Аналіз ефективності використання власного капіталу

Размещено на http://www.allbest.ru/

ВСТУП

Власний капітал є основою для започаткування і здійснення господарської діяльності будь-якого підприємства, він є одним із найістотніших і найважливіших показників, що займають дуже велике значення в діяльності підприємства та виступають запорукою його стабільності та надійності.

Показником діяльності підприємства є його фінансовий стан який відображає всю інформацію про те, чи інше підприємство що функціонує на території держави. Нині на території України є дуже велика інфраструктура підприємств, яка виготовляє та забезпечує послугами осіб, які того потребують. Але головним фактором в економіці держави - це є фінанси підприємств, які використовуються та формуються цими підприємствами.

Одним із найважливіших напрямків фінансового аналізу, що має проводитися керівництвом або спеціальними підрозділами підприємства є аналіз власного капіталу та ефективність його використання, як головне джерело фінансування діяльності підприємства. Саме на основі результатів такого аналізу керівництво приймає рішення щодо ефективності тих чи інших видів господарської діяльності, рішення про доцільність розвитку напрямків виробництва, про прибутковість видів продукції.

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. Власний капітал підприємства - це активи підприємства, що залишились після вирахування його зобов'язань. Основними складовими власного капіталу є статутний капітал, додатковий і резервний капітал, нерозподілений прибуток. Показник власного капіталу є одним з головних індикаторів кредитоспроможності підприємства. Він - основа для визначення фінансової незалежності підприємства, його фінансової стійкості та стабільності.

Предметом дослідження є аналіз власного капіталу підприємства як головне джерело фінансування діяльності суб'єкта господарювання.

Об'єктом дослідження як зазвичай обирають підприємство, яке підлягатиме вивченню протягом визначеного терміну.

Метою даної роботи є визначення шляхів удосконалення структури капіталу підприємства та визначення його оптимізаційної структури.

Для досягнення визначеної мети необхідно виконати наступні завдання:

дослідити сучасні напрямки аналізу власного капіталу підприємства як джерело фінансування діяльності підприємства

визначити сутність власного капіталу, його функції та його складові;

провести дослідження методик аналізу власного капіталу підприємства;

провести аналіз власного капіталу за даними досліджуваного підприємства;

визначити стан фінансово-господарської діяльності об'єкта дослідження;

проаналізувати ефективність використання власного капіталу підприємства;

визначити фактори впливу на ефективність використання власного капіталу та ступінь їх впливу на результативні показники діяльності підприємства;

надати рекомендації щодо оптимізації формування капіталу підприємства.

Практична потреба в дослідженні питань ефективного керування власним капіталом та вироблення методики його обліку свідчить про актуальність даної проблеми, що й обумовило вибір теми курсової роботи.



1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Термін «капітал» походить від лат. Cаpіtаls - головний. У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні - суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

З точки тору політекономії капітал є вартістю, яка має властивість само зростати, приносячи так звану додаткову вартість. Підсумовуючи все вище сказане, можна дати узагальнене визначення капіталу. Капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи дохід, тобто це - само зростаюча вартість.

Власний капітал - це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань. Економічну сутність власного капіталу можемо виразити у вигляді рівняння :

Власний капітал = Активи - Зобов'язання

У зв'язку з необмеженим терміном використання власний капітал є джерелом довгострокового фінансування господарської діяльності підприємства, свідчить про відповідальність засновників за ризики підприємницької діяльності в межах належної їм частки в статутному капіталі, є гарантом платоспроможності в межах його розміру.

Згідно з чинним законодавством мінімальний розмір статутного капіталу регламентований лише для господарських товариств та деяких специфічних видів діяльності, пов'язаних з фінансовими операціями.

До моменту реєстрації господарського товариства кожен з учасників зобов'язаний внести не менше 30% свого внеску, що підтверджується документами, які видає банк.

Для підприємств всіх інших організаційно-правових форм господарювання його розмір визначається засновниками та залежить, насамперед, від виду та масштабу діяльності.

Розглядаючи економічну сутність капіталу підприємства, слід зазначити такі його характеристики як:

Капітал підприємства є основним чинником виробництва. У системі факторів виробництва (капітал, земля, праця) капіталу належить пріоритетна роль, тому що він поєднує усі фактори в єдиний виробничий комплекс.

Капітал характеризує фінансові ресурси підприємства, що приносять доход. У даному випадку він може виступати ізольовано від виробничого фактора у формі інвестованого капіталу.

Капітал є головним джерелом формування добробуту його власників. Частина капіталу в поточному періоді виходить з його складу і попадає в «кишеню» власника, а частина капіталу, що накопичується, забезпечує задоволення потреб власників у майбутньому.

Капітал підприємства є головним вимірником його ринкової вартості. У цій якості виступає насамперед власний капітал підприємства, що визначає обсяг його чистих активів. Поряд з цим, обсяг використовуваного власного капіталу на підприємстві характеризує одночасно і потенціал залучення їм позикових фінансових засобів, що забезпечують одержання додаткового прибутку. У сукупності з іншими факторами - формує базу оцінки ринкової вартості підприємства.

Динаміка капіталу підприємства є найважливішим показником рівня ефективності його господарської діяльності. Здатність власного капіталу до самозростання високими темпами характеризує високий рівень формування й ефективний розподіл прибутку підприємства, його здатність підтримувати фінансову рівновагу за рахунок внутрішніх джерел. У той же час, зниження обсягу власного капіталу є як правило, наслідком неефективної, збиткової діяльності підприємства.

Сутність власного капіталу проявляється через його функції, основними з яких є:

Функція заснування та функціонування підприємства. Власний капітал у частині статутного капіталу є фінансовою основою для забезпечення підприємства фінансовими ресурсами при введені  в дію нового суб'єкта господарювання. Його величина обумовлюється затратами, що необхідні для заснування підприємства та його успішного функціонування.

Функція відповідальності та гарантії. Власному капіталу в пасиві балансу відповідають господарські засоби в активі балансу. Тому чим більший власний капітал підприємства, тим більше зобов'язань і збитків може покрити підприємство без загрози інтересам кредиторів. Тим самим власний капітал є відповідним кредитним забезпеченням для кредиторів підприємства.

Захисна функція. Дана функція тісно пов'язана з попередньою, адже чим більший власний капітал, тим краще захищеним є підприємство від впливу загрозливих для його існування факторів.

Функція фінансування та забезпечення ліквідності. Внески у власний капітал можуть використовуватися для фінансування операційної та інвестиційної діяльності підприємства, а також для погашення заборгованості по позиках, що в свою чергу підвищує ліквідність підприємства з однієї сторони та потенціал довгострокового кредитування - з іншої.

База для нарахування дивідендів і розподілу прибутку та майна підприємства. Одержаний протягом року прибуток або вилучається та виплачується власникам корпоративних прав у вигляді дивідендів, тобто спрямовується на збільшення статутного чи резервного капіталу підприємства.

Функція управління і контролю. Згідно із законодавством власники підприємства можуть брати участь в його управлінні. Найвищим органом управління в господарських товариствах  є збори учасників, які призначають керівні органи та ревізійну комісію.

Рекламна (репрезентативна) функція. Значний розмір власного капіталу підприємства є підґрунтям для довіри до нього як інвесторів так і постачальників та споживачів продукції.

Величина та структура власного капіталу суб'єкта господарювання залежить від його фінансових можливостей та обраної фінансової політики, а також функцій які він повинен виконувати. Вона постійно змінюється як в сторону збільшення так і в сторону зменшення.

Таблиця 1

Функції та цілі збільшення (зменшення) статутного капіталу

Функції статутного капіталу	Цілі збільшення	Цілі зменшення
заснування та введення підприємства в дію	реалізація інвестиційного проекту	згортання діяльності
відповідальність і гарантії (забезпечення кредитоспроможності)	виконання вимог щодо мінімального розміру статутного капіталу	підвищення ринкового курсу корпоративних прав
захисна функція	проведення санації	санація балансу (одержання санаційного прибутку)
управління та контролю	поглинання чи придбання контрольного пакета інших підприємств	концентрація капіталу в руках активних власників

2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТАТЕЙ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

власній капітал бухгалтерський статутний

Власний капітал показує частку майна підприємства, яка фінансується за рахунок коштів власників і власних засобів підприємства.

Власний капітал утворюється двома шляхами:

внесенням власниками підприємства грошей та інших активів;

накопиченням суми доходу, що залишається на підприємстві.

Тому, залежно від джерела формування власний капітал підприємства можна поділити на дві класифікаційні групи:

Вкладений капітал - це капітал, сформований за рахунок внесків власників підприємства, а також унаслідок конвертування боргових зобов'язань підприємства в акції або частки (паї).

Накопичений капітал - це капітал, сформований внаслідок господарської діяльності підприємства.

Класифікація власного капіталу за джерелами формування є дуже важливою при визнанні його елементів. Капітал підприємства не може бути сформований іншими шляхами ніж вказані вище. Тому, якщо ми не бачимо у тому чи іншому елементі капіталу, наведених у Балансі підприємства, ознак І чи II групи елементів капіталу, слід з'ясувати, чи були підстави визнавати їх такими.

Вкладений капітал включає такі елементи:

зареєстрований капітал (статутний капітал, пайовий капітал);

додатково вкладений капітал (емісійний дохід, інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд).

До накопиченого капіталу відносяться такі елементи:

нерозподілений прибуток (непокритий збиток);

резервний капітал;

інший додатковий капітал.

Неоплачений капітал - це сума заборгованості власників (учасників) за внесками до статутного капіталу. Він виникає тоді коли на певну дату не всі випущені корпоративні права  розміщені серед учасників підприємства або не всі корпоративні права оплачені учасниками повністю.

Вилучений капітал - дорівнює фактичній собівартості акцій власної емісії або часток, викуплених товариством у його учасників. Сума вилученого капіталу відображається в балансі в дужках і віднімається  при визначенні величини власного капіталу

Зареєстрований капітал - юридично оформлена, офіційно об'явлена і належним чином зареєстрована частина внесків власників до капіталу підприємства. У тому числі виділяють:

статутний капітал - зафіксована в установчих документах загальна вартість активів, які є внеском власників (учасників) до капіталу підприємства, статутний капітал - це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених чинним законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, що закріплені за підприємством на правах власності або повного господарчого відання та зафіксовані в установчих документах. Статутний капітал визначає мінімальну вартість майна суб'єкта господарювання, яка повинна гарантувати інтереси його кредиторів. Тому сума статутного капіталу, а також рішення про його зміни повинні фіксуватися у Державному реєстрі господарських одиниць.

Встановлено мінімальний розмір статутного капіталу різних видів товариств:

для акціонерного товариства - сума, еквівалентна 1 250 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства;

для товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальністю - сума, еквівалентна 100 мінімальним заробітним платам, виходячи із ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення товариства.

пайовий капітал - сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарської діяльності, а саме: суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами. Крім цього пайовиками можуть вноситися додаткові пайові внески на добровільних засадах. При щорічному розподілі прибутку за рішенням зборів пайовиків на обов'язкові та додаткові пайові внески нараховуються дивіденди.  Пайовий капітал створюється в основному в сільськогосподарських підприємств, споживчих товариств та інших кооперативних формувань.

Додатково вкладений капітал - це сума внесків засновників понад зареєстровану частину. Тобто, він показує наявність в акціонерного підприємства так званого емісійного доходу, тобто суми, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість.

У складі додатково вкладеного капіталу виділяють:

емісійний дохід, який пов'язаний з придбанням акцій за ціною, вищою за їх номінальну вартість, у акціонерних товариствах та

інші внески засновників понад зареєстрований статутний фонд, які вносяться без рішень про зміну розміру статутного капіталу.

Друга група елементів капіталу так чи інакше формується внаслідок діяльності підприємства - це накопичений капітал, головні елементи якого:

Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) - частина чистого прибутку, що не була розподілена між власниками. Нерозподілений прибуток (непокритий збиток) виражає суму невикористаного прибутку (непокритого збитку) суб'єкта господарювання на кінець відповідного звітного періоду після сплати податків та відрахувань до резервного капіталу. Сума непокритого збитку відображається в балансі в дужках та віднімається при визначенні величини власного капіталу.

Резервний капітал - сума резервів, створених, відповідно до чинного законодавства або установчих документів, за рахунок нерозподіленого прибутку підприємства.

Резервний капітал виражає частину капіталу підприємства, яка формується внаслідок відрахувань від його прибутку на умовах, зафіксованих в установчих документах. Ці кошти використовуються в тому разі, коли відповідні витрати не покриваються наявним нерозподіленим прибутком і є джерелом покриття можливих збитків, а також виплати Фактичний розмір резервного фонду та щорічних відрахувань до нього встановлюється в установчих документах, але він не може бути меншим за встановлений законом мінімум.

Інший додатковий капітал відображає суму дооцінки та індексації основних засобів та інших необоротних активів, вартість активів безкоштовно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, а також внески засновників та учасників понад розмір статутного капіталу і без рішення про його збільшення й перереєстрацію та інші види додаткового капіталу.

Інший додатковий капітал включає такі види додаткового капіталу:

капітал від дооцінки необоротних активів - капітал, сформований внаслідок дооцінки активів, яка здійснюється відповідно до ПБО;

дарчий капітал - вартість активів, безоплатно отриманих підприємством від інших юридичних або фізичних осіб, та інші види додаткового капіталу.

Головною ознакою елементів капіталу першої групи є наявність реальних активів, що передані підприємству в обмін на корпоративні права, на можливість приймати участь в управлінні та використанні прибутків, власності підприємства. Із такого підходу до визначення випливає заборона на збільшення власного капіталу за рахунок внесення фіктивних активів, штучного збільшення дебіторської заборгованості та інше. Вирішення протиріччя між юридичним оформленням внесків до капіталу та необхідністю виконувати це правило полягає у застосуванні в системі бухгалтерського обліку та фінансовій звітності коригуючих показників: неоплачений капітал; вилучений капітал.

3. ОБЛІК ФОРМУВАННЯ ТА ДОКУМЕНТУВАННЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

За ступенем узагальнення господарських засобів, джерел їхнього утворення та господарських процесів у поточному бухгалтерському обліку рахунки поділяються на:

синтетичні,

аналітичні.

Рахунки, що групують ресурси підприємства, джерела їхнього утворення в узагальненому грошовому вимірюванні за економічно-однаковими ознаками, називаються синтетичними, а облік на цих рахунках - синтетичним.

Синтетичний облік статутного капіталу ведеться в журналі 7 (кредит рахунка 40), аналітичний облік - за видами капіталу у розрізі засновників, учасників, акціонерів та за іншими ознаками, для чого ведеться оборотна відомість .

«Рахунок 40 «Зареєстрований капітал» призначено для обліку та узагальнення інформації про стан та рух зареєстрованого капіталу підприємства відповідно до законодавства і установчих документів.

За кредитом рахунку 40 «Зареєстрований капітал» відображається збільшення зареєстрованого капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення).

Рахунок 40 «Зареєстрований капітал» має такі субрахунки:

401 «Статутний капітал»;

402 «Пайовий капітал»;

403 «Інший зареєстрований капітал» .

На субрахунку 401 «Статутний капітал» відображається статутний капітал господарських товариств, державних і комунальних підприємств. За кредитом субрахунку 401 «Статутний капітал» відображається збільшення статутного капіталу, за дебетом - його зменшення (вилучення). Сальдо на цьому рахунку повинно відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксовано в установчих документах підприємства. Аналітичний облік статутного капіталу ведеться за видами капіталу за кожним засновником, учасником, акціонером тощо.

На субрахунку 402 «Пайовий капітал» відображається і узагальнюється інформація про суми пайових внесків членів споживчого товариства, колективного сільськогосподарського підприємства, житлово-будівельного кооперативу, кредитної спілки та інших підприємств, що передбачені установчими документами. Пайовий капітал - це сукупність коштів фізичних і юридичних осіб, добровільно розміщених у товаристві для здійснення його господарсько-фінансової діяльності. Колективні сільськогосподарські підприємства (КСП) на рахунку 402 «Пайовий капітал» обліковують частину вартості майна, яка була розпайована між його членами, частину вартості майна, яка не була розпайована між його членами, а також зростання (зменшення) вартості майна протягом діяльності підприємства. Аналітичний облік за рахунком 402 «Пайовий капітал» ведеться за видами капіталу.

На субрахунку 403 «Інший зареєстрований капітал» відображається зареєстрований капітал інших підприємств, зокрема приватних підприємств, формування якого передбачено в установчих документах.

Рахунок 41 «Капітал у дооцінках» призначено для обліку і узагальнення інформації про дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інструментів, які відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку відображаються у складі власного капіталу і розкриваються у звіті про сукупний дохід. Залишок на цьому рахунку зменшується у разі уцінки та вибуття зазначених активів, зменшення їх корисності тощо.

Рахунок 41 «Капітал у дооцінках» має такі субрахунки:

411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів»;

412 «Дооцінка (уцінка) нематеріальних активів» ;

413 «Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів»;

414 «Інший капітал у дооцінках».

На субрахунку 411 «Дооцінка (уцінка) основних засобів» узагальнюється інформація про дооцінки об'єктів основних засобів, уцінки таких об'єктів в межах сум раніше проведених дооцінок, віднесення сум дооцінки до нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 412 «Дооцінка (уцінка) нематеріальних активів» узагальнюється інформація про дооцінки об'єктів нематеріальних активів, уцінки таких об'єктів в межах сум раніше проведених дооцінок, віднесення сум дооцінки до нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 413 «Дооцінка (уцінка) фінансових інструментів» узагальнюється інформація про зміну балансової вартості об'єкта хеджування при значенні коефіцієнта ефективності хеджування грошових потоків у межах, визначеними національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, та віднесення сум до первісної вартості фінансових активів чи фінансових зобов'язань або до складу інших доходів (витрат).

На субрахунку 414 «Інший капітал у дооцінках» узагальнюється інформація про інший капітал у дооцінках, не відображений на інших субрахунках.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» призначено для узагальнення інформації про суми, на які вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість, а також про суми дооцінки необоротних активів і фінансових інструментів та вартість необоротних активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших осіб, та інші види додаткового капіталу. За кредитом рахунку 42 «Додатковий капітал» відображається збільшення додаткового капіталу, за дебетом  його зменшення.

Рахунок 42 «Додатковий капітал» має такі субрахунки:

421   «Емісійний дохід»;

422   «Інший вкладений капітал»;

423   «Дооцінка активів»;

424   «Безоплатно одержані необоротні активи»;

425   «Інший додатковий капітал».

На субрахунку 421 «Емісійний дохід» відображається різниця між продажною і номінальною вартістю первісно розміщених акцій підприємства на фондовому ринку.

На субрахунку 422 «Інший вкладений капітал» обліковують інший вкладений засновниками підприємств (крім акціонерних товариств) капітал, що перевищує статутний капітал, інші внески тощо без рішень про зміни розміру статутного капіталу.

На субрахунку 423 «Дооцінка активів» відображається сума дооцінки (уцінки) необоротних активів і фінансових інвестицій, яку здійснюють у випадках, передбачених законодавством та положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Залишок додаткового капіталу на цьому субрахунку зменшується у разі уцінки та вибуття чи амортизації зазначених активів, зменшення їх корисності.

На субрахунку 424 "Безоплатно одержані необоротні активи" відображається вартість необоротних активів, безоплатно одержаних підприємством від інших осіб. Залишок додаткового капіталу на цьому субрахунку зменшується на суму визнаного доходу протягом строку корисного використання безоплатно одержаних об'єктів необоротних активів (окрім землі) і при вибутті таких активів і землі.

На субрахунку 425 «Інший додатковий капітал» обліковують інші види додаткового капіталу, які не можуть бути включені до наведених вище субрахунків.

Рахунок 43 «Резервний капітал» призначено для узагальнення інформації про стан та рух резервного капіталу підприємства, створеного відповідно до чинного законодавства та установчих документів за рахунок нерозподіленого прибутку.

За кредитом рахунку 43 «Резервний капітал» відображається створення резервів, за дебетом - їх використання. Сальдо цього рахунку відображає залишок резервного капіталу на кінець звітного періоду.

Аналітичний облік резервного капіталу ведеться за його видами та напрямками використання.

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» призначений для обліку нерозподілених прибутків чи непокритих збитків поточного та минулих років, а також використаного в поточному pоці прибутку.

За кредитом рахунку 44 відображається збільшення прибутку від усіх видів діяльності, за дебетом - збитки та використання прибутку.

Рахунок 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)» має субрахунки:

441 «Прибуток нерозподілений»;

442 «Непокриті збитки»;

443 «Прибуток, використаний у звітному періоді».

На субрахунку 441 «Прибуток нерозподілений» відображаються наявність та рух нерозподіленого прибутку.

На субрахунку 442 «Непокриті збитки» відображаються непокриті збитки. Їx списання здійснюють за рахунок неpозподіленого прибутку, резервного, пайового чи додаткового капіталу тощо.

На субрахунку 443 «Прибуток, використаний у звітному періоді» відображаються розподіл прибутку між власниками (нарахування дивідендів), відрахування в резервний капітал та інше використання прибутку в поточному періоді.

Рахунок 45 «Вилучений капітал»  використовується для ведеться облік вилученого капіталу, у разі викупу власних акцій (часток) у акціонерів з метою їх перепродажу, анулювання (зменшення статутного капіталу) тощо.

За дебетом рахунку 45 «Вилучений капітал"»відображається фактична собівартість акцій власної емісії або часток, викуплених господарським товариством у його учасників, за кредитом - вартість анульованих або перепроданих акцій (часток).

Рахунок 45 «Вилучений капітал» має такі субрахунки:

451   «Вилучені акції»;

452  «"Вилучені вклади й паї»;

453   «Інший вилучений капітал».

Аналітичний облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій (вкладів, паїв).

Рахунок 46 «Неоплачений капітал» призначено для узагальнення інформації про зміни у складі неоплаченого капіталу підприємства.

За дебетом рахунку відображається заборгованість засновників (учасників) господарського товариства за внесками до статутного капіталу підприємства, за кредитом - погашення заборгованості за внесками до статутного капіталу.

Аналітичний облік неоплаченого капіталу ведеться за видами розміщених неоплачених акцій (для акціонерних товариств) та за кожним засновником (учасником) підприємства. Утворення власного капіталу дає гарантію для інвесторів, кредиторів, постачальників, позичальників, що підприємство є кредитоспроможним і йому можна довіряти, мати з ним ділові й партнерські стосунки.

Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про зобов'язання згідно з П(С)БО 11 «Зобов'язання».

Зобов'язання - це борги (заборгованість) підприємства, які виникають внаслідок придбання товарів та послуг в кредит, або кредити, які підприємство отримує для свого фінансування.

Методологічні вимоги до формування в бухгалтерському обліку та фінансовій звітності інформації про зобов'язання, а також принципи відображення зобов'язань у фінансовій звітності визначає П(С)БО 11 «Зобов'язання». За строками погашення зобов'язання поділяються на поточні і довгострокові.

Довгострокові зобов'язання - зобов'язання, на яке нараховуються відсотки і яке підлягає погашенню протягом 12 місяців від дати балансу.

Для обліку довгострокових позик в бухгалтерському обліку використовується балансовий рахунок 50 «Довгострокові позики», на якому обліковуються уми довгострокових позик, одержані установами. Цей рахунок розподілений на субрахунки:

501 «Довгострокові кредити банків у національній валюті»;

502 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;

503 «Відстрочені довгострокові кредити банків у національній валюті»;

504 «Відстрочені довгострокові кредити банків в іноземній валюті»;

505 «Інші довгострокові позики в національній валюті»;

506 «Інші довгострокові позики в іноземній валюті».

Довгострокова дебіторська заборгованість виникає при здійсненні інвестиційної, фінансової діяльності, а також внаслідок надзвичайних подій. Наприклад, при передачі майна у фінансовий лізинг, наданні фінансової допомоги іншим особам, одержанні векселів у забезпечення довгострокової дебіторської заборгованості тощо. У всіх цих випадках, але за умови, що очікуваний строк погашення заборгованості складає більше дванадцяти місяців .

У процесі адміністративної та господарської діяльності підприємств виникає необхідність у складанні низки документів. Робота з документами займає від 45 до 70 % робочого часу керівників та спеціалістів підприємств сфери обслуговування.

Діловодство - це діяльність, яка охоплює питання документування та роботи з документами при виконанні управлінських функцій і включає всі види робіт по оформленню, виготовленню документів, опрацювання вхідних та вихідних документів, контролю за їх виконанням.

Діловодство в організації встановлює загальні правила документування управлінської діяльності у структурних підрозділах і регламентує порядок роботи з документами з моменту їх створення або надходження до відправлення або передачі до архіву. Ці правила визначають порядок ведення діловодства, його положення поширюються на всю службову документацію, що створюється засобами обчислювальної техніки, при цьому комп'ютерні (автоматизовані) технології опрацювання документальної інформації повинні відповідати вимогам державних стандартів. Також визначається порядок ведення діловодства щодо документів з обмеженим доступом, а також діловодства при розгляді заяв, скарг та пропозицій.

Документ, що підтверджує внесення часток засновників, - нотаріально завірений засновницький опис майна.

Основними документами для обліку формування статей власного капіталу, в першу чергу, є:

для неоплаченого капіталу, пайового капіталу: статут, довідки бухгалтерії, видаткові та прибуткові касові ордери, протоколи зборів акціонерів (засновників), установчі договори, накладні, акти оприбуткування, накази тощо;

для додаткового капіталу: акти приймання-передачі основних засобів, довідки, бухгалтерії, накладні, виписки банку, накази, установчі договори, протоколи зборів акціонерів та учасників, акти переоцінок необоротних активів тощо;

для вилученого капіталу: реєстр акціонерів, видаткові та прибуткові касові ордери, платіжні доручення, виписки банку, довідки бухгалтерії тощо;

для резервного капіталу: довідок бухгалтерії, виписки банку, накази, установчі договори, рішення зборів учасників тощо.

Акціонерне товариство не пізніше шести місяців після реєстрації зобов'язане видати акціонерам акції (сертифікати акцій). При цьому закриті акціонерні товариства мають право випускати тільки іменні акції. Обіг акцій фіксується незалежним реєстратором в спеціальному журналі. Реєстраційною інформацією є дані про всіх власників акцій, про час їх придбання, про пакет акцій кожного акціонера.

Після реєстрації випуску емітенту видається свідоцтво, яке є підставою для друку бланків сертифікатів акцій (при документарній формі випуску) або для оформлення глобального сертифікату в депозитарії (при бездокументарній формі випуску).

Суцільна та безперервна реєстрація в документах даних про всі господарські операції, що здійснюються, є важливим засобом контролю за правильним формуванням та використанням власного капіталу підприємства. Це відбувається завдяки принципу превалювання сутності над формою, який передбачає, що всі господарські операції, пов'язані з формуванням, змінами та використанням власного капіталу, обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.

Облікові регістри - це носії інформації встановленої форми і змісту, призначені для реєстрації, відображення, накопичення, групування й узагальнення господарських операцій, оформлених відповідними первинними документами, на рахунках бухгалтерського обліку.

Записи господарських операцій у регістрах називаються обліковою реєстрацією. Для обліку та реєстрації господарських операцій підприємства застосовують різноманітні за формою, змістом, способом відображення і нагромадження інформації облікові регістри. Склад облікових регістрів залежить від прийнятої на підприємстві форми бухгалтерського обліку.

У бухгалтерському обліку за зовнішнім виглядом використовують такі облікові регістри: книги, журнали, відомості, картки, машинограми, окремі листки. За характером записів облікові регістри поділяють на:

хронологічні;

систематичні;

комбіновані.

Хронологічними називають такі облікові регістри, в яких записи здійснюють у календарній послідовності відповідно до часу здійснення і оформлення господарської операції (реєстраційний журнал операцій, касова книга тощо).

Систематичні облікові регістри призначені для відображення у визначеній послідовності з певним групуванням однорідних за економічним змістом операцій на відповідних синтетичних і аналітичних рахунках (Головна книга, картки складського обліку та ін.).

Комбіновані - це такі регістри, в яких поєднано хронологічні та систематичні записи (книга Журнал-Головна, журнали-ордери, відомості тощо).

Звіт про власний капітал складається підприємствами по закінченню року на підставі даних бухгалтерського обліку, який повинен вестись згідно з чинними П(С)БО. Усі коригування, пов'язані із зміною облікової політики підприємства, виправленням помилок, будь-які інші зміни в обліку, що впливають на оцінку елементів капіталу, відображаються у Звіті про власний капітал у розгорнутому вигляді. Тому, з точки зору забезпечення достовірності даних цього звіту, є необхідним застосування достатньої деталізації Плану рахунків, передбаченого інструкцією, додатковими субрахунками або аналітичними статтями .

Звіт про власний капітал має певний взаємозв'язок з даними інших форм річної звітності, зокрема, з Балансом та Звітом про фінансові результати. Тому для складання Звіту про власний капітал необхідно мати підготовлені дані бухгалтерського обліку, заповнений Баланс підприємства і Звіт про фінансові результати.

Якщо підприємство має дочірні, асоційовані підприємства, то для складання Звіту про власний капітал необхідною є також достовірна фінансова звітність цих підприємств. Особливо важливими при цьому є саме Звіти про власний капітал дочірніх та асоційованих підприємств. Згідно з П(С)БО 12 при обліку інвестицій у дочірні та асоційовані підприємства за методом участі в капіталі всі зміни у власному капіталі дочірніх та асоційованих підприємств враховуються при визначенні елементів капіталу материнського підприємства У Звіті про власний капітал показники, які призводять до зменшення залишку відповідного елемента власного капіталу, відображаються у дужках.

Метою складання звіту про власний капітал є розкриття і аналіз інформації щодо змін у складі власного капіталу підприємства протягом звітного періоду. Читаючи звіт, користувач може з'ясувати основні чинники (операції), які вплинули на зміни (збільшення чи зменшення) у складі власного капіталу в цілому та окремих його позицій зокрема.

Звіт складається у формі шахової таблиці в розрізі статей, які включаються до складу першого розділу пасиву балансу та причин їх зміни. Шаховий принцип побудови звіту передбачає розміщення по горизонталі елементів (статей) власного капіталу, а по вертикалі - основних операцій, які можуть призвести до зміни окремих статей і власного капіталу в цілому.

Звіт про власний капітал складається на підставі балансу, звіту про фінансові результати, а також аналітичних даних до відповідних облікових регістрів. За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, залишок власного капіталу на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), який відображається у балансі, збігається з тим, який показується у звіті про власний капітал. Суми, що зменшують статті власного капіталу, наводяться в дужках.

Важливим чинником, який впливає на величину власного капіталу підприємства, є обсяг чистого прибутку (збитку) та порядок його використання (чи покриття) у звітному періоді. Базова інформація щодо цього міститься у звіті про фінансові результати та в рішенні зборів власників підприємства щодо порядку використання прибутку.

До інших змін у капіталі можна віднести:

зменшення статутного, пайового, додаткового капіталу, нерозподіленого прибутку у зв'язку зі списанням невідшкодованих збитків;

збільшення додаткового капіталу внаслідок безоплатного отримання необоротних активів (відображається з урахуванням зменшення додаткового капіталу на суму амортизації таких активів).

Склад власного капіталу наведено у першому розділі пасиву Балансу , який включає статутний, пайовий, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний, неоплачений і вилучений капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток). Проте, для прийняття управлінських рішень важливою є інформація не лише про зміни, що відбулись у власному капіталі, а й про їхні джерела. Розшифрування першого розділу пасиву балансу міститься у звіті про власний капітал . Визначення змісту і форми Звіту та загальні вимоги до розкриття його статей представлені П(C)БО 5 «Звіт про власний капітал». Норми П(С)БО 5 поширюються на підприємства, організації та інших юридичних осіб усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ).

Звіт про власний капітал складається на підставі:

Балансу;(«Звіту про фінансовий стан»);

Звіту про фінансові результати;(«Звіту про сукупний дохід»);

Аналітичних даних до відповідних облікових регістрів.

За правильного відображення операцій, які призвели до змін у складі власного капіталу, його залишок на кінець року (в цілому та у розрізі окремих статей), за Балансом повинен відповідати даним Звіту про власний капітал. Показники залишку за окремими видами власного капіталу на початок періоду переносяться з відповідної графи Балансу підприємства.

По вертикалі відображаються операції, які можуть призвести до змін у власному капіталі. На перетині відповідних вертикальних рядків і горизонтальних граф відображаються дані, що характеризують вплив тих чи інших операцій на стан позицій власного капіталу.

Недоліками структури звіту є недостатня інформативність про зміни власного капіталу підприємства, зокрема про безоплатно одержані активи і про джерела їх надходження, детально не описано причини змін у статутному та додатковому капіталі тощо.

Методологічно Звіт про власний капітал складається з шести розділів:

Коригування;

Переоцінка активів;

Чистий прибуток (збиток) за звітний період;

Внески учасників;

Вилучення капіталу;

Інші зміни в капіталі.

Правильність заповнення звіту можна перевірити, скориставшись закономірностями шахової таблиці. Загальний результуючий підсумок показників по вертикалі повинен дорівнювати загальному результуючому підсумку показників по горизонталі.

Якщо залишки власного капіталу на початок року, що відображаються в балансі підприємства, скоригувати на приріст (чи зменшення) власного капіталу за даними звіту про власний капітал, то ми отримаємо балансовий залишок власного капіталу на кінець періоду. Якщо залишки, які містяться в балансі, збігаються з даними, наведеними у звіті про власний капітал, то звітність складена правильно.

Звіт про власний капітал розкриває інформацію про зміни у складі власного капіталу підприємства впродовж звітного періоду . Він заповнюється у такій послідовності:

Крок 1. Перенесення залишку власного капіталу на початок року у розрізі статей із розділу І пасиву Балансу.

Крок 2. Коригування зазначеного залишку внаслідок зміни облікової політики, виправлення помилок та інших змін, передбачених П(С)БО 6 «Виправлення помилок і зміни у фінансових звітах».

Крок 3. Визначення скоригованого залишку власного капіталу на початок року у розрізі статей.

Крок 4. Відображення змін у власному капіталі внаслідок переоцінки активів.

Крок 5. Перенесення чистого прибутку (збитку) за звітний період із Звіту про фінансові результати.

Крок 6. Відображення впливу розподілу прибутку на власний капітал. Подаються дані, які відображають розподіл прибутку між учасниками (власниками) підприємства або спрямування прибутку до статутного капіталу, резервного капіталу тощо.

Крок 7. Відображення впливу на власний капітал внесків учасників до статутного чи пайового капіталу.

Крок 8. Подання інформації про вилучення капіталу. Тут наводяться дані про зменшення власного капіталу підприємства внаслідок виходу учасника, викупу чи анулювання викуплених акцій акціонерним товариством, зменшення номінальної вартості акцій чи з ін. причин. Викуп акцій призведе до збільшення статті «Вилучений капітал», а їх перепродаж або анулювання - до її зменшення.

Крок 9. Відображення інших змін у складі власного капіталу:

списання невідшкодованих збитків за рахунок статутного або пайового капіталу;

вартості безплатно отриманих активів, що зумовило до зростання власного капіталу, не пов'язаного із підвищенням ефективності діяльності підприємства.

Крок 10. Визначення загальної суми змін у складі власного капіталу за звітний рік внаслідок:

переоцінки активів;

чистого прибутку (збитку) за звітний період;

розподілу прибутку;

внесків учасників;

вилучення капіталу;

інших змін у капіталі.

Крок 11. Визначення залишку власного капіталу на кінець року у розрізі його складових і порівняння одержаних даних із відповідними даними розділу 1 пасиву Балансу.

Отже, процес документування та ведення обліку загалом є важливою складовою для кожної організаційної структури при формуванні власного капіталу , оскільки він виступає об'єктом для первинного спостереження за господарськими операціями, і є обов'язковою умовою для відображення їх в обліку.

4. ШЛЯХИ УДОСКОНАЛЕННЯ ОБЛІКУ ПРО ВЛАСНИЙ КАПІТАЛ

На організацію обліку про власний капітал, безперечно, впливають основні організаційні характеристики підприємств. Чітке виконання вказаних завдань значною мірою залежить від рівня організації обліку на підприємстві, що повинно охоплювати всю сукупність завдань та контролю.

У сучасному бухгалтерському обліку допускається багатоваріантність вирішення питань щодо формування та використання власного капіталу. Разом з цим, ураховуючи специфічні ознаки функціонування підприємств, при організації обліку активів і пасивів необхідно враховувати вимоги чинного законодавства та кооперативну природу таких суб'єктів господарювання.

Удосконалення обліку власного капіталу насамперед зумовлено неточностями типових кореспонденцій рахунків, запропонованих методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку щодо операцій з формування статутного капіталу в акціонерних товариствах, зокрема його формування та нарахування дивідендів.

Сучасні вимоги швидкості та своєчасності надання інформації призводять до комп'ютеризації фінансового та управлінського обліку і аналізу власного капіталу. Необхідно зазначити, що при використанні комп'ютерної техніки відрізняється порядок побудови системи рахунків. За наявності комп'ютеризованої системи бухгалтерського обліку (КСБО) немає потреби в обмеженні кількості показників, які одержуються в системі бухгалтерського обліку.

Основні відмінності при роботі з бухгалтерськими рахунками в комп'ютерних програмах полягають в наступному:

існує можливість одночасного ведення обліку в декількох планах рахунків;

значно розширено можливості аналітичного обліку.

Вищенаведені пропозиції організації автоматизованої обробки інформації з обліку і аналізу власного капіталу забезпечують вдосконалення методології процесу обліку власного капіталу.

Основними цілями збільшення статутного капіталу є:

мобілізація фінансових ресурсів для виконання виробничо-технічного характеру, модернізації існуючих потужностей, переобладнання чи розширення виробництва;

збільшення частки капіталу, у межах якої власники підприємства відповідають за його зобов'язаннями перед кредиторами, спрямоване на підвищення кредитоспроможності та суб'єкта господарювання та його фінансової стійкості;

поліпшення ліквідності та платоспроможності підприємства (збільшення капіталу пов'язане ,як правило, із залученням додаткових грошових ресурсів);

акумуляція фінансового капіталу для придбання корпоративних прав інших підприємств, у тому числі з метою посилення впливу на них, поглинання чи придбання їх потужностей.

Статутний капітал, як правило, збільшують, щоб мобілізувати фінансові ресурси й підвищити фінансову стійкість підприємства. Ще один важливий мотив - збільшення капіталу, за яким власники несуть відповідальність перед кредиторами, завдяки чому підвищується кредитоспроможність підприємства. Серед інших чинників, що зумовлюють збільшення статутного капіталу, слід назвати зниження ринкової ціни акцій. Статутний капітал збільшують трьома методами: збільшення кількості акцій існуючої номінальної вартості, збільшенням номінальної вартості акцій, обміном облігацій на акції.

Отже, при комп'ютеризації обліку власного капіталу слід обов'язково  звернути увагу на порядок складання Звіту про власний капітал і звернути увагу на його можливе удосконалення для одержання даних, про низку господарських операцій, які зумовлюють зміни окремих складових власного капіталу підприємств.

Комп'ютерні системи бухгалтерського обліку (КСБО),змінювалися паралельно зі змінами інформаційних технологій, програмних і технічних засобів обробки інформації, методів і засобів розробки, концепції побудови ІС.

Існує залежність між масштабом підприємства і типом застосовуваних в КСБО інформаційних технологій . Ця залежність обумовлена як потребами в інформаційних технологіях для реалізації функцій КСБО, так і можливим рівнем затрат на її створення і супроводження. Чим менший масштаб підприємства, тим відносно простіше бухгалтерський облік, менша інтенсивність інформаційних потоків. Для цього класу систем мається потреба в нескладних (а отже, недорогих) інформаційних технологіях. Відомо що для великих підприємств КСБО являються невід'ємною частиною ІС підприємства, тому інформаційні технології КСБО диктується інформаційною системою підприємства. Найбільший простір для вибору інформаційних технологій існує при створенні КСБО середніх деяких великих підприємств.

По повноті і інтеграції облікових функцій розрізняються:

КСБО для окремих ділянок бухгалтерського обліку;

Комплексні КСБО для всіх ділянок бухгалтерського обліку;

КСБО з розширенням функцій бухгалтерського обліку (наприклад, торгові системи, складські системи, системи управління продажами, системи закупівельної діяльності тощо);

Цілком інтегровані з функціями управління підприємством КСБО.

Програмні продукти КСБО, як правило, мають модульну архітектуру яка дозволяє автономно використовувати окремі функціональні модулі. Організаційно КСБО включає один чи комплекс АРМ бухгалтерів, які можуть працювати як ізольовано так і в мережному режимі.

Первинні документи мають бути складені на паперових або машинних (електронних) носіях. Відповідно до цього існують і вимоги до змісту й оформлення документів. Сучасні інформаційні технології здатні швидко одержувати інформацію і обмінюватися нею. Електронний документ може бути доказом, якщо його складено з дотриманням усіх вимог і можна довести його цілісність і справжність. На сьогодні електронний документообіг і цифровий підпис набули широкого розповсюдження у сфері проведення банківських операцій і комерційних операцій електронної торгівлі.

Ринок програмних продуктів КСБО зв'язаний з ведучими фірмами-розробниками такими як:

1С:Підприємство;

ІНТЕЛЛЕКТ-СЕРВІС;

ПАРУС;

ГАЛАКТИКА;

ДІАСОФТ;

ІНФІН;

ІНФОСОФТ;

ОМЕГА;

R-STYLE SOFTWARE LAB;

COGNITIVE TECHNOLOGIES LTD.

Вони забезпечують наступний набір послуг:

Розробку, поширення (продажу) готових програмних продуктів для створення КСБО;

Консалтингові послуги по проектуванню КСБО, вибору програмних засобів;

Створення інформаційно-правових систем для КСБО;

Видання і поширення літератури для КСБО;

Організація навчальних центрів для підготовки користувачів КСБО.

Безперечним лідером серед розроблювачів є фірма 1С, про продукти якої більш докладно говориться в подальшому. Фірми-розроблювачі КСБО пропонують широку номенклатуру програмних продуктів, що враховують потреби користувачів. Ряд фірм-розроблювачів створює програмні продукти єдиної серії під загальною торговою маркою. Вони призначені для підприємств різних чи масштабів предметних областей, мають типові елементи, використовують типові інформаційно-технологічні рішення.

Фірма «Інтелект-Сервіс» пропонує наступні програмні продукти:

БЭСТ-4 - повнофункціональна, багатокористувацька і багато валютна система оперативного (торгового, складського) і бухгалтерського обліку. Уведення даних у систему здійснюється від первинних документів. БЭСТ-4 добре адаптується до специфіки конкретного підприємства;

БЭСТ-4 «Магазин» - для автоматизації підприємств роздрібної торгівлі, забезпечує керування товаром від надходження товарів на складі до їхньої реалізації, підтримує оперативний і бухгалтерський облік, взаємодію з торговим устаткуванням;

БЭСТ «Компанія» - автоматизація керування великим підприємством торгівлі. Забезпечує оперативне керування торговими потоками, включаючи облік закупівель, запасів, продажів товарів, розрахунків по зобов'язаннях. Автоматизовано усі функції бухгалтерського і податкового обліку. Для керування БД використовуються великомасштабні СУБД типу SQL-Sеrvеr;

БЭСТ «Офіс» - повнофункціональна система керування малим підприємством. Забезпечує планування руху коштів, доходів і витрат, облік і аналіз господарської діяльності.

БЭСТ «План» - програма формування календарних збутових і виробничих планів для, підприємств торгівлі, виробництва і сфери послуг, розрахунку витрат і собівартості продукції і послуг, аналізу ефективності варіантів планів, прогнозу результатів роботи.

БЭСТ-ПРО - комплексна автоматизація систем керування підприємств виробничого типу, торгівлі і сфери послуг. Забезпечує повний управлінський цикл, включаючи ведення договорів, контроль взаєморозрахунків, планування виробництва і збуту, облік витрат на виробництво продукції (послуги), керування постачанням, розрахунок зарплати і т.п.

Програмні продукти фірми «ПАРУС»:

ПАРУС 7.11 - повнофункціональна система автоматизації керування для малого і середнього бізнесу.

ПАРУС «Система керування» - система автоматизації керування для промислових підприємств;

ПАРУС «Аналітика» - аналітична програма для аналізу діяльності торгових підприємств;

ПАРУС «Страхування» - система автоматизації керування для страхових компаній.

Обчислювальна техніка, що обслуговує різні системи автоматизованого опрацювання інформації, дозволяє максимально вивільняти керівників та спеціалістів від нетворчої роботи і, що найголовніше, дає їм можливість користуватися оперативнішим і зручнішим для сприйняття комплексом інформації, якого в умовах ручних методів опрацювання документів отримати неможливо. Заснована на обчислювальній техніці інформаційна технологія звільняє інтелект людини від рутинних операцій, зменшує кількість хибних управлінських рішень щодо побудови обліку власного капітал, його документування.



ВИСНОВКИ

Для логічного завершення курсової роботи зробимо й узагальнимо висновки:

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в них власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.