Економічна оцінка природно-ресурсного потенціалу

Размещено на http://www.allbest.ru/

План

Вступ

1. Природно-ресурсний потенціал як економічна категорія: сутність та зміст

2. Методологічні основи та методичні підходи до визначення ефективності природно-ресурсного потенціалу

3. Основні засади раціонального природокористування

4. Основні шляхи підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу

Висновки

Список використаної літератури

Вступ

На всіх етапах розвитку виробництво матеріальних благ є процесом взаємодії людей і природи. В умовах науково-технічного прогресу очевидним є її посилення. Подальший розвиток продуктивних сил неминуче пов'язаний із включенням у господарський обіг дедалі більшої кількості природних ресурсів.

Питання природно-ресурсного потенціалу України вивчали відомі вітчизняні вчені - М.М. Паламарчук, О.Т. Діброва, А.Н. Алимов, Ф.Д. Заставний, С.А. Генсірук, О.М. Маринич, П.Г. Шищенко, І.О. Горленко, М.Г. Ігнатенко. Нині особливо актуальними є наукові дослідження необхідності формування дієвого економічного механізму використання природних ресурсів.

Природно-ресурсний потенціал включає елементи природного середовища:

1) природні ресурси, тобто елементи природного середовища, які беруть безпосередню участь у матеріальному виробництві і невиробничій діяльності;

2) природні умови - елементи природного середовища, які не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві.

Найчіткіше визначення природних умов і ресурсів дав О.О. Мінц. На його думку, природні умови - це тіла й сили природи, які за певного рівня розвитку продуктивних сил є істотними для життя та діяльності людського суспільства у виробничій і невиробничій сферах.

Природні ресурси - це тіла й сили, які на певному рівні розвитку продуктивних сил і вивченості можуть бути використані для задоволення потреб людського суспільства у формі безпосередньої участі в матеріальній діяльності. Придатні для використання, але при наявному рівні вивченості території ще не досліджені ресурси називаються потенційними. Принципова відмінність між природними умовами і ресурсами полягає в тому, що перші розглядаються як сукупність властивостей, які полегшують або ускладнюють розвиток виробництва, а другі - беруть участь у процесі виробництва і відповідно виступають предметами праці.

1. Природно-ресурсний потенціал як економічна категорія: сутність та зміст

Україна - одна з найбільших держав світу. Вона займає в Європі друге (після Росії) місце за територією - 603,7 км?. Природні ресурси України значні і різноманітні, вони відносно добре вивченні, інтенсивно розробляються і використовуються у господарській діяльності. Цьому сприяє значна територіальна концентрація виробництва й населення, високий рівень розвитку продуктивних сил, вигідне економіко-географічне положення, унікальність природних ресурсів, зокрема мінеральних, земельних, рекреаційних. природний ресурсний потенціал ефективність

Наростаючі темпи використання природних ресурсів зумовлюють проблему раціонального використання, розширеного відтворення та охорони природних ресурсів. Негативні екологічні наслідки без господарського використання ресурсного потенціалу природи стають все більш відчутними.

Основними показниками економічної ефективності використання, відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу регіону є їх частка у земельній території держави, обсязі валової і товарної продукції, вартості людського потенціалу, прибутку. Досягнення науково-технічного прогресу відкривають нові можливості залучення у виробництво нових видів та більш повного використання залучених у процес суспільного виробництва природних ресурсів.

Види природних ресурсів:

* земельні ресурси;

* агрокліматичні ресурси;

* мінерально-сировинні ресурси;

* рудні ресурси;

* нерудні ресурси;

* водні ресурси;

* лісові ресурси.

2. Методологічні основи та методичні підходи до визначення ефективності природно-ресурсного потенціалу

Розвиток ринкових відносин в агропромисловому комплексі, зокрема його другій сфері (сільськогосподарському виробництві), потребує економічної (грошової) оцінки природних ресурсів, особливо земельних угідь продовольчого призначення.

При економічній оцінці необхідно врахувати диференціальну ренту 1 і 2 та абсолютну ренту. При економічній оцінці природно-ресурсного потенціалу необхідним є визначення критерію і системи показників характеристики рівня віддачі та використання.

Критеріальним виміром економічної оцінки ефективності використання, відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу є вартісна форма її виразу, яка визначається шляхом відношення валового внутрішнього продукту за певний період до обсягу сукупних витрат природних ресурсів Економічну оцінку використання, відтворення та охорони природно-ресурсного потенціалу доцільно проводити за наступною системою показників:

* площа та частка у загальній площі земель сільськогосподарських угідь;

* урожайність та продуктивність одиниці земельних угідь в рослинництві;

* продуктивність худоби та птиці;

* виробництво продукції тваринницької галузі на одиницю сільськогосподарських угідь;

* прибуток та рівень рентабельності сільськогосподарського виробництва в галузевому розрізі;

* прибуток та рівень рентабельності виробництва сировини для харчової промисловості та виробництва продуктів харчування;

* обсяг спожитої води;

* капіталовкладення та поточні витрати на розширене відтворення та охорону водних ресурсів, надр, лісових ресурсів, атмосферного повітря.

3. Основні засади раціонального природокористування

Природокористування - це сукупність усіх впливів людства на природу, до яких належать заходи щодо освоєння, перетворення і охорони природи.

Раціональне природокористування спрямоване на забезпечення умов існування людства і отримання матеріальних благ, запобігання можливих шкідливих наслідків людської діяльності, на підтримання високої продуктивності природи та охорону і економне використання її ресурсів.

Нераціональним є таке природокористування, коли вплив людини на природу призводить до знесилення її відновлювальних властивостей, зниження якості і вичерпання природних ресурсів, забруднення навколишнього середовища.

Структурна особливість природокористування полягає в тому, що воно набирає різних форм залежно від типів природних ресурсів. При використанні практично невичерпних ресурсів (енергії Сонця і підземного тепла, припливів і відпливів) раціональність природокористування вимірюється перш за все найменшими експлуатаційними витратами і найбільшим коефіцієнтом корисної дії. Для ресурсів вичерпних і невідновних (наприклад, нафта, мінерали) важливими є комплексність і економічність добування, скорочення відходів.

Можна виділити два етапи розробки і реалізації проблеми. Перший - програма першочергових заходів, другий - довгострокова програма переходу до системи раціонального природокористування.

Першочергові заходи: створення системи контролю за якістю середовища, урахування заходів з охорони природи при розробці народногосподарських планів, заходів з формування екологічної культури населення.

Довгострокова програма - це програма переходу виробництва до більш високого ступеня розвитку. Сюди належать питання економічної оцінки природних ресурсів, питання створення систем управління ресурсами біосфери, виявлення напрямів і темпів природного і антропогенного розвитку природи в найближчому майбутньому і в перспективний період.

4. Основні шляхи підвищення ефективності використання природно-ресурсного потенціалу

Нераціональне природокористування в агропромисловому комплексі України є наслідком екстенсивного характеру розвитку економіки, невідповідності між розміщенням природно-ресурсного та соціально-економічного потенціалу. Тому стає актуальною необхідність оптимізації природокористування, оздоровлення його стану, обґрунтування основних напрямів, виявлення резервів та визначення шляхів підвищення ефективності використання природних ресурсів.

Важливою проблемою є розробка принципово нової екологічної стратегії соціально-економічного розвитку країни, визначення пріоритетів у сфері екології на державному, регіональному, місцевому рівні. В основу екологічної стратегії соціально-економічного розвитку необхідно закласти наступні основні принципи:

* пріоритет екології над економікою;

* пріоритет екологічних критеріїв показників і вимог над економічними;

* раціональне поєднання ринкових і державних, економічних та адміністративних інструментів і важелів регулювання екологічних відносин;

* оптимальне та взаємоузгоджене застосування методів галузевого і територіального управління природокористуванням і охороною навколишнього природного середовища;

* перенесення центру ваги та відповідальності за розв'язання ресурсно-екологічних проблем на місцеві органи влади і управління;

* інтеграція екологічного та економічного підходів до розвитку і розміщення продуктивних сил у єдиний еколого-економічний підхід шляхом розробки та застосування у практиці господарської діяльності еколого-економічних нормативів, показників, стандартів і вимог;

* чітке визначення державних, регіональних та місцевих екологічних пріоритетів на різні строки прогнозування соціально-економічного розвитку та основних напрямів вирішення екологічних проблем.

Основними напрямами еколого-економічної політики держави з метою реалізації цілей сталого розвитку є наступні:

* врахування вимог екологічної безпеки при здійсненні структурної перебудови;

* формування якісної структури споживання на основі принципів раціональності та безвідходності;

* перехід до загальної системи платного природокористування;

* регіональний, а не галузевий підхід до охорони природи.

Основними шляхами підвищення ефективності використання природних ресурсів продовольчого комплексу є наступні:

* моніторинг природного середовища;

* науково обґрунтоване регіональне розміщення народногосподарського виробництва;

* поглиблення регіональної спеціалізації;

* здійснення заходів з екологізації виробництва;

* забезпечення оптимізації структури сільськогосподарських угідь;

* перехід від затратного до ресурсо та енергозберігаючого господарювання;

* формування економічної збалансованості аграрного виробництва в регіонах з урахуванням їх природно-ресурсного потенціалу;

* дотримання вимог екологічної безпеки;

* застосування екологічно-прогресивних технологій;

* здійснення заходів з підвищення родючості ґрунтів.

Висновки

При написанні даної роботи я прийшла до таких висновків:

Нині актуальною є реалізація концепції ресурсозбереження в розвитку господарства країни. Ресурсозбереження полягає в забезпеченні зростання корисних результатів виробництва при стабільності матеріальних витрат.

Треба здійснювати трансформацію структури виробництва засобів і предметів праці. Найскладнішим нині є формування активної інвестиційної діяльності у сфері розробки та освоєння ресурсозберігаючих, мало та безвідходних технологій використання сировини.

Використання в економічній системі природних ресурсів вимагає їх адекватної оцінки.

Існує два основних види оцінки: технологічна (виробнича) і економічна.

При технологічній оцінці виявляється ступінь придатності ресурсів до того чи іншого виду людської діяльності з урахуванням сучасної або перспективної технології їх використання. Нерідко технологічна оцінка виражається в балах та категоріях. Вона здійснюється, як правило, перед економічною.

Економічна оцінка природних ресурсів - необхідний етап для забезпечення їх ефективного використання. Визначилися дві групи економічних оцінок:

перша - характеризує економічні результати використання природних ресурсів;

друга - економічні наслідки дії на навколишнє природне середовище (переважно це економічні втрати від забруднення чи порушення природного середовища).

Для економічної оцінки природних ресурсів застосовують передусім методичні підходи, засновані на категоріях ренти та ефективності.

Список використаної літератури

1. Качан Є.П., Пушкар М.С. Розміщення продуктивних сил України: Підручник, Київ, видавничий Дім "Юридична книга", 2001. - 547 с.

2. Розміщення продуктивних сил: Підручник / За ред. Є.П. Качана. - К.: Вища школа, 1998. - С. 4-10.

3. Український інвестиційний журнал "Welcome". - Київ. - 1997. - Лютий. - №1-2.

4. Український інвестиційний журнал "`Welcome". - Київ. - 1997. - Січень. - №1-2.

5. Шаблій О.І. Математичні методи в соціально-економічній географії. - Львів: Світ, 1994. - 304 с.

6. http://www.refine.org.ua/pageid-4685-1.html.

7. http://www.vuzlib.net/rps/17.htm.

8. http://www.ukrreferat.com/index.php?referat=10764.

9. http://ua.textreferat.com/referat-9200.html.

Размещено на Allbest.ru