Шляхи підвищення ефективності розвитку переробних галузей агропромислового комплексу в регіоні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Інститут аграрної економіки

Української академії аграрних наук

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

Спеціальність 08.07.02 - Економіка сільського господарства і АПК

Шляхи підвищення ефективності розвитку переробних галузей агропромислового комплексу в регіоні

Обіход Світлана Вікторівна

Київ 2001

Дисертацією є рукопис.

Дисертаційна робота виконана в Інституті аграрної економіки Української академії аграрних наук.

Науковий керівник: доктор економічних наук, професор, академік Української академії аграрних наук, заслужений діяч науки і техніки України Борщевський Петро Прокопович, заступник Голови Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України

Офіційні опоненти: доктор економічних наук, старший науковий співробітник, заслужений економіст України Коденська Марія Юхимівна, Інститут аграрної економіки УААН, головний науковий співробітник

доктор економічних наук, професор Заїнчковський Анатолій Олександрович, Український державний університет харчових технологій, завідувач кафедри економіки і права

Провідна установа: Національний аграрний університет Кабінету Міністрів України, кафедра економіки АПК, м. Київ

Захист відбудеться “30” жовтня 2001 р. о 16 годині на засіданні спеціалізованої вченої ради Д26.350.01. в Інституті аграрної економіки УААН за адресою: 03680, м. Київ, МСП, вул. Героїв Оборони, 10, 3-й поверх, конференц-зал.

З дисертацією можна ознайомитися у бібліотеці Інституту аграрної економіки УААН: м.Київ, вул. Героїв Оборони, 10, кім.212.

Автореферат розісланий “28” вересня 2001 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради, член-кореспондент УААН, доктор економічних наук, професор М.Й. Малік

1. Загальна характеристика роботи

агропромисловий господарювання цукровий

Актуальність теми. Переробні галузі АПК відіграють виключно важливу роль у формуванні продовольчих ресурсів країни та її регіонів. Перехід економіки України на ринкові засади супроводжується значними трансформаційними зрушеннями, недостатнім забезпеченням населення продовольчими товарами. У досліджуваній ланці агропромислового ланцюга спостерігається спад обсягів виробництва продуктів харчування, зокрема зменшення обсягів виробництва та реалізації цукрових буряків, продукції тваринництва і відповідно продукції переробної промисловості, зниження показників ефективності розвитку цукрової та мясомолочної промисловості, диспропорції між попитом і пропозицією мясної, молочної продукції та цукру. Таке становище вимагає всебічного вивчення, узагальнення та опрацювання рекомендацій щодо вирішення проблеми значного підвищення ефективності функціонування переробних галузей агропромислового комплексу в регіонах в умовах ринкового господарювання, збалансованого та пропорційного розвитку сировинних зон і переробних підприємств мясомолочної і цукрової галузі переробної сфери АПК.

Стан вивчення проблеми. Теоретико-методологічні та методичні аспекти проблеми розвитку харчової і переробної промисловості як однієї з провідних галузей народногосподарського комплексу, її територіальної організації досліджувалися і висвітлені в певній мірі в економічній літературі, зокрема в працях П.П. Борщевського, О.Б. Бутніка-Сіверського, А.Ф. Гончара, В.Г. Гончарова, В.М. Даніліна, Л.В. Дейнеко, С.Л. Дусановського, А.О. Заїнчковського, Г.Є. Колесника, Д.Ф. Крисанова, Ю.П. Лебединського, Л.О. Мармуль, Ж.В. Поплавської, В.Д. Слюсара, Ю.М. Ухналєвського, Л.Г. Чернюк, О.Б. Шмаглій, І.Р. Юхновського та інших дослідників. Проблемам пропорційного і збалансованого розвитку продовольчого комплексу та окремих його галузей, удосконалення міжгалузевих звязків агропромислового комплексу, раціонального використання сировинних ресурсів присвячені праці В.Г.Андрійчука, Р.Р. Баглея, В.І. Бойка, М.П. Вітковського, В.І. Грушка, М.Я.Демяненка, Ю.С. Коваленка, М.Ю. Коденської, М.П. Коржинського, В.І.Криворучка, О.В. Крисального, В.В.Лазні, Ю.М. Макаренка, В.Я. Месель-Веселяка, Г.М. Підлісецького, П.Т. Саблука, В.Ф. Семенова, О.М.Шпичака, П.В. Щепієнка та інших.

Незважаючи на високу актуальність дослідження соціально-економічних проблем розвитку переробної промисловості АПК, висвітлення питань раціонального взаємозвязку сільськогосподарських товаровиробників з переробними підприємствами на регіональному рівні в умовах формування ринкової економіки, залишається недостатньо дослідженою проблема підвищення ефективності розвитку переробних галузей, системного і комплексного пошуку напрямів і шляхів ефективного формування продовольчих підкомплексів на основі структурної пропорційності та збалансованості з всебічним урахуванням специфічних особливостей їх розвитку і функціонування в конкретному регіоні як у методологічному, так і в прикладному плані, що й зумовило вибір теми дисертаційної роботи.

Звязок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота повязана з планами наукових досліджень Інституту аграрної економіки УААН, зокрема з науково-технічною програмою на 1996-2000 роки “Наукові основи аграрної політики трансформування економічних відносин агропромислового виробництва в ринкові умови” (номер державної реєстрації 07.07 - МВ/06-96) і науковим завданням відділу продовольства та зовнішньоекономічних звязків “Розробити наукові основи розвитку виробництва та формування ринку продовольства” (номер державної реєстрації 0196U016299).

Мета і задачі дослідження. Основною метою дисертаційного дослідження є розробка й обґрунтування теоретико-методологічних та методичних засад оцінки ефективності розвитку переробних галузей агропромислового комплексу в регіоні, визначення тенденцій та особливостей її динаміки, резервів, основних напрямів та шляхів її докорінного зростання в умовах ринкових трансформацій з урахуванням специфічних природно-кліматичних, соціально-економічних, науково-технологічних та екологічних регіональних особливостей їх функціонування.

Для досягнення вказаної мети поставлені наступні завдання:

- вивчити й узагальнити теоретико-методологічні та методичні підходи щодо сутності, складових, видів ефективності розвитку переробних галузей агропромислового комплексу в окремому регіоні в умовах формування ринкової економіки;

- дослідити сучасний стан та тенденції динаміки виробництва сільськогосподарської сировини (цукрових буряків та продукції тваринництва), її промислової переробки (виробництва мясної, молочної продукції і цукру);

- узагальнити особливості та закономірності формування і розвитку регіонального ринку цукру, мясної і молочної продукції;

- поглиблено дослідити теоретичну сутність та виявити резерви підвищення ефективності розвитку мясомолочної і цукрової промисловості в умовах становлення ринкових відносин в агропромисловому комплексі;

- обґрунтувати організаційно-економічні та науково-технічні умови ефективного розвитку регіональних бурякоцукрового та мясомолочного продуктових підкомплексів.

Предмет і обєкт дослідження. Предметом дослідження є теоретичні, методологічні, методичні та прикладні питання ефективного розвитку переробних галузей в регіональному агропромисловому комплексі. Обєктом дослідження обрано підприємства цукрової і мясомолочної промисловості Житомирської області та аграрні структури сільськогосподарських товаровиробників, які формують сировинну базу переробних галузей агропромислового комплексу регіону.

Методологія та методи дослідження. Теоретико-методологічною основою дослідження є діалектичний, абстрактно-логічний та системний методи пізнання економічних процесів, закони суспільного розвитку, основні положення економічної теорії, законодавчі і нормативні акти органів державної влади України, а також наукові праці вітчизняних і зарубіжних вчених з проблем ефективного розвитку агропромислового виробництва в умовах трансформаційних зрушень. Діалектичний метод дозволив автору прослідкувати розвиток обєкта дослідження на протязі останніх десяти років і спрогнозувати тенденцію його динаміки на перспективу; абстрактно-логічним методом відпрацьовані пропозиції щодо класифікації ефективності розвитку переробних галузей, методичні підходи формування складових понятійного апарата розглядуваної категорії та системи показників; системно-функціональний метод дозволив узагальнити теоретико-методологічні засади підвищення ефективності розвитку зазначених галузей та опрацювати механізм ефективного функціонування продовольчих підкомплексів на перспективу. В процесі підготовки роботи застосовані також монографічний метод - для детального вивчення та описання стану сировинних зон переробних підприємств, розвитку цукрової та мясомолочної промисловості; метод порівняльного аналізу - для зіставлення фактичних даних звітного та попередніх років, при вивченні показників розвитку різних категорій господарств; метод рядів динаміки - при аналізі багаторічних даних для виявлення зміни в часі показників розвитку обєкта дослідження; метод середніх і відносних величин - для визначення рівня ефективності розвитку агропромислового виробництва; графічний метод - для наочного зображення динаміки показників матеріально-технічної бази переробних галузей; розрахунково-конструктивний та балансовий методи - при визначенні обсягів попиту та пропозиції цукру, мясної та молочної продукції на перспективу.

Інформаційною базою дослідження є дані Державного комітету статистики України, Житомирського обласного управління статистики щодо розвитку сільського господарства області та переробної промисловості, річних звітів і даних первинного бухгалтерського обліку Житомирської асоціації цукрового виробництва, ВАТ “Житомирмолоко”, ВАТ “Житомирмясо” та літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. У дисертаційному дослідженні сформульовані положення, висновки і рекомендації, які в сукупності розвязують важливе наукове і практичне завдання - удосконалення теоретико-методологічних засад і обґрунтування напрямів ефективного розвитку переробних галузей регіонального агропромислового комплексу з урахуванням соціального, екологічного та економічного аспектів. Сутність наукової новизни полягає в наступному:

- поглиблено методологічні основи визначення соціальної, екологічної та економічної ефективності розвитку галузей в умовах ринкових трансформацій, зокрема визначено зміст поняття ефективності розвитку переробних галузей як соціально-економічної категорії, узагальнено теоретико-методичні підходи та визначено можливості їх адаптації до сучасних умов господарювання. Новизна авторського підходу полягає в системному визначенні цієї категорії та розмежуванні основних компонентів категоріального апарату (складових, резервів, напрямів і факторів підвищення) соціальної, економічної та екологічної ефективності розвитку галузі з урахуванням регіональних особливостей;

- виявлено тенденції та закономірності у виробництві і споживанні мясної, молочної продукції та цукру в досліджуваному регіоні в умовах ринкових трансформацій;

- обґрунтовано основні чинники підвищення економічної ефективності виробництва цукру, мясної та молочної продукції у Житомирській області, в сукупності яких найбільш важливими є переведення буряківництва та тваринництва на інтенсивний шлях розвитку, раціоналізація звязків між сільськогосподарськими товаровиробниками та переробниками сировини, оптимізація сировинних зон переробних підприємств, підвищення технічного рівня виробництва продуктів харчування. Відмінність авторського підходу полягає у врахуванні особливостей природно-економічного потенціалу досліджуваного регіону;

- запропоновано методичні підходи до визначення та мобілізації резервів раціонального використання наявних матеріальних ресурсів, залучення додаткових обсягів сировини за рахунок підвищення рівня продуктивності та товарності сільськогосподарського виробництва, якісного оновлення і поліпшення використання виробничих фондів, оцінка яких здійснена вперше;

- обґрунтовано основні напрями і шляхи підвищення ефективності розвитку переробних галузей агропромислового комплексу регіону. Новизна і принципова відмінність основних положень цієї позиції порівняно з іншими економічними дослідженнями визначається комплексним поєднанням галузевих і територіальних інтересів у формуванні їх розвинутої сировинної бази, впровадженні обґрунтованої стратегії технічного і технологічного переоснащення матеріально-технічної бази, розвязанні проблеми недосконалості міжгалузевих виробничих звязків у межах інтегрованих виробництв, формуванням і впровадженням сучасної інноваційної науково-технологічної моделі розвитку на основі забезпечення державної підтримки інноваційної активності в агропромисловому комплексі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що методичні підходи щодо визначення ефективності розвитку переробних галузей в окремому регіоні та запропоновані в дисертаційній роботі заходи щодо підвищення ефективності розвитку бурякоцукрового і мясомолочного продуктових підкомплексів спрямовані на удосконалення міжгалузевих взаємовідносин в агропромисловому комплексі, ефективне використання природно-ресурсного потенціалу та прискорення формування високоефективної переробної промисловості в регіоні.

Прийняті до впровадження та використання у виробничо-господарській діяльності пропозиції здобувача щодо удосконалення районної та міжрегіональної спеціалізації агропромислового виробництва Житомирської області (довідка Головного управління сільського господарства і продовольства Житомирської облдержадміністрації № 1-75В від 27.04.2001 р.); оптимізації витрат виробничих ресурсів цукрової промисловості досліджуваної області та впровадження заходів щодо докорінного підвищення ефективності виробництва цукру (довідка Житомирської асоціації цукрового виробництва № 49 від 08.06.2001 р.); підвищення ефективності розвитку маслосироробної і молочної промисловості за рахунок мобілізації резервів та якісного оновлення матеріально-технічної бази галузі (довідка ВАТ “Житомирмолоко” № 68-1 від 07.05.2001 р.).

Результати наукових досліджень автора використані також відділом регіональних проблем розвитку і розміщення харчової і переробної промисловості Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України (довідка № 25/335-4-12 від 15.06.2001 р.) та у навчальному процесі при підготовці фахівців економічного профілю у Відкритому міжнародному університеті розвитку людини “Україна” (довідка №03/18-93 від 26.04.2001 р.).

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему. Одержані результати дослідження з теми дисертаційної роботи, підбір інформації та проведений економіко-статистичний аналіз стану виробництва сільськогосподарської продукції, її промислової переробки, регіональних ринків цукру і мясомолочної продукції, огляд та аналіз наукової літератури й економічної інформації, висновки і пропозиції підготовлені дисертантом особисто.

Апробація результатів дослідження. Результати проведених досліджень та основні положення дисертаційної роботи доповідались та обговорювались на регіональній науково-практичній конференції “Сучасний стан, напрями відновлення та перспективи розвитку харчової і переробної промисловості Закарпаття” (м. Ужгород, 7 липня 1998 р.); ІІ міжнародній науково-практичній конференції “Молодь в умовах нової соціальної перспективи” (м. Житомир, 13-14 березня 2000 р.); міжрегіональній науково-практичній конференції “Реформування земельних відносин як процес відродження українського села” (м. Бучач, 16-17 березня 2000 р.); міжнародній науково-практичній конференції “Регіональні проблеми розвитку агропромислового комплексу України: стан і перспективи вирішення” (м. Київ, 21-22 березня 2000 р.); міжнародній науковій конференції “Власнісний статус і проблеми раціонального використання земель” (м. Київ, 29-31 травня 2000 р.); ІІ Міжнародній науково-практичній конференції “Економічні проблеми виробництва та споживання екологічно чистої продукції” (м. Суми, 23-25 травня 2001 р.). Результати досліджень також доповідались на щорічних звітах у відділі продовольчих ресурсів та зовнішньоекономічних звязків відділення соціально-економічних проблем села Інституту аграрної економіки УААН.

Публікації. Основні положення дисертаційної роботи та результати досліджень опубліковані в 10 наукових працях (обсягом 2,6 др.арк.), у тому числі 5 статей (обсягом 1,9 др.арк.) у фахових виданнях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків до розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків і викладена на 167 сторінках компютерного тексту, містить 32 таблиці, 5 рисунків, 12 формул, 141 літературне джерело, 17 додатків.

2. Основний зміст роботи

У першому розділі “Теоретико-методологічні та методичні основи визначення ефективності розвитку переробних галузей агропромислового комплексу в ринкових умовах господарювання” розглянуто поняття “ефективність розвитку галузі”, теоретичні основи виділення соціального, економічного та екологічного її аспектів, теоретико-методологічні підходи до її оцінки. Розкрито передумови і особливості ефективного розвитку переробних галузей АПК в досліджуваному регіоні.

Сутність поняття ефективності розвитку галузі пропонується розглядати з врахуванням різних підходів до трактування категорії “економічний розвиток” та того, що обєктивна оцінка досягнутого рівня економічного розвитку системи, кількісних та якісних змін, що відбулися за певний період у процесі виробництва, обміну, розподілу та споживання, умов і результатів суспільного виробництва має велике практичне значення для господарюючого субєкта. В ринковій економіці підсумковою характеристикою зусиль суспільства по досягненню мети розвитку є ефективність суспільного виробництва.

Характеристика ефективності розвитку галузі логічно ґрунтується на визначенні сутності економічної категорії ефективності суспільного виробництва, її змісту, видів та форм прояву, складових і призначення. Такий підхід зумовлений тим, що, по-перше, на всіх рівнях господарювання у будь-якій соціально-економічній системі ефективність виробництва головний фактор її нормального функціонування і основне джерело задоволення потреб людини; по-друге, позитивний та негативний вплив на кінцеві результати відтворювального процесу інших етапів просування продукту (розподілу, обміну, споживання) виявляється саме у виробництві через зміну обсягів виробленої продукції внаслідок зміни сукупних витрат на одиницю продукції; по-третє, переробні галузі агропромислового комплексу розглядаються як сукупність підприємств і виробництв, що виробляють продукти харчування та деякі інші товари, переробляючи сільськогосподарську сировину, тобто певний рівень суспільного виробництва.

Трактування категорії ефективності як звязку результатів суспільного виробництва з витратами суспільної праці дозволяє визначити ефективність розвитку галузі як специфічну форму вияву господарських відносин з приводу раціонального використання наявних ресурсів в окремих галузях народного господарства, які мають забезпечити найбільш повне задоволення потреб суспільства у відповідних видах продукції. Визначення ефективності як властивості, що притаманна цілеспрямованим системам і виявляється в процесі їх функціонування по відношенню до конкретної мети, зумовлює необхідність вирізнення відповідних видів ефективності (форм прояву її сутності), кожний з яких має певне практичне значення і застосування для аналітичних оцінок. Найбільш значущими й узагальнюючими на сучасному етапі є соціальна, економічна та екологічна ефективність, що класифікуються залежно від отриманого результату в процесі виробництва і характеризують певну логічну площину розглядуваної категорії: вплив результатів функціонування галузі на життя і здоровя людей, задоволення їх матеріальних і духовних потреб; раціональність використання всіх виробничих факторів, доцільність розвитку даної галузі; вплив процесу виробництва на природокористування і природовідтворення.

Соціальна ефективність розвитку переробних галузей АПК відображає соціально-економічні відносини між суспільством і підприємством, суспільством та окремою галуззю промисловості (як сукупністю підприємств), які проявляються в наданні роботи населенню, засобів існування у формі заробітної плати, у задоволенні потреб суспільства виготовленою продукцією, у формі податків і т.д. Кількісна сторона цієї категорії являє зовнішню її визначеність як кількісне співставлення результатів досягнутих і бажаних, але результатом є не тільки продукт, а й рівень задоволення соціальних потреб взагалі. Єдиним соціальним критерієм на всіх рівнях господарювання є рівень задоволення потреб у забезпеченні життєвого стандарту населення. Узагальнюючий показник соціальної ефективності функціонування галузі дозволяє зробити висновки з приводу загального її рівня та динаміки за певний проміжок часу, а отже, виявити тенденції її розвитку. Проте, з метою всебічної характеристики соціальної ефективності, крім узагальнюючого критерію, необхідно застосовувати систему показників, які б дали уяву про ступінь розвитку основних складових даної категорії, а саме: ступінь задоволення матеріальних і духовних потреб населення, рівень зайнятості і доходності, рівень гуманізації виробництва і праці та ін.

Результатом діяльності галузі є виробництво кінцевого продукту та досягнення певного бажаного економічного ефекту, що не відображає “ціну” досягнення даного результату. Тому в характеристиці розвитку переробних галузей АПК застосовуються показники економічної ефективності їх функціонування. Сутнісна характеристика економічної ефективності полягає у збільшенні корисного ефекту на одиницю витрат сукупної праці або спожитих ресурсів, що, на наш погляд, об'єктивно відображається узагальнюючим критерієм ефективності застосовуваних ресурсів - продуктивністю суспільної праці в загальному розумінні, який дозволяє скласти уяву про ступінь ефективності використання сукупних витрат суспільної праці. Витратним підходом до визначення ефективності є застосування узагальнюючого показника ефективності споживаних ресурсів - показник витрат на одиницю виробленої продукції. Доцільним є використання принципово нових вартісних показників, які більш повно відображають ефективність функціонування підприємств, виробництв, галузей економіки, дають можливість оцінювати динаміку їх економічного розвитку й являють собою показники Системи національних рахунків, а саме: валовий внутрішній продукт, валова додана вартість, валовий прибуток.

Система показників, диференційованих за видами ресурсів, ґрунтується на визначенні структури понятійного апарату розглядуваної категорії на основі класичного економічного положення про складові елементи процесу виробництва й отримання результату (предмети і засоби праці та саму працю). Такий підхід дає змогу класифікувати основні складові економічної ефективності, що формують рівень співвідношення результатів і витрат. До основних складових економічної ефективності можна віднести матеріало-, фондо-, капіталоємність, трудомісткість і якість продукції, що відповідно характеризують рівень використання матеріальних ресурсів, виробничих фондів, капіталовкладень, живої праці і вплив якості продукції на рівень розвитку виробництва.

Економічний розвиток неможливий без зміни навколишнього природного середовища. Але господарська діяльність має сприяти поліпшенню природного середовища, створенню сприятливих умов життя і виробничої діяльності працівників. Одним із пріоритетних видів ефективності розвитку переробних галузей є екологічна ефективність, яка дає можливість виявити негативні наслідки впливу виробничої діяльності переробних підприємств на оточуюче середовище, збитки галузі, пов'язані з погіршенням природних умов, а також визначити результативність заходів з охорони навколишнього середовища і відтворення ресурсів природи. Кількісне вираження екологічної ефективності являє собою відношення сумарного екологічного ефекту від природоохоронних заходів до сукупності витрат і збитків у сфері природокористування. Головними складовими екологічної ефективності, на наш погляд, є екологічність продукції і екологічність виробництва, що характеризують як організацію господарського механізму, спрямованого на усунення наслідків негативного впливу на стан довкілля, так і виробництво екологічно чистої, високоякісної продукції (екологічно безпечної для споживача). Кількісна оцінка складових екологічної ефективності, що здійснюється системою натуральних і вартісних показників, не є самоціллю, а засобом досягнення максимального економічного ефекту розвитку галузі на основі оптимального використання ресурсів і підвищення екологічної якості продукції.

В умовах ринкової економіки важливими чинниками продуктивного функціонування переробних галузей є вивчення й узагальнення передумов та особливостей їх ефективного розвитку. Ефективний розвиток галузі в досліджуваному регіоні передбачає науково обґрунтоване поєднання галузевих і територіальних інтересів з метою раціонального використання природних ресурсів та участі у територіальному поділі праці.

У другому розділі “Сучасний рівень та ефективність розвитку переробних галузей агропромислового комплексу в регіоні” визначено регіональні потреби цукру, мясної й молочної продукції та рівень їх задоволення; проаналізовано тенденції й закономірності розвитку сировинної і матеріально-технічної бази цукрової та мясомолочної промисловості; виявлено резерви підвищення ефективності розвитку досліджуваних галузей.

Ефективне функціонування переробних галузей агропромислового комплексу в ринкових умовах безпосередньо повязано з вивченням конюнктури попиту та пропозиції на продукти харчування, обґрунтуванням обсягу виробництва продукції певного асортименту відповідно до потреб ринку, забезпеченням його необхідними матеріально-технічними ресурсами, формуванням оптимальної сировинної бази галузі та інвестиційної політики на ближчі роки. Тому вивченню сучасного рівня розвитку цукрової та мясомолочної промисловості має передувати аналіз тенденцій та закономірностей споживання продукції даних галузей і визначення соціальної ефективності. За 1990-2000 рр. споживання мяса і мясопродуктів на душу населення скоротилось на 29,9 кг, або на 45,4%, молока і молокопродуктів на 176,4 кг (у перерахунку на молоко), або на 40,6%, цукру на 15,3 кг, або на 29%. Спостерігається значна відмінність у структурі використання сукупного доходу сімей та обсягах споживання продукції сімями з різним рівнем доходів. Фактичне споживання мяса і мясопродуктів становить 79,1% від мінімальної рекомендованої норми, молока і молокопродуктів - 73%, цукру - 98,4% від оптимальної норми (табл. 1).

Таблиця 1 Рівень споживання основних продуктів харчування населенням Житомирської області в 2000 році (на душу населення), кг на рік

У пропозиції продовольчих товарів спостерігається скорочення обсягу виробництва основних продуктів харчування: виробництво цукру в 2000 році становило лише третину від обсягу 1990 року, масла тваринного - 49,8 %, сирів жирних та бринзи - 20,5 %, продукції з незбираного молока - 3,2 %, мяса (включаючи субпродукти 1 категорії) - 6,9 %, ковбасних виробів - 6,6 %.

Фактична ємність аналізованих продуктових ринків Житомирської області (крім цукру) задовольняється власним виробництвом. Але споживання продуктів значно відрізняється від фізіологічних потреб, тому фактичне виробництво не задовольняє потенційний попит (потенційну ємність ринку) у мясних продуктах на 44,2 %, цукру на 13,5 %. Виробництво молока перевищує оптимальний регіональний попит в 1,2 раза, що свідчить про потенційні експортні можливості даної галузі (табл. 2).

Рівень використання всіх виробничих ресурсів у переробних галузях характеризується негативними тенденціями, що призвело до зниження показників ефективності їх функціонування (табл. 3). В цукровій та мясній промисловості продуктивність праці за 1996-1999 рр. знизилась відповідно на 12,9 та 17 %, фондовіддача на 37 та 56,2 %. У маслосироробній і молочній промисловості в 1998 р. припинилося зниження основних показників ефективності виробництва галузі і в 1999 р. продуктивність праці збільшилась в 1,6 раза, фондоозброєність майже в 1,2, фондовіддача - в 1,4 раза порівняно з 1996 р.

Таблиця 2 Ємність ринку цукру, мясної і молочної продукції Житомирської області в 2000 році

Дослідження динаміки розвитку сировинної і матеріально-технічної бази переробних галузей АПК дозволило виявити причини значного спаду обсягів виробництва мясної, молочної продукції і цукру, стан та причини незадовільного рівня завантаження виробничих потужностей. Основні чинники, що вплинули на рівень ефективності розвитку галузей, нами класифікуються як зовнішні та внутрішні, що можуть справляти як стимулюючий, так і обмежуючий вплив.

До зовнішніх чинників відносимо ті, що зумовлені загальними процесами в економіці країни: непослідовність ринкових перетворень та відсутність високорозвинутої ринкової інфраструктури на сучасному етапі; відхід держави від регулювання товаропотоків на міжрегіональному рівні; зниження виробництва сільськогосподарської продукції; падіння загальної купівельної спроможності населення, поступовий перехід його до самозабезпечення продуктами (так званого “натурального виробництва” з примітивними методами і вищими затратами праці), купівля мясних і молочних продуктів в непереробленому вигляді, що негативно впливає на попит на продукцію переробної промисловості.

До внутрішніх чинників відносимо ті, що безпосередньо впливають на ефективність розвитку виробництва мясної й молочної продукції та цукру: значне зменшення обсягів виробництва цукрових буряків та продукції тваринництва, що позначається на незадовільному завантаженні виробничих потужностей; низький техніко-технологічний рівень виробництва, який не забезпечує раціональне і комплексне використання сировини; висока енерго- та матеріаломісткість виробництва, падіння продуктивності праці, що призводить до підвищення собівартості продукції і зниження її конкурентоспроможності; незадовільна діяльність маркетингових служб; послаблення інтеграційних звязків між виробниками сировини та її переробниками.

Таблиця 3 Динаміка показників ефективності розвитку переробної промисловості АПК Житомирської області

Беручи до уваги викладене, можна виділити три основні фактори, що впливають на процес розвитку і рівень ефективності переробних галузей АПК на сучасному етапі: конюнктура потреб населення і галузей промисловості, що споживають продукцію мясомолочної і цукрової промисловості; обсяги виробництва та якість сільськогосподарської сировини; низький техніко-технологічний рівень матеріально-технічної бази цукрової і мясомолочної промисловості. Виявлені загальні закономірності це основа для опрацювання заходів щодо підвищення ефективності функціонування переробної промисловості із залученням наявних резервів. Резерви підвищення ефективності розвитку переробних галузей агропромислового комплексу невикористані в даний проміжок часу можливості збільшення обсягів виробництва продукції в розрахунку на одиницю сукупних затрат живої та уречевленої праці з метою раціональнішого використання наявного потенціалу для отримання більшої кількості високоякісної продукції.

Виходячи із специфічних особливостей переробних галузей агропромислового комплексу та ресурсів, що використовуються у виробництві, можна виділити такі основні групи резервів підвищення ефективності переробної промисловості: зростання обсягів та ефективності виробництва сільськогосподарської сировини, зниження її собівартості та підвищення якості; підвищення ефективності використання сировини та матеріальних ресурсів; підвищення рівня використання вторинних сировинних ресурсів; підвищення рівня використання виробничих потужностей та основних виробничих фондів; підвищення ефективності використання трудових ресурсів; підвищення якості продуктів харчування. Аналітичні системні розрахунки підтверджують наявність значних резервів підвищення урожайності та цукристості цукрових буряків, збільшення поголівя та продуктивності худоби і птиці; резервів вилучення корисних компонентів із сировини та її комплексної переробки; зростання віддачі всіх видів виробничих ресурсів (живої праці, виробничих потужностей і основних фондів, фінансових коштів) та якості виробленої продукції. Розрахунки свідчать про те, що мобілізація та використання наявних резервів можуть забезпечити підвищення ефективності розвитку переробних галузей АПК регіону, як мінімум, на 30-50%.

У третьому розділі “Основні напрями створення високорозвинутої переробної промисловості в регіоні” визначено пріоритетні напрями та обґрунтовано пропозиції щодо підвищення ефективності розвитку цукрової та мясомолочної промисловості регіону.

У ринковій економіці кількісне вимірювання темпів економічного розвитку доповнюється характеристиками процесу відтворення, тобто за рахунок саме яких факторів - інтенсивних чи екстенсивних досягається зростання його темпів. Причому структурна характеристика темпів економічного зростання повинна відповідати структурі суспільних потреб у широкому асортименті продуктів харчування високої якості. Підвищення ефективності виробництва є економічним наслідком процесу безперервного удосконалення факторів виробництва, джерелом якого можуть бути як інтенсивні, так і екстенсивні фактори процесу відтворення. Виходячи з того, що поєднання і взаємозвязок основних складових, резервів, напрямів та чинників підвищення ефективності розвитку переробних галузей агропромислового комплексу можна вважати шляхами її зростання, відмітимо, що приріст кінцевих результатів виробництва має досягатися за рахунок збільшення основних його факторів (кількості предметів та засобів праці, витрат живої праці) та підвищення їх віддачі. Отже, підвищення ефективності функціонування переробних галузей агропромислового комплексу на сучасному етапі має відбуватися шляхом:

- формування високорозвинутої сировинної бази цукрової та мясо-молочної промисловості;

- забезпечення переробки сільськогосподарської продукції в оптимальні строки з найменшими витратами на основі прискорення впровадження досягнень науково-технічного прогресу, створення сучасної високорозвинутої матеріально-технічної бази переробної промисловості;

- пошуку нових організаційно-економічних форм і механізмів ефективної взаємодії галузей агропромислового комплексу.

В бурякоцукровому підкомплексі при забезпеченні оптимальних посівів цукрових буряків (25-30 тис. га), урожайності 350-400 ц/га валовий їх збір може становити 1-1,2 млн. тонн. Доцільним є обмеження вирощування цукрових буряків у господарствах, відстань яких від цукрових заводів перевищує 25-50 км, та закупівлі сировини у господарствах, в яких урожайність нижче визначеної нижньої межі, тобто за цієї умови вирощування цукрових буряків є економічно невигідним. Це дозволило б досягти обсягів виробництва цукру в розмірі 150-170 тис. тонн.

Загальна потреба населення Житомирської області за мінімальною рекомендованою нормою споживання мяса становить орієнтовно 64,5 тис. тонн у забійній вазі (або 103 тис. тонн живої ваги), молока - 502 тис. тонн. Питома вага фонду споживання у загальному виробництві мяса становить в середньому 85%, молока - 57 %. Для оптимального завантаження виробничих потужностей мясомолочній промисловості необхідно заготовляти мяса всіх видів не менше 85 тис. тонн у забійній вазі, молока - не менше 665 тис. тонн. Найвищим рівень виробництва мяса в Житомирській області був у 1990 р. 158,8 тис. тонн у забійній вазі (рівень товарності 63%), молока - 1123,9 тис. тонн (рівень товарності 66 %). В найближчі 5-7 років доцільно збільшити обсяги виробництва мяса в 2,5 раза, молока - в 1,7 раза та значно підвищити рівень товарності виробництва.

Такого рівня виробництва сільськогосподарської та кінцевої продукції переробних галузей АПК можна досягти лише за умови поступової інтенсифікації сільськогосподарського виробництва на основі впровадження сучасних технологій та формування відповідних організаційних господарських структур.

В умовах скорочення і здорожчання сировини та матеріальних ресурсів забезпечення споживачів достатнім асортиментом мясної, молочної продукції та виробів з цукру можливе лише за умови оновлення матеріально-технічної бази галузі на основі широкого впровадження у виробництво досягнень науково-технічного прогресу. Існуючі технології переробки сільськогосподарської продукції мають бути удосконалені з метою поліпшення органолептичних та поживних властивостей продуктів, кращого використання вторинних сировинних ресурсів, зниження втрат при здійсненні виробничого процесу, енерго- та матеріалозбереження, підвищення продуктивності праці. Перспективні напрями розвитку виробничої бази переробних підприємств мають бути всебічно обґрунтованими, оцінка варіантів технічної політики повинна враховувати як динаміку розвитку підприємства, так і галузі в цілому, новітні зарубіжні наукові та науково-технологічі досягнення.

Прикладом дійовості та ефективності даної системи є проведення в 1997-1999 роках реконструкції виробництва ВАТ “Новоград-Волинський мясокомбінат”. За рахунок прямих іноземних інвестицій та лізингових угод, мобілізації власних інноваційних ресурсів комбінат удосконалив процес попередньої обробки туш та охолодження мяса, здійснив реконструкцію потужностей з виробництва ковбас та копченостей, автоматизував процес нарізання, пакування та маркирування продукції. Економічний ефект від впровадження вищезазначених заходів у масштабах виробництва виявився у зменшенні витрат на поточний ремонт, скороченні амортизаційних відрахувань, цехових та загальногосподарських витрат, в результаті чого собівартість 1 т вареної ковбаси знизилась майже на 15%.

Роль держави у розвитку переробних галузей в умовах ринкової економіки та обмеженості бюджетних ресурсів полягає у побудові стратегії виробничого та науково-технічного прогресу агропромислового комплексу, створенні сприятливого середовища для інноваційних процесів та привабливих умов для потенційних інвесторів, залученні методів непрямого впливу через систему правового й економічного регулювання податкової, кредитної та амортизаційної політики, митних тарифів.

Серед основних заходів підвищення інноваційної активності товаровиробників бурякоцукрового та мясомолочного продовольчих підкомплексів пріоритетного значення набуває створення умов для розвитку небюджетної мобілізації фінансових ресурсів. Одним із перспективних шляхів залучення коштів повинна стати вторинна емісія акцій підприємств переробної промисловості агропромислового комплексу та забезпечення переходу прав участі в капіталі акціонерного товариства до ефективного власника, який зацікавлений у довгостроковому розвитку підприємства. Іншим шляхом є раціональне поєднання прямих іноземних інвестицій та внутрішніх кредитів. Кредити дозволять вирішити проблему поповнення обігових коштів на закупівлю сировини та матеріалів, інших матеріально-технічних ресурсів, оплату лізингу технологічного обладнання. Прямі іноземні інвестиції сприятимуть вирішенню стратегічних проблем реконструкції та модернізації виробництва на основі впровадження мало- та безвідхідних, ресурсозберігаючих технологій.

Іншим перспективним напрямом підвищення ефективності мясомолочної та цукрової промисловості є удосконалення та розширення звязків між виробниками сировини і переробниками шляхом їх раціоналізації в межах інтегрованих систем. Пошук нових форм інтеграції сприятливо впливає на систему заготівель сировини, глибоку її переробку, зменшення матеріально-грошових і трудових витрат на одиницю продукції, матеріальну заінтересованість усіх учасників в кінцевих результатах діяльності. Раціональне розміщення сировинної зони підприємств переробної промисловості сприяє усуненню диспропорцій у виробництві сільськогосподарської продукції та її переробці, зменшенню нераціональних перевезень, ефективнішому використанню наявних ресурсів.

Визначені основні напрями подальшого розвитку агропромислового комплексу області ґрунтуються на конкретних соціально-економічних та науково-технічних розробках і передбачають комплексну модернізацію виробничої та міжгалузевої структури; реальні зміни щодо перебудови виробничих і земельних відносин у сільському господарстві та розвиток нових організаційних форм власності і господарювання; радикальні структурно-інвестиційні зміни, що забезпечать комплексну перебудову виробничо-технологічних та матеріально-технічних, організаційно-господарських структур; удосконалення фінансово-кредитних відносин на основі системи державного регулювання; підвищення ефективності використання ресурсів і комплексної переробки сировини за допомогою впровадження досягнень науково-технічного прогресу в усіх сферах агропромислового комплексу.

Висновки

1. Ефективний розвиток переробних галузей агропромислового комплексу - одна з важливих умов забезпечення сталого соціально-економічного зростання суспільства з огляду на спрямування кінцевої продукції (продуктів харчування). Проте, шляхи вирішення проблеми підвищення ефективності функціонування переробних галузей АПК в методологічному та організаційно-методичному плані залишаються ще недостатньо вивченими та розробленими.

Ефективність розвитку переробних галузей агропромислового комплексу - специфічна галузева форма прояву господарських відносин з приводу раціонального використання наявних ресурсів з метою максимального задоволення потреб суспільства у продуктах харчування. Як економічна категорія в умовах ринкової економіки вона відображає якість господарювання в них, тобто досягнення кінцевої мети з найменшими затратами суспільної праці з урахуванням соціального та екологічного аспекту. Вибір та обґрунтування системи критеріїв і показників соціальної, економічної та екологічної ефективності розвитку переробних галузей промисловості дозволили оцінити часові й просторові зміни у виробництві та споживанні цукрової, мясної та молочної продукції.

2. Аналіз розвитку цукрової та мясомолочної галузі в досліджуваному регіоні дозволив зробити висновки про наявність сприятливих умов для ефективного розвитку і функціонування цих переробних галузей АПК та забезпечення регіональних потреб в продуктах харчування. Цукрова та мясомолочна промисловість провідні галузі продовольчого підкомплексу Житомирської області, в яких в 1999 р. вироблено майже 60% загального обсягу продукції харчової промисловості.

3. Спостерігається тенденція до зменшення середньодушового споживання цукру, молока і молочних продуктів, мяса і мясних продуктів; обсяги споживання залежать від рівня доходів населення (в сімях з найбільшими доходами спожито майже в 10 разів більше мясних і молочних продуктів, цукру та кондитерських виробів з цукру - майже у 6 разів); фактична ємність досліджуваних продовольчих ринків забезпечується за рахунок власного виробництва. Зниження платоспроможного попиту населення негативно вплинуло на обсяги виробництва продуктів харчування в регіоні, зокрема цукру, мясної та молочної продукції.

4. В розвитку сировинної бази цукрової та мясомолочної промисловості досліджуваної області спостерігаються тенденції до зменшення обсягів виробництва сільськогосподарської сировини. Обсяги валової продукції сільського господарства скоротилися вдвічі, а виробництво молока зменшилось на 35,1%, мяса всіх видів - майже на 60%, вирощування цукрових буряків - на 64 % як наслідок зниження рівня інтенсивності ведення виробництва, зменшення посівних площ, урожайності цукрових буряків (фабричних), значного зменшення поголівя худоби та птиці, зниження її продуктивності, збитковості виробництва цукрових буряків та тваринницької продукції, нееквівалентності відносин між сільськогосподарськими товаровиробниками та переробними підприємствами.

5. Основними напрямами інтенсифікації сільськогосподарського виробництва в регіоні є: у тваринництві впровадження організаційно-економічних та техніко-технологічних заходів щодо стабілізації молочного стада та мясного поголівя тварин, підвищення їх продуктивності за рахунок цілеспрямованої селекційно-племінної роботи, забезпечення збалансованої за обсягом та структурою кормової бази, якісного ветеринарного догляду, пріоритетного розвитку свинарства та мясного птахівництва на промисловій основі як найбільш скоростиглих галузей тваринництва; в буряківництві - ефективне використання природно-економічного потенціалу, удосконалення структури використання сільськогосподарських угідь, посівних площ технічних культур, раціоналізація сировинних зон цукрових заводів, підвищення технологічного рівня вирощування цукрових буряків (фабричних).

Реалізація пропонованих заходів, як підтверджують аналітичні розрахунки, можуть забезпечити формування ефективних сировинних зон підприємств цукрової і мясомолочної промисловості, забезпечити вирощування і поставку на переробку до 1200 тис. тонн цукрових буряків, до 85 тис. тонн мяса в забійній вазі, до 665 тис. тонн молока для виробництва високоякісних продуктів харчування.

6. Структура виробничих потужностей та їх техніко-технологічний стан не відповідають вимогам ринкової економіки. Внаслідок порушення відтворювального процесу зношеність основних виробничих фондів становила в 1999 р. у цукровій промисловості 51,2 %, в маслосироробній і молочній - 38,9 %, у мясній - 37,4 %. Інвестиції в галузь порівняно з 1990 р. знизилися майже на 3/4. Негативною є динаміка коефіцієнта завантаження виробничих потужностей, рівень використання яких дуже низький. Все це призводить до наднормативних втрат сільськогосподарської сировини і корисних речовин в ній, високої трудо-, паливо- та енергомісткості продукції, зниження ефективності виробництва цукру, мяса і мясних продуктів, молока і молочних продуктів.

7. Збільшення обсягів виробництва цукру і мясомолочної продукції та підвищення рівня ефективності їх виробництва має забезпечуватися за рахунок використання наявних резервів, що не потребують значних капіталовкладень: підвищення рівня експлуатації виробничих потужностей; підвищення обсягів та якості сільськогосподарської сировини, раціонального її використання при переробці; підвищення виходу продукції з одиниці сировини; зниження втрат сировини на одиницю продукції; раціональне використання вторинних сировинних ресурсів.

8. Визначальним чинником підвищення ефективності функціонування переробних галузей агропромислового комплексу в регіоні повинна стати розробка і впровадження сучасної інноваційної науково-технічної моделі виробництва продовольства, основними складовими якої повинні бути: розроблення і використання ресурсо- та енергозберігаючих технологій, принципово нових видів техніки і технологій; формування наукоємних виробничих процесів, конкурентоспроможних переробних виробництв, досконалого механізму інноваційного розвитку переробних галузей; забезпечення ефективного стимулювання інноваційної діяльності переробних підприємств.

9. Перспективним напрямом розвитку переробних галузей АПК є розширення інтеграційних процесів при виробництві сільськогосподарської сировини, її переробці, зберіганні та реалізації у вигляді готового продукту на основі створення акціонерних товариств відкритого типу за участю сільськогосподарських товаровиробників, переробних підприємств, банківських структур, транспорту, торгівлі, установ з науково-технічного та інформаційного обслуговування, що значно розширює можливості фінансування інвестиційних проектів.

Реалізація пропонованих напрямів і резервів підвищення ефективності розвитку переробної промисловості в регіоні, як свідчать проведені розрахунки, може забезпечити зростання виробництва цукру до 138 тис. тонн, або в 2,3 раза більше порівняно з середнім рівнем його випуску в 1996-2000 рр., відповідно мяса і субпродуктів 1 категорії - до 55 тис. тонн, або в 3,6 раза, ковбасних виробів - до 21 тис. тонн, або в 4,3 раза, продукції з незбираного молока - до 45 тис. тонн, або в 3,9 раза, масла тваринного - до 24 тис. тонн, або в 3 раза, сирів сичугових - до 4,3 тис. тонн, або в 3,3 раза.

Список опублікованих праць за темою дисертації

Обіход С.В. Актуальні проблеми розвитку харчової промисловості Житомирщини // Регіональна економіка. - 1999.- № 1.- С.116-123 (0,4 др. арк.).

Обіход С.В. Розвиток регіонального ринку цукру і мясо-молочної продукції на Житомирщині // Економіка АПК.- 2000.- № 4.- С. 77-83 (0,4 др. арк.).

Обіход С.В. Резерви підвищення ефективності розвитку мясо-молочної промисловості Житомирщини // Економіка промисловості України: Зб. наук. праць. - К.: РВПС України НАН України, 2000. - С. 214-221 (0,4 др. арк.).

Обіход С.В. Формування сировинної бази для розвитку мясо-молочної промисловості // Економіка АПК.- 2001.- № 1. - С. 48-52 (0,5 др. арк.).

Обіход С.В. Теоретико-методологічні основи визначення екологічної ефективності розвитку переробних галузей АПК // Вісник Сумського державного аграрного університету. - 2001.- № 2.- С. 272-274 (0,2 др. арк.).

Анотація

Обіход С.В. Шляхи підвищення ефективності розвитку переробних галузей агропромислового комплексу в регіоні. - Рукопис.