Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Робота викладена на 194 сторінках основного комп'ютерного тексту, містить 48 таблиць та 13 рисунків. Повний обсяг дисертації - 230 сторінок. Список використаних джерел налічує 240 найменувань на 14 сторінках та 14 додатків на 22 сторінках.

У першому розділі - «Теоретичні основи інноваційного розвитку сільського господарства» - узагальнено теоретичну сутність і наведено характеристику інноваційної діяльності в сільському господарстві, висвітлено методичні основи дослідження інноваційного розвитку галузей сільськогосподарського виробництва.

Установлено, що інноваційний розвиток сільського господарства України базується на здійсненні державної аграрної та інвестиційної політики, спрямованої на активізацію нововведень як пріоритетної складової загальної стратегії підвищення національної конкурентоспроможності, створення умов для реалізації вітчизняними сільськогосподарськими підприємствами наступальної стратегії на зовнішніх ринках, підтримки конструктивної конкуренції на внутрішньому ринку, що буде стимулювати аграрні формування до інноваційної діяльності, забезпечення тісної інтеграції виробництва і науки з метою сприяння випереджальному розвиткові науково-технологічної сфери.

Головною метою державної інноваційної політики є створення соціально-економічних, організаційних і правових умов для ефективного відтворення, розвитку й використання науково-технічного потенціалу країни, впровадження сучасних екологічно чистих, енерго - та ресурсоощадних технологій, виробництва і реалізації нових видів конкурентоспроможної продукції.

Для об'єктивного підходу до обґрунтування інноваційного розвитку сільського господарства необхідно здійснювати вибір інновацій за визначеною системою їх класифікації, яка включає параметри інновацій, сферу та способи їх застосування, а також зміни від впровадження інновацій.

Виявлено, що інноваційний процес має безперервний характер. Він охоплює цикл від опрацювання науково-технічної ідеї до її реалізації на комерційній основі й передбачає такі етапи: виявлення потреби у нововведенні; збирання інформації про можливі нововведення, які забезпечать вирішення проблеми; оцінювання інноваційних проектів за критеріями можливості реалізації та економічної доцільності; прийняття рішення про впровадження інновації; впровадження нововведення; інституціоналізація нововведення.

На основі аналізу літератури з досліджуваної проблеми зроблено висновок, що інноваційне забезпечення розвитку сільського господарства передбачає: наявність інноваційної інфраструктури; залучення новостворених і (або) удосконалених конкурентоспроможних технологій, продукції або послуг, а також організаційно-технічних рішень виробничого, адміністративного, комерційного або іншого характеру, що істотно поліпшують структуру та якість виробництва і (або) соціальної сфери; здійснення діяльності, спрямованої на використання й комерціалізацію результатів наукових досліджень та розробок, які в сукупності зумовлюють зростання конкурентоспроможності галузі.

Обґрунтовано визначення сучасної інноваційної політики як сукупності науково-технічних, виробничих, управлінських, фінансово-збутових та інших заходів, пов'язаних із просуванням нової чи поліпшеної продукції на ринок; як складний і не позбавлений ризику процес, хід якого визначається вихідними технічними, фінансовими, економічними і соціальними передумовами.

Визначено, що інноваційна аграрна економіка - це економіка, що ґрунтується на пошуку, підготовці та реалізації інвестицій, які збільшують ступінь задоволення потреб суспільства у продовольчих ресурсах. Її відмінності та особливості порівняно з неінноваційним (еволюційним) типом економіки полягають у наступному: за інноваційного типу - новації пропонують, відбирають і впроваджують цілеспрямовано, а при неінноваційному - новації з'являються стихійно, їх впроваджують у виробництво поступово і тривало; за інноваційного типу розвитку економіки кількість інновацій в розрахунку на одиницю результативних показників виробництва завжди більша, ніж за не інноваційного. При цьому забезпечується процес ресурсозбереження.

Інноваційний тип розвитку аграрної економіки втілюють за допомогою інноваційної моделі, яка являє собою сукупність взаємозв'язаних організацій, що зайняті виробництвом і комерційною реалізацією наукових знань і технологій, структур, мотивацій, стратегій, механізмів тощо, які спрямовані на формування інноваційного типу розширеного відтворення виробництва.

Таблиця 1. Оцінка потенціалу сільського господарства щодо реалізації інновацій

Основною метою інноваційного процесу є концентрація ресурсів у напрямах, що забезпечують прискорення науково-технічного прогресу. Інноваційний процес включає напрями використання об'єктів інтелектуальної власності (ОІВ), якими є інноваційна продукція у вигляді нових технологій, машин, знарядь, сортів і гібридів сільськогосподарських культур, племінного молодняку високопродуктивних порід тварин, ліній та кросів птиці із пропозиціями відповідних технологій щодо їх використання.

Можливість сільського господарства здійснювати інноваційну діяльність визначається інноваційним потенціалом та сукупністю умов реалізації інновацій (табл. 1). Загальна сума балів, що одержана в результаті оцінки, свідчить про можливість реалізації інновації в даних економічних, політичних і соціальних умовах. Чим вища оцінка, тим вагоміші можливості для здійснення інноваційної діяльності.

Особливості інвестиційної підтримки інноваційного розвитку сільського господарства визначаються низкою факторів. До них належать: рівень значимості інновацій; ступінь готовності інновації до реалізації; масштаб і характер ефекту, що забезпечує реалізацію інновації; рівень ризику інноваційної діяльності; необхідний розмір інвестицій в інновації.

Для впровадження у сільське господарство обґрунтованих інновацій сформовано методику їх оцінки. Методи оцінювання економічної ефективності інноваційно-інвестиційних проектів включають розрахунок кількох показників: інтегрального показника ефективності, розрахованого на основі чистої теперішньої (дисконтованої) вартості; індексу рентабельності інвестицій; внутрішньої норми рентабельності (дохідності); терміну окупності; точки беззбитковості проекту. Для оцінювання економічної ефективності поліпшуючих інновацій, спрямованих на зниження рівня виробничих витрат, відповідні розрахунки здійснюють двома способами - за показником відносної економічної ефективності капіталовкладень (приведеними витратами) і за сукупністю грошових надходжень.

У другому розділі - «Сучасний стан інноваційного забезпечення ефективності сільськогосподарського виробництва» - здійснено оцінку потенційних можливостей інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва та рівня їх використання, проаналізовано стан і ефективність техніко-технологічних нововведень у сільському господарстві, визначено економічну ефективність інноваційного розвитку сільськогосподарського виробництва.

Встановлено, що на сучасному етапі в Україні іншого шляху розвитку, крім інноваційного, немає, оскільки фізичне і моральне старіння основного капіталу та недосконалість методів управління дійшли крайньої межі за наявності значного інноваційного потенціалу, який поступово руйнується.

Економічний аналіз засвідчує, що в Україні інноваційна сфера займає у загальному обсязі виробленої продукції незначну частку (в межах 5-10%).

Встановлено, що прискорення розвитку сільського господарства залежить перш за все від ефективної інноваційної моделі, тобто функціонування інноваційного ланцюга «наукова ідея - промислова технологія - виробництво продукції, яка має платоспроможний попит», який розірваний з об'єктивних і суб'єктивних причин.

Проаналізовано три підходи до вирішення проблем сільського господарства. Перший з них - це збереження негативних тенденцій скорочення власного виробництва продукції та ввезення в країну іноземної конкурентоспроможної та неякісної контрабандної продукції. Другий - характеризується використанням сучасних технологій розвинутих країн, в результаті чого відбувається спільний із зарубіжними компаніями вихід на світовий ринок. Третій підхід спрямований виключно на ринок власних високих технологій та відповідної продукції, на визначення пріоритетних напрямів науково-технічних досліджень, концентрацію відповідних ресурсів і підвищення мотивації колективів учених, персоналу та інноваційних структур (табл. 2).

Таблиця 2. Фінансування наукових та науково-технічних робіт в Україні (у фактичних цінах, млн грн)

Визначено, що найбільш ефективним, з точки зору надійної перспективи розвитку аграрної економіки, є третій підхід з одночасним використанням окремих елементів другого підходу. В умовах сучасної конкуренції обов'язково необхідно враховувати всі вигоди від інновацій, які є функцією від багатьох змінних: корисності нового продукту, ступеня його новизни, ринкового попиту, відповідності інновації соціально-економічним цілям розвитку сільського господарства і вимогам екологічної безпеки.

Встановлено, що інноваційний потенціал сільського господарства країни, який характеризує готовність галузі до реалізації програми інноваційних стратегічних змін, залежить від параметрів організаційних структур менеджменту, професійно-кваліфікаційного складу промислово-виробничого персоналу, зовнішніх умов діяльності тощо. Він виражає його здатність виробляти наукоємну продукцію, яка відповідає вимогам світового ринку.

Ріст ВВП на основі впровадження нових технологій становить лише 0,7% (проти 90% - у розвинених країнах світу). У світовому рейтингу конкурентоспроможності Україна посідає 78 місце серед 117 країн, втративши за 2005-2006 роки 10 позицій.

У порівнянні з країнами СНД щодо питомої ваги обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті Україна посідає лідируючу позицію (табл. 3).

Таблиця 3. Питома вага обсягу виконаних науково-технічних робіт у валовому внутрішньому продукті в країнах СНД, %

Аналіз стану інноваційного розвитку економіки Тернопільщини свідчить, що розвиток інноваційної діяльності в області знаходиться на низькому рівні. Протягом 2006 року інноваційною діяльністю займалися тільки 41 підприємство, частка яких становить лише 11,7% загальної їх кількості (у 1995 р. - 38, 2000 р. - 80, 2004 р. - 36, у 2005 р. - 38).

Нові або значно удосконалені виробничі процеси впроваджували кожне четверте з інноваційно активних підприємств. У 2006 р. впроваджено 14 прогресивних технологічних процесів, що в 1,8 рази менше, ніж у 2005 р. З них 10 спрямовано на економне використання матеріальних і енергетичних ресурсів.

Вирішення проблеми переведення аграрної економіки на інноваційну модель розвитку значною мірою забезпечується створенням спеціальних інноваційних структур, головним завданням яких є сприяння розвитку інновацій, їх поширення та впровадження у виробництво.

На прикладі приватного аграрного підприємства «Дружба» Заліщицького району Тернопільської області автором проведено економічну оцінку джерел фінансування інноваційно-інвестиційного проекту впровадження сучасних енергозберігаючих технологій вирощування сільськогосподарських культур (табл. 4). Для вибору запропоновано два інвестори: комерційний банк (форма інвестування - довгостроковий кредит при ставці 25% річних) і НАК Украгролізинг (форма інвестування - лізинговий кредит при ставці 10% річних).

Таблиця 4. Порівняльний аналіз економічної ефективності фінансування інноваційного проекту

Встановлено, що більш прийнятним варіантом фінансування інвестиційних потреб технічного оновлення сільськогосподарських підприємств у сучасних умовах є лізинговий кредит як реальна можливість подолання фінансових перешкод, що нині постають перед сільським господарством України. Лізинг може бути тим механізмом, який допоможе залучити вкрай необхідний вітчизняний та іноземний капітал і сприятиме розбудові аграрного сектору національної економіки на інноваційній основі.