Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

ХАРКІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМ. В.Н. КАРАЗІНА

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ІНСТИТУЦІЙНИЙ РОЗВИТОК СУБ'ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ

Панкратова Олена Миколаївна

Харків - 2008

Анотація

суб'єкт господарювання трансформація економіка

Панкратова О.М. Інституційний розвиток суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.01 - економічна теорія та історія економічної думки.

Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна - Харків, 2008.

У дисертаційній роботі проведено комплексне вивчення інституційного розвитку суб'єктів господарської системи.

Розкрито базові характеристики суб'єкта господарювання як учасника економічної системи, що володіє позитивною свободою вибору і втілює в собі єдність ціннісної, технологічної і статусно-ієрархічної основ при провідній ролі технологічної основи.

Надано характеристику економічної свободи суб'єкта господарювання як практичної реалізації суперечливої єдності внутрішніх цінностей і зовнішніх обмежень, необхідно детермінуючих процедури вільного вибору.

На підставі теоретичного аналізу одержали подальший розвиток уявлення про суперечливий зміст тенденції посилення соціальної відповідальності суб'єктів господарювання.

Уточнена характеристика форм опортуністичної поведінки суб'єктів в умовах ринкової трансформації шляхом її диференціації на опортуністичні інтерналії та опортуністичні екстерналії.

Показана роль цивілізованого лобізму в інституційному розвитку суб'єктів господарювання трансформаційної економіки. Систематизовано основні напрямки впливу суб'єктів господарювання на підвищення національної конкурентоспроможності.

Ключові слова: суб'єкти господарювання, економічна свобода, опортуністична поведінка, глобалізація, національна конкурентоспроможність.

Аннотация

Панкратова Е.Н. Институциональное развитие субъектов хозяйствования в условиях рыночной трансформации. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук по специальности 08.00.01 - экономическая теория и история экономической мысли.

Харьковский национальный университет им. В.Н. Каразина - Харьков, 2008.

В диссертационной работе проведено комплексное изучение институционального развития субъектов хозяйственной системы, охарактеризована его роль в решении задач рыночной трансформации и укрепления национальной конкурентоспособности, обоснованы направления государственной политики поддержки институционального развития субъектов хозяйствования, исходящей из интересов устойчивого развития.

Хозяйственная система представлена как процесс и результат функционирования и взаимодействия трех типов субъектов: государства; предприятий (субъектов хозяйствования); индивидов. Их взаимные потребности построены на невозможности замещения: каждый из этих субъектов имеет свою «сферу ответственности». Государство привносит в социальную систему организующее иерархическое начало, которое реализуется через систему статусов; субъекты хозяйствования обеспечивают технологические основы существования общества, т.е. способность перерабатывать ресурсы и информацию в полезные и необходимые продукты и услуги; индивид (человек) обеспечивает ценностное измерение социальной системы. Зоны пересечения ответственности не отменяют, а уточняют глобальное распределение компетенции между основными социальными субъектами.

В диссертации раскрыты базовые характеристики субъекта хозяйствования как участника экономической системы, обладающего позитивной свободой выбора и воплощающего в себе единство ценностного, технологического и статусно-иерархического начал при ведущей роли технологического начала, в котором в снятом виде выражены социальные потребности, возможности и критерии развития системы.

Показано содержание экономической свободы субъекта хозяйствования как практической реализации противоречивого единства внутренних ценностей (профессионализм, компетентность, социальная ответственность, финансовое благополучие, позитивные инновации и развитие) и внешних ограничений (прежде всего, ресурсных и институциональных), необходимо детерминирующих процедуры свободного выбора.

В работе проведен анализ влияния факторов трансформационной экономики на институциональный статус и институциональную среду субъектов хозяйствования.

На основе теоретического анализа получили дальнейшее развитие представления о противоречивом содержании тенденции усиления социальной ответственности субъектов хозяйствования. С одной стороны, это способствует «разгрузке» государства от некоторых текущих социальных функций и сосредоточению его на долгосрочных задачах развития, но с другой стороны, это порождает статусную перегруженность миссии корпоративного сектора в ущерб его изначальной технологической миссии, что может приводить к авторитарному перерождению корпоративных ценностей. Миссия субъектов хозяйствования не позволяет им отождествить интересы долгосрочного развития со своими собственными. Поэтому государственная политика поддержки институционального развития субъектов хозяйствования должна исходить из интересов устойчивого развития, ориентируясь не только на текущие издержки и выгоды, но и на долгосрочные эффекты.

Уточнена характеристика форм оппортунистического поведения субъектов в условиях рыночной трансформации путем ее дифференциации на оппортунистические интерналии и оппортунистические экстерналии. Экстерналии направлены на обман рыночных контрагентов, а интерналии - на неисполнение внутренних норм, требований и обязательств. В диссертации показано, что изменение соотношения между ними - один из параметров, по которым можно судить о направленности и темпах институциональных изменений субъектов хозяйствования. Доказано, что в ходе институционального развития субъектов хозяйствования центр тяжести оппортунистического поведения постепенно смещается с интерналий на экстерналии.

Показана роль цивилизованного лоббизма в институциональном развитии субъектов хозяйствования трансформационной экономики, которая заключается в укоренении в качестве легитимного института практики корпоративного солидарного самоограничения и прозрачного взаимодействия с государственными органами, способствующей постепенному усилению ценностных оснований рационального выбора.

Систематизированы основные направления влияния субъектов хозяйствования на повышение национальной конкурентоспособности (доступ к глобальным рынкам сырьевых, энергетических, технологических, финансовых, информационных, социально-институциональных ресурсов; обеспечение более высокого уровня макроэкономического и финансового равновесия; внедрение глобальных нормативов и стандартов в национальную экономику, адаптация национальной институциональной системы к глобальным институтам; выявление технологических и рыночных ниш, наиболее перспективных для национальных экономических агентов, формирование оптимальной стратегии глобализации национальной экономики).

Дано обоснование позитивного влияния нейтральной налоговой политики на национальную конкурентоспособность за счет включения в число учитываемых существенных моментов процесса институционального развития субъектов хозяйствования. Государство в своей политике регулирования институционального развития субъектов хозяйствования должно исходить из того, что именно они являются решающим звеном обеспечения национальной конкурентоспособности. Будучи последовательно реализованным, принцип нейтральности налоговой политики позволяет одновременно получить рациональную систему распределения экономических ресурсов и лишить незаработанных преимуществ всех тех субъектов хозяйствования, которые ориентируют свою деятельность на близость к государственному аппарату. В результате хозяйственная система получает долгосрочный механизм повышения национальной конкурентоспособности.

Ключевые слова: субъекты хозяйствования, экономическая свобода, оппортунистическое поведение, глобализация, национальная конкурентоспособность.

Summary

Pankratova E.N. Institutional development of economic entities under the conditions of market transformation. - Manuscript.

Thesis for a scientific degree of Candidate of Science (Economics), speciality 08.00.01 - economics and the history of economic thoughts.

V.N. Karazin Kharkiv National University - Kharkiv, 2008.

This thesis is devoted to the all-inclusive investigation of the institutional development of economic system entities.

The basic features of the economic entity are as a part of the whole economic system described. This entity possesses the liberty of choice and is a personification of three social attributes - value, technological and status- hierarchical attribute, while technological one is dominant. The economic liberty of economic entity is defined as the realization in practice of conflicting unity of internal values and external restrictions which determine the way of free choice.

There exist the conception of tendency to further increase of responsibility of economic entities. On the ground of the theoretical analyses the contradictoriness of this conception was revealed.

As it was shown we have to distinct the opportunistic internal motivation and opportunistic external impact in the opportunistic behavior. Thus we detailed the forms of the entity opportunistic behavior under the conditions of market transformation.

The impotent role of civilized lobbying for institutional development of economic entities of transformational economic is demonstrated. The main ways of influence of economic entities on the national competitiveness enhancement were systemized.

Key words: economic entities, economic liberty, opportunistic behavior, globalization, national competitiveness.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми дослідження. Пріоритетне значення інституційної складової ринкової трансформації обумовлює принципову важливість формування суб'єктів, які виконують правила і норми інституційної системи.

Поступове освоєння суб'єктами господарювання нових форм інституційної організації, здійснювана ними адаптація правил, норм і стандартів, що вводяться, оптимізація інструментів і важелів державної політики інституційних перетворень приводять до довгострокових позитивних зрушень в інституційному устрої сучасної ринкової економіки. Суб'єкти господарювання роблять систему диференційованою, стійкою і сприйнятливою до інновацій. Завдяки діяльності суб'єктів господарювання, що самостійно відповідають за наслідки своїх рішень і визнають авторитет суспільства і держави, держава може регулювати економіку в умовах невизначеності функціонування й розвитку.

Проте неокласична економічна наука, аналізуючи процедури вибору, зазвичай не розглядає проблему суб'єкта господарювання як такого. Інституційний підхід розширив коло істотних явищ господарського життя за рахунок дослідження передумов процесу раціонального вибору. У той же час і інституціоналізм, як правило, не враховує той факт, що процесам, які приводять до економічної рівноваги, повинен передувати суб'єкт цих процесів.

Накопичений досвід ринкової трансформації показує, що інституційні новації дають позитивні результати тільки тоді, коли формальні інститути перетворюються на елементи власного змісту корпоративного й організаційного середовища суб'єктів господарювання. Зустрічна адаптація інститутів до внутрішнього змісту корпоративного середовища суб'єктів господарювання забезпечує пристосування національної економіки до зовнішніх інституційних умов, зміцнення системи ринкових інститутів, посилення їх інтеграційних якостей.

Ступінь наукової розробленості проблеми. Інституційні основи функціонування і еволюції господарських систем є однією з фундаментальних проблем економіки та економічної теорії. Різні аспекти виникнення та розвитку інституційних обмежень і норм господарчої діяльності розглядалися такими вченими як Ф. Ліст, К. Менгер, К. Маркс, Д. Кондратьєв, Й. Шумпетер, Ф. Хайєк, Дж. Р. Коммонс. Роль інституційних чинників у господарському розвитку суспільства аналізували Т. Веблен, У. Мітчелл, Г. Мінз. Сучасні інституційні дослідження представлені роботами Дж. Гелбрейта, Г. Саймона, Р. Коуза, М. Р. Фогеля, Д. Норта, Г. Беккера, Дж. Бьюкенен, О. Уильямсона, Р. Нельсона.

Аналіз проблем інституційного становлення суб'єктів перехідної економіки знайшов віддзеркалення в роботах українських економістів В. Гейця, А. Гриценко, В. Дементьєва, Б. Кваснюка, А. Коломієць, В. Мандибури, В. Малого, О. Прутської, Р. Пустовійта, В. Соболєва, В. Тарасевича, А. Чаусовського, О. Яременко. В російській економічній науці окремі аспекти ціх питань розглядають Г. Клейнер, А. Нестеренко, Р. Нурєєв, А. Олійник, В. Полтерович, В. Радаєв, В. Тамбовцев, Л. Тимофєєв, А. Шастітко та ін.

В той же час, інституційна школа економічної науки не може дати вичерпаного уявлення про місто та роль суб'єктів господарської системи у виникненні та розвитку інституційних підвалин господарчої діяльності. Це обумовлено тім, що фактично суб'єкт як такий знаходиться поза межами об'єкту інституційного моделювання. Системне вивчення процесів інституційного розвитку суб'єктів господарювання відсутнє. Саме цим визначається актуальність комплексного дослідження теоретичних і практичних аспектів інституційного розвитку суб'єктів господарювання.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана в межах планових науково-дослідних робіт Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія»: «Проблеми економічної рівноваги суб'єктів господарювання в умовах перехідних процесів в економіці» (державний реєстраційний номер 0101U006995), «Інституціональне забезпечення національної конкурентоспроможності в умовах відкритої економіки» (державний реєстраційний номер 01071004031).

Мета дослідження - вивчити передумови, механізми й наслідки інституційного розвитку суб'єктів економічної системи в умовах ринкової трансформації.

Завдання дослідження. Мета роботи визначила наступні завдання наукового дослідження, вирішення яких надано в дисертації:

уточнити зміст поняття «суб'єкт господарювання» і його внутрішню структуру;

охарактеризувати особливу місію суб'єктів господарювання у функціонуванні й розвитку соціальної системи;

охарактеризувати взаємозв'язок між ціннісними основами суб'єктів господарювання й інституційною системою;

уточнити зміст економічної свободи суб'єктів господарювання в умовах інституціоналізації господарської діяльності, що посилюється і розвивається;

охарактеризувати основні форми опортуністичної поведінки, характерні для суб'єктів трансформаційної економіки, та обґрунтувати заходи щодо їх обмеження;

розкрити зміст інституційного розвитку суб'єктів господарювання і охарактеризувати його роль у зміцненні національної конкурентоспроможності;

обґрунтувати напрями державної політики підтримки інституційного розвитку суб'єктів господарювання, що виходить з інтересів стійкого розвитку.

Об'єкт дослідження інституційний механізм включення суб'єктів господарювання у функціонування й розвиток господарської системи.

Предметом дисертаційного дослідження є інституційний розвиток суб'єктів господарювання в умовах ринкової трансформації.

Методи дослідження. Дисертація написана на основі принципів інституційного трактування процесів функціонування й еволюції господарських систем. Розуміння господарської діяльності як процесу виконання інституційних правил і норм дозволило розкрити внутрішню природу суб'єктів господарювання в її нерозривному зв'язку з еволюцією господарських систем. У дослідженні були використані загальнонаукові методи: єдність історичного і логічного, що дозволило розкрити історичну природу внутрішнього змісту соціальних суб'єктів; діалектичний метод, на основі якого уточнено суперечливу єдність свободи вибору і дотримання інституційних норм; метод індукції і дедукції, який дав можливість узагальнити і систематизувати сучасні тенденції інституційного розвитку суб'єктів господарювання; метод аналізу і синтезу, на основі якого охарактеризовано напрями оптимізації державного регулювання інституційного розвитку суб'єктів господарювання як передумови підвищення національної конкурентоспроможності.

Фактичною та інформаційно-довідковою базою дослідження стали офіційні статистичні дані Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України, Фонду державного майна України, Державного комітету статистики, Національного банку України, нормативно-правові акти, монографії і публікації зарубіжних і вітчизняних авторів у періодичних виданнях, матеріали науково-практичних конференцій, присвячених аналізу проблем інституційного розвитку перехідної економічної системи.

Наукова новизна результатів дослідження полягає в наступному:

вперше:

- розкрито базові характеристики суб'єкта господарювання як учасника економічної системи, що володіє позитивною свободою вибору і втілює в собі єдність ціннісної, технологічної і статусно-ієрархічної основ при провідній ролі технологічної основи, в якій у знятому вигляді відображено соціальні потреби, можливості і критерії функціонування й розвитку системи;

надано характеристику економічної свободи суб'єкта господарювання як практичної реалізації суперечливої єдності внутрішніх цінностей (професіоналізм, компетентність, соціальна відповідальність, фінансове благополуччя, позитивні інновації та розвиток) і зовнішніх обмежень (перш за все, ресурсних та інституційних), необхідно детермінуючих процедури вільного вибору;

уточнено:

характеристику форм опортуністичної поведінки суб'єктів в умовах ринкової трансформації шляхом її диференціації на опортуністичні інтерналії та опортуністичні екстерналії; доведено, що під час інституційного розвитку суб'єктів господарювання центр тяжіння опортуністичної поведінки поступово зміщується з інтерналій на екстерналії;

роль цивілізованого лобізму в інституційному розвитку суб'єктів господарювання трансформаційної економіки, яка полягає у вкоріненні у якості легітимного інституту практики корпоративного солідарного самообмеження і прозорої взаємодії з державними органами, що сприяє поступовому підсиленню ціннісних підстав раціонального вибору;

характеристику внеску суб'єктів господарювання у вирішення завдань підвищення національної конкурентоспроможності (доступ до глобального ринку сировинних, енергетичних, технологічних, фінансових, інформаційних, соціально-інституційних ресурсів; забезпечення більш високого рівня макроекономічної і фінансової рівноваги; впровадження глобальних нормативів і стандартів у національну економіку, адаптація національної інституційної системи до глобальних інститутів; виявлення технологічних і ринкових ніш, найбільш перспективних для національних економічних агентів, формування оптимальної стратегії глобалізації національної економіки);

дістали подальшого розвитку:

теоретичні уявлення про суперечливий зміст тенденції посилення соціальної відповідальності суб'єктів господарювання, що з одного боку, сприяє «розвантаженню» держави від деяких поточних соціальних функцій і зосередженню її на довгострокових завданнях розвитку, але з іншого боку, породжує статусну перевантаженість місії корпоративного сектора, на шкоду його початковій технологічній місії, що може сприяти авторитарному переродженню корпоративних цінностей;

обґрунтування позитивного впливу нейтральної податкової політики на національну конкурентоспроможність за рахунок включення до складу істотних факторів процесу інституційного розвитку суб'єктів господарювання.

Практична значущість отриманих результатів. Окремі положення дисертації можуть бути використані для підготовки підручників, навчальних посібників, методичних матеріалів до навчальних курсів «Інституційна економіка», «Економічна політика». Теоретичні положення, висновки, що містяться в даному дослідженні, зокрема характеристика інституційних умов розвитку суб'єктів господарювання, можуть скласти методологічну основу подальшого вивчення поведінки суб'єктів господарювання та економічних інститутів з метою поглиблення теоретичних знань про закономірності інституційного розвитку господарської системи і вдосконалення методів державного керування інституційним розвитком.

Особистий внесок здобувача у роботу [4], опубліковану у співавторстві з науковим керівником, відображено у переліку опублікованих праць за темою дисертації.

Апробація результатів дисертації. Основні положення дисертаційного дослідження доповідалися автором на вісьмох науково-практичних конференціях: на другій Всеукраїнській науково-практичній конференції «Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку» (Київ, 2006), п'ятій Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень2006» (Дніпропетровськ, 2006), другій Міжвузівській науково-практичній Інтернет-конференції «Системна трансформація суспільства: економічні і правові аспекти» (Харків, 2006), третій Міжвузівської науково-практичної Інтернет-конференції «Системна трансформація суспільства: економічні і правові аспекти» (Харків, 2007), Міжнародній науково-практичній конференції «Міжнародні інтеграційні процеси і конкурентоспроможність економіки України» (Харків, 2008), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Науковий простір Європи-2008» (Дніпропетровськ, 2008), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми сучасних наук-2008», (Дніпропетровськ, 2008), IV Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень-2008» (Дніпропетровськ, 2008).

Публікації. Основні положення й результати дисертаційного дослідження викладено у 13 наукових працях загальним обсягом 4,8 д. а., з них 5 статей у фахових наукових виданнях, обсягом 3,2 д. а.

Структура й обсяг роботи. Дисертація складається з вступу, 2 розділів, висновків, списку літератури. Загальний обсяг дисертації 191 аркуш машинописного тексту, в тому числі основний обсяг (вступ, 2 розділи, висновки) складає 157 аркушів. Дисертація містить 5 таблиць, 1 графік, 8 додатків. Список літератури містить 190 джерел.

2. Основний зміст роботи

господарювання конкурентоспроможність економіка

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, визначено ступінь її наукової розробки і зв'язок із чинними програмами, сформульовано цілі й завдання дослідження, визначено предмет, об'єкт і використовувані методи, розкрито основні положення наукової новизни та їх практичне значення, наведено дані щодо апробації отриманих результатів.

В першому розділі розглянуто загальні основи генезису і розвитку суб'єктів господарювання.

Проблеми економічної науки, які можна було вирішити на основі homo economicus як незмінного і завжди собі рівного суб'єкта, були в основному вирішені в рамках класичного і неокласичного підходів. Основний результат методологічної концепції homo economicus модель рівноваги, яка дає можливість шукати шляхи раціонального вибору в самих різних господарських ситуаціях, на самих різних рівнях економічних систем. Ця модель знаходиться поза конкуренцією, коли потрібно аналізувати ситуації вибору з фіксованими передумовами. У той же час при переході до довших інтервалів, коли передумови змінюються, можливостей цього підходу вже не вистачає для пояснення існуючих фактів.

Історична заслуга інституційного підходу полягає в поясненні закономірностей функціонування господарських систем при допущенні зміни передумов. Наступний етап розвитку економічної науки повинен полягати в поверненні до розуміння активної ролі суб'єкта, але вже на новому рівні теоретичного осмислення. На цьому етапі суб'єкт господарювання повинен включатися в теоретичні моделі не як готова передумова, а як істотний чинник, що змінюється й розвивається. Для цього еволюційність та історизм економіки як методологічний принцип повинні бути поширені і на мікрорівень господарських систем.

Проведений у першому розділі роботи аналіз існуючих у науці поглядів, систематизація досвіду теоретичного моделювання перехідних економік дозволяють дійти висновку, що нарівні з неокласичною і трансакційною проблематикою для економічної науки важливо звернути увагу на таку відносно самостійну сферу господарської діяльності, як формування суб'єктів господарювання. Витрати й результати цього процесу істотно впливають на розподіл і використання економічних ресурсів суспільства, і тому облік цієї сфери допоможе науці створювати більш адекватні теоретичні моделі.

Соціум як гетерогенна система являє собою одночасно і процес, і результат функціонування та взаємодії трьох типів суб'єктів: держави; підприємств (суб'єктів господарювання); індивідів. Їх взаємні потреби побудовані на неможливості заміщення: кожний з цих суб'єктів має свою «сферу відповідальності». Держава привносить у соціальну систему організуючу ієрархічну основу, яка реалізується через систему статусів; суб'єкти господарювання забезпечують технологічні основи існування суспільства, тобто здатність переробляти ресурси та інформацію на корисні й необхідні продукти і послуги; індивід (людина) забезпечує ціннісний вимір соціальної системи. Зони перетину відповідальності, які, безумовно, існують (наприклад, технології державного керування, внутрісімейна ієрархія, корпоративні цінності) не скасовують, а уточнюють глобальний розподіл компетенції між основними соціальними суб'єктами.

Суб'єкт господарювання як важливий елемент економічної реальності виникає і функціонує за наступних умов:

1. Стабільність інституційного середовища, яка дозволяє зафіксувати інституційні обмеження раціонального вибору у вигляді вхідних умов процесу максимізації корисності та забезпечує переважаючу роль максимізації корисності у формах соціально-економічної активності суб'єкта, що припускає обізнаність про статус, переваги й ресурси. Якщо інституційне середовище не є стабільним, то активність учасників господарської системи спрямована на пошук інституційної стабільності, на формування й захист статусу, що не завжди сприяє оптимальному використанню ресурсів. Коли статус, переваги й ресурси учасника є невизначеними, то максимізація корисності за допомогою раціонального вибору неможлива. Актуальна діяльність зосереджується на пошуку статусу. Ця діяльність може набувати форми максимізації корисності, але форма ця в даному випадку є типовим прикладом перетвореної форми, оскільки результатом її є не оптимальний розподіл ресурсів, а формування стійкої інституційної оболонки. У періоди інтенсивного генезису інститутів ефективність використання економічних ресурсів істотно знижується.

2. Наявність внутрішньої системи цінностей суб'єкта як віддзеркалення і практичне втілення глибинної основи національної системи соціально-економічних і політичних інститутів. Цінності суб'єкта господарювання втілюються в його корпоративній культурі, яка, у свою чергу, утілюється в місії і стратегії.

3. Стійкість інституційного статусу учасника господарської системи, який визнається іншими учасниками. Це включає чітку фіксацію та захист прав власності, наявність ділової репутації і кредитної історії.

Змістом інституційного статусу суб'єкта господарювання виступає суперечлива єдність його внутрішніх потреб і зовнішньої ринкової місії. Як показало проведене дослідження, формою практичного зняття цієї суперечності виступає ринкова ціна, що забезпечує відтворення інституційного статусу суб'єкта і задоволення ринкового попиту інших суб'єктів.

Наявність перелічених вище умов дозволяє суб'єкту зосередити свою діяльність на максимізації корисності. Якщо технологічні чи інституційні умови нестабільні або не визначені, то суб'єкт може піти із зони невизначеності. Ситуація ухилення не може бути ототожнена з максимізацією корисності, тому й суб'єкт, виконуючий такого роду дії, не є господарюючим у повному розумінні слова. Він рухається від одного статусного стану до іншого. Як тільки даний рух закінчується, суб'єкт знову готовий до максимізації корисності. Вірогідність порушення хоч би однієї з трьох обов'язкових умов зростає в умовах перехідних процесів, інтенсивних інновацій або господарської системи відкритого типу.

Процес виникнення суб'єктів господарювання в перехідній економіці відбувається в чотирьох основних формах: приватизація державних підприємств; створення суб'єкта господарювання шляхом угоди між фізичними і/або юридичними особами про об'єднання капіталів і розподіл ризиків; легалізація тіньових господарських структур; зливання, поглинання і реструктуризація діючих суб'єктів.

Приватизація як найбільш критичний в інституційному плані і в той же час всеосяжний процес тією чи іншою мірою продовжується на всіх етапах ринкового реформування. Його інтенсивність залежить від організаційних можливостей органів державного керування і готовності директорського корпусу переходити до нових взаємостосунків з державою.

Найбільш інтенсивне створення суб'єктів господарювання шляхом угоди про об'єднання капіталів і розподіл ризиків спостерігалося на перших етапах, коли інституційний хаос формально полегшував реєстрацію таких суб'єктів, але водночас робив неможливим їх стійке функціонування. Масове виникнення таких суб'єктів урівноважувалося таким же масовим їх зникненням, що в умовах гіперінфляції не призводило до скільки-небудь серйозних фінансових наслідків ані для самих учасників, ані для економіки в цілому.

Легалізація тіньових господарських структур активізується в міру формування базових передумов інституційної стабільності, макроекономічної і грошово-кредитної рівноваги. На цьому етапі легальний бізнес одержує певні конкурентні переваги, хоч і не дуже відчутні. Якщо держава цілеспрямовано продовжує процес нарощування таких переваг, то більша частина тіньових суб'єктів поступово перетворюється на суб'єктів господарювання легальної економіки.

Після цього на передній план у формуванні суб'єктів господарювання висувається процес реструктуризації системи суб'єктів господарювання, що вже склалася. Особливо цей процес актуалізується під впливом глобальної конкуренції й активізації проникнення іноземного капіталу в національну економіку.

В другому розділі розглянуто вплив факторів трансформаційної економіки на інституційний статус та інституційне середовище суб'єктів господарювання.

Формування й розвиток суб'єктів господарювання в країнах з трансформаційною економікою відбувається в складних умовах, які можуть як сприяти, так і перешкоджати інституціоналізації господарських процедур. Тиск складного й динамічного зовнішнього середовища в умовах регенерації ціннісної складової інституціоналізації нових запозичених форм господарської діяльності, її технологій і умов відіграє процес навчання в широкому сенсі цього слова, як інституційний процес. Саме навчання новим прийомам і методам господарської діяльності приводить до модифікації й обмеження такого феномена ринкової системи, як опортуністична поведінка.

Проведений аналіз дозволив виділити дві основні форми опортуністичної поведінки, що характерні для трансформаційної економіки опортуністичні екстерналії та опортуністичні інтерналії. Экстерналії спрямовані на обман ринкових контрагентів, а інтерналії на невиконання внутрішніх норм, вимог і зобов'язань. Зміна співвідношення між ними один із параметрів, по яких можна судити про спрямованість і темпи інституційних змін суб'єктів господарювання.

На перших етапах трансформації переважають опортуністичні інтерналії (масові розкрадання від низу до верху, грубі порушення технологічної дисципліни, невиплата заробітної плати, ухилення від будь-яких зобов'язань тощо). Экстерналії існують, проте їх відносна роль не така значна, як у стабільній ринковій системі.

Разом із зростанням професіоналізму і вкоріненням сучасних систем менеджменту опортуністичні інтерналії знижуються. У міру вкорінення ринкових принципів і жорстких бюджетних обмежень відбувається еволюція форм опортуністичної поведінки в бік переважаючої ролі опортуністичних екстерналій. Відповідно актуалізується роль інститутів, покликаних мінімізувати негативний вплив опортуністичної поведінки на макроекономічну систему. Зокрема, це інститути громадянського й контрактного права, судова система, норми і стандарти корпоративної відповідальності.

Важливу роль у функціонуванні й інституційному розвитку суб'єктів господарювання відіграє ціннісна основа, що започаткована на цінностях індивідуальної свободи й відповідальності, людської гідності і соціальної солідарності. Єдність ціннісної індивідуальної основи та економічної місії суб'єктів господарювання втілює в собі корпоративна культура і організаційне середовище. Якщо ця ціннісна основа забезпечена належним чином, то суб'єкти господарювання можуть повністю зосередитися на реалізації технологічної основи соціального організму.

Тіньова господарська діяльність на початку ринкових перебудов заповнює дефіцит регулюючих інституційних механізмів. Кримінальна ієрархія насильства дає сурогатні форми соціального порядку, які забезпечують поточну інституційну рівновагу і водночас руйнівним чином впливають на систему цінностей. Тому суспільство і держава не можуть миритися з тією роллю тіньової економіки, яку вона відігравала на перших етапах ринкових перебудов. Тут однаково важливу роль відіграють і силовий тиск держави на тіньовий сектор, і суспільний остракізм, і поступова регенерація ціннісної основи в діяльності суб'єктів господарювання.

Держава у своїй політиці регулювання інституційного розвитку суб'єктів господарювання повинна виходити з того, що саме вони є вирішальною ланкою забезпечення національної конкурентоспроможності. Зокрема, важливу роль у підтримці національної конкурентоспроможності відіграє принцип нейтральності податкової політики. Послідовно реалізований, цей принцип дозволяє водночас одержати раціональну систему розподілу економічних ресурсів і позбавити незароблених переваг усіх тих суб'єктів господарювання, які орієнтують свою діяльність на близькість до державного апарату. У результаті господарська система одержує довгостроковий механізм підвищення національної конкурентоспроможності.

Як показав проведений аналіз, беручи участь в глобальній конкуренції, національні суб'єкти господарювання забезпечують доступ до глобального ринку ресурсів і технологій, до глобальних стандартів і ноу-хау, дозволяють адаптувати структуру господарської системи до потреб глобального розвитку. Не можна розуміти буквально гасла свободи торгівлі, вступаючи у СОТ і приймаючи правила ігри, які сформовані під впливом торгової практики найбільш сильних держав. Українська держава може і повинна створювати латентні, перш за все інституційні переваги для своїх суб'єктів господарювання, як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринках.

У той же час інституційний розвиток суб'єктів господарювання не є безпроблемним і односпрямованим процесом. Він породжує ряд соціальних суперечностей і проблем. Серед них найбільшу загрозу може становити тенденція до посилення соціальної ролі крупних підприємств і корпорацій, яка не підкріплюється відповідним розвитком громадського контролю й інститутів громадянського суспільства.

Олігархічні групи стають центром не тільки економічної, але й політичної, і соціальної влади. Їх готовність брати на себе деякі важливі соціальні функції держави в умовах нерозвиненості ціннісної основи може сприяти формуванню антидемократичних тенденцій. Це є більш небезпечним ще й тому, що в суспільстві складається негласний консенсус з приводу національних олігархів як меншого зла. Місія суб'єктів господарювання не дозволяє їм ототожнити інтереси довгострокового розвитку з своїми власними. Тому державна політика підтримки інституційного розвитку суб'єктів господарювання повинна виходити з інтересів стійкого розвитку, орієнтуючись не тільки на поточні витрати і вигоди, але і на довгострокові ефекти.

Висновки

Актуальність економіко-теоретичного дослідження процесів інституційного розвитку суб'єктів господарювання обумовлена низкою обставин, які вплинули як на вибір об'єкта, так і на формування методології й логіки цього дисертаційного дослідження.

У неокласичній школі моделювання максимізації корисності в процесі раціонального вибору здійснюється без аналізу питань, хто вибирає, чому вибирає, і чому він повинен вибирати. Суб'єкт вибору є завжди, тому його спокійно можна вивести за дужки проблематики економічної науки.

Проте представники інституційного напряму переконливо показали, що не враховувати інституційні передумови раціонального вибору можна тільки за певних умов. Альтернативу вільному вибору являють або жорстко детерміновані розподільні системи командного типу, де немає потреби у виборі, або хаотичні стани економіки, коли відсутні необхідні передумови вибору. В обох відзначених випадках суб'єктна основа є вторинною і необов'язковою. Такі системи теж існують, хоча неокласична школа намагається їх ігнорувати.

Державна монополія на господарську діяльність, притаманна адміністративно-командній системі, забезпечувала іманентні механізми рівноваги й розвитку. Хоч довгострокова ефективність цієї системи виявилася достатньо низькою, відразу замінити її більш органічною ринковою моделлю було в принципі неможливо. Державно-монополістичні механізми господарювання проникли вглиб системи мотивації учасників соціалістичної економіки, набули стійкості й інерції на рівні стереотипів і тому не могли бути відразу заміщені ринковими стимулами й механізмами.

Ринкова трансформація виявилася тривалим, суперечливим і складним процесом. Як показав свого часу Ф. Хайек, суб'єкти ринкової системи, реалізуючи свої цілі, виконують складні розпорядження інститутів, тому система спроможна до цілісної поведінки, зв'язаних реакцій (рівновага) й розвитку. У результаті ринкових реформ повинні сформуватися не тільки нові інституційні правила гри, а й нові суб'єкти, що виконують ці правила як природний і звичний спосіб дій.

Формування ринкових інститутів породжує ще одну серйозну і водночас неочевидну проблему: яким чином можна сумістити дотримування чітких інституційних розпоряджень і свободу ринкового вибору як практичну передумову людської свободи взагалі і як найважливіший механізм макроекономічної рівноваги? Дж. Р. Коммонс, характеризуючи внутрішню суперечність ринкових інститутів, відзначав, що учасники ринку зовні поводяться «як ув'язнені» адже вони не можуть вибирати, за них усе давно вже вирішили інституційні правила й норми. Чи є взагалі місце свободі в глибоко інституціоналізованій ринковій системі? Чи ж сфера свободи у міру інституціоналізації соціуму все більше й більше звужується і стосується все менш і менш важливих питань людського існування, включаючи і його економічні основи?

Інституційний підхід відрізняється первісною історичністю свого погляду на економічну реальність. Але в теж час цей принцип замикається на макрорівні господарських систем і не розповсюджується на рівень суб'єктів. Це позбавляє економічну науку можливості вивчати процеси розвитку на мікрорівні. Розуміння закономірностей інституційного розвитку суб'єктів може дати основи для раціональної побудови, по-перше, державної регулятивної політики, по-друге, для більш реалістичного підходу до професійного менеджменту суб'єктів господарювання, до його вдосконалення й розвитку.

Ці три аспекти проблеми розвитку суб'єктів господарювання в дисертації були проаналізовані на підставі інституційної методології, тобто з погляду розуміння господарської системи як сукупності правил і норм, що обмежують коло доступних альтернатив, які оцінюються суб'єктом у процесі раціонального вибору.

У результаті було встановлено, що вихідним рівнем проблеми є проблема суб'єкта господарювання як такого. Більшість підходів виводять цю проблему за межі самої теоретичної моделі, яка пояснює діяльність суб'єкта як даності. Однак проведене дослідження показало, що в ряді випадків така передумова не є достатньо реалістичною. Наприклад, у трансформаційній економіці існує дефіцит суб'єктів, здатних до адекватної економічної поведінки в умовах ринкової невизначеності.

Окрім цього, будь-який перехід у нові координати ставить проблему адекватності стандартних дій і процедур зміненим умовам: суб'єкт обов'язково повинен пройти перехідну фазу адаптації, в процесі якої його свобода істотно обмежена адже він робить не те, що вся решта учасників даної системи.

Тому економічна наука, що стоїть на позиціях історизму й розвитку, повинна звернутися до проблеми генезису суб'єктів господарювання, включити її в рамки свого предмета.

Як показав теоретичний аналіз, імпульси генезису й розвитку суб'єктів господарювання можуть виходити з трьох різних інституційних ареалів власності, професіоналізму, інновацій. Ці імпульси в процесі інституційного розвитку перетинаються, переплітаються, взаємодіють. Виникнувши в будь-якому із зазначених пунктів, суб'єкт обов'язково повинен пройти й через два інших. Власність як целепокладання породжує потребу в професійному менеджменті. Високий професійний статус дає право на власність шляхом оплати акціями або паями. Інновації дозволяють створювати норми, стандарти, які оформлюються через патентні механізми як право власності на винахід.

Господарська діяльність виступає для суб'єкта як умова збереження його власності, професіоналізму й інноваційного статусу. Недостатня активність призводить до згасання суб'єктної основи, до втрати свободи й безпеки. Закон збереження й відтворення ідентичності як головний принцип організації життєдіяльності суб'єкта господарювання додає раціональному вибору значно ширшого сенсу, де максимізація корисності лише окремий випадок.

Для цілей дисертаційного дослідження корисним виявилося представлення соціуму як поля діяльності трьох принципово різних соціальних акторів індивідів, суб'єктів господарювання й держави. Кожен із них є представником, у свою чергу, певної комбінації трьох універсальних соціальних основ ціннісної, статусної і технологічної. Місія суб'єктів господарювання в соціальній системі полягає в реалізації технологічної основи її існування, тобто у здатності до переробки ресурсів та інформації на необхідні для системи продукти і послуги. У свою чергу, місія індивідів у соціальній системі має переважно ціннісний характер, а місія держави переважно статусно-ієрархічний характер.

На основі такого розуміння було встановлено, що суб'єкт господарювання може трактуватися як учасник господарської системи, який володіє свободою вибору і втілює в собі єдність ціннісної, технологічної і статусно-ієрархічної основ при провідній ролі технологій.

Найважливіший атрибут будь-якого суб'єкта це свобода як відповідність до суті, цінностей. Економічна свобода припускає як свою передумову цінності професіоналізму, компетентності, відповідальності, фінансового добробуту, позитивних інновацій і розвитку, які детермінують процедури вільного вибору.

У сучасній науці існує тенденція до надмірної ідеологізації поняття свободи. Небезпека такого підходу полягає у зведенні свободи до її конкретних зовнішніх форм, переважно до тих, що склалися в постіндустріальних державах до початку ХХІ століття. Самі собою ці форми й непогані, й ефективні, але це не повинно відводити нас убік від питання: що становить основу зовнішніх форм економічної свободи? Наскільки вони адекватні цій своїй основі?

Інституційний розвиток суб'єктів означає засвоєння інституційних розпоряджень, перетворення їх на свої внутрішні підстави, цінності. Тільки в цьому випадку дотримання зовнішніх безальтернативних норм виступає як свобода. Тому інституціоналізована й вільна економіка не є взаємовиключними альтернативними поняттями.

Звичайно, це не означає, що будь-яка інституціоналізована система виражає фундаментальні цінності людського існування. Більш того, можна сказати, що в принципі неможливе існування такої ідеальної системи інститутів. З цього витікає неминучість розвитку і свободи як руху до сутності, який в історичній перспективі завершеним бути не може.

З практичної точки зору таке розуміння природи суб'єктів господарювання та економічної свободи дозволяє перейти до позитивного аналізу функціонування системи господарювання, що знаходиться в стані ринкової трансформації. Процес формування суб'єктів господарювання і

процес формування ринкових інститутів співпали в часі і просторі. Це робить соціально-економічні й інституційні завдання реформування перехідного суспільства особливо складними. Технологічна відсталість перехідної економіки не може бути подолана раніше, ніж будуть сформовані суб'єкти господарювання, що відповідають новим правилам і обмеженням.

Потреба в суб'єктних механізмах функціонування й розвитку господарської системи різко зростає в умовах відкритої економіки. Невизначеність функціонування й розвитку глобальної системи достатньо часто несумірні з можливостями національно-державного регулюючого механізму. Якщо національна господарська система в цих умовах хоче зберегти рівновагу внутрішнього і зовнішнього середовища, вона просто вимушена делегувати частину своїх регулятивних повноважень суб'єктам господарювання.

Регулюючи й скеровуючи процес інституційного розвитку суб'єктів господарювання, держава вирішує кілька важливих завдань державного і загально-соціального плану: досягнення стійкої бюджетно-фінансової й макроекономічної рівноваги, забезпечення стійкого розвитку, соціальної стабільності і справедливості, скорочення тіньового сектора.

Податкова політика держави повинна відповідати очікуванням суб'єктів господарювання. У цьому випадку вона виступає як чинник інституціоналізації господарської діяльності; рівень невизначеності у відносинах з державою знижується, що дозволяє суб'єктам знизити страхові витрати й перенести центр тяжіння своєї діяльності на ринкові ризики і ринкову активність.

Детінізація економіки в інституційних координатах ринкової трансформації тотожна інституційному розвитку суб'єктів господарювання. Дослідження показало, що для тіньових суб'єктів господарської діяльності характерне нерозвинене внутрішнє середовище, в якому всі конституюючі елементи соціальних суб'єктів (технології, цінності і статус) неначе злиті воєдино і в той же час підпорядковані статусній снові. Реліктові стереотипи статусних процедур, успадковані від епохи державної монополії на господарську діяльність, відтворюються в ситуації перехідної невизначеності. Пошук статусу як універсальної основи самоідентифікації штовхає суб'єктів в ті зони господарювання, де зберігається або навіть панує ієрархія сили. Кримінальний «порядок» заповнює дефіцит легітимного порядку державної ієрархії.

Таке розуміння специфіки інституційної позиції тіньових суб'єктів господарювання в умовах трансформаційної економіки дозволяє обґрунтувати позитивну програму боротьби з тіньовим сектором. Ця програма має на увазі всіляке стимулювання ціннісної орієнтації господарської діяльності при одночасному посиленні державного ієрархічного силового тиску на кримінал.

З'ясування фундаментальної структури суб'єктів господарювання й особливостей її реалізації в специфічних умовах трансформаційної економіки дозволило обґрунтувати висновок про суперечливі наслідки процесів соціалізації економіки. З одного боку, ці процеси відображають подальший

розвиток загальних продуктивних сил цивілізації, ускладнення і збагачення форм їх привласнення. З іншого боку, підсилення соціальної відповідальності крупних корпорацій одночасно підсилює і їх соціальну владу, у тому числі й за рахунок влади державних інститутів та інститутів громадянського суспільства.

У свою чергу, це може стимулювати переорієнтацію корпоративного сектора з ринкової активності на активність в ієрархічних координатах влада-підпорядкування. Вихід сильних суб'єктів господарювання на загально-соціальний рівень містить у собі ризик переродження їх авторитарної корпоративної культури на культуру з наявністю значних тоталітарних рис. Для суспільства плата за таку соціалізацію економіки виявиться дуже високою. Суперечливий характер інституційного розвитку суб'єктів господарювання означає необхідність збалансованої системи розгорненого державного, цивільного, соціального й корпоративного контролю регулювання цього процесу.

Список опублікованих робіт за темою дисертації

1. Панкратова Е.Н. Институциональное развитие хозяйствующих субъектов в условиях открытой экономики: методологические подходы // Вісник економіки транспорту і промисловості української державної академії залізничного транспорту. - 2006. - № 1516. - С. 8487.

2. Панкратова Е.Н. Развитие институционального содержания дохода хозяйствующих субъектов в условиях рыночной трансформации / Е.Н. Панкратова // Вчені зап. Харк. гуманіт. ун-ту «Нар. укр. акад». - 2007. - Т. 13, кн. 2: Проблеми економіки та філології. - С. 8392.

3. Панкратова Е.Н. Свобода хозяйствующего субъекта и институциональная среда // Вісник національного технічного унівеситету «Харківський політехнічний інститут». Збірник наукових праць. Тематичний випуск: Технічний прогрес і ефективність виробництва. Харків: НТУ «ХПІ». 2006. № 14(1). С. 199203.

4. Яременко О.Л., Панкратова Е.Н. Институты и экономическая свобода хозяйствующих субъектов // Экономическая теория. 2007. № 3. С. 56-71 (дисертантом розкрито зміст економічної свободи та основні чинники її реалізації).

5. Панкратова Е.Н. Пути институционального развития хозяйствующих субъектов в условиях рыночной трансформации //Економіка: проблемі теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 237: В 6 т. - Т. ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2008. - 315 с. - С. 725-734.

6. Панкратова Е.Н. Основы институционального развития хозяйствующих субъектов в условиях трансформационных процессов в экономике // Наука і життя: українські тенденції, інтеграція у світову наукову думку: Матер. ІІ Всеукр. наук.-практ. конф. - Київ, 24-26 травня 2006 р. - С. 12-14.

7. Панкратова Е.Н. Доход хозяйствующего субъекта как институциональный фактор // Динаміка наукових досліджень - 2006: Матер. V Міжнар. наук.-практ. конф.- Том 3. - Економічні науки. - Дніпропетровськ: Наука і освіта, 17-28 липня 2006 р. - С. 46-48.

8. Панкратова Е.Н. Вклад хозяйствующих субъектов в решение задач национальной конкурентоспособности // Міжнародні інтеграційні процеси і конкурентоспроможність економіки України: збірник наук. праць міжнар. наук.-практ. конф. - Харків: ХНУ, 22 березня 2008. - С. 71-74.

9. Панкратова Е.Н. Дифференциация форм оппортунистического поведения в условиях рыночной трансформации // Актуальні проблеми сучасних наук-2008: Матер. IV Міжнар. наук.-практ. конф. - Том 7. - Економічні науки. - Дніпропетровськ, 16-30 червня 2008. - С. 3-5.