суми виплати винагороди авторам об'єктів інтелектуальної та промислової власності.

У третьому розділі “Шляхи вдосконалення економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів” розроблено і внесено пропозиції щодо вдосконалення оплати праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності закладів вищої освіти на основі оптимізації параметрів Єдиної тарифної сітки (ЄТС) з оплати праці працівників бюджетної сфери. У роботі запропоновано варіант 18-ти розрядної ЄТС з рівномірним 10%-вим збільшенням тарифних коефіцієнтів.

Чинником ефективного функціонування ЄТС повинно стати збільшення тарифної ставки першого розряду до рівня прожиткового мінімуму. Диференціація тарифних ставок (посадових окладів) може здійснюватись за групами тарифних коефіцієнтів, що встановлюються для галузей бюджетної сфери, враховуючи їх роль в реалізації цілей соціально-економічного розвитку.

Розроблено принципи формування ефективної системи надбавок та доплат науковим і науково-педагогічним працівникам, що дало можливість виявити протиріччя у нормативно-законодавчому забезпеченні надтарифних виплат. По-перше, надбавки за стаж роботи у науковій сфері та за вислугу років науково-педагогічним працівникам мають економічну природу доплат, оскільки не стимулюють творчої віддачі працівників. По-друге, неправомірно посади науково-педагогічних працівників не включати до переліку посад наукових працівників державних установ та ВНЗ III-IV рівнів акредитації, яким може встановлюватись надбавка за стаж роботи у науковій сфері, оскільки наукова діяльність згідно із законодавчими актами України визнається невід'ємною частиною навчального процесу. Аналіз теорії та практики преміювання у сфері науки і техніки підтверджує необхідність відновлення та посилення стимулюючої ролі преміальних виплат. У роботі розроблено систему показників преміювання наукових і науково-педагогічних працівників ВНЗ, в якій враховані критерії новизни та практичної значущості результатів науково-технічних робіт.

Обґрунтовано можливість поширення контрактної системи організації та оплати праці на науково-методичну роботу викладачів, науково-дослідну частину ВНЗ і доцільність оптимізації структури навчального навантаження науково-педагогічних працівників з тим, щоб якомога більше часу вивільнити для наукової діяльності викладачів.

На основі статистичного аналізу показників виконання науково-технічних робіт в Україні та в секторі вузівської науки з використанням методу аналізу ієрархій та чутливості розроблено економіко-математичну модель впливу рівня заробітної плати на ефективність наукової і науково-технічної діяльності. В даній моделі застосовано 10 показників, що характеризують результати виконання науково-технічних робіт: кількість друкованих робіт (одиниць); кількість друкованих робіт у міжнародно-визнаних іноземних журналах (одиниць); посилання в міжнародно-визнаних іноземних журналах (одиниць); кількість укладених ліцензійних угод (одиниць); сума проданих ліцензій (грн.); кількість винаходів (заявок на видачу охоронних документів, одиниць); кількість розробок по створенню техніки та технологій (одиниць); кількість виїздів наукових співробітників за кордон для проведення наукових досліджень (одиниць); участь у міжнародних конференціях (одиниць); кількість грантів, отриманих від міжнародних фондів (одиниць). Припускається, що системою даних показників можна оцінити ефективність функціонування секторів наукової системи, а перелічені показники є критеріями максимізації, тобто збільшення абсолютного значення показника свідчить про підвищення ефективності наукової і науково-технічної діяльності.

Алгоритм моделювання об'єднує декілька етапів:

1. Порівняння пріоритетності результуючих показників між собою.

Визначення пріоритетів здійснюється за допомогою експертної оцінки, на основі якої формується матриця попарних порівнянь. Власний вектор цієї матриці, який відповідає максимальному власному числу, після нормалізації являє собою вектор пріоритетів .

2. Формування ієрархії.

3. Введення числових значень показників.

Абсолютні значення показників позначено через , а абсолютні зміни (прирости/зменшення) через . Відносні показники змін являють собою відношення і вимірюються у відсотках.

4. Оцінка сектору наукової системи за кожним показником.

На основі статистичних даних розраховуються відносні зміни за і-м показником для сектору :

.

Сектор k характеризується вектором абсолютних показників та вектором відносних показників .

Числовий інтегрований абсолютний показник ефективності наукової і науково-технічної діяльності для сектору має вигляд:

Відносний показник інтегрованої числової оцінки :

На основі реальних статистичних даних визначено та проаналізовано ступінь реагування інтегральних показників ефективності наукової і науково-технічної діяльності на зміни у середній заробітній платі. Ступінь реагування виражений еластичністю. Еластичності інтегральних показників у k -му секторі на зміни у зарплаті (Z) для абсолютного та відносного інтегрального показника ефективності, відповідно, визначено за формулами:

Розрахунки підтвердили, що підвищення заробітної плати суттєво впливає на інтегральний показник ефективності наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ.

Сформульовані у роботі положення доводять, що економічний механізм стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ є важливим фактором реалізації Концепції науково-технологічного та інноваційного розвитку України, а запропоновані напрямки його вдосконалення сприятимуть підвищенню ефективності вітчизняних досліджень і розробок.

Висновки

У дисертації науково обґрунтовано необхідність вдосконалення економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності загалом та вищих навчальних закладів зокрема, визначено його складові та розроблено пропозиції щодо вдосконалення економічних методів стимулювання праці наукових і науково-педагогічних працівників вищих закладів освіти.

Проведене дисертаційне дослідження дозволило обґрунтувати наступні висновки і пропозиції:

1. Встановлено, що ВНЗ як суб'єкти наукової і науково-технічної діяльності мають реальну можливість забезпечити розвиток інноваційних процесів від стадії фундаментальних досліджень до реалізації наукоємної продукції та технологій на основі високого рівня інтелектуального потенціалу, міжгалузевого характеру вузівської науки, тісної інтеграції наукової і науково-технічної діяльності з підготовкою фахівців, розміщення ВНЗ у різних регіонах України, взаємодії вищої школи через випускників з різними регіональними та галузевими структурами, використання налагоджених міжнародних науково-технічних зв'язків. З урахуванням особливостей функціонування вузівської науки, зокрема необхідності впровадження результатів наукової і науково-технічної діяльності в навчальний процес для покращення якості підготовки фахівців, запропоновано ввести у вітчизняну практику поняття науково-педагогічної школи як наукової спільноти, в рамках якої здійснюється продукування нових знань у сфері науки і техніки та підготовка фахівців відповідного профілю.

2. Узагальнення особливостей змісту та результатів праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності, що полягають в імовірнісному характері праці, значній частці творчих видів діяльності, неповторності, високому рівні новизни, відсутності чіткої пропорційної залежності між затратами праці та характером отриманих результатів, невідчуженості кінцевого науково-технічного продукту, індивідуальному характері та складності оцінки результатів, дозволило сформулювати концептуальні підходи щодо вдосконалення економічного механізму стимулювання праці персоналу наукової і науково-технічної діяльності: підвищення рівня заробітної плати, посилення диференціації винагороди виконавцям науково-технічних робіт, покращення результатів наукової і науково-технічної діяльності, вдосконалення преміальних систем, наявність математичного апарату та методик оцінки результатів виконання науково-технічних робіт, вдосконалення нормативно-правового забезпечення інтелектуальної власності.

3. Уточнено поняття стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності в перехідній економіці. Економічна сутність стимулювання праці полягає в залученні працівників до трудової діяльності та досягненні певних результатів, виходячи з особистих інтересів і внутрішніх мотивів. Застосування економічних важелів стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності ґрунтується на таких матеріальних стимулах, як посадові оклади, надбавки та доплати, премії, авторські гонорари та винагороди. В умовах національної економіки, коли конкурентне середовище та антимонопольні заходи перебувають на стадії формування, форми матеріального стимулювання праці наукових працівників повинні враховувати затрати праці. Однак головним шляхом пошуку нових практичних підходів у сфері стимулювання праці персоналу наукової і науково-технічної діяльності визначено поступовий відхід від оплати процесу та максимально можливе наближення до оплати за результати.

4. Аргументовано, що теоретичною основою вдосконалення економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності має бути ринкова теорія заробітної плати. Заробітна плата як багатоаспектна економічна категорія в ринкових умовах є елементом ціни послуг робочої сили. Відсутність цивілізованого ринку науково-технічної продукції та особливості фінансування сфери наукової і науково-технічної діяльності зумовлюють необхідність державного регулювання заробітної плати наукових працівників. Провідна роль заробітної плати в економічному механізмі стимулювання праці зумовлена її функціями, головними серед яких є відтворювальна, стимулююча та регулююча. Доведено, що на сучасному етапі ринкових перетворень крім поширеної практики стимулювання праці через встановлення надбавок та доплат і виплату премій виникла необхідність суттєво посилити диференціацію тарифної частини заробітної плати. Виявлено, що чинна система посадових окладів виступає стримуючим фактором високоефективної праці, оскільки обмеженість діапазону окладів не дозволяє врахувати рівень індивідуального ділового потенціалу працівника та результати його діяльності.

5. За результатами дослідження теоретичних основ стимулювання праці визначено складові економічного механізму стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності, до яких належать: система матеріальних стимулів; форми матеріального стимулювання творчої праці; критерії та показники, які характеризують результати і результативність колективної та індивідуальної роботи; організаційні аспекти стимулювання; вимоги до дієвості механізму стимулювання праці. Серед форм матеріального стимулювання праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності слід розрізняти такі, що стимулюють залучення працівників до трудової діяльності, та такі, що підвищують зацікавленість працівників у досягненні високих результатів колективної та індивідуальної праці.

6. Ретроспективний аналіз розвитку оплати праці наукових працівників ВНЗ дозволив виявити переваги та недоліки окремих її систем і визначити шляхи вдосконалення оплати праці в економічному механізмі стимулювання. Суттєвим етапом вдосконалення системи оплати праці у сфері науки та вищої освіти було запровадження з січня 1993 р. Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників бюджетних установ і організацій, яка стала своєрідним механізмом регулювання заробітної плати. Вперше рівні заробітної плати ув'язувались з темпами інфляції не через підвищення посадових окладів, а шляхом корегування мінімальної заробітної плати з урахуванням тарифних коефіцієнтів. Усунення недоліків схем посадових окладів можливе шляхом застосування вдосконаленої Єдиної тарифної сітки, яка б забезпечила баланс номінальної та реальної заробітної плати. Тарифно-кваліфікаційна система, в основу якої покладена сітка тарифікації персоналу за розрядами, є найбільш розповсюдженою серед систем основної заробітної плати наукових працівників у країнах з розвиненою ринковою економікою.

7. Запропоновано вдосконалення чинної нормативно-правової бази щодо визначення правового статусу об'єктів та суб'єктів інтелектуальної власності і регулювання розміру, порядку та умов виплати авторських винагород. Об'єктами авторського права необхідно вважати не зовнішню форму вираження наукового результату - рукописи, книги, наукові видання тощо, а нові ідеї, концепції, процеси, процедури, наукові відкриття, які складають сутність нових знань як продукту наукової діяльності. Необхідно, в першу чергу, розробити чітку систему понять, які б найбільшою мірою відображали економічну сутність науково-технічної інформації. Порядок визначення величини та встановлення умов виплати винагороди авторам об'єктів інтелектуальної власності є предметом виключно договірних правовідносин. Не є економічно обґрунтованим розмір авторського гонорару, оскільки залежить від багатьох суб'єктивних факторів: авторитету вченого, престижу наукового видання та видавництва, рекламного забезпечення. Визначення суми авторського гонорару повинно здійснюватись на основі висновків незалежної наукової експертизи з урахуванням кон'юнктури ринку науково-технічної продукції.

8. З'ясовано, що основою державного регулювання рівня оплати праці у сфері наукової і науково-технічної діяльності повинна стати гнучка тарифна система. Усунення розриву в рівнях заробітної плати працівників бюджетної та позабюджетної сфер можливе за рахунок зміни кількості розрядів, підвищення ставки першого розряду, збільшення міжрозрядних коефіцієнтів Єдиної тарифної сітки та застосування системи надтарифних виплат. Чинником ефективності застосування Єдиної тарифної сітки повинно стати збільшення тарифної ставки першого розряду до рівня прожиткового мінімуму. Принципом встановлення діапазону тарифних коефіцієнтів ЄТС може бути рівномірне, десятивідсоткове збільшення тарифних коефіцієнтів, що дозволить врахувати “поріг відчутності” матеріальних стимулів.

9. Встановлено, що вдосконалення системи надтарифних виплат у структурі заробітної плати наукових, науково-технічних та науково-педагогічних працівників передбачає уніфікацію умов призначення надбавок та доплат, відновлення стимулюючої ролі премій та базується на виключенні подвійного врахування наукового ступеня, вченого та почесного звання, стажу роботи та інших показників найвищої кваліфікації при віднесенні працівників до конкретного розряду ЄТС і встановлення надбавок до посадових окладів. З урахуванням методичних принципів формування ефективної системи додаткової заробітної плати запропоновані шляхи усунення протиріч у законодавчо-методичному забезпеченні надтарифних виплат. Зокрема, надбавки за стаж роботи у науковій сфері та вислугу років науково-педагогічним працівникам мають економічну сутність доплат, оскільки не стимулюють підвищення ефективності роботи. Обґрунтовано доцільність ввести посади науково-педагогічних працівників ВНЗ III-IV рівнів акредитації до переліку посад, на які поширюється надбавка за стаж роботи в науковій сфері; розширити шкалу визначення розміру щомісячної надбавки за стаж роботи в науковій сфері на основі врахування результатів наукової діяльності та більш детальної диференціації стажу роботи; включати до стажу наукової діяльності період навчання в аспірантурі, якщо випускник був зарахований на посаду наукового або науково-педагогічного складу вищого закладу освіти III-IV рівня акредитації. Введення постійної доплати науково-педагогічним працівникам на придбання наукової, навчальної, методичної літератури (наприклад, на рівні 10% посадового окладу) сприятиме додатковому стимулюванню наукової діяльності за рахунок вивільнення часу для проведення досліджень і розробок.

10. У системі преміювання наукових працівників за особливі досягнення можливі два підходи щодо присудження вищих премій держави: Державна премія за реалізацію конкретної проблеми з отриманням високих результатів та Вища Державна премія як оцінка внеску вченого у розвиток вітчизняної науки за сукупністю отриманих результатів. Загальна кількість Державних премій, що присуджуються щорічно, повинна бути постійною і розподілятись за галузями наук. Присудження іменних премій за особливі досягнення в окремих галузях знань залежно від ступеня дослідженості їх напрямів може здійснюватись один раз у два-три роки.

11. Доведено, що впровадження контрактної системи організації та оплати праці у ВНЗ сприяє вдосконаленню матеріального стимулювання завдяки відмові від обмежень штатно-окладної системи. Укладання контрактів на підготовку навчальних посібників, конспектів лекцій та матеріалів для проведення семінарських занять забезпечує додаткову оплату праці на контрактно-гонорарній основі з наступною реалізацією даного виду продукції стороннім організаціям. На нормативно-методичному рівні важливо оптимізувати величину та структуру педагогічного навантаження, виділяючи не менше 25% загального робочого часу на виконання нормативної методичної роботи. Методична робота поза регламентом може проводитись на умовах укладання угод з видавництвами. Поширення контрактної системи на науково-дослідну частину ВНЗ створює передумови для доведення результатів науково-технічних робіт до форм науково-технічного продукту, що мають правовий статус об'єктів інтелектуальної власності. Підписання комбінованих контрактів, які враховують умови трудового та цивільного законодавства, дозволяє відобразити конкретні варіанти професійної діяльності науковців ВНЗ. Перехід на реальну контрактну систему передбачає укладання тривалих угод за результатами роботи та дозволить усунути суттєвий недолік контрактної форми трудового договору - психологічний дискомфорт через невпевненість у трудовій діяльності.

12. На основі методу аналізу ієрархій та чутливості розроблено економіко-математичну модель впливу рівня оплати праці на ефективність наукової і науково-технічної діяльності ВНЗ. Алгоритм моделювання передбачає порівняння пріоритетності показників виконання науково-технічних робіт, формування ієрархії, введення числових значень, які відображають кожний показник, інтегральну оцінку сектора за критерієм ефективності. Практична значущість запропонованої моделі полягає в оцінці ступеня реагування абсолютних та відносних критеріїв ефективності на зміни в рівні заробітної плати працівників за секторами наукової системи України.

Список опублікованих праць за темою дисертації

1. Герасименко О.О. Методичні основи оцінки результатів праці у сфері прикладних досліджень та розробок //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. - 2000.- Випуск 41. - С.73-75 (0,3 д.а.).

2. Герасименко О.О. Вдосконалення структури заробітної плати як фактор мотивації творчої діяльності науковців //Социально-экономические аспекты промышленной политики. Социально-трудовые отношения в современных экономических условиях: Сб.науч.тр. Т.1 / НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти. - 2001.- С.151-159 (0,4 д.а.).

3. Герасименко О.О. Механізм матеріального стимулювання праці на ранніх стадіях інноваційного процесу //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. - 2001.- Випуск 49. - С.69-73 (0,4 д.а.).

4. Герасименко О.О. Вдосконалення системи оплати праці наукових працівників на основі розробки нової Єдиної тарифної сітки //Економіст. - 2001.- №3. - С.44-47 (0,6 д.а.).

5. Герасименко О.О. Контрактна система стимулювання діяльності науково-педагогічних працівників державних вузів //Вісник Технологічного університету Поділля. - 2001.- №4. - С.215-218 (0,4 д.а.).

6. Герасименко О.О. Законодавче забезпечення системи інтелектуальної власності як джерела доходів працівників науково-технічної сфери //Формування ринкової економіки. Спецвипуск 10. - 2002. - С.118-124 (0,4 д.а.).

7. Герасименко О.О. Вдосконалення надбавок у стимулюванні наукової діяльності працівників вищих навчальних закладів //Торгівля і ринок України.- 2002. - том 2. - С.14-20 (0,4 д.а.).

8. Герасименко О.О. Моніторинг результатів науково-технічної діяльності вищих навчальних закладів України за 1993-2000 роки //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. - 2002.- Випуск 55. - С.57-61 (0,4 д.а.).

9. Герасименко О.О. Сучасний стан оплати праці в науково-технічній сфері України //Україна: аспекти праці. - 2002. - №6. - С.18-25 (0,5 д.а.).

10. Герасименко О.О. Розвиток системи оплати праці наукових працівників закладів вищої освіти: ретроспективний аспект //Социально-экономические аспекты промышленной политики. Экономика и социология труда, менеджмент персонала: Сб.науч.тр. Т.4, ч.2 /НАН Украины. Ин-т экономики пром-сти.- 2003. - С.148-155 (0,4 д.а.).

11. Герасименко О.О. Фактори формування економічного механізму стимулювання праці у сфері досліджень і розробок //Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Серія Економіка. - 2003.- Випуск 64-65. - С.44-45 (0,2 д.а.).

тези доповідей:

12. Черванев Д.Н., Герасименко О.А. Экономические условия формирования рынка труда в сфере НИОКР //Доклады и тезисы выступлений на Республиканской научно-практической конференции “Рынок труда и проблемы социальной защищенности населения Украины”. Выпуск II.- К., 1991. - С.127-128 (0,1 д.а.).

13. Герасименко О.О. Система матеріального стимулювання праці у сфері науково-технічної діяльності //Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. Спец.вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії та практики.- К.: КНЕУ, 2001.- С.421-424 (0,2 д.а.).

14. Герасименко О.О. Інноваційна діяльність державних вузів в умовах становлення ринкових відносин //Збірник матеріалів Міжнародної науково-практичної конференції “Сучасні проблеми управління” /Уклад.:Новиков Б.В., Гайченко В.А. та ін. - К.: ІВЦ “Політехніка”, 2001. - С.249-251 (0,1 д.а.).

Размещено на Allbest.ru