Система управління ризиками на підприємстві

Размещено на http://www.allbest.ru/

Зміст

Вступ

1. Сутність, утримання і види ризиків

2. Прийоми й методи управління ризиком

3. Процес управління ризиками для підприємства

Висновки

Список використаних джерел

Вступ

управління ризик страхування

Ризик притаманний будь-якій формі людської діяльності, що пов'язаний з безліччю умов і внутрішніх чинників, які впливають на позитивний результат прийнятих людьми рішень. Історичний досвід показує, що ризик недотримання намічених результатів особливо проявляється при загальності товарно-грошових відносин, конкуренції учасників господарського обороту.

Поняття «ризик» відомий з давнини. У вітчизняній економіці дослідження питань теорії ризику було у певній мірі потрібним лише остаточно в 20-х рр. 20 століття. Надалі посилювалася роль командно-адміністративних методів управління. Усе це в поєднанні з усуненням ринкової мотивації економіки призвело до заперечення проблеми господарського й соціального ризику. А окремі розробки з питаннь виробничих, господарських ризиків були неможливими по праву вважатися науковим напрямом.

Організації монетарного сектору економіки з його динамічною кон'юнктурою, зі специфікою роботи з високоліквідними активами, з високим рівнем окупності проектів швидко змогли нагромадити досить ресурсів для інвестицій у розробку ризик-менеджмента для свого сектору економіки. Усе це дозволяло їм в стислі терміни впровадити деякі базові принципи мінімізації ризиків, а також отримати обгрунтованості й можливі вигоди від прийнятих рішень.

У реальному ж секторі економіки тривалі терміни реалізації проектів, обсяг інвестицій, низька оборотність і окупність коштів, низький рівень економічної грамотності адміністративно-управлінського персоналу перешкоджають об'єктивному оцінюванню переваг концепції зниження ризиків діяльності підприємства. Натомість, це веде до неефективного управління фінансових потоків, відсутності прогнозування результатів фінансово-господарської діяльності, хибному стратегічному плануванню розвитку підприємства.

1. Сутність, утримання і види ризиків

Існує велике розмаїття думок щодо поняття визначення, сутності та природи ризику. Розглянемо два поняття, що доповнюють одне одного й охоплюють загальний зміст ризику. Перше визначення полягає у тому, що ризик визначають як ймовірність (загрозу) втрати підприємством частини своїх ресурсів, недоотримання доходів чи появи додаткових витрат у результаті здійснення певної виробничої й фінансової діяльності. Отже, поняття ризик належить до можливості настання будь-якої несприятливої події, можливості невдачі, можливості небезпеки.

Друге визначення ризику пов'язане з поняттям «ситуація ризику».

>Ситуацією, взагалі, називається поєднання, сукупність різних обставин і умов, що створюють певну обстановку у тому чи іншому виді. Обстановка може призвести до чи перешкоджати здійсненню даної дії.

При ситуації ризику є можливість кількісно і здатність якісно визначати ступінь ймовірності тієї чи іншої варіанти, їй супроводжують три умови:

- наявність невизначеності;

- необхідність вибору альтернативи (включаючи відмову від вибору) ;

- можливість оцінити можливість скоєння обраних альтернатив.

За природою ризик ділять на три вида [2]:

1. Коли розпорядження суб'єкта, що робить вибір з кількох альтернатив, є об'єктивні ймовірності отримання очікуваного результату. Це ймовірності, незалежні безпосередньо від даної фірми: рівень інфляції, конкуренція, статистичні дослідження тощо.

2. Коли ймовірності наступу очікуваного результату можна отримати тільки із суб'єктивними оцінками, тобто суб'єкт оперує суб'єктивними імовірностями. Субєктивні ймовірності безпосередньо характеризують цю фірму: виробничий потенціал, рівень предметної й технологічної спеціалізації, організація праці та т. д.

3. Коли суб'єкт у процесі вибору та її реалізації альтернативи керується як об'єктивними, так і суб'єктивними імовірностями.

Завдяки цим видозмінам ризику суб'єкт робить вибір, і прагне реалізувати його. Внаслідок цього ризик існує як у стадії вибору рішення, так і на стадії його реалізації.

За таких умов друге визначення ризику таке. Ризик - це дія (діяння, вчинок), яка виконується за умов вибору (у кризовій ситуації вибору надії на позитивний результат), коли внаслідок невдачі є можливість (ступінь небезпеки) опинитися в скрутнішому становищі, як до вибору (ніж у випадку незавершення цієї дії).

Більш загально ризик визначають як діяльність, пов'язану з подоланням невизначеності у кризовій ситуації неминучого вибору, у процесі якого є можливість кількісно і здатність якісно оцінити ймовірність досягнення очікуваного результату, невдача й відхилення від заповітної мети.

З останнього визначення можна назвати основні елементи, які складають сутність поняття «ризик».

1. Можливість відхилення від імовірної мети, заради якої здійснювалася обрана альтернатива (відхилення як негативної, так і позитивної властивості).

2. Можливість досягнення бажаного результату.

3. Відсутність впевненості у досягненні поставленої мети.

4. Можливість матеріальних, моральних та інших втрат, що з здійсненням обраної за умов невизначеності альтернативи.

Прийняття проекту, що з ризиком передбачає виявлення і зіставлення можливих втрат і доходів. Якщо ризик не підкріплений розрахунками, він переважно закінчується невдачею і супроводжується певними втратами. Щоб запобігати негативним явищам, пов'язаним з ризиком, необхідно виявити: основні риси і джерела його виникнення, найважливіші його види, припустимий рівень ризику, методи виміру ризику, методи зниження ризику.

Ефективність організації управління ризиком багато чому визначається класифікацією ризику [1].

Залежно від можливого результату (ризикового події) ризики можна поділити великі групи: чисті й спекулятивні.

Чисті ризики означають можливість отримання негативного чи нульового результату. До цих ризикам ставляться такі ризики: природно-естественние, екологічні, політичні, транспортні і частина комерційних ризиків (майнові, виробничі, торгові).

Спекулятивні ризики виражаються у можливості отримання як позитивного, і негативногорезультанта. До цих ризикам ставляться фінансових ризиків, є частиною комерційних ризиків.

Залежно основної причини виникнення ризиків (базисний чи природний ризик) вони діляться ми такі категорії: природні ризики, екологічні, політичні, транспортні, комерційних ризиків.

До природних ризиків відносяться ризики, пов'язані з проявом стихійних сил природи: землетрус, повінь, буря, пожежа, епідемія тощо.

Екологічні ризики - це ризики, пов'язані з забрудненням довкілля.

Політичні ризики пов'язані з політичною ситуацією у країні й діяльністю держави.

До політичних ризиків ставляться:

1. неможливість здійснення господарську діяльність внаслідок бойових дій, революції, загострення внутрішньополітичну ситуацію країни, націоналізації, конфіскації товарів хороших і підприємств, запровадження ембарго, через відмову нового уряду виконувати прийняті попередниками зобов'язання тощо. ;

2. запровадження відстрочки (мораторію) на зовнішні платежі визначений термін перед наступом надзвичайних обставин (страйк, війна тощо.) ;

3. несприятливе зміна податкового законодавства;

заборону або обмеження конверсії національної валюти в валюту платежу. І тут зобов'язання перед експортерами може бути здійснене у національній валюті, має обмежену сферу застосування.

Транспортні ризики - це ризики, пов'язані з перевезеннями вантажів транспортом: автомобільним, морським, річковим, залізничним, літаками тощо.

Комерційні ризики є небезпечними втрат надходжень у процесі фінансово-господарську діяльність. Вони означають невизначеність результатів від даної комерційної угоди.

За структурною ознакою комерційних ризиків діляться на майнові, виробничі, торгові, фінансові.

Майнові ризики - це ризики, пов'язані з імовірністю втрат майна підприємця через крадіжки, диверсії, халатності, перенапруги технічною і технологічною систем тощо.

Виробничі ризики - ризики, пов'язані зі збитками зупинка виробництва внаслідок впливу різних факторів, і насамперед із загибеллю чи ушкодженням основних та оборотних фондів (устаткування, сировину, транспорт тощо.), і навіть ризики, пов'язані із застосуванням у виробництві нової техніки і технології.

Торгові ризики є ризики, пов'язані зі збитками через затримку платежів, відмовитися від платежу під час транспортування товару, непоставки товару тощо.

Фінансові ризики пов'язані з імовірністю втрат фінансових ресурсів (тобто. коштів).

За іншою класифікації ризики можна розділити ми такі види:

1. Ділові ризики: ризики, пов'язані із можливістю погіршення загального фінансового становища компанії, зниженням вартості її капіталу (акцій, облігацій) ;

2. Організаційні ризики, викликані помилками менеджменту компанії (зокрема і за прийняття рішень), її працівників; проблемами системи внутрішнього контролю, погано розробленими правилами робіт тощо., тобто ризики, пов'язані з м'якою внутрішньою організацією компанії;

3. Ринкові ризики - це ризики, пов'язані з нестабільністю економічної кон'юнктури: ризик фінансових втрат зміну ціни товару, трансляционний валютний ризик, ризик втрати ліквідності тощо. ;

4. Кредитні ризики - ризик те, що контрагент не виконає свої зобов'язання вчасно;

5. Юридичні ризики - це ризики втрат, пов'язані з тим, що законодавство або врахували взагалі, чи змінилося період угоди; ризик невідповідності законодавств різних країн; ризик некоректно складеної документації, у результаті контрагент може не виконувати умови договори та ін. ;

6. Технико-производственние ризики - ризик заподіяння шкоди навколишньому середовищі (екологічний ризик) ; ризик виникнення аварій, пожеж, поломок; ризик порушення функціонування об'єкта внаслідок помилок під час проектування і монтажі, недотримання виробничих технологій і процесів, ряд будівельних ризиків тощо. ;

Багатогранність поняття «ризик» обумовлена розмаїттям чинників, характеризуючих як особливості конкретної діяльності, і специфічних рис невизначеності, за умов якої ця діяльність здійснюється. Виявити всеРОФ дуже складно. По-перше, більшість ризиків має як загальні чинники, і специфічні. По-друге, конкретний ризик може мати різні причини виникнення залежно від виду комерційної організації.

2. Прийоми й методи управління ризиком

Методи управління ризиками дуже різні. З цієї нинішній момент практики досить чітко видно, що з російських фахівців із одного боку, й західних дослідників - з іншого, склалися цілком чіткі переваги щодо методів управління ризиками. Такі переваг зумовлено насамперед, характером економічного розвитку і, як наслідок, групами аналізованих ризиків.

Проте, відмінності в перевагах, треба враховувати, що успішний розвиток економічних взаємин у Росії сприяє впровадженню західного досвіду як наслідок, зближенню російського і західного підходів до управління і дослідженню ризиків.

Засобами дозволу ризиків є запобігання їх, утримання, передача, зниження рівня.

Уникання ризику означає просте відхилення від заходи, що з ризиком. Проте запобігання ризику для інвестора найчастіше означає відмови від прибутку.

Утримання ризику - це залишення ризику за інвестором, тобто. з його відповідальності. Так, інвестор, вкладаючи венчурний капітал, заздалегідь впевнений, що може рахунок власних коштів покрити можливу втрату венчурного капіталу.

Передача ризику означає, що іноземний інвестор передає відповідальність за ризик комусь іншому, наприклад страхової компанії.

Для зниження ступеня ризику застосовуються різні прийоми. Найпоширенішими є:

- диверсифікація;

- придбання додаткової інформації про вибір і результатах;

- лімітування;

-самострахование;

- страхування;

Диверсифікація є процес розподілу інвестованих коштів між різними об'єктами вкладення капіталу, які безпосередньо пов'язані між собою, із метою зниження ступеня ризику й гіркоти втрат доходів.

Диверсифікація дозволяє уникнути частина ризику під час розподілу капіталу між різноманітними видами діяльності.

> Лімітування - це встановлення ліміту, тобто. граничних сум витрат, продажу, кредиту та т. п. Лимитирование є важливим прийомом зниження ступеня ризику вживається банками під час видачі позичок, під час укладання договору на овердрафт тощо. Хозяйствующими суб'єктами його під час продажу товарів у кредит, наданні позик, визначенні сум вкладення капіталу тощо.

Самострахування означає, що підприємець воліє підстрахуватися сам, ніж купувати страховку в страхової компанії. Цим він заощаджує на витратах капіталу за страхуванню. Самострахование є децентралізовану форму створення натуральних і надходження страхових (резервних) фондів ухозяйствующем суб'єкт, особливо у, чия діяльність схильна до ризику. Самострахование логічно, коли вартістьстрахуемого майна щодо невелика проти майновими і фінансовими параметрами бізнесу. Наприклад, великої корпорації недоцільно через страхової компанії страхувати від пожежі своє устаткування, яке встановлено у невеликому орендованому нею приміщенні. Самострахование також можна буде, коли ймовірність збитків надзвичайно мала, коли фірма володіє велику кількість однотипного майна. Так, транснаціональні нафтові компанії, володіють кількома сотнями танкерів, практикують самостраховку. Розрахунок дуже проста і логічний: втрата одного танкера на рік, що мало ймовірно, обійдеться компанії дешевше, ніж плата страхових внесків на танкери.

Сутність страхування виявляється у тому, що іноземний інвестор готовий відмовитися частково доходів, щоб уникнути ризику, тобто. готовий сплатити зниження рівня ризику нанівець.

При виборі конкретного кошти дозволу ризику підприємство має виходити з таких принципів:

- не можна ризикувати більше, ніж це може дозволити власний капітал;

- не можна ризикувати багатьом заради малого;

- слід передбачати наслідки ризику.

Застосування практично цих принципів означає, що завжди необхідно розрахувати максимально можливий збиток за даним видом ризику, потім зіставити його з обсягом капіталу підприємства, подвергаемого даному ризику, і далі зіставити весь можливий збиток із загальним обсягом власних фінансових ресурсів. І тільки зробивши останній крок, можливо, визначити, не спричинить даний ризик до банкрутства підприємства.

Питання про вибір оптимальної політики, спрямованої на зниження ризику, вирішується у межах мікроекономічної теорії. Відповідний результат говорить: оптимальна політика управління ризиком повинна бути такою, щоб граничні видатки реалізацію політики відповідали граничною корисності, доставленої її застосуванням [3].

3. Процес управління ризиками для підприємства

Розвиток науки управління ризиками значною мірою розглядається з позиції ризиків фінансових установ за умов відносно стабільній економічної кон'юнктури. Необхідність розгляду ризиків виробничих підприємств у нестабільних політичних, економічних та соціальних умовах потребує коригування існуючих принципів управління ризиками та будівництво додаткового обгрунтування ефективності використовуваних методів аналізу ризиків.

Однією з основних причин неефективного управління ризиками є ясних і чітких методологічних основ цього процесу. Аналіз наведених у літературі принципів управління ризиками показує їх розрізненість, а окремим спробам їх систематизації властиво безліч спірних моментів. Проте, аналіз досліджень у сфері методології управління ризиками з огляду на вимоги сучасної економіки дозволяє сформувати систему принципів управління ризиками:

- рішення, що з ризиком, має бути економічно грамотним й не надавати негативної дії на результати фінансово-господарську діяльність підприємства;

- управління ризиками має здійснюватися у рамках корпоративної стратегії організації;

- при управлінні ризиками прийняті рішення мають базуватися на необхідному обсязі достовірною інформацією;

- при управлінні ризиками прийняті рішення мають враховувати об'єктивні характеристики середовища, у якій підприємство здійснює своєї діяльності;

- управління ризиками має бути системного характеру;

- управління ризиками має передбачати поточний аналіз ефективності прийнятих прийняття рішень та оперативну коректуру набору використовуваних принципів, і методів управління ризиками.

Завданням якісного аналізу ризику є виявлення джерел постачання та причин ризику, етапів та виконання робіт, і під час яких виникає ризик, тобто:

- визначення потенційних зон ризику;

- виявлення ризиків, супутніх діяльності підприємства;

- прогнозування практичних вигод і мінуси можливих негативним наслідкам прояви виявлених ризиків.

Методи якісного аналізу можна розділити чотирма групи:

1. Методи, що базуються на аналізі наявну інформацію;

2. Методи збору нову інформацію;

3. Методи моделювання діяльності організації;

4. Евристичні методи якісного аналізу;

Підсумкові результати якісного аналізу ризику, своєю чергою, служать вихідної інформацією щодо кількісного аналізу.

На етапі кількісного аналізу ризику обчислюються числові значення ймовірності наступу ризикових подій і обсягу викликаного ними шкоди чи вигоди.

Розглядаючи всю сукупність методів кількісного аналізу ризиків, можна сказати, що «застосування конкретного методу залежить від багатьох чинників:

- кожному за типу аналізованого ризику є свої методи аналізу та конкретні особливості реалізації. Наприклад, під час аналізутехнико-производственних ризиків, що з відмовою устаткування найбільшого поширення отримали методи побудови дерев;

- для аналізу ризиків істотну роль грає об'єм і якість вихідних даних. Тож якщо є значна база даних із динаміціРОФ, можливо застосування методів імітаційного моделювання і нейронних мереж. Інакше найімовірніше застосування експертних методів чи методів нечіткою логіки;

- під час аналізу ризиків є важливим враховувати динаміку показників, які впливають рівень ризику. Що стосується аналізу ризиків на ринках у стані шоку ряд методів просто незастосовуваний;

- під час виборів методів аналізу слід сприймати до уваги як глибину розрахункових даних, а й обрій прогнозування показників, які впливають рівень ризику;

- велике значення має тут терміновість і технічні можливості проведення аналізу. Якщо розпорядженні аналітика є солідний обчислювальний потенціал і запас часу, можливо навчання нейронних мереж, моделювання методом Монте-Карло тощо;

- ефективність застосування методів аналізу ризику підвищується при формалізації ризику із єдиною метою математичного моделювання його на результати діяльності підприємства. Нині як економічні системи, а й промислові комплекси досягли такий складності, що часто розрахунок їх стійкості неможливий без елементів теорії ймовірностей;

- треба враховувати вимоги державних контролюючих органів щотижня до формування звітності про ризики. У разі, якби нормативному рівні потрібно використання методів імітаційного моделювання, їх застосування обов'язково.

Усе сказане вище дозволяє зробити висновок у тому, що з ефективного аналізу усього розмаїття ризиків діяльності підприємства необхідно застосовувати ціле пасмо методів, що, своєю чергою, підтверджує актуальність розробки комплексного механізму управління ризиками.

За сучасних умов господарювання, що характеризуються політичної, економічної та соціальній нестабільністю існуюча для підприємства систему управління повинна мати механізм управління ризиками [5].

Першим етапом формування механізму управління ризиком для підприємства є створення службириск-менеджмента. На сьогоднішньому етапі розвитку російської економіки метою цієї служби є мінімізація втрат у вигляді моніторингу діяльності підприємства, аналізу відновлення всього комплексуРОФ, вироблення рекомендацій зниження ризиків й контролю над виконанням. У цьому важливо визначити місце служби в організаційну структуру підприємства, визначити правничий та обов'язки її персоналові та проінформувати співробітників про функції служби й характері її діяльність.

Джерелами інформації, настановленим аналізу ризику, є:

- бухгалтерська звітність підприємства. Дані документи (баланс, звіт про прибутків і збитках, про рух коштів тощо) у стиснутій формі містять всю офіційну інформацію про підприємство - стан основних фондів, рівень запасів матеріалів та готовою продукції, величину дебіторської та внутрішньої кредиторської заборгованостей, фінансові результати діяльності підприємства міста і інше. Аналіз бухгалтерської звітності підприємства дозволить виявити значну частину ділових, кредитних, організаційних ризиків;

- організаційну структуру і штатний розклад підприємства. Аналіз цієї інформації дозволяє виявляти організаційні ризики, карти технологічних потоків (>технико-производственние ризики), договори і контракти (ділові і юридичні ризики) ;

- собівартість виробництва. Її аналіз дає змоги виявити переважна більшістьРОФ і побачити грошовий вираз втрат через виникнення ризикових ситуацій;

- фінансово-виробничі плани підприємства. Повнота їх виконання дає можливість комплексно оцінити стійкість підприємства до всієї сукупності ризиків.

Соціально-економічна нестабільність (>СЕН), за умов якої діють підприємства, вносить своїх коректив, як і діяльність господарюючих суб'єктів, і у механізм управління ризиками підприємств. У цьому простежити її у обсязі практично неможливо, але визначити аспекти його впливу деякі ризики цілком реальне.

Після закінчення збору інформації, настановленим аналізу ризиків, службариск-менеджмента зможе реально оцінити динаміку показників діяльності підприємства з урахуванням впливів зовнішніх й наявність внутрішніх соціально-економічних і розширення політичних чинників, що дозволить усебічно і професійно спрогнозувати майбутнє стан ринкової кон'юнктури, і реально оцінити можливі ризики.

Логічним продовженням роботи службириск-менеджмента має стати формування програми заходів із управлінню ризиками, розробки якої має бути враховано таке:

- розмір можливої шкоди та її ймовірність;

- існуючі механізми зниження ризику, запропоновані державою та йогопроизводственно-економическая ефективність;

-производственно-економическая ефективність запропонованих службою заходів щодо зниження ризиків;

- практична можливість заходів у рамках виділеного ліміту коштів;

- відповідність заходів програми існуючим нормативних актів, цілям довгострокового і короткострокового планування розвитку підприємства міста і основним напрямам його фінансової політики;

- суб'єктивне ставлення до ризику розробників програми розвитку й керівництва підприємства.

Під час розробки програми заходів із управлінню ризиками фахівцям службириск-менеджмента слід поступово переорієнтовуватися під максимальну уніфікацію формованих оцінок рівня ризику, виражену у формуванні універсальних параметрів, характеризуючих обсяг можливої шкоди. Як таких параметрів найдоцільніше використовувати впливу ризиків на фінансові потоки і стан підприємства.

Завершальним етапом розробки програми є формування комплексу заходів щодо зниження ризиків, із зазначенням планованого ефекту від своїх реалізації, термінів впровадження, джерел фінансування та осіб, відповідальних у виконанні даної програми. Програма обов'язково має бути затверджена керівництвом підприємства міста і враховано прифинансово-производственном плануванні.

У процесі реалізацію програми фахівці службириск-менеджмента мають здійснювати аналіз ефективності прийнятих прийняття рішень та за необхідності забезпечувати коригування цілей і коштів мінімізації ризиків. У цьому рекомендується акумулювати усю інформацію помилки і недоліках розробки програми, що проявилися у її реалізації. Такий підхід дозволятиме провести розробку наступних програм заходів щодо зниження ризиків більш якісному рівні за використанням нових отриманих знання ризик.

Висновки

Багатогранність поняття «ризик» обумовлена розмаїттям чинників, характеризуючих як особливості конкретної діяльності, і специфічних рис невизначеності, за умов якої ця діяльність здійснюється. Виявити загально утворюючі чинники ризиків дуже складно. По-перше, більшість ризиків має як загальні чинники, і специфічні. По-друге, конкретний ризик може мати різні причини виникнення залежно від виду комерційної організації.

Викладене дозволяє зробити висновок у тому, що механізм управління ризиками підприємства у сучасних умов повинен мати чітку ієрархічну структуру із необхідністю її коригування за підсумками реалізацію програми заходів щодо зниження ризиків і з урахуванням змінюються чинників впливу.

Список використаних джерел

1. Балабанов І. Т. Риск-менеджмент. - М. : Фінанси і статистика, 2006.

2. Грабовий П. Р.. Ризики в сучасному бізнесі. - М. : Аланс, 2004.

3. Градов А. П. та інших. Стратегія і тактика антикризового управління фірмою. -Спб. : Спеціальна література. -2006.

4. Романов У. З. Риск-менеджмент за умови розвитку підприємства // Теорія і практика реструктуризації підприємств: Збірник матеріалів Всеросійської науково-практичній конференції. Пенза, 2011 р.

5. Романов У. З. Поняття ризиків та його класифікація як основний елемент теорії ризиків- 2010 р.

Размещено на Allbest.ru