Продовольча безпека України та її забезпечення на регіональному рівні

Размещено на http://www.allbest.ru/

Размещено на http://www.allbest.ru/

НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

АВТОРЕФЕРАТ

дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук

ПРОДОВОЛЬЧА БЕЗПЕКА УКРАЇНИ ТА ЇЇ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

Суперсон Володимир Іванович

Київ - 2006

Анотації

продовольчий безпека регіональний економічний

Суперсон В.І. Продовольча безпека України та її забезпечення на регіональному рівні. - Рукопис.

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата економічних наук за спеціальністю 08.07.02 - економіка сільського господарства і АПК. - Національний аграрний університет, Київ, 2006.

Дисертацію присвячено дослідженню теоретичних, методологічних і практичних питань формування продовольчої безпека України та її забезпечення на регіональному рівні. Комплексно обґрунтовано теоретичні і методичні засади формування продовольчої безпеки України та її забезпечення на регіональному рівні. Розроблено диференційовану стратегію трансформації регіонів України у відповідності з проблемами забезпечення її продовольчої безпеки.

Обґрунтовано концептуальні й методичні аспекти розвитку продовольчого комплексу України. Відмічено, що вирішення проблем продовольчої безпеки на регіональному рівні значною мірою залежить від ефективного використання природно-ресурсного, науково-технічного, виробничого та соціального потенціалів кожного регіону.

Зміна тенденцій у регіональному розвитку при вирішенні питань продовольчої безпеки пов'язана із регіональною політикою держави в галузі господарської діяльності. Об'єктивні дані про розвиток аграрного комплексу України свідчать про певну диференціацію результатів господарської діяльності регіонів, що вимагає проведення гнучкої регіональної політики держави в аграрній сфері.

Ключові слова: продовольча безпека, продовольче споживання, адміністративно-територіальний поділ, ринковий механізм, інформаційно-аналітичні системи моніторингу, природно-ресурсний потенціал.

Суперсон В.И. Продовольственная безопасность Украины и ее обеспечение на региональном уровне. - Рукопись.

Диссертация на соискание ученой степени кандидата экономических наук за специальностью 08.07.02 - экономика сельского хозяйства и АПК. - Национальный аграрный университет, Киев, 2006.

Диссертация посвящена исследованию теоретических, методологических и практических вопросов формирования продовольственной безопасность Украины и ее обеспечения на региональном уровне. Комплексно обоснованно теоретические и методические основы формирования продовольственной безопасности Украины и ее обеспечение на региональном уровне, разработана дифференцированная стратегия трансформации административно-территориального деления Украины в соответствии с проблемами обеспечения ее продовольственной безопасности.

В рамках проведенного исследования использованы результаты исследования отечественных ученых по вопросам, касающимся проблематики обеспечения продовольственной безопасности и, в частности, по таким основным структурообразующим элементам как зерно, мясо, молоко и другим основным продуктам аграрного сектора.

Определено, что принципиальным фактором обеспечения продовольственной безопасности, как на национальном, так и региональных уровнях есть ориентация товарных сельскохозяйственных предприятий разных форм собственности, фермерских и хозяйств граждан на обеспечение постоянных конкурентных преимуществ их развития с учетом региональных особенностей функционирования народнохозяйственного комплекса Украины.

Исследованы причины обострения продовольственной безопасности, как на национальном, так и региональных уровнях и разработаны методические подходы экономического анализа основных структурообразующих элементов, которые дают возможность более углубленно изучать закономерности воспроизводственного механизма стана продовольственной безопасности Украины.

Показано, что административно-территориальное устройство демократических государств формируется исходя из менталитета населения, основой которого являются национальные особенности с одной стороны, а также объективного фактора максимального приближения аппарата управления к населению, с другой. Наличие многовариантных подходов в сфере реформирования территориального уклада Украины вызывает необходимость рассмотрения проблемы из правовых и системных позиций, а также с учетом тех изменений, которые произошли в украинском обществе на протяжении последних лет его развития, а также возможных последствий, которые могут возникнуть в результате их претворения в жизнь.

Решение вопросов изменения регионального устройства Украины связано с разными подходами к совершенствованию существующего административного деления. Вопрос формирования регионов в Украине как независимого субъекта мирового сообщества на данный период своего развития непосредственно связан с учетом количественных и качественных параметров природных условий и ресурсов или, иначе говоря, природно-ресурсного потенциала страны. Согласно принятых подходов, природно-ресурсный потенциал рассматривается как совокупность всех возможностей, ресурсов, запасов, источников, которые есть и могут быть мобилизованы, использованы для достижения определенной цели.

Основополагающим принципом формирования регионов должен стать подход, который дает возможность определения потенциала, которым владеет данный регион, и какой бы дал возможность осуществлять эффективную экономическую и социальную политику. Такой подход необходимо осуществить в виде определенной шкалы оценок, которая необходима как для вышестоящих органов государственной власти, с целью направления средств для исправления ситуации, так и для зарубежных партнеров, для которых возможности той или иной территории из позиций инвестиционного вложения капитала имеют существенное значение.

Обосновано концептуальные и методические аспекты развития продовольственного комплекса Украины, отмечено, что решение проблем продовольственной безопасности на региональном уровне в значительной мере зависит от эффективного использования природно-ресурсного, научно-технического, производственного и социального потенциалов каждого региона. Такой подход предопределяет необходимость рационального использования развития территорий, максимального учета особенностей регионов, их возможной интеграции в общегосударственный хозяйственный комплекс, обеспечение социальных стандартов жизнедеятельности людей. Объективные данные о развитии аграрного комплекса Украины свидетельствуют об определенной дифференциации результатов хозяйственной деятельности регионов, которые требует проведения гибкой региональной политики государства в аграрной сфере. Выявление такого направления проблем требует совершенного анализа ситуации по всему спектру деятельности, однако анализ ситуации в трех регионах: Восточном, Карпатском и Подольском, дает определенную картину решения проблем, поскольку им присущи характерные признаки текущих процессов развития аграрного сектора Украины.

Показано, что реализация эффективной продовольственной безопасности на региональном уровне станет приемлемой для общества в случае применения четкой системы мероприятий государственной регуляции и поддержки сельскохозяйственного сектора. Вместе с тем, прогнозные расчеты основных составляющих продовольственной группы товаров указывают на достаточно серьезные проблемы в данной сфере общественной деятельности. Так, расчеты прогнозируемого производства зерна до 2008 г. за регионами Украины при 5% темпе роста его производства (отправной точкой взято фактическое производство в 2000-2003 гг.), указывают на то, что только два региона Подольский и Восточный смогут достичь необходимых объемов производства. Для остальных регионов, ежегодные темпы роста должны составляют от 8 до 27 процентов. Исходя из практики наращивания производства зерна последних лет можно констатировать, что такие темпы производства являются достаточно проблематичными, потому высшие исполнительные и законодательные органы Украины должны достаточно взвешенно подойти к решению данной задачи.

Ключевые слова: продовольственная безопасность, продовольственное потребление, административно-территориальный деление, рыночный механизм, информационно-аналитические системы мониторинга, природно-ресурсный потенциал.

Superson V.I. Food safety of Ukraine and its securing at a regional level. - Manuscript.

The dissertation in candidacy for an academic degree of the Candidate of Economical Sciences in a specialty 08.07.02 - economics of agriculture and agro-industrial complex. - National Agricultural University, Kiev, 2006.

The dissertation is given over to research of theoretical, methodological and practical problems of formation food safety of Ukraine and its securing at a regional level. It is substantiated in complex theoretical and methodical bases of formation of food safety of Ukraine and its securing at a regional level. According to problems of securing of food safety of Ukraine it is developed the differentiated strategy of transformation of administrative and territorial division of country.

It is substantiated the conceptual and methodical aspects of development of food complex of Ukraine. It is noted that the decision of problems of food safety at a regional level largely depends from an effective use of natural and resource, scientific and technical, industrial and social potentials of each region. Such approach predetermines a necessity of a rational use of the development of territories, the maximal accounting of features of regions, their possible integration in a national economical complex, securing of social standards of a life of people.

The change of tendencies in regional development at the decision of questions of food safety is connected with a regional policy of the state in the field of economical activity. The objective data on development of an agricultural complex of Ukraine indicate about the certain differentiation of results of economical activity of regions which claim of passage a flexible regional policy of the state in agrarian sphere. The identification of such problems requires the perfect analysis of a situation on whole spectrum of activity, however the analysis of a situation in the three regions: East, Carpathian and Podillya gives the certain picture of the decision of problems of food safety, so long as to them inherent characteristics of the current processes of the developments of agrarian sector of Ukraine.

Key words: food safety, food consumption, administrative and territorial division, market mechanism, information and analytical systems of monitoring, natural and resource potential.

1. Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Проблема продовольчої безпеки України в період трансформації її економічної системи та соціального устрою на засадах ринкових відносин є тією сферою суспільного буття, що не втрачає актуальності на будь-яких стадіях трансформаційного періоду її розвитку. Наявність як позитивних, так і негативних тенденцій у сфері виробництва і рівня споживання продовольства мають безпосередній вплив на стан добробуту і рівня життя всього населення України. В даній сфері різновекторні процеси, що притаманні розвитку економіки країни, діють на всі складові народногосподарського комплексу, але особливо важливими є чинники, що впливають на розвиток продуктивних сил народногосподарського комплексу, зокрема тих факторів, що відносяться до сфери забезпечення продовольчої безпеки.

Україна відноситься до країн, в яких адміністративно-територіальні інституції володіють структурними складовими з розвинутим продовольчим комплексом і яким притаманні як позитивні, так і негативні явища у забезпеченні продовольчої безпеки на відповідній території, але кожна з них має суттєві відмінності і особливості свого розвитку. До них можна віднести і підхід до формування управління даними територіями, заснований на принципах прямого адміністрування, який при певних умовах може мати довготермінові наслідки у сфері суспільного виробництва. Враховуючи позитивні зрушення в українському суспільстві протягом останніх років, наслідком яких є розвиток фермерських структур і інших суб'єктів сільськогосподарського виробництва різних форм власності, проблема розробки засад забезпечення продовольчої безпеки у регіональному аспекті є особливо актуальною.

Питаннями вирішення продовольчої безпеки, а також регіональної політики і ефективності продовольчого сектору займалась потужна когорта вчених-аграрників, які внесли посильний вклад у розробку теоретико-методичних основ та прикладних аспектів цієї проблеми, серед яких можна виділити П.П. Борщевського, О.Д. Гудзинського, О.І. Гойчук, Б.М. Данилишина, М.І. Долішнього, С.І. Дорогунцова, Р.А. Івануха, А.С. Лисецького, І.І. Лукінова, М.М. Паламарчука, М.Д. Пістуна, Д.К. Прейгера, П.Т. Саблука, М.Й. Хорунжого, О.М. Шпичака, Л.Г. Чернюк, М.Г. Чумаченко, В.В. Юрчишина та інших. Серед зарубіжних науковців слід відзначити В. Агаєва, Л. Абалкіна, І. Богданова, А. Богомолова, З. Іл'їну, Б. Кумахова та інших. Проте дослідження проблем продовольчої безпеки, з позицій регіонального аспекту, у контексті виведення даної проблеми на рівень світових стандартів, зокрема у нових економічних умовах, не можна назвати вичерпаними.

Висока актуальність проблем продовольчої безпеки на регіональному рівні та недостатня їхня наукова розробка на теренах України стали визначальними при виборі теми дисертаційної роботи.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дослідження здійснювались згідно з програмами науково-дослідних робіт Національного аграрного університету “Розробка організаційно-економічних та технологічних аспектів наукового менеджменту і маркетингу в АПК” (номер державної реєстрації 0101U003739), а також у рамках науково-дослідних робіт, що виконувались в Інституті проблем математичних машин та систем НАН України, відповідно до координаційного плану найважливіших науково-дослідних робіт із державної науково-технічної програми “Економічні проблеми побудови державності України” у 2000-2005 роках, а саме: “Розробка наукових засад та створення інформаційно-аналітичних технологій підтримки державного управління” (державний реєстраційний номер 0100U000813).

Мета і задачі дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних та практичних засад формування продовольчої безпеки на основі розвитку та покращення регіональної організації виробництва основних складових продовольчого комплексу нашої держави з урахуванням економічних, соціально-демографічних та інших чинників.

Досягнення поставленої мети зумовило вирішення таких найважливіших задач:

- узагальнення теоретичних і методологічних підходів стосовно проблеми формування продовольчої безпеки України регіонального рівня;

- вивчення сучасного стану, чинників, тенденцій та закономірностей продовольчої безпеки у ретроспективі, дослідження структурних процесів в різних формах господарювання аграрного сектору;

- розробка методичних та практичних засад формування продовольчої безпеки в умовах трансформації економіки на регіональному рівні;

- обґрунтування системи критеріїв оцінки продовольчої безпеки, показників трансформування регіональної економіки, оцінки напрямів структуризації продуктивних сил сільського господарства;

- розробка прогнозу продовольчої безпеки на перспективу з урахуванням демографічних, соціально-економічних та екологічних чинників, моделювання розвитку і розміщення продуктивних сил регіонів, формування розвитку різних форм територіальної організації сільськогосподарського виробництва;

- обґрунтування системи пріоритетних підходів і відповідних субстратегій розвитку регіонів України в межах формування і реалізації комплексної стратегії забезпеченні продовольчої безпеки як на національному, так і регіональному рівнях.

Об'єктом дослідження є процес формування продовольчої безпеки регіонального рівня періоду трансформації економіки України, а також основного структуроутворюючого елемента даної проблеми - продовольчого комплексу нашої держави.

Предметом дослідження є теоретичні, методологічні та практичні аспекти формування національної продовольчої безпеки в розрізі регіонів.

Методи дослідження. Поставлені у дисертаційній роботі задачі вирішувалися з використанням методів: діалектичного - при вивченні теоретико-методологічних підходів щодо формування продовольчої безпеки; економіко-статистичного - при оцінці стану розвитку аграрного сектору економіки, формування продовольчої безпеки на регіональному рівні; моделювання і порівняльного аналізу - при оцінці процесів підготовки рішень у сфері регіональної політики; системного підходу - при вивченні процесів формування продовольчої безпеки України; математичного прогнозування, розрахунково-конструктивного - при секторному зрізі регіонального виробництва сільськогосподарської продукції для забезпечення продовольчої безпеки; експерименту - при перевірці правильності теоретичних положень та розробок стратегії формування продовольчої безпеки.

Наукова новизна одержаних результатів. Результати дисертаційної роботи, які відображають наукову новизну та виносяться на захист полягають у наступному:

вперше:

- запропоновано розглядати формування продовольчої безпеки на регіональному рівні як синтез розвитку компонентно-функціональної структури регіонів та рівня використання їх продуктивних сил, підпорядкованого вирішенню загальних актуальних проблем соціально-економічного розвитку територій за рахунок розширення кооперативних зв'язків і міжрегіональної економічної інтеграції (С. 5-7);

- проведено аналіз розвитку основних галузей сільського господарства, які ґрунтуються на оцінках попиту та пропозиції на галузевих ринках продовольства регіонів, розрахунках експортного потенціалу, поставок за межі регіонів та інших видів діяльності продовольчого комплексу (С. 10-11);

дістали подальший розвиток:

- моделі трансформації галузей продовольчого комплексу з позицій забезпечення продовольчої безпеки, зокрема основних галузей сільського господарства, на засадах логічно-аналітичного та економіко-математичного моделювання, з визначенням системи критеріїв, показників та індикаторів стабілізації і пропорційного розвитку галузей сільського господарства, моніторингу рівня життя та добробуту населення (С. 7-8);

удосконалено:

- методологію і методику прийняття рішень щодо розміщення регіональних продуктивних сил, які на відміну від існуючих підходів враховують територіальний, демографічний і природно-ресурсні чинники відтворювального процесу (С. 12);

- існуючі варіанти регіонального розвитку продовольчого комплексу, зокрема стосовно ключових питань секторного, галузевого та регіонального розвитку, через удосконалення міжсекторних, міжрегіональних та міжгалузевих зв'язків (С. 9);

- механізми формування і використання ресурсів у продовольчому комплексі з позицій забезпечення продовольчої безпеки, якими передбачено засоби підвищення ефективності фінансування інвестиційного та інноваційного процесів (С. 12-14);

- методику прогнозу розвитку продуктивних сил регіонального продовольчого комплексу з врахуванням соціально-економічної ситуації при переході до ринкової економіки, яка включає такі параметри як розмір території, наявність населення, а також природні умови і природні ресурси тобто, природно-ресурсний потенціал території (С. 7-8).

Практичне значення одержаних результатів. Практична цінність розроблених організаційно-методологічних положень удосконалення організації продовольчого комплексу з позицій продовольчої безпеки дозволяють обґрунтувати концепцію, напрями та програму соціально-економічного розвитку регіонів, поліпшити співробітництво між виробниками сільськогосподарської продукції і переробниками сільськогосподарської продукції; на загальнодержавному рівні застосувати методологією структурного аналізу, прогнозування і прийняття рішень з використанням баз даних, комп'ютерних технологій; використати результати проведеного дослідження у якості базових концепцій розвитку аграрної політики регіонального рівня на віддалену перспективу.

Результати дисертаційного дослідження використовуються в навчальних цілях при викладанні в Національному аграрному університеті курсів "Стратегічне управління підприємством", "Управління потенціалом підприємства" (акт впровадження від 12.05.2006 р.), Міністерством аграрної політики України (довідка № 11-20/257 від 10.05.2006 р.), а також використані Державною комісією з адміністративної реформи (довідка № 02/15/42 від 30.04.2002 р.).

Особистий внесок здобувача. Наукові положення, висновки і пропозиції, що містяться в дисертаційній роботі, є результатом особистих розробок автора.

Апробація результатів дисертації. Основні наукові положення та практичні результати дисертації доповідалися, обговорювалися та отримали позитивну оцінку на наступних науково-практичних конференціях: Всеукраїнській конференції “Соціально-економічні проблеми природокористування та екології” (м. Миколаїв, МДАА, 10-12 жовтня 2001р.); Міжнародній науково-практичній конференції присвяченій 50-річчю економічного факультету Національного аграрного університету “Механізм господарювання та економічного зростання в АПК: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, НАУ, 18-19 жовтня 2001 р.); Всеукраїнській конференції молодих учених економістів-аграрників і аспірантів (м. Київ, ІАЕ УААН, 22-23 листопада 2001 р.); Міжнародній науково-практичній конференції Національного аграрного університету “Механізм господарювання та економічного зростання в АПК: стан, проблеми, перспективи” (м. Київ, НАУ, 22-25 квітня 2002 р.); Міжнародній науково-практичній конференції “Соціально-економічні умови ефективного функціонування АПК у пореформений період” (м. Мелітополь, ТДАА, 11-14 червня 2002 р.); науково-практичній конференції “Актуальні проблеми соціально-економічного розвитку села та шляхи їх вирішення” (м. Київ, НАУ, 14 квітня 2004 р.); Всеукраїнській науково-практичній конференції “Розвиток аграрного ринку та продовольча безпека України” (м. Київ, НАУ, 8-9 квітня 2005 р.).

Публікації. За темою дисертаційної роботи опубліковано 10 одноосібних наукових праць, загальним обсягом 3,7 друк. арк., з них 8 у фахових виданнях, обсягом 3,1 друк. арк..

Обсяг і структура дисертації. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 201 сторінці комп'ютерного тексту, складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел із 337 найменувань, містить 52 таблиці, 17 рисунків і 91 додаток.

2. Основний зміст

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, сформульовано мету і завдання, об'єкт і предмет дослідження, визначено наукову новизну та практичне значення одержаних результатів.

У першому розділі “Теоретичні основи продовольчої безпеки” розкрито суть продовольчої безпеки України з позицій національного і регіонального рівнів, визначені стратегії трансформації регіонів, які необхідно здійснити для підвищення соціально-економічних стану їх розвитку. Показано, що стратегія та тактика формування продовольчої безпеки України на регіональному рівні в умовах підвищеної нестабільності та невизначеності факторів територіального розвитку є особливо актуальною задачею для сільськогосподарських підприємств різних форм власності та сектору “Господарства населення”, які виробляють продукцію та послуги різного функціонального призначення з метою забезпечення продовольчої безпеки України на регіональному рівні. Сформульовано основні етапи трансформації регіонального устрою з метою формування продовольчої безпеки України на регіональному рівні, такі як: визначення основних напрямків розвитку регіонів, виділення короткострокових цілей розвитку, розробка та реалізація стратегій розвитку і корекція майбутньої стратегії. На основі розглянутих ідей визначено перелік задач розвитку регіонів, до яких можна віднести в першу чергу формування їх виробничо-економічного потенціалу та визначення перспектив їх розвитку в умовах сталого розвитку аграрного сектора економіки, встановлення сприятливого фінансового, економічного і соціального клімату в умовах трансформації форм власності, розглянуто стан та впровадження ефективних систем функціонування господарських систем для існуючої структури виробництва з метою підвищення якості та конкурентоспроможності продукції аграрного сектору.

Показано, що існуюча структурна жорсткість формування продовольчої безпеки України на регіональному рівні зумовлена тим, що державна політика поки що не базується на ринкових критеріях, а існуюча система її реалізації не відповідає змінам, що проходять у суспільстві, а тим більше економіці, що трансформується. Цей процес потребує досить виваженого системного аналізу поточних процесів і моделювання їх розвитку на перспективу.

Життєво важливим фактором розвитку українського суспільства 90х років стала проблема забезпечення продовольчої безпеки як невід'ємної складової національної безпеки нашої держави. В площині проблеми, що стала на часі, необхідно відмітити, що відтворення продуктів харчування безпосередньо пов'язано із аграрним сектором, якому наше суспільство приділяє багато уваги. Згідно із прийнятими критеріями оціночним показником такого підходу є співвідношення фактичного і бажаного рівнів продовольчого споживання. З даних позицій, на державному рівні доцільно орієнтуватися або на досягнення середніх показників продовольчого споживання на рівні розвинутих країн або, що є більш прийнятним, на рівні рекомендованих норм, які розроблені національними, а також і міжнародними науковими інститутами харчування і медицини. В сфері продовольчого забезпечення пріоритетними вважаються норми, що розробляються фахівцями з гігієни харчування, з врахуванням географічних, соціальних умов, статево-вікових та професійних параметрів тощо, що і відображено у табл. 1

Фактичне становище у споживанні продовольчих продуктів вказує про недостатній рівень продовольчого споживання на даний час в Україні. Особливо загрозливе становище склалося у сфері споживанням продуктів тваринництва як основних носіїв білків, насамперед м'яса та рибних продуктів.

Таблиця 1. Об'єми необхідного виробництва продукції АПК при раціональній нормі харчування за регіонами України

В умовах кризових періодів розвитку держави, підтримання особистих доходів і, відповідно, купівельної спроможності населення повинно бути ключовим елементом соціальної та антикризової політики, оскільки скорочення виробництва неминуче знижує доходи як за рахунок падіння винагороди за працю, так і через зростання безробіття та неповної зайнятості. Виправлення такої тенденції безпосередньо зв'язано з посиленням відповідних функцій держави.

У другому розділі “Інформаційно-економічний механізм забезпечення моніторингу продовольчої безпеки на регіональному рівні” розглянуто основні підходи стосовно застосування сучасних інформаційно-аналітичних методів при дослідження компонентно-функціональної структури регіонального розвитку АПК, на основі системного аналізу здійснено аналітичний аналіз і можливі напрямки розвитку у сфері регіональних особливостей функціонування АПК, а також проведено моніторинг стратегічних аспектів системного розвитку регіональних складових аграрного сектору України.

Показано, що розвиток продовольчого комплексу України у регіональному ракурсі, як однієї з гілок формування продовольчої безпеки, передбачає вивчення її особливостей у структурі суспільних відносин та взаємозв'язків між об'єктами даного суспільства. Це означає, що у рамках дослідження регіональна система розглядається у більш широкому контексті, який включає у себе такі соціальні чинники (економічні, політичні, ідеологічні, психологічні та іншого характеру). Реалізація системного підходу в цій сфері іманентно містить три основних моменти: системний підхід до об'єкта територіального устрою і розвитку продовольчого комплексу регулювання, системний підхід до регулювальника територіального устрою і розвитку продовольчого комплексу та загальносистемний зв'язок територіального устрою і розвитку продовольчого комплексу та суспільних відносин.

Наявність багатоваріантних підходів у сфері реформування устрою України викликає необхідність розгляду проблеми з правових і системних позицій, а також із врахуванням тих змін, які пройшли в українському суспільстві протягом останніх років його розвитку, а також можливих наслідків, які можуть виникнути в результаті їх втілення в життя. З позицій розвитку українського суспільства основні напрямки вирішення даної проблеми заключаються в розміщенні продуктивних сил нашої держави, і основою його реалізації повинно стати формування комплексної програми розвитку регіонів, а також її адміністративних складових, а гарантом таких трансформаційних процесів повинна стати законодавча і судова гілки влади.

Показано, що Україна, після проголошення незалежності, одержала у спадщину централізовану систему управління як територіями, так і економікою, й у даний час іде процес трансформаційних процесів реорганізації територіального устрою. Реальним варіантом вирішення даної проблеми є підхід експертів Міжнародного інституту порівняльного аналізу, які вважають, що в Україні найбільш раціональний територіальний поділ пов'язаний із формуванням десяти регіонів, які територіально можуть відображати Територіально-Виробничі Комплекси (ТВК).

Питання розвитку регіонів в Україні пов'язано з врахування кількісних і якісних параметрів до яких відносяться розмір території, наявність населення, а також природні умови і природні ресурси тобто, природно-ресурсний потенціалу території. Рейтингове співвідношення регіонів згідно запропонованого підходу їх розвитку подано в табл. 2.

Відмічено, що поняття "природно-ресурсний потенціал" (ПРП) отримало досить поширене використання в практичних і наукових сферах, і показано що згідно системного підходу воно може бути охарактеризовано наступним кортежем (формула (1)):

P(q) = <₁(q), ₂(q)>, (1)

де ₁(q) - природні ресурси, тобто ті елементи природного середовища, які безпосередньо беруть участь у матеріальному виробництві і в невиробничій діяльності;

₂(q) - природні умови, тобто елементи природного середовища, що не беруть безпосередньої участі в суспільному виробництві.

Розробка стратегічних напрямків розвитку продовольчого комплексу входить у компетенцію Міністерства аграрної політики України, яке на початку 2000-х років приступило, згідно, рішення Кабінету Міністрів України, до опрацювання програми, у якій передбачено принципи пріоритетного розміщення сільськогосподарських культур і продуктів тваринництва по відповідних регіонах України, для яких вони найбільш характерні, що безперечно буде мати вплив на зростання виробництва сільськогосподарської продукції. У відповідності з прийнятим документом принципи розміщення конкурентоспроможного виробництва сільськогосподарської продукції по природно-економічних зонах залежно від ринкової кон'юнктури поділяються на пріоритетні і специфічні. Крім того у даній програмі чітко визначено три рівні реалізації напрямків розвитку продовольчого комплексу: національний, регіональний і базовий (рівень товаровиробників).

Таблиця 2. Рейтинговий розподіл регіонів України

В якості інструментарію розгляду поставленої проблеми використовується системний підхід для комплексного вивчення економіки як єдиного цілого з позицій системного аналізу. Виходячи із теорії систем, функціонування регіонів можна представити як сукупність певних змінних, що характеризують процеси їх взаємодії в складі економічної системи України. Систематизація принципів розвитку є вихідним пунктом оцінки стану регіональної економіки, основними із яких є наступні положення:

V1(t) аналіз та оцінка загальної ситуації (перелік і гострота регіональних проблем);

V2(t) оцінка конкретних проблем, що вимагають першочергового втручання регіональної влади (локальне безробіття, зупинка виробництва тощо;

V3(t) наслідки реформування трансформаційних процесів. Складність даної складової полягає у правильному визначенні впливу дії окремих нормативних актів на регіональні інтереси (зміни у структурі регіональної власності, нові джерела бюджетних надходжень, комерціалізація соціальної сфери тощо).

Виходячи із положень системного аналізу, загальну оцінку рівня розвитку регіональної економічної системи можна здійснити за формулою (2):

V(t) = (V₁(t) + V2(t) + V3(t)) (2)

Дослідження системи і оцінка її розвитку вимагає вибору певних критеріїв її функціонування. В якості оцінки стану регіонального розвитку вибрано критерій забезпечення населення продуктами харчування згідно раціональних норм харчування. З даних позицій в табл. 3 подана інформація, яка репрезентує фактичні і необхідні об'єми виробництва наступних компонентів продовольчої безпеки регіонів: зерно і продукція його переробки - борошно, по всім регіонам України. Крім того, виходячи із поставленої проблеми, суть якої полягає у забезпеченні продовольчої безпеки як всієї держави, так і кожного регіону, наведено розрахунки необхідних річних об'ємів основних продуктів харчування, що забезпечують нормальний рівень життєдіяльності і відтворення трудових ресурсів України.

Таблиця 3. Основні показники співставлення виробництва продукції у регіонах України

Проведений аналіз свідчить про наявність різних тенденцій у сфері продовольчої безпеки регіонального рівня. В якості підтвердження отриманих результатів вибрано Центральний регіон і виробництво зерна в ньому, оскільки виробництво зерна в регіоні стабілізувалось і знаходиться на рівні 3,3 млн. т. Якщо виходити із позицій виробництва зерна, як базового елемента виробництва продуктів харчування, то слід відмітити, що даний регіон відноситься до одного з тих, у якому вирішено проблему сталого забезпечення зерном, і наступним кроком є вирішення інших задач продовольчого забезпечення життєдіяльності регіону в цілому.

Згідно економічної теорії розвитку суспільних явищ аналіз тенденцій в економічній сфері використовується з метою виявлення тих можливостей, які згідно існуючих параметрів попереднього періоду розвитку є суттєвими складовими передбачення розвитку виробництва і які можна апроксимувати згідно існуючих тенденцій досліджуваного періоду. Досвід обробки і аналізу статистичної інформації свідчить, що вибір апроксимуючої функції має суттєве значення для достовірності розрахунків прогнозного періоду. Так, прогнозні значення по виробництву зерна Центрального регіону здійснено згідно лінійної функції, а конкретні коефіцієнти функції подані у формулі (3).

Y = 180,9х+2780,5 (3)

Проведені прогнозні розрахунки показали, що можливе виробництво зерна приблизно знаходиться в межах 4800 тис. т. Співставлення результатів розрахунків на перспективу згідно інших функцій дають можливість досить обґрунтовано визначити необхідні тенденції по виробництву зерна.

Розглядаючи тенденції виробництва м'яса Центрального регіону за період 19952004 років, можна відмітити явну тенденція до зниження його виробництва. В цілому по даному регіону реально можливий об'єм виробництва в умовах, які відповідають тенденціям періоду 90-х років, складе 80 тис т, а мінімально можливий рівень виробництва може наблизитись до 38 тис т. Якщо порівнювати дані об'єми з необхідним об'ємом згідно запропонованого підходу у відповідності з нормами харчування, то об'єм виробництва, який необхідний для забезпечення раціональної норми харчування був реалізований тільки в 1990 році, а в інші роки незалежного періоду розвитку України Центральний регіон не забезпечував навіть необхідний об'єм виробництва м'яса і м'ясопродуктів, який знаходиться в межах 137 тис т.

В розрізі продукції аграрного сектора (м'ясо, зерно, олія і інші), інформація по якій публікується в статистичних довідниках України, сформовано базу даних, яка дає можливість здійснювати оперативний аналіз стану справ по регіонах і прогнозувати можливі тенденції їх розвитку на перспективу. Наявність такого інструментарію дає можливість використовувати запропоновану методику аналізу для прогнозування тенденцій розвитку в продовольчому комплексі всіх регіонів України.

У третьому розділі “Територіально-структурні процеси та їх вплив на розвиток продовольчої безпеки у регіональних АПК” розглянуто факторні складові розвитку компонентно-функціональної структури регіональних АПК, проведено секторний зріз регіонального виробництва сільськогосподарської продукції у секторі “Господарства населення”, які репрезентують сферу особистих підсобних селянських господарств (ОПСГ), з позицій формування продовольчої безпеки, а також з позицій системного підходу визначено рівні виробництва у сфері продовольчої безпеки регіонального рівня.

Запропоновано методику оцінки депресивності регіонів, в основу якої покладено прибутковість підприємств аграрного сектору. По результатам господарської діяльності у групу депресивних регіонів попали 4 регіони: Подільський, Поліський, Карпатський і Кримський. Тільки один регіон Придніпровський попадає у третю групу, тобто з достатньо високим рівнем кількості прибуткових суб'єктів господарювання, у якому коефіцієнт вище 0,69. Всі інші регіони відносяться до другої групи. Наведений аналіз депресивності регіонів вказує на те, що на державному рівні постає проблема формування законодавчої політики забезпечення рентабельного ведення виробництва в аграрному секторі. Такий висновок ґрунтується на тому, що якщо господарські товариства, які успадкували у певній мірі організацію виробничого процесу від колишньої планової системи, працюють по інерції і їх знаходження у першій групі більш-менш може бути обґрунтовано проблемами організаційного характеру, то попадання у депресивну групу приватних підприємств і сільгоспкооперативів (виробничих) у Подільському, Поліському, Карпатському регіонах, для яких згідно установчих документів першочерговим фактором є отримання прибутку, вказує на необхідність вдосконалення законодавчого поля у сфері регулювання сільськогосподарського виробництва на регіональному рівні.

Одним із факторів забезпечення продовольчої безпеки є виробництво зерна, загальний обсяг виробництва якого з позицій формування продовольчої безпеки є недостатнім (згідно з прийнятими стандартами 1т зерна на людину він повинен становити 48 млн. т), адже у 2002 і 2004 роках його виробництво не перевершило відповідно 38 і 42 млн. т. Разом з тим, використання отриманого зерна у 2001-2004 роках вказує на те, що навіть при такому об'ємі виробництва і раціональному використанні, їх обсягів достатньо для організації нормального функціонування українського суспільства. Інша проблема полягає у тому, що не всі регіони можуть, у силу певних обставин, довести виробництво зерна до необхідних об'ємів (Кримський, Карпатський, Поліський). Тому основний підхід управлінських структур державного рівня у сфері виробництва і перерозподілу зерна полягає у тому, щоб на оптимальному рівні як з правової, так і економічних точок зору, здійснювати перерозподіл зерна всередині держави з метою забезпечення продовольчої безпеки регіонів і лише після цього вирішувати проблеми імпорту його за межі України.

У нинішніх умовах, коли проходять трансформаційні процеси реорганізації народногосподарського комплексу, ОПСГ є однією з рівноправних форм ведення аграрного виробництва. Тут проходять процеси, які забезпечують стабільне виробництва картоплі, овочів, плодів і ягід, та деяких видів продукції тваринництва. Це при тому, що розвиток даного сектору виробництва не пов'язаний із значними капіталовкладеннями. Крім того, його наявність знижує рівень прихованого безробіття, створює умови для прояву економічної активності та поліпшення якості життя населення як сільського, так і міського. Оцінка впливу на формування продовольчого ринку держави сектору ОПСГ здійснена на даних обстежених 4317 особистих господарств громадян по всій території Україні, які досить об'єктивно репрезентували даний сектор діяльності нашого суспільства. Очевидно, що структурі виробництва даного сектору господарської діяльності суспільства притаманні свої характерні ознаки як у регіональному розрізі, так і по структурним елементам.

Об'єктивні дані про розвиток аграрного комплексу України свідчать про певну диференціацію результатів господарської діяльності регіонів, що вимагає проведення гнучкої регіональної політики держави на теренах продовольчого комплексу. Виявлення суті проблем вимагає досконалого аналізу ситуації по всьому спектру діяльності продовольчого комплексу. Здійснені розрахунки і аналіз ситуації трьох регіонів Східного, Карпатського та Подільського дають цілісну картину вирішення проблем, оскільки їм притаманні характерні ознаки поточних процесів розвитку продовольчого комплексу України.

Показано, що потенціал Східного регіону в цілому є досить потужним, що і підтверджується рейтингом, згідно якого регіон розташувався на 1-му місці. Можливі тенденції у забезпеченні продовольчої безпеки подано на прикладі зернової, а також інших галузей.

Стосовно Подільського регіону відзначено, що вагомим чинником його функціонування є той факт, що даний регіон є основним виробником такого стратегічно важливого продукту з позицій продовольчої безпеки, як цукор. Дані розрахунків свідчать, що протягом 1995-2004 років питома вага Подільського регіону у загальному обсязі виробництва цукру стосовно України становила 28,1 відсотка, що у середньому склало біля 550 тис. т. Якщо зважити на такий фактор, що необхідний об'єм виробництва згідно раціональної норми харчування для регіону становить 165,1 тис. т, то стане зрозумілим, що в регіоні є достатньо потужний незв'язаний продовольчий ресурс, що може бути використаний для вирішення інших питань, пов'язаних з проблемами продовольчої безпеки.

В сфері виробництва сільськогосподарської продукції для Карпатського регіону характерні аналогічні тенденції, що і в цілому для України, а також і інших регіонів, тобто спад виробництва основних структуроутворюючих складових продовольчої безпеки: зерна і м'яса.

Реалізація ефективної продовольчої безпеки на регіональному рівні стане прийнятною для суспільства у випадку застосування чіткої системи заходів державного регулювання і підтримки сільськогосподарського сектора. Разом з тим прогнозні розрахунки основних складових продовольчої групи товарів вказують на досить серйозні проблеми у даній сфері суспільної діяльності. Так, розрахунки прогнозованого виробництва зерна до 2008 р. за регіонами України при 5% темпі росту його виробництва (відправною точкою взято фактичне виробництво у 2000-2003 рр.), вказують на те, що тільки два регіони Подільський і Східний зможуть досягти необхідних об'ємів виробництва. В той же час, для досягнення необхідних об'ємів виробництва зерна у 2008 р., що відповідають необхідним нормам розвитку суспільства, щорічні темпи росту повинні відповідати: у Донецькому регіоні - 26%, у Придніпровському - 8, у Центрально-Поліському - 17, у Поліському - 15, у Карпатському - 33 і у Кримському - 17 відсотків. Виходячи з практики нарощування виробництва зерна останніх років можна констатувати, що такі темпи виробництва є досить проблематичними, тому найвищі виконавчі і законодавчі органи нашої держави повинні досить виважено підійти до вирішення даної задачі.

Таблиця 4. Загальний стан оцінки продовольчої безпеки регіонального рівня згідно основних складових продовольчої групи товарів*

*Наявність символу + у відповідних позиціях означає, що у регіоні виробництво даного виду продукції забезпечує об'єми самодостатнього рівня споживання даного продукту згідно раціональної норми харчування, символу незабезпеченість.

Цілісну картину стану продовольчої безпеки регіонального рівня наглядно характеризує інформація табл. 4, з якої випливає, що тільки по двох позиціях виробництво картоплі і цукру продовольча безпека на регіональному рівні є прийнятною.

Стосовно інших позицій, то її вирішення потребує неадекватних рішень як на державному, так і регіональному рівнях.

Висновки

В дисертаційній роботі на основі теоретико-методологічних викладок оцінено стан продовольчої безпеки як на державному, так і регіональному рівнях з позицій пріоритетності розвитку аграрного сектора як базової галузі національної економіки, основними з яких є наступні:

1. Економіці України, у тому числі і продовольчому комплексу періоду незалежного періоду розвитку, притаманні процеси формування ринкових засад, основу яких визначають інституціональні чинники, розвиток фінансової інфраструктури, незалежні форми господарювання і формування нових соціально-трудових відносин. На зміну неринкової моделі розвитку економіки у регіонах почали формуватись ринкові передумови та конкурентне середовище. Настійно виникала проблема забезпечення продовольством населення країни. З даних позицій продовольча безпека періоду трансформаційних зрушень у суспільстві стала пріоритетним напрямком розвитку держави, оскільки вона визначала той рівень її (держави) існування, за яким неминуче наступає, при її недостатньому рівні, розбалансування розвитку народногосподарського комплексу як цілісного механізму.

2. На основі узагальнення теоретичних і методологічних положень нами здійснено новий підхід до формування продовольчої безпеки України з позицій синтезу регіональних можливостей з врахуванням ресурсного, природно-кліматичного, демографічного, компонентно-структурного, іноваційно-інвестиціонного та інших потенціалів, а також трансформаційних змін в системі економічних відносин. Першим і визначальним чинником можна вважати те, що земля, як засіб виробництва, отримала, згідно конституційних положень, безпосереднього власника, яким стали жителі сільських територіальних громад. Другим фактором є те, що на теренах України отримали правове визнання декілька секторів аграрного виробництва а саме: сектор сільськогосподарських підприємств, фермерські господарства, корпоративні структури та ОПСГ. В цілому ОПСГ у період формування ринкової економіки по деяких видам виробництва продукції завоював ведучі позиції, що дало можливість стабілізувати проблему продовольчого забезпечення населення. Разом з тим можливості усіх секторів у збалансованому їх поєднанні ще не вичерпані до кінця.

3. Оцінка сучасного стану та тенденцій розвитку продовольчої безпеки на регіональному рівні показала, що у сфері забезпечення продовольством населення у регіональному розрізі існує досить суттєвий розмах варіації, який коливається по основних групах продукції в наступних інтервалах: по зерну від 0,6 пункту (Карпатський регіон) до 0,9 (Східний регіон); по молоку від 0,5 до 0,9 пункту; по м'ясу від 0,4 до 0,7 пункту. Досить низький рівень забезпечення населення регіонів згідно раціональних норм споживання, величина якого становить 0,4-0,6 коефіцієнта потреби по різним продовольчим групам. Разом з тим динаміка продовольчої забезпеченості населення останніх років свідчить про стабілізацію ситуації у регіональному аспекті, яка наблизилась до коефіцієнта 0,7 від нормативної потреби населення продуктами харчування.

4. Неоднозначним є і потенціал регіонів (ресурсний, природно-ресурсний, демографічний, іноваційно-інвестиційний та інші) як можливість забезпечення продовольчої безпеки регіонального рівня. Так розрахункові варіанти показали, що сукупний потенціал Східного регіону відноситься до самого високого рівня, що є основою для інвестування капіталів у всі сфери виробництва, у тому числі і ті, що пов'язані з виробництвом продовольства з метою забезпечення продуктами харчування населення. Разом з тим, як показали дослідження, інвестування в аграрний сектор є досить мізерними, а то і взагалі відсутніми. З позицій ефективного розвитку така ситуація є безперспективною.