Територіальна організація господарства Центрального економічного району

Размещено на http://www.allbest.ru/

Чорноморський державний університет ім. Петра Могили

Інститут післядипломної освіти

РЕФЕРАТ

з дисципліни «Регіональна економіка»

на тему: «Територіальна організація господарства Центрального економічного району»

Виконала: студентка групи 310-з

Нанакі О.М.

Перевірив:

д.е.н., проф. б.в.з.Кузьменко О.Б.

Миколаїв - 2014

Зміст

Вступ

1. Територіальна організація народного господарства й економічне районування України

2. Центральний район

Список використаних джерел

Вступ

Різні частини нашої країни відрізняються одна від одної не тільки природними, а й економічними умовами, трудовими ресурсами. Так, на одній території виробляють метал і машини, на іншій вирощують цукрові буряки чи видобувають вугілля. Спеціалізуючись на виробництві певної продукції, кожна територія забезпечує нею інші частини країни, а одержує те, чого їй не вистачає. Так відбувається обмін результатами праці. Такий поділ праці між окремими територіями чи країнами називається географічним або територіальним.

Спеціалізація окремої території складається історично. З розвитком господарства вона може змінюватись.

1. Територіальна організація народного господарства й економічне районування України

Щоб визначити спеціалізацію території, виходять з принципів розміщення виробництва. Чинниками такої спеціалізації є: а) природні умови та ресурси, що сприяють розвитку господарства; б) наявність трудових ресурсів; в) особливості географічного положення, зокрема по відношенню до транспортної мережі; г) галузі господарства, що склалися історично; д) необхідність виконання певного державного завдання.

Внаслідок географічного поділу праці формуються економічні райони -- території, що відрізняються одна від одної своєю спеціалізацією. За часів входження України до складу ^РСР на її території виділялося три економічних райони --Донецько-Придніпровський, Південно-Західний і Південний. За площею і назвами вони не були районами України. Офіційний їх статус у минулому -- економічні райони СРСР. Так, назва «Південно-Західний район» відображала його розміщення по відношенню до Москви, а не Києва.

З проголошенням незалежності перед молодою Українською державою постало багато соціально-економічних проблем. Адже Україна -- одна з найбільших країн Європи і має певні внутрішні територіальні відмінності.

Ринкові відносини, що поступово впроваджуються в Україні, конкуренція, вільна гра цін тощо впливають на територіальну організацію народного господарства. Зменшується частка суб'єктивного, тобто того, що йде від волі і бажання людини, в економічному районуванні і зростає значення об'єктивного, тобто того, що базується на законах економічного розвитку. Відбувається зміна в механізмі територіального поділу праці. Неефективні та збиткові підприємства, навіть окремі галузі банкрутують і переспеціалізовуються. Так, нині зменшується частка вугільної промисловості і чорної металургії в Донбасі та Придніпров'ї. Водночас є перспективи зростання виробництва і підвищення якості продукції в економічно відсталих районах, наприклад Подільському, на основі розвитку агропромислового комплексу.

Зростає значення також чинника географічного положення в розвитку економічних районів. Ті з них, що виходять до морів, межують з іншими країнами, мають перспективи створення вільних економічних зон, де кращі умови для проникнення іноземного капіталу та міжнародного співробітництва, ніж в інших районах. Утворення таких зон можливе в Карпатському, Північно-Західному, Причорноморському районах. Так, уже тепер для Іїівнічно-Західного району розроблено проект «Єврорегіон Буг», який передбачає більш тісне співробітництво з країнами Європи.

Зважаючи на природні, соціально-економічні, історичні та інші чинники, нині на території України виділяють дев'ять економічних районів: Донецький, Придніпровський, Північ-но-Східний, Столичний, Центральний, Подільський, Північно-Західний, Карпатський і Причорноморський (табл. 5).

Проаналізуйте таблицю. Зробіть висновки. Чи правильний, з вашої точки зору, такий підхід до районування території України? Які його недоліки вам впали в око? Що б могли запропонувати ви? Обґрунтуйте свою позицію.

Поділ на економічні райони, що відрізняються рівнем розвитку, звичайно досить умовний і не усталений. Проте глибоко вивчати територію країни найкраще за сіткою економічного районування.

2. Центральний район

У назві району відображено його географічне положення -- в центрі країни. Тут знаходиться географічний центр України. (Пригадайте, де він розташований, які його географічні координати.)

Площа району -- 45,5 тис. квадратних кілометрів. Населення -- 2,8 млн чоловік. Район охоплює територію Черкаської і Кіровоградської областей .

За площею, населенням, промисловим потенціалом район перебуває на восьмому місці серед економічних районів країни. Дещо кращі показники у нього щодо сільськогосподарського виробництва.

Природні умови району сприятливі для господарського розвитку. Північну частину займає лісостепова зона, південну -- степова. У межах району знаходяться Кременчуцьке і частково Дніпродзержинське і Канівське водосховища, протікають річки Південний Буг, Рось, Інгулець, Синюха та ін. Ґрунти тут -- переважно глибокі мало- і середньогумусні чорноземи. Трапляються сірі лісові ґрунти. (Які ще типи ґрунтів характерні для цього району?)

Корисних копалин порівняно мало. Серед паливних ресурсів переважає буре вугілля (Дніпровський басейн), знаходяться Ірдинське і Тясминське родовища торфу в Черкаській області. Великі і різноманітні запаси будівельного і декоративного каменю. На півночі району розробляється найбільше в Україні родовище бентонітових глин. Каолінові глини поширені в південних районах Черкаської області. Є родовища нікелю (Побужжя), графіту, уранових руд, бокситів тощо.

Густота населення в районі становить близько 60 чоловік на 1 км2 і набагато менша, ніж у цілому по країні. Кіровоградська область належить до найменш заселених. Переважає міське населення (57 %).

Енергетичною основою розвитку господарства району є його паливно-енергетичний комплекс. Він представлений добуванням бурого вугілля у Ватутіному і Олександрії, торфу -- в Черкаській області, невеликими тепловими електростанціями. Виробляють електроенергію Кременчуцька і Канівська гідравлічні електростанції, кілька ГЕС на малих річках. Провідними галузями є харчова промисловість та машинобудування і металообробка. У Черкаській області є підприємства хімічної промисловості, а в Кіровоградській -- кольорової металургії.

Машинобудування і металообробка представлена виробництвом машин і обладнання для сільського господарства та харчової і легкої промисловості, друкарських машинок, радіо-виробів, підйомно-транспортного устаткування, телеграфної апаратури, телевізорів, фотоприладів, баштових кранів, "Урових машин. Підприємства хімічної промисловості, що зосереджені в Черкаській області, виробляють азотні добрива, хімічні волокна та реактиви.

У Кіровоградській області працюють Завалівський графітовий комбінат, а також заводи чистих металів у Світловодську і Побузький нікелевий. Щегка промисловість менш пов'язана з місцевою сировинною базою, ніж у Столичному районі. Розвинуті швейна, трикотажна, шкіряна, взуттєва галузі. Тут випускають шовкові тканини, гігроскопічну вату, художні вироби.^

Незначного розвитку дістали деревообробна і меблева галузі. Є численні підприємства будіндустрії.

У районі добре розвинутий АПК, який базується на багатогалузевому сільському господарстві. Переважає рослинництво. Вирощують озиму пшеницю, ярий ячмінь, кукурудзу. Серед технічних культур -- цукрові буряки, соняшник, ефіроолійні культури, коноплі, коріандр. Розвинуті овочівництво і садівництво.

Тваринництво областей району має дуже близьку спеціалізацію. Провідними галузями є скотарство і свинарство, допоміжними -- вівчарство, птахівництво, бджільництво, шовківництво, кролівництво і ставкове рибництво. Скотарство в Черкаській області має молочно-м'ясний напрям, а в Кіровоградській -- м'ясо-молочний (чому?).

У районі розвинуті майже всі галузі харчової промисловості. Вони переважно переробляють місцеву сільськогосподарську сировину. Виділяється цукрова промисловість, особливо в Черкаській області, де працює 24 цукрових заводи. Є численні підприємства молочної, маслосироробної та м'ясної промисловості. Розвиваються борошномельно-круп'яна, ефіроолійна, спиртова, кондитерська та інші галузі.

Провідними видами транспорту є залізничний і автомобільний. Довжина залізниць загального користування становить 1 527 км. Основними залізничними вузлами є: імені Т. Г. Шевченка, Черкаси, Христинівка, Цвіткове у Черкаській області; Знам'янка, Долинська, Помічна у Кіровоградській. У районі понад 10 тис. кілометрів автошляхів з твердим покриттям. Розвинутий водний транспорт. Основні порти -- Черкаси і Світловодськ. район економічний праця господарство

Промисловими вузлами району є Черкаський, Кіровоградський, Олександрійський та Уманський.

Найбільший промисловий вузол -- Черкаський. Черкаси (312 тис. чоловік) є також найбільшим містом району. Воно має сприятливе географічне положення, знаходячись на березі Кременчуцького водосховища, на залізничній і автомобільній магістралях, що сполучають правобережну і причорноморську частини України з її лівобережною частиною.

Основу промислового вузла становлять хімічна, харчова, легка та машинобудівна галузі. В Черкасах працюють потужні підприємства хімії: виробничі об'єднання «Азот», «Хімволокно», завод хімічних реактивів та побутової хімії «Аврора». До підприємств харчової промисловості належать консервний, м'ясний, хлібний комбінати, цукрорафінадний і молочний заводи, тютюнова фабрика тощо. Різноманітними за величиною і спеціалізацією є підприємства легкої промисловості: шовковий комбінат, фабрики художніх виробів, трикотажна, гігроскопічної вати та ін. Машинобудування і металообробка представлена заводами: «Фотоприлад», «Строммашина», НВО «Ротор», спеціального технічного устаткування, телеграфної апаратури тощо. В Черкасах, як і в кожному великому місті країни, є підприємства будіндустрії: ВО «Черкасизалізобетон», заводи стінових матеріалів, великопанельного домобудування та ін. Меблева промисловість представлена ВО «Черкасмеблі».

Великим промисловим центром Уманського промислового вузла та другим за кількістю жителів містом Черкаської області є Умань (94 тис. чоловік). Провідне місце належить машинобудуванню і металообробці: ВО «Уманьферммаш» (обладнання для тваринницьких ферм), ВО «Мегомметр», «Вега», оптико-механічний завод. У місті працює підприємство, що виробляє театральне обладнання, є кілька комбінатів, заводів і фабрик харчової і легкої промисловості (птахокомбінат, консервний, горілчаний заводи, швейна, взуттєва, художніх виробів фабрики). Будіндустрія випускає залізобетонні вироби, толь, цеглу, різні будматеріали. В місті є ВО «Вітаміни».

Умань -- значний туристичний центр. Головним об'єктом туризму є всесвітньо відомий дендропарк «Софіївка».

Основою економічного зростання міста Сміла (84 тис. чоловік) є його зручне географічне положення в центрі України в потужному вузлі залізничних і автомобільних магістралей (залізничний вузол імені Т. Г. Шевченка та дві залізничні станції). Провідними галузями промислового центру є машинобудування і металообробка, харчова і легка промисловість. Машинобудування і металообробка представлена виробництвом машин і обладнання для харчової промисловості, передусім цукрової, радіоприладів, телевізорів тощо. Великим машинобудівним заводом міста є електромеханічний ремонтний. До харчової промисловості належать молочноконсервний, цукровий, хлібний комбінати, заводи пивоварний і продтоварів-. У Смілі працюють меблева фабрика, швейне об'єднання та ін.

Значним промисловим вузлом Центрального економічного району є Кіровоградський з центром Кіровоград (281 тис. чоловік). Провідна галузь промисловості міста -- машинобудування і металообробка. Підприємства галузі випускають сільськогосподарські машини, друкарські машинки «Ятрань».

У Кіровограді працюють заводи «Гідросила», радіовиробів, ливарний тощо. Розвинута харчова промисловість (м'ясо-, хлі-бо-, птахокомбінати, об'єднання хлібопекарської промисловості, олійноекстракційний завод). У місті працюють і підприємства легкої промисловості (швейна, взуттєва, панчішна та інші фабрики).

Центром буровугільної промисловості країни та Олександрійського промислового вузла є Олександрія (106 тис. чоловік). Тут знаходяться кар'єри видобування бурого вугілля, брикетна фабрика, ТЕЦ. До хімічної промисловості належить виробництво гірського воску. Машинобудування і металообробка представлена заводами підйомно-транспортного устаткування (випускає електричні мостові крани) і електромеханічним. Працюють два авторемонтних підприємства. У місті є фабрика діаграмного паперу, підприємства легкої, харчової промисловості, будіндустрії.

Світловодськ (59 тис. чоловік) -- нове місто. Воно виникло з початком будівництва Кременчуцького гідровузла в 1961 р. Нині -- це третій за значенням промисловий центр Кіровоградської області. За структурою промислового виробництва відрізняється від інших міст економічного району. Основними підприємствами міста є заводи чистих металів та твердих сплавів і тугоплавких металів, виробничі об'єднання «Дніп-роенергобудіндустрія», «Скло», «Пластик», керамічний завод, меблева фабрика.

З Центрального економічного району до інших районів країни надходять: сільськогосподарські машини, обладнання для легкої та харчової промисловості, телевізори, телеграфна апаратура, хімволокно, азотні добрива, цукор, овочеві, фруктові і м'ясні консерви, борошно, крупа тощо.

З інших районів Центральний одержує: вугілля, гірниче устаткування, метал, добрива -- з Донбасу; гірниче обладнання, метал, легкові автомобілі, бурякозбиральні комбайни, прилади і побутову техніку -- з Придніпров'я; велосипеди, вантажні машини, верстати, устаткування для харчової і легкої промисловості, різноманітні прилади і комплектуючі деталі, бензин -- з Північно-Східного району; прилади і обладнання, екскаватори, сільськогосподарські машини, верстати, хімічне і натуральне волокно, трикотажні і швейні вироби -- з Столичного району; автобуси, інструменти, прилади, автонавантажувачі і автокрани, калійні добрива, шкарпетки, хутрові вироби -- з Карпатського району. З Північно-Західного району надходять автомобілі, підшипники, торгове обладнання, високовольтна апаратура, тканини із льону тощо; з Поділля -- електротехніка, бурякозбиральні комбайни, прилади, сільськогосподарські машини, технологічне устаткування для харчової промисловості, торгівлі і громадського харчування, добрива, миючі засоби, каніфоль тощо; з Причорномор'я -- кукурудзозбиральні комбайни, дощувальні установки, машини і обладнання для харчової промисловості, тракторні причепи, бавовняні тканини, прилади і верстати, сільськогосподарська техніка, кавуни, виноград, вино і виноматеріали, рибні консерви, тютюн, вироби ефіроолійної промисловості, миючі засоби.

Проблемою Центрального району є досить низький рівень промислового розвитку областей, особливо Кіровоградської, її можна подолати створенням нових невеликих переробних підприємств, виробництв, що випускають тару та сучасні пакувальні матеріали.

Окремі частини району, зокрема Черкаська область, виявилися радіаційне забрудненими внаслідок катастрофи на Чорнобильській АЕС. Відновлення їх потребує значних коштів. Проблемою району є також ерозія ґрунтів, боротьба з якою вимагає постійних значних витрат.

Є в районі і проблеми щодо раціонального використання трудових ресурсів.

Список використаних джерел

1. Розміщення продуктивних сил і регіональна економіка.: Підр. С.І. Дорогунцов, Т.А. Заєць, Ю.І. Пітюренко та ін. - К., КНЕУ, 2005

2. Регіональна економіка - Качан Є.П.-2011

Размещено на Allbest.ru