Фіскальний механізм у системі державного регулювання

Концептуальні засади аналізу системи державного регулювання економіки. Теоретико-методологічні основи фіскального механізму системи державного регулювання економіки. Трансформація фіскального механізму на сучасному етапі суспільного розвитку України.

Рубрика Экономика и экономическая теория
Вид автореферат
Язык украинский
Дата добавления 24.06.2014
Размер файла 49,9 K

Отправить свою хорошую работу в базу знаний просто. Используйте форму, расположенную ниже

Студенты, аспиранты, молодые ученые, использующие базу знаний в своей учебе и работе, будут вам очень благодарны.

Размещено на http://www.allbest.ru/

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МАСЛІЧЕНКО СЕРГІЙ ОЛЕКСАНДРОВИЧ

УДК 336. 132

ФІСКАЛЬНИЙ МЕХАНІЗМ У СИСТЕМІ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ

Спеціальність 08. 01. 01 - Економічна теорія

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Київ-2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана на кафедрі політичної економії факультетів управління та маркетингу Київського національного економічного університету Міністерства освіти і науки України, м. Київ.

Науковий керівник:

доктор економічних наук, професор

Бєляєв Олександр Олександрович,

Київський національний економічний університет, завідувач кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, доцент

Кваснюк Борис Євгенович,

Інститут економічного прогнозування НАН України, заступник директора

кандидат економічних наук, доцент

Розинка Олександр Миколайович,

Рада з національної безпеки і оборони України, завідувач відділу Апарату

Провідна установа:

Інститут економіки НАН України, відділ теоретичних проблем регулювання економіки, м. Київ

Захист відбудеться “12” грудня 2002 р. об 11. 00 год. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26. 006. 03 у Київському національному економічному університеті за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 317.

З дисертацією можна ознайомитись в бібліотеці Київського національного економічного університету за адресою: 03680, м. Київ, проспект Перемоги, 54/1, ауд. 201.

Автореферат розісланий “11” листопада 2002 р.

В. о. вченого секретаря

спеціалізованої вченої ради

доктор економічних наук, професор Є. Г. Панченко

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

фіскальний державне регулювання економіка

Актуальність теми. Cоціально-економічна трансформація, що відбувається в Україні з моменту набуття нею статусу незалежної держави, порушила комплекс теоретичних і практичних питань стосовно державного регулювання перехідною економікою, що передбачає розробку й впровадження нових форм і методів системного управління економікою. Чільне місце у цій системі посідає фіскальний механізм, пов'язаний з використанням державних фінансів для вирішення економічних і соціальних завдань нашого суспільства.

Сучасні економічні реалії переконливо свідчать, що побудова моделі економіки ринкового типу вимагає теоретичного переосмислення та практичного дослідження місця й ролі фіскального механізму в системі державного регулювання. Свою безпосередню реалізацію це знаходить у цілеспрямованому впливі фіскальних відносин на формування відповідних пропорцій розвитку продуктивних сил, пропорцій розподілу факторів виробництва та його результатів, що дало б змогу гарантувати соціальний захист населення, найповніше задовольнити його потреби в суспільних економічних благах, забезпечити міжгалузевий і міжтериторіальний перерозподіл фінансових ресурсів та їх концентрацію на найважливіших напрямах соціально-економічного розвитку.

Значення фіскального механізму за умов перехідної економіки посилюється ще й тим, що він є провідним інструментом, за допомогою якого здійснюється регулювання економічних процесів, чого не можна так конструктивно досягнути іншими методами, в тому числі й чисто ринковими. Держава об'єктивно змушена активніше використовувати функцію перерозподілу фінансових ресурсів для забезпечення соціальних гарантій населення, фінансування соціально-культурної сфери, оборони країни й управління, міждержавних економічних зв'язків.

Будучи за своєю суттю концентрованим виразом економічних умов, які превалюють у суспільстві, фіскальний механізм постійно трансформується (ускладнюється і вдосконалюється) відповідно до тенденцій соціально-економічного розвитку. Це зумовлює необхідність глибшого теоретичного дослідження основних напрямів трансформації фіскального механізму з метою вироблення адекватної фіскальної політики. Найсуттєвіших змін фіскальний механізм зазнає внаслідок науково-технічного прогресу, який змінив характер розвитку ринкової економіки, а також її соціалізації наприкінці ХХ століття.

Україна, як й інші країни з перехідною економікою, опинилася серед учасників цього процесу. Тому таким важливим є теоретичний аналіз та осмислення основних тенденцій трансформації фіскального механізму в розвинутих країнах світу. Конструктивне значення такого дослідження багаторазово зростає внаслідок наявності загальних закономірностей змін у національних фіскальних системах в світовій економіці, а також через надто стрімке входження України в процес міжнародного поділу праці.

Слід зазначити, що проблема участі держави в економіці, визначення її місця, ролі та функцій досліджувалися представниками найрізноманітніших шкіл і течій у різні епохи та періоди. Зокрема, ці питання розглядалися у працях А. Сміта, К. Маркса, Ф. Енгельса, В. Леніна, Г. Плеханова, Дж. М. Кейнса, В. Ойкена, П. Самуельсона, К. Макконнелла, С. Брю, М. Фрідмена, Я. Корнаї, Дж. Сакса, Дж. Стігліца та інших видатних економістів.

Широке відображення проблема державного регулювання за умов перехідної економіки, його форм і методів, у тому числі фінансових, знайшло в працях відомих українських вчених Ю. Бажала, Л. Бесчасного, О. Бєляєва, В. Богині, А. Гальчинського, В. Гейця, О. Гоша, С. Дзюбика, Б. Кваснюка, І. Лукінова, І. Луніної, І. Михасюка, С. Мочерного, В. Опаріна, М. Павловського, Ю. Пахомова, А. Покритана, А. Савченка, В. Федосова, А. Чухна та інших, а також знаних російських економістів Л. Абалкіна, А. Бузгаліна, Л. Дробозіної, В. Іноземцева, Л. Колганова, А. Лівшиця, В. Орешина, А. Петрова, В. Радаєва та багатьох інших.

Незважаючи на значну кількість напрацювань у галузі державного регулювання, а також досліджень щодо його функціональних складових, зокрема фіскальної, поки що відсутні глибокі комплексні розробки проблеми фіскального механізму в системі державного регулювання, його форм і методів. Разом з тим уже назріла необхідність дослідження нових тенденцій та особливостей фіскального регулювання за становлення якісно нової домінанти соціально-економічних відносин, а також урахування позитивного досвіду фіскальних реформ у розвинутих країнах з метою вдосконалення фіскального механізму перехідної економіки України.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з планом науково-дослідних робіт кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу Київського національного економічного університету (тема “Соціально-економічні функції держави перехідної економіки”, № державної реєстрації 0197U004166). Автором під час виконання цієї теми підготовлено окремий підрозділ “Фіскальний механізм у системі державного регулювання перехідної економіки”.

Мета і задачі дослідження. Головною метою дисертаційного дослідження є теоретико-методологічний і практичний аналіз змісту, функцій фіскального механізму системи державного регулювання та його еволюції як невід'ємного суттєвого відтворювального елемента функціонування сучасної економічної системи, а також обґрунтування його ролі за перехідної економіки.

Відповідно до вказаної мети в дисертації поставлені такі завдання:

обґрунтувати методологічні й теоретичні засади змісту та структури системи державного регулювання;

розкрити еволюцію системи державного регулювання та дослідити об'єктивні закономірності трансформації функцій держави;

з'ясувати зміст механізму державного регулювання на сучасному етапі шляхом вивчення форм і методів впливу держави на соціально-економічні процеси;

визначити фіскальний механізм в системі державного регулювання як визначальний функціональний елемент господарського механізму;

вивчити структурні компоненти фіскального механізму - бюджетний і податковий механізми та їх вплив на соціальний і економічний розвиток;

дослідити трансформацію фіскального механізму, яка детермінована науково-технічним прогресом та соціалізацією економіки;

розкрити специфічні риси та напрями вдосконалення фіскального механізму за умов перехідної економіки України.

Об'єкт дослідження - система державного регулювання економіки як сукупність організаційно-економічних відносин, пов'язаних з регулюванням соціально-економічних процесів у масштабі національного господарства.

Предмет дослідження - фіскальний механізм у системі державного регулювання та його еволюція на сучасному етапі економічного розвитку.

Методи дослідження - у дисертації застосовується системний метод, методи аналізу та синтезу, абстрактного та конкретного, індукції та дедукції, єдності історичного та логічного, статистичних порівнянь, наукового передбачення. В основі аналізу системи державного регулювання та його фіскального механізму лежить комплексний підхід, який базується на теоретичних і практичних положеннях наукових праць вітчизняних і зарубіжних вчених.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі та нормативні акти України, монографічні праці вітчизняних і зарубіжних економістів. Використовуються дані статистичних щорічників, інформаційно-аналітичних бюлетенів й оглядів, довідкова література тощо.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в такому:

концептуально узагальнено тенденції еволюції системи державного регулювання, що зумовило трансформацію його форм і методів у напрямі посилення фіскальних важелів впливу держави на соціально-економічні процеси в суспільстві;

визначено зміст поняття “фіскальний механізм” як сукупності організаційно-економічних відносин з приводу розподілу та перерозподілу національного доходу з метою досягнення загальноекономічних і соціальних цілей у суспільстві;

досліджено місце і роль фіскального механізму в структурі господарського механізму, що обумовлюється імперативним характером державних фінансів у системі економічних відносин;

розкрито структуру фіскального механізму, в якій досліджено діалектику взаємозв'язку та взаємодії двох специфічних механізмів: бюджетного та податкового, виокремлено їх характерні риси та шляхи взаємоузгодженості в процесі реалізації економічної політики;

обґрунтовано концептуальний підхід до аналізу змісту еволюції фіскального механізму як складного комплексного процесу, що об'єктивно зумовлюється трансформацією органічних складових економічного базису суспільства - розвитком продуктивних сил і посиленням соціалізації економічних відносин;

досліджено напрями змін у фіскальному механізмі, що відбуваються внаслідок науково-технічного прогресу, та обґрунтована об'єктивна необхідність посилення соціальної спрямованості фіскального механізму на сучасному етапі суспільного розвитку;

проаналізовано специфіку функціонування фіскального механізму в перехідній економіці України та обґрунтовано його неадекватність періоду становлення ринкових відносин, в зв'язку з чим запропоновано основні підходи до його перебудови з урахуванням загальносвітових тенденцій, а також національної специфіки нашої економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані наукові результати мають не лише теоретико-методологічне, а й практичне значення для вирішення конкретних економічних проблем. Зокрема, прикладна значимість проведеного дослідження полягає у розробці рекомендацій щодо раціоналізації процесів становлення, функціонування та розвитку ринкових відносин в Україні, посилення ефективності управління соціально-економічними процесами, що використовуються для оцінки результативності економічної політики, в тому числі якості державного регулювання при розробці довгострокової програми ринкової трансформації економіки держави. Узагальнення та пропозиції були враховані Бюджетним комітетом Верховної Ради України під час розробки проекту Бюджетного кодексу України (довідка №06/9-22 від 11. 06. 02). Результати дисертаційного дослідження з напрямів вдосконалення фіскального механізму та його впливу на соціально-економічний розвиток держави були використані Міністерством фінансів України при підготовці проекту Закону України “Про Державний бюджет України на 2003 рік” (довідка №025-06/37/01 від 18. 06. 02). Ряд теоретичних положень дисертації використовується в Київському національному економічному університеті при викладанні навчальних курсів “Політична економія” та “Економічна політика”.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися на міжнародній науково-практичній конференції “Реформування фінансово-кредитної системи і стимулювання економічного зростання” (м. Луцьк, 29-30 травня 2002 р.); міжнародній науковій конференції “Соціально-гуманітарні науки на початку ІІІ тисячоліття: досягнення, проблеми, перспективи” (м. Хмельницький, 25-27 квітня 2002 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Наука і освіта 2002” (м. Дніпропетровськ, 5-7 березня 2002 р. ), семінарах Українського незалежного центру політичних досліджень, а також на засіданнях кафедри політичної економії факультетів управління та маркетингу Київського національного економічного університету.

Публікації. За результатами виконаного дослідження опубліковано 7 наукових праць загальним обсягом 2,7 друк. арк. , у тому числі 6 - у фахових наукових виданнях, 1 - тези доповіді.

Структура та обсяг роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел. Повний обсяг роботи становить 197 сторінок комп'ютерного тексту. Робота містить 6 таблиць (викладені на 6 сторінках) та 8 рисунків (викладені на 8 сторінках). Список використаних літературних джерел складається зі 181 найменувань.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, сформульовано мету, завдання, предмет, об'єкт дисертаційного дослідження, викладено методологічну базу, наукову новизну, а також теоретичне і практичне значення одержаних результатів.

У розділі 1 “Концептуальні засади аналізу системи державного регулювання економіки” розглядаються державне регулювання в системі економічних відносин, об'єктивні закономірності його трансформації, а також досліджуються його форми та методи.

На основі аналізу функціональної структури господарського механізму виділено дві його підсистеми: змістовну та регулюючу. Зосереджуючись на регулюючій підсистемі, можна виокремити її як самостійну з огляду на складність функцій з регулювання економіки. Необхідність такого регулювання в масштабі національного господарства зумовлена, з одного боку, усуспільненням праці, концентрацією капіталу і виробництва, а з іншого - глобальними змінами, які відбуваються в системі продуктивних сил, у процесах суспільного поділу праці та економічного відособлення господарюючих суб'єктів, що спричиняють принципові зміни в соціально-економічних відносинах. Усе це унеможливлює успішний розвиток економіки, що обґрунтовано в дисертації, шляхом розрізнених, довільних та за своєю природою стихійних дій. З'являється об'єктивна необхідність побудови ефективної системи регулювання національним господарством. Роль такого загального регулятора бере на себе держава.

У процесі дослідження виявлено основні критерії щодо визначення державного регулювання економіки як системи:

діалектична єдність об'єктивних і суб'єктивних елементів системи державного регулювання: вона є об'єктивною за своїм змістом (спирається на наукову базу пізнання об'єктивних економічних законів) та суб'єктивною за способом виразу (використання економічних законів у свідомій діяльності людей);

державне регулювання виступає як загальна функція управління, тобто як системний вплив держави на економіку з метою постійного забезпечення її руху відповідно до економічних законів;

будучи моментом організаційно-економічних відносин, процес регулювання виступає одночасно як передумова, так і фактор їх удосконалення через систему правових норм державно-господарського законодавства;

складність об'єкта державного регулювання (національної економіки) зумовлює і складність самої системи державного регулювання, постійну еволюцію її форм та методів.

Аналіз структури системи державного регулювання дає змогу виокремити в ній три підсистеми - субстанційну (усуспільнення), сутнісну (власність) та функціональну (регуляція):

субстанційна підсистема державного регулювання визначає трудові, технологічні та наукові зв'язки, а також відносини у сфері суспільного поділу та кооперації праці;

сутнісна підсистема державного регулювання є сукупністю відносин власності між державою та суб'єктами економіки, відносин їх державного стимулювання;

функціональна підсистема державного регулювання є організаційно-централізуючою для інших підсистем та містить елементи науково-інформаційного і правового забезпечення економічної діяльності за допомогою законодавчого, виконавчого й судового регулювання.

Ретроспективний аналіз трансформації характеру та функцій держави дає нам підстави встановити основні тенденції еволюції системи державного регулювання економіки.

По-перше, протягом ХХ століття активно посилюється регулююча роль держави, без чого неможливо уявити ефективної соціально орієнтованої ринкової економіки, яка базується на сучасних науково-технічних досягненнях.

По-друге, самі напрями, форми, методи і механізми державного регулювання змінюються відповідно до змін і розширення функцій держави.

По-третє, роль держави якісно змінюється на етапах становлення і формування ринкової економіки. За перехідної економіки посилення регулюючої ролі держави є об'єктивно необхідним через неспроможність ринкового механізму саморегулювання погасити негативні явища в економіці з неринковою економікою.

По-четверте, масштаби державного регулювання, його конкретні форми та методи суттєво відрізняються в різних країнах. У них знаходять відображення історія, традиції, тип національної культури, масштаби країни, її геополітичне положення та інші фактори.

По-п'яте, в умовах розвитку суспільних відносин держава передає функції регулювання не лише ринку, а й інститутам громадянського суспільства, які стають органічними складовими системи державного регулювання.

Дослідження засвідчило, що перехід від адміністративно-командної економіки до ринкової супроводжується кардинальними змінами в системі методів державного регулювання, демонтажем старої системи адміністративних методів і формуванням нової цілісної системи економічних регуляторів. У роботі обґрунтовано, що провідною системою методів державного регулювання на сучасному етапі виступає фіскальний механізм. Останній нами трактується, з одного боку, як сукупність заходів безпосереднього впливу щодо реалізації бюджетно-податкових, фіскальних цілей економічної політики, а з іншого - як реалізація непрямих фінансових заходів, що складають частину державної економічної політики. Визначальне значення саме фіскальної складової системи державного регулювання перехідної економіки полягає в існуванні поряд з опосередкованими також прямих важелів впливу на економіку, що зумовлено специфікою перехідного періоду.

У розділі 2 “Теоретико-методологічні основи фіскального механізму системи державного регулювання економіки” досліджуються сутність, місце і роль фіскального механізму в системі господарського механізму, розглядається діалектика взаємозв'язку і взаємодії основних складових фіскального механізму (бюджетний та податковий механізми).

Теоретичне узагальнення поглядів на визначення сутності фіскального механізму дає підстави стверджувати, що саме імперативний державно-владний характер фіскального механізму є головною якісною ознакою, що дозволяє говорити про нього як окрему категорію, окрему ланку фінансового механізму.

Місце фіскального механізму в структурі господарського механізму визначається роллю державних фінансів у системі економічних відносин суспільства. Державні фінанси - це особлива, специфічна форма економічних відносин, пов'язана з процесом розподілу (перерозподілу) частини вартості суспільного продукту, утворенням і використанням на цій основі централізованих грошових фондів суспільного призначення. Якщо виходити з цього, то найважливіша роль державних фінансів проявляється на стадії розподілу. Саме на даному етапі відтворення активно виступають усі суспільні інтереси й, відповідно, всі протиріччя суспільства.

Аналіз сутності категорії "державні фінанси" та механізму її реалізації дає підстави визначити фіскальний механізм як підсистему надбудови стосовно державних фінансів - підсистеми економічного базису. Можливість активно впливати на характер розвитку суспільного виробництва закладено в самій суті категорії "державні фінанси". Але для реалізації цієї можливості потрібні відповідні організаційно-економічні структури, форми управління фіскальними відносинами. До них належить: фінансове планування; фінансові важелі та стимули; фінансові показники та нормативи; фінансовий контроль; правовий режим функціонування фінансових відносин, тобто фінансове право. Ці організаційно-економічні підсистеми функціонування фіскальних відносин утворюють внутрішню структуру фіскального механізму.

Дослідження продемонструвало, що в рамках фіскального механізму існують два методи фінансового впливу на розвиток суспільства: фіскальне управління та фіскальне регулювання. Фіскальне управління здійснюється шляхом стягування доходів державою і проведення фінансування на неповоротній основі за рахунок державних і місцевих бюджетів, які формуються в процесі розподілу та перерозподілу частини національного доходу. Фіскальне регулювання пов'язане з регламентуванням розподільчих процесів державою через бюджетну та податкову політику. Встановлення пріоритетності того чи іншого методу лежить в основі визначення головних напрямів підвищення стимулюючої ролі державних фінансів в економічному та соціальному розвитку суспільства.

Враховуючи складність, різноспрямованість дії фіскального механізму, розглядаємо його в широкому та вузькому значеннях. У широкому розумінні фіскальний механізм ми визначаємо як форму прояву сутності економічних категорій, що лежать в їх основі та виявляються в їх функціях. Виходячи з цієї методологічної посилки, фіскальний механізм досліджується як система форм і методів реалізації сукупності притаманних (іманентних) державним фінансам функцій з метою практичного вирішення завдань економічної політики держави.

У вузькому розумінні фіскальний механізм являє собою систему фінансових методів і важелів, що завдяки дотриманню принципів фінансування й оподаткування забезпечують реалізацію цілей економічного та соціального розвитку.

Фіскальна політика розглядається автором як суб'єктивна форма прояву об'єктивної дії фіскального механізму і визначається як сукупність методологічних принципів, практичних форм організації та методів використання державних фінансів. Це дає змогу поєднати потенційні можливості управління, які закладені безпосередньо в самих державних фінансах (об'єктах управління), з конкретними методами роботи, організацією органів фіскальної системи (суб'єктів управління). Суб'єкт фіскальної політики - держава - розробляє стратегію фінансового розвитку суспільства, визначає конкретні завдання на наступний період, засоби й шляхи їх досягнення. Політика, таким чином, стає організуючою основою всього суспільного розвитку. Зміст фіскальної політики складається з вироблення основних напрямів використання державних фінансів, виходячи з необхідності вирішення економічних і соціальних завдань, що стоять перед суспільством на різних етапах його розвитку.

На думку автора, фіскальна політика не завжди відображає об'єктивний характер державних фінансів, привносячи елемент суб'єктивізму. В цьому і полягає протиріччя концентрованого виразу фінансів через фіскальну політику, яка залежить не лише від стану державних фінансів, але й економіки в цілому. Тому, акумулюючи змістовну суть фінансів, фіскальна політика може бути представлена як концентрований вираз стану та потреб економіки. Враховуючи те, що фінанси функціонують у системі вартісної, грошової форми реалізації економічних законів товарного виробництва, фіскальна політика об'єктивно приречена бути спрямованою не лише всередину державних фінансів, але й ззовні, тобто в систему.

У дисертації досліджуються дві функціональні форми фіскального механізму державного регулювання: бюджетний та податковий механізми. Під бюджетним механізмом розуміється сукупність конкретних форм бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації і використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм відображає конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних і соціальних завдань на відповідному етапі розвитку держави, а також містить широке коло дійових важелів (передусім це - доходи та витрати бюджету), за допомогою яких держава здійснює розподільчі і перерозподільчі процеси.

Проведений у роботі аналіз фіскального регулювання економіки та соціальної сфери дає підстави характеризувати бюджет як важливу передумову і засіб здійснення відтворювального процесу. За його допомогою створюються умови для реалізації соціальних програм, забезпечення охорони навколишнього середовища, стимулювання науково-технічного прогресу, вирішення структурних проблем, підтримки обороноздатності країни, виконання інших державних функцій. Відповідно і нормальне функціонування господарського механізму неможливе без удосконалення бюджетних відносин, послідовного проведення науково розробленої бюджетної політики, без існування ефективної системи управління бюджетним процесом.

Податковий механізм являє собою сукупність організаційно-правових форм і методів управління оподаткуванням (податкові ставки, способи оподаткування, податкові пільги та ін. ). Держава надає податковому механізму юридичної форми через чинне податкове законодавство та регулює його. Ефективність використання податкового механізму залежить від того, яким чином держава враховує внутрішню сутність податків, закони їх руху, їх суперечність.

На основі ретроспективного дослідження ролі податків у механізмі державного регулювання ринкової економіки в дисертаційному дослідженні відстоюється точка зору, що податки на сучасному етапі виконують чотири основні функції: фіскальну, регулюючу, стимулюючу та інтегруючу. За допомогою фіскальної функції податків забезпечується матеріальна основа функціонування держави та створюються об'єктивні передумови для втручання держави в економічні відносини, що відтворюється у регулюючій і стимулюючій функціях податків. Розглядаючи регулюючу функцію як активний вплив податків (як учасника перерозподільчих процесів) на всі стадії суспільного відтворення, економічний розвиток країни, вважаємо за необхідне виокремити стимулюючу функцію податків. Це пов'язано з тим, що регулююча функція податків у багатьох випадках не має прямого відношення до стимулювання. Стимулююча ж функція податків характеризується наявністю таких ознак, як суб'єкт стимулювання, об'єкт стимулювання та форми заохочення. Ця функція має сприяти приведенню в дію всіх факторів, які впливають на підвищення ефективності виробництва.

У процесі роботи доведено, що наприкінці ХХ століття податки в рамках механізму державного регулювання ринкової економіки набули якісно нової функції, що не знайшла відповідного відображення в теоретичних дослідженнях, - інтегруючої, яка є одним з напрямів прояву регулюючої функції податків, а саме регулювання зовнішньоторговельних і зовнішньоекономічних відносин. Її прояв зумовлений однією з найхарактерніших особливостей розвитку світового господарства - посиленням процесів взаємозалежності національних економік та всебічною інтернаціоналізацією господарського життя. Податки стали одним із засобів формування єдиного економічного простору для держав, пов'язаних регіональними, господарськими та політичними інтересами.

У розділі 3 “Трансформація фіскального механізму на сучасному етапі суспільного розвитку” досліджуються напрями змін у фіскальному механізмі, що детерміновані науково-технічним прогресом і соціалізацією економіки, а також розглядаються специфічні риси та шляхи вдосконалення фіскального механізму в умовах перехідної економіки України.

У дисертаційній роботі обґрунтовується висновок, що найсуттєвіших змін фіскальний механізм зазнав внаслідок науково-технічного прогресу, який змінив основні принципи організації та структурні орієнтири розвитку виробництва. Між науково-технічним розвитком і фіскальним механізмом державного регулювання економіки виникло протиріччя: характер розвитку ринкової економіки кардинально змінився, а методи фіскального впливу залишилися традиційними - зорієнтованими на вузькогалузевий підхід, еволюційний характер НТП, відокремлене один від одного фіскальне стимулювання НТП та розширеного виробництва.

На основі аналізу зарубіжного досвіду податкових реформ за останні два десятиліття минулого сторіччя автор обґрунтовує, що наприкінці ХХ століття склалися певні концептуальні засади політики фіскального регулювання ринкової економіки, а також визначилися основні напрями вдосконалення фіскального механізму на сучасному етапі науково-технічного розвитку виробництва:

- поліпшення податкових методів стимулювання інвестиційної активності підприємців як у виробничій, так і науково-технічній сферах (прискорена амортизація, інвестиційний податковий кредит, стимулювання вкладень у НДДКР за рахунок податкових пільг);

- поступове розширення сфери функціонування податків на споживання (насамперед податку на додану вартість) як ефективного джерела поповнення бюджету;

- зміна податкової структури - розширення бази оподаткування доходу корпорацій та населення одночасно зі скороченням податкових пільг і послідовним зниженням податкових ставок (лібералізація оподаткування);

- розширення податкового стимулювання інноваційних процесів - фундаментальних досліджень, а також безпосереднього впровадження нововведень у виробництво та їх поширення (стимулювання співробітництва компаній і наукових організацій, створення кооперативних фондів фінансування НДДКР);

- зміна методів бюджетного фінансування науково-дослідних робіт з адміністративно-організаційних на програмно-цільові (розробка великомасштабних науково-дослідницьких програм, поширення практики державного замовлення, контрактного фінансування тощо);

- розвиток фіскального стимулювання діяльності малих і середніх підприємств (у тому числі венчурних компаній) як організаційних структур, що сприяють реалізації принципу безперервності та універсалізації розвитку сучасного виробництва (пільгове оподаткування прибутків, а також доходів від приросту капіталу невеликих компаній; фінансова підтримка створення та функціонування наукових технопарків, технополісів, бізнес-інкубаторів тощо);

- достатнє поширення екологічних (“зелених”) податків як наслідок негативного впливу сучасного етапу НТП, що виражається у збільшенні забруднення навколишнього середовища (введення нових податків на екологічно шкідливу продукцію; “екологічна” переорієнтація податків, пов'язаних з проблемами природокористування; скасування пільг для тих податків, які зумовлюють потенційно шкідливі наслідки для довкілля);

- уніфікація та гармонізація фіскальних систем внаслідок сучасної інтернаціоналізації виробництва, міграції капіталів і зростання взаємозалежності національних економік (зменшення диференціації податкових ставок та узгодження методик їх нарахування; врахування податкових наслідків пристосування країн ЄС до можливостей і ризиків, що виникають через створення найкрупнішого єдиного ринку).

У дисертаційній роботі обґрунтовується висновок про об'єктивну соціальну спрямованість фіскального механізму на сучасному етапі суспільного розвитку внаслідок соціальної орієнтації економіки, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини. Як наслідок - відповідно до нової домінанти соціально-економічних відносин відбувається соціалізація фіскального механізму, тіснішим стає взаємозв'язок соціальних завдань з матеріальними параметрами фіскальної системи. У такій якості фіскальний механізм переростає рамки чисто економічного змісту, що свідчить про його взаємозв'язок з іншими процесами та явищами суспільного життя, про можливість виразу економічними формами не лише виробничих відносин, але й інших сторін системи суспільних відносин.

На сучасному етапі зростає роль соціальних критеріїв розвитку фіскальних відносин при одночасному посиленні зв'язку їх соціальної та економічної сторін. До економічної сторони ми відносимо обумовленість фіскальних відносин товарно-грошовими відносинами, конкретні принципи побудови бюджетної і податкової систем, методи фінансування та оподаткування, а також різноманітні форми використання фіскальних важелів; до соціальної - цільову орієнтацію цих важелів на всебічний розвиток особистості та піднесення добробуту населення, поєднання інтересів виробників і споживачів. Взаємозв'язок сторін фіскальних відносин характеризується необхідністю вдосконалення фіскального механізму в напрямі вирішення соціальних завдань економіки.

Соціальна спрямованість фіскального механізму проявляється передусім у підвищенні соціальної ролі бюджетів розвинутих країн, що нерозривно пов'язано зі зміцненням “соціально-трансфертної” ролі держави у цих країнах. Кількісно це знаходить своє відображення у суттєвому збільшенні абсолютних та відносних розмірів соціальних витрат. Так, на сучасному етапі частка витрат на соціально-культурні заходи в загальному обсязі використаних бюджетних ресурсів у цих країнах становить від 45 до 55%, або 20-30% валового національного продукту. У дослідженні показано, що соціалізація фіскального механізму відбувається за умов загальної тенденції випереджаючого зростання державних витрат (від 10% ВВП наприкінці ХІХ ст. до 50-60% ВВП на сучасному етапі), що зумовлюється зменшенням у структурі реальних доходів домогосподарств питомої ваги товарів першої необхідності і збільшенням частки “суспільних” товарів (культури, освіти, охорони здоров'я, громадської безпеки тощо). Така тенденція свідчить про поліпшення якості життя - підвищення рівня освіти, вдосконалення системи охорони здоров'я і зростання тривалості життя.

Аналіз особливостей фіскальної системи в Україні дає підстави стверджувати, що всеохоплюючою та універсальною характеристикою фіскального механізму перехідного суспільства є соціально-економічна (а на поверхні - політична) боротьба навколо державного бюджету, методів його формування та, головне, шляхів витрачання бюджетних коштів. Інша характерна риса фіскального механізму в перехідній економіці - це постійний і значний дефіцит державного бюджету, що є типовою ознакою будь-якої фіскальної системи перехідного суспільства.

Основною суперечністю фіскальних відносин перехідної економіки є те, що в умовах існування перманентного дефіциту державного бюджету необхідно не лише не гальмувати, але й підганяти ділову активність і підприємництво. Тобто для забезпечення соціальних гарантій громадянам за умов кризи економіки необхідні додаткові податкові надходження, а стимулювання підприємницької активності вимагає, в свою чергу, зниження обсягів оподаткування, оскільки інакше не можна забезпечити стимулювання соціально-економічного зростання.

Специфіка бюджетних відносин у перехідній економіці України полягає в тому, що в країні зберігся практично недоторканий фіскальний механізм адміністративно-командної системи. Оскільки він неадекватний періоду становлення ринкових відносин, то всі реформи, спрямовані на перехід до ринкової економіки, виявляються малорезультативними. Детальний аналіз свідчить, що за змістом фіскальні відносини в Україні практично не змінилися. В результаті реформ відбулася зміна форм, а не суті цих відносин. Як і раніше, на передній план висувається проблема централізації державою переважної частини суспільного продукту і тільки залишок розподіляється між його виробниками. За таких умов індивідуальні доходи мають другорядне, підпорядковане значення та зводяться до мінімуму. Фіскальний механізм ринкової економіки, навпаки, виходить з первинності індивідуальних доходів як основного джерела економічного зростання.

За висновком автора, однією із суттєвих суперечностей бюджетних відносин у рамках перехідної економіки є перманентна криза інституціональної та правової систем, що “обслуговують” державний бюджет у процесі його наповнення та витрачання. Саме неправове та неінституціалізоване використання державного бюджету є основною вадою перехідної економіки та наслідком соціально-економічних суперечностей, зокрема дифузії інститутів та слабкої легітимності соціально-економічних процесів (у даному випадку - процесів формування та використання основного централізованого грошового фонду держави). У зв'язку з цим ми вважаємо, що основними принципами перебудови фіскального механізму в перехідному суспільстві є такі:

- будь-яке фіскальне регулювання економіки повинно здійснюватися відповідно до змін у виробничих відносинах на мікро- та макрорівнях та слугувати засобом вирішення тих цілей, що диктуються даними змінами;

- необхідне поєднання всіх регуляторів фіскального механізму в рамках єдиних цільових програм, узгоджених як у часі, так і в економічному просторі (державний бюджет, соціальний бюджет, бюджет розвитку тощо);

- інституційне підкріплення всіх змін та узгодженість заходів з реформування фіскального механізму перехідної економіки вимагає відповідної перебудови системи інститутів управління фіскальними відносинами разом із законодавчими та організаційними заходами;

- розвиток недержавних фінансових інститутів (пенсійних, інвестиційних фондів, кредитних спілок тощо) дозволить зняти навантаження держави в частині фінансування соціальних витрат, а також витрат, пов'язаних з вирішенням екологічних, гуманітарних та інших проблем;

- важливою умовою реалізації змін у системі фіскального механізму є також урахування неекономічних факторів: політичних, соціокультурних та ідеологічних, які виступають необхідною умовою для ефективного використання фіскальних засобів.

ВИСНОВКИ

Проведене в дисертації дослідження еволюції місця і ролі фіскального механізму в системі державного регулювання соціально-економічних процесів, в тому числі за умов перехідної економіки України, дозволяє дійти таких висновків теоретичного та науково-практичного спрямування:

Державне регулювання являє собою механізм використання державою економічних законів (в їх взаємозв'язку та взаємозалежності) через сукупність форм і методів цілеспрямованого її впливу на розвиток економічної системи. Необхідність регулювання економічного життя в масштабі національного господарства породжена, з одного боку, усуспільненням праці, концентрацією капіталу, злиттям розрізнених виробництв в єдиний суспільний процес виробництва, а з іншого - ускладненням системи економічних відносин. У зв'язку з цим з'являється об'єктивна необхідність формування ефективної системи регулювання національним господарством. Роль такого загального регулятора бере на себе держава.

У процесі дослідження виявлено основні критерії визначення державного регулювання економіки як системи, а саме:

діалектична єдність об'єктивних і суб'єктивних елементів системи державного регулювання: вона є об'єктивною за своїм змістом (спирається на наукову базу пізнання об'єктивних економічних законів) та суб'єктивною за способом виразу (використання економічних законів у свідомій діяльності людей);

державне регулювання виступає як загальна функція управління, тобто як системний вплив держави на економіку з метою постійного забезпечення її руху відповідно до вимог економічних законів;

будучи моментом організаційно-економічних відносин, процес регулювання виступає одночасно як передумова і фактор їх удосконалення через розробку системи правових норм;

складність об'єкта державного регулювання (національної економіки) зумовлює складність самої системи державного регулювання, постійну еволюцію її форм і методів.

Ретроспективний аналіз трансформації системи державного регулювання, що відбувається внаслідок змін у характері та функціях держави, дає змогу дійти висновку, що основною системою методів державного регулювання на сучасному етапі виступає фіскальний механізм, який поєднує, з одного боку, сукупність заходів безпосереднього впливу щодо реалізації бюджетно-податкових цілей економічної політики, а з іншого - опосередковані фінансові заходи, що складають частину державної економічної політики. Визначальне значення саме фіскальної складової системи державного регулювання перехідної економіки полягає в наявності поряд з непрямими також прямих важелів впливу на економіку, що зумовлено специфікою перехідного періоду

Фіскальний механізм є найважливішою функціональною підсистемою господарського механізму. Його місце в структурі останнього визначається роллю державних фінансів у системі економічних відносин суспільства. Саме імперативний державно-владний характер фіскального механізму є головною якісною ознакою, що дає можливість говорити про нього як окрему категорію, окрему ланку фінансового механізму. В той же час фіскальні відносини об'єктивно необхідні, оскільки вони обумовлені потребами суспільного розвитку. Держава лише враховує об'єктивну необхідність фіскальних відносин і на цій основі розробляє різні форми їх застосування, зосереджуючись на визначенні конкретних форм прояву об'єктивно обумовлених фіскальних відносин.

У рамках фіскального механізму проаналізовано два методи фінансового впливу на розвиток суспільства: бюджетний і податковий механізми. Бюджетний механізм розглянуто як сукупність конкретних форм бюджетних відносин, специфічних методів мобілізації і використання бюджетних коштів. Бюджетний механізм повинен виступати як реальне втілення основ бюджетної політики, відображати конкретну спрямованість бюджетних відносин на розв'язання економічних і соціальних завдань на відповідному етапі розвитку держави. Бюджетне регулювання здійснюється за допомогою особливих економічних форм, що відображають окремі етапи бюджетного перерозподілу вартості: ними виступають об'єктивні за своєю суттю та зумовлені внутрішньою структурою бюджету його доходи та витрати.

Центральне місце в системі фіскального механізму посідають податки. Вони є універсальною і разом з тим висхідною категорією, яка виражає основні властивості фіскальної системи розвинутої ринкової економіки. Саме за умов функціонування ринкової економіки податкова форма стає переважаючою в загальній системі фінансових взаємозв'язків. Податки та їх функції відображають базисні відносини, які держава використовує шляхом розширення арсеналу різного роду надбудовних інструментів (податкових ставок, способів оподаткування, пільг та ін. ), які складають податковий механізм. Останній являє собою сукупність організаційно-правових норм і методів управління оподаткуванням. Держава надає податковому механізму юридичної форми через чинне податкове законодавство та регулює його. Ефективність використання податкового механізму залежить від того, як держава враховує внутрішню сутність податків, закономірності їх руху та суперечності.

У процесі роботи доведено, що внаслідок об'єктивних змін в економічному базисі суспільства - розвитку продуктивних сил за науково-технічного прогресу та зростаючою соціалізацією економічних відносин - відбувається відповідна трансформація фіскального механізму. Серед основних напрямів змін фіскального механізму за умов НТП у роботі досліджено такі:

- вдосконалення податкових методів стимулювання інвестиційної активності підприємців як у виробничій, так і науково-технічній сферах;

- поступове розширення сфери функціонування податків на споживання як ефективного джерела поповнення бюджету;

- зміна податкової структури - розширення бази оподаткування доходів корпорацій і населення одночасно зі скороченням податкових пільг і послідовним зниженням податкових ставок (лібералізація оподаткування);

- розвиток фіскального стимулювання діяльності малих і середніх підприємств (у тому числі венчурних компаній) як організаційних структур, що сприяють реалізації принципу безперервності та універсалізації розвитку сучасного виробництва;

- поява екологічних (“зелених”) податків як наслідок негативного впливу сучасного етапу НТП, що виражається в збільшенні забруднення навколишнього середовища;

- уніфікація та гармонізація фіскальних систем шляхом сучасної інтернаціоналізації виробництва, міграції капіталів та зростання взаємозалежності національних економік більшості високорозвинутих країн.

Дослідження показало, що наприкінці ХХ століття об'єктивно створюються передумови для соціальної орієнтації економіки, підпорядкування економічної політики завданням розвитку людини. Як наслідок - відповідно до нової домінанти соціально-економічних відносин відбувається соціалізація фіскального механізму, зростає його соціальна спрямованість, стає тіснішим взаємозв'язок соціальних завдань з матеріальними параметрами фіскальної системи. В такій якості фіскальний механізм переростає рамки чисто економічного змісту, що свідчить про його взаємозв'язок з іншими процесами та явищами суспільного життя, вираз економічними формами не лише виробничих відносин, але й інших сторін системи суспільних відносин. Соціально-економічна орієнтація фіскального механізму проявляється в багатьох сутнісних аспектах, але насамперед у напрямі задоволення всієї сукупності потреб, що зумовлює формування всебічно розвиненої особистості.

У процесі дослідження виявлено основні форми фіскального регулювання соціальних процесів:

- соціальний бюджет як основний інструмент кількісного управління процесами реалізації державної соціальної політики, обґрунтування необхідних джерел доходів і соціальних видатків;

- пряме та непряме фінансування соціальної сфери;

- податкові інструменти забезпечення соціальної стабільності в сучасному суспільстві: податок на заробітну плату у вигляді внесків до фонду соціального страхування і прибутковий податок з громадян;

- механізм перерозподілу через суспільні фонди споживання, які виступають фінансовою базою реалізації конституційних прав та гарантій, що декларуються державою в соціальній сфері та є важливим атрибутом громадянського суспільства.

Доведено, що за перехідної економіки традиційний фіскальний механізм ринкової економіки зазнає значних деформацій, пов'язаних із самою специфікою перехідного періоду. При цьому основним об'єктом перетворень економічної системи виступає державний бюджет як матеріальна основа держави та концентрований прояв економічної політики. Всеохоплюючою та універсальною характеристикою фіскального механізму перехідного суспільства є соціально-економічна (а на поверхні - політична) боротьба навколо державного бюджету, методів його формування та, головне, шляхів витрачання бюджетних коштів. Іншою характерною рисою державного бюджету в перехідній економіці є його постійний та значний дефіцит. Дефіцитність державного бюджету - це типова ознака будь-якої фіскальної системи перехідного суспільства. Детальний аналіз фіскального механізму в Україні свідчить, що за змістом фіскальні відносини протягом економічних реформ практично не змінилися. Тож, у результаті реформ відбулася зміна форм, а не суті цих відносин.

Виходячи з викладеного, вважаємо, що основними принципами перебудови фіскального механізму в перехідному суспільстві є такі:

- зміни фіскального механізму перехідної економіки повинні об'єктивно зумовлюватися трансформацією всередині економічного базису перехідного суспільства - власне зміною системи економічних відносин, та, в свою чергу, слугувати засобом вирішення тих цілей, що диктуються цими змінами;

- необхідне поєднання всіх регуляторів фіскального механізму в рамках єдиних цільових програм, узгоджених у часі та економічному просторі (державний бюджет, соціальний бюджет, бюджет розвитку тощо);

- інституційне підкріплення всіх змін та узгодженість заходів з реформування фіскального механізму перехідної економіки вимагає відповідної перебудови системи інститутів управління фіскальними відносинами разом із законодавчими та організаційними заходами;

- розвиток недержавних фінансових інститутів (пенсійних, інвестиційних фондів, кредитних спілок тощо) дасть змогу зняти навантаження держави в частині фінансування соціальних витрат, а також витрат, пов'язаних з вирішенням екологічних, гуманітарних та інших соціокультурних проблем;

- важливою умовою реалізації змін у системі фіскального механізму є також урахування неекономічних факторів: політичних, соціокультурних та ідеологічних, які є необхідною умовою для ефективного використання фіскальних засобів.

ПЕРЕЛІК ОПУБЛІКОВАНИХ ПРАЦЬ ЗА ТЕМОЮ ДИСЕРТАЦІЇ

У наукових фахових виданнях:

Масліченко С.О. Теорія і практика випуску та обігу муніципальних облігацій // Фінанси України. - 1999. - №11. - С. 100-107 (0,7 друк. арк. ).

Масліченко С.О. Економічна роль держави в умовах перехідної економіки // Стратегія економічного розвитку України: Наук. зб. - Вип. 6 / Відп. ред. О.П. Степанов. - К. : КНЕУ, 2001. - С. 46-51 (0,5 друк. арк. ).

Масліченко С. О. Соціальний бюджет в системі державного регулювання перехідною економікою України // Економіка та підприємництво: Зб. наук. праць молодих учених та аспірантів. - Вип. 6 / Відп. ред. С. І. Дем'яненко. - К. : КНЕУ, 2001. - С. 36-42 (0,4 друк. арк. ).

Масліченко С.О. , Салюта Ю.М. Система соціального регулювання перехідної економіки України // Проблеми формування ринкової економіки: Міжвід. наук. зб. : Заснов. у 1992 р. - Вип. 9 / Відп. ред. О. О. Бєляєв. - К. : КНЕУ, 2001. -

С. 10-16 (0,4 друк. арк. , з яких особисто автору належить 0,3 друк. арк. ; автором проаналізовано систему форм і методів соціального регулювання перехідної економіки України).

Масліченко С.О. Інституціональні аспекти державного регулювання // Вісник Технологічного університету Поділля. - Ч. 1. Економічні науки. - 2002. - № 2. - С. 171-174 (0,6 друк. арк. ).

Бєляєв О.О. , Масліченко С.О. Трансформація державного регулювання на сучасному етапі суспільного розвитку // Схід. - 2002. - № 1(44). - С. 17-21 (0,7 друк. арк. , з яких особисто автору належить 0,5 друк. арк. ; автором досліджено основні тенденції трансформації ролі держави протягом ХХ ст. ).

В інших наукових виданнях:

Масліченко С.О. Фіскальний механізм в системі господарського механізму // Матеріали V Міжнародної наукової конференції “Наука і освіта-2002”. - Т. 13. Економіка. - Дніпропетровськ: Наука і освіта. - 2002. - С. 7-8 (0,1 друк. арк. ).

АНОТАЦІЯ

Масліченко С.О. Фіскальний механізм у системі державного регулювання. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю - 08. 01. 01 - Економічна теорія. - Київський національний економічний університет, Київ, 2002.


Подобные документы

  • Основні теоретичні аспекти генезису змісту поняття механізму державного регулювання економіки. Вивчення сутності державного регулювання аграрного сектору економіки та його впливу на забезпечення соціального розвитку та продовольчої безпеки країни.

    статья [25,3 K], добавлен 11.09.2017

  • Сутність економічної системи та регулювання економіки країни в системі господарського механізму. Економічне зростання як основа розвитку економіки країни. Кон’юнктурна політика державного регулювання економічних процесів в Україні та шляхи її реалізації.

    курсовая работа [2,2 M], добавлен 12.03.2011

  • Базові методологічні засади дослідження господарської системи економістами німецької історичної школи. Періодизація господарського розвитку як основа аналізу капіталістичної системи господарства. Значення державного регулювання для розвитку економіки.

    курсовая работа [99,3 K], добавлен 15.06.2013

  • Політика державного регулювання економіки. Форми та функції державного регулювання економіки. Національні особливості державного регулювання. Основні форми державного регулювання. Становлення економічних функцій Української держави.

    курсовая работа [36,6 K], добавлен 10.04.2007

  • Об’єктивна необхідність державного регулювання економіки. Структура механізму й методи державного регулювання. Державне регулювання в Україні. Економічні функції місцевих органів влади. Співвідношення між ринковим механізмом і державним регулюванням.

    реферат [53,2 K], добавлен 16.01.2008

  • Характер і оцінка впливу державного регулювання на розвиток національної економіки країни. Взаємозв’язок ефективного державного регулювання та сталого розвитку основних напрямів економічної й соціальної діяльності України, шляхи його моделювання.

    статья [22,5 K], добавлен 14.08.2017

  • Сутність, необхідність і загальні причини обмеженості державного регулювання. Розроблення і виконання державних цільових програм. Проблеми системи податкового регулювання економіки і шляхи їх вирішення. Регулювання розвитку будівельної індустрії.

    контрольная работа [44,2 K], добавлен 18.07.2011

  • Основи формування державного замовлення та контракту в системі державного регулювання економіки. Розрахунки по виконанню державного контракту та замовлення. Відповідальність за невиконання державних контрактів на поставку продукції для державних потреб.

    контрольная работа [24,3 K], добавлен 03.09.2010

  • Необхідність державного регулювання економіки. Обмеження ринкового механізму і спеціальний державний механізм як компенсація. Дві макроекономічні концепції - кейнсіанська та монетаристська. Економічні функції держави. Сучасна економічна політика України.

    реферат [21,1 K], добавлен 20.03.2009

  • Основні функції та особливості національнлї політики державного регулювання економіки, її інструменти: податково-бюджетна система, цінове, грошово-кредитне і валютне регулювання. Характеристика американської та японської моделей державного регулювання.

    курсовая работа [49,6 K], добавлен 11.11.2010

Работы в архивах красиво оформлены согласно требованиям ВУЗов и содержат рисунки, диаграммы, формулы и т.д.
PPT, PPTX и PDF-файлы представлены только в архивах.
Рекомендуем скачать работу.