Дослідження конкурентоспроможності підприємства

Размещено на http://www.allbest.ru/

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ КОЛЕДЖ»

дослідження конкурентоспроможності підприємства

Пояснювальна записка до курсової роботи

КР 5.030601011804 0000ПЗ

Керівник роботи: Виконала:

Попович О. М. студентка гр. Мен-08 1/9

денного відділення

Жолуденко А. В.

Дніпропетровськ

2010

Вступ

Конкуренція - важливий засіб контролю в ринковій системі. Ринковий механізм пропозиції та попиту доводить побажання споживачів до підприємств-виробників продукції, а останні у свою чергу, задовольняють їх належним чином. Конкуренція зумовлює розширення виробництва і зниження цін на продукцію до рівня витрат на виробництво. Крім того, саме конкуренція змушує підприємства найповніше сприймати науково-технічні досягнення, застосовувати ефективну техніку, технологію, сучасні методи організації виробництва і праці. При існуючій конкурентній кон'юнктурі підприємства використовують найбільш економічну комбінацію ресурсів для виробництва повного обсягу продукції, оскільки це відповідає їхній власній вигоді. [1 ]

Зараз на сучасному ринку існує велика кількість підприємств, які задовольняють потреби споживачів.

Проблема підвищення рівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції в умовах подальшого розвитку економіки пов'язана з розробкою системи управляння конкурентоспроможністю. Завоювання і утримання конкурентних переваг - ключові фактори успіху підприємства в конкурентній боротьбі. Особливої гостроти ця проблема досягає в умовах посилення інтенсивної конкуренції на окремих ринках, де від виробників продукції потрібно постійно відслідковувати зміни попиту, вартості сировинних ресурсів, а питання рентабельності активів прямо залежить від ступеня використання новітніх підходів у сфері стратегічного маркетингу.

Формування конкурентних відносин сприяє створенню розвиненого, цивілізованого ринку, що включає сферу виробництва й товарообміну. Завдяки активному інтересу до проблем підвищення конкурентоспроможності суб'єктів господарювання, що виник внаслідок розвитку ринкових відносин, з'явилася велика кількість розробок, спрямованих на вирішення цієї проблеми.

Особливості конкуренції на різних ринках диктують специфічний підхід до вивчення конкуренції в галузі. Реалізація цього підходу можлива шляхом розроблення маркетингової стратегії з урахуванням результатів конкурентного аналізу, а також результатів оцінки сильних і слабких сторін підприємства, послідовного моніторингу діяльності ключових конкурентних гравців в рамках конкретної галузі.

Однією з головних причин сучасної економічної кризи та низької конкурентоспроможності українських товарів та наданих послуг є нездатність вітчизняних підприємств боротися за розширення своєї частки на внутрішньому і зовнішньому ринках, просувати свої товари та формувати свого споживача, поставивши його інтереси у центр всієї виробничої та комерційної діяльності. [10 ]

В умовах глобалізації світової економіки глобалізується і конкуренція товаровиробників. Практично завжди це конкуренція з відомими, крупними виробниками. Сьогодні не можна розраховувати на те, що знайдеться ринок, недоступний для світових виробників, тому проблема забезпечення конкурентоспроможності власної продукції потребуватиме постійних рішучих дій для свого вирішення.

На сьогоднішній день проблема підвищення конкурентоспроможності - дуже актуальна для підприємств України. Проблема підвищення конкурентоспроможності стосується практично всіх сторін життя суспільства. У розвинутих країнах, наприклад, вона постійно перебуває у центрі уваги державних діячів та ділових кіл. Загострення конкурентної боротьби за збут продукції, за місце на ринку змушує підприємства постійно шукати нові можливості й резерви для збуту своєї продукції, удосконалювати технологію з метою створення якісних товарів. [8 ]

Для того, щоб успішно діяти в умовах ринкової економіки, підприємство повинно оперативно формувати раціональні варіанти відповідей на всі зміни, які щоденно, виникають у процесі його ділової активності. Процес формування і застосування таких варіантів рішень необхідно здійснювати в межах концепції загального управління підприємством. В такому випадку головною метою управління є підтримка діяльності підприємства на певному рівні в залежності від змін внутрішнього і зовнішнього середовища.[14, с.21]

1. Якість та конкурентоспроможність. Теоретичні засади

1.1 Сутність якості та конкурентоспроможності

конкурентоспроможність система управління якість

Конкурентоспроможність підприємства визначається двома елементами: конкурентоспроможність продукції, яка в динаміці характеризує ступінь задоволення попиту і конкурентоспроможність виробництва, як шлях досягнення випуску конкурентоспроможної продукції. Таким чином конкурентоспроможність підприємства є загальним показником, який поєднує конкурентоспроможність продукції та конкурентоспроможність виробництва і виражає відмінності розвитку даного підприємства від розвитку підприємств - конкурентів за наявністю конкурентних переваг, за ступенем адаптації до зміни конкурентного середовища, за ефективністю виробничої діяльності. Розглянемо ці змінні дещо детальніше. [2 ]

Конкурентоспроможність продукції - це совокупність якісних і вартісних характеристик продукції, виготовленої за схемою оптимальних витрат, забезпечує задоволення потреб споживачів, відповідає вимогам конкурентного ринку порівняно з іншою аналогічною продукцією, представленої на ринку.

Категорії «конкурентоспроможність продукції» та «конкурентоспроможність підприємства» взаємопов'язані: підприємство не може бути конкурентоспроможним, якщо його продукція не має попиту. Однак конкурентоспроможність продукції не є вирішальним фактором забезпечення конкурентоспроможності підприємства. В ряді випадків конкурентоспроможність продукції може бути забезпечена за рахунок її реалізації по демпінговим цінам, не компенсуючим витрати на її виробництво і збут, що може привести до розорення виробника. Реалізація продукції з низьким рівнем конкурентоспроможності знижує конкурентоспроможність підприємства, що несе додаткові виплати, зв'язані з необхідністю стимулювання збуту, зберігання, збільшенням строку користування кредитами, а інколи і прямі втрати від уцінки продукції, яка не користується попитом.

Конкурентоспроможність виробництва - це здібність виробництва, як окремої організаційно-економічної системи забезпечувати випуск конкурентоспроможної продукції, швидко і адекватно реагувати на перманентний попит споживачів, гнучко перебудовуватися, мати комерційний успіх в умовах конкуренції, необхідний для подальшого розвитку та функціонування. Вимоги до конкурентоспроможного виробництва: використання прогресивних технологій, сучасних методів менеджменту, своєчасне оновлення виробничих фондів, забезпечення гнучкості виробництва, пропорційності, паралельності, неперервності, прямо точності, ритмічності технологічних процесів, використання підходів логістики.

В умовах ринкової економіки фірма-виробник, яка поставляє свої товари за кордон, не може довго займати стійкі позиції, обпираючись в своїй стратегії тільки на показники конкурентоспроможності товару, тобто не враховувати витримок по створенню і реалізацію товару. При вступі для себе на новий ринок, при прийнятті рішення про розширення виробництва чи його скороченні, при здійсненні інвестицій з метою модернізації технологічного устаткування чи оновлення виготовленої продукції потрібна оцінка конкурентоспроможності виробника, а не окремого товару. [1]

1.2 Історія виникнення і впровадження системи управління якістю

На стадії виробництва системно керувати конкурентоспроможністю продукції почали в 70-і роки. Так, в 1978 р. компанія «Форд мотор» опублікувала документ Q - 101 «Руководство по созданию систем управления конкурентоспособностью». В ньому наводились нові підходи до системи управління конкурентоспроможністю, а саме:

? перехід від контролю вже виготовлених вузлів і деталей до контролю за ходом виробничого процесу;

? концентрація уваги на запобігаючих мірах по забезпеченню якості продукції в процесі вибору сировини, комплектуючих і т. д., а не перевірка кінцевого результату;

? точне змінювання параметрів виробничого процесу, послідуючий аналіз отриманих даних і їх нанесення на карту контролю, на основі яких визначаються корективні міри;

? багатоступеневе і постійне навчання персоналу.

Другою системою управління конкурентоспроможністю в процесі виробництва є система «точно в срок» (« Just-in-Time»), розроблена на основі наукового управління виробництвом Ф. Тейлора і поточного конвеєрного виробництва Г. Форда, а потім вдосконаленої японської автомобільної компанії «Toyota».

Система «точно в срок» являється такою виробничою системою, в якій матеріали, полуфабрикати, комплектуючі вироби і всі ресурси, необхідні для отримання продукції, поставляються рівно в той момент і в таких розмірах, які необхідні для сьогочасного виконання робіт на всіх виробничих місцях і випуску продукції у відношенні з виробничою програмою.

Засобом здійснення системи «точно в срок» є система «КАНБАН» фірми «Toyota». [4 ]

Вона являє собою дві пластикові картки: відбору та замовлення. В картку відбору вноситься кількість деталей, яка повинна бути взята на попередній ділянці, в той час як на картку замовлення - кількість деталей, яка повинна бути виготовлена на попередній ділянці. Обидві картки зв'язують в одне ціле виробничий процес підприємства. Супроводжувальна бірка «канбан» містить всю необхідну інформацію: номер комплектуючого елементу, його опис, кількість елементів в відправленому контейнері, номер контейнера, місце виготовлення елементів, місце їх використання та ін. [1 ]

Суть системи «канбан» розглянемо на прикладі: на японському підприємстві верстатник передає сусіду - збиральнику стільки деталей, скільки необхідно для зібрання наступного вузла, при чому робить це як раз у той момент, коли потрібно приєднати до вузла цю деталь. Отримуючи деталі маленькими партіями, іноді навіть по одній, другий працівник може побачити брак, якщо він є. Збиральник заінтересований в виконанні норми і звичайний його не задовольняє. Верстатник прикладе всі зусилля до того, щоб знайти причину браку та ліквідувати її. Скільки і коли верстатник повинен передати деталей, відомо з «канбан» - зміст якої має всі необхідні відомості бірки, супроводжуючу контейнер(тару) для перевозки деталей і також інших комплектуючих елементів. Ідея системи проста: виробляти матеріали до моменту виготовлення деталей, деталі - до моменту збірки готової продукції, випускати готовий виріб до моменту його продажу. Роботу на всіх цих етапах визначає «канбан», спускаючись від продавця до виробника. Так забезпечується висока якість і низька вартість продукції.

Таким чином, «канбан» створює умови для неперервного вдосконалення технологій, забезпечує випуск високоякісних виробів, дозволяє добиватися зменшення витримок за рахунок постійного вдосконалення організації виробничих процесів. А результатом являється підвищення рівня конкурентоспроможності продукції. [4 ]

Будучи тісно взаємопов'язаними, категорії конкурентоспроможності продукції, конкурентоспроможності виробництва, конкурентоспроможності підприємства мають істотну різницю:

? конкурентоспроможність продукції оцінюється і досліджується в часовому інтервалі, відповідному життєвому циклу продукції. В основі дослідження конкурентоспроможності підприємства і конкурентоспроможності виробництва покладено більш довгий відрізок часу, відповідний періоду функціонування підприємства і виробництва;

? конкурентоспроможність продукції розглядається окремо для кожного її виду, конкурентоспроможність підприємства і конкурентоспроможність виробництва включають всю змінюючи номенклатуру випущеної продукції;

? аналіз рівня конкурентоспроможності підприємства здійснюється підприємством і інвестором, а оцінка конкурентоспроможності продукції - потребами споживача.

Конкурентні переваги показують в яких областях підприємство досягло більш високих результатів, ніж конкуренти і дозволяють вірно розробити стратегію позиціонування товарів та послуг на ринку, вибираючи цільові ринкові сегменти і сконцентровувати там фінансові ресурси підприємства.

Адаптивність підприємства відображує можливість підприємства пристосовуватися до змін навколишнього середовища.

Результати економічної діяльності дають безпосереднє відображення реальних досягнень в області забезпечення конкурентоспроможності підприємства, і тому вони повинні використовуватися в якості її вимірників. [1]

2. Дослідження конкурентоспроможності підприємства

2.1 Зовнішні фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємства

На сучасному етапі вивчення конкурентоспроможності підприємства існують фактори, які значним чином впливають на конкурентоспроможність підприємства. Вони бувають:

- зовнішні;

- внутрішні. [6]

Таблиця 2.1

Перелік зовнішніх факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Зовнішні фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємства	Що необхідно зробити для забезпечення конкурентоспроможності в умовах України
1. Рівень конкурентоспроможності країни, галузі, регіону	Прийняти міри щодо забезпечення конкурентоспроможності країни, галузі, регіону
2. Державна підтримка малого та середнього бізнесу в країні та регіонах	Переробити законодавчу базу по малому та судньому бізнесу, орієнтував її на ефективне і законослухняне ведення бізнесу
3. правове регулювання функціонування економіки країни і регіонів	Переробити законодавчу базу функціонування економіки як систему кодексів і прав( конкретне, антимонопольне, адміністративне, трудове і т. ін)
4. Відкритість суспільства та ринку	Розвиток міжнародної співпраці та інтеграції, міжнародної вільної конкуренції
5. Національна система стандартизації і сертифікації	Активізація робіт в цій області, посилення контролю дотримання міжнародних стандартів і згод, правове забезпечення гармонізації з міжнародною системою
6. Державна підтримка розвитку людини	Збільшити в десятки разів в українському бюджеті витрати на освіту, охорону
7. Державна підтримка науки та інноваційної діяльності	Удосконалювати систему трансфери (розробку новизни, їх інновація і дифузія), збільшити в десятки разів витрати з бюджету на науку
8. Якість інформаційного забезпечення управління на всіх рівнях ієрархії	Створення єдиних національних інформаційних центрів за сферами чи галузями народного господарства, відповідаючи останньому слову науки і техніки
9. Рівень інтеграції в середині країни і в рамках світового суспільства	Вступ України в міжнародні організації і розвиток по міжнародним законам
10. Податкові ставки в країні і в регіонах	Переглянути податкову систему, по можливості з'єднувати та уніфікувати ставки
11. Відсоткові ставки в країні та регіонах	Переглянути систему відсоткових ставок на всіх рівнях управління і напрямках інвестування
12. Система підготовки та перепідготовки управлінських кадрів в країні	Витрати міжнародних, державних і спонсорських інвестицій в дану сферу повинен знаходитись під державним контролем і давати конкретний результат
13. Кліматичні умови і географічне положення країни чи регіону	Охороняти навколишнє середовище, підвищувати якість середи мешкання
14. Рівень конкуренції всіх областей діяльності в країні	Комплексно формувати і реалізовувати ринкові відносини

2.2 Внутрішні фактори забезпечення конкурентоспроможності

В таблиці 2.2 наведено перелік внутрішніх факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства. [6 ]

Таблиця 2.2

Перелік внутрішніх факторів забезпечення конкурентоспроможності підприємства

Внутрішні фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємства	Що необхідно зробити для забезпечення конкурентоспроможності
1. Структурні фактори
1.1 Виробнича структура підприємства	Проектувати підприємство на основі гнучких виробничих систем за допомогою автоматизованих модулів та систем
1.2 Мета підприємства	Мета повинна включати оригінальну ідею, ексклюзивну сферу діяльності, конкурентоспроможний продукт, відому товарну марку і т.д
1.3 Організаційна структура підприємства	Організаційна структура повинна будуватися на основі «дерева цілей» підприємства з горизонтальною координацією всіх робіт менеджерів за певним товаром(проблемно-цільова організаційна структура)
1.4 Рівень уніфікації і стандартизації виготовленої продукції і складових частин виробництва	Виконувати весь комплекс робіт за уніфікацією і стандартизацією різних об'єктів з метою їх упорядкування за типорозмірами, видом, методом і т.д
1.5 Облік і регулювання виробничих процесів	Включити в структуру підприємства засоби автоматизації обліку дотримання принципів пропорційності, неперервності, прямоточності, паралельності, ритмічності протікання часткових процесів
1.6 Персонал	Постійно здійснювати відбір персоналу, підвищувати їх кваліфікацію і створювати умови для подальшого розвитку, мотивувати якісний та ефективний труд з метою забезпечення конкурентоспроможності персоналу
1.7 Інформаційна і нормативно-методична база управління	При проектування і розвитку структур в інформаційні системи слід втілювати якісну інформацію і нормативно-методичні документи
2. Ресурсні фактори
2.1 Постачальники	Постійно аналізувати конкурентну середу, кількість постачальників, силу конкуренції між ними, їх конкурентоспроможність для вибору найкращих
2.2 Доступ до якісної сировини та ін. ресурсам	Слідкувати за параметрами ринку
2.3 Облік та аналіз використання всіх видів ресурсів за всіма стадіями життєвого циклу великих об'єктів підприємства	Стимулювати проведення подібного аналізу, так як в майбутньому економія ресурсів у споживачів своєї продукції буде пріоритетно напрямлено на діяльність підприємства, фактором конкурентоспроможності
2.4 Функціонально-вартісний аналіз виготовленої продукції	Стимулювати проведення подібного складного, але ефективного аналізу
2.5 Оптимізація ефективності використання ресурсів	Підтримувати усіляко роботу по оптимізації ресурсів, так як глобальна ціль конкуренції - економія ресурсів і підвищення якості життя
3. Технічні фактори
3.1 Патентований товар і патентована технологія	Продовжувати роботу по збільшенню кількості винаходів і патентів
3.2 Устаткування	Збільшувати вагу прогресивного технологічного устаткування, знижувати його середній вік
3.3 Якість виготовлення продукції	Використовувати сучасні методи контролю і стимулювання якості для підтримання конкурентоспроможності
4. Управлінські фактори
4.1 Менеджери	Збільшувати вагу конкурентоспроможних менеджерів
4.2 Організація поставки сировини, матеріалів, комплектуючих виробів за принципом «точно в срок»	В умовах збільшення ціни виробничих площ закріплення дисципліни поставок стає ефективним напрямом конкурентної боротьби
4.3 Функціонування системи управління якості продукції на підприємстві	Система управління якістю продукції повинна відповідати міжнародним стандартам ISO серії 9000(версії 2000 р.), науковим підходам і принципам управління якістю продукції.
4.4 Проведення внутрішньої і зовнішньої сертифікації продукції систем	Утримання цієї переваги можливо при досягненні високої конкурентоспроможності виробленої продукції
5. Ринкові фактори
5.1 Доступ до ринкових ресурсів і до ринку нових технологій, необхідних підприємству	Необхідно вивчити параметри ринків на вході системи(підприємства), а для його зберігання - проводити моніторинг ринкової інфраструктури
5.2 Ексклюзивність товару підприємства	Цей фактор досягається високою патентністю товарів, що в свою чергу, забезпечує їх конкурентоспроможність в порівнянні з товарами-замінниками
5.3 Ексклюзивність каналів	Цей фактор досягається високим рівнем логістики збуту і обслуговуванням випущеної продукції, зберігається конкурентоспроможними маркетологами та працівниками збуту
Внутрішні фактори забезпечення конкурентоспроможності підприємства	Що необхідно зробити для забезпечення конкурентоспроможності
5.4 Ексклюзивність реклами товарів підприємства	Для зберігання фактора необхідні висока кваліфікація робітників реклами і достатні кошти
5.5 Ефективна система стимулювання збуту і після продажного обслуговування	Фактор досягається високою кваліфікацією економістів, психологів і менеджерів підприємства і необхідними коштами
5.6 Прогнозування політики ціноутворення і ринкової інфраструктури	Для цього необхідно за своїми товарами аналізувати дію закону попиту, закону пропозиції, закону конкуренції і т.д.,мати якісну інформаційну базу і кваліфікованих спеціалістів
6. Ефективність функціонування підприємства
6.1 Показники прибутковості(за показниками рентабельності продукції, виробництва, капіталу, продажу)	Економічні показники концентрують якість функціонування підприємства за всіма аспектами і напрямками
6.2 Інтенсивність використання капіталу(за коефіцієнтами оборотів видів ресурсів чи капіталу)	Чим вища сила конкуренції в галузі, тим менше буде прибутковість, але вище інтенсивність, якість продукції, нижча собівартість продукції
6.3 Ефективна система бухгалтерського обліку підприємства	Бухгалтерія повинна бути напрямлена на допомогу управлінню і дозволити відповісти на найважливіші питання: ? Виробництво яких типів виготовлених виробів в нинішній момент збиткове, а яких вигідне? ? На яких стадіях виробництва підприємство несе нові видержки? ? Які ресурси, що закупаються, особливо дорогі? ? Яка собівартість виробничих на підприємстві комплектуючих вузлів і чи не дешевше закупати їх на стороні? Рентабельність виробництва різних видів продукції може відрізнятися в десятки, навіть сотні разів. Цьому «чистка» асортименту від збиткових чи малоприбуткових виробів може різко покращити становище підприємства

2.3 Показники конкурентоспроможності підприємства

В табл. 2.3 представлені складові для оцінки конкурентоспроможності підприємства. [11 ]

Таблиця 2.3

Шкала конкурентоспроможності підприємства

Складові шкали	Оцінка порівняно з конкурентом
Конкурентні переваги
Асортимент продукції
Якість продукції
Дизайн продукту
Упаковка
Технічне обслуговування, сервіс
Гарантійне обслуговування
Можливість повернення
Швидкість реакції на запити споживачів
Імідж товарної марки/підприємства
Техніка особистого продажу
Контакти з постачальниками
Захват розподіленої мережі
Маркетингові дослідження
Експлуатаційні якості продукції
Низькі витримки
Конкурентоспроможні ціни
Реклама
Інші засоби стимулювання збуту
Система маркетингової інформації
Адаптація до змін маркетингової/конкурентної середи
Увага на збільшенні рентабельності
Часте змінювання цін
Додаткові послуги при підвищенні цін
Збільшення об'єму продажу
Випуск товарів на межі рентабельності для задоволення потреб споживача
Вихід на нові ринки збуту
Вивчення споживачів
Зменшення асортименту
Випуск нових товарів
Ріст науково-дослідницьких робіт
Ріст дослідження для вдосконалення довготривалої стратегії
Знижки на повільно реалізуємі товари
Збільшення стимулювання збуту
Розширення повноважень персоналу, які займають збутом
Перегляд каналів збуту
Скорочення персоналу, який займається збутом
Результати діяльності підприємства
Більш високий прибуток
Більш висока рентабельність
Більш високий об'єм продажу
Більш значна частка ринку
Більш високий дохід на інвестиції
Більш високий приток грошових кошт( кращий рух грошових засобів)
Спільна шкала конкурентоспроможності

Для оцінки конкурентоспроможності підприємства і його конкурентів використовують як кількісні, так і якісні показники.

До кількісних показників належать:

- прибуток(маса, норма)

- обсяг продажу у вартісному і кількісному обчисленні

- сума прибутку на 1 грн. обсягу продажу. Якщо цей показник збільшується, то, отже підвищується конкурентоспроможність

- відношення обсягу продажу до вартості матеріально-виробничих запасів. Зменшення цього показника свідчить про сповільнення оборотності запасів. Це може означати або зниження попиту на готову продукцію, або збільшення запасів сировини. Для дальшого уточнення конкурентоспроможності підприємства використовують такі показники:

- частку вартості нереалізованої продукції в матеріально-виробничих запасах. Якщо цей показник зростає, то, отже, відбувається затовареність готовою продукцією у зв'язку зі зниженням попиту.

- відношення обсягу продажу до вартості нереалізованої продукції. Цей показник доповнює два попередніх і, у разі зменшення, означає зниження попиту або перевиробництва продукції.

- відношення обсягу продажу до суми дебіторської заборгованості. Цей показник відображає обсяг комерційного кредиту, який підприємство надає клієнтам. Звичайно, чим вищий попит на товар, тим менший обсяг кредиту. Зменшення цього показника означає скорочення продажу в кредит.

- завантаження виробничих потужностей. Як тільки підприємство починає зазнавати труднощів зі збутом продукції, відразу ж знижується завантаження виробничих потужностей.

- портфель замовлень(обсяг замовлень, численність замовників).

- витрати на наукові дослідження(показник потенційних можливостей підприємства).

- обсяг і напрям капіталовкладень.

Звичайно підприємство вкладає капітали у виробництво і реалізацію найперспективніших з його погляду товарів. Якщо воно припиняє вкладати капітали, то це означає, що підприємство не бачить для себе перспектив отримання в майбутньому досить високої норми прибутку, що може свідчити про зниження конкурентоспроможності продукції.

Відповідно до шкали експертних оцінок(табл. 2.3) за кожним кількісним показником визначають відповідну суму балів.

Якісні показники також оцінюють експерти(табл. 2.4). [12 ]

Таблиця 2.3

Приблизна шкала оцінок кількісних показників конкурентоспроможності

№	Показники	Од. вим	Бали
			1	2-4	5-7	8-9	10
1.	Ринкова частка	%	До 1	1-3	3-5	5-7	Більше 7
2.	Обсяг продажу	Тис. грн.	До 3000	3000- 5000	5000-9000	9000- 13 000	Більше 13 000
3.	Балансовий прибуток	Тис. грн.	До 300	300-500	500-700	700-900	Більше 900
4.	Чистий прибуток	Тис. грн.	До 100	100-300	300-500	500-700	Більше 700
5.	Рентабельність	%	До 3	3-5	6-8	8-9	Більше 9
6.	Рівень витрат	%	Вище 50	50-40	40-30	30-20	До 20
7.	Товарообіг	дні	Вище 365	365-245	245-120	120-90	До 90
8.	Продуктивність праці	Тис. грн.	До 10	10-20	20-40	40-70	Більше 70
9.	Ресурсовіддача	грн.	До 0,5	0,5-0,7	0,7-0,9	0,9-0,11	Більше 0,11
10.	Коефіцієнт співвідношення власних та позичених коштів	k	1	1-0,7	0,7-0,4	0,4-0,1	До 0,1

Таблиця 2.4

Експертні оцінки якісних показників конкурентоспроможності підприємства і його основного конкурента

№	Показники	Бали
		Підприємство 1	Підприємство-конкурент
1.	Широта асортименту	7	7
2.	Частка товарів «ринкової новизни»	5	7
3.	Адаптивність каналів збуту	5	6
4.	Ціна товарів	9	8
5.	Додаткові послуги	7	8
6.	Послуги підприємств громадського харчування	6	7
7.	Розміщення підприємства	10	10
8.	Якість обслуговування покупців	8	8
9.	Упаковка	8	4
10.	Стимулювання покупців	5	6
11.	Витрати на рекламу	7	9
12.	Стимулювання працівників	6	5
13.	Імідж підприємства	10	9
	РАЗОМ	68	72

Як видно з таблиці, основними якісними показниками є: широта асортименту, адаптивність каналів збуту, додаткові послуги, якість обслуговування, упаковка, рівень сервісу, імідж підприємства і т. ін.

З метою отримання підсумкової бальної оцінки за всіма кількісними і якісними показниками конкурентоспроможності підприємства та його основного конкурента складають профіль діяльності, відображаючи бальну оцінку з всіма показниками на основі цього розробляючи профіль полярності, або карту сильних і слабких сторін. Для його розробки необхідно, керуючись даними профілю діяльності, відняти з оцінки кожного показника(кількісного і якісного)підприємства, що досліджується, оцінку відповідного показника конкурента і різницю відобразити в профілі полярності(табл. 2.5).

Профіль полярності наочно показує сильні і слабкі сторони підприємства та його основного конкурента. Зона в межах від -2 до +2 балів є зоною приблизної рівності.

Після аналізу сильних і слабких сторін визначають конкурентні переваги підприємства.

В економічній літературі ще не знайдено єдиного поняття «конкурентоспроможність» і методи оцінки конкурентоспроможності виробника. Існує декілька підходів рішення цієї проблеми:

- по порівнювальним перевагам;

- по теорії рівноваги фірми та галузі;

- по ринковим позиціям фірми(структурний та функціональний);

- по методу «профілів» і якості продукції;

- матричний.

Один з них - вивчення конкурентоспроможності з позицій порівнювальних переваг.

Згідно з законом порівнювальних переваг, країна спеціалізується на виробництві та експорті тих товарів, які їй вигідні та імпорті тих, які в інших країнах порівняно дешевше ніж в середині країни.

Розміщення виробництва між країнами повинно відповідати закону порівнювальних витримок - кожна країна спеціалізується на виробництві тих товарів, витримки яких більш низькі, хоча за абсолютною величиною вони можуть інколи бути і дещо більше, ніж у конкурентів. Володіння країною перевагами, які дозволяють забезпечити відносно більш низькі витримки виробництва в будь - якій галузі, є початком для завоювання даною галуззю сильних ринкових позицій, тобто для конкурентоспроможності.

Крім того країна може володіти порівнювальними перевагами не тільки в існуючих галузях, а також і в нових для себе сферах виробництва, якщо їм буде покладено початок. Стикаючись з іноземною конкуренцією, такі галузі часто опиняються не в змозі самостійно перебороти труднощі періоду становлення. Однак, якщо полегшити їх розвиток на першому етапі введенням протекціоністських митних взносів, то нові виробництва можуть з часом стати конкурентоспроможними. [3 ]

Таблиця 2.5

Показники	+ Бали -
	9 8 7 6 5 4 3 2 1 0 1 2 3 4 5 6 7 8 9
1. Ринкова частка підприємства
2. Чистий прибуток
3. Рентабельність
4. Обсяг продажу
5. Сума прибутку на 1 млн. грн. обсяг продажу
6. Продуктивність праці
7. Широта асортименту
8. Ціна товарів
9. Адаптивність каналів збуту
10. Рівень сучасності обладнання
11. Додаткові послуги
12. Послуги підприємств громадського харчування
13. Забезпеченість товарними запасами
14. Розміщення підприємств
15. Якість обслуговування
16. Упаковка
17. Стимулювання покупців
18. Рекламні заходи
19. Стимулювання працівників
20. Імідж підприємства

2.4 Методи оцінки конкурентоспроможності підприємства

Крім того країна може володіти порівнювальними перевагами не тільки в існуючих галузях, а також і в нових для себе сферах виробництва, якщо їм буде покладено початок. Стикаючись з іноземною конкуренцією, такі галузі часто опиняються не в змозі самостійно перебороти труднощі періоду становлення. Однак, якщо полегшити їх розвиток на першому етапі введенням протекціоністських митних взносів, то нові виробництва можуть з часом стати конкурентоспроможними. [9 ]

Безпосередньо виміряти порівнювальні переваги неможливо, цьому запропоновано декілька вагомих методів. Одним з часто використовуваних є метод, побудований на припущенні: чим нижчі витримки виробництва в галузі, тим більшими перевагами володіє галузь по відношенню до конкурентів.

Виходячи з методів порівнювальних переваг, дати оцінку конкурентоспроможності фірми-експортера в загальному виді важко, оскільки є переваги, які характеризують конкурентоспроможність не тільки конкретної фірми, але й всієї галузі.

Самостійний напрямок досліджень складають методи оцінки конкурентоспроможності виробника, базуючись на теорії рівноваги фірми і галузі А. Маршала і теорії факторів виробництва. Під рівновагою розуміється такий стан, коли у виробника не існує стимулів для переходу в інший стан, тобто для зміни об'єму виробництва(зміни своєї частки ринку).

В умовах рівноваги виробника(при досягненні максимально можливого об'єму випуску і збуту товару при незмінному характері попиту і рівні розвитку техніки на даному ринку) кожний з факторів виробництва використовується з однаковою і в той же час найбільшою часткою виробництва. При цьому у фірм галузі немає надприбутку, обумовлена дією будь-якого з факторів виробництва і, тому, у сторонніх фірм немає стимулів для вступу до галузі.

Можливість для розширення випуску продукції з'являється у тому випадку, коли який-небудь фактор виробництва використовується не повністю і існуючі масштаби виробництва не забезпечують мінімуму витримок. Критерієм конкурентоспроможності в рамках даної моделі слугує наявність у виробника таких факторів виробництва, які можуть бути використані з кращою, ніж у інших конкурентів, потужністю.

Методи оцінки конкурентоспроможності виробника на основі теорії рівноваги і факторів виробництва мають обмеження у використанні.

В рамках теорії ефективної конкуренції існують два основних підходи до визначення критерію конкурентоспроможності: структурний і функціональний.

Згідно з структурним підходом, оцінка положення може бути зроблена виходячи з знання рівня монополізації галузі, тобто концентрації виробництва і капіталу, і бар'єрів для знову вступаючих на галузевий ринок компаній. До числа основних перешкод на шляху нових конкурентів, як правило, відносяться: економічність крупно масштабного виробництва, ступінь диференціації продукції, абсолютні переваги в витримках у існуючих форм, розмір капіталу, необхідного для організації ефективності виробництва.

Можливість завоювання фірмою різних ринків залежить не тільки від внутрішніх факторів, але й від причин, які з'являються поза ринком. Виділяють наступні фактори, які впливають на інтенсивність конкуренції і тим самим впливають на рівень конкурентоспроможності компаній:

- потенціал ринку(можлива ємність);

- легкість доступу;

- вид товару;

- вхідні бар'єри(необхідні інвестиції, державне регулювання)

- однорідність ринку;

- структури галузі чи конкурентні позиції фірм;

- ступінь залучення фірм в дану галузь;

- можливість технологічних нововведень;

- економія на масштабі;

- диверсікація фірм.

Другим підходом в визначенні конкурентоспроможності є функціональний підхід. Головну роль тут відіграють економічні показники діяльності фірм: співвідношення витримки - ціни, загрузка виробничих потужностей, об'єми випуску продукції, норма прибутку і т.д. Даний метод дозволяє в окремих межах будувати висновки щодо всієї галузі. Прикладом визначення конкурентоспроможності галузі може слугувати методика відомої консультаційної американської фірми «Дан энд Брэдстрит», на основі аналізу трьох головних груп показників ринкової діяльності.

В першу групу включають показники, які відображають ефективність виробничо-збутової діяльності компаній галузі: відношення чистого прибутку до чистих продажів, відношення чистого прибутку до чистої вартості матеріальних активів, відношення чистого прибутку до чистого оборотного капіталу.

В другу групу показників входять: відношення чистих продажів до чистої вартості матеріальних активів, відношення чистих продажів до чистого оборотного капіталу, відношення чистих продажів до вартості матеріально-виробничих запасів, відношення основного капіталу до вартості матеріальних активів, відношення матеріально-виробничих запасів до чистого оборотного капіталу.

Показники другої групи характеризують стан виробничої сфери діяльності компанії - в основному інтенсивність використання основного і оборотного капіталу.

Третю групу складають показники, зв'язані з фінансовою діяльністю підприємств: відношення оборотного капіталу до поточного боргу, період оплати поточних рахунків, відношення поточного боргу до вартості матеріальних активів, відношення загального боргу до вартості матеріальних активів, відношення поточного боргу до вартості матеріально-виробничих запасів, відношення довгострокових зобов'язань до чистого оборотного капіталу.

Функціональний метод дозволяє оцінити конкурентоспроможність окремих підприємств або груп, які є частками фірми. В такому випадку застосовуються показники, які відносяться до всієї компанії.

Зіставлення названих показників характеризує ступінь конкурентоспроможності усієї фірми і її окремих підприємств. Як правило, в достатньо крупних і диверсіційованих компаніях дані показники можуть відрізнятися за окремими видами діяльності чи підприємствам в 2-3 рази, що вказує на відсутність на одному із них необхідної діяльності виробництва. Крім цього, зіставлення загальної потужності труда розглядає мого підприємством з іншими в даній галузі дозволяє визначити, яке місце воно займає по відношенню до її конкурентів в галузі. В сучасних умовах розрив в потужності труда в 10 % і більше заключає в собі погрозу конкурентоспроможності. Додатково використовуються в якості показників конкурентоспроможності рентабельність інвестицій і норма прибутку.

Другий спосіб оцінки конкурентоспроможності фірми - це оцінка конкурентоспроможності виробника за якістю продукції, який здійснюється «методом профілів». Він базується на положеннях теорії маркетингу і використовується фірмами Західної Європи. Виявляються різні критерії задоволення потреб споживачів відносно будь - якого продукту, установлюється їх ієрархія і порівнювальна важливість в межах того спектру характеристик, які в змозі замінити та оцінити споживач, проводиться порівняння техніко - економічних даних цього продукту з іншими конкуруючими продуктами. Ця процедура здійснюється в три етапи.

На першому етапі установлюється, який ринок(чи ринки) існують для даного продукту і які вимоги ринків. Для кожного ринку необхідно установити, наскільки задовольняються його вимоги до конкуруючих на ньому товарів в порівнянні з ідеальним продуктом, який хотів би мати споживач. Інформація на даному етапі збирається на основі опитування достатньо представних груп споживачів. Потім вирішується питання: яким повинен бути продукт, щоб його було можливо поставляти із забезпеченням максимальної рентабельності? На останньому етапі аналізується робота збутового підрозділу фірми і всієї товаропроводжувальної мережі в порівнянні з аналогічними підрозділами конкурентів. Ціль даного етапу - визначити час збуту і вивчити можливості його зниження(мал. 2.1)

Всі методи цієї групи не мають простих однозначних критеріїв, які дозволяли б дати оцінку конкурентоспроможності виробника. Якщо практичні цілі економічних досліджень дають можливість побудувати, вирахувати порівняльні показники для одного чи декількох товарів, то в випадку диверсіцірованого виробництва такі розрахунки становляться технічно і економічно нецілеобразними. Цьому при використанні методів оцінки конкурентоспроможності продуцентів на основі характеристик якості продукції застосовуються вагомі загальні показники чи система показників.

Особливе місце займають матричні методи оцінки рівня конкурентоспроможності. Вони засновані на ідеї перегляду процесів конкуренції в динаміці. Теоретичною базою цих методів слугує концепція життєвого циклу товару і технології. Кожний товар чи технологія з моменту його появи на ринку і до зникнення проходить визначені стадії життєвого циклу, які включають в себе впровадження, зростання, зрілість, спад. Іноді виділяють додаткові етапи життєвого циклу, які являються, по суті, затвердження основної градації. На кожному етапі продуцент може реалізувати товар чи продукт даної технології в тих чи інших масштабах, що об'єктивно відображується в займаній долі на ринку і в динаміці продажу.

Матрична методика оцінки конкурентоспроможності запропонована «Бостонской консалтинговой группой», застосовується не тільки для аналізу характеристик товарів, але й при вивченні конкурентоспроможності «стратегічних одиниць бізнесу» - товарів, збутової діяльності, окремих компаній, галузей(тобто виробників товарів).

Головним інструментом дослідження слугує матриця, побудована з використання двох показників. По вертикалі відмічаються темпи росту ємності ринку в лінійному масштабі, а по горизонталі - відносна частка продуцента на ринку в логарифмічному масштабі. Всі стратегічні одиниці бізнесу можуть бути розташовані в матриці в залежності від своїх характеристик і умов ринку. Найбільш конкурентоспроможними будуть ті, які займають значну долю на швидкозростаючому ринку.

Користуючись даним методом, можна оцінити конкурентні позиції «стратегічних одиниць бізнесу», виробити стратегію поведінки на ринку. Матричні методи широко застосовуються американськими консультаційними фірмами і являються зручним практичним інструментом.

Конкурентоспроможність виробника (фірми, галузі) можна визначити як відносну характеристику, відображаючу різницю процесу розвитку даного виробника від виробника-конкурента як за степенем задоволення своїми товарами чи послугами конкретної спільної потреби, так і по ефективності виробничої діяльності. В цьому випадку основне поняття «конкурентоспроможності виробника» заключається в тому, що воно характеризує можливості і динаміку пристосування виробника до змін умов конкуренції на ринку.

Показник конкурентоспроможності виробника повинен включати в себе два елементи: критерій, відображаючий в динаміці ступінь задоволення споживача і часовий критерій ефективності виробництва. Перший - показник конкурентоспроможності товару ( Іт), а стосовно диференційованої фірми чи до галузі - конкурентоспроможність товарної маси. Він визначається відношенням суми споживацьких вартостей всіх товарів продуценту до вартості споживання всіх цих товарів.

Ефективність виробничої діяльності конкурентів може бути охарактеризовано за допомогою другого критерію (Іэ), який являється відношенням показників ефективності у розглядаємого продуценту і у конкурента. Цей критерій також залежить від часу.

Загальний показник рівня конкурентоспроможності виробника в загальному виді визначається наступною формулою:

Кп = Іт * Іэ,

де Кп - загальний показник конкурентоспроможності виробника;

Іт - індекс конкурентоспроможності за товарною маркою;

Іэ - індекс відносної ефективності(для його визначення використовуються різні показники(малюнок 3.1)

Показник Кп являє собою інтегральну численну характеристику конкурентоспроможності продуцента. Якщо Кп < І, то розглянута фірма уступає іншій компанії по конкурентоспроможності, якщо Кп > І, то має переваги; при рівній конкурентоспроможності Кп = І.

Рентабельність продажу знаходиться за формулою:

Рпр = ,

де Рпр - рентабельність продажу;

П - прибуток за звітний період;

Nп - об'єм продажу за звітний період (рік) (реалізована продукція).

В чисельнику може бути взято як валовий прибуток, так і чистий. Якщо отримане відношення буде дорівнювати, наприклад, 10 %, то це означає, що на кожну умовну грошову одиницю реалізованої продукції припадає 10% прибутку. Ріст відношення може означати чи підвищення цін(при незмінних

витримках виробництва), чи зниження останніх при збереженні колишніх цін. Зменшення може бути викликано як зниженням цін, яке не супроводжується скороченням витримок, так і підвищенням собівартості, не супроводжуваним підвищенням цін. В любому випадку зменшення цього показника означає падіння попиту на продукцію фірм, і як наслідок, зниження рентабельності її операцій.

Рентабельність активів знаходиться за формулою:

Ракт = ,

де Ракт - рентабельність активів;

Пч - прибуток(чистий) за звітний період;

Аакт - активи на кінець звітного періоду.

Показник відображує ефективність використання всього майна фірми(оборотного і основного капіталу) чи всього інвестиційного капіталу. Низький рівень у порівнянні з аналогічним показником у інших фірм є свідченням о переукладенні капіталу в активи, чи про низький попит на продукцію фірми.

Рентабельність основного капіталу розраховується за формулою:

Рок = ,

де Рок - рентабельність основного капіталу;

Пч - прибуток(чистий) звітний період;

Кос - основний капітал, за вирахуванням амортизації на кінець звітного періоду.

Чим вище значення цього показника, тим ефективніше використовуються основні засоби фірми. Його ріст при зниженні рентабельності активів в цілому буде означати надмірне збільшення оборотних коштів(чи відбувається затоварення готовою продукцією, чи створились зайві матеріально - виробничі запаси, чи зросла дебіторська заборгованість або готівкові). Вияснення причин такого положення потребує додаткового аналізу динаміки структури оборотних активів.

Рентабельність власного капіталу. Як показник широко застосовується в іноземних економічних публікаціях. Він відображає ефективність використання капіталу, інвестованого у фірму за рахунок власних джерел інвестування. Його зміна зазвичай впливає на рівень котировки акцій на фондових біржах.

Рск = ,

де Рск - рентабельність власного капіталу;

Пч - прибуток(чистий) за звітний період;

Кс - власний капітал(балансова вартість) на кінець звітного періоду.

В Великобританії і країнах, перейнявших англійську правову систему, замість даного показника часто використовується рентабельність з власного і довгострокового позиченого капіталу. В основу його розрахунку кладеться сума всього вкладеного на довгий строк капіталу.

Рск = ,

де Рск - рентабельність власного і довгострокового позиченого капіталу;

Пч - прибуток(чистий) за звітний період;

Кс - власний капітал(балансова вартість) на кінець звітного періоду;

Кдз - довгостроковий невиплачений позичений капітал на кінець звітного періоду.

В іноземній практиці часто використовується показник середньої норми рентабельності фірми за певний період часу. Облік здійснюється наступним чином:

Рср = ,

де Рср - середня норма рентабельності;

Пч - прибуток(чистий) за відповідний рік періоду, якого розглядаємо;

Акт - балансова вартість активів за відрахуванням амортизації на кінець кожного року періоду, якого розглядаємо;

n - кількість років.

До групи важливих показників відноситься і об'єм продажу - абсолютний та відносний. Він показує не тільки масштаби діяльності фірми, але й темпи її зростання. Цей показник являється також базовим для розрахунку відносних показників ефективності. Серед них можна виділити наступні.

Відношення об'єму продажу до активів (Nпр/Акт) і відношення об'єму продажу до основного капіталу (Nпр/Кос) характеризують ефективність використання в першому випадку всіх засобів, які існують у розпорядженні фірми, і засобів, вкладених в основний капітал, в другому. Зростання цих показників означає підвищення ефективності її операцій чи відображає зростання цін, що може поєднуватися зі зниженням рентабельності використання основного капіталу і активів в цілому.

Відношення об'єму продажу до оборотних активів (Nпр/ Аоб. к.) доповнює ці два показники, іноді його називають показником обертання оборотних активів. Воно показує, скільки оборотів робив оборотний капітал на протязі року. чим вище кількість оборотів, тим активніше комерційна діяльність фірми, тим менше кошт потрібно їй для ведення поточних операцій.

Відношення об'єму продажу (Nпр/ См. зап.) до матеріально-виробничих запасів, називається коефіцієнтом обертання матеріально-виробничих запасів, відображає число обертів останніх на протязі року. Зниження цього показника свідчить о затовареності готової продукції, внаслідок, про те, що фірма починає відчувати труднощі зі збутом. Це може свідчити про збільшення запасів сировини і матеріалів у зв'язку з очікуваним ростом цін на нього. Для розрахунку фактичних причин зменшення оборотності матеріально-виробничих запасів необхідно проаналізувати зміни в їх структурі.

Важливе місце в оцінці ефективності діяльності фірми займає аналіз зміни статей рахунку прибутку і збитків, і насамперед аналіз зміни частини витримок виробництва в вартості реалізованої продукції (Nс/ Nпр). Якщо витримки виробництва мають тенденцію до зниження, це означає, що збільшується рентабельність виробництва і, внаслідок, підвищується конкурентоспроможність продукції фірми.

Показник рівня організації виробництва, його автоматизації і виробництва - відношення об'єму продажу до загального числа зайнятих (Nпр/Ч), чи виробіток в розрахунку на одного зайнятого. За допомогою цього показника можна порівняти рівень організації і автоматизації виробництва окремих підрозділів компанії, порівняти її з іншими фірмами даної галузі в різних країнах.

Про конкурентоспрожність можна також судити по ряду економічних показників, які знаходяться в фінансовій звітності фірм: динаміка продажу в вартісному і кількісному вираженні.

Якщо вартість реалізованої продукції зростає швидше, ніж її фізичний об'єм, це означає, що попит на неї зростає (при цьому необхідно враховувати фактор інфляційного зросту цін). Якщо картина інша, внаслідок, продукція перестає користуватися попитом і фірма змушена знижувати ціни на неї;

відношення прибутку до об'єму продажу ( в випадку збільшення може означати підвищення конкурентоспроможності);

відношення об'єму продажу до вартості матеріально-виробничих запасів.

Зменшення цього показника свідчить про зменшення швидкості обертання запасів: це чи зниження попиту на готову продукцію, чи збільшення запасів сировини. Для уточнення розраховують частку вартості нереалізованої продукції в матеріально-виробничих запасах. Якщо вона збільшується, внаслідок, відбувається затовареність готової продукцією у зв'язку зі зниження попиту;

відношення об'єму продажу і вартості нереалізованої продукції доповнює два попередніх і в випадку зменшення означає зниження попиту чи перевиробництво продукції;

загрузка виробничих потужностей; як тільки фірма починає відчувати труднощі зі збутом готової продукції, одразу ж знижується загрузка виробничих потужностей;

портфель заказів, якщо він значний, характеризує високий рівень попиту на продукцію фірми;

об'єм і напрямок капіталовкладень. Зазвичай фірма вкладає капітали в виробництво найбільш перспективних з її точки зору товарів. Якщо вона перестає вкладення капіталів в дане виробництво, це означає, що фірма спостерігає для себе перспектив отримання в майбутньому достатньо високої норми прибутку, що може свідчити про зниження конкурентоспроможності даної продукції.

Фінансове положення фірми визначається степенем фінансової незалежності від зовнішніх факторів фінансування, спроможністю в необхідні строки погашати свої фінансові обов'язки, тобто платоспроможністю, і можливістю надання кредитів клієнтам, тобто кредитоспроможністю.

На перших етапах діяльності фірма фінансується головним чином за рахунок коштів, отриманих від реалізації акцій - акціонерного капіталу. В подальшому зростає роль капіталізованого прибутку. Швидкий зріст частки останнього свідчить про високу ефективність діяльності фірми і про зростанні її фінансової незалежності.

Відношення власного капіталу до підсумку балансу відображує фінансову незалежність фірми від зовнішніх факторів фінансування. Чим вище це відношення, тим краще її фінансове положення. Вважається, що загальна сума заборгованості не повинна перевищувати суму власного капіталу. Внаслідок, якщо це відношення складає більше 50 % можна вважати, що фінансування діяльності фірми за рахунок взятого в борг капіталу здійснюється в допустимих межах.

Відношення всієї заборгованості до власного капіталу, як і попередній показник, відображає співвідношення зовнішніх і власних джерел фінансування. Заборгованість не повинна перевищувати власний капітал, але оскільки деякі види короткочасної заборгованості являють собою свого роду безкоштовний кредит (заборгованість по заробітній платі, за податками і деякі інші), то для уточнення положення необхідно проаналізувати її структуру.