Механізм державного регулювання і планування залучення інвестицій

Размещено на http://www.allbest.ru/

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна

УДК 338.242

Автореферат дисертації

Механізм державного регулювання і планування залучення інвестицій

Федоренко Ірина Анатоліївна

Харків - 2002

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України

Захист відбудеться 29 листопада 2002 р. о 1300 на засіданні спеціалізованої вченої ради, Д 64.051.05 Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61002, м. Харків, вул. Мироносицька, 1, ауд. 3-23.

Із дисертацією можна ознайомитися у Центральній науковій бібліотеці Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна за адресою: 61077, м. Харків, пл. Свободи, 4.

Автореферат розісланий 29 жовтня 2002 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради В.Ф. Пуртов.

Актуальність теми дослідження. Складні соціально-економічні перетворення форми суспільних відносин та розбудова вітчизняної економіки в період незалежності поставили безліч вагомих питань щодо пристосування функцій державного регулювання економічної діяльності на мікро- та макрорівні до вимог соціально орієнтованої ринкової економіки. Еволюція процесу державного регулювання та планування економіки відбувалася за умови кризи промислового та сільськогосподарського виробництва, безробіття, дефіциту державного бюджету. Чи не найвизначнішою причиною більшості кризових тенденцій була саме відмова від державного регулювання ключових напрямків розвитку економічної системи на початковому етапі трансформації економіки України.

Відсутність державного регулювання в напрямку заміни директивного принципу перерозподілу капіталовкладень на державне регулювання та планування залучення інвестицій на ринкових принципах значно підсилило складність трансформації економіки в цілому, для якої достатність інвестицій та відповідність їх якісних параметрів вимогам є визначним чинником державного економічного розвитку.

Узагальнення теоретико-методологічних наукових положень відносно інвестиційної діяльності, які висвітлені в працях М.І. Туган-Барановського, Ю.М. Бажала, Е.Р. Вершеди, І.О. Бланка, П.П. Борщевського, М.С. Герасимчука, А.Ф. Гойка, Б.В. Губського, С.І. Дорогунцова, І.І. Д'яконової, В.Е. Коломойцева, І.І. Лукінова, А.А. Пересади, В. Бернса, Т. Коупленда, У. Шарпа та ін. а дають змогу підкреслити важливість інвестицій в процесі розвитку економічної системи в цілому.

З іншого боку, державне регулювання процесу залучення інвестицій має базуватися перш за все на потенційних можливостях об'єктів, їх інвестицій привабливості, оскільки інвестиційна діяльність за умови ринку здійснюється виключно на принципах самовизначення суб'єктів щодо об'єктів, форм, методів та термінів інвестування. Питанням привабливості об'єктів для інвестицій присвячено праці вітчизняних та зарубіжних вчених, серед яких слід зазначити О.Г. Величка, О.Б. Ідрісову, М.Н. Крейніну, С.І. Прилипка Н.О. Русака, Г.В. Савицьку, В.П. Савчука, Р.С. Сайфуліна, А.Д. Шеремета та деяких інших.

Не менш важливим напрямком державного регулювання та планування залучення інвестицій є створення дієвого комплексу механізмів із метою вдосконалення ефективності поглинання їх економікою, збільшення корисного економічного та соціального ефектів від залучення вітчизняних та іноземних інвестицій. Проблемам оцінки ефективності інвестицій присвячено багато праць таких вітчизняних та закордонних вчених, як Г. Бірман, Р. Дамарі, В.В. Ковальов, М.М. Крейніна, Ю.В. Макогон, Л.О. Омельянович, І.В. Сорока, Е. Хелферт, С. Шмідт, К. Еклунд та ін.

Разом з тим, не дивлячись на досить достатнє висвітлення проблеми інвестицій як в умовах ринку, так і за умови перехідної економіки, окремі аспекти інвестиційної діяльності методологічного та прикладного характеру не знайшли вичерпного відображення в зазначених та інших наукових працях. І перш за все це стосується саме регулятивної функції держави, процесу планування залучення інвестицій, створення системи державного моніторингу інвестиційної діяльності. Таким чином, актуальність теми дисертаційного дослідження викликана необхідністю розвитку цього напрямку наукової думки, удосконалення та доповнення існуючих теоретичних та методологічних положень з питань державного регулювання та планування інвестиційної діяльності, розробки конкретних механізмів та заходів вдосконалення інвестиційного процесу.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження є складовою частиною науково-дослідної роботи кафедри економіки і менеджменту Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна "Розробка методологічних підходів трансформації системи соціально-економічних відносин в Україні" (номер державної реєстрації 0199U004423).

Мета і задачі дослідження полягають у вдосконаленні науково-методичних засад та формуванні ефективного механізму державного регулювання інвестування економіки України.

Виходячи з мети було встановлено такі задачі:

- теоретично обґрунтувати місце і роль держави в системі регулювання інвестиційних процесів та дати критичну оцінку існуючих поглядів у вирішенні протиріч, які виникають у процесі інвестування;

- дослідити методи та важелі державного регулювання інвестиційної діяльності;

- проаналізувати сучасний стан, динаміку інвестицій та визначити чинники впливу на сучасні інвестиційні процеси;

- визначити суперечності в механізмах використання іноземних та власних інвестицій;

- розробити моделі оцінки та прогнозування змін впливу різних чинників на розвиток інвестиційних процесів;

- сформувати основні напрямки регулювання та пріоритетні напрямки вкладання інвестиційних ресурсів;

- розробити практичні рекомендації щодо активізації інвестиційних процесів.

Об'єктом дослідження є процес формування інвестиційного клімату та державного регулювання і планування залучення інвестицій.

Предметом дослідження є комплекс організаційно-економічних механізмів державного регулювання та планування інвестицій.

Методи дослідження. У дисертаційній роботі застосовувалися такі методи та підходи: методи теоретичного узагальнення і порівняння - для розкриття суті теорії інвестиційної діяльності; статистичний і графічний аналіз - для дослідження тенденцій розвитку виробництва та інвестиційної діяльності, виявлення факторів, що впливають на ефективність інвестиційних процесів; кореляційно-регресійний аналіз - для побудови моделі інвестицій та виявлення чинників, що впливають на ці процеси; формалізація та економіко-математичного моделювання - для оптимізації вибору інвестиційних рішень та залучення ресурсів для здійснення інвестиційних процесів.

Інформаційною базою дослідження є законодавчі і нормативні документи з економічних питань, офіційні статистичні матеріали, звітно-статистичні дані господарських суб'єктів.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в наступному:

- організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій (рис. 2), що є системою принципів, форм і методів у сукупності з відповідними інституціональними і організаційними структурами, котрі виконують функції, адекватні сучасному стану економіки з активізації інвестиційного потенціалу для забезпечення стійкого економічного зростання;

удосконалено:

- методологічні засади визначення потенційних джерел інвестування, що дає змогу виявити та локалізувати причини кризового стану в галузі інвестування;

- розроблено економіко-математичні моделі оцінки залежності між факторами й умовами, котрі впливають на показники динаміки інвестицій в основний капітал і прямі іноземні інвестиції, виявлені закономірності та розраховані прогнози по показниках. Доведено, що темпи зростання інвестицій збільшилися за рахунок формування внутрішніх джерел: наявність обігових коштів, залишків вкладів населення, грошових коштів населення тощо;

дістало подальший розвиток:

- доведено доцільність використання внутрішніх джерел інвестування, оскільки вони формуються за рахунок національних заощаджень - прибутків держави, підприємств, населення і зможуть забезпечити конкурентоспроможність національних товаровиробників та ключових галузей, а також стійке функціонування і подальший розвиток економіки України;

- виявлено, що на сучасному етапі економічного розвитку основними факторами, що впливають на інвестиційні процеси є: оборотні кошти у галузях економіки, грошова маса М1, залишки внесків населення в банках на кінець року, кошти на рахунках підприємств, організацій, населення, індекс споживчих цін, основні фонди в економіці, кошти населення, облікова ставка НБУ, заборгованість по кредитах комерційних банків, споживання населення. Теоретично обґрунтовано місце і роль держави в системі регулювання інвестиційних процесів.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дослідження використано у господарській практиці органами державної влади та управління в процесі реалізації державної політики в сфері інвестування, у процесі вдосконалення нормативно-правових актів щодо інвестування.

Основні положення дисертаційного дослідження використані під час викладання дисциплін студентам економічних дисциплін. Упровадження викладених у дисертації розробок знайшло застосування у навчальному процесі Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна Міністерства освіти і науки України.

Апробація результатів дослідження. Основні результати проведених досліджень і рекомендацій дисертаційної роботи доповідалися, обговорювалися і були схвалені на науково-практичних конференціях: І Міжнародній науковій конференції "Проблеми економіки транспорту в умовах реструктуризації", (8_9 лютого 2001 р. - Україна, м. Дніпропетровськ).

Публікації. Основні положення дисертації відображені у 4 наукових працях. Загальний обсяг опублікованих робіт 1,4 друк. арк.

Структура, зміст і обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури, 160 сторінок машинописного тексту, у тому числі 15 таблиць, 11 рисунків, 142 найменування використаної літератури.

Основний зміст роботи

У першому розділі "Теоретико-методологічні основи дослідження інвестицій у відтворювальних процесах трансформаційної економіки" розкрито багатогранний зміст інвестицій як економічної категорії, визначено широкий спектр їх форм, що свідчить про необхідність науково обґрунтованої класифікації інвестицій. Усі вони мають право на життя в практичному, а особливо в науковому плані, оскільки дають змогу детальніше і глибше проводити аналіз інвестицій з метою підвищення ефективності їх використання. Проте, незважаючи на високий рівень переважної більшості класифікацій, подальша розробка цього напрямку наукових досліджень на сьогодні залишається актуальною; в сучасних економічних умовах наявних класифікацій недостатньо, їх необхідно розвивати й удосконалювати. На нашу думку, найважливішими є сім ознак класифікації інвестицій: за об'єктами вкладення коштів, за термінами інвестування, за характером участі в інвестуванні, за формами власності інвестицій, за джерелами фінансування, за ступенем ризику та регіональною ознакою. При цьому основною ознакою класифікації інвестицій є перша серед вищенаведених, яка передбачає їх поділ на реальні та фінансові і є придатною як на макро-, так і на мікрорівні.

У дисертаційній роботі розроблено класифікаційну схему інвестицій, що якнайповніше відбиває ряд особливостей, властивих сучасним тенденціям в економіці, з огляду на фактори економічних перетворень. Відповідно до узагальненого визначення інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності. При цьому інвестиції поділяються за характером походження у такий спосіб: гроші, цільові банківські вклади, паї, акції та інші цінні папери; рухоме і нерухоме майно (будинки, спорудження, устаткування та інші матеріальні цінності); майнові права, що випливають з авторського права, досвід та інші інтелектуальні цінності; сукупність технічних, технологічних, комерційних та інших знань, ноу-хау оформлених і запатентованих; права користування землею, водою, ресурсами будинками, спорудженнями, оснащенням, а також і інші майнові права; інші матеріальні і нематеріальні цінності.

Визначено, що здійснення процесу інвестування сполучено з певним ступенем ризику доцільно розрізняти безризикові і ризикові інвестиції. У зв'язку з тим, що абсолютно безризикових інвестиційних проектів не існує і з огляду на багатофакторність поняття "економічного ризику", у цьому випадку припускається відносна безризиковість, безпека вкладень, у порівнянні з іншими проектами. Виходячи з цього до безризикових інвестицій можна зарахувати короткострокові вкладення, що здійснюються на рівні країни. До ризикових інвестицій відповідно належать усі інші інвестиції, де існує вища у порівнянні з першою групою, можливість недосягнення запланованих цілей інвестування, прибутку або соціального ефекту, а також отримання грошових збитків.

Оскільки у різні періоди залежно від низки економіко-політичних факторів змінюються можливості інвестування в залежності від його джерел, доцільно звернути особливу увагу на походження інвестицій. За джерелами фінансування інвестиції поділяються на власні фінансові кошти інвестора; позичкові фінансові кошти інвестора; залучені фінансові кошти інвестора; бюджетні інвестиційні асигнування; безоплатні і добродійні внески, пожертвування організацій підприємств і громадян.

За умови покращення загального стану національної економіки, що позитивно впливатиме на інвестиційну галузь і сприятиме збільшенню фінансових джерел інвестування, для активізації інвестиційної діяльності необхідно здійснити певні заходи:

- науково обґрунтувати пріоритетні напрямки інвестування згідно з державними інтересами, програмними цілями національного відродження України;

- сформувати засади активного і в той же час виваженого державного регулювання інвестиційної діяльності з метою планомірного акумулювання інвестиційних ресурсів;

- розв'язання зазначених завдань створить можливість прискорити темпи виходу економіки України із затяжної інвестиційної кризи та досягти відповідного рівня економічного зростання;

- визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних програм та проектів. Вирішальна роль у реалізації інвестицій належить галузям інвестиційного комплексу. Тому головним завданням інвестиційної політики є визначення шляхів розвитку цих галузей. Розвинений інвестиційний комплекс дає змогу забезпечувати стійкі темпи зростання національного господарства, запроваджувати найновітніші досягнення технічного прогресу, реалізовувати великі соціально-економічні проекти;

- забезпечення високих темпів економічного розвитку держави.

На підставі проведеного дослідження зроблено висновок, що стратегія розвитку передбачає постійне економічне зростання за рахунок збільшення обсягів підприємницької діяльності та її галузевої, асортиментної та регіональної диверсифікації. Економічне зростання забезпечується насамперед за рахунок активізації інвестиційного потенціалу, у процесі якої реалізуються довгострокові стратегічні цілі; забезпечується мінімізація інвестиційних ризиків. Сучасне ринкове середовище немислиме без ризику. За певних несприятливих умов ризики можуть викликати втрату не тільки прибутку та додаткового доходу від інвестицій, а й частини інвестованого капіталу. Такі обставини зумовлюють необхідність пошуку шляхів та способів зниження ризику при реалізації інвестиційних проектів.

У другому розділі "Дослідження динаміки і структури інвестиційного потенціалу" проведено оцінку інвестиційного потенціалу економіки України. Дослідження структури інвестицій в основний капітал по регіонах свідчить, що основна частина інвестиційних надходжень в економіку України в 2000 р. була зосереджена в м. Києві - 2356 млн. грн., потім ідуть Донецька область _ 1589 млн. грн., Дніпропетровська область _ 1337 млн. грн., далі Полтавська, Одеська і Харківська _ 850; 845 і 803 млн. грн. відповідно. Це дає підстави стверджувати, що нині нарощування інвестиційних ресурсів, поліпшення структури інвестиційних джерел, оптимізація їх вкладення, прийняття низки нормативно-правових актів позитивно вплинули на створення інвестиційного клімату.

Для виявлення основних закономірностей інвестиційної діяльності в Україні, проведено аналіз впливу чинників на показники динаміки інвестицій в основний капітал, а також впливу відповідних чинників на динаміку надходжень прямих іноземних інвестицій в Україну. На сучасному етапі намітилася чітка тенденція зростання показників інвестицій в основний капітал і прямих іноземних інвестицій. Так за фактом на 2000 р. загальний обсяг інвестицій в основний капітал збільшився в 1,47 рази в порівнянні з 1995 р., що склало 23629 млрд. грн. і планується його збільшення у 2002 р. до 42526 млрд. грн. За 1995_2000 рр. обсяг прямих іноземних інвестицій в економіку України збільшився з 485,3 млн. дол. до 3281,8 млн. дол., тобто в 6,7 разів. До 2002 р. прогнозується його збільшення до оцінки 4446 млн. дол.

Динаміка показників, що впливають на інвестиційну діяльність

Також слід зазначити, що використання міжнародних інвестиційних ресурсів у вигляді іноземних кредитів збільшує зовнішній борг України, що за 1992-1997 рр. виріс із 396 млн. дол. США до 8,7 млрд. дол. США, а за 1998 р. _ до 11,5 млрд. дол. США, що загрожує економічній безпеці України. Міжнародні фінансові інститути не ставлять перед собою мету стабілізувати економіку України. Іноземні кредити даються не для розвитку конкурентної переваги України, а використовуються для заходів щодо політичної стабілізації і розвитку інфраструктури (транспортної системи, системи телекомунікацій, поштових послуг, банківської системи, готельного фонду), тобто створюють умови для ефективного функціонування іноземного бізнесу. Нині обсяги іноземних інвестицій не відповідають реальним потребам економіки України. У галузевому розрізі іноземні інвестиції зосереджуються у сферах, які забезпечують гарантований швидкий прибуток завдяки високій оборотності капіталу.

Залучення іноземних інвестицій в економіку України багато в чому залежить від стану її інвестиційного середовища, який визначається дією багатьох чинників. Іноземні інвестори серед основних перешкод їх діяльності в Україні називають: законодавчу нестабільність, незадовільний стан транспортної інфраструктури і телекомунікаційної системи, непослідовність дій уряду при виконанні взятих на себе зобов'язань, часто неправомірне втручання місцевих органів влади в діяльність інвесторів, високий рівень корупції, особливо в органах, що здійснюють контрольні функції на місцях та видають необхідні дозволи, нерозвиненість фондового ринку.

У третьому розділі "Основні напрямки активізації інвестиційного потенціалу" на підставі проведеного дослідження і класифікаційної схеми інвестицій, що дозволяє декомпозицію джерела, ризики, можливості та форми інвестування, розроблено організаційно-економічний механізм планування залучення та регулювання інвестицій (рис. 1).

Організаційно-економічний механізм планування залучення інвестицій є системою заходів, поетапне виконання яких на практиці забезпечує його успішну реалізацію з урахуванням відповідного ряду умов і факторів. Цей механізм містить у собі: визначення цілей, оцінку інвестиційного потенціалу, розробку моделей розвитку інвестиційної діяльності і планування заходів щодо залучення інвестицій, визначення задач інвестиційної діяльності, а також планування заходів щодо розробки і впровадження методів державного регулювання залучення інвестицій.

Оцінка інвестиційного потенціалу здійснюється на підставі даних, отриманих при вивченні науково-технологічного та інноваційного, кадрового і підприємницького, а також природно-ресурсного і фінансово-кредитного потенціалів. Оцінка інвестиційного потенціалу містить у собі також вивчення й аналіз інвестиційних потенціалів регіонів, галузей та економіки в цілому.

Етап розробки моделей розвитку інвестиційної діяльності і планування заходів щодо залучення інвестицій є важливим при детальному прогнозуванні варіантів і їх альтернатив можливого розвитку подій та здійснюється з використанням низки економічних показників таких як інвестиції в основний капітал, прямі іноземні інвестиції, оборотні кошти по галузях економіки і т. ін.

Активізація іноземного інвестування є наслідком пожвавлення національної економіки та появи позитивних тенденцій у відродженні виробництва, а це означає, що зростання рівня капіталоутворення в Україні має відбуватися насамперед за рахунок національних заощаджень, завдяки активізації процесу їх конвертації в інвестиції. Іноземні ж кошти, незважаючи на їх важливу роль в інвестиційному процесі, мають другорядне значення, бо надходитимуть у вітчизняну економіку лише за умов досягнення останньою певної макроекономічної стабільності та зростання виробництва. держава регулювання інвестиційний іноземний

При визначенні завдань інвестиційної діяльності звертається увага на такі складові, як забезпечення високих темпів економічного розвитку компанії (фірми), підприємства, максимізацію прибутку (доходу) від інвестиційної діяльності, мінімізацію інвестиційних ризиків, забезпечення фінансової стійкості і платоспроможності компанії (фірми), підприємства в процесі здійснення інвестиційної діяльності, а також на визначення шляхів прискорення реалізації інвестиційних проектів і програм.

Реалізація проектів залучення інвестицій відбувається найефективніше за умови активізації чинника державного регулювання цього процесу. У зв'язку з цим організаційно-економічний механізм планування залучення інвестицій містить етап планування заходів щодо розробки і впровадження методів державного регулювання, що містить у собі розробку стратегії програм і планів, норм і нормативів, квот, митних і інших тарифів, субсидій і пільг, стандартів і сертифікатів, податків і кредитів, цін і гарантій, а також розробку інституціональних і організаційних структур і законодавчих актів по цінних паперах.

У дисертаційній роботі розроблено організаційно-економічний механізм державного регулювання залучення інвестицій (рис. 2), що є сукупністю принципів, форм і методів з відповідними інституційними й організаційними структурами, котрі виконують функції адекватні сучасному стану економіки з активізації інвестиційного потенціалу для забезпечення стійкого економічного зростання.

Реалізація організаційно-економічного механізму державного регулювання залучення інвестицій здійснюється на підставі використання принципів державного регулювання інвестиційної діяльності. До них належать: принцип паритетності, територіально-галузевий і правовий, протиріччя в соціально-економічних процесах, нормативний принцип регулювання, а також адаптивний регулювання економічних систем і принцип структурованості. Реалізація вказаного механізму має на увазі визначення, аналіз і розробку напрямків, умов і методів регулювання.

Напрямок регулювання залежить від сфер економіко-правового впливу на процес інвестування і містить у собі регулювання фондового ринку, регулювання участі інвесторів у приватизації, податкове, бюджетне і кредитне регулювання, а також проведення гнучкої амортизаційної політики. Різноманітність методів регулювання зумовлена широким спектром чинників, які впливають на динаміку та організацію інвестиційних процесів і містять у собі програми і плани, стандарти і сертифікати, норми і нормативи, тарифи, ціни, акції, квоти і митні тарифи, цінні папери, субсидії і пільги, а також гарантії, податки і кредити.

Процес державного регулювання інвестиційної діяльності забезпечує наявність низку умов регулювання, що включають у себе умови ринкового механізму, макроекономічні, екологічні, фінансові і політичні, мотивації, нормативно-правові, соціальні та етнографічні, а також умови інформаційного забезпечення і державного регулювання.

Оскільки державне регулювання залучення інвестицій - це процес, що припускає безліч складових, його активізація неможлива без раціонального використання факторів інформаційного, правового, організаційного і економічного забезпечення. До інформаційного забезпечення належать: стан капіталу галузей економіки, залучення і здійснення інвестиційної діяльності, стан інвестиційного потенціалу, а також діяльність суб'єктів та об'єктів інвестування. Правове забезпечення полягає у формуванні системи законодавчих і нормативних актів державного регулювання і захисту прав інвесторів, методичному забезпеченні державного регулювання інвестування. Організаційне забезпечення містить у собі: систематизація державних органів регулювання в інвестиційній сфері, організацію і технологію розробки та реалізації державних програм інвестування, забезпечення страхуванням інвестицій. Економічне забезпечення полягає у створенні джерел інвестицій і формуванні умов здійснення інвестування.

Зважаючи на те, що пріоритети держави, інвестора та об'єкта інвестування не цілком збігаються з причинами, що зумовлено розбіжностями у підходах власників фінансових ресурсів і власників об'єктів інвестування до очікуваного ефекту, завданням України є зближення зазначених пріоритетів використання ресурсів з національною концепцією розвитку.

Сформульовано пропозиції з підвищення інвестиційної привабливості української економіки та активізації процесів інвестування (в тому числі за участю нерезидента).

Інвестиційний потенціал у сучасній Україні є все ще незадовільним, а тому управління інвестиційними процесами в країні є надзвичайно складним, оскільки інвестиційна діяльність в умовах кризи слабка; інвестиційна політика _ нестабільна, що пов'язано з законодавчою базою, податковою політикою і т.п.; інвестиційне співробітництво _ назріваючим, а інвестиційний менеджмент _ інерційним.

У дисертаційній роботі вказано на необхідність розвитку інвестиційного потенціалу національної економіки, визначені основні напрямки удосконалення інвестиційної діяльності на сучасному етапі.

Необхідно посилити державне регулювання інвестування, стимулювати взаємодію фінансового, промислового, венчурного й інших капіталів в інвестиційній сфері і забезпечити формування та розвиток ринкових механізмів їхньої дії. Варто підвищити інтеграцію банківського і промислового капіталу, стимулювання створення корпоративних структур холдингового типу і промислово-фінансових груп.

Найважливішим аспектом здійснення інвестиційної політики є створення сприятливих умов для інвестування в основний капітал і формування підприємствами необхідних коштів, а також підтримка стійкої кон'юнктури на ринках капіталу та інвестиційних ресурсів. Слід активніше використовувати нові підходи в державній інвестиційній діяльності, зокрема участь у загальному фінансуванні проектів, надання кредитів за зниженими дисконтними ставками, фінансування проектів за рахунок випуску цінних паперів. Для посилення вимог до використання державних інвестицій доцільно: увести порядок укладання контрактів на спорудження об'єктів тільки за результатами конкурсів (тендерів); забезпечити відповідальність за порушення умов контракту (договори підряду) на будівництво об'єктів; перейти, як правило, від безповоротного бюджетного фінансування до кредитування.