Іноземні інвестиції та їх роль у становленні і розвитку економіки

Размещено на http://www.allbest.ru/

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

Іноземні інвестиції та їх роль у становленні і розвитку економіки

Спеціальність: Економічна теорія

Шинкарук Лідія Василівна

Київ, 2000 рік

1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Сучасна масштабна диверсифікована міжнародна інвестиційна діяльність набула ознак провідного чинника розвитку світо-господарських зв'язків та важливого джерела зростання світової економіки. Необхідність дослідження процесу іноземного інвестування зумовлена формуванням в Україні принципово нової економічної системи, яка передбачає подолання високого рівня відокремленості української економіки від світового господарства, пошук оптимальних і ефективних механізмів інтеграції в світовий поділ праці та активне використання потенціалу іноземних інвесторів.

Актуалізація питання іноземного інвестування зумовлена також наростанням негативних тенденцій усередині інвестиційного сектора: відсутність мотивації до інвестування, консервативність напрямків потоків інвестицій та їх слабка залежність від сучасних потреб економіки, недостатня кількість інвестиційних ресурсів в інвесторів.

Необхідність ґрунтовного дослідження тематики імпорту капіталу визначається також тим, що прорахунки співпраці з іноземними інвесторами викликають негативну реакцію громадської думки, оскільки означають надання переваг нерезидентам за рахунок втрати їх громадянами України.

Перетворення, що відбуваються в економічному житті України, вимагають аналізу не тільки загальних закономірностей залучення та використання капіталу нерезидентів, а й виявлення певних особливостей співпраці з іноземними інвесторами на рівні регіонів оптимально поєднуючи загальнодержавні інтереси з інтересами регіонів з метою реалізації конкретної програми економічного розвитку країни.

Специфіка нинішньої економічної ситуації в Україні полягає в необхідності подолання кризових явищ у сфері внутрішнього інвестування, наслідком якого буде збільшення обсягів іноземного капіталу. Актуалізація дослідження процесу іноземного інвестування визначається як необхідністю уточнення ряду теоретичних позицій, так і практичними завданнями реформування регіонального рівня.

Ступінь розробки проблеми. Питання розвитку та регулювання іноземного інвестування постійно перебувають у полі зору дослідників. Вагомий внесок у розробку теоретичних та практичних досліджень зробили зарубіжні вчені Р. Вернон, Е. Хекшер, Б. Олін, Й. Шумпетер, Р. Мандел, Р. Алібер, М. Кессон, Т. Хорст, Ф. Шнейдер та ін.

Деякі аспекти проблеми розроблені в працях російських учених В.П. Караваєва, Л.Ф. Лебедєвої, Ю.Ф. Аджубея, М.М. Богуславського та ін.

Серед вітчизняних економістів вагомий внесок у розробку теорії іноземного інвестування зробили О.Г. Білорус, В.М. Геєць, А.П. Рум'янцев, Б.Є. Кваснюк, А.А. Чухно, А.С. Філіпенко, О.В. Гаврилюк, Л.Л. Лазебник, М.С. Герасимчук, Ю.Ф. Макогон, Б.В. Губський та ін.

Визнаючи важливість та практичну корисність наукових праць цих учених, зауважимо, що проблема дослідження іноземного інвестування повністю не досліджена, багато теоретичних питань є ще невирішеними, залишаються дискусійними. Попри всі здобутки, не розроблені загальні закономірності іноземного інвестування регіонів України на основі системного аналізу принципово важливих складових економічного механізму залучення іноземного капіталу, не проаналізовано вплив активізації внутрішнього інвестиційного потенціалу на процес іноземного інвестування в залежності від змін, що відбуваються в перехідній економіці.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами.

Дисертаційне дослідження виконане відповідно до плану науково-дослідних робіт кафедри економічної теорії Київського університету ім. Тараса Шевченка “Трансформація економічних систем і становлення ринкової економіки в Україні” (реєстраційний номер 97148). Тема дисертаційної роботи затверджена рішенням Вченої ради економічного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка (протокол №2 від 14 жовтня 1998 р.).

Мета і завдання дослідження. Мета дисертаційного дослідження полягає в розробці теоретичних основ формування ефективного економічного механізму іноземного інвестування регіонів в умовах ринкової трансформації економіки та наданні практичних пропозицій щодо вдосконалення інвестиційного співробітництва з нерезидентами.

Реалізація зазначеної мети вимагає розв'язання цілого комплексу завдань:

- простежити та встановити зв'язок між внутрішнім та зовнішнім інвестуванням;

- визначити взаємовплив базових економічних параметрів (інфляція, валютний курс, процентні ставки, зовнішній та внутрішній борг тощо) на інвестиційний клімат країни;

- спираючись на узагальнення світового досвіду іноземного інвестування, розкрити сучасні форми реалізації інвестиційного партнерства з нерезидентами на рівні регіонів;

- визначити межі та складові елементи економічного механізму іноземного інвестування регіонів;

- обґрунтувати необхідність залучення іноземних інвестицій регіонами України, висвітлюючи об'єктивні та суб'єктивні чинники цієї проблеми;

- розробити концептуальні засади та практичні рекомендації вдосконалення інвестиційного клімату регіонів України на прикладі Буковини.

Наукова новизна одержаних результатів та особистий внесок здобувача полягають у тому, що:

- обґрунтовано економічний механізм залучення іноземних інвестицій, який включає, з одного боку, ефективні форми інвестування (інвестиційні проекти, спільні підприємства, спеціальні економічні зони і т. ін.), а з другого - систему законодавчого, нормативного, інформаційного забезпечення зовнішнього інвестування, державних гарантій, страхування і перестрахування, рівень податків і заробітної плати, ресурсну базу, торговельну політику, фінансові критерії та наявність пільг інвесторам, залучення їх до приватизації майна державних підприємств, розвитку фондового ринку;

- сформульовано пряму залежність іноземних інвестицій від внутрішніх капіталовкладень (КВ) на основі аналізу внутрішнього валового продукту (ВВП), валового нагромадження і споживання на основі методології системи національних рахунків. Доведено необхідність подолання кризи внутрішнього інвестування, як основного фактора активізації процесу іноземного інвестування;

- обґрунтовано, що темпи зростання, характер і структура іноземного інвестування в економіку України явно не відповідають назрілим потребам української економіки. Необхідний радикальний перелом у бік збільшення обсягів іноземного капіталу, покращання їх галузевої та територіальної структури, підвищення ефективності та впливу на формування сучасної цивілізованої ринкової економіки;

- визначено, що ефективність інвестиційного процесу залежить від оптимального поєднання загальнодержавної інвестиційної політики та піднесення ролі і відповідальності регіонів, тому що вони здатні краще врахувати потреби та інтереси своїх територій;

- обґрунтовано доцільність розробки інвестиційних проектів на всіх рівнях: міжнародному, загальнодержавному, регіональному, обласному, галузевому та рівні окремих підприємств. Розкрито місце, стратегію та проблеми початкового етапу розробки проекту створення регіону “Верхній Прут” і роль іноземного інвестування;

- запропоновано модель комплексної програми технологічно-інноваційного розвитку Чернівецької області, де систематизовано перспективні напрями іноземного інвестування нових технологій розроблених в області з метою структурної перебудови економіки;

- на основі доцільності пріоритетного інвестування транспортної сфери Чернівецької області в рамках транспортного коридору Балтика - Чорне море показано можливість позитивного впливу іноземного інвестування на структурну перебудову регіону.

Практичне значення одержаних результатів:

1) основні положення і висновки дисертаційної роботи можуть служити базою для подальших досліджень актуальних проблем залучення та використання іноземних інвестицій регіонами;

2) одержані на основі проведеного аналізу теоретичні результати використані для розробки навчально-методичних матеріалів курсу “Основи економічної теорії” в Чернівецькому державному університеті ім. Ю. Федьковича, зокрема розділу “Світова економіка” (довідка №347 від 5.10.1999 р.);

3) рекомендації стосовно організаційних механізмів інвестиційної діяльності в процесі утворення міжрегіональних транскордонних об'єднань використовуються для реалізації проекту створення українсько-румунсько-молдавського Єврорегіону (довідка №348 від 6.10.1999 р.);

4) висновки, що стосуються створення ефективного механізму іноземного інвестування регіонів та ролі управлінської діяльності владних структур прийняті управлінням з питань економіки і власності Чернівецької облдержадміністрації (довідка №021-363 від 22.10.1999 р.);

5) основні положення запропонованої концепції технологічно-інноваційного розвитку Буковини прийняті для використання Чернівецьким відділенням Державного інноваційного фонду України (довідка №12/525 від 14.10.1999 р.).

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і висновки дисертаційного дослідження пройшли апробацію на двох міжнародних (Чернівці, 1998, Чернівці, 1999) та одній всеукраїнській (Чернівці, 1999) науково-практичних конференціях.

Результати дослідження, пропозиції та висновки дисертаційної роботи були заслухані й обговорені на засіданнях кафедри економічної теорії та менеджменту Чернівецького державного університету ім. Ю. Федьковича (протокол №11 від 29.06.1999 р.) і кафедрі економічної теорії економічного факультету Київського університету ім. Тараса Шевченка (протокол №5 від 2.11.1999 р.).

Публікації. Результати проведених досліджень, теоретичні та методологічні положення, практичні рекомендації опубліковано в 10-ти публікаціях.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, що містять вісім підрозділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Загальний обсяг дисертації складає 215 сторінок, у тексті наявні 29 таблиць та 17 рисунків. Список використаної літератури містить 147 джерел.

2. ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність теми, показано стан розробки наукової проблеми, її значення для подальшого розвитку реформ в Україні, визначено мету та завдання дослідження, наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Іноземні інвестиції в системі суспільного відтворення” розглянуто суть інвестиційних ресурсів, форми їх залучення, вплив основних показників економічного розвитку країни на стан інвестиційного клімату та механізм інвестування.

Дослідження сутності категорії “іноземні інвестиції” виявило взаємозв'язки з такими процесами:

- з подоланням негативних тенденцій у формуванні внутрішнього інвестиційного потенціалу;

- із закономірностями і тенденціями глобалізації інвестиційних процесів;

- із можливістю оптимального поєднання загальнодержавної інвестиційної політики з регіональною;

- із можливістю оптимального поєднання протекціоністських заходів держави в інвестуванні стратегічно важливих галузей з політикою їх активного залучення.

Розглядаючи основні форми та роль іноземних інвестицій у системі суспільного відтворення, автор вважає за необхідне вдосконалити макроекономічні підходи до систематизації інформації щодо залучення зовнішніх коштів: по-перше, ввести в практику розрахунок процентного співвідношення активних та пасивних інвестицій, який дасть змогу зробити висновок про правильність курсу інвестиційної політики держави та прогнозування росту або продовження спаду виробництва як по регіонах, так і в цілому по країні, по-друге, обчислювати чистий приплив капіталу, який становить різницю між обсягом надходжень грошових коштів з-за кордону (через позики і продаж інвесторам фінансових активів) та обсягом вивозу капіталу (у формі позик іноземним постачальникам чи купівлі фінансових активів зарубіжних емітентів, орієнтовного обсягу вивозу капіталу з країни), по-третє, як невідповідні економічній природі інвестиційної діяльності з потоку залучених зовнішніх фінансових ресурсів необхідно вилучити кошти, що спрямовані на ліквідацію державної заборгованості минулих років, по-четверте, потрібно простежити обсяги та структуру трансфертних операцій, які з суворо теоретичного погляду і практики їх здійснення не можуть виступати як реальні інвестиції.

Зовнішнє інвестування як складний суспільно-економічний процес, пов'язане із виникненням сукупності суперечливих інтересів суб'єктів різних рівнів, які є учасниками інвестиційного процесу.

Перший блок суперечностей виникає між внутрішнім та зовнішнім інвестуванням. З одного боку, зростання обсягів внутрішніх інвестицій країни є одним із основних факторів зростання інвестиційної активності іноземних інвесторів. З іншого боку, зростання обсягів іноземного інвестування може призвести до втечі значної частини капіталів із країни і цим самим негативно вплинути на обсяги внутрішніх інвестиційних ресурсів. Даний блок суперечностей повинен вирішуватись на основі взаємно-доповнення внутрішнього інвестування зовнішнім.

Другий блок суперечностей виражається в тому, що міжнародні економічні зв'язки та їх складова частина - іноземні інвестиції - одночасно і розширюють, і обмежують економічні можливості країни. Розширюють, сприяючи більш ефективному використанню обмежених ресурсів, а обмежують, тому що економіка країни попадає під вплив зовнішніх чинників, які складно, а в окремих випадках неможливо корегувати.

Третій блок суперечностей пов'язаний із залученням іноземних інвестицій на рівні регіонів. На даному рівні взаємодіють загальнодержавні інтереси, інтереси регіонів, а також безпосередніх партнерів по інвестиційній діяльності - трудових колективів, споживачів, постачальників, банків та іноземних інвесторів.

Пізнання діалектики виникнення та розвитку суперечностей в процесі міжнародної інвестиційної взаємодії розглядається автором як основа для створення в Україні сприятливого інвестиційного клімату і механізму залучення та використання іноземного капіталу.

Поняття інвестиційного клімату включає інвестиційний потенціал (об'єктивні, переважно кількісні умови інвестування) та інвестиційний ризик (переважно якісні, політичні, економічні та соціальні характеристики приймаючої країни щодо ймовірності втрати в ній інвестицій чи доходів від них). На основі аналізу макроекономічних показників обґрунтовано існування кризи внутрішнього інвестування і як наслідок - незначний обсяг іноземних капіталовкладень:

- розмір зовнішнього державного боргу України, який складає 55% річного експорту в сумі 13 млрд. дол. США (порогове значення 70%);

- додатнє сальдо, яке склало 0,36 млрд. дол. США у 1998 році (у 1995 році сальдо було від'ємним в сумі 1,2 млрд. дол. США, в 1997 році - додатнім в сумі 424 млн. дол. США) в умовах кризи інвестиційної сфери означає зростання частки експортно-імпортних операцій у ВВП, а не частки інвестицій, що призводить до наповнення ринку імпортними товарами і певним чином блокує діяльність національної економіки;

- високий дефіцит державного бюджету (при плані 5751,2 млн. грн. (5,7% ВВП) фактично становив 6298 млн. грн. (6,8%) у 1998 році;

- розмір внутрішнього боргу, який складає 13,1 млрд. грн. (на 01.07.1999 року) та існує тенденція до його збільшення.

Друга складова інвестиційного клімату - інвестиційний потенціал являє собою кількісні умови інвестування країни, який характеризується:

- зменшенням частки валового нагромадження (ВН) у складі ВВП (1995 р. - 23,35%, 1998 р. - 18,4%), що є свідченням відсутності мотивації до інвестиційної діяльності;

- абсолютним спадом капітальних вкладень (КВ) (на 79% порівняно із 1990 р.) за всіма формами власності і джерелами фінансування;

- відносним зменшенням частки КВ і ВВП з 23% у 1990 р. до 12,1% у 1998 р. (тобто у 2 рази);

- падінням обсягів інвестицій, що призводить до подальшого падіння ВВП (реальний ВВП у 1998 р. складав 98,3% при інфляції 120%), що є причиною скорочення інвестиційних ресурсів за рахунок зменшення джерел фінансування.

Іноземний капітал надходить в Україну у формі довгострокових кредитів, прямих та портфельних інвестицій тощо.

Аналіз обсягів ПІІ і структури зовнішнього боргу дозволив виявити такі проблеми інвестування:

1) обсяги ПІІ станом на 1.04.1999 р. у порівнянні з 1996 р. (на 1.01.96 р. - 750 млн. дол. США) збільшились на 2065 млн. дол. США;

2) аналіз галузевої структури ПІІ станом на 1.04.99 р. показав високий відсоток галузей, які забезпечують гарантований швидкий прибуток завдяки високій обігових коштів: харчова промисловість (600,8 млн. дол. США), внутрішня торгівля (457,2 млн. дол. США), машинобудування (347,7 млн. дол. США), транспорт і зв'язок (157,2 млн. дол. США);

3) у структурі зовнішнього боргу України (на 1.07.99 р.) кредити на фінансування дефіциту бюджету та підтримку платіжного балансу складають 39,3% зовнішнього боргу, довгострокові негарантовані кредити залучені приватними позичальниками - 6,8%, що свідчить про невисоку інвестиційну активність приватних іноземних інвесторів.

Економічний механізм залучення та використання іноземного капіталу - це комплекс відносин, що виникають і діють в процесі взаємозв'язку народного господарства приймаючої країни в цілому та окремих його складових з іноземним інвестором. Він має складну структуру, яка охоплює: по-перше, об'єктивні ринкові закони та закономірності співпраці суб'єктів господарювання під час здійснення іноземного інвестування, по-друге, створені в приймаючій країні інституційні засади цього процесу. Даний механізм формується і діє на двох рівнях: на загальнодержавному, шляхом цілеспрямованої діяльності органів державної влади по регулюванню іноземних інвестицій та на регіональному, в процесі конкретної співпраці регіонів і місцевих господарських одиниць з іноземними інвесторами.

У другому розділі Основні форми іноземного інвестування, враховуючи комплексну оцінку передумов, стану і перспектив економічного розвитку України аргументовано важливість впровадження різних форм залучення іноземних інвестицій: розробку інвестиційних проектів, створення спільних підприємств (СП), формування спеціальних економічних зон (СЕЗ).

У дисертаційному дослідженні доведено, що залучення іноземних інвестицій повинно здійснюватися тільки за умови безпосередньої участі регіонів України в інвестиційному процесі шляхом розробки регіональних інвестиційних проектів на базі чітко розробленої загальнодержавної політики, що дасть змогу оптимально розмістити інвестиційні ресурси на території країни і ефективно впливати на розвиток регіонів.

Автором сформульовано головне завдання регіонального інвестиційного співробітництва, яке можна сформулювати як реалізацію спільних інтересів через взаємовигідні інвестиційні проекти, при створенні яких повинні конкретно визначатися проблеми регіону в цілому та його окремих частин, галузей та конкретних підприємств. Головним механізмом реалізації співробітництва має стати система спільних багатосторонніх проектів, інтегрованих у єдині загально-регіональні та міжнародні програми.

Перешкодою в реалізації інвестиційних проектів транскордонного співробітництва може бути рівень економічного розвитку кожної із країн, також різний порядок погодження питань щодо будівництва об'єктів інфраструктури з центральними органами влади, розбіжність у митному та податковому законодавстві країн-учасниць, відсутність фінансово-кредитних установ, що спеціалізуються на здійсненні розрахунків між партнерами, видачі кредитів і позик, прагнення до одностороннього вигідного рішення розподілу умов проекту, а також прибутку.

У роботі детально розглядаються етапи підготовки регіональних інвестиційних проектів, які використовуються в процесі розробки проекту Єврорегіону “Верхній Прут”: вивчення існуючих зв'язків між партнерами регіону, визначення стратегії розвитку, розробка і забезпечення програм розвитку, моніторинг і оцінка. Співробітництво сторін-учасників інвестиційного проекту проходить у декількох напрямках: урядово-регіональному і регіонально-локальному.

В першому випадку співробітництво спирається на міжнародні угоди. Воно поширене там, де є велика децентралізація управління. Регіонально-локальне співробітництво розвивається досить спонтанно. Його рушійною силою є особисті контакти з сусідами, які викликані господарськими потребами, а також співпраця в галузі культури.

Проблема інвестування регіональних проектів - особливо актуальна в умовах кризової економіки, тому що прибуток від вкладених інвестиційних ресурсів не завжди задовольняє інвестора, але навіть, коли проект дуже прибутковий, жоден інвестор не вкладе в нього кошти, якщо в даний проект не вкладають кошти місцеві інвестори. Такі аргументи доводять необхідність побудови моделей змішаного інвестування регіональних інвестиційних проектів з гнучко встановленою величиною долі бюджетного фінансування. У дисертації показано необхідність існування такої форми іноземного інвестування як спільні підприємства (СП), однак, на основі аналізу світового досвіду автор доводить неможливість СП стати одним із основних важелів економічного росту на початкових стадіях ринкових реформ. Основним повинно бути створення потужного власного інвестиційного потенціалу та його ефективна реалізація.

На основі порівняння СП з іншими формами зовнішньоекономічної діяльності, показано їх переваги і специфічні властивості. Очевидними є переваги в напрямку найбільш ефективної і повної співпраці в технологічному і організаційному плані, а специфічною властивістю - розподіл ризику.

У науковому дослідженні систематизовано мотиви створення СП, оскільки мотивація сторін-експортерів капіталу, які володіють міцною фінансовою і технологічною базою, виробничими потужностями, дещо відрізняється від мотивації сторони, яка імпортує капітал і впливає на кінцеві результати.

Прослідковано залежність між поширенням спільних підприємств і фазами процесу виробництва технологічно нового продукту. Виявлено, що в міру переходу від етапу впровадження нової технології до її масового і стандартизованого великомасштабного виробництва зменшується доля підприємств, які знаходяться в повній власності, і збільшується число спільних підприємств.

Автором узагальнено економічні вигоди, які досягаються із створенням спеціальних економічних зон (СЕЗ), серед яких виділяються прямі та непрямі (опосередковані). До прямих вигод відносяться прибутки адміністрації зони у національній та вільноконвертованій валюті, виплати, податки та орендна плата, які сплачують компанії, що діють в зоні, доходи робітників, прибутки внаслідок забезпечення комунальними послугами (водо- та енергопостачання, зв'язок, каналізація), постачання сировини тощо, прибутки від зв'язків з компаніями, розташованими за межами зони і прибутки за рахунок розширення обороту товарів та послуг. У складі непрямих переваг перебувають активізація діяльності в регіоні і розширення економічної взаємодії з іншими регіонами країни та з закордоном, вдосконалення місцевих професійних навичок, надбання нових технологій та передового досвіду, зростання якості товарів та послуг, прискорення процесів структурної перебудови у промисловості.

Спеціальні економічні зони, як і будь-яке складне утворення, можуть спричинити негативний вплив на господарську систему регіону. До складових цього впливу можна віднести необґрунтовану дезінтеграцію економічного режиму певного регіону внаслідок виділення спеціальної економічної зони, перерозподіл ресурсів для її розвитку на шкоду іншим регіонам, активізацію небажаних видів економічної діяльності, бажання інших регіонів країни, подекуди необґрунтовані, мати власні зони з подібними пільгами.

СЕЗ є одним з інструментів розвитку зовнішньоекономічних зв'язків і вдосконалення економічної структури окремих регіонів. Як свідчить практика, обов'язковою умовою створення і реалізації СЕЗ повинні бути конкретні результати діяльності: ріст експортного потенціалу, накопичення валютних резервів, оптимізація економічної структури. Тому у створенні СЕЗ повинні бути зацікавлені не тільки окремі регіони, але й держава у цілому, що дозволить виробити вивірену і зважену політику центру по відношенню до регіонів, які йдуть по шляху створення СЕЗ.

У третьому розділі “Вплив іноземного інвестування на економічний розвиток” проаналізовано вплив іноземного інвестування на впровадження нових технологій і здійснення структурної перебудови економіки.

Ґрунтуючись на аналізі досвіду високорозвинених країн, аргументовано, що ключовим фактором економічного зростання, зниження залежності від зовнішніх джерел енергоресурсів, підвищення ефективності економіки є впровадження прогресивних технологічних інновацій шляхом залучення ресурсів нерезидентів. У науковому дослідженні запропоновано і детально розглянуто комплексну програму технологічно-інноваційного розвитку регіонів України, яка повинна включати перелік і характеристики, розробку і впровадження новітніх технологій з урахуванням стадій їх готовності та фінансування, але потрібні не узагальнюючі показники, а відомості про конкретні новітні технології в конкретних галузях економіки і сферах діяльності. Це означає, що повинно бути показано: по-перше, наявність прогресивних технологій і стадії їх готовності до початку розробки програми;по-друге, орієнтовні вартість та ефективність конкретних технологій, по-третє, можливу організацію впровадження новітніх технологій і його державну підтримку.

Програми повинні вміщувати не стільки відомості про стан дослідної роботи в галузі природничих наук (це сфера розвитку науки), скільки відомості про фактичну міру готовності прогресивних технологій, перспективу їх розробки на базі наукових досліджень, а також їх техніко-економічну характеристику й адресність.

В її склад повинні ввійти три самостійних розділи, в кожному з них повинна бути вказана сума внутрішніх інвестицій, іноземних інвестицій, отриманих під державні гарантії, а також орієнтовний розмір капіталу, який планують вкладати приватні іноземні інвестори.

Розглядаючи напрямки покращання іноземного інвестування шляхом впровадження нових технологій, дисертантом на прикладі Чернівецької області згруповано і класифіковано наявні на даний час в регіоні розробки новітніх технологій, з метою залучення зовнішніх коштів як додаткового джерела інвестування в процесі їх впровадження.

Внаслідок проведеного аналізу виявлено, що незважаючи на несприятливі умови для проведення науково-технічних робіт в області, позитивним є те, що в загальному обсязі виконаних робіт в 1999 р. вони складають 99% (4937,6 тис. грн.), із них науково-дослідні - 48% (23532,8 тис. грн.), в тому числі фундаментальні, які мають загальнодержавне значення становлять 50 відсотків (1243 тис. грн.). Фінансування даних робіт на сучасному етапі неможливе за рахунок бюджетних коштів (в 1999 р. кошти держбюджету складали 51% від запланованої), але згідно даних регіонального відділення ДІФУ Чернівецької області необхідні кошти складають суму 59022 тис. грн.

Автор дотримується, що потенціал іноземних інвесторів (фінансовий, технічний, технологічний, управлінський, культури ведення бізнесу) за умов застосування його в перспективних секторах народного господарства спроможний полегшити вирішення структурних проблем перехідного періоду, при використанні на державному рівні селективного вибору пріоритетних для інвестування галузей і регіонів з урахуванням їх пропозицій, який мусить бути передусім спрямований на організацію та налагодження виробництва імпорту заміщення та експортно-орієнтованих товарів. Вибір пріоритетних напрямів розвитку та іноземного інвестування економіки регіону може корінним чином змінити структуру економіки, що в дисертаційному дослідженні обґрунтовано на основі пріоритетного інвестування транспортної сфери Чернівецької області. Враховуючи вигідне географічне положення області - включення в схему маршрутів транспортного коридору Балтика - Чорне море - прогнозовано зміни у структурі економіки регіону.

Науково виважені і обґрунтовані концептуальні основи структурної перебудови економіки повинні охоплювати основні цілі структурної перебудови галузей, а також регіонів. Лише такі концептуальні основи являються обов'язковою передумовою формування позитивного впливу іноземного інвестування на формування збалансованої галузевої і територіальної структури економіки України, здатної вивести всю індустрію з економічної кризи, відродити її на якісно новій техніко-технологічній базі.

Основні висновки:

1. Дослідження проблем іноземного інвестування в органічному взаємозв'язку із внутрішнім інвестиційним процесом доводить, що власні кошти не зможуть в найближчий час стати достатнім джерелом інвестиційних ресурсів. Це стверджує необхідність залучення ПІІ як найбільш ефективної форми інвестування.

2. Аналіз макроекономічних показників дає змогу стверджувати, що єдиним шляхом активізації процесу іноземного інвестування є пошук шляхів подолання негативних тенденцій у сфері внутрішнього інвестування:

- відсутність механізмів трансформування заощаджень у інвестиції на макро- та мікрорівнях призводить до зменшення реального внутрішнього валового продукту (ВВП);

- зменшення у складі ВВП частки валового нагромадження (1995-1997 рр.) означає відсутність мотивації до інвестиційної діяльності внаслідок несприятливого інвестиційного клімату;

- продовження спаду виробництва при відносно високій, порівняно із розвинутими країнами нормі нагромадження (в 1,5 рази вища ніж в Німеччині, в 2 рази - в США) пов'язана із недосконалою методологією обчислення статистичних даних і низькою ефективністю інвестицій;

- при найменшій частці інвестицій у ВВП збільшення у ньому частки зовнішньоторговельного сальдо означає посилення зовнішньої спрямованості і формування половини ВВП за світовими цінами, що призводить до наповнення ринку імпортними товарами, і певним чином блокує діяльність національної економіки та призводить до зростання частки експортно-імпортних операцій у ВВП, а не частки інвестування;

- падіння обсягів інвестицій призводить до подальшого падіння ВВП, а це в свою чергу, веде до скорочення інвестиційних ресурсів, причиною чого є нестача джерел фінансування КВ. Таким чином, збільшення кількості джерел КВ можливе тільки з початком економічного зростання та налагодженням ефективного механізму залучення насамперед внутрішніх інвестицій, а іноземних інвестицій, тільки як додаткового джерела КВ;

- якість інвестиційного клімату прямо впливає на форми інвестування і для залучення ПІІ (згідно показників оцінки інвестиційного клімату) як пріоритетної та найбільш вигідної форми інвестицій для країни, необхідна оцінка іноземними інвесторами багатьох економічних показників, які повинні позитивно характеризувати стан економіки приймаючої країни, інакше інвестування буде короткотермінове і суттєвого впливу на поліпшення якісного стану економіки не відбудеться.

3. Важливим елементом поліпшення якості інвестиційного клімату України повинна стати регіональна інвестиційна політика, сутність якої можна розкрити через її двох аспектну характеристику. З одного боку, виходячи із загальнодержавних інтересів, повинна здійснюватися чітко відпрацьована в законодавчому плані практична діяльність держави в усіх регіонах України, а з іншого - кожний регіон має право проводити політику залучення іноземних інвестицій з урахуванням своїх внутрішніх інтересів, виходячи з потреби реалізації тих чи інших місцевих цілей і завдань, наявності відповідних регіональних ресурсів. Оптимальне поєднання цих двох складових і являє собою регіональну інвестиційну політику.

4. Для успішного залучення іноземних інвестицій повинні розроблятися на всіх державних рівнях інвестиційні проекти (міждержавні, загальнодержавні, регіональні, обласні, галузеві інвестиційні проекти, а також інвестиційні проекти окремих підприємств та групи підприємств).

5. Стратегія початкової стадії розробки проекту Єврорегіону “Верхній Прут” повинна врахувати вирішення декількох груп проблем:

а) організація транскордонної діяльності (зміна ролі кордону, його обладнання, перерозподіл транспортних потоків);

б) економічних (створення регіональних центрів економічної активності);

в) підготовка кадрів (спеціалістів-професіоналів з регіонального маркетингу і менеджменту, міжнародних відносин, комерційної діяльності);

г) організаційних і правових;

д) розробка спільних проектів;

ж) екологія, культура тощо.

6. Аналіз мотивації створення СП та інших форм іноземного інвестування дає підставу стверджувати, що СП не може стати головним важелем економічного зростання на початкових стадіях ринкових реформ. Головне - створення потужного власного потенціалу.

7. Зважаючи на двоїстий характер впливу (позитивний і негативний) діяльності СП на економіку України, що знаходиться в перехідному стані, необхідна відповідна селективна, досить виважена державна політика сприяння утворенню СП із залученням іноземного капіталу. Розвиток спільного підприємництва може стати діючою формою використання іноземного капіталу лише за умови вирішення всього комплексу проблем, пов'язаних з організацією, правовою базою, інформаційним забезпеченням інвесторів та ефективної економічної політики держави.

8. Вивчення стану іноземного інвестування нових технологій дозволяє стверджувати, що: по-перше, вплив іноземного інвестування науково-технічних розробок на підвищення конкурентоспроможності української економіки майже відсутній, по-друге, в сучасних умовах сприйняття нововведень на рівні підприємств не спостерігається, по-третє, підприємства не працюють над залученням коштів іноземних інвесторів як додаткового джерела інвестиційних ресурсів, по-четверте, в Україні не ведеться статистичного обліку сум іноземних інвестицій залучених на розробку та впровадження нових технологій, тому не можливо оцінити ефективність іноземного інвестування.

9. Запропоновано пріоритетні напрямки інвестування нових технологій Чернівецької області: впровадження енерго-, ресурсозберігаючих та інформаційних технологій і необхідний обсяг фінансування, впровадження агропрод. технологій по виробництву, збереженню продукції сільського господарства і створенню нової техніки, визначено розмір необхідних коштів.

10. З аналізу галузевого та територіального розподілу залучених іноземних інвестицій витікає, що діюча в Україні система забезпечення життєздатності іноземних інвестицій не націлена на структурну трансформацію, а навпаки, зберігає старі економічні пропорції. Тобто економічний механізм іноземного інвестування не сприяє перетворенню технологічних потреб перехідної економіки в інвестиційних ресурсах на ефективний економічний попит.

11. Від вибраних в процесі структурної перебудови пріоритетів інвестування значною мірою залежить життєзабезпечення і розвиток регіонів. На прикладі обґрунтування пріоритетного розвитку транспортної сфери Чернівецької області, пов'язаної із включенням до схеми маршрутів транспортного коридору Балтика-Чорне море, розроблено перелік об'єктів перспективної транспортної сфери: міжнародні транспортні коридори, оптово-розподільні складські комплекси з вільним режимом, швидкісні залізничні колії із західноєвропейською шириною шляху, прямо сполучених з мережею шляхів Європи, вантажний повітряний термінал для сполучення Європа - Азія, комплекси для дрібнооптових відправлень з банком інформаційних даних, термінали для контейнерних перевезень.

ОСНОВНІ ПОЛОЖЕННЯ ДИСЕРТАЦІЇЇ ВИКЛАДЕНО У ТАКИХ ПУБЛІКАЦІЯХ АВТОРА

1. Шинкарук Л.В. Іноземні інвестиції: деякі позитивні та негативні аспекти їх використання // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. Серія: Проблеми економіки та управління. - Львів, 1998. - Вип. №353. - С. 141-143.

2. Шинкарук Л.В. Деякі аспекти реструктуризації економіки на регіональному рівні // Вісник Державного університету “Львівська політехніка”. Серія: Менеджмент та підприємництво в Україні: етапи становлення і проблеми розвитку. - Львів, 1999. - Вип. №368. - С. 199-202.

3. Шинкарук Л.В. Взаємозв'язок зовнішнього та внутрішнього інвестування у структурній перебудові економіки регіону // Науковий вісник Чернівецького державного університету. Серія: Економіка. - Чернівці: ЧДУ, 2000. - Вип. 65. - С. 23-28.

4. Шинкарук Л.В. Інвестиційні проекти як основна форма залучення іноземних інвестицій // Формування ринкової економіки в Україні: Збірник наукових праць. - Львів: Львівський державний університет імені Івана Франка, 1999. - Вип. 5. - С. 210-218.

5. Нікіфоров П.О., Шинкарук Л.В. Спеціальні економічні зони як один із факторів залучення іноземних інвестицій // Науковий вісник Чернівецького державного університету. Серія: Економіка. - Чернівці: ЧДУ, 1999. - Вип. 44. - С. 43-48. Особистий внесок автора: обґрунтовано доцільність створення спеціальних економічних зон в прикордонних областях України з метою сприяння структурній перебудові економіки шляхом залучення іноземних інвестицій.

6. Шинкарук Л.В. До питання про іноземні інвестиції // Вісник економічних та науково-технічних знань. - К.: Знання, 1999. - №1. - С. 65-67.

7. Шинкарук Л.В. Проблеми і необхідність структурної перебудови економіки України // Реструктуризація економіки та інвестиції в Україні: Матеріали доповідей Міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці, 1998. - Ч. І. - С. 174-178.

8. Шинкарук Л.В. Деякі аспекти інвестиційно-інноваційної діяльності та конкурентоздатності економіки // Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура: Матеріали доповідей Х Міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці: Рута, 1999. - Т. І. - С. 83-87.

9. Комарницький І.Ф., Шинкарук Л.В. Регіональний аспект іноземного інвестування // Сучасна інноваційно-промислова політика України: інвестиційні пріоритети та інфраструктура: Матеріали доповідей Х Міжнародної науково-практичної конференції. - Чернівці: Рута, 1999. - Т. І. - С. 129-132. грошовий інвестування економіка

10. Шинкарук Л.В. Наукова спадщина С. Смаль-Стоцького і сучасність: внутрішнє та зовнішнє інвестування у впровадженні нових науково-освітніх технологій // Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції “Педагогічні ідеї С. Смаль-Стоцького в контексті розвитку національної освіти і виховання”. - Чернівці, 1999. - С. 156-160.

Размещено на Allbest.ru