Теорія еластичності та практика прийняття рішень суб’єктами мікроекономіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

Розділ 1. Сутність теорії еластичності

1.1 Еластичність попиту та його види

1.2 Еластичність пропозиції та її види

Розділ 2. Практика використання моделей еластичності

2.1 Еластичність в мікроекономічних моделях

2.2 Використання еластичності в макроекономічній політиці

Висновки

Список використаної літератури



Вступ

Ринок - це обмін, що здійснюється відповідно до законів товарного виробництва і обміну. З цього випливає, що:

- ринок функціонує в тій фазі суспільного виробництва і відтворення, яка називається фазою обміну;

- його регулюють такі закони, як закон вартості, закон попиту, закон пропозиції, закон конкуренції, закон граничної корисності, закон грошового обігу і т. д.

Не викликає сумнівів, тому що попит і пропозиція є невід'ємною частиною нормально функціонуючого ринку, а їх еластичність відображає реакцію споживачів і виробників на зміну цін на ресурси і готову продукцію.

Еластичність - одна з найважливіших категорій економічної науки. Вперше вона була введена в економічну теорію А. Маршаллом і являє собою виражене у відсотках зміна однієї змінної у відповідь на виражене у відсотках зміну іншої змінної.

Поняття еластичності дозволяє з'ясувати, як відбувається адаптація ринку до змін його чинників. Звичайно передбачається, що фірма, підвищуючи ціну на свою продукцію, має можливість збільшити виручку від її продажу. Проте насправді так буває не завжди: можлива ситуація, коли підвищення ціни призведе не до зростання, а навпаки, до зниження виручки в силу зменшення попиту та відповідного скорочення збуту.



Розділ 1. Сутність теорії еластичності

1.1 Еластичність попиту та його види

Еластичність -- це міра реагування однієї економічної змінної на зміни, що відбулися в іншій економічній змінній.

Еластичність використовують при:

- аналізі поведінки споживачів;

- визначенні цінової політики фірми;

- визначенні стратегії фірми, яка максимізує прибуток;

- розробці заходів державного регулювання економіки і зокрема при визначенні політики зайнятості;

- розробці структури оподаткування;

- прогнозування змін у видатках споживачів та в доходах продавців через зміни цін товарів;

Цінова еластичність попиту:

Ступінь цінової еластичності або нееластичності попиту вимірюється за допомогою коефіцієнта Еп, обчисленого за такою формулою:

Еластичність попиту =

Цінова еластичність попиту завжди має негативне значення. Знак “мінус” підкреслює обернено пропорційну залежність між ціною і величиною попиту, тому він не має великого значення при визначенні еластичності попиту. Економісти звертають увагу лише на абсолютне значення цінової еластичності попиту.

Для того, щоб виміряти еластичність попиту, потрібно точно знати відносну зміну у величині попиту і відносну зміну в ціні. Найчастіше у вимірюванні використовуються концепція дугової еластичності попиту. Візьмемо на кривій попиту D дві точки А і В, які відповідають підвищенню ціни від Р1 до Р2.

Відносна зміна у величині попиту визначається діленням фактичної різниці у величинах попиту, що спостерігається на відрізку між точками А і В - (Q2 - Q1) на середнє значення між двома величинами попиту, що відповідають цим точкам, - .

Аналогічно, відносна зміна в ціні визначається діленням фактичної різниці в цінах, що спостерігається на відрізку між двома точками А і В - (Р2 - Р1) на середнє значення між двома цінами, що відповідають цим точкам, - .

Таким чином:

Дугова еластичність попиту =

В залежності від абсолютного значення еластичності попиту криві попиту можуть бути розділені на 3 категорії:

Якщо Ed 1, то попит є еластичним: % Qd % P

Відносна зміна у величині попиту є більшою, ніж відносна зміна в ціні. Крива попиту D1 - відносно еластична.

Якщо Ed 1, то попит є нееластичним: % Qd % P

Відносна зміна у величині попиту є меншою, ніж відносна зміна в ціні. Крива попиту D2 - відносно нееластична.

Якщо Ed = 1, то попит має одиничну еластичність: % Qd= % P



Відносна зміна у величині попиту дорівнює відносній зміні в ціні. Крива попиту D3 - одинична еластична.

Можливі також два екстремальних випадки:

Якщо Ed = 0, то маємо нульову еластичність або абсолютно нееластичний попит: %P = 0% Qd

Величина попиту абсолютно не залежить від зміни в ціні. Тобто незалежно від того, що робиться з ціною, величина попиту не змінюється. Крива попиту D4 - абсолютно нееластична і набирає вертикального вигляду.

Якщо Ed = , то це - абсолютна еластичність: %P = % Qd

Крива попиту D5 - абсолютно нееластична і набирає горизонтального вигляду. В даному випадку покупці не хочуть платити більше ніж ціну Р0 за будь-яку кількість товару. Величина попиту по цінах, що вищі за Р0, дорівнює нулю. В той же час покупці готові купити необмежену кількість товару по ціні Р0, що також практично майже неможливо через фінансові обмеження.

Фактори, що визначають еластичність попиту:

Кількість і спорідненість замінників даного товару на ринку. Товари, які мають багато замінників, мають більшу цінову еластичність попиту.

Частка бюджету споживача, що йде на купівлю товару. Товари, ціна яких складає високу питому вагу у бюджеті споживача, мають більш еластичний попит. еластичність попит пропозиція планування

Потреба в товарі. Висока потреба в товарі робить його менш еластичним. Товари першої необхідності мають нееластичний попит. Попит на товари розкоші є набагато еластичнішими, люди дуже чутливі до найменших змін у цінах.

Період часу, що необхідний для пристосування до змін у цінах. Еластичність попиту зростає з плином часу. Це пов`язано з тим, що люди протягом деякого періоду часу встигають звикнути до зміни в ціні або ж вони знаходять нові замінники, нові способи використання товару.

Еластичність попиту за доходом:

Еластичність попиту за доходом (Income Ed) - це ступінь зміни попиту на певний товар залежно від зміни доходу споживачів.

Форми еластичності попиту за доходом:

- позитивна, при якій попит на товари зростає при зростанні доходів споживачів (для нормальних товарів);

- негативна, при якій попит на товари падає при зростанні доходів споживачів (для нижчих товарів);

- нульова, при якій попит на товари не реагує на зміну доходів споживачів (для товарів першої необхідності);

Перехресна цінова еластичність попиту:

Перехресна еластичність попиту (Cross Ed) - це ступінь зміни обсягу попиту на один товар у відповідь на зміну ціни іншого товару.

Товари є взаємозамінними, якщо перехресна еластичність попиту має додатне значення.

Товари є взаємодоповнюючими, якщо перехресна еластичність має від`ємне значення.

Абсолютне значення перехресної еластичності показує вплив одного товару на інший. Якщо перехресна еластичність дорівнює нулю, то товари Х і Y не мають жодного впливу один на одного.

1.2 Еластичність пропозиції та її види

Цінова еластичність пропозиції (Es) - це ступінь зміни кількості запропонованих товарів і послуг у відповідь на зміну ціни.

Дугова еластичність пропозиції має ту ж формулу, що і дугова еластичність попиту з одним уточненням. При визначенні дугової еластичності пропозиції літера Q - це значення величини пропозиції, а не величини попиту.



Еластичність пропозиції, як і еластичність попиту, можна розділити на три категорії в залежності від абсолютного значення Es.

Якщо Es. 1, то пропозиція є еластичною:%Qs%P

Відносна зміна у величині пропозиції є більшою, ніж відносна зміна ціни. Крива S1 - еластична ( відносно).

Якщо Еs1, то пропозиція є нееластичною: %Qs%P

Відносна зміна у величині пропозиції є меншою, ніж відносна зміна ціни. Крива S2 - нееластична (відносно).



Крива Es=1, то пропозиція має одиничну еластичність: %Qs =%P

Відносна зміна у величині пропозиції дорівнює відносній зміні ціни. Крива S3 - одинична еластична.

Знову можливі два екстремальні випадки:

Якщо Es=0, то маємо нульову еластичність / абсолютно нееластична: %Р=0%Qs

Величина пропозиції абсолютно не залежить від зміни ціни. Крива пропозиції S4 нееластична і набирає вертикального вигляду.

Якщо Es= , то маємо абсолютну еластичність: %Р=%Qs



В такому випадку продавці не хочуть продавати жодної одиниці товару за ціною, що нижча від Р0. Але вони готові продавати необмежену кількість по ціні Р0, що на практиці майже неможливо. Крива S5 - абсолютно еластична і набирає горизонтального вигляду.

Фактори, що визначають еластичність пропозиції.

Час. Коли ціна на товар зростає, то виробники хочуть продати чим побільше товарів. Але для цього потрібно розширювати виробництво, що звичайно, вимагає часу. Таким чином, еластичність пропозиції зросте з плином часу. Миттєвий ефект.

В перший день зміни ціни пропозиція є абсолютно нееластична, бо продавці часто не можуть за один день навіть завести на ринок партію готових товарів, що є на складах, не говорячи вже і про розширення виробництва.Тимчасовий / короткостроковий ефект



Протягом декількох тижнів пропозиція має низьку еластичність. Виробники побачили зміну ціни і максимально збільшили виробництво, використовуючи існуючі потужності.

Довготерміновий ефект.

Після деякого часу пропозиція стає досить еластичною, бо виробники встигли побудувати нові приміщення, поставити нове обладнання, знайти нові технології. Розширення виробництва пішло шляхом використання старих і новозбудованих потужностей.

Вартість розширення виробництва. Якщо фірма випускає технологічно складний товар, то розширити виробництво буде дуже дорого коштувати. Тому навіть при серйозному підвищенні цін на цей товар мало фірм йде на розширення виробництва. Зрозуміло, що еластичність пропозиції такого товару буде невисокою.

Можливості і вартість зберігання товару. Коли ціна на товар падає, то фірма вирішує, чи продовжувати продаж товару по низьких цінах, чи забрати продукцію з ринку на склад. Рішення залежить від можливості довгого зберігання товару, від вартості його складування. Якщо фірми мають хороші і недорогі склади, якщо товар можна зберігати , то еластичність пропозиції підвищується.

Взаємозамінність ресурсів у виробництві. Якщо праця, земля або капітал, що використовується, як фактори виробництва, можуть бути швидко переключені з виробництва одного товару на виробництво іншого, то еластичність пропозиції такого товару буде високою.

Розділ 2. Практика використання моделей еластичності

2.1 Еластичність в мікроекономічних моделях

Концепція еластичності має численні сфери практичного застосування. Однією з них є цінова стратегія продавців. Так, продавцям, результати діяльності яких пов'язані з обсягом купівлі-продажу продукції, важливо визначити, яку ціну призначити, щоб отримати найбільший виторг, чи варто її знижувати або підвищувати. Наприклад, власник кінотеатру чи стадіону зацікавлений у встановленні оптимальної ціни на квитки, яка дозволить продати максимальну їх кількість. Сукупний виторг продавців одночасно є видатками покупців, тому зв'язок між показником еластичності і зміною видатків представляє інтерес для обох сторін.

Розуміння положення про еластичність попиту та пропозиції дає можливість прогнозувати результати діяльності основних мікроекономічних суб'єктів.

Еластичність використовують при:

- аналізі поведінки споживачів;

- визначенні цінової політики фірми;

- визначенні стратегії фірми, яка максимізує прибуток;

- розробці заходів державного регулювання економіки і зокрема при визначенні політики зайнятості;

- розробці структури оподаткування;

- прогнозування змін у видатках споживачів та в доходах продавців через зміни цін товарів;

У мікроекономіці використовуються моделі двох типів -- оптимізовані та рівноважні, проте, розглядаючи методологію мікроекономіки, необхідно звернути увагу й на інші характеристики цих моделей.

При дослідженні поведінки окремих економічних агентів застосовуються оптимізовані моделі. Тому основні робочі поняття мають тут граничний характер:

- гранична корисність;

- граничний продукт;

- граничні витрати;

- граничний виторг і т. п.

Це стало підставою для того, щоб назвати таку методологію економічного аналізу маржиналізмом, а тих, хто користується нею, маржиналістами.

Обидва останні терміни були введені англійським економістом Дж. Гобсоном і носили зневажливий відтінок.

Другий тип моделей -- моделі ринкової рівноваги -- використовується при дослідженні взаємин між економічними агентами. Звичайно передбачається, що система знаходиться в рівновазі, якщо взаємодіючі сили збалансовані і відсутні внутрішні імпульси до порушення балансу.

Моделі ринкової рівноваги -- окремий випадок більш широкого і загального класу моделей економічної взаємодії ринкових агентів. Вони дозволяють досліджувати не тільки врівноважені, але і неврівноважені стани економіки. Окремі суб'єкти ринку, індивідууми (домогосподарства) і підприємства, можуть оптимізувати своє положення, лише якщо їм відомі всі ціни на споживані ними ресурси і пропоновані ними блага.

У періоди високої інфляції, коли абсолютні ціни всіх товарів швидко зростають, але зростають з різною швидкістю, суб'єкти ринкових відносин втрачають уявлення про значення грошової одиниці. Рівноважні моделі залишаються й у цьому випадку єдиним інструментарієм мікроекономіки, який дозволяє аналітику виділити в поведінці суб'єктів ринку те, що обумовлено зміною рівня цін, і те, що обумовлено змінами відповідно їх співвідношень. І точно так само моделі рівноваги між сукупним попитом та сукупною пропозицією є основою макроекономічного аналізу коливань рівня економічної активності, зайнятості, інфляції.

Побудова моделі -- це певною мірою мистецтво. З одного боку, якщо опустити важливі деталі, модель стане неадекватною дійсності і буде суперечити наявним фактам. А з іншого боку, включення в модель великого числа деталей робить її громіздкою, ускладнює розуміння і дослідження. Обраний рівень абстракції і деталізації моделі повинен відповідати цілям її створення. Одні моделі можуть бути призначені для якісного опису економічного явища, а інші -- для проведення економічних розрахунків і одержання прогнозів.

2.2 Використання еластичності в макроекономічній політиці

Макроекономічна політика -- це економічна політика держави на макрорівні, об'єктом якої є економіка країни в цілому. Тому під макроекономічною політикою слід розуміти діяльність держави щодо визначення кінцевих цілей макроекономічного розвитку країни та засобів їх досягнення.

Макроекономічний підхід до дослідження економічних процесів і явищ має ряд особливостей.

По-перше, він спрямований на вивчення принципів формування агрегатних показників, що характеризують рівень або тенденції розвитку економіки в цілому: національний доход, загальні обсяги інвестицій і зайнятості, загальний рівень цін, темпи економічного росту і т.д. Основні суб'єкти ринкової економіки (виробники і споживачі) також розглядаються як агреговані сукупності. Це означає, що мотиви поведінки і дії економічних агентів інтерпретуються таким чином, начебто усі взаємозалежні виробники об'єднані в особі одного, що випускає національний продукт, а всі споживачі подані на ринку як сукупний споживач, що пред'являє попит на цей продукт в обмін на доход, отриманий від продажу чинників виробництва.

По-друге, на відміну від мікроекономічного аналізу, при якому рішення виробників і споживачів і їхня дія на окремих ринках розглядаються як незалежні, вивчення економіки в цілому припускає необхідність розгляду взаємодії між економічними суб'єктами через систему взаємозалежних ринків.

По-третє, при макроекономічному підході розширюється число економічних суб'єктів, що визначають стан і розвиток економіки. До складу цих суб'єктів, крім виробників і споживачів, входить також держава, вплив якої на економіку стає об'єктом вивчення. Крім того, у відкритих моделях функціонування національної економіки до складу суб'єктів макроекономічного аналізу включаються сукупні виробники і споживачі, а також уряди інших країн[4, c. 60-62].

Теорія еластичності також має важливе значення для визначення економічної політики підприємства та держави. Розглянемо на прикладі податкової політики держави. Припустимо, що в країні підвищено ставку податку на додану вартість. Це призведе до зростання цін проти попереднього періоду, що рівнозначно зміщенню кривої пропозиції S1 вгору до рівня S2.

Підвищення податку на додану вартість зумовить зменшення виграшу як споживачами, так і виробниками. Сума податку розподіляється між виробниками і споживачами, а також включає податковий тягар. Величина останнього формується за рахунок зменшення платоспроможної кількості населення і зниження виробничих потужностей підприємств. При цьому еластичність має велике значення для розрахунку: яку частину податку сплачують виробники, а яку споживачі.

При еластичному попиті більша частина податку сплачується виробниками, тому що споживачі будуть намагатися збільшити споживання товарів-субститутів. При нееластичному попиті більшу частину податку сплачують споживачі, оскільки їм важко змінити структуру споживання через обмеженість замінників.

І навпаки, якщо еластична пропозиція, то більшу частину податку сплачують споживачі, тому що виробники можуть перепрофілювати свої виробничі потужності на виготовлення іншого товару чи послуги. У випадку нееластичності пропозиції (досить короткий період часу) переорієнтація ресурсів здійснюється повільно, або її здійснити неможливо, тому більш за все від податку страждають виробники. [6, ст. 63]

Надмірна кількість цілей і завдань макроекономічної політики породжує велику кількість проблем. Серед них проблема дієвості окремих важелів впливу на макроекономічну ситуацію, а також невизначеність впливу заходів уряду на цільові показники. Надзвичайно актуальною проблемою для нашої країни є неузгодженість засобів макроекономічної політики між собою, їх внутрішня суперечливість і непослідовність у застосуванні.

Економічні засоби макроекономічної політики поділяються на фіскальні і монетарні, засоби соціальної і зовнішньоекономічної, інвестиційної політики та політики доходів. Більш детально в роботі розглядаються інструменти фіскальної, грошово-кредитної та інвестиційної політики[11, c. 18-19].

Функції та завдання державного регулювання економіки суттєво відрізняються на перехідний період до ринку і на період сформованих ринкових відносин.

Існуюче методологічне забезпечення аналітичної роботи і апарат макромоделей у ряді випадків демонструють свою непридатність для застосування в умовах трансформаційних систем.

Зокрема, існують проблеми використання моделей “грошовий попит -- грошова пропозиція” та “сукупний попит -- сукупна пропозиція” у їх традиційній трактовці. В них недостатньо чітко розмежовується вплив різних засобів макроекономічної політики та коливань ділової активності на найважливіші показники економічного розвитку. Серед недоліків існуючого інструментарію макроекономічного аналізу в роботі вказується також на відсутність відображення у згаданих моделях процесів, пов'язаних з рухом грошових замінників, дискутується питання про додатній нахил кривої LM в моделі IS-LM, зроблено окремі зауваження щодо виведення кривої IS.

Обмеженість застосування зазначених моделей зумовлена тим, що в основі їх побудови лежить припущення про незмінність цін у короткостроковому періоді. Слід зауважити, що можливість цінових стрибків робить поділ відрізків часу в економіці на коротко- і довгострокові доволі умовним. Очевидною вбачається недоречність такого поділу, оскільки це обмежує можливості аналізу конкретних ситуацій, що містять ознаки як одних, так і інших. Існує також проблема визначення поняття швидкості обертання грошей.

Оскільки основна кількість ринкових інститутів знаходиться у стадії створення, то економічна політика може бути неефективною, або, принаймні, менш передбачуваною і менш ефективною[6, c. 53-55].

Загострення проблем перехідної економіки пов'язане із послабленням дії адміністративних методів. Тому цілком очевидною є необхідність адекватного глибині нинішньої кризи підвищення масштабів і ступеня державного регулювання, а питома вага адміністративних засобів макроекономічної політики повинна бути значно більшою в перехідний період. Це необхідно для подолання структурної недосконалості вітчизняної економіки. Справа в тому, що ринкова система може ефективно працювати в разі раціональної структури економіки, але ця система не здатна її цілеспрямовано формувати.

Державне регулювання ґрунтується на певній системі засобів впливу на ринок, їх можна розділити на дві великі групи: засоби прямого державного впливу (державне замовлення і ліміти, фінансування цільових комплексних програм і деяких галузей з державного бюджету і т. ін.) та засоби опосередкованого впливу (податки, субсидії, ціни тощо).

Державне регулювання ринкової економіки в Україні здійснюється державними органами республіки.(інспекції, НБУ, міністерства)[11, c. 20].

На жаль, останні кілька років частка бюджету у ВВП зменшувалася. Спрямованість до дерегуляції в економіці, яка не має характеру селективного відбору, слід вважати поспішною, тому що це сприяє зростанню розбалансованості і викривленням в структурі окремих сфер економіки. Підвищення ефективності макроекономічної політики вимагає раціонального поєднання дії керованих централізовано і ринкових саморегулюючих процесів, створення сприятливих економічних умов для розвитку підприємництва у тих сферах, які адаптовані до конкурентного середовища.

Серед ключових напрямків структурних перетворень в економіці -реструктуризація підприємств, оптимізація відносин власності, проведення адміністративної реформи, удосконалення кадрової політики.

З метою вирішення проблеми виходу економіки з кризового стану і початку зростання, перш за все, необхідно подолати неузгодженість окремих засобів макроекономічної політики. У цьому зв`язку найбільш важливим на сучасному етапі є вирішення проблеми бюджетної незбалансованості і дестабілізуючої ролі фіскальної політики.

Завданням макроекономічної політики слід вважати проведення заходів, які б сприяли пролонгації кейнсіанської ділянки кривої сукупної пропозиції за рахунок проміжної. Введення в модель параметра, який відповідає за цінову еластичність сукупної пропозиції, дозволяє розмежувати засоби економічної політики за їх впливом на характер зростання ВВП[1, c. 46-47].

Стосовно національної економіки, її оптимальна структура повинна сприяти вирішенню центральної проблеми - здобуття максимальних результатів, що задовольняють всілякі потреби людей при мінімальних витратах трудових, матеріальних і природних ресурсів. Основу такої структури утворюють, перш за все, досягнення передової науки, покликані постійно перетворювати виробничі чинники, їх організацію і механізм господарювання.

Таким чином, оптимальна структура економіки - це така структура, яка забезпечує задоволення особистих і суспільних потреб, раціональне використання природних і економічних ресурсів, максимальне впровадження досягнень науково-технічного прогресу, створення економічної основи національної безпеки країни.

До основних меж, що визначають суть оптимальної структури національного виробництва можна віднести наступні:

- можливість створення потрібного асортименту товарів в достатній кількості і відповідного рівня якісних і споживчих характеристик;

- максимально повна відповідність структури виробництва структурі потреб;

- досягнення високої конкурентоспроможності товарів, що випускаються, для реалізації як на внутрішніх, так і на зовнішніх ринках;

- швидке реагування структури виробництва на зміни, що відбуваються в продуктивних силах, розподілі праці і ринковій кон'юнктурі;

- постійне вдосконалення структури виробництва відповідно до змін, як його матеріальної основи, так і суспільних потреб, створення умов, що сприяють конкуренції, спеціалізації і комбінуванню виробництва, прогресивним поєднанням використовуваних економічних ресурсів, кількісній і якісній відповідності праці і капіталу[10, c. 31-32].

З метою вирішення проблеми виходу української економіки з кризового стану і початку зростання, перш за все, необхідно подолати неузгодженість окремих засобів макроекономічної політики. Серед першочергових завдань реформування фіскальної сфери є підвищення ефективності податкової системи. Для поповнення дохідної частини бюджету слід активізувати потенціал непрямих податків. У якості одного з напрямків оптимізації існуючої структури податків слід запровадити диференційовану систему справляння податку на додану вартість.

Одним із головних завдань реформування монетарної політики в Україні слід вважати досягнення справжньої незалежності НБУ та переорієнтацію з низьких на помірні темпи інфляції. З метою пожвавлення інвестиційного процесу необхідно перебудувати засади фіскальної і монетарної політики, привівши у відповідність до можливостей бюджету обсяги державного споживання, оскільки незбалансованість бюджету блокує проведення ефективної монетарної та інвестиційної політики, зосереджуючи значну частину кредитних ресурсів на ринку обслуговування державного боргу і пригнічуючи інвестиційний процес.

Недоліки існуючої аналітичної бази макродосліджень засвідчують її недосконалість і необхідність подальшої розробки і вдосконалення. Застосування пропонованих підходів сприятиме підвищенню якості прийняття рішень в галузі макроекономічної політики[2, c. 22-23].



Висновок

Отже, еластичність є важливим інструментом при плануванні діяльності підприємства. Оскільки, саме вона показує взаємозалежність між ціною і обсягом попиту. Даний коефіцієнт може застосовуватися як для визначення ціни і обсягу продукції за яких максимізуватиметься прибуток так для поточного ціноутворення.

Якщо розглядати попит на друкованій ЗМІ, то в більшості випадків попит на таку продукцію можна визначити загалом як нееластичний. Проте із певними застереженнями: еластичність попиту зростає, коли на ринку значна різниця в цінах (дуже високі, і дуже низькі ціни); суттєвої різниці між еластичністю попиту на пресу в короткотерміновому періоді в довготерміновому -- не існує.

Характерною особливістю попиту на газети є те, що часто в кінцевому результаті від6уваеться зростання ціни і обсягу продажу (тиражу). Такий факт свідчить про переважаючий вплив нецінових факторів.

При розрахунку оптимальної ціни компанії слід врахувати те, що низька еластичність характерна для інтервалів цін, цю існують на ринку, а перевищення верхньої і нижньої ціни конкурентів призведе до зростання еластичності.

Для більш об'єктивної оцінки впливу ціни на обсяг попиту необхідно суміжно із ціновою розраховувати еластичність попиту за доходом, перехресну еластичність та по можливості виключати вплив тих нецінових чинників які неоднаково впливають на кожен продукт.

Незважаючи на зацікавленість у дослідженнях еластичності попиту за ціною на практиці вони проводяться рідко, і перш за все великими компаніями. Причиною е труднощі пов'язані з практичними розрахунками а також змінюваність зовнішніх умов.

Особливої уваги потребує розробка ефективних в умовах переходу до ринкових відносин прийомів та методів проведення макроекономічної політики. Необхідно поглиблювати пошук шляхів вдосконалення засобів макроекономічної політики, їх узгодження та приведення у відповідність до умов трансформаційної економіки.



Список використаної літератури

1. Остап Ватаманюк Мікроекономіка : Навчальний посібник. - Львів: „Інтелект-Захід", 2004.- 176 с.

2. Аналітична економія: Макроекономіка і мікроекономіка: Навч. посіб.: У 2 кн. / За ред. С. Панчишина, П. Островерха.- Кн.2. Мікроекономіка. - 4-те вид., випр. І доп. - К.: Знання, 2006. - 437 с.

3. Веріан Г. Р. Мікроекономіка: проміжний рівень: сучасний підхід: Підручник / Пер. з англ. С. Сухая. - 6-те вид. - К.: Вид-во "Лібра", 2006. - 630 с.

4. Економічна теорія: Макро- і мікроекономіка / За ред. З. Г. Ватаманюка, С. М. Панчишина, 3-є вид. стереотип. - К.: Видавн. дім "Альтернативи", 2005. - 606 с.

5. Економічна теорія: макро - і мікроекономіка. Навч. видання. За ред. З. Ватаманюка, С. Панчишина. Видавничий Дім Альтернативи, К. 2001

6. Косік А.Ф. Мікроекономіка. - К.: «Центр навчальної літератури», 2004. - 415 ст

7. Косік А. Ф. Мікроекономіка : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / А. Ф. Косік, Г. Є. Гронтковська. - 2 - Ге вид., переробл. і допов. - К. : Центр учб. л - ри, 2008. - 436с.

8. Ястремський О. Основи мікроекономіки / О. Ястремський, О. Грищенко. - 2 - Ге вид., переробл. і допов.; - К. : Знання -Прес, 2007. - 578с- (Модельно - комп'ют. дод. на лазер. диску)

9. Економічна теорія. Політекономія : підручник / за ред.. В. Д. Базилевича / В. Д. Базилевич, В. М. Попов, К. С. Базилевич, Н І Гражевська. - 7 -ме вид., стер. - К. : Знання-Прес, 2008. - 719с.

10. Костюк В. С. Економічна теорія : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. С. Костюк, А. М. Андрущенко, І. П. Борейко. - К. : Центр учб. л - ри, 2009. - 282с.

11. Економічна теорія: політична економія Підручник / За заг. ред. С. І. Юрія. - К.: Кондор, 2009. -604 с.

12. Вступ до економічної теорії: Підручник / За ред. З. Ватаманюка. - 3-тє вид., доповнене. - Львів: Новий Світ-2000, 2007. - 501

13. Ватаманюк З., Панчишин С., Ватаманюк О., Пікулик О. Вступ до економічної теорії. Курс лекцій. Вид. 2-ге, доп. - Львів: Новий Світ - 2000, 2005. - 408 с. Реком. МОН України

14. Вступ до економічної теорії: Підручник / За ред. З. Ватаманюка. - 3-тє вид., доповнене. - Львів: Новий Світ-2000, 2007. - 501 с

15. Економічна теорія: Макро і мікроекономіка/ За ред. З. Г. Ватаманюка, І. О. Тивончука, 2-е вид. стереотипне. - К.: Видавн. дім "Альтернативи", 2003. - 606 с

16. Орехівський Г. А. Тестово-словниковий практикум з економічної теорії: Навч. Посіб. - К.: Каравела, 2007. - 215 с.

17. Словник сучасної економіки МАКМІЛЛАНА./Пер. з англ. - К.:”АртЕк”, 2000.-627с.

18. http://www.delta-tv.dp.ua/index/infl/?2013 - Дельта ТВ

19. http://e-works.com.ua/work/1599

Размещено на Allbest.ru