Структура валового внутрішнього продукту України за категоріями доходу

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

УДК 330.55 (477)

СТРУКТУРА ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ УКРАЇНИ ЗА КАТЕГОРІЯМИ ДОХОДУ

спеціальність 08.01.01 - економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Меламед Марк Якович

Київ - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана в Інституті економічного прогнозування Національної академії наук України, відділ економічного зростання та структурних змін в економіці, м. Київ

Науковий керівник доктор економічних наук

Кваснюк Борис Євгенович,

Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник директора, завідуючий відділом економічного зростання та структурних змін в економіці валовий макроекономічний добробут

Офіційні опоненти:доктор економічних наук, професор Єщенко Петро Степанович, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, професор кафедри економічної теорії

кандидат економічних наук, старший науковий співробітник Євдокимова Ірина Михайлівна, Науково-дослідний економічний інститут Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України,

завідуюча сектором відділу проблем економічної стратегії, прогнозування та регулювання економіки

Провідна установаІнститут економіки Національної академії наук України, відділ теоретичних проблем регулювання економіки, м. Київ

Захист відбудеться 25 жовтня 2002 р. о 16.00 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.006.03 Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий 24 вересня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради,

Доктор економічних наук, професор

А.Е.Фукс

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. У системі макроекономічних пропорцій структура валового внутрішнього продукту (ВВП) за категоріями доходу характеризує його первинний розподіл між факторами виробництва. Мотиваційне значення первинних доходів як рушійної сили економічного розвитку зумовлює широкий політичний і науковий інтерес до питань ефективності та справедливості розподільчих відносин.

Теорії розподілу, пов`язані з іменами західних учених Ж.Б.Сея, А.Сміта, Д.Рікардо, К.Маркса, Дж.Б.Кларка, Дж.М.Кейнса, Ч.Кобба, П. Дугласа, Р.Харрода, М.Калецькі, Н.Калдора, Л.Пазинетті, Дж.Робінсон, Р.Солоу, І.Кревіса, Р.Барра, М.Блауга, М.Редера, Н.Манківа, українського - І.Малого, російських - С.Меньшикова, І.Осадчої, посідають одне з провідних місць в економічній науці. Проте єдиного підходу до аналізу, оптимізації і стабілізації часток праці та капіталу в сучасній економічній теорії немає. Економісти - неокласики пов`язують факторну винагороду з продуктивністю факторів виробництва, а прихильники неокейнсіанської школи - з повнотою їх використання. Різними є і погляди на участь держави у розподільчих процесах. Роботи вітчизняних макроекономістів - В.Гейця, Б.Губського, С.Дорогунцова, С.Єрохіна, Б.Кваснюка, І.Крючкової, А.Соколовської, Л.Шаблистої та інших стосуються переважно податкових аспектів структури ВВП за доходами, які з переходом до ринку набули істотного значення у формуванні фінансових ресурсів підприємств.

Проблема функціональної спроможності механізмів розподілу залишається наріжною для економіки України з радянських часів: у 1990 році виробництво ВВП на душу населення становило лише 28% від його обсягу у США, 40% - середнього обсягу в країнах ЄС, 58% - у Чехії та Словенії, було на третину нижчим, ніж у Росії, Білорусі, Казахстані. В умовах патерналістської моделі соціально-економічного устрою спроби посилити заінтересованість у результатах праці через механічне підвищення частки заробітної плати у ВВП обернулися значними порушеннями макроекономічної рівноваги - інфляцією з негативними виробничими наслідками. Протягом 1991-1999 років обсяг ВВП скоротився майже у 2,5 раза, безпрецедентно погіршився життєвий рівень більшості населення. Хоча з 2000 року економічне зростання відновилося, притаманні ринковій моделі стимули до розвитку поки що реалізуються в національних масштабах досить слабо: існує значне безробіття, майже кожне друге підприємство є збитковим, імпорт товарів і послуг перевищує половину ВВП, зберігається дефіцит капіталу для потреб внутрішнього ринку.

У перехідний період оптимізація первинного розподілу постає як комплексна проблема, яка потребує дослідження структури виробництва і використання ВВП у контексті тенденцій міжнародного поділу праці, структури світових цін. Вирішального значення набуває подолання характерного для радянської економіки високосубсидіального взаємозв`язку цін на фактори виробництва та кінцевий продукт. На перший план виходять інституційні чинники, які опосередковують дієвість ринкових стимулів та інструментів економічної політики.

Дослідження параметрів ВВП неможливе без конкретизації положень економічної теорії у системі національних рахунків (СНР) - моделі економічного обороту. Питання адаптації міжнародних стандартів національного рахівництва для країн з перехідною економікою пострадянського типу розглянуті у працях Ю.Іванова, Р.Моторина, Б.Панасюка, А.Ревенка. Проте на сьогодні далеко не всі проблеми, пов`язані з застосуванням стандартних дефініцій та класифікацій, можна вважати розв`язаними. Ускладнює аналіз і те, що в Україні досі не опановано методику автономних розрахунків ВВП за доходами.

Актуальність, теоретична і практична значущість цих проблем зумовили вибір теми дисертаційного дослідження.

Зв`язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Робота виконана в межах науково-дослідних розробок відділу економічного зростання та структурних змін в економіці Інституту економічного прогнозування НАН України “Національні заощадження України та їх вплив на економічне зростання”, № ДР 0196U009276 (особистий внесок здобувача - розділ “Інституційна основа заощаджень та інвестицій в економіці України), “Держава і економічне зростання”, № ДР 0199U004115 (особистий внесок здобувача - розділ “Державний сектор у структурі виробництва, розподілу та використання ВВП”).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є виявлення чинників, що визначають спрямованість дохідної структури ВВП на цілі сталого економічного зростання та макроекономічної рівноваги як передумов підвищення добробуту населення, а також впливають на формування власне цієї структури. Для цього необхідно було розв`язати такі завдання:

з`ясувати зміст ВВП як економічної категорії, її генезис і характеристику в СНР;

виявити умови формування ВВП України напередодні запровадження ринкових відносин та особливості їх трансформації під час перехідного періоду;

дослідити стан розрахунків ВВП в Україні, їх здатність до розкриття вузьких місць в економіці;

визначити напрями дохідного структурування ВВП у ринковій та перехідній економіці;

розробити підходи до обчислення ВВП за доходами як самостійного методу його розрахунку;

узагальнити теоретичні засади первинного розподілу, встановити основні напрями його факторного аналізу;

дослідити мікро- та макроекономічну специфіку інституційного середовища в Україні у сфері розподілу первинних доходів;

розкрити роль домашніх господарств як власників факторів виробництва і суб`єктів розподілу доходів, механізми їх участі в утворенні національних заощаджень та конвертуванні останніх в інвестиції;

узагальнити умови і принципи міжнародних зіставлень ВВП, проаналізувати зв`язок розподілу первинних доходів в Україні з загальносвітовими економічними пропорціями.

Об`єктом дослідження обрані динаміка і структура ВВП України.

Предметом дослідження є методологічні та практичні аспекти формування об`єктивно необхідної структури ВВП України за категоріями доходу з точки зору її впливу на економічний і соціальний розвиток держави.

Методи дослідження. Дисертаційна робота базується на критичному осмисленні концепцій і положень, висунутих представниками провідних шкіл економічної теорії у сферах макроекономічних категорій, національного рахівництва та розподільчих відносин. За методологічну основу дослідження взято діалектичні методи наукового пізнання, теорію перехідної економіки, системне бачення ролі розподілу ВВП за доходами в сукупності відносин відтворення та ланок економічного обороту.

У процесі дослідження використано також спеціальні методи пізнання:

статистичні методи оброблення даних (групування економічних об`єктів, їх зіставлення у часі та просторі);

методи факторного аналізу причинно-наслідкових залежностей, за допомогою яких вивчено зв`язок дохідної структури ВВП з: мірою використання та оплати послуг праці і капіталу (індексний метод); динамікою ВВП, його ціновим рівнем, інвестиціями та зайнятістю (графічний метод); виробничою спеціалізацією та її ефективністю (метод структурних порівнянь); напрямами використання ВВП (метод міжгалузевих зв`язків); механізмами утворення та інвестування національних заощаджень (балансовий метод).

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертації сформульовано теоретичні та методологічні положення, що можуть служити підгрунтям для визначення ефективних параметрів політики розподілу ВВП за доходами та оцінки її результатів:

розкрито сутність економічних відносин, які зумовлюють вплив розподілу первинного доходу на характер відтворення. Встановлено, що ці відносини визначаються переважаючим інституційним типом поведінки економічних агентів: прагненням до прибутку (продуктивними зусиллями факторів виробництва), або прагненням до політичної ренти;

доведено, що умовам перехідної економіки відповідають політичні рекомендації неокейнсіанської школи, спрямовані на інвестиційну активізацію сукупного попиту за допомогою субсидіальної підтримки та податкового захисту прибутку як безпосереднього джерела інвестицій;

виявлено критичні моменти субсидіальної політики у неринковій та перехідній економіці, які створюють загрозу високої інфляції та перетворення субсидій на політичну ренту, віддаляючи первинний розподіл доходу від суспільних інтересів;

визначено, що однією з форм відображення рентоорієнтованої поведінки як феномену перехідної економіки у структурі ВВП є його постійне наповнення неоплаченою частиною - чистою кредиторською заборгованістю кінцевим споживачам, яка набуває характеру прихованої несанкціонованої субсидії. Для характеристики специфічних форм субсидування перехідної економіки уперше запропоновано класифікацію субсидій, альтернативну стандартній;

вперше обгрунтовано критерії відповідності дохідної структури ВВП інтересам сталого економічного зростання та рівноваги з боку факторів виробництва та факторів попиту;

дістало подальший розвиток дослідження дохідної структури ВВП України з кінця 1980 років. Встановлено, що під впливом недостатньої інституційної спроможності держави в організації економічних відносин зберігаються диспропорції у розподілі доходів між: валовими і чистими складовими ВВП; найманою та самостійною зайнятістю; галузями, що виробляють проміжний та кінцевий продукт; виробництвом для потреб внутрішнього ринку та експорту. Показано, що унаслідок цього виникають протиріччя у визначенні параметрів макроекономічної політики - між фіскальними інтересами суб`єктів факторів виробництва та держави, інфляцією попиту та пропозиції, обмінним курсом і паритетом купівельної спроможності, які вирішуються шляхом податкових та монетарних обмежень факторних доходів, їх інвестиційного потенціалу, зайнятості і в остаточному рахунку - розвитку виробництва. Розроблено пропозиції щодо подолання зазначених диспропорцій;

визначено умови збалансування первинного та вторинного розподілу доходу через амортизаційну політику. Доведено, що за її критерій має бути обрано споживання основного капіталу, визначено шляхи удосконалення методів його розрахунку;

встановлено зв`язок первинного розподілу з інституційним розподілом заощаджень і фінансових ресурсів. На підставі проведеного уточнення доходів від праці та особистих заощаджень доведено, що домашні господарства виступають нині провідними кредиторами інших секторів економіки. Розвинуто класифікацію заощаджень домашніх господарств в аспекті їх мультиплікаційного впливу на розвиток виробництва, виявлено резерви мобілізації фінансових активів населення до інвестиційної сфери.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробленні рекомендацій для економічної політики, які викладені у:

Концепції економічної безпеки України (К.: Інститут економічного прогнозування НАН України, Логос, 1999. - 56 с.), Концепції державного регулювання відтворювальних процесів в економіці України “Держава і економічне зростання” (К.: Інститут економічного прогнозування НАН України, 2001.- 88 с.), використаних при опрацюванні щорічного (за 2001 рік) Послання Президента України до Верховної Ради України (довідка Інституту від 28.12.2001 № 135-656);

проектах Концепції амортизаційної політики та відповідного Указу Президента України, схвалених на засіданні Кабінету Міністрів України 14 червня 2000 р. (довідка Секретаріату Кабінету Міністрів від 21.03.2001 № 18-856/87).

Апробація результатів дисертації. Результати дослідження обговорені на науково-практичних конференціях “Проблеми та перспективи розвитку фінансово-банківської системи України” (Українська академія банківської справи, 18-19 жовтня 2001 р.), “Проблеми економічної статистики в країнах з перехідною економікою” (Київський національний економічний університет, 24-26 жовтня 2001 р.).

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи знайшли відображення у 9 наукових публікаціях загальним обсягом 16,4 д. а., з них 1 - розділ у колективній монографії, 7 - статті у наукових фахових виданнях, 1 - стаття в інших виданнях.

Структура та обсяг дисертації. Робота складається із вступу, трьох розділів, висновків і додатків. Загальний обсяг дисертації становить 280 сторінок машинописного тексту, у тому числі 7 таблиць на 10 сторінках, 14 рисунків на 7 сторінках, 5 додатків на 53 сторінках, список використаних джерел із 255 найменувань на 19 сторінках.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі до дисертації обгрунтовано актуальність обраної теми, визначено мету, об`єкт і предмет дослідження, наукову новизну та практичне значення роботи, подано відомості щодо апробації її результатів.

Розділ 1 “Валовий внутрішній продукт (ВВП) у сучасній системі макроекономічних показників” присвячено узагальненню категоріальних ознак ВВП і особливостей його структурування за доходами в умовах ринкової та перехідної економік. Для розкриття сутності ВВП використане авторське розуміння його як синтезу понять:

валові внутрішні (первинні) доходи, що покликані винагороджувати продуктивні зусилля факторів виробництва, - оплата найманої праці, валовий прибуток і змішаний дохід, а також податки, за винятком субсидій на виробництво та імпорт;

кінцевий продукт, за яким стоїть споживче призначення доходів, - кінцеві споживчі витрати, валове нагромадження, чистий експорт.

Розгляд дохідної та продуктової сторін ВВП в єдності вартісної та натурально-речової його форм висуває цю категорію на перший план аналізу економічної потужності нації, а як порівняно незалежних потоків економічного обороту - структури, збалансованості та рівноваги суспільного відтворення.

В основі сучасної теорії ВВП лежить широке трактування сфери економічного виробництва, яке охоплює усі товари і послуги, що створюються згідно з економічними інтересами виробників і реалізуються у грошових доходах. Проте у перехідній економіці усупереч монетарній концепції ВВП відбувається його насичення доходами, які не можуть бути конвертовані у гроші, хоча формально й нараховуються до сплати тому, що вони втілені у продукції, яка не користується попитом, незаконно вивозяться за кордон тощо. Отже, оцінки первинних доходів приховують поєднання грошових і негрошових потоків з різною купівельною спроможністю. Це один з наслідків своєрідної реакції господарських суб`єктів на скорочення субсидій у рамках стабілізаційної політики на тлі лібералізації інших сторін економічної поведінки. Таким чином доступ до субсидій відновлюється, але у прихованому вигляді - несанкціонованої чистої кредиторської заборгованості перед кінцевими споживачами (найманими працівниками, державою, нерезидентами), або інших форм політичної ренти - персоніфікованих податкових пільг тощо. Тому для характеристики субсидіальної складової ВВП автором розроблено альтернативну класифікацію субсидій (рис. 1).

Державні витрати в інтересах виробників
за	за мірою відображення у цінах одиниць - реципієнтів
формою	явні	приховані
прямі	субсидії на виробництво та імпорт - власне субсидії у стандартному трактуванні СНР
не- прямі	капітальні та усі інші трансферти неринкові державні послуги, що дозволяють зменшити витрати на проміжне споживання	типові, рекомендовані в СНР для альтернативного аналізу - вигоди, одержувані окремими підприємствами порівняно з усередненою ситуацією, у формі податкових пільг, пайової участі держави у їх капіталі, пільгових позик, диференційованих валютних курсів та внутрішніх цін специфічні для перехідної економіки - несанкціоноване утворення заборгованості підприємств перед бюджетом та соціальними фондами, періодичні списання державою цієї заборгованості, невчасне повернення бюджетних позик і позик під гарантії уряду, викуп державою неліквідної продукції, неекономічний вплив на донорські одиниці

Рис. 1. Схема класифікації субсидій у перехідній економіці

У розділі 2 “Методологія дослідження валового внутрішнього продукту за категоріями доходу” обгрунтовано теоретичні засади, принципи обчислення і аналізу дохідної структури ВВП в умовах України.

Доведено, що з огляду на витратомісткий, немобільний тип економіки, з яким Україна вступила у ринкові відносини, не можна покладатися на самореалізацію принципів неокласичної теорії, згідно з якими у ліберальному ринковому господарстві:

оплата факторних послуг на мікрорівні здійснюється за їх граничною продуктивністю, що гарантується і мінімумом державного втручання в економіку;

ефективні пропорції між кількістю праці та капіталу і цінами на їх послуги встановлюються на змагальній основі;

частки праці та капіталу у ВВП набувають стабільного характеру, про що свідчать, наприклад, результати аналізу функції Кобба-Дугласа для США протягом усього ХХ сторіччя.

На нашу думку, під час ринкової трансформації слід додержуватися настанов теоретиків неокейнсіанства - від моделі Н.Калдора до сучасних теорій “великого поштовху” щодо підтримки відновлення економічного зростання та повної зайнятості вливаннями чистих інвестицій. З цих теорій випливають важливі для політики первинного розподілу - особливо за обмеженості зовнішніх капіталовкладень - висновки щодо захисту прибутку як пріоритетного джерела інвестицій через субсидії та обмеження непрямого оподаткування, оскільки заощадження, утворені на основі прибутку, на відміну від особистих заощаджень, можуть бути одразу конвертовані в інвестиції.

Треба однак враховувати і короткостроковий характер емісійних джерел субсидіальних програм, притаманну кейнсіанській теорії грошей загрозу перетинання порогу високої інфляції, коли приріст інвестицій продовжується за раціональними межами повної зайнятості. Ще Дж. Кейнс переконливо показав, що при цьому нерідко відбувається характерне для структурної кризи гальмування технічного прогресу і витіснення чистих інвестицій з валових зростаючими витратами на споживання - заміщення та підтримання у робочому стані - існуючого основного капіталу.

У дисертації доведено, що саме довгострокове порушення кейнсіанських пересторог спричинило перетворення відносин розподілу первинного доходу в СРСР на порочне коло:

субсидіально - боргові ресурси (у 1986-1990 роках на 1 карбованець приросту ВВП припадало 1,9 крб. приросту внутрішнього державного боргу, який покривався нереалізованими заощадженнями населення) спрямовувалися на відтворення технічно відсталої структури виробництва з аномальними капітальними витратами. У 1990 році частка споживання основного капіталу у ВВП України була у 1,5 раза більшою, ніж у розвинутих країнах, тоді як норма чистого нагромадження - у стільки ж разів меншою;

вичерпалися можливості розширення повної примусової праценадлишкової зайнятості;

прагнення до субсидій стало визначальною формою економічної поведінки підприємств. Субсидії на продукти досягали в Україні 12,5% ВВП (див. табл. 1), або в 2,6 раза більше, ніж нині у Швеції, в 4,6 - 7 разів - Франції та Німеччині, в 12 -17 разів - Великій Британії, Японії, США. На третину субсидувалися капіталовкладення, на половину - соціальні допомоги;

формування часток праці та капіталу у ВВП - досить високих за європейськими стандартами - остаточно втратило зв`язок з продуктивним ефектом виробництва;

незбалансованість зайнятості, валових і чистих інвестицій як першопричина інфляції витрат затьмарювалася тим, що субсидії виділялися головним чином сільському господарству, перетворюючи інфляцію витрат на інфляцію попиту, оскільки субсидовані ціни на продукти харчування визначали рівень заробітної плати в усіх галузях економіки.

Таблиця 1 Структура ВВП України за категоріями доходу та її інвестиційний потенціал (у %)

	1989	1990	1991	1993	1996	1997	1998	1999	2000
ВВП	100	100	100	100	100	100	100	100	100
у тому числі:
оплата найманих працівників	48,0	53,1	58,8	38,5	47,8	48,6	48,1	44,3	44,9
з неї:
заробітна плата	43,5	47,1	45,8	29,2	33,4	34,7	34,2	32,3	32,4
соціальні відрахування	4,5	6,0	13,0	9,3	14,4	13,9	13,8	12,1	12,5
податки на виробництво та імпорт	20,9	20,9	15,1	21,6	25,1	22,6	22,1	21,1	19,0
субсидії	-12,5	-12,5	-18,5	-14,0	-3,1	-3,2	-2,9	-3,5	-1,5
валовий прибуток	35,5	29,6	35,7	46,5	18,2	19,9	19,5	24,5	23,4
валовий змішаний дохід	8,1	9,0	8,8	7,5	12,2	12,2	13,2	13,5	14,2
Прихована оплата праці	0,2	0,6	4,0	15,4	10,5	8,6	6,1	4,2	...
Споживання основного капіталу	18,2	16,8	18,1	20,0	18,0	18,6	18,8	17,8	17,8
Чистий прибуток і змішаний дохід	25,4	21,7	26,5	34,0	12,3	13,4	13,9	20,2	19,8
Нагромадження основного капіталу:
валове	25,4	23,0	20,0	24,3	20,7	19,8	19,6	19,3	19,0
чисте	7,4	6,2	1,9	4,3	2,7	1,0	0,8	1,5	1,2

Джерела: Держкомстат, авторські розрахунки.

Під час перехідного періоду стимулююче значення субсидій у кейнсіанському дусі не відновлено. Проведене в антиінфляційних цілях скорочення прямих субсидій ніяк не вплинуло на структурні підстави інфляції витрат і лише сприяло звуженню грошового попиту, утворенню хронічного структурного безробіття, недовикористанню виробничих потужностей, перекладенню на найманих працівників тягаря соціальних внесків.

Відшкодування ж інфляції витрат, до технологічних причин якої додалися і рентні прагнення неформальних інституційних груп, перейшло у сферу непрямих прихованих субсидій. Масштаби останніх характеризує перш за все динаміка чистої кредиторської заборгованості корпоративного сектору: лише протягом 2000 року вона зросла з 34 до 42,3% ВВП, перевищивши агрегат грошової маси М3 у 2,3 раза, що засвідчує цілковитий розрив між величиною прибутку і фінансовим станом підприємств. Пільгові елементи сучасної субсидіальної системи взагалі залишаються за межами охоплення показниками вітчизняної СНР; за оцінкою І.Луніної сукупний рівень субсидування досягає 20% ВВП.

У первинному розподілі виникли також інші диспропорції, які автор пояснює такими проявами недостатньої інституційної спроможності держави в утвердженні ринкових засад формування і використання прибутку:

існуючі бар`єри у просуванні на ринки і легальній діяльності на них економічних агентів призводять до загального скорочення факторних доходів. У таких умовах збереження на підприємствах із соціальних міркувань майже незмінною колишньої чисельності працівників (протягом 1991-1999 років кількість зайнятих скоротилася на 14,3%, або в 4 рази меншими темпами, ніж ВВП) обертається розмиванням прибутку. Навіть у 2000 році, з початком загального економічного пожвавлення, середній дохід від капіталу становив, за нашими розрахунками, лише 3,2%, що удвічі менше докризової норми амортизації і у 9 разів - облікової ставки Національного банку;

слабкість у протидії тінізації економіки та приховуванню доходів, утворенню навмисної збитковості, зволікання із запровадженням податків на особисте майно є причиною збереження високого рівня непрямих податків, що також утискує прибуток. У секторі нефінансових корпорацій на одиницю проміжного споживання виробляється доданої вартості в 1,7 раза менше, ніж, наприклад, у Великій Британії, водночас питома вага непрямих податків у ВВП України є у стільки ж разів більшою;

сила інфляції витрат рентоорієнтованих суб`єктів і соціальні застереження примушують стримувати інфляцію на споживчому ринку з монетарними рамками прибутку для економіки в цілому;

недостатній розвиток конкурентних відносин, зокрема міжгалузевої конкуренції, призводить до того, що через систему цін у структурі економіки пригнічуються галузі з високим потенціалом економічного зростання на базі внутрішнього попиту.

Позиції капіталомістких галузей лише посилилися і нині у промисловості це монополізовані сектори з енерго-, а отже, імпортозалежного експорту металургійної продукції, виробництва та імпорту паливно-енергетичних ресурсів. Протягом 1991 - 2000 років в електроенергетиці, паливній промисловості та металургії:

ціни на продукцію зросли (з урахуванням деномінації карбованця) від 5 до 3,3 раза, тоді як у харчовій промисловості - в 1,6 раза, у машинобудуванні ціни скоротилися на 7, сільському господарстві - на 8%;

формується в 1,4 раза більше прибутку, ніж в інших галузях промисловості, в 1,7 - капітальних вкладень;

у 7 разів менше рівень прихованого безробіття;

існує більша можливість розв`язання фінансових проблем через неплатежі, отже монопольні прояви у розподілі чистої кредиторської заборгованості нейтралізують заходи структурної політики;

унаслідок застосування нульової ставки ПДВ на експорт і пільг, особливо щодо критичного імпорту, сплачується у 2,9 раза менше податків на продукти. Навіть у 2000 році, після скасування багатьох пільг, рівень непрямого оподаткування імпорту був у 1,5 раза меншим, ніж доданої вартості вітчизняних виробників.

Авторські розрахунки за методом повних витрат В.Леонтьева показали, що податкові втрати за обома напрямами зовнішньої торгівлі перекладаються на суб`єктів нагромадження основного капіталу. У 1999 році в інвестиційних витратах непряма податкова складова досягла 24,2%, тоді як у цілому по економіці - 17,6% (див. табл. 2).

Таблиця 2 Структура елементів використання ВВП України за 1999 рік у класифікації за доходами (у %)

Категорії доходу	ВВП	У тому числі
		оплата	чисті податки	валовий
Категорії використання		найманих працівників	на виробництво та імпорт	прибуток, змішаний дохід
ВВП	100	44,3	17,6	38,0
у тому числі:
кінцеві споживчі витрати:
домашніх господарств	100	35,0	23,9	41,1
уряду та некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства	100	58,6	9,4	32,0
валове нагромадження основного капіталу	100	44,6	24,2	31,3
приріст запасів	100	55,8	7,8	36,4
чисте придбання цінностей	100	34,2	24,5	41,3
чистий експорт	100	82,1	-37,8	55,8
з нього:
Експорт	100	41,8	19,9	38,2
Імпорт	100	37,3	26,5	36,2

Джерела: Держкомстат, авторські розрахунки.

Тому здійснювані заходи зі зниження податкового навантаження слабо впливають на інвестиційну активність, яку блокують і відносини вторинного розподілу доходу. Підпорядкування амортизаційної політики фіскальним цілям призвело до скорочення середньої норми амортизації з 5,9% у 1990 році до 2,9% у 1999 році, а прибутковий податок у корпоративних секторах економіки за часткою у ВВП є в Україні в 1,6-4,3 раза більшим, ніж у розвинутих країнах, і поглинає потенційні ресурси амортизаційних знижок. Втрачено і об`єктивну основу для оцінки національної потреби в амортизаційному фонді та чистих інвестиціях, оскільки споживання основного капіталу протягом останнього десятиріччя продовжує розраховуватися в розмірі 18-19% ВВП, тобто як функція від обсягу виробництва. Отже, не дивно, що протягом останніх років норма валового нагромадження основного капіталу залишається спадною, чистого - за офіційними даними майже нульовою, а за авторською оцінкою - навіть від`ємною.

За таких обмежень висхідне припущення неокейнсіанської моделі розподілу модифікується в Україні тим, що, як доведено у дисертації на підставі оцінки прихованих доходів від праці, сектор нефінансових корпорацій - головний продуцент прибутку - виявляється чистим позичальником домашніх господарств. Тому його інвестиційна спроможність опиняється в залежності від переваги ліквідності, яку віддає населення у своїй заощаджувальній поведінці. Для аналізу останньої автором доповнено висунуту С.Корабліним класифікацію особистих заощаджень на інвестовані та неінвестовані категорією вимушених заощаджень, якими є приріст заборгованості перед населенням з виплати заробітної плати та соціальних допомог. В дисертації визначено, що динаміка інвестованих заощаджень - єдиного носія мультиплікаційного впливу на розвиток виробництва, перебуває в Україні під дією двох негативних тенденцій:

боротьби за грошову складову доходу, унаслідок якої погашення зазначеної заборгованості обертається скороченням частки у ВВП особистого наявного доходу і його заощадженої складової;

великих ризиків приватного інвестування, що примушує населення зберігати заощадження переважно у найбільш ліквідній, готівковій формі. За 1992-2000 роки фізичними особами придбано лише на легальному готівковому ринку 4,9 млрд. доларів США, з яких тільки 0,6 млрд. внесено до банків, залишок же перевищує величину прямих іноземних інвестицій (ПІІ), що надійшли в Україну за цей період. У готівці перебуває майже 80% особистих гривневих активів, еквівалентних 2,4 млрд. доларів. Виключення цих ресурсів з економічного обороту створює перешкоди до врівноваження норми прибутку та відсоткової ставки, інвестицій та зайнятості, які не досягаються в рамках первинного розподілу. Залучення ж їх до процесу інвестування дало б змогу подвоїти річний обсяг нагромадження основного капіталу. Проведення активної державної політики у цій сфері тим більш актуально, що за обсягом ПІІ на душу населення Україна у 9-30 разів відстає від країн з перехідною економікою Центральної та Східної Європи.

У розділі 3 “ВВП України за категоріями доходу в аспекті міжнародної системи національних рахунків” висвітлено результати зіставлення ВВП України та інших країн світу і висновки стосовно політики доходів. В умовах глобалізації економічних зв`язків відмінності національної системи розподілу від пропорцій, зумовлених структурою світових цін, традицій організації і соціалізації виробничих відносин є стрижневими у міжкраїновому аналізі.

Ці питання розглядаються із застосуванням таких інструментів Європейської програми зіставлень (ЄПЗ), як паритет купівельної спроможності (ПКС) та індекс національних цін - співвідношення ПКС та обмінного курсу. Вони дають підстави для розмежування цінових та нецінових чинників курсоутворення. За законом єдиної ціни, який відбиває дію всесвітньої конкуренції, обмінні курси мають бути пропорційними рівням інфляції у країнах, що порівнюються. Проте нецінові чинники - стан платіжного балансу, попит на іноземну валюту як на засіб нагромадження тощо - вносять власні корективи у відшкодування інфляції через курсову політику. В країнах з низьким рівнем валютних резервів, але надмірною імпортною залежністю, до яких нині належить Україна, грошова база підпорядкована курсовим вимогам іноземних кредиторів, що ставить внутрішній грошовий попит та умови формування первинного доходу у жорстку залежність від зовнішньої кон`юнктури.

За підсумками останнього раунду ЄПЗ, у 1996 році середньодушове виробництво ВВП на душу населення в Україні оцінювалося за ПКС у 3,3 тис. доларів, або 12% його рівня у США і є одним з найнижчих у Європі. Приклад України, по-перше, цілком підтверджує виділені у дисертації міжнародні закономірності, які визначають зв`язок між рівнем економічного розвитку, вираженим у паритетній оцінці ВВП на душу населення, та ефективністю розподілу, по-друге, свідчить, що нехтування цими закономірностями призводить до порушення рівноваги. Автор керувався тим, що країнам з менш розвинутою економікою притаманні:

більша аграрна залежність. В Україні після скасування субсидій сільському господарству частка цієї галузі у доданій вартості скоротилася з 25,4 до 13,7%, проте вона ще у 5-6 разів перевищує показники розвинутих країн. При цьому надзвичайно звужуються можливості фінансової підтримки основної маси господарств, переорієнтації робочої сили до галузей промисловості та сфери послуг з вищим рівнем суспільної продуктивності;

слабша валюта. Між 1993 та 1997 роками, коли відбувалося зміцнення національної валюти, зокрема за рахунок залучення іноземних кредитів на покриття дефіциту державного бюджету та платіжного балансу, індекс національних цін в Україні підвищився, за нашою оцінкою, з 17,9 до 58% від США, інфляцію було загальмовано на рівні, нижчому від потреб самофінансування підприємств, частка валового прибутку у ВВП скоротилася з 46,5 до 19,9%. І лише з 1998 року, коли з відпливом короткострокових зовнішніх кредитів Національний банк був вимушений вдатися до девальвації гривні, приведення вартості внутрішніх грошових зобов`язань у рівновагу з їх забезпеченням валютними резервами, ця частка почала збільшуватися. Інша справа, що період “дешевого долара” не був використаний для експансії імпорту сучасних засобів виробництва. Наприкінці 2000 року, коли ПКС утричі перевищував обмінний курс, це зробити вже було набагато важче;

переважання валового прибутку та змішаного доходу над доходом від найманої праці. В Україні це співвідношення більшою мірою відповідає пропорціям, властивим саме розвинутим країнам з високою концентрацією виробництва, що свідчить про слабке використання резервів самозайнятості. У Польщі внесок самозайнятих осіб у виробництво ВВП є удвічі більшим, ніж в Україні.

Крізь призму ЄПЗ постають і такі цінові аспекти утворення доходів, як існування в Україні:

10-кратної диференціації рівнів національних цін на окремі види споживчих товарів і послуг (у Великобританії - двократна),

5-кратного перевищення рівня цін на активну частину інвестицій - машини та устаткування - над цінами споживчих товарів (у розвинутих країнах капітальні товари є відносно дешевшими). Це пояснює гостроту інфляційного перерозподілу факторних доходів та їх купівельної спроможності у всіх секторах та галузях економіки з відповідними сплесками нестабільності та соціальної напруженості на найближчі роки.

Дослідження показало, що незважаючи на відмінність у формах та рівнях перерозподілу ВВП державою, який коливається від 32% у країнах із суто ліберальною моделлю, до більш як 60% у скандинавських країнах із соціально-орієнтованою економікою і меншою нерівністю у розподілі доходів, для розвинутих країн характерні жорсткі межі частки чистого прибутку та змішаного доходу (22-23,5%). Україна, де рівень поточного перерозподілу (1998 рік - 51,6%, 1999 - 48,2) наближається до середнього, внаслідок пріоритетності непрямого оподаткування, а також капіталомісткої структури виробництва, опиняється за чистим показником прибутку та змішаного доходу (1998 рік, з меншим заниженням оцінки споживання основного капіталу, - 13,9%) на неприпустимо низькому рівні, який свідчить про відсутність фінансових ресурсів для підтримки економічного зростання на інвестиційній основі. У розвинутих країнах на 1% приросту ВВП припадає від 4 відсоткових пунктів норми чистого нагромадження у його витратній структурі. Зазначені показники країн з ефективними економіками рекомендуються як критерії відповідності дохідної структури ВВП України інтересам економічного зростання та рівноваги з боку факторів виробництва та факторів попиту.

ВИСНОВКИ

У дисертації наведене теоретичне узагальнення і нове вирішення наукової задачі, що виявляється в обгрунтуванні теоретичних та методологічних засад первинного розподілу валового внутрішнього продукту і формування його структури за доходами як передумови ефективного устрою економіки та справедливості соціального порядку; розкрито вузлові інституційні суперечності, які стримують реалізацію стимулюючої функції доходів в Україні; сформульовано рекомендації для посилення дієвості економічної політики. Основні наукові і практичні результати роботи зводяться до такого.

1. З огляду на значне відставання української економіки від розвинутих країн і низький рівень використання факторів виробництва політика розподілу первинного доходу має бути спрямована на послідовну реалізацію рекомендацій теоретиків неокейнсіанської школи - розширення сукупного попиту на продуктивні факторні послуги. Важливим елементом такої політики є субсидіальна підтримка та захист від непрямого оподаткування прибутку на рівні, достатньому для здійснення чистих інвестицій, що забезпечували б високі темпи економічного зростання та раціональну повну зайнятість.

2. Аналіз міжнародного досвіду дозволяє сформулювати такі критерії відповідності дохідної структури ВВП інтересам економічного зростання і рівноваги з боку факторів виробництва і факторів попиту на перехідний період: 1) доведення частки чистого прибутку та чистого змішаного доходу (шляхом регулювання непрямого податкового навантаження та капіталомісткості виробництва) до 20-25%, валового змішаного доходу - до 25% ВВП; 2) акумулювання не менше ніж 4-5% чистого нагромадження основного капіталу у витратній структурі ВВП на кожний відсоток бажаного економічного зростання.

3. У дисертації доведено, що протягом останнього десятиріччя структура ВВП за доходами формується в основному стихійно і залишається далекою від потреб стимулювання сталого економічного розвитку. Боротьба з інфляційними наслідками радянської субсидіальної системи замість усунення їх причини - незбалансованості інвестицій та зайнятості - звелася до монетарних обмежень. Не подолано і властиву соціалістичній економіці підміну прагнення до прибутку прагненням до субсидій, які набувають неявної форми політичної ренти - неплатежів, персоніфікованих податкових пільг. Недостатня інституційна спроможність держави до ефективного розподілу власності та утвердження конкурентних відносин породжує незацікавленість у повному та легальному використанні факторів виробництва, призводить до довгочасного скорочення доходів від праці та капіталу. Загальнодержавні фінансові проблеми розв`язуються зі значним податковим тиском на факторні доходи, причому унаслідок домінування в економіці сировинного, імпортозалежного та капіталомісткого експорту цей тиск, як і цінове навантаження, і тягар прихованого безробіття, лягає на галузі з виробництва кінцевого продукту для потреб внутрішнього ринку, з позбавленням їх інвестиційних ресурсів і можливостей залучення незайнятої робочої сили. У підсумку частки прибутку та змішаного доходу виявляються удвічі нижчими від визначених критеріїв, чисте нагромадження основного капіталу - практично нульовим.

4. З метою розширення інвестиційного потенціалу прибутку пропонуються такі напрями реформування податкової системи: 1) вирівнювання податкового навантаження на імпорт та додану вартість вітчизняних виробників; 2) перекладення через податки на імпорт втрат непрямих податків на експорті; 3) уніфікація галузевих рівнів непрямого оподаткування; 4) поступове перенесення тягаря непрямого оподаткування на доходи і майно фізичних осіб; 5) трансформація податкових пільг у явні та прямі субсидії.

5. Принципом податкової реформи має стати недопустимість податкового вилучення амортизаційних відрахувань, переорієнтація податкових пільг за інвестиційною ознакою. Для цього потрібно якнайшвидше розробити норми споживання основного капіталу і наблизити до них норми амортизаційних відрахувань, використовувані при оподаткуванні прибутку підприємств. Це дасть змогу підвищити і точність визначення національної потреби у чистих інвестиціях та джерел їх покриття.

6. Упорядкування податкових відносин сприятиме відновленню бюджетних ресурсів субсидій як гнучкого інструменту державного впливу на ефективність структурних зрушень в економіці. Гострота проблеми безробіття потребує використання субсидій насамперед на некапіталомісткі проекти розвитку самозайнятості та мікропідприємництва.

7. Передумовою подолання диспропорцій розподілу є повне включення процесу реалізації ВВП у сферу конкурентних грошових відносин з неінфляційною ремонетизацією економіки. З цією метою мають бути вжиті заходи, спрямовані на системне розв`язання платіжної кризи, упорядкування цін на продукцію природних і штучних монополій. Для контролю за ефективністю структурної, конкурентної та антимонопольної політики пропонується доповнювати щорічні державні програми економічного і соціального розвитку оцінкою зрушень у рівні і розподілі прихованих субсидій згідно із запропонованою у дисертації їх класифікацією.

8. Інтереси встановлення цінових паритетів, які б відображали пропорції міжнародного поділу праці, зумовлюють необхідність поступового зближення рівнів національних цін на проміжні, споживчі та капітальні товари і послуги, що сприяло б усуненню підстав для конкуренції купівельної спроможності доходів у сферах їх утворення та використання. Тому вкрай важливо розширити участь України в міжнародних програмах зіставлень ВВП за паритетом купівельної спроможності і покласти результати цих програм в основу стратегії структурної перебудови економіки.

9. Дослідження показало, що держава повинна здійснити рішучі кроки зі зниження ризиків інвестування грошових активів населення, що відкриє шлях до зменшення відсоткових ставок за кредитами і наближення їх до норми прибутку, скорочення розриву між обмінним курсом і паритетом купівельної спроможності гривні, створення умов для прискорення імпорту передових технологій.

СПИСОК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

Монографія:

1. Національні заощадження та економічне зростання. За редакцією д.е.н. Б.Є.Кваснюка. - К.: Інститут економічного прогнозування, МП “Леся” - 2000. - 304 с. (20 д.а.) (особистий внесок: розділ 3. “Інституційна основа заощаджень та інвестицій в економіці України” (3,3 д.а. - С. 115-166)

Статті в наукових фахових виданнях:

2. Меламед М. Методи і проблеми обчислення валового внутрішнього продукту за категоріями доходу // Економіка України. - 1997.- № 2.- С. 40-51, № 3. - С.33-47 (2,5 д.а.).

3. Меламед М. Три виміри вітчизняної економіки. Історичний портрет українського ВВП // Банківська справа. - 1997. - № 5. - С. 24 - 34 (1,7 д.а.).

4. Меламед М. Економічний портрет у міжнародному інтер`єрі. Порівняльний аналіз українського ВВП // Вісник Національного банку України. - 1997. - № 11. - С. 20-28 (2,0 д.а.).

5. Меламед М. Заощадження та інвестиції української економіки в інвестиційних координатах // Вісник Національного банку України. - 1999. - № 11.- С. 6-15 (2,0 д.а.).

6. Меламед М. Методологічні проблеми обчислення та аналізу заощаджень домашніх господарств // Вісник Національного банку України. - 2000. - № 2. - С. 15-18 (0,6 д.а).

7. Меламед М.Я. Валовий внутрішній продукт України за міжнародними паритетами купівельної спроможності // Банківська справа. - 2001. - № 2. С.19-26, № 3. - С.19-26 (1,7 д.а.).

8. Меламед М.Я. Структура ВВП за категоріями доходу і критерії структурної політики // Вісник Національного банку України. - 2002. - № 2. - С. 9-18 (1,6 д.а).

Стаття в інших виданнях:

9. Меламед М. Відображення трудових відносин у системі національних рахунків // Україна: аспекти праці. - 1996.- № 5.- С. 40-46 (1,0 д.а).

АНОТАЦІЯ

Меламед М.Я. Структура валового внутрішнього продукту України за категоріями доходу. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.01.01 - економічна теорія. - Київський національний економічний університет Міністерства освіти і науки України. Київ, 2002.

Дисертацію присвячено дослідженню теорії та методології первинного розподілу ВВП за доходами як чинника ефективного устрою економіки і справедливості існуючого соціального порядку. Сформульовано критерії його відповідності інтересам підтримки економічного зростання та рівноваги з боку факторів виробництва і факторів попиту, світовим структурним закономірностям, паритету цін та купівельної спроможності валюти. З використанням стандартного категоріального апарату системи національних рахунків і міжгалузевого балансу, альтернативних авторських класифікацій та розрахунків проаналізовано особливості формування первинних доходів в економіці України з кінця 1980-х років, їх зв`язок з національними заощадженнями та нагромадженням капіталу. Доведено вирішальну роль недосконалості інституційних відносин в утворенні розподільчих диспропорцій, визначено шляхи їх подолання.

Ключові слова: валовий внутрішній продукт, система національних рахунків, міжгалузевий баланс, структура ВВП, первинні доходи, заощадження, нагромадження капіталу, паритет купівельної спроможності.

АННОТАЦИЯ

Меламед М.Я. Структура валового внутреннего продукта Украины по категориям дохода. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.01.01 - экономическая теория. - Киевский национальный экономический университет Министерства образования и науки Украины. Киев, 2002.

Диссертация посвящена исследованию теории и методологии первичного распределения ВВП по доходам как предпосылки эффективного устройства экономики и справедливости социального порядка. Обосновано, что в переходный период установление долей труда и капитала должно происходить с учетом рекомендаций неокейнсианской школы, потребности в чистых инвестициях для “большого толчка” в восстановлении экономического роста и полной занятости. Предполагается субсидиальная поддержка и налоговая защита прибыли, которая, в отличие от личных сбережений, может сразу конвертироваться в инвестиции. Вскрыта и оборотная сторона субсидиальной политики - угроза высокой инфляции, когда рост инвестиций осуществляется за пределами рациональной полной занятости, превращения субсидий в политическую ренту.

На основе анализа международного опыта сформулированы критерии соответствия доходной структуры ВВП интересам экономического роста и равновесия со стороны факторов производства и факторов спроса: 1) доведение доли чистой прибыли и чистого смешанного дохода (путем регулирования косвенной налоговой нагрузки и капиталоемкости производства) до 20-25%, валового смешанного дохода - до 25% ВВП; 2) аккумулирование не менее 4-5% чистого накопления в расходной структуре ВВП на каждый процент экономического роста.

С использованием категориального аппарата системы национальных счетов и межотраслевого баланса исследованы особенности доходной структуры ВВП Украины. Показано, что вследствие игнорирования предостережений кейнсианской денежной теории - субсидиального финансирования аномальных капитальных издержек при достижении трудоизбыточной принудительной полной занятости к концу 1980-х годов первичные доходы окончательно сформировались на основе инфляции издержек.

В переходном периоде распределительные диспропорции не устранены. Их истоки сведены автором к следующим проявлениям недостаточной институциональной способности государства в утверждении рыночных начал формирования и использования прибыли. Стабилизационная политика сокращения прямых субсидий и монетарных ограничений не затронула структурных оснований инфляции издержек, вызвала сокращение совокупного спроса и хроническую безработицу. Задерживается отток незагруженных наемных работников в сферу самостоятельной занятости. Возмещение инфляции издержек, к техническим причинам которых добавились и рентные устремления отдельных институциональных групп, переместилось в область скрытых косвенных субсидий, которыми являются, как показано с помощью авторской классификации, противоречащее монетарной концепции ВВП несанкционированное его наполнение чистой кредиторской задолженностью конечным потребителям, персонифицированные налоговые льготы и трансферты. Слабость противодействия сокрытию доходов требует высокого косвенного налогообложения. Из-за чрезмерной ориентации экономики на капиталоемкий и импортозависимый экспорт налоговое давление в итоге перекладывается на субъектов накопления, и особенно - вместе с бременем цен и скрытой безработицы - на отрасли с высоким потенциалом развития на базе внутреннего рынка. Доля прибыли и смешанного дохода оказывается примерно вдвое ниже указанных критериев, а чистого накопления основного капитала - почти нулевой, что объясняет 10-летнюю продолжительность спада производства и конъюнктурный характер роста последних лет. Фискальным целям подчинена и амортизационная политика. Поддержание достаточной прибыли требует трехкратного отрыва курса национальной валюты от паритета ее внутренней покупательной способности, что ведет к удорожанию импорта прогрессивных технологий.

Исходное условие неокейнсианской модели первичного распределения модифицируется тем, что, как доказано на основе оценки скрытых трудовых доходов, сектор нефинансовых корпораций - основной продуцент прибыли - выступает заемщиком домашних хозяйств, а его инвестиционная активность зависит от сберегательного поведения населения, которое из-за высоких рисков хранит более 80% своих денежных активов в наличной форме, преимущественно в твердой валюте. Это препятствует уравновешиванию нормы прибыли и ставки процента, кредитному расширению инвестиций и занятости.

С целью устранения выявленных диспропорций рекомендуется реформирование налоговой системы по таким направлениям: выравнивание налоговой нагрузки на импорт и отечественных производителей; переложение на импорт потерь косвенных налогов на экспорте; унификация отраслевых уровней косвенного налогообложения; перенесение его бремени на доходы и имущество физических лиц; трансформация налоговых льгот в явные и прямые субсидии; прекращение изъятия амортизационного фонда.

Необходимо усилить антимонопольную политику, что позволит: полностью включить реализацию ВВП в сферу денежных отношений с неинфляционной ремонетизацией экономики; достичь на промежуточные, потребительские и капитальные товары и услуги ценовых паритетов, отражающих пропорции международного разделения труда. Полное вовлечение в экономический оборот денежных ресурсов населения дало бы начальный эффект в виде удвоения объема накопления основного капитала, сопоставимый с поступлением прямых иностранных инвестиций.

Ключевые слова: валовой внутренний продукт, система национальных счетов, межотраслевой баланс, структура ВВП, первичные доходы, сбережения, накопление капитала, паритет покупательной способности.