Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ НАУК УКРАЇНИ

Рада по вивченню продуктивних сил України

Автореферат

дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата економічних наук

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ РОЗВИТКУ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА

Спеціальність: 08.00.03 - економіка та управління

національним господарством

Хом'як Олександр Петрович

Київ - 2008

Дисертацією є рукопис.

Робота виконана у Тернопільському національному економічному університеті Міністерства освіти і науки України, м. Тернопіль.

Науковий керівник:

кандидат економічних наук, професор Качан Євген Петрович, Тернопільський національний економічний університет МОН України, завідувач кафедри управління персоналом та регіональної економіки.

Офіційні опоненти:

доктор економічних наук, професор Андрушків Богдан Миколайович, Тернопільський державний технічний університет ім. Івана Пулюя Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри менеджменту підприємницької діяльності;

доктор економічних наук, доцент Чиж Віра Іванівна, Східноукраїнський національний університет ім. Володимира Даля Міністерства освіти і науки України, завідувач кафедри контролю і аудиту.

Захист дисертації відбудеться 10 листопада 2008 р. о 16 год.00 хв. на засіданні спеціалізованої вченої ради Д 26.160.02 Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ - 32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці Ради по вивченню продуктивних сил України НАН України за адресою: 01032, м. Київ - 32, бульвар Тараса Шевченка, 60.

Автореферат розісланий "23 жовтня 2008 р.

Вчений секретар спеціалізованої вченої ради доктор економічних наук І.К. Чукаєва

Загальна характеристика роботи

Під таким механізмом слід розуміти сукупність конкретних дій та засобів, за допомогою яких забезпечується узгоджена економічно доцільна діяльність суб'єктів господарювання на ринку житлово-комунальних послуг з метою першочергового задоволення потреб кінцевих споживачів цих послуг, а також створюються умови для підвищення рівня соціальної ефективності розвитку даної галузі національної економіки.

На думку дисертанта, у структурі житлово-комунального господарства необхідно виділити такі підгалузі (рис.1):

Рис. 1. Галузева структура житлово-комунального господарства України

Виходячи із того, що на ринку житлово-комунальних послуг функціонують різнотипні суб'єкти господарювання, автор вважає за доцільне класифікувати їх не лише за галузевою ознакою, а й за іншими критеріями (рис.2). При цьому, виділено ряд особливостей даної галузі, а саме: високий рівень її комплексності; спрямованість на задоволення першочергових потреб населення; різноманітність форм підпорядкованості у територіальному розрізі; багатоланковість структури; специфічність критеріїв оцінки ефективності; високу залежність виробничої структури та організації управління від розмірів господарства; стохастичний характер процесів у цій сфері господарювання.

З метою оцінки ефективності функціонування житлово-комунального господарства, визначено систему критеріїв, які згруповано і конкретизовано автором з урахуванням особливостей цієї галузі. Для їх застосування виокремлено та обґрунтовано методи дослідження потреб споживачів з метою виявлення частоти та характеру поширення проблем або потреб та відмінностей, які існують у різних групах споживачів.

Необхідною умовою формування сприятливого інвестиційного середовища у розвитку житлово-комунального господарства виступає інвестиційна привабливість. Це обумовлює необхідність кількісної оцінки та прогнозування інвестиційної привабливості даної галузі.

Рис. 2. Класифікація суб'єктів господарювання, що займаються наданням житлово-комунальних послуг

Для вирішення цього завдання дисертантом запропоновано методику визначення рівня інвестиційної привабливості ЖКГ. В її основу покладено визначення інтегральної оцінки, що базується на розрахунку шести узагальнюючих показників та використанні певних аналітичних показників. Синтетичний (узагальнюючий) показник по кожній групі пропонується розраховувати за формулою:

'

де: і - індекс синтетичного показника групи; j - індекс аналітичного показника; k - індекс об'єкта; S_{ik -} кількісне значення синтетичного показника i - ої групи k - го об'єкту; a_ijk - значення j - го аналітичного показника i - ої групи k - го об'єкту; p_{ij -} значення вагомості j - го аналітичного показника в i - ій групі; K - множина об'єктів; M_{i -} множина аналітичних показників i - ої групи.

Інтегральний показник інвестиційної привабливості кожного населеного пункту доцільно визначати як суму добутків значень синтетичних показників на значення їхньої вагомості:

'

де I_k - інтегральний показник k-го об'єкта регіону; S_ik - значення синтетичного показника і-ої групи k-го об'єкта; p_{i -} значення групової вагомості і-ої групи.

При цьому, необхідно відзначити далеко не статичну природу критеріїв ефективності функціонування житлово-комунального господарства. Вони мають змінюватися при виникненні нових проблем і пріоритетних цілей розвитку.

На підставі системи критеріїв, що найбільш повно характеризують результативність управління, слід здійснювати перехід до кількісного аналізу, у якому мають використовуватися показники економічної і соціальної ефективності. На думку автора, для оцінки ефективності житлового-комунального господарства, недостатньо обмежитися тільки економічними показниками. Економічна ефективність має бути доповнена показниками соціальної ефективності у вигляді системи оцінок споживачів житлово-комунальних послуг, що надаються згідно нормативних стандартів обслуговування і фактичного обсягу бюджетних коштів. Тобто, в дослідженні житлово-комунального господарства необхідно застосовувати соціально-економічний підхід. Це дасть змогу більш повно оцінити забезпеченість населення послугами цієї сфери, виявити нагальні проблеми, визначити перспективи їх вирішення.

При цьому, слід мати на увазі, що показники, які характеризують ефективність послуг, мають найтісніший взаємозв'язок і обумовлюються інтересами усіх учасників, що у підсумку виражається в характеристиках якості, ціни, асортименту запропонованих послуг тощо. Але цей взаємозв'язок не завжди є прямим і однозначним.

З точки зору дисертанта, соціальна ефективність функціонування житлово-комунального господарства має оцінюватися виходячи із показників, що характеризують ступінь задоволеності населення наданням відповідних послуг (кількість вчасно невиконаних заявок, збільшення чи зменшення скарг тощо). Крім того, соціальна ефективність ЖКГ має оцінюватися шляхом визначення ступеня задоволеності самих його працівників (умовами й оплатою праці, системами їх преміювання, підготовки і перепідготовки тощо).

Такий критеріальний підхід до оцінки ефективності функціонування житлово-комунального господарства покладений в основу визначення рівня соціальної ефективності діяльності місцевих органів виконавчої влади. Ефективність житлово-комунального господарства та перетворень, які проводяться у ньому, залежить від таких чинників:

ясності і визначеності стратегічних і тактичних цілей, послідовності реорганізації всієї структури житлово-комунального господарства;

ступеня взаємозв'язку повноважень, відповідальності та ресурсного забезпечення конкретних структур влади на всіх ієрархічних рівнях управління, підготовки до швидких змін;

наявності стійкої системи зворотного зв'язку з населенням, звітності і контролю за діяльністю нових управлінських та виробничих структур даної сфери економічної діяльності.

У другому розділі "Аналіз організаційного та фінансово-кредитного механізму розвитку житлово-комунального господарства" здійснено оцінку сучасного стану, ключових проблем та основних тенденцій розвитку житлово-комунального господарства в розрізі відповідних підгалузей. Сформовано авторську позицію щодо сучасної тарифної політики держави у житлово-комунальному господарстві, виокремлено проблемні аспекти, що виникають на різних етапах формування; встановлення та застосування тарифів на послуги з водопостачання, водовідведення, теплопостачання та утримання житлового фонду, визначено і обґрунтовано шляхи та засоби їх розв'язання. Аналіз здійснено на основі показників різних за економічним потенціалом областей України із акцентом на особливостях розвитку житлово-комунального господарства Тернопільської області. Зокрема, оцінено порядок фактичного відшкодування витрат на здійснення робіт та надання послуг, які включено до складу житлово-комунальних у відповідності до чинного законодавства України, а також широкий спектр нормативно-правових актів з питань розвитку житлово-комунального господарства та їх вплив на формування ефективної організаційної структури галузі.

Визначено, що на сучасному етапі розвитку галузі не створено сприятливих умов для демонополізації, формування конкурентного середовища у сфері надання житлово-комунальних надання послуг, не завершена робота з юридичним оформленням договірних відносин між виробниками, постачальниками та споживачамим відповідних послуг, відсутні правові механізми застосування санкцій проти неплатників та постачальників неякісних послуг. Встановлені певні суперечності між рядом положень чинних законодавчих актів з Конституцією України щодо визначення прав суб'єктів комунальної власності. Відсутня регламентація правовідносин між власниками - сільськими, селищними, міськими Радами, їх виконавчими органами, у випадку управління останніми майном, що знаходиться у власності кількох територіальних громад, або у разі передачі цього майна у постійне користування комунальним підприємствам, що надають послуги населенню кількох міст та селищ. Також не створені сприятливі умови для приватизації ЖЕКів та організації об'єднань співвласників багатоквартирних будинків, асоціацій жителів таких будинків, будинкових комітетів, не сформовано інститут власників житла. Практично не впроваджуються сучасні управлінські інформаційні системи контролю, моніторингу та звітування. Не на належному рівні формується науково-технічне та методологічне підгрунтя для попередження небезпечних процесів, відсутнє належне регулювання діяльності природних монополій з централізованого водопостачання та водовідведення, централізованого постачання теплової енергії, як це передбачено Законом України "Про природні монополії в Україні”.

У процесі дослідження організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства та особливостей його функціонування, дисертантом виявлено цілий ряд проблем, які потребують нагального вирішення. Головними з них є наступні.

Перша проблема полягає у невідпрацьованості фінансового механізму функціонування та розвитку галузі за умов формування ринку житла та інституційних змін у національній економіці. В контексті цієї проблеми слід наголосити на важливості визначення реального власника житла та зняття з держави непосильного тягаря дотацій, що передбачає перехід до економічно обґрунтованих тарифів. Автором встановлено значні відмінності в розмірах цих тарифів в областях України та між окремими підприємствами. Це переконливо свідчить щонайменше про "відсутність їх належного економічного й технологічного обґрунтування, що призводить до істотного зростання цін”, посилює фінансовий тиск на економіку, створює підґрунтя для зловживань, а за відсутності лічильників - сприяє появі певного "необлікованого” надлишку коштів при одночасному існуванні значної заборгованості споживачів.

Друга проблема полягає у відсутності внутрішніх і зовнішніх стимулів для розвитку житлово-комунального господарства, оновлення його техніко-технологічної бази, оптимізації структури витрат. Відсутність конкурентних засад не стимулює підприємства житлово-комунального господарства до впровадження ефективнішого обладнання для надання послуг, поліпшення організації виробництва і, отже, до зниження собівартості послуг. Зазначені обставини створюють сприятливі передумови для зловживань з боку підприємств - монополістів. Ще й досі є поширеним формування тарифів цими підприємствами не на основі розрахунків з відповідним техніко-економічним їх обґрунтуванням, а затратним методом, тобто на основі фактичних витрат минулих періодів, розмір яких не завжди обґрунтований. У випадках запровадження граничного рівня рентабельності, суб'єкти господарювання істотно завищують витрати. Коли ж державне регулювання здійснюється шляхом встановлення фіксованого рівня тарифів, монопольні утворення знижують якість послуг і через відсутність засобів обліку отримують плату за послуги, які не надано у повному обсязі.

Третя проблема - це негнучкість системи державного регулювання розвитку житлово-комунального господарства, відсутність ефективного механізму впливу на ситуацію, що склалася у цій сфері господарювання. На думку дисертанта, держава за допомогою механізму оподаткування, податкових пільг і виділення бюджетних субсидій повинна спонукати суб'єктів господарювання до такої діяльності, яка задовольнятиме соціальні інтереси та потреби суспільства.

Автор дійшов висновку, що найважливіше місце в системі фінансово-кредитного забезпечення діяльності житлово-комунального господарства займає проведення саме ефективної і раціональної тарифної політики. На жаль, у вітчизняній науці на сьогодні відсутнє однозначне та чітке теоретичне обґрунтування цієї стрижневої проблеми для формування ефективної фінансово-кредитної основи діяльності житлово-комунальних підприємств. Найчастіше під поняттям тарифної політики розуміють сукупність засобів та методів впливу на процес формування та встановлення тарифів на послуги, які застосовуються суб'єктами господарювання з метою максимізації прибутку та узгодження своєї діяльності із кон'юнктурою ринку та потребами споживачів.

На думку автора, детермінувати поняття тарифної політики у житлово-комунальному господарстві необхідно наступним чином: тарифна політика у житлово-комунальному господарстві - це сукупність заходів та напрямів діяльності уповноважених органів місцевого самоврядування та державних органів виконавчої влади місцевого та загальнодержавного рівня, а також суб'єктів господарювання (надавачів житлово-комунальних послуг), щодо приведення у відповідність рівня тарифів на ці послуги до економічно обґрунтованого рівня витрат, з метою забезпечення найбільш повного задоволення потреб кінцевих споживачів.

У третьому розділі "Шляхи підвищення ефективності організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства" запропоновано та обґрунтовано напрями удосконалення нормативно-правового забезпечення діяльності суб'єктів господарювання, що надають житлово-комунальні послуги в контексті формування передумов розвитку конкурентного середовища. Зокрема, сформовано систему нормативно-правових актів, прийняття яких є нагальною потребою з урахуванням сучасного стану розвитку житлово-комунального господарства, а також нормативно-правових актів, у які необхідно внести зміни. Безумовно, одним із пріоритетів при цьому повинно стати підвищення рівня інвестиційної привабливості даної сфери економічної діяльності. Для його визначення автором запропоновано методику визначення інтегральної оцінки останньої, що дає змогу поєднати різні за назвою, одиницями виміру та вагомістю чинники, а також побудовано "дерево цілей" підвищення рівня інвестиційної привабливості житлово-комунального господарства (рис.3.).

Рис. 3 "Дерево цілей" підвищення рівня інвестиційної привабливості житлово-комунального господарства

Доведено, що першочерговим пріоритетом, зважаючи на конституційно задекларований принцип розвитку ринкових відносин у нашій державі, є створення сприятливих умов для підвищення рівня демонополізації у даній галузі. На думку автора, демонополізація ринку житлово-комунальних послуг повинна передбачати наступні етапи: оцінку можливості та економічної доцільності створення конкурентного середовища на тому чи іншому ринку даної сфери діяльності; визначення пріоритетних видів послуг і етапів демонополізації на державному та регіональному рівнях на основі аналізу обсягів і структури послуг, що надаються, та їх ранжування за ступенем пріоритетності; обґрунтування територіальних особливостей ринків комунальних послуг та необхідної їх структури.

З точки зору автора, система державних заходів у сфері забезпечення стабільного функціонування галузі повинна бути зорієнтована на підвищення рівня житлово-комунального обслуговування населення у поєднанні з раціональними засадами ціноутворення. Однак ці дії не дадуть належного результату, якщо органи виконавчої влади не будуть організаційно, економічно і фінансово зацікавлені у відповідних перетвореннях. Тільки глибоко усвідомлена, економічно приваблива (з точки зору місцевих бюджетів) і науково обґрунтована діяльність муніципальних органів управління здатна здійснити повноцінну реформу в житлово-комунальному обслуговуванні населення. Перехід на договірні відносини між місцевими органами виконавчої влади і підприємствами житлово-комунального господарства та визначення економічно обґрунтованого рівня тарифів при цьому теоретично можливі. Однак механізм реалізації законодавчо-нормативних актів з цього питання ще недостатньо відпрацьований.

На думку автора, у договорах необхідно передбачити оплату послуг зa повний цикл виробництва фізичної одиниці послуги, оскільки всі види робіт з виробництва, реалізації послуг можуть виконуватися одним підприємством, окремі види (етапи) робіт можуть доручатися іншим підприємствам або приватним фірмам, як субпідрядникам. При цьому, оплата послуг має включати весь технологічний ланцюг до кінцевого результату.

Узгодження між замовником і виконавцем показників якості, надійності, екологічної безпеки надання послуг є важливим аспектом при укладенні договору щодо житлово-комунального обслуговування та визначенні обґрунтованого рівня тарифів. У договорі має бути передбачений той рівень якості, який може гарантувати підприємство при наявних основних засобах та забезпеченні відповідним фінансуванням, виходячи з коштів, що виділяються замовником. Показники надійності функціонування систем життєзабезпечення мають реально оцінюватись, виходячи з рівня зносу основних фондів. Споживчі властивості послуги значною мірою залежать від обсягів фінансування, що виділяються на поточну експлуатацію житлово-комунального господарства.

Механізм договірних відносин місцевих органів влади і підприємств житлово-комунального господарства потребує розробки відповідних нормативно-правових актів, а також системи контролю і економічної оцінки якості обслуговування споживачів, що має знайти відображення в договорах на обслуговування через систему оплати відповідно до реально досягнутих показників якості. У випадку порушення рівня якості обслуговування або погіршення хоча б одного з показників якості, зафіксованих у договорі, до підприємства повинні застосовуватися відповідні штрафні санкції. Якщо виконавець (підприємство) не виконує свої зобов'язання за кількома показниками, то штрафні санкції слід застосовувати за порушення кожного з них. При цьому, загальна сумарна величина штрафів, що застосовуються до підприємства, не повинна стосуватися коштів, призначених для поліпшення споживчих властивостей послуг.

Договори на житлово-комунальне обслуговування на викладених вище умовах можуть укладатися також між місцевими органами влади і приватизованими підприємствами житлово-комунального господарства. Це пов'язано з тим, що з одного боку приватизація підприємств не повинна привести до зміни профілю основної діяльності, а з іншого - оплата послуг приватизованих підприємств має відповідати реально досягнутим показникам якості.

При цьому, надавач послуг повинен вносити в договори найму, оренди і надання послуг житлово-комунального господарства розмір плати за такі послуги, контролювати надходження коштів на розрахунковий рахунок замовника, розраховувати і обґрунтовувати тарифи на відповідні послуги для затвердження місцевими органами влади. Для контролю і регулювання діяльності підрядників, мають використовуватися економічні важелі, тобто фінансування підприємств повинно здійснюватися не безпосередньо фінансовими відділами (як це відбувається сьогодні), а через замовника.

В умовах ринкових відносин регулювання державою житлово-комунальних тарифів має зазнати істотних змін: від безпосереднього втручання в режим діяльності підприємств до створення умов для ефективної взаємодії замовника (в особі місцевих органів влади) і виконавця (підприємств житлово-комунального господарства різних форм власності), а також споживачів (населення і підприємств).

Зміна функцій міських і регіональних органів управління житлово-комунальним господарством, покладання на муніципальні органи ролі замовника, залучення приватних фірм при наданні житлово-комунальних послуг вимагають нового підходу до організації управління даною сферою економічної діяльності: формування двох управлінських вертикалей, що об'єднують і координують таку діяльність. З одного боку - замовників послуг, що представляють інтереси власників житлово-комунальної інфраструктури, з іншого - безпосередніх виконавців.

Розв'язання проблеми забезпечення нормального функціонування житлово-комунального господарства, підвищення рівня і якості населення та інших споживачів потребує чіткого розмежування функцій управління, прав власності, удосконалення системи договірних відносин, раціонального поєднання економічних і адміністративних методів впливу на діяльність всіх суб'єктів управління житлово-комунальним господарством кожного конкретного населеного пункту.

Доцільно також внести відповідні зміни і в банківське законодавство України, згідно з яким, окрім уже діючих, до банківської системи України мають входити і комунальні банки, які можуть створюватися органами місцевого самоврядування та підприємствами і організаціями, що перебувають у комунальній власності. Муніципальні банки мають сприяти діяльності органів місцевого самоврядування щодо розв'язання проблем розвитку житлово-комунального господарства. В умовах дефіциту довгострокових кредитних ресурсів важливим джерелом кредитного забезпечення діяльності підприємств житлово-комунального господарства є лізинг.

З економічної точки зору, лізинг - це товарний кредит в основні фонди (основний капітал), наданий лізингоодержувачу у формі переданого йому в користування майна, що дуже важливо саме для житлово-комунального господарства, оскільки для ефективного розвитку підприємств даної галузі надзвичайно важливим чинником є реконструкція наявних та придбання нових основних фондів.

Новою формою кредитування житлово-комунального господарства є мікрокредитування, тобто надання мікрокредитів. В Україні підприємства житлово-комунального господарства можуть отримати мікрокредити з наступних джерел: кредитних спілок; спеціалізованого мікрофінансового банку; програм мікрокредитування комерційних банків. Відповідно до чинного законодавства, позичальниками в кредитних спілках повинні бути лише фізичні особи - члени спілки. Кредит, отриманий у кредитній спілці, може бути незабезпечений, якщо його розмір не перевищує розміру членських внесків позичальника, але забезпечується заставою, якщо його сума перевищує ці внески. У цілому слід зазначити, що в Україні кредитні спілки направляють свою діяльність, як правило, у сферу споживчого кредиту.

Висновки

В дисертаційній роботі визначено основні напрями, шляхи та засоби розв'язання важливого науково-прикладного завдання - удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства України.

У процесі дослідження одержано вагомі наукові результати, які спрямовані саме на розв'язання цього завдання, зокрема, доведено необхідність створення нових спеціалізованих організаційно-управлінських структур, які мають зосередити увагу на покращенні матеріально-фінансового становища житлово-комунального господарства України; запропоновано заходи щодо розширеного застосування лізингу та мікрокредитування, а також організації системи спеціалізованих венчурних фондів та муніципальних банків; обґрунтовано методичні підходи до формування цілісної системи державного впливу на підвищення інвестиційної привабливості даної галузі економіки; визначено соціальні пріоритети розвитку житлово-комунального господарства та розроблено наукові положення щодо переорієнтації організаційно-економічного механізму його розвитку на підвищення соціальної ефективності у діяльності житлово-комунальних підприємств.

Проведене дослідження дало змогу дисертанту дійти наступних обґрунтованих висновків:

1. Невизначеність у майнових відносинах звужує практику одержання кредитів банків та інших кредиторів, у тому числі довгострокових іпотечних, а також одержання пільгових кредитів за рахунок надання кредиторам податкових та інших пільг для фінансування капітального ремонту житлових і нежитлових будинків і приміщень;

2. Вирішення проблем щодо підвищення рівня ефективності нормативно-правового забезпечення процесу формування, встановлення та застосування тарифів у житлово-комунальному господарстві має базуватися на:

комплексному підході до формування нормативно-правової бази у вказаній сфері;

раціоналізації інформаційних потоків, створенні сучасних інформаційно-керуючих систем, що забезпечують максимальну ефективність при підготовці проектів нормативно-правових актів на всіх стадіях і рівнях;

побудові дерева цілей (ранжованого за рівнями управління) - підвищення рівня інвестиційної привабливості житлово-комунального господарства;

3. Забезпечення беззбиткового функціонування суб'єктів економічних відносин даної сфери діяльності з метою підвищення рівня її інвестиційної привабливості має здійснюватись шляхом:

оптимізації витрат і втрат всіх ресурсів підприємств;

запровадження механізму регулювання тарифів через установлення їх граничного рівня, застосування індексації плати з урахуванням інфляційних процесів, в тому числі зменшення тарифів на паливно-енергетичні ресурси;

покриття різниці між фактичною вартістю житлово-комунальних послуг та встановленими тарифами;

збільшення рівня збору платежів як мінімум до 95 відсотків, застосування більш жорстких санкцій проти неплатників та підвищення відповідальності за невиконання договірних відносин;

4. Враховуючи значну соціальну роль житлово-комунального господарства, держава має надавати йому вагому фінансову підтримку. Така підтримка повинна передбачати безпосереднє фінансово-кредитне забезпечення суб'єктів господарювання за рахунок коштів бюджетної системи та централізованих державних фондів. Тобто, мова йде про прямі методи державної підтримки розвитку галузі. До переваг методу безпосереднього фінансово-кредитного забезпечення підприємств житлово-комунального господарства за рахунок державних коштів слід віднести: адресність, оперативність, гнучкість. Завдяки адресності визначається конкретне підприємство, якому пропонується допомога. Оперативність передбачає прискорену процедуру здійснення фінансової підтримки порівняно з іншими методами. Гнучкість дозволяє при наданні коштів варіювати розмір допомоги, її терміни, вартість та інші характеристики відповідно до умов конкретного підприємства.

Окрім податкового регулювання господарської діяльності підприємств ЖКГ, більш широкого застосування потребують кредитні важелі. З цією метою доцільно розвивати систему спеціалізованих муніципальних банків або кредитних спілок. Таке кредитне регулювання дозволить більш широко взаємодіяти міським органам управління з фінансовими структурами, сприяти розвитку підприємництва;

6. Певних змін потребує банківське законодавство України. Зокрема, окрім уже діючих комерційних банків, до банківської системи України слід включити і комунальні банки, які можуть створюватися органами місцевого самоврядування та підприємствами і організаціями, що перебувають у комунальній власності. Муніципальні банки мають сприяти діяльності органів місцевого самоврядування, розв'язанню проблем розвитку житлово-комунального господарства;

7. Місцеві державні органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування з метою більш ефективного використання потенціалу житлово-комунального господарства повинні працювати за новими функціональними і організаційними принципами та перейти від переважно прямого вертикально-ієрархічного регулювання його діяльності до непрямого горизонтального регулювання зовнішніх умов його діяльності шляхом прийняття відповідних нормативно-правових актів;

8. Для вироблення нових форм взаємодії державних та місцевих органів з підприємствами комунального господарства необхідно виходити із закономірностей функціонування змішаної економіки, існуючого досвіду зарубіжних країн у цій сфері та можливостей його адаптації до умов України. При цьому, що превалююча роль повинна бути відведена формуванню основ підвищення рівня інвестиційної привабливості житлово-комунального комплексу;

9. Створення умов для ефективного фінансово-кредитного забезпечення ЖКГ повинно базуватися на раціональному використанні бюджетних коштів та формуванні сприятливого середовища для залучення додаткових ресурсів, з метою спрямування їх на фінансування програм розвитку житлово-комунального господарства. В умовах монополії житлово-експлуатаційних організацій і негнучкого механізму ціноутворення на послуги споживач позбавлений можливості вибору виробника послуг і економічного впливу на нього.

Список опублікованих праць за темою дисертації

У наукових фахових виданнях:

1. Хом'як О.П. Актуальні проблеми розвитку підприємств водопровідно-каналізаційного господарства на прикладі м. Тернополя та населених пунктів області / О.П. Хом'як // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. - Тернопіль: Економічна думка, 2005. - Вип.10. - С.97 - 102.

2. Хом'як О.П. Фінансово-кредитна основа реалізації реформи житлово-комунального господарства / О.П. Хом'як // Наукові записки ТНПУ імені Володимира Гнатюка. Серія: Економіка. - Тернопіль: ТНПУ. - 2006. - Вип. 20. - С.239 - 243.

3. Хом'як О.П. Законодавче обґрунтування процесу надання житлово-комунальних послуг на регіональному рів: сучасний стан та напрями реформування / О.П. Хом'як // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. - Тернопіль: Економічна думка, 2006. - Вип.11. - С.124-129.

4. Хом'як О.П. Ключові напрями підвищення рівня інвестиційної привабливості суб'єктів господарювання у сфері водопостачання та водовідведення / Є.П. Качан, О.П. Хом'як // Вісник Національного університету водного господарства та природокористування: Зб. наук. пр. - Рівне: Національний університет водного господарства та природокористування, 2006. - Вип.4 (36). - Ч.2. - С.289-297. Особистий внесок: визначення передумов формування привабливого інвестиційного клімату у житлово-комунальному господарстві України.

5. Хом'як О.П. Зарубіжний досвід реформування системи управління у сфері надання житлово-комунальних послуг / О.П. Хом'як // Наукові записки ТНПУ ім. Володимира Гнатюка Серія: Економіка. - Тернопіль: ТНПУ, 2007. - Вип.21. - С.232 - 236.

6. Хом'як О.П. Реформування житлово-комунального господарства, як важлива передумова оптимізації відтворення людських ресурсів / О.П. Хом'як // Формування ринкової економіки: Зб. наук. пр. - К.: КНЕУ, 2007. - Спец. вип. Управління людськими ресурсами: проблеми теорії і практики. - Т.1., Ч. ІІ. - С.913-917.

7. Хом'як О.П. Суть, принципи та чинники розвитку житлово-комунального господарства / О.П. Хом'як // Регіональні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України: Зб. наук. пр. - Тернопіль: Економічна думка, 2007. - Вип.12. - С.58-62.

В інших наукових виданнях:

8. Хом'як О.П. Тарифна політика: нагальна необхідність. Як задовольняти житлово-комунальні потреби населення / О.П. Хом'як // Всеукраїнський інформаційний журнал Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства "Міське господарство”. - К.: Державна академія ЖКГ Держжитлокомунгоспу України, 2005. - С.2 - 9.

9. Хом'як О.П. Напрями реформування нормативно-правового забезпечення процесу ціноутворення для суб'єктів господарювання, що надають житлово-комунальні послуги / О.П. Хом'як // Інформаційно-аналітичний бюлетень Державної інспекції з контролю за цінами Міністерства економіки України "У полі зору - ціни". - К.: Державна інспекція з контролю за цінами, 2006. - Вип.3 (8). - С.6 - 9.

Анотація

Хом'як О.П. Організаційно-економічний механізм розвитку житлово-комунального господарства. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.00.03 - економіка та управління національним господарством. - Рада по вивченню продуктивних сил Національної академії наук України. - Київ, 2008.

Дисертацію присвячено розробці та обґрунтуванню реалізації шляхів та засобів удосконалення організаційно-економічного механізму розвитку житлово-комунального господарства, а також науково-методичних рекомендацій щодо підвищення соціально-економічної його ефективності цього комплексу на основі впровадження прогресивних досягнень у цій сфері, виходячи із узагальнення основних показників діяльності галузі.

У роботі визначено сутність, сукупність принципів та чинників розвитку житлово-комунального господарства; поглиблено теоретико-методологічні засади більш ефективного механізму його розвитку; проаналізовано сучасний стан, ключові проблеми та основні тенденції розвитку житлово-комунального господарства в Україні та Тернопільській області; обґрунтовано сукупність заходів щодо покращення інвестиційної привабливості даної сфери економічної діяльності.