Размещено на http://www.allbest.ru/

ІНСТИТУТ АГРАРНОЇ ЕКОНОМІКИ УКРАЇНСЬКОЇ АКАДЕМІЇ АГРАРНИХ НАУК

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

РОЗВИТОК ФОРМ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ РЕФОРМУВАННЯ ЗЕМЕЛЬНИХ ВІДНОСИН

Спеціальність: Економіка підприємства і організація виробництва

МОГИЛОВА МАРИНА МИХАЙЛІВНА

Київ, 2000 рік

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Перехід сільськогосподарського виробництва до ринкової економіки має свої особливості. Важливою характерною рисою економіки ринкового типу при цьому є її багатоукладність, що обумовлює розвиток в перехідний період різних організаційно-правових форм господарювання і необхідність реформування земельних відносин з урахуванням специфіки окремих регіонів.

Все це зумовлює необхідність комплексного і системного підходу до вивчення розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі у взаємно-узгодженістю з процесами реформування земельних відносин. Значущість дослідження цих питань зростає і тому, що організаційні і економічні проблеми становлення багатоукладності в сільському господарстві у взаємозв'язку з реформуванням земельних відносин досліджені ще недостатньо і мало висвітлені в спеціальній літературі. Важливість і необхідність вирішення цього складного питання обумовили вибір і характеризують актуальність теми дослідження.

Стан вивчення проблеми. Питання земельних відносин і розвитку форм господарювання на селі завжди були актуальними. Вони знайшли своє відображення, перш за все, в роботах таких класиків-економістів, як П.А. Столипін, О.В. Чаянов і М.І. Туган-Барановський. Праці сучасних вчених економістів-аграрників здебільшого розглядаються у контексті ринкових вимог до ефективного використання землі. Але питання розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі у комплексі з реформуванням земельних відносин, особливо на регіональних рівнях, залишаються поки що малодослідженими і мало висвітленими в спеціальній літературі. З питань розвитку і функціонування різних організаційно-правових форм в АПК необхідно відзначити наукові праці П.Т. Саблука, В.Я. Месель-Веселяка, В.В. Юрчишина, М.Й. Маліка, В.І. Криворучка, О.Ю. Єрмакова, М.Ю. Коденської, П.М. Федієнка, Ю.О. Лупенка, В.В. Зіновчука, І.В. Коновалова, С.С. Копніна, В.В. Липчука та інших. Менш висвітленими відповідно до ринкових умов залишаються питання земельних відносин, значний внесок у дослідження яких зробили М.М. Федоров, В.Я. Месель-Веселяк, П.Т. Саблук, П.І. Гайдуцький, А.С. Даниленко, О.М. Шпичак, В.В. Юрчишин, А.М. Стельмащук, М.П. Снопок та інші.

Все це вимагає комплексного підходу до вивчення проблеми і підтверджує високу актуальність обраної автором теми роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана у відповідності з програмою науково-дослідних робіт відділення організації виробництва та земельних відносин Інституту аграрної економіки УААН по програмі “Теоретичне обґрунтування та організаційно-економічні основи розвитку форм господарювання і земельних відносин” та завданню “Розробити наукові основи розвитку земельних відносин в різних регіонах України”.

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є розробка і обґрунтування заходів щодо розвитку форм господарювання і удосконалення земельних відносин при реформуванні аграрних підприємств та необхідність підвищення ефективності функціонування нових господарських структур в ринкових умовах.

Для досягнення мети були поставлені такі основні задачі:

- розкрити сутність земельних відносин і форм господарювання як економічних категорій та обґрунтувати теоретичні основи і правовий механізм їх реформування;

- визначити особливості і тенденції розвитку організаційно-правових форм і земельних відносин в аграрному секторі в умовах перехідної економіки;

- обґрунтувати напрями розвитку і ефективного функціонування різних форм господарювання через механізм вдосконалення земельних відносин;

- визначити шляхи підвищення ефективності виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських товаровиробників з урахуванням подальшого реформування земельних відносин, розвитку ринку землі, використання зарубіжного досвіду проведення земельної реформи і реструктуризації аграрних підприємств;

- дати комплексну порівняльну оцінку виробничо-фінансової діяльності підприємств різних організаційно-правових форм на селі і стану земельних відносин з урахуванням регіональних особливостей.

Предмет і об'єкт дослідження. Предметом дослідження є сукупність теоретичних, методичних і прикладних організаційних та економічних аспектів проблеми розвитку різних форм господарювання в умовах реформування земельних відносин.

Об'єктом дослідження є сільськогосподарські підприємства різних форм власності і господарювання Луганської області, зокрема колективні сільськогосподарські підприємства, господарські товариства, приватні підприємства, селянські (фермерські) господарства, особисті підсобні господарства громадян.

Інформаційною базою дослідження є відповідні Закони України та Постанови Кабінету Міністрів України з питань земельної реформи та розвитку різних організаційно-правових форм господарювання в АПК, офіційні матеріали Держкомстату і Держкомзему України, матеріали Луганського облуправління і його районних підрозділів, Управління сільського господарства і продовольства Луганської області, річні звіти сільськогосподарських підприємств, матеріали анкетного опитування і особистих обстежень, літературні джерела.

Наукова новизна одержаних результатів. Наукова новизна проведеного дослідження полягає в обґрунтуванні напрямів розвитку форм господарювання та розробці рекомендацій стосовно реформування земельних відносин як підґрунтя для становлення багатоукладності в аграрній економіці.

Основні положення роботи, що визначають сутність наукової новизни дослідження, полягають у наступному:

- обґрунтована необхідність реформування земельних відносин і розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі у їх взаємозалежності і взаємообумовленості;

- розроблено нові показники для аналізу процесів земельного реформування - коефіцієнти трансформації земельної власності;

- удосконалено схему порівняльної характеристики різних організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств, виявлено їх переваги та недоліки;

- досліджено значення основних форм господарювання в економіці аграрного сектора та рівень їх розвитку;

- здійснено порівняльну оцінку ефективності та фінансового стану господарських структур різних форм власності і господарювання в залежності від досконалості земельних відносин, а також доцільності їх створення і раціональних розмірів - від регіональних особливостей та рівня і напряму спеціалізації;

- розроблено механізм удосконалення земельних відносин з метою розвитку альтернативних форм господарювання в аграрній сфері, забезпечення умов для ефективного функціонування сільськогосподарських підприємств, їх фінансової стійкості і платоспроможності, розширеного відтворення;

- розроблена схема розвитку форм господарювання в умовах реформування земельних відносин.

Практичне значення одержаних результатів. Пропозиції та рекомендації, що містяться в роботі, спрямовані на розвиток нових форм господарювання в умовах реформування земельних відносин на селі та необхідності підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва в окремих регіонах. Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що викладені в дисертації основні пропозиції використані при розробці “Програми соціально-економічного розвитку сільського господарства Луганської області на період 1999-2010 рр.” та аналогічного документу в Старобільському районі. Запропоновані методичні підходи щодо реструктуризації сільськогосподарських підприємств в господарські формування ринкового типу використовуються в товаристві з обмеженою відповідальністю “Айдар-Агро” Старобільського району Луганської області.

Особистий внесок здобувача в досліджувану проблему. Наукові результати, приведені в дисертаційній роботі, отримані автором особисто. Проведено комплексне дослідження проблеми розвитку різних форм господарювання в аграрному секторі у взаємозв'язку з реформуванням земельних відносин в умовах Луганської області. За результатами дослідження дана порівняльна оцінка стану процесів реформування земельних відносин і реструктуризації аграрних підприємств в різних районах і регіонах Донбасу, України та Німеччини з метою пошуку шляхів розв'язання задач, поставлених перед сільським господарством нашої держави. Проведено також комплексний порівняльний аналіз альтернативних форм господарювання, здійснено оцінку їх переваг та недоліків.

Визначено напрями вдосконалення земельних відносин в соціологічному, юридичному та економічному аспектах з метою підвищення ефективності і покращення фінансового стану сільськогосподарських підприємств, забезпечення в них розширеного відтворення. Стосовно перехідного періоду ці питання, особливо на регіональному рівні, малодосліджені, а публікацій практично немає.

Апробація результатів дисертації. Основні теоретичні положення і практичні результати дослідження опубліковані в журнальних статтях, обговорювались на засіданнях відділів форм господарювання і земельних відносин Інституту аграрної економіки УААН. Результати досліджень оприлюднене на науково-практичному семінарі з питань реформування відносин власності, який проводився в Міністерстві АПК України (грудень 1998 р., м. Київ) та на науково-практичних конференціях в Національному університеті ім. Тараса Шевченка (2000 р.) і Бучацькому інституті менеджменту і аудиту (2000 р.).

Публікації. З проблем, що розглядаються в дисертаційній роботі, опубліковано 3 одноосібних наукових праці у фахових журналах загальним обсягом 1,05 друкованих аркушів.

Обсяг та структура дисертаційної роботи. Дисертація викладена на 215 сторінках комп'ютерного тексту, включає 33 таблиці і 17 рисунків. Список використаних джерел налічує 143 найменування. Складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел і додатків.

Структура роботи: Вступ. Розділ 1. Теоретичні аспекти взаємообумовленості земельних відносин і форм господарювання. 1.1 Правовий механізм реформування земельних відносин. 1.2 Форми господарювання як вияв організації земельних відносин. 1.3 Методичні підходи до аналізу різних форм господарювання, створених в процесі реформування земельних відносин. Розділ 2. Стан земельних відносин і змін у формах господарювання на початкових етапах аграрної реформи. 2.1 Роздержавлення і приватизація земель. 2.2 Створення аграрних підприємств, заснованих на колективній власності на землю. 2.3 Розвиток фермерства і особистих підсобних господарств громадян. Розділ 3. Перспективи розвитку і удосконалення земельних відносин та форм господарювання в аграрному секторі. 3.1 Грошова оцінка та паювання сільськогосподарських угідь. 3.2 Розвиток господарських товариств. 3.3 Оренда землі та створення на її основі аграрних підприємств. 3.4 Земля в статусі товару і капіталу як необхідна умова ефективності аграрного виробництва. Висновки. Список використаних джерел. Додатки.

2. Основний зміст дисертаційної роботи

У першому розділі - “Теоретичні аспекти взаємообумовленості земельних відносин і форм господарювання” - розглянуто соціально-економічну сутність категорій “земельні відносини” і “форми господарювання”, правовий механізм, закономірності і особливості земельного реформування і становлення багатоукладності в сільському господарстві як взаємопов'язаних процесів. Викладена методологія і методика дослідження.

При визначенні економічного змісту земельних відносин слід виходити з того, що вони в сільському господарстві є основними виробничими відносинами, а в системі суспільних відносин - специфічною їх категорією, оскільки аграрний сектор заснований на використанні особливого засобу виробництва - землі. Найбільш конструктивним у науковому плані, на нашу думку, є визначення земельних відносин як суспільних відносин щодо володіння, користування, розпорядження і управління землею на державному, господарському і внутрішньогосподарському рівнях як об'єктом господарювання і засобом виробництва у сільському господарстві.

Акцентується увага на тому, що визначальним моментом у земельних відносинах є власність на землю. Як відомо, в Конституції України визначено державну, комунальну і приватну форми власності на землю. Ліквідація монопольної державної власності на землю і трансформація земельної власності сприяє становленню багатоукладності в аграрному секторі. Реформування земельних відносин і створення та розвиток нових форм господарювання на селі необхідно розглядати як взаємозалежні і взаємообумовлені процеси.

Як відомо, розвиток форм господарювання в значній мірі зумовлюється реформуванням земельних відносин, в той час як результати виробничо-фінансової діяльності перших спричиняють необхідність удосконалення останніх.

Схематично цей взаємопов'язаний процес показано на рис. 1. Відповідно до схеми побудована структура дисертації і дотримувалась процедура досліджень другого та третього розділів.

Для виявлення переваг і недоліків та вибору пріоритетних форм господарювання нами удосконалено схему порівняльної характеристики організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств (рис. 2).

У другому розділі - “Стан земельних відносин і змін у формах господарювання на початкових етапах аграрної реформи” - проведено аналіз перших етапів реформування земельних відносин та зумовлених ними змін в аграрному секторі, дана оцінка ефективності цих процесів і створених в результаті їх здійснення форм господарювання.

Рис. 1. - Схема розвитку форм господарювання в умовах реформування земельних відносин:

Таблиця 1. - Схема порівняльної характеристики організаційно-правових форм сільськогосподарських підприємств:

Перші етапи земельної реформи передбачають роздержавлення і приватизацію земель. По їх завершенню більшу частину земель держава передала у колективну власність недержавних сільськогосподарських підприємств і частково - у приватну власність громадян.

Рис. 2. - Розподіл сільськогосподарських угідь по землекористувачах та землевласниках в Луганській області на 1.11.1990 р.:

Рис. 3. - Розподіл сільськогосподарських угідь по землекористувачах та землевласниках в Луганській області на 1.01.1998 р.:

В Луганській області на 1.01.1998 р. сільськогосподарські угіддя за формами власності розподілені наступним чином: 69,6% - колективна, 3,7 - приватна, 23,5% - державна. Слід підкреслити, що для України характерною є повільність у проведенні земельного реформування, але ще в більшій мірі це проявляється в Луганській області, про що свідчать коефіцієнти трансформації земельної власності. Паралельно процесам роздержавлення і приватизації землі відбуваються зміни у категоріях землевласників і землекористувачів (рис. 2 і 3).

В ході земельних перетворень першого етапу намітилась тенденція до зменшення земель у власності сільськогосподарських підприємств - з 87,6% сільськогосподарських угідь в 1990 р. до 84,25% - в 1998 р. Все ж, вони залишаються основним фондодержателем землі, і їх землеволодіння є головним об'єктом земельної реформи. В результаті роздержавлення землі серед великих аграрних підприємств її власниками і користувачами стали колективні сільськогосподарські підприємства (КСП), акціонерні товариства відкритого та закритого типів (АТ, ВАТ, ЗАТ) і кооперативи. На 1.01.1998 р. у власності і користуванні цих підприємств знаходилось 77,29% сільськогосподарських угідь. Найбільшого поширення на Луганщині набули КСП (292), значно менше АТ (37) і кооперативи (4). Слід відмітити регіональні особливості реформування господарств Луганської області - АТ більш характерні для промислових південних і південно-західних районів Луганщини (77,3% всіх АТ області), що пояснюється їх високим рівнем спеціалізації і наявністю навколо них значної кількості промисловців як потенційних акціонерів у ВАТ.

В Луганському регіоні державний сектор аграрних підприємств в цілому менш збитковий, ніж недержавний. Так, норма збитку в держгоспах в 1996 р. склала 1,3%, в 1997 р. - 1,9%, в 1998 р. -2,8%, а в недержавних відповідно - 2,9%, 3,4% і 4,5%. Але такого роду порівняння державних і недержавних сільськогосподарських підприємств, в силу їх різної спеціалізації, не відображає реальної ситуації. Тому більш доцільно порівняльний аналіз проводити за групами господарств, критерієм групування в яких є рівень і напрям спеціалізації (табл. 1). Дані таблиці 1 показують, що птахофабрики державного сектора більш збиткові. АТ бажано створювати лише на великих вузькоспеціалізованих комплексах, таких як птахівничі в Луганській області, і недоцільно - в господарствах з невисоким рівнем спеціалізації. Це пояснюється тим, що в АТ і КСП середнього рівня спеціалізації практично однаковий рівень господарювання, оскільки АТ, в основному, копіюють КСП як організаційно-правову форму, але при цьому мають великий недолік - при подальшому реформуванні АТ з такого роду підприємства неможливо вийти зі своїм майновим паєм, на який придбано акції. Незалежно від організаційно-правової форми, рівень ефективності використання виробничих ресурсів, в першу чергу земельних, та рівень рентабельності в сільськогосподарських підприємствах Луганської області падає. Так, в КСП і АТ виробництво валової продукції сільського господарства в співставних цінах в розрахунку на 100 га кадастрових сільськогосподарських угідь в порівнянні з 1990 р. зменшилось у 1996 р. на 66,3%, в 1998 р. - на 69,7%.

Існує багато причин такої тенденції, серед яких не останнє місце посідає проблема невирішеності на належному рівні земельного питання. Суть цієї проблеми полягає в суперечливості, за своїм змістом, права колективної власності на землю, відповідно до якого земля має водночас два суб'єкти власності - і сільськогосподарське підприємство, і його членів.

Слід підкреслити, що передача землі у колективну власність була перехідним етапом, який дозволив зберегти цілісними земельні масиви і дав час членам КСП визначитися зі своїми уподобаннями стосовно користування і розпорядження землею. Проте цей процес надовго затягнувся в Україні, а ще більш - в Луганській області, маючи при цьому багато негативних наслідків, перш за все, зневіру селян у необхідності земельних перетворень.

Необхідною умовою розвитку сільського господарства є оптимальне поєднання великих і малих форм господарювання. Малі форми господарювання, що формують багатоукладність в аграрному секторі Луганщини, представлені фермерськими і особистими підсобними господарствами, більшість сільськогосподарських угідь яких належить їм на правах приватної власності і постійного користування.

Таблиця 2. - Рентабельність виробництва і продукції в господарствах суспільного сектора Луганської області, по роках і видах підприємств:

Місце і роль приватного сектора у формуванні продовольчих ресурсів області зростає (табл. 2).

Таблиця 3. - Динаміка питомої ваги приватного сектора у валовій продукції сільського господарства Луганської області в співставних цінах 1996 р., %:

Стосовно приватного сектора, склалася парадоксальна ситуація в аграрній економіці Луганської області. По-перше, у власності і користуванні особистих підсобних господарств громадян знаходиться близько 9% сільськогосподарських угідь, а ними виробляється більше половини сільськогосподарської продукції.

Більше того, особисті підсобні господарства населення набули статусу товару виробляючих господарств. По-друге, парадоксальність ситуації, але в іншому плані, характерна і для фермерського сектора: питома вага сільськогосподарських угідь фермерських господарств збільшується, а валової продукції - зменшується. До деякої міри це можна пояснити, на наш погляд, відсутністю об'єктивної статистичної інформації щодо результатів господарювання фермерів. Однак, з іншого боку, розвитку фермерства перешкоджає невирішеність цілого ряду проблем.

У фермерських господарствах незадовільне матеріально-технічне і фінансове забезпечення, недосконала система збуту сільськогосподарської продукції. В 1999 р. лише 17% фермерів Луганщини були забезпечені зернозбиральними комбайнами, 55% - тракторами, 14% - автомобілями. Наступна причина, що стримує розвиток фермерства - недостатній професіоналізм фермерів, серед яких лише 15% мають вищу сільськогосподарську освіту. Не менш важливим є рівень вирішення земельного питання. Землі, які відводились фермерам, за своєю якістю та місце розташуванням з економічної точки зору були гіршими. В Луганській області серед регіонів України найбільші середні розміри фермерських господарств - в 1998 р., вони відповідали 51 га сільськогосподарських угідь і 43 га ріллі, але навіть вони не дозволяють раціонально і ефективно використовувати земельні ресурси. Значні перешкоди фермерському руху спричинили зниження його темпів, в 1993 р. приріст становив 549 фермерських господарств, а в 1999 р. - лише 13. За останні 5 років рівень оновлення і рівень вибуття майже зрівнялись, і в 1993 р. ці показники відповідно становили 50,5% і 12,3%, а в 1998 р. - 11,6% і 10,8%.

Це нібито економічно правильно - виживає сильніший, але з іншого боку - це зовсім мала частка власників-господарів. Як показують результати проведених нами обстежень і статистичні дані, у приватному секторі вищі показники урожайності сільськогосподарських культур та продуктивності сільськогосподарських тварин в 1,5-3 рази. За умов нижчих технологічного та технічного рівнів таку ситуацію можна пояснити лише матеріальною зацікавленістю працівників, основою якої є приватне володіння землею. Але, з іншого боку, великі господарства мають більші можливості раціонального і ефективного використання землі і виробничих фондів: в них потреба у виробничих ресурсах на одиницю площі сільськогосподарських угідь в 2-3 рази менша, ніж в фермерських дрібних господарствах, а рівень капіталовкладень - в 5-6 разів.

Обстеження особистих підсобних господарств населення показало, що затрати праці на утримання однієї голови корови в них вищі в 3,1 рази ніж в господарствах суспільного сектора, трудомісткість 1 ц молока - вища на 10-30%. Слід наголосити, що виявлені проблеми функціонування різних організаційно-правових форм на початкових етапах аграрної реформи потребують вирішення, перш за все, розв'язання земельного питання.

У третьому розділі - “Перспективи розвитку і удосконалення земельних відносин та форм господарювання в аграрному секторі” - окреслено перспективи реструктуризації сільськогосподарських підприємств, розраховано прогноз і визначені пріоритетні форми господарювання в Луганській області, обґрунтовано основні напрями удосконалення земельних відносин з метою забезпечення умов для ефективного функціонування, фінансової стійкості та платоспроможності господарств різних організаційно-правових форм, розширеного відтворення в аграрному секторі.

Враховуючи переваги приватної форми власності на землю і колективної форми ведення господарства на великих земельних масивах, необхідно проводити подальше реформування колективних сільськогосподарських підприємств в напрямі створення нових організаційно-правових структур, заснованих на приватній власності на землю і колективній формі користування нею, і в напрямі збільшення розмірів фермерських господарств. Основою для здійснення цих процесів стало проведення грошової оцінки землі і паювання земель колективної власності, що поступово трансформувалась в приватну власність. Роздержавлення земель в Луганській області проведено в 99,7% господарств, землі яких підлягають роздержавленню, паювання - 100%. Поступово другий етап земельної реформи перейшов у третій, коли здійснюється реструктуризація аграрних підприємств в приватні формування. Найбільшого поширення в Луганській області набули товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - 56,1% реструктуризованих підприємств, закриті акціонерні товариства (ЗАТ) - 17,07% і приватні підприємства з орендними відносинами (ППО) - 15,85%. Передбачається, що в перспективі ця тенденція залишиться. Набувають розвитку приватні підприємства з орендними відносинами. Результати їх діяльності характеризують показники табл. 4.

Таблиця 4. - Показники господарської діяльності приватних з орендними відносинами і колективних сільськогосподарських підприємств по окремих районах Луганської області в 1998 р.:

В ППО важливу роль відіграє наявність справжнього лідера, менеджера і підприємця. Як показує досвід, раніше найчастіше ініціативу до створення ППО проявляли керівники реструктуризованих КСП.

Саме такою особою - засновником ППО “Провалля”, створеного в результаті реструктуризації КСП “Провальське”, став колишній голова господарства Чеботарьов Н.В., який в складних умовах зумів зберегти ресурсний потенціал КСП і підтримувати в господарстві нормальне фінансове становище.

Нині стала характерною тенденція до створення ППО на основі сильних фермерських господарств. Найпоширенішою організаційно-правовою формою в Луганській області серед реструктуризованих господарств є ТОВ. На жаль, ті ТОВ в Луганській області, що були створені до 1999 р., в основному носили формальний характер.

В тих господарствах, де були реалізовані юридичні і організаційні принципи діяльності ТОВ, намітились певні зрушення, що більше всього помітно в підприємствах, створених шляхом виділення із КСП. Прикладом такого є ТОВ “Меліоратор” Старобільського району (табл. 5).

Перший і другий етапи земельної реформи в Луганській області завершені, третій - набирає темпів. Всі попередньо проведені роботи були спрямовані на формування власника землі і господаря на селі. Тепер на порядку денному стоїть друге завдання - створення належних умов для ефективного функціонування цих господарств. Перш за все, необхідно сприяти розвитку земельного ринку як необхідної обов'язкової складової ринкової економіки.

В Луганській області набуває поширення ринок оренди землі, що є цілком виправданим і доцільним, особливо на нинішньому етапі, оскільки застраховує селян від втрати свого найціннішого багатства - землі, дає їм можливість отримувати постійний доход у вигляді орендної плати і активно сприяє руху землі до справжнього господаря.

Для Луганської області серед регіонів України найбільш характерна різноманітність розподілу переданих в оренду земельних часток (паїв) різним суб'єктам господарювання, серед яких найактивнішими орендарями є фермери і різного роду господарські товариства.

Одним із важливих заходів, здатних сприяти розвитку ринкових земельних відносин, є удосконалення земельного законодавства відповідно до потреб часу і ринкової економіки, узгодження нормативно-правових актів між собою.

Показники таблиці 5 показують, що незалежно від організаційно-правової форми аграрних підприємств фінансовий і виробничий стан в них залишається на критичному рівні.

Додаткові розрахунки по цих же господарствах підтверджують висновок щодо існування в них звуженого типу відтворення. Фонд споживання в цих підприємствах перевищує валовий доход.

Таблиця 5. - Показники господарської діяльності ТОВ “Меліоратор” і КСП ім. Леніна Старобільського району:

Таблиця 6. - Показники виробничо-фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств Луганської області різних організаційно-правових форм в 1998 р.:

Понесені в господарствах розміри збитків вказують на те, що вартість виробленої сільськогосподарської продукції не покриває навіть матеріальних витрат, основну частину яких складає продукція виробництва інших галузей. Але ціна продукції повинна не лише відшкодовувати галузеві витрати, а й забезпечувати достатній для відтворення і подальшого розвитку прибуток.

Надавши землі статусу товару, необхідно одночасно надати їй і статусу капіталу, зробивши складовою ціни на сільськогосподарську продукцію. Перш за все, потрібно її вартість включити до собівартості продукції. А по-друге, слід виходити з того, що ринкова економіка функціонує за певними законами, до яких відноситься закон середньої норми прибутку, згідно якого прибуток розраховується на весь авансований капітал з включеною до нього вартістю землі за середньою нормою прибутку в усіх галузях економіки. В нашій країні цей закон не діє, земля виключена з економічного обороту, і від цього потерпають селяни.

Реформування земельних відносин і сільськогосподарських підприємств можна вважати логічно завершеними процесами за умови розв'язання завдань не лише в соціальному і юридичному аспектах, а і в економічному, тобто коли земля буде включена в товарний оборот, а її вартість в складі аграрного виробничого капіталу - в економічний.

Важливим напрямом підвищення ефективності реформування земельних відносин і реструктуризації сільськогосподарських підприємств є використання зарубіжного досвіду організації і проведення відповідних заходів аграрної реформи. Це, перш за все, досвід Східної Німеччини. Звичайно, не слід копіювати модель земельної реформи, оскільки для кожної країни з урахуванням її історичних, національних і природних особливостей може бути лише свій шлях реформування. Все ж, слід взяти до уваги короткостроковість і мобільність земельної реформи в нових землях Німеччини та активну державну підтримку аграрного сектора і процесів реформування в ньому.

Висновки

1. Реформування земельних відносин і становлення багатоукладності та розвиток нових форм господарювання в аграрному секторі економіки України є взаємопов'язаними процесами. Створення і розвиток нових форм господарювання в сільському господарстві зумовлюється реформуванням земельних відносин, в той час як результати виробничо-фінансової діяльності перших спричиняють необхідність подальшого удосконалення останніх.

2. В результаті роздержавлення землі більшість сільськогосподарських угідь із державної власності передана у власність колективних сільськогосподарських підприємств, акціонерних товариств і кооперативів. Однією з причин подальшого спаду виробництва і показників господарської діяльності в недержавних сільськогосподарських підприємствах є невирішеність на належному рівні земельного питання, суть якої полягає в двоякості характеру колективної власності на землю, згідно якої земля має водночас два суб'єкти власності - підприємства і його членів.

3. Подальше реформування земельних відносин в колективних сільськогосподарських підприємствах (КСП) необхідно здійснювати шляхом трансформації колективної власності на землю підприємства у приватну власність членів КСП, а реструктуризацію аграрних підприємств -в напрямі створення нових організаційно-правових форм, в яких поєднується приватна форма власності на землю і майно з колективною формою організації виробництва. господарювання економіка ринок

4. Акціонерні товариства доцільно створювати лише на великих вузькоспеціалізованих комплексах і не слід - на сільськогосподарських підприємствах з невисоким рівнем спеціалізації.

5. Розвиток фермерства потребує державної підтримки. З метою забезпечення ефективного і раціонального використання виробничих ресурсів необхідно збільшити розміри фермерських господарств, перш за все, за рахунок оренди земель запасу і резервного фонду та земельних паїв.

6. Пріоритетними організаційно-правовими формами господарювання, створюваними в результаті реструктуризації КСП, в Луганській області є товариства з обмеженою відповідальністю і приватні підприємства з орендними відносинами, в яких забезпечується більш ефективне використання виробничо-ресурсного потенціалу.

7. З метою забезпечення умов для рентабельного функціонування реформованих сільськогосподарських підприємств, підвищення їх фінансової стійкості та платоспроможності і рівня відтворення в них, подальше удосконалення земельних відносин має відбуватись, перш за все, у напрямі формування ринку землі, включення землі в товарний оборот.

8. Подальше земельне реформування потребує удосконалення законодавчої бази в напрямі її відповідності ринковій економіці.

Список публікацій за темою дисертації

1. Могилова М.М. Реформування сільськогосподарських підприємств на Луганщині // Економіка АПК. - 1999. - №5. - с. 32-35.

2. Могилова М.М. Розвиток фермерства в Луганській області // Економіка АПК. - 1999. - №10. - с. 47-50.

3. Могилова М.М. Ринок землі як важлива умова розвитку ефективного виробництва // Економіка АПК. - 2000. - №2. - с. 76-79.

Размещено на Allbest.ru