Ринкові економічні системи

Размещено на http://www.allbest.ru/

Ринкові економічні системи

ринковий система національний економіка

Сучасний етап розвитку вітчизняної економіки характеризується глибокими ринковими перетвореннями усіх її сфер. Ринкова трансформація протікає з певними труднощами ї супроводжується економічним спадом і, навіть, певною деградацією національної економіки. Причин негативного ходу ринкових перетворень в Україні багато, серед них такі, як недостатній розвиток економічної теорії перехідних економік і формування змішаних економічних систем. У комплексі завдань становлення і розвитку економічної теорії перехідних економік однією з центральних є дослідження проблем становлення, функціонування та розвитку ринкових економічних систем.

У сучасній економічній літературі (як у вітчизняній, так і в зарубіжній) нагромаджений значний досвід дослідження проблем становлення, функціонування та розвитку ринкових економічних систем. Однак у західній економічній літературі ця проблема досліджується в «матеріалі» сучасних розвинутих західних економік, а у вітчизняній економічній літературі ринкові економічні системи вивчаються дещо абстрактно, у відриві дослідження проблем формування в Україні змішаної економічної системи. В цій дисертаційній роботі ми прагнемо в міру наших сил і можливостей ліквідувати цю прогалину, або зробити хоча б деякі кроки в даному напрямку, в розвитку економічної теорії ринкових систем.

Об'єкт та предмет дослідження. Об'єктом дослідження в дисертаційній роботі виступають ринкові економічні системи в перехідних економіках. Предмет дослідження - вивчення найзагальніших принципів становлення, функціонування та розвитку ринкових економічних систем і на цій основі формування змішаних економічних систем.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. За результатами дослідження були підготовлені пропозиції до наукових тем, що виконувались працівниками Львівської комерційної академії та інших навчальних і наукових закладів м. Львова: 1.Проблеми функціонування та розвитку економічних систем (науковий керівник - професор Г. І. Башнянин). 2. Перехідні економічні системи (науковий керівник- професор Г.І. Башнянин). 3.Системи еконономічного виміру (науковий керівник- професор Г.І.Башнянин). 4. Перспективи розвитку споживчої кооперації в ринковому середовищі (науковий керівник - професор В.В.Апопій).

Мета і задачі дослідження. Метою дослідження є виявлення найзагальніших принципів становлення, функціонування та розвитку ринкових систем у перехідних економіках. В процесі реалізації цієї мети розв'язуються такі завдання:

1. Здійснюється загальнотеоретичний аналіз історичної еволюції товарних економічних систем, а також їх функціонально-історична типологізація.

2. На основі розв'язання цього першого завдання досліджуються найзагальніші принципи становлення, функціонування та розвитку ринкових економічних систем.

3. Виходячи з загальнотеоретичних позицій, ставиться завдання здійснити функціонально-історичну типологізацію ринкових економічних систем, а також виявити найзагальніші принципи їх функціонування та розвитку в перехідних економіках.

4. У контексті теоретичного дослідження проблем становлення, функціонування та розвитку ринкових економічних систем вивчаються цінові економічні системи як центральна ланка і підсумкова форма перших.

5. Цінові економічні системи також досліджуються в контексті їх історичного становлення, функціонування та розвитку і на цій основі здійснюється відповідна їх функціональна історична типологізація.

6. У процесі загальнотеоретичного аналізу цінових економічних систем в перехідних економіках здійснюється спроба розробити рекомендації щодо формування раціональної практики ринкового ціноутворення в перехідних економіках.

Методологічна основа дослідження. Нею виступає, по-перше, методологія системного аналізу, по-друге, методологія мікро- і макро-економічного аналізу, по-третє, класичні, посткласичні і сучасні теорії ринкових систем.

Теоретична основа дослідження. В дисертаційній роботі аналіз проблем становлення, функціонування та розвитку ринкових економічних систем здійснюється на основі класичної, посткласичної і сучасних теорій ринкових систем, а також праць вітчизняних і зарубіжних авторів з ринкової проблематики за останній час.

Наукова новизна одержаних результатів. Зміст наукової новизни дослідження полягає в розробці функціональної типологізації товарних економічних систем з позицій їх становлення та розвитку в перехідних економіках. З позицій еволюції товарних економічних систем аналізуються основні функціональні типи ринкових економічних систем і особливості їх розвитку в перехідних економіках.

У контексті дослідження проблем становлення, функціонування та розвитку товарних і ринкових економічних систем здійснюється теоретичний аналіз основних функціональних типів цінових економічних систем і на цій основі розробляються рекомендації щодо формування раціональної практики ціноутворення в перехідних економіках.

Теоретичне значення одержаних результатів. Основні положення дисертаційної роботи можуть бути використані при формуванні основ економічної теорії перехідних систем, а також у навчальному процесі при викладанні фундаментальних економічних дисциплін.

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження можуть бути використані при формуванні державної політики регулювання ринкових і цінових систем у перехідних економіках на регіональному і загальнодержавному рівнях. Деякі положення дисертаційної роботи були використані при розробці регіональних програм розвитку національної економіки.

Особистий внесок здобувача. До основних наукових результатів, які становлять особистий здобуток дисертанта і виносяться на захист, є:

Функціональна типологізація товарних економічних систем і визначення їх характеру в перехідних економіках.

Функціональна типологізація ринкових економічних систем і виявлення загальних принципів їх становлення, функціонування та розвитку в перехідних економіках.

Дослідження загальних принципів функціонування цінових систем у перехідних економіках і розробка рекомендацій щодо їх раціонального державного регулювання.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження було апробовано на міжнародних і всеукраїнських науково-практичних конференціях: «Економетричні методи і моделі в економіці: теорія і практика» (Львів, 1998); «Застосування обчислювальної техніки, математичного моделювання та математичних методів у наукових дослідженнях» (Львів, 1996): «Сучасні інформаційні технології» (Львів, 1995).

Публікації. За результатами дисертаційного дослідження опубліковано 13 праць загальним обсягом 2,4 д.а. (особисто автора - 2.0 д.а.), зокрема: 5 статей у фахових наукових виданнях, 6 статей у матеріалах конференцій, 2 тези науково-практичних конференцій.

Обсяг і структура роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків і списку використаних джерел (128 позицій). Робота містить 8 таблиць і 59 рисунків. Матеріали дисертаційної роботи викладено на 176 сторінках машинописного тексту.

У першому розділі «Товарні економічні системи і становлення ринкових структур» аналізується з загальнотеоретичних позицій проблема становлення, функціонування та розвитку товарних економічних систем.

1.1. Ринкові економічні системи історично сформувалися в процесі становлення і розвитку товарних економічних систем. Товарні економічні системи - це такі системи, в яких значна частина продуктів і послуг, що виготовляються в певній господарській структурі, товаризується, тобто перетворюється в товари. В сучасній інтерпретації товар - це такий продукт певної господарської діяльності, який надходить у споживання через ринкову систему. Він має певну цінність (вартість), яка визначається співвідношенням граничних витрат на його виготовлення і граничної корисності в процесі його споживання.

1.2. Товарні економічні системи як об'єктивну основу розвитку ринкових економічних систем можна умовно поділити на кілька типів. Тип перший - це недосконалі (нечисті, неповні) товарні економічні системи, в яких товаризується лише частина продуктів і послуг. Тип другий - це досконалі (чисті, повні) товарні економічні системи, в яких товаризується майже вся маса продукції і послуг, що виготовляються. В процесі історичного переходу від недосконалих до досконалих товарних економічних систем і відбувся процес становлення ринкових структур і ринкових економічних систем загалом. Ринкові економічні системи - це такі системи, які сформувалися одночасно із становленням і розвитком товарних економічних систем і які становлять собою певну систему зв'язків між покупцями (споживачами) і продавцями (виробниками) товарів і послуг.

1.3. В історичному розвитку товарних економічних систем можна виділити три історичних періоди. Перший період - це становлення і розвиток простої товарної економічної системи. Проста товарна економічна система базується на індивідуальній власності працівників і їх власної праці. Другий період - це становлення і розвиток капіталістичної товарної системи, в якій використовується наймана праця і порушується тотожність відносин власності і праці (працівники вже не обов'язково є власниками ресурсів виробництва). Третій період - це трансформація товарної економічної системи в посттоварну економічну систему. Постоварна економічна система - це така економічна система, яка базується, по-перше, на інтегрованих формах власності (акціонерних, корпоративних, монополістичних тощо), по-друге, на інтеграції праці (а не тільки диференціації праці як у товарних системах), по-третє, вона розвивається на основі не тільки спеціалізації, але й диверсифікації праці і капіталу, по-четверте, в них переважають процеси демонополізації, децентралізації, деконцентрації і соціалізації, по-п'яте, в цих системах обіг товарів і послуг здійснюють паперові і кредитні (депозитні) гроші.

1.4. З позиції соціально-економічної основи сучасні товарні економічні системи є посткапіталістичними або постсоціалістичними, як в Україні. А з позицій технічної основи вони є або індустріальними, або постіндустріальними. В Україні на сучасному етапі розвитку економіки товарна економічна система має квазіпостіндустріальний характер. З позицій характеру регуляції сучасні товарні системи бувають змішаними і перехідними. На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки формується перехідна товарна економічна система.

1.5. У своєму історичному розвитку товарні економічні системи еволюціонуються від недосконалих до досконалих. В недосконалих системах товаризується лише частина продуктів і послуг, а в досконалих - майже всі продукти і послуги. Однак у теоретичному аналізі товарних економічних систем їх вивчення доцільніше здійснювати в розрізі «чисті-реальні» системи. Чистими називають такі товарні економічні системи, в яких товаризуються абсолютно всі продукти і послуги, а реальними - такі системи, в яких товаризується лише певна частина продуктів і послуг.

1.6. За ступенем товаризації благ і послуг можна виділити три різновиди чистих товарних економічних систем. По-перше, це цілковито чисті товарні економічні системи, в яких товаризуються всі блага і послуги, по-друге, це квазічисті товарні економічні системи, в яких незначна частина благ і послуг не товаризується, і, по-третє, це такі чисті товарні економічні системи, які мають тенденцію до перетворення у змішані економічні системи. Відповідно до цього у національній мікроекономічній системі виділяють три сектори: чистий, квазічистий і нечистий. За соціально-економічною основою чисті товарні економічні системи бувають капіталістичними і посткапіталістичними або соціалістичними і постсоціалістичними. Останні формуюються в умовах домінантної ролі такої державної власності, яка посилено доповнюється приватною власністю. В розвинутих західних економіках чистий товарний сектор має тенденцію до звуження, у зв'язку з тим, що розширюється суспільний і квазісуспільний сектори економіки.

У перехідній економіці України на сучасному етапі її розвитку чистий товарний сектор економіки, навпаки, розширюється за рахунок відповідного скорочення суспільного і квазісуспільного секторів економіки.

1.7. На основі певної трансформації чистої товарної системи формується реальна або змішана товарна економічна система, в якій досить значним є позатоварний або позаринковий сектор економіки. На відміну від чистої товарної економічної системи, реальна товарна система функціонує в умовах конкретного чи контрактного ринку, на якому ринкова ціна формується апріорно на контрактній основі і в результаті певного компромісу між виробниками і споживачами продукції. В реальних товарних системах значним є позаринковий чи позатоварний сектор, в якому виділяють суспільний і квазісуспільний сектори. Залежно від співвідношення ринкового і позаринкового секторів у складі реальних товарних систем виділяють кілька їх видів. Вид перший - це реальні товарні системи, в яких питома вага товарного сектора є незначною і в яких абстрактний ринок підпорядковує собі конкретний. Товарні реальні системи в розвинутих країнах були панівними до кінця другої половини ХХ ст. Вид другий - це посттоварні реальні економічні системи, які почали формуватися в розвинутих країнах у другій половині ХХ ст. і в яких значну питому вагу займає нетоварний сектор, а в складі ринкового сектора домінує конкретний ринок. Реальні товарні економічні системи є ефективнішими від чистих систем в довготривалому і в гіпердовготривалому ринковому періодах і в соціальному плані. Посттоварні реальні економічні системи є ефективнішими від товарних реальних економічних систем в довготривалому і гіпердовготривалому ринковому періодах, а також в соціальному плані. В Україні на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки економічна система може бути кваліфікована як квазіпосттоварна, тобто така, яка деякою мірою вже перетворена в посттоварну.

1.8. Ринкова економічна система на сучасному етапі розвитку національних економік у найрозвинутіших країнах формується і розвивається в умовах становлення і розвитку посттоварних економічних систем. Посттоварна економічна система виникає на основі трансформації товарної економічної системи. Найхарактернішою особливістю посттоварної економічної системи є те, що вона функціонує і розвивається в умовах конкретного ринку, в якому його агенти вступають між собою в економічний контакт до початку виготовлення благ і послуг. Основним економічним параметром конкретного ринку є контрактна ціна, яка формується за схемою «економічні витрати - плюс «. При формуванні контрактної ціни важливу роль відіграє ціна часу, чи ціна споживання, яка визначається величиною вмінених витрат (недотриманого грошового доходу, або недооотриманої грошової вигоди споживачів).

1.9. В умовах посттоварної економічної системи у зв'язку з тим, що рівень контрактних цін майже ніколи не збігається з рівнем конкурентних цін, порушується система розподілу ресурсів, в одній сфері національної економіки має надлишковий, а в іншій - недостатній (дефіцитний) розподіл ресурсів. Посттоварний сектор у розвинутих економіках має значну питому вагу, він охоплює переважно галузі, в яких виготовляються інвестиційні товари, а також споживчі товари довготривалого використання («тверді» споживчі товари).

1.10. Можна виділити два основних типи сучасних посттоварних економічних систем. Тип перший - це посткапіталістичні посттоварні економічні системи, які є характерними для найрозвинутіших в економічному відношенні країн Заходу і які функціонують в умовах домінантної ролі приватної власності і ринкового регулювання економічних процесів, а також значного суспільного і квазісуспільного секторів економіки. Тип другий - це постсоціалістичні посттоварні економічні системи, які почали формуватися в країнах реального колишнього соціалізму наприкінці 80-х - на початку 90-х років, і які функціонують в умовах поки що пріоритетної ролі державної власності і державного регулювання, однак в яких неухильно зростає роль приватної власності і ринкової регуляції.

У другому розділі «Функціональна структура ринкових економічних систем і проблеми їх типологізації» на основі попереднього вивчення проблем становлення, функціонування та розвитку товарних економічних систем здійснюється теоретичний аналіз ринкових економічних систем в контексті їх становлення, функціонування та розвитку в перехідних економіках.

2.1. За своєю функціональною структурою будь-яка ринкова економічна система складається із системи ринкового попиту і ринкової пропозиції. В короткотривалому ринковому періоді пріоритетну роль відіграє ринковий попит. Під ним прийнято розуміти шкалу або графік, які відображують ті обсяги продукції, які хоче і може викупити покупець на ринку за певними цінами і за певний період часу. Виділяють, по-перше, індивідуальний, або окремий, попит; по-друге, ринковий попит; по-третє, сукупний попит. Залежність між попитом і ціною обернена, однак конкретний характер цієї залежності визначається цілою системою факторів, серед яких є такі, як характер товару чи послуги, тривалість ринкового періоду, функціональний тип попиту, характер економічної системи загалом тощо. Закон попиту, тобто обернену залежність між попитом і ціною, пояснюють або законом граничної корисності, або ефектом доходу, або ефектом заміщення. Закон спадаючої граничної корисності може розглядатися як основна детермінанта дії закону попиту лише в короткотривалому ринковому періоді. В довготривалому ринковому періоді механізм дії цього закону доцільніше пояснювати ефектом доходу чи ефектом заміщення.

2.2. У сучасному економічному аналізі виходять з того, що цінові і ринкові системи є відносно тотожними і основним фактором формування попиту є ринкова ціна, яка задає форму кривої попиту. Факторами зміни обсягів індивідуального попиту виступають споживчі смаки покупців, кількість покупців на ринку, розмір грошового доходу споживачів, ціни на суміжні товари, очікування зміни цін, доходу та дефіциту. Крім перелічених факторів, на обсяги індивідуального попиту впливають також і фактори неекономічного характеру - психологічний, кліматичний, екологічний, політичний.

2.3. Сукупний попит формується також під впливом двох груп факторів. Перша група факторів - це цінові (рівень сукупних цін на продукцію), які визначають початковий рівень сукупного попиту, друга група - нецінові, серед яких найсуттєвіший попит на інвестиційні товари: саме він має найбільшу амплітуду коливань і тим самим зумовлює економічну нестабільність. В Україні 1991-1996 рр. найважливішим фактором впливу на обсяги сукупного попиту було знецінення фінансових і матеріальних активів. Знецінення національних грошей переважно позитивно впливає на обсяг національного сукупного попиту, оскільки стимулює експорт товарів.

2.4. Другою функціональною стороною будь-якої ринкової економічної системи є ринкова пропозиція, під якою розуміють криву або шкалу, яка відображає ті обсяги продукції, які спроможні поставити на ринок продавець за певними цінами і за певний відрізок часу. Ринкова пропозиція також буває індивідуальною, власне ринковою і сукупною. Основним фактором формування будь-якої пропозиції є ринкова ціна. Залежність між пропозицією і цінами є прямою і її в літературі визначають як закон пропозиції. Дія закону пропозиції пояснюється або законом зростаючих граничних витрат, або так званою стимулюючою функцією ринкової ціни. Закон спадаючих граничних витрат свій вплив проявляє в короткотривалому ринковому періоді, впродовж якого неможливим є технічне і технологічне вдосконалення виробничих процесів.

2.5. За кейнсіанською економічною теорією, крива сукупної пропозиції має форму оберненої англійської літери «L», а характер залежності між рівнем сукупних цін і обсягом сукупної пропозиції визначається ступенем зайнятості ресурсів. В умовах неповної зайнятості ресурсів і неповних обсягів виробництва цінова еластичність сукупної пропозиції є високою, в умовах умовно-повної зайнятості ресурсів і умовно-повних обсягів сукупного виробництва цінова еластичність сукупної пропозиції є помірною, а в умовах повної зайнятості ресурсів і повних обсягів сукупного виробництва сукупна пропозиція є абсолютно нееластичною. Останній випадок пояснюється зростанням дефіцитності більшості ресурсів і сукупних витрат споживачів. Якщо сукупна ціна і її рівень формує початковий рівень сукупної пропозиції, то нецінові фактори, які переважно мають витратний характер, змінюють обсяги сукупної пропозиції і зміщують графік сукупної пропозиції вліво і вверх або вправо і вниз. Крива сукупної пропозиції залежить від характеру економічного циклу. В умовах нормального, чи звичайного, економічного циклу, характерного для найрозвинутіших країн, вона має традиційний кейнсіанський характер. Сучасна економіка України функціонує і розвивається в умовах так званого аномального економічного циклу, який від звичайного відрізняється тим, що період економічного спаду є дуже тривалим і надзвичайно глибоким. Крива сукупної пропозиції в Україні характеризується ще і тим, що зменшення обсягів сукупної пропозиції супроводжується зростанням рівня сукупних цін.

2.6. Характер кривої сукупної пропозиції залежить від тривалості ринкового періоду. В короткотривалому періоді вона має іншу форму, ніж в довготривалому. В короткотривалому - крива сукупної пропозиції має традиційну форму і формується в умовах «замороження» державного рівня заробітної плати і відсутності адаптивних чи раціональних очікувань. На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки крива сукупної пропозиції в короткотривалому плані формується в умовах низької еластичності заробітної плати до зміни рівня сукупних цін і слабо сформованої системи раціональних очікувань, а в розвинутих країнах її формування викликається недостатньою інформованістю споживачів при очікуванні зміни рівня цін на продукти і цілою низкою інституціональних факторів, таких як, наприклад, вплив системи трудових контрактів. У тих економічних умовах, в яких номінальна заробітна плата встигає зреагувати на зміну рівня сукупних цін на продукти, формується крива сукупної пропозиції в довготривалому плані. Вона зображає функціонування національної економіки в умовах раціональних очікувань, які передбачають упереджене підвищення (чи зниження) рівня номінальної заробітної плати відповідно до змін рівнів сукупних цін і сильну чутливість заробітної плати до зміни рівня цін як на зниження, так і на підвищення. В умовах раціональних очікувань можливе лише короткотривале коливання обсягів сукупного виробництва і рівня зайнятості стосовно їх потенційного і природного рівнів, яке викликається відхиленням фактичного рівня зміни сукупних цін на продукти від очікуваного, або з причини низької від'ємної еластичності заробітної плати на зниження.

В Україні економічна система перебуває на етапі деградації та економічного гіперспаду, а тому сукупна пропозиція може бути більш-менш точно виражена в термінах кейнсіанської моделі «сукупний попит - сукупна пропозиція», а не класичної чи неокласичної моделі, які зображають функціонування національної економіки в умовах повної зайнятості всіх ресурсів і потенційних обсягів виробництва.

2.7. Теоретичний аналіз ринкових економічних систем доцільно здійснювати за двома напрямами: по-перше, з позицій посилення їх концентрованості і відповідного зниження їх конкурентності, і, по-друге, з позицій посилення їх конкурентності і відповідного зниження їх концентрованості. Перший напрям передбачає поетапне вивчення чистих і реальних конкурентних ринкових економічних систем. Чиста конкурентна ринкова економічна система - це така економічна система, яка базується на інституті приватної власності і ринкової регуляції економічних процесів. Вони можуть бути кваліфіковані як капіталістичні системи, оскільки передбачають використання найманої праці і є слабо соціалізованими. В таких системах ринковий механізм регуляції має загальний характер. Чисті конкурентні економічні системи є також чистими товарними системами, бо у них всі продукти і послуги товаризуються, а товарне виробництво має загальний характер. Крім того, в них виготовляється переважно товаризована продукція, ринкова ціна не залежить від поведінки окремо взятого продавця, а вхід і вихід у галузь і з галузі є не обмежені ні в технологічному, ні в фінансовому чи правовому відношеннях. Чисті конкурентні економічні системи бувають, по-перше, власне чистими, квазічистими і нечистими. В розвинутих економіках набувають значного поширення квазічисті системи, а в перехідній економіці України формуються такі чисті конкурентні системи, які мають тенденцію до переродження в економічні системи з недосконалою конкуренцією. За сферою і рівнем формування чисті конкурентні системи поділяються на макроекономічні і мікроекономічні. Останні формуються лише в деяких сферах сучасної економіки, а перші були характерні для так званого дикого капіталізму. В умовах переходу до ринку сфера чистих конкурентних економічних систем розширюється.

2.8. Внаслідок певної історичної трансформації конкуруючих систем формуються реальні ринкові економічні системи (змішані системи), які базуються як на приватній, так і на державній власності і в яких значним є позаринковий, чи неринковий, сектор. Залежно від характеру співвідношення ринкового і позаринкового секторів виділяють такі типи реальних систем:

реальні ринкові системи, в яких неринковий сектор обмежується державним сектором в його вузькому чи власному розумінні (тобто відсутньою є державна підприємницька діяльність);

постринкові реальні змішані системи, в яких державний сектор економіки розширюється не тільки за рахунок суспільного і квазісуспільного секторів, й за рахунок розширення державної підприємницької діяльності.

Ринкові змішані економічні системи є більш ефективними, ніж постринкові, але тільки в економічному плані і в короткотривалому періоді.

2.9. У постринкових економічних системах, на відміну від ринкових систем, значно більшу роль відіграють державні методи регуляції, поступового пріоритетного значення набувають суспільний і квазісуспільний сектори, а також зростає роль і значення виробництва духовних благ і послуг. За своєю технологічною основою постринкова економіка є постіндустріальною, а за своєю соціально-економічною основою вона є посттоварною і посткапіталістичною, або постсоціалістичною. Економічною основою цієї системи є не абстрактний, а конкретний ринок, на якому економічні рішення приймаються апріорно, тобто до початку здійснення процесу виробництва, а ціна формується на контрактній основі. Виділяють два типи постринкових економічних систем - посткапіталістичні і постсоціалістичні. Перші виступають як ринково-державні економіки, а другі - як державно-ринкові. В Україні на сучасному етапі ринкового реформування економіки становлення постсоціалістичної постринкової економічної системи щойно почалося і здійснюється революційним шляхом.

2.10. Якщо аналізувати сучасні ринкові економічні системи з позицій посилення ступеня їх конкурентності, то можна виділити, по-перше, чисту монополістичну і чисту адміністративну системи, і, по-друге, реальну монополістичну і реальну адміністративну системи. Чисті монополістичні системи - це такі системи, соціально-економічною основою яких є акціонерна чи корпоративна власність, формуються вони в умовах чистого монополістичного ринку і в них ринковий механізм регуляції доповнюється монополістичним (корпоративним) і державним регулюванням. За ступенем концентрованості виробництва чисті монополістичні системи діляться на, по-перше, абсолютно чисті, в яких будь-яка конкуренція відсутня; по-друге, квазічисті, або майже чисті, в яких певна конкуренція вже допускається, і, по-третє, нечисті, чи квазінечисті, які мають тенденцію до переродження в недосконалі конкурентні системи. З позицій рівнів функціонування чисті монополістичні системи поділяють на макроекономічні і мікроекономічні. Перші формуються на основі так званих адміністративних монополій і для них характерні тотальний дефіцит, високий рівень прихованої інфляції, тотальна експлуатація ресурсів, гіпердеформована система розподілу ресурсів, продуктів і доходу. Другі охоплюють підприємства так званого суспільного користування, а в перехідних економіках вони також формуються в деяких галузях державного сектора.

2.11. Різновидом чистої монополістичної економічної системи є чисті адміністративні економічні системи, в яких адміністративні методи регуляції управління повністю витісняють ринкові. Залежно від ступеня заміщення ринкових методів адміністративними виділяють такі типи чистих адміністративних систем: по-перше, повні, чи завершені адміністративні системи (вони існували в колишньому СРСР); по-друге, квазічисті, чи напівчисті адміністративні системи, в яких певну роль відіграє ринок і які були сформовані в 40-80-х роках нашого століття в деяких країнах соціалістичного табору. Крім того, чисті адміністративні системи можуть мати соціалістичну або капіталістичну природу, перші базуються на державній, а другі - на приватній власності. В сучасних розвинутих економіках країн Заходу чисті адміністративні системи формуються в суспільних чи квазісуспільних галузях, а в перехідній економіці України вони охоплюють і державний сектор.

2.12. У більшості розвинутих країн світу набули значного поширення не чисті, а реальні монополістичні системи (змішані). На відміну від чистих в них значним є немонополістичний сектор, який може або розширюватися, або звужуватися. В складі реальної монополістичної системи можна виділити: чисті монополістичні, конкурентні монополістичні та олігополістичні сектори. Реальні монополістичні системи залежно від характеру співвідношення в них концентрованості і конкурентності поділяють на конкурентно-концентровані (квазімонополістичні) і концентровано-конкурентні (квазіконкурентні). Процес формування останніх характерний для перехідної економіки України. Крім того, можна ще виділити гіперконцентровані реальні монополістичні системи, в яких конкуренція сильно обмежена. Вони бувають двох видів: посткапіталістичними та постсоціалістичними. Перші виникли економічним шляхом на основі розвитку і самообмеження конкуренції, а другі - адміністративним шляхом. Вважається, що ефективнішими в економічному і соціальному планах і в короткотривалому ринковому періоді є квазімонополістичні системи, однак у довготривалому і, особливо, гіпердовготривалому плані ефективнішими є квазіконкурентні і гіперконцентровані реальні монополістичні системи.

2.13. Різновидом реальної монополістичної системи є реальна адміністративна, яка, на відміну від чистих адміністративних, є двосекторною і в ній адміністративний сектор доповнюється ринковим. Виділяють два типи реальних адміністративних систем: соціалістичні і постсоціалістичні. У соціалістичних системах ринковий сектор формується не на альтернативній основі, а поруч з державним (КНДР, КНР), а у постсоціалістичних системах він формується на альтернативній основі і за рахунок держави. В короткотривалому ринковому періоді більш ефективними є чисті адміністративні системи, а в довготривалому - реальні. Власне соціалістичні системи переважають за рівнем економічної соціальної активності постсоціалістичні лише в короткотривалому ринковому періоді.

У третьому розділі «Ринкові і цінові економічні системи» досліджуються процеси ринкового ціноутворення в перехідних економіках.

3.1. Цінові економічні системи як механізми формування і зміни ринкової ціни функціонують і формуються одночасно з ринковими економічними системами і в певному відношенні і в певному розумінні є тотожніми останнім. Прийнято виділяти два типи економічним цінових систем: по-перше, це ринкові, і, по-друге, це позаринкові цінові системи. В перших ціна формується ринковим способом, а в других - розрахунковим. Крім того ще можна виділити і такий тип цінових систем як змішані, в яких поєднуються ринкове і позаринкове ціноутворення. Позаринкова сфера цінових економічних систем має тенденцію до розширення, у зв'язку з тим, що аналогічну тенденцію до розширення мають суспільний і квазісуспільний сектори економіки. Можна виділити також і адміністративну цінову систему, в якій розрахункова цінова система витісняє ринкову цінову систему, а не доповнює останню. Будь-яка цінова система має два рівні свого функціонування - макроекономічний і мікроекономічний. На першому формується індивідуальна ціна, а на другому - сукупний рівень цін. Залежно від характеру і особливості індивідуальних цін виділяють такі різновиди (моделі) індивідуальних цінових систем: чиста конкурентна, монополістична конкурентна, олігополістична і чиста монополістична. Відрізняються вони між собою ступенем конкурентності і принципами формування ринкової ціни. Макроекономічні цінові системи можуть бути поділені на ряд видів залежно від динаміки рівня сукупних цін: стабільні або афлятивні, в яких є відсутня будь-яка інфляція; протоінфлятивні, в яких інфляція є помірною чи передчасною; власне інфлятивні, в яких інфляція є значною; дефлятивні, в яких має місце зниження рівня сукупних цін. Інфлятивна макроекономічна система може формуватись в умовах адаптивних очікувань, або в умовах раціональних очікувань. В першому випадку ціни ресурсів реагують на зміни цін продуктів з певним запізненням, а в другому випадку - упереджено. В перехідній економіці України на сучасному етапі її розвитку цінова макроекономічна система має стагфлятивний характер, оскільки зростання рівня сукупних цін супроводжується зростанням рівня безробіття і спадом виробництва.

3.2. Певною специфікою володіє цінова система в перехідних економіках. В них існують паралельно два механізми ціноутворення: директивний і ринковий. Перший охоплює суспільний і квазісуспільний сектори і в ньому формуються адміністративні чи директивні ціни, економічним еталоном для яких є конкурентні ціни, а другий - ринковий сектор і ту частину державного сектора, яка функціонує на ринкових засадах. Співвідношення ринкового і позаринкового механізмів у ціновій системі перехідної економіки залежить від багатьох факторів, в тому числі від характеру ринкової трансформації економіки. В постсоціалістичних країнах, в яких ринкова трансформація здійснюється еволюційно, ринкове ціноутворення доповнює директивне ціноутворення, а в тих, в яких вона здійснюється революційно (Україна та інші країни СНД) - ринкове ціноутворення охоплює не тільки ринковий, але й частину неринкового сектора. В перехідних економічних системах постсоціалістичного типу макроекономічне ціноутворення має гіперінфлятивний і гіперстагфлятивний характер, а мікроекономічне ціноутворення є за характером квазіринковим, а не ринковим, в яких формуються квазіринкові ціни, що майже завжди мають монополістичний характер. Основними дефектами квазіринкового ціноутворення є: деформація системи розподілу ресурсів і продуктів і низька загальна продуктивність економіки. На нашу думку, квазіринкове ціноутворення вимагає значної державної регуляції, яка здатна пом'якшити його негативний економічний соціальний ефект.

3.3. Формування мікроекономічної ринкової ціни починається не на ринку, як вважають деякі дослідники, а в сфері виробництва і завершується у сфері споживання. Ринкова економічна система в процесі формування ринкової ціни лише погоджує інтереси виробників і споживачів і на цій основі формує таку ринкову ціну, яка за своїм характером є компромісною. Наведена вище методологічна установка зобов'язувала нас ринкову ціну досліджувати в розрізі формування неповних, повних і паритетних цін. У неповній ціні відображаються лише умови виробництва і реалізації. Вона обернено пропорційна продуктивності праці і не враховує умов споживання, або вмінених витрат споживання. В Україні на сучасному етапі вітчизняного розвитку економіки продуктивність праці має тенденцію до зниження, а це означає, що неповні ціни зростають не тільки номінально, а й реально. В таких економічних умовах споживачі намагаються купувати лише дешеві товари і в процесі своєї ринкової поведінки не враховують вмінених витрат споживання. Виняток становить лише відносно багата частина населення, яка намагається купувати відносно дорогі товари, але при цьому мінімізує свої вмінені витрати часу. В розвинутих західних країнах з високим рівнем продуктивності праці і з високим рівнем доходу на душу населення ринкова поведінка значної частини споживачів є прямо протилежною: вони намагаються купувати дорогі товари, мінімізуючи при цьому вмінені витрати часу чи споживання.

3.4. На основі неповної ціни формується повна ціна, одна частина якої фіксується у ринковій ціні і становить її основний зміст, а друга частина у ринкову ціну не входить і її розмір інтуїтивно оцінюється тільки споживачами. Повна ціна формується не тільки під впливом умов виробництва, а й умов споживання і відображає своєю структурою і загальним рівнем як економічні витрати виробництва, так і вмінені витрати від споживання (недоотриманий грошовий дохід, або недоотриману вигоду). Специфічним елементом повної ціни виступає ціна споживання або ціна часу. За своїм економічним змістом ціна споживання - це вмінені витрати від споживання певного продукту чи послуги. Свою ринкову поведінку покупець товарів на ринку будує таким чином, щоб загальні втрати від придбання і споживання товарів були для нього мінімальними. Одним із основних факторів формування ціни споживання є продуктивність економіки. Чим вищою є продуктивність національної економіки, тим вищу економічну ціну має час. У країнах з високим рівнем продуктивності економіки питома вага неповної ціни в складі повної є низькою, а питома вага ціни споживання чи ціни часу буде високою. В Україні на сучасному етапі розвитку економіки продуктивність економіки є не тільки низькою, а й має тенденцію до подальшого зниження, а це означає, що питома вага неповної ціни є високою, а ціни споживання - низькою. В Україні система цінностей побудована таким чином, що більшу цінність мають матеріальні блага і меншу - економічний час. Однак ринкова поведінка споживача детермінується рівнем його особистого доходу. Для споживача з великим грошовим доходом високою є ціна споживання, а тому він намагатиметься купувати товари з високою ринковою ціною, і навпаки, споживачі з низьким рівнем доходу купуватимуть з відносно низькою ринковою ціною, оскільки для них вмінені витрати споживання є незначними. В Україні на сучасному ринку реформування економіки і в умовах масового зубожіння населення більшість споживачів віддають перевагу товарам з низькими ринковими цінами і не приймають до уваги вмінені витрати споживання, бо для більшості населення вони є незначними.

3.5. Мікроекономічне ціноутворення, якщо його аналізувати у розрізі того, як на компромісній основі між виробниками і споживачами формується ринкова ціна, може також розглядатися і з позицій принципів формування таких типів цін, як ціна-нетто і ціна-брутто. Ціна нетто формується на первинному ринку товарів чи послуг і дає можливість виробнику відшкодувати всі свої економічні витрати і отримати прибуток, рівний нормальному. Формування ціни-нетто здійснюється за двома схемами: на основі фіксованого і вільного визначення торгової накидки. В першому випадку вона є близькою до монопольної ціни, а в другому - до конкурентної. В Україні на сучасному етапі ціни з високою накидкою формуються в державному секторі економіки, а з плаваючою - в інших секторах. Перша є вищою від рівноважної ціни, а друга з нею ототожнюється. На основі ціни нетто формується ціна-брутто, при якій виробник продукції встановлює кінцеву ціну споживача і за якою комерсант зобов'язаний її реалізувати споживачам. Одночасно з ціною-брутто встановлюється, за взаємною погодженістю, торгова скидка (та частина ціни-брутто, яка формує валовий торговий дохід комерсанта). За своїм рівнем ціна-брутто вища від рівноважної і формується в монополістичному секторі економіки. Вона володіє суттєвими негативними ефектами: відсікає частину споживачів даного товару на ринку, штучно створює відрив попиту від пропозиції, спричиняє зниження обсягів виробництва нижче їх рівноважного рівня, деформує систему поділу ресурсів. На сучасному етапі ринкового реформування економіки і повного демонтажу адміністративної системи ціноутворення зона формування ціни брутто сильно звузилась і у вітчизняній економіці частіше практикується ціна нетто.

3.6. На компромісній основі між виробниками і споживачами формується паритетна ціна, вона є характерною для аграрного сектора економіки. Це така ціна, яка дає можливість будь-які види продукції обмінювати за їх фізичною чи реальною еквівалентністю. На нашу думку, паритетними є ціни, близькі до конкурентних, а непаритетними - всі інші ціни. Можна умовно виділити два типи непаритетних цін. По-перше, це позитивні непаритетні ціни, які дозволяють виробнику отримати такий грошовий дохід, який дає можливість виробникові закупити більшу кількість іншої потрібної йому продукції. Позитивне непаритетне ціноутворення має місце переважно в монополізованих секторах національної мікроекономічної системи. По-друге, це негативні непаритетні ціни, які не дають можливості певній групі виробників за реалізовану продукцію отримувати такий грошовий дохід, який не дає їм можливість купувати еквівалентну кількість іншої потрібної їм продукції. Таке негативне непаритетне ціноутворення є характерним для аграрного і кооперативного секторів національної мікроекономічної системи. Негативний непаритетний характер дуже часто має ціна таких ресурсів, як робоча сила. В Україні на сучасному етапі розвитку економіки зона непаритетного ціноутворення значно ширша, ніж у розвинутих економіках, і зумовлюється це високим рівнем монополізації національної мікроекономічної системи.

3.7. Глобальною проблемою макроекономічної цінової системи є проблема динаміки загального рівня цін. Залежно від характеру цієї динаміки макроекономічні системи бувають інфлятивними, афлятивними і дефлятивними. В більшості сучасних економік, в тому числі в перехідній економіці України, макроекономічні системи мають інфлятивний характер і для них характерним є розвиток інфляційних процесів (інфляція). Загальнотеоретичний аналіз інфляції доцільно здійснювати, по-перше, з позицій причин її формування і, по-друге, з позицій загального рівня цін і їх динаміки. З позицій причин формування можна умовно виділити три типи інфляції - інфляцію попиту, інфляцію витрат (пропозиції) і монетарну інфляцію. А з позиції її рівня - помірну, галопуючу і гіперінфляцію.

3.8. Інфляція попиту розвивається під впливом такого специфічного фактора, як зростання грошового попиту на товари і послуги сукупного споживача. Розвивається вона в умовах зміни цінності матеріальних активів (позитивний ефект багатства), зміни цінності фінансових активів (позитивний ефект фінансових активів), зміни курсу національної валюти (ревальвація національної валюти). Інфляція попиту буває нульовою (в умовах неповної зайнятості ресурсів і неповних обсягів виробництва), передчасною, або помірною (в умовах умовно-повної зайнятості ресурсів і умовно повного обсягу виробництва) та галопуючою (в умовах повної зайнятості ресурсів і повного виробництва). В Україні на сучасному етапі реформування економіки в структурі загального рівня інфляції, інфляція попиту має незначну вагу. Вона себе проявляє лише в період підвищення заробітної плати працівникам бюджетних сфер або в період різкого збільшення державних податків.

3.9. Другим функціональним типом інфляції є інфляція пропозиції, яка полягає в підвищенні рівня сукупних цін в умовах зниження обсягів сукупного виробництва. Основною причиною її формування є нецінові, або витратні, фактори, до яких відносять ціни на основні ресурси, зростання ставок податків, зниження продуктивності економіки, негативні ефекти зміни вартості матеріальних цінностей, фінансових активів і національної валюти. Виділяють два різновиди інфляції витрат: та, що підштовхується зростанням рівня заробітної плати і витрат, і та, що підштовхується зростанням рівня цін на інші ресурси. Причиною першої є низька еластичність заробітної плати на зниження. В Україні на сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки, в структурі загального рівня іефляції переважає саме інфляція витрат (а в період різкої девальвації національної грошової одиниці переважала монетарна інфляція).

3.10. Третім функціональним видом інфляції є монетарна інфляція (грошова інфляція), яка розкривається під впливом емісії грошей. Основними причинами її розвитку є: надмірне розширення державного сектора, нераціональне формування структури національного бюджету, нераціональна податкова політика держави. Монетарна інфляція розвивається разом з інфляцією попиту і пропозиції, а тому завжди виникає проблема її ідентифікації - визначення її питомої ваги в структурі загального рівня інфляції. В дисертаційній роботі рекомендується ідентифікацію монетарної інфляції здійснювати на основі визначення типу економічного розвитку і стадії економічного циклу. Монетарна інфляція характерна для екстенсивних, а ще більшою мірою для детенсивних економічних систем і для фази економічного спаду, а ще більше економічного гіперспаду. В Україні в період 1991-1996 рр. монетарна інфляція мала найбільшу питому вагу в складі загального рівня інфляції, а в 1996-1998 рр. її питома вага почала знижуватись. В дисертаційній роботі розв'язується проблема співвідношення вказаних трьох типів інфляції, констатується, що, з одного боку, монетарна інфляція є похідною від інфляції попиту і витрат, а з іншого боку - вона є першопричиною розвитку останніх двох.

3.11. З точки зору загального рівня виділяють такі функціональні типи інфляції, як помірна інфляція, галопуюча інфляція і гіперінфляція. Для першої характерне незначне зростання рівня сукупних цін і в дисертаційній роботі ми виділяємо її три типи. По-перше, помірну інфляцію попиту, яка формується в умовах умовно-повної зайнятості ресурсів і умовно-повних обсягів виробництва. По-друге, це помірна інфляція витрат, яка формується в умовах цінових шоків (шоків пропозиції) і економічного спаду. По-третє, монетарна помірна інфляція, що породжується помірним обезціненням національних грошей. Для України помірна інфляція попиту не властива, а більш властивою є помірна інфляція витрат і монетарна помірна інфляція.

3.12. Другим функціональним типом інфляції, якщо її аналізувати з позицій загального рівня є галопуюча інфляція, яка полягає в швидкому зростанні рівня загальних цін. Залежно від причин її формування виділяють три системи галопуючої інфляції: по-перше, галопуюча інфляція попиту, яка формується в умовах повної зайнятості ресурсів і повної зайнятості виробництва. Вона для вітчизняної економіки не характерна. По-друге, галопуюча інфляція витрат, що формується в умовах швидкого зростання цін на ресурси і зниження обсягів сукупного виробництва. Вона була характерна для України в 1995-1996 рр. По-третє, монетарна галопуюча інфляція, що розвивається під впливом швидкого знецінення національної грошової одиниці. В дисертаційній роботі виділяється два її різновиди: перший - це та монетарна галопуюча інфляція, що розвивається в умовах економічного піднесення, другий - це та, що розвивається в умовах економічного спаду. Вона була характерна для економіки України в 1993-1995 рр.

3.13. Третім типом інфляції, якщо її аналізувати з позиції загального рівня є гіперінфляція, яка характеризується високими темпами зростання рівня сукупних цін. У дисертаційній роботі виділяється і аналізується три системи (різновиди) гіперінфляції. Перша система - це гіперінфляція попиту, яка спричиняється збільшенням грошових доходів сукупного споживача або збільшення грошової маси обігу. Вона також буває двох видів: та, що розвивається в умовах стабільних (неколивних) обсягів сукупного виробництва, або в умовах раціональних очікувань споживачів; і та, що формується в умовах короткотривалих коливань потенційних обсягів виробництва, або в умовах так званих адаптивних очікувань. Друга система - це гіперінфляція пропозиції, що розвивається в умовах гіпершоків пропозиції або гіпершоків цін на ресурси. Ми також виділяєм її два види: перший вид - чиста гіперінфляція пропозиції, яка формується в умовах різкого зростання рівня сукупних цін на основні ресурси; другий вид - це змішана гіперінфляція пропозиції. Основна відмінність між вказаними видами гіперінфляції пропозиції полягає в тому, що при чистій інфляції гіпершвидке зростання рівня сукупних цін супроводжуються таким же різким зменшенням обсягів сукупного виробництва, а при змішаній гіперінфляції пропозиції зниження обсягів сукупного виробництва є пропорційно меншим. Остання має місце тоді, коли держава проводить стимулюючу економічну політику. І, нарешті, третя система гіперінфляції - це монетарна гіперінфляція, яка розвивається в умовах гіпершвидкого знецінення національної грошової одиниці. Її розвиток спостерігався в Україні з 1990 до 1993 р.

Висновки

На підставі проведеного дисертаційного дослідження сформульовані такі висновки і пропозиції.

1. Ринкова економічна система як центральна ланка будь-якої економічної системи формується, функціонує та розвивається в органічній єдності з, по-перше, товарними, по-друге, ціновими системами.

2. На основі загальнотеоретичного аналізу становлення, функціонування та розвитку економічних систем здійснюється їх функціонально-історична типологізація і виділяють такі їх типи, як дотоварні, товарні і посттоварні економічні системи. Вітчизняна товарна економічна система кваліфікується як квазіпосттоварна (напівпосттоварна).

3. Ринкові економічні системи, якщо їх аналізувати з позицій історичної еволюції, бувають доринковими, ринковими і постринковими. У перехідній економіці України ринкова економічна система формується в напрямі становлення змішаної економічної системи. Вітчизняна постсоціалістична змішана економічна система за своїм характером і внутрішньою структурою повинна бути державно-ринковою, а не ринково-державною.

4. Становлення, функціонування та історичний розвиток перехідних ринкових систем відбувається через відповідні цінові системи. В перехідній економіці України цінова економічна система є двоїстою за своєю структурою і містить в собі, по-перше, ринкову цінову систему, по-друге, позаринкову цінову систему, яка охоплює своїм впливом суспільний і квазісуспільний сектори національної економіки. Частка останньої в перехідних економіках повинна бути дещо більшою, ніж в розвинутих економіках.