Організаційно-економічне забезпечення управління інноваціями на промислових підприємствах

Забезпечення ефективного управління нововведеннями для прискорення темпів інноваційної модернізації економіки України. Управління новими розробками. Шляхи інвестиційного забезпечення інновацій, оцінки рейтингу інвестиційної привабливості підприємств.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 24.06.2014
Размер файла 95,6 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

ЦЕНТР ДОСЛІДЖЕНЬ НАУКОВО - ТЕХНІЧНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ІСТОРІЇ НАУКИ ІМ. Г.М.ДОБРОВА

Матросова Людмила Миколаївна

УДК 338.45; 65.011

Організаційно-економічне забезпечення управління інноваціями на промислових підприємствах

Спеціальність 08. 02. 02 -

Економіка та управління науково-технічним прогресом

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук

Київ - 2002

Дисертація є рукопис.

Робота виконана в Східноукраїнському національному університеті

імені Володимира Даля МОН України, м. Луганськ.

Науковий консультант доктор економічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України

Гончаров Валентин Миколайович,

Східноукраїнський національний університет

імені Володимира Даля МОН України

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, професор

Бельтюков Євген Опанасович,

Одеський національний політехнічний університет МОН України ,

завідуючий кафедрою економіки підприємства

доктор економічних наук, професор

Лапко Олена Олександровна,

Інститут економічного прогнозування НАН України

завідуюча відділом технологічного прогнозування

та інноваційної політики

доктор економічних наук, професор

Терехов Віктор Іванович,

Інститут економіки та права “КРОК”,

завідуючий кафедрою менеджменту

зовнішньоекономічної діяльності

Провідна установа Донецький національний університет

МОН України, кафедра менеджменту

Захист відбудеться “19“ грудня 2002 р. о 10 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26. 189. 01 при Центрі досліджень науково - технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України за адресою: 01032, м. Київ, бульвар Т. Шевченко, 60.

З дисертацією можна ознайомитися в бібліотеці ЦДПІН НАН України.

Автореферат розісланий “18“ жовтня 2002 р.

Вчений секретар

спеціалізованої вченої ради,

кандидат економічних наук Лобанова Л.С.

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми дослідження. Розвиток та модернізація економіки України на інноваційній основі передбачає підвищення конкурентоспроможності підприємств, їх адаптацію до нових умов господарювання, зростання темпів модернізації виробництва. Забезпечення високого рівня науково - технічного розвитку країни, поліпшення результатів інноваційної діяльності підприємств вимагають створення передумов для проведення структурних змін в економіці, зростання обсягів фінансування інноваційної сфери, державного регулювання та підтримки інноваційних процесів, використання ефективних форм управління новими розробками, піднесення конкурентоспроможності та якості продукції вітчизняних виробників.

Необхідність удосконалення фінансування та управління науково - технічною сферою підтверджується зниженням результатів інноваційної діяльності підприємств України. Так, за 1991 - 2001 роки суттєво скоротилися темпи впровадження нових технологій та обладнання. Знизились обсяги випуску нової продукції, не подолані тенденції погіршення стану основних виробничих фондів підприємств. Зменшилось фінансування інноваційної сфери, на підприємствах відчувається недолік кваліфікованих робітників і фахівців. Низькі темпи впровадження нових розробок гальмуються відсутністю фінансової підтримки та стимулювання нововведень, системи страхування ризику та гарантій повернення інвестиції, ефективного управління інноваційними проектами.

Аналіз існуючих форм і методів управління науково - технічною сферою показав, що вони вимагають удосконалення, оскільки не відповідають сучасним умовам розвитку підприємств і не забезпечують інноваційної модернізації економіки.

Вивчення зарубіжного досвіду управління стратегічним розвитком фірм показало, що високі темпи фінансування науково - технічної сфери, державне регулювання інноваційної діяльності, стимулювання нових розробок забезпечують піднесення конкурентоспроможності продукції та освоєння нових ринків збуту, зростання доходів компаній. Існуюче законодавство, спрямоване на підтримку малого бізнесу і нових розробок, доповнюється розробкою обгрунтованої державної інноваційної політики, визначенням пріоритетних напрямків фінансування інноваційних проектів. Розвиток венчурного фінансування нововведень, стимулювання інноваційного підприємництва сприяють піднесенню темпів впровадження нових розробок.

Забезпечення інноваційної модернізації економіки України та динамічного розвитку підприємств вимагає посилення державного регулювання розвитку науки та техніки, вдосконалення нормативно - законодавчої бази для ефективної реалізації інноваційної політики, визначення сфер і галузей виробництва, які є пріоритетними для фінансування та державної підтримки, створення розвиненої інноваційної інфраструктури, поліпшення системи стимулювання нових розробок.

Вирішення цих проблем можливо за рахунок використання досвіду зарубіжних компаній по управлінню науково - технічною сферою, який необхідно адаптувати до умов розвитку економіки України. Це вимагає поліпшення державного регулювання інноваційної діяльності, застосування ефективних форм управління новими розробками, реалізації стратегій інноваційного розвитку підприємств, організації трансферу технологій, освоєння досягнень конкурентів у сфері діяльності підприємств, піднесення їх інвестиційної привабливості та конкурентоспроможності виробництва.

Теоретичні та практичні аспекти управління науково - технічною сферою, фінансування нових розробок і нарощування інноваційного потенціалу країни знайшли відображення у роботах вітчизняних і зарубіжних економістів: В.Александрової, О.Амоші, І.Ансоффа, Ю.Бажала, П.Біленького, Л.Водачека, О.Водачкової, М.Грачової, Г.Доброва, С.Дорогунцова, В.Іванченка, Б.Кліяненка, А.Кляйнкнехта, І.Лукінова, Б.Малицького, П.Мельника, Е.Менсфілда, М.Молчанова, М.Мончева, Ф.Ніксона, П.Перерви, І.Перлакі, С.Покропивного, М.Портера, А.Прігожина, М.Прокопенка, Е.Роджерса, Б.Санто, Д.Сахала, В.Соловйова, Б.Твісса, О.Туровца, Я.Філіпова, Р.Фостера, В.Хартмана, Т.Черкасової, М.Чумаченка, Й.Шумпетера, А.Яковлева та ін.

У роботах зазначених авторів висвітлено питання характеристики інновацій, особливостей розробки нових проектів, розвитку інноваційної діяльності підприємств, оцінки економічного ризику при впровадженні нововведень. В них розглянуто також проблеми розвитку та фінансування науково-технічної сфери, проектного аналізу та маркетингу інновацій, формування попиту на нові товари, законодавчих основ захисту інтелектуальної власності, проведення експертизи інноваційних проектів.

Важливе місце в розробці законодавчих основ науково - технічної політики, оцінки інноваційного потенціалу та зростання інвестиційної привабливості підприємств України, трансферу технологій та передачі нових знань, розвитку міжнародного співробітництва у сфері науки і техніки, формування інноваційної культури у суспільстві займають роботи вчених Центру досліджень науково - технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М.Доброва НАН України. Вказані розробки забезпечують посилення ролі та значення України у міжнародному науково - технічному співробітництві, нарощування наукового та інноваційного потенціалу країни, піднесення конкурентоспроможності підприємств, прискорення темпів інноваційного розвитку України.

Позитивно оцінюючи результати виконаних досліджень для вдосконалення механізму фінансування нових розробок, стимулювання розвитку науково - технічної сфери, слід відзначити, що в них недостатньо повно висвітлено особливості адаптації підприємств до умов модернізації економіки України на основі вдосконалення організаційно - економічного забезпечення управління нововведеннями, що не сприяє ефективній реалізації інноваційної політики держави, прискоренню темпів оновлення виробництва, піднесенню конкурентоспроможності та зростанню доходів підприємств.

В Україні ще не подолано тенденції погіршення стану науково - технічного потенціалу, зниження результатів інноваційної діяльності підприємств. У зв'язку з цим необхідно вирішення проблем фінансування та розвитку науково - технічної сфери, зростання темпів впровадження нововведень, ефективного управління новими розробками, які є особливо важливими в умовах формування інноваційної моделі економічного розвитку країни, що зумовило актуальність і вибір теми дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Обраний напрямок і проблематика досліджень, виконаних у дисертації, узгоджуються з основними напрямками державних програм у сфері соціально - економічного розвитку країни, зокрема, з Концепцією інноваційного розвитку економіки України, Концепцією державної промислової політики, Програмою структурної перебудови економіки України, Концепцією регулювання інвестиційної діяльності в умовах її ринкової трансформації. Робота виконувалась у відповідності з тематичними планами науково - дослідних робіт Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля Міністерства освіти та науки України, Луганської філії Інституту економіки промисловості НАН України у 1994 - 2001 рр. Їх результати використані при виконанні держбюджетних тем: "Розвиток структури промислового виробництва Луганської області з урахуванням стабілізації міжрегіональних відносин" (номер державної реєстрації 15149431715), 1994 - 1997 рр., керівник теми; "Дослідження маркетингового середовища підприємств регіону в умовах переходу до ринку" (номер державної реєстрації 0196U021041), 1995 - 1998 рр., відповідальний виконавець теми; "Формування методології інноваційного управління промисловими підприємствами" (номер державної реєстрації 0199U001221), 1999 - 2001 рр., виконавець теми, а також ряду господарсько - договірних робіт з підприємствами. За результатами виконаних робіт розроблено науково - методичні положення та практичні рекомендації, що знайшли відображення у доповідних записках до державних і регіональних органів управління.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка цілісної наукової концепції адаптації підприємств до умов інноваційного розвитку економіки України на основі вдосконалення організаційно - економічного забезпечення управління інноваціями, зростання конкурентоспроможності виробництва.

Основна ідея дослідження складається з удосконалення існуючої системи управління виробництвом для підвищення конкурентоспроможності підприємств за рахунок їх модернізації та оновлення на основі використання сучасних принципів, форм та засобів управління новими розробками з урахуванням вітчизняного та зарубіжного досвіду в сфері науково - технічного розвитку, тенденцій інноваційної діяльності підприємств, теоретичних положень і науково - методичних розробок щодо організаційно - економічного забезпечення управління нововведеннями, реалізація яких сприяє зростанню темпів інноваційного розвитку економіки України.

Для досягнення поставленої мети було вирішено такі завдання:

розвинено теоретичні положення щодо визначення сутності та змісту категорії "інновація" в умовах модернізації економіки, запропоновано узагальнену класифікацію видів інновацій та принципи їх кодування для інформаційного забезпечення впровадження нововведень і моніторингу інноваційної діяльності підприємств;

обґрунтовано методологічні принципи вдосконалення управління інноваціями, запропоновано стратегії розвитку підприємств для прискорення оновлення виробництва;

визначено особливості адаптації зарубіжного досвіду управління, фінансування та стимулювання інноваційної діяльності до умов економіки України для розвитку науково - технічної та інноваційної сфери;

виявлено, проаналізовано та оцінено тенденції інноваційної діяльності підприємств України для визначення причин, що перешкоджають ефективному впровадженню нових розробок;

обґрунтована оцінка інвестиційної привабливості підприємств на основі розрахунку показників їх фінансової діяльності, сформульовано напрямки залучення інвестицій для фінансування інновацій і зростання конкурентоспроможності виробництва;

запропоновано організаційні форми управління новими розробками, обґрунтовано принципи бенчмаркінгу для реалізації стратегій інноваційного розвитку підприємств;

розроблена багаторівнева структура управління інноваціями, що забезпечує піднесення результатів інноваційної діяльності та прискорення модернізації підприємств;

обґрунтовано методичні положення щодо формування промислових кластерів, сформульовано їх класифікаційні ознаки для створення інноваційної інфраструктури і динамічного розвитку виробництва;

запропоновано показники економічної оцінки інноваційної діяльності підприємств для ефективного використання фінансових ресурсів.

Об'єктом дослідження є процес забезпечення ефективної інноваційної діяльності промислових підприємств для зростання конкурентоспроможності виробництва. Предметом дослідження є наукова система управління інноваціями в умовах розвитку та модернізації економіки України.

Методи дослідження. Теоретичну і методологічну основу дослідження склали наукові праці і методичні розробки провідних вітчизняних і зарубіжних фахівців у галузі управління науково - технічною сферою, законодавчі та нормативні акти України, що стосуються інноваційної та інвестиційної політики держави, фінансування розвитку науково - технічної сфери, регулювання діяльності промислових підприємств.

У процесі обгрунтування цілісної концепції адаптації підприємств до умов модернізації та інноваційного розвитку економіки України, розвитку теоретичних засад управління інноваціями, розробки методологічних принципів управління та обґрунтування пропозицій щодо формування багаторівневої структури управління нововведеннями використано методи наукового відбору і системного аналізу. Для дослідження та узагальнення інновацій, аналізу їх видів і ознак, розробки пропозицій щодо створення промислових кластерів використано методи класифікації і групувань. Методи статистичного аналізу та вибіркового обстеження застосовано для визначення основних тенденцій та динаміки впровадження нових розробок. Під час оцінки результатів інноваційної діяльності підприємств використано соціологічні методи у формі анкетування та інтерв'ювання. Методи експертних оцінок застосовано для розрахунку рейтингу та оцінки інвестиційної привабливості підприємств Луганської області. При розробці пропозицій і рекомендацій, спрямованих на вдосконалення показників інноваційної діяльності промислових підприємств, використано економіко-математичні методи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає у розробці цілісної концепції адаптації підприємств до умов інноваційного розвитку економіки України на основі вдосконалення організаційно - економічного забезпечення управління нововведеннями, реалізація якої сприяє зростанню конкурентоспроможності виробництва. У дисертаційній роботі одержано такі теоретико - методологічні та практичні результати, які визначають новизну та є предметом захисту:

1. Розроблено узагальнену класифікацію видів інновацій та принципи їх кодування, яка сприяє формуванню інформаційних засад щодо вдосконалення управління нововведеннями та моніторингу інноваційної діяльності підприємств.

2. Обґрунтовано методологічні принципи управління інноваціями, спрямовані на піднесення ефективності їх матеріально - технічного, фінансового, кадрового, інформаційного забезпечення та поліпшення результатів упровадження нових розробок.

3. Запропоновано стратегії розвитку підприємств з урахуванням їх інноваційного потенціалу для прискорення оновлення виробництва.

4. Зроблено оцінку результатів інноваційної діяльності підприємств і обґрунтовано її вдосконалення для модернізації економіки країни.

5. Сформульовано напрямки інвестиційного забезпечення впровадження інновацій та визначено рейтинг інвестиційної привабливості підприємств для зростання конкурентоспроможності виробництва.

6. Обґрунтовано організаційні форми управління інноваціями і принципи бенчмаркінгу для піднесення інноваційної діяльності підприємств.

7. Розроблена багаторівнева структура управління інноваціями для забезпечення ефективного управління впровадженням нових розробок.

8. Сформульовано методичні положення щодо формування промислових кластерів, їх класифікаційні ознаки і принципи використання для створення інноваційної інфраструктури і поліпшення результатів інноваційної діяльності підприємств.

9. Запропоновано показники економічної оцінки інноваційної діяльності підприємств, які забезпечують визначення рівня їх інноваційної активності та ефективне використання фінансових ресурсів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження у формі науково - методичних положень і практичних розробок щодо вдосконалення управління інноваціями, піднесення конкурентоспроможності підприємств і динамічного розвитку економіки України реалізовані:

регіональними органами управління під час розробки Концепції стабілізації та оздоровлення соціально - економічного стану в Луганській області в умовах реформування економічних відносин, техніко - економічного обґрунтування створення в Луганській області територій пріоритетного розвитку, інноваційної інфраструктури в регіоні, вдосконалення управління новими розробками, при розробці Програми соціально - економічного розвитку Луганської області на 1999 - 2010 роки, схваленої постановою Кабінету Міністрів України № 1024 від 11 червня 1999 р. (довідка Луганської обласної державної адміністрації від 22.03.2000 р. № 22 - 300);

промисловими підприємствами під час реалізації стратегій технічного оновлення та модернізації виробництва, визначення рівня інноваційної активності, оцінки результатів інноваційної діяльності (довідки ВАТ НПФ "Луганські акумулятори" від 09.10.2000 р., № 63-5-2054, ВАТ "Лутугинське державне об'єднання по виробництву валків" від 19.04.2000 р., № 05 -186, ЗАТ "Луганський трубний завод" від 14.06.2000 р., № 8-11-207 -3).

Результати дослідження схвалено Президією Міжнародної академії науки та практики організації виробництва (м. Воронеж, Росія, протокол № 2 від 12 квітня 2000р.), Приватною вищою школою бізнесу та адміністрації (м. Варшава, Польща), Софійським технічним університетом (м. Софія, Болгарія).

Теоретичні висновки, методичні положення та практичні розробки, отримані за результатами дослідження, використовуються в навчальному процесі у вузі (довідка Східноукраїнського національного університету Міністерства освіти і науки України від 15.06.2000 р. №108 - 99 - 1057/62).

Особистий внесок здобувача. Наукові результати, що виносяться на захист, одержано дисертантом особисто й знайшли відображення у роботах, переважна частина яких опублікована самостійно. Внесок автора в колективні опубліковані роботи конкретизовано в списку публікацій.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати досліджень оприлюднені та пройшли апробацію у формі доповідей та виступів на міжнародних і національних теоретичних й науково - практичних конференціях: "Економічні проблеми розвитку промислового виробництва" (м. Одеса, 1995 р.), "Структурні зміни та інвестиційні проблеми української економіки" (м. Харків, 1996 р.), "Міжнародна логістика та маркетинг у країнах з перехідною економікою" (м. Київ-Донецьк, 1996 р.), "Ринок інвестицій та інвестиційний менеджмент" ( м. Ростов-на-Дону, Росія, 1996 р.), "Місто, регіон, держава: проблеми розподілу влади" (м. Слов'яногорськ, 1997 р.), "Управління інвестиційними проектами в економіці на сучасному етапі" (м. Челябінськ, Росія, 1997 р.), "Економічні та соціальні технології перехідного суспільства" ( м. Перм, Росія, 1997 р.), "Університет і регіон" (м. Луганськ, 1996, 1997, 1998, 1999 рр.), "Маркетинг: теорія та практика" (м. Київ-Ялта, 1999 р.), "Управління організацією: діагностика, стратегія, ефективність" (м. Київ-Трускавець, 1999 р.), "Економічна теорія: сучасна парадигма та її еволюція на порозі ХХІ століття" (м. Київ, 2000 р.), "Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики" (м. Київ, 2001 р.), "Тенденції розвитку ринку праці в Україні та проблеми працевлаштування студентів" (м. Луганськ, 2001 р.)

Публікації. За темою дисертації опубліковано 53 роботи, у тому числі дві монографії. Загальний обсяг публікацій - 57,3 д.а., з них 45 д.а. належить особисто дисертанту.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, шести розділів, висновків за розділами, загальних висновків, списку використаних літературних джерел, додатків. Загальний обсяг дисертації 371 стор., у тому числі основного тексту - 351 стор. У дисертації міститься 65 таблиць, 22 рисунки, 14 формул, 2 додатки. Список використаних літературних джерел нараховує 270 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі розкрито сутність і стан проблеми управління інноваціями на промислових підприємствах, обґрунтовано необхідність вдосконалення організаційно - економічного забезпечення управління нововведеннями, визначено актуальність теми дисертації, її зв'язок з напрямками, програмами і темами наукових досліджень. Сформульована мета та завдання дослідження, охарактеризована наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, а також апробація основних положень роботи.

Перший розділ "Розвиток теоретичних засад управління інноваціями для модернізації економіки України" присвячений дослідженню розвитку сутності категорії "інновація" в умовах трансформації економіки, визначенню змісту та основних елементів інноваційних процесів, створенню передумов для ефективного управління новими розробками.

Інноваційний розвиток економіки України передбачає модернізацію та оновлення підприємств, зростання їх конкурентоспроможності, динамічні темпи соціально - економічного розвитку країни. Ураховуючи недоліки існуючої системи управління інноваціями, обгрунтовано напрямки вдосконалення організаційно - економічного забезпечення впровадження нововведень, які передбачають розробку методологічних принципів управління інноваціями, використання ефективних форм організації інноваційних процесів, створення спеціалізованих підрозділів для освоєння нових проектів, забезпечення необхідних матеріально - технічних і фінансових ресурсів для впровадження інновацій, підвищення результатів нових розробок на основі використання принципів бенчмаркінгу та досвіду виробників - конкурентів, вдосконалення системи стимулювання впровадження інновацій, оцінку інноваційної активності підприємств та ін.

Обґрунтування та розробка інноваційної стратегії розвитку промислових підприємств передбачає використання нових форм і методів фінансування, реалізації та стимулювання нововведень. Вдосконалення організаційно - економічного забезпечення управління інноваціями на промислових підприємствах в умовах трансформації економіки вимагає нового підходу до трактування категорії "інновація". За визначенням дисертанта, інновація у широкому сенсі - це поява нового в деякій сфері розвитку суспільства; у вузькому значенні - це впровадження нововведення для отримання прибутку та зростання конкурентоспроможності підприємств.

Перехід економіки України до моделі інноваційного розвитку гальмується недостатнім фінансуванням науково - технічної сфери, відсутністю умов для розвитку конкуренції та зростання попиту на нову продукцію, впливом чинників несталого ринкового середовища на результати діяльності підприємств, що вимагає вдосконалення форм і методів організаційно - економічного забезпечення управління інноваціями для зростання темпів модернізації та оновлення виробництва. Оскільки провідним елементом змін у будь - якій сфері суспільства є розвиток науки і техніки, впровадження у виробництво результатів нових розробок, у дисертації обгрунтовано та надано класифікаційні ознаки інновацій для доцільного вибору підприємствами нововведень, що впроваджуються.

Дисертантом розроблено та запропоновано узагальнену класифікацію видів інновацій, яка спрямована на інформаційне забезпечення нових розробок, дозволяє прискорити пошук конкретних видів нововведень і забезпечує підвищення інноваційної діяльності підприємств. У наведеній схемі класифікації у дужках подано цифрові коди видів інновацій, що є основою їх кодування (рис.1). Код інновації містить 12 цифр (від 1 до 12), що відзначають класифікаційні ознаки окремих видів інновацій. Кожна цифра коду зазначає конкретну ознаку інновації з урахуванням її виду (рис.2).

Рис. 1. Схема узагальненої класифікації видів інновацій

Рис. 2. Схема кодування інновацій

Наприклад, якщо інновація має код 221134125121, то цифри послідовно відзначають вид інновації за конкретними ознаками: 2 - модифікаційна інновація; 2 - відносна новизна; 1 - тривалий життєвий цикл інновації; 1 - повний інноваційний процес; 3 - інновація третього порядку; 4 - корпоративний рівень розробки інновації; 1 - промислова сфера використання; 2 - міжорганізаційний інноваційний процес; 5 - соціальна сфера діяльності підприємства; 1 - власні кошти фінансування; 2 - низький ступінь ризику; 1 - висока ефективність (результативність).

Запропонований дисертантом розподіл інновацій за видами у залежності від тривалості та особливостей інноваційного процесу, використання принципів їх кодування дозволяє створити банк даних, який містить відомості про можливе використання певних видів інновацій. Це спрямовано на інформаційне забезпечення пошуку нововведень, що впроваджуються, моніторинг інноваційної діяльності підприємств та її результатів, формування інформаційної інфраструктури та розвиток інноваційного підприємництва.

У залежності від виду та особливостей впроваджуваного нововведення інноваційний процес може включати всі його стадії (довгий цикл), або містити тільки певні фази (короткий цикл). Запропоновано розподіл ІП на повний та неповний, або мозаїчний у залежності від особливостей забезпечення нововведень необхідними матеріально - технічними ресурсами, фінансовими коштами, кваліфікованим персоналом.

Для піднесення ефективності управління новими розробками визначено чинники, що гальмують реалізацію інновацій. Дисертантом запропоновано їх класифікацію за наступними групами: 1) політико - правові; 2) техніко - економічні; 3) організаційно - управлінські; 4) соціально - психологічні. Оцінка цих чинників з урахуванням їх впливу на інноваційну діяльність підприємств дозволяє більш ефективно реалізувати пріоритетні напрямки та цільові програми модернізації та оновлення виробництва.

Оскільки піднесення ефективності управління інноваціями вимагає використання певних форм організації інноваційних процесів, обгрунтовано особливості адміністративно-господарської, програмно-цільової, ініціативної форм. Хоча достатньо ефективною є ініціативна форма, яка передбачає створення спеціальних ініціативних груп, венчурних фірм з освоєння нововведень, для інноваційного розвитку економіки України, реалізації науково - технічної та інноваційної політики держави доцільно використання програмно - цільового методу управління новими розробками. Зазначений підхід забезпечує створення механізму підтримки цільових програм, залучення необхідних ресурсів і коштів для пріоритетного розвитку науково - технічної сфери.

В теорії управління інноваціями важливе місце посідає поняття життєвого циклу інновації (ЖЦІ) як процесу її безперервного руху та розвитку. Межі ЖЦІ визначаються змістом та особливостями кінцевого продукту, реалізацією якого завершується інноваційний процес. Для забезпечення ефективного втілення перспективних ідей у нові вироби доцільно ураховувати скорочення життєвого циклу товару під впливом змін попиту на них, що вимагає ефективного використання науково-технічного потенціалу підприємств, ресурсного та фінансового забезпечення впроваджуваних інновацій.

У роботі обґрунтовано причини існування протилежних концепцій щодо появи нововведень: 1) у разі погіршення становища підприємств, коли виникає необхідність здійснення змін, модернізації та оновлення виробництва; 2) якщо діяльність підприємств характеризується стабільним розвитком, вони прагнуть розширити ринки збуту та підвищити доходи, що примушує їх активізувати інноваційну діяльність. Ураховуючи недостатній обсяг фінансування нових розробок, необхідне створення умов для зростання ринкового попиту на інноваційну продукцію, розвитку конкуренції вітчизняних виробників. Це забезпечує залучення коштів, потрібних для піднесення темпів впровадження нововведень, поліпшення показників інноваційного розвитку економіки.

Відзначено, що управління інноваціями повинно бути спрямоване на впровадження не тільки окремих нововведень, але й інноваційних кластерів, тобто базисної інновації, поява якої супроводжується виникненням сполучених з нею сателітних нововведень. В теорії інновацій концепція кластерів виконує подвійну функцію. По - перше, вона відбиває кількісну нерівномірність появи та реалізації інновацій; по - друге, характеризує ступінь їх якісної сумісності. Забезпечення ефективного управління кластером інновацій дозволяє досягти радикальних змін у технології виробництва та оновлення продукції. Успішна реалізація інновацій передбачає ефективне використання потенціалу та ресурсів підприємств для зростання їх конкурентоспроможності.

Удосконалення організаційно - економічного забезпечення управління новими розробками передбачає створення умов для ефективної реалізації інновацій: їх нормативно - законодавче забезпечення, залучення фінансових коштів, матеріально-технічних ресурсів, кваліфікованого персоналу, формування спеціальних підрозділів впровадження нововведень, розвиток взаємовигідної співпраці виробників, регулювання трансферу технологій, розробку системи стимулювання нових проектів.

В роботі обґрунтовано необхідність використання різних варіантів управління нововведеннями. Якщо реалізуються радикальні нововведення, які включають усі стадії ІП (повний цикл), необхідно використовувати стратегічний варіант управління. Під час впровадження модифікаційних нововведень, коли інноваційний процес складається з окремих стадій (неповний цикл), доцільно застосовувати тактичний варіант. Реалізація першого варіанта більш складна і вимагає залучення цілого комплексу елементів, які супроводжують інновації: кадри, ресурси, техніка, фінанси; другого - пов'язана з окремими елементами, які забезпечують нововведення, - маркетинг і збут поліпшених виробів. Диференційований підхід до управління інноваціями дозволяє урахувати їх особливості, сприяє підвищенню темпів впровадження у виробництво нових розробок.

Ураховуючи потенціал та наявність ресурсів і коштів на підприємствах для зростання їх доходів і конкурентоспроможності, у роботі запропоновано наступні варіанти стратегій розвитку виробництва: 1) диверсифікаційна; 2) технологічна; 3) інвестиційна; 4) інноваційна; 5) маркетингова; 6) матеріально - технічна; 7) фінансова; 8) організаційно - управлінська; 9) кадрова; 10) соціально - психологічна. Забезпечення стабільного розвитку підприємств вимагає використання інноваційної стратегії, яку запропоновано реалізовувати у формі: а) розроблення нового продукту, включаючи повний цикл інноваційного процесу; б) випуску товарів шляхом переймання нових технологій, закупівлі патентів і ліцензій, тобто розвитку трансферу нових розробок, що передбачає неповний цикл інноваційного процесу; в) випуску освоєної іншими виробниками продукції на основі її модифікації при неповному (мозаїчному) циклі інноваційного процесу.

У залежності від форми реалізації інноваційної стратегії дисертантом обґрунтовано класифікацію підприємств за наступними групами - 1) високотехнологічні підприємства; 2) підприємства з високим рівнем освоєння інновацій; 3) підприємства з елементами новаторського підходу. Для кожної з цих груп запропоновано диференційований підхід до управління з метою підвищення інноваційної діяльності та конкурентоспроможності підприємств.

У другому розділі "Адаптація зарубіжного досвіду управління науково - технічною сферою для економіки України" визначено та обґрунтовано сучасні тенденції розвитку інноваційної сфери у зарубіжних країнах, сформульовано основні напрямки інноваційної політики промислово розвинених країн, запропоновано організаційно - економічне забезпечення нововведень та заходи щодо стимулювання розвитку інноваційної діяльності підприємств.

Визначено, що для формування економіки інноваційного типу необхідно створення в Україні мережі інноваційних структур, яка передбачає розвиток спеціальних (вільних) економічних зон і територій пріоритетного розвитку, технополісів, технопарків, бізнес - інкубаторів та ін. Важливим чинником забезпечення активізації участі України в міжнародних інноваційних програмах та проектах є розвиток взаємовигідної кооперації та співпраці у науково - технічній сфері з іншими країнами світу. Це вимагає вдосконалення існуючої нормативно - законодавчої бази, яка повинна відповідати міжнародним стандартам і типовим правилам. В дисертації обґрунтовано можливість використання зарубіжного досвіду розвитку науково - технічної сфери з урахуванням його адаптації для умов оновлення та модернізації економіки України. Реалізація обґрунтованої державної політики у науково - технічній сфері, пріоритетне фінансування інноваційних секторів економіки, надання певних пільг високотехнологічним підприємствам і стимулювання НДДКР, використання ефективних організаційних форм управління новими проектами, узгодження вітчизняного законодавства у сфері розвитку експорту із законодавством зарубіжних країн спрямовано на зростання конкурентоспроможності українських підприємств.

Під час вибору та проведення інноваційної політики державі слід орієнтуватися на запропоновані у дисертації такі її види, як політика "технологічного поштовху", ринкової та соціальної орієнтації, політика, спрямована на вдосконалення економічної структури господарського механізму. Для підприємств доцільне використання наступних стратегій інноваційного розвитку: стратегії "переносу", "переймання", "нарощування". Запропоновано створення на підприємствах спеціальних організаційних структур для освоєння нових розробок: малих інноваційних фірм, центрів малого бізнесу, венчурних підрозділів, що забезпечує стабілізацію виробництва, зростання рівня їх конкурентоспроможності та прибутку, піднесення темпів оновлення економіки країни. Вдосконалення інноваційної політики держави передбачає формування інноваційної інфраструктури, створення "точок росту", розвиток високотехнологічних виробництв і зон (територій) інноваційного підприємництва для економічно мотивованого об'єднання усіх учасників інноваційного процесу та ефективної співпраці державних і регіональних органів управління.

В роботі доведено, що інноваційний розвиток економіки передбачає підвищення попиту на наукоємну продукцію для зростання конкурентоспроможності вітчизняних товарів, маркетинг нових виробів та освоєння ринків збуту. Визначено, що ринок інновацій у залежності від особливостей реалізації нових розробок підрозділяється на такі групи фірм: фірми - експлеренти, фірми - патієнти, фірми - комутанти, фірми - віоленти. У дисертації запропоновано доповнити їх, урахувуючи особливості та зміст інноваційного процесу, фірмами - консьюментами, які реалізують інновації шляхом закупівлі патентів, ліцензій на виробництво нової продукції, тобто здійснюють трансфер технологій, та фірмами - інвенторами, що займаються розробленням і впровадженням інноваційних проектів. Останню групу фірм можна підрозділити на фірми, які реалізують повний цикл інноваційного процесу, і фірми, що здійснюють тільки розробку та продаж технічної документації на нову продукцію.

У роботі обґрунтовано і запропоновано заходи щодо стимулювання та підтримки інноваційної діяльності підприємств і установ. Пряме заохочення повинно реалізовуватися у формі укладання контрактів на виконання НДДКР, фінансування цільових програм, надання дотацій, кредитних пільг, страхування ризику під час розробки інноваційних проектів. Непряме стимулювання включає встановлення податкових та амортизаційних пільг, знижки податків на інвестиції, які спрямовуються у сферу НДДКР, підтримку розвитку інноваційного підприємництва та малого бізнесу. В Україні поряд із створенням механізмів державного стимулювання інноваційної діяльності підприємств доцільно також застосування певних санкцій під час використання ними старих технологій та обладнання, низьких темпів оновлення продукції.

Третій розділ "Оцінка сучасних тенденцій інноваційної діяльності промислових підприємств України для її вдосконалення" присвячений аналізу тенденцій розвитку промислового потенціалу України в умовах трансформації економіки, визначенню особливостей та динаміки інноваційної діяльності промислових підприємств та її регіональних аспектів.

У роботі розглянуто сутність змін, які відбуваються в економіці України у зв'язку з реформуванням форм власності, удосконаленням системи управління виробництвом, його матеріально - технічним та фінансовим забезпеченням, маркетингом, рекламою та збутом продукції, піднесенням доходів і рівня конкурентоспроможності підприємств. Проведений аналіз показав, що економічна ситуація в Україні нестабільна. У промисловості зберігаються тенденції погіршення стану основних фондів, обмеженості інвестиційних ресурсів, низьких темпів оновлення виробництва. Не подолано відставання від зарубіжних країн за темпами фінансування науково - технічної сфери, результатами НДДКР, створення та освоєння нової продукції. Інноваційне підприємництво ще не відіграє значної ролі у розвитку економіки України. На підприємствах уповільнилось впровадження прогресивних технологій, нового устаткування, оновлення продукції. Існують недоліки у визначенні попиту на інноваційну продукцію та стимулюванні його зростання, проведенні маркетингових досліджень ринку, поліпшенні патентно - ліцензійної роботи. Розвитку інноваційної сфери перешкоджають недостатні обсяги фінансових коштів для модернізації та оновлення виробництва, недоліки в існуючій системі управління підприємствами, неефективна система стимулювання робітників. Це негативно впливає на результати інноваційної діяльності промислових підприємств України, яка у 1991 - 2000 роках характеризувалась несталою динамікою (табл.1).

Таблиця 1

Показники інноваційної діяльності промислових підприємств України у 1991 - 2000 роках

Показники

Роки

1991

1995

1996

1999

2000

2000

до 1991,%

1

2

3

4

5

6

7

Комплексно механізовано та автоматизовано цехів, дільниць, виробництв

463

169

129

103

98

21,2

Введено до дії механізованих поточних і автоматичних ліній

810

217

170

147

179

22,1

Впроваджено:

гнучких виробничих систем

7

4

3

10

5

71,4

модулів

29

1

1

48

7

24,1

роботизованих технологічних комплексів

35

2

2

1

-

-

промислових роботів

149

15

9

19

4

2,7

металоріжучих верстатів із ЧПУ

1787

108

30

43

66

3,7

нових прогресивних технологічних процесів

7307

2936

2138

1203

1403

19,2

з них маловідходних, ресурсозберігаючих і безвідходних

1825

1044

688

423

430

23,6

Освоєно виробництво нових видів продукції, найменувань

13790

11472

9822

12645

15323

111,1

з них товарів народного споживання

11482

9398

7981

10140

12539

109,2

У роботі доведено, що недостатні темпи модернізації виробництва, впровадження нових розробок супроводжуються скороченням доходів підприємств, зниженням їх конкуренції. Визначено, що більш високі результати інноваційної діяльності були характерні для великих підприємств з чисельністю працюючих до 5 тис. осіб, які мають розвинену матеріально - технічну базу, необхідні ресурси та фінансові кошти для освоєння інновацій. Фінансування нових розробок здійснювалось за рахунок власних коштів підприємств, частка бюджетних та позабюджетних коштів була незначною. Розвиток малого бізнесу та інноваційного підприємництва характеризується недостатніми темпами та не сприяє створенню інноваційної інфраструктури. Запропоновано вдосконалення існуючої нормативно - законодавчої бази для створення розвиненої мережі інноваційних підприємств, розвитку венчурних (ризикових) фірм, стимулювання малого інноваційного бізнесу.

Проведений аналіз підтверджує негативні тенденції інноваційної діяльності в індустріальних регіонах України. Наприклад, на підприємствах Луганської області у 1991 - 2000 роках відзначалося погіршення основних показників інноваційної діяльності. Оновлення промислової продукції на підприємствах машинобудування скоротилося у 2,7 рази. Частка продукції, освоєної за останні три роки, знизилася до 1 - 2% у загальному її обсязі. Дані вибіркового обстеження показали, що інноваційною діяльністю займалася невелика частка обстежених підприємств - 18,9%. Спостерігалася тенденція більш високої інноваційної діяльності на середніх і великих підприємствах із чисельністю працівників від 200 до 4999 осіб. Значну частку фінансових коштів було витрачено на впровадження інновацій технологічних видів. Освоєння нових розробок забезпечило вдосконалення таких показників роботи підприємств, як приріст продукції - 60,4%; розширення внутрішнього ринку - 59,5%; підвищення конкурентоспроможності виробництва - 53,2%.

Хоча інноваційна діяльність промислових підприємств останнім часом за деякими показниками відзначалася певними коливаннями, суттєвого зростання темпів впровадження нових розробок не відбулося. Основними джерелами фінансування нових проектів були власні кошти підприємств. У зв'язку з обмеженістю фінансових ресурсів у виробників і замовників нової продукції, реалізація на підприємствах крупних інноваційних проектів була неможливою.

У роботі визначено основні причини, які стримують підвищення інноваційної діяльності підприємств. За ступенем важливості ці чинники розподілилися на наступні: обмеженість коштів для фінансування інновацій на підприємствах, відсутність необхідних ресурсів у замовників, труднощі з придбанням сировини, значні витрати на освоєння нових розробок, високі відсоткові ставки по кредитах, недоліки існуючої нормативно - законодавчої бази, низький попит на нову продукцію, високий рівень ризику.

Оскільки тенденції стану інноваційної сфери України аналогічні з особливостями інноваційної діяльності російських підприємств, дисертантом обґрунтовано вдосконалення нормативно - законодавчої бази регулювання та розвитку міжнародної співпраці, фінансової підтримки пріоритетних напрямків виконання НДДКР і реалізації інноваційних проектів, розширення науково - технічного та економічного співробітництва підприємств України, Росії та інших країн СНД, створення промислово - фінансових груп, об'єднання ресурсів і коштів технологічно пов'язаних підприємств для прискореного впровадження нових розробок.

У дисертації обґрунтовано висновок про те, що реформування економіки України стосується більш макрорівня. На рівні підприємств ще не створено ефективних стимулів для оновлення технічної бази виробництва, зростання випуску інноваційної продукції. Зміна форм власності підприємств не забезпечила посилення темпів освоєння нових розробок, підвищення конкурентоспроможності виробництва, не здійснюється впровадження інновацій радикальних видів, оскільки вони вимагають значних фінансових витрат. Інноваційна діяльність підприємств у регіональному розрізі характеризується несталими тенденціями. Проведений аналіз показав, що за деякими напрямками ведучі позиції займали підприємства Дніпропетровської, Харківської, Донецької та Луганської областей, але відносно до загальної кількості підприємств показники їх інноваційної діяльності були нижчі, ніж у інших регіонах країни. У роботі сформульовано пропозиції щодо здійснення регіональної диференціації державної інноваційної політики, вдосконалення механізму державного замовлення на високотехнологічну продукцію, регулювання трансферу технологій, моніторингу інноваційної активності підприємств регіонів для забезпечення ефективного використання фінансових коштів, впровадження сучасних управлінських технологій у сфері інноваційного розвитку економіки України.

У четвертому розділі "Розвиток фінансового забезпечення нових розробок" сформульовано та обґрунтовано нові підходи до залучення інвестиційних ресурсів для освоєння нововведень. Ураховуючи обмеженість державних джерел фінансування і власних коштів підприємств, необхідна розробка механізму стимулювання притоку капіталу для впровадження нових проектів на основі розвитку венчурного фінансування, зростання позабюджетних коштів, залучення капіталу страхових та інвестиційних компаній, пенсійних фондів, комерційних банків, приватних і зарубіжних інвестицій. Оскільки провідну роль в інвестуванні виробництва відіграють власні кошти підприємств, такі, як прибуток, амортизаційні відрахування, надходження від продажу акцій, для підвищення темпів впровадження нових розробок необхідне забезпечення ефективного використання власних джерел підприємств. На думку автора, основним завданням державних і регіональних органів управління є розвиток недержавних форм фінансування нових проектів, створення інноваційних фондів на підприємствах і в регіонах, звільнення від податків частки прибутку, яку спрямовано на освоєння інновацій, стимулювання зростання заощаджень населення, залучення коштів комерційних банків, тощо. Оскільки ризик під час фінансування модернізації та оновлення виробництва є досить високим, у роботі обґрунтовано пропозиції щодо аналізу та оцінки фінансового стану підприємств, розрахунку рейтингу привабливості промислових об'єктів для потенційних інвесторів, удосконалення механізму залучення капіталу для розвитку інноваційних секторів економіки.

Для зростання конкурентоспроможності підприємств, ефективного використання фінансових коштів запропоновано рейтинговий підхід до розрахунку рівня фінансової сталості промислових підприємств та їх інвестиційної привабливості. Оцінка рейтингу проведена з використанням таких показників, як рентабельність акціонерного капіталу, продажів, активів, коефіцієнт капіталізації та покриття, фондовіддача, коефіцієнт обігу активів, перевищення терміну сплати дебіторської заборгованості над терміном сплати кредиторської заборгованості. Розраховано також коефіцієнти фінансової незалежності ("автономії"), фінансової стабільності, фінансового левериджа, обігу оборотних коштів, абсолютної ліквідності.

У результаті проведеної дисертантом оцінки та розрахунку рейтингу інвестиційної привабливості галузей та підприємств Луганської області визначено, що найбільш перспективними для інвесторів були підприємства кольорової металургії, харчової та нафтопереробної промисловості. Далі місця у рейтингу зайняли підприємства таких галузей, як машинобудування та металообробка, хімія, чорна металургія та вугільна промисловість. Провідні позиції у розрізі підприємств мали спільне підприємство "Інтерсплав" (м. Свердловськ), ВАТ "Стаханівський завод феросплавів", ВАТ "Лутугинський завод по виробництву валків". Запропонований підхід забезпечує обгрунтовану оцінку інвестиційної привабливості підприємств, більш ефективне використання фінансових ресурсів, визначення пріоритетних напрямків інвестування виробництва, зниження ризику втрати вкладеного капіталу та вибір об'єктів, найбільш перспективних для залучення коштів. Зростання обсягів фінансування підприємств вимагає вдосконалення нормативно - законодавчої бази, яка повинна бути ідентичною для вітчизняних і зарубіжних інвесторів, розробки єдиних критеріїв експертизи та оцінки інноваційних проектів.

Відсутність фінансових коштів для реалізації великих інноваційних проектів знижує інноваційну діяльність підприємств, які вимушені займатися вдосконаленням продукції та підвищенням її якості. Як свідчать дослідження, такої стратегії дотримувалися підприємства Луганської та Донецької областей - Свердловське СП "Інтерсплав", ВАТ "Лутугинський завод по виробництву валків", ЗАТ "Луганський трубний завод", Луганський хімфармзавод, Горлівське ВАТ "Концерн "Стірол" та ін. Ураховуючи особливості інноваційного розвитку та модернізації підприємств, у дисертації обґрунтовано заходи щодо державної підтримки та надання цільових податкових і кредитних пільг високотехнологічним підприємствам, створення спеціальних підрозділів на підприємствах для впровадження інновацій, вдосконалення венчурного фінансування, трансферу нових технологій, стимулювання розвитку малого інноваційного підприємництва.

У п'ятому розділі "Вдосконалення організаційного забезпечення впровадження інновацій" наведено аналіз та обгрунтовано пропозиції щодо розвитку організаційних форм впровадження нових розробок. Оскільки існуюча система управління нововведеннями не забезпечує інноваційного розвитку економіки, для зростання конкурентоспроможності підприємств і підвищення їх доходів автором обгрунтовано використання послідовної, паралельної, інтеграційної форм управління нововведеннями. Вибір підприємствами певних форм визначається особливостями інновацій, які впроваджуються, обсягом фінансових коштів і матеріально - технічних ресурсів, інноваційним потенціалом підприємств, стратегією розвитку виробництва.

Для зростання ефективності управління нововведеннями у роботі запропоновано використання принципів бенчмаркінгу, або аналізу та оцінки результатів інноваційної діяльності підприємств відносно рівня конкурентів у сфері їх діяльності. Цей підхід забезпечує інноваційний розвиток підприємств, моніторинг освоєння нових розробок, поліпшення управління нововведеннями. Використання бенчмаркінгового підходу сприяє прискоренню впровадження нововведень на основі взаємодії окремих стадій інноваційного процесу та принципів бенчмаркінгу (рис.3).

Прискорення темпів інноваційного оновлення економіки України вимагає піднесення ефективності нових розробок. Для отримання мультиплікативного ефекту під час впровадження нововведень дисертантом обґрунтовано необхідність забезпечення кластерного освоєння інновацій. У роботі запропоновано використання термінів "компліментарність", або взаємодоповнення та "констеляція", або концентрація інновацій для поглибленої характеристики базисних і сателітних нововведень, які складають інноваційний кластер. Кластерний підхід до впровадження інновацій забезпечує ефективну реалізацію потенціалу, який мають базисні та сателітні нововведення.

Для створення передумов появи та освоєння базисних і сателітних інновацій необхідно формування так званої інноваційної ніши. У дисертації обґрунтовано засоби забезпечення нормативно - законодавчих основ, організаційно - економічних, соціальних, інформаційних передумов впровадження радикальних інновацій, сприяння розвиткові "точок зростання", спрямованих на інноваційну модернізацію економіки країни. Запропоновано заходи щодо створення кластерів промислових підприємств, що забезпечує розвиток взаємовигідної співпраці виробників, формування інноваційної інфраструктури, підвищення ефективності освоєння нововведень за рахунок впровадження групи (або кластеру) взаємопов'язаних інновацій. На думку дисертанта, зростання конкурентоспроможністі підприємств і регіонів можливо досягти на основі об'єднання виробничих потенціалів взаємопов'язаних (суміжних) підприємств, спільної реалізації ними великих інноваційних проектів. Це вимагає організації взаємовигідної співпраці підприємств, які мають інноваційний потенціал, і постачальників сировини, з пайовим розподілом нової продукції, створення фондів фінансової підтримки розвитку та оновлення виробництва. Застосування принципів спеціалізації, організація промислових кластерів спрямовані на підвищення інноваційної діяльності, ефективне використання фінансових, матеріально - технічних ресурсів, інформаційної бази і кадрового потенціалу підприємств.


Подобные документы

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.